CC BY
19
j Mechanisms
Regulatory Mechanisms
in Biosystems
ISSN 2519-8521 (Print) ISSN 2520-2588 (Online) Regul. Mech. Biosyst., 8(l), 46-50 doi: 10.15421/021709
Pathogenic specifies of development of vegetative dysfunction in adolescents in relation to their morphological status
O. Skyba
Sumy State Pedagogical University named after A. S. Makarenko, Sumy, Ukraine
Article info
Received 28.12.2016 Received in revised form
04.02.2017 Accepted 08.02.2017
Sumy State
Pedagogical University named after A. S. Makarenko, Romenskaya str., 87, Sumy, 40002, Ukraine Tel.: +38-066-474-36-74 E-mail: [email protected]
Skyba, O. (2017). Pathogenic specifics of development of vegetative dysfunction in adolescents in relation to their morphological status. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(1), 46-50. doi: 10.15421/021709
Exploring the mechanisms of vegetative regulation in children and adolescents of different somatotypes has a prognostic value in regard to the character of adaptive reactions of the organism, as it facilitates the identification of the risk factors of pathological processes and states of vegetative systems, which may cause chronic illness in adulthood. The author defines the pathogenic specifics of development of vegetative dysfunction in adolescents in relation to their morphological status. Cardiointervalography and anthropometric, mathematical and statistical methods of research were used. Based on the results of cardiointervalography, the structure of initial vegetative tonus was established, which was characterized by prevalence of eutonia (38.4 ± 4.9%). The specific weight with background eutonia of adolescent boys and girls tended to be higher among the representatives of the thoracic and muscular somatotypes, compared to adolescents of the alimentive and osseous somatotypes (P < 0.001-0.05). The established specifics indicate that thoracic and muscular somatotypes ensure optimal adaptation of organisms to the environment. Sympathicotonia was measured among the majority of boys of extreme constitutional variants (alimentive and osseous somatotypes) (36.3% and 30.0% respectively), which demonstrates the activation of adaptive mechanisms in the abovementioned category of examined adolescents, while among girls this phenomenon was evident among the representatives of the osseous and thoracic somatotypes (38.5% and 30.8% respectively). We found that the majority of examined adolescents (53.4%) had a normal vegetative reactivity. Gender differences in the structure of vegetative reactivity of adolescents could well be explained by the higher number of girls of asympaticotonic type (19.2%) compared to boys (7.3%, P < 0.05). Furthermore, we found that hypersympathicotonic and asympathicotonic types of vegetative reactivity were characteristic of the majority of representatives of the alimentive and osseous somatotypes irrespective of the gender, which indicates activation of functioning of the cardiovascular system, decreased adaptive capacity of the organism among the examined group. The research shows that the group at risk of developing functional deviations in vegetative systems is formed by the representatives of the alimentive and osseous somatotypes.
Keywords: cardiointervalography; neuroendocrine imbalance; initial vegetative tonus; vegetative reactivity; somatotype
Патогенетичш особливосп формування вегетативних дисфункцш у пщлпшв залежно вщ !х морфолопчного статусу
О. О. Скиба
Сумський державный педагогiчний утверситет Шет А. С. Макаренка, Суми, Украта
Визначено патогенетичт особливосп формування вегетативних дисфункцш у тдттюв залежно вщ !х морфолопчного статусу. За результатами кардюштервалографи визначено структуру вихдаого вегетативного тонусу, яка характеризувалась перевагою ейтони (38,4%). Встановлено залежтсть вихдаого вегетативного тонусу тдттюв вщ !х морфолопчного статусу (х2 = 26,7, Р < 0,01). Питома вага оаб гз фоновою ейтотею, як серед хлопщв, та i серед давчат, була вiроriдно вищою серед представниюв торакального та м'язового соматотитв, поршняно з тдттками астено!дного та дигестивного соматотитв, (Р < 0,001-0,05). Симпатикотоню визначено серед бшьшосл хлопщв крайнх конститущйних варiантiв (дигестивний та астено1дний соматотипи) (36,3% та 30,0% омб вдаовдао), що св^ить про напруження адаптащйних механiзмiв у визначеного контингенту оаб, тод як у груш давчат - серед представниюв астено!дного та торакального соматотитв (38,5% та 30,8% оаб вдаовдао). Переважна бшьпасть обстежених тдштюв (53,4%) мае нормальну вегетативну реактивтсть. Статевi вiдмiнностi структури вегетативно! реактивносп тдштюв полягали у вiроriдно вищш частщ дiвчат з асимпатикотошчним типом (19,2%), порiвняно з хлопцами (7,3%, Р < 0,05). Гiперсимпатикотонiчний та асимпатикотонiчний типи вегетативно! реактивносп притамант переважнiй бiльшостi представниюв дигестивного та астено!дного соматотипiв незалежно вiд статi. Визначено групу тдвищеного ризику розвитку функцiональних вiдхилень iз боку вегетативних систем, яку формують представники дигестивного та астено!дного соматотитв.
Ключов1 слова: кардюштервалографш; нейроендокринний дисбаланс; вегетативний тонус; вегетативна реактивнiсть; соматотип
Вступ
Показник ефективносп державно! полiтики у сферi охоро-ни здоров'я - сощальне благополуччя та стан здоров'я населения краши. Нин одна з найгострших медико-сощальних проблем в УкраМ - стан здоров'я дней та тдлпив, найчутли-вших до несприятливого впливу рiзних чинниюв зовышнюго середовища. У вирiшеннi проблеми збереження та змирення здоров'я дитячого населення одна i3 провiдних ролей належить профшактитц як складовш системи охорони здоров'я (Serdjuk et al., 2016). Дитячий органiзм мае тдвищений ризик розвитку вiдхилень у стан здоров'я через наявнiсть критичних перюдав росту та розвитку, особливостей обмшу речовин, недоскона-лост! адаптацшних мехатзмш, недорозвиненосп !мунно! та шших систем, що може спричинити зниження активности регуляторних механiзмiв через !х перенапруження та висна-ження виаслiдок розвитку патолопчних станiв (Majdannyk et al., 2014; Reeva, 2015).
Вегетативна нервова система (ВНС) - регуляторна ланка у процеа формування адаптацшних i компенсаторних змш в ор-ганiзмi у результат! формування патологiчних сташв (Petkovic and Cojbasic, 2012; Chernyavskikh et al., 2015). Причому практично немае таких патолопчних станв, розвиток яких не був би пов'язаний !з розладами вегетативно! нервово! системи (Messina et al., 2013; Brandao et al., 2014; Majdannyk et al., 2014; Bartczaket al., 2016; Huang et al., 2016; Regitz-Zagrosek and Kararigas, 2017). Вегетативна дисфункцш, як правило, розвива-еться на тл! фенотипiчних ознак функцюнального стану ВНС (ваготонiчна або симпатикотон!чна И спрямоватсть) (Vejn, 2003; Esler, 2010; Thayer et al., 2010; Nalyotov, 2014; Campos, 2015). Особливе значення в генез! функцюнальних вщхилень дяльносп р!зних органв та систем, зокрема серцево-судинно!, ендокринно!, травно! та шших, належить дисфункщям ВНС i нейроендокринному дисбалансу, що спостернжгъся в шдшт-ковому вщ (Grosu, 2014; Nobrega et al., 2014; Marongiu and Crisafulli, 2015; Sladek et al., 2015). Саме в цьому вщ вини-кають передумови для розвитку функцюнальних розладв !з боку вегетативних систем, як! можуть стати причиною розвитку хрошчних захворювань у дорослому вщ (Kraus et al., 2013; Ubrich et al., 2016).
Анал!з остаинiх дослщжень i публжацш вказуе на те, що кожному з конституцшних тишв властив! специф!чн! особли-восп функпiоиування нервово!, гуморально!, серцево-судинно! та !мунно! систем (Miculic, 2008; Kazakova et al., 2009; Koenig, et al., 2014; Schoen, 2016). Тому вивчення патогенетичних мехатзм!в виникнення дисфункцш ВНС у тдштюв р!зних со-матотишв мае прогностичне значення перебну адаптацшних реакцш оргатзму, що дозволить виявляти донозолопчт стани та здшснювати ранню профшактику соматичних захворювань, що зумовлюе актуальшсть дослщження (Denefil, 2013; Messina et al., 2013). Мета цього дослщження - визначити патоге-нетичн! особливост! формування вегетативних дисфункцш у тдштюв залежно в!д !х морфолопчного статусу.
Матер1ал i методи досл1джень
У дослщжент брали участь 99 дтей 15-16 роив (58 хлоппiв та 41 давчина), як! навчаються в шновацшних навчальних закладах (пмназ!ях) м. Суми. Програма дослщженш включала антро-пометричне обстеження, що проводили за загальновизнаними методиками. Визначали тотальн! розмри тша: довжину (ДТ), масу (МТ), окружнсть грудно! клпки (ОГК). Оцшювання сома-тотипу здшснювали за схемою Штефко - Островського з видъ ленням чотирьох конститупiйиих вар!анпв: астенощний, тора-кальний, м'язовий та дигестивний (Shtefko and Ostrovskyj, 1929).
Для оцшювання функционального стану ВНС дослвджувалн вар!абельн!сть серцевого ритму (ВСР) з використанням апарашо-програмного комплексу «КардюСпектр» (АТ Солвейг) вщповдао до вимог М!жнародного стандарту (Task Force of the European
Society of Cardiology and the North American Society of Pacing and Electrophysiology, 1996) для коротких запиов. Проводили аналз двох категорш ВСР: часовий (Time - Domain Results) та частотний (Frequency - Domain Results). У часовому аспект! оцшювали по-казники NN - ряд нормальних R-R штервал!в !з виключенням екстрасистол; SDNN - стаидартие вiдхиления NN штервал!в; RMSSD - квадратний коршь !з середнього значення квадрапв р!з-ниць величин послщовних штервал!в R-R; pNN50 - вщсоток кар-дюштервал!в, що в!др!зняються в!д сусiдиiх бшьше Щж на 50 мс, ввд загально! кшькосп кардюштервал!в; 1Н - шдекс иапружения.
У частотнш дiлянцi визначали абсолютн значення показ-ниив TF (Total Frequency) - загально! потужносп спектра; HF (High Frequency) - потужносп високочастотних коливань спектра, яка характеризуе дихальний компонент ВСР, пов'язаний !з парасимпатичним регулюванням; LF (Low Frequency) -потужносп низькочастотних коливань спектра, який вщобра-жае активн!сть тдиркового вазомоторного центру та пов'язаний !з симпатичною ланкою регуляци; VLF (Very Low Frequency) - потужносп наднизькочастотних коливань спектра, який вщображае активтсть надсегментарних вщдшв автономно! нервово! системи та нейрогуморальний компонент регулюван-ня, LF/HF - коефщенг, який вщображае баланс вегетативних вплив!в. Комп'ютерний анал!з включав визначення вимдного вегетативного тонусу: перевага тонусу парасимпатичного (ваготоЩя) чи симпатичного (симпатикотон!я) вщдшу ВНС, баланс (ейтоня).
Реестрацто кардюштервалограми проводили в горизонтальному положены (лежачи на спин!), у стан! вщносного спокою у першш половин! дня протягом 5 хвилин. Визначення реактивносп ВНС здшснювали за допомогою активно! орто-статично! проби (Vejn, 2003; Fedorowski and Melander, 2013). Шсля проведення фонового запису кардюштервалограми об-стежений без р!зких рух!в набував вертикального положення, в якому проводився повторний запис кардюштервалограми.
Оцшку вегетативно! реактивност! визначали за вщношен-ням 1Н2 (!ндекс напруження в ортостаз!) до 1Н[ (шдекс напру-ження у стан! вщносного спокою) з вид!ленням нормального, г!персимпатикотон!чного та асимпатикотон!чного тип!в (Majdannyk et al., 2014).
Статистичну обробку отриманих даних зд!йснювали за допомогою програми Statistica 8.0 (StatSoft Inc., USA) з визна-ченням середнього арифметичного (M) та його стандартно! похибки (m). Для процент!в стандартну похибку (m) розрахо-вували за формулою:
т --.
1
Для номшальних зм1нних розраховували взаемозв'язок за таблицями спряженост! та критер!ем х2 П1рсона. В1дм1нност1 м!ж виб!рками у випадках пор!вняння !х середн!х значень, роз-подiлених за нормальним законом, оцгнювали за параметрич-ним критер!ем Стьюдента (t). Вiдмiиностi м!ж виб!рками вважали в!рог!дними за Р < 0,05.
Дослщження виконане за планом науково-дослщницько! роботи кафедри медико-бюлопчних основ ф!зично! культури Сумського державного педагопчного ун1верситету А. С. Ма-каренка за темою «Ф!з!олого-г!г!ен!чний супров!д здоров'язбе-режувально! д!яльност! заклад!в осв!ти», № державно! рее-страци 0113U004662.
Результати
У структур! вих!дного вегетативного тонусу переважала фонова ейтоня (38,4 ± 4,9%), яка забезпечуе оптимальну адаптацию орган!зму до фактор!в зовн!шнього середовища. Вегета-тивний баланс, виявлений у б!льшост! оаб, ймов!рно пов'язаний !з завершенням адаптац!йних перебудов i формуванням оптимально! регуляци на визначеному етап! онтогенезу.
Частка ос!б !з ваготон!ею становила 32,3 ± 4,7% обстежених, причому серед двчат вона в!рог!дно вища (38,2 ± 7,6%) пор!в-
няно iз хлопцями (19,4 ± 5,2%, Р < 0,05). Вагусно-холшерпчна спрямованють вегетативно! регуляцi! вiдповiдае морфологiчнiй зршосп органiзму та забезпечуе стабiлiзацiю регуляцл серцевого ритму за рахунок удосконалення механiзмiв саморегуляцii. Веге-тативний тонус 29,3 ± 4,6% пiдлiткiв характеризуется симпа-тикотонiею та вiдсутнiстю вiрогiдних вiдмiнностей мiж обстеже-ними особами чоловiчоi та жiночо! стал.
Установлено залежтсть вихщного вегетативного тонусу тдл^юв вiд !х морфологiчного статусу (х2 = 26,7, Р < 0,01). Анашз структури вихiдного вегетативного тонусу хлопщв залежно вщ !х соматотипологiчних особливостей виявив вiрогiд-ну перевагу фоново! ейтонi! серед оаб торакального (40,0 ± 6,4%) та м'язового (30,0 ± 6,0%) соматотитв, ж^вняно з представниками астено!дного (10,0 ± 3,9%, Р < 0,001-0,01) та дигестивного (20,0 ± 5,3%, Р < 0,05) соматотитв (рис. 1).
Рис. 1. Структура вихщного вегетативного тонусу хлопщв (%) залежно вщ соматотипу (п = 58)
Частка осiб iз ваготонiею вiрогiдно вища серед хлопцiв астенощного, торакального та м'язового соматотитв (40,9 ± 6,5%, 36,4 ± 6,3% та 25,0 ± 5,7% осiб вдаовщно), порiвняно з пiдлiтками дигестивного соматотипу (9,1 ± 2,8%, Р < 0,001-0,05).
Вегетативний дисбаланс, що проявляеться симпатикотот-ею, притаманний бiльшостi пщлтюв крайнiх конституцiйних варiантiв (дигестивний та астенощний соматотипи) (36,2 ± 6,3% та 30,0 ± 6,0% оаб вiдповiдно), що свiдчить про напруження адаптацiйних механiзмiв у визначеного контингенту оаб.
У групi дiвчат структура вихщного вегетативного тонусу подiбна показникам осiб чоловiчо! стал, оскiльки характеризуется вiрогiдною перевагою ейтонi! серед представниюв торакального (50,0 ± 7,8%) та м'язового (38,9 ± 7,6%) соматотитв, порiвняно з представниками астено!дного (11,1 ± 4,9%, Р < 0,001-0,01) та дигестивного (0%) соматотитв (рис. 2). Ви-значет особливост свiдчать про те, що торакальний i м'язо-вий соматотипи забезпечують оптимальну адаптацiю оргатз-му до факторiв навколишнього середовища.
Вагототчний вихiдний вегетативний тонус спостерЬаеть-ся у бшьшост дiвчат м'язового та торакального соматотитв (50,0 ± 7,8% та 30,0 ± 7,2% обстежених вiдповiдно), тодi як симпатикотонiчний - у дiвчат астено!дного та торакального соматотитв (38,5 ± 7,6% та 30,8 ± 7,2% осiб вщповщно). Виявлений дисбаланс стану регуляторних систем оаб жiночо! стал може бути пов'язаний iз нерiвномiрнiстю дозрiвання регуляторних механiзмiв на даному етат онтогенезу.
1нтегральний показник, що вщображае ступiнь центрашза-цi! управлiння серцевим ритмом, - вдекс напруженостi (1Н). В ортостатичному положеннi i серед хлопщв (+156,8 ± 20,0%), i серед дiвчат (+146,2 ± 24,1%) вщбуваеться збiльшення 1Н, -закономiрна реакцiя, яка свiдчить про активащю центрального контуру вегетативно! регуляцi!.
Анашз приросту 1Н серед хлопцiв залежно вщ !х сомато-типологiчних особливостей свотить про вiрогiдно вищi зна-чення 1Н серед представникiв дигестивного соматотипу (+218,8 ± 66,1%), порiвняно з хлопцями м'язового соматотипу (+91,5 ± 19,4%, Р < 0,05) (рис. 3).
На фот загально! тенденцп до збiльшення 1Н у вщповщь на ортостаз серед дiвчат дигестивного соматотипу вiдмiчене найбiльше значення його приросту (+239,0 ± 100,5%) (рис. 3).
За результатами ощнювання вегетативно! реактивност вста-новлено перевагу нормально! вегетативно! реактивности (53,4 ± 5,0%), однак частка осiб iз гiперсимпатикотонiчною реактив-нiстю була високою (35,6 ± 4,8% обстежених), що вказуе на тдвищення внеску симпатоадреналових впливiв у вiдповiдь на ортостаз i свiдчить про напруження адаптащйних можливос-тей органiзму пiдлiткiв. Статевi вiдмiнностi структури вегетативно! реактивносп пiдлiткiв полягали у вiрогiдно вищш частцi дiвчат з асимпатикотонiею (19,2 ± 6,3%) порiвняно з хлопцями (7,3 ± 3,4% Р < 0,05), а гшерсимпатикототчна реактивтсть характеризувалась тевденщею до переваги у грут хлопцiв. Аналiз показникiв вегетативно! реактивносп дозволив визначити !х залежтсть вщ особливостей морфологiчного статусу пщл^юв (х2 = 34,2, Р < 0,001). Нормальна вегетативна реактивтсть притаманна бшьшост представникiв чоловiчо! статi торакального (31,8 ± 6,1%) та м'язового (36,4 ± 6,3%) соматотипiв (рис. 4). У переважно! бiльшостi хлопщв визначе-них соматотипiв у структурi вихiдного вегетативного тонусу переважала ейтотя (40,0 ± 6,4% та 30,0 ± 6,0% вiдповiдно).
Рис. 2. Структура вихщного вегетативного тонусу дiвчат (%) залежно вiд !х соматотипу (п = 41)
194.1
_164.3_
124.8 ^^125.0 121.3
|||
239.0 _218.8 Т
I
астенощнии торакальнгш
м язовии Д11гесп 1ВИ п I
Рис. 3. Прирiст значень вдексу напруження (%) у пiдлiткiв рiзних соматотипiв у вiдповiдь на ортостаз (п = 99)
Асимпатикотонiчна реактивтсть спостер^алась тальки серед пщл^юв астено!дного та дигестивного соматотипiв (66,7 ± 6,2% та 33,3 ± 6,2% осiб вiдповiдно), що свщчить про незадо-вiльну адаптацiю внаслщок зниження захисно-пристосуваль-них механiзмiв !х органiзму. Вегетативний дисбаланс, що про-являвся гiперсимпатикотонiчною реактивнiстю, визначено серед переважно! бшьшост представникiв крайнх конституцш-них типiв (дигестивний та астено!дний соматотипи) (43,8 ± 6,5% та 31,3 ± 9,1% оаб) на фонi високо! вихiдно! активности симпатичного вiддiлу ВНС, що вказуе про напруження функ-цiонування серцево-судинно! системи, зниження адаптацiйних можливостей оргатзму у визначеного контингенту осiб. Уста-новленi особливост можуть слугувати прогностичним маркером розвитку вегетативних дисфункцш та патологи серцево-судинно! системи. Структура вегетативно! реактивносп у грут дiвчат по,щбна до структури групи оаб чоловiчоi' стал:
48
Кг%и1. Ывек. Бюзуз1, 8(1)
нормальна вегетативна реакгивтсть притаманна переважнги бшьшосп oci6 м'язового та торакального соматотигпв (41,2 ± 7,7% та 35,3 ± 7,5% осiб вiдповiдно), тод як частка двчат астеноïдного та дигестивного соматотип1в вiрогiдно нижча (Р < 0,05, рис. 5).
Рис. 4. Структура вегетативна реактивносп хлопцв (%) залежно вiд ïx соматотипу (n = 58)
асимпатикотошчна
гшер ci мпап Dio ГОН1 чна
иастенощнин □ торжальнш имязовпй □ дпгссшенш
Рис. 5. Структура вегетативно! реактивносп д!вчат (%) залежно в!д !х соматотипу (n = 41)
Збиьшення симпатоадреналового впливу та напруження резервних можливостей оргатзму двчат спостершали серед бшьшосп оаб дигестивного соматотипу (40,0 ± 7,7%). Асим-патикотон!чна вегетативна реактивн!сть виявлена серед бшьшосп представникв астено!дного соматотипу (40,0 ± 7,7% д!в-чат), що вказуе на нестшкють та зниження у них адаптацшних можливостей органзму.
Обговорення
Визначено перевагу ейтони та нормально! вегетативно! реактивносп серед обстежених тдатюв на фон! зменшення частки оаб !з симпатикотон!чним вихщним вегетативним тонусом i г!персимпатикотон!чною реактивн!стю, що вщдзерка-люе вжов! закономрносп !х онтогенетичного розвитку (Majdan-nyk et al., 2014; Nobrega et al., 2014; Sladek et al., 2015; Angelovski et al., 2016). У бшьшосп практично здорових тдлгтюв м'язового та торакального соматотишв спостернжться оптимальна взае-мод!я парасимпатично! та симпатично! ВНС. Менш сприят-ливими в план! вегетативно! регуляци виявляються щдлпки з дигестивним соматотипом, серед переважно! бшьшосп яких визначаеться депреая парасимпатичного вщдшу ВНС (Kazakova et al., 2009; Koenig et al., 2014).
Вегетативний дисбаланс, що проявлявся гшерсимпати-котон!чним i асимпатикотон!чним типами вегетативно! реактивносп, притаманний бшьшосп представниив (як хлопщв, так i двчат) дигестивного та астенощного соматотитв, як! формують групу щдвищеного ризику розвитку функщональних вщхилень !з боку вегетативних систем (Kazakova et al., 2009; Fedorowski and Melander, 2013; Marongiu and Crisafulli, 2015).
Висновки
Структура вихвдного вегетативного тонусу бiльшостi обстежених оаб (38,4 ± 4,9%) характеризувалася перевагою еи-тонiï. Частка оаб Í3 фоновою еИтоЖею, як серед хлопщв, так i серед двчат, вiрогiдно вища серед представниив торакального та м'язового соматотигпв, пор1вняно з тдлпками астенощного та дигестивного соматотигпв (Р < 0,001-0,05).
У гругп хлопав симпатикотон1я притаманна бiльшостi щдлпжв краИнix констигуцшних варiангiв (дигестивний i астенощний соматотипи) (36,3 ± 6,3% та 30,0 ± 6,0% оаб вщ-повщно), що свiдчить про напруження адаптацшних мехатз-м1в у визначеного контингенту оаб, тодi як у грут д!вчат -представникам астенощного та торакального соматотиив (38,5 ± 7,6% та 30,8 ± 7,2% осiб вiдповiдно).
Серед переважж^ бiльшостi обстежених пiдпiткiв установлено нормальну вегетативну реактивнiсть (53,4 ± 5,0% осiб). Статевi вiдмiнностi структури вегетативноï реактивности гпд-лiткiв полягали у вiрогiдно вищ1й частц двчат з асимпатико-тонiчним типом (19,2 ± 6,3%), поргвняно iз хлопцями (7,3 ± 3,4%, Р < 0,05).
ГiперсимпагикотонiчниИ та асимпагикотонiчниИ типи ве-гегагивноï реактивносп визначен серед переважжй бiльшостi представникiв дигестивного та астенощнного соматотигпв (неза-лежно вщ статi), що вказуе на зниження адаптацшних можливостей орган1зму гпдттюв визначених констигуцшних варiантiв. Оцнка шказниюв вегегативноï регуляцл з урахуванням сомато-типолопчних особливостей дозволяе видшити групу оаб щдви-щеного ризику розвитку штолопчних станв !з боку вегетативних систем i розробити заходи профшактики захворювань та ïx раннка дiагностики.
Перспективи подальших дослщжень - визначення патогене-гичних особливостей розвитку вегетативних дисфункцй у спорг-сменв за впливу факторiв навчально-тренувального процесу.
References
Angelovski, A., Sattel, H., Henningsen, P., & Sack, M. (2016). Heart rate variability predicts therapy outcome in pain-predominant multisomato-form disorder. Journal of Psychosomatic Research, 83, 16-21. Bartczak, D., Szymanski, L., Bodera, P., & Stankiewicz, W. (2016). Psycho-neuroimmunological aspects of cardiovascular diseases: A preliminary report. Central European Journal of Immunology, 41(2), 209-216. Brandâo, G. S., Urbano, J. J., Fonsêca, N. T., Apostólico, N., Oliveira, E. F., Perez, E. A., Almeida, R. G., Dias, I. S., Santos, I. R., Nacif, S. R., & Oliveira, L. V. (2014). Analysis of heart rate variability in the measurement of the activity of the autonomic nervous system: Technical note. Manual Therapy, Posturology & Rehabilitation Journal, 12, 243-251. Campos, R. R. (2015). Autonomic dysfunction in renovascular hypertension.
Autonomic Neuroscience: Basic and Clinical, 192, 40. Chernyavskikh, S.D., Rzhevskaya, S. A., Goldayeva, K. A., & Ponomarchuk, N. V. (2015). Functional capabilities of cardiovascular system of adolescents. Nauchnyj Rezul'tat. Serija Fiziologija, 6, 12-17. Denefil, O. V. (2013). Pokaznyky kardiointervalografii' u studentiv z riznym vyhidnym typom vegetatyvnoi' reguljacii'. Visnyk Problem Biologii' ta Medycyny, 99, 324-328. Esler, M. (2010). The 2009 Carl Ludwig lecture: Pathophysiology of the human sympathetic nervous system in cardiovascular diseases: The transition from mechanisms to medical management. Journal of Applied Physiology, 108(2), 227-237. Fedorowski, A., & Melander, O. (2013). Syndromes of orthostatic intolerance: A
hidden danger. Journal of Internal Medicine, 273(4), 322-335. Grosu, V. (2014). The research of parameters of cardiac rhythm variability of arterial hypertension in children and adolescents. Romanian Journal of Medical Practice, 9(4), 264-271. Huang, W. L., Liao, S. C., Yang, C. C., Kuo, T. B., Chen, T. T., Chen, I. M., & Gau, S. S. (2016). Measures of heart rate variability in individuals with somatic symptom disorder. Psychosomatic Medicine, 79(1), 34-42. Kazakova, T. V., Fefelova, V. V., Nikolaev, V. G., & Ermoshkyna, A. J. (2009). Sravnitel'nyj analiz pokazatelej dejatel'nosti vegetativnoj nerv-noj sistemy v zavisimosti ot pola i tipa teloslozhenija. Bjulleten' SO RAMN, 140, 54-60.
Koenig, J., Jarczok, M. N., Warth, M., Ellis, R. J., Bach, C., Hillecke, T. K., & Thayer, J. F. (2014). Body mass index is related to autonomic nervous system activity as measured byheart rate variability - a replication using short term measurements. The Journal of Nutrition, Health and Aging, 18(3), 300-302.
Kraus, U., Schneider, A., Breitner, S., Hampel, R., Ruckerl, R., Pitz, M., Gerus-chkat, U., Belcredi, P., Radon, K., & Peters, A. (2013). Individual daytime noise exposure during routine activities and heart rate variability in adults: A repeated measures study. Environ Health Perspect, 121(2), 607-612.
Majdannyk, V. G., Smijan, O. I., Bynda, T. P., & Saveljeva-Kulyk, N. O. (2014). Vegetatyvni dysfunkcii' u ditej. Sumskyj Derzhavnyj Universytet, Sumy (in Ukrainian).
Marongiu, E., & Crisafulli, A. (2015). Gender differences in cardiovascular functions during exercise: A brief review. Sport Sciences for Health, 11(3), 235-241.
Messina, G., Luca, V., Viggiano, An., Ascione, A., Iannaccone, T., Chieffi, S., & Monda, M. (2013). Autonomic nervous system in the control of energy balance and body weight: Personal contributions. Neurology Research International, 2013, 1-5.
Miculic, P. (2008). Anthropometric and physiological profiles of rowers of varying ages and ranks. Kinesiology, 40 (1), 80-88.
Nalyotov, A. V. (2014). Vegetative dysfunction and way of its correction in children with chronic gastroduodenal pathology. Zdorov'e Rebenka, 54, 56-60.
Nobrega, A. C. L., O'Leary, D. S., Silva, B. M., Marongiu, E, Piepoli, M. F., & Crisafulli, A. (2014). Neural regulation of cardiovascular response to exercise: Role of central command and peripheral afferents. BioMed Research International, 2014, 1-20.
Petkovic, D., & Cojbasic, Z. (2012). Adaptive neuro-fuzzy estimation of autonomic nervous system parameters effect on heart rate variability. Neural Computing and Applications, 21(8), 2065-2070.
Reeva, S. V. (2015). Ocenka vegetativnoj reguljacii u lic molodogo vozrasta. Pediatr, 7(3), 70-75.
Regitz-Zagrosek, V., & Kararigas, G. (2017). Mechanistic pathways of sex differences in cardiovascular disease. Physiological Reviews, 97(1), 1-37.
Schoen, F. J. (2016). Morphology, clinicopathologic correlations, and mechanisms in heart valve health and disease. Cardiovascular Engineering and Technology, 2016, 1-15.
Serdjuk, A. M., Kobljans'ka, A. V., & Skljarenko, K. A. (2016). Derzhavni cil'ovi programy jak instrument deravnoi' polityky z ohorony zdorov'ja v Ukrajini. Dovkillja ta Zdorov'ja, 78, 4-8.
Shtefko, V. G., & Ostrovskyj, A. D. (1929). Shema klynycheskoj dyagnos-tyky konstytucyonal'nyh typov. Gosmedyzdat, Moscow (in Rassian).
Sladek, C. D., Michelini, L. C., Stachenfeld, N. S., Stern, J. E., & Urban, J. H. (2015). Endocrine-autonomic linkages. Comprehensive Physiology, 5(3), 1281-1323.
Thayer, J. F., Yamamoto, S. S., & Brosschot, J. F. (2010). The relationship of autonomic imbalance, heart rate variability and cardiovascular disease risk factors. International Journal of Cardiology, 141(2), 122-131.
Ubrich, R., Barthel, P., Berkefeld, A., Hnatkova, K., Huster, K. M., Dommasch, M., Sinnecker, D., Steger, A., Schmidt, G., & Malik, M. (2016). Electrocardiographic and cardiac autonomic indices - implications of sex-specific risk stratification in women after acute myocardial infarction. Current Pharmaceutical Design, 22(25), 3817-3828.
Vejn, A. M. (2003). Vegetativnye rasstroystva: Klinika, diagnostika, leche-nie [Autonomic dysfunction: Clinical features, diagnosis, treatment]. Meditsinskoe Informatsionnoe Agentstvo, Moscow (in Rassian).
