CC BY
22
УДК 621.828.2 Доц. Ю.В. Зима, канд. техн. наук - НЛТУ Украти
ЗЛО, ЯКЕ ЧИНИМО ЩОДНЯ
Розглянуто нов1тню концепцiю господарювання вiдходами сустльного вироб-ництва i споживання, яка грунтусться на економiцi знань i яка може впроваджувати-ся у практику щоденно! дiяльностi людсько! спшьноти лише як наслiдок широкомасштабно! еколопчно! освiти.
Doc. Yu.V. Zyma, dr. -NUFWTof Ukraine Evil, which we do daily
It is looked a new conception of waste management that is based on the knowledge economic and ecological education.
Побачив Господь, що людська злоба на землг велика та що всг думки й помисли сердець увесь час тшьки зл1, i жалував, що створив лю-дину на землi, тож на серц йому стало важко.
Буття, 6:5-6
До не зовЫм приемних висновюв провадить спроба глибше проаналь зувати i визначити так звану проблему знешкодження вщход1в суспшьного виробництва i споживання. Проблему, у загострення яко! кожен з нас щоден-но i часто бездумно робить свш внесок пропорцшно до р1вня сво!х статюв. Проблему, засади розв'язання яко! залишаються незмшними впродовж тися-чолггь (ще з чаЫв Мойсея): "Матимеш за табором окреме мюце; туди виходи-тимеш за табiр. Буде в тебе й лопатка мiж тво!м знаряддям, i коли йтимеш на сторону, то викопаеш нею ямку та присиплеш свiй послiд. Бо Господь, Бог твш, iде посеред твого табору, щоб визволяти тебе й вщдати to6í в руки тво!х ворогiв. Тому мусить твiй табiр бути святий, щоб Господь не бачив шчого негожого в тебе та не вщвернувся вiд тебе". - Второзаконня, 23:13-15.
Видалити i закопати... На цих двох старозавггних чинностях в основному й грунтуеться сучасне "управлiння" твердими побутовими вщходами (ТПВ), якi ще називають комунальними або ж мунiципальними. Тисячолггтя-ми люди були певними саштарно-захисного характеру тако! свое! поведiнки, яка вважалася не лише цiлком природною, але й безальтернативною. Лише у другш половинi минулого столiття похитнулася ця тисячол^ня перекона-нiсть - сотш мiльйонiв тонн нагромаджених на смггтезвалищах вiдходiв стали вщчутною загрозою довкiллю i здоров'ю творщв цих звалищ. Люди почали протестувати... проти власних вiдходiв, проти розмщення поблизу !хнiх домiвок смггтевих звалищ, трохи пiзнiше - проти смггтеспалювальних заво-дiв. Не мае лише протесав проти власно! протисаштарно! поведiнки.
Розпочався й набирае потуги процес переосмислення дiй наших довкола вiдходiв. Найперше, через усвiдомлення небезпеки смiттезвалищ як джерел: 1) токсичних канцерогенiв, дiоксинiв (переважно через повггряну дисперсiю та запалювання) - як наслщок, маемо пiдвищення показниюв захворювань; 2) заб-руднення вод; 3) утворення парникового газу. Деяк аналггики стверджують, що розкладання змiшаних вiдходiв на звалищах призводить до викидiв близько 100000 хiмiчних речовин, як використовуються у сучасному виробництвi.
Лiквiдовувати або хоча б послаблювати дiю на довкшля небезпек смотезвалювання покликанi еколопчно безпечнi конструкци так званих поль гонiв ТПВ, завданням яких е iзоляцiя вiд зовнiшнього природного середовища перебiгу щойно згаданих процесiв хiмiчних перетворень. Цi дуже високовар-тюш i складнi iнженернi споруди виглядають цiлковито безпечними лише у проектно-конструкторськш документаци, оскiльки навiть теоретично немож-ливо гарантувати 100-вiдсоткову надiйнiсть будь-яко! складно! техшчно! сис-теми. Очевидно, саме через це разом з просуванням еколопчно безпечних по-л^ошв ТПВ (у проеколопчно просунутих спшьнотах) пропагуеться впровад-ження концепцiй мiшмiзащ! потоку вiдходiв, що скеровуються на таке поль гонне складування - якщо не вдаеться забезпечити цшковитий санiтарний за-хист, то, принаймш, можна зменшити масштаби згубного впливу смптезвалю-вання. Такий пiдхiд розвинувся на основi так звано! концепци труби, яку можна уявити у виглядi гiгантського смiттевого трубопроводу, що безперервно за-повнюеться нами вшма i виконуе роль шструменту видалення мвсiлякого непотребу" якнайдалi вiд очей. Саме ж так зване управлшня ТПВ, головним чином, полягае у: 1) складуванш та нейтралiзацi! шкiдливо! дi! вiдходiв на "поль гонах", 2) спалюванш у спецiальних термiчних спорудах - на смптеспалю-вальних заводах (ССЗ), 3) утитзаци на "смптепереробних" заводах.
На жаль, застосування будь-яко! з цих практик не забезпечуе розв'язан-ня обговорювано! проблеми. Жодна з сучасних технологш позбавляння вiд вiдходiв не усувае проблеми !х токсичност - бiльшi або меншi ризики забруд-нення довкiлля супроводжують i складування, i, особливо, спалювання вдао-дiв, i, навiть, !х переробку. З детальним обгрунтуванням такого висновку можна ознайомитись в багатьох дослщженнях. Вiдомий економiст з великим дос-вiдом науково! i практично! роботи у сферi поводження з вводами Робiн Мюррей робить категоричний висновок: "Не юнуе надiйних, не пов'язаних з ризиками технологiй позбавляння вщ вiдходiв. Тiнь проблеми токсичност постiйно падае на iснуючу систему управлшня вщходами, i ця тшь нiде не зникне" [1]. Отже, ключовим поняттям - означником проблеми комунальних вiдходiв, е !х токсичшсть, як наслiдок наших дiй при поводженш з ними як на стади !х первинного нагромадження, так i пiд час видалення та обробки, i масштаби впливiв яко! залежать вiд обсягiв актуального смптетворення. Токсич-ний - означае отруйний - стверджуе тлумачний словник укра!нсько! мови, - то ж наше смггтетворення, без якого, на переконання бшьшосп сучасного люду, неможливе суспiльне вщтворення, е нiчим iншим, нiж процесом отрутотворення.
Безвiдповiдальна i така, що стае вже еколопчно злочинною, призви-чаешсть до викидання далi вщ себе всього, що, на наш спрощений споживаць-кий погляд, е непотребом, набувае вже без перебшьшення ознак глобально! не-безпеки незалежно вiд того, де цi "акти смптетворення" вiдбуваються - в невеликому Козятиш чи у стольному Киевь Назва такому "продукту", що ми його з потом на чолi i з немалими видатками випихаемо за межi сво!х "цившзова-них" поселень,- загроза або навпъ - з а р а з а. "Гримуча сумiш", що утворю-еться внаслiдок змiшування в однш смiттевiй емностi рiзних за своею природою та властивостями рiзноманiтних вiдходiв нашо! побутово! дiяльностi (вiд
картопляного лушпиння до залишюв хiмiчних побутових засобiв чи перетер-мiнованих лжарських препаратiв), пiсля !х взаемодi! мiж собою на смотезва-лищах та ще й пiд дiею атмосферних опадiв, мае назву - фшьтрат. Серед не-безпек останнього згадуються, зокрема, утворення бактерiй, що викликають черевний тиф, дизентерiю, холеру, туберкульоз, як поширюються на значнi вщдаш вiд мiсць свое! локалiзацi! шдземними водами, гризунами, тваринами, птахами. До цих небезпек можна додати ще й те, що кожш 300 т складованих змшаних ТПВ "генерують" 1,5 т натрiю i калда, по однiй тоннi кальцiю, маг-нiю i хлоридiв, 4 т кислих карбонатiв, 200 кг сульфа^в i т.iн.). Долати цi прю наслiдки нашого примiтивного дистанцiювання вщ вiдходiв покликанi шдус-трiальнi методи !х обробки - так вважае цшковита бiльшiсть стурбовано! цiею проблемою громадськость Найбiльшого поширення серед людсько! спiльноти набув мiф про неабияк можливостi у розв,язаннi проблеми ТПВ так званих смптепереробних, у тому чи^ смптеспалювальних заводiв.
Рiдше поширюеться серед загалу об'ективна iнформацiя про еколопч-нi небезпеки i економiчну недоцiльнiсть смiттеспалювання. Далеко не одне дослщницьке джерело наголошуе, що процеси шдус^ального смптеспалю-вання супроводжуються практично невщворотними токсичними викидами -навпь якби вдалося !х вiдфiльтрувати, то вони перейдуть у золу (вщпад спа-лювання) i створять додаткову ще складшшу проблему !х безпечного складування та забруднення стних вод. Для мiнiмiзацi! токсичностi цих викидiв необхiдно забезпечувати однорiдний потш спалюваних матерiалiв зi стабшь-ною теплотворною здатшстю i вологiстю (для дотримання техшчних умов спалювання), що практично неможливо. Крiм того, у цьому процес немож-ливо уникнути летких речовин i нестiйких легкозаймистих матерiалiв, якi спричинюють регулярнi загоряння, порушення переб^у процесу спалювання, вибухiв i як наслiдок, збiльшення токсичних викидiв. Дуже важко контролю-вати потрапляння на смiттеспалювальний завод заборонених токсичних вщ-ходiв або ж таких матерiалiв як, наприклад, полiвiнiлхлорид (ПВХ), пiд час спалювання яких утворюеться велика кшьюсть дiоксинiв. Проконтролювати "на токсичшсть" смiттеспалювальнi заводи практично неможливо. Таю тд-приемства становлять загрозу не лише для довкшля, але й особливо для влас-них пращвниюв. Пiсля всього сказаного треба задуматись, чи може бути предметом гордост деяких мюцевих урядниюв чинний на !хнiй територi! смптеспалювальний завод?! I чи варто мрiяти про вирiшення таким чином смптевих проблем тим, хто заводу ще не мае, але чомусь дуже хоче?!
Бща в ^м, що смптеспалювальний завод засадничо не спроможний розв'язувати см^евих проблем в !х сутнiснiй iнтерпретацi!. I не лише через його надмiрну отруйну загрозливють, про яку йшлося вище, але тому, що цей iндустрiальний монстр для забезпечення сякого-такого свого нормативного функцюнування потребуе неперервного надходження чималих обсягiв смiт-тя. Це своерщний "смiттевий ненажера", який зовсiм не буде спонукати нас до мiнiмiзацi! смптевих потоюв, що так дошкуляють нашим чистим прагнен-ням до очищення довкшля.
Заради об'ективнос^ варто вщзначити й певне утилiзацiйне призна-чення смiттеспалювального заводу - це продукування енерги (електрично!
або теплово!). Проте значна капiталомiсткiсть цього шдприемства i особливо висока токсичнiсть зони внаслщок тако! уташзаци неабияк швелюе, а то й профануе сам змют цього милого нашому слуховi термiна. Як слушно зазна-чае Р. Мюррей, швестици у крупш капiталомiсткi пiдприемства з переробки смггтя суперечать тенденцiям сучасно! мекономiки знань", за якими варто за-безпечувати гнучюсть капiталовкладень i вкладати засоби у системи, в основi яких лежать знання та шформащя. Масштабш термiчнi установки - це вщпо-вiдь на ситуацiю XXI ст. засобами середини минулого ХХ ст.
Обговорюючи проблему смггтеспалювання, свiдомо обминаемо шший термiчний метод знешкодження ТПВ - трол^ичний, оскiльки ще не набули ширшого поширення докладнi й верифжоваш практикою результати його застосування.
Трохи бшьше публiчно! шформаци можна ниш спожити щодо ще одного замiфологiзованого iнструменту "вiйни зi смггтям" - "смiттепереробного" заводу, який е блакитною мрiею не одного мюького чи селищного голови в Укра!ш. Ми свiдомо взяли означення цього шдприемства в лапки, аби наголо-сити на очевиднш абсурдностi самого термша "смiттепереробний" завод, який мщно прижився. Серед громадськостi (зокрема й науково!) побутуе думка, що таю шдприемства - мало не панацея у справi уташзаци побутових вiдходiв.
На жаль, "смiттепереробний" завод - це черговий мiф науково-техшч-ного прогресу, оскшьки переробити смiття в якийсь повноцiнний продукт жодним машинам не вдаеться. Переробляти можна видобут зi смiття й належ-но шдготовлеш окремi морфологiчнi, ресурсоцiннi складовi ТПВ - макулатуру, скло, органiчнi та штучнi матерiали, метали, текстиль i т.iн. Та й то, ефек-тивно переробити (рециклшгувати) згадану вторинну сировину можна не на "смпгепереробному" заводi, а на вщповщних спецiалiзованих пiдприемствах.
Сама собою щея переробки морфологiчних складових ТПВ е звичайно ж позитивною, оскшьки грунтуеться не лише на прагматичних намiрах вико-ристання вторинних ресурЫв, але й на проекологiчному прагненш задiяти природнi процеси циклiчних перетворень при переробщ вiдходiв. Адже в життевих природних циклах не бувае вiдходiв - усi продукти перетворень повторно використовуються як живильне середовище для iнших органiзмiв. Видаеться, що серед мешканщв живо! природи лише цившзована людина порушуе природний перебш циклiчних перетворень. Вражаючим шдтвер-дженням такого висновку може слугувати ще одна цитата з пращ Р. Мюррея: "Обсяги оргашчних вiдходiв, як утворюють мурахи, в чотири рази переви-щують кiлькiсть вiдходiв, що продукуються шютьма мiльярдами людей, кот-рi нинi проживають на земнш кулi. Але мурахи не створюють еколопчно! проблеми - вони повертають вс продукти метаболiзму у рiзноманiтнi цикли". Усвiдомлюючи надмiрну спрощешсть порiвняння людсько! поведiнки з мурашиною, все ж варто замислитись над розробкою моделей поводження з вводами, що максимально наближеш до природних цикшв перетворень. Природа виробляе величезш обсяги продуктiв, якi можна квалiфiкувати як вiдходи, проте нiщо витворене нею не е см^ям. На жаль, людська цившза-цiя поки що не спроможна позбутися шлейфу смггтя.
Вiдсyтнiсть "мypашинoï свщомостГ' y людей заважаe poзpoбити й впpoвадити спpавдi ефективш iндyстpiальнi методи пеpеpoбки вiдхoдiв. Го-ловним вopoгoм ефективнoстi на щм шляху e невмiння людей не см^ити -себто не змшувати все, що чомусь стаe непoтpiбним.
Пеpеpoбляння смiття - це Сiзiфoва пpаця. Пpoмислoве видобування втopиннoï с^овини зi змiшаних вiдхoдiв e неpентабельним. У цьому пеpе-кoнye польський експеpт кoнсадтингoвoï гpyпи ABRYS з Познаня Антош Шдзялковсю [2], ствеpджyючи, що з кoмеpцiйнoï точки зopy цiлкoвитим без-глуздям e "пopпання" y змiшаних ТПВ. Екoнoмiчна ефективнiсть iндyстpiадь-но1' пеpеpoбки змшаних ТПВ зyмoвлюeться ïx фpакцiйним складом фозподь лом за poзмipами). Змшаш ТПВ poзмipoм до 1G мм, як становлять 8-2G % всього обсягу, пpиpеченi на складування на звалищах (ще не iснye машин, здатних пеpеpoбляти цю дpiбнy фpакцiю). Вiдxoди poзмipoм вiд 1G до 1GG мм (5G-75 %) звично скеpoвyються на компостувальну дiльницю. I лише з вщхо-дiв poзмipами понад 1GG мм (15-3G % обсягу) можна poзpаxoвyвати на сяке-таке кoмеpцiйнo ваpтiсне видобування втopиннoï сиpoвини. А якщо зважити на те, що ця кoмеpцiйнo цшна фpакцiя за свoeю мopфoлoгiчнoю будовою бiльш нiж на половину (навггь до 6G %) наповнена opганiчними складовими, то екoнoмiчна дoцiльнiсть тако1' пеpеpoбки стаe дуже сyмнiвнoю.
Типовий "смiттeпеpеpoбний" завод складаeться зoкpема з двох основ-них теxнoлoгiчниx лшш - сopтyвальнoï (для фpакцiï poзмipoм понад 1GG мм), а також лши для компостування opганiчнoï складово1' змiшаниx ТПВ. Pезyльта-тивнiсть цього заводу, на^иклад, пoтyжнiстю 3GG тис. т. ТПВ ^piern^m piч-m обсяги Kиeва) виглядатиме так: всього лише 9-15 тис. т. втopиннoï с^овини та 75-12G тис. т. компосту, який лшше назвати бюлопчно пеpетвopеними вщ-ходами, позаяк токсичшсть yнемoжливлюe його piльниче викopистання.
Висок експлyатацiйнi видатки такого пiдпpиeмства, мiзеpнi ефекти видобування втopиннoï сиpoвини i низьк цiни на не1' спонукають до шдви-щення витpат на зб^ання та знешкодження вiдxoдiв, а також до пошуку "спoнсopiв" на по^истя збиткiв в ypядoвиx шстанщях yсix piвнiв. Зpoзyмiлo, що такими "спoнсopами" стають платники пoдаткiв, себто твopцi вiдxoдiв. Також очевидно, що pеалiзацiя теxнiчниx пpoектiв з пеpеpoбки змiшаниx ТПВ по кишенi лише ^омадам з poзвинyтиx кpаïн.
Однак саме багат швидше oцiнюють piвень затpатнoстi тих чи iншиx техшчних piшень i тому саме в 1'хньому сеpедoвищi заpoдилася i poзвиваeться так звана iндyстpiя pециклiнгy, яка викopистoвye як сиpoвинy poздiльнo зiб-pанi вiдxoди виpoбництв та споживання (макyлатypy, скло, штyчнi матеpiали та ш.). Наведемо тут пpoмoвистий ^иклад Aмеpиканськoгo нацioнадьнoгo pециклiнгoвoгo oб'eднання (www.nrc-recycle.org). Pециклiнг ствopюe poбoчi мiсця i e джеpелoм значних дoxoдiв y США - понад 56GGG пiдпpиeмтв ^eï га-лyзi забезпечye ^ацею близько 1,1 мiльйoна людей, re^pye щopiчнo понад 2GG мiльяpдiв дoлаpiв дoxoдiв. Чисельнiсть пpацюючиx в ^^OTpix' pециклiн-гу пpиблизнo така ж, як в автомобшьнш гадyзi, а ïx сеpедня заpплата e ви-щою вiд сеpедньoï y ^омисловому сектopi. Демoнстpацiï цього вpажаючoгo ^икладу з iстopiï iндyстpiï амеpиканськиx вiдxoдiв пеpедyвади тpивадi poз-
робки i впровадження спецiальних програм роздiльного збирання вiдходiв (РЗВ), без яких цей приклад був би неможливий.
Власне РЗВ вважаеться нинi одним з ефективних засобiв розв'язання проблеми ТПВ шляхом проведення логiчнiших дiй на початку "труби вгдхо-дiв" (усунення причин) замгсть виснажливо! боротьби з наслгдками на ïï кiнцi. Найзаповгтнгшою мрiею промоутерiв систем РЗВ е ïx максимальне наближен-ня до джерел утворення ТПВ - до наших домiвок, мгсць працi та публiчниx за-xодiв. Мальовничим i значною мiрою рекламним унаочненням початку впровадження РЗВ е поява на вулицях й площах еколопчно благополучних мгст у розвинених крашах рiзнокольоровиx мiсткостей для рiзниx видiв мунгципаль-них вiдxодiв. Меxанiзм такого багатоконтейнерного РЗВ звичайно набагато затратнгший порiвняно зi звалюванням всього в одну купу смгття, - це на думку виснажених неперервним безгрошiв,ям вiтчизняниx комунальних служб. А от з точки зору кгнцевих результата утилгзаци складових, ТПВ - значно ефек-тивнiший. Про це свгдчать обчислення вже згадуваного А. Недзялковського -отримання однiеï тонни вторинноï сировини при застосуваннi системи РЗВ обходиться вдесятеро дешевше, нгж при ïï видобуваннi зi змiшаниx вiдxодiв.
Економiчна ефективнiсть системи РЗВ надзвичайно залежить вiд мiри ïï наближення до джерел утворення вiдxодiв. Можливо, навiть цiлковито залежить. Бо важко не погодитись з твердженням: якщо виргшення проблем, пов'язаних з вiдxодами, не починаеться шд кухонною раковиною, то цг проблеми так i залишатимуться там (Р. Мюррей).
Саме там - шд кухонною раковиною, або ж ще точнгше - у свгдомостг тих, хто створюе проблему, знаходиться ключ до ïï розв'язання. Наголосимо -проблеми ТПВ, а не проблеми вивезення чи видалення смггтя, як часто це можна почути з вуст так званих професгоналгв. Бо останнгх проблем просто немае. У царинг штерпретаци соцгальних проблем гснують ошуканства, сло-воблуддя, спричиненг небажанням глибше вникнути у ïxню сутнгсть. За виз-наченням деяких експертгв, проблема (в найвужчгм сенсг) - це умова або на-бгр обставин, якг, на думку людини або групи людей, повиннг бути змгненг [3]. Тепер задамо собг питання: якг обставини мають бути змгненг при вида-леннг смгття? Якг технгчнг засоби потргбнг для цього? Переконаний, що на кожне з цих питань можна знайти задовгльну вгдповгдь. Але ж залишаеться питання фгнансового забезпечення рацгональних пгдходгв, - чути вагомий аргумент "реалгстгв-практикгв". Поза сумнгвом, залишаеться i залишатиметься доти, доки триватиме суспiльне безглуздя смiгтетворення.
Тому варто помiркувати, як суспшьш обставини варто змгнювати, щоб навчитися не смгтити. Будуть сформульованi цг вгдповгдг - буде розв'яза-на проблема ТПВ, не будуть - то й продовжуватимемо вибудовувати безглуз-дг шдустргальш проекти для тимчасового притуплення болгсних наслгдкгв не-цившзованого споживання природних ресурсгв.
В шновацшнш концепци "Нуль вгдходгв" ("Zero waste") Р. Мюррей про-понуе широкий погляд на проблему вгдходгв, надаючи ш значення полгтичного. Подамо нижче скорочений виклад основних положень цге!" концепци, який мгг би придатися нашим урядникам, але що важливгше - вгн може сприяти гро-мадському переосмисленню i перегляду усталеноï поведгнки з вгдходами.
Наше прим^ивне традицшне поводження з вводами сприяе не лише забрудненню середовища i змiнi клiмату, але й самогубному вичерпуванню земних ресурсiв. Варто усвщомлювати, що людство отримало у спадщину природний каштал, який нагромаджувався мiльярди лiт. При нинiшнiх темпах використання i деградацi! цього катталу мало що залишиться вже до юнця XXI ст. Стае дедалi зрозумiлiше, що первинних природних ресуршв на всеза-гальне людське процвтання просто не вистачить, якщо й далi продовжувати !х використовувати на засадах промислового виробництва ХХ ст., юнцевим продуктом якого були....вщходи (виробництво середньостатистично! тонни спо-живчо! продукцi! супроводжуеться утворенням 25-ти тонн вiдходiв).
Традицiйна орiентацiя виробництва виключно на попит (читай на спо-живацтво) диктувала единий "рацiональний" споЫб поводження з вiдходами цього виробництва - дистанщюватися вiд них. Цей споЫб виявився, м'яко ка-жучи шюдливим. Альтернативою йому може бути повернення вiдходiв у ви-робничий цикл як зашб замiщення невщновлюваних ресурсiв, що в ньому ви-користовуються. Такий пiдхiд не вщзначаеться новизною - подiбнi намiри декларувалися не раз, проте здебiльшого так i залишалися у власностi носив тих декларацш. Новизна ж концепци "Нуль вiдходiв" полягае в тому, що проблема розглядаеться не iзольовано, а в контекст проблема системи виробництва i споживання, складовою яко! е вiдходи.
Вiдходи стали вже проблемою надто важливою, щоб !! можна було за-лишити "на вщкуп" iндустрi! вiдходiв i щоб вони становили лише галузевий iнтерес. Проблему вiдходiв як i проблеми, що пов,язанi з енерпею i водою, сьогоднi вважають всезагальною, пов'язаною з кожним сектором економши. У зв'язку з вiдходами постае питання про токсичшсть сучасних матерiалiв i про марнотратство, з яким у масовому виробнищв використовуються невщ-новлюванi ресурси. Ця концепцiя створюе iмпульс, що обiцяе привести до трансформаци не лише iндустрi! вiдходiв, але й самого виробництва матерь алiв. Нове розумiння сутностi вiдходiв у поеднаннi з новими даними i рево-люцiею знань стае одшею з визначальних характеристик постiндустрiально! ери. Це розумiння кидае виклик усiй системi наших уявлень про речi i про !х використання, а також тому, як ми визначаемо самих себе i свш статус в ото-ченнi товарiв.
Нове розумiння сутностi вiдходiв формуеться шд впливом таких двох пiдходiв. Вiдповiдно з першим, що юнуе вже давно, - не варто викидати шчо-го, що здатне принести користь. Поняття трудово! етики, як виявились особливо мщними у Пiвнiчнiй (протестантськiй) Gвропi, лежать в основi цього пiдходу. Другий, порiвняно недавнiй пiдхiд, мае еколопчний характер. Тут вiдходам надаеться новий змют у зв'язку з !х роллю у природних циклах. За-мiсть того, щоб визначати цштсть товарiв i вiдходiв, виходячи з !х шдивщу-ально! користi, варто таке визначення проводити з точки зору можливостей !х взаемного об^у. "Хорошi вiдходи" - це вдаоди, придатнi для переробки. Для товарiв мае iснувати тест - чи здатш вони стати "хорошими вщходами"? При такому пiдходi проблема уташзаци вiдходiв замiнюеться проблемою вияв-лення тих матерiалiв, що е небезпечними i не надаються для використання як
вторинна сировина. I проблема !! полягае не в тому, щоб позбутися таких то-варiв, а щоб не допускати виготовлення. Таким чином, кастова система про-тиставляння "хороших речей" i "поганих вiдходiв" перетворюеться у питання "хороших вiдходiв" i "поганих речей".
У стратепчному контекстi концепщя "Нуль вiдходiв" спонукае до змь ни системи виробництва й споживання на систему, що вщповщала б вимогам i потребам постiндустрiально! ери.
Iндустрiалiзацiя призвела й продовжуе призводити, з одного боку, до виснаження певних природних ресурЫв та екосистем, i з шшого - до всепро-никаючого забруднення навколишнього середовища промисловими выходами. У кожному з цих двох випадюв може бути запропоновано окремi заходи для виправлення ситуаци (наприклад, розвиток шдтримуючого лiсiвництва у першому випадку i обладнання виробництв очисними спорудами - у другому). Можна при цьому досягнути якогось результату, але ми все одно зали-шатимемось перед проблемою зростаючого попиту на новi ресурси i зростан-ня кшькост вiдходiв.
В останнiх декадах минулого столпгя чимало було зроблено для змен-шення забруднення довюлля шляхом утилiзацi! вiдходiв i стимулювання змен-шення !х кiлькостi. Однак наростання обсяпв вiдходiв та проблем, що викли-канi цим зростанням, продовжуеться. За даними Оргашзаци економiчного спiвробiтництва i розвитку (ОЕСР), зростання обсяпв вiдходiв у цих кра!нах i економiчне зростання вiдбуваються у сшввщношенш 1:1. Так, 40 % прирют ВВП у кра!нах ОЕСР з 1980 р. супроводжувався 40 %о збшьшенням кiлькостi мунiципальних вiдходiв за той же перiод. До 2020 року в цих кра!нах очь куеться 70-100 % прирют ВВП...
Те, що на початкових етапах бурхливого промислового росту сприй-малося як обмежена й тимчасова проблема, перетворилося наприкшщ мину-лого столпгя у суцiльне екологiчне страхптя, i це призвело до того, що вщ-ходи стали одним з найнагальшших питань екологiчно! стратеги ОЕСР у 2001р. На початку ця стратепя фокусувалася лише на шдвищенш безпеки процесiв утилiзацi! вiдходiв, пiзнiше йшлося про повернення вiдходiв у про-мислове виробництво. I одне, i друге здiйснювалося на кшщ "труби" шляхом так званого комплексного управлшня вщходами. При цьому зв'язок мiж вто-ринною переробкою i обробними галузями залишався слабким. Оргашзову-ване мунiципалiтетами РЗВ сприймалося швидше як засiб зменшення кшь-костi вiдходiв, що вивозяться на звалища, а не як серйозне джерело сировини для промисловость Зараз розробляються й реалiзуються проекти iз система-тизацi! зв,язкiв мiж оргашзаторами переробки вторсировини i промисловiстю для розвитку ринку матерiалiв як рацюнально! основи для мунiципального роздiльного збирання й переробки вiдходiв.
Дуже часто управлшщ, якi займаються вiдходами, доходять до вис-новку, що добут з них матерiали непридатнi для вторинного використання, або ж що !х переробка не мае сенсу не лише з економiчно!, але й з еколопчно! точки зору. Що ж необхщно, щоб матерiал став таким, що переробля-еться?
I знову з цих мiркувань проростае теза - вдаоди не можна розглядати iзольовано! Спроби продовжувати розгляд - з використанням старих чи но-вих технологш - неминуче залишаються обмеженими з таких причин.
При вивезенш вiдходiв на звалище i !х спалюваннi неможливо виключи-ти небезпеки-загрози, що пов'язанi з кожним з цих методiв. Можна обмежити цi загрози, можна спробувати управляти ними, але в мiру посилення жорсткост регулювання зростають видатки, а проблеми, пов'язаш з повсякденною експлу-атацiею (нещаснi випадки, пожеж1, поважнi збо!, витоки й потрапляння токсич-них залишкiв у пов^я i воду i т. ш.), виникають знову й знову.
Спроби уташзаци змiшаних вiдходiв ведуть до того, що з обшу виво-дяться ресурсоцiннi матерiали. Сучаснi методи уташзаци вiдходiв i попе-реднього !х знешкодження дають змогу отримувати енергiю або матерiали з того потоку вiдходiв, з яким доводиться мати справу. На звалищах утво-рюеться бiогаз, якому можна знайти корисне застосування. На ССЗ гене-руеться енерпя, а iз золи видобуваються низькосортш метали. При компосту -ваннi змiшаних вiдходiв отримують "Ырий" компост з високим вмiстом важ-ких металiв. Цей компост часом використовують для пересипки й рекульти-ваци звалищ, для вiдновлення грунту. Але вс цi дi! е не бшьше, нiж побiчним використанням ресурЫв у процесi !х знищення i не можуть жодним чином порiвнюватися зi збереженням ресурсiв шляхом вторинно! переробки i ком-постування з роздшенням джерел вiдходiв.
При зведенш проблеми вiдходiв до спекання вщ них шляхом дистан-щювання нехтуеться тiею роллю, яку вони можуть вщгравати вiдходи при переходi до екологiчного виробництва. На звалищах i смiгтеспалювальних заводах не ставлять питань - там приймають усе, що до них надходить, та ке-руються вимогами щодо дотримання норм i правил при найменших затратах. Не часто присвоюють преми найчислшим звалищам або ССЗ з найнижчими викидами. У них немае стимулу для вишукування акумуляторiв у парти змь шаних вiдходiв. Якщо на ССЗ прибувае вантаж вщпадюв, наприклад, ПВХ, то вся проблема зводиться до того, як оргашзувати спалювання цього ванта-жу без перевищення граничних значень викидiв i навiть мови немае про те, щоб переадресувати цей вантаж в шше мюце. Люди, якi займаються знищен-ням вiдходiв, зовсiм не защкавлеш у зменшеннi небезпек. Вони навпъ праг-нуть отримати вигоди вщ цих небезпек - !х робота, пов'язана з ризиками й небезпеками для здоров'я, мае бути максимально оцшена.
Зроблений щойно стислий виклад особливостей сучасних методiв "утилiзацi!" вiдходiв демонструе пасивнiсть сьогоденно! полггаки в цiй сферi супроти "агресивного наступу" вiдходiв на людське життя. 1ншу перспективу окреслюе концепцiя "Нуль вiдходiв", в рамках яко! вiдходи розглядаються як прояви дефектiв у промисловому проектуванш, як симптоми юнування за-гальнiших проблем. Ця концепщя нацiлюе на запобiгання самiй появi вiдхо-дiв та на створення ланцюжюв, якi сповiльнюють ентропiю енерги й матерi-алiв i посилюють природш процеси метаболiзму (перетворень).
Тодi як традицiйне управлiння вiдходами скеровують на те, щоб заб-рати !х геть з очей, "Нуль вiдходiв" - це прагнення зробити !х бiльш помiтними.
Органгзатори процесгв переробки проводять аудити вгдходгв i вгдслгдковують потоки матергалгв. Пгд час збирання вгдходгв замгсть непрозорих контейнергв на колесах використовують прозорг пластиковг мгсткостг. Замгсть чорних по-лгетиленових мгшкгв - прозорг. Комунальнг майданчики для смгття не органг-зовують у малодоступних i малопомгтних мгсцях.
Фантастика?! Так - для тих, хто не здатен або ж не хоче вийти гз зача-рованого й фатального кола ще донедавна нав'язуваних уявлень про первин-нгсть матери, про визначальнгсть економгки, виробництва. Hi - для тих, хто мае намгр переосмислювати усталенг пгдходи i уклад життя суспгльства.
Проблема вгдходгв багатьом видаеться часто нерозв'язною. Мгй доб-рий знайомий, котрий хоче стати мером славного мгста i який бгдкаеться над його комунальним занепадом, реагуе гомеричним смГхом на мою пропозищю насамперед вчити людей не смпити, щоб виршувати проблему ТПВ. Я ж сумно посмГхаюсь, коли мо!" високо штел^ентш друзГ шд час чергового заха-ращення смптям европейського мюта, на чГм свп стопь, клянуть безособовГ ЖЕКи. Це й не дивно, адже не лише у нас надто часто вщповщальшсть за кшьюсть i токсичшсть вщходГв перекладають на тих людей, як займаються управлшням вщходами i повинш забезпечувати контроль у цш область Але ж "смптярГ", як правило, - пасивш одержувачГ проблем, що виникли у проце-с дГяльност шших. Вщповщальшсть передаеться "по шстанщях" i у кшцево-му шдсумку переходить до них, оскшьки вони -"крайш". ïм доводиться займатися усуненням проблем Гз дотриманням максимально можливо1' безпе-ки при мшмально можливих затратах. Зараз, коли обмежешсть можливостей чинно1' системи "управлшня" вщходами стала очевидною, вщ них вимагають створити альтернативну систему для зменшення i нейтралГзаци шкоди, яко1' завдають вщходи довкгллю.
При такш постановщ задача немае виршення. Не можна вимагати, щоб ri, хто знаходиться у кГнщ ланцюжка, переробили всю систему. Для ви-робничниюв - вони чужаки. За самою структурою й культурою свое1' дГяль-ност вони далек вщ проблем проектування. Оскшьки юнуе обернений зв'язок мГж вщходами й широкою промисловою системою (через повторне використання i переробку), то вщповщальшсть за вщходи повертаеться вгд "шдустри вгдходГв" до тих, хто ïx створюе. У "творщв" бшьше можливостей для розв'язання проблеми вщходГв. Якщо вщбудеться таке переосмислення проблеми i вГдходи будуть розглядатися як ресурси, то й вщповщальшсть за змшу методГв поведшки з ними перейде до спещалютГв з ресурЫв, як добу-вають, застосовують та уташзують ïx.
Переосмислення цГе1' проблеми необхщне не лише управлшцям уЫх рГвшв, але насамперед вЫм нам - без винятюв. Скшьки б ми не зчиняли гала-су довкола невивезеного чи неприбраного смптя, - шчого путнього це не дасть, бо цей галас здебшьшого вгд лукавого. Запитаймо, чие це смптя i навь що ми його натворили?! "Найубивчший" аргумент, який можна почути у вщ-повгдь, це наршання на когось, i, насамперед, на бездГяльну владу, яка не за-безпечила нам достатньоï кшькост смГттевих мюткостей та шших комуналь-них вигод. СлГв нема - зручност потрГбш! Але вони коштують. Щкавились,
скiльки? Бiльшiсть iз нас навiть не здoгадyeться, що y пoстpадянськиx вахтах смiття пpoдyкyють не мешканщ, а метpи квадpатнi. Саме квадpатнi мет-pи нашого житла були пoкладенi в основу методики poзpаxyнкy ваpтoстi ко-мунально:' послуги з вивезення смггтя. Декшька кoпiйoк на мюяць з одного квадpатнoгo метpа загадьнoï плошд нашого житла (абсолютш значення цих копшок y piзниx мiсцевoстяx piзнi) за цю послугу закладенi y стpyктypy кваp-тиpнoï плати - незалежно вгд того, сюльки пpoдyцентiв смГття пpoживаe на цш плошд. Сеpедньoстатистичний мешканець ствopюe за 12 мюящв близько 1,5 м ТПВ, якг пoтpiбнo вивезти i десь скласти. Пpoведення вгдповгдних пе-pеpаxyнкiв з вipтyадьниx пpoдyцентiв смГття (квадpатниx метpiв) на pеальниx пoказye, що пеpесiчний yкpаïнець не дуже обтяжений оплатами за таю послуги, - виходить декшька десятюв ^ивень за одну тонну вщходГв за piк. Насмь лимося довести пopiвняння того, що не пopiвнюeться, - в околГ сотш y.о. за ту ж саму тонну y стаpiй Gвpoпi. Piч зpoзyмiла, що iнеpцiйнo надмipна любов наpoдниx oбpанцiв до людей y нашш кpаïнi, не дoдаe смшивост пеpейти до pеальниx обчислень ваpтoстi вщповщних послуг i пеpенесення ïï на кон^ет-ш обсяги цих послуг. А ддаться в цш цаpинi (хГба лиш y нш?!) дивш pечi -вipтyадьнi poзpаxyнки з невipтyадьним смптям.
Не oпеpyючи pеальними ваpтiсними оцшками нашого смiттeтвopення, не можна poзpаxoвyвати на усшхи впpoвадження шновацшних тдходГв до гoспoдаpювання ТПВ. Оpганiзацiя славнозвюного poздiльнoгo зб^ання вщ-ходГв вимагаe вiдпoвiднoï екoнoмiчнoï мотивацп. Того невшласа, кoтpий нишком жбypнyв полГетиленовий мшок смГття на чуже обшстя або ж вива-лив вщходи свого eвpopемoнтy y зелеш насадження, жодне мотивування не випpавдаe. Пpoте для немадoï кшькостГ наших гpoмадян достатньо буде вipo-пдних poзpаxyнкiв i poз'яснень сутност пpoблеми, щоб вони poзпoчали вщ-poджyвати пдну кyльтypy комунального ствжиття та ствopювати атмoсфеpy гpoмадськoгo осуду комунального невшластва.
Пoтpiбнo poзпoчати з найважчого - вчитися не смГтити. I спонукати, пpимyшyвати владу с^ияти poзгopтанню пpoтисмiгтeвoгo "лжнепу", вклада-ючи в нього хоча б частину тих коштГв, що йдуть на по^итм вipтyадьниx видатюв комунального обслуговування. Пpи таких майже пеpманентниx кло-потах з комунальним смГттям, чи доводиться належного piвня ^освГтниць-ка poбoта щодо пpавил поведшки людини з вщходами?! Чи opганiзoванo по-тужну pекламнo-пpoпагандистськy кампашю пpoтидiï смгтгевш лавиш?! Чи спpoмoглися уповноважеш на це opгани пoшиpити тематичш буклети, лис-тГвки тощо, яю б poз'яснювали людям згубш наслщки ïx yстаденoï поведшки з вщходами?! Чи пoяснюeмo гpoмадянам, що спpямoвyвати y смгтгевий потж папip, пластик, метали, скло, тканини, шкipy, вщпади pемoнтнo-бyдiвельниx poбiт - це маpнoтpатствo pесypсiв, а ïx змшування з opганiчними вщхода-ми - еколопчний злочин?! Чи пош^ювався пеpелiк шюдливих субстанцш, що мютяться y побутових засобах та пpистpoяx i вкидання яких до смГтгевих мюткостей e бшьше, шж еколопчний злочин?! Чи доводиться кoнтpoль ви-дГв та обсяпв комунальних вщходГв на кoнкpетнiй теpитopiï?! Чи пpoвoдять й доводять до вщома гpoмади pезyльтати pеальниx оцшок ваpтoстi мюцевого
3. Приклaдиi acneKra eкологiзaщï екоиомiки
293
смптетворення?! Чи оргашзовано збирання оргашчних вГдходГв для ïx переробки у компост?! Чи просуваеться створення пункив збирання вторсирови-ни або ж вщповщних шдприемств?! Чи здшснюеться полпика стосовно об-меження або й заборони застосування одноразових упакувань?! i т. ш.
Можна було б значно збшьшити кГлькГсть цих риторичних сьогодш запитань, вщнайдення вщповщей на як становило б основу для не однiеï ма-лозатратноï програми ефективних протисмптевих мюцевих дш, що стало б реальною альтернативою пошукам фатаморганних смГттепереробних техно-логш. Заради об'ективносп варто вщзначити, що в УкрашГ почали пророста-ти паростки таких проеколопчних дш в окремих громадах, але, як правило, за тдтримки не впчизняних, а закордонних шституцш. На жаль, за стереотипом нашого управлшського мислення постановки перелГчених вище питань, якщо не вимагають, то очшують вгд "крайшх" - вгд комунальних служб. Вщ-сутне у нас чомусь розумшня того, що пропаганда чи просування комуналь-ноï культури - це доля не лише тих "крайшх", а, мабуть, щонайшвидше пра-щвникГв освпи, культури, охорони здоров'я, виробництва, торпвлГ, сфери об-слуговування.
Вибудовувати новГ правила поведшки з вщходами варто на основГ дуже простого й тому дуже лопчного правила - вщповщальшсть за вщходи покладаеться на ïx власника. Розвинути цю тезу можна, керуючись Конститу-щею Украïни (стаття 13, абзац третш): "Власшсть зобов'язуе. Власшсть не повинна використовуватися на шкоду людиш i суспшьству'". Ця стаття пок-ладае вщповщальшсть на всГх власниюв - i на дрГбних, i на олшархГв, на простого украшця i на Президента. Жбурляння упаковки з-шд спожитого товару на бруювку через вщсутшсть поблизу смiттевоï урни не тшьки не звгль-няе вгд вщповщальностГ, але й стае проявом дрГбнобуржуазного невшластва. Наймасштабшше невшластво претендують т власники (державш й приватш), котрГ не по-господарськи поводяться з вГдходами свого бГзнесу, посилаючись на заяложену прюритетшсть виробництва - "випуску продукцiï" як найвищо-го блага. Доречно було б тут нагадати щкаву сентенцш Адама Смпа про те, що жадГбшсть веде до збагачення тодГ, коли вона обмежена совютю. Можна додати - екологiчноï совГстГ також.
Повсякчасно, шануючи право власностГ, варто не менш докладно вщ-стежувати ïï вщповщальшсш аспекти в широкому сощальному контекстг В Украïнi необхщно, зокрема, законодавчо запровадити взаемовщповщальшсть виробника i споживача, опираючись на вщповщш напрацювання Евросоюзу щодо запровадження принципу розширеноï вщповщальностГ виробника продукту впродовж усього циклу життя останнього, так би мовити, вщ колиски до домовини, охоплюючи такою вщповщальшстю також вщходи цього продукту. Ця вщповщальшсть практично мае здшснюватися або у прямш формГ шляхом оргашзаци переробки виробу самим виробником, або ж внесенням вiдповiдноï плати за його переробку на спещалГзованих шдприемствах.
Вщповщальшсть виробника кожного продукту повинна передбачати розмщення ним у техшчнш документацiï, шструкщях щодо вживання виробу, в рекламних матерГалах докладноï iнформацiï про правила поведшки з
ним при його переходi в непридатний стан. Кожен вирiб, продукт, що реаль зуеться на ринку Укра!ни, повинен маркуватися не лише сво!ми можливими й неможливими споживчими принадами, але й знаками, що означають сту-шнь екологiчно! безпеки товару або його упаковки, що закликають до збере-ження довкiлля, застершають про небезпечнiсть виробу для довкшля, орiентують у питаннi можливостей його переробки. Знання ж цих знаюв гро-мадянами мае бути мiрилом !хньо! освiченостi. Завданням влади мае стати поширення вщповщно! освiти та вщстеження стану дотримання пiдприемця-ми встановлених вимог.
Дуже важливим е процес здобування й поширення цих знань, яю ста-ють однiею з органiчних складових економiки знань - рушiя сучасних посту-пових перетворень. Не можна людиш залишатися бездумним споживачем про-дуктiв так званого науково-технiчного прогресу, таким собi обмеженим угодником споживацтва. Попри надмiр цинiзму й лукавства, що заполонив шфор-мацшний простiр, потрiбно нагадати собi про вище духовне покликання.
"Сьогоднi очевидно, що щея прямолiнiйного й безмежного розвитку, породжена Просвггательством i Промисловою револющею, виявилася хиб-ною. Оскшьки рушшною силою такого розвитку став его!стичний антропоцентризм, то вш неминуче спричинив до виснаження ресурЫв i згубного на-вантаження на бюсферу. Будь-якi сподiвання чи покладання на нову технiку, яка здатна врятувати свгт, щонайменше на!внi. Iсторiя показуе, що кожен но-вий виток техшчного розвитку тягне за собою новi непередбачуванi i небез-печнi наслiдки для людини i природи. Але це зовсiм не означае, що варто за-перечувати науковi вiдкриття. Неможливо зцiлити свгт шляхом повернення у кам'яний вж, таке повернення за суттю своею хибне, бо передбачае "втечу вщ самого себе", неприродне зречення вщ iсторi!. Ймовiрно, воно просто немож-ливе, оскiльки не дано людиш повернути назад юторш. Безглуздо заперечу-вати науку, технiку i всю сучасну цившзащю. 1х варто не заперечувати, а духовно опановувати ними, тдпорядковувати !х духовi. Для цього потрiбне нове етичне обгрунтування суспiльного розвитку, аби природш ресурси i досяг-нення людського розуму використовувалися вiдповiдно до моральних намь рiв" [4]. На завершення, ще одна розлога цитата замють вщповщ очевидним скептикам, котрi, напевне, вважають викладене вище позахмарним мршниц-твом i позбавленим реалiстичностi просторiкуванням.
"Можна часто почути, що основою створення усшшно! стратегi! е ре-алiстичний пiдхiд. Що ж означае реалiзм сьогоднi? До яких реалш маемо прагнути, щоб гарантувати усшх, коли вчорашнi реалi! осiли в музе!, а сьогодшшш опиняться там завтра? Реальшсть в жодному разi не е статичною. Швидкоплинш змiни у кожнiй галузi, масштаби яких навпъ важко усвi-домити, не дають нам ш хвилини для перепочинку. Жестом самооборони вщ такого стану справ е часом шнорування змш. Починаемо робити вигляд, шби жодних змiн немае. - в так, як е. Потрiбно дотримуватись перевiрених рi-шень. Будьмо реалютами. - Такий "реалiзм" дае оманливе, миттеве почуття стабiльностi i психiчного комфорту. Такий реалiзм мабуть шдпадае пiд жар-тiвливе штернетвське визначення: "Реалiзм - це утошчний погляд, котрий
помилково припускае, що е так, як е" [5]. То ж, так як е, у стосунку до нашо1' поведшки з вГдходами, не повинно бути! А сумнозвюне "маемо те, що маемо" - воно вгд лукавого.
Лггература
1. Мюррей, Робин. Цель - Zero Waste/Перев. с англ. - М.: ОМННО "Сонет Гринпис", 2004. - 232 с.
2. Niedzialkowski, Antoni. O wyzszosci zbiorki selektywnej nad zbiork^ odpadow zmies-zanych// Przegl^d komunalny. - 2001, № 1. - S. 29-31.
3. Надлер, Джеральд; Хибино, Шозо; Фаррел, Джон. Мышление полного спектра/ Пер. с англ. Мн.: Попурри, 2001. - 464 с.
4. Архиепископ Кирилл (Гундяев). К экологии духа//Символ. Журнал христианской культуры при Славянской библиотеке в Париже. - 1989, № 22.- С. 117-143.
5. Варда, Яцек; Клосовск1, Войцех. Острови надш: розробка стратегий локального розвитку. - !вано-Франювськ: Нова зоря, 2003.- 312 с.
УДК 330.133.7:630*95 Доц. О.В. Врублевська, канд. екон. наук -
НЛТУ Украши
ВПЛИВ ВЗАСМОДП РИНК1В НА ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМИНО ВАРТОСТ1 ОБ'СКТШ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Проанал1зовано змют природно-ресурсно'1 ренти. Дослщжено суперечност м1ж концепщями економ1чно'1 оцшки природних ресурав та вплив динам1чно'1 взаемодп м1ж ринками продукцп природокористування i об'ект1в природокористування на формування вартюних оцшок.
Ключов1 слова: рента, економ1чна оцшка об'екпв природокористування.
Doc. O.V. Vrublevska-NUFWTof Ukraine
The impact of markets interaction on the economic value of objects of nature usage
The concept of resource rent is analyzed. Contradictions and shortcomings of approaches to the economic evaluation of natural resources developed by researches in the former Soviet Union and based on the labour theory of value are revealed. The interactions of markets for the products of nature usage and for the natural resources (objects of nature usage) determining the economic value of the last are examined.
Keywords: rent, economic evaluation, nature usage, nature objects.
У працях економГспв радянського перюду було сформульовано два ос-новш тдходи до економГчно1' оцшки природних ресурсГв: витратний i рен-тний. Автори анашзували можливост i недолжи кожного шдходу, робили спроби ïx синтезу. Гострота дискуси зумовлювалася необхщшстю узгодження рентноï оцшки з домшуючою трудовою теорГею вартост у випадках, коли неможливо було застосувати витратний шдхщ. Змют вказаних концепцш такий:
• витратна концепц1я - базувалася та трудовш теори вартост i передбачала оцшку за витратами на вгдтворення природних ресурс1в або залучення ïx до господарського використання. Вона е придатною до визначення мiнiмальноï оцшки поновлюваних ресурс1в. Однак застосувати ïï до вс1х ресурс1в неможливо. Так, при ощнювант земельних ресурс1в за витратами залучення до господарського використання виникае суперечтсть: крашд д1лянки, як1 по-
