CC BY
20
1СТОРИЧН1 НАУКИ
УДК 394-055.1(477.62-2=14)" 17/20"(045)
С.С. Арабаджи
ТРАДИЦ1ЙН1 ЗАНЯТТЯ ГРЕК1В П1ВН1ЧНОГО ПРИАЗОВ'Я ТА IX ВПЛИВ
НА ЗДОРОВ'Я ЧОЛОВ1К1В
Розглянуто традицтш заняття чолов1к1в в грецьких поселениях та м. Мар1упол1 наприюнщ XVIII - на початку XXст. Охарактеризовано кожний вид д1яльност1 грешв: скотарство, землеробство, торггвлю, рибальство, вирощування тютюну та р1зн1 ремесла. Проанал1зовано яким чином профестш вподобання впливали на стан здоров 'я представник1в сильног стат1. Представлен думки та висновки земських лтар1в щодо причино-насл1дкових зв'язк1в м1ж основними заняттями греюв та розповсюдженими внутргштми, гнфекцгйними та венеричними хворобами.
Ключовi слова: чоловти, греки, традицтт заняття, хвороби, Швшчне Приазов 'я.
Дослщження повсякденносп греюв украшського Швшчного Приазов'я вимагае ретельного вивчення переб^у щоденного життя статевовшового складу населення, осюльки кожен з них мае свш зрiз «повсякденносп»: для д^ей, молод^ зрших людей i людей похилого вшу, чоловтв i жшок, характернi рiзнi способи життя, структура iнтересiв, занять тощо. Актуальнiсть дослiдження традицiйних занять чоловЫв грецького етносу зумовлена тим, що бiльшiсть часу будь-яка людина проводить за роботою, яка впливае як на фiзичний, так i на психологiчний стан особистостi.
Дослщники юторп грекiв Пiвнiчного Приазов'я час вщ часу звертали увагу на традицщш заняття чоловiкiв, наприклад, I. Джуха описав побут чабанiв [4], юторики Л. Лиганова i Д. Пенез охарактеризували традицшний костюм греюв [7]. У колективнш монографп «Старый Крым: история и современность. Историко-этнографическое исследование» проаналiзовано роль та основш заняття чоловшв цього селища [16]. В цшому ж в юторюграфп питання традицiйних занять чоловiкiв вщображеш дуже фрагментарно, а 1'х вплив на стан здоров'я взагалi жодного разу не був темою окремого наукового пошуку, що i стало мотивацшним чинником дослiдження.
Джерельна база обрано'1 проблеми представлена актовими та дшоводними документами, матерiалами перюдично'1 преси, джерелами особового походження (спогадами, записками шоземщв, матерiалами етнографiчних експедицiй).
З огляду на фрагментаршсть дослiджень метою дано'1 розвiдки е висвiтлення традицшних занять грекiв украшського Пiвнiчного Приазов'я наприюнщ XVIII - на початку XX ст. та 1'х вплив на здоров'я чоловшв. Поставлена мета передбачае розв'язання наступних завдань: розглянути традицшний розподш обов'язюв мiж чоловшом i жiнкою в грецькiй родиш, описати основнi види дiяльностi греюв, дослщити специфiчнi заняття та проаналiзувати 1'х вплив на здоров'я сильно'1 статi грецького етносу.
У грецькому патрiархальному суспiльствi кiнця XVIII - поч. XX ст. головне мюце посщав чоловiк. Головою родини завжди був старший чоловш у будинку, якому вс домочадцi беззаперечно пiдкорялися. Чоловш пiсля вiнчання мав право розпоряджатися долею свое'' дружини, й приданим та дтми. Жiнка нiколи не сперечалася з чоловшом,
не суперечила йому. У середиш Х1Х ст. Г. TiTOB у сво'1'х листах з Катеринослава писав про греюв: «В семействах их всегда царствует тишина, взаимное согласие и любовь; не видно даже той безумной ревности, которою муж часто преследует свою жену, как бывает у других народов. У мариупольских греков муж ничего не видит в своей жене, кроме совершенства, жена платит тем же» [19]. До середини ХХ ст. грецью родини були дуже мщними, незважаючи на те, що бшьшють шлюбiв заключали не по любов^ а з розрахунку. Розлучення були поодинокими.
Найбшьш шановаш та найстарiшi чоловши входили до складу сшьського сходу. На сходi вони виршували земельш питання, амейш справи, займалися вибором старост, призначенням откушв тощо.
Основними заняттями чоловтв до початку ХХ ст. було скотарство та землеробство. Вс обов'язки дiлилися на чоловiчi та жшочь Греки казали: «У чоловiкiв рушниця стрiляe сорок разiв, а у жшок один раз», тобто те, що робить чоловш - жшщ не пiд силу [16, с. 174]. Грекиш нiколи не працювали у полi, городi, на доглядали за худобою, всю цю роботу виконували чоловши.
Професiя визначала становище грека в сшьському суспiльствi: до початку ХХ ст. особливою повагою користувалися чабани, яю випасали велию отари овець - до тисячi голiв, а iнодi i бшьше. Вони мали пiд свош керiвництвом iнших чабанiв - нижче рангом та тдпасюв. В багатьох грецьких селах головного чабана називали «удаман». До його думки прислухалися та часто запрошували стати сватом.
Професiя чабана зазвичай була спадковою. Обробкою землi чабана займалися його сини. Оскшьки овець у кшщ ХVШ - першш половинi Х1Х ст. розводили майже вс греки, то в кожному селi було по кiлька чабашв. Навiть у II пол. Х1Х ст., коли основним заняттям стало землеробство, багато поселян продовжували тримати овець. Кожний господар на свш розсуд обирав чабана, адже кожний вiвчар на свш споаб пас та лшував овець. Чабан був зобов'язаний вчасно заготовляти корм на зиму, необхщний пiд час негоди i рiзати ягнят i овець, якщо тi захворiють хворобою - запамороченням (в такому випадку шкура вщдавалася господарев^. Платня встановлювалася натурою - десята частина овець вщ кожного господаря або грошима. У 1848 р. за кожну вiвцю греки платили 8 копшок срiблом на рiк [15, с. 429]. Звичай плати не порушувався. Дослщники зазначають, що якби яка-небудь людина не чабанського, умовно кажучи, «стану» запропонувала б пасти отару за 20-ту чи навiть за 30-ту вiвцю, греки б ш все одно не довiрили це робити [3, с. 147].
У 1848 р. старший ветеринарний лшар Петро Порохов писав, що греки повшстю довiряли чабанам: «...если бы какой-нибудь хозяин из благоразумия осмелился проверить чабана в честности, то навлек бы на себя всеобщее негодование. Такое безотчетное доверие приобрели греки от правоверных мусульман Крыма, где честность развита до высшей степени. Правда, что старые греки выполняют все условия честности свято, но между молодыми находятся весьма много таких, кои грешат не по-татарски» [15, с. 435].
Наприкшщ зими - на початку весни чабани ходили по селу, складаючи списки господарiв, згодних довiрити ш свою худобу. Незабаром тсля цього в певних мюцях за селом, у спещальних загонах, формувалися отари. Вс вiвцi, що належали одному господарев^ мали певну позначку, яка дозволяла i господарев^ i чабану безпомилково видшити !х з отари.
Чабани випасали отари на великих степових пасовищах. Овець переганяли з мiсця на мюце протягом довгого пасовищного сезону, що тривав практично весь безсшжний перюд. Таке перемiщення з одше'1 територй на iншу мало, ^м усього iншого, i глибокий еколопчний змiст: вiвцi не затримувалися на одному мющ i не вибивали
ногами грунт настшьки, щоб пiсля них нiчого не росло. Отари часом вщдалялися на досить значну вщстань вiд села.
Чабан сам наймав 2-3 помiчникiв, яким платив зi свое'1' частки. Весь цей час чабан жив з ними в критих возах на двох колесах. На двохколюний вiз, запряжений парою волiв, встановлювали дощату будку або ж каркас з пру^в, на який натягували спещальну тканину, таким чином, виходив свого роду будиночок. Там збер^алися вода, хлiб, дрова, одяг та посуд. У негоду i спали, i готували прямо на колесах. Коли закшчувався хлiб, замiсть нього використовували баранячу печшку [4, с. 116]. Ще до початку сезону чабани мiж собою домовлялися та доводили до вщома господарiв про спшьну умову: за одну загублену вiвцю чабан вiдповiдальностi не несе. Гншими словами одну вiвцю можна було з'!сти.
Чабани носили грубий одяг: куртки та плащi, чарухи з сиром'ятно'1 шкiри, пiд них одягали товсп вовнянi шкарпетки, але найприкметшшим елементом костюма були штани з овечо'1 шкури хутром всередину: вони i грiли, i вологу не пропускали. Чабани брали з собою овчинш кожухи, яю служили, в залежносп вiд обставин, i верхнiм одягом, i матрацом, i ковдрою.
Поверх одягу чабан одягав рiзнi чабанськi приналежностi - шюряний пояс, прикрашений мiдними бляхами або гудзиками, до нього прикрiплялися чабанський шж у пiхвах, рiг з «квачем», залiзнi щипцi, трубка та шше. Крiм цього кожен чабан мав довгий батсг та спещальну палицю «прлигу» з гачком на кшщ, за допомогою яко'1 вш ловив вiвцю за ногу [1, с. 74].
Праця чабашв була дуже важкою. Тшьки в середиш зими, та й то лише на два мюящ, вони верталися додому. Але ця робота вважалася вигщною: за кiлька рокiв можна було заробити на власну отару, а статус помiчника вщомого удамана служив молодому чоловшу гарним атестатом на майбутне [3, с. 148].
Чабани часпше за iнших чоловтв хворiли на сибiрську виразку, оскшьки передача шфекци вiдбувалась вiд хворих тварин, переважно вiд овець [11, с. 233].
В багатьох грецьких селах юнували сироварнi, в яких виготовляли бринзу. Доши овець i робили бринзу чоловiки, це була виключно чоловiча робота [16, с. 174].
Чоловши, якi власними силами обробляли землю, навесш вшжджали у поле i без особливих потреб не поверталися додому до повного закшчення весняно'1' сiвби. У перюд весняно-польових робiт греки не зважали ш на свята, нi на щось шше -працювали вщ зорi до зорi. Землеробськi роботи закшчувалися восени. На цi роботи чоловши вшжджали у поле на тимчасове проживання. У зимовий перюд року чоловши доглядали за худобою i мали досить багато вшьного часу для зус^чей з родичами, друзями та знайомими [5, с. 51].
Чоловши, якi вшжджали на довгий час в поле досить часто страждали вщ кривавих проносiв. Зазвичай, причиною хвороби була погано'1' якост i, як пишуть земськi лшар^ завжди загнила вода, яку набирали з берепв рiчок, а найчаспше з «запрудин», особливо в робочий час, коли у чоловтв не було часу запасатися доброю водою [9, с. 222]. Лшар Г. Калер^ зазначав, що проноси часто були смертельш для д^ей, а в дорослих хвороба проходила вщ суворо'1' дiети, вживання слизових лшв всередину й масляних втирань живота опшною настоянкою [6, с. 57].
Крiм того в лiтнiй час пщ час важких польових роб^ чоловiки хворiли шлунково-кишковим катаром, оскшьки вживали сиру 1'жу, часто несвiжу або не цiлком достиглу «зелень» [13, с. 174]. Першопричину значного поширення хвороб оргашв травлення у чоловшв, як i у всього грецького населення, необхiдно шукати в рацюш. Наприклад, хлiб, який греки вживали був «обыкновенно недостаточно прокисший и всегда почти полусырой, хотя и пшеничный, но с значительной примесью песку и размолотых камешков (таковы условия почвы, на которой обыкновенно производится молотьба
11
хлеба у местных греков)» [13, с. 174]. Земсью лiкарi вщзначали повну вiдсутнiсть pi3HOMarnTHOcri в рацiонi, «галушки» були найулюблешшим блюдом, яке подавали щодня в грецьких сiм'ях. Особливими ласощами, яю досить часто i в значнш кiлькостi вживали греки, був стручковий перець, який сприяв запаленню слизово'1' оболонки шлунка. Натомiсть греки вкрай рщко заготовляли на зиму капусту та iншi солiння. Тобто в ращош переважала мучна 1'жа.
Пщ час землеробських робiт рiзко зростала юльюсть травматичних пошкоджень. В основному травми отримувало чоловiче населення, яке виконувало всю роботу в полг Наприклад, згщно з вiдомостями Марiупольськоi повгтово'1' земсько'1 управи в 1898 р. бшьше 90% всiх травмованих становили чоловши [13, с. 144]. Вс травматичнi ушкодження земськi лiкарi дiлили на двi категорп: легю i важкi, що спричинили значну втрату працездатносп (в тому чист i втрату кiнцiвок). До легких вщносили порiз косою, забiй молотильним катком, падшня з воза тощо, до важких - вiдiрване плече або кисть руки при робот на косарщ або на молотарщ з кiнним приводом, струс мозку. Причиною важких травм найчаспше була перевтома пщ час роботи з землеробськими знаряддями пращ (косарки i молотарки), яю вимагали крiм чисто фiзичноi працi постшно'1 безперервно'1' уваги [13, с. 188].
На вигляд незначш ураження шюри, подряпини тощо, отримаш чоловiками пiд час землеробських роб^ i догляду за худобою, часто були причиною запалення глибоких шарiв шкiри i викликали таю хвороби пщшюрно'1' клiтковини як фурункули, карбункули, яю забирали найдорожчий час у цшком здорового працiвника в найгарячшу пору року [13, с. 186].
В грецькому суспiльствi вичинка шюри та шиття всiляких шуб, кожухiв, чоловiчих шапок вважалось гщним чоловiчим заняттям. Це ремесло залишалося специфiчним заняттям грекiв навiть наприюнщ Х1Х ст. З сиром'ятно'1' коров'ячо'1' шкiри чоловiки шили взуття - чарухи. Наймiцнiшими вважалися чарухи зi шкiри старого бика. Спочатку шкуру юлька днiв сушили на сонщ, а потiм розтягували на пiдлозi в будинку, закрiплюючи цвяхами. Шкуру посипали золою, i 20 дшв вона перебувала в такому сташ. Домочадцi ходили по нiй для того, щоб розiм'яти та знежирити ii. Потiм чоловiки шкуру зшмали i розрiзали по всiй довжиш на смуги 20-22 см. шириною та скручували у рулон. Якщо чарухи необхщно було зшити вщразу, тодi вiдрiзали два прямокутнi шматки та пщкраювали п'ятку (тобто закругляли два кути з одного боку), потм по всьому краю заго^вки рiвномiрно робили отвори. Пiсля того як форма була готова, ii зшивали. Через зроблеш отвори пропускали шюряний ремшець та заготiвлю натягували на ногу [7, с. 23].
Кршили чарухи до шг за допомогою вузьких м'яких шкiряних ремшщв, якi зав'язували на нозi, перехрещуючи до середини iкри. Bлiтку чарухи носили на босу ногу або з полотняними чи тонкими шкарпетками з вовни. Для того, щоб пом'якшити висохлi вщ спеки жорстю чарухи, 1'х на нiч закопували у вологу землю. Чарухи, переважно саморобш, домашньо'1' вичинки, були повсякденним чоловiчим взуттям аж до юнця Х1Х ст. А в першш половинi ХХ ст. чарухи взували при виконанш сiльськогосподарських робiт.
Ще одним традицiйним заняттям чоловiкiв було рибальство. Зпдно документу «Жалованная грамота императрицы Екатерины II об устройстве христиан-греков, выведенных из Крыма» вщ 21 травня 1779 р. землi по узбережжю Азовського моря, що знаходилися на територп грецьких селищ i м. Марiуполя, були вщдаш грекам для заняття рибальством i не обкладалися жодними податками [8]. Користуючись щею пшьгою, греки вщ самого початку поселення на нових землях активно зайнялись рибальською справою. Имецький натуралют Пiтер Паллас, який вщвщав м. Марiуполь i грецьке поселення Мангуш у 1793 р. писав, що греки у мю^ були власниками сорока
12
рибальських човнiв. У морi чоловiки ловили бiлугу, стерлядь, а також велику кшькють севрюги, найчаспше великого розмiру. Рибу, яку зловили, рибалки коптили, порiзавши на шматочки, а називався готовий продукт - балик [20, р. 515].
У пращ «Подорожi рiзними кранами Сходу; що е продовженням мемуарiв, що вщносяться до €вропейсько'1' та Азшсько'1' Туреччини», яка вийшла у 1820 р. у Лондош за редакщею Роберта Волпоула також знаходимо шформащю про те, що греки Марiуполя активно займалися рибальством та засолюванням риби, переважно осетрини, яку ловили у великiй кiлькостi [21, р. 464].
Згщно вiдомостей А. Скальковського в Марiупольському окрузi в 1840 р. функщонувало 42 рибних заводи на яких працювало 1050 рибаюв та забродчиюв. В ix розпорядженш було 84 неводи та 12 тис. гачюв [17, с. 419]. Необхщно пiдкреслити, що всiма рибними заводами володши виключно греки, натомють основна частина забродчикiв була з прийшлих украшщв. В цьому рощ пращвники рибних заводiв Марiупольського округу виловили 260 пудiв осетра, 230 пудiв бiлуги, 220 пудiв севрюги, 510 пудiв риби сом, а також 16 тис. штук чабака, бшьше 160 тис. штук сули, 1 млн. 850 тис. штук тараш, 7,5 тис. штук чехош, майже 75 тис. штук оселедщв та 2 млн. штук шшо'1' дрiбноi риби [17, с. 420].
Городовий лшар Марiуполя Г. Калерi у 1845 р. писав, що порахувати точну суму, яку заробляють греки вщ продано'1 риби дуже важко, по-перше, внаслщок неможливостi зiбрати про це вiрнi вiдомостi; по-друге, тому що кшьюсть виловлено'1 риби кожного року рiзна. Але, за пщрахунками Г. Калерi, в середньому за рш греки заробляли до 100 тис. рублiв [6, с. 419].
Зимою греки рибалили на льоду i у морських берепв неводами та гачками. Часом траплялися нещасш випадки - рибалки гинули, коли лщ раптово розбивався тд сильними захщними вiтрами. Взимку рибу продавали заморожену, восени - свiжо засолену, а влггку - сушену [14, с. 88].
Специфiчним заняттям грекiв Приазов'я було вирощування тютюну. Тшьки чоловiче населення селищ Старий Крим, Анадоль, Ггнатпвка, Bолонтерiвка (Митрополитське), Стила, Бешеве [17, с. 329] та околиць м. Марiуполя займалося щею досить вигщною справою. Греки розводили кримський сорт тютюну, який привезли з Ялтинського та Феодосшського повтв Тавршсько'1 губерни. Для поаву тютюну чоловiки вибирали найкращий, «жирний» грунт на низинних мiсцяx, який покривався мулом тд час весняних розливiв рiчок. Насiння висiвали рядами. Коли з насшня виростали молодi рослинки з чотирма листочками на стебл^ греки висаджували ix на плантацп в заздалегiдь приготованi борозни завглибшки У аршину, причому зазвичай коршщ ix обсипали дрiбним гноем, а рослини вщдалялися один вщ одного на вiдстанi У аршину. Подальший догляд за розсадою полягав у поливi вiд одного до двох разiв на тиждень, залежно вщ погоди, в очищеннi вщ бур'янiв тощо [18, с. 115].
Збирали листя кримського тютюну в суху та ясну погоду. В середин серпня обламували нижнi листя, а в перших числах вересня обламували вс шшь Знятi листя перевозили з плантацп в комори або сарш i укладали рядами лист на лист, залишаючи ix в такому положеннi вiд 10 до 12 дшв. Потiм ряди розгорталися для пров^ювання, i листя, нанизаш на мотузки, вивiшувалися на сонщ для висихання. Коли листя висихали настiльки, що починали ламатися, ix прибирали в примщення, переважно сир^ для того щоб листя стали м'яюшими. Потiм листя чоловши продавали. Тютюн з плантацiй Марiупольського повiту купували тютюновi фабрики мют Ростова на Дону, Таганрога i Бердянська. Наприклад, в 1870 р. чоловши продавали тютюн фабрикам за щною вiд 1 руб. 80 коп. до 2 руб. 25 коп. за пуд [18, с. 115].
Наприкшщ ХГХ - на початку ХХ ст. чоловши значно знизили площу посiвiв тютюну. Це вщбувалося внаслщок малого попиту, низьких щн i заборони плантаторам
13
вiльно збувати тютюн. Греки могли продавати тютюн тшьки на фабрики, яю користувалися введеною в 90-х рр. ХГХ ст. акцизною системою i спещально занижували щни.
Зрозумiло, що в грецьких поселеннях, яю займалися промисловим вирощуванням тютюну, було досить розповсюджено тютюнокуршня. Лiкарi писали у медичних звггах, що в таких селищах вони досить часто бачили хлопщв шюльного вiку, якi палили, але ще не вiдкрито [13, с. 171]. Пояснюючи високу захворювашсть грекiв в селищi Анадоль на туберкульоз, катар дихальних оргашв, бронхiт, медичнi пращвники робили припущення, що можливо схильшсть грекiв до цих хвороб пов'язана з розповсюдженим палiнням. Лiкар друго'1 медично'1 дiлянки Марiупольського повiту у 1889 р. писав: «Курение, само по себе может быть и не вызывающее заболеваний, как постоянный раздражитель дыхательных путей, постепенно подготовляет почву для более легкаго восприятия различных грудных болезненных форм» [11, с. 176].
Цшувалися в грецьких селах коваль Ковальську справу, як правило, батьки передавали тшьки сво'1'м д^ям. Престижним заняттям греки вважали i торпвлю. Саме це заняття, на думку лiкарiв, часто негативно позначалося на здоров'1 чоловiкiв - багато з них хворши венеричними захворюваннями. Одшею з найбiльш поширених був сифшс. Багато лiкарiв вважали, що саме комерцшш та родиннi зв'язки мiж мешканцями грецьких сiл та мюта Марiуполя, обов'язковi вiдвiдування знайомих-земляюв та родичiв пiд час храмових свят тягли за собою розповсюдження та зараження сифшсом [13, с. 245].
На думку лшаря друго'1 л^р^ко'! дшянки Марiупольського повiту, саме в грецьких населених пунктах сифшс був поширений найбшьше. З 16 сш, яю входили до складу друго! лшарсько! дiлянки (Стила, Бешево, Ласпа, Карань, Чермалик, Анадоль, Ггнативка, Сретенка, Дмитрiвка, Апостолiвка, Волноваха, Новотрощьке, Миколшвка, Крестовка, Платошвка) саме в грецьких селах Ггнативка, Стила, Ласпа, Велика Каракуба тощо, хворих на сифшс було бшьше, шж в шших селах. Лшар вказував на такi причини поширення сифшсу серед грекiв щс! дiлянки: «Страстность греческого темперамента, близость небольших приморских городов, куда пристают иностранные и другие коммерческие судна с экипажами, стремление греков попробовать счастья в городе, как очень обыкновенныя здесь явления, при чем понятно, что такие субъекты, попадая в город, вращаются в кружках мелких торговцев и прикащичества, где самый дешевый и грязный разврат представляет единственное удовольствие» [11, с. 350].
Земський лшар М. Милославський тдкреслював, що сифшс серед греюв передавався як статевим, так i побутовим шляхом. М. Милославський вважав, що одшею з причин поширення сифшсу серед населення грецьких сш була вщсутшсть сильно!' прив'язаносп до землi серед греюв. З що' причини багато молодих чоловшв з грецьких селищ наймалися на посади дрiбних службовщв в рiзнi заклади найближчих мют -Марiуполя, Таганрога, Бердянська та шших, але згодом поверталися назад до свого села для того, щоб зайнятися торпвлею (таю випадки були дуже поширеними, зазначав лшар). Але ^м знань та торпвельних навичок, вони часто привозили з собою i звичку до грубих розваг мюта i тамтешню моральшсть i набутi хвороби [13, с. 246].
Зпдно вiдомостей медичних звтв греки-чоловiки крiм сифiлiсу хворши на таю статевi хвороби як уретрит, балашт, запальна екзема тощо. Наприклад, суспшьний лiкар с. Старий Керменчик зазначав, що в селищ^ в якому вш працював, чоловши досить часто хворiли уретритом. На думку лшаря це вiдбувалось «благодаря не малому числу подозрительной и сильно разбалованной прислуги, которая имеется почти у каждого порядочного хозяина» [10, с. 229].
За час роботи земським лшарем в Марiупольському повт М. Милославський дшшов висновку, що грецью чоловiки набагато часпше нiж украiнцi хворiли статевими
14
захворюваннями. У медичному звт за 1898 р. вш навiв свое антропологiчне спостереження щодо статевих оргашв чоловiкiв рiзниx етноав. У вiцi пiсля двадцяти роюв рiст Penis'a (пенiса) значно випереджае рют Praeputu (крайньо'' плотi), але у представниюв рiзниx етносiв це вщбувалось неоднаково. Л1кар зазначав, що вш помiтив, що мiж укра'нцями i греками Марiупольського повiту в цьому вщношенш iснувала велика рiзниця: «в то время как у греков большею частью Praeputium прикрывает всю головку Penis'a (и он остается как говорят «слепым») во время спокойного стояния, здешних малороссов головка Penis'a выстоит наружу и часто почти вовсе не прикрывает Praeputium. Это обстоятельство по нашему взгляду может иметь некоторое влияние и на заболевание этими органами. В то время как Praeputium прикрывает всю головку Penis'a, часто застаивается жирная смазка в его мешке, или же происходит закупорка выводных протоков его сальных желез, вызываются воспаление экземы, баланиты, затекание в мешок капелек мочи, особенно у страдавших гонореей и некоторые другие страдания; если же Praeputium не прикрывает головки Penis'a, большая часть сальных желез атрофируется, вся головка и шейка Penis'a остается всегда почти сухой и чистой, не происходит затекание капелек мочи, более редки экземы и баланиты. С другой стороны если Praeputium постоянно закрывает головку Penis'a, то кожа последнего остается более нежной, тонкой и чувствительной, а половое раздражение и сладостное ощущение более острым» [13, с. 179]. На думку лшаря, напевно саме щ два моменти зазвичай впливали на частоту захворювань серед греюв хворобами статевих оргашв, що постшно йшли рука об руку з хворобами венеричними [13, с. 179].
Введення Вшськового уставу 1874 р, зпдно з яким була лшвщована рекрутська повиншсть i введена загальна вшськова повиншсть, вщбилося на долi греюв. Указом вщ 15 березня 1874 р, скасовувалася пшьга, зпдно з якою греки не призивалися до армп [2, с. 31]. Складання призивних списюв у грецьких селах було покладено на Марiупольське пов^ове полщейське управлшня. Це управлшня, на пiдставi зiбраниx вщомостей i взятих у парафiяльниx священиюв метричних виписок, склало призивш списки i розюлало ix в грецью селища для перевiрки на сшьських сходах. Але греки не постшали перевiряти списки i вщправляти ix назад, а продовжували стверджувати, що поселяни-греки, на пiдставi грамоти iмператрицi Катерини II, повинш вiчно користуватися пiльгою по вщбуттю вшськово'' повинностi. Але вщстояти свою пiльгу грекам не вдалося.
Досить часто чоловши, якi поверталися з вшськово'' служби або новобранцi були джерелом (ноаями) рiзниx епiдемiчниx захворювань, що швидко розповсюджувалися по селищам Марiупольського пов^у. Наприклад, у 1889 р. грипозна пандемiя, яка охопила всю Свропу, завдяки прибулим солдатам, дуже швидко поширилася по територи пов^у i охопила практично все його населення [11, с. 195].
Таким чином, в грецьких родинах ва обов'язки дшилися за гендерним принципом. Виключно чоловши займалися скотарством, землеробством, вирощуванням тютюну та рибальством в грецьких селах. Греки-чабани часпше за шших чоловтв хворши на сибiрську виразку. Землероби пiд час польового сезону страждали вiд кривавих проноав та шлунково-кишкового катару внаслщок неправильного харчування та непридатноi питно'' води. Крiм того, iнодi чоловши травмувалися, а отриманi подряпини та пошкодження шюри тягли з собою запалення глибоких шарiв шкiри. Серед ремесел, яю вважалися гiдним заняттям для чоловiка варто назвати вичинку шюри та шиття верхнього одягу та взуття, а також ковальство. Традицшним заняттям грецьких чоловiкiв була торпвля. Саме цей вид дiяльностi, на думку земських лiкарiв, сприяв зараженню чоловтв венеричними хворобами. Одшею з найбiльш розповсюджених був сифшс.
Перспективи подальших розвщок окреслено! проблеми пов'язанi з дослщженням менш розповсюджених занять чоловiкiв як садiвництво, городництво, шовкiвництво, бджiльництво тощо та !х вплив на здоров'я грекiв.
Список використано1 л1тератури
1. Бабенко В. А. Этнографический очерк народного быта Екатеринославского края / В. А. Бабенко. - Екатеринослав, 1905. - 144 с. ; Babenko V. A. Etnograficheskiy ocherk narodnogo byta Yekaterinoslavskogo kraya / V. A. Babenko. - Yekaterinoslav, 1905. - 144 s.
2. Гедьо А. Джерела з юторп греюв Швшчного Приазов'я (кшець XVIII - початок XX ст.) / А. Гедьо. - Кшв, 2001. - 245 с. ; Hedo A. Dzherela z istorii hrekiv Pivnichnoho Pryazovia (kinets XVIII - pochatok XX st.) / A. Hedo. - Kyiv, 2001. - 245 s.
3. Греки России и Украины / сост., отв. ред. Ю. В. Иванова - Санкт-Петербург : Алетейя, 2004. - 624 с. ; Greki Rossii i Ukrainy / sost., otv. red. Yu. V. Ivanova - Sankt-Peterburg : Aleteyya, 2004. - 624 s.
4. Джуха И. Г. Одиссея мариупольских греков: очерки истории / И. Г. Джуха. -Вологда: ЛиС, 1993. - 160 с. ; Dzhukha I. G. Odisseya mariupolskikh grekov: ocherki istorii / I. G. Dzhukha. - Vologda: LiS, 1993. - 160 s.
5. Iсторiя повсякденносп в ii етшчному вимiрi: спогади грека комушста / вщп. ред. Л. Д. Якубова. - Кшв : !н-т юторп Украши НАН Украши, 2008. - 332 с. Istoriia povsiakdennosti v yii etnichnomu vymiri: spohady hreka komunista / vidp. red. L. D. Yakubova. - Kyiv : In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2008. - 332 s.
6. Калери Г. М. Топографические и медико-статистические сведения о Мариупольском округе / Г. М. Калерии // Журнал Министерства внутренних дел. - 1845.
- № 11. - С. 34-69 ; Kaleri G. M. Topograficheskie i mediko-statisticheskie svedeniya o Mariupolskom okruge / G. M. Kalerii // Zhurnal Ministerstva vnutrennikh del. - 1845. - № 11.
- S. 34-69.
7. Лыганова Л. А. Заметки о традиционном костюме греков Приазовья / Л. А. Лыганова, Д. Ф. Пенез // Летопись Донбасса. Краеведческий сборник. - Донецк, 1995. - Вып. 3 ; Lyganova L. A. Zametki o traditsionnom kostyume grekov Priazovya / L. A. Lyganova, D. F. Penez // Letopis Donbassa. Kraevedcheskiy sbornik. - Donetsk, 1995. -Vyp. 3
8. Марiупольський краезнавчий музей. - Спр. 3471-Д. Жалованная грамота императрицы Екатерины II об устройстве христиан-греков, выведенных из Крыма; MKM. - Spr. 3471-D. Zhalovannaya gramota imperatritsy Yekateriny II ob ustroystve khristian-grekov, vyvedennykh iz Kryma.
9. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1887 год. - Мариуполь: ТипоЛитография А.А. Франтова, 1888; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1887 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A. Frantova, 1888.
10. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1888 год. - Мариуполь: Типо-Литография А.А. Франтова, 1889. - 496 с.; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1888 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A. Frantova, 1889. - 496 s.
11. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1889 год. - Мариуполь: Типо-Литография А.А. Франтова, 1890. - 504 с.; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1889 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A. Frantova, 1890. - 504 s.
12. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1890 год. - Мариуполь: Печатано в Типо-Литографии А.А. Франтова, 1891. - 646 с.; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1890 god. - Mariupol: Pechatano v Tipo-Litografii A.A. Frantova, 1891. -646 s.
13. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1898 год. Очередной сессии земского Собрания 1899 года. - Мариуполь: Печатано в Типо-Литографии А.А. Франтова, 1899. - 510 с.; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1898 god.
16
Ocherednoy sessii zemskogo Sobraniya 1899 goda. - Mariupol: Pechatano v Tipo-Litografii A.A. Frantova, 1899. - 510 s.
14. Письма из Таганрога // СанктПетербургский журнал. - 1809. - № 5. - С. 85-95; Pisma iz Taganroga // SanktPeterburgskiy zhurnal. - 1809. - № 5. - S. 85-95.
15. Порохов М. О. О состоянии скотоводства в Мариупольском округе / М. О. Порохов // Записки общества сельского хозяйства Южной России. - 1848. - № 7. -С. 423-436; № 9. - С. 589-600; Porokhov M. O. O sostoyanii skotovodstva v Mariupolskom okruge / M. O. Porokhov // Zapiski obshchestva selskogo khozyaystva Yuzhnoy Rossii. -1848. - № 7. - S. 423-436; № 9. - S. 589-600.
16. Романцов В. Старый Крым: история и современность. Историко-этнографическое исследование / В. Романцов, Г. Наметченюк, С. Арабаджи. -Мариуполь: ПАО «ММК имени Ильича», 2010. - 328 с.; Romantsov V. Staryy Krym: istoriya i sovremennost. Istoriko-etnograficheskoe issledovanie / V. Romantsov, G. Nametchenyuk, S. Arabadzhi. - Mariupol: PAO «MMK imeni Ilicha», 2010. - 328 s.;
17. Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края / А. Скальковський. - Одесса: В типографии Л. Нитче, 1853. - Ч. 2. - 556 с. ; Skalkovskiy A. Opyt statisticheskogo opisaniya Novorossiyskogo kraya / A. Skalkovskiy. -Odessa: V tipografii L. Nitche, 1853. - Ch. 2. - 556 s
18. Состояние табаководства в Екатеринославской губернии // Екатеринославские губернские ведомости. - 1872. - № 17. - С. 114-115; Sostoyanie tabakovodstva v Yekaterinoslavskoy gubernii // Yekaterinoslavskie gubernskie vedomosti. - 1872. - № 17. -S. 114-115.
19. Титов Г. Письма из Екатеринослава / Г. Титов. - Одесса : Типография Брауна и К., 1849. - 167 с. ; Titov G. Pisma iz Yekaterinoslava / G. Titov. - Odessa : Tipografiya Brauna i K., 1849. - 167 s.
20. Pallas P. S. Travels through the southern provinces of the Russian empire in the years 1793 and 1794. In two vol. / P. S. Pallas. - London, 1812. - Vol. 1. - 552 p.
21. Walpole R. Travels in various countries of the East; being a continuation of Memoirs relating to European and Asiatic Turkey / R. Walpole. - London, 1820. - 612 p.
Стаття надшшла до редакцп 16.03.2016 р.
S. Arabadzhy
TRADITIONAL OCUPATIONS OF THE GREEKS OF THE NORTHERN PART OF THE SEA OF AZOV REGION AND THEIR INFLUENCE ON MEN'S HEALTH
The article examines occupations of men in the Greek settlements and the city of Mariupol in the late XVIIIth - early XXth centuries. It analyses the influence of occupational interests on the health condition of the sterner sex representatives. It presents ideas and conclusions of zemstvo's doctors as to the cause-and-effect relations between the Greeks' main occupations and the prevalent internal, infectious and venereal diseases spread.
The given issue source database is represented by the acts and record keeping documents, periodicals' materials, sources of the private origin (memoirs, foreigners' notes, ethnographic expeditions materials).
The article reveals that all the duties were divided on the gender basis. The most respected and oldest men belonged to the village community assembly. There they settled agrarian issues and family affairs, elected village headmen, appointed guardians etc.
The main men's occupations before the XXth century were cattle-breeding, farming, growing tobacco and fishing. A profession defined the position of a Greek in the rural community: before the XXth century the herders pasturing large herds of sheep up to 1000 heads and sometimes more were held in great respect. The herders' work was very hard. Only in the middle of winter and only for two months they came back home. But this work was regarded profitable: one might earn money to buy his own herd of sheep working there for
17
ISSN 2226-2830 BICHHK MAPIYnOnLCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY
CEPL3: ICTOPLg. nOHITOnOn^, 2016, BHn. 15_
some years. Moreover, the status of assistant of a well-known udaman served a young man as a good testimonial for his future. The herders more often than other men fell ill with anthrax as infection was transmitted through sick animals, mostly sheep.
During field season farmers suffered from bloody diarrhea and gastrointestinal catarrh due to unhealthy diet and water unsuitable for drinking. Besides sometimes men got injured, abrasions and skin lesions resulted in inflammation of deep layers of skin. Among the crafts regarded as a worthy occupation for a man in the first place we should mention carrying, outerwear and footwear tailoring, and smithery as well. The traditional occupation of the Greek men was trade. Exactly this activity as zemstvo's doctors thought facilitated men's venereal diseases infection. One of the most spread diseases was syphilis.
Key words: men, the Greeks, traditional occupations, diseases, the Northern part of the Sea of Azov Region.
Y^K 94(477= 14)« 16/18»
V. Volonyts
TRADE AND COMMERCIAL ACTIVITY OF NIZHYN GREEKS IN UKRAINIAN LANDS IN THE XVIII-XIX CENTURIES IN THE XIX- CENTURY
RESEARCHERS' WORKS
The substantive examination of the problem started in the middle years of the XIX century and was related to actualization of the interest in Nizhyn Greek community which was significantly transformed under the national reforms. While elucidating Greek center's history the researchers emphasized its merchant specific character, examined the process of decay of the Greek commerce in Nizhyn and defined that the reasons of this event were inner discords between the settled and the newly arrived Greeks. The commercial activity intensified the Greek community's self-organization and laid the groundfor "special corporation" associated with B. Khmelnytsky 's Universal of1657 as historians thought.
The Greek merchants' activity in the middle years of the XVII century attracted attention of such authors as M. Kostomarov, O. Lazarevsky, I. Aksakov, O. Rusov, M.Storozhevsky, F. Kitchenko who in the context of the general works on Russian and Ukrainian history separately defined the Greeks' role in the development of commerce and trade routes connecting East-Slavonic lands with Europe and the Eastern Mediterranean.
The historians of the XIX century examined the significant elements of Nizhyn Greeks home commerce: trade routes directions, turnover structure, and usurers' operations. They also presented valuable statistic data and published important documentary material on the given problem but it lacked comments and tracing the dynamics of commodity and price condition changes.
However exactly since the middle years of the XIX century the substantive examination of the problem that raised the scientific interest began. Taking into account the level of the scientific knowledge of that time, the methodology of research, different trends of particular researchers, ideological bias in some issues the historians couldn't create the objective picture of the Greek merchants element's impact on the economic development of Ukraine.
Keywords: the Greek merchants, trade and commerce, entrepreneurship, Nezhin Greek fraternity.
