CC BY
29
profitable; when it comes to the product of practical sciences, it is to meet the following demands: it should be necessary (there is a demand for it on the market) and competitive.
In the developed world, business in science and technology is focused and concentrated in the research centres of large corporations and companies, private universities, private research centres, etc. Many of them are widely known and they are working on multiple problems of fundamental or practical sciences. Most of the scientists who work there are Nobel laureates and have their own schools of study. This is where innovations and discoveries of global significance are often made. Science is increasingly focused small, medium and large business, future trends and economic and social motives of the development of the country. What is the situation in Georgia like? There is little attempt to commercialize science. Both, fundamental and practical studies are state-funded.
ShotaRustaveli National Scientific Foundation has announced the first competition for the state scientific grants award for the fundamental and applied researches in 2011, before, the fundamental and applied researches were funded within the state scientific grants' competition. In 2011, 780 applications were in the sphere of fundamental researches and 290 applications -in the sphere of applied researches. Finally, only 35 of the fundamental researches and 25 applied researches were funded. In 2012, 525 applications were in the sphere of fundamental researches and 207 - applied researches and 73 and 38 of these applications were funded respectively [5]. This shows that in 2011-2012, ShotaRustaveli National Scientific Foundation has funded 4.5-13.9% of the submitted fundamental projects and 8.6-18.4% of the applied researches. In the mentioned period the funding was basically allocated to the Georgian studies, precise and natural sciences, engineering, environment and information technologies.
From the ancient time the universities fulfilled the function of knowledge generation and its free dissemination. They started to generate knowledge of commercial worth. The issue of ownership, management and use of knowledge was brought forward. World leading universities acquired the "entrepreneurial" functions putting on agenda the issue of better use of innovative potential. In 1980, in the USA, adoption of Bayh-Dole Act [2, p. 44] stimulated the process of science commercialization. Bayh-Dole Act allowed US universities, research institutes, NGOs and small firms to patent the inventions in their own names. In our country, in this respect, much should be done. In our country, the main factor hindering innovative development of the enterprises is poor financial condition of the enterprises, as well as absence of the relevant innovative infrastructure and high risks associated with innovative business.
Thus, dealing with the socioeconomic challenges facing Georgia heavily depends upon drastic improvement of the scientific and engineering-technological activities, taking advantage of the intellectual potential. Activation of innovative activities is the priority direction, which will ensure dealing with the problems of economic and social development of the country.
Georgia has a rich scientific tradition and potential. One of the best ways to get Georgia to global market is the use of intellectual property. In the 21st century global leadership goes to those countries that develop the economics of knowledge. This is true for Georgia as well. Economics of knowledge requires a new individual with innovative ideas and vision of future. There is still a lot to do in this field in Georgia.
УДК 339.56:620.9
Х. С. Мггюшкша
ТРАНСФОРМАЦ1Я СВ1ТОВОГО РИНКУ ЕНЕРГОРЕСУРС1В П1Д ВПЛИВОМ
ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙНИХ ПРОЦЕС1В
В cmammi до^джено oco6nueocmi впливу сучасних процеЫв ттеграци й z^o6ani3a^'i на трансформацЮ свтових товарних риншв (на npu^adi ринюв вуглеводног енергетичног сировини). Особливу увагу придтено визначенню дефтщй „ттегращя" , „глобалiзацiя",
„глобал1зована галузь" на основ! концептуальних тдход1в втчизняних та заруб1жних наукових штл.
Доведено, що глобал1зац1я набуваер1зного прояву в залежност1 в1д того, чи йдеться про окрему компатю, галузь, крашу, чи про свтове виробництво. Посилення м1жнародно'г конкуренцп впливае на розвиток глобалгзацгг товарних ринкгв. Рушгйними силами конкуренцп в умовах поглиблення глобальних процеЫв стають: зростання транснацюнальних ланцюггв; глобал1зац1я попиту I пропозицгг; розвиток ¡нформащйних технологгй; дерегулювання ринюв.
Выявлено, що в процес глобал^зацИ мтерально-сировинш ресурсы е одним з катал1затор1в у створенш системи глобальних ринюв. Через зростання та посилення економ1чних взаемозв'язюв поглиблюються переплетення крагнних 1 рег1ональних господарських комплексов та економ1чних систем на всгх р1внях м1кро-, мезо-, макро.
Визначено, що на р1вн1 окремог компангг, глобал1защя визначаеться насамперед, диверсифтащею та розширенням джерел надходження; масштабами I пропорцгями розподшу свогх актив1в у р1зних крагнах; ¡нтенсивтстю долучання до експорту капталу, товар1в I послуг та використання мгсцевих переваг (широкий доступ до природних ресурсгв та в1дносно дешевог робочог сили); розм1рами внутр1шньо ф1рмово'г торг1вл1, технолог1чних трансфертгв.
Глобалгзацгя на ргвнг окремог галузг визначаеться тим, наскгльки конкурентоспроможтсть компангг всередин галуз1 в данШ крагш взаемопов'язана з гг конкурентоспроможтстю в 1нш1й.
Р1вень життя, залишаючись украй нергвномгрним у р1зних крагнах I регюнах, у щлому мае тенденщю до тдвищення, що в1дпов1дно сприяе росту споживання енергоресурс1в, що актуал1зуе питання створення единого енергетичного ринку.
Клю^о^^ слова: ¡нтегращя, глобал1защя, регюнал1защя, глобал1зована галузь, ринок енергетичних ресурсгв, енергонадлишков1 та енергодефгцитнг крагни.
Трансформащя св^огосподарських зв'язюв, обумовлена глобашзащею, змшюе структуру й кероваш параметри св^ово! системи. На динамшу цих змш, яю усе сильшше вщчувають на собi вс кра!ни, впливають обмеження, випадки, рушшш сили й ключовi гравщ. Одшею з основних тенденцш у розвитку св^ово! системи е рют !! залежност вщ джерел дешевих мшерально-сировинних ресурав. Звщси кризи, пов'язаш з недостачею нафти й газу, посилення боротьби за енергоресурси, яка час вщ часу переходить з пол^ично! у вшськову площину.
У кра!нах-експортерах зростаючий експорт сировини, як правило, супроводжуеться рiзким зниженням обсяпв його внутршнього споживання, що не тшьки тдсилюе диспропорцп мiж виробництвом i внутршшм споживанням, але й усе сильшше наближае структуру економши до моделi експортно-сировинного типу. Експорт енергоресурав, з одного боку, дозволяе кра!нам тдтримати виробничi потужносп, знизити сощальну напружешсть у багатьох регюнах, наповнити бюджет, з шшого боку - експортна орiентацiя найважливших галузей i виробництв, що затягаеться на роки, позбавляе перспективи структурних перетворень в економщ й робить !! ще бшьш залежно! вщ св^ового ринку.
Глобалiзацiя стала одшею з найбшьш впливових сил, що визначають характер розвитку св^ово! системи. Цей процес торкае практично вах сфер громадського життя, включаючи економшу, полiтику, iдеологiю, соцiальну сферу, культуру, еколопю, безпеку. В умовах глобалiзацii економiка будь-яко! кра!ни органiчно пов'язана зi свiтовою економiкою, тому економiчний розвиток у нацiональних рамках i зовнiшньоекономiчних зв'язках стають ланками одного ланцюга.
За посередництвом лiбералiзацii нащональних фiнансових ринкiв глобалiзацiя впливае на динамшу розвитку свiтового енергетичного ринку, слщством чого, в остаточному тдсумку, е реструктуризацiя вугшьно! галузi й лiбералiзацiя газового ринку й ринку електроенергетики в багатьох кра!нах. Можливий результат такого розвитку -
пiсля формування глобального фiнансового ринку - створення на цьому фундаментi единого св^ового енергетичного ринку.
Питанням розвитку св^ових iнтеграцiйних та глобалiзацiй них процеав було присвячено роботи багатьох зарубiжних та вiтчизняних вчених, зокрема власне розумшня сутностi iнтеграцiйних процеав було представлено К.Марсом, Р. Шмед, Х. Кельзеном, Д. Шиндлером, О. Беем, Б. Белассом, В. Репке, Р. Ароном, Я. Тшбергеном,Д. М!траш, К. Дейчем, О.Гаврилюк, А. Румянцевим, В. Ломаюним, Ю. Макогоном, Т. Ореховою, А. Фiлiпенко, О. Рогачем, Д. Лук'яненком. Глобалiзацiю, як сучасну тенденщю розвитку свiтового господарства дослщжували: Б. Бад1, А. Зуев, Л. М'ясников^ А. Ельянов, О. Бшорус, О. Булатова та багато шших. Проте подальшо'1 розробки потребують питання впливу глобалiзацiйних тенденцiй на конкретних суб'екпв господарювання, галузi промисловостi, мiжгалузевi комплекси та ринки окремих товарiв.
Отже, метою статтi е дослщження сучасних процесiв штеграцп й глобалiзащi в контекстi 1'х впливу на ринки енергетичних ресурав та 1'х трансформацiю.
Мiсце й роль будь-яко'1 краши в мiжнародному подiлi пращ визначаеться ваею сукупнiстю п реальних iмпортних потреб i експортних можливостей, тому що й те й шше необхiдно для виявлення економiчного потенцiалу спiвтовариства краш. Склад галузей та окремих виробництв складаеться тд впливом багатьох факторiв, зокрема до них вщноситься забезпеченiсть мiнерально-сировинними, паливно-енергетичними, матерiальними та трудовими ресурсами.
Рiвновага будь яко'1 нацюнально'1 економiки визначаеться вщповщною структурою галузевих i мiжгалузевих комплексiв. Причому процес змiцнення виробничих зв'язюв й штеграцп рiзних рiвнiв виробництва протiкае досить активно. Сформувалися таю мiжгалузевi комплекси, як паливно-енергетичний, металургшний, машинобудiвний, хiмiко-лiсовий, будiвельний, агропромисловий, транспортний. Всi цi комплекси мають у свою чергу складну й диференцшовану структуру. Також в умовах розвитку ринкових вiдносин все бшьшого значення набувае iнфраструктура. За таких умов виникае потреба дослщження основних рис галузевого рiвня економiчноi штеграцп.
Рiзноманiття визначень сутi штеграцп, яю iснують в науковiй лiтературi [2,21,7,16], на нашу думку зумовлено: по-перше, наявнютю безлiчi моделей, типiв штеграцшних процесiв, якi розрiзняються за цшями i функцiями, i, по-друге, розходженнями нащональних iнтересiв, якi переслiдують окремi держави або групи держав. Проте накопичений мiжнародний досвiд, дослiджуваний з погляду мiждержавних вiдносин, приводить до висновку, що таю завдання, як збереження миру, досягнення безпеки, зростання добробуту в результат! економiчного ствроб^ництва й т.д., що набули в штеграцшних моделях загальний характер, можуть розглядатися як критерп визначення сутност поняття штеграцп. Крiм того, штеграцшш процеси як фактори свiтового розвитку й св^ово'1 полiтики перебувають у сташ постiйного розвитку й змш. Вони вносять багато нового як у змют мiжнародних вiдносин, так i в iхнi форми й функцп.
Представники заруб1жно'1 сусп1льно-пол1тично'1 думки дають р1зн1 визначення iнтеграцii. В одних випадках вони характеризують п „як соц1альний процес утворення цшсносп (едностi) iз частин, систем з елемеш1в. Цiлiснiсть (система) е бшьше, нiж сума його частин". В шших - можливють iнтеграцii тюно повязуеться з питанням „про лояльне вщношення до нових учасникiв... про необхщш меж1 панування й влади" [1].
Наприклад, на думку професора О. Бея, тд iнтеграцiею слщ розумiти процес економiчного об'еднання дотепер роз'еднаних частин одше'1 держави чи низки самостшних держав в одне цше - фактичну сукупнiсть вщносин [2, с.1]. На думку шшого зарубiжного вченого Б. Беласса, економiчна iнтеграцiя - явище нове; вона е запереченням постула^в класичного капiталiзму з урахуванням ролi особистих штереав одиницi [21]. Нiмецький економiст В. Репке тд iнтеграцiею розумiе „...таке положення речей, при якому можливi торговельнi вiдносини мiж рiзними нащональними господарствами, такi ж вiльнi й випдш, як тi, що юнують усерединi нацiонального господарства" [24].
Французький економют Р. Арон [1] трактуе iнтеграцiю як „об'еднання рiзних економiчних одиниць, мiж якими рух товару, катталу й людей може здшснюватися так само вiльно, як у середиш кожно'1 з цих одиниць".
Аналiз сучасно'1 вiтчизняноï економiчноï л^ератури також свiдчить про iснування велико'1 кiлькостi поглядiв на розумiння поняття процесу штеграцп. Гаврилюк О.В., Румянцев А.П. тд iнтеграцiею розумiють "...процес зближення, переплетення, взаемодоповнення нацiональних господарств" [3, с. 8]. Ломакiн В.К. трактуе штегращю як "об'ективний процес розвитку стшких економiчних зв'язкiв i подiлу працi нацiональних господарств, яю е близькими за рiвнем економiчного розвитку" [8, с. 72]. Макогон Ю.В., Орехова Т.В., Юрченко 1.В. пiд iнтеграцiею розумiють "...усуспiльнення виробництва на мiжнародному рiвнi шляхом свщомого регулювання урядами краш взаемного подшу працi i мiжнародноï виробничо'1' кооперацп" [11,15]. Фiлiпенко А.С., Рогач О.1., Будкiн В.С. дають свое визначення штеграцп: „1нтегращя являе собою об'ективний процес розвитку стшких економiчних зв'язюв i подiлу працi нацiональних господарств, що близью за економiчним рiвнем" [17, с. 31]. Лук'яненко Д.Г. розумiе пiд iнтеграцiею "вiдсутнiсть будь-якоï форми дискримшацд iноземних партнерiв у кожнiй з нацiональних економж" [9, с. 35]. Спиридонов 1.А. тлумачить мiжнародну економiчну iнтеграцiю як "процес господарсько -поличного об'еднання краш на основi розвитку глибоких стшких взаемозв'язюв й розподшу пращ мiж нацюнальними господарствами, взаемодп ix вiдтворювальних структур на рiзниx рiвняx та в рiзниx формах" [18, с. 66]. Рибалюн B.C., Шербанш Ю.А., Балдiн Л.В. пiд мiжнародною економiчною iнтеграцiею розумiють "процес зближення, взаемопристосування та зрощування нацiональниx господарчих систем, що володiють потенцiалом саморегулювання та саморозвитку, в основi якого лежить економiчний iнтерес суб'екпв, що самостшно хазяйнують, та мiжнародний розподш працi" [13, с. 214]. Луцишин З.О. трактуе економiчну iнтеграцiю, як об'еднання ринюв, торгових вiдносин, тдприемницько^^ дiяльностi окремих секторiв в одне цше у вiдношеннi до зовшшнього свiту; процес зближення i зрощення декiлькоx нацiональниx господарств у регюнальну економiчну систему, який забезпечуеться подальшою концентрацiею й переплетенням капiталiв, проведенням державами, котрi iнтегруються узгоджено^' зовшшньо^^ й внутрiшньоï полiтики [10, с. 30].
Подiбнi визначення штеграцп не акцентують уваги на ïï рiвняx, тому нами пропонуеться розглядати мгжнародну економгчну гнтеграцгю, як вищий ступень мiжнародного подiлу працi; процес розвитку глибоких й стшких взаемозв'язюв груп краш, заснований на проведет ними погоджено'1' економiчноï пол^ики, яка здшснюеться на рiвнi пiдприемств, галузей економши, регiонiв, краш, з метою бшьш ефективного використання ïx потенцiалу та задоволення потреб нацюнальних економiк.
Глобал1защя е досить р1зноб1чним та неоднозначним поняттям, що мае суперечливий характер i по р1зному трактуеться. М1жнароднпнституцп визначають глобал1зац1ю як „швидку всесв^ню iнтеграцiю економiки через торгiвлю, фiнансовi потоки, передачу теxнологiчниx досягнень, через шформацшш мережи культурнi процеси", а вщтак вона продовжуеться завдяки розширенню потокiв товарiв, послуг, капiталу, робочоï сили та iдей, а також спiльноï дп краш щодо виршення глобальних екологiчниx проблем та проблем енергетичноï безпеки.
Важливими з точки зору науки про мiжнароднi вщносини, на думку французьського професора Б. Бадпснують три вимiри поняття глобалiзацiï. По-перше, глобалiзацiя - це юторичний процес, який розвиваеться протягом багатьох стол^ь; по-друге, вона призводить до ушфшацп свiту, життя за единими принципами, сповщування единих цiнностей, додержання единих звичшв i норм поведшки, прагнення все унiфiкувати; потрете, глобалiзацiя - це визнання зростаючоï взаемозалежностi, головним наслiдком я^ е тдрив, руйнування нацiонального державного суверештету пiд натиском дiй нових акторiв загальнопланетарноï сцени - глобальних фiрм, релiгiйниx угруповань, транснацiональниx управлiнськиx структур, яю взаемодiють на рiвниx основах не лише
мiж собою, але i з самими державами - традицшними дiйовими особами мiжнародних вiдносин.
Росiйськi дослiдники, Зуев А., Мясникова Л. та Ельянов А. об'еднаш в тому, що глобалiзацiя виступае найвищою формою розвитку iнтернацiоналiзацii, яка охоплюе практично вс кра!'ни свiту i впливае на сферу виробництва, невиробничу сферу тощо. Вона передбачае оргашзащю транснацiональних ланцюжюв створення додано!' вартостi, головними з яких стають ТНК [5, с.54, 12, с. 4]. А вщтак глобалiзацiю поглиблюе глобальна диверсифiкованiсть системи св^ового виробництва, впливаючи на розширення й ущiльнення вас! системи транснацюнальних господарських i культурних зв'язкiв, що в остаточному пщсумку надае !'м загальнопланетарний глобальний вимiр [20, с. 4].
На думку провiдних укра!'нських вчених О. Бiлоруса, Ю. Макогона та О. Лук'яненка глобалiзацiя як нова стадiя штеграцп економiки, виступае складовою частиною еволюцшно!' трансформацшно!' сучасно!' економiки, що дозволяе визначити форму глобально!' штеграцп [4]. Глобалiзацiя означае тюну взаемодiю i переплетення економiчних, полiтичних, соцiальних, правових, iнформацiйних, культурних та шших трансакцш на св^овому теренi; поширення безпосереднiх i опосередкованих зв'язюв мiж суб'ектами економiчноi дiяльностi всiх кра!'н свiту; формування едино!' (глобально!) для всього свiтового суспшьства системи свiтогосподарських вiдносин [14, с. 323]. Поява ще!' ново!' форми штеграцп - глобально'1 штеграцп обумовлена переходом до нового технолопчного способу виробництва шформацшно-штелектуальних, постiндустрiальних технологiй тощо.
Через зростання та посилення економiчних взаемозв'язюв (взаемозалежностi та залежностi мiж кра!'нами; обсягiв зустрiчних потокiв товарiв, послуг, капiталу, ноу-хау в св^овому господарствi поглиблюються переплетенням кра!'нних i регiональних господарських комплексiв та економiчних систем на всiх рiвнях мшро-, мезо-, макро..
На рiвнi окремо!' компанп, глобалiзацiя визначаеться насамперед, диверсифшащею та розширенням джерел надходження; масштабами i пропорцiями розподiлу сво!'х активiв у рiзних кра'нах; iнтенсивнiстю долучання до експорту катталу, товарiв i послуг та використання мiсцевих переваг (широкий доступ до природних ресурав та вщносно дешево!' робочо!' сили); розмiри внутрiшньо фiрмовоi торгiвлi, технолопчних трансфертiв [10].
Глобалiзацiя на рiвнi окремо'! галузi визначаеться тим, насюльки конкурентоспроможнiсть компанii всерединi галузi в данш краiнi взаемопов'язана з п конкурентоспроможнiстю в iншiй.
Глобалiзованi галузi промисловостi мають тенденцiю домiнувати на кожному ринку одним i тим самим набором глобальних компанiй, яю координують сво'! стратегiчнi дii в уах кра'нах дiяльностi.
Головними показниками глобалiзованоi галузi промисловостi е:
• стввщношення обсягiв зустрiчноi торгiвлi усередиш галузi з обсягом свiтового виробництва;
• стввщношення зус^чних iнвестицiй з уам iнвестованим в цю галузь катталом;
• пропорцii прибуткiв, що отримали конкуруючi компанii галузi у вах головних регiонах свiту;
• концентращя капiталу, що зростае завдяки активiзацii та злиттю компанiй.
Таким чином, пщсумовуючи вищезазначене можна стверджувати, що глобалiзацiя це насамперед найвища стадiя iнтернацiоналiзацii; особлива форма iнтеграцii, що означае тюне переплетення усiх сфер господарського життя, посилення взаемозалежностi краш св^у у економiчному, соцiальному, правовому, поличному та iн.. сенсах; i як наслiдок виникнення едино'! системи св^огосподарських вiдносин.
Посилення i поглиблення глобальних процеав пiдтверджують рiзноманiтнi форми !'х прояву, а саме: зростання обсяпв мiжнародноi торгiвлi та швестицш; збiльшення впливу транснацiональних корпорацiй на св^ову економiку; виникнення наднацiональних
шститупв регулювання економiки; створення единих мiжнародних стандартiв, норм та правил у виробницга продукцп, наданнi послуг, менеджмент та облiку; пiдвищеннi конкуренцп на св^овому ринку та iншi.
Глобалiзацiя набувае рiзного прояву в залежносп вiд того, чи йдеться про окрему компашю, галузь, кра!ну, чи про св^ове виробництво. Посилення мiжнародноi конкуренцп впливае на розвиток глобалiзацii товарних ринкiв. Рушiйними силами конкуренцп в умовах поглиблення глобальних процеав стають: зростання транснащональних ланцюгiв; глобалiзацiя попиту i пропозицп; розвиток шформащйних технологiй; дерегулювання ринкiв.
В процес глобалiзацii мiнерально-сировиннi ресурси е одним з каталiзаторiв у створеннi системи глобальних ринюв. З одного боку, формуеться жорстка iерархiчна структура, з шшого боку - вщбуваеться розподш ринкiв, що перебувають на нижшх i середнiх рiвнях, на окремi частини й вбудовування цих частин у вертикально штегроваш структури.
Технологiчна трамща складаеться з наступних рiвнiв: 1) новi технологiчнi принципи, що повшстю контролюють i самостiйно формують ринки й напрямки реалiзацii свого продукту; 2) практичне втшення нових технолопчних принципiв; 3) унiкальнi споживчi товари; 4) сладне технолопчне встаткування й висококвалiфiкованi послуги; 5) мiнерально-сировиннi товари або продукщя першого передiлу.
Якщо мiж першим рiвнем i вама iншими iснуе значний розрив, то третш, четвертий i п'ятий рiвнi технолопчно! пiрамiди утворюють виробники товарiв, у тiй або iншiй формi новi технологи, що використовують, розроблеш на другому рiвнi. Цi рiвнi плавно перетiкають друг у друга в мiру спрощення й зниження ступеня ушкальносп вироблених товарiв. Галузевi ринки першого, другого й третього передшу поглинаються ринками продукцп, що стоять наприюнщ технологiчного ланцюжка виробництва. На трансформащю промисловостi накладаеться зменшення ролi нацiональних держав i збшьшення ролi наднацiональних структур i транснащональних компанш. Галузевi ринки нижнiх рiвнiв технолопчно! пiрамiди почали стрiмко перемщатися iз кра!н, що вступили в постшдус^альний свiт, у кра!ни шдус^ально! економiки, наприклад, зi США, Имеччиш й Ггалп в Мексику, Китай, 1нд^ й т.д. Вiдповiдно разом з ними перемщаються й робочi мiсця.
Розпад СРСР викликав трансформащю бшолярного свiту, що призвело до запуску на територп кра!н Схщно! Свропи й колишнього Радянського Союзу програми Вашингтонського консенсусу, що мютила в собi наступнi мпiдпрограмим: посилення лiбералiзацii фiнансових ринкiв i рют !хньо! могутностi; приватизацiя в колишшх соцiалiстичних державах i кра!нах третього св^у; реструктуризацiя вугiльноi промисловостi кра!н Захiдноi й Схiдноi Свропи й СНД, а також лiбералiзацiя ринку енергоресурав; винос виробництв I i II передiлiв з ядра св^ово! економiки в кра!ни третього св^у; посилення контролю над ринком енергоресурав з боку мiжнародного капiталу й зниження контролю з боку нацюнальних держав; зростання експорту енергоресурав i продукцп I i II передшв iз кра!н третього свiту й колишшх сощалютичних кра!н; зниження частки кра!н третього свiту й колишшх сощалютичних кра!н на свiтовому фшансовому ринку при одночасному розвитку високих технологий i збiльшеннi фiнансових потоюв iз кра!н, що складають ядро св^ово! економiки.
У результатi перерозподшу iндустрiального потенцiалу мiж великими регюнами свiту й пiд дiею процеав глобалiзацii iстотно змiнилася структура св^ового ринку: сьогоднi це на 75% обмш готовою промисловою продукцiею й на 13% - торпвля мшерально-сировинними ресурсами. Фiнансовi потоки, що обслуговують промислову продукщю, сконцентрованi в кра!нах постiндустрiальноi економiки й iстотно перевершують обiг капiталу на ринку енергоресурав.
Проте, слiд зауважити, що бшьша частина свiтовоi торгiвлi сировиною припадае саме на вуглеводну енергосировину (17% св^ового експорту припадае на нафту та
нафтопродукти). За останш десять роюв частка нафти та нафтопродуктiв збшьшилася на 10% [22]. Збiльшення частки нафти та нафтопродукпв у св^овш торгiвлi пояснюеться, з одного боку, збшьшенням цiн на товари зазначено!' групи, а з iншого, - поглибленням iндустрiалiзацii у свiтовому господарсга та збiльшенням ресурсоспоживання. На св^овому мiнерально-сировинному ринку представлено бiльш 85% кра!'н, при цьому через нерiвномiрнiсть у розмiщеннi, виробництвi й споживанш енергосировини роль свiтового ринку в його перерозподш зростае все бшьше. Зростання обсягiв виробництва окремих кра!'н та свiтового господарства в цшому вимагае стабiльного ресурсного забезпечення. При цьому слщ зазначити, що темпи св^ового споживання випереджають темпи нарощування св^ових запасiв.
Сучасна енергетична основа виробництва призводить до того, що пщвищуеться роль ринюв енергетичних ресурав та вiдбуваеться !'х трансформацiя пщ впливом глобалiзацiйних процесiв (рис. 1).
Так, у результат збiльшення обсягу фшансового ринку й швидкостi перемщення капiталу пiдсилилася залежнiсть стану економши, сощально!' й пол^ично!' ситуацп в окремих кра!'нах вiд мiжнародних фшансових ресурсiв. Реальний продукт, створюваний у свт, у грошовому (вартiсному) вщношенш виявляеться роздiленим на нерiвнi частки: мала частина залишаеться у виробника, а бшьша споживаеться або збер^аеться ТНК. З географiчноi точки зору це виглядае як перетшання катталу переважно в зони розвинених економш.
У результатi виникае гiгантська система циркуляци, що перекачуе капiтал на фiнансовi ринки в центрi св^ово!' економiки, а потiм переносить його в кра!'ни периферГ! й натвперифери: або у формi кредитiв i iнвестицiй, або побiчно, через ТНК.
Потрiбно також вiдзначити, що рiвень життя, залишаючись украй нерiвномiрним у рiзних кра!'нах i регiонах, у цшому мае тенденщю до пщвищення, що вiдповiдно сприяе росту споживання енергоресурав. Тому особливу актуальнiсть здобувають питання створення единого енергетичного ринку.
На даний момент, наприклад, на мiжнародному енергоринку спостерiгаеться розподш учасникiв на два типи, залежно вщ обсягiв споживання енергетичних ресурав -енергоспоживаючi й енергонадлишковi (рис. 2)
Енергоспоживаючi Енергонадлишковi
Розвин еш Германiя, Францiя, Бельгiя, Люксембург, lталiя, Австрiя, Швейцарiя, Грецiя, 1спаыя, КраУни Прибалтики й Схiдноl' £вропи -члени £С, Фiнляндiя, Япошя Норвегiя, Нiдерланди, Великобританiя, Канада
Перех1дн1 й | крани, що УкраУна, Молдова, Грузiя, розвиваються | Бторуст, Вфмент г — — — — — — — Роая, Казахстан, Туркменiстан, Узбекистан, Азербайджан, краУни Близького Сходу
Рис. 2 Матриця класифнкащУ учасни^в енергоринку
Розвинеш енергоспоживаючi держави Свропи прагнуть створити единий внутршнш ринок природного газу й електроенергп й забезпечити безпеку iмпорту енергонос^в. Щоб забезпечити необхiдну кшьюсть енергонос^в за мiнiмальною цiною, лшвщують всi внутрiшнi бар'ери, якi можуть перешкоджати iмпорту сировини. Економiчний ефект вщ глобалiзацii для енергозбиткових кра!'н, що розвиваються, i кра'!н з перехщною економiкою не завжди однозначно позитивний, тому що разом з розширенням ринюв збуту на енергетичну сировину, надмiрна 1'хня вiдкритiсть може привести до ослаблення економiчноi безпеки цих держав.
Сучасш глобалiзацiйнi процеси суттево впливають на трансформащю ринкiв ресурсiв, найбшьш помiтними е зрушення в сферi енергетичних i матерiальних ресурсiв. Зростання попиту на мiнерально-сировиннi ресурси (таю як нафта, природний газ, сталь) змщуеться з розвинених кра!'н до кра!'н, що розвиваються (переважно, азiатських). За прогнозами експерт1в, попит на нафту з боку Китаю та 1нди за перюд з 2005 по 2020 рр. майже подво!'ться i досягне 15,4 млн. бар. на добу [6], тобто досягне рiвня США, найбiльшого споживача цього ресурсу сьогодш.
Разом з прискоренням економiчного зростання в кра!'нах, що розвиваються с^мкими темпами зростае споживання природних ресурсiв. Наприклад, в Кита!' споживання нафти за десятирiчний перюд з 2000 по 2010 рш практично подво!'лося. Китай, Iндiя, кра!'ни Середнього Сходу i частково Роая прагнуть прискореними темпами створювати генеруючi потужностi та енергетичнi мережi, щоб задовольнити зростаючий попит на енерпю. Китай, наприклад, мае намiр до 2020 року збудувати 500 пгават нових потужностей на додаток до 400 пгават, якi були введет за минут два десятилiття [19]. Зростаючий попит на енерпю та матерiали викликае необхiднiсть масованих катталовкладень, якi за даними М1жнародного енергетичного агентства, тшьки в нафтовiй галузi повиннi становити за 2005-2030 рр. 4,3 трлн. дол. (у цшах 2005 року) [23].
Бшьш того, багато кра!'н яю багап природними ресурсами (кра!'ни Середнього Сходу, Роая, Венесуела) намагаються все ширше розповсюдити над ними державний контроль, щоб
привласнювати природну ренту. Безпека енергопостачання стае предметом все бшьшо!'
заклопотаносп кра!'н нетто-iмпортерiв (Китай, кра!'ни Свропи, США). Цьому сприяли i газовi
конфл^и мiж Росiею i Укра!'ною в 2006 i 2008 рр.
Зростаючий рiвень глобально!' взаемозалежностi, пов'язаний з необхщнютю задоволення зростаючого попиту на енергетичш ресурси, буде мати позитивний економiчний ефект на ринках вщповщних ресурсiв в умовах глобального цшоутворення. У той же час, бшьш складш i довп ланцюжки поставок цих товарiв у поеднант з геополiтичними проблемами здатнi ускладнювати постачання i приводити до щново!' волатильносп.
Отже, основним проявом впливу глобалiзацiйних процесiв на свiтовий ринок енергетичних ресурав е глобалiзацiя енергетичних ринюв. Створення глобальних енергетичних ринюв викликано, з одного боку, ростом мiжнародноi торгiвлi енергоресурсами, все бшьшими вiдстанями регiонiв видобутку нафти й газу вщ ринкiв збуту й, вщповщно, збiльшенням довжини трубопровiдних маршру^в. С другого боку, створенню глобальних ринюв енергоносив сприяе постiйно зростаюча конкуренщя свiтового масштабу, що призводе до поглинань i злиттiв в обласп енергетичного бiзнесу. Сучасна ситуащя на свiтовiй паливно-енергетичнiй аренi така, що можливють виробництва енергоресурсiв i можливiсть !'хнього транспортування до споживачiв, все частiше, використовуеться як зааб полiтичного тиску.
Список використаноТлггератури
1. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / [Общ. ред. и предисл. П.С. Гуревича]. — М.: Издательская группа «Прогресс». - «Политика», 1992. - 608 с.
2. Бей О. Теоретичн тдстави мiжнародноi штеграцп / О.Бей. - Мюнхен: Укра'нський вшьний унiверситет. - 1985, с.1
3. Гаврилюк О.В. Економiчна iнтеграцiя в сучасному свiтi / О.В. Гаврилюк, А.П. Румянцев. - К.: Наукова думка, 1991. - 128 с.
4. Глобалiзацiя i безпека розвитку: [Монография] / [О.Г. Бшорус, О.Г. Лук'яненко та ш.; Керiвник авт. колективу i наук. ред. О.Г. Бшорус]. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с.
5. Зуев А., Мясникова Л. Глобализация: аспекты, о которых мало говорять / А. Зуев, Л. Мясникова // МЭ и МО - 2004. - №8. - С. 54-60.
6. Кислова Л.А. Мiжнародна економiчна дiяльнiсть кра!'н в умовах глобалiзацii ринку чорних металiв: [Автореферат дисертацй] / Л.А. Кислова. - Донецьк: ДонНУ, 2010. - 22 с.
7. Козик В. В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Мiжнароднi eKOHOMi4Hi вщносини: [Навч. noci6] / В.В. Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. - 3-те вид., перероб. i доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 406 с.
8. Ломакин В.В. Мировая экономика: [ученик для вузов] / В.В. Ломакин. - М.: ЮНИТИ, 1998. - с.72
9. Лук'яненко Д.Г. Мiжнародна економiчна штегращя / Д.Г. Лук'яненко. - К.: В1ПОЛ, 1996. - 420 с.
10. Луцишин З. О. Трансформащя св^ово'1' фшансово'1' системи в умовах гло6алiзацii. - К.: Видавничий центр " ДрУк", 2002. - 320 с., 30 с.
11. Макогон Ю.В. Влияние субъектов ВЭД на экономическую безопасность Украины / Ю.В. Макогон // Сборник научных работ. - Донецк, 1998. - С. 5- 8
12. Медведев В. А. Глобализация экономики: тенденции и противоречия / В.А. Медведев // МЭ и МО. - 2004. - № 4. - С.3-10 .
13. Международные экономические отношения: [Учебник для вузов] / [В.Е. Рыбалкин, Ю.А. Щербанин, Л.В. Болдин и др.]. - М.: Юнити-Дана, 2004. - 605 с.
14. Мiжнародна економша: [Навчальний поабник] / [Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ш..]. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - Кшв: Центр навчально'1' л^ератури, 2004. - 672 с.
15. Орехова Т .В. Теоретико-методолопчш основи дослщження процесу еволюцп транснацюнальноютратегп бiзнесу в умовах гло6алiзацii / Т.В. Орехова // Проблемы развития внешнеэкономическихсвязей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сборник научных трудов.—Донецк: ДонНУ. - 2007. - С. 986-991.
16. Св^ова економша. Економша закордонних краш: [Учебник] / Пщ. Ред.. д-ра эконом. наук, проф.. В. П. Колосова й д-ра эконом. наук, проф.. М. Н. Осьмовой. -М.:Флшта: Московський психолого-сощальний шститут, 2000 - 480 с.
17. Св^ова економша: [Пщручник] / [А. С. Фшпенко, В. С. Будкш, О. I. Рогач та ш.]. - К.: Ли6iдь, 2007. - 640 с.
18. Спиридонов И.А. Мировая экономика: [учебное пособие] / И.А. Спиридонов. -М.: Инфра-М, 1999. - 256 с.
19. Томберг И. Энергетика Китая / Игорь Томберг // Економическое обозрение. -2006. - № 4. - С. 46-53
20. Эльянов А. Глобализация и догоняющее развитие / А. Эльянов // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - №1. - С.3-16.
21. Balassa B. The theory of Economic Integration / B. Balassa. - Homewood, Illinois: Richard D. Irvin, 1961. - 304p.
22. Handbook of statistics 2011. - New York and Geneva: United Nations Publication, 2011. - 513р.
23. International Energy Agency [Officialwebsite]. - URL: http://www.ieа.org.
24. Ropke W. International order and economic integration / W. Ropke.. - Dordrecht: D. Reidel publishing company, 1959. - 276 p.
Стаття надшшла до редакцп 22.09.2014.
Н. Mityushkina
TRANSFORMATION OF THE WORLD POWER RESOURCESMARKET UNDER THE INFLUENCE OF GLOBALIZATION PROCESSES
The article considers the current peculiarities of integration and globalization processes influence on the transformation of world commodity markets (on the example of hydrocarbon energy resources markets). Particular attention is given to the definitions of such terms as "integration", "globalization", "globalized industry" based on conceptual approaches of national and foreign scientific schools.
It is proved that globalization can appear in different forms depending on scales of its
BICHHK MAPIYnOnLCLKOrO ^EPMBHOTO YHIBEPCHTETY
CEPL3: EKOHOMIKA, 2014, BHn. 8_
development - within a separate company, industry, country, or the world production. Increased international competition affects the development of the commodity markets globalization. The driving forces of competition in terms of deepening global processes are: the growth of transnational circuits; globalization of supply and demand; development of information technology; markets deregulation.
It is found out that within the process of globalization mineral and raw resources are one of the catalysts to establish a system of global markets. Due to the growing and strengthening economic relationships intertwining of national and regional economic complexes and economic systems deepens at micro, mezo and macro levels.
It is determined that at the individual company level, globalization is defined primarily by diversification and expansion of earning sources; scale and proportions of its assets distribution in different countries; intensity of involvement to the export of capital, goods and services and the use of local advantages (access to natural resources and relatively low-priced labor); size of intra firm trade, technology transfers.
Globalization on the level of the individual branch is determined by the way in which company's competitiveness within the industry in the country is associated with its competitiveness in the other country. The standard of living, remaining extremely uneven across countries and regions, as a whole tends to increase, that accordingly promotes the growth of energy resources consumption and actualizes the creation of the united energy market.
Key words: integration, globalization, regionalization, globalized industry, power resources market, countries with energy excess and energy deficit.
Y^K 339.924:061.1€C
O. Bulatova
EUROPEAN INTEGRATION AND REGIONAL POLICY
In the articlethe preconditions of the European integration process, internal and external European integration factors are determined. Integration evolution stages of the EUinteraction: Free Trade Zone Stage (1958-1966 gg.) Customs Union Stage (1968-1986 gg.), Common Market Stage (1987-1992 gg.), Stage of economic and monetary union (1993.) are analyzed. The features of the EU Regional Policy arehighlighted and characterized.
Development of the worldwide integration processes can be characterized by various degrees of intensity and speed. Integration development of the European Union experienced gradual transition through all the forms of regional integration from a free trade area to an economic and monetary union, practically following the classical scheme offered by B. Balassa [1]. Freetradeareastage [1958-1966] was characterized by abolition of the customs duties and various quantitative restrictions in the field of intra-regional trade between the EU Member States. At the customs union stage [1968-1986] the scope of the integration group was further developed: purposeful agrarian policy was supplemented by unified environmental, research and technological development policies; foundation for monetary and financial integration was formed. At the commonmarket stage (1987-1992), Single European Act and the document on the European Internal Market Program signed in 1985 marked elimination of the last barriers to free movement of goods and factors of production. The following fourfreedoms were developed: free movement of goods, services, capital and labor force within the EU. In the same period, EU countries started implementing common policies in specific fields of energy, transport, social and regional development. It should be noted that at this stage the classical scheme of regional economic integration has experienced some adjustments since there are some differences between the categories of the common market (classical scheme) and the single market (the one
