CC BY
21
5. 111ФОРМЛЦ1М111
ТЕХНОЛОГИ ГЛЛУЗ1
УДК330.772 (477)
Доц. О.З. Ватаманюк, канд. фн.-мат наук, магктр економжи - ЛНУ т. 1вана Франка
ЗНАЧЕНИЯ ОСОБИСТИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ У ПЕР1ОД РИНКОВОГО РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ ТА ДЕЯК1 ЗАГАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ IX ВИМ1РЮВАННЯ
З'ясовано значення особистих заощаджень в умовах ринково'1 трансформацп економiки Украши та процесу глобалiзацii. Проаналiзовано загальш проблеми, пов'язанi з адекватним вимiрюванням заощаджень домогосподарств, особливостi ви-користання рiзних ix показникiв.
Ключов1 слова: особист заощадження, парадокс Фельдштейна-Горiоки, ви-мiрники заощаджень домогосподарств.
The role of household savings in transition economy of Ukraine and some general problems of their measurement
The role of personal savings in the transition economy of Ukraine during the process of globalization is discussed. General problems of savings' adequate measurement and using of different savings' indicators are analyzed.
Keywords: personal savings, Feldstein-Horioka puzzle, measures of household savings.
Пщ час анашзу процесу заощадження найбшьшу увагу зазвичай при-дшяють вивченню особистих заощаджень. Це зумовлено тим фактом, що заощадження домогосподарств - саме той компонент нацюнальних заощаджень, про який найбшьше може розпов1сти економ1чна теор1я. I сучасна те-ор1я споживання/заощадження, i б1гевюристська економ1чна теор1я власне дослщжують мотиви та чинники, яю спонукають людей вiдмовитися вщ спо-живання частини поточного доходу задля розширення споживання у майбутньому. Використання теоретичних знань дае змогу покращити розу-мiння особливостей поведшки людей у царинi заощадження i врахувати ii пiд час формування заxодiв урядовоi полiтики.
Вивченню процесу формування особистих заощаджень, ix структури та динамiки в останнi роки присвячено чимало грунтовних дослiджень втизня-
Doc. O.Z. Vatamaniuk - Lviv NU named after Ivan Franko
них вчених (див. напр. [1-4]). У цш стати наголошуеться на важливостi за-ощаджень домогосподарств у перiод ринкового реформування економши Ук-ра1ни в умовах глобашзаци. Розглянуто також загальш проблеми вимiрювання особистих заощаджень i особливостi використання рiзних !х показниюв.
У свiтовiй економiчнiй лiтературi найчастше виокремлюють двi ос-новнi причини, яю визначають непересiчне значення заощаджень домогосподарств. На мiкроекономiчному рiвнi особистi заощадження допомагають людям зберегти досягнутий рiвень споживання i пiсля припинення трудово! дь яльност чи, принаймнi, уникнути помiтного його зниження. Очевидно, що у разi недостатнiх заощаджень значно! частки населення проблема переходить на макрорiвень i потребуе зрештою збiльшення видаткiв з державного бюджету на виплату рiзних видiв сощально1 допомоги.
На макроекономiчному рiвнi важливiсть заощаджень визначаеться тю-ним зв'язком мiж рiвнями iнвестицiй та нацiональних заощаджень, вагома частина яких зазвичай припадае на заощадження домогосподарств. Емшрич-но цей зв'язок виявили у 1980 рощ М. Фельдштейн та Ч. Горшка [5]. Вони ощнили рiвняння перехресно! регреси для даних стосовно 16 краш ОЕСР (Оргашзаци мiжнародного спiвробiтництва та розвитку) за 1960-1974 роки:
' У )=а+е{ Я • °)
У1 )г {* )
де: I - валовi швестици, У - валовий внутрiшнiй продукт, £ - валовi нащ-ональш заощадження, г - роки. Величина "коефщента утримування заощаджень" в становила 0,89 для валових заощаджень та швестицш i 0,94 для чис-тих заощаджень та швестицш [5, ст. 321]. Тобто зростання вщношення "за-ощадження/ВВП" в економщ на 1 % спричиняе збшьшення вiдношення "ш-вестицп/ВВП" приблизно на 0,9 %. Осюльки такий результат очевидно кон-трастував з лопкою вщкрито1 економiки, згiдно з якою рiвень iнвестицiй визначаеться не нащональними заощадженнями, а рiвнем вiддачi на капiтал, вiн отримав свого часу назву парадоксу (загадки) Фельдштейна-Горюки.
З переб^ом часу i зростанням мобшьносп свiтових потокiв капiталу зв'язок мiж iнвестицiями та заощадженнями поступово послаблюеться. Водно-час для окремих груп краш вiн навiть посилився - так, для краш Латинсько1 Америки за перiод 1985-95 роюв величина в зросла удвiчi проти 1960-84 роюв [6, ст. 139]. Згщно з даними нещодавнiх дослщжень, величина коефiцiента утримування заощаджень в пом^но зменшилася, починаючи з середини 1990-х роюв. Зокрема, для 30 краш ОЕСР ще у 1972-81 роках коефщент в становив 0,64, у 1987-96 роках - бшьше 0,55, а вже у 1992-2001 роках знизився до 0,30 [7, ст. 4]. М. Фельдштейн пояснюе таю результати непропорцшним врахуван-ням внеску невеликих краш [7, ст. 4-5]. Шсля зважування кожного зi спостере-жень на величину ВВП краши тенденцiя до зниження коефщента утримування заощаджень проявляеться значно слабше. За такого пiдходу для краш ОЕСР коефщент в становив 0,92 у 1971-80 роках, понад 0,70 у 1980-2000 роках, а по^м зменшився до 0,65 у 1992-2001 роках i 0,59 у 1993-2002 роках. Тобто
роль нацiональних заощаджень для iнвестицiй е вагомiшою у великих крашах ОЕСР, тодГ як меншi краши глибше iHTerp ов аш у cbîtobî ринки капiталу.
Як вважае М. Фельдштейн, коефГщент утримування заощаджень зали-шаеться високим у крашах, що розвиваються, та крашах з середшм рiвнем доходу з огляду на вишд ризики, пов,язaнi з наданням позик цим крашам, нижчий рiвень розвитку фiнaнсових ринкiв, використання ними контролю за шоземним кaпiтaлом тощо [7, ст. 5]. Очевидно, що i краши з перехiдною еко-номiкою, принaймнi на початковому еташ, мають обмежений доступ до рин-кiв кaпiтaлу через притaмaннi 1м специфiчнi мaкроекономiчнi та iнституцiйнi ризики. Звщси i особлива вaжливiсть спроможност мобiлiзувaти заощадження у вггчизнянш економiцi. Досягнення достатньо високого рiвня нащональ-них заощаджень для забезпечення економiчного розвитку i майбутнього достатку було одшею з важливих вимог до краш Центрально: та Схщно1 Свропи у процесi 1хнього приеднання до Свропейського Союзу [8, ст. 3].
Водночас юнують вaгомi пiдстaви вважати, що повне усунення перешкод для доступу шоземного кашталу може спричинити серйознi збурення в економщ краши з непередбачуваними наслщками. Скaжiмо, лауреат Нобе-лiвськоï преми з економiки 2001 року Дж. Сталщ називае лiберaлiзaцiю руху кaпiтaлу "единою нaйвaжливiшою причиною", що призвела у 1997 рощ до фiнaнсовоï кризи у Схщнш Ази [9, ст. 105]. На його думку, лiберaлiзaцiя руху кашталу надто часто е шчим не виправданим ризиком: "Очевидно, жодна краша не може протистояти несподiвaнiй змш настрою iнвесторa, того настрою, який змшюе значний приплив кашталу значним його вщпливом" [9, ст. 106]. Лiберaлiзaцiя ринку кaпiтaлу "зробила крaïни, що розвиваються, вразли-вими як для ращональних, так i iррaцiонaльних примх iнвестицiйноï спшьно-ти, для ïхнiх оптимiзму i песимiзму, якi годi й пояснити розумом" [9, ст. 107]. На особливу нашу увагу заслуговуе висновок Олшца, що "сьогодш нaвiть МВФ погоджуеться, що надто далеко зайшов, впроваджуючи лГбералГза-цiю, - що лiберaлiзовaнi фiнaнсовi ринки i ринки кашталу зробили свш вне-сок у глобальну фiнaнсову кризу 1990-х i що вони можуть мати руйшвш результата у невеликих крашах, яю недавно здобули держaвнiсть" [9, ст. 72].
У вггчизнянш економiчнiй лiтерaтурi нaйбiльш повно роль заощаджень домогосподарств розкрив М. Савлук, який вирiзняе економiчний, фь нансовий, сощальний та полгтичний аспекти цього питання [10]. Економгчне значення особистих заощаджень полягае у тому, що можливгсть ix створення, надгйного збереження i вгльного використання формуе потужнг додатковг стимули до пращ, зростання ïï продуктивностг та професiйноï якостг. Нагро-мадження заощаджень означае для ïxнix власниюв появу ще одше^ принци-пово вiдмiнноï форми багатства. Вона не пов'язана гз задоволенням конкрет-ноï споживчоï потреби сьогодш, але здатна задовольнити будь-яку споживчу потребу у майбутньому. Вгдтак з формуванням заощаджень розвиваються i ургзномангтнюються самг потреби людей, що посилюе мотиващю до пращ i до шдвищення ïï продуктивность
Фшансове значення заощаджень домогосподарств полягае у тому, що вони формують основне джерело коштГв на фшансовому ринку краши. М. Сав-
лук наголошуе, що тiльки незначна частка особистих заощаджень безпосе-редньо спрямовуеться на фшансування iнвестицiй - в обсязi фiнансового забез-печення iнвестицiйних потреб тдприемницько1' дiяльностi самих домогосподарств [11, ст. 213]. Абсолютно бшьша частина заощаджень населення на шляху до швестицшного використання проходить складний процес трансформацп через мехашзм фiнансового ринку. Звiдси й основне 1'хне призначення - забез-печити фшансовий ринок необхiдними ресурсами.
У крашах з розвиненою економiкою домогосподарства е найбшьшим постачальником грошових ресурЫв на фiнансових ринках. ïх коштом задо-вольняють сво1 потреби у додаткових фшансових ресурсах усi iншi сектори економiки - нефiнансовi та фiнансовi корпорацiï, центральнi й мiсцевi органи влади. Тобто заощадження домогосподарств виступають джерелом фшансу-вання не тшьки iнвестицiйних потреб економiки, але i значних обсягiв поточ-них суспшьних потреб невиробничого призначення - сощальних та управ-лiнських [11, ст. 213].
Сощальне значення особистих заощаджень, з погляду М. Савлука, пов'язане з тим, що щ заощадження:
• приносять домогосподарствам додатковий дохщ, який не оподатковуеться, захищають заробленi кошти вiд iнфляцiйного знещнення, сприяють тдви-щенню життевого рiвня населення;
• забезпечують страхову захищетсть домогосподарств на випадок непередба-чених подiй, як потребують значних разових витрат (стихiйнi лиха, хвороби, смерть члетв сiм'ï тощо);
• тдвищують яшсть задоволення потреб населення, оскшьки за перiод зберь гання заощаджень на ринку з'являються новi товари i послуги вищо1 якост тощо [10, ст. 10].
Пол^ичне значення заощаджень домогосподарств полягае у тому, що вони сприяють формуванню у суспiльствi середнього класу, змiцненню його фiнансовоï незалежностi, зацiкавленостi у демократизацп суспiльного життя, у проведеннi стабiльноï i прогнозованоï фiскальноï та монетарноï полiтики [10, ст. 10].
Важливють особистих заощаджень зумовлюе актуальнiсть проблем, пов'язаних з ïx вимiрюванням. По^м з'ясуймо стисло загальнi пiдходи до вимь рювання заощаджень домогосподарств у свгтовш практицi i проблеми, що при цьому виникають. Наприкiнцi 1990-х роюв обговорення цих питань отримало новий потужний iмпульс у зв'язку з (позiрним) безпрецедентним зниженням рiвня особистих заощаджень у США. Розглянемо рiзнi показники заощаджень домогосподарств та вщмшност мiж ними, використовуючи для бшьшо!' кон-кретностi практику вимiрювання особистих заощаджень в економiцi США.
Помгтне зниження рiвня заощаджень домогосподарств у США спри-чинило неоднозначну реакщю з боку науковцiв. Частина з них наголошувала на небезпещ зниження рiвня нагромадження капiталу i зростанш залежностi краши вiд припливу шоземного капiталу. Iншi, дбаючи передовЫм про шд-тримання високого сукупного попиту у короткостроковому перюд^ вказува-ли на важливiсть збiльшення споживчих видатюв домогосподарств. Проте найпродуктивнiшим можна визнати шдхщ, який В. Нордгауз шдсумував та-
кою фразою: "Нашi засоби для вимiрювання заощаджень та iнвестицiй базу-ються на визначеннях кам'яного вiку в шформацшну епоху" (цит. за [12, ст. 182]). Йдеться про те, що стандарты агреговаш показники заощаджень слабо кореспондують з поняттями заощадження, яю використовують у теоретичних моделях. Емшричш вимiрники заощаджень е складними для тлумачення i часто достатньо довшьними, а пошук шляxiв розв'язання рiзниx економiчниx проблем може потребувати анашзу рiзниx показникiв заощаджень [12, ст. 182]. У будь-якому разi остаточш висновки не можна робити на основi тiльки офщшних показникiв заощаджень.
У США регулярно розраховують три базовi агрегованi показники заощаджень домогосподарств [13, ст. 5]. Перший з них визначають з нацюналь-них рахунюв доходу та продукту (NIPA - National Income and Product Accounts), яю вимiрюють поточне виробництво, вироблений дохщ i його розподш мiж секторами домогосподарств, корпорацш та уряду. Особист заощадження тут обчислюють як рiзницю мiж особистим використовуваним доходом i спо-живчими видатками домогосподарств. Вважають, що саме цей вимiрник особистих заощаджень дае достатньо точну оцшку наявних у сектора домогосподарств кош^в для швестицш [14, ст. 1813; 13, ст. 2].
Натомють особливост розрахунку цього показника не дають змоги ви-користовувати його для аналiзу готовности домогосподарств до виходу на пен-сiю чи погiршення економiчноï ситуаци у краïнi. Передовсiм, придбання това-рiв тривалого користування у нацюнальних рахунках доходу та продукту включають у видатки на поточне споживання, хоча щ товари е фiзичними активами i забезпечують потж споживчих вигод упродовж тривалого перюду часу; водночас видатки на власне житло розглядають як заощадження. К^м цього, не враховуеться той факт, що з-помiж коштiв на пенсшних рахунках з вщстро-ченням сплати податюв достатньо вагому частку становлять майбутш податки, яю треба вирахувати iз заощаджень. Не включають у заощадження домогосподарств нарахований та реалiзований дохщ вiд приросту вартост капiталу. I, на-рештi, прискорення темпiв iнфляцiï призводить до зростання рiвня заощаджень, визначеного з нацюнальних рахунюв доходу та продукту [14, ст. 1813].
Ще один показник особистих заощаджень розраховують з рахунюв потоку кош^в (FFA - Flow of Funds Accounts) Федерально!' резервно!' систе-ми США на основi даних баланшв домогосподарств. Заощадження домогосподарств визначають як чисте придбання активiв (включно з житлом) сектором домогосподарств за вирахуванням чистого нагромадження його зо-бов'язань. Ключова вщмшшсть, о^м декiлькоx менш значних, порiвняно з попереднiм показником полягае у тому, що чист швестици у товари тривалого користування тут враховують як заощадження. Для полегшення порiвнян-ня вимiрникiв особистих заощаджень з нацюнальних рахунюв доходу та продукту i рахунюв потоку кош^в Рада Федеральноï резервноï системи публжуе ще один показник [13, ст. 6]. Вш вiдрiзняеться вiд показника з рахунюв потоку кош^в на величину чистих швестицш у товари тривалого користування.
Для оптимальноï оцшки ролi особистих заощаджень як чинника сощ-альноï заxищеностi населення потрiбно враховувати також дохщ вiд приросту
вартост активГв. Проте у загальному випадку це питання е значно складш-шим. Якщо заощадження - це створення ресурЫв сьогодш задля збгльшення споживання завтра, то врахування приросту вартост кашталу залежатиме вщ джерела цього приросту [12, ст. 207]. У разГ, якщо актив, вартють якого зрос-ла, став продуктившшим, то дохщ вщ цього приросту можна вважати за-ощадженням. Якщо ж зростання вартост активу зумовлене змшою смаюв чи уподобань, то жодного внеску у зростання майбутнього доходу немае, i не йдеться про збшьшення заощадження.
Альтернативу (i доповнення) для агрегованих показниюв особистих заощаджень становить визначення вщповщних характеристик заощаджень домогосподарств на мшрорГвт. Тут заощадження розраховують як рГзницю мГж особистим використовуваним доходом i споживчими видатками або ж як прирют активГв за перюд часу. Як i за обчислення агрегованих величин, можна використовувати рГзш показники доходу, багатства (активГв) та споживчих видатюв, залежно вщ проблеми, що вивчаеться. Зокрема, у США дослщники можуть скористатися даними з восьми рГзних джерел, яю акцентують увагу на рГзних особливостях поведшки домогосподарств стосовно споживання та заощадження [14, ст. 1813]. У будь-якому разГ необхгдне певне коригування для узгодження показниюв особистих заощаджень, отриманих на мжрорГвш та агрегованих показниюв. Через специфжу розрахунюв щ величини вщрГз-нятимуться мГж собою, навГть якщо базуватимуться на абсолютно однакових визначеннях особистого доходу та заощадження [14, ст. 1814].
З огляду на поданий аналГз використання альтернативних показниюв особистих заощаджень прокоментуймо динамжу рГвня заощаджень домогосподарств у США упродовж останшх десятилпъ. Зпдно з офщшними статис-тичними даними, рГвень особистих заощаджень у США, визначений з нащ-ональних рахунюв доходу та продукту, неухильно знижувався з середини 1980-х роюв i на початку 2001 року став вщ'емною величиною. Як свГдчать результати нещодавшх дослщжень, приблизно на половину таке зниження рГвня заощаджень пояснюеться ефектом доходу: унаслщок значного зростання вартост щнних паперГв, якими володдать американсью домогосподарства, вони зменшили заощадження i збгльшили споживання. Ще третина зниження рГвня особистих заощаджень зумовлена особливостями облжу пенсшних заощаджень та оподаткування доходу вщ приросту вартост кашталу i компен-сована вщповщним збгльшенням державних заощаджень та заощаджень кор-порацш. Вщтак чист нащональш заощадження i чист швестици навГть дещо зросли. НатомГсть, якщо врахувати дохщ вгд приросту вартост активГв домогосподарств, то скоригований таким чином рГвень особистих заощаджень у США е найвищим за останш 40 роюв! Головно через зростання вартост кашталу населення США загалом краще забезпечене на випадок виходу на пен-сда та рГзних непередбачених обставин шж за десятирГччя до того. Водночас значна частина домогосподарств мае дуже невелик заощадження, i заходи, спрямоваш на стимулювання тдвищення рГвня заощаджень цих груп населення, поки що не дають бажаного результату [12, 13].
Загалом рГзш показники заощаджень домогосподарств подають рГзно-бГчну шформащю про розвиток економГчних процесГв i доповнюють один од-
ного. Виб1р оптимального з них визначаеться специфiкою проблеми, що дос-лщжуеться у кожному конкретному випадку; передовЫм це треба мати на уваз1, аналiзуючи динамiку особистих заощаджень. Актуальним завданням сьогоднi залишаеться формулювання емшрично вичерпних i теоретично пос-лщовних вимipникiв заощаджень. Показники заощадження у широкому сенс повиннi враховувати змши у зaпaсi i вapтостi фшансового, фiзичного, нема-теpiaльного, людського, суспшьного та природного кaпiтaлу.
Л1тература
1. Нацюнальш заощадження та економ1чне зростання/ 1н-т економ1чного прогнозуван-ня; за ред. д-р екон. наук Б.С. Кваснюка. - К.: "МП Леся", 2000. - 304 с.
2. Роль грошових заощаджень населення в розбудов1 економши Украши: Матер. наук.-практ. конф. 19 лютого 2002 року./ Наук. ред. А.М. Мороз. - К: КНЕУ, 2002. - 208 с.
3. Доходи та заощадження в умовах трансформацп економши Украши. Науковий зб./ За ред. З.Г. Ватаманюка. - Льв1в: 1нтереко, 2002.- 278 с.
4. Доходи та заощадження в перехщнш економщ Украши/ За ред. С. Панчишина та М. Савлука. - Льв1в: ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2003. - 406 с.
5. Feldstein M., Horioka C. Domestic Saving and International Capital Flows// The Economic Journal. - 1980. - Vol. 90. - P. 314-329.
6. Шевчук В.О. Мжнародна економка: теоpiя i практика. - Львiв: Каменяр, 2003. - 719 с.
7. Feldstein M. Monetary Policy in a Changing International Environment: The Role of Capital Flows// NBER Working Paper. - December 2005. - WP 11856. - 12 p.
8. Schrooten M., Stephan S. Back on Track? Saving Puzzle in EU-Accession Countries// DIW Discussion Papers. - October 2002. - DP306. - 31 р.
9. Сгплщ ДЖ. Глобaлiзaцiя та ii тягар/ Пер. з англ. - К.: Вид. дiм "КМ Акaдемiя", 2003. - 252 с.
10. Савлук М. Гpошовi заощадження населення як ресурс фшансового ринку// Роль грошових заощаджень населення в pозбудовi економши Украши: Матер. наук.-практ. конф. 19 лютого 2002 року. Наук. ред. А.М. Мороз. - К: КНЕУ, 2002. - С. 8-15.
11. Савлук М. Мaкpоекономiчнi цш та наслщки формування заощаджень населення// Доходи та заощадження в перехщнш економщ Украши. - Львiв: ЛНУ iм. 1вана Франка, 2003. - С. 208-221.
12. Gale W.G., Sabelhaus J. Perspectives on the Household Saving Rate// Brookings Papers on Economic Activity, 1999, № 1. - P. 181-224.
13. Lusardi A., Skinner J., Venti S. Saving Puzzles and Saving Policies in the United States// NBER Working Paper. - April 2001. - WP 8237. - 52 p.
14. Browning M., Lusardi A. Household Saving: Micro Theories and Micro Facts// Journal of Economic Literature, 1996. - Vol. 34. - P. 1797-1855.
УДК 657.1:658:4 Асист. I.I. Стещв, канд. екон. наук;
магктр I.C. Пкура-ЛьвiвськаКА
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ 1НФОРМАЩ1 ЩОДО Ф1НАНСОВОГО СТАНУ ШДПРИСМСТВА
Дослщжено питання щодо важливосп достовipноi шформацп щодо фшансового стану тдприемства, вщповщальносп за ii формування. Розглянуто послщовшсть проведення aнaлiзу фшансового стану тдприемства i напрями ii удосконалення.
Ключов1 слова: економiчнa шформащя, фшансова зв^шсть, aнaлiз фшансового стану.
