CC BY
18
6. Рут Френклш Р., Ф1л1пенко Антон. Мiжнародна торпвля та швестицп/ Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 750 с.
7. Губський Б. 1нвестицшш процеси в глобальному середовищь - К.: Наук. думка, 1998. - 250 с.
УДК 338.33 Асист. О. О. Цогла - НУ "RbeiecbKa полтехтка "
ВИБ1Р ОПТИМАЛЬНОГО НАПРЯМКУ ДИВЕРСИФ1КАЦ11
Розглянуто теоретичш аспекти формування прийняття ршення щодо диверси-фшацп дiяльностi тдприемства в умовах невизначеностi. Запропоновано математич-ну модель можливостi вибору оптимального напрямку диверсифшацп.
Ключов1 слова: рвения, диверсифiкацiя, оптимальний напрямок, невизначе-
шсть.
Assist. O.O. Thogla-NU "L'vivs'kaPolitekhnika" Define optimum direction diversification
In the article the theoretical aspects of forming of decision-making process are considered in relation to diversification of activity of enterprise in the conditions of vagueness. The mathematical model of possibility of choice of optimum variant of diversification is offered.
Keywords: decision, diversification, optimum direction, vagueness.
Постановка проблеми у загальному вигляд1 та ii зв'язок i3 важливими науковими завданнями. Диверсифшащя дiяльностi тдприемства з метою ви-ведення його з кризового стану широко розглядаеться в економiчнiй лггера-тур^ однак при цьому виникае потреба у формувант теоретичноi основи впровадження стратеги диверсифжацп та побудовi моделi вибору оптимального варiанту диверсифшаци на основi аналiзу можливих варiантiв диверси-фiкацii.
Аналiз остантх до^джень в яких започатковано розв'язання дано!" проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблеми впровадження стратеги диверсифшаци дiяльностi пiдприемства зробили такi вчеш, як: I. Ансоффа, Рогер М. Кунца, Жак Лiувiля, 3.G. Шершньову, А.П. Наливайко, А.М. Петрова, М.Д. Коршько та iн. Проте ixrn дослiдження не мiстять пропозицш щодо формування певно1' моделi, якою б можна було керуватися при виборi оптимального для тдприемства варiанту диверсифiкацii.
Мета роботи. Обгрунтувати та запропонувати методику вибору оптимального напрямку диверсифжаци.
Виклад основного матерiалу. Рiшення про вибiр певного напрямку ди-версифiкацii доцiльно базувати на методах теори нечiтких множин, а саме на методi ретроспективного стратепчного планування [1, c. 307-312]. Суттсть цього методу полягае у визначент на першому етапi деяко1' кiнцевоi мети i стану тдприемства на попередньому промiжку часу, на якому цю мету можна досягнути. По^м визначають множину можливих статв пiдприемства на ще бшьш ранньому етапi й так далi до власне часу проведення планування. На другому еташ, починаючи з поточного стану, послщовно до досягнення
поставлено! мети, визначають найкращi варiанти проведення диверсифжаци дiяльностi шдприемства.
Реалiзацiя управлшських рiшень на шдприемсга, що диверсифшуе свою дiяльнiсть, заснована на тому, що i мета, i множина альтернатив розгля-даеться як рiвноправнi нечiткi пiдмножини деяко! ушверсально! множини альтернатив. Неч^ким вирiшенням досягнення неч^ко! мети е перетин множини мети й множини допустимих альтернатив. Диверсифжоване шд-приемство як динамiчну систему можна уявити у виглядi певного числа мож-ливих варiантiв розвитку пiдприемств А, кожному з яких вщповщае деякий розподiл вЫх ресурсiв пiдприемства на нечiткi шдмножини. Перед керiвни-ком постае низка причин, що спонукають пiдприемство приймати ршення про диверсифiкацiю свое! дiяльностi, якi формально можна зобразити у виг-лядi кiнцево! множини g. Завдання полягае в максимiзацi! функци корисностi на нечiткiй множинi. Шд максимiзацiею будемо розумiти вибiр нечггко! шд-множини А, якiй вщповщае найкраще нечiтке значення функцi! g. Треба за-уважити, що подання ршення у формi нечiтко! множини мае сенс лише тод^ коли така форма добре штерпретуеться особами, що приймають рiшення. Як-що рiшення потрiбно одержати в ч^кому виглядi, то пiд максимiзацiею функци g треба розумiти ращональний вибiр оптимальних для пiдприемства варь антiв диверсифiкацi!, пов'язаний з наявшстю та розподiлом ресурсiв мiж рiз-ними видами дiяльностi пiдприемства та рiзними видами продукцi!, що пла-нуеться випускати.
Оскшьки не iснуе единого теоретично зумовленого часу, коли тд-приемство повинно прийняти рiшення про застосування стратеги диверсифь кацi!, то потрiбно враховувати чинник часу 1, що дасть змогу шдприемству з найменшими втратами вийти на ринок та зберегти позитивну тенденщю розвитку шдприемства. Тодi в момент прийняття рiшення про реалiзацiю певного варiанту стратегi! диверсифiкацi! 1 = 0, 1, ..., N-1, стан шдприемства можна описувати парою (а!, ©1) де а! - вaрiaнт диверсифшаци в момент часу 1, а -упрaвлiння в момент часу 1 Перехщ стану шдприемства вщ одного вaрiaнту диверсифжаци до iншого можна зобразити
«1+1 = g(аt, ©1), 1 = 0, 1, 2, ..., N-1. (1)
Вaрiaнт диверсифiкaцi! в момент часу 1+1 однозначно визначаеться еко-номiчним станом пiдприемствa i ефектившстю упрaвлiння в момент часу 1.
Особливють цього методу полягае в тому, що в рaзi aнaлiзу стану тд-приемства в будь-який момент часу 1 значення управлшня залежить вiд не-чггко сформульованих обмежень (ступеня ризику, конкурентоспроможност^ затрат на входження тощо). Якщо розглядати багатоаспектний процес прийняття ршення про диверсифжащю дiяльностi шдприемства на кшцевому ш-тервaлi часу вщ 0 до N-1, то мета управлшня теж нечггка (максимальний при-буток, освоення нових сфер дiяльностi, виживання тощо), тобто е нечггкою пiдмножиною АИ множини вaрiaнтiв А, яка становить собою нечггке обме-ження на вaрiaнтi аN в остaннiй момент часу N.
Таким чином, n0Tpi6H0 вибрати послiдовнiсть управлiнь ю0, Юь^. ,.roN-1, яка задовольняеться нечiтким обмеженням i забезпечуе досягнення неч^ко! мети. Початковий стан а0 вважають заданим.
Вибiр певного варiанту диверсифшаци можна подати у виглядi посль довност управлiнь ю0, ю1, roN-1, що мае максимальний ступiнь приналежностi до нечеткого рiшення, тобто
ц(юо, ®i, ..., ®n-i) = max {min{ цо(юо), — , ^n-i(®n-i) ^Än(®n)}}. (2) Користуючись процедурою динамiчного програмування, будують ре-курентнi спiввiдношення [2, с. 257] для визначення максимiзацiйного ршен-ня, що мають такий вигляд:
^■ÄN-k(aN-k) = max min{^N-k (®N-k), ^ÄN-k+i(g(aN-k, ®N-k))}. (3)
За допомогою цих спiввiдношень одержують послщовно, починаючи з k = 1 функци roN-1(aN-1), roN-2(aN-2),^. 60 (а0), а потiм за заданим початковим станом, користуючись рiвнянням стану системи, обчислюють в зворотному порядку максимiзацiйне рiшення
60(00), ®1 = ®i(g(00, 60)), ®2 = ®2(g(g(a0, 60), ®i)),• -. (4)
Реалiзацiя стратеги диверсифшаци дiяльностi пiдприемства проходить в такш послiдовностi [3, с. 123]: дiагностика стану пiдприемства; проектуван-ня процесу диверсифшаци; органiзування процесу диверсифшаци, мошто-ринг процесу диверсифжаци. Оскшьки монiторинг процесу диверсифжаци е заключним етапом реалiзацil стратеги диверсифжаци дiяльностi тд-приемства i охоплюе динамiчне вiдстеження фiнансово-економiчного стану i параметрiв дiяльностi диверсифiкованого пiдприемства та проведення контролю, а також, в разi потреби, корекци дiяльностi тдприемства, то, на нашу думку, вш не мае ютотного впливу на прийняття ршення про реалiзацiю стратеги диверсифжаци дiяльностi пiдприемства.
Серед можливих напрямюв розвитку пiдприемств, що диверсифжува-ли свою дiяльностi е: шдприемство з домiнуючою спрямованiстю, ресурси якого сконцентроваш в основному в однш базовiй галузi, виробництво - в ш-ших сферах дiяльностi - незначне (як правило, не перевищуе одше! третини вiд загального обсягу продажiв); вузькодиверсифiковане пiдприемство, що мае декшька (вiд двох до п'яти) основних напрямкiв дiяльностi, пов'язаних мiж собою; широкодиверсифiковане пiдприемство, портфель якого мютить велику кiлькiсть родинних виробництв в основному; багатогалузеве шд-приемство, диверсифжоване за декiлькома незв'язаними напрямками, але та-ке, що включае в себе ряд зв'язаних виробництв у рамках кожного напрямку; транснацюнальне шдприемство, що охоплюе велику кшьюсть виробництв i нацiональних ринкiв.
Зобразимо 1'х у виглядi кшцево! множини можливих варiантiв розвитку диверсифжаци дiяльностi пiдприемства, поданих у виглядi деяких векто-рiв-функцiй корисностi А = {а1, а2, а3, а4, а5}.
Крiм цього, iснуе багато чинниюв, якi спонукають пiдприемство при-ймати рiшення про диверсифiкацiю, а саме: реакщя на поточнi проблеми: не-обхiднiсть виживання, появи вщповщних законiв, незначнi успiхи у вибрано-
му видi дiяльностi, коли галузь не дае шдприемству можливостей для подаль-шого розвитку, або цi можливост за межами галузi е кращц полiтика управ-лiнського персоналу, що стимулюе перехiд до стратеги диверсифжаци в ште-ресах керiвництва; вщповщь на обставини, що склалися в зовшшньому сере-довишi пiдприемства; результат порiвняння бажаного та можливого рiвня ви-робництва та того рiвня, який досягнутий на даний момент; результат ощнки доцiльностi проникнення в нову галузь та ресурсних можливостей тд-приемства.
1х зобразимо у виглядi кшцево! множини g = {аь а2, а3, а4, а5}.
Вiдношення, що пов'язуе множини А та g, та описуе переходи вщ одного стану в шший, подамо у виглядi матрищ:_
g \ А а1 а2 аз а4 а5
а1 аз а2 а1 а1 а1
а2 а4 аз а2 а1 а1
аз а5 а4 аз а2 а1
а4 а5 а5 а4 аз а2
а5 а5 а5 а5 а4 аз
Нечiтку мету для процедури управлшня реалiзацiею стратеги задамо
функщею приналежностi
Аз а1 а2 аз а4 а5
цАз 0,1 0,7 0,9 0,8 0,2
Оскшьки, прийняття рiшення про реалiзацiю стратеги диверсифжаци дiяльностi пiдприемства проходить в три етапи, то неч^ю обмеження, що вщповщають стратеги диверсифжаци, мають вигляд
за 1 = 0
ю<0 а1 а2 аз а4 а5
Д0(®0) 0,9 0,8 0,5 0,з 0,1
за 1 = 1
ю1 а1 а2 аз а4 а5
^1(^1) 0,6 0,7 0,1 0,8 0,9
за 1 = 2
®2 а1 а2 аз а4 а5
Д2(ю2) 0,6 0,75 0,65 0,75 0,6
Вщповщно до обрано! стратеги шсля трьох етапiв реалiзацil процесу диверсифжаци бажано мати очiкуваний варiант диверсифжаци, але можли-вий оптимiстичний варiант диверсифшаци, що значно краще, тж песимю-тичний варiант.
На першому етапi - етапi дiагностики стану шдприемства, основними мотивами, що спонукають пiдприемство до диверсифжаци, е: реакщя на по-точнi проблеми: необхщшсть виживання, появи вiдповiдних законiв, незнач-нi успiхи у вибраному видi дiяльностi, коли галузь не дае шдприемству можливостей для подальшого розвитку, або цi можливостi за межами галузi е крашi та полггика управлiнського персоналу, що стимулюе перехщ до страте-г11 диверсифжаци в iнтересах керiвництва.
На другому еташ - eTani проектування процесу диверсифжацп, важ-ливими е результати nopiB^HM бажаного та можливого piBM виробництва та того рiвня, який досягнутий на даний момент, а також результат ощнки до-щльносп проникнення в нову галузь та ресурсних можливостей шдприемства.
На третьому еташ - еташ оргашзування процесу диверсифжаци, мо-тиви, що мали перевагу на попeрeднiх етапах, е рiвнознaчнi.
Отже, за заданим початковим станом, застосовуючи рeкурeнтнi ств-вiдношeння (2.3), обчислюемо в зворотному порядку мaксимiзaцiйнe ршен-ня, тобто вибираемо неч^ку пiдмножину A, якш вiдповiдaе найкраще нeчiткe значення функци g.
Для етапу оргaнiзувaння процесу диверсифжаци, за t = 2 маемо:
Ma(ai) = max{min{^A3(ai), g(ai, а^Дтш^Аз^), g(ai, a2)}, min {цАз(аз), g(ai, аз)}, min{^Аз(а4), g(ai, a4)}, min{^Аз(аз), g(ai, as)}} = = max{min{0,6; 0,9}, min{0,75; 0,7}, min{0,65; 0,i}, min{0,75; 0,i}, min{0,6; 0,i} = max{0,6; 0,75; 0,i; 0,i; 0,i} = 0,75.
^2) = max{min{^(ai), g(a2, ai}, min {мАзЗД, g(a2, а2)},{тш{^Аз(аз), g(a2, аз)}, min{^Аз(аД g(a2, a4)}, min {мАз(а5), g(a2, a5)}} = max{min{0,6; 0,7}, min{0,75; 0,9}, min{0,65; 0,8}, min{0,75; 0,i}, min{0,6; 0,i} = = max{0,6; 0,75; 0,65; 0,i; 0,i} = 0,75.
^2(аз) = max{min{^(ai), g(aз, ai}, min {мАзЗД, g(aз, а2)},{тш{^Аз(аз), g(aз, аз)}, min{^Аз(аД g(aз, a4)}, min{^Аз(а5), g(aз, a5)}} = max{min{0,6; 0,2}, min{0,75; 0,8}, min{0,65; 0,9}, min{0,75; 0,75}, min{0,6; 0,i} = = max{0,2; 0,75; 0,65; 0,75; 0,i} = 0,75
^2(^4) = max{min{^(ai), g(a4, ai)}, т^^Аз^), g(a4, а2)},{т«{цАз(аз), g(a4, аз)}, min{^Аз(а4), g(a4, 84)}, min{^Аз(а5), g(a4, a5)}} = max{min{0,6; 0,2}, min{0,75; 0,2}, min{0,65; 0,8}, min{0,75; 0,9}, min{0,6; 0,7} = = max{0,2; 0,2; 0,65; 0,75; 0,6} = 0,75.
^5) = max{min{^(ai), g(a5, ai)}, т^^Аз^), g(a5, а2)},{т«{цАз(аз), g(a5, аз)}, min{^Аз(а4), g(a5, a4)}, min{^Аз(а5), g(a5, a5)}} = max{min{0,6; 0,2}, min{0,75; 0,2}, min{0,65; 0,2}, min{0,75; 0,8}, min{0,6; 0,9} = = max{0,2; 0,2; 0,2; 0,75; 0,6} = 0,75.
Задаемо вщповщну матрицю, де по горизошаш - А = {ai, а2, аз, а4, а5}, по вeртикaлi - g = {ai, а2, аз, а4, а5}_
g \ A ai a2 аз a4 a5
ai 0,6 0,6 0,2 0,2 0,2
а2 0,75 0,75 0,75 0,2 0,2
аз 0,i 0,65 0,65 0,65 0,2
а4 0,i 0,i 0,75 0,75 0,75
а5 0,i 0,i 0,i 0,6 0,6
^2(^2) 0,75 0,75 0,75 0,75 0,75
®2 a2 a2 a2, a4 a4 a4
Таким чином, вщповщна мaксимiзaцiйнa функцiя мае вигляд
^2(®2) = max{ а2; а2; а2, а4; а4; а4}; ^2(ю2) = max{ 0,75} Мiркуючи аналогiчно, знаходимо оптимальне рiшення для етапу про-ектування процесу диверсифжацп, за t = 1 маемо:
Ц1(ах) = max{min{цЛз^), g^b а1)},{тг'«{^Аз(а2), g(^, а2)}, min{^Ä з(аз), g(^, аз)}, min{^Лз(а4), g(аl, 84)}, min {мЛз^), g(аl, а5)}} = max{min{0,6; 0,9}, min{0,7; 0,7}, min{0,1; 0,1}, min{0,8; 0,1}, min{0,9; 0,1} = = max{0,6; 0,7; 0,1; 0,1; 0,1} = 0,7.
Ц1(а2) = max{min{цЛз^), g(а2, а1)}, min{цЛз^), gfo, а2)},{min{^Äз(аз), g(а2, аз)}, min{^Аз(а4), g(а2, а4)}, min {мЛз^), g(а2, а5)}} = max{min{0,6; 0,8}, min{0,7; 0,9}, min{0,1; 0,7}, min{0,8; 0,1}, min{0,9; 0,1} = = max{0,6; 0,7; 0,1; 0,1; 0,1} = 0,7.
Ц1(аз) = max{min{^Äз(аl), g(аз, а1}, min{цЛз^), g(аз, а2)},{min{^Äз(аз), g(аз, аз)}, min {цЛз^), g(аз, а4)}, min {мЛз^), g(аз, а5)}} = max{min{0,6; 0,2}, min{0,7; 0,8}, min{0,1; 0,9}, min{0,8; 0,7}, min{0,9; 0,1} = = max{0,2; 0,7; 0,1; 0,7; 0,1} = 0,7.
Ц1(а4) = max{min{цЛз^), g^, а1)}, min{цЛз^), g^, а2)},{min{^Äз(аз), g(s4, аз)}, min {цЛз(а4), g^, а4)}, min {цЛз^), g^, а5)}} = max{min{0,6; 0,2}, min{0,7; 0,2}, min{0,1; 0,8}, min{0,8; 0,9}, min{0,9; 0,7} = = max{0,2; 0,2; 0,1; 0,8; 0,7} = 0,8.
^5) = max{min{^fa), g^5, а1)}, min {^fe), g(а5, а2)},{min{^Äз(аз), g(а5,
аз)}, min{^(аД g(а5, а4)}, min{мЛз^), g(а5, а5)}} = max{min{0,6; 0,2}, min{0,7; 0,2}, min{0,1; 0,2}, min{0,8; 0,8}, min{0,9; 0,9} = = max{0,2; 0,2; 0,1; 0,8; 0,9} = 0,9.
Задаемо вiдповiдну матрицю:
g \ A а1 а2 аз а4 а5
0,6 0,6 0,2 0,2 0,2
а2 0,7 0,7 0,7 0,2 0,2
аз 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1
а4 0,1 0,1 0,7 0,8 0,8
а5 0,1 0,1 0,1 0,7 0,9
^l(ffll) 0,7 0,7 0,7 0,8 0,9
ю1 а2 а2 а2, а4 а4 а5
Отже, вiдповiдна максимiзацiйна функцiя для другого етапу мае такий
вигляд
ц1(ю1) = max{ а2; а2; а2, а4; а4; а5}; ц1(ю1) = max{0,7; 0,7; 0,7; 0,8; 0,9 } Знаходимо оптимальне ршення для етапу дiагностики стану пiд-приемства, за t = 0
^(а^ = max{min{^(а^, g(аl, а1)},{min{цЛз^), g(аl, а2)}, min{цЛз(аз), g(аl, аз)}, min {^(аД g(аl, а4)}, min{цЛз^), g(аl, а5)}} = = max{min{0,9; 0,9}, min{0,8; 0,7}, min{0,5; 0,1}, min{0ß; 0,1}, min{0,1; 0,l} = max{0,9; 0,7; 0,1; 0,1; 0,l} = 0,9.
^(а2) = max{min{^(аД g(а2, а^}, min{цЛз^), g(а2, а2)},{min{^Äз(аз), g(а2, аз)}, min {цЛз(а4), g(а2, а4)}, min {мЛз^), g(а2, а5)}} = max{min{0,9; 0,8},
т/я {0,8; 0,9}, т/я{0,5; 0,7}, т/я{0,з; 0,1}, ««{0,1; 0,1} = = тах{0,8; 0,8; 0,5; 0,1; 0,1} = 0,8.
дс(аз) = тах{т/я{^Аз(а0, я(аз, а1}, т/я {цАз(а2), я(аз, а2)},{шя{цАз(аз), Я(аз, аз)}, тли{мАзМ, я(аз, &0}, т/я {^Аз(а5), я(аз, а5)}} = тах{т/я {0,9; 0,2}, т/я {0,8; 0,8}, тля{0,5; 0,9}, т/я{0,з; 0,7}, т/я{0,1; 0,1} = = тах{0,2; 0,8; 0,5; 0,з; 0,1} = 0,8.
^зЫ = тах{т/я{мАз(аО, я(а4, а1)}, т*я{^Аз(а2), я(а4, а2)},{т1я{цАз(аз), Я(а4, аз)}, т/я{^Аз(а4), я(а4, а4)}, т/я{^Аз(а5), я(а4, а5)}} = тах{т1я{0,9; 0,2}, т/я{0,8; 0,2}, т/я{0,5; 0,8}, т/я{0,з; 0,9}, т/я{0,1; 0,7} = = тах{0,2; 0,2; 0,5; 0,з; 0,1} = 0,5.
^з(а5) = тах{тЛя{^Аз(а0, я(а5, а1)}, т*я{^Аз(а2), я(а5, а2)},{т1я{цАз(аз), Я(а5, аз)}, т/я{^Аз(а4), я(а5, а4)}, т/я{^Аз(а5), я(а5, а5)}} = тах{тя{0,9; 0,2}, т/я{0,8; 0,2}, т/я{0,5; 0,2}, т/я{0,з; 0,8}, т/я{0,1; 0,9} = = тах{0,2; 0,2; 0,2; 0,з; 0,1} = 0,з.
Задаемо вщповщну матрицю:
Я \ А а1 а2 аз а4 а5
а1 0,9 0,8 0,2 0,2 0,2
а2 0,7 0,8 0,8 0,2 0,2
аз 0,1 0,5 0,5 0,5 0,2
а4 0,1 0,1 0,з 0,з 0,з
а5 0,1 0,1 0,1 0,1 0,1
МюМ 0,9 0,8 0,8 0,5 0,з
®0 а1 аь а2 а2 аз а4
Таким чином, вщповщна максим1зацшна функщя для третього етапу мае вигляд
^о(®о) = тах{ а1; а1, а2; а2; аз; а4}; ^0(ю0) = тах{0,9; 0,8; 0,8; 0,5; 0,з } Узагальнюючи проведет обчислення, знаходимо оптимальне р1шення для напрямку розвитку диверсифжованого шдприемства.
Задаемо вщповщну матрицю:_
А а1 а2 аз а4 а5
г = 0 а1 а1; а2 а2 аз а4
г = 1 а2 а2 а2; а4 а4 а5
г = 2 а2 а2 а2; а4 а4 а4
тах а2 а2 а2; а4 а4 а4
Анал1зуючи вихщт дат у кожному випадку, нескладно визначити найсприятливший мехатзм управлшня. А саме:
Якщо прийняте ршення про диверсифшащю д1яльност1 шдприемства було реакщею на поточш проблеми, то оптимальним вар1антом е вузькоди-версифжоване шдприемство, що мае декшька (вщ двох до п'яти) основних напрямюв д1яльност1, пов'язаних м1ж собою.
Якщо полггика управлшського персоналу стимулювала перехщ до стратегИ диверсифжацп в штересах кер1вництва, то найкращим вар1антом в такому випадку також буде вузькодиверсифжоване шдприемство, що мае декшька (вщ двох до п'яти) основних напрямюв дояльносп, пов'язаних м1ж собою.
Коли диверсифжащя дiяльностi шдприемства е вщповщдю на обста-вини, що склалися в зовнiшньому середовищi пiдприемства, то тут можливi два варiанти, залежно вiд цiлей керiвництва та ресурЫв пiдприемства: широ-кодиверсифiковане пiдприемство, портфель якого мютить велику кiлькiсть родинних виробництв в основному, або вузькодиверсифжоване шдприем-ство, що мае декшька (вiд двох до п'яти) основних напрямюв дiяльностi, по-в'язаних мiж собою.
Якщо результат порiвняння бажаного та можливого рiвня виробниц-тва та того рiвня, який досягнутий на даний момент, спонукае шдприемство до диверсифшаци свое! дiяльностi, то багатогалузеве пiдприемство, диверси-фiковане за декшькома незв'язаними напрямками, але таке, що включае в себе ряд зв'язаних виробництв у рамках кожного напрямку, е оптимальним ва-рiантом розвитку пiдприемства.
Якщо доцшьшсть проникнення в нову галузь зумовлена високими ре-сурсними можливостями шдприемства, то найкращим варiантом розвитку е багатогалузеве шдприемство, диверсифжоване за декшькома незв'язаними напрямками, але таке, що включае в себе ряд зв'язаних виробництв у рамках кожного напрямку i нав1ть можливе транснащональне шдприемство, що охо-плюе велику кшьюсть виробництв i нацiональних ринкiв.
Важливо пам'ятати, що вибiр оптимальних для шдприемства варiантiв диверсифжаци пов'язаний з наявшстю та розподiлом ресурсiв мiж рiзними видами дiяльностi пiдприемства та рiзними видами продукцп, що плануеться випускати. У проведених нами дослщженнях [4, с. 312-316] науково обгрун-товано методи розподшу капiталовкладень мiж рiзними варiантами диверси-фжаци дiяльностi пiдприемства та виробництва продукцп. Запропоновано розрахунок оптимального прибутку, вщ кожного виду дiяльностi та можли-вють вибору оптимального асортименту продукцп, що забезпечуватиме мак-симальний сумарний прибуток вщ И реал1зацп.
Висновки. Запропонована модель забезпечуе можливють визначити доцшьшсть реал1зацп диверсифжацп та оперативно прийняти ршення сто-совно конкретно: стратеги диверсифжацп на пiдприемствi. У подальших дос-лiдженнях, доцiльно звернути увагу на розширення моделi прийняття ршення про диверсифiкацiю дiяльностi пiдприемства, враховуючи додатковi фактори.
Л1тература
1. Васюренко О.В. Банювський менеджмент: Навч. пос. - К.: Вид. центр "Академ1я", 2001. - 320 с.
2. Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами. - Харьков: Гриф, 1997. - 392 с.
3. Загороднш А.Г., Цогла О.О. Етапи реашзаци диверсифшаци д1яльност1 шдприемства// Тези доп. М1жнар. наук.-практ. конф. "Актуальш проблеми економши 2007" м. Кшв 13-14 грудня 2007 р. Нащональна академ1я управлшня; науковий економ1чний журнал "Акту-альш проблеми економши".
4. Цогла О.О. Виб1р оптимальних вар1ант1в диверсифшаци д1яльност1 шдприемства та виробництва продукцп// Вiсник НУ "Львiвська полiтехнiка": Менеджмент та шдприемництво в Украiнi: етапи становлення та проблеми розвитку. - Львiв: НУ "Львiвська полiтехнiка". -2007, № 576. - С. 312-316.
