CC BY
23
Retaliatory Mechanisms
in Biosystems
л
X
Regulatory Mechanisms
in
Biosystems
ISSN 2519-8521 (Print) ISSN 2520-2588 (Online) Regul. Mech. Biosyst., 8(2), 239-243 doi: 10.15421/021737
The features of vegetative regulation of the heart rate in athletes with different levels of perception and processing of visual information
O. Skyba, L. Pshenychna, O. Ustymenko-Kosorich
Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko, Sumy, Ukraine
Article info
Received28.04.2017 Received in revised form
14.05.2017 Accepted 16.05.2017
Sumy State Pedagogical
University named after
A. S. Makarenko, Romenskaya Str., 87, Sumy, Ukraine. Tel.: +38-066-474-36-74. E-mail skiba_olga@mail.ua
Skyba, O., Pshenychna, L., & Ustymenko-Kosorich, O. (2017). The features of vegetative regulation of the heart rate in athletes with different levels of perception and processing of visual information. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(2), 239-243. doi:10.15421/021737
The study involved 32 children aged from 11-12 who were receiving training in sports schools in Sumy. The children were divided into three study groups with high, medium and low levels of sensorimotor reactivity, defined in terms of complex visual-motor response. The study methods were psychophysiological, cardiointervalography, mathematical and statistical. We found that the majority of individuals with a medium level of sensorimotor reactivity possessed vegetative tonus, characterized by background emphotony, while sympathicotonia was prevalent in the group of athletes with a high level of sensorimotor reactivity, in comparison with those with medium and low levels of sensorimotor reactivity. Vegetative imbalance that manifests via hypersympaticotonic reactivity occurred among athletes with high and medium levels of sensorimotor reactivity, which is the evidence of stress on the cardiovascular system, decline of adaptive capacity of the organism in the individuals investigated. Shorter latent periods of complex visual-motor responses (LP SR 1-3 and LP SR 2-3) were observed among athletes with hypersympaticotonic vegetative reactivity, compared to sportsmen with normal type of vegetative reactivity. Analysis of indicators of heart rate variability revealed an increased activity of the sympathoadrenal system in athletes with a high level of sensorymotor response, which is confirmed by significantly lower values of SDNN and RMSSD in comparison with athletes with a low level of sensorymotor response. The activation of central regulation in athletes with a high level of sensorimotor responses also show significantly higher values IN and Amo, in comparison with athletes with a low level of sensorymotor response. The figures IN (47.7%), and Amo (45.3%) were those most effected by the level of sensorimotor reactivity. Less effected were figures of SDNN (43.1%), which reflects general heart rate variability and RMSSD (43.1%), which reflects high frequency components of heart rate. Analysis of change in dynamics of figures of heart rate variability provides evidence of higher activity of the sympathoadrenal system in athletes with a high level of sensorimotor reactivity, which facilitates increased stress on heart rhythm vegetative regulation mechanisms, accompanied by decline of parasympathetic influences of the vegetative nervous system.
Keywords: visual-motor reaction; vegetative tonus; vegetative reactivity; cardiointervalography; sports activity
Особливосл вегетативно! регуляцп ритму серця
у спортсмешв i3 рiзним ршнем сприиняття та переробки зорово! шформацп
О. О. Скиба, Л. В. Пшенична, О. А. Устименко-Косор1ч
Сумський державний педагоггчний утверситет шет А. С. Макаренка, Суми, Украта
Оцшювали функцюнальний стан вегетативно! нервово! системи за показниками варiабельностi серцевого ритму з визначенням вихщного вегетативного тонусу та вегетативно! реактивности у спортсмешв iз рiзним рiвнем сенсомоторно! реактивности Обстежено 32 дитини вжом 11-12 роюв, яких подшено на три групи дослщження з високим, середшм та низьким рiвнями сенсомоторно! реактивносп, визначеним за показником складно! зорово-моторно! реакцп. Вегетативний тонус, що характеризувався фоновою ейтошею, визначений серед бшьшосп спортсмешв iз середшм рiвнем сенсомоторного реагування, а симпатикотошя вiрогiдно переважала серед групи спортсмешв iз високим рiвнем сенсомоторного реагування, га^вняно iз спортсменами iз середшм та низьким його рiвнями. Вегетативний дисбаланс, що проявлявся гшерсимпатикотошчною реактившстю, визначався серед спортсмешв iз високим та середшм рiвнями сенсомоторного реагування, що свщчить про напруження в них функцюнування серцево-судинно! системи, зниження адаптацшних можливостей оргашзму. Визначено коротшi латентш перюди складних зорово-моторних реакцш (РВ1-3 та РВ2-3) у спортсмешв iз гшерсимпатикотошчною вегетативною реактившстю, га^вняно iз спортсменами з нормальним типом вегетативно! реактивносп. Вагомий внесок рiвня сенсомоторно! реактивносп визначено для показниюв IN (47,7%) та Amo (45,3%). Дещо менший вплив установлено для показника SDNN (43,1%), що вщображае загальну варiабельнiсть серцевого ритму та RMSSD (43,1%), який свщчить про високочастотш компоненти серцевого ритму. Анашз спрямованосп змш визначених показник^в варiабельностi серцевого
ритму вказуе на тдвищену акгивн1сть симпато-адреналово1 системи у спортсмен1в 1з високим р1внем сенсомоторного реагування, якии сприяе зб^ьшению напруження мехашз]шв вегетативно! регуляци серцевого ритму, що супроводжуеться зниженням парасимпатичних вплив!в i3 боку вегетативно! нервово'1 системи.
Ключовi слова: зорово-моторш реакци; вегетативииИ тонус; вегетативна реактившсть; кардiоiнтервалографiя; спортивна дiяльнiсть
Вступ
АдаптащИно-функщональна перебудова в оргатзм у вщ-повадь на стимул вщбуваеться за допомогою неИрогенно! та гормонально-гуморально! ланок регуляци, що супроводжуеться змшою активносп центрально! нервово! системи (ЦНС) та активащею гтоталамо-гтофтзарно! системи, яка вщповщае за щдгримання гомеостазу (Tufnell, 2005; Coppel, 2015; Kolesni-kova et al., 2015).
До об'ективних критерйв поточного контролю функционального стану ЦНС належать показники сенсомоторних реак-цш ртзного ступеня складностi, реалiзацiя яких включае сприй-няття сенсомоторного стимулу, Иого аналтз, прийняття ршен-ня та моторну в1дпов1дь тощо (Herpin et al., 2010; Korobeynikov and Korobeynikova, 2014; Bellenger et al., 2016; Rovnyj and Ro-manenko, 2016). Проте склады та прост! сенсомоторн1 функци мають не однакову фтзюлопчиу природу та вщображаютъ фун-кщональниИ стан ртзних систем. НеИроф1з1олог1чн1 мехатзми простих зорово-моторних реакцш повязан з трамщно-стрь альним рiвнем оргатзаци, що включае шрамщниИ (кортикаль-ниИ) i екстрап1рам1дниИ (субкортикальниИ) контроль (Rizzolatti et al., 2000; Nakahara et al., 2001; Sanes, 2003; Opris, 2005; Golo-vin et al., 2016; Crollen et al., 2017). Виконання простого сенсомоторного акту здшснюеться простою рефлекторною дугою без широко! мобшзаци функщональних систем оргатзму. Мехатзми, що забезпечують виконання складно! реакци, характе-ризують реактивн1сть, активапгю та регулящю вищого ртвня (кортикального) за участю фронгально-тмбтчного комплексу з активтзащею ендокринно!, серцево-судинно!, дихально! та ш-ших систем оргатзму (Gallese et al., 2009; Makarenko and Lyzo-hub, 2011; Zaichkowsky, 2012).
Як провщниИ фактор ефекгивносп реалтзаци сенсомоторних реакщИ виступае функщональниИ стан оргатзму, що ви-значаеться ступенем активци систем оргатзму, яю детермшу-ють результативнiстъ певно! дяльносп (Bundzen et al., 2005; Korobejnikov et al., 2013; Shutova and Murav'eva, 2013).
Спортивна даяльтсть тз властивими ш штенсифжащею тренувального процесу та граничними фтзичними навантажен-нями на сучасному етап розглядаеться як вид екстремально! д!яльносп людини, що може спричинити зрив механiзмiв ада-птаци оргатзму споргсменiв (Blascovich et al., 2004; Rimmele et al., 2009; Bartczak et al., 2016; Nicolas et al., 2016).
Аналтз остантх дослщжень i публкагцИ свiдчитъ, що до раних ознак порушення адаптаци спортсменiв до факторiв навчально-тренувального процесу належить дисбаланс вегетативно! нервово! системи, що в подальшому може викликати розвиток передпатолопчних i патолопчних станiв (Kraus et al., 2013; Nikolaeva and Merenkova, 2014). Основним патогенетич-ним мехатзмом багатьох серцево-судинних захворювань у спортсменiв слугуе вегетативна дисфункцш (Phukan et al., 2011; Sartor et al., 2013). Вторини вегетативш розлади належать до одте! тз провтдиих причин раних ознак порушення стану здоров'я у спортсменв (Nekhanevych, 2014).
Поширенiстъ вегетативних розладiв визначена в широкому дтапазон в!д 6,2% до 36,5% остб (Suetake et al., 2010). Вщмш-носп за частотою виявлення вегетативних порушень поясню-ються неоднозначнютю в !х етюпатогенетичному тракгувант, використанням ртзних методичних тдходав тд час !х дтагнос-тики та самих методв даагностики, а також в1дсутн1стю еди-них критерйв оцшювання результатiБ обстеження (Thayer et al., 2010).
Таким чином, у систем! динатчного контролю за станом здоров'я юних спортсмешв провщна роль повина належати оцшюванню функционального стану серцево-судинно! системи
та вегетативно! регулящ! для виявлення раншх ознак дезадап-таци, осюльки зниження ступеня адаптаци може супроводжу-ватися переходом як до преморбщиих, так i патолопчних ста-нб тз ростом серцево-судинно! захворюваностт
Мета дослтдження - визначення особливостеИ вегетативно! регуляци ритму серця у спортсменiБ тз ртзним рiБнем сприИ-няття та переробки зорово! шформацй.
Матерiал i методи дослщжень
Комюш з питань бюетики Сумського державного педаго-пчного унiБерситету iменi А. С. Макаренка встановила (протокол № 10 втд 28.04.2014 р.), що вст обстеження проведен! втд-повщно до основних бютичних норм Гельсшсько! декларащ! Всесвпньо! медично! асощацй про етичш принципи проведения науково-медичних дослвджень за участ! людини (1964-2000), Декларащ! принцип!б толераитностi (1995), Уmверсальноl декларащ! з бюетики та прав людини (1997), Конвенгщ Ради Св-ропи з прав людини та бюмедицини (1997), наказу МОЗ Укра!-ни б!д 13.02.2006 р. № 66. Батьки обстежуваних давали пись-мову згоду для участ! в дослтдженнях. Вжито необхщиих заходiБ для забезпечення анонiмностi обстежуваних.
У дослщженш брали участь 32 дтгини вжом 11-12 роив, яю заИмались панкратюном у групах попередньо! базово! тд-готовки у систем! дитячо-юнацьких спортивних шил м. Суми.
Особливосп сенсомоторного реагування спортсменiБ ви-значали за показниками сенсомоторно! реактивност! за допомогою програмного забезпечення комплексу «Д1агност-1» (Makarenko and Lyzohub, 2011).
Сенсомоторну реакгивнiстъ оцiнювали за величиною латентного перюду просто! зорово-моторно! реакци (ПЗМР), ла-тенгиих перк^ реакцй вибору одного подразника 1з трьох (РВ1-3) та двох 1з трьох сигналiБ (РВ2-3). Визначення латенг-них перiодiБ зорово-моторних реакц1И р1зно! складност1 проведено в режима «оптимального ритму». Завдання у визначеному режим1 дозволяло рееструваги середню величину латентного перюду просто! га складно! зорово-моторних реакци (x), середне квадратичне вiдхилеиия (SD) га похибку середнього значення (m).
РiБень сенсомоторного реагування (низькиИ, середнгИ та високиИ) визначали методом сигмальних в1дхилень (x ± SD) за показником складно! зорово-моторно! реакци (РВ 1-3).
Залежно в1д р!бня сенсомоторного реагування, дггеИ розпо-дiлено на три групи:
- I група - спортсмени 1з низьким рiБнем сенсомоторного реагування, n = 9;
- II група - спортсмени 1з середщм рiБнем сенсомоторного реагування, n = 13;
- III група - спортсмени 1з високм рТбшм сенсомоторного реагування, n = 10.
Для оцшювання функпiонального стану вегетативно! нервово! системи (ВНС) проводили дослщження вар1абельност1 серцевого ритму (ВСР) 1з використанням апаратно-програмно-го комплексу «КардюСпектр» АТ СолвеИг в1дпов1дно до ви-мог Мгжнародного стандарту (Task Force of the European Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology, 1996) для коротких запи^.
Проводили анал1з двох категорш ВСР: часовиИ анал1з (time -domain results) та частогниИ аналiз (frequency - domain results). У часовому аспект! здшснено оцшювання показниюв NN - ряд нормальних R-R iнгервалiв !з виключенням екстрасистол; SDNN - стандарте вщхилення NN iитервалiБ; RMSSD - квад-ратниИ кортиь тз середиього значения квадратiБ рiзнипъ величин послщовних тнтервалТв R-R; pNN50 - втдсоток кардтоТнтер-валтв, що вщртзнялися втд сустдих б!льше нж на 50 мс втд
загально! кшькосп кард1о1нтервал1в; M - значення кардюш-тервалу, яке найчастше зустр1чаеться в даному динатчному ряда; Ат0 - кiлькiсть кард1о1нтервал1в, що вщповщае значенню моди (у % до обсягу вибiрки), IN - шдекс напруження.
У частотни дшянщ визначали абсолютно значення показник1в TF (Total Frequency) - загально! потужносп спектра; HF (High Frequency) - потужносп високочастотних коливань спектра, яка характеризуе дихальний компонент ВСР, пов'язаний iз парасим-патичним регулюванням; LF (Low Frequency) - потужносп низькочастотних коливань спектра, який вщображае активность пщюркового вазомоторного центру та пов'язаний iз симпатичною ланкою регуляпи; VLF (Very Low Frequency) - потужносп над-низькочастотних коливань спектра, який вщображае активность надсегментарних вщдЫв автономно! нервово! системи та нейро-гуморальний компонент регулювання, LF/HF - коефщент, який вщображае баланс вегетативних вплив^в.
Комп'ютерний анал]з включав визначення вихщного вегетативного тонусу: перевага тонусу парасимпатичного (ваготошя) чи симпатичного (симпатикотонм) вщщлу ВНС, баланс (ейтонм).
Реестращю кардюштервалограми проводили у горизонтальному положены обстежуваних (лежачи на спит), у стан! вщнос-ного спокою у перши половит дня протягом п'яти хвилин.
Визначення реактивностi ВНС здшснювали за допомогою активно! ортостатично! проби (Vejn, 2003; Fedorowski and Melander, 2013).
П!сля проведення фонового запису кардiоiнтервалограми, обстежуваний без р!зких рух1в приймав вертикальне положения, в якому проводили повторний запис кардюштер-валограми.
Тип вегетативно! реактивностi визначали за вщношенням IN2 (шдекс напруження в ортостаз!) до IN1 (шдекс напруження у стан вщносного спокою) з видшенням нормального, гшер-симпатикотонгчного та асимпатикототчного типов (Majdannyk et al., 2014).
Статистичну обробку результата здшснювали загально-прийнятими методами варiацiйно! статистики за допомогою пакепв програм Statistica 8.0 (StatSoft Inc., USA). Розрахову-вали середн значення (x), стандарты вщхилення (SD) та вели-чини похибки середнього (т).
Для номшальних змшних розраховували взаемозв'язок за таблицами спряженносп та критерiем х2 - Прсона.
Вiдмiнностi м!ж вибiрками у випадках поргвняння !х се-реднього значення, розпод]лен1 за нормальним законом, оцо-нювали за параметричним t-критерiем Стьюдента. В!рогщтсть вiдмiнностей оцшювали на ргвт P < 0,05.
Для визначення вщмшностей показниив ВСР у групах спортсменв !з р!зним ргвнем сенсомоторно! реактивностi та впливу сенсомоторних функций на вегетативний гомеостаз застосовано дисперсшний аналiз.
Оцшювання впливу сенсомоторних функцш на показники ВСР спортсмешв здшснено за критерiем Фшера (F).
Дослщження виконано згщно з планом науково-дослщницько! роботи кафедри медико-бюлопчних основ ф!зично! культури Сумського державного педагопчного унiверситету 1мен1 А. С. Ма-каренка за темою <<Фiзiолого-гоriешчний супровщ здоров'язбе-режувально! дояльносто закладв освгти», № держреестращ! 0113U004662.
Результати
За результатами дослщження встановлено залежтсть вихщного вегетативного тонусу спортсменв вщ ргвня !х сенсомоторно! реактивносп (х2 = 11,7, P < 0,05).
Аналз вегетативного тонусу спортсменв !з середшм та низьким ровнями сенсомоторно! реактивносп вказуе на перевагу в них ейтошо (77,8 ± 11,5%, 50,0 ± 16,7%, вщповщно), тод як у структур! вегетативного тонусу спортсменв !з високим р!внем сенсомоторно! реактивносп ейтон1я визначалась у 5,7 ± 7,3% обстежених (P < 0,001-0,05).
Серед спортсменв !з високим ргвнем сенсомоторно! реактивносп частка оаб !з симпатикотон!ею була в!рогщно вищою (94,3 ± 7,3%) пор1вняно з! спортсменами !з середшм та низьким И ргвнями (22,2 ± 11,5% i 25,0 ± 14,4% вщповщно, P < 0,001-0,01), що свщчить про напруження мехатзм!в вегетативно! регуляцд серцевого ритму у дтей !з високим р!внем сенсомоторно! реактивносп.
Спрямовашсть вегетативних зрушень у вщповщь на орто-стаз пов'язана з фоновим ргвнем активност! Встановлено, що вегетативна реактившсть залежить вщ ргвня сенсомоторно! реактивносп спортсменв (х2 = 18,3, P < 0,01).
Реакця оргашзму переважо! бшьшосп спортсменв !з середам та низьким ргвнями сенсомоторно! реактивносп на ор-тостаз характеризувалась нормальною вегетативною реактив-нютю (45,8 ± 13,8% та 56,0 ± 16,5%, вщповщно), тод як серед спортсменв !з високим ргвнем сенсомоторно! реактивносп частка таких оаб була в!рогщно нижчою та становила (14,3 ± 11,1%, P < 0,05) (рис.).
ш-
% низькии середнш внсокнн
Иасимгатикотонмна Шнормальна Впперсимпатакотошчна Рис. Розподш спортсменв (%) !з р!зним р!внем сенсомоторно! реактивносп за типом вегетативно! реактивносп (n = 32)
Ггиерсимпатикотон^я, яка свщчить про вегетативний дисбаланс i пов'язана з напруженням функцюнування серцево-су-динно! системи, визначена у 56,7 ± 15,7% спортсменв !з високим р!внем сенсомоторно! реактивносп.
Анал!з показниив р!зних за складшстю зорово-моторних реакнш у спортсменв дозволив визначити коротш латентш перюди складних зорово-моторних реакнш (РВ1-3 та РВ2-3) у датей !з ггперсимпатикотонгчною вегетативною реактившстю, пор1вняно !з спортсменами з нормальним типом вегетативно! реактивносп (P < 0,05) (табл. 1).
Таблиця 1
Показники латентних перюдав сенсомоторних
реакций спортсмен1в залежно в!д !х вегетативно! реактивност!
(M ± m, n = 32)
Показники, Вегетативна реактивность
мс асимпатикототчна нормальна гшерсимпатикотошчна
ПЗМР 272,7 ± 12,2 305,8 ± 28,7 270,6 ± 10,9
РВ 1-3 472,2 ± 24,5 474,8 ± 35,0 392,0 ± 20,2*
РВ 2-3 536,1 ± 39,7 586,3 ± 39,8 484,2 ± 18,4*
Примгтка: * - P < 0,05, в1рогщш Б1дм1нност1 пор1вняно 1з групою спорт-смен1в 1з нормальною вегетативною реактившстю.
Для встановлення ступеня впливу сенсомоторних функпгй спортсменiБ на !х вегетативний гомеостаз розраховано внесок ргвня сенсомоторно! реактивност! у показники вар!абельносп серцевого ритму спортсменiБ (табл. 2).
У спортсменов !з р!зним р1внем сенсомоторно! реактивно-ст! спостер1гали в!рог!дн! в!дм1нност! майже за вама показни-ками ВСР. Зокрема, значимо вщр!знялися показник IN (F = 5,5; P < 0,05), який вщображае стушнь центратзащ упраБлiння сер-цевим ритмом та Am0 (F = 5,0; P < 0,05), збшьшення якого св!д-
чить про активацию симпатично! ланки вегетативно! регуляци серцевого ритму. Дещо менш вщмшносп встаиовлено для показ-ника SDNN (F = 4,6; P < 0,05), що вщображае загальиу варта-бельн^сть серцевого ритму та RMSSD (F = 4,5; P < 0,05), якиИ свщ-чить про високочастогн! компонеиги серцевого ритму.
Таблиця 2
Характеристика впливу сенсомоторно! реактивностт на показники вартабельност! серцевого ритму (n = 32)
Показники Виесок, % F-критерш P
NN, мс 2,6 0,1 >0,05
SDNN, мс 43,1 4,6 <0,05
RMSSD, мс 43,1 4,5 <0,05
pNN50, % 35,5 3,3 <0,05
IN, ум. од. 47,7 5,5 <0,05
M0, мс 7,4 1,3 >0,05
Am0 45,3 5,0 <0,05
Т^мс2 33,7 3,0 <0,05
VLF, мс2 32,2 2,9 <0,05
LF, мс2 27,3 2,3 >0,05
HF, мс2 37,6 3,6 <0,05
LF/HF 23,9 1,9 >0,05
AHaiÜ3 cnpaMOBaHocri 3MiH noKa3HHKiB BCP BKa3ye Ha nigBH-^eHy aKTHBHicTb CHMnaro-agpeHanoBoi CHCTeMH y CnopTCMeHiB i3 bhcokhm piBHeM ceHCOMOTopHoro peaiyBaHH« ^o mgTBepgacyKTb BiporigHo hh»H 3HaneHHa SDNN (52,5 ± 13,8 mc) Ta RMSSD (49,1 ± 12,5 MC), nOpiBHaHO 3i CnOpTCMeHaMH 3 HH3bKHM piBHeM CeHCOMOTOp-Horo pearyBaHHH (159,4 ± 50,3 i 189,2 ± 66,1 mc, BignoBigHo, P < 0,05).
3HnxeHHa BH3HaHeHHx noKa3HHKiB CBigHHTb npo nocuneHHa CHMnaTHHHoro BnnHBy, aKHH npHraiHye aKTHBHicTb aBTOHOMHoro KOHiypy peryna^I y CnopTCMeHiB i3 bhcokhm piBHeM ceHCoMo-TopHoro pearyBaHHa.
noKa3HHK IN xapaKTeproyBaBca BiporigHo bh^hmh 3HaHeH-h«mh cepeg oci6 i3 bhcokhm piBHeM CeHCOMOTopHoro pearyBaHHa (78,0 ± 21,2 yM. Og.), nOpiBHHHO i3 CnOpTCMeHaMH i3 HH3bKHM noro piBHeM (26,8 ± 18,0 yM. og., P < 0,05), ^o BKa3ye Ha Hanpy-xeHHa peryMTopHHx MexaHi3MiB ix opram3My. KpiM Toro, npo nigBH^eHy aKTHBHicTb CHMnaroagpeHanoBoi CHCTeMH y cnopT-CMeHiB i3 bhcokhm piBHeM CeHCOMOTopHoro pearyBaHHa CBigHaTb BiporigHo BHmj 3HaneHHa noKa3HHKa Am0 (35,4 ± 4,8%), nopiBHHHo i3 CnOpTCMeHaMH i3 HH3bKHM noro piBHeM (19,8 ± 6,1%o, P < 0,05).
OßroBopeHHH
BucoKi noKa3HHKH mBHgKocri o6po6KH 3opoBoi iH^opManii Ta e^eKTHBHocii 3opoBoro cnpHHHSTTa rayryKTb BH3HananbHHM ^aKTopoM y gocarneHHi bhcokhx cnopTHBHHx pe3ynbTariB y egu-Ho6opcTBax (Korobejnikov et al., 2013). BucoKa «uim aganTanii» CnopTCMeHiB i3 bhcokhm piBHeM ceHCoMOTopHoi peaKTHBHoCTi xa-paKTepH3yeTbca HanpyxeHHaM ^yHKnioHyBaHHa cep^Bo-cygHH-Hoi CHCTeMH, 3HH^eHH3M aganTaniHHHx MomHBoCTen ix opraHi3-My (Sanes, 2003; David and Coppel, 2015; Golovin and Aizman, 2016; Rovnyj and Romanenko, 2016).
BignoBigHo go ogepxaHnx pe3ynbTariB ycTaHOBneHo, ^o Be-reTaTHBHHH gnc6anaHC npmaMaHHHH 6inbmocTi CnopTCMeHiB i3 bhcokhm piBHeM ceHCoMOTopHoi peaKTHBHoCTi, «Ki $opMyron> rpyny nigBH^eHoro pH3HKy po3BHTKy ^yHKuioHanbHHx Bigxu-neHb i3 6oKy BereTaTHBHHx CHCTeM.
ycTaHOB^eHi oco6nHBocri nigTBepg^yroTb KopoTmi naTemHi nepiogu craagHHx 3opobo-motophhx peaK^H (PB1-3 Ta PB2-3) y giTen i3 rinepcHMnaTHKOTOHMHOKi BereTaTHBHOK peaKTHBHicTK, nopiBHaHo i3 CnOpTCMeHaMH 3 HopManbHHM TunoM BereTaTHBHoi peaKTHBHoCTi (P < 0,05) (Zaichkowsky, 2012; Shutova and Murav'eva, 2013).
Bhcokhh piBeHb CeHCOMOTopHoro pearyBaHH« noB'«3aHHH i3 HanpyxeHH«M BereTaTHBHoi peryMuii сepцeвoro pHTMy, «ye cy-npoBog^yeTbca 3HHxeHH«M napacHMnaTHHHHx BnnHBiB i3 6oKy BereTaTHBHoi HepBOBOi CHCTeMH, ^o 36iraeTbca 3 gaHHMH HayKo-
bhx gocnigxeHb (Opris, 2005; Herpin et al., 2010; Korobeynikov and Korobeynikova, 2014).
За даними Korobeynikov et. al. (2013), збшьшення швидко-CTi сенсомоторного реагування в умовах цлеспрямованих тренувань пов'язане 3i збiльшенням напруження вегетативно! регуляци ритму серця за рахунок пiдвищення симпатичного тонусу, що узгоджуеться 3i зменшенням тривалостi та перiодичностi коливань кардiоiнтервалiв.
Однак, порiвняно i3 дослiдженнями шших авторiв, визна-чено внесок рiвня сенсомоторно! реактивностi у показники ва-рiабельностi серцевого ритму спортсменiв (Gallese et al., 2009; Korobejnikov et al., 2013; Sartor et al., 2013; Shutova and Murav'eva, 2013).
Висновки
Високий рiвень сенсомоторно! реактивности супроводжу-еться напруженням механiзмiв вегетативно! регуляци серцевого ритму, що проявляться високою часткою симпатикото-тчного вегетативного тонусу та гiперсимпатикотонiчно! вегетативно! реактивносп серед спортсменiв iз високим рiвнем сенсомоторно! реактивности порiвняно iз спортсменами iз се-редшм та низьким !! рiвнями (P < 0,001).
У групах спортсмешв iз рiзним рiвнем сенсомоторного реагування значимо вiдрiзнялися показники IN (F = 5,5; P < 0,05) та Am0 (F = 5,0; P < 0,05). Дещо менш1 вщмшност! встановлено для показника SDNN (F = 4,6; P < 0,05), що вщображае загаль-ну варiабельнiсть серцевого ритму та RMSSD (F = 4,5; P < 0,05), який свiдчить про високочастотш компоненти серцевого ритму.
References
Andrew, A., Flatt, A. A., & Esco, M. R. (2015). Heart rate variability stabilization in athletes: Towards more convenient data acquisition. Clinical Physiology and Functional Imaging, 36(5), 331-336. Bartczak, D., Szymanski, L., Bodera, P., & Stankiewicz, W. (2016). Psycho-neuroimmunological aspects of cardiovascular diseases: A preliminary report. Central European Journal of Immunology, 41(2), 209-216. Bellenger, C. R., Fuller, J. T., Thomson, R. L., Davison, K., Robertson, E. Y., & Buckley, J. D. (2016). Monitoring athletic training status through autonomic heart rate regulation: A systematic review and meta-analysis. Sports Medicine, 46(10), 1461-1486. Blascovich, J., Seery, M. D., Mugridge, C. A., Norris, R. K., & Weisbuch, M. (2004). Predicting athletic performance from cardiovascular indexes of challenge and threat. Journal of Experimental Social Psychology, 40(5), 683-688.
Bundzen, P. V., Korotkov, K. G., Korotkova, A. K., Mukhin, V. A., & Priyatkin, N. S. (2005). Psychophysiological correlates of athletic success in athletes training for the Olympics. Human Physiology, 31(3), 316-323. Coppel, D. B. (2015). Psychological aspects of sports medicine. Current
Physical Medicine and Rehabilitation Reports, 3(1), 36-42. Crollen, V., Albouy, G., Lepore, F., & Collignon, O. (2017). How visual experience impacts the internal and external spatial mapping of sensorimotor functions. Scientific Reports, 7(1), 1022. Fedorowski, A., & Melander, O. (2013). Syndromes of orthostatic intolerance:
A hidden danger. Journal of Internal Medicine, 273(4), 322-335. Gallese, V., Rochat, M., Cossu, G., & Sinigaglia, C. (2009). Motor cognition and its role in the phylogeny and ontogeny of action understanding. Developmental Psychology, 45(1), 103-113. Golovin, M. S., & Aizman, R. I. (2016). Audiovisual stimulation modulates physical performance and biochemical and hormonal status of athletes. Bulletin of Experimental Biology and Medicine, 161(5), 638-642. Herpin, G., Gauchard, G. C., Lion, A., Collet, P., Kellerc, D., & Perrin, P. P. (2010). Sensorimotor specificities in balance control of expert fencers and pistol shooters. Journal of Electromyography and Kinesiology, 20(1), 162-169.
Kolesnikova, L., Dzyatkovskaya, E., Rychkova, L., & Polyakov, V. (2015). New approaches to identifying children of psychosomatic disorders risk group. Procedia - Social and Behavioral Sciences, 214, 882-889. Korobejnikov, G. V., Korobejnikova, L. G., & Makarchuk, N. J. (2013). Osobennosti vegetativnoj reguljacii ritma serdca u sportsmenov s razlichnym urovnem sensomotornogo reagirovanija [Features of vegetative regulation of heart rhythm in athletes with different levels of sensorimotor response]. Scientific Notes of the Taurida National University named after V. I. Vernadsky, 26(65), 89-97 (in Russian).
Korobeynikov, G., & Korobeynikova, L. (2014). Functional brain asymmetry and cognitive functions in elite wrestlers. International Journal of Wrestling Science, 4(1), 26-34.
Kraus, U., Schneider, A., Breitner, S., Hampel, R., RUckerl, R., Pitz, M., Geruschkat, U., Belcredi, P., Radon, K., & Peters, A (2013). Individual daytime noise exposure during routine activities and heart rate variability in adults: A repeated measures study. Environ Health Perspect, 121(2), 607-612.
Majdannyk, V. G., Smijan, O. I., Bynda, T. P., & Savel'jeva-Kulyk N. O. (2014). Vegetatyvni dysfunkcii' u ditej [Autonomic dysfunction in children]. Sumy State University, Sumy. Sums'kyj derzhavnyj universytet, Sumy (in Ukrainian).
Makarenko, M. V., & Lyzohub, V. S. (2011). Ontohenez psykhofiziolohichnykh funktsiy lyudyny [Ontogenesis of physiological functions of human]. Vertykal', Cherkasy (in Ukrainian).
Nakahara, H., Doya, K., & Hikosaka, O. (2001). Parallel cortico-basal ganglia mechanisms for acquisition and execution of visuomotor sequences - A computational approach. Journal of Cognitive Neuroscience, 13(5), 626-647.
Nicolas, M., Vacher, P., Martinent, G., & Mourot, L. (2016). Monitoring stress and recovery states: Structural and external stages of the short version of the RESTQ sport in elite swimmers before championships. Journal of Sport and Health Science, 1-12.
Nikolaeva, E., & Merenkova, V. (2014). The influence of the children's inner health picture on their heart rate regulation. Procedia - Social and Behavioral Sciences, 159, 87-90.
Opris, I. (2005). Neural circuitry of judgment and decision mechanisms. Brain Research Reviews, 48 (3), 509-526.
Phukan, J., Albanese, A., Gasser, T., & Warner, T. (2011). Primary dystonia and dystonia-plus syndromes: Clinical characteristics, diagnosis, and pathogenesis. Lancet Neurology, 10(12), 1074-1085.
Rimmele, U., Seiler, R., Marti, B., Wirtz, P. H., Ehlert, U., & Heinrichs, M. (2009). The level of physical activity affects adrenal and cardiovascular reactivity to psychosocial stress. Psychoneuroendocrinology, 34(2), 190-198.
Rizzolatti, G., Fogassi, L., & Gallese, V. (2000). Cortical mechanisms subserving object grasping and action recognition: A new view on the cortical motor functions. The New Cognitive Neurosciences, 2, 539-552.
Rovnyj, A. S., & Romanenko, V. V. (2016). Model'nye harakteristiki sensomo-tornyh reakcij i specificheskih vosprijatij edinoborcev vysokoj kvalifikacii [Model characteristics of sensorimotor reactions and specific perceptions of martial artists ofhigh qualification]. Edinoborstva, 1, 54—57 (in Russian).
Sanes, J. N. (2003). Neocortical mechanisms in motor learning. Current Opinion in Neurobiology, 13(2), 225-231.
Sartor, F., Vailati, E., Valsecchi, V., Vailati, F., & Torre, A. (2013). Heart rate variability reflects training load and psychophysiological status in young elite gymnasts. Journal of Strength and Conditioning Research, 27(10), 2782-2790.
Shutova, S. V., & Murav'eva, I. V. (2013). Sensomotornye reakcii kak harakteristika funkcional'nogo sostojanija CNS [Sensory motor reactions as a characteristic of the functional state of the central nervous system]. Vestnik Tambovskogo universiteta. Serija: Estestvennye i tehnicheskie nauki, 18 (5), 2831-2840 (in Russian).
Suetake, N., Morita, Y., Suzuki, D., Lee, K., & Kobayashi, H. (2010). Evaluation of autonomic nervous system by heart rate variability and differential count of leukocytes in athletes. Health, 2(10), 1190-1198.
Task force of the European Society of Cardiology the North American Society of Pacing Electrophysiology. Heart rate variability: Standards of measurement, physiological interpretation, and clinical use (1996). Circulation, 93, 1043-1065.
Thayer, J. F., Yamamoto, S. S., & Brosschot, J. F. (2010). The relationship of autonomic imbalance, heart rate variability and cardiovascular disease risk factors. International Journal ofCardiology, 141(2), 122-131.
Tufnell, G. (2005). Stress and reactions to stress in children. Psychiatry, 4(7), 69-72.
Vejn, A. M. (2003). Vegetativnye rasstroystva: Klinika, diagnostika, lechenie [Autonomic dysfunction: Clinical features, diagnosis, treatment]. Meditsin-skoe Informatsionnoe Agentstvo, Moscow (in Russian).
Veyn, A. M. (2003). Vegetative disorders: Clinic, diagnostics, treatment [Autonomic dysfunction: Clinical features, diagnosis, treatment]. Medical News Agency, Moscow (in Russian).
Zaichkowsky, L. (2012). Psychophysiology and neuroscience in sport: Introduction to the special issue. Journal of Clinical Sport Psychology, 6(1), 1-5.
