CC BY
12
normal values in both treatment groups, but in the group using only baseline therapy, the indicators were closer to normative indicators. The overall effectiveness of the baseline therapy for climacteric syndrome was 63.3% of the women under study, with 26.7% of the patients having no objective improvement, and in 10% of patients there was some deterioration in their well-being. The effectiveness of complex treatment with the use of antihomotoxic drugs was less successful. Of the 35 patients who received comprehensive treatment at 54.3%, the general condition and biochemical parameters improved significantly, in 28.4%, the general condition and indices did not change and in 14.3% of the patients had negative treatment outcomes.
Key words: climacteric syndrome, hypothyroidism, antihomotoxicological therapy, basic therapy.
Рецензент - проф. Л 'хачов В. К.
Стаття надшшла 10.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-217-221 УДК 616.36-003.826 Павловський С. А.
КОМПЛЕКСНИЙ П1ДХ1Д У Л1КУВАНН1 ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНИЙ СТЕАТОГЕПАТИТ, ПО6ДНАНИЙ 13 ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ Нацюнальний медичний ушверситет 1мен1 О.О. Богомольця (м. Кшв)
ibolit@i.ua
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття е фрагментом науково-до-слщницькоТ теми «Особливост переб^у, дiагностики та лтування хворих на неалкогольну жирову хворобу печшки на тл цукрового дiабету 2-го типу» (№ державноТ реестраци 0118и004062).
Вступ. Неалкогольна жирова хвороба печшки (НАЖХП), яка визначаеться як накопичення жиру> 5% вщ маси печшки, все бтьше стае важливою причиною хрошчного захворювання печiнки. Патогенез включае в себе процес, в якому збтьшення накопичення триглiцеридiв в умовах резистентност до шсу-лiну призводить до пщвищеноТ сприйнятливостi до запальних ушкоджень, опосередкованих пщвище-ною експреаею запальних цитокiнiв та адипошшв, оксидативного стресу та мiтохондрiальноТ дисфунк-цп, стресу ендоплазматичноТ сiтки та ендотоксичноТ штоксикаци кишки [1].
При узагальненш численних дослiджень виявле-но даш, якi пiдтверджують зв'язок НАЖХП iз цукро-вим дiабетом 2 типу або метаболiчним синдромом, свiдчать про те, що НАЖХП передуе розвитку обох сташв [2]. Поширенiсть НАЖХП набагато вища, нiж вважали рашше i серед пацiентiв iз цукровим дiа-бетом 2 типу часто виявляються хворi з нормальною актившстю амiнотрансфераз. Бiльше того, у багатьох iз них пiдвищений ризик важкого захворювання печшки, тому постае питання нижчого порогу для скри-ншгу пащенлв iз цукровим дiабетом 2 типу та НАЖХП / НАСГ [3]..
Прогресування вщ жирового стеатогепатозу до НАСГ виникае в 5-20% пащенлв iз можливiстю розвитку фiброзу печiнки / цирозу печшки. Пащенти з НАСГ та пащенти з НАЖХП iз фiброзом повиннi бути iдентифiкованi, оскiльки вони ризикують пщвищити смертнiсть. Специфiчне лтування НАСГ нинi зараз недоступне. Важливого значення набувае визначен-ня прогнозу та оптимального лтування пацiентiв iз НАЖХП та спрямованого спостереження за розви-тком гепатоцелюлярноТ карциноми. Дослщники про-понують комплексну терапiю з урахуванням осно-вних патогенетичних факторiв НАСГ, який усе частiше поеднуеться з цукровим дiабетом 2 типу.
Мета дослщження - оптимiзацiя лiкування хворих на НАСГ, поеднаний iз цукровим дiабетом 2 типу
шляхом патогенетичного пщходу, залежно вщ осо-бливостей nepe6iry цього захворювання.
Об'ект i методи дослщження. Дослщження проведено на 30 хворих на НАСГ, поеднаний i3 цукровим дiабетом типу 2. BiK пащенлв становив (58,3±2,6) рошв, контрольна група - 20 здорових оаб такого ж вшу (57,4±1,9) рокiв.
Дiагноз НАСГ встановлювали на основi симпто-мiв, результатiв вiзуалiзацií (УЗД печшки) та результа-тiв лабораторного та фiзикального обстеження. Були виконанi вс обов'язковi дм: комплексно враховували даш клшшо-лабораторних, бiохiмiчних та шструмен-тальних дослщжень, згiдно стандартiв обстеження хворих iз патологiею органiв шлунково-кишкового тракту. До моменту обстеження хворi не отримували лтування НАЖХП за стандартними схемами.
Бiохiмiчне дослiдження кровi включало: визна-чення показникiв бiлкового ^ia^ загального бтка, тимолову пробу), лтщного (вмiсту загального холестерину, триглiцеридiв, лтопроте'^в високо'|, низь-ко'| та дуже низько'| щiльностi), пiгментного обмшу (загальний бiлiрубiн), ферментного (аспартатамшо-трансферази, АСТ), аланшамшотрансферази, АЛТ), лужно'| фосфатази, гамма-глутамттранспептидази та рiвня глюкози в кровi натще; загальний аналiз кровг
Лiкування хворих на НАСГ, яке було спрямоване на запоб^ання розвитку фiброзу та цирозу, здшсню-вали зпдно «Ушфтованого клiнiчного протоколу первинно'|, вторинно'| (спецiалiзованоí) медично'| до-помоги. Неалкогольний стеатогепатит» (Наказ МОЗ Украши 06 листопада 2014 року № 826) [4].
Пацiентам зi НАЖХП надаш вiдповiднi рекомен-даци по змЫ харчово'| поведiнки та способу життя. Для корекци НАЖХП рекомендовано збалансоване харчування: ктьшсть бiлкiв у межах фiзiологiчноí норми (у середньому 1 г/кг маси тта); зменшення добово'| кiлькостi жирiв до 70 г i вуглеводiв, обме-ження кшькосп калорiй (1200 ккал - для жшок i 1500 ккал - для чолов^в). Для досягнення ефективност дiетотерапiю було рекомендовано пщсилити регу-лярними фiзичними навантаженнями, вщмовою вiд палiння та вживання алкоголю [5].
Згiдно унiфiкованого клiнiчного протоколу, при-значали базову терапiю з включенням метаболiчно-го препарату з доведеною ефективнiстю мiльгама,
який м^ить активнi iнгредieнти - вгамши В1, В6, В12 протягом 1 мк. Оскiльки думка вчених про ви-користання медикаментозних середникiв неоднозначна, то прийнято ршення коригувати лтування хворих на НАСГ комплексом препаралв, якi дiють на патогенетичнi фактори захворювання.
1з метою впливу на переб^ цукрового дiабету використали комбшований пiдхiд, а саме: дiабетон (глтлазид, 60 - 120 мг, для корекци вмiсту глюкози в кровi) - пероральний цукрознижувальний препарат, похщне сульфонiлсечовини, який знижуе рiвень глюкози в плазмi кровi за рахунок стимуляци секрецп ш-сулшу В-клiтинами острiвцiв Лангерганса пщшлунко-воТ залози та пiоглiтазон (досередини, 1 раз на добу, незалежно вщ прийому Тж [6,7]. Початкова доза складала 15 чи 30 мг, за необхщносл ТТ ступiнчасто збiльшували до 45 мг. За призначення глггазошв до-сягаеться зниження показнимв глiкозильованого ге-моглобiну в середньому на 0,5-1,5%, що вiдповiдаe зменшенню рiвня глюемп на 1-3 ммоль/л. Ниш ц1 препарати рекомендуються до застосування з метою зниження показнишв гжкеми в пацieнтiв iз цукровим дiабетом 2 типу в режимi комбшованоТ цукрознижу-вальноТ терапп в поеднанш з метформiном, похщни-ми сульфоншсечовини як iз кожним з них окремо, так i на фонi комбiнованого Тхнього призначення. Термш спостереження - 1 мiс.
1з метою впливу на перебiг НАСГ використали S-аденозилметiонiн (гептрал). S-аденозилметiонiн -це лтотропна сполука, яка необхщна для утворення нових клiтин в органiзмi як донатор лабiльних ме-тильних груп.
Статистичну обробку одержаних результат проведено з використанням пакету статистичного анали зу даних <^ТАШТ1СА» на персональному комп'ютер1 Репйит-М та застосуваннi параметричних i непара-метричних методiв оцiнки одержаних результат. Достодршсть рiзницi значень мiж незалежними ктьшсними величинами визначали при нормальному розподЫ за критерiем Стьюдента, а в шших ви-падках - за допомогою U-критерiя Манна-У^ш.
Результати дослiдження та Тх обговорення. До лтування у хворих на НАЖХП iз поеднаним цукровим дiабетом 2 типу типовими були скарги на загаль-ну слабiсть у 16 пацiентiв (53,3%), втомлювашсть - у 17 (56,7%), головы болi - у12 (40,0%), пркоту в рот1 - у 17 (56,7%), дискомфорт у живот - у 22 (77,3 %), перюдичш болi в правому пщребер'Т - у 20 (66,7%), метеоризм - у 22 (77,3%). У цих хворих частими були коливання пперглтеми. Зi збтьшенням термiну захворювання скарги в пащенлв ставали бтьш вираз-нiшими.
Суб'ективними проявами до лтування були: бо-льовий синдром - у 16 хворих (53,3% випадмв), дис-пепсичний синдром - у 17 хворих (56,7 % випадшв), зниження апетиту - у 19 хворих (63,3 % випадшв), ас-теновегетативний синдром - у 21 хворого (70,0 %ви-падшв).
Об'ективно виявлено: субiктеричнiсть склер - у 13 хворих (43,37 % випадшв), виражену обкладешсть язика - у 15 хворих (50,0 %), збтьшення печшки - у 22 хворих (73,3 %), болючiсть печшки при пальпаци -у 14 хворих (46,7%), ущтьнення паренхiми печшки -у 24 (80,0%) хворих. Пальпаторно одним iз симптомiв ураження печшки було ТТ збтьшення - виступання на
(2,68±0,09) см i3-niq краю реберноТ дуги (BiA 1,0 до 3,0 см) у 18 па^енлв (60,0%).
Ультразвукове дослщження виявило ознаки жи-ровоТ дистрофп печшки - стеатогепатоз (дистальне затихання сигналу, дифузна пперехогеншсть тканини печiнки, порiвняно з нирками, та нечiткiсть контуру судинного малюнка). При уточненнi ультрасоногра-фiчноТ картини печiнки, за сукупшстю ознак (незна-чне пiдвищення ехогенносл, визуалiзацiя стiнки вен середнього i крупного калiбру) у 5 хворих (16,7% ви-падкiв) встановлено I стадш жирового гепатозу. По-мiрне пiдвищення ехогенностi печiнки, вiзуалiзацiя лише часткових i сегментарних вен, що вщповщало II стадп гепатозу, виявлено у 15 хворих (50,0%) ви-падшв. У 10 хворих (33,3%) вiзуалiзувалася III стадiя жирового гепатозу.
При бiохiмiчному дослiдженнi функцюналь-ний стан печшки залишався задовiльним. Бшковий обмiн характеризувався показниками в референтних межах показника здорових оаб: вмiст бiлкa стано-вив (65,54±1,9) г/л. У хворих встановлено вираже-ш ознаки мезенхiмaльно-зaпaльного синдрому, у середньому, показник тимоловоТ проби становив
- (3,52±0,68) од. Рiвень загального холестерину ви-значався (5,48±0,14) ммоль/л, тобто близько верх-ньоТ межi норми. Наявшсть цитолiтичного синдрому пщтвердилася значним зростанням вмiсту АЛТ
- до (1,42±0,43) ммоль/ч.л i АСТ - до (1,64±0,09) ммоль/ч.л. Рiвень лужноТ фосфатази збiльшився до (191,16±7,4) од/л, гаммаглутамштранспептида-зи - до (93,22±4,21) од/л, порiвняно з контрольною групою (р<0,05). Тобто у хворих iз НАСГ, поеднаним iз цукровим дiaбетом 2 типу, виявлено попршення функцiонaльного стану печiнки, на що вказуе пщви-щення aктивностi шдикаторних ферментiв трансами наз та екскреторних ферменлв. Вмiст триглiцеридiв, у середньому, перевищував верхню референтну межу норми - (3,73±0,32) ммоль/л. При цьому вмiст лто-протеТ^в дуже низькоТ щiльностi складав (1,31±0,14) ммоль/л. Вмiст холестерину низькоТ щiльностi в цих пащенлв досягав (3,28±0,42) ммоль/л, а високоТ щiльностi - (2,78±0,35) ммоль/л.
Вiдмiчено особливостi покaзникiв гемограми, а саме: у хворих щеТ вшово'Т групи показник ШОЕ, у середньому, становив (14,84±1,16) мм/год, серед них iз пiдвищеним ШОЕ, понад 30 мм/год, 6 хворих (20%).
Використання кшькох лтарських зaсобiв па-тогенетичного напрямку при НАСГ, поеднаному з цукровим дiaбетом типу 2, показало, що клЫчна картина захворювання в таких хворих змшюеться в позитивну сторону. Так, виявлено значне полтшен-ня суб'ективного стану хворих на НАСГ - зменшилися скарги на вщчуття дискомфорту в правш пiдребернiй дмянщ, загальну слaбiсть, гiркоту в рол, метеоризм, нудоту i запаморочення.
Больовий синдром залишився вiдчутним у 9 хворих (у 30%, в 1,8 рази менше, шж до лтування); дис-пепсичний синдром - у 10 хворих (33,3%, зменшився в 1,7 рази), зниження апетиту - у 10 хворих (33,3 %, зменшення в 1,9 рази), астеновегетативний синдром
- у 11 хворих (36,7%, зменшення в 1,9 рази).
Об'ективно виявлено: субттеричшсть склер збе-реглася в 10 хворих (33,3%, зменшення в 1,3 рази); нальот язика - у 13 хворих (33,3%, зменшення 1,5
рази); печшка залишилася збiльшеною в 15 хворих (50,0%, зменшення в 1,5 рази), болючiсть печiнки при пальпаци збереглася у 8 хворих (26,7%, зменшення в 1,7 рази); ущтьнення паренхiми печiнки спосте-рiгали в 12 хворих (40,0%, зменшення в 2 рази). Печшка виступала з-шд реберноТ дуги у 14 хворих на (1,75±0,0) см, у середньому, що значно менше, по-рiвняно зi станом до лiкування (р<0,05). За ультразвукового дослiдження I а^я гепатозу визначена у 15 хворих (50,0%) (збтьшення в 3 рази), II стадiя - в 11 хворих( 36,7%), зменшення в 1,5 рази), III а^я - у 4 хворих (13,3%), (зменшення в 2,5 рази). Тобто вщ-бувся перерозподт ктькосл хворих у 6iK зменшення бiльш важких стадш гепатозу, порiвняно зi станом до лшування. Особливо важливим е значне зменшення ктькосл хворих iз III стадiею гепатозу.
Позитивну комбiновану д^ дiабетону, шогли тазону i гептралу засвщчуе те, що в уах хворих до-стовiрно зменшилися показники цитолiзу, мезенхiм-но-запального синдрому, покращилися показники гемограми, стабiлiзувалися показники бокового i лiпiдного обмiну. Це можна пояснити, у першу чергу, значним впливом пюгжтазону. Iнсулiновi сенситай-зери (лазолщшдюни, глiтазони) е групою препаралв, якi пiдвищують чутливiсть до шсулшу, зменшуючи ш-сулiнорезистентнiсть. Застосування лазолщшдюшв спрямовано безпосередньо на шсулшорезистент-шсть i полiпшення функци В-клiтин. 1хнш мехашзм дм включае до себе активащю специфiчних ядер-них гамма-рецепторiв (PPAR-g): гамма-рецептори PPAR-g, якi активуються пролiфератором пероксисом виявляються в жировш, м'язовiй тканинах i в печшщ, клiтинах ендотелiю [3]. Тiазолiдiндiони зв'язуються з PPAR-g, активують Тх, беруть участь у регуляци екс-преси генiв, якi вiдповiдають за продукцш низки бт-кiв, що пщвищують чутливiсть до iнсулiну.
Застосована комбшована цукрознижувальна та лiпотропна терапiя на тл базовоТ терапп позитивно вплинула на стан гепатоцилв: значно зменши-лась активнiсть АЛТ до (0,61±0,03) мкмоль /л, АСТ
- до (0,52±0,04) мкмоль/л, лужноТ фосфатази - до (78,18±2,21) од/л, гаммаглутамттранспептидази
- до (52,34±1,26), (рiзниця мiж станом до i пiсля ли кування вiрогiдна, р<0,05). Це вщбуваеться завдяки тому, що S-аденозилметiонiн бере участь у синтезi медiаторiв, сприяе утилiзацiТ нейтрального жиру з печшкових клiтин, нормалiзуе лiпiдний обмiн, попе-реджуе фiброзування i циротичнi змши, позитивно впливае на функцiю детоксикацп. Водночас полiпшуе вiдкладання глюкози у виглядi глiкогену i при цукро-вому дiабетi знижуе ТТ рiвень у кровi, пiдтримуючи печiнковi кл^ини.
У ранiше проведених дослiдженнях беззаперечно було доведено, що серед бiохiмiчних теслв показ-ник АЛТ е маркером НАЖХП i може характеризувати трансформацш стеатоза печiнки в НАСГ, а поеднане пщвищення АЛТ i гаммаглутамiлтранспептидази ви дображае високу актившсть запалення в тканинi пе-чшки i може бути використане в нешвазивнш дифе-ренцiйнiй дiагностицi стеатогепатоза i НАСГ [8].
Про ослаблення проявiв мезенхiмально-запаль-ного синдрому засвщчило зменшення показника тимоловоТ проби до (2,45±0,16) од. (р<0,05).
Бiохiмiчно функцюнальний стан печiнки залишав-ся задовтьним. Бiлковий обмiн характеризувався
показниками в референтних межах показника здоро-вих оаб: bmîct бiлкa становив (71,96±2,01) г/л. Рiвень загального холестерину досяг (3,42±0,18) ммоль/л. Bmîct загального бшрубшу пiсля лiкування виявив-ся (16,02±0,28) мкмоль/л, до лiкування (18,72±0,34) мкмоль/л (р<0,05). Нашi результати спiвзвучнi з да-ними E. Filipova et al [9], S.L. Wang et al [10], як показали полтшення гiперглiкемiчного профiлю, пози-тивний вплив на лтщний профiль пащенлв на НАСГ у поeднаннi з цукровим дiабетом 2 типу пщ впливом пiоглiтазону. Результатом лiкування пюгжтазоном було зменшення активностi НАСГ, пщтвердженого бiопсieю печiнки [11]. Використання шогжтазону, за даними G. Musso et al [12], призупиняе прогресуван-ня фiброзу печiнки, що мае велике прогностичне i клЫчне значення.
Bmîct триглiцеридiв, у середньому, перевищу-вав верхню референтну межу норми - (3,04±0,44) ммоль/л. При цьому вмiст лтопроте'^в дуже низь-коТ щтьносп складав (1,22±0,08) ммоль/л. Bmîct холестерину низькоУ щiльностi в цих пащенлв досягав (2,76±0,53) ммоль/л, а високоУ щiльностi - (2,82±0,28) ммоль/л.
Рiвень глюкози в кровi, у середньому становив шсля лшування (7,54±0,27) ммоль/л, проти (9,88±0,62) ммоль/л до лшування (р<0,05).
У показниках гемограми не виявлено значних змш: вмiст гемоглобiну, кольоровий показник, вм^ еритроцитiв i лейкоцитiв, показники лейкоцитарноУ формули залишалися в референтних межах норми.
Висновки
1. При застосуванш комплексного лшування ком-бiнованою цукрознижувальною та лiпотропною те-рапiею ^абетон, пiоглiтазон, гептрал) встановлено значне полтшення суб'ективного стану хворих на НАСГ. Скарги на вщчуття дискомфорту в правш пд ребернiй дiлянцi, загальну слабiсть, гiркоту в ротi, метеоризм, нудоту i запаморочення значно зменшилися. Больовий синдром залишився вщчутним у 9 хворих (у 30%, в 1,8 рази менше, шж до лшування); диспепсичний синдром - у 10 хворих (33,3%, змен-шився в 1,7 рази), зниження апетиту - у 10 хворих (33,3 %, зменшення в 1,9 рази), астеновегетативний синдром - у 11 хворих (36,7%, зменшення в 1,9 рази).
2. Застосована комбшована цукрознижувальна та лтотропна тератя на тл базовоУ терапи позитивно вплинула на стан гепатоцилв: зменшилась актившсть АЛТ до (0,61±0,03) мкмоль/л, АСТ - (0,52±0,04) мкмоль/л, лужноУ фосфатази - (78,18±2,21) од/л, гаммаглутамттранспептидази - до (52,34±1,26), ^зниця мiж станом до i пiсля лшування вiрогiдна, р<0,05).
3. За ультразвукового дослщження вiдбувся пере-розподiл ктькосл хворих у бiк зi зменшенням бтьш важких стадiй гепатозу, порiвняно зi станом до лту-вання. Особливо важливим е значне зменшення ктькосл хворих iз Ill ст^ею гепатозу: I стадiя гепатозу визначена у 15 хворих (50,0%) (збтьшення в 3 рази),
II ст^я - в 11 хворих( 36,7%), зменшення в 1,5 раза),
III ст^я - у 4 хворих (13,3%), (зменшення в 2,5 раза).
4. В уах хворих дост^рно зменшилися показники цитолiзу, мезенхiмно-запального синдрому, покращилися показники гемограми, стабшзувалися показники бткового i лтщного обмшу, що шдгвер-джуе позитивний комплексний вплив дiабетону i
пiоглiтазону та гептралу на функцiональний стан ге-патоцитiв i засвiдчуe зменшення проявiв шсулшоре-зистентностi i полiпшення функцп В-клiтин.
Перспективи подальших дослiджень. У перспек-тивi подальших дослiджень плануеться вивчити по-
казники функцiонального стану печшки та можли-востi його корекцп у хворих на неалкогольну жирову хворобу печшки, поеднану з цукровим дiабетом, i3 застосуванням комплексних схем лтування.
Лiтература
1. Onyekwere CA, Ogbera AO, Samaila AA, Balogun BO, Abdulkareem FB. Nonalcoholic fatty liver disease: Synopsis of current developments. Niger J Clin Pract. 2015 Nov-Dec;18(6):703-12.
2. Cusi K, Orsak B, Bril F, Lomonaco R, Hecht J, Ortiz-Lopez C, et al. Long-Term Pioglitazone Treatment for Patients With Nonalcoholic Steatohepatitis and Prediabetes or Type 2 Diabetes Mellitus: A Randomized Trial. Ann Intern Med. 2016 Sep 6;165(5):305-15.
3. Unifikovanyy klinichnyy protokol pervynnoyi, vtorynnoyi (spetsializovanoyi) medychnoyi dopomohy. Nealkohol'nyy steatohepatyt. Nakaz Ministerstva okhorony zdorov'ya Ukrayiny 06 lystopada 2014 roku № 826. [in Ukrainian].
4. Filipova E, Uzunova K, Kalinov K, Vekov T. Effects of pioglitazone therapy on blood parameters, weight and BMI: a meta-analysis. Diabetol Metab Syndr. 2017 Nov 14;9:90.
5. Dynnyk NV, Svintsits'kyy AS, Solovyova HA, Bohomaz VM. Metod modyfikatsiyi sposobu zhyttya v patsiyentiv iz nealkohol'noyu zhyrovoyu khvoroboyu pechinky. Praktykuyuchyy likar. 2016;5:6-8. [in Ukrainian].
6. Man'kovskyy BN. Tyazolydyndyony (hlytazony) - mesto v terapyy bol'nykh sakharnym dyabetom 2-ho typa. Therapia. Ukrayins'kyy medychnyy visnyk. 2008;1:22. [in Russiаn].
7. Portillo Sanchez P, Bril F, Maximos M, Lomonaco R, Biernacki D, Orsak B, et al. High Prevalence of Nonalcoholic Fatty Liver Disease in Patients with Type 2 Diabetes Mellitus and Normal Plasma Aminotransferase Levels. J Clin Endocrinol Metab. 2014 Oct 10;100(5). DOI: 10.1210/ jc.2014-2739.
8. Kawaguchi-Suzuki M, Bril F, Kalavalapalli S, Cusi K, Frye RF. Concentration-dependent response to pioglitazone in nonalcoholic steatohepatitis. Aliment Pharmacol Ther. 2017 Jul;46(1):56-61.
9. Rizos CV, Kei A, Elisaf MS. The current role of thiazolidinediones in diabetes management. Arch Toxicol. 2016 Aug;90(8):1861-81.
10. Lonardo A, Ballestri S, Marchesini G, Angulo P, Loria P. Nonalcoholic fatty liver disease: a precursor of the metabolic syndrome. Dig Liver Dis. 2015 Mar;47(3):181-90.
11. Musso G, Cassader M, Paschetta E, Gambino R. Thiazolidinediones and Advanced Liver Fibrosis in Nonalcoholic Steatohepatitis: A Metaanalysis. JAMA Intern Med. 2017 May 1;177(5):633-40.
12. Rau M, Weiss J, Geier A. Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD). Dtsch Med Wochenschr. 2015 Jul;140(14):1051-5.
КОМПЛЕКСНИЙ П1ДХ1Д У Л1КУВАНН1 ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНИЙ СТЕАТОГЕПАТИТ, ПО6ДНАНИЙ 13 ЦУКРОВИМ Д1АБЕТОМ 2 ТИПУ Павловський С. А.
Резюме. Неалкогольна жирова хвороба печшки (НАЖХП) все бтьше стае важливою причиною хрошчного захворювання печшки. При узагальненш численних дослщжень виявлено даш, як шдтверджують зв'язок НАЖХП iз цукровим дiабетом 2 типу або метаболiчним синдромом. Мета - оптимiзацiя лтування хворих на неалкогольну жирову хворобу печшки, поеднану з цукровим дiабетом 2 типу. Дослщження проведено на 30 хворих на НАЖХП - у стадп НАСГ. Контрольна група - 20 здорових оаб. Для щентифтаци дiагнозу НАЖХП комплексно враховували даш клшто-лабораторних, бiохiмiчних та шструментальних дослщжень, зпдно стандарт обстеження хворих iз патолопею оргашв шлунково-кишкового тракту. При застосуванш комплексного лтування з комбшованою цукрознижувальною ^абетон i пюгжтазон) та лтотропною (гептрал) тератею результати лтування показали значне полтшення суб'ективного i об'ективного стану хворих. Бо-льовий синдром залишився вiдчутним (в 1,8 рази меншоТ кiлькостi хворих, нiж до лтування); диспепсичний синдром - зменшився в 1,7 рази, зниження апетиту - (зменшення в 1,9 рази), астеновегетативний синдром - (зменшення в 1,9 рази). Застосована комбшована цукрознижувальна та лтотропна тератя на тл базовоТ терапи позитивно вплинула на стан гепатоцилв: зменшилась активнiсть АЛТ до (0,61±0,03) мкмоль/л, АСТ -(0,52±0,04) мкмоль/л, лужноТ фосфатази - (78,18±2,21) од/л, гаммаглутамiлтранспептидази - до (52,34±1,26).
В усiх хворих доа^рно зменшилися показники цитолiзу, мезенхiмно-запального синдрому, покращили-ся показники гемограми, стаб^зувалися показники бiлкового i лiпiдного обмшу.
Ключовi слова: неалкогольна жирова хвороба печшки, цукровий дiабет 2 типу, комплексне комбшоване лiкування.
КОМПЛЕКСНЫЙ ПОДХОД В ЛЕЧЕНИИ БОЛЬНЫХ С НЕАЛКОГОЛЬНЫМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ СОПРЯЖЕННЫЙ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 2 ТИПА Павловский С. А.
Резюме. Неалкогольная жировая болезнь печени (НАЖБП) все больше становится важной причиной хронического заболевания печени. При обобщении многочисленных исследований выявлено данные, подтверждающие связь НАЖБП с сахарным диабетом 2 типа или метаболическим синдромом. Цель - оптимизация лечения больных неалкогольной жировой болезни печени, совмещенную с сахарным диабетом 2 типа. Исследование проведено на 30 больных НАЖБП в стадии НАСГ. Контрольная группа - 20 здоровых лиц. Для идентификации диагноза НАЖБП комплексно учитывали данные клинико-лабораторных, биохимических и инструментальных исследований, согласно стандартам обследования больных с патологией органов желудочно-кишечного тракта. При применении комплексного лечения с комбинированной сахароснижающей (диабетон и пиоглитазон) и липотропной (гептрал) терапией результаты лечения показали значительное улучшение субъективного и объективного состояния больных. Болевой синдром остался ощутимым (в 1,8 раза меньшего количества больных, чем до лечения) диспепсический синдром - уменьшился в 1,7 раза, снижение аппетита - (уменьшение в 1,9 раза), астеновегетативный синдром - (уменьшение в 1,9 раза). Приме-
ненная комбинированная сахароснижающая и липотропная терапия на фоне базовой терапии положительно повлияла на состояние гепатоцитов: уменьшилась активность АЛТ до (0,61±0,03) мкмоль/л, АСТ - (0,52±0,04) мкмоль/л, щелочной фосфатазы - (78,18±2,21) ед/л, гаммаглутамилтранспептидазы - до (52,34±1,26).
У всех больных достоверно уменьшились показатели цитолиза, мезенхимных-воспалительного синдрома, улучшились показатели гемограммы, стабилизировались показатели белкового и липидного обмена.
Ключевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, сахарный диабет 2 типа, комплексное комбинированное лечение.
COMPLEX APPROACH TO TREATMENT OF PATIENTS WITH NON-ALCOHOLIC STEATOGEPATITIS COMBINED WITH DIABETES MELLITUS TYPE 2
Pavlovskyi S. A.
Abstract. Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) is becoming more and more an important cause of chronic liver disease. In generalizing numerous studies, data were found to confirm the association of NAFLD with type 2 diabetes or metabolic syndrome. Progression from fatty steatohepatosis to NASH occurs in 5-20% of patients with the possibility of developing liver fibrosis / liver cirrhosis. Patients with NASH and fibrosis patients should be identified as they risk mortality. Specific treatment of NASH is currently unavailable. Of importance is the definition of prognosis and optimal treatment of patients with NADH and directed monitoring of the development of hepatocellular carcinoma. Researchers offer complex therapy taking into account the main pathogenetic factors of NASH, which is increasingly combined with type 2 diabetes.
The goal is to optimize the treatment of patients with non-alcoholic fatty liver disease combined with type 2 diabetes. The study was conducted on 30 patients with NAFLD - at the stage of NASH. Control group - 20 healthy individuals. In order to identify the diagnosis of NAFLD, the data of clinical, laboratory, biochemical and instrumental studies were taken into account in full compliance with the standards of examination of patients with pathology of the organs of the gastrointestinal tract. The statistical processing of the obtained results was carried out using statistical statistic data package STATISTICA on Pentium-IV personal computer and application of parametric and non-parametric methods for estimating the obtained results. The ultrasound investigation revealed signs of fatty liver dystrophy - steatohepatosis (distal constriction of the signal, diffuse hyperhogenicity of the liver tissue, in comparison with the kidneys, and uncertainty of the contour of the vascular picture). In the refinement of the ultrasonographic picture of the liver, in the set of signs (slight increase in echogenicity, visualization of the wall of the mediums and large caliber veins) in 5 patients (16.7% of cases), I was diagnosed as stage fatty liver disease. Moderate elevation of echogenicity of the liver, visualization of only partial and segmental veins, corresponding to the II stage of hepatatosis, was detected in 15 patients (50.0%) cases. In the 10 patients (33.3%), III stage of fatty hepatosis was visualized. The reliability of the difference in values between independent quantitative values was determined with a normal distribution according to Student's criterion, and in other cases, using the Mann-Whitney U-criterion. With the use of combined treatment with combined hypoglycaemic (diabetic and pioglitazone) and lipotropic (heptral) therapy, the results of treatment showed a significant improvement in the subjective and objective state of patients. Pain syndrome remained tangible (1.8 times fewer patients than prior to treatment); dyspeptic syndrome -decreased by 1,7 times, appetite decreased - (a decrease of 1,9 times), astenovegetative syndrome - (a decrease of 1,9 times). The applied combined hypoglycemic and lipotropic therapy on the background of basic therapy positively influenced the state of hepatocytes: the activity of ALT decreased to (0.61±0.03) ^mol/l, AST (0.52±0.04) ^mol/L, alkaline phosphatase - (78.18±2.21) units/l, gammaglutamyltranspeptidase - up to (52.34±1.26).
In all patients, cytolysis, mesenchymal-inflammatory syndrome significantly decreased, hemogram rates improved, and lipid and metabolic parameters were stabilized.
Key words: non-alcoholic fatty liver disease, diabetes mellitus type 2, complex combined treatment.
Рецензент - проф. Бобирьова Л. 6.
Стаття надшшла 11.05.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-2-144-221-224 UDC 615.361.013.85.014.41: 57.085.23
1Prokopiuk V. Yu., 1Falko O. V., 2Karpenko V. G., 1Chub O. V., 2Loginova O. O.
INFLUENCE OF NATIVE AND CRYOPRESERVED PLACENTAL DERIVATIVES
ON THE SPLENOCYTE FUNCTIONAL CHARACTERISTICS IN VITRO Hnstitute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine of NAS of Ukraine (Kharkiv) 2Kharkiv Medical Academy of Post-Graduate Education (Kharkiv)
v.yu.prokopiuk@gmail.com
Publication relation to planned scientific research projects. This study was supported by the Institute for Problems of Cryobiology and Cryomedicine of NAS of Ukraine, within Project No. 0114U001319 «Investigation of the geroprotective and gerotherapeutical effect of placental bioobjects».
Introduction. Autoimmune diseases affect 3-5% of population in the world. The most common pathology
are multiple sclerosis, type I diabetes, autoimmune hepatitis, biliary cirrhosis, ulcerative colitis, and rheumatoid arthritis. They often lead to a significant life's quality deterioration and requirement of long-term application of medical therapy: hormonal and cytostatic drugs with nonspecific immunosuppressive and antiproliferative activity. Typical side effects are increased susceptibility
