CC BY
23
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 94 (477) Проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук - Нащональний
дендрологiчний парк "Софивка" - НД1НАН Украти
РЕЛ1Г1Я I НАУКА СТАРОДАВНЬОГО СВ1ТУ: ТУТ МУДР1СТЬ ДЛЯ ТИХ, ХТО МАС РОЗУМ
Дослщжено дiаметрально протилежш трактування одша i rid ж шформаци, що мiститься у рiзних наукових публiкацiях, словниках, довщниках та Бiблii. Роз-крито piBeffi. науки Стародавнього свiту та взаемовщносини ii з релiгieю. Дано вщпо-вiдь на одвiчнe запитання; "Чи мало життя початок на Земл^ чи зародилося на нiй, чи у готовому виглядi проникло в не'1 ззовнi, з iнших планет?". Розшифровано науко-ву iнфоpмацiю, що мютиться у Бiблii, розглянуто ii доказову базу. Встановлено, що тдготовлена ядром до життя кл^ина - стовбурова кл^ина, викинута ядром Зeмлi на ii поверхню, яка дала первюне життя як людинi, так i всьому тваринному свiту. Природа, на оживлення кл^ини людини через генетичний код пам'ятi, шляхом переполя-ризацп вiдводить 12-13 роюв.
Вивченню початку i в1чност1 життя присвячено багато праць, але одними з фундаментальних, поза сумшвом, е пращ В.1. Вернадського. Саме в однш з них В.1. Вернадський [4] дае вщповщь на одв1чн1 запитання: "Чи був колись i десь початок життя i живого, чи життя та живе е такими самими в1ч-ними основами космосу, якими е матер1я й енерпя? Чи характерним е життя i живе лише для Земл1, чи це е загальним проявом космосу? Чи мало воно початок на Земл1, чи зародилося на нш, чи у готовому вигляд1 проникло в не!" ззовш, з шших планет?". Проте ХХ i початок ХХ1 ст. - це час науково-техшч-них устх1в i досягнень. Дшсно наш вш ознаменований вершиною техтчного прогресу [12]. Людина створила соб1 чудового пом1чника - машину, i доводить ii до досконалост в р1зних галузях. Але мало хто знае, якою щною платить людина за те чи шше вщкриття. Вщкриття здебшьшого випадков1 i дося-гаються масованим штурмом р1зномангтних дослщв. При цьому часто вики-даються на вгтер величезш кошти, але техшчний прогрес досягнув таки вели-чезних вершин. Чи можна ставити крапку в питанш початку i в1чност1 життя? Думаемо, що т!!!
Вщомо [1, 3], що головна функщя науки - вироблення i теоретичне осмислення об'ективних знань про дшсшсть, iстину, але ютину, яка грун-туеться лише на доказах.
Розгляд не виршених рашше аспекпв загальноТ проблеми, KOTpi становлять предмет цього доcлiджeння. Джерела i наслiдки наукових рево-люцiй вщ Аристотеля, Пiфагоpа, Плотiна, Рeдi, Мальшп, Валлiснiеpа, Често-нi, Вipхова та до В.1. Вернадського i його послщовниюв з питань: чи був колись i десь початок життя i живого, чи життя та живе е такими самими вiчни-ми основами космосу, якими е матepiя й енерпя? Чи характерним е життя i живе лише для Земл^ чи це е загальним проявом космосу? Чи мало воно початок на Земл^ чи зародилося на нш, чи у готовому виглядi проникло в не1'
ззовш, з шших небесних свiтил? - не дають вичерпно! вiдповiдi на щ запи-тання як з погляду досягнень сучасно! науки, так i з позици релт!, де через Бiблiю також подаеться в алегоричнш формi вiдповiдь на цi запитання. До-речно вказати, що т Чарльз Дарвiн, нi В.1. Вернадський, ш його послщовни-ки у розкритт питання початку i вiчностi життя людини, не вникли i не роз-крили сутi з позици Бiблil, не осягнули доказiв, на яких грунтуються виснов-ки, що !х мiстить Бiблiя, не зютавили !х з передовими досягненнями науки, що й призвело, на наш погляд, до неточного висновку.
Об'ектами вивчення е як природа зi складними процесами, що вщбу-ваються в нш, так i спшьнота людей зi складною iерархiею взаемних вщно-син у рiзних соцiальних, космiчних, iсторичних, духовних та шших сил.
Метою до^дження е розкриття рiвня науки i релт! Стародавнього свiту та !х взаемовщносини. Здiйснення релiгiйно-наукового аналiзу науково! шформаци, зашифровано! в алегоричнiй формi у Бiблil, з питання початку життя i живого. Висвiтлення наукових досягнень, якi, з одного боку, дово-дять, що початком всього живого е бюгенез, а з шшого - заперечують.
Виклад наукових дослщжень. Рiвень релт! i науки та !х взаемозв'я-зок впродовж 20-40 тис. рокiв Стародавнього свiту в наш час викликае захоп-лення i тривогу [1, 2, 3]. Безлiч науково! шформаци, фiлософськi течи, супе-речностi, якi роздiляли суспшьство, викладено в працях найвiдомiших фшо-софiв [8, 9]. Це Аристотель (384-322 до н.е.), Сократ (470-399 рр. до н.е.), Пь фагор (6 в. до н. е.), Ксенофонт (бшя 430-355 чи 354 рр. до н.е.), Платон (428 чи 427-348 чи 347 рр. до н.е.), Плотш (204-269 рр. до н.е.) та багато ш-ших, менш вщомих, але завдяки яким збереглися щнш iсторичнi даш про тих чи iнших правителiв та !хш дiяння тi чи iншi науковi здобутки, що в прямш чи алегоричнiй формi закодовано! науково! шформаци дiйшли до нашого часу. Проте важливим е те, що тодшня наука в едност з релiгiею формувалась в Господшх храмах (церквах), публiчно. Так говорить Бiблiя [2, 3]. ВЫ науко-вi досягнення були вщкрит i доступнi. Прикладом була Олександршська бiб-лiотека [7, 8], де було зосереджено найбшьше в свт рукописних книг (до 10000 томiв). Це данi енциклопедiй, ми впевнеш що значно, значно, значно бшьше. Засновано бiблiотеку на початку III ст. до н.е. в Сгипть Незапереч-ним фактом е також те, що бiблiотека горiла в 47-му р. до н.е., 391-му р. н.е., а у ХП-ХШ ст. н.е. И пограбовано i спалено повшстю [8]. Дуже дивним е те, що у так звану нашу еру, яка нараховуе лише 2008 роюв, вщбулося варварство стосовно духовно! i науково! спадщини 20-40-тисячолгтньо! цивiлiзацi!. Тому виникае лопчне запитання: яких наукових здобутюв i якого рiвня на-уковщ тих часiв досягли, що не лише спонукало знищення наукового надбан-ня, а й спричинило полгтичний переворот, внаслiдок якого, до влади прийшли реакцшш сили саме для знищення наукового надбання, як взялись за знищення бiблiотек, знищення науки, зокрема, прикладних - фiзики, ас-трономi!, математики, медицини, механiки, лопки та iнших, а головне, без-пiдставно, без будь-яких пояснень, навгть i млiточислення!?м змiнили? Ввели у свщомють людей мiфологiю i в нш заховали реальнi подi! та науковi здобутки Стародавнього свгту. Проте саме релiгiя багато чого з наукових досягнень цього свгту не лише зберегла, але й примножила i щею берегинею впро-
довж тисячолггь стала церква. Це незаперечно! Основним джерелом найваж-лившо! науково! шформаци сьогодш е Бiблiя [2, 3]. Саме, через тисячолггтя, церковнi служителГ обробляючи i кодуючи iстотно найважливiшi науковi до-сягнення того свгту, в прямш та алегоричнш формi у виглядi рiзновiкових i рГзнохарактерних творгв, мгфгв про створення свгту, гсторичних переказгв, ре-лшйно! поези донесли до нашого поколшня, здебшьшого навгть не розумг-ючи i не здогадуючись, що за шформащю вони зберггають. Але такою була воля Вселенського розуму. I це ми сьогодш маемо. Так, наприклад, особливо! важливост заслуговуе думка Пгфагора Самоського [2], вчення якого в догсто-ричнш Греци впродовж 6-4 ст. ст. до н. е. трактувалось, виходячи з уявлення про числа як основи всього гснуючого. Пгфагор вказував, що числовг спгввгд-ношення - джерело гармони космосу, а структурою !х е фгзична, геометрична i акустична едшсть. Вгн уперше довгв, що в Сонячнш системг все побудовано по десятиннгй системг. Цим самим Пгфагор зробив значний внесок у розвиток математики, геометри, астрономи, мехашки, бюлоги та фгзики, довгвши, ще в ту епоху про кулеподгбнгсть Землг. Саме таку шформащю про науковг здо-бутки Пгфагора доведено до нашо! свгдомостг, а чому? Пояснень немае. Проте, якщо дивитись на Бгблгю з позици Пгфагора, то перше, що вражае наш погляд, це цифри, цифри, цифри. Можливо, це i е закодована наукова гнфор-мащя Стародавнього свгту. Давайте подивимось.
Для прикладу ми вибрали одну i ту ж шформащю як з Бгбли, так i з ргзних наукових публгкацгй, яка навгть увшшла до ате!стичного словника, якг, на наш погляд, може дати вгдповгдь на питання первгсного зародження життя людини на Землг. Так, наприклад, у Бгблг! "Откровення 1оана" глава 13, вгрш 18 записано: "Здесь мудрость, Кто имеет ум, тот сочти число зверя, ибо это число человеческое: число его шестьсот шестьдесят шесть" [3]. Ате!стич-ний словник також подае таку ж шформащю "Им противопоставлялись "дьявольские" числа: несчастливое число 13 (как следующее за счастливым 12), антихристово "звериное" число 666 (сумма числовых значений имени Нерона)" [1]. Якщо помгркувати так, (рос. мова) "Нерон Клавдий Цезарь" (3768 роки н.с.) [9] - римський гмператор з 54 року. Зггдно з лгтературними дже-релами - жорстокий, самозакоханий i розбещений тиран, який проводив политику масових репресгй i т. гн. Але з гстори ми знаемо i бгльш жорстокгших тодгшнгх тирашв. Тому лопчним було б запитати, а чому вш? Вщповщь, на нашу думку, проста: тому, що саме його прГзвище, Гм'я та по-батьковГ нарахо-вуе 18 знаюв, що вщповщае числу, яке можна записати у виглядГ трьох шю-ток (666), а тирана сприймуть за антихриста, оскгльки, як вказуе A.I. Шевченко [10], Христос проповщуе мирне сшвюнування людства, а тому в народГ за нелюдськ катування порГвняють його Гз найлютГшим звГром i безумовно наз-вуть "звГр", що, на погляд теолопв, вщповщае названому бГблейському термь ну "сочти число зверя". Це занадто просто, але пояснень немае. Але чи це так, давайте помГркуемо з погляду закодовано! i написано! в алегоричнш формГ науково! шформаци, що мютиться в БГбли.
Якщо планету Земля розглядати як бюлопчну кштину, а не щось ш-ше, що обертаеться навколо Сонця i в той же час, як живий чи мертвий об'ект Гз Герархи вищого свгту, то людина знаходиться у вщ'емнш зош термосного
шару 11 оболонки, наприклад, про наявнiсть рiзних шарiв оболонки у Землi неодноразово вказують дослiдники рiзних рокiв [4, 5, 7, 10]. У такому разi вс явища навколо людини залежать напряму вiд стану воднево! спiралi - (Н) в тш чи iншiй формi та тюно залежать вiд поведiнки вуглецево! спiралi - (С) в ядрi Планети. Це дуже важливо! Про рух матери в Сонячнш системi шдказку нам дае Бiблiя [2, 3]. Наприклад, розглянемо роботу будь-якого двигуна внут-ршнього згорання. В його робочий об'ем постiйно надходить паливо, а з нього виносяться продукти горiння - сажа. Ми бачимо два протилежних рухи матери в робот кожного двигуна. А от про рух матери у просторi нашого макросвггу ми чомусь шчого не знаемо. Давайте розглянемо притчу з Першо! книги Мойсея: Буття, глава 4 "Перше потомство" [2] з наукового погляду: "I тзнав Адам Сву, жiнку свою, i вона завагiтнiла, i породила Ка!на, i сказала: "Набула чоловiка вщ Господа". А далi вона породила брата йому Авеля. I був Авель пастух отари, а Ка!н був ршьник. I сталося по деяюм часi. I принiс Ка-!н Боговi жертву вiд плоду земль А Авель - вш також принiс вiд сво!х перво-родних з отари та вщ !хнього лою. I зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, а на Ка!на й на жертву його не зглянувся". Звершть увагу, як розумно написана притча. Сонце - серце "Господа" для Сонячно! системи. З Плутона ("Адам") щось рухаеться на Сонце, а рухатись може тшьки водень - Н. На Сонщ вш згоряе i у виглядi вуглецю рухаеться в зворотному напрямку. Сва народила Ка!на вiд "Господа" - це вуглець, а Авеля вщ Адама - це водень. I на Планетах, щ два пгантсью потоки матери зус^чаються. Якщо спостерь гача помiстити на Сонцi, то вш бачить лише Авеля який рухаеться до нього i спину Ка!на, який рухаеться в зворотному напрямку вщ нього. Саме це i указано в притчь Крiм того, Бiблiя вказуе на те, що "Авель" - водень з рушшною силою для тваринного свггу, а "Ка!н" - вуглець для рослинного. Авель був пастух, а Ка!н був ршьник. Виходить, що в Сонячнш систем^ з бiблiйного погляду, рухаються два пгантсью потоки матери у виглядi водню - (Н) та вуглецю - (С) i нехтувати цими потоками ми не маемо права.
Шд час обертання Землi навколо свое! ос виникае перiод елементарно-го добового циклу руху матери. За цей перюд земна кора половину часу зна-ходиться в зош вуглецево! спiралi - день, i половину часу в зонi воднево! ст-ралi - нiч. Коли матерiя водню, в зонi яко! живе людина, на поверхню Землi потрапляе напiвперiодами добових циклiв, то сонячна матерiя вуглецю надходить бшьш складним шляхом, а саме - по заборонених зонах трьох витково! сшралг iз земним добовим витком, з мюячним 28-добовим витком i з соняч-ним витком у 365 дшв. Виходячи з цього, добовий цикл воднево! матери, може виникнути лише за два дт. Сонячна матерiя на поверхню земно! кори надходить тшьки при наповненш семивитково! спiралi ядра Планети. Вiдмiннiсть мiж витками спiралi полягае в тому, що швидюсть руху матерi! на них рiзна, тобто мiж сусiднiми витками рiзний потенцiал. За такою сшраллю рух мате-рi!, у яко! волокна розтягнутi у вузли потенцшних циклiв, вiдбуваеться також циклiчно. Це значить, що наповнення тако! спiралi вiдбуваеться семидобови-ми циклами через те, що сьомий виток ядерно! спiралi викинутий з ядра Землi i створюе орбiту М1сяця, на поверхнi земно! кори рух матери вщбуваеться лише шiсть дiб, а на сьомий день сонячну матерда вбирае Мiсяць i до земно! ко-
ри вона не доходить. Це означае, що на сьомий день мюячного циклу на во-локнi матери вуглецю вiдсутнi потенцiйнi вузли генетичних точок. Викорис-товуючи це, стародавнi науковщ вiдшукали цi днi i провели розбивку ядерного наповнення на тижш з неенергетичним сьомим днем - недшею. З цього випливае, що для наповнення ядра Землi сонячною матерiею необхiдно чоти-ри мюячш фази: 28: 7 = 4 фази. А за один оберт Мгсяця виникае тшьки двi со-нячнi фази - 14 дшв. Повний цикл наповнення ядра Землi вiдбуваеться за два оберти М1сяця, або: 28 х 2 = 56 дшв. Використаемо цю шформащю для визна-чення числа обер^в ядра Землi. Якщо кожний сьомий вихщний день не енер-гетичний, то кiлькiсть таких дшв у рощ становитиме: 365: 7 = 52 дш. Отже, кшьюсть енергетичних дшв у рощ не може перевищити: 365-52 = 313 дшв, але поправку вносить Мгсяць, обертаючись назус^ч ядру планети, шби зш-мае витки добового циклу i таких знятих за рж витюв: 365: 28 = 13 дшв. Отже кшьюсть обер^в ядра Землi за один рiк становитиме: 313-13 = 300 обер^в, це шдтверджуе нашi попереднi дослiдження з Бiблiï [11], а на Землi за один рiк тiльки 300 енергетичних дшв i то в сумi обох швкуль Землi, а в однш пiвкулi ïx лише 150. Виходячи з цього, можна обрахувати наповнення всгх бюлопч-них ядер мюячного рiвня, оскiльки М1сяць за один рiк створюе для Землг 300: 56 = 5,35 повних ядерних циклiв дня.
Верхнш, сонячний цикл вуглецевоï матерiï створюеться на зразок земного добового циклу за два оберти Землi навколо Сонця, тобто за 2 роки, або за 730 дшв. У природному житт тваринного свгту, зокрема й людини, цей сонячний рiвень вуглецевоï матери участг не бере. Цгкаво зазначити, що земний спостерггач здатний точно зафгксувати 365 дгб ргчного циклу i нездатний по-бачити обертання ядра Земль За цей час ядро Землi робить 300 обертiв навколо своеï ос i один оберт навколо Сонця, тобто 301 оберт. Цей один оберт на рух матери не впливае, але якщо врахувати, що земна кора обертаеться проти годинниковоï стршки, а ядро - за годинниковою стршкою, то швидюсть обертання ядра Землi щодо земно!' кори в ргчному цикл становитиме: 301 + 365 = 666 обер^в за рж. Тому ми вважаемо, що з такою швидюстю вщбу-ваеться електризащя генетичного коду пам,ятi життя як людини, так i тваринного свгту, який, рухаючись на водневш матери, потрапляе в ядро Земл^ шд час переходу головних енергетичних ргвнгв Планети (на вгдрГзку:... Марс ^ Земля ^ Венера...). Оскшьки Бг6лгя дае пiдказку "ибо это число человеческое", ми вщшукали таку фразу: "Коли б людина, змогла порахувати кшьюсть земних клгтин, то вона б могла сказати, скшьки виникне житлв". На наш погляд, це е ключ до розумшня процесу первинного зародження нашого життя на Земль Бг6лгя теж не тагть цього, в Першш книзг Мойсея: Буття у главi 2, вгршг 7 сказано: "I створив Господь Бог людину з пороху земного. I дихання життя вдихнув у нгздрг ïï, - i стала людина живою душею", тут же у главi 3 вгршг, 19 читаемо: "У пот свого лиця ти "стимеш хлг6, аж поки не вернешся в землю, бо з неï ти взятий. Бо ти порох, - i до пороху вернешся". Тобто, на-укова шформащя з Бг6ли вказуе, що початком життя людини на Землi е зародження живого оргашзму з генетичного коду пам'ят^ чи генетичного вектора, що рухаеться на водневш спiралi головними енергетичними ргвнями Со-нячноï системи i, на шляху до Сонця, на цих ргвнях, вщтворюе через генетич-
ний код пам'ят свого життя з шшого, але вже вщжитого для ще! матери свь ту, життя людини на Землi. Рiзниця полягае лише в тому, що генетичний код пам'ят людини проходить еволюцшний шлях розвитку, по головним енерге-тичним рiвням i через життя, постшно вдосконалюеться, а не на Земл^ як вказуе Ч. Дарвiн.
Людина розпочала свое життя через генетичний код пам'ят на водне-вш матерiï i, через нього, матерiалiзувавши та вiдтворивши свою клiтину в ядрi планети, переполяризовуючи ïï, шляхом переходу через Ым рiвнiв ядра планети впродовж 12-13 роюв (666x7 = 4662 дш; 4662: 365 = 12,8 року), у готовому виглядi людського життя проникла на поверхню Земль При цьому, враховуючи пiдказку Бiблiï, варто вказати на те, що мова йде не лише про генетичний код пам'ят людини, а про одноразовий викид, у виглядi кштини макросвгту в наш свгт, набору генетичних кодiв пам,ятi всього тваринного та рослинного свтв, так званого нашого життя, зокрема Кайнозойськоï ери, яка уже тривае 87 мшьйошв роюв. Заслуговуе на увагу четвертинний перюд ще1" ери, який нараховуе близько 50 мшьйошв роюв i характеризуеться рослин-ним св^ом, близьким до сучасного, пануванням сучасних видiв покритона-сiнних та появою людини, але нашо!' ери [8]. Доречно вказати, що природа дае змогу генетичному коду пам'ят життя людини перебувати на Землi 123 роки. За аналопею можна обрахувати, що в Сонячнш системi генетичному коду-вектору пам'ят людини, на рух за маршрутом Плутон ^ Сонце, природа вщвела 137174205 роюв (1+12+123+1234+12345+123456+1234567+12345678 +123456789). Чи це не е межi сучасного нашого життя. Наприклад, фундаментальна наука в послщовному розвитку рослинного та тваринного свтв у рiзнi геолопчш ери видшяе Мезозойську еру з Трiасовим, Юрським, Крейдя-ним перiодами, що нараховуе 170 мшьйошв роюв та сучасну Кайнозойську еру зi Третинним та сучасним Четвертинним перюдами, яка юнуе впродовж 87 мшьйошв роюв [8, 9] !? Чи не зникне життя сучасно!" людини, наприклад, як "Атлантида", чи ера динозаврiв, мамонлв та шше!? З погляду Бiблiï -зникне. Пояснюеться це так, "Коли б людина, змогла порахувати юльюсть земних клгтин. То вона б могла сказати, скшьки виникне житлв". Тобто е межа нашого свгту, а що буде далi - життя шшого виду тваринного i рослинного свтв. В нашу еру людина завжди була людиною i завершить ïï людиною, перейшовши на вищий енергетичний рiвень життя, який е на Венерь
Ми впевнеш, що тут ще мова про генетичний код людини (за Бiблiею "срiбна i чорна нитка", де у виглядi якихось позначок зафжсована доля людини). В науковому розумшт - можливо астральне чи ефiрне тшо людини. До-цiльно вказати про те, що ще з чаЫв Стародавнього свiту iде гостра дискуЫя з питання виникнення життя на Земль Тому доречно зупинитися на окремих думках вчених. Так, наприклад, В.1. Вернадський [4] проаналiзував, узагаль-нив i сформулював науковi течи впродовж двох з половиною тисяч роюв. В.1. Вернадський прийшов до висновку, що у виникненш живого з мертвого потрiбно розрiзняти два явища: з одного боку, виникнення живого ор-гашзму з таких мертвих тш природи, як камшня, скелi, вода, гази, земля, яю нiколи живими не були. Це буде абюгенез - зародження поза живим або ар-хеогенез - первюне зародження. З шшого боку, ми повинш розрiзняти заро-
дження з померлого або вмираючого живого органгзму, виникнення нових органгзмгв у випадку гниття та розкладу старих органiзмiв - гетерогенез, або рiзнорiдне зародження. Нарештг, повиннi розрiзняти ще й трете явище - бг-огенез, або зародження одного живого оргашзму з гншого подiбного до нього, як ми це бачимо довкола, коли людина та iншi органгзми народжують-ся вiд iнших живих, до того ж подiбних до себе.
Великий фглософ та вчений Аристотель дав нам ясну картину уявлень про науковi судження в цгй галузi [8, 9]. В основу його поглядiв покладено уявлення про подгл усiеï природи, всгх наявних у нiй тiл, на тгла живi - живi оргашзми та тша, позбавленг життя, - тша мертво!', або неживноï, природи. Вш припускав виникнення живого тша з мертвого шляхом самочинного зародження лише для окремих груп органiзмiв. Аристотель визнавав бгогенез для людини, птахiв, майже для усгх ссавцгв та деяких нижчих тварин, деяких хре-бетних та для багатьох рослин. Вш у виняткових випадках допускав i гетерогенез для вищих рослин та тварин.
Правий був гнший великий фшософ Стародавнього свгту Плотгн (204-269 pp.) [8, 9], що жив на п'ятсот рокгв шзнгше за Аристотеля, який вба-чав у бгогенезг, безперервному зародженнг органгзму вгд гнших органгзмгв, найбгльшу таемницю природи. Проте в той час ще не усвгдомлювали, що явище бгогенезу е основною властивгстю живого, що живе та життя створю-ються на Землг лише бгогенезом.
Нове було внесено у 1668 p., коли Франческо Редг (1626-1697) проголосив бгогенез единою формою зародження живого: все живе з живого. В.1. Вернадський наголошуе, що принцип Редг - все живе з живого - е першим науковим досягненням, що дае нам змогу науково шдшти до загадки життя. Проте, ще за життя Редг М. Мальшп (1628-1694) разом зг своïм учнем Валлгсшерг (1661-1730) довгв помилку Редг, знайшовши у гадах яечка комах, i Редг, пгсля того, як Честонг (1637-1718) пгдтвердив дослгд Мальпггг, припи-нив i не опублгкував багатолгтню працю, присвячену розвитку й обгрунтуван-ню своïх поглядгв.
У 1840-х роках перемогла течгя, яку представляв Вгрхов (1821-1902) -всяка клгтина з клгтини. Озираючись назад, вказуе В.1. Вернадський [4], ми бачимо протягом усiеï доступноï нам давнини часу неперервний потгк людсь-ких прагнень знайти розгадку життя, з'ясувати факт свого гснування та гсну-вання всього живого у природг в зрозумглих нашгй свгдомостг формах. Ми бачимо тут усе в русг - бурхливому, неперервному та невловимому у сво1'х за-кономгрностях. На шдставг цього вгн дгйшов висновку, що:
1) факти не вказують на утворення з мертвоï або неживоï матерiï будь-яко-го органгзму з проявами життя, якого бачимо на земнгй поверхнг, шляхом археогенезу чи гетерогенезу;
2) всг досг поставлен дослгди такого синтезу живого завжди давали нега-тивнг результати; живе не одержуеться з мертвого, г немае анг найменшо-го успгху, жодного досягнення в цих пошуках;
3) гсторгя науки вказуе, що уявлення про археогенез (або гетерогенез) гсну-вали лише доти, доки певна група органгзмгв була погано вивчена; почи-наючи з кгнця XVII ст., область можливого археогенезу (абгогенезу) пос-
тупово звужувалася, i, нарешп, в наш час не залишилося жодного виду тварин чи рослин, для яких можна було б припустити його юнування. Глибок змiни, що вiдбулися у XX ст. у наукових поглядах бюлопв, фiлософiв [8, 9], пов'язаних з уявленням про клiтину як едину форму оргаш-заци, що будуе органiзм, безсумнiвно, змушують уважно придивлятися до цих нових пошуюв, як намагаються вiдродити старi уявлення. Визнаючи вщ-сутнiсть гетерогенезу чи археогенезу в наш час в оргашзмах, що так чи шак-ше зводяться до клгтини, можна уявити, що щ явища юнуватимуть у тому новому свт живих форм, який мае шшу структуру, для яко1' клiтина е вщмш-ним вiд них складним утвором. I все ж, незважаючи m на що, ми бачимо, як неухильно вщроджуються пошуки абюгенезу.
Висновок В.1. Вернадського, виголошений на початку ХХ ст. у наукових колах, збер^ся i доЫ. А чи це так? Давайте дещо по-шшому подивимось на науковi досягнення XIX - початку XXI ст.
У клгтинах [9] вщкрили сторонш, незалежнi вiд них, дрiбнi органiзми: бактери - в одних, та недосконалi органiзми, тобто мжросоми, - в iнших. Цi тшьця вивiльняються з вмiсту клiтин тд час ix руйнування i здатш, при-наймнi в деяких випадках, до юнування пiсля смертi кштин та загибелi скла-деного з них оргашзму. Тодi як бути з невизнанням гетерогенезу та археогенезу тепер чи коли-небудь в шший час на Землi або де-небудь поза ïï межами? Незважаючи m на що, людству здаеться, що життя мусило колись-таки мати шший початок, шж той, що ми спостер^аемо у зародженш живого оргашзму в такому самому живому оргашзмь
Заслуговуе на увагу думка O.I. Опарша [8, 9], який в середиш XX ст. поширив теорш абюгенного виникнення життя на Земл^ при цьому вказу-ючи на виникнення живих органiзмiв iз речовин неживоï природи. Як ми бачимо, людська думка не мириться з невдачами дослщв i нагромадженими вь ковим науковим спостереженням висновками. Вона шукае створеного нею явища, якого нема в природь
Важко судити, але у виршення проблеми - чи мало життя початок на Земл^ чи зародилося на нш, чи у готовому виглядi проникло в неï ззовш? крапки не поставлено!!! У теорш, на наш погляд, невизначешсть внесли аме-риканськ учеш на початку 2008 р., а саме - змусили битися мертве серце [13]. Так, вперше в медичнш практищ нове живе серце створили на основi мертвого. Спочатку з серця мертвого пацюка спещальним розчином синтетичного миючого засобу вимили вс м,язовi клгтини. Утворений серцевий скелет потгм пометили в сумм кштин серця новонароджених пацююв. Уже на 4-й день кштини зiбрались навколо судин i почали мимовшьно скорочува-тись. А на 8-й день приеднане до спещального насосу вщновлене серце почало битися самостшно. Вченi повщомляють: "Тепер ми працюемо над ство-ренням кров'яних судин, як можна було б пересаджувати пащентам. А також вчимося добувати стов6уровг кштини людини, щоб новий орган добре при-живався". У 2008 р. важливим стало вщкриття I. Лядського з Полтави [13], який почав створювати незвичш портрети людей, накладаючи на 1'х фотогра-фiчне зображення визначений за допомогою вщомого в наущ методу елек-трофорезу iндивiдуальний генетичний код - ДНК. Як наслщок, ДНК-портре-
ти дають якнайповнгше уявлення про особистгсть, навгть про те, звгдки походить ïï родовгд, де зображення генетичного коду накладаеться на фото замов-ника г, таким чином, створюеться цглгсний художнгй образ, який до того ж мгстить детальнг й достовгрнг науковг данг. Вгн також висловив впевненгсть, що вже в близькому майбутньому украшцг масово "западуть" на ДНК-пор-трети г навгть складатимуть на 1'хнгй основг генеалоггчнг дерева сво1'х сгмей.
Це два генгальних вгдкриття, якг знгмають завгсу з питання зароджен-ня не лише живого з неживого, але й гснування генетичного життя людини г не лише на Землг. Наприклад, Бгблгя подае генетичний код життя людини як в Сонячнгй системг - 8642.13579, так г на Землг - 642.135. Тому ми впевненг, якщо можна оживити мертвий бгологгчний орган будь-яко!" живо!" гстоти в ла-бораторних умовах, то це можливо зробити лише тодг, коли такий механгзм гснуе в природг. Значить, вгн гснуе, проте наш гнтелектуальний ргвень, ще не дае пгдстав його виявити г дослгдити. На гснування такого механгзму нам вказуе наукова гнформацгя Стародавнього свгту, що зашифрована в Бгбли. Бгблгя чгтко дае вгдповгдь на питання: Чи був колись космос без проявгв життя, чи може бути космос безживним? Вгдповгдь - нг. Ми знаемо - г знаемо науково, - що космос без матери та без енерги не може гснувати. Проте, чи досить матери та енерги - без проявгв життя - для будови космосу, того Всесвгту, що доступний людському розумовг, тобто науково конструйованого? Чи живе г життя е окремим явищем в гстори матери та енерги, що часом з'являеться г так само безслгдно зникае? От в цих питаннях наукова гнформацгя з Бгбли вказуе на обов'язковгсть гснування трьох складникгв - простгр, без якого не може гснувати матергя, г енерггя, без яко1' неможливе заповнення простору матергею г, лише на третьому мгсцг матергя. При цьому з наукового погляду вичерпно вгдповгсти, що таке матергя, досить важко. I це не тому що людина не в станг зрозумгти навколишнгй свгт, швидше через те, що ми живемо в ро-згмкненому просторг. Нам не вгдомий загальний свгтовий кругообгг. Наше життя вгдбуваеться нгби по нескшченнш прямш лши, в яко1' немае початку г кгнця. На наш погляд, так не бувае. Простори космгчнг - безмежнг. Але в просторг е якгсь коливання, флуктуаци, якг г спричинюють перенапруги. Коли Бгблгя стверджуе, що рослинний свгт розвиваеться на основг вуглецю, який рухаеться вгд Сонця, то такий об'ект як рослина розсгюе матергю, спрямову-ючи ïï з вищих енергетичних ргвнгв на нижчг. А об'ект тваринного свгту, розвиваеться на основг водню, який спрямовуеться в середовище енергетично густгше, то об'ект тваринного свгту працюе як насос, нагнгтаючи водень в енергетично густгше середовище. Отже, тварина стогть на входг Сонячного двигуна, а рослина на виходг. I це зовсгм протилежнг свгти, якг вгдгграють ргз-нг ролг в природг. Тому потргбно вважати, що десь, на кгнцях нескгнченностг, мгж ними г виникають антагонгстичнг вгдносини, якг г приводять в рух матерг-альнг потоки.
Ще зг шкгльних рокгв людинг демонструють наявнгсть силових лгнгй у магнгтного поля. Також силовг лiнiï гснують г в електричного поля. Але пода-ються вони нам як абстрактнг характеристики для математичних розрахункгв. На превеликий жаль, у цьому г е помилка. Але ïï можна зрозумгти. Людинг, наразг не вдаеться побачити силову лгнгю електричного поля. А виникае вона
мГж двома протилежними зарядами, утворюючи шби наш варiант побудови свгту, який ми вважаемо нескшченним. Читаючи БГблда, ви наштовхуетесь на незрозумшу фразу "срiбна ниточка". Чи не е вона розгадкою головно1' таемницi природи. Властивост ïï безмежнi. Тому вважаемо, що коли людина зумiе побачити та навчиться використовувати силову лшда електричного чи енергетичного поля, на цьому буде покладений край у розумшш свГтового кругообГгу. У природГ, зпдно з Бiблiею, таких ниток двГ, про що ми писали рашше - "Срiбна" утворена на основГ водню - (Н) i "Чорна", утворена на ос-новГ вуглецю - (С).
Матерiальний потж у виглядГ силових лшш енергетичного поля, вини-кае мГж двома протилежними центрами природи. Один з центрГв мертвий, вщ'емний, розкладаючись випускае силову лшда матерiального потоку, а ш-ший додатнiй синтезуе ïï. У першому випадку життя зникае, у другому воно виникае. З силовою лшею, переноситься генетичний код пам'ят складових кштин об'екта розкладу, а генетичний код окремого об'екта, дшить силову ль нда на десять енергетичних частин, маючи початок - "голову" та кшець -"хвют". Важливо, що для виконання поставлених перед природою двох задач з перемотування клубка генетичного волокна i збирання розкиданого гене-тичного волокна з вузлГв зав'язГ, у людини виникае двГ фази життя у виглядГ утробного плоду i живоï людини. На це природа вщводить людиш 120 роюв. Так, наприклад, в Першш книзГ Мойсея: Буття у главГ 6, вГршГ 3 подано таку шформацда: "И сказал господь: не вечно Духу Моему быть принебрегаемым человеками; потому что они плоть; пусть будут дни их сто двадцать лет". Тому можна дати таке визначення матери:
Матерiя - це невидимГ канали енергетичного диполя мГж зникаючим та синтезуючим центрами природи, вона через Сонячну систему рухаеться у виглядГ силових лшш енергетичного чи електричного поля.
Маючи таке означення матери, нам буде легше зрозумГти будову нав-колишнього свгту. Досить важко зрозумГти закон збереження матери, який неможливо шдтвердити практично. Якщо зберГгаеться матерГя, то повинна зберГгатися i ïï маса. Згорши дрова, окислилось та зникло залГзо, - куди воно все подглось? Виходить все значно простше. Рухаючись через нашу зону Со-нячноï системи, силовГ лши енергетичного поля, дають змогу нам зробити на них певш вузловГ зав'язГ, перетворивши ïx на речовину в нашому розумшш i користуватися нею певний промГжок часу, аж поки ця зав'язь не розв'яжеться, i ця дглянка силовоï лши перемутиться на енергетичний рГвень iншоï планети, перетворивши речовину на прах та забравши генетичний код пам'ять От що залишаеться нам вщ закону збереження матерй'. А в свГтовому балансГ, матерГя дшсно не виникла i не зникла, вона просто перейшла з однiеï фази в Гншу, помГнявши енергетичш рГвнГ. I яка рГзниця для сонячноï клГтини вГд того, що генетичний код залГза зник на ЗемлГ, зате вГн виник на ВенерГ чи Мар-ti, а маючи генетичний код пам'ятГ, синтезував його там. ПГсля користування, його й там заберуть, так влаштований свГт. Це саме i з життям людини та будь-якоï тварини, лише з тГею рГзницею, що рухаючись планетами Сонячноï системи до ядра - Сонця, людина проходить еволюцшний шлях розвитку, постшно вдосконалюючись. СьогоднГ академГчна наука шдтвердила, що лю-
дина мае 7 енергетичних рГвшв тша або свого ядра, на яких розташоваш життевГ органи людини i три рГвш захисно1' оболонки - три шари шюри. Тому, не важко за аналопею зрозумГти, що в тш будь-якого живого оргашзму на планетах е ядро з життевими органами i захисними оболонками вщповщно до енергетичного рГвня планет у Сонячнш системь Це шдтверджуе те, що на планет Плутон е також ядро кштини людини, але в цьому ядрГ знаходиться тшьки один, енергетичний рГвень, один життевий орган та 9 рГвшв захисно1' оболонки. При цьому, вщживши життя на першому енергетичному рГвш та розвивши першу групу рухГв, людина, або, як ми говоримо, генетичний код пам'ят нашого життя, перемщаеться на другий енергетичний рГвень i так -до Земль Варто зазначити, що на ЗемлГ генетичний вектор людини не може, не розГрвавши зв'язок з природою, перебувати бшьше шж 123 роки, тодГ як на Плутош, за умови, що спостерГгач земний - 123456789 роюв. Це - наше життя i БГблГя його так пояснюе. Ос чому церква, з чаЫв Ч.Р. Дарвша [1] не виз-нае його матерГалютичне обгрунтування процесу видшення людини з тваринного свгту. Тому, що наукова БГблГя, стогть на позищях Планетарного еволю-цшного розвитку людини, а не земного.
Ось яку наукову шформащю, гени БГбли i церква в алегоричнш формГ у виглядГ рГзновжових i рГзнохарактерних творГв, мГфГв, Гсторичних переказГв донесла до наших дшв. Ми ж у розкритт сут числа 666 використали лише один висновок Шфагора та 18-й вГрш БГбли. (Библия, Откровения гл. 13 ст. 18 "Здесь мудрость, Кто имеет ум, тот сочти число зверя, ибо это число человеческое: число его шестьсот шестьдесят шесть"). От, що таке Мудрють, хто мав розум!!!? Сучаснш наущ i увГ сш ще не може приснитись як рГвень науки, так i науковГ здобутки, якими володши Стародавш доюторичш цившза-ци (10-2 тис. роюв тому), про яю нам сучасна наука доводить у формГ вГри про початковГ стади еволюци людини. Лопчним е запитання: "На яюй стади розвитку перебуваемо ми?", коли ми, навГть зГ своТм вагомим науково-техшч-ним прогресом i техшчним потенщалом XX столГття, не лише своеï планети не знаемо, не кажучи вже про ВсесвГт, але й не знаемо юлькосл обертГв ядра планети за рж та початку свого життя, а БГблГя подае нам цю шформащю. Це 300 обертГв ядра, 666 обертГв ядра ЗемлГ щодо земноï кори - швидюсть з якою вщбуваеться електризащя бiологiчноï законсервованоï чи усохло!, чи вiдмерлоï кштини людини у виглядГ генетичного коду пам'ят з шшого вщ-мерлого свГту, що е в ядрГ ЗемлГ i зародження живого з неживого, але подГб-ного до себе.
Як можна дГзнатися, Гз науковоï iнформацiï, що закодована у БГбли ре-лтя Стародавшх свтв [6] була i ноЫем всього прогресивного того часу, а церква впродовж останшх 10 тисяч роюв виконувала i виконуе не лише свое призначення, як берегиня духовних щнностей людини, але й одночасно стогть на варт збереження наукових здобутюв минулих цившзацш. I, на наш погляд, вщкрие науковГ здобутки лише за умови, коли наш штелектуальний потенщал хоча би зрГвняеться з 1хтм, або як написано у БГбли: ... "Здесь мудрость, Кто имеет ум, ...". Що стосуеться висновку про те, що бГблейське число "666" е числом "Антихриста", чи то "Сатани", чи то "звГра" то ми на цьому акцентувати не будемо, оскшьки це е тлумаченням теолопв, а не БГб-
ли, як "Книги Життя", що адресована з наукового погляду у виглядг таемного послання прийдешнгм поколгнням, вагомо1' для життя людини науково1' гн-формаци, але подано1' в алегоричнш формг для тих "... Кто имеет ум, ... ". Тому ми вважаемо, що XXI столгття повинно стати ключовим у розшифруваннг науково1' шформаци, закодовано1' у Бгбли для прийдешнгх поколгнь.
Висновки:
1. Природу роздглено на живу г мертву. Такгй подгл стгйко встановив-ся г, очевидно, за час гснування принципу Редг вгн одержав зовсгм гнше зна-чення у побудовг космосу, нгж той же подгл за часгв Аристотеля, коли пану-вали где1' самочинного зародження. З часгв В.I. Вернадського г до сьогоднг академгчна наука стогть на позици, що явище бгогенезу е основною власти-вгстю живого, що живе та життя створюються на Землг лише бгогенезом, шляхом еволюцгйного розвитку - вгд простого до складного.
2. Наукова гнформацгя з Бгбли також вказуе на те, що дгйсно явище бг-огенезу е основною властивгстю живого, але, що початок життя на Землг створений бгогенезом, не пгдтверджуе. Наукова гнформацгя початку життя на Землг, за Бгблгею, побудована за принципом: гз мертвого, вгд'емного центра подгбного до Сонячно1' системи, який розкладаеться, випускаються силовг лг-ни матергального потоку у виглядг генетичного коду пам'ятг, а гнший додат-нгй центр, у нашому випадку Сонячна система, синтезуе ïï за своïми головни-ми енергетичними ргвнями, зокрема г через ядро Землг, де шляхом 666 обер-тгв за ргк вгдбуваеться електризацгя бiологiчноï (усохлоï чи то неживо^ чи то законсервованоï) природою клгтини людини, чи то генетичного коду пам'ятг, що потрапила в ядро Землг пгд час переходу головних енергетичних ргвнгв планет. I ця пгдготовлена ядром до життя клгтина, не виключено, що це стов-бурова клгтина, викинута ядром Землг на ïï поверхню, г дала первгсне життя як людинг, так г аналоггчно - всьому тваринному свгту. Природа, на оживлен-ня клгтини людини через генетичний код пам'ятг, шляхом переполяризаци вгдводить 12-13 рокгв.
3. Для свгтового кругообггу, матергя - це невидимг канали енергетич-ного диполя мгж зникаючим та синтезуючим центрами природи, вона через Сонячну систему рухаеться у виглядг силових лгнгй енергетичного поля.
Лггература
1. Атеистический словарь / Абдусамедов А.И., Алейник Р.М., Алиева Б. А. и др. / под общ. ред. М.П. Новикова. - 2-изд., [испр. и доп.]. - М. : Изд-во "Политиздат", 1986. - 512 с.
2. Б1бл1я або Книги Святого письма Старого й Нового Запов1ту (¡з мови давньоеврейсько1 та грецько1 на украшську наново перекладена). - М. : Всесоюзный совет евангельских христиан-баптистов, 1989. - 959 и 296 с.
3. Библ1я. Книги Священнаго Писашя / Ветхаго и Новаго Завета. Каноническгя. В русском переводе с параллельными местами. С приложешм краткаго библейскаго указателя и объяснительными примечашями пастора Б. Геце / Юбилейное издание 1000-летие крещения Руси. - Стокгольм : Изд-во Б. Геце, 1988. - С. 288.
4. Вернадський В.1. Вибраш пращ. - К. : Изд-во "Наук. думка", 2005. - 300 с.
5. Курляндський В.В. Тайны жрецов. - М. : Изд-во "Рипом класик", 2001. - 704 с.
6. Лазарев А.С. Розшифрованная Библия или реквием цивилизации. - К. : А.С.К. "По-лиграфкнига", 2003. - 1064 с.
7. Посудш Ю.1. Ф1зика Î бюф1зика навколишнього середовища. - К. : Вид-во "Свгг", 2000. - 303 с.
8. Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А.М. Прохоров. - 4-ое изд. - М. : Советская энциклопедия, 1989. - 1632 с.
9. Украинский советский энциклопедический словарь. - В 3-ох т. / Редкол.: А.В. Кудрицкий и др. - К. : Глав. ред. УСЭ, 1988. - 2288 с.
10. Шевченко А.И. Христос : монография. - К. : ИПИИ НАНУ и МОНУ, "Наука i освь та", 2007. - 168 с.
11. Шлапак В.П. Таемне послання з минулого. - Умань : Вид-во "Комп'ютерний набiр", 2004. - 20 с.
12. Шлапак В.П. Формування уявлення про взаемозв'язок релт!' i науки // Роль науки, релт'1 та суспiльства у формуванш морально! особистосп : матер. ХХ11 Мiжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк : ПШ11 "Наука i освгта". - 2007. - С. 480-482.
13. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.stb.ua/newsv.php. Ольга Головна, програма "В1кна", СТБ. - 16 очня 2008 р.
Шлапак В.П. Религия и наука древнего мира: здесь мудрость для тех, кто имеет ум
Исследуются диаметрально противоположные трактовки одной и той же информации, которая содержится в различных научных публикациях, словарях, справочниках и Библии. Раскрывается уровень науки Древнего мира и взаимоотношения ее с религией. Расшифровывается научная информация, которая содержится в Библии с точки зрения доказательств. Установлено, что подготовленная ядром к жизни клетка - ствольная клетка, выброшенная ядром Земли на ее поверхность, которая дала первобытную жизнь как человеку, так и всему животному миру. Природа, на оживление клетки человека через генетический код памяти, путем переполяризации отводит 12-13 лет.
Shlapak V.P. Religion and science of ancient world: here wisdom for those, who has a mind
Is explored diameter opposite interpretations of one and that information, that is contained in different scientific publications, dictionaries, reference books and Bible. The level of science of Ancient peace and mutual relations opens up her with religion. The scientific information, that is contained in Bible from point of proofs deciphered. It is set that ge-ared-up a kernel to life a cage is a barrel cage, thrown out the kernel of Earth on its surface, which gave primitive life both a man and whole animal world. Nature, on the revival of cage of man through the genetic code of memory, takes the way of переполяризацп 12-13 years. _
УДК 334.722.24 Доц. Г. А. Лех, канд. екон. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ БЕЗРОБ1ТТЯ
Розглянуто проблеми безробГття в Укршш, запропоновано шляхи його подо-лання для тдвищення рГвня життя населения. Оскшьки амейш господарства належ-но забезпечують сшьськогосподарською продукщею населення своТх краш, тдтрим-ка Тхнього бГзнесу з боку держави мае бути вагомою. Проведений аналГз розвитку сь мейного бГзнесу переконуе в тому, що тшьки оргашзащя амейного бГзнесу вах проблем працевлаштування населення вирГшити неможливо. Проте системний роз-виток уах форм бГзнесу i зайнятосп за належноТ тдтримки держави допоможе ви-вести Украшу на траекторш сталого економГчного зростання.
Стан ринку пращ й тенденщя до зростання числа безробГтних свГдчать про потребу прийняття термшових i радикальних заходГв, необхщних для ви-ршення проблеми зайнятосп та створення робочих мюць. Наявна система до-помоги безробГтним не вщповщае ситуаци, яка склалася, а потребуе докорш-ного реформування. Для цього потрГбно здшснити ощнку перспективного ста-
