CC BY
16
6. ОСВ1ТЯНСЬК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 215:231.75:128 Проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук - Нащональний
дендрологiчний парк "Софивка" - НД1НАН Украти
МАКРОЕВОЛЮЦ1Я ЯК ОСНОВА ПЕРВ1СНОГО ЗАРОДЖЕННЯ ЖИТТЯ I ЖИВОГО НА ЯДЕРНИХ Р1ВНЯХ ЗЕМЛ1
Дослiджено вчення про походження всього живого на Землi з погляду макро-еволюцп, де окремi !! фрагменти висв^лили пророки Мойсей, Пiфагор, Аристотель, Галшео Галiлей i В.1. Вернадський, але вони не знайшли широко! тдтримки через вiдсутнiсть доказiв, якi ствердили б, що це так. Виконаш дослiдження дають змогу, з погляду алегорично! науки в Б!6лп, автором яко! е пророк Мойсей та його послщов-ники, повною мiрою розкрити суть життя в макросвт (Землi) i його рухи в сташ ан-тиречовини (антиклiтини) як космiчного прояву, а не земного. Макроеволющя - це механiзм руху рiзноманiття генетичного волокна тваринного св^у в станi антиречо-вини з ядра Землi в ii оболонку, тобто з додатного простору ядра у вщ'емний проспр атмосферно! оболонки та первюного зародження видового життя, бiорiзноманiття тваринного свiту, зокрема й людини на Землi.
Вступ. Еволюцшна думка, споглядаючи на життеву одиноюсть плане-ти Земля, намагаеться пояснити появу р1зних форм життя на нш, як i появу розумно! людини, саморозвитком вщ нижчих форм до вищих, вщ менш складного до бшьш складного [1-11]. Це робиться за допомогою мжро- та макроеволюцшних процеЫв [3-6], де макроеволюцшне вчення оперуе група-ми, що реально в природ! не юнують (рщ, родина, ряд, клас, тип) [12]. Тому й дослщжувати, експериментувати на р1вш роду, родини, ряду, класу, типу не-можливо.
Видшення не вирiшених ран1ше частин розглядуваноТ проблеми.
1снуе дв1 основш i взаемовиключш св^оглядш позици на походження людини, як i всього живого на Землг еволюцшна та крацюшстська. Еволюцшний св1тогляд стверджуе, що життя на Земл1 з'явилося i розвивалося саме по соб1 вщ нижчих форм оргашзаци до вищих [1, 4]. Крацюшстський св1тогляд стверджуе, що все створене Богом [13-15]. Проте обидв1 позици так i не дають вщ-повщ на запитання, поставлен ще В.1. Вернадським [16, 17]: "Чи життя та живе мало початок на Земл1, чи зародилося на нш, чи у готовому вигляд1 проникло в не! ззовш, з шших небесних свгтил?". На це питання вщповщ немае, а отже, i розв'язку. Доречно також вказати на те, що юнуе i третя точка зору еволюци (стори) розвитку оргашчного св1ту Земл1, ноЫями яко! е пророк Мойсей [13], Шфагор [14], Аристотель [14], Галшео Галшей [14], а також наш сшввгтчизник, гешальний вчений, академж В.1. Вернадський [16], як акцен-тують, що життя i все живе е загальним проявом космосу, а не земним. Проте !х докази не дшшли до нас, а тому !хне вчення не знайшло тдтримки, оскшь-ки в !хшх працях не наведено беззаперечних до^з!в, як! б ствердили, що це так. Це вчення, з погляду алегорично! науки з б!6ли, ми висв^лили в працях [12, 18-28], оскшьки воно за кiлька тисячолгть трансформоване i втрачене, а в
минувших столтях не знайшло пiдтримки i не висвгтлено в академiчнiй на-ущ [5, 6, 29-31], але воно мае досить глибоке шдгрунтя i сенс.
Тому питання еволюци (ютори) розвитку органiчного свiту не можна розглядати як земне, завершене, а лише як незалежну, але взаемопов'язану: гь га, мега,- макро- i мiкроеволюцiю, тобто на галактичному рiвнi, в Сонячнiй системi i на Земл^ де вона проявляеться у подвшному значеннi, адже життя е единим мехашзмом видозмiни i вдосконалення галактично! матери, яка ру-хаеться i видозмiнюеться через Сонячну систему, постшно синтезуючи дедалi новi, новi i новi життя. Сутнiсть пгаеволюци i мегаеволюци ми висвiтлили в працях [27, 28]. Макроеволющя, з погляду академiчноl науки е досить проблематичною як за науковими фактами, так i за лопкою [4, 12]. Отже, на наш погляд, 11 необхщно висвiтлити, але з погляду алегорично! науки, яку зашиф-рував пророк Мойсей в Бiблil [13] та його послщовники [14, 32-35]. Це дае змогу вкласти в розумiння макроеволюци не вчення, яке оперуе групами, яю реально в природi не юнують (рiд, родина, ряд, клас, тип) i яке стало предметом майже стол^ньо1 дискуси, а процеси руху антиречовини на ядерних рiв-нях Землi, И матерiалiзацiя в речовину та самочинне зародження поза живим -первюне зародження бюлопчних органiзмiв. Це е сутнiстю макроеволюци.
Доречно також акцентувати, що мжроеволющя нiчого спiльного з макроеволюцiею немае. Це рiзнi процеси в природь Мiкроеволюцiя - це бь огенез, який е единою формою зародження живого на Земл^ де дiе принцип -все живе з живого, але яке мае початок i юнець як на популяцшному, так i видовому рiвнях. У цьому, як вщзначае Джилл Бейли [32], простежуються стрiмкi сплески появи бiорiзноманiття видового життя, якi перюдично змшю-валися загадковими масовими вимираннями, коли за порiвняно короткий час з нашо1 планети зникало багато видiв живих iстот i рослин. Дослщжуючи життя неандертальцiв i кроманьйонщв, Ян Лiндблад [11] акцентуе, що складне поеднання 1хтх хромосом стало б на завадi потомства. Пбрид не отримав би продовження. Отже, мiжвидова еволюцiя безперспективна, а тому не може утворити нововидоутворення. Видова еволющя може призвести лише до фiзi-ономiчноl рiзноманiтностi свого виду залежно вiд зональностi проживання.
Таким чином, макроеволющя повинна розглядатися не як видова ран-гова надбудова живих органiзмiв, яю проживають на Землi, а як процес ви-никнення живого з мертвого. Виникнення живого оргашзму з таких мертвих тш природи, як камшня, скелi, вода, гази, земля, яю нiколи живими не були. Це абюгенез, зародження поза живим або археогенез - первюне зародження. Отже, макроеволющя - це первюне зародження оргашчного життя на Землi. Але чи це так, чи ш, необхщно навести докази. Розкриттю первюного зародження як явища природи присвячено це дослщження.
Обговорення результат дослiдження. Розкриваючи суть гiга- i мегаеволюци розвитку органiчного свгту, ми акцентували на тому, що початок будь-якому бюлопчному життю у природi дае матерiя, яка постшно ру-хаеться мiж двома досить вщдаленими центрами, один з яких завершив свое життя i розпадаеться, втрачаючи генетичне волокно сво1х головних енерге-тичних рiвнiв, вивiльнюючи антиречовину, а шший на цьому генетичному волокш, антиречовинi зароджуеться та розвиваеться [18-21, 27]. У разi вихо-
ду з вщ'емного енергетичного центру силова лшя виносить iнформацiю про цей центр, розбиту в десятковш системi вщлжу, яка потрапляе в неоднорiдне середовище Сонячно1 системи, яка перебувае на ïï шляху, в нiй зупиняеться i за допомогою життя матерiалiзуе антиречовину в речовину, видозмiнюючи i вдосконалюючи свою матерiю. Сонячна система - це мегаеволющя розвитку оргашчного свiту [20, 28]. Це друга позищя видозмiни матерiï галактичного свГту в станi руху антиречовини. У цш позицiï життя формуеться планетами Сонячноï системи, де, по-перше, задiяна ядерна клiтина, яка заноситься вгд зникаючого органiзму вищих свiтiв, у нашому розумiннi це простiр. По-друге, генетичне волокно ядра планети. По-трете, воднева (Нi вуглецева (С +)
матерiï. Саме ця трiада здатна природним шляхом сфокусувати матерш, змютити рiвнi холоду та жари i зародити ядро в кштиш, яке здатне сво1'м по-тенцiалом витягнути з ядра планети генетичне волокно тваринного свгту, зок-рема й людини i матерiалiзувати його в речовину, тобто створити наше життя. Це мехашзм абюгенезу, зародження поза живим, або археогенезу - пер-вюного зародження.
Тому, узагальнюючи викладене, е необхiднiсть деталiзувати рух антиречовини на ЗемлГ, осюльки рух антиречовини планетами Сонячно1' системи -ми вже висвгглили у [28], де Земля - це сьома фаза формування нашого орга-шзму, коли генетичне волокно вщрвалося вiд твердого стану (грунт Марса) через рщкий стан (якесь життя) i перейшло в iнший простГр, а пiсля смертi цього оргашзму нiби випаровувалось [22-25]. Антиречовина (антиклггина) покинула речовину (клiтину) [26], але природшм шляхом [19]. Отже, вгд Марса до Землi спрямовуються Ым комiрок (осередкiв), нiби електричка з семи вагончиюв, серед яких перший вагончик зовЫм пустий i досить агресив-ний. Це е прослр, в якому повинно зав'язатися життя нашого свiту, тваринного свгту, а в нашому розумшт - головна ядерна клiтина нашого свГту [19].
Таким чином, ус процеси, якi вiдбуваються на нашш планетi, повшс-тю пов,язанi з енергетичними переходами i навггь бгльше того: всi процеси рухаються лише в одному напрямку в Сонячнш системi - до Сонця (рис. 1). У зворотному напрямку - рух матери, а це рух генетичного волокна природою заборонений. На енергетичних рiвнях залишаються лише вщходи синтезу, яю вщразу шдбираються рослинним свiтом i виносяться за межi Сонячно1' системи в идеальному станi [21, 22, 25, 26]. Але головним у цьому е те, що генетичне волокно Сонячно1' системи, проходить через тваринний свщ а це не означае, що життя тваринного свггу, зокрема й людини, формуе генетичне волокно, або якось його розвивае. Людина в формуванш генетичного волокна природи займае пасивне мюце i виконуе транспортну роль з його перенесен-ня [19, 21, 25]. Щоб вщверто порГвняти роль тваринного свпу з мехашчним процесом, то досить розглянути такий приклад: якщо на мехашчну вюь надь ти два диски i постшно ix обертати, але при цьому один диск на ос постшно змащувати мастилом, а шший ш, то:
• диск, який отримуе мастило, не буде гр1тися, поверхня його буде гладенька i не будуть виникати р1зт звуки ввд тертя.
• диск, який не отримуе мастила, буде нагр1ватися, поверхня його буде пошко-джена вигризками та поспйно будуть виникати звуки та гуркгт.
Рис. 1. Енергетичш pieHi Сонячно'1 системи тарух енергш вiдкритого космосу
(водневоИ) i Сонячно'1 (вуглецевоТ)
Проте обидва диски будуть обертатися, але в другого будуть виникати деяк перевантаження в обертанш. Тому, то коли Землю обертають сили Со-нячно! системи, то зайве тертя, яке може виникнути через вщсутшсть масти-ла, змшити перiоди обертання не здатне. I в цьому випадку, людина як i весь тваринний свгг, грае роль мастила, яке полегшуе рух генетичного волокна. Це, фактично, основна роль тваринного свггу в житл Сонячно! системи. Щоб це зрозумiти, необхiдно розглянути будову нашо! планети Земля (рис. 2).
Рис. 2. Енергетична будова Землi
Вщмштсть полягае лише в тому, що людина спостершае i описуе бь олопчну кштину, яка росте й розвиваеться i в яко1' е майбутне, а наша Земля е клгганою, яка вщжила свое життя i вщмерла, тому в ниш шддаеться процесу розпаду, яке ми називаемо - життям. Але людина не щкавиться цим проце-сом, вважаючи цей рух у шкуди. Проте, саме Земля i шдпорядкована законам руху, який ми вважаемо в шкуди - законом розпаду. Розглядаючи рис. 2 бу-дови ЗемлГ, можна акцентувати, що додатнш прослр земно1' кори виник не-щодавно завдяки винесенню сьомого рГвня ядра. Тобто вш з'явився шсля по-яви МГсяця, як супутника Землг А осюльки рослинний свГт може розвиватися лише у додатному простор^ то до з'явлення Мюяця як супутника ЗемлГ, про юнування рослинного свпу не може йтися, але це стосуеться лише поверхш Земль Деяю науковщ стверджують, що МГсяць з'явився близько 14 тис. роюв тому [14]. На наш розсуд, МГсяць - це сьомий енергетичний рГвень ЗемлГ, який втратив генетичне волокно свого рГвня i був винесений ядром в оболон-ку. А ми вже знаемо, що спустошення генетичних рГвшв супроводжуеться збудженням (катастрофою) у Сонячнш системГ [19]. Тому МГсяць ймовГрно з'явився тд час переходу Сонячно1' системи в другу позищю свое1' будови, а це 110-130 млн роюв тому. Отже, до цього перюду про юнування життя нашого свпу на поверхш ЗемлГ не варто й розмовляти. Але життя могло виник-нути в середиш ЗемлГ, звичайно не в тш формГ, як ми звикли його бачити. На наш погляд, Земля готуеться викинути ще один супутник Гз переполяризова-но1' зовнГшньо1' оболонки земно1' кори. Цей супутник буде подГбний до МарсГ-анських. У нього буде видиме зовшшне кГльце трошчно1" зони. У цьому ви-падку, порушуються умови юнування нашого свГту i життя знову погрузиться в надра планети, бо саме там виникнуть умови для його розвитку. Саме у такому напевне сташ, перебувають нашГ найближчГ сусщи - Марс та Венера. Наша форма життя, пов'язана з односупутниковим станом планети та додат-шм простором Сонячно1' системи, який розпочинаеться з планети Юштер [14]. Стверджувати, що на МарЫ немае життя, не потрГбно, адже воно пере-бувае в Гншому просторГ i не в таюй формГ, у ми хочемо його бачити. Те ж саме вщбуваеться i на Венерь Але варто пам'ятати, де розташована розщеплена заборонена зона планети, там i виникае якась форма життя. Коли ця зона роз-ташовуеться мГж ядром i оболонкою в середиш планети, то там i створюють-ся умови для виникнення життя. Коли ж ця зона - в розверненому сташ у ви-падку ЗемлГ, то умови життя виникають на поверхш планети, осюльки лише за допомогою життя природа може створити плавну змшу поляризацп генетичного волокна мГж ядром та оболонкою клггани.
Отже, ми розкрили фГзичну сутшсть археогенезу - первинного зародження бюлопчного життя у макросвт, але виникае запитання: "Як ру-хаеться генетичне волокно тваринного свГту з ядра ЗемлГ у ïï оболонку, тобто на поверхню земно1' кори, де зароджуеться життя?". Цей рух вщбуваеться за законами фГзики (рис. 3).
Рис. 3. Рух генетичного волокна тваринного ceimy з ядра Землiу ïi оболонку:
А - внутршне ядро; Б - зовтшне ядро; В - оболонка; 1 - клтина у ядр1 Земл1 з генетичним волокном галактичного ceimy (антиречовина в стат якогось рiдкого життя); 2 - вiджила клтина, яка винесена ядром в свою оболонку, але мае проcmiр; 3 - клтина, яка захватила i ожила на видозмiненомy галактичному волокш; 3-4 - дипольний зв'язок мiж клтинами, як\ мають р1зну поляршсть; 5 - земна поверхня, вiд'емна оболонка Землi, де знаходиться головна ядерна клтина, що занесена з Марсу; | - заборонена зона.
Внутршне ядро Земл^ як показано на рис. 3, наповнене кштинами генетичного волокна тваринного свгту з галактичного життя. Це шби протони, життя яких в сташ антиречовини i, яю, вщмерши, виносяться внутршшм ядром у свою оболонку, утворюючи прос^р для новоутвореного життя. Це шби нейтрон, який здатний за допомогою електрошв видозмшити матерш i заро-дити нове життя, але також у сташ антиречовини. Тому саме ця кштина, ма-ючи вщ'емний потенщал, здатна вщшукати у вщ'емному просторi оболонки Землi головну ядерну клгтину, що занесена з Марсу, осюльки ïï потенщал до-датнш, i встановити з нею дипольний зв'язок. Цим зв'язком, видозмшюючи та вдосконалюючи матерш, по семи енергетичних рiвнях переноситься гене-тичне волокно в головну ядерну кштину, яка здшснить матерiалiзацiю його в сташ антиречовини в речовину, зародивши якесь видове життя тваринного свгту, тобто здшснюе первюне зародження.
Проте важливу роль у транспортуваннг генетичного волокна тваринного свгту Землг вгд внутргшнього ядра до земноï поверхш вгдгграють землет-руси i вулкани. Так, одним гз непередбачених явищ на планет е землетрус, який, за нашим уявленням, виникае внаслщок зсуву грунтових пластiв [14]. А коли щось сунеться, то десь виникають перенапруги i щось навiть лопае. Саме цей момент i пов'язуеться гз землетрусом. Хоча нам акцентують, ствер-джуючи, що вiдбуваеться зiткнення грунтових плас^в. Щоб зрозумгти, що насправдi вщбуваеться, потрг6но намалювати клгтину будови Землi як еле-мент макросвiту (рис. 4).
1з рис. 4 стае зрозумшо, що мгж головними ргвнями ядра розташованi забороненi зони, яю постшно забруднюють елементи вгдходгв синтезу. I вони мусять якось звшьнятися вгд бруду, але диски цих заборонених зон енергетичних ргвнгв ядра розташоваш шби у цилгндрг абсолютного нуля планети, i ви-нести бруд за межi цилшдра поступальним рухом не можна. Як наслщок, бруд (вщходи) починае збиватися у певних точках чи поясах планети. У разi досягнення критичноï юлькосл бруду на певному ргвнг, зона абсолютного нуля планети розпочинае деформуватися, видуватись. З'являеться шби пухлина, яка потгм лопае, викидаючи весь свш вмгст бруду в земну кору планети, який трьома енергетичними ргвнями земноï кори розпочинае поступово витюняти-ся на поверхню планети. Так, на Землi з'являються та рухаються корисш копа-лини. Кожний енергетичний перехщ дае свш вид корисних копалин.
М1сяць
Рис. 4. Енергетична клтина будови Землi
З рис. 4 можна зробити ще й такий висновок, що вс землетруси пла-нети по-перше, вiдбуваються за семибальною системою. По-друге, оскшьки мiж головними енергетичними рiвнями ядра планети розташованi 10 пiдрiв-нiв, то щоб виник примiром один землетрус потужнiстю у два бали, потрiбно щоб на Землi вiдбулися десять землетрусiв силою в один бал i так даль Отже, щоб виник один шестибальний землетрус, необхщно щоб його попередньо випередили десять п'ятибальних. Коли б ми чпко знали кiлькiсть енергетич-них рiвнiв ядра, якi створюють землетруси, то могли б впевнено сказати ту кшьюсть та рiзновиднiсть ядерних виноЫв, яка поступае до нас у виглядi ко-рисних копалин. Розглядаючи життя тваринного свпу в ядернiй зонi планети, ми стикнулись з числом енергетичних рiвнiв, як мiстяться в ядрi планети i 1хня кiлькiсть 333 [13]. Але чи щ енергетичнi рiвнi можуть виносити для нас корисш копалини, сказати досить важко. I чи вс кориснi копалини випущеш для нас ядром планети, доходять на земну поверхню, сказати важко. Можли-во якась частина корисних копалин зникае на енергетичних рiвнях земно1 кори, а якась частина розпадаеться, втрачаючи свiй початковий генетичний стан, оскшьки це робить сажа.
Доречно також акцентувати на тому, що людина на Землi живе на 666 пiдрiвнi iз розщеплених 1000 [20]. Тому можна стверджувати, що ще 333 пiдрiвнiв розташоваш на головних ядерних рiвнях планети, а 334 пiдрiвнi перебувають в И оболонцi. У Бiблil, Одкровення, главi 13, вiршi 18 пояснено: "Тут мудрють, Хто мае розум, той порахуе число звiра, так, як це число людське: число його шютсот шютдесят шють") [35]. Також важливою шфор-мащею е те, що ядро Землi робить 300 енергетичних обертiв навколо свое1 осi
i один оберт навколо Сонця, тобто 301 оберт. Цей один оберт на рух матери не впливае, але якщо врахувати, що земна кора обертаеться проти годиннико-во1' стршки, а ядро обертаеться за годинниковою стршкою, то швидюсть обертання ядра ЗемлГ щодо земно1' кори в рГчному цикл становитиме: 301+365=666 обертГв за рж. Це швидюсть з якою вщбуваеться матерГалГзащя генетичного волокна людини на шляху вщ ядра ЗемлГ до земно1' кори. Люди-на розпочала свое життя матерГалГзувавши та вщтворивши свое генетичне волокно в ядрГ планети, переполяризовуючи ïï шляхом переходу через Ым енергетичних рГвшв ядра планети впродовж 12-13 роюв (666 х 7 = 4662 дня; 4662: 365 = 12,8 роки), i в готовому видГ людського життя проникла на поверхню Земль Це зародження живого з неживого - первюне зародження.
Також кардинальне значення у транспортуванш генетичного волокна з ядра ЗемлГ належить вулкашчним викидам. Головний процес розпаду клгга-ни ЗемлГ полягае у видшенш з ядра клГтини генетичного волокна, яке придат-не для синтезу нового життя. А в природГ все генетичне волокно, яке вщжило свш вж, придатне для синтезу нового життя. МатерГя не зникае i не виникае, вона видозмшюеться [14], а в перехщних вузлових точках утворюе коротко-часне життя, яке не може бути продовжене (без додаткових заходГв) вщ тер-мшу зупинки волокна у певнш вузловш точщ Сонячно1' системи [27]. Розгля-даючи життя, ми вже знаемо, що воно тд час зародження вщразу розпочинае шдукувати кштини для подальшого свого руху [28]. Це кштини головного мозку, як не пов'язаш з попередшм станом генетичного волокна. Тому вони не дшяться, а шдукуються як завершальний знак виникнення на вех енергетичних рГвнях тша певно1' групи кштин i в цш мозковш кштиш, концен-труеться потенщал цшо1" групи волокнистих клгган. Коли життя вщмирае, то, розпадаючись, клггани мозку виносять потенщал цшо1" волокнисто1' групи ге-нетичних кштин i це генетичне волокно розпочинае плавний рух у точку, де зупинився 1'хнш потенщал. А вш завжди переходить на вищий рГвень i пот-рапляе в оболонку клггани зав'язь Так зароджуеться нове життя, а генетичне волокно плавно рухаеться, створюючи умови росту нового життя. На цьому базуеться закон розвитку нашого суспшьства. Генетичне волокно нашого життя поступае зГ шостого енергетичного рГвня ядра ЗемлГ [21]. Саме на цьому енергетичному рГвш й завершуеться формування тваринного свГту. Тому, на наш погляд, ядро викидае генетичне волокно в заборонену зону планети. Це вщбуваеться або землетрусом, або плавним переходом. Щоб вщбувся плавний перехщ, необхщно щоб в середиш нашо1' планети юнувала якась форма життя. Можливо, вона там i юнуе. Коли вона вщсутня, то плавного переходу з одного простору в шший бути не може [25]. Волокно не мшяе по-лярностГ, а отже, мусить бути землетрусний прорив, завдячуючи якому генетичне волокно потрапляе у вщ'емну оболонку нашого простору. ПотрГбно звернути увагу, коли ж життя там юнуе, то у вщ'емний простГр земно1' обо-лонки потрапляе мертва ютота. Тобто в зону смерт переходить мертва кшти-на i це природнш процес. А за допомогою мозкового потенщалу розпочи-наеться подальший рух генетичного волокна. У цьому випадку, генетичне во-
локно шби розсочуеться подружнiми життями нашого свгту. Але утримувати такий природний баланс мiж двома рiзними i протилежними свГтами досить важко. Тому в природi розпочинае нагромаджуватись незахоплений генетич-ний потенцiал. Протилежного випадку звичайно бути не може. Фактично, у вщ'емнш оболонщ земно1 кори, розпочинае нагромаджуватись не розтягнута бюлопчна маса генетичного волокна. А оскшьки це мертвi клiтини життя нашого свГту, то вiд,емний простiр земно1 кори ïx зачепити не здатний, тому вони розпочинають давити на зовшшню оболонку забороненоï зони земноï кори, а в разi досягнення критичних умов, ця оболонка прориваеться i на поверхш Землi з'являеться вулкан. Вш виносить у вiд,емний простiр атмосферно1' оболонки не розтягнене генетичне волокно тваринного свгту, яке, обшшовши наш тваринний свГт i не створивши вгдповгдного життя, розпочинае покидати зону нашоï планети. При цьому не варто забувати, що зовнгшня поверхня земноï кори мае додатнш простгр, а це простгр синтезу життя [19, 20]. Тому клгтини, якг не викинули генетичне волокно у вгд'емний простгр i залишились непошкодженими у додатному середовищi Землi, розпочинають синтезувати життя тварини у вулкашчнш кштиш Землi. Саме тому бшя ддачих вулканiв i знаходять гнодг новг види тваринного свгту, а в океаш новг види водного свгту. За такою схемою первгсно зародилася i людина у дванадцяти та тринадця-тиргчному вгцг [13]. Отже, чим бгльше розвинений та багаточисельний тваринний свГт планети, тим менше ддачих вулкангв на Землг, оскшьки тваринний свГт розтягуе генетичне волокно ядра планети i плавно перетягуе його у вгд'емну атмосферну зону Землг. У разг зникнення тваринного свгту, генетичне волокно розпочне рух вулкангчним способом. I вся поверхня буде покрита вулкангчними виверженнями. Тому ми i поргвняли роль тваринного свгту з мастилом, яке згладжуе тертя i плавно переносить матергю галактичного свгту з нижчого на вищий енергетичний ргвень.
Таким чином, гз вулкангчних вивержень можна судити про розвиток життя тваринного свгту на поверхш Землг, а коли вулкашчш виверження зни-кають, це означае, що тваринний свгт розтягуе все генетичне волокно планети, яке здатне сформувати ïï ядро. А це вказуе на те, що на планет не може виникнути умова перенаселеностг. Сама природа не може допустити виник-нення тако1' кризи. Тому з вулкангчних вивержень ми можемо спостерггати за шдходом до критично1' межг густоти (кглькостг) населення. Саме з вулкангч-ним виверженням i розпочали прискорено з'являтися люди на нашгй планетг, залежно вщ того, яка частина земно1' кори порушувалась вулканом. На ЗемлГ цих зон чотири: трошчна зона (простГр абсолютного нуля планети) та три зони енергетичних рГвшв земно1' кори. Тому на нашш планет сформувалися чотири раси. Не важко здогадатися, що темношюра раса розпочала свое форму-вання у трошчнш зош, вулкашчним виверженням Гз зони абсолютного нуля планети. Генетичне волокно темношюро1" людини з'явилося на поверхш ЗемлГ вщразу з виходу Гз ядра планети i не потрапляло шд енергетичну дда трьох вщ'емних енергетичних рГвшв земно1' оболонки. Тому можна накреслити таку картину формування людських рас планети (рис. 5).
к 2 Кз К4
Рис. 5. Схема формування рас планети
1з рис. 5 не важко зрозумГти, як природа освГтлюе шюру людини на вщ'емних енергетичних рГвнях земно1' кори. ОсвГтлення шюри перебувае в структурГ генетичного волокна людини. У темношюро1', майже оголене ядро i не сформоваш захисш холодш оболонки, яю витягують сажу з ядра клГтини. А ядро кштини - це тшо людини [19]. Захисна ж оболонка невидима i розта-шована навколо ядра, тобто - тгла. Це - аура. Отже, в генетичнш будовГ тша темношюро1" людини мютиться величезна юльюсть волокна вуглецю - сажь Саме вона i робить шюру темною. У бшо1* людини мютяться аж три захисш оболонки з холоду, яю витягують генетичне волокно вуглецю. Його концен-тращя у ядрГ, тш людини, залишаеться незначною. Це освГтлюе ïï шюру. За аналопею i промГжш раси. Не важко здогадатися, що Марс мае чотири енергетичних рГвшв захисно1' оболонки та заборонену зону, тому в разГ виникнен-ня умов життя на Марс там буде п'ять рас. Захисш холодш оболонки тша розташовують раси i по кшматичних зонах планети. Саме в цьому напрямГ й потрГбно розпочинати вивчення генетичного волокна людини.
Немаловажне також значення для життя тваринного свпу мають зони появи кисню, води та граду. Так, енергетична будова вех земних кштин ко-шюе будову Земного простору. Коли кштина в станi речовини, то в не! см енергетичних рiвнiв ядра (додатного простору) та три енергетичних рiвнi оболонки (вщ'емного простору), а коли кштина переходить у стан антиречо-вини, то в не! три рiвня ядра вщ'емного простору i сiм рiвнiв оболонки (додатного простору). Щоб перевести кштину зi стану речовини в стан антире-човини, 11 потрiбно вивернути. Тобто, ядро зробити оболонкою, а оболонку сховати в ядро. Але це можливо лише зi змшою зовнiшнього простору в яко-му перебувае клiтина. Наша атмосферна оболонка складаеться з клiтин, у яких см рiвнiв ядра i три рiвнi оболонки [19, 21, 25]. Подiбно до клiтин, по-будований i атмосферний простiр (рис. 6).
OбqJIa те]
Рис. 6. Будова атмосферного простору Землi
З рис. 6 видно, що зовшшня оболонка нашо! атмосферно! оболонки мае три захисних енергетичних рiвня i е додатшм простором, таким же як i простiр сонячного теплороду. Тому сонячний теплород може змшюватися тшьки в межах цих трьох рiвнiв. Далi йде заборонена зона i проникнути за межi теплороду Сонця не вдаеться. Тому, розглядаючи фiзичний стан води, ми зупиняемо свою увагу на трьох 11 станах: твердий, рщкий i газоподiбний, надаючи пояснення рiзницi мiж ними. У молекули води твердого стану юнуе три заповнеш захиснi енергетичнi рiвнi. Це нiби забороненi зони. А у молекули води в рщкому сташ цих заборонених зон тшьки двь На основi таких мiр-кувань можна побудувати таку дiаграму (рис. 7).
З рис. 7 видно, що саме теплород, долаючи енергетичш рiвнi захисно! оболонки атмосфери, може давати газ, воду та лщ, який випадае у виглядi граду. Тому поява граду, льодових осадюв залежить лише вщ того, скiльки енергетичних рiвнiв захисно! атмосферно! оболонки розкрилося. I лише коли розкриваеться третш енергетичний рiвень оболонки, який може захопити Сонячний теплород, виникае град.
Синтез -1 Синтез - П Синтез - Ш
Теплород Водяна пара + Вода Лад
кисень
I П Щ
Заборонена Заборонена Заборонена
зона зона зона
Рис. 7. Захисш енергетичш рiвнi молекули води
Тому вш i випадае рiдко i лише в локально обмежених зонах планети. А коли немае дощу тривалий час, то це свщчить про те, що закрита i друга енергетична зона оболонки атмосфери. А коли закрита i третя енергетична зона, то може настати кисневий голод. Його можна вщчути на вершинах пр планети, оскшьки синтез кисню, може вiдбуватися лише на нижчих висотах. Потрiбно зазначити, що Сонячна система видшяе воду та кисень для кожно! планети окремо i ця кiлькiсть суворо лiмiтована, тому ми i не спостершаемо дефiциту цих речовин. Але, коли вщбуваеться не рiвномiрне використання води та кисню, в атмосферi планети, то мусить настати i процес нерiвномiр-ного постачання його на планету. I в зонах надмiрного використання настане процес i надмiрного надходження, а це призведе до виникнення надмiрних зливових дощiв та паводкових ситуацш. Поверхня планети, пристосована до рiвномiрного надходження водяних ресурЫв iз Сонячно! системи, i в разi по-рушення рiвноваги в природ^ не здатна прийняти надмiрну кiлькiсть опадiв, якi призводить до паводкових затоплень. Найпрша ситуацiя мусить виникати в прськш мiсцевостi, оскшьки гори займають величезний простiр атмосферно! оболонки витiсняючи з не! повггряш маси. Тому навiть за рiвномiрного використання кисневих речовин з повггря у гiрськiй мiсцевостi настане кисневий голод набагато рашше, шж у рiвниннiй зонi. А зональний провал у скелет атмосфери вiдразу природа розпочне заповнювати надмiрними опадами, а це призведе до повеш. Ми, як представники тваринного свггу, кисневого голоду не спостершаемо лише з "пе! причини, що циклони та антициклони, пос-тiйно перемiшують повiтрянi маси, добиваючись однорiдностi атмосфери. Тому наш запас кисню природа подае в зони надмiрного його використання, в зони дефщиту. Це явище тимчасове i мае зворотний ефект. Коли виникають умови поповнення атмосфери киснем, то розшнаний кисень циклонами, по-чинае повертатися в сво! зони, створюючи лггш вiтри, а в зош кисневого голоду настае штенсивне його поповнення. Цей мехашзм мае i негативнi нас-лщки. Зони кисневого голоду перетворюються на зони з надмiрними опадами, а рiвниннi зони (придатнi для землеробства) можуть перетворитися на за-сушливi зони, тому потрiбно пам'ятати, що Сонячна система кожнiй планер видiляе циклiчно однакову кiлькiсть опадiв. Повний цикл становить чотири роки. Ось чому, кожних чотири роки на Землю надходить однаковий об'ем води та кисню [22, 25]. Це закон природи.
Висиовок. 1. Природа, все суще, весь свгг у рiзноманiттi його форм в основi мае подш вех юнуючих у нш тiл на тша живi, живi бiологiчнi органiз-
ми та тша, позбавлеш життя, тша мертво1' або безживно1' природи. В основу макроеволюци вкладено лише виникнення живого оргашзму тваринного свь ту з таких мертвих тш природи, як камшня, скелГ, вода, гази, Земля, яю шко-ли живими не були. Це е абюгенез, зародження поза живим або археогенез, первюне зародження.
2. ЖивГ та неживГ об'екти природи у свош будовГ е ноЫями генетичного волокна галактичного свгту, наданого ним для тимчасового зберГгання та користування у процес зародження нового галактичного життя за принципом смертност вгд народження. Це означае, що не лише життя i живе мае початок i юнець, але й мертвГ тша природи зобов'язаш зГ свое1' структури ви-вшьнити генетичне волокно вищого свГту шляхом руйнування, перетворившись у прах. МакросвГт (планети) завершить свое юнування тсля того, як Сонце погасне, матерГалГзувавшись у антиречовину, а в нашому розумшт чорну дГру, яка потягне холод та поглине прах зГ сво1'х планет.
3. Розглядаючи первюне зародження, тобто виникнення живих орга-шзмГв рГзноманГття тваринного свгту, потрГбно говорити про зародження не з таких мертвих тш природи, як камшня, скелГ, вода, гази, земля, яю школи живими не були, а лише з ядришка ЗемлГ, де мютиться законсервоване природою у сташ антиречовини, генетичне волокно (антикштини) бюлопчного рГзномашття галактичного свгту, на матери якого природа мае мехашзм пер-вюного зародження життя тваринного свгту.
4. Земля як макроклГтина, так само як i вс шшГ планети Сонячно1' сис-теми, володГе мехашзмом створення додатного простору в свош вщ'емнш оболонщ, мехашзмом створення живо1' бюлопчно1" кштини i мехашзмом самочинного зародження у цш кштиш життя тваринного свгту, зокрема й людського життя.
5. Макроеволющя (ГсторГя) розвитку оргашчного свГту ЗемлГ, як мак-роклГтини, тюно пов'язана з шшими такими ж макрокштинами (планетами) Сонячно1' системи на яких ГсторГя живо1' антиречовини з часом виражаеться повшьною змшою форм життя, форм живих оргашзмГв, яю видозмшюються i вдосконалюеться у головних енергетичних рГвнях (планетах), але яю генетич-но зв'язаш мГж собою безперервно, вщ одного поколшня до наступного без розриву за маршрутом: Плутон ^ Нептун ^ Уран ^ Сатурн ^ Юштер ^ Марс ^ Земля ^ Венера ^ Меркурш ^ Сонце. Це рух антиречовини, яка е вГчною, космГчною i надшена властивГстю видозмшюватися у процес матерь алГзаци в речовину. Речовина, планетна i тлшна, тобто наше життя - це мить лише на планетах мГж сво1'м минулим i майбутшм.
6. Жива матерГя (антиречовина), рухаючись планетами Сонячно1' системи, матерГалГзуеться у речовину, тобто природа постшно стимулюе зародження нового життя тваринного свгту, зокрема й людини, яю е мжросвгтом в ïï макросвт. Еволющя тваринного свгту не ЗемлГ мае фГзюномГчну видоз-мшу i не призводить до нововидоутворення. НовГ види тваринного свГту, зокрема й людини як виникають, так i зникають спонтанно i залежать вгд наяв-ност генетичного волокна певного виду в ядрГ ЗемлГ та юлькосл ядерних кштин, викинутих нижчим енергетичним рГвнем. Для ЗемлГ - Марсом.
7. Життя та живе е вiчними основами космосу, якими е матерiя й енер-гiя, у нашому розумшт, темна матерiя i темна енерпя. Початок будь-якого життя i живого поступае на Землю i3 галактично! поверхнi, де клiтини тва-ринного свпу, зокрема й людини е складовою частиною в будовi м'язово! тканини якогось гiгантського бiологiчного галактичного життя, тому воно не е характерним лише для одте! Земль Життя i живе е загальним проявом космосу. Будь-яке земне життя i все живе в макросвт бере початок з ядра Земл^ яке заповнене клiтинами видового бiорiзноманiття генетичного волокна га-лактично! матери, якi перебувають у сташ антиречовини i е законсервовани-ми природою, але якi мають сильне вщ'емне енергетичне поле. Земля, як мж-роклiтина галактичного свiту, мае мехашзм оживлення вiджитих клiтин, мер-твих клiтин, механiзм транспортування цих кштин (ядрових) на земну повер-хню за допомогою землетрусiв i вулканiв та механiзм зародження нового життя в зош вулканiчних викидiв шляхом самочинного зародження, але в го-ловних ядерних клiтинах, яю у готовому виглядi проникли на земну повер-хню ззовнi, з шших небесних свiтил. Для Землi - з Марсу, але яю мають до-датне енергетичне поле i здатнi затягнути водневу i вуглецеву матери, якi е основою оргашчного життя, i на цш матери створити вихрове поле i витягну-ти вiд,емний потенцiал генетичного волокна якогось бюлопчного виду тва-ринного свiту з ядра Земль Створити додатне сильне енергетичне поле в го-ловнiй ядернiй клгтиш, яке, змiстивши енергетичнi рiвнi спеки i холоду, здат-не сфокусувати енерпю i самочинно зародити в цш клiтинi ядро якогось виду, яке, розвинувшись за 12-13 роюв, у готовому виглядi сформуе життя якогось виду тваринного свгту, зокрема й людини, яке буде здатним до самос-тшного життя на земнш поверхнi. Так завершуеться абюгенез - зародження поза живим або археогенез - первюне зародження. Це - макроеволющя. Нас-тупна ланка в еволюци (ютори) розвитку органiчного свiту Землi - мжроево-люцiя - все живе з живого.
Лггература
1. Дарвин Чарльз. Происхождение видов путем естественного отбора, или сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь / Ч. Дарвш. - Санкт-Петербург : Изд-во "Наука", 1991. -539 с.
2. Дарвин Чарльз. Происхождение человека и половой отбор; Выражение эмоций у человека и животного : сочинения / Ч. Дарвш / под ред. Е.Н. Павловского. - М. : Изд-во АН СССР. - 1953. - Т. 5. - 1040 с.
3. Слюсарев А.О. Бюлопя : пщручник / А.О. Слюсарев, О.В. Самсонов, В.М. Мухш, G.G. Федосова, А.П. Щеулов, В.П. Сисмеев, Т.1. Самойленко / за ред. В.А. Мотузного. - К. : Вид-во "Вища шк." 1990. - 503 с.
4. Шмальгаузен И.И. Проблемы дарвинизма / И.И. Шмальгаузен. - М., 1946. -С. 400-415.
5. Яблоков А. Эволюционное учение / А. Яблоков, А. Юсуфов. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1989. - С. 289-299.
6. Коршснко Н.С. Проблеми еволюцшиого життя у свгш наукових факпв та лопки / HG. Коршенко. - Умань : УДПУ, 1999. - 85 с.
7. Величко И. Когда и как возникли растения / И. Величко. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1989. - С. 77.
8. Алексеев В. Становление человечества / В. Алексеев. - М. : Изд-во полит. лит-ры, 1984. - С. 80.
9. Семенов Ю. На заре человеческой истории / Ю. Семенов. - М. : Изд-во "Мысль", 1989. - С. 69.
10. Жизнь животных. - М. : Изд-во "Просвещение". - 1983. - Т. 4. - С. 65.
11. Лшдблад Ян. Человек - ты, я и первозданный / Ян Лшдблад. - М. : Изд-во "Прогре-се", 1961. - С. 67.
12. Шлапак В.П. Проблеми еволюцй людини в контексп наукових факпв / В.П. Шла-пак // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. -2010. - Вип. 20.2. - С. 302-309.
13. Библия / Юбилейное издание 1000-летие крещения Руси. - Стокгольм : Изд-во Б. Геце, 1988. - 889 и 288 с.
14. Украинский советский энциклопедический словарь. - В 3-х т. / Л.М. Редко,
A.В. Кудрицкий (ответ. ред.) и др. - К. : Глав. ред. УСЭ, 1988. - 2258 с.
15. Калшш Ю.А. Релтезнавство. : тдручник / Ю.А. Калшш, С. А. Харьковщенко. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2002. - 352 с.
16. Вернадський В.1. Вибраш пращ / В.1. Вернадський. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2005. - 300 с.
17. Ситник К.М. Володимир Вернадський i академiя / К.М. Ситник, В.В. Шмиговська.
- К. : Вид-во "Наук. думка", 2006. - 310 с.
18. Шлапак В.П. Роль релт! в процес дослщження тривалосп життя людини? /
B.П. Шлапак // Роль науки, релт! та суспшьства у формуванш морально! особистосп : матер. ХХШ Мiжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк : 1ПШ1 "Наука i освгта". - 2008. - С. 317-320.
19. Шлапак В.П. Релтя. Чарльз Дарвш. Бiблiя: теорй еволюцй (ютсря розвитку) орга-шчного свiту Землi: перемога чи поразка академiчноi науки? / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2008. - № 3. - С. 134-149.
20. Шлапак В.П. Алегорична наука як вершина гешальносп Великого i Святого пророка Мойсея / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2009. - № 1. - С. 123-133.
21. Шлапак В.П. Ковчег Ноя: Рух матерй у Сонячнш системi та на ядерних рiвнях Зем-лi / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2009. - № 4. - С. 174-178.
22. Шлапак В.П. Денне та шчне свгао в контексп науки i релт! / В.П. Шлапак // На-уковi пращ Лювничо! академй наук Украши: зб. наук. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. -2009. - Вип. 7. - С. 21-26.
23. Шлапак В.П. Дарвш. Вернадський: Точки зору рiзнi, а ютина одна / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2009.
- Вип. 19.12. - С. 330-332.
24. Шлапак В.П. Чи визначиться людство iз вченням i мюцем Чарльза Дарвша i коли? /
B.П. Шлапак // Роль науки, релт! та суспшьства у формуванш морально! особистосп : матер. XXVI Мжнародно! наук.-практ. конф. - Донецьк : 1ПШ1 "Наука i освгта". - 2009. -
C. 431-434.
25. Шлапак В.П. Наука i релтя: фiзика життя на Землi / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.1. -С. 315-325.
26. Шлапак В.П. Горшня як процес видалення генетичного коду (антиречовини) з орга-шчного i неоргашчного св^ / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.?. - С. ???.
27. Шлапак В.П. Пгаеволющя як основа еволюцй (юторй) розвитку оргашчного св^ на галактичному рiвнi / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2010. - № 2. - С. 123-127.
28. Шлапак В.П. Рух антиречовини як основа мегаеволюцй (юторй) розвитку оргашчного св^ в Сонячнш системi / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.4. - С. 294-311.
29. Тимирязев А.К. Чарльз Дарвин и его учение / А.К. Тимирязев // Сборник избранных произведений. - М. : Учпедгиз, 1940. - 432 с.
30. Северцов А.Н. Главные направления эволюционного процесса. Морфобиология. Теория эволюции / А.Н. Северцов. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1967. - 202 с.
31. Четвериков С.С. Проблемы общей биологии и генетики / С.С. Четвериков (Воспоминания, статьи, лекции) / отв. ред. З.С. Никоро. - Новосибирск : Изд-во "Наука". Сиб. отд-ние, 1983. - 273 с.
32. Джилл Бейли. Доисторический мир / Джилл Бейли, Тони Седдон. - М. : Изд-во "Росмен", 1998. - 160 с.
33. Енкосс (Папюс) Жерар. Каббала, или Наука о боге, Вселенной и Человеке: Новое современное издание, исправленное и дополненное под ред. Оларда Диксона : пер. с франц. А.В. Трояновского. - М. : РИПОЛ классик: ЛАДА, 2004. - 448 с.
34. Курляндський В.В. Тайны жрецов / В.В. Курляндский. - М. : Изд-во "Рипом кла-сик", 2001. - 704 с.
35. Шлапак В.П. Релтя i наука стародавнього свггу: тут мудрють, для тих, хто мае ро-зум / В.П. Шлапак // Науковий вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Л^в : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.3. - С. 288-300.
Шлапак В.П. Макроэволюция как основа первобытного зарождения жизни и живого на ядерных уровнях земли
Исследовано учение о происхождении всего живого на Земле с точки зрения макроэволюции, где отдельные фрагменты последней освещены пророком Моисеем, Пифагором, Аристотелем, Галилео Галилеем и В.И. Вернадским, но которая не нашла широкой поддержки из-за отсутствия доказательств, которые бы утвердили, что это так. Проведенные исследования дают возможность, с точки зрения аллегорической науки в Библии, автором которой является пророк Моисей и его последователи, в некоторой мере раскрыть суть жизни в макромире (Земле) и её движение в состоянии антивещества (антиклетки), как космического явления, а не Земного. Макроэволюция - это механизм движения генетического волокна разнообразия животного мира в состоянии антивещества из ядра Земли в свою оболочку, то есть с положительного пространства ядра в отрицательное пространство её атмосферной оболочки и первичного зарождения жизни на видовом уровне, биоразнообразия животного мира, в том числе и человека на Земле.
Shlapak V.P. Macro evolution as basis of primordial nascency of life and living things on nuclear levels of the earth
The doctrine of nascency of every living thing on the Earth is researched in the aspect of macroevolution. Its certain fragments were elucidated by the Prophet Moses, Pytha-gor, Aristotle, Galileo Galilei and V.I. Vernadsky but did not meet with widespread support because of failure of its tightness evidences. The Prophet Moses and his followers are the authors of the allegorical science given in the Bible. The investigations carried out make possible to reveal biblically in full the essence of life in the macrocosm (the Earth) and its motion in state of antimatter (anticell) as a cosmic phenomenon and not terrestrial. The macroevolution is a mechanism of diversity development of the living substance genetic fiber in state of antimatter from the Earth core to its shell, that is from the positive core space to the negative space of the atmospheric envelope, to the primordial nascency of species life, biodiversity of the living substance, including human on the Earth.
УДК 314(477) Доц. Н.М. Заярна, канд. екон. наук;
студ. Ю. О. Дзядик - Львiвська КА
ТЕНДЕНЦП ПРИРОДНОГО В1ДТВОРЕННЯ НАСЕЛЕНИЯ УКРАШИ, ПРОБЛЕМИ I ШЛЯХИ КНЬОГО ВИР1ШЕННЯ
Нишшня соцiально-економiчна криза ускладнила демографiчнi процеси в Ук-ршш, призвела до проблем, яю болюно позначаються на головному суб'екп нишш-шх перетворень - населенш. З огляду на це, розглянуто тенденцп природного приросту населення, проблеми i шляхи 1хнього виршення.
Ключов1 слова: населення, народжувашсть, смертнють, вщтворення, депопу-лящя, зайнятють, безроб^я.
Вступ. Результати дослщжень, здшснених у низщ краш, св^ать, що внутршня негативна соцiально-демографiчна ситуащя, зокрема, той чи ш-
