CC BY
10
УДК 616.36-003.826 Павловський С.А.
ЦИТОК1НОВИЙ СТАТУС ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧ1НКИ В ПОСДНАНН1 З ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ ПРИ КОМПЛЕКСНОМУ Л1КУВАНН1 З ВКЛЮЧЕННЯМ S-АДЕНОЗИЛМЕТIОНIНУ
Нацiональний медичний уыверситет iMeHi О.О. Богомольця, м. КиТв
У дослдження включено 45 хворих на неалкогольну жирову хворобу печнки на фон ЦД 2 типу (у 20 д'аг-ноз стеатогепатоз, у 25 - стеатогепатит). Для 'дентифкацИ д'агнозу неалкогольна жирова хвороба печнки комплексно враховували дан клнко-лабораторних, бiохiмiчних та iнструментальних дослi-джень. 1з метою впливу на перебг неалкогольного стеатогепатиту використали S-аденозилметюнн. Результати лкування показали значне полiпшення суб'ективного стану хворих, зменшилися скарги на в'дчуття дискомфорту в правй пiдребернiй д'тянmi, загальну слаб'ють, нудоту. За ультразвукового до-сл1'дження у груп з неалкогольним стеатогепатитом вдбувся перерозпод'т клькот хворих у бк з зменшенням Ыльш важких стадй гепатозу. В усх хворих достов 'рно зменшилися показники цитолзу, мезенхiмно-зaпaльного синдрому. Показники цитоюнового профлю кров виявили зб'тьшення вм'юту адипонектину в груп 1 в 1,18 раза, у груп з неалкогольним стеатогепатитом - в 1,44 раза; р'вень ФНП- а - при I стад/Т гепатозу зменшився в 1,46 раза; у II стад/Т - в 1,64 раза; у Ill - в 1,26 раза. Вм'ют Л-6 зменшився у хворих iз в 'дпов 'дною I, II i III стад 'ями - в 1,30; 1,35 i 1,45 раза, при жировому гепатоз - в 1,06 раза. Водночас показник вм 'юту С-реактивного бШка при I, II i III стадif зменшився в 1,26 раза; 1,24 раза i в 1,22 раза; у груп 1 - в 1,09 раза.
Ключов1 слова: неалкогольна жирова хвороба печЫки, л1кування, адипонектин, ФНП- а, Ытерлейш-6, С-реактивний бток. Дана робота е фрагментом комплексноf нaуково-доюлiдноi' роботи кафедри внутрiшньоi' медицини № 3 На^онального меди-чного унiверюитету ii^s/ii О.О. Богомольця "Розробка та впровадження науково обфунтованих aлeоритмiв ранньоТ дiaeною-тики i диферен^йного лкування коморбiдноi' патологи орeaнiв травлення, серцево-судинноТ системи та опорно-рухового апарату з урахуванням впливу екзогенних чинниюв, пюихолоeiчноeо стану та статево-вкового аспекту", № державноТ ре-естраци 0115U000911.
Вступ
В УкраТ'ы, як i в цтому свт набувае високоТ поширеност неалкогольна жирова хвороба печш-ки (НАЖХП), яка на початкових етапах розвитку може мати доброякюний переб^, а при подаль-шому прогресуванн призводить до фiброзу i ци-розу печшки, а можливо, i гепатоцелюлярноТ ка-рциноми [4;23;22]. Цукровий дiабет (ЦД) 2 типу належить до визначних факторiв розвитку ^еТ хвороби. Першими проявами НАЖХП е IT жирова шфтьтра^я, яка при сприянн метаболiчних по-рушень призводить до ТТ переходу в неалкоголь-ний стеатогепатит (НАСГ). У паренхiмi печшки нагромаджуються втьы жирн кислоти, як обу-мовлюють запально-некротичн змши i е потуж-ним високоактивним субстратом ПОЛ. Останне провокуе пошкодження мембран та органел клн тин з актива^ею печшкових макрофапв, як син-тезують прозапальн цитокши та кл^ин 1то з Тх-ньою посиленою продук^ею колагену - основного компоненту позакл^инного матриксу [1]. З огляду на патогенетичн особливост розвитку фiброзу дослщники стверджують, що фiброз печшки може бути результатом будь-якого захво-рювання печшки, залежить вщ рiзних чинниш, мае рiзну швидкють розвитку, а при НАЖХП тю-но пов'язаний iз гiперглiкемiею та шсулшорезис-тентнiстю [9]. Тому особливо важливим е питан-ня можливого зворотного розвитку фiброзноТ тканини i створення умов для ефективностi цьо-го процесу i пошуку препара^в, якi володiють антифiбротичною дiею. Великого значення при цьому набувають препарати iз гепатопротектор-ними властивостями [7].
Мета дослщження
Вивчити цитокiновий статус хворих на НАЖХП на фон цукрового дiабету (ЦД) 2 типу та оцшити ефективнiсть комплексного лкування з включенням лiпотропного засобу аденозинме-тiонiну.
Об'ект i методи дослщження
У дослiдження включено 45 хворих на НАЖХП на фонi ЦД 2 типу. Серед хворих ^еТ групи в 20 встановлено дiагноз жировий стеатогепатоз (група 1), у 25 - стеатогепатит (група 2). Середнш вк хворих - (54,45±1,2) рокiв. Усi хворi мали нормальну масу тта. Група контролю ста-новила 15 здорових оаб.
Для iдентифiкацiТ дiагнозу НАЖХП комплексно враховували дан клiнiко-лабораторних, бю-хiмiчних та iнструментальних дослiджень, згщно стандартiв обстеження хворих iз патолопею ор-ганiв шлунково-кишкового тракту. До моменту обстеження хворi не отримували лкування НАЖХП за стандартними схемами. Обов'язко-вим дiагностичним методом слугувало виконан-ня ультразвукового дослiдження з визначенням розмiрiв часток печiнки та стадп розвитку жирового гепатозу.
Бiохiмiчне дослщження кровi включало: ви-значення показниш бiлкового (вмiсту загального бiлка, тимолову пробу), лтщного (вмiсту загального холестерину, триглiцеридiв, лiпопротеТдiв високоТ, низькоТ та дуже низькоТ щiльностi), тг-ментного обмiну (загальний бiлiрубiн), рiвня глю-кози в кровi натще; загальний аналiз кровi.
Вмiст адипонектину визначали iмунофермен-
АктуальН проблеми сучасно! медицины
тним методом (метод ELISA, аналiзатор i тест-система Mediagnost GmbH, Germany). Визна-чення вмiсту iнтерлейкiну-6 (1Л-6) проводили в супернатант з лiмфоцитiв перифершноТ кровi, який отримували пiсля безкисневоТ iнкубацiТ та центрифугування, параметри оцшювали методом ECLIA (Cobas Roche) та фактор некрозу пу-хлин-альфа (ФНП-а, метод iмунохiмiчний iз хе-мiлюмiнесцентною детекцieю, Immulite 100, Siemens AG, Ымеччина). Вмiст у кровi С-реактивного бiлка визначали в сироватц кровi за допомогою латекс турбщиметричного методу -"Cobas 6000 (с 501 модуль; Roche Diagnostics (Швейцарiя).
Лкування НАЖХП здiйснювали зпдно "Уыфн кованого клiнiчного протоколу первинноТ, вто-ринноТ (спецiалiзовано'0 медичноТ допомоги. Не-алкогольний стеатогепатит" (Наказ МОЗ УкраТни 06 листопада 2014 року № 826) [11]. Дiагноз НАСГ встановлювали на основi симптомiв, результат вiзуалiзацiТ (УЗД печiнки), результат лабораторного та фiзикального обстеження. Були виконан усi обов'язковi дм.
Оскiльки ЦД 2 типу е фактором ризику НАСГ лiкування цих хворих було спрямоване на запо-б^ання розвитку фiброзу та цирозу. Патентам iз НАЖХП наданi вщповщы рекомендацiТ по змiнi способу життя та харчовоТ поведiнки. У першу чергу, для корекцп НАЖХП рекомендовано зба-лансоване харчування: кiлькiсть бтюв у межах фiзiологiчноТ норми (у середньому 1 г/кг маси тн ла); зменшення добовоТ кiлькостi жирiв до 70 г i вуглеводiв, обмеження кiлькостi калорiй (1200 ккал - для жшок i 1500 ккал - для чоловтв). Для досягнення ефективност дiетотерапiю було рекомендовано пщсилити регулярними фiзичними навантаженнями, вщмовою вiд палiння та вжи-вання алкоголю.
Згiдно унiфiкованого ключного протоколу, призначали базову терапiю з включенням мета-болiчного препарату з доведеною ефективнiстю мiльгама, який мютить активнi iнгредiенти - в^а-мши В1, В6, В12 протягом 1 мiс. Оскiльки думка вчених про використання медикаментозних се-редникiв неоднозначна, то прийнято ршення ко-ригувати лкування хворих на НАСГ комплексом препара^в, якi дiють на патогенетичн фактори захворювання. 1з метою впливу на переб^ НАСГ використали S-аденозилметюнш (гептрал) протягом 8 тижшв. S-аденозилметiонiн - це лтотро-пна сполука, яка необхщна для утворення нових кл^ин в органiзмi як донатор лабтьних метиль-них груп. Бере участь у синтезi медiаторiв, спри-яе утилiзацiТ нейтрального жиру з печшкових кль тин, нормалiзуе лiпiдний обмiн, попереджуе фiб-розування i циротичн змiни, позитивно впливае на функцш детоксикацiТ. Водночас полтшуе вщ-кладання глюкози у виглядi глiкогену i при ЦД знижуе ТТ рiвень у кровi, пщтримуючи печiнковi клiтини. Для корекцiТ вмюту глюкози в кровi хво-рим призначали дiабетон (глiкnазид) - перора-льний цукрознижуючий препарат, похiдне суль-
фонiлсечовини, який знижуе piBeHb глюкози в плазмi KpoBi за рахунок стимуляци секреци шсу-лiнy В-кл^инами острiвцiв Лангерганса пщшлун-ковоТзалози.
Статистичну обробку результат здшснюва-ли за допомогою програми Statistica 6.1.
Результати дослщжень та 1'хне обговорення
Результати проведеного лiкyвання оцiнювали за динамкою суб'ективного i об'ективного статусу па^енпв. Типовими скаргами в хворих групи 1 i 2 до лкування були загальна слабють, поча-щений сечопуск, втомлюванiсть, головы бол^ у бiльш як половини па^енпв пiдвищений артерн альний тиск, який у середньому становив (144,91 ±1,99 / 89,84±1,50) мм рт. ст. При трива-лост захворювання до 5 рош до загальних скарг приеднувалися пркота в ротi, дискомфорт у животу перiодичнi болi в правому верхньому квадрант живота, пов'язанi зi збiльшенням печн нки, яка виступала з-пщ реберноТ дуги на 0, 5 -2,5 см. У цих хворих бтьш частими були коли-вання пперглкеми, при захворюваност 1-12 ро-кiв (12 па^етчв) цi скарги були бiльш вираже-ними. 3i збiльшенням термiнy захворювання скарг у па^ен^в ставало бтьше.
Пальпаторно виявлено, що одним iз симпто-мiв ураження печiнки було IT збтьшення - ви-ступання на (1,54±0,09) см iз-пiд краю реберноТ дуги (вiд 1,0 до 3,0 см) у 38 па^ен^в (63,3%). Bi-ропдно! рiзницi мiж хворими групи1 i групи 2 не виявлено.
Ультразвукове дослщження виявило ознаки жировоТ дистрофп печiнки - стеатогепатоз (дис-тальне затихання сигналу, дифузна пперехоген-нiсть тканини печiнки, порiвняно з нирками, та нечiткiсть контуру судинного малюнка). При уточнены yльтрасонографiчноl картини печiнки в груш 1, за сукупнютю ознак (незначне пщвищен-ня ехогенностi, визyалiзацiя стшки вен серед-нього i крупного калiбрy) у 25,0% випадкiв вста-новлено I стадiю жирового гепатозу. Помiрне ш-двищення ехогенностi печшки, вiзyалiзацiя лише часткових i сегментарних вен, що вщповщало II стади гепатозу, виявлено в 40,0% випадмв. У 35,0% ехогеннiсть печiнки була пщвищена в значному стyпенi, стшки внутршньопечшкових вен не вiзyалiзyвалися - III стадiя жирового гепатозу. При НАСГ I стадш гепатозу спостер^али в 15% випадкiв, II - у 50%, III у 35%.
Бiохiмiчно функцюнальний стан печшки за-лишався задовiльним. Бiлковий обмш характе-ризувався показниками в референтних межах показника здорових оаб: вмют бiлка становив (72,46±1,3) г/л. У жшок проявилися бтьш вира-жен ознаки мезенхiмально-запального синдрому: у середньому, тимолова проба у чоловшв -(1,70±0,32) од, у жшок - (3,89±0,64) од. Рiвень загального холестерину становив (5,46±0,21) ммоль/л, у чоловтв - (5,33±0,28) од, у жшок -(5,66±0,19) од, тобто близько верхньоТ межi норми. Наявнють цитолiтичного синдрому пщтвер-
дилася значним зростанням вмюту АЛТ - до (0,67±0,23) ммоль/ч.л (у rpyni 1) що (1,41±0,05) ммоль/ч.л (у rpyni 2) та; АСТ - до (0,72±0,22) ммоль/ч.л (у rpyni 1) та (1,63±0,06) ммоль/ч.л (у rpyni 2). Вмют триглщерифв, у середньому, пе-ревищував верхню референтну межу норми -(3,70±0,61) ммоль/л, у чоловiкiв - (3,68±0,85) од, у жiнок - (2,61±0,35) од, тобто в жiнок Тхнiй pi-вень був вipогiдно меншим. При цьому вмют лн попpотеïдiв дуже низькоТ щшьносп складав (1,27±0,25) ммоль/л. Вмiст холестерину низькоТ щiльностi в цих па^етчв досягав (3,14±0,23) ммоль/л (умовний ризик), а високоТ щiльностi -(2,86±0,57) ммоль/л (високий ризик).
Встановлено, що вмют адипонектину до лку-вання у хворих iз НАЖХП становив група 1 -(4,06±0,19) мкг/мл, у груш 2 зi НАСГ - був значно нижчим, шж при стеатогепатозi - (2,78± 0,11) мкг/мл, здоpовi особи - (6,24±0,48) мкг/мл, P<0,05, що узгоджуеться з даними, отриманими Н.Р. Mykhal'chyshyn et al.[18] та Flechtner-Mors M. et al. [14]. На думку Г.П. Михальчишин та ш. [5], зниження адипонектину нижче 4,6 мкг/мл можна використовувати в якост дiагностичного маркера НАЖХП у хворих на ЦД 2 типу. Змен-шення вмюту адипонектину засвщчуе ослаблен-ня протизапальних можливостей оpганiзмy хворих на НАЖХП, бтьш виражене при НАСГ.
У хворих на НАСГ iз I стадiею жировоТ шфть-трацп печiнки вмiст ФНП-а становив (26,82±0,67) пг/мл; iз II стадiею - (39,66±1,06) пг/мл; iз III ста-дiею - (58,46±0,72) пг/мл, у хворих на стеатоге-патоз - (21,62±0,18) пг/мл, тодi як у здорових оаб - (10,45± 0,47) пг/мл. Мiж показниками з I, II
1 III стадiею piзниця вipогiдна. Пiдвищений piвень ФНП-а як прозапального цитокiнy вiдобpажyе стан запальних процеав у хворих на НАЖХП у поеднаннi з ЦД 2 типу, який корелюе зi стадiею жирового гепатозу. Цим фактом пщтверджуеть-ся думка про активацш шкiдливих проатероген-них шляхiв пщ час переходу вiд клiнiчно доброя-кiсного жирового гепатозу печiнки до його бтьш важкоТ форми - неалкогольного стеатогепатиту. Зокрема ФНП-а та Ш-6 проявляють важливий зв'язок мiж порушеннями метаболiзмy та печiнки при накопиченш жиру, i тим самим викликають iнсyлiноpезистентнiсть, запалення та фiбpоз пе-чiнки та збiльшення захворюваност на гепато-целюлярну карциному [19].
Ш-6 вважаеться медiатоpом гостроТ фази запалення. Даш про вмют Ш-6 у хворих НАЖХП суперечливк У хворих на НАСГ, поеднаний iз ЦД
2 типу, нами встановлено збтьшення вмюту Ш-6, залежно вщ стади жирового гепатозу печшки. Так, у хворих iз I стадiею жирового гепатозу його вмют досягав (19,35±0,23) пг/мл; iз II стадiею -(23,34±0,55) пг/мл; iз III стадiею - (32,46±0,56) пг/мл, у хворих на НАЖХП (група 1) -(15,52±0,12) пг/мл, тодi як у здорових оаб -(6,32±0,47) пг/мл. Рiзниця мiж показниками групи 1 i 2 вipогiдна. Iснyе думка про те, що Ш-6 вико-нуе особливу роль "гепатоцит-активувального
фактора". Його багатофункцюнальнють прояв-ляеться в pегyляцiï iмyнних pеакцiй, гострофа-зових pеакцiй та кровотворення, ^^ацп запа-лення, але водночас формування захисних ме-ханiзми [10]. До того ж ефекти Ш-6 можуть реа-лiзовyватися без участ iнших регуляторних систем i шдвищення системного piвня ФНП-а та Ш-6 i вiдобpажають прогресуючий характер запалення, е прогностично несприятливим фактором. А.А. Сивкова и др. [8] невелике збтьшення piвня Ш-6 при розвитку стеатогепатиту пов'язуе з низькою активнютю формування фiбpозy за умов НАЖХП. Н.И. Гейвандова и др. [2], наго-лошують на можливостi використання вищезга-даних цитокiнiв як неiнвазивних паpаметpiв моpфологiчних змiн у печiнцi: вираженост стеа-тозу, гютолопчноТ активностi та ступеня фiбpозy, що пiдтвеpджyе дан про те, що жирова тканина (особливо вюцеральна) може сама продукувати ФНП-а i виступати в pолi одного з компонентiв iмyнноï системи [13].
Ытерлейкш-6 (IL-6) iндyкyе розвиток резисте-нтностi до iнсyлiнy та патогенезу ЦД 2 типу шляхом генераци запалення шляхом контролю ди-ферен^аци, мiгpацiï, пpолiфеpацiï та апоптозу кл^ин. Наявнiсть IL-6 у тканинах е нормальним станом, але його нерегулярне виробництво та тривалий синтез призводять до розвитку запа-лення, що викликае резистентнють до шсулшу та явний ЦД 2 типу. !снуе механютичне сшввщ-ношення мiж стимyляцiею IL-6 i pезистентнiстю до шсулшу. IL-6 викликае резистентнють до ш-сулшу через погipшення фосфорилювання рецептора iнсyлiнy та рецептора шсулшу субстра-ту-1, iндyкyючи експреаю SOCS-3, потенцiйного iнгiбiтоpа сигналiзацiï шсулшу. Тому профтакти-ка запальних порушень шляхом блокування сиг-налiзацiï IL-6 та IL-6 може бути ефективною стратепею для лкування pезистентностi до шсулшу та ЦД 2 типу.
Ш-6 здатний шдукувати синтез багатьох гаст-рофазних бтш, у тому чи^ - С-реактивного бтка. Рiвень С-реактивного бiлка разом i шшими тpадицiйними факторами ризику, за сучасними поглядами, трактуються як незалежш предикто-ри захворювань та Тхшх ускладнень [3]. У хворих на НАСГ, поеднаний iз Цд 2 типу, до лкування нами встановлено збтьшення вмюту С-реактивного бтка, залежно вщ стадiï жирового гепатозу печшки. Так, у хворих iз I стадiею жирового гепатозу його вмют досягае (16,26±0,12) пг/мл; iз II стадiею - (24,08±0,19) пг/мл; iз III ста-дiею - (34,63±0,22) пг/мл, у хворих на НАЖХП -(12,38±0,12) пг/мл, у здорових осiб - (5,84±0,27) пг/мл. Рiзниця мiж показниками вipогiдна. Пiд-вищенi piвнi С-реактивного бтка свщчать за ознаки системного запалення [6] i безпосередню участь С-реактивного бтка в кооперацп з ФНП-а та Ш-6 у прогресуванш розвитку патолопчних змiн у печiнцi вiд жирового гепатозу до НАСГ, особливо, у хворих на НАЖХП, поеднану з ЦД 2 типу.
АктуальН проблеми сучасно!' медицины
Результати лкування показали значне по-лiпшення суб'ективного стану хворих, особливо при застосуванш комплексно!' терапи з лтотроп-ним препаратом. Так, зменшилися скарги на вщ-чуття дискомфорту в правш пщребернш дiлянцi, загальну слабiсть, нудоту i запаморочення. За ультразвукового дослщження у груш 2 I стадiя гепатозу визначена в 52,9% хворих (збтьшення в 3,5 раза), II стадiя - у 24,9% (зменшення в 2 рази), III стадiя - у 22,2% (зменшення в 1,5 раза), тобто вщбувся перерозподт ктькосп хворих у бк зi зменшенням бiльш важких стадш ге-патозу.
В усiх хворих достовiрно зменшилися показники цитолiзу, мезенхiмно-запального синдрому, що пiдтверджуe позитивну мембранотропну дш аденозинметiонiну на мембраны структури гепа-тоцитiв i засвщчуе протизапальну, гепатопротек-торну i регенераторну дш препарату.
Показники цитокiнового профтю кровi вияви-ли збiльшення вмюту адипонектину в групi 1 в 1,18 раза, у груш 2 - в 1,44 раза. Ниш вщомо, що адипонектин в^фграе ключову роль як протиза-пальний гормон [21 ;16] i його включено в панель бiомаркерiв для раннього виявлення НАЖХП [22;15;20;12]. Адипонектин, ФНП-а, прозaпaльнi цитокiни та С-реактивний бток беруть участь в iнсулiнорезистентностi [17,14]. 1'хш змiни можуть сигнaлiзувaти про сумарний ризику ускладнення переб^у як НАЖХП, так i ЦД 2 типу.
У нашому дослщженш рiвень ФНП-а при за-пропонованому лкувальному комплексi в групi 2 при I стади' гепатозу зменшився в 1,46 раза; у II стади - в 1,64 раза; у III - в 1,26 раза. Вмют Ш-6 зменшився у хворих iз вщповщною I, II i III стадн ями - в 1,30; 1,35 i 1,45 раза, при жировому гепа-тозi - в 1,06 раза. Водночас показник вмюту С-реактивного бтка при I, II i III стади зменшився в 1,26 раза; 1,24 раза i в 1,22 раза; у груш 1 - в 1,09 раза.
Висновки
1. Результати лкування показали значне по-лтшення суб'ективного стану хворих, зменшилися скарги на вщчуття дискомфорту в правш пщребернш дтянщ загальну слабють, нудоту i запаморочення. За ультразвукового дослщження у груш НАСГ вщбувся перерозподт ктькосп хворих у бк зi зменшенням бтьш важких стадш гепатозу.
2. В уах хворих достовiрно зменшилися показники цитолiзу, мезенхiмно-зaпaльного синдрому.
3. Показники цитокшового профтю кровi ви-явили збтьшення вмюту адипонектину в груш 1 в 1,18 раза, у груш НАСГ - в 1,44 раза; рiвень ФНП-а - при I стади гепатозу зменшився в 1,46 раза; у II стади - в 1,64 раза; у III - в 1,26 раза. Вмют Ш-6 зменшився у хворих iз вщповщною I, II i III стaдiями - в 1,30; 1,35 i 1,45 раза, при жировому гепaтозi - в 1,06 раза. Водночас показник вмюту С-реактивного бтка при I, II i III стади
зменшився в 1,26 раза; 1,24 раза i в 1,22 раза; у rpyni 1 - в 1,09 раза.
Перспектива подальших дослщжень
Проведене нами дослщження з впливу S-аденозилметюншу на перебк неалкогольно''' хвороби печшки дозволить у подальшому ви-вчити ефективнють рiзних гепатопротекторiв у лкуванш стеатогепатозу i стеатогепатиту, поед-наних iз цукровим дiабетом 2 типу.
Лтература
1. Анохина Г.А. Патогенетические аспекты профилактики и лечения фиброза печени у больных неалкогольным стеатогепатитом. / Г.А. Анохина, В.В. Харченко // Сучасна гастроентеро-лопя. - 2013. - №4(72). - С. 82-86
2. Гейвандова Н.И. Сывороточные цитокины у больных неалкогольной жировой болезнью печени и их взаимосвязь с выраженностью морфологических изменений. / Н.И. Гейвандова, Н.Г. Белова, Г.А. Александрович // Мед. вестник Северного Кавказа. - 2011. - №1. - С. 9-12
3. Глушко Л.В. С-реактивний бток: дiагностичнi та прогностичш перспективи визначення в плазм^сироватц кровi й шших бю-лопчних рщинах оргашзму. / Л.В. Глушко, Н.М. Коваль, Н.М. Павелко // Клш. iмунологiя Алерголопя 1нсектолопя. - 2010. -№7. - С. 58-61
4. Звягинцева Т.Д. Современные подходы к лечению неалкогольного стеатогепатита. / Т.Д. Звягинцева, А.И. Чернобай // Сучасна гастроентеролопя. - 2009. - № 3(47). С. 35-42
5. Михальчишин Г.П. Гiпоадипонектинемiя у хворих на дiабет 2 типу з неалкогольною жировою хворобою печшки. / Г.П. Михальчишин, П.М. Боднар, Н.М. Кобиляк // Ендокринолопя. -
2013. - №18(2). - С. 18-25
6. Орловський ВФ, Муренець НО. Хрошчне запалення при неал-когольнш жировш хворобi печшки. / В.Ф. Орловський, Н.О. Муренець // Патолопя. - 2010. - № 7(3). - С. 99-101
7. Селиверстов П.В. Оптимизация терапии больных неалкогольной жировой болезнью печени. / П.В. Селиверстов, В.Г. Рад-ченко // РЖГГК. - 2014. - №4. - С. 39-44
8. Сивкова А.А. Патогенетическое значение цитокинов в формировании и прогрессировании неалкогольной жировой болезни печени. / А.А. Сивкова, Н.В. Ларева, Е.В. Лузина // Сибирский медицинский журнал. - 2012. - №4. - С. 56-58
9. Степанов Ю.М. Стеатоз i стеатогепатит - тригери печшкового фiброгенезу? / Ю.М. Степанов, О.Ю. Фттпова // Гастроентеролопя. - 2013. - № 2(48). - С. 97-105
10. Стилиди ЕИ. Роль фактора некроза опухоли альфа и интер-лейкина-6 в патогенезе неалкогольного стеатогепатита. / Е.И. Стилиди // Кримський терапевтичний журнал. - 2012. - №1. -С. 91-98
11. Ушфкований кшшчний протокол первинно'Т, вторинно'Т (спе^а-лiзованоТ') медично'Т допомоги. Неалкогольний стеатогепатит / Наказ Мшютерства охорони здоров'я УкраТ'ни 06 листопада 2014 року № 826
12. Achari A.E. Аdiponectin, a Therapeutic Target for Obesity, Diabetes, and Endothelial Dysfunction. / A.E. Achari, S.K. Jain // D Int J Mol Sci. - 2017. - V. 18(6)/ - P. 13-21
13. Diehl F.V. Cytokines and the pathogenesis of non-alcoholic steatohepatitis. / F.V. Diehl, Z.P. Li, H.Z. Lin // Gut. - 2005. - V.54. - P. 303-306
14. Flechtner-Mors M. Association of adiponectin with hepatic steatosis: a study of 1349 subjects in a random population sample. / M. Flechtner-Mors, S.N. George Oeztuerk // S.BMC Res Notes. -
2014. - V. 7. - P. 207-210.
15. Graßmann S. Association Between Peripheral Adipokines and Inflammation Markers: A Systematic Reviewand Meta-Analysis. / S. Graßmann, J. Wirsching, F. Eichelmann, K. Aleksandrova // Obesity (Silver Spring). - 2017. - V.25(10). - P. 1776-1785
16. Jaganathan R. Emerging Role of Adipocytokines in Type 2 Diabetes as Mediators of Insulin Resistance and Cardiovascular Disease / R. Jaganathan, R. Ravindran, S. Dhanasekaran // Can J Diabetes Dec. - 2017. - V. 8. - P. 334-339
17. Liu C. Adiponectin, TNF-a and inflammatory cytokines and risk of type 2 diabetes: A systematic reviewand meta-analysis. / C. Liu, X. Feng, Q. Li [et al.] // Cytokine. - 2016. - V.86. - P. 100-109
18. Mykhal'chyshyn H.P. Correlation of adiponectin in patients with type 2 diabetes with nonalcoholic fatty liver disease depending on transaminases level. / H.P. Mykhal'chyshyn, P.M. Bodnar, N.M. Kobyliak // Lik. Sprava. - 2014. - V.5-6. - P. 130-138
19. Noureddin M. Nonalcoholic Fatty liver disease, diabetes, obesity, and hepatocellular carcinoma. / M. Noureddin, M.E. Rinella // Clin Liver Dis. - 2015. - V.19(2). - P. 361-379
20. Polyzos S.A. Adipokines in nonalcoholic fatty liver disease. / S.A. 22. Sharma D.L. Investigating Molecular Connections of Non-alcoholic Polyzos, J. Kountouras, C.S. Mantzoros // Metabolism. - 2016. - Fatty Liver Disease with Associated Pathological Conditions in V. 65(8). - P. 1062-1079 West Virginia for Biomarker Analysis. / D.L. Sharma, H.V.
21. Schaffler A. Mechanisms of disease: adipocytokines and visceral Lakhani, R.L. Klug, B. Snoad, R. El-Hamdani, J.I. Shapiro [et al.] adipose tissue-emerging role in nonalcoholic fatty liver disease / // J. Clin CeN Immuno^ - 2017. - V.8(5). - P. 523-526.
A. Schaffler, J. Scholmerich, C. Buchler // Nat Clin Pract 23. Wong C.R. Hepatocellular carcinoma in patients with non-alcoholic
Gastroenterol Hepatol. - 2005. - V.2(6). - P. 273-280 fatty liver disease. / C.R. Wong, M.H. Nguyen, J.K. Lim // World J
Gastroenterol. - 2016. - V.22(37). - P. 8294-8303
Реферат
ЦИТОКИНОВЫЙ СТАТУС БОЛЬНЫХ НЕАЛКОГОЛЬНОЙ ЖИРОВОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПЕЧЕНИ В СОЧЕТАНИИ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА ПРИ КОМПЛЕКСНОМ ЛЕЧЕНИИ С ВКЛЮЧЕНИЕМ S-АДЕНОЗИЛМЕТИОНИНА Павловский С.А.
Ключевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, лечение, адипонектин, ФНП- а, интерлейкин-6, С-реактивный белок.
В исследование включено 45 больных неалкогольной жировой болезнью печени на фоне сахарного диабета 2 типа (у 20 диагноз стеатогепатоз, у 25 - стеатогепатит, НАСГ). Для идентификации диагноза комплексно учитывали данные клинико-лабораторных, биохимических и инструментальных исследований. С целью влияния на протекание НАСГ использовали S-аденозилметионин. Результаты лечения показали значительное улучшение субъективного состояния больных, уменьшились жалобы на чувство дискомфорта в правой подреберной области, общую слабость, тошноту. При ультразвуковом исследовании в группе с НАСГ состоялось перераспределение количества больных в сторону уменьшения количества более тяжелых стадий гепатоза. У всех больных достоверно уменьшились показатели цитолиза, мезенхимально-воспалительного синдрома. Показатели цитокинового профиля крови выявили увеличение содержания адипонектина в группе 1 в 1,18 раза, в группе с НАСГ - в 1,44 раза; уровень ФНП- а - при I стадии гепатоза уменьшился в 1,46 раза; II стадии - в 1,64 раза; Ill - в 1,26 раза. Содержание Ш-6 уменьшилось у больных с соответствующими I, II и III стадиями - в 1,30; 1,35 и 1,45 раза, при стеатогепатозе - в 1,06 раза. Одновременно показатель содержания С-реактивного белка при I, II и III стадии НАСГ уменьшился в 1,26 раза; 1,24 раза и в 1,22 раза; в группе стеатогепатоза - в 1,09 раза.
Summary
CYTOKINE STATUS OF PATIENTS WITH NON-ALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE AND COMORBID DIABETES MELLITUS TYPE 2 DURING INTEGRATED TREATMENT INCLUDING S-ADENOSYLMETHIONINE Pavlovskyi S.A.
Key words: non-alcoholic fatty liver disease, treatment, adiponectin, FNP-а, interleukin-6, C-reactive protein.
The prevalence of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) is becoming higher, but at its initial stages of development it can be characterized by having a benign course. With progressing and left untreated, this disease leads to fibrosis and cirrhosis of the liver and possibly to hepatocellular carcinoma. This study included 45 patients with NAFLD and comorbid diabetes mellitus type 2 (20 cases of steatohepatosis, 25 cases of steatohepatitis). In order to identify the diagnosis of NASH, clinical laboratory, biochemical and instrumental studies were applied. The results of the treatment showed a significant improvement in the subjective state of patients, decreased complaints of discomfort in the right hypochondrium, general weakness, and nausea. The following ultrasound study of the NASH patients revealed the redistribution of the number of patients towards the decrease of severity stages of heptoses. All the patients showed that cytolysis, mesenchymal inflammatory syndrome significantly decreased. Indicators of the cytokine profile revealed an increase in the adiponectin content in the group 1 in 1.18 times, and in the group of NASH patients in 1.44 times; the level of FNP-а - at stage I of hepatosis decreased in 1.46 times; and in the II stage - in 1,64 times; in III - in 1.26 times. The content of IL-6 decreased in the patients with the corresponding stages I, II and III -in 1,30; 1.35 and 1.45 times respectively, with fatty hepatoses - in 1.06 times. At the same time, the index of content of C-reactive protein at stages I, II and II decreased in 1.26 times, in 1.24 times and 1.22 times; while in the group 1 - in 1,09 times. Thus, the application of S-adenosylmethionine in the treatment of patients with non-alcoholic fat liver disease has demonstrated high efficiency towards the normalization of the cytokine blood profile.
