CC BY
13
УДК 616.13/.14-018.74-005.1-08-02:616.12-008.331.1:616-056.527:616.36-003.826 Хухлна О. С., Антон'в А. А., Мандрик О. 6., Кузьм/'нська О. Б., Копчук Т. Г., Доманчук Т. I., Юрнюк С. В.
ФУНКЦЮНАЛЬНИЙ СТАН ЕНДОТЕЛ1Ю ТА ПОКАЗНИК1В ГЕМОСТАЗУ У ХВОРИХ НА Г1ПЕРТОН1ЧНУ ХВОРОБУ II СТАДИ, ОЖИР1ННЯ ТА НЕАЛКОГОЛЬНИЙ СТЕАТОГЕПАТИТ
ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний уыверситет», м. Чернiвцi
Мета досл'дження: встановити особливост/ функцонального стану ендотелю та показник'т го-меостазу у хворих на неалкогольний стеатогепатит на тлi ожирiння 1-11 ступеня та гiпертонiчноУ хвороби II стади. Мaтерiaл / методи. Обстежено 140 хворих, з яких 60 хворих на неалкогольний стеатогепатит '¡з ожирiнням I ступеня (1 група), 60 хворих на неалкогольний стеатогепатит Iз коморб'дним перебiгом гiпертонiчноУ хвороби II стад'УУ та ожирiнням I ступеня (2 група) та 20 хворих на гiпертонiчну хворобу II стади та ожирiнням I ступеня (3 група) та 20 практично здорових осб. Для визначення залежност/ перебгу гiпертонiчноУ хвороби в'д наявност/ неалкогольного сте-атогепатиту групи хворих були рандом'зован'! за вком, статтю, ступенем ожирiння. В результат'! досл'джень було встановлено, що поглиблення недостатност/ функций ендотелю при гперто-ычый хвороб! на тлi неалкогольного стеатогепатиту та ожирiння е важливою ланкою патогенезу судинних розладв, зокрема зростання показник'т судинного опору в басейн загальноУ печШово'У ар-тер'УУ, який компенсуеться гперпродукцею N0 / призводить до вазодилятацУУ венозноУ ланки печiн-кового кровообгу, сприяе розвитку венозного стазу, сладжу формених елементiв кров¡, створюе умови до тромбоутворення. Зазначен змни призводять до хронiчного персистування стану «ше-мП'-реперфузи» печ/'нки, за умов компенсацУУ гiперкiнетичним типом кровообгу при неалкогольному стеатогепатит'!, що сприяе пдсиленню процес'т ушкодження ендотелю та гепатоцит'в та про-гресуванню неалкогольного стеатогепатиту.
Ключов1 слова: неалкогольний стеатогепатит, ппертоычна хвороба, ожирЫня, ендотел1альна дисфункц1я, перфуз1я, вазодилятац1я.
Дана робота е фрагментом НДР «Пaтогенетичнi мехaнiзми взаемообтяження та клiнiчнi особливостi перебгу неалкого-льноТ жировоТ хвороби печшки та хрошчноТ хвороби нирок, обгрунтування диферен^йованого лкування», № державно)' ре-естрацп 0111и006303.
Вступ
Медичне та со^альне значения неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) зумовлено високою частотою, ураженням оаб молодого i середньо-го вку, схильнютю до прогресування та розвит-ком ускладнень як з боку печшки, так i серцево-судинних захворювань (ССЗ) [1;2;3]. У США НАСГ поав перше мюце серед захворювань печшки та складае 20-30% населення краГни [4;5;8] ^ як очкуеться, ця цифра буде лише зростати з шдвищенням поширеност ожиршня в США та шших захщних краГнах [4;6;8].
В цтому патогенетичн мехаызми формуван-ня ССЗ у па^енпв з неалкогольною жировою хворобою печшки (НАЖБП) представлен лто-токсичнютю втьних жирних кислот (ВЖК), особливо постпран^альною гiперлiпiдемiею, шсулн норезистентнютю (1Р), формуванням системно!' запальноГ вщповд ендотелiальною дисфункцн ею (ЕД), а також активiзацiею процесiв оксида-тивного стресу i лтщноТ пероксидаци (ПОЛ) [1 ;4;6;11;12].
В останнi роки з'являеться все бiльше даних про те, що значну роль у розвитку та прогресу-ванн НАСГ вiдiграють ушкодження i дисфунк^я ендотелiю [5;7;13]. Ендотелiй бере участь у пщ-тримцi локального гомеостазу та пролiферацiГ клiтин судинноГ стшки, тонусу судин, а також служить одним з перших оргашв-мшеней, який залучений в патолопчний процес при захворю-ваннях серця i печшки [5;7].
Ендотелiальна дисфункцiя, що наступае при впливi ушкоджуючих агентiв (мехаычних, шфек-цiйних, iмунокомплексних тощо), змшюе його ендокринну активнiсть [5;7]. Причиною ЕД мо-жуть бути рiзнi стани: артерiальна гiпертензiя (АГ), iшемiя, гiпоксiя тканин i судинноГ стшки, вн льнорадикальне пошкодження, дiя цитоюыв та iмунних комплексiв, тривала стшка гiперглiкемiя, гiпергомоцистеГнемiя, ендо- та екзогенн штокси-кацп, вiковi змiни i т. п. [5;9;13]. Пошкодження ендотелш порушуе баланс мiж вазоконстрикцн ею та вазодилата^ею й iнiцiюе ряд процеав, якi сприяють розвитку атеросклерозу. До них вщно-сяться пщвищена проникнiсть ендотелiю, агре-гацiя тромбоци^в, адгезiя лейкоцитiв i цитокiнiв [13]. ЕД незалежно вщ локалiзацiГ практично завжди передуе пошкодженню або порушенню функцюнування будь-якоГ судини [9;13]. Пору-шення виявляються практично при вах серцево-судинних захворюваннях, в тому чи^ при ате-росклерозi i гiпертонiчнiй хворобi, цукровому дн абетi, неалкогольнiй жировiй хворобi печiнки. В основi розвитку ЕД лежить зниження синтезу монооксиду штрогену (N0) в ендотелюцитах, який служить посередником ендотелшзалежноГ вазодилятацИ [5;7;13].
Ймовiрно, механiзми фiброзу в рiзних органах подiбнi. Можливо, це пов'язано з тим, що фiброз - системний процес, що починаеться з судинного русла. Процес запалення i змши судин на ™ ЕД слугують початковим етапом у розвитку фiброзу тканин [1 ;5;10]. Швидше за все, iснують певнi
паралелi в розвитку фiброзу судин, серця, печш-ки та шших оргашв, обумовленi однаковими клн шчними предикторами його формування [1;10;12].
ЕД передуе розвитку НАЖБП. В останн роки з'являеться все бiльше дослщжень, якi демон-струють, що ЕД виникае ще до розвитку запа-лення i (або) фiброзу в печiнцi [13]. Неушкодже-ний синусощальний ендотелiй мае важливе зна-чення для пщтримки фiзiологil печiнки, а пору-шення його функцп можуть вiдiгравати важливу роль у розвитку та прогресуванн НАЖБП. У де-яких роботах було показано, що зниження про-дукцп N0 сприяе збтьшенню внутршньопечш-кового судинного опору ^ отже, розвитку портальной ппертензи, яка додае свiй внесок у про-гресування хвороби [5;13]. При нормальнiй функцп синусощальних ендотелiальних клiтин за допомогою синтезу N0 гальмуеться актива^я зiрчастих кл^ин печiнки [1 ;13]. Таким чином, N0 служить потужною природною протифiброзною молекулою, а iнтактний синусощальний ендоте-лiй - це необхщна складова ланка для регенера-цп печiнки [13].
Мета дослiдження
Встановити особливостi функцiонального стану ендотелiю та показниш гомеостазу у хво-рих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) на ™ ожирiння 1-11 ступеня та ппертошчноТ хвороби II стади (ГХ II).
Матерiал i методи дослiдження
Обстежено 140 хворих: з яких 60 хворих на НАСГ iз ожиршням I ступеня (1 група), 60 хворих на НАСГ iз коморбщним перебiгом ГХ II стади та ожирiнням I ступеня (2 група) та 20 хворих на ГХ II стади та ожирiнням I ступеня (3 група) та 20 ПЗО. Для визначення залежност переб^у ГХ вiд наявностi НАСГ групи хворих були рандомiзова-н за вiком, статтю, ступенем ожиршня.
Дiагноз НАСГ установлювали на пiдставi анамнестичних, клiнiчних, лабораторних (бюхь мiчних, серологiчних, iмунологiчних) даних, визначення сироваткових маркерiв вiрусiв гепатиту В та С, результат ультрасонографiчного досль дження (УСД) та морфологiчного дослщження печiнки за рекомендованим МОЗ УкраУни норма-тивним актом: Наказом МОЗ Украши вiд 13.06.2005 за № 271 «Про затвердження прото-колiв надання медичноТ допомоги за спе^альш-стю «Гастроентеролопя» з урахуванням МКХ 10-го перегляду.
Дiагноз есен^ально'! артерiальноТ гiпертензiТ встановлювався на пiдставi критерив Комiтету експертiв ВООЗ (1999) та рекомендацш Украш-ського товариства кардюлопв (2011) пiсля детального клшкочнструментального обстеження хворих та виключення симптоматичноТ АГ. Вщ-повiдно до рекомендацш ЕSH-ESC (2003), 22 хворих мали АГ I ступеня (м'яку), 18 хворих - АГ II ступеня (помiрну). Згщно з критерiями ВООЗ
(1999), 40 хворих мали есен^альну АГ II стади.
Дослщження функцп ендотелш проводили неiнвазивним методом шляхом визначення ен-дотелшзалежноТ вазодилятаци (ЕЗВД) плечовоТ артери (ПА), використовуючи пробу з реактивною гiперемiею. При цьому застосовували систему ALOKA-4000 (Япожя), оснащену лiнiйним датчиком з частотою 7,5 МГц у триплексному режимк Вимiри проводилися триразово за стандартною методикою Celermajer D.S. i спiвавт. Адекватною реак^ею вважали вазодилятацiю на 10% i вище вiд вихiдного значення дiаметра су-дини. Меншi значення або ж парадоксальна ва-зоконстрикцiя е патолопчною вiдповiддю на да-ний стимул i свiдчить про наявнють ЕД. Функцю-нальний стан ендотелш також вивчали за вмю-том у кровi стабiльних метаболiтiв монооксиду штрогену (NO) (нiтритiв, нiтратiв) за методом L.C. Green iз ствавт., вмiстом у кровi ендотелн ну-1 (ЕТ-1) ((DRG) методом iмуноферментного аналiзу (IФа), визначенням показника кшькосп десквамованих ендотелiоцитiв (КДЕ). Для аналн зу стану печiнкового кровооб^у за умов коморбн дностi НАСГ iз ГХ II було проведено доплерог-рафiчне дослiдження ворiтноТ (в.в.), селезшковоТ вен (с.в.) та загальноТ печшковоТ артерй (з.п.а.). Статистичний аналiз проводили з використан-ням параметричних i непараметричних критерiТв (Стьюдента, Прсона) на РС AMD Athlon 64 за допомогою комп'ютерних програм Statistica 5.1 (StatSoft, Inc., США) та SPSS 10.0.5. Standart Version.
Результати дослщження та ix обговорення
Зпдно iз отриманими даними (табл. 1), у хворих на НАСГ встановлено вiрогiдне збтьшення D в.в. у порiвняннi з ПЗО на 20,4 %, у хворих на НАСГ iз ГХ - на 34,4 % (р<0,05) iз наявнютю вн рогiдноТ рiзницi показника мiж групами (р<0,05). Швидкiсть кровотоку у хворих на НАСГ вiрогiдно не змшювалась, хоча мала тенденцiю до зниження (р>0,05), а у хворих на НАСГ iз ГХ було зареестровано вiрогiдне зменшення V в.в. на 22,5 % (р<0,05). Змши Q в.в. були невiрогiднi (р>0,05), однак вiрогiдне збiльшення KI в обох групах спостереження у порiвняннi з ПЗО: вщпо-вщно у 1,7 та 2,3 раза (р<0,05) вказуе на прихо-ван розлади портального кровообiгу, зумовленi зниженням його швидкост внаслiдок зростання опору, як компенсуються збiльшенням дiаметру вор^ноТ вени. Зниження KI свiдчить про формування обструкци у системi синусоТдiв при НАСГ внаслiдок збтьшення об'ему штинноТ маси ге-патоци^в за Тх стеатозу, запального набряку, наявност некрозiв та полiморфноклiтинноТ шфн льтрацiТ печiнкових часточок, а також i внаслiдок фiброзу печiнки F2-3 стади, у т.ч. перицелюляр-ного, перисинусоТдального, центролобулярного i фiброзу портальних траков.
При аналiзi показникiв кровооб^у селезшко-воТ вени встановлено вiрогiдне збiльшення D с.в.: у хворих на НАСГ - на 5,9 % у порiвняннi з
ПЗО, при НАСГ iз ГХ - на 9,8 % (р<0,05), що мо-жна вважати як проявом зростання тиску у пор-тальнiй систему так i компенсаторною реакцieю на зниження перфузшноТ здатностi загальноТ си-стеми (табл. 1). Незважаючи на те, що парамет-ри Vсис, Vд. та Vсер. у селезшковш венi вiроriд-но не змшювались, показник Q с.в. вiрогiдно зростав у хворих на НАСГ - у 1,5 раза, НАСГ iз ГХ - у 1,8 раза (р<0,05) iз вiрогiдною мiжгрупо-вою рiзницею (р<0,05). Показник ВСВ1 в обох групах спостереження був знижений: вщповщно на 25,6 % та 41,0 % (р<0,05) у порiвняннi з ПЗО,
стеатогепатит
що вказуе на ютотний перерозподiл кровотоку у венах вор^ноТ системи в напрямку селезшки.
Аналiз результатiв дослiдження показниш артерiальноТ ланки печiнкового кровообiгу вказуе на вiрогiдне збiльшення D з.п.а. на 5,9 % та 9,8 % (р<0,05), Vсер з.п.а. у хворих на НАСГ (на 12,5 % та 19,0 % (р<0,05)), тенденцiю до зниження об'емного кровотоку у хворих 1-Т групи та його зростання у 2-й груш спостереження (р>0,05).
Таблиця 1
Показники портального кровообiгу у хворих на неалкогольний а ожирiння залежно вiд наявнот гiпертонiчно'l хвороби (М±т)
Показники, од. вимiрювання ПЗО, п=20 Групи обстежених хворих
НАСГ, п=30 НАСГ +ГХ, п=30
D в.в., мм. 9,3±0,45 11,2±0,32 * 12,5±0,24 */**
V сер. в.в., см/с. 28,5±1,32 24,8±1,39 22,1 ±1,42 *
О в.в., мл/хв. 1427,5±115,3 1482,3±42,15 1529,9±57,81
К1 0,24±0,017 0,40±0,013 * 0,56±0,026 */**
D с.в., мм. 6,7±0,23 8,0±0,34 * 8,4±0,28 *
V сер. с.в., см/с. 17,5±1,48 18,8±0,73 21,0±1,04
О с.в., мл/хв. 364,9±43,25 537,5±22,10 * 671,8±31,72 */**
ВСВ1 3,9±0,21 2,9±0,18 * 2,3±0,07 */**
Примiтка: * - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у практично здорових осб (р<0,05); ** - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хворих на НАСГ (р<0,05).
Таблиця 2
Показники артерiального кровотоку у хворих на неалкогольний стеатогепатит та ожирiння залежно вiд наявностi гпер-
тошчноТ хвороби (М±т)
Показники, од. вимiрювання ПЗО, п=20 Групи обстежених хворих
НАСГ, п=30 НАСГ+ГХ, п=30
D з.п.а., мм. 5,1±0,09 5,4±0,05 * 5,6±0,03 */**
V сер. з.п.а., см/с. 68,1±3,07 76,5±2,53 * 80,9±3,11 *
О з.п.а., мл/хв. 679,2±47,23 632,5±38,15 698,3±32,64
П1 з.п.а. 1,35±0,062 1,53±0,024 * 1,67±0,032 */**
1АП 0,32±0,011 0,29±0,007 0,31±0,020
ПС1 21,1±1,57 16,2±0,59 * 13,2±0,35 */**
Примiтка: * - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у ПЗО ** - рiзниця вiрогiдна у порiвняннi з показником у хвор
Зазначен змши сприяли вiрогiдному зростан-ню П1 у хворих на НАСГ - на 9,3 %, НАСГ iз ГХ -на 19,3 % (р<0,05) iз наявнютю мiжгруповоТ рiз-ниц (р<0,05) (табл. 2). Слщ також зазначити, що у хворих обох груп реестрували незначне зниження 1АП (р>0,05), що виникло внаслщок змш швидкост об'емного кровотоку.
Наслщком встановлених змш стало вiрогiдне зниження ПС1 у хворих на НАСГ - у 1,3 раза, НАСГ iз ГХ - у 1,6 раза iз наявнютю вiрогiдноТ рн зниц мiж групами (р<0,05), що вказуе на ютотну роль у мехаызмах прогресування НАСГ зростання показниш артерiальноТ перфузiТ печшки за коморбщноТ ГХ (табл. 2).
Результати проведеного кореляцшного ана-лiзу у 3-й групi хворих свщчать про те, що системы гемодинамiчнi розлади, а саме пщвищення САТ i, особливо ДАТ, сприяють розвитку розла-дiв печiнкового кровооб^у у хворих на НАСГ. Так, нами встановлено наявнють кореляцiйного зв'язку мiж САТ та К1 (г=0,77, р<0,05), САТ та D в.в. (г=0,53, р<0,05), мiж САТ та ПС1 (г=-0,43 (р<0,05)); ДАТ та ПС1 (г=-0,51 (р<0,05)); САТ та П1 (г=0,53 (р<0,05)), мiж ДАТ та П1 (г=0,62
(р<0,05);
их на НАСГ (р<0,05).
(р<0,05)) у обстежених хворих. Отриман данi також вказують на взаемообумовленiсть артерiа-льноТ гiпертензiТ та порушення процеав артерiа-льноТ перфузiТ печiнки у хворих iз коморбiдним перебiгом НАСГ, ожиршня та ГХ II стадп.
Таким чином, у хворих на НАСГ iз коморбщ-ною ГХ був встановлений пперкшетичний тип печшкового кровообiгу з вiрогiдним збiльшенням дiаметру ворiтноТ вени та конгестивного шдексу. Лiнiйна швидкiсть кровоплину по вор^нш венi була незначно знижена, а вор^но-селезшковий венозний iндекс знижувався вiрогiдно, що свщ-чить про ютотне зростання венозного кровотоку по селезшковш веш. Системна артерiальна ппе-ртензiя сприяла зростанню лiнiйноТ швидкостi кровоплину у системi загальноТ печiнковоТ арте-рИ", збiльшенню ТТ дiаметра, зростанню об'емного кровотоку, та, в цтому, збтьшенню артерiаль-ноТ квоти синусоТдального кровообiгу, пщтвер-дженням чого було вiрогiдне зниження печшко-вого судинного шдексу. Описан параметри вказують на суттеву роль артерiальноТ ппертензп у прискореному, у порiвняннi з iзольованим пере-бiгом НАСГ, формуванн портальноТ гiпертензiТ у
показником у ПЗО (р<0,05) у 1-й груш - у 2,1 раза, 2-й груш - у 2,6 раза (р<0,05), у па^енпв з iзольованим переб^ом ГХ змши були невiрогiднi (р>0,05). Доведена роль штрозитивного стресу в патогенезi НАСГ, пiдтвердженням якого е зрос-тання концентрацп нiтрозотiолiв, пероксинiтриту та шших метаболiтiв N0 у кровк Пiдсилене утворення пероксинiтриту внаслiдок генерацп N0 лейкоцитами е важливим аспектом ушко-джувальноГ дм та запального процесу при НАСГ (табл. 3).
Таблиця 3
Показники фуницонального стану ендотелю у хворих на неалкогольний стеатогепатит залежно вiд нaявностi коморбiдноí гiпертонiчно'l хвороби II стадп та у практично здорових
ос'б (М ±т)
хворих на стеатогепатит ще до переходу у ста-дш цирозу печшки.
Наявнють ендотелiальноГ дисфункцп оцшю-вали за вмютом у кровi стабтьних метаболтв монооксиду штрогену - нiтритiв та нiтратiв, ен-дотелiну-1 методом 1ФА, кiлькiстю десквамова-них ендотелiоцитiв та ендотелiйзалежною вазо-дилятацiею плечовоГ артерп.
Результати проведеного дослщження показали, що у хворих на НАСГ було встановлено ю-тотне зростання вмюту N0 у кровi у порiвняннi з
Показники, од. вимiрювання ПЗО, п=20 Групи обстежених хво рих
1 група (НАСГ) п=30 2 група (НАСГ+ГХ) п=30 3 група (ГХ) п=20
N0 кров^ мкмоль/л 15,32±1,225 32,49±1,318 * 40,51±1, 173 */** 17,32±3,345**/***
ЕТ-1, пмоль/л 6,17±0,854 10,25±0,457 * 18,83±0,559 */** 15,34±0,772*/**/***
ЕЗВД ПА,% 15,10±1, 153 11,52±0,729 7,47±0,328 */** 8,01±0,594 */**
КДЕ х104/л 3,03±0,204 3,85±0,123 * 5,80±0,127 */** 5,72±0,104 */**
Примтки: 1. * - вiрогiднiсть рiзницi показниш порiвняно з групою ПЗО (р<0,05); 2. ** - вiрогiднiсть рiзницi показниюв порiвня-но з хворими 1 групи (р<0,05); 3. *** - вiрогiднiсть рiзницi показниюв порiвняно з хворими 2 групи (р<0,05).
Отримаш дан можуть свщчити не лише про наявнють дисфункци ендотелш, але й про висо-ку штенсивнють штрозитивного стресу, яка зна-ходилась у кореляцшнш залежност iз показни-ками печшкового кровообiгу: мiж вмiстом N0 та D в.в. (г=0,48, р<0,05), мiж вмiстом N0 та ПС1 (г=-0,53, р<0,05), вмiстом N0 та ВСВ1 (г=-0,59, р<0,05), а також зростала iз зростанням актив-ностi цитолiзу гепатоцитiв: мiж вмiстом N0 та АЛТ (г=0,51, р<0,05). Патологiчна пперпродук^я N0 ендотелiем та лейкоцитами запальних шфн льтратiв у печiнцi сприяла розвитку штрозитивного стресу при НАСГ, а за умов ГХ ще i призво-дила до збтьшення дiаметру ворiтноГ вени, зростання артерiальноГ та селезiнковоГ квот синусоидального кровообiгу та суттевого венозного застою у печшцк Встановлену пперштратемш також можна вважати компенсаторною у вщповщь на пперпродукцш ЕТ-1 у всiх групах спостере-ження. Так, вмiст ЕТ-1 перевищував показник у ПЗО вщповщно у хворих 1-Г групи у 1,7 раза, 2-Г групи - у 3,0 раза, 3-Г групи - у 2,5 раза (р1-3<0,05). Проведенi дослiдження вказують на взаемозумовленють порушення функцюнально-го стану ендотелш у хворих на НАСГ iз розвит-ком та прогресуванням ГХ. Пщтвердженням на-явностi вираженоГ ЕД у хворих на НАСГ iз ГХ стало вiрогiдне зростання кДе у 2-й та 3-й групах хворих у 1,9 раза (р2-3<0,05). Максимальш прояви ЕД серед груп порiвняння були нами встановлеш у хворих 2-Г та 3-Г груп, де були встановлеш вiрогiднi розлади ЕЗВД ПА: знижен-ня у 2,0 та 1,9 раза (р2,3<0,05), що вказуе на взаемообумовлюючу роль ГХ та ЕД. Генера^я нейтрофiлами пiд час загострення НАСГ значноГ кiлькостi активних форм кисню та штрогену та п-перпродук^я N0 ендотелiем та лiмфоцитами iз прогресуючим ушкодженням ендотелiю (зростання КДЕ) призводить до iстотноГ ЕД (зниження спiввiдношення N0 до ЕТ-1 2,2 проти 2,5 у ПЗО),
що супроводжуеться мозаГчними анпоспазмами артерiй внаслiдок гiперпродукцiГ ЕТ-1 та парети-чною вазодилятацiею вен системи вор^ноГ вени внаслiдок гiперпродукцiГ N0, ютотними розла-дами плинностi кровi та пiдсиленням процесiв адгезп формених елемешпв до судинноГ стiнки. На шдтвердження даноГ тези свiдчать результати проведеного кореляцшного аналiзу, який ви-явив залежнiсть мiж вмютом у кровi N0 та D в.в. (г=0,49 (р<0,05)), мiж вмютом у кровi N0 та Q с.в. (г=0,52 (р<0,05)), мiж вмютом у кровi N0 та П1 (г=0,43 (р<0,05)), мiж вмiстом у кровi N0 та ПС1 (г=-0,56 (р<0,05)), вмiстом у кровi ЕТ-1 та 1РС з.п.а. (г=0,41 (р<0,05)), мiж 1РС з.п.а. та ЕЗВД ПА (г=-0,33 (р<0,05)). Таким чином, наяв-нiсть ЕД бере участь у розвитку розладiв печш-кового кровооб^у як у вiдношеннi впливу на ве-нозну, так i на артерiальну ланки.
Висновки
Отже, поглиблення недостатностi функцiй ендотелiю при ГХ на ™ НАСГ та ожиршня е ва-жливою ланкою патогенезу судинних розладiв, зокрема зростання показниш судинного опору в басейш загальноГ печiнковоГ артерп, який ком-пенсуеться гiперпродукцiею N0 i призводить до вазодилятацп венозноГ ланки печшкового крово-обiгу, сприяе розвитку венозного стазу, сладжу формених елементiв кров^ створюе умови до тромбоутворення. Зазначеш змiни призводять до хронiчного персистування стану <лшемп-реперфузи» печiнки, за умов компенсацп пперкн нетичним типом кровооб^у при НАСГ, що сприяе шдсиленню процесiв ушкодження ендотелiю та гепатоци^в та прогресуванню НАСГ.
Перспектива подальших наукових дослiджень
Розробка методу ранньоГ дiагностики та лку-вання фiброзування печiнки за бiохiмiчними ма-
ркерами фiброзоутворення при неалкогольному стеатогепатитi на ™i ожирiння та супровщноТ ХХН 1-111 стадп.
Лтература
1. Драпкина О. М. Фиброз у пациентов с метаболическим синдромом / О.М. Драпкина, Т. А. Деева, Н. П. Волкова // Российские медицинские вести. - 2014. - № 4. - С. 25-40.
2. Хухлша О. С. Неалкогольний стеатогепатит та ппертошчна хвороба: особливост коморбщного переб^, оптимiзованi пщ-ходи до лкування: монографiя / О. С. Хухлша, О. 6. Мандрик.
- Чершвц; 2014. - 203 с.
3. Brunt E. M. Nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) activity score and the histopathologic diagnosis in NAFLD: distinct clinicopathologic meanings / E. M. Brunt, D. E. Kleiner, L. A. Wilson [et al.] // Hepatology. - 2011. - Vol. 53, № 3. - Р. 810-820.
4. Chalasani N. Diagnosis and Management of Non-alcoholic Fatty Liver Disease: Practice Guideline by the American Association for the Study of Liver Diseases, American College of Gastroenterolo-gy, and the American Gastroenterological Association / N. Chalasani, Z. Younossi, J.E. Lavine [et al.] // Am. J. Gastroenterol.
- 2012. - № 107. - Р. 811-826.
5. Colak Y. Assessment of endothelial function in patients with nonalcoholic fatty liver disease / Y. Colak, E. Senates, A. Yesil [et al.] // Endocrine. - 2013. - № 43. - P. 100-107.
6. Farrell G. C. NASH is an inflammatory disorder: pathogenic, prognostic and therapeutic implications / G. C. Farrell, D. van Rooyen, L. Gan [et al.] // Gut Liver. - 2012. - Vol. 6, № 2. - P. 149-171.
Ре
ФУНКЦИОНАЛЬНОЕ СОСТОЯНИЕ ЭНДОТЕЛИЯ И ПОКАЗАТЕЛЕЙ ГЕМОСТАЗА У БОЛЬНЫХ ГИПЕРТОНИЧЕСКОМ
БОЛЕЗНЬЮ II СТАДИИ, ОЖИРЕНИЕМ И НЕАЛКОГОЛЬНЫМ СТЕАТОГЕПАТИТОМ
Хухлина О. С., Антонив А. А., Мандрик О. Е., Кузминская О. Б., Копчук Т. Г., Доманчук Т. И., Юрнюк С. В.
Ключевые слова: неалкогольный стеатогепатит, гипертоническая болезнь, ожирение, эндотелиальная дисфункция, перфузия,
вазодилатация.
Цель исследования: установить особенности функционального состояния эндотелия и показателей гомеостаза у больных неалкогольным стеатогепатитом (НАСГ) на фоне ожирения I-II степени и гипертонической болезни II стадии (ГБ II). Материал и методы. Обследовано 140 больных, из которых 60 больных НАСГ с ожирением I степени (1 группа), 60 больных НАСГ с коморбидным течением ГБ II стадии и ожирением I степени (2 группа) и 20 больных ГБ II стадии и ожирением I степени (3 группа) и 20 практически здоровых лиц (ПЗЛ). Для определения зависимости течения ГБ от наличия НАСГ группы больных были рандомизированы по возрасту, полу, степени ожирения. В результате исследований было установлено, что углубление недостаточности функций эндотелия при ГБ на фоне НаСг и ожирения является важным звеном патогенеза сосудистых расстройств, в частности рост показателей сосудистого сопротивления в бассейне общей печеночной артерии, который компенсируется гиперпродукцией NO и приводит к вазодилатации венозного звена печеночного кровообращения, способствует развитию венозного стаза, сладжа форменных элементов крови, создает условия для тромбообразования. Указанные изменения приводят к хроническому персистированию состояния «ишемии-реперфузии» печени, в условиях компенсации гиперкинетическим типом кровообращения при НАСГ, что способствует усилению процессов повреждения эндотелия и гепатоцитов и прогресси-рованию НАСГ.
Summary
THE FUNCTIONAL STATE OF ENDOTHELIUM AND INDICATORS OF HEMOSTASIS IN PATIENTS WITH HYPERTENSION OF 2ND STAGE, OBESITY AND NON-ALCOHOLIC STEATOHEPATITIS
Khukhlina O. S., Antoniv A. A., Mandryk O. Ie., Kuzminska O. B., Kopchuk T. H., Domanchuk T. I., Yurniuk S. V. Key words: nonalcoholic steatohepatitis, hypertonic disease, obesity, endothelial dysfunction, perfusion, vasodilatation.
The aim of the study was to determine the features of the functional state of endothelium and homeostasis indices in patients with non-alcoholic steatohepatitis (NASH) on the background of obesity of the I-II degree and hypertonic disease of the II stage (HDII). Material and methods. 140 patients were examined: 60 patients with NASH and obesity of I degree (1 group), 60 patients with NASH and comorbid HD of II stage and obesity of I degree (group 2) and 20 patients with HD of II stage and obesity of I degree (3 group) and 20 practically healthy people. All groups of patients were randomized according to age, sex, degree of obesity. As a result of the research, it was found that the deepening of the endothelial disfunction in patients with HD on the background of NASH and obesity is an important link in the pathogenesis of vascular disorders. The growth of vascular resistance in the basin of the common hepatic artery, which is compensated by hyperproduction of NO and leads to vasodilation of the venous link of the liver blood circulation, promotes the development of venous stasis, slurry formation of blood cells, creates conditions for thrombotic formation. These changes lead to chronic persistence of the state of "ischemia-reperfusion" of the liver parenchyma, under the conditions of compensation for the hyperkinetic type of blood circulation under NASH, which contributes to the strengthening of endothelial and hepatocyte damage and progression of NASH.
7. Federico A. The epidemiology of non-alcoholic fatty liver disease and its connection with cardiovascular disease: role of endothelial dysfunction / A. Federico, M. Dallio, M. Masarone [et al.] // European Review for Medical and Pharmacological Sciences. -2016. - № 20. - P. 4731-4741.
8. Gambino R. Meta-analysis: natural history of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) and diagnostic accuracy of non-invasive tests for liver disease severity / R. Gambino, M. Cassader, G. Pagano // Ann. Med. - 2011. - № 43. - P. 617-649.
9. Kim D. Nonalcoholic fatty liver disease is associated with coronary artery calcification / D. Kim, S.Y. Choi, E. H. Park [et al.] // Hepatology. - 2012. - № 56. - P. 605-613.
10. Lichtinghagen R. The Enhanced Liver Fibrosis (ELF) score: normal values, influence factors and proposed cut-off values / R. Lichtinghagen, D. Pietsch, H. Bantel [et al.] // J. Hepatol. - 2013. -Vol. 59, № 2. - P. 236-242.
11. Nascimbeni F. From NAFLD in clinical practice to answers from guidelines / F. Nascimbeni, R. Pais, S. Bellentani [et al.] // J. Hepatol. -2013. - Vol. 59, № 4. - P. 859-871.
12. Pagadala M. R. The relevance of liver histology to predicting clinically meaningful outcomes in nonalcoholic steatohepatitis / M. R. Pagadala, A. J. McCullough // Clin. Liver Dis. - 2012. - Vol. 16, № 3. - P. 487-504.
13. Pasarin M. Sinusoidal endothelial dysfunction precedes inflammation and fibrosis in a model of NAFLD / M. Pasarin, V. LaMura, G. Gracia-Sancho [et al.] // PLoS One. -2012. - №7(4). -P. 327-385.
