CC BY
31
6. ОСВ1ТЯНСБК1 ПРОБЛЕМ!! ВИЩО1 ШКОЛИ
УДК 215:231.75:128 Проф. В.П. Шлапак - Нацюнальний дендрологiчний парк "Софивка", Науково-доШдний тститутНАН Украти
НАУКА I РЕЛ1Г1Я: Ф1ЗИКА ЖИТТЯ НА ЗЕМЛ1
Розкрито динамiку руху енергл водню та вуглецю в Сонячнiй систем^ а також на Землi з позицп б!6дп. Висвiтлено i обгрунтовано рух матери на головних енерге-тичних рiвнях планет, ii переходи та роль, що лягло в основу подшу часу на тижш i роки в 365 та 366 дшв. Наголошено на те, що рух матери та робота планет в Соняч-нш ^^reMi тисно пов'язанi з фiзичними явищами i процесами Галактики, якi природа ч^ко регламентуе. Ui науковi здобутки були вiдомi людинi Стародавнього свгту, якi накопичувалися впродовж 4000 роюв до Рiздва Христового i через Бiблiю донесенi до наших дшв, чим пророк Мойсей зарекомендував себе як неперевершений науковий генш.
Вступ. Сонячна система рухаеться навколо центру нашоi Галактики з середньою швидюстю 250 км/с i робить один оберт навколо центра Галактики за 200-240 млн земних роюв [3]. Пщ час руху вщ афелiйноi до периге-лiйноi позицш вся Сонячна система, зближуючись з центром нашоi Галактики - стискуеться, а на вщр1зку орбгти вщ перигелшно'' до афелшно'' позицш на орбт, вщдаляючись вщ центра нашо'' Галактики - розширюеться. Таким чином, через кожш 100-120 млн роюв Сонячна система (та вс ii складники), рухаючись навколо центра нашоi Галактики, то розширюеться, то стискуеться. Протягом вказаного часу планети Сонячноi системи зближуються або вщдаляються вщ Сонця [6]. Таким чином, як вказуе Т.В. Радьо [7], один галактичний цикл завершуеться, починаеться шший, але все повторюеться не однаково, з урахуванням руху нашоi Галактики на метагалактичнш орбт. Проте, дослщження показують, що вс небесш тша Сонячноi системи та 'хш складники змшюють розм1ри одночасно [8]. Це пояснюеться тим, що Земля та шш1 небесш тша Сонячноi системи з кожним роком отримують дедал1 бь льше тепловоi та радiацiйноi енерги за рахунок загального потеплшня та шд-вищення рад1ацй" простору в системах, як стискуються, що приводить до зближення Земл1 з Сонцем, стиснення Сонця, Земл1 та шших небесних тш.
ТА • • • • •• ^ •
Видшення не вирiшених ран1ше acneKTiB загально1 проблеми, якi стали предметом цього дослщження. Перша книга "Буття", автором яко'' е Великий i Святий пророк Мойсей, висвгтлюе юторда створення свгту. Але, особливо, ютотною в цш частиш книги е в1ршована м1фолог1я, яка мютить елементи науково'' алегори. Так, наприклад, у першш книз1 Мойсея: Буття. Глава 1, в1рш 14 сказано: "I сказав Бог: так будуть свгтила на тверд! небеснш, для вщдшення дня вщ ноч1, i для знамен i чашв, i дшв, i роюв " [1, 4]. Але чи розум1емо ми сказане? Академiчна наука в енциклопедичному словнику [8], також подае шформащю про секунду, годину, день, тиждень, мюяць, рш. Проте, нас цiкавить тиждень i рш. На них i зупинимося. Так, тиждень - про-
мiжок часу у Ым дiб. Вперше введений у Стародавнш 1нди (7 дшв тижня по-в'язували з вщомими на той час 7 планетами). Рж - промiжок часу, який при-близно дорiвнюе перiоду обертання Землi навколо Сонця. В астрономи роз-рiзняють сидеричний рiк (зоряний), що вщповщае одному видимому оберту Сонця по небеснш сферi щодо нерухомих зiрок. Вiн становить 365, 2564 се-реднiх сонячних дiб. Тропiчний рiк - промiжок часу мiж двома послiдовними проходженнями центрау ютинного Сонця через точку (середню) весняного рiвнодення (365,2422 дiб). Аномалютичний рiк - промiжок часу мiж двома послiдовними проходженнями центра Сонця через перигей його видимо! ге-оцентрично! орбiти (365,2596 дiб). Дракошв рiк, що вщповщае часу мiж двома послiдовними проходженнями Сонця через один i той самий вузол орбгги Мiсяця на еклштищ (346,6200 суток). Календарний рiк становить 365 дiб для простих роюв i 366 дiб для високосних роюв.
Таким чином, виникае запитання: "Чому та навiщо цифри рiзнi?, Як ними користуватися? Адже вщомо, що збiльшення долi секунди спричинить перебо! облiку дня i ноч^'. Але вiдповiдi немае. Цифри рiзнi, а iстина одна. Проте, незважаючи нi на що, ми завжди знаемо, що початок робочого дня це 8-а година ранку, кшець 17-а година дня, пiвнiч 12-а година ночi i так щоден-но, повiк-вiкiв. Але ми додаемо секунду чи ще щось i пов'язуемо це з природ-ними подiями, а головне, придумуемо красивi пояснення для урегулювання вигаданих нами розбiжностей. Тому, з цього погляду, виникае потреба також ознайомитися з фiзикою життя на Землi в контекст зашифровано! науково! iнформацi!, що мютить Бiблiя i яка в академiчнiй науцi не розкрита.
Опис результатов дослiджень. За енциклопедичним словником [8] життя, з матерiалiстичного погляду, е одшею iз форм юнування матерi!, яка якiсно вища, шж фiзичнi i хiмiчнi форми, що закономiрно виникае при пев-них умовах в процес !! розвитку. Життя реашзуеться в iндивiдуальних бюло-гiчних органiзмах - видах [6]. Кожний оргашзм е вщкритою системою, для яко! характернi наявшсть обмiну речовин, здатнiсть до розмноження, росту, активно! регуляци свого складу i функцiй, до рiзних форм руху, дратування, пристосованост до навколишнього середовища.
На противагу дiалектико-матерiалiстичному розумшню життя, як тра-ктують теологи та фшософи-щеалюти, життя е результатом творчого акту духовного початку створення свггу Богом з шчого. Заслуговуе на увагу думка Аристотеля та його продовжувачiв Я. Ван Гельмшта, Г. Шталя, I. Мюллера, Х. Дриша, якi з бюлопчного погляду, визнають iснування в оргашзмах нема-терiально! надприродно! сили (життева сила, душа та iн.), що управляе жит-тевими явищами [8]. У працях С. Александера i К. Ллойда Моргана просте-жуеться концепщя, яка розглядае розвиток як стрибковий процес, за якого виникнення нових, вищих якостей зумовлено щеальними силами, а вчення Я. Смггса розглядае свгг як результат творчо! еволюцi!, якою управляе нема-терiальний чинник цiлiсностi [2, 8]. З погляду академiчно! науки, людське життя, як будь-яке iнше на Земл^ виникае на зав,язi двох енергш (С-Н). Проте, як життя виникае з погляду Бiблi!, ми детально описали в [9, 10]. Що це за енергп, ш для кого не секрет, адже Всесвгг (вщкритий космос) заповнений
елементарною речовиною з таблицi Менделеева - воднем (Н ). Елемента, простшого як водень у природi просто не юнуе i тому в таблиц хiмiчних елементiв вiн знаходиться на першому мiсцi пiд номером один. Загальновщо-мо, що Сонячна Система складаеться з дев'яти планет: Меркурш, Венера, Земля, Марс, Юштер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон [2, 3, 8]. Використавши тдказку Пiфагора [8] про те, що в Сонячнш системi все побудовано по деся-тиннiй системi ми отримаемо послiдовний цифровий ряд вщ 1 до 10 (12345678910). А оскшьки ми живемо в перюд пiсля Сонячно! катастрофи [9], де наш свгг займае другу позищю в будовi Сонячно! системи, перейшов-ши з десяти- на дев'ятиенергетичний рiвень, то катастрофа змiнила i генетич-ний код Сонячно! системи на дев'ятизначний рiвень: 123456789. Це числа натурального ряду, а тепер уявiмо, що цей дипольний вектор розмщений у вих-ровому пол^ то миттево виникне енергетична сшраль мiж спорiдненими ядрами i оболонками макросвiту, де вiд напрямку обертання зовнiшнього свiту буде залежати рух матерi! в центр спiралi або винесення матерi! з центру сшраль Тому генетичний код всього живого в Сонячнш систем^ у десятиннш системi облжу на дев'ятиенергетичному рiвнi, мае вигляд: 864213579, а пла-нети мiж Сонцем i вiдкритим космосом утворюють дев'ять енергетичних рiв-нiв, кратних числу 10.
Рис. 1. Рух енерги водню в Сонячнш cucmeMi
Таким чином (рис. 1), якщо енерпя вщкритого космосу дорiвнюе оди-ницi (W=1), то енергiя Сонця вщносно eHepri! Всесвгту дорiвнюе (W=1010) космiчних одиниць. Доречно зазначити, не вдаючись у деталi, що лише нет-радицiйна медицина спостер^ае за енерпею i вимiрюе !! саме в цих одини-цях. А оскшьки Земля перебувае на третьому рiвнi вiд Сонця i на сьомому вщ вiдкритого космосу (рис. 2), то !! енерпя становить (W=3-10 ) космiчних одиниць. Вщповщно, енергiя Марса (W=4-106), а Венери - (W=2-108). Це свщ-чить про те, як шдказуе Пiфагор [8], що енергетичш рiвнi кожно! з планет Сонячно! системи не е нескшченними, а мають певнi межi, так зваш заборо-ненi зони, через як будь-яка матерiя, щоб перейти в зону вищого енергетич-ного рiвня планети, повинна збiльшити послiдовно свою енерпю в десять ра-зiв, вiдповiдно до енергетичного рiвня планети, на яку вона переходить. Це шдтверджуе те, що в природi юнуе механiзм нагромадження енергi!, за допо-могою якого матерiя може переходити з одного на шший енергетичний рь вень, так само, як юнуе в природi мехашзм створення живо! клiтини з шчого. Так, Перша книга Мойсея: Буття, глава 1, вiрш 27 "I створив Бог людину за
образом сво!м ... чоловiка i жiнку створив", а у главi 2, вiршi 7 сказано: "I створив Господь Бог людину з пороху земного. I дихання життя вдихнув у нiздрi 11, - i стала людина живою душею", тут же у главi 3 вiршi 19 читаемо: "У пот свого лиця ти !стимеш хлiб, аж поки не вернешся в землю, бо з не! ти взятий. Бо ти порох, - i до пороху вернешся". Бiблiя в алегоричнш формi стверджуе про те, що вона е носiем механiзму первинного зародження життя на Земл^ мехашзму створення живо! клiтини. Шукай, розшифруй i скорис-тайся ним!!! А вже попм, тут же глава 1, вiрш 28, вказано "... i сказав !м Бог: плодгться i розмножуйтесь, i наповнюйте Землю, i володiйте нею ...".
Рис. 2. Енергетичш pieHi Сонячно'1 системы тарух енергш вiдкритого космосу
(водневоИ) i Сонячно'1 (вуглецево'1)
Отже, енерпя водню (Н-) до земного piBM проходить шiсть закшче-них головних енергетичних переходiв, а на Землi утворюеться сьомий "пус-тий" енергетичний рiвень (рис. 3).
Рис. 3. Схема енергетичнихрiвнiв Сонячно'1 системи (алегоричне зашифрування
тижня в Бiблi'l)
Ось, що означае в Бiблi! число 7, ось, чому тиждень складаеться з семи дшв. Де шють робочих, а сьомий порожнш (вихщний). Природно, за ана-лопею, на Венерi тиждень складаеться з восьми дшв. На Марс тиждень складаеться з шести дшв. Тепер стае ясним, чому Бог створював свгт на Землi сiм днiв [1, 2]. Ш!сть днiв трудився, а сьомий вщпочивав, а не так, як трактуе ен-циклопедичний словник [8], що тиждень - промiжок часу, який складаеться з семи дiб, як прирiвнювались з вщомими у Стародавньому свiтi 7 планетами. Тому щкаво, з погляду Бiблi!, що ж значить тиждень - Ым днiв? Що вщбу-ваеться iз Землею за цей елементарний цикл? Вщповщ на це питання в Бiблi! знайти дуже важко, але вона е. По-перше, з семиденного тижня стае ясним, що наш календар складений не на енергп Сонця (С+), а на енергп Всесвгту, водню (Н-). Ця енерпя для тваринного свгту, а отже, i для людини - смертельна. Саме цю енергш спалюють на людях в церквь Отже, вона горюча. Саме на спалюванш ще! енергi! вiдбуваеться синтез на Сонщ. Це е тдтвер-дженням того, що не потрiбно шукати запаси водню (Н-) на Сонцi. Туди за допомогою дев'яти планет, проходячи дев'ять енергетичних рiвнiв, йде не-впинно подача енергп водню (Н-) з космосу. Але ми повиннi знати, що енерпя проходить через енергетичний рiвень Землi i Земля подае, штовхае !! на Сонце. Ось де ключ до розв'язки енергетично! катастрофи Землi. Дещиця ще!
енерги 3Ïrpie всю Землю! Необхiдно тiльки навчитися ïï вiдбирати i викорис-товувати. Хочу зазначити, що юнуе дивне явище використання eHepriï Всес-вггу в побутових потребах людини. Це фантастика. Але, цей мехашзм вщо-мий ^бетським монахам, якi можуть одшею cвiчкою, спалюючи енергiю во-дню (Н-), обiгрiвати великi примiщення. По-друге, рух Землi в Сонячнiй си-cтемi не такий простий, як ми звикли усвщомлювати. Наприклад, В.Д Коваленко [5], спираючись на фyндаментальнi закони мехашки - закони збере-ження, виявив, що вс небеcнi тша обертаються навколо загального центру мас: планети, планетш системи, дрiбнi тша - по кривих, близьких до елшЫв, в одному з фокуЫв яких знаходиться центр мас Сонячноï системи, а Сонце -по неперюдичнш кривш з поcтiйно змшними радiycом кривизни, кутовою i лшшною швидкостями. Це дало йому можливють зробити висновок, що в ру-ci у фокусах орбiт планет знаходиться не "нерухоме" Сонце, а центр мас Со-нячноï системи. Сонце ж у своему рус навколо центру мас то наближаеться, то вщдаляеться вiд останнього на рiзнi, часом значнi (до 1,5 млн км) вщсташ (диcеметрiя Сонця), унаслщок чого поcтiйно змiнюeтьcя вщстань Сонця вiд точок орбiт планет порiвняно з розрахунковими даними за юнуючими набли-женими методами (кеплерiвcькi орбiти).
Це дуже цiкавий висновок! Водночас, I. Кеплер [8] встановив, що ко-жна планета рухаеться по елшсу, в одному з фокуЫв якого знаходиться Сонце. При цьому кожна планета рухаеться в площиш, яка проходить через центр Сонця. Це неоднозначш висновки. Адже не зрозумшо, що все-таки е причиною коливань в 1,5 млн км: рух по свош орбт Сонця чи яюсь коливан-ня шд час руху планет по елшсу. На наш погляд, якщо провести такий експе-римент у воду опустити декшька рiзних за вагою кульок, безcyмнiвно, вони розташуються на рiзних рiвнях. Тому, враховуючи пiдказкy Бiблiï (Св. I. Богослова, глава 13, вiрш 18), що людина на Землi живе на 666-му пiдрiвнi iз розщеплених 1000, то можна припустити, що супутники, на як поси-лаеться В.Д. Коваленко i з яких встановлено рух Сонця навколо центру мас за константи руху Землi i супутниюв вщносно сво1'х орбiт може бути неточ-ним, оскшьки супутник у невагомост за згаданою вище аналогieю, потрапи-вши на один з 1000 розщеплених пiдрiвнiв Землi з високою ймовiрнicтю ру-хався синхронно ïï руху. А з врахуванням рiзноï густини пiдрiвнiв проведенi розрахунки за юнуючими наближеними методами не могли врахувати коли-вання Землi i ïï розщеплених рiвнiв як одного цшого. Це, в такому раз^ могло створити у проcторi в 1,5 млн км, що становить 1,25 % в межах енергетично-го рiвня Землi (228-108=120 млн км, рiзниця вiдcтанi мiж Марсом i Венерою [7] вщдзеркалення флуктуацш руху Землi вiдноcно cвоeï орбгги, а не Сонця. Якщо це так, то потрiбно визнати, що в питанш руху кожноï планети по елшсу, в одному з фокуЫв якого знаходиться Сонце, мае ращю I. Кеплер, а в питанш флуктуаци руху мiж Сонцем i Землею в 1,5 млн км правий В.Д. Коваленко.
На наш погляд, щкавою е шформащя з цього питання в Бiблiï. Так, елементарний цикл обертання Землi навколо Сонця становить 4 роки. З них три роки нормальних по 365 дшв i один четвертий високосний - 366 дшв.
Будь-якi нашi домисли про те, що доба розбита на 24 години з похибкою, унаслщок яко! за чотири роки наб^ае один день - абсурдш. Будь-яка матема-тично грамотна людина може досить точно розрахувати цю похибку. Так от, якщо !! ввести в нашу хронолопчну годину, то через швроку, змша доби нас-тане не ошвноч^ а на свiтанку. Вводити таку поправку так само абсурдно. Отже, секрет в шшому. I вш закладений в нашому незнаннi динамжи руху Землi навколо Сонця. Якщо узяти Сонце з його екваторiальною площиною, то рух Землi в нш буде мати вигляд, показаний на рис. 4. Де видно, що один рш вщповщае руху Землi мiж точками 1-2, 2-3, 3-4. Це нормальш три роки по 365 дшв. Але для подальшого елементарного циклу Землi потрiбно з точки 4 повернутися в точку 1, тобто виконати перехщ 4-1. Цей перехщ Земля ро-бить за четвертий (високосний рш) сонячного циклу. Траекторiя руху Землi в нормальний рiк описуе сшраль з кроком - И, а траекторiя Землi у високосний рш описуе спiраль з кроком - Н. Ось рiзниця траекторi! руху Землi мiж нор-мальним та високосним роками i становить довжину польоту Землi впродовж одного дня.
4
J
Рис. 4. Рух 3eMnî на власному енергетичному pieHi
Якщо умовно позначити екваторiальну площину Сонця як кордон, що роздшяе протилежш простори на вщ'емний ( - ) i додатний (+), то виходить, що три роки Земля штовхае водень (Н-) на Сонце, а четвертого року повер-таеться в початкове. Отже, три роки Земля рухаеться шд навантаженням, а четвертого року у холосту. Вщкрито це Бiблiя не пояснюе, але, що вона дае. Сьомий день в тижш в нормальному рощ протяжшстю 365 дшв - енергетичний. 1ншими словами в ньому е присутш енергетичш рiвнi. А ось у високосний рж сьомий день порожнш, без енергетичних рiвнiв. Це дуже важлива ш-формацiя, якiй щни немае. Далi ми побачимо чому? А зараз спробуемо нама-лювати Бiблiйну iнформацiю нормального року в 365 дшв (рис. 5).
ГГК Вт. Ср. Чт. Пт- Сб. ш П£1. ЫГ- Ср
1 2 з J 5 й L г з
Рис. 5. Рух воднево'1 i вуглецево'1 енерги впродовж тижня в нормальний piu
протяжшстю 365 дшв
Щоб сьомий день став енергетичним, потрiбно з'еднати два енергетич-нi рiвнi суботи i понедiлка. У цьому разi недiля нiби випадае, або пустоту стискають двi групи енергетично! речовини. Це м оже вщбуватися лише шд навантаженням Землi i тод^ коли рухи енергiй (Н-) i (С +) збiгаються. З ш-шого боку, у високосний рш ми маемо повернення Землi з точки 4 у точку 1 (рис. 4), тобто рух Землi у високосний рш протяжшстю 366 днiв виглядае так (рис. 6).
Рис. 6. Рух водневог i вуглецево'1 енерги впродовж тижня у високосний рж в 366
дшв
Тут ми бачимо, що сьомий день (недшя) - без воднево! (Н-) енерги Всесвггу. Але ми маемо й шшу iнформацiю. У першому випадку рух Землi збiгаеться за напрямом з рухом воднево! енерги (Н-), а в iншому - напрям руху протилежний. Ми розглянули елементарний мехашзм руху енерги вод-ню (Н-) через енергетичний перехщ Землi. На наш погляд, також важливим е те, що шд час згоряння енерги водню (Н-) на Сонцi видшяеться величезна кiлькiсть сажi, вуглецю (С +). Якби вiн залишався на Сонцi, то за мшьярди ро-кiв ми були б ус чорнi i Сонця не бачили б. Отже, вуглець (С +) з Сонця ви-носиться i таким же чином, викидаеться у вiдкритий космос. В сво!х пра-цях В.1. Вернадський [8] на цьому також акцентуе повщомляючи, що космiч-на речовина постшно в рiзних формах потрапляе на Землю i земне вiдходить у космiчний простiр. Але вуглець (С +) - це вже важкий елемент порiвняно з воднем (Н-) i речовина здiйснити простий перехiд, подiбно водню (Н-), не може. Згiдно з Бiблiею, енергiя вуглецю (С +) мае п'ять закiнчених переходiв
на головному енергетичному р1вш Земл1 (рис. 7).
1 2 3
ЭЗКЛЯ Мярс ЮЫтер Сш>рн Урян Нептун Плутон
МеркурЩ
Рис. 7. Рух енерги вуглецю в Сонячнш системi
Якщо поглянути на такий перехщ енерги, то цей малюнок нагадуе ри-бу. Ось Бiблiя [1] i називае такий перехiд рибою. А кiлькiсть риб дае кшьюсть
переходiв. Тут потрiбно зрозумiти один дуже важливий момент, вiд якого за-лежить саме поняття - життя, i вс переходи, i напрям руху. Приведу може не найвдалший приклад:
1. Якщо узяти воду, то тд дiею температури ми можемо одержати таш переходи: крига - вода - пара - суха пара - перегргта пара ... пара - вода -крига.
2. 1нший результат з металом: метал, метал - рщкий, метал - пароподiбний, метал - сажа. Тут, можлива безлiч фундаментальних пояснень метал ви-парувався, метал окислився, метал згорiв i т.д. На перший погляд, сила-силенна пояснень, але iстина одна, отже, i пояснення повинно бути одним. Але пояснень мало. По^бно знати, що сталося i де його шукати.
3. Якщо взяти труп живого оргашзму, то через певний час ми одержимо порох. Що сталося? Вщповда на це питання в науковш лiтературi ви не знайдете, хоча кожний автор дасть свое пояснення.
Так от, вс хiмiчнi елементи, сполуки i т. ш. мають енергетичний код. У живих оргашзмах вш вiдомий пiд назвою - генетичний код. Але вш не блукае в простор^ а займае дуже суворий, вщведений тiльки для нього, прос-тiр в Сонячнш системi. Ми наголошуемо, - дуже суворе мюце в Сонячнiй Систем^ а не на енергетичному рiвнi Землi. Загалом всi енергетичнi коди ви-кидаються iз Землi i певний час перебувають в хаось Мить цього хаосу i е життя, яке ми в змозi побачити. Життя мiж минулим i майбутшм. Схемно це можна зобразити приблизно так (рис. 8).
Рис. 8. Схема генетичного коду земного життя
Як бачимо, через будь-який земний об'ект, через будь-який живий ор-гашзм зi св^у тварин i рослин рухаеться енергетичний потж двох енергш. Цей енергетичний потж i приводить в рух все живе на нашш планер Земля. Вш руйнуе весь навколишнiй наш свгт. Будь-який об'ект, будь-який оргашзм е, як би, енергетичним двигуном, шдключеним до полюсiв Сонячно! системи. Будь-як перебо! в енергопостачаннi генетичного коду живого оргашзму веде до негайно! його зупинки. Порушення енергопостачання неоргашчних елементiв призводять до негайного або пришвидшеного руйнування ix. Во-гонь дуже сильно руйнуе ошр цього потоку, i ми спостершаемо швидке зник-нення об'екта, називаючи меxанiзм горiнням. Але, насправдi, ми спостерь гаемо видалення генетичного або енергетичного коду об'екта, оргашзму i пе-
ретворення його на порох. Але, оскшьки енергетичний потж в Сонячнш сис-темi безперервний, то енергетичний код (код пам'ят) захоплюеться цим потоком i прямуе на Сонце, а там, на пiдставi водню (Н-), вiдбуваеться синтез нового об'екта з пам'ятного коду Землi й iнших планет Сонячно! Системи. Тому ми е учасниками i безсилими спостер^ачами руйнування Землi i синтезу, на пiдставi 11 пам,ятi, нового об'екта Сонця. Земля втрачае свш генетичний код, перетворюючись на порох. Повертаючись до Сонця, потрiбно акцентува-ти, що сажа на Сонщ не нагромаджуеться тому, що Сонячна енерпя виносить з Сонця енергетичний код вуглецю (С +) i сажа перетворюеться на порох по-дiбно до зникнення трупа тварини. Ось що несе сонячна енерпя - код вуглецю (С +), генетичний код. Але, що щкаво, у нього збер^аеться шформащя пам'ят про Сонце. Тепер стае небагато ясшшим поняття свггла. Свiтло виносить з Сонця продукти горшня - вщходи. Якщо не повною мiрою, то виконуе одне з цих завдань. Тут можна навести безлiч прикладiв, але зазначу один момент. Синтез алмазу на Землi з вуглецю (С +) це не випадково. Саме код вуглецю (С +) надходить на Землю. ВЫ iншi коди виносяться iз Земл^ руйнуючи i спустошуючи 11.
Щоб ми змогли зрозум^и, що нас оточуе, потрiбно зробити визначен-ня матери. Ми звикли до визначення, що матерiя - це все, що дiе на нашi ор-гани вiдчуття i викликае реакцiю. Потiм до цього додали поняття поля. I у фь зищ ми шукаемо антиречовину. Але, не маючи навiть елементарних знань, пшмати И не вдаеться. Адже це матерiя. Матерiя поза межами наших фунда-ментальних знань. Так чи е антиречовина? Де И шукати? Як у не1 властивос-тi? Щоб це зрозумгги, потрiбно до визначення матери, наведеного в робот [9], що матерiя - це невидимi канали енергетичного диполя мiж зникаючим та синтезуючим центром природи i через Сонячну систему вона рухаеться у виглядi силових лшш енергетичного поля, доповнити - i все, що оточуе генетичний код називаеться матерiею. Як це зрозумгги? Що таке генетичний код? У сучаснш наущ поняття генетичного коду дуже обмежене. Нам вiдомо, що вш iснуе, але що це таке, однозначно вщповюти мало хто ризикне, хоча про роботу деяких гешв наущ вщомо. Щоб уявити генетичний код, потрiбно уявити силову лшш поля. По-перше, силову лiнiю поля було введено умовно для визначення його характеристики. Абстрактне введення в науку силово1 лши виявилося настшьки вдалим, що в магнiтному полi И розташування можна навггь побачити. Це випадково, чи подарунок вщ Бiблil науцi? Силовi лши поля - це реальнi енергетичш канали, за якими рухаеться енерпя i за допомо-гою яких створюеться будь-який живий оргашзм. У природi йде боротьба саме за силовi лши.
Висновки
1. Мойсей вщомий свiту як великий, святий пророк i законодавець. Проте, вш не знаний як науковець, який вперше у П'ятикнижжi Бiблil зашиф-рував в алегоричну форму найважлившу прикладну науку Стародавнього свггу з елементами математики, геометри, астрономи, механiки, бюлоги, фь зики та шше, яка ось уже впродовж 3,5 тис. роюв е значущою для життя i
безпеки людини на Земл^ чим зарекомендував себе як неперевершений на-уковий генш, який по праву стогть на вершиш свiтовоï науки.
2. Людське життя, так як i будь-яке шше на Земл^ виникае на зав'язi двох енергiй, водневоï (Н-), що рухаеться з вiдкритого космосу i вуглецево1' (С +), що рухаеться з Сонця. Генетичний код, в десятиннш системi облiку Со-нячноï системи, яка стогть на другiй позицп, у своïй будовi мае вигляд: 864213579, зокрема людини на Землг 642135.71.
3. З погляду науково!" iнформацiï з Бiблiï, екваторiальна площина Сонця роздшяе протилежнi простори на вщ'емний ( - ) i додатний (+), що зумов-люе перекачування Землею, впродовж трьох роюв протяжнiстю 365 днiв, водню (Н-) на Сонце, тодi i наша планета рухаеться шд навантаженням, а четвертого року протяжшстю 366 дшв вона повертаеться у початкове положен-ня, рухаючись без навантаження. В цьому, рiзниця траекторп руху Землi мiж нормальним та високосним роками i становить довжину польоту Землi в один день. В першому випадку рух Землi збшаеться за напрямом з рухом вод-нево1' (Н-) енергiï, а в другому - напрям руху протилежний.
4. Сьомий день тижня в рощ з 365 дшв е енергетичним, в ньому при-сутня енерпя, а у високосний рш сьомий день порожнш, без енергп.
5. Енергетичш рiвнi кожно1' з планет Сонячно1' системи не е нескшчен-ними. Це зобов'язуе живу матерш збшьшувати послщовно свою енергiю в десять разiв, вiдповiдно до енергетичного рiвня планети на яку вона посль довно переходить за маршрутом: Космос ^ Плутон ^ Сонце.
6. Вуглець (С +) на Сонщ не нагромаджуеться тому, що сонячна енерпя виносить з Сонця енергетичний код вуглецю (С +) i сажа перетворюеться на порох i викидаеться у вщкритий космос. Сонячна енерпя несе на планети генетичний код вуглецю (С +).
7. Тваринний свгт е учасником i безсилим спостершачем руйнування Землi i синтезу Сонця. Земля втрачае свш генетичний код перетворюючись в порох. Лише код вуглецю (С +) надходить на Землю. А вш iншi коди вино-сяться iз Земл^ руйнуючи ïï.
8. Генетичний код - це силова лшя енергетичного поля. Силовi лшп поля - це реальш енергетичнi канали, якими рухаеться енерпя i за допомо-гою яких i створюеться будь-який живий оргашзм. У природi йде боротьба саме за силовi лшп.
Лггература
1. Библия / Юбилейное издание 1000-летие крещения Руси. - Стокгольм : Изд-во Б. Геце, 1988. - 889 и 288 с.
2. Готт В.С. Философские вопросы современной физики. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1967. - 294 с.
3. Климишин I.A. Астроном1я. - Льв1в : Вид-во "Свгт", 1996. - 248 с.
4. Козирчук Л.М. Це було так. Б1бл1я i сучасна наука про походження Всесв1ту / Л.М. Козирчук, С. Л. Гуценко. - Донецьк : Донецький НТЦ, 2005. - 65 с.
5. Коваленко В.Д. Влияние изменчивости гравитационного поля Солнечной системы на климат Земли // Известия ВГО, 1991. - № 4. - С. 329-336.
6. Курляндский В.В. Тайны жрецов. - М. : Изд-во "Рипом класик", 2001. - 704 с.
7. Радьо Т.В. Пульсащя Землi та й виявлення геодезичним монiторингом. 1994. - Деп. в УкрДНТБ, 100894. - № 2075, Укр. - 351 с.
8. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. - 4-е изд. - М. : Изд-во "Сов. Энциклопедия", 1989. - 1632 с.
9. Шлапак В.П. Релтя. Чарльз Дарвш. Бiблiя: теорп еволюцп (ютсря розвитку) орга-нiчного свiту Землi: перемога чи поразка академiчноi науки? // Журнал "Наука. Релтя. Сус-тльство". 1н-ут проблем штучного iнтелекту. - Донецьк : Вид-во ТПТТП "Наука i освгга". -2008. - С. 134-149.
10. Шлапак В.П. Еколопчна рiвновага в макросвiтi як основа життя на Землi / II-й Все-украшський з'1'зд еколопв з мiжнародною участю (Еколог1я/Бсо1о§у-2009) // Збiрник науко-вих статей. - Вшниця : ФОП Данилюк, 2009. - С. 566-569.
Шлапак В.П. Наука и религия: физика жизни на Земле
Раскрыта динамика движения энергии водорода и углерода в Солнечной системе, а также на Земле из позиции Библии. Отражено и обосновано движение материи по главным энергетическим уровням планет, ее переходы и роль, что легло в основу разбивки времени на недели и годы в 365 и 366 дней. Помечено то, что движение материи и работа планет в Солнечной системе тесно связаны с физическими явлениями и процессами Галактики, которые природа четко регламентирует. Эти научные достижения были известными человеку Древнего мира, которые накапливались на протяжении 4000 лет до Рождества Христова и, через Библию, донесены до наших дней, чем пророк Моисей зарекомендовал себя как непревзойденный научный гений.
Shlapak V.P. Science and religion: physics of life on the Earth
The dynamics of hydrogen energy and carbon motion in the Solar System and also on the Earth is explained from the Bible position. The matter motion by the main energy levels of planets, its transitions and role underlying break-up the time into weeks and years in 365 and 366 days are reflected and substantiated. It is noted that matter motion and work of planets in the Solar System are closely interlinked with the physical phenomena and processes in the Galaxy regulated expressly by nature. These scientific achievements were known to the man of the Ancient world, accumulated during 4000 years before Christ and carried to our days by Bible, what proved prophet Moses to be an unsurpassed scientific genius.
