CC BY
11
6. ОСВ1ТЯНСБК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 215:231.75:128 Проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук -
Нащональний дендрологiчний парк "Софивка" НД1НАН Украти
ТРИ ФОРМИ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ НА ЗЕМЛ1 ЯК ЯВИЩЕ ПРИРОДИ
Висвгтдено життя людини залежно вiд piBHiB ядерного наповнення: Земного, Мiсячного i Сонячного. Доведено, що енергетично людина живе на водневiй i вугле-цевiй матерiях, енергiях, де домшантною до народження е воднева енерпя, космiчна матерiя, яка надходить на земну поверхню з ядра Земль Народившись, людина переходить жити впродовж 120 роюв на вуглецеву енерпю, сонячну матерiю, яка надходить на земну поверхню мюячними циклами руху матери. Вперше за 3500 роив роз-крито суть третьо'1 форми життя людини на Землi як фiзичного явища природи, коли людина може перейти з 120-л^нього на 1000-.ттне життя, яке забезпечуеться вугле-цевою енергiею, сонячною матерiею, але уже сонячними циклами. За Бiблiею, це двь 4i померлi. Це найпотаемнiше явище природи на Земл^ яке академiчна наука не вив-чае взагалi.
Докази базуються на описаних rira-, мега-, макроеволюцiйних i мшроеволю-цiйних процесах (ютори) розвитку органiчного свiту, яю е цiлiсною системою круго-об^ оргашчно"1 антиречовини i речовини на галактичному рiвнi i водночас автоном-ними в межах Галактики, Сонячно1 системи та Землi. Наведенi докази об'еднують матерiалiстичне та крацеонiстське розумшня еволюцiйного розвитку органiчного свiту Земл^ але спростовують еволюцiйний розвиток вщ простого до складного, вiд нижчих форм до вищих, оскiльки цього в природi не iснуе, а лише у нашш уявi.
Вступ. У Першш книз1 Мойсея Буття у глав1 5 "Родовщ Адама i потомство С1фа" у в1рш1 21-24 [1] засв1дчено: "I жив Енох 65 лгг, та й породив Ме-тушалаха. I ходив вш з богом потому, як породив вш Метушалаха, 300 лгг. I породив вш сишв i дочок. А вс1х Енохових дшв було 365 лт Та й помер вш. I ходив Енох з богом. I не стало його, бо забрав його Бог". А !оанн Богослов в Откровенп в Глав1 20 "Перше воскресшня i тисячол1тне царство Христове" у в1рш1 4 зазначае: "Вони ожили i царювали з Христом тисячу роюв", а у 6 в1р-ш1 розшифровуе: "Блаженний i святий, що мае участь у воскресшш першому: над ними смерть друга не мае влади, але вони будуть священиками Бога i Христа, i будуть царювати з Ним тисячу роюв". А чи розум1емо ми сказане з точки зору прикладноi науки, а не гумаштарно", крацеошстсь^'? Вщповщь однозначна - Hi! Тому й дониш немае едино'' вщповщ. Отже, взагал1 немае розв'язку. Як зазначае B.I. Вернадський [2], протягом уЫе'' свое'' шторн, понад дв1 з половиною тисяч1 роюв, наука не дала жодно'' вщповщ на щ питання, що в1чно стоять перед нами. Проте, якщо вдуматися у слова !оанна Богослова, то перше, що кидаеться у в1ч1 - це те, що йдеться про людину, а не про Бога, не про !суса Христа. Про ii 1000-л1тне життя. I тут же виникае запитання: "Це стосуеться живо'' чи й мертвоi людини?". Тобто ii життя на Земл1 в сташ речовини чи ii подальше неземне життя в сташ антиречовини [3-5]. Вщповщь на це питання ми знаходимо у Глав1 1 "Соборного Послання Святого Апостола !уди" у в1рш1 12, який дае пояснення, що людина з 1000-лпшм життям: "Це безводш хмари, носим1 впром; осшш дерева, безплщш, дв1ч1 померл1, викоре-
ненiм. Отже, йдеться звичайну земну людину, яка використавши механiзм другого народження, може перейти зi 120-лiтнього на 1000-лгтне життя. А це третя форма життя людини на Землi (Т13). Це астральне безсмертя. Це явище академiчнiй науцi не вiдоме, а тому й не вивчаеться.
Видшення не вирiшених ран1ше частин загальноТ проблеми, яким присвячена ця публжащя. Безлiч науково! шформаци, фiлософських течш, суперечностей, якi роздiляли i роздшяють суспiльство, пов'язано як з еволю-цiйними думками, що викладенi у працях найвщомших пророкiв, фiлософiв та природознавщв, так i пошуками довговiчностi людського життя, вiчного життя. Вчеш всього свiту, народнi цiлителi, духовш наставники пробують знайти рiзнi способи продовження життя за допомогою дiети, спецiального психологiчного тренування, укрiплення сили вол^ сили духу за допомогою молитви, послв, медицини як традицшно!, так i нетрадицшно1. Але щ пошуки е малоефективними, оскiльки вони неупереджено зведеш людиною, з одного боку, до обмеження еволюцшних процеЫв (ютори) розвитку органiчного свь ту вщ простого до складного i лише на Землi, якi е проблематичними в кон-текстi науки i логiки [6], а з шшого - лише до сповшьнення ефекту старiння, а не продовження вжу людини. Причина вiдома. Людина не в змозi зрозумiти навколишнш свiт швидше через те, що ми живемо в розiмкненому простор^ а тому нам невiдомий загальний свiтовий кругообiг оргашчно1 речовини як в сташ речовини, так i антиречовини. Наше життя вiдбуваеться шби по нескш-ченнiй прямiй лши, в яко! немае початку i немае кiнця. Проте в сво!х працях ми вперше розкрили суть еволюцй (ютори) розвитку органiчного св^у Землi як космiчного явища [7-10] як складово1 загального галактичного кругооб^у оргашчно1 речовини, речниками яко! були пророк Мойсей, вчеш-фшософи Платон, Аристотель, Шфагор, Галiлео Галiлей та В.1. Вернадський [1-6, 11]. Так, Пророк Мойсей у Першш книзi Буття у Главi 5 мРодовiд Адама i потомство Сiвам, у вiршах 1-32 [1] вперше в алегоричнш формi подав сучасну будо-ву Сонячно1 системи i надав планетам людськ iмена [12]. Цим самим ствер-див, що на вЫх планетах е людське життя, яке шдпорядковане планетарному еволюцiйному розвитку, а не земному [3], що на кожнш планер бiологiчнi ви-ди можуть знаходитися i розвиватися в найрiзноманiтнiших формах та зонах планет i бути фiзiономiчно рiзними. Вiн вперше вказав на юнування головних енергетичних рiвнiв та !х пiдрiвнiв на кожнiй планетi [12].
Неоцiненний внесок в еволюцiйне вчення вшс Пiфагор [11], вчення якого в доюторичнш Грецп трактувалось виходячи з уявлення про числа як основи всього юнуючого. Шфагор наголошував, що числовi сшввщношен-ня - це джерело гармони космосу, а структурою !х е фiзична, геометрична i акустична еднiсть. Вiн вперше доказав, що в Сонячнш системi все побудова-но за десятинною системою. Це дало нам змогу вийти на генетичний код Со-нячно1 системи, який у вихровому полi за десятинною системою облжу мае вид: 10864213579. А оскшьки ми живемо в перюд тсля Сонячно1 катастро-фи, де наш свгт займае другу позицiю в будовi Сонячно1 системи, перейшов-ши з десяти- на дев'яти-енергетичний рiвень, то генетичний код Сонячно1 системи також перейшов на дев'ятизначний рiвень: 864213579. [3, 7]. За на-уковою iнформацiею з Бiблil [1] у Четвертш книзi Мойсея: Числа, Главi 33,
вiршi 39, вказуеться максимально можливий термш перебування, оренди кль тин, якi належать до простору вищого порядку шж наш генетичним волокном людини на Землi в живому 120 роюв i неживому 3 роки сташ: "Арон був вiку 123 роки тай помер" [1, 3, 7] та "Закону про складання рухiв" Галшео Га-лiлея [11] нами встановлено, по-перше, що максимальний термiн перебування (оренди кштин) генетичним волокном людини в Сонячнш системi складае на Меркурiю 1 рж, а на iнших планетах вщповщно: на Венерi - 12; на Землi -123; на Марш - 1234; на Юпп^ -12345; на Сатурш - 123456; на Ураш -1234567; на Нептуш - 12345678; на Плутош - 123456789 рокiв. Отже, вщ термiну оренди клiтин, ядерних кштин космiчного походження, клiтин не на-шого свiту ми знаемо максимальну тривалiсть нашого життя, тривалiсть перебування генетичного волокна людини на всгх планетах Сонячно1 системи, природного життя.
По-друге, Сонячна система у десятиннш системi облiку в першш по-зици життя того свгту, до катастрофи, проiснувала майже 12,5 мiльярдiв ро-кiв, а у другш позици будови генетичному вектору людини, на рух по маршруту Плутон ^ Сонце, природа вщвела 137,2 мшьйони рокiв [3], [8]. Це оз-начае, що за вказаний термш генетичне волокно людського виду (Homo sapiens) повинно бути витягнене з ядер уЫх планет i вщправлене для формування кштини здатно1 для самостшного життя поза межами Сонячно1 системи. Про-те, впродовж життя Сонячно1 системи, а це 12647614479 роюв (12,65 млрд. роюв) таких зупинок дев'ять, а в нашому розумшш - катастроф, яким переду-ватиме щоразу зникнення однiеï з планет. Тому не важко порахувати, що в третш позици вона проживе 13717416 роюв, вщповщно в четвертш -1371738; в п,ятiй 137171; у шостш - 13715; у сьомш - 15085; у восьмш - 136; у дев,ятiй - 13 роюв. I на 13-му рощ завершить свое життя, тобто залишилося 27587159 роюв [7]. Сонце завершить свое життя в сташ антиречовини темноï матери, так званоï "Чорноï дiри", яка поглине всг залишки матерiï Сонячноï системи, висипавши прах з ïï планет у прос^р зниклого, вiджитого галактич-ного бюлопчного життя, видозмiниться i в його ж просторi завершить свое життя. А людство, як зазначае B.I. Вернадський [2], як жива речовина, нероз-ривно пов'язане з матерiально-енергетичними процесами певно1' геологiчноï оболонки Земл^ з ïï бiосферою, яка е планетарним явищем космiчного характеру. Тому потрiбно зважати на те, що життя (живг оргашзми) реально юну-ють не тшьки на однiй нашiй планетi, не тшьки в земнiй бiосферi. Це встановлено безсумшвно для всгх так званих "земних планет", тобто для Венери, Земл^ Марса. Отже, використовуючи знання пророка Мойсея, Шфагора, Га-лiлео Галiлея та B.I. Вернадського ми дiйшли висновку, що число 864213579 - це код сонячноï зони нашого свгту, де Земля в'яже в цьому век-торi сьому клгтину, осюльки розташована на сьомому мгсцг вгд Плутона [10, 18]. Тому генетичний вектор життя, який заходить на Землю з Марса, мае вигляд: 6 642.135-7 [3]. Таким чином, в оболонцг шгсть зав'яжеться сьома ядерна клгтина нашого життя i вгн у виглядг: 71-642.1357-81 пгде на Венеру. Тому неважко передбачити, що код 642.135 - це критична мютюсть для матери ядра та оболонки у земноï людини. Земне ядро може мати тшьки три оболонки або три ргвнг однiеï оболонки i сгм ргвнгв в ядрь Тодг код бюлопчних
клiтин Земл^ число - 37. З цього випливае, що мiсткiсть ядра кштини не мо-же перевищити число 777, а мютюсть оболонки 333. Склавши парнi i непарнi числа генетичного коду, отримаемо: 642+135=777. Генетичний код дае су-марне наповнення ядра Земно! клггини по його рiвень. Тодi число: 642 - це наповнення головного рiвня ядра, а 135 - це наповнення заборонно! зони ядра. При цьому, якщо одна iз зон ядра кштини досягне критичного значення, то людина (бюлопчна клiтина) загине, або здшснить якийсь скачок. А це так. Тому нам неважко порахувати критичний момент генетичного волокна людського життя залежно вiд рiвнiв ядерного наповнення: Земного, Мюячно-го i Сонячного. Розкриемо третю форму життя людини на Землi як фiзичне явища природи.
Результати дослiдження. Для розкриття сут третьо! форми життя людини на Землi як фiзичного явища природи, на нашу думку, доцшьно ро-зiбратися з рiвнями ядерного наповнення Землi (рис. 1). Як видно з рис. 1, Земля мае сшраль з трьох рiвнiв. Це означае, що на Землi iснують три рiвнi ядерного наповнення: Земний, Мюячний i Сонячний. Найнижчим рiвнем (витком) е Земний, по^м йде Мiсячний i найвищий Сонячний. Якщо пов'яза-ти життя людини на поверхш Землi з И генетичним вектором, то помгтимо, що життя залежить вiд рiвнiв земних оболонок, на енергетичнш матери яких людина живе i розвиваеться. Тому доцшьно !х розглянути.
Рис. 1. Рiвнi земно1 оболонки
Земний |мвень оболонки Землi. 1з рис. 1 видно, що сонячна енергiя на земному рiвнi вiдсутня. Це вихлопний рiвень, який замикае ланцюжок земно! спiралi кругообiгу речовини. Сонячна матерiя на цей рiвень заноситься лише i лише генетичними векторами бiологiчних комплексiв тваринного i рослинного свггу. Тому побудуемо дiаграму земного кругообшу бюлопчно! системи (рис. 2).
Рис. 2. Страль бiологiчного кругообку Землц утворена на зав 'язi бiологiчного
ядра мехашзмом утворення голограм
З рис. 2 випливае, що земний рiвень працюе лише для утворення ядерно! зав^ для бюлопчного комплексу i заповнення негативною ( - ) водне-
вою (Нматерiею заборонно! зони ядер.
Отже, утворення бюлопчних ядер починаеться з виникнення заборон-них зон [3, 10, 13]. Шсля завершення цього кодованого процесу вщбуваеться народження органiзму, який переходить на сонячну позитивну (+) вуглецеву
(С +) матерiю, яка знаходиться на вищому енергетичному рiвнi, Мiсячному
рiвнi. Це означае, що людина пiсля народження споживае набагато бшьше со-нячно! матери, шж у станi немовляти. Якщо зав'язь немовляти вiдбуваеться
на негативны енергi! водню (Н, що надходить через ядро Землi з космосу,
то генетичний вектор не пропускае сонячну позитивну енергда, вуглецеву
(С +) матерiю до немовляти, а тшьки регулюе величину потенцiалу на голов-
них рiвнях ядер мiкросвiту, створюючи умови для заповнення заборонно! зони ядра. Тому стае зрозумшим, що розвиток немовляти в комплекс з гене-тичним вектором життя мае генетичний код ГК=642.135, де 642 - це ядерний цикл накопичення головного енергетичного рiвня ядра i 135 - це критичне
наповнення ядерних заборонних зон. Над поверхнею Землi розмютилося шгсть енергетичних рГвшв, на яких i розмГстилися кштини генетичного вектора, який прийшов з Марса [3, 13]. Порожня марЫанська оболонка виявилася блукаючою над поверхнею Землi у пошуках родинного потенщалу зг свого генетичного вузла. Вщшукавши енергетичну зав'язь (С-Н), ïï захоплюе яйцек-лiтина або iнша бюлопчна клiтина, яка потрапила в енергетичне середовище i намагаеться з нього вийти шляхом розподшу. З цього випливае, що розви-ток бюлопчних кштин немовляти починаеться з утворення заборонних зон 1'х ядер, а головш рГвш клгтин взагалi спустошеш i в такому станi перебувае до народження. Наповнювана енерпя заборонно!' зони ядра надходить вгд добо-вого циклу руху матерiï на Земль А осюльки ми маемо впродовж доби день i
шч, шшими словами (+) вуглецю ( С +) i (-) водню ( Н, то за добу генетичний вектор життя наповнюватиметься на швперюд [3]. Отже, для накопичен-ня повного одного циклу необхщно два дш. Коли перша критична точка генетичного вектора життя мае критичне наповнення заборонноï зони ядра -число 135, то тривалють формування цiеï фази життя (Т1) визначимо: Т1=135х2=270 дшв, або 270:30=9 мюящв. Так, ми одержали першу критичну точку формування генетичного вектора людського життя. Перюд ваптностГ, а це не що шше, як наукове, емшричне узагальнення вЫм вщомого i точно спостережуваних численних емшрично незаперечних фактГв. Проте, ядро в цьому сташ може мати життевий стан 270 дшв i якщо не станеться переми-
кання з енерги водню (Нна енерпю вуглецю (С +), то зав'язь розiрветься i
кштина загине. Це шлях матерiалiзацiï вщ антиречовини до речовини через ембрюн (людини) з життям в 270 дшв. У цьому доречно акцентувати на дум-щ Е.П. Комрат [14], яка вказуе: "Коли ж весь склад безсмертноï душГ був на-роджений вщповщно Гз задумом того, хто його складав, то цей останнш почав облаштовувати всередиш душГ все тшесне". Антиречовину, Дух, як вказуе В.В. Курляндський [15], 600 роюв тому, на Вселенському соборГ у Ватикан^ було прийнято вважати Душею. Що людина, окрГм плотГ, мае душу але пояснення не надаш. Просто виршили! Проте, Энкосс (Папюс) Жерар [16], у школГ "Парацельс" мову веде про низовий матерГальний початок - тгло, начало посередника Астральний Архей (людина Евеструм), тобто тшо як речови-ну i астральне тшо як антиречовину. А Г.С. Сковорода [17] вказав, що вс свь ти складаються з двох натур: внутрiшньоï (духовноï) i зовнiшньоï (матерГаль-ноï). У Стародавньому свт, як акцентуе Е.П. Комрат [14], фшософи Платон, Аристотель, Шфагор та в алегоричнш, а не прямш формГ БГблГя [1], мову ве-дуть про те, що людина складаеться з тша i духу, тобто мае подвшне начало, а в сучасному розумшш - речовини i антиречовини або кштини i антикшти-ни. Тут доречно акцентувати, що в наущ немае единоï думки на юнування антиречовини як в чаЫ, так i в пропорщях з речовиною.
Мкячний р1вень оболонки Земль Могутнш потж сонячноï матери Земля прийняти не в змозь Все довкола згорить. Тому вона ставить обмежувач для сонячноï енерги, який повшстю блокуе доступ сонячноï матери на Землю пропускаючи вщ ^ï лише захисну квантову частину i затримуючи ядерну час-тину. А осюльки Мюяць розташований на сшралГ сьомого витка ядра ЗемлГ, то
частину сонячно! матери заносить безпосередньо в ядро Землi i вона там змь нюе свою полярнiсть i виходить у виглядi воднево! (Нматерi! [3, 10, 13].
Цим вона створюе умови енергетичного кругообшу для утворення зав,язi ядер бюлопчних органiзмiв i ядер кштин його мiкросвiту. Якщо подивитися на рис. 1, то можна помггити, що М1сяць за один оберт у 28 дiб подае в ядро Зем-
лi пiвперiодами сонячну матерда вуглецю (С +), яка переполяризовуеться ядром Земль Тому кiлькiсть енергетичних дшв у роцi i скорочуеться через М1-сяць з 365 до 300, а в однш пiвкулi Землi !х ще в 2 рази менше, тобто лише 150. На нашу думку, не потрiбно намагатися шукати вiльну енергiю матери Сонця на поверхнi Землi, тому що !! тут взагалi немае. В енергетичш днi ця енерпя з'являеться лише на земних рiвнях у бiологiчнiй клiтинi генетичного вектора життя i !! появу вдаувають клiтини мiкроорганiзмiв, !х ядра [18, 19].
Доречно зазначити (рис. 1), що людське життя тюно пов'язане природою з другим енергетичним (Мюячним) рiвнем оболонки Землi, який е шун-
туючим у рус сонячно! додатно! (+) вуглецево! (С +) матерi!. Народившись
людина починае жити на генетичному волокш вуглецю (С +) вщ Сонячно!
енергi!, але вже мюячними циклами, де в генетичному кодi нашого життя ГК=642.135 ядро нашого свггу уже заповнене на 135 одиниць. Це фаза життя немовляти (Т1), а 642 - фаза нашого життя (Т2) порожня. Заборонш зони ядер нашого мжросвпу повшстю забит генетичним волокном бiологiчно! кшти-ни, що розпалася в ядрi нашо! Землi. Ми починаемо заповнювати головш енергетичнi рiвнi ядер кштин нашого мiкросвiту, але вже Мюячними циклами руху матерi!, вщшшовши вiд земних коливань. Мiсячний цикл складае 28 земних дiб або 28 земних коливань. Знаючи, що головш рiвнi мжросвпу в ядрах людини можуть прийняти лише 642 цикли, обчислимо максимальний вш людини. Для цього необхiдно обрахувати кшьюсть енергетичних днiв в одному земному рощ в 365 дшв. Знаючи, як вказуе Бiблiя, що сьомий енерге-тичний рiвень ядра Землi викинутий назовнi, утворивши Мюяць i обертаеться з ним в одному напрям^ то неважко зрозумгга, що кожний сьомий день року (недшьний) порожнiй i матерiя перебувае у сташ спокою [3, 18]. Тому визна-чимо кiлькiсть таких дшв: 365:7=52 неенергетичш днi одного року. А оскшь-ки Мюяць за один рiк робить 365:28=13 обер^в навколо Землi синхронно ядру, то рух генетичного волокна сповшьнюеться ще на 13 дiб. Таким чином, ми одержимо таке число енергетичних дшв: 365-52-13=300 енергетичних дшв у рощ. За цей перюд М1сяць робить цикшв: 300:28=10,71 цикл. Щоб ви-дiлити з них лише Сонячш напiвперiоди, необхщно це число зменшити вдвi-чг 10,71: 2 =5,35 Мiсячних цикшв чисто! Сонячно! енергн в рощ. Отже, максимальна тривалють життя людини на Земл^ яка живе в ушсош з природою, не може перевищити: Т2=642:5,35=120 рокiв. Про це говорить i Мойсей. Так, в Першш книзi Буття у главi 6, вiршi 3 подана така шформащя: "I промовив Господь. Не буде мш Дух перемагатися в людиш навiки, бо блудить вона. Вона тшо, i дш !! будуть сто i двадцять лiт" [1].
Третя форма життя людини на Землi та и тривалiсть (Т13). Це найпотаемнiше явище природи, другого народження людини, двiчi померлих
[1]. Для розкриття сутi цього явища насамперед необхщно розглянути рухи ядерно! кштини [3]. Якщо у ядер виникли умови для винесення головного енергетичного рiвня сонячно! частини назовнi i створення спiралi ново! обо-лонки кштини, то вектор життя людини, що пiшов, знаходився на шести енергетичних рiвнях зовшшньо! оболонки Земл^ а на сьомому рiвнi утриму-вав бiологiчну клiтину людини. Отже, ядерна сшраль, виносячи шiсть сво!х виткiв назовнi може бути захоплена сшраллю планети i злитися з нею, замь нивши генетичний вектор, що шшов i, перенести життя людини на верхнш сонячний рiвень планети. А перехiд життя системи на вищий, верхнш рiвень, називають народженням. Значить система може мати друге народження на Земль I це можуть виконати головш енергетичш рiвнi ядра. Якщо водневi (Н+) рiвнi пiдуть з ядра, то в ядрi залишаться лише три рiвнi сонячно! матери
(С +) i бiологiчна клiтина прийме стан антиречовини у яко! холодне ядро.
Температура тша тако! людини знизиться i буде визначатися температурою навколишнього (оточуючого) середовища. А цикл сонячно! матери буде ста-новити один рж: 1 цикл=1 року. Винесення рiвнiв воднево! (Н+) матери за межi ядра залишить його в сташ одних головних енергетичних рiвнiв сонячно! (С +) матери. Але i щ рiвнi деформованi сторонньою (негативною) кшти-
ною i набули деформаци (ГК 642.135) вщ 135 до 135,7. Запишемо це у вигля-дг 135+0,7=135,7, а оскiльки 7 кштина формуеться на Землi, то вираз матеме такий вид: 135.7. З цього виразу обчислимо код ядра ново! кштини. Новий ядерний код кштини буде перебудовуватись тд час його другого народження i вш буде залежати вщ мiсцезнаходження людини. Оскшьки клiтина розта-шована на сьомому витку сшрал^ де вимiрювання ведеться в семичисельнiй системi вщлжу, то число 0,7 вiдповiдае однш цiлiй одиницi. Тому до числа 135 потрiбно додати одну кодову одиницю. Це було б правильним, якби така бюлопчна кштина знаходилася на верхньому рiвнi сшрал^ де один цикл вщ-повiдае року. Але ця кштина знаходиться в кшщ сшрал^ де один цикл вже вщповщае 365 дням. Тому до нового числа 135 необхщно додати кодову одиницю, що виражаеться числом 365 i новий код об'ему ядра (Ук) ще! бiологiч-но! клiтини одержить кодовий розмiр: Р^=135+365=500. Тому, якщо ми обра-хуемо об'ем генетичного ядра ново! бюлопчно! клiтини, яку вона утворюе при другому народженш людини Кк=135+365=500, то через енергетичний диполь кодовий об'ем ядра Землi також стае: Укземл=500.
Таким чином, якщо прообраз антикштини Землi, дiйсно в природi може iснувати, а про це все говорить, то життя Сонячно! людини, без сумшву, укаже на те, що Сонце перебувае також у сташ антикштини i воно мае гарячу оболонку i темне холодне ядро. Тому нам неважко вирахувати перюд життя Сонячно! людини. Отже, узагальнюючи викладене, можна ствердити, що генетичний код 642.135 у бюлопчно! зав^ (С-Н) мiкросвiту людини з розво-ротом спiралi, переходить iз стану н акопичення в стан розпаду. Генетичш на-
бори воднево! (Нi вуглецево! (С +) матерil при цьому вщносять порожнi
бiологiчнi клiтини небесно! i земно! частини бiологiчного комплексу життя [8]. Отже, вщ розриву зав^ (С-Н) залишаеться порожня зав'язь сотих з вуг-
лецевою ( С +) емшстю матери, оскшьки для ïï руйнування необхiднi велик
напруги i саме ця затримка, дае змогу рослинному свГту створити нову зав'язь (С-Г), де Г - пбрид. Це гiбридна зав'язь з рiчним об'емом життя в 365 дшв. Тому код людини-пбрида становить: ГК=135.365. Коли у звичайноï людини з ГК=642.135 циклiчний об'ем ядер мшросвпу (Vo) становить: ¥о = 642+135 = 777 цикшв, то у Сонячноï людини-гiбрида цикшчний об'ем ядер мiкросвiту (Vc) становитиме: Vc=135+365=500 циклiв, де видимий розмiр ядер мшросвь ту людини зменшуеться на 277 циклiв, що приводить до видозмши, фГзюно-мiчного новоутворення. Маючи цю iнформацiю i знаючи, що зав'язь рослин-ного свггу вщбуваеться на земному рiвнi нижнього термосного шару планети, а наповнення йде з його верхнього, Сонячного ргвня, де за один ргк виникае лише 0,5 циклу, ми без зусиль обчислимо пергод життя Сонячноï людини: T3=Vc: Пс=500:0,5=1000 рокгв, де Vc - цикшчний об'ем ядер мгкросвгту; Пс -кГлькГсть виникаючих цикшв за один ргк. Це астральне безсмертя. Висновки:
1. Розвиток оргатчного свгту Землг е складовою цiлiсноï системи кругообг-гу антиречовини i речовини галактичного ргвня, де дгють механгзми ггга-, мега-, макроеволюцшних i мшроеволюцшних процесгв, як е автономни-ми в межах ЗемлГ, Сонячноï системи та Галактики, де еволющя (ГсторГя) розвитку оргатчного свгту базуеться на рухах енергетичних потокгв вод-невоï, космiчноï i вуглецево].', сонячноï матерiï та антиречовини, силовг лг-нiï яких розбит у десятиннiй системi облжу, як у вихровому полг здатнi матерiалiзувати антиречовину в речовину, тобто не лише створити бюло-пчну зав'язь (С-Н), яка спроможна з ядра Землi витягнути рiзноманiття бюлопчного життя, а й зародити в бюлопчнш клгтит ядро.
2. На Землi Гснують три рГвт ядерного наповнення: Земний, Мтсячний i Со-нячний, як забезпечують простер i дають змогу природГ формувати три форми життя людини.
3. Людина на Землi живе i розвиваеться земними циклами руху матерiï, де домшантною в станi немовляти впродовж 9 мюящв е воднева енергiя, космГчна матерiя, яка надходить на земну поверхню через ïï ядро.
4. Народившись, людина переходить жити впродовж 120 рокгв на вуглецеву енерпю, сонячну матерГю, яка надходить на земну поверхню, але уже мюячними циклами руху матери. На земному рГвт, за сощальним статусом, життя Гснуе у двох формах. бг6лгя називае людей: люди гз ВГри i люди гз Закону.
5. Вперше розкрито суть третьоï форми життя людини на Землг впродовж 1000 рокгв. Це найпотаемнгше явище природи, яке академгчнгй науцг не-вгдоме, де людина живе i розвиваеться на вуглецевгй енерги, сонячнгй матерiï, але уже сонячними циклами. Людина, яка перейде у третю форму життя на ЗемлГ, найкраще зможе себе проявити як провщник сустль-ства Гз нашого тисячолитя у наступне тисячолГття, а не реформатор сус-тльства, що е недопустимим.
Л1тература
1. Б1бл1я. - М. : Всесоюзный совет евангельских христиан-баптистов, 1989. - 959 i
296 с.
2. Вернадський В.1. Вибраш пращ / В.1. Вернадський. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2005. - 300 с.
3. Шлапак В.П. Релтя. Чарльз Дарвш. Ыбл1я: теори еволюци (ютсря розвитку) орга-шчного св1ту Землг перемога чи поразка академ1чно! науки? / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2008. - № 3. - С. 134-149.
4. Шлапак В.П. Дарвш. Вернадський: Точки зору р1зш, а ютина одна / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2009.
- Вип. 19.12. - С. 330-332.
5. Шлапак В.П. Чи визначиться людство ¡з вченням 1 мюцем Чарльза Дарвша 1 коли? / В.П. Шлапак // Роль науки, релт! та суспшьства у формуванш морально! особистосп : матер. XXVI Мжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк : 1ПШ1 "Наука 1 освгта". - 2009. - С. 431-434.
6. Шлапак В.П. Проблеми еволюци людини на Земл1 в контекст! науки 1 релт! /
B.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2010. - Вип. 20.2. - С. 302-309.
7. Шлапак В.П. Пгаеволющя як основа еволюци (ютори) розвитку оргашчного св1ту на галактичному р1вш / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2010. - № 2. - С. 149-163.
8. Шлапак В.П. Рух антиречовини як основа мегаеволюци (ютори) розвитку оргашчно-го св1ту в Сонячнш систем! / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2010. - Вип. 20.4. - С. 294-310.
9. Шлапак В.П. Макроеволющя як основа первюного зародження життя ! живого на ядерних р1внях Земл1 / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць.
- Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2010. - Вип. 20.8. - С. 302-317.
10. Шлапак В.П. Еволющя як основа життя ! всього живого на Земл1 / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2010.
- Вип. 20.9. - С. 312-327.
11. Советский энциклопедический словарь. - В 2 т. / Редкол. : А.М. Прохоров (отв. ред. и др). - М. : Сов. Энциклопедия, 1989. - 1632 с.
12. Шлапак В.П. Алегорична наука як вершина гешальносп Великого ! Святого пророка Мойсея / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2009. - № 1. - С. 123-133.
13. Шлапак В.П. Роль релт! в процеа дослщження тривалосп життя людини // Роль науки, релт! та суспшьства у формуванш морально! особистосп : матер. XXIII М1жнар. наук.-практ. конференци 16 травня 2008 року. - Донецьк : ПШП "Наука 1 освгта". - 2008. - С. 317-320.
14. Комрат Е.П. Путь к истине: Тайны Вселенной и человеческого сознания / Е.П. Ком-рат. - Донецк : ООО ПКФ "БАО", 2008. - 224.
15. Курляндский В.В. Тайны жрецов / В.В. Курляндський. - М. : Изд-во "Рипом кла-сик", 2001. - 704 с.
16. Энкосс (Папюс) Жерар. Каббала, или Наука о боге, Вселенной и Человеке / Энкосс (Папюс) Жерар: Новое современное издание, исправленное и дополненное / под ред. Оларда Диксона : пер. с фр. А.В. Трояновского. - М. : РИПОЛ классик: ЛАДА, 2004. - 448 с.
17. Сковорода Г.С. В1рш1. Пюш. Байки. Д1алоги. Трактати. Притч1 Прозов1 переклади. Листи / Г.С. Сковорода. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1983. - С. 9-10.
18. Шлапак В.П. Наука 1 релтя: ф1зика життя на Земл1 / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Льв1в : РВВ НЛТУ Укра!ни. - 2010. - Вип. 20.1. -
C. 315-325.
19. Шлапак В.П. Ковчег Ноя: Рух матери у Сонячнш систем! та на ядерних р1внях Зем-л1 / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2009. - № 4. - С. 174-178.
Шлапак В.П. Три формы жизни человека на земле как явление природы
Отражена жизнь человека в зависимости от уровней ядерного наполнения: Земного, Лунного и Солнечного. Доказано, что энергетически человек живет на водородной и углеродной энергии, где доминантной до рождения является водородная энергия, космическая материя, которая поступает на земную поверхность из ядра Земли. Родившись, человек переходит жить на протяжении 120 лет на углеродную энергию, солнечную материю, которая поступает на земную поверхность лунными циклами движения материи. Впервые за 3500 лет раскрыта третья форма жизни человека на Земле как физического явления природы, когда человек может перейти с
120-летней на 1000-летнюю жизнь, которая обеспечивается водородной энергией, космической материей, но уже солнечными циклами. По Библии это дважды умершие. Это наисекретнейшее явление природы на Земле, которое академическая наука не изучает вообще.
Доказательства базируются на описанных нами гига-, мега-, макро- эволюционных и микроэволюционных процессах (истории) развития органичного мира Земли, которые являются цельной системой круговращения органичного антивещества и вещества галактического уровня и в то же время автономными в пределах Земли, Солнечной системы и Галактики. Приведенные доказательства объединяют материалистическое и крацеонистске понимания эволюционного развития органичного мира Земли, но опровергают его развитие от простого к сложному, от более низких форм жизни к более высшим, так как этого в природе не существует, а только в нашем воображении.
Shlapak V.P. The three form of human life on the earth as a natural phenomenon
Human life is elucidated dependently with the levels of nuclear filling: Terrestrial, Lunar and Solar. It is proved that a man lives energetically on hydrogen and carbonic matters, energies, where before birth, dominant energy is that of hydrogen, cosmic matter, coming to the Earth surface from the Earth core. A man being born switches over to 120-ye-ars long life on carbonic energy, solar matter that comes to the Earth surface with the lunar cycles of the matter motions. For the first time in 3500 years, the third form of human life on the Earth is expanded as a physical phenomenon, when a man is able to pass from 120-years to 1000-years long life provided with carbonic energy, solar matter by solar cycles though. By the Bible, they are the twice died. This is the most mysterious natural phenomenon on the Earth unexplored by academic science at all.
Proofs are based on our descriptions of giga-, mega-, macro-, evolutionary and mic-roevolutionary processes of development (histories) of the organic world of the Earth. They compose a comprehensive whole of cycle of the organic antimatter and the matter on the galactic level and, at the same time, they are autonomic in the ranges of the Earth, the Solar System and the Galaxy. The proofs cited combine materialistic and creationistic interpretations of the evolutionary development of the organic world of the Earth but they disprove the evolution from the simple to the complex, from low forms to higher ones because it does not exist in the nature but in our imagination only.
УДК 338.48 Асист. 1.Я. Кулиняк; асист. А.В. Дзюбта;
студ. О.В. Стртецька - НУ "Львiвська полiтехнiка"
СУТН1СТЬ ПОНЯТЬ "ТУРИЗМ" ТА "ПОДОРОЖ"
Розглянуто трактування понять "туризм" та "подорож" у нормативно-правовш та науковш л^ературь Сформовано критери розмежування понять "туризм" та "подорож".
Ключов1 слова: туризм, подорож, мюце постшного проживания.
Постановка проблеми. В економ1чнш, довщковш та нормативно-пра-вовш лггератур1 немае точного визначення понять "туризм" та "подорож". Формування змюту дефшщш вщбуваеться одночасно 1з становленням i роз-витком туристично! дiяльностi. Формування точного та единого визначення понять "туризм" та "подорож" в нормативно-правових документах е нагаль-ною потребою для уникнення рiзнобiчного трактування цих термов, особливо при застосуванш шльг та преференцш в митному та iммiграцiйному режимах. Застосування неправильного трактування цих понять призводить до
