CC BY
14
Лупак Р.Л., Гумен А.Ю. Экономические основы обеспечения вхождения Украины к Европейскому образовательному пространству
Определены экономические инструменты европейской интеграции Украины в образовательное пространство реализации Болонской декларации и результаты внедрения стратегии реформирования университетского образования Украины.
Ключевые слова: высшее образование Украины, Болонский процесс, Европейское образовательное пространство, европейская интеграция, университетское образование.
Lupak R.L., Gumen A. Yu. Economic bases of including Ukraine into
European educational space
Certainly economic instruments of European integration of Ukraine to educational space of realization of Bolonian declaration and results of introduction of strategy of reformation of university formation of Ukraine
Keywords: higher education of Ukraine, Bolonian process, European educational space, European integration, university education
УДК 215:231.75:128 Проф. В.П. Шлапак, д-р с.-г. наук - Нащональний
дендрологiчний парк "Софйвка" - НД1НАН Украти
РУХ АНТИРЕЧОВИНИ ЯК ОСНОВА МЕГАЕВОЛЮЦП (1СТОР11) РОЗВИТКУ ОРГАН1ЧНОГО СВ1ТУ В СОНЯЧН1Й СИСТЕМ1
На основi багатьох л1тературних джерел встановлено, що еволюцшш вчення (юторп) розвитку оргашчного св1ту Землi не базуються на наукових здобутках Ста-родавнього св1ту, яю висв1тлеш в Б1блп. Здшснеш дослщження дають змогу, з погля-ду Б1блп, ютотно розкрити сутшсть загальноi еволюцп оргашчного свгту, розглядати и як процес видалення антиречовини з вщжилого бiологiчного органiзму i 11 рух до бюлопчного органiзму, який синтезусться на цiй матери (нововидоутворення) на га-лактичному рiвнi. Цей процес йде зсередини вщжитого виду, веде до його диферен-цiювання (тобто, розмежування бiологiчного рiзноманiття видiв тваринного св1ту) i завершуеться видоутворенням. Це пгаеволющя, еволюцiя на галактичному рiвнi, де Сонячна система слугуе мехашзмом збирання розсипано1 матери антиречовини га-лактичного свiту на видовому рiвнi i видозмiни ща матери за сво!ми планетами через життя (матерiалiзацiю антиречовини). Пiсля збирання генетичного волокна га-лактичного мiкросвiту i формування незалежноi антиклiтини, здатноi до самостшно-го життя в Сонячнш системi, Сонце синтезуе цю кл1тину i вiдправляе и у галактич-ний свiт для нововидоутворення.
Вступ. Фшософсью iдеi притаманш кожнш епось Проте окрем1 iдеi, думки, проблеми збер^аються столiттями i навiть тисячолтями i не знають просторових i часових меж. Такою проблемою е еволюцiя (iсторiя) розвитку органiчного свггу Землi, зокрема й людини. Безлiч науковоi iнформацii, фшо-софських течш, суперечностей, якi роздiляли i роздшяють суспiльство, пов'язано з еволюцiйними думками, викладеними у працях найвiдомiших пророюв, фiлософiв та природознавцiв Мойсея [1], Аристотеля, Шфагора, Птолемея, Ламарка, Дарвша, Уолесса та вчених-еволюцiонiстiв В.1. Вер-надського, П.М. Жуковського [2], 1.1. Шмальгаузена [2], К. А. Тiмiрязева [2], А.Н. Северцова [2], С.С. Четвержова [2], В.П. Алексеева [2], Н.С. Коршенко [3] та iнших. Але у !хшх працях потрiбно звернути увагу на проблематич-нiсть наукових доказiв, якими оперуе еволюцiйне вчення, яка пов'язана го-
ловним чином i3 незнанням, як зазначае Ю.1. 1зотов [4], природи та власти-востей темно! матери i темно! енерги, що на нашу думку, не що iнше як рух антикштини антиречовини) на галактичному рiвнi, де Сонячна система перебувае на шляху руху ще! матери мiж зникаючим та новим синтезуючим бiологiчними життями i вiдiграе роль мехашзму видозмiни цiе! матерi!. Тому висвгглення антиречовини (темно! матерi! i темно! енергi!) та !хнiх рухiв i пе-реходiв енергетичними рiвнями Сонячно! системи усуне головну причину не-визначеностi та антагонiстичностi в еволюцшному вченнi.
Видiлення не виршених ран1ше частин загальноТ проблеми. Пи-тання еволюцi! (iсторi!) розвитку оргашчного свiту Землi вченi звели до мж-ро- i макроеволюцi!. Мжроеволющя - це еволюцiйнi процеси, що йдуть все-рединi виду, ведуть до його диференцiювання (тобто розмежування на групи) i можуть завершитися видоутворенням. Макроеволющя - це еволюцшш процеси, що ведуть до утворення груп надвидового рангу (родiв, родин, рядiв, класiв, типiв). Але вишд таксони, починаючи з роду, - це фжщя, а в наущ вони вiдображають лише юторичш зв'язки з давно минулим мшьйонолггтям. Еволюцiйне вчення працюе на рiвнi пояснення мiкроеволюцiйних процесiв (видоутворення), але нiяк не макроеволюцi! (походження родин та таксошв вищого порядку). У цьому i е проблематичшсть еволюцiйного вчення у свiтлi наукових факпв та логiки [5-8]. Але, на наш погляд, проблематичшсть питан-ня полягае не лише в цьому [9]. Щоб розкрити сутшсть еволюцшного проце-су (ютори) розвитку органiчного свiту Землi, потрiбно побудувати просторо-вий ряд за такою схемою: мжросвгг - наш тваринний свгг - макросвiт (плане-ти) - мегасвiт (Сонячна система) - пгасв^ (Галактика), де дiе унiкальний закон гармонi! Всесв^у [10], де мiкросвiт перебувае в середиш нашого простору i е складовою частиною нашого свггу, наш свiт (тваринний) перебувае в середиш макросвггу i е його складовою частиною, а макросвгг i мегасвiт вщ-повiдно - сонячно! i галактично! системи. У такому разi мiкро- i макроеволющя на Землi, якi стали предметом сшрних та антагонiстичних дискусiй, е маленьким гвинтиком у пгантськш галактичнш гiгаеволюцi!. Гiгаеволюцiя мю-тить могутнш перелив темно! матерi! i темно! енергi! в станi антиречовини мiж зникаючим, вiджилим гiгантським бюлопчним органiзмом галактичного свiту i новозародженим бюлопчним оргашзмом на поверхнi Галактики, де Сонячна система е мшросвггом у !хньому макросвiтi. Це наступна, нижчого рiвня, ланка галактичного св^у (гiгасвiту). Призначення яко! полягае в тому, щоб видозмшити антиречовину (матерш) галактичного свiту по сво!м планетам за маршрутом: Плутон ^ Нептун ^ Уран ^ Сатурн ^ Юпiтер ^ Марс ^ Земля ^ Венера ^ Меркурш ^ Сонце. Цьому тлумаченнi рухiв потрiбно дати пояснення. Так, В.В. Курляндський [6], повщомляе, що 600 роюв тому, на Вселенському соборi у Ватиканi, було прийнято вважати, що людина, ок-рiм плот^ мае душу але пояснення не надаш. Просто вирiшили! Проте, Эн-косс (Папюс) Жерар [11], у школi "Парацельс" мову веде про низовий матерь альний початок - тшо, начало посередника Астральний Архей (людина Евес-трум), а про вищий початок (дух) не згадуеться. Таку ж думку вщстоював i Г.С. Сковорода, який вказав, що вс свiти складаються з двох натур: внут-
рiшньоï (духовно^ i зовнiшньоï (матерiальноï). У Стародавньому свт Платон [2], Аристотель [2], Шфагор [2] та в алегоричнш, а не прямiй формi Бiб-лiя [1], мову ведуть про те, що людина складаеться з тiла i духу, а в сучасно-му розумiннi - речовини i антиречовини або кштини i антикштини.
Для Галактики Сонячна система е мжрооргашзмом, де життя бюлопчного свпу вiдбуваються за законами мжроеволюцшних процесiв. Для тва-ринного свiту Землi це е мегаеволющя. Це рух антиречовини. Це питання фундаментальною наукою не вивчене. Отже, саме про це йтиметься у нашо-му дослщженш.
Проте, також варто акцентувати, що з погляду бюлоги, оргашчний i неоргашчний свп на планетах Сонячноï системи (кштини) е ïï мiкросвiтом. Призначення його полягае у видозмш матери через матерiалiзацiю антиречовини у речовину, тобто через життя тваринного свпу, зокрема й людини, перенесет генетичного волокна (темно1' матери, антиречовини) з додатного простору ядра Землi у вщ'емний простiр ïï оболонки i забезпечити подальший еластичний, збалансований рух антиречовини. Якщо планети Сонячноï системи е ïï мжросвпом, то для нас (тваринного свпу) це е макросвп. I природа цього явища повною мiрою також не розкрита. Це наша еволющя (iсторiя) розвитку органiчного свпу Земл^ де дiе унiкальний принцип утворення аналога малого вщ розпаду великого [13]. Це закони природи. Це життя оргашчного свпу, свпу людини i тварини. У еволюцшному житп оргашчного свпу це е мить мiж своïм минулим i майбутшм. Це матерiалiзацiя антиречовини у речовину, де природа життю цього свпу лише у сташ речовини завжди син-тезуе пружину смерт вiд народження i дпися органiчному свiту нiкуди.
Результати дослщження. У засобах масовоï шформаци й досi можна натрапити на твердження, що людина е гвинтиком природи. Щоб зрозумпи цей мехашзм необхiдно знати рух матерiï у сташ як речовини, так i антиречовини та ixm завдання в природь Якщо вважати, що головним завданням тваринного свпу, зокрема й людини, е транспортування генетичного волокна з додатного простору ядра Землi у вщ'емний прос^р атмосферноï оболонки, створити в природi рух матери та ув'язати щ рухи [9, 13, 14, 16-20, 22, 23], тому доцшьно розглянути щ рухи. Так, Сонячна система - це бюлопчний комплекс, який зумовлюе могутнiй перелив матери мiж вiджилим бiологiчним оргашзмом галактичного свiту, який завдяки свош смертi розiмкнув свiй простiр i випускае генетичне волокно нашого мжросвпу, Сонячна видозмiна цього генетичного волокна вщбуваеться через матерiалiзацiю антиречовини в речовину i розвитком майбутнього бюлопчного життя (високоймовiрно, рос-линного свпу) на поверхш Галактики. У цьому процеЫ, на дев,ятирiвневому енергетичному рiвнi, беруть участь 11 енергетичних рiвнiв, один - поза Со-нячною системою, дев'ять займають сонячнi планети i один розташувався на Сонщ [5]. У такому разi темна матерiя, темна енергiя (матерiя) з космосу до Сонця як синтезатора, проходить одинадцять переходiв i одинадцятьма переходами вщпрацьована виноситься в космос [14]. Тому, аналопчно, весь цикл руху матери в будь-якому живому органiзмi з повним енергетичним циклом у природi становить 22 енергетичш переходи. Це одинадцять негативних ( - )
водню (Н ) i одинадцять позитивних (+) вуглецю (С +), де рух матери вод-ню (Нз космосу ще планетами Сонячно! системи за маршрутом: Плутон
^ Нептун ^ Уран ^ Сатурн ^ Юпiтер ^ Марс ^ Земля ^ Венера ^ Меркурiй ^ Сонце, а рух синтезовано!, вщпрацьовано! матери у виглядi вщ-
ходiв вуглецю (С +), сажi з Сонця iде по планетам в зворотному напрямку. А
це так. Тому е доцшьним розглянути цю модель. Так, вщомо, що вся Земля покрита Ыткою Хартмана i в !! вузлах рухаеться матерiя рiзно! полярностi
(рис. 1) [15]. Ця сггка пов'язуе потоки матери (С +) та (НСонячно! системи iз ядром нашо! Землг
Але звiдки ця матерiя береться, куди вона прямуе в ядро Землi i як там рухаеться мало хто наважиться пояснити. Одне зрозумшо, вона рухаеться тд прямим кутом, постшно утворюючи хрест. За аналопею [16], сiтку Хартмана мае кожна планета. Згадаемо дiаграму Сонячно! системи, взявши з не! дшян-ку нашо! планети Земля з кодом 37 [19]. Це символ, утворення кодового хрес-та Землi (рис. 2).
Рис. 2. Утворення кодового хреста Землi
Вщразу вщзначимо, що число 37 дае координати заборонено! зони, тобто той прослр, в якому живе людина i вс !! головнi параметри, вщповща-ють цьому числу, деякi варто перерахувати. Оскшьки це резонансний стан людини й природи, за якого вона найкраще почуваеться: В - товщина аури клiтини = 0,37 м, Я - радiус аури кштини = 3,7 м, Т - температура тiла = 37 °С, N - кiлькiсть ударiв серця за хвилину = 370/5=74, Ж - енерпя клiтини = 3700 космiчних одиниць. Варто також акцентувати i небезпечну дiлянку хреста число 42. Це смертельна температура тша 42 °С, смертельна змшна напруга 42 в i так даль Саме такий хрест мае весь оргашчний свгг, зокрема й кожна людина, що з'являеться на свгг, бо вш пов'язуе рух матери за енерге-тичними рiвнями людського тiла (позвонку) з енергетичними рiвнями мак-роклiтини (планети Земля) та мегакштини (Сонячно!' системи). Коли такий
хрест не утвориться, то зав^ С-Н для розвитку нашого органiзму iз яйцекль тини не вiдбудеться [5, 9]. Навггь розпочинаючи будувати загальний макет енергетично! дiаграми, потрiбно знати, що кожний живий органiзм зав'язуеться одшею ниткою генетичного волокна, якими рухаеться матерiя. Ця нитка розбита на зони в десятиннш системi вщлжу, як вказуе Пiфагор [2] таким чином, щоб вiдразу в'язати ланку клггин по нiй на кожному енергетич-ному рiвнi з подальшим шдукуванням одте! клiтини в корi головного мозку. Ланки генетичного волокна будь-якого бюлопчного органiзму в Сонячнш системi зобразити можна, як показано на рис. 3. Кора головного мозку мае 10 енергетичних рiвнiв, як послщовно заповнюються.
12 3 4 5 3 7 3 9
9
РП
8
РН
7 РУ
б
РС
5
РЮ
4
РМ
3 РЗ
2
РБ
I
РМ
Голсений
М030К
Сонце
1- 2, 3, 4,
5, б,7, 8, 9 ■ енергеткчт р;вш будь-якого бюлопчного оргашзму 1, 2, 3, 4, 5, б, 7, 8, 9 —рухзоднево! енерп! 9, 8, 7, б, 5, 4, 3, 2, 1 ■ ■ рухвуглецево! енерп* РЦ РН, РУ, РС, РЮ, РМ, РЗ, РБ, РМ — вза£мюзв:язок енергетитших р1БН1Е бюлопчного оргашзму з енергетичними р1внями пл<нетв Сонячнш систем .ТЬтутон, Нептун, Уран, Сатурн, Югптер, Марс, Земля, Венера, Меркурш)
Рис. 3. Двi ланки генетичного волокна бiологiчного оргашзму з клтинами
на головних енергетичнихрiвнях
Коли було б вщомо, скшьки кштин мае вщжилий бюлопчний орга-нiзм iз галактичного свiту, що розпадаеться, а Сонце як синтезатор, збирае до купи його генетичне волокно (матерш антиречовини), то впевнено можна було б сказати, скшьки живих органiзмiв могла б дати кожна планета. Коли б було вщомо скшькох ланок Сонце веде паралельний синтез, то ми могли б знати скшьки людей могли б проживати на Земль Звщси випливае, що на головних рiвнях оболонки Земл^ розташоваш осередки (далi комiрки) з пiдрiв-нями нашого життя (рис. 4). I кожна людина мае свою окрему комiрку.
Рис. 4. Вшм комiрок в оболонц планети для нашого з вами життя
Оскшьки у нас три рiвнi оболонки, то на кожному рiвнi розташована комiрка з трьома пiдрiвнями. Це головш рiвнi життя, якi пов,язанi з трьома головними енергетичними рiвнями роздавлено! оболонки земно! клiтини, якi утворили три орбгги Землi та четверту орбпу високосного року (рис. 5) [13, 16, 18, 19].
1 2 3 4 5 6 7 5
1 з ■ ■ 1 — 2 ■ -3 - -1 ■2 - з 1 2 3 — 1 — 2 1 МЙ 3 — 2 3
1 2 — 1 3 2 — 3 — 1 — 2 — 3 1 2 3 1 — з 1 2 3
1 2 — 3 1 2 3 - -1 - -2 -3 ■ 1 з — 1 — 2 — 3 1 ■2 —3 — 1 — ;■■ — 3 ■ 1 2 — 3
Рис. 5. Орбти планети Земля з головнихрiвнiв оболонки клтини
На головних рiвнях орбгги Землi теж розташоваш подiбнi комiрки з mдрiвнями i цi комiрки вiдiграють домiнантну роль у виникненш нашого життя. Як видно з рис. 4 i 5, на планер Земля по рiвнях оболонки розташова-но шiсть подiбних комiрок, якi нiби утворюють електричку в природi [13]. Формування ще! електрички розпочинаеться на Плутонi. Тому потрiбно дета-лiзувати цей процес, оскшьки без нього буде важко зрозумгти всю мехашку створення бiологiчного життя у Сонячнш системi (мегаеволюцiя).
Планети Сонячно! системи - це кштини одного з полюса кодового диполя вщжило! бiологiчно! iстоти галактичного свiту [9, 13, 14, 16, 17]. Це т-би мозок якогось окремого органа, схожого на серце, легеш, печшку i ттн. Цей мозок розпочинае методично витяжку генетичного волокна решти клiтин, з яких була побудована ця ютота. Коли ця група кштин потрапляе до Плутона, вiн оживляе це генетичне волокно у виглядi живих якихось бюло-гiчних органiзмiв, шби незалежних один вiд одного. Насправд^ цi органiзми е складовими частинами яко!сь однiе! ланки i мщно пов,язанi мiж собою (рис. 3). Одночасно з'явитися два органiзми, послщовно пов,язанi генетичним волокном, не можуть, оскшьки вони роздшеш енергетичними зонами рiзно! густоти [18, 19]. Зате внаслщок розпаду генетичного волокна одше! клiтини, на наш погляд, з оболонки виникае жшоча стать, а з генетичного волокна -чоловiча. I така пара едина в природi i !! варто вщокремлювати виразом "енергетична пара". Бiблiя у алегоричнш формi про це вказуе так: Перша книга Мойсея. Буття, глава 2, вiрш 22: " I створив Бог iз ребра, взятого у чо-ловiка, жшку, i привiв !! до чоловжа" [1].
Треба завжди пам'ятати, що клiтина нiколи не бувае елементарною частинкою якогось свiту, а завжди збудована з маси таких же кштин як сама, iз св^у нижчого порядку. Пiд час використання нижчих свтв клiтина завжди роздшяе клiтини нижчих порядкiв на оболонку та ядро. 1з ядер кштин нижчого порядку будуе свое ядро, а iз оболонок кштин нижчого порядку -оболонку. Таке будiвництво природи не дае змоги частинкам мшросвпу по-кинути прос^р клiтини i вона завжди збер^ае свою цiлiснiсть. Оскiльки всi кштини природи побудованi за принципом генетичного волокна, вони не да-
ють змоги оболонщ вiдокремитись вiд свого ядра i навпаки. Природа завжди стежить за тим, щоб не рвалась нитка генетичного волокна. З щею метою во-на останню оболонку кштини завжди накидае на сусщню клiтину, знiмаючи в не! свою останню оболонку для шшого сусща. Цей процес показано на рис. 6.
Рис. 6. Побудови ниток генетичного волокна простору
Саме така побудова генетичного волокна школи йому не дае змоги обiрватися. На цьому волокш наносяться потенщальш точки. А !х можна ут-ворити тшьки методом накидання на сусвдв бiльш глибоких рiвнiв клiтини, а не лише одшею зовнiшньою оболонкою. Тодi мiцнiсть генетичного волокна може збшьшитися в десятки, сотнi та тисячi разiв. А головне з тако! будови свiту полягае в тому, що для кожно! кштини свого мiкросвiту клiтина завжди видшяе двi окремi комiрки - одну в ядр^ iншу в оболонщ. I хоча щ комiрки розташоваш в рiзних i далеких мюцях простору, вони мiцно пов,язанi гене-тичним волокном i утворюють диполь природи. Полюси цього диполя можна рознести на дуже велику вщдаль, але школи !х не можна розiрвати. Вони не-одмiнно колись зустршуться, утворивши нiби iдеальну кштину зi свого ядра та оболонки. Так пов'язаш всi бiологiчнi об'екти природи.
Повернемось до планети Плутон. У кштиш цiе! планети бере початок розвитку життя як тваринного св^у, так i людського життя. Ми вже знаемо, що наш свгт, з якого побудованi кштини макросвпу, подiлений на комiрки дипольних полюЫв i першi двi комiрки знаходяться на Плутонi. Один полюс у ядрi цiе! планети, шший змiщений в оболонку (рис. 7).
рине бюлопчне
М В 3 М Ю С
М, В, 3. М, Ю, С, У, Н, П — планета Сонячно! системы Я — ядро планета; об—оболонка планета
Рис. 7. Утворення генетичного вектора життя людини на вузлi генетичного
волокна галактичного свту
Коли розпочинаеться розпад наступно! ланки кштин вщжилого бюло-пчного оргашзму галактичного свпу, то в забороненш зонi Плутона, а це мiж ядром i оболонкою вщновлюеться життя, нiби в формi окремого самостiйно-го виду яко!сь iстоти. Це перша фаза формування нашого органiзму. На бу-дiвництво цього органiзму спустошуеться перша комiрка (Ком 1) ядра Плуто-
на i переноситься в його заборонену зону, надаючи свiже самостiйне життя нашому свiтовi. Це можна зобразити, як показано на рис. 8.
Вих1Д
сформовано* ланки до Нептуна
Яч№
Б^д матери з мертво! 1 сто та
О болонка Плутона
Перех1д ядерно! ячейки наповерхню Плутона
Розвкток нового орган 13му генетичного волокна
С 0НН 01 КЛ1ТИНИ В1ДЖИТ0Г0 ЖИТТЯ
Забор онена зона Плутона, Гюго поверхня
■..доо Плутона з ячейкою Яч № 11 шкр о СЕ1ту Плу то на, або
перша стушнь наш ого св1ту
Рис. 8. Перша Плутошвська фаза формування нашого життя (оргашзму)
На цш фазi формування нашого життя вщбуваеться перенесення (через якесь життя) генетичного волокна (антиречовини) iз ядра Плутона у вщ-критий прос^р Сонячно! системи. Генетичне волокно 1 (рис. 3) вщрвалося вiд твердого стану (грунт Плутона) через рщкий стан (якесь життя) i пе-рейшло в iнший простiр, а шсля смертi цього органiзму нiби випаровувалось. Антиречовина (антиклiтина) покинула речовину (клггину) [13], але природ-нiм шляхом [20]. Зазначимо, що простiр комiрки № 1, у який затягуеться волокно ядра комiрки № 1, заноситься вщ розпадаючого оргашзму вищих свiтiв i без нього не можливо зiрвати ланку 1 (рис. 3). Шсля завершення формування плутошвсько! фази розпочинаеться рух матери антиречовини (рух комь рок). Звершть увагу (рис. 9), що заповнена генетичним волокном знаходиться комiрка № 1, а комiрка оболонки № 2 формування не отримала i е пустою. Шби два вагончики з Плутона розпочинають рух у бш Сонця до планети Нептун, у такому порядку як показано на рис. 9. Це е початковим перюдом злиття першо! та друго! фаз формування на планер Нептун не лише людсько-го життя але й тваринного свпу. Така нiби електричка заходить у зону Нептуна, в якш енергетичне середовище в десять разiв густiше вiд середовища Плутона [19], i цi комiрки, пронизуючи нептунiвський диполь ще! ж ланки генетичного волокна опускаються нiби на дно цього середовища в послщов-ност^ як показано на рис. 9, де комiрка 1 повшстю заповнена генетичним волокном якогось примггивного життя з тваринного свггу чи людського виду Плутона, а комiрка 2 порожня i готова синтезувати генетичне волокно з ядра Нептуна, як показано на рис. 10.
ЯчЗ
_ О болонка Нептуна диполь нашого ситу
Яч 2
Нептуна Поверкня - Нептуна
Оболонка Нептуна
1
Яч 2
Поверкня Н ептунэ
Ядро Нептуна
\ Ядро Нептуна
Рис. 9. Початковий пер'шд злиття першоХ фази формування нашого життя па планетi Нептун. Рух антиречовини
Рис. 10. Форму в а н ня другоХ фаз и ген ет и ч н ого волокна пашого ceinty па планетi Нептун та вынесения нептуновськоХ форми життя. Це ni6u naiui предки
За аналопчним мехашзмом як на Плутош, Нептун заповнюе плуто-швську KOMipKy 2 оболонки клiтинами свого ядра. А KOMipKa оболонки Нептуна знову залишаеться пустою i до Урану розпочинае рухатися ланка i3 трьох комiрок, як показано на рис. 11, де перша ^Mipra 3 пуста та двi ^Mip-ки 1 i 2 заповнеш. На Урaнi виникне така модель (рис. 12), де урашвська форма життя заповнить пусту комiрку 3 i ланцюжок комiрок 1, 2, 3 з поверхш Урану перемютяться у оболонку Урана, де !х чикае порожня комiркa 4 з оболонки Урану, яка буде захоплена енергетичним потенщалом планети Сатурн.
Яч4 Ядро , Яч 4
--Оболонка Сат\рна
—1 Урана .. - диполь нашого свпу
\
Урана, Поверхня ■ "Урана.
Поверкня Урана
Ядро Урана
Рис. 11. Початковий nepiod злиття другоХ та третъоХ фат формування нашого життя на планетi Уран. Рух антиречовини
Рис. 12. Формування третьоХ фат генетичного волокна нашого життя на планам Уран та винесення неурашвеъ-коХ форм и життя (антиречовини). Це тби шиш предки
Це третш попереднш оргашзм, який з'являеться в природi Сонячно! системи до виникнення нашого з вами життя. Шсля заповнення третьо! ко-мiрки генетичних волокон iз ядра Урана на Сатурн вщправляеться знову трупа комiрок, у якш постшно буде знаходитись пустим шби перший вагончик (рис. 13). I ця група вагончиюв набуде такого вигляду: Ком 3 ^ Ком 1 ^ Ком 2 ^ Ком 4. Це дрейфуючi комiрки (електричка) генетичного волокна нашого свггу мiж Ураном та Сатурном. На Юштер рух комiрок набуде такого
Оболонка Урана
вигляду, як показано на рис. 14: Ком 4 ^ Ком 2 ^ Ком Ком 3 ^ Ком 5 (оболонка Сатурна), яка сформуе юттерське життя.
Яч 5
_ Оболонка Юппера Сатана
. ^ диполь нашего ситу Сатана
Поверхня • Сат\рна
Яч 1 Яч 2 Яч 4
-Ядро Сатурна
Рис. 13. Початковий перюд злиття третьоХ та четвертейфази формування нашого життя на планет/ Уран. Рух антиречовини
Яч 1
Рис. 14. Формування четверпип фазы генетичного волокна нашого життя на планепн' Сатурн та вынесения несатурншськоТформи життя (антиречовини). Це нгби наш! предки
Ооолонка Сат>рна
Яч 4
Поверхня Сат\рна
Ядро Сат>рна
Тут варто акцентувати на тому, що по-перше, по вЫм планетам Со-нячно! системи пуста комiрка, яка рухаеться в ланщ малюнку 6 завжди пере-мщаеться в перед, нiби очолюе рух але збер^аючи чiтку нумерацiю руху ко-мiрок за пустою.
Така закономiрнiсть руху антиречовини всiма планетами у Сонячнш системi пов'язана з тим, що в процес еволюци (видозмiни матери) беруть участь 12 енергетичних рiвнiв, один е поза Сонячною системою (галактична поверхня), десять займають планети i один розташувався на Сонцi [5]. Якщо
врахувати, що в Сонячнiй системi все побудовано за десятинною системою, як вказуе Пiфагор [2], то отримаемо послщовний цифровий ряд вiд 1 до 10 (12345678910), як пов,язанi дипольним волокном (дипольним вектором), який у вихровому полi створюе енергетичну сшраль мiж спорiдненими ядрами (комiрки ядра) i оболонками макросвiту (комiрки оболонки), де вiд нап-рямку обертання зовшшнього свiту буде залежати рух матери в центр спiралi або винесення матери з центру сшраль Тому генетичний код Сонячно! систе-ми у десятинний системi облiку мае вигляд: 10864213579, а оскшьки наш свiт живе в перюд пiсля Сонячно! катастрофи, тобто займае другу позищю в бу-довi Сонячно! системи, перейшовши з десятого на дев'ятий енергетичний рь вень, то катастрофа змiнила генетичний код Сонячно! системи на дев'ятиз-начний рiвень: 864213579 [13]. Отже, кожна планета через життя удоскона-люе так звану прокарiотичну клггину [1, 3, 7, 8, 9, 13, 14, 16], яка з галактич-ного свггу потрапила у Сонячну систему на поверхню Плутона [1, 13, 16, 17]. Тобто кожна планета через життя тваринного свггу, зокрема й людини видоз-мшюе матерда, вдосконалюючи прокарiотичну галактичну клiтину через до-повнення 11 якимось новим органом.
Рис. 17. Початковий перюд злиття п'ято'1 та шосто'1 фази формування нашого життя на планетi Марс. Рух антиречовини
Рис. 18. Формування шосто'1 фази генетичного волокна нашого життя на планетi Марс та винесення немарыанськоХ форми життя (антиречовини)
(це шби нашi предки)
Рис. 19. Початковий перюд злиття шосто'1 та сьомоИ фази формування нашого життя на планетi Земля. Рух антиречовини
Рис. 20. Формування сьомоИ фази генетичного волокна нашого життя на планетi Земля та винесення неземно'1 форми життя (антиречовини)
(це шби нашi предки)
Рис. 22
Рис. 21. Початковий nepiod злиття сьомоИ та восьмое фази формування нашого життя на nланeтi Венера. Рух антиречовини
Рис. 22. Формування восьмое фази генетичного волокна нашого життя на nланeтi Венера та винесення невенерИ'вськоХ форми життя (антиречовини)
(це шби нашi предки)
Рис. 23. Початковий перюд злиття восьмое та дев'ятоХ фази формування нашого життя на nланeтi Меркурш. Рух антиречовини
Рис. 24. Формування дев'ятоХфази генетичного волокна нашого життя на nланeтi Меркурш та винесення немеркурХвськоХ форми життя (антиречовини)(це шби нашi предки)
Так, наприклад, жива речовина на Bcix планетах Сонячно! системи формуеться на одних i тих же закономiрностях [16], тому в тш будь-якого живого оргашзму на планетах е ядро з життевими органами i захисними обо-лонками вщповщно до енергетичного !! рiвня. Тому на планер Плутон е ядро кштини тваринного свггу, але в цьому ядрi - лише один енергетичний рiвень, один життевий орган та 9 рiвнiв захисно! оболонки. При цьому, вщживши життя на першому енергетичному рiвнi та розвивши першу групу рухiв, 6i-олопчне життя перемщуеться на другий енергетичний рiвень, по^м на тре-тш i так до Сонця. На Землi тваринний св^ мае 7 енергетичних рiвнiв тша або свого ядра, на яких розташоваш життевi органи i 3 рiвнi захисно! оболонки - три шари шкiри, а на Меркури бiологiчний органiзм повинен мати 9 рiв-нiв ядра (оргашв) i 1 рiвень захисно! оболонки. У цьому нiби постае вся ево-люцiя розвитку кштини тваринного свiту, зокрема й людини у Сонячнiй сис-темi. Кштина, розвиваючись для синтезу на Сонщ, на Меркури нiби стае вже повшстю незалежною. У не! з'явилися всi незалежнi органи, якi дають змогу !й вести самостiйне життя, шби вщокремившись вiд Сонячно! ошки. I в цей час, у кштини вiдбираеться !! незалежнiсть, i у виглядi самостiйно!' клiтини,
але вже мжросвпу галактичного свiту i лише по^м вiдбуваеться Сонячний синтез. По-друге, через центр планети Юштер проходить площина, яка роздь ляе прос^р Сонячно! системи на додатнiй (+) з планетами Меркурш ^ Марс i вiд,емний ( - ), у якому е планети Плутон ^ Сатурн [2]. Тому еволющя (юто-рiя) розвитку оргашчного свiту повинна знаходитися у сташ речовини, окрiм планети Уран, яка рухаеться у вщ'емному просторi в зворотному напрямку, тому життя на нш у сташ антиречовини, так само як на Венер^ яка рухаеться у додатному просторi в зворотному напрямку.
На рис. 17-24 розмщено чпку нумерацда диполiв по комiрках у додатному просторi Сонячно! системи, який включае процеси еволюцшного ру-ху антиречовини за планетами Марс, Земля, Венера i Меркурш, де виникае досить чпке уявлення про вид генетичного волокна нашого свпу аж до Сон-ця. Тут, акцентуемо увагу на нашому жигтi, бiологiчному органiзмi, який з'являеться у природi на земному рiвнi. I ця група вагончиюв набуде такого вигляду: Ком 6 ^ Ком 4 ^ Ком 2 ^ Ком Ком 3 ^ Ком 5 ^ Ком 7 ^ Ком 7. Це наше життя (рис. 25).
Рис. 25. Дрейфуюча ком1рка генетичного волокна нашого свту на земному рiвнi
Щоб заповнити комiрку 7 генетичним волокном i вщправити и для по-дальшо! видозмiни антиречовини, природа синтезуе смертшсть будь-якого бюлопчного органiзму у Сонячнiй системi, зокрема на земному рiвнi. Природа не дае змоги тваринному свпу користуватися и генетичним волокном дов-ше вiдведеного нею термiну. Для людини, як вказуе Мойсей у Першш книзi: Буття у главi 6, вiршi 3 термiн життя визначений в 120 роюв [1].
Доречно також вказати, що повнощнно сформована клiтина, яка здат-на до самостшного життя у Сонячнш системi на планетi Меркурiй, диполь-ним полюсом II оболонки вщправляеться на Сонце для синтезу i видозмiни матерiI, яка ядром Сонця буде викинута у ядро галактичного свпу для синтезу новоутвореного галактичного життя на поверхш Галактики (на наш пог-ляд, рослинного свпу). Тому, розглядаючи принцип побудови генетичного волокна з рис. 26, можна вщразу побудувати порядкове розташування енер-гетичних рiвнiв на кшцевш фазi формування генетичного волокна, що заходить на Сонце.
Рис. 26. Розташування генетичнихрiвнiв на генетичному волокш нашого свШу, що заходить на Сонце. Розгорнутий вигляд сформованоI клШини, здатно'1 до ди
в Сонячнш системi
У читача може скластися враження, що внаслщок заходу комiрок ге-нетично! електрички на один iз енергетичних рiвнiв Сонячно! системи для створення ново! форми життя через спустошення ядра планети, вщбуваеться формування тшьки однiеI комiрки. Iншi заповненi комiрки у цей перiод "сон-
ш", i не беруть участi у рус матери. Щоб дати уявлення про цей рух, потрiб-но висвгглити поди у кожнiй комiрцi генетичного волокна. Комiрка - це фак-тично головна ядерна клiтина простору з яко! витягнена матерiя i И генетичне волокно знаходиться шби на нульовому рiвнi i зб^аеться з клiматичним нулем, тобто зовшшньою оболонкою клiтини. Фактично вс комiрки рухомо! електрички складаються з кштин оболонки без ядер. Плутон, захопивши таку клiтину, розщеплюе И заборонену зону, а вона знаходиться на зовшшнш по-верхнi кштини, i вiд дотику потенцiалу генетичного волокна ядра Плутона вщразу виникае зав'язь. Ви напевне читали Бiблiю, де в самому початку книги Буття в першiй глав^ другому вiршi вказано: "А Земля була пуста та порожня, i темрява була над безоднею, i Дух Божий ширяв над поверхнею води" [1]. Саме в такий споЫб мудрецi описують потенцiал генетичного волокна ядра планети. I це тривае i до цього часу, лише темрява зникла, бо Сонце засвiтилося. Це можна шдтвердити експериментом. У космос зав'язь бюло-гiчна не виникае, оскшьки потенцiал гуляе лише на нижньому рiвнi планети i до комiрки змщено! на велику вщдаль, досягти не здатний, i вона зав^ там дати не зможе, от i все! Тому Плутон у сво!й комiрцi № 1 заповнюе тiльки один нижнiй рiвень i в комiрцi виникае ядро. До Нептуна вирушають двi ко-мiрки, одна пуста i дуже агресивна бо 11 заборонена зона перебувае на повер-хнi кшматичного нуля та заповнена перша комiрка у яко! заборонена зона розташована уже мiж першим та другим рiвнями. Нептун через життя заповнюе вщразу два енергетичних рiвнi пусто! комiрки створюючи в нш дворiв-неве ядро та змшуе заборонену зону в заповненiй комiрцi утворюючи там та-кож дворiвневе ядро. Це нiби пустий вагончик повшстю завантажують та за-повнюють пасажирами решту вагончикiв електрички так, щоб у кожному вагончику була однакова кшьюсть пасажирiв. I таке вщбуваеться на кожнiй зу-пинцi, тому матерiя активно рухаеться i в рештi вагончикiв i все генетичне волокно на зупинщ видозмiнюеться. Коли розпочинати детально розставляти енергетичш рiвнi, то це обов'язково треба врахувати, щоб отримати детальну картину нашого свiту.
Мегаеволюцiя - це е рух, видозмша i матерiалiзацiя антиречовини, ан-тиклiтини галактичного свiту планетами Сонячно! системи, яка слугуе меха-нiзмом видозмiни ще! матерi! i перебувае на шляху руху силових лшш гь гантського матерiального потоку мiж вiджилим i синтезуючим бiологiчним життям на галактичному рiвнi. Мегаеволюцiя широко застосовуеться у нетра-дицiйнiй медицинi, де антиречовина, антикштина е носiем яснобачення. Цей напрямок колись все одно ввшде до основ фундаментально! науки про зако-ни природи, оскшьки на цьому базуеться "мапя", а вона дуже ефективно дiе, бо базуеться на реальному фундамент свггоутворення.
Висиовки
1. Еволюцшш процеси органiчного свггу, як вiдбуваються на Землi, не можна розглядати як автономнг Початок будь-якого життя в природi дае матерiя, що постiйно рухаеться мiж двома досить вiддаленими центрами -центром, який розпадаеться i центром, який синтезуеться (нововидоутво-рюеться). Шд час виходу з вiджилого енергетичного центру, ця нитка, силова
лiнiя виносить шформащю про нього, розбиту в десятковш системi вiдлiку. На своему шляху нитка потрапляе в неоднорщне середовище простору кль тин, як е на ïï шляху, i в hïm зупиняеться. Це прос^р Сонячно1 системи, яка е мехашзмом видозмiни матерiï галактичного рiвня, де задiяно 12 енергетич-них рiвнiв.
2. Складовою частиною загальноï моделi органiчного свiту (еволюцiï) е: пгаеволющя, мегаеволюцiя, макроеволюцiя i мiкроеволюцiя. Пгаеволющя - це еволюцiйнi процеси, що йдуть мiж старим вiджилим i майбутшм, ново-утвореним бiологiчним життям на галактичному рiвнi, яке синтезуеться на основi мiкросвiту вiджилоï ютоти, який отримав незалежнiсть внаслiдок ро-зiмкнення ïï простору пiсля смерт i який розмежувався на самостшш ядровi клiтини (види), здатнi до самостшного життя. Види - це ядровi клпини, носи генетичного волокна бактерш, вiрусiв, рiзних мiкроорганiзмiв та органiзмiв тваринного свiту, з яких була побудована м'язова тканина бюлопчного орга-нiзму галактичного свiту i перебувала у "сонному" станi замкненого простору за ïï життя, а смерть цього оргашзму оживила прокарютичш клпини його мiкросвiту.
3. Мегаеволющя (Сонячна система) - це мехашзм, який призначений для збирання мжросвпу, який отримав незалежнiсть внаслiдок смерт ri-гантськоï бiологiчноï iстоти галактичного свпу. Ïï завдання - зiбрати знову докупи розсипане генетичне волокно галактичного свпу шляхом матерiалiза-цп своïми планетами антиречовини у речовину (життя тваринного свпу) i зiбрати генетичне волокно нижчих порядюв та сформувати через мжроево-люцiю життя прокарютичну клiтину (клiтину антиречовини) здатну до самостшного життя в Сонячнш системi для подальшого вщправлення ïï на Сонце, яке синтезуе, видозмшить матерiю i з якимось енергетичним рiвнем свого ядра вщправить у галактичний свiт.
4. Макроеволющя (планети Сонячноï системи) формуе головш вузловi зони перетоку галактичноï матери. Кожна планета, що рухаеться по орбт, е однiею клпиною галактичного свiту, де у ïï середиш на ïï розщеплених рiв-нях розвиваються та рухаються маса клпин нашого свiту. На кожнш планетi живi об'екти можуть перебувати i розвиватися в найрiзноманiтнiших формах та зонах планет.
5. Мжроеволющя на галактичному рiвнi - це бюлопчне рiзноманiття тваринного i пташиного свтв, якi еволюцiйним шляхом лише на видовому рiвнi вiд прокарютичних клiтин, якi потрапили в Сонячну систему з космосу планетами видозмшюеться, удосконалюеться та матерiалiзуеться через життя з антиречовини, антиклпини у речовину, клпину i задiянi у зборi та тран-спортуваннi генетичного волокна природи з додатного простору ядра планет у вщ'емний просир атмосферноï оболонки.
6. Антиречовина внаслiдок переходу через енергетичний рiвень голов-них своïх орбiт у Сонячнiй системi змiнюе вектор генетичного волокна i це робиться на кожному переход^ де формуеться життя бюлопчних органiзмiв.
7. Земля перебувае на тре^м ступенi вiд Сонця, тобто у кодовому чис-лi ланки (рис. 3) займае третш порядок. Перший порядок займае Меркурш,
другий - Венера. Отримуемо код 123. Генетичне волокно нашого свггу, тобто генетична електричка природи, не може стояти на зупинщ "Земля" довше, шж 123 роки. Це максимальний термш перебування генетичного волокна нашого свпу. Це максимум тривалосл нашого життя. Нормального природного життя! За аналопею, ми можемо зробити термш зупинки його i на шших планетах Сонячно! системи: Меркурш - 1, Венера - 12, Земля - 123, Марс -1234, Юштер - 12345, Сатурн - 123456, Уран - 1234567, Нептун - 12345678, Плутон - 123456789 роюв. X = 137174205 роюв. Це тривалють формування одше! ланки (рис. 3). На наш погляд, це тривалють життя нашого свпу у Со-нячнш системi у другш позици !! будови.
Лггература
1. Библия / Юбилейное издание 1000-летие крещения Руси. - Стокгольм : Изд-во Б. Ге-це, 1988. - 889 и 288 с.
2. Украинский советский энциклопедический словарь. - В 3-х т. / Редкол. : А.В. Куд-рицкий (ответ. ред.) и др. - К. : Глав. ред. УСЭ, 1988. - 2258 с.
3. Коршсико Н.С. Проблеми еволюцшного життя у свiтлi наукових факпв та логики / Н.С. Коршенко. - Умань : Вид-во УДПУ, 1999. - 85 с.
4. 1зотов Ю.1. Виступи учасниюв зборiв // Вiсник Нацюнально! академи наук Укра!ни / Ю.1.1зотов. - К. : Вид-во мАкадемперiодикам. - 2009. - № 7. - С. 20-22.
5. Вериадський В.1. Вибранi працi. - К. : Вид-во "Наук. думка", 2005. - 300 с.
6. Курляидский В.В. Тайны жрецов / В.В. Курляндский. - М. : Изд-во "Рипом класик", 2001. - 704 с.
7. Яблоков А. Эволюционное учение / А. Яблоков. - М. : Изд-во "Высш. шк.", 1989. -С. 289-299.
8. Шлапак В.П. Проблеми еволюци людини в контексп наукових факпв / В.П. Шлапак // Науковий Вюник НЛТУ Укра!ни : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Укра!ни. -2010. - Вип. 20.2. - С. 302-309.
9. Шлапак В.П. Чи визначиться людство iз вченням i мюцем Чарльза Дарвша i коли? / В.П. Шлапак // Роль науки, релт! та сустльства у формуванш морально! особистосп : матер. XXVI М1жнар. наук.-практично! конф. - Донецьк : 1ПШ1 "Наука i освiта". - 2009. - С. 431-434.
10. Сухоиос С.И. Масштабная гармония Вселенной // С.И. Сухонос. - М. : Изд-во "Академия Тринитаризма", 2002. - 312 с.
11. Эикосс (Папюс) Жерар. Каббала, или Наука о боге, Вселенной и Человеке / Энкосс (Папюс) Жерар: Новое современное издание, исправленное и дополненное : под ред. Оларда Диксона : пер. с фр. А.В. Трояновского. - М. : РИПОЛ классик: ЛАДА, 2004. - 448 с.
12. Сковорода Г.С. Вiршi. Пют. Байки. Диалоги. Трактати. Прита Прозовi переклади. Листи / Г.С. Сковорода. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1983. - С. 9-10.
13. Шлапак В.П. Релтя. Чарльз Дарвш. Бiблiя: теори еволюци (ютсря розвитку) орга-тчного св^ Землк перемога чи поразка академiчно! науки? / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2008. - № 3. - С. 134-149.
14. Шлапак В.П. Ковчег Ноя: Рух матери у Сонячнш системi та на ядерних рiвнях Зем-лi / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2009. - № 4. - С. 174-178.
15. Литвииеико А.А. Энергия пирамид. Волшебный прут и звездный маятник /
A. А. Литвиненко. - М. : Изд-во "Латард", 1997. - 320 с.
16. Шлапак В.П. Алегорична наука як вершина гешальносп Великого i Святого пророка Мойсея / В.П. Шлапак // Наука. Релтя. Сустльство. - 2009. - № 1. - С. 123-133.
17. Шлапак В.П. Роль релт! в процес дослщження тривалосл життя людини? /
B.П. Шлапак // Роль науки, релт! та сустльства у формуванш морально! особистосп : матер. XXIII Мiжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк : 1ПШ1 "Наука i освгга". - 2008. - С. 317-320.
18. Шлапак В.П. Еколопчна рiвновага в макросвт як основа життя на Землi / II-й Все-укра!нський з'!зд еколопв з мiжнародною участю (Еколопя/Есо1о§у-2009) : зб. наук. статей / В.П. Шлапак. - Вшниця : ФОП Данилюк, 2009. - С. 566-569.
19. Шлапак В.П. Наука i релiгiя: фiзика життя на землi / В.П. Шлапак // Науковий Вю-ник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2010. - Вип. 20.1. -С. 315-325.
20. Шлапак В.П. Горшня як процес видалення генетичного коду (антиречовини) з орга-шчного i неоргатчного cвiту / .
21. Слюсарев А.О. Бюлопя : пiдручник / А.О. Слюсарев, О.В. Самсонов, В.М. Мухш, G.G. Федосова, А.П. Щеулов, В.П. Сисмеев, Т.1. Самойленко / за ред. В.А. Мотузного. - К. : Вид-во "Вища шк.", 1990. - 503 с.
22. Шлапак В.П. Денне та шчне свгао в контекcтi науки i релт'1' / В.П. Шлапак // На-уковi працi Лювничо'1' академп наук Украiни : зб. наук. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. -2008. - Вип. 8. - С. 21-26.
23. Шлапак В.П. Дарвш. Вернадський: Точки зору рiзнi, а ютина одна / В.П. Шлапак // Науковий Вюник НЛТУ Украши : зб. наук.-техн. праць. - Львiв : РВВ НЛТУ Украши. - 2009. - Вип. 19.12. - С. 330-332.
Шлапак В.П. Движение антивещества как основа мегаэволюции (истории) развития органического мира в Солнечной системе
На основании многих литературных источников установлено, что существующие эволюционные учения (истории) развития органического мира Земли не базируются на научных достижениях Древнего мира, которые освещены в Библии. Проведенные исследования дают возможность, с точки зрения Библии, существенно раскрыть суть общей эволюции органического мира, эволюция которого должна рассматриваться как процесс удаления антивещества из отжитого биологического организма и ее движение к биологическому организму, которое синтезируется на этой материи (нововидообразования) на галактическом уровне. Этот процесс идет с середины отжитого вида, ведет к его дифференцированию (то есть, разграничение биологического многообразия видов животного мира) и завершается видообразованием. Это гигаэволюция, эволюция на галактическом уровне, где Солнечная система служит механизмом сбора рассыпанной материи антивещества галактического мира на видовом уровне и видоизменения этой материи по своим планетам через жизнь (материализацию антивещества). После сбора генетического волокна галактического микромира и формирования независимой антиклетки, способной к самостоятельной жизни в Солнечной системе, Солнце синтезирует эту клетку и отправляет ее в галактический мир для новообразования.
Shlapak V.P. Motion of antimatter as a basis of megaevolution (history) of the organic world in the Solar system
It was established with use of broad literary source that existing evolution doctrines (histories) of the Earth's organic world development are not based on the scientific achievements of the ancient world taken up in the Bible. The investigations conducted make possible to expand considerably from the Bible position the general evolution of the organic world. Its evolution is to be considered as an antimatter removing process from a died out biological organism and as its movement to a biological organism synthesizing on basis of the matter (new specification) on the galactic level. The process passes within a died out species, brings to its differentiation (that is to the biodiversity separation of species in the animal world) and concludes with the specification. This is gigaevolution, the evolution on the galactic level where the Solar System works as a mechanism collecting scattered galactic antimatter substance on the specific level and transforming of the substance on the planets of the System by way of life (materialization of antimatter). This is megaevolution. After the collection of galactic microcosm genetic filament and after formation of an independent anticell ectogenous in the Solar System, the Sun synthesizes the anticell and sends it to the galactic world for new specification of the biological organism in the world.
