CC BY
17
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
УДК 616.36-003.826 Павловський С.А.
РОЛЬ ПРОЗАПАЛЬНИХ ЦИТОК1Н1В ФНП-А, 1Л-6 I С-РЕАКТИВНОГО Б1ЛКА В ПАТОГЕНЕЗ1 НЕАЛКОГОЛЬНО1 ЖИРОВО1 ХВОРОБИ ПЕЧ1НКИ
Нацiональний медичний уыверситет iMeHi О.О. Богомольця, Кшв
Досл'дження виконане на 36 хворих на неалкогольну жирову хворобу ne4iHKu на тл'1 цукрово-го д'абету типу 2 (група контролю 15 здорових ос'б). Методи досл'дження: клiнiчнuй анал'з; б'юх'ш'чт показники тгментного, лШдного, б'ткового обм'шу: ультразвукове досл'дження органв черевноi порожнини; прозапальнi циток'ши - ФНП-а, 1Л-6 i С-реактивний блок. Вста-новлено, що неалкогольна жирова хвороба печiнкu в поеднанн з цукровим дiабетом типу 2 клiнiчно перебгала безсимптомно з перодичними скаргами на дискомфорт у правiй тдре-бернiй длянц', загальну слабшсть, головокруж'шня. За ультразвуковоУ дiагностuкu в груш хворих на неалкогольну жирову хворобу печiнкu в поеднанн з цукровим д'абетом 2-го типу виявляеться 22,2% хворих iз I стадiею, 24,9% - ie II стадiею i 52,9% - ie Ill стадiею жирового гепатозу. Р'1вн'1 ФНП-а, Л-6 i С-реактивного блка у хворих на неалкогольну жирову хворобу печiнкu в поеднанн'1 з цукровим д'тбетом типу 2 тдвищет, вони наростають в'д I до III ста-д'п жирового гепатозу, що може св'дчити про бльшу ймов'фтсть переходу жирового гепатозу в стеатогепатит у хворих iз III стад'ею.
Ключов1 слова: неалкогольна жирова хвороба печЫки, прозапальн цитоши.
Дана робота е фрагментом комплексноТ науково-до^дноТ роботи кафедри eHympiwHboi' медицини № 3 Нацонального ме-дичного yнiверситетy iменi О.О. Богомольця "Розробка та впровадження науково обфунтованих алгоритмiв ранньоТ дiагно-стики i диферен^йного лкування коморбiдноí патологи органiв травлення, серцево-судинноТ системи та опорно-рухового апарату з урахуванням впливу екзогенних чинниюв, психологiчного стану та статево-вкового аспекту", № державноТ ре-естрацп 0115U000911.
Вступ
Неалкогольний стеатогепатоз i неалкогольний стеатогепатит, як за вщповщних умов поступово можуть трансформуватися у фiброз i цироз печшки, ниш часто поеднуються з захворюваннями ендок-ринноТ системи (найчаспше з цукровим дiабетом типу 2). Патофiзiологiчнi мехаызми Тхнього форму-вання е ушверсальними. Важкють ураження печшки та наступний прогноз для здоров'я та життя зале-жать вщ тривалост впливу етюлопчного чинника i, у першу чергу, вщ активацп прозапального потен-^алу, що вважаеться першим ударом у розвитку ^еТ патологи. У подальшому пщ впливом оксидатив-ного стресу пошкоджуються мембрани гепатоци^в i кттини судин печшки (другий удар). Тобто кшце-вими точками пошкоджувальноТ дм е гепатоцити, Тхня жирова дистрофiя та некроз, посилення запального процесу з макрофагально-нейтрофтьною шфтьтра^ею тканини печшки, розвитком сполучноТ тканини - фiброзом. При цьому розвиваеться системна i внутршньопечшкова ендотелiальна дисфун-к^я [5].
Запальн змши в печшц шдукуються i пщтримуються пперпродук^ею прозапальних цитоюыв iз ви-никненням оксидативного стресу за умов стимулювання перекисного окислення лт^в [1,6,2]. Водно-час у лiтературi недостатньо освiтлена роль прозапальних цитоюыв у патогенезi первинноТ неалкого-льноТ жировоТ хвороби печшки (НАЖХП) [4].
Мета дослiдження
Вивчити участь i роль прозапальних цитоюыв i С-реактивного бiлка в переб^у неалкогольноТ жировоТ хвороби печшки.
Матерiал i методи дослiдження
Дослщження виконане на 36 хворих на неалкогольну жирову хворобу печшки на ™i цукрового дiа-бету 2. Ус хворi не мали в анамнезi вiрусних гепатитiв i зловживання алкоголем. Для щентифкацп дiа-гнозу НАЖХП комплексно враховували дан клшко-лабораторних, бiохiмiчних та iнструментальних до-слщжень згiдно стандартiв обстеження хворих iз патологiею органiв шлунково-кишкового тракту. До моменту обстеження хворi не отримували лкування НАЖХП за стандартними схемами.
НАЖХП дiагностували на тлi цукрового дiабету середньоТ (34 хворих) i важкоТ (2 хворих) тяжкостi, субкомпенсованого переб^у (28 жiнок i 8 чоловтв). Супутнiми захворюваннями в них були: iшемiчна хвороба серця (16 хворих) i гiпертонiчна хвороба (18 хворих). Середнш вiк хворих - (62,45±2,36) роки. Усi хворi мали нормальну масу тта. Групою контролю слугували 15 здорових оаб. Проводили кл^ч-ний аналiз кровi з визначенням гемограми i лейкоцитарноТ формули. Аналiзували бiохiмiчнi показники кровi для оцшки функцiонального стану печiнки - тгментного, лтщного, бiлкового обмiну. Цитол^ич-ний синдром оцiнювали за показниками активност амiнотрансфераз. Усiм пацiентами проводили дослщження оргашв черевноТ порожнини з акцентом на стаж печшки.
Визначення вмюту штерлейкшу-6 (1Л-6) проводили в супернатант з лiмфоцитiв перифершноТ кровi, який отримували пiсля безкисневоТ iнкубацiТ та центрифугування, параметри оцшювали методом
АктуальН проблеми сучасно! медицины
(ECLIA, Cobas Roche) та фактор некрозу пухлин-альфа (ФНП-а, метод iмунохiмiчний Í3 хемтюмшес-центною детекцieю, Immulite 100, Siemens AG, Ымеччина).
Вмiст у кровi С-реактивного бiлка визначали в сироватц кровi за допомогою латекс турбщиметрич-ного методу -"Cobas 6000 (с 501 модуль; Roche Diagnostics (Швейцарiя).
Статистичну обробку результат здiйснювали за допомогою програми Statistica 6.1.
Результати дослщження та 1х обговорення
Хворi iз коморбiдною патологieю (НАЖХП, поеднана з цукровим дiабетом типу 2) скаржилися на симптоми вщчуття дискомфорту в правш пiдребернiй дiлянцi, загальну слабють i запаморочення. Уль-тразвукове дослщження виявило жирову дистрофш печшки, вiрогiдне збiльшення правоТ частки печш-ки, у середньому до (2,56±0,43 см), р<0,05. Лiва частка печшки була збтьшена в межах 1,0-1,5 см (р>0,05). За ультрасонографiчною картиною I стадiя гепатозу визначена в 22,2% хворих, II стадiя - у 24,9%, III стадя - у 52,9%.
У стаж бткового обмшу не виявлено порушень i вмют бiлка становив (68,12±1,26) г/л). Показники тимоловоТ проби становили (3,54±0,16) од. Показник пiгментного обмiну - вмют загального б^рубшу не виходив за референты межi норми - (17,07±0,43) мкмоль/л). Вмiст глюкози в кровi становив (9,98±0,87) ммоль/л. При цьому рiвень глiкозованого гемоглобiну (НЬА1) у 32 хворих визначався пока-зником (8,16±1,34)%, що пщтверджуе добре компенсований цукровий дiабет типу 2.
Показники цитолопчного синдрому мали таю значення: активнють АЛТ, у середньому, не переви-щувала референтних показниш норми, але наближалася до Тхшх найбiльших значень - (35,72±3,40) мкмоль/л; активнiсть АСТ - (22,03±3,22) мкмоль/л, р>0,05). Лiпiдний обмiн показав вмют загального холестерину (5,49±0,34) ммоль/л. Рiвень триглiцеридiв становив (2,63±0,09) ммоль/л. На цьому фон вмiст лтопроте'Тфв дуже низькоТ густини виявився (1,34±0,08) ммоль/л, що свiдчить про бтьшу схиль-нiсть до глибокого порушення лiпiдного обмiну i привертае увагу до можливого переходу стеатозу в стеатогепатит. У показниках гемограми привернув увагу пщвищений показник ШОЕ, який у середньому становив (38,25±3,96) мм/год, р<0,05.
При визначеннi вмюту цитокiнiв у кровi встановлено, що Тхнш рiвень був пiдвищений. У хворих iз I стадiею гепатозу вмют ФНП-а становив (24,28±0,82) пг/мл; iз II стадiею - (36,87±1,01) пг/мл; iз III стадн ею - (52,18±0,98) пг/мл , тодi як у здорових оаб групи контролю - (10,45± 0,47) пг/мл. 1Мж показниками групи контролю i хворих iз I, II i III стадiею гепатозу рiзниця вiрогiдна. Пiдвищений рiвень ФНП-а, як прозапального цитокiну вiдображуе стан запальних процеав у хворих на НАЖХП у поеднанн з цукровим дiабетом типу 2, який корелюе зi стадiею жирового гепатозу. Цим фактом пiдтверджуеться думка [13] про активацш шкiдливих проатерогенних шляхiв пщ час переходу вiд клiнiчно доброякюного жирового гепатозу печiнки до його бтьш важкоТ форми, неалкогольного стеатогепатиту. Зокрема, ФНП-а та Ш-6 проявляють важливий зв'язок мiж порушеннями метаболiзму та печiнки при накопиченн жиру i тим самим викликають шсулшорезистентнють, запалення та фiброз печшки та збтьшенням захворю-ваностi на гепатоцелюлярну карциному [15].
Ш-6 вважаеться медiатором гостроТ фази запалення. Дан про вмiст IЛ-6 у хворих НАЖХБ е проти-речивi. У хворих на НАЖХП, поеднану з цукровим дiабетом типу 2, нами встановлено збтьшення вмн сту Ш-6, залежно вiд стадiТ жирового гепатозу печшки. Так, у хворих iз I стадiею жирового гепатозу його вмют досягае (16,43±0,46) пг/мл; iз II стадiею - (19,96±0,78) пг/мл; iз III стадiею - (27,28±0,65) пг/мл, тодi як у здорових оаб групи контролю - (6,32±0,47) пг/мл. Рiзниця мiж показниками групи контролю i хворих iз I, II i III стадiею гепатозу вiрогiдна. Iснуе думка про те, що Ш-6 виконуе особливу роль "гепа-тоцит-активувального фактора". Його багатофункцюнальнють проявляеться в регуляцп iмунних реак-цiй, гострофазових реакцiй та кровотворення, може шщшвати запалення, але водночас формувати захисн механiзми [11]. Ефекти IЛ-6 до того ж можуть реалiзовуватися без участi шших регуляторних систем [7]. На думку С.И. Рапопорт [8], Е.И. Стилиди [11] та шших, пщвищення системного рiвня ФНП-а та Ш-6 вщображае прогресуючий характер запалення i е прогностично неблагоприемним фактором. А.А. Сивкова и др. [10] невелике збтьшення рiвня Ш-6 при розвитку стеатогепатиту пов'язуе з низькою активнютю формування фiброзу за умов неалкогольноТ жировоТ хвороби печiнки. Н.И. Гейвандова и др. [2] наголошують на можливосп використання вищезгаданих цитокiнiв як нешвазивних параметрiв морфологiчних змiн у печшцк враженостi стеатозу, гiстологiчноТ активносп та ступеня фiброзу, що пщтверджуе дат про те, що жирова тканина (особливо вюцеральна) може сама продукувати ФНП-а i ви-ступати в ролi одного з компонент iмунноТ системи [14].
Ш-6 здатний шдукувати синтез багатьох гастрофазних бшмв, у тому числi - С-реактивного бтка. Рiвень С-реактивного бтка разом i шшими традицiйними факторами ризику, за сучасними поглядами, трактуються як незалежн предиктори захворювань та Тхых ускладнень [3,9]. У хворих на НАЖХП, поеднану з цукровим дiабетом типу 2, нами встановлено збтьшення вмюту С-реактивного бтка, залежно вщ стади жирового гепатозу печшки. Так, у хворих iз I стадiею жирового гепатозу його вмют досягае (10,32±0,41) пг/мл; iз II с^ею - (20,16±0,38) пг/мл; iз III стадiею - (32,8±0,72) пг/мл, у здорових оаб -(5,84±0,27) пг/мл. Рiзниця мiж показниками групи контролю i хворих iз I, II i III стадiею гепатозу вiрогiд-на. Пщвищеы рiвнi С-реактивного бiлка свiдчать про ознаки системного запалення [12] i безпосередню
Том 17, Випуск 4 (60) частин«!99
В1СНИК ВДНЗУ «Украхнська медична стоматологгчна академхя»
участь C-реактивного бтка в кооперацп з ФНП-а та Ш-6 у прогресуванн розвитку патологiчниx змш у печшц вiд жирового гепатозу до стеатогепатиту.
Висновки
1. Неалкогольна жирова xвороба печшки в поеднанн з цукровим дiабетом типу 2 клiнiчно перебрала безсимптомно з перiодичними скаргами на дискомфорт у правш пщребернш дтянц^ загальну сла-бкiсть, головокружшня.
2. За ультразвуковоï дiагностики в груп xвориx на неалкогольну жирову xворобу печiнки в поeднаннi з цукровим дiабетом 2-го типу виявляеться 22,2% xвориx iз I стадieю, 24,9% - iз II стадieю i 52,9% - iз III стадieю жирового гепатозу.
3. Рiвнi ФНП-а, IЛ-6 i C-реактивного бтка у xвориx на неалкогольну жирову xворобу печiнки в поед-нанн з цукровим дiабетом типу 2 пщвищеы, вони наростають вiд I до III стадп, що може свщчити про бiльшу ймовiрнiсть переxоду жирового гепатозу в стеатогепатит у xвориx iз III стадieю.
У перспективi подальшиx дослiджень важливо придтити увагу спiвставленню й оцiнцi вмюту ФНП-
а, IЛ-6 i C-реактивного бтка в патогенезi неалкогольно''' жирово'1' xвороби печiнки (жирового гепатозу, стеатогепатиту i фiброзу) печiнки.
Лiтерaтyрa
1. Бутрова C.A. Неалкогольная жировая болезнь печени: актуальные проекты / C.A. Бутрова, A.Ю. Eлисеева // Oжирение и метаболизм. -2007. - №1. - C.2-7.
2. Гейвандова Н.И. Оывороточные цитокины у больныж неалкогольной жировой болезнью печени и иж взаимосвязь с выраженостью морфоло-гическиж изменений / Н.И. Гейвандова, Н.Г. Белова, ГА. Aлександрович // Mедицинский вестник йеверного Кавказа. - 2011. - №1. - C.9-12.
3. Глушко Л.В. C-реактивний бток: дiагностичнi та прогностичш перспективи визначення в плазм^сироватц кровi й iншиж бiологiчниж рiдинаx органiзму / Л.В. Глушко, KM. Коваль, KM. Павелко // Клтчна iмунологiя. Aлергологiя. Iнсектологiя. - 2010. - №7. - C.58-61.
4. Глущенко C.B. Патогенетические меxанизмы развития неалкогольной жировой болезни печени / C.B. Глущенко // Гастроэнтерология. -2012. - №414. - C.48-49.
5. Голофеевский В. Важнейшие вопросы патоморфогенеза и лечения неалкогольной жировой болезни печени у больны« саxарным диабетом / В. Голофеевский // Врач. - 2012. - №7. - C.8-11.
б. Mаммаев C.K Цитокиновая система при неалкогольном стеатогепатите / C.K Mаммаев, Н.В. Багомедова // РЖГГК. - 2007. - №4. - C.35-39.
7. Параxонский A.n. Роль интерлейкина-6 в развитии инсулинорезистентности / A.n. Параxонский // Успеxи современного естествознания. -2011. - №1. - C.105-106.
8. Раппопорт й.И. йметациновый дыжательный тест в практике гастроэнтеролога / C.K Рапопорт, НА Шубина, Н.В. йеменова. - M: Mедпрак-тика, 2007. - 135 с.
9. Гонцарюк ДО. Роль C-реактивного бтка в розвитку жрошчно''' запально!' реакцп, атеросклерозу, шсулшорезистентност у xвориx iз поеднан-ням атеросклерозу та xронiчного панкреатиту / ДО. Гонцарюк, T.M. Христич, O.I. Федiв [та ш.] // Практична анполопя - 2012. - №3-4 (52-53). - C.26-30.
10. йивкова A.A. Патогенетическое значение цитокинов в формировании и прогрессировании неалкогольной жировой болезни печени / A.A. йивкова, Н.В. Ларева, E.B. Лузина // йибирский медицинский журнал. - 2012. - №4. - C.56-58.
11. йтилиди E.K Роль фактора некроза опуxоли альфа и интерлейкина-6 в патогенезе неалкогольного стеатогепатита / E.K йтилиди // Крим-ський терапевтичний журнал. - 2012. - №1. - C.91-98.
12. Oрловський В.Ф. Хрошчне запалення при неалкогольнш жировш жворобi печiнки / В.Ф. Oрловський, Н.O. Mуренець // Патологiя. - 2010. -T.7, №3. - C.99-101.
13. Das S.K. Role of cytokines in the pathogenesis of non-alcoholic Fatty liver disease / S.K. Das, V. Balakrishnan / Indian J. Clin. Biochem.- 2011. -Vol. 26(2). - P. 202-229.
14. Diehl F.V. Cytokines and the pathogenesis of non-alcoholic steatohepatitis / F.V. Diehl, Z.P. Li, H.Z. Lin [et al.] // Gut. - 2005. - Vol. 54. - P. 303306.
15. Noureddin M. Nonalcoholic Fatty liver disease, diabetes, obesity, and hepatocellular carcinoma/ M. Noureddin, M.E. Rinella / Clin. Liver Dis. - 2015.-V.19(2). - 361-379.
Реферат
РOЛЬ ПРOBOCПAЛИTEЛЫ-IЫХ ЦИTOKИНOB ФЬЮ-а, ИЛ-6 и C-FEA^ei-IOnO БEЛKA В ПATOГEНEЗE НEAЛKOГOЛЬНOЙ ЖИРOBOЙ БOЛEЗНИ ПEЧEНИ Павловский C.A.
Ключевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, провоспалительные цитокины.
Исследование выполнено на 36 больныж неалкогольной жировой болезни печени на фоне сажар-ного диабета типа 2 (группа контроля 15 здоровыж человек). Mетоды исследования: клинический анализ; биожимические показатели пигментного, липидного, белкового обмена: ультразвуковое исследование органов брюшной полости; провоспалительные цитокины - ФНO-а, ИЛ-6 и C-реактивный белок. Установлено, что неалкогольная жировая болезнь печени в сочетании с сажарным диабетом типа 2 клинически протекала бессимптомно с периодическими жалобами на дискомфорт в правой подреберной области, общую слабость, головокружение. По результатам ультразвуковой диагностики в группе больныж неалкогольной жировой болезни печени в сочетании с сажарным диабетом 2-го типа оказалось 22,2% больныж с I стадией, 24,9% - с ИИ стадией и 52,9% - с III стадии жирового гепатоза. Уровни ФНO-a, ИЛ-6 и C-реактивного белка у больныж неалкогольной жировой болезни печени в сочетании с сажарным диабетом типа 2 повышены, они нарастают от I до III стадии жирового гепатоза, что может свидетельствовать о большей вероятности пережода жирового гепатоза в стеатогепатит у больныж с III стадии.
АктуальН проблеми сучасно!' медицины
Summary
THE ROLE OF PRO-INFLAMMATORY CYTOKINES OF FNP-a, IL-6 AND C-REACTIVE PROTEIN IN PATHOGENESIS OF NONALCOHOLIC FATTY LIVER DISEASE Pavlovsky S.
Key words: non-alcoholic fatty liver disease, pro-inflammatory cytokines.
This study was performed on 36 patients with non-alcoholic fatty liver disease against type 2 diabetes (a control group of 15 healthy individuals). Methods of research: clinical analysis; biochemical indicators of pigmentary, lipid, and protein metabolism: ultrasound scan of the abdominal cavity; pro-inflammatory cytokines -FNP-a, IL-6 and C-reactive protein. Elevated levels of C-reactive protein indicate signs of systemic inflammation and the direct involvement of C-reactive protein in co-operation with FNP-a and IL-6 in the progression of the pathological changes in the liver from fatty hepatosis to steatohepatitis. It has been established that non-alcoholic fatty liver disease in comorbidity with type 2 diabetes has asymptomatic course with periodic complaints about discomfort in the right hypochondrium, general weakness, and vertigo. Ultrasound scanning of the patients with non-alcoholic fatty liver disease and concomitant type 2 diabetes mellitus revealed 22.2% of the patients with stage I, 24.9% of the patients with stage II, and 52.9% of the patients with stage III of fatty hepatosis. Levels of FNP-a, IL-6 and C-reactive protein in the patients with non-alcoholic fatty liver disease and concomitant type 2 diabetes mellitus are elevated, they increase from stage I to stage II of fatty hepatosis that may indicate a greater likelihood of transition of fatty hepatosis into steatohepatitis in the patients with stage III. Prospects of further research consist in comparing and evaluating the content of FNP-a, IL-6 and C-reactive protein in the pathogenesis of non-alcoholic fatty liver disease (fatty liver, steatohepatitis and fibrosis).
УДК 616.1/9:616-06]:618.173 Павловська М. О.
СИНТРОП1Я СОМАТИЧНО1 ПАТОЛОГИ ПЕРИМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ПЕР1ОДУ
Нацюнальний медичний уыверситет iменi О.О. Богомольця
У зв'язку з1 зростанням в1'дсотку ос1б старшоТ в'ково)' групи в загальнш популяц'УТ, актуальними за-лишаються питання стосовно класичних ускладнень менопаузи у жнок 45-60 роюв у перименопау-зальному перюд1. Гормональна перебудова обумовлюе низку зм/'н в орган1зм1 ж1нки. Особливого ¡н-тересу набула роль псих1'чних / вегетативних чинниюв у виникненн1 кл1мактеричних розлад1в. Питання формування та особливостей перебгу кл1мактеричного синдрому у жнок з супутньою со-матичною патолог1ею в перименопауз1 дасть змогу виявити / досл1дити детермнован законом1р-ност1 гормональноТ перебудови у дано)' категор'УУ ж1нок. Мета даного досл1дження полягае у вияв-ленн та досл1дженн1 можливост1 ¡ндив1'дуал1зац1У п1дход1в до виявлення симптом1в кл1мактеричного синдрому у жнок ¡з соматичною патолог1ею на п1дстав1 пор1вняння показниюв перед терапевтич-ним втручанням. У досл1дженн1 брали участь 414 жнок (вком в1д 45 до 55 роюв), що були розд'тен на 4 групи. Методами досл1дження слугували лабораторне обстеження, дан амбулаторних / ста-цонарних карт, виписки з ¡стора хвороби, висновки фах1вц1в. У перод менопаузи частота екстра-гештально'У патолога зростае. Зареестровано найменшу юльюсть чинниюв ризику ССЗ / остеопо-розу. У жнок спостергалася тенденц1я до збльшення тяжкост1 нейро-вегетативних симптом1в. Отже, за даними результат1в проведеного досл1дження, обов'язковою е необх1днють видлення па-ц1енток з кл1мактеричним синдромом на тл1 супутньо'У соматично)патолога, у зв'язку з високим р-внем супутньо'У г1неколог1чно'У та соматичноУ захворюваност1. Ключов1 слова: менопауза, соматичн розлади, нейровегетативн симптоми, кл1мактеричний синдром.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досл1дження е фрагментом плановоТ науково-досл!дноТ роботи Нац1онального медичного ун/верситету ¡мен! О.О. Богомольця «В1дновлення та збереження репродуктивного здоров'я /' яко-ст1 життя ж1нки в сучасних умовах при акушерсьшй /' г1неколог1чн1й патолог!)'», № держ. реестрацп 0113и007336.
Актуальшсть
Збтьшення тривалосп життя у бшьшосп краш свп"у змшило демографiчну ситуацш в суспшьсга у бк зростання вщсотку оаб старшоТ' вково'Т групи в загальнш популяци. Тенден^ею загальносвтового старшня визнано той факт, що жшки 45-60 роюв протягом наступного десятирiччя будуть складати майже половину всього жшочого населення [17]. Водночас, саме у перименопаузальному пер^ вщ-значаеться поява i прогресування ряду соматичних i психiчних захворювань, що ютотно позначаеться на якост та загальнш тривалосп життя жшки [14]. Недостатня адапта^я оргашзму до фiзiологiчного виключення функци яечнимв призводить до розвитку ^мактеричного синдрому у 35-80 % жшок [3].
Тривалий час пильна увага фахiвцiв придтялась замюнш гормональнш терапп як основному засо-бу профтактики i лкування змш, пов'язаних з менопаузою. Проте, останн дат свщчать, що все бть-
Том 17, Випуск 4 (60) частин201
