CC BY
38
УДК 930.2:355.1(477.64)«1832/1866»(045)
М.К. Подгайко, Н.О. Капустшкова
ВЗАСМОВ1ДНОСИНИ МАР1УПОЛЬСЬКИХ ГРЕК1В З КОЗАКАМИ ОКРЕМОГО ЗАПОР1ЗЬКОГО (АЗОВСЬКОГО) В1ЙСЬКА В Х1Х СТ. В ДОСЛ1ДЖЕННЯХ НАУКОВЦ1В МАР1УПОЛЬСЬКОГО КРАЕЗНАВЧОГО
МУЗЕЮ
У статт1 анал1зуеться стан науковог розробки теми з ¡стори взаемов1дносин мар1упольських греюв з козаками Окремого Запор1зького (Азовського) втська досл1дниками Мар1упольського краезнавчого музею. 1сторЫ Мар1упольщини мае свою специфику, пов'язану з виникненням та заселенням мгста й навколишнш ст. Зараз Мар1уполь являе собою багатонацюнальне мгсто, в якому мешкають представники бшьше н1ж ста нацюнальностей, народностей та етнЫних груп. Тому питання взаемов1дносин та т1сного спшснування представник1в р1зних нацюнальностей завжди залишалось актуальним. Контакти Азовського козацького втська з мар1упольськими греками в1дбувались завдяки Iснуванню у греюв органу м1сцевого самоврядування - Мар1упольського грецького суду. Взаемозв 'язки греюв I козаюв не були однозначними. З одного боку Iснувало двосторонне взаеморозумтня у господарських та побутових справах, а з Iншого - в запеклт дискуси виршувались територшльш питання. Так як землг Азовського козачого втська межували з територюю розселення мар1упольських греюв, тмецькою колотстською округою по р1чц1 Каратиш тощо. Тому, вивчення даного аспекту залишаеться досить щкавим та перспективним для Iсторичног науки. Автори статт1 зазначають, що вивчення зазначеног проблематики краезнавцями було розпочато наприюнщ ХХ ст. та тривае протягом ХХ1 ст. У статт1 досл1джуються особливост1 погляд1в та особистий внесок у наукову розробку тематики пров1дних науковщв музею у висвтленш ¡стори Мар1упольщини та околиць. Досл1дження наукових ствробтниюв Мар1упольського краезнавчого музею базуються на першоджерелах, що знаходяться на збер1гант у фондах музею та матер1алах поточного арх1ву. Науковий доробок краезнавщв являе собою значний науковий Iнтерес як для ¡стори украгнського козацтва, так ¡ для вивчент ¡стори Мар^польського повту.
Ключовi слова: Окреме Запориьке козацьке втсько, Азовське козацьке втсько, Йосип Гладкий, Мар^польський повт, Мар^польський грецький суд, Мар^польський краезнавчий музей, ¡сторюграфт.
Вивчення ютори Марiупольщини традицшно пов'язують з греками-християнами, виведеними з Криму у 1778 р. та виникненням мюта Марiуполя з навколишшми селами. Проте, в ютори земель Марiупольського повггу ч^ко простежусться i козацький слщ. Мова йде не лише про юнування Кальмiуськоi паланки в середиш -останнш чверт XVIII ст., а й про Азовське козацьке вшсько у Х1Х ст.
Окреме Запорiзьке (Азовське) вшськове козацтво бере свш початок з чаав росшсько-турець^' вшни 1828-1829 рр. В той час на бк Росшсь^' держави перейшла частина ачових козаюв у юлькосп 218 оаб та 578 душ раш [10, с. 5]. З цих козаюв та шших вихщщв з-за Дунаю було сформовано Дунайське козацьке вшсько. Пюля заюнчення вшни козаки полку з ам'ями були поселеш на твшчно-захщному узбережжi Азовського моря на землях мiж мютами Бердянськом та Марiуполем i 27 травня 1832 р. отримали назву Азовського козацького вшська. Першим наказним
81
отаманом вiйська був Й.М. Гладкий — останнш кошовий отаман Задунайсько'1 Сiчi, який iнiцiював повернення «турецьких запорожщв» в украшсью земль
Згодом Азовське козацьке вiйсько заснувало двi станицi - Нiкольську (ниш селище мюького типу Володарське) i Покровську (нинi с. Бойове Володарського району; обидвi нинi Донецько'1 областГ). До вiйська було прилучено Петровський Посад (ниш с. Новопетрiвка Бердянського району Запорiзькоi областi), с. Новоспаавське (нинi с. Осипенко Володарського району Донецько'1 областi) i станицю Стародубську (ниш с. Стародубiвка Першотравневого району Донецько'1' областГ), заснованi переселенцями з Чершпвсько'! губернп 1832 р. Азовське козацьке вшсько нараховувало 1619 оаб обох статей, а у 1833 р. населення вшська збiльшилось до 6000 оаб [13]. Треба зазначити, що головна мета вшськово'1 служби азовських козаюв полягала у морському прикордонному патрулюванш схiдних берегiв Чорного моря, яке вони здшснювали на вшськових баркасах, та боротьбi з турецькими контрабандистами [16, с. 86]. Тому роль Азовського козацького вшська в ютори регюну не можна недооцшювати.
Незважаючи на вагому значущють Азовського козацтва для ютори мюта, грунтовнi дослiдження з означено'1 проблематики тривалий час залишались поза увагою марiупольських краeзнавцiв. Лише з останньо'1 чвертi ХХ ст. згадки про Азовське вшськове козацтво все частше почали з'являтися в дослiдженнях наукових сшвробггниюв Марiупольського (Ждановського (1951-1989 рр.)) краезнавчого музею [11]. Адже за радянських чаав iсторiя козацтва не входила до кола актуальних проблем вивчення вГтчизняною юторичною наукою. На переднш план висувалися проблеми дослщження ютори класово'1 боротьби, сощалютично'1 економши, культурного будiвництва тощо [12, с. 3]. Вивчення козацько'1 тематики на той час мало скорш випадковий характер. На межi 70 - 80-х рр. ХХ ст. були оформлен експозицшш зали ютори дорадянського перюду краезнавчого музею. Саме з цього часу його науковi сшвробГтники почали бiльш детально дослiджувати зазначений перюд та висвiтлювати результати сво'1'х здобуткiв на шпальтах мiсцевоi перюдики. Першi путiвники з'являються в 60-х рр. ХХ ст. [12, с. 3] Так, пупвник музею за 1980 р. свщчить про юнування в експозици вiддiлу iсторii дорадянського перюду матерiальних пам'яток козацько!' доби ХVI- ХVШ ст., знайдених в Швшчному Приазов'1. В експозицii знайшли вiдображення матерiали збро'1 козакiв - уключена гармата, крем'яна зброя, ядра, картеч, крем'яш пiстолети, шабля тощо [8, с. 10-11]. Окреме мюце займають предмети побуту та посуд козаюв, що дозволяе вивчати юторш !'х перебування в землях Швшчного Приазов'я бiльш ретельно. Пiневич П.М., сшвробгтник Марiупольського краезнавчого музею, досвщчений археолог, працював в музе!' з 1925 по 1930 рр., в цей час провiв низку археолопчних експедицш щодо виявлення пам'яток козацько!' доби. Ще декiлька знахiдок потрапили в музей у 1931 р. шсля випадкового виявлення археологом Макаренко М.О. «житла забродiв» при будiвництвi металургiйного заводу «Азовсталь» на лiвому березi р. Кальмiус в його гирл^ на землях перебування донських козаюв (згiдно територГ! розмежування мiж донськими та запорiзькими козаками у 1746 р.) [9, с. 178-185].
З 2010 р. проводяться археолопчш розвщки укршлення Кальмiус, що було центром Кальмiуськоi паланки Запорiзькоi Сiчi у серединi ХVШ ст. Розкопки проходять пщ керiвництвом Горбова В.М. на правому березi рiчки Кальмiус на територГ! м. Марiуполя. Численш знахiдки з цих розкопок передаш до фондiв Марiупольського краезнавчого музею, вивчаються його сшвробгтниками, а найзначущi з них знайшли свое мюце в експозицп музею та представлеш для огляду його вiдвiдувачiв. [7, арк. 46]
Таким чином, тема перебування в Швшчному ПриазовЧ запорiзьких та донських козаюв знайшла свое вщображення в фондах та експозици музею насамперед через те, що територiя ix перебування стосуеться безпосередньо територи та околиць мiста Марiуполя. Тема Азовського козацького вшська, яке з 1832 по 1865 рр. було розташоване на незначнш вщсташ вщ м. Марiуполя до м. Бердянська вивчено недостатньо. Вкрай бракуе археолопчних знахщок та предметiв матерiальноi культури. Документальш джерела щодо азовського козацтва збершаються в численних арxiваx та фондах музе'1'в, в тому чист i Марiупольського краезнавчого.
Отримання Украшою незалежностi у 1991 р. сприяло активiзацii наукових дослiджень, пов'язаних з проблемою етнонацюнальних процесiв. Iсторiя Марiупольщини мае свою специфiку, пов'язану з виникненням та заселенням мюта й навколишшх сш. Зараз Марiуполь являе собою багатонацюнальне мiсто, в якому мешкають украшщ, росiяни, греки, вiрмени, евре'1, нiмцi та чисельнi представники шших нацiональностей та етнiчниx груп. Тому питання багатонацюнальносп та мирного ствюнування представникiв не лише рiзниx нацiональностей, а й рiзниx релшшних конфесiй тривалий час було досить актуальним.
Згаданий рашше факт переселення на швшчне узбережжя Азовського моря виведених з Криму греюв-християн наприкшщ 70-х рр. XVIII ст. та надання 1'м особливих привше'1в Жалуваною грамотою росшсько'1 iмператрицi Катерини II вщ 21 травня 1779 р., сприяв швидкш самооргашзацп грекiв на нових землях. Адже п'ятий пункт зазначено'1 грамоти надавав грекам право на утворення власного органу самоврядування - Марiупольського грецького суду [3, с. 62].
Саме вивчення матерiалiв Марiупольського грецького суду науковими сшвробггниками музею, яю знаходяться на збершанш в фондах Марiупольського краезнавчого музею, сприяли активiзацii дослiджень з ютори Азовського вшськового козацтва.
Значну роботу в цьому напрямку зробила Саенко P.I., яка п'ятдесят роив свого життя (з 1956 р.) присвятила робот в музе! Тривалий час вона обшмала посаду завiдувача вщдшом ютори дорадянського перiоду [15, с. 6]. В цей час поряд з шшою проблематикою з ютори краю та мюта Марiуполя, особливе мюце займала тема юторп запорiзького козацтва. О^м того, бiльше десяти роюв вона присвятила вивченню ютори Марiупольського грецького суду. Нажаль, Саенко P.I. у 2006 р. тшла з життя, залишивши певний науковий та публщистичний спадок, а також комплекс виявлених, опрацьованих, але неопублшованих матерiалiв. Завершальну роботу в цьому напрямку виконала професор Донецького нацюнального ушверситету Гедьо А.В., видавши в 2012 р. колективну монографш з ютори та дiяльностi Марiупольського грецького суду [3, с. 4]. Цшнють ще'1 монографГ! полягае в тому, що дослщження з ютори та дiяльностi Марiупольського грецького суду було здшснено з використанням значно'1 кшькосл арxiвниx джерел та лiтератури. До того ж монографiя мГстить перелш справ, що знаходяться на збер^анш у фондах Марiупольського краезнавчого музею та вщносяться до дГяльностГ суду. В чист згаданих можна назвати 3 справи: 1) Дело о взаимоотношениях между мариупольскими греками и казаками Азовского казачьего войска; 2) Дело о землях, подведомственных Мариупольскому греческому суду, на которых поселены казаки Азовского казачьего войска; 3) Дело об охране побережья Азовского моря казаками Азовского войска в период Крымской войны 1853-1856 гг. [3, с. 193-195].
Щодо дати заснування Азовського вшськового козацтва, то Саенко P.I. наполягала на тому, що воно бере свш початок з 1831 р., вщ указу Миколи I вщ 5 серпня того ж року за яким козакам було вщведено 74 тис. десятин землi в Олександрiвському повт.
83
Адмiнiстративним центром вiйська був призначений посад Петровський в гирлi р. Берди. Через нечисленнiсть вшська до нього були приписан мешканщ посаду i державнi селяни сш Стародубiвка та Новоспасiвка. Згодом козаками були засноваш станицi Покровська (ниш с. Бойове Володарського району) та Ншольська (ниш селище мюького типу Володарське) обидвi нинi Донецькоi обласп [16, с. 86].
На посадi завiдувача вiддiлом ютори дорадянського перюду Марiупольського краезнавчого музею Саенко Р.1. змiнила Божко Р.П. Зараз вона обшмае посаду заступника директора Марiупольського краезнавчого музею з науково'1' роботи та продовжуе дослщжувати питання з ютори краю [11]. Так, у вивченш i обробцi документiв з ютори азовського козацтва, вона ретельно вивчила матерiали фонду Марiупольського краезнавчого музею у тому аспекту що стосувався взаемовщносин азовських козакiв i марiупольських грекiв. Результати 11 дослщження були викладенi у фаховому виданш 2008 р. [1] та у колективнш працi «Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века» [2].
За повщомленнями дослщнищ, частина козаюв Задунайсько! сiчi пiсля повернення в Росшську iмперiю були об'еднаш в Дунайський полк, а згодом у Азовське козацьке вшсько. Вони отримали у володшня землi в Олександрiвському повiтi Катеринославсько! губернп бшя Марiупольського грецького округу, населення якого представляли греки, що переселилися в юнщ XVIII в. з Криму. Греки за даними 1м прившеям мали власний орган мюцевого самоврядування - Марiупольський грецький суд, який виконував адмшютративш, господарськi, судовi та полщейсью функцп.
В Марiупольському краезнавчому музе'].' збереглася невелика юльюсть докумеш^в з архiву грецького суду. До 1х складу входять справи, що стосуються безпосередньо азовського козацтва. Двi вже згаданi справи вiдображають деяю моменти взаемовiдносин азовських козакiв i марiупольських грекiв. Перша з них: «Дело о взаимоотношениях между мариупольскими греками и казаками Азовского казачьего войска. 4 сентября 1831- 4 июля 1832 года» [4, арк. 17]. Документи цiеi справи стосуються етапу переселення азовських козаюв з мюць 1х тимчасового проживання в Дншровському повт Таврюсь^ губернп на постшне мiсце, вщведене в Олександрiвському повiтi. У складi справи 6 листiв з канцеляри наказного отамана Азовського козацького вшська Гладкого Й.М. в Марiупольський грецький суд, п'ять з яких шдписаш особисто Гладким, один - чиновником канцеляри 14 класу. Справа також мютить лист таганрозького градоначальника Дунаева О.! з особистим пщписом i рапорт засщателя грецького суду Юангель Першi два документи справи стосуються козаюв, вщпущених на заробiтки. 28 серпня 1831 р. полковник Йосип Гладкий ще як командир Дунайського козачого вшська, перебуваючи в штаб-квартирi в селi Каiри Днiпровського повпу Таврiйськоi губернП (нинi село Каiри Xерсонськоi областi), вiдправив у Марiупольський грецький суд повiдомлення про те, що вш вiдпустив козакiв на заробгтки до кiнця вересня в Тавршську губернiю, Марiупольський грецький округ i м. Таганрог. Також вiн просив суд дати дозвiл на проживання козаюв протягом жовтня та повщомити запорожщв про необхiднiсть з'явитися пюля 1 листопада в штаб-квартиру вшська вже в Олександрiвському повт. Гладкий в лисп повщомляв про те, що вщбуваеться перехщ сiмейних запорожцiв з Днiпровського повпу в Олександрiвський[4, арк. 2-3-зв]. З цього ж приводу полковник Гладкий Й.М. звернувся до Таганрозького градоначальника Дунаева О.! У вщповщь 11 вересня 1831 р. градоначальник дав вщповщне розпорядження Марiупольському грецькому суду[4, арк. 4-4-зв.]. Наступш два листи датоваш 6 лютим 1832 р., обидвi вiдправленi з села Бшоцерювка Олександрiвського повiту (нинi с. Бшоцерювка Запорiзькоi областi), де на
84
ряду з iншими селами на тимчасових квартирах зимували переселен козаки Дунайського полку. Слщ зазначити, що надалi з 1832 р. листи в Марiупольський грецький суд надходять з канцеляри вже не командира Дунайського вшська, а Наказного Отамана Азовського козацького вшська. В лисп Йосип Гладкий повщомляе грецький суд, що видшеш землi Бердянсько!' казенно!' пустки з 1 ачня 1832 р. надiйшли в розпорядження пщпорядкованому йому вiйську. [4, арк.8-8-зв.]. У зв'язку з цим отаман просить, щоб греки зiгнали сво!' стада з зазначених територiй та не заавали у майбутньому земельш дiлянки, якi мали на вщкуп, бо «казаки сами имеют в означенных участках засевать хлебы» [4, арк. 10-10-зв.]. Рапорт про виконання вщповщного розпорядження грецького суду тдготував його засщатель Кiангелi [4, арк. 12-12-зв.]. В листi е цiкавi вiдомостi про шахрайства щодо переселенщв. Невiдомi особи пiд виглядом земських чиновниюв !'здили по нових хуторах i здiйснювали побори. Тому отаман просив грецький суд розпорядитися, щоб офщшш особи спочатку зверталися до канцеляри отамана [4, арк. 8-8-зв.]. Три листа в справi стосуються проблеми поведшки азовських козаюв. Листи до суду були вщправлеш 29 ачня 1832 р., 1 червня та 4 липня 1832 р. Перший - з села Бшоцерювка, де знаходилася штаб-квартира вшська, а наступш - з зазначенням зворотно!' адреси «при реке Кальчике». Малася на увазi майбутня станиця Ншольська, яка розташовувалася на безiменному притощ Малого Кальчика, що впадае в рiчку Кальчик. В листах Йосип Михайлович Гладкий просить Марiупольський грецький суд вислати тд конвоем козаюв, якi вiдпущенi на заробгтки, але «упражняются беспрерывно в Мариуполе в пьянстве». ВЫ три листи свщчать про те, що проблема пияцтва серед козакiв- заробiтчан носить непоодинокий характер. Також в листах згадуються конкретш особи, що «делают непозволительные буйства» - 1ван Федоров,син Савицький та писар канцеляри «отлучившийся без ведома начальства войска» Антон Алейшков[4, арк. 6-6-зв., 14-14-зв.]. Всi листи справи скрiпленi сургучними печатками канцеляри Азовського козацького вшська. Печатки збереглися фрагментарно. На документах залишився круглий вщтиск печатки: по колу розташована назва вшська, по центру - герб. Документи пщтверджеш шдписами Й.М. Гладкого.
Друга справа «Дело о землях, подведомственных Мариупольскому греческому суду, на которых поселены казаки Азовского казачьего войска. 18 апреля 1838 - 15 августа 1838 года» мютить 67 пронумерованих аркушiв, та стосуються взаемин марiупольських греюв i азовських козаюв з питань землеволодшня. Ускладнюе вивчення документу стушнь збереження лисив, який не завжди дозволяе досконало !'х вивчити, особливо т, що надходили з сш. Насамперед, це стосуеться якоси паперу та чорнил. Документи, що були складеш в селах,частково написаш росiйською та частково грецькою мовами. Вс папери справи умовно можна роздшити на наступш групи: розпорядження виконуючого обов'язки таганрозького градоначальника i Марiупольського грецького суду, матерiали полiцГ! грецьких сiл i лист наказного отамана Й.М. Гладкого [5, арк. 83]. Греки при переселенш в Росш отримали по 12 тисяч десятин землi на кожне селище i Марiуполь. Настшьки значну територiю вони не змогли осво!'ти. Тому на початку XIX ст. спещальна комiсiя перевела надлишки землi у державну скарбницю. До числа вiдрiзаних земель належали i дiлянки, що згадуються в справ^ що розглядаеться. Це так звана урзуфська пустка, що була розташована захщшше приморського грецького села Урзуф, i «Митрополитский пустопорожнiй участок», вiдрiзаний вiд мiськоi землi. Називався вш так тому, що до його складу входила частина земель, що належали рашше митрополиту Готсько-Кафайсько!' епархи Iгнатiю, духовному головi кримських християн. Крiм 12 тис. десятин, вам мaрiупольським грекам була надана у загальне безмитне користування берегова лЫя
85
Азовського моря. Кожен населений пункт мав свою прибережну дшянку, яку його мешканщ використовували для пристрою рибних заводiв, хуторiв або здавали в оренду. На землях, яю перейшли в казну, в XIX столп-п були поселенi шмщ, менонiти, азовськi козаки, евреi та ш.
Азовськi козаки спочатку отримали 43141 десятину землi Бердянськоi казенноi пустки. Iз сукупностi документiв випливае, що Азовське козацьке вiйсько отримало казенну дшянку, яка примикала до береговоi землi марiупольських грекiв, але вiдрiзану вiд гурзуфських володiнь, тому козаки не мали тут доступу до моря. У зв'язку з цим зав'язалося листування мiж чиновниками з питання можливосп передачi береговоi землi азовським козакам. В результат був складений «приговор», в якому греки погоджувалися поступитися азовським козакам Гурзуфську берегову землю з 4 хуторами i фруктовим садом в обмiн на «митрополитский пустопорожний участок», вiдрiзаний вiд мiста [5, арк. 47-48-зв.].
Справа мiстить виписки з журналу Марiупольського грецького суду, повноважш свiдоцтва депутатiв грецьких сш, вирок зборiв мешканцiв м. Марiуполя та уповноважених 24-х грецьких сш. Документи свiдчать про те, що Гладкий неодноразово особисто пршжджав до Марiуполя для вирiшення питань з депутатами сш. Нажаль кiнцiвка цього документу в повному обсязi не збереглась.
Третя справа з фондiв музею «Дело об охране побережья Азовского моря казаками Азовского войска в период Крымской войны 1853-1856 гг.»мютить листування канцеляри Азовського козацького вшська та Марiупольського грецького суду про розмщення вшськ, заняття караулiв по берегах моря, використання мюцевих жителiв для несення вартовоi служби, надання пщвщ для перевезення фуражу та ш. Та справа потребуе бшьш ретельного вивчення краезнавцями [6, арк. 122].
Таким чином, можна зробити висновок про значний внесок наукових ствробгтниюв Марiупольського краезнавчого музею у вивчення ютори взаемовщносин марiупольських грекiв з азовськими козаками. Отримана, в ходi дослiдження шформащя проливае свiтло на iсторiю розвитку як Марiупольщини в цiлому, так i Азовського вiйськового козацтва XIX ст. - зокрема. Дослщження краезнавщв базуються на пiдставi матерiалiв фондiв, що знаходяться на зберiганнi в Марiупольському краезнавчому музеИ, тому 1х аналiз сприяе вивченню багатьох аспекпв взаемозв'язкiв азовських козакiв i марiупольських грекiв. Мiж iншим, зазначена тематика досить глибока, поза увагою дослщниюв залишались ще значна кiлькiсть першоджерел, що створюе пiдстави для бшьш детального подальшого дослiдження.
Список використаноУ л1тератури
1. Божко Р. Документы о взаимоотношениях азовских казаков и мариупольских греков в фондах Мариупольского краеведческого музея / Р. Божко // Новi дослiдження пам'яток коза^^ доби в УкраНш : зб. наук. ст. - К., 2008. - Вип. 17. - С. 237-240. -^блютечка «Часи козацью»).
2. Божко Р.П. Мариуполь и Мариупольский уезд во второй половине XIX - начале XX веков / Р. П. Божко, Т. Ю. Були, Н. Н. Гашененко // Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века. - Мариуполь : Рената, 2006. - С. 100-133
3. Гедьо А. В. Марiупольський грецький суд: iсторiя створення та дiяльнiсть / А. В.Гедьо, Н. О. Терентьева, Р. I. Саенко. - Донецьк : ДонНУ, 2012. - 480 с.
4. Дело о взаимоотношениях между мариупольскими греками и казаками Азовского казачьего войска. 4 сентября 1831 - 4 июля 1832 года. - Марiупольський краезнавчий музей. - Спр. 3525-Д. - 17 арк.
5. Дело о землях, подведомственных Мариупольскому греческому суду, на которых поселены казаки Азовского казачьего войска. 18 апреля 1838-15 августа 1838 года. - Марiупольський краезнавчий музей. - Спр. 3526-Д. - 83 арк.
6. Дело об охране побережья Азовского моря казаками Азовского войска в период Крымской войны 1853-1856 гг. - Марiупольський краезнавчий музей. - Спр. 3501-Д. -122 арк.
7. Доповнення до тематично-експозицшного плану вщдшу ютори краю вщ найдавшших чаав до поч. ХХ ст. : протокол засщання науково-методично! ради музею вщ 20.02.2014 р. №2 // Поточний архiв Марiупольського краезнавчого музею. -Марiупольський краезнавчий музей. - 2014. - Арк. 29-45.
8. Ждановский краеведческий музей : путеводитель / В .Е. Кириченко, И. В. Коробов, Р. И. Саенко. - Донецк : Донбасс, 1980. - 38 с.
9. Кучугура Л. I. Козацью старожитносп м. Марiуполя та його околиць / Л. I. Кучугура, Р. I. Саенко // Новi дослщження пам'яток козацько! доби в УкрашГ -К., 1998. - Вип. 7. - С. 178-185
10. Маленко Л. Иосип Гладкий та Окреме Запорiзьке (Азовське) козацьке вшсько в матерiалах i документах/ Л. Маленко. - Запорiжжя : Мотор Оч, 2010. - 195 с.
11. Мариупольский краеведческий музей [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://museum. marsovet. org. ua/
12. Мариупольский краеведческий сборник / редкол. : Р. П. Божко, С. Д. Буров, В. Н. Вереникин. - Мариуполь : Рената, 2010. - 84 с.
13. Петренко С. Д. Азовське козацьке вшсько [Електронний ресурс] / С. Д. Петренко // Енциклопедiя ютори Украши / редкол. : В. А. Смолш (голова) та ш.; НАН Украши, 1нститут ютори Украши. - К. : Наукова думка, 2003. - Т. 1 : А-В. - Режим доступа : http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Azovske_kozatske
14. Саенко Р. Из истории основания города Мариуполя / Р. Саенко. - Мариуполь : Рената, 2002. - 22 с.
15. Саенко Р. Мариуполь - мой любимый город. Очерки по истории города и края / Р. Саенко. - Мариуполь : ОАО «ММК имени Ильича», 2009. - 320
16. Саенко Р. И. Мариуполь и его окрестности в первой половине XIX века / Р. П. Божко, Т. Ю. Були, Н. Н. Гашененко // Мариуполь и его окрестности: взгляд из XXI века. - Мариуполь : Рената, 2006. - С.83-99.
Стаття надшшла до редакци 10.04.2015 р.
M.Podgayko, N. Kapustnikova
RELATIONS MARIUPOL GREEKS WITH THE COSSACKS SEPARATE ZAPOROZHYА (AZOV) TROOPS IN THE XIX CENTURY RESEARCH SCIENTISTS IN MARIUPOL LOCAL HISTORY MUSEUM
The article analyzes the state of scientific research topics from the history of the relationship Mariupol Greeks of Zaporizhzhya Cossacks separate (Azov) troops researchers Mariupol museum. History Mariupolschyny has its own specifics associated with the emergence and settlement of the city and surrounding villages. Now Mariupol is a cosmopolitan city, which is inhabited by more than a hundred nationalities, nationalities and ethnic groups. Therefore, the question of the relationship and close co-existence of different nationalities always remained relevant. Contacts Azov Cossack troops from Mariupol Greeks took place due to the existence of Greek local government - Mariupol Greek court. The relationship of the Greeks and the Cossacks were mixed. On the one hand there Understanding on bilateral economic and domestic affairs, and the other - a fierce debate resolved territorial issues. Since land Azov Cossack settlement with the area bordered Mariupol Greeks, German kolonistskoyu neighborhood along the river punish others.
87
Therefore, the study of this aspect is very interesting and promising for historical science. The authors note that the study of this issue ethnographers started late twentieth century. and lasts for twenty-first century. In the article features views and contribution to the development of scientific subjects leading scientists museum covering the history Mariupolschyny and neighborhoods. Study researchers Mariupol museum based on original sources, which are deposited in the museum and archive this material. Scientific use of local lore represents a significant scientific interest for the history of Ukrainian Cossacks, and for studying the history of Mariupol district.
Key words: Separate Zaporozhye Cossacks, Azov Cossack troops, Iosyp Gladkii, Mariupol county, Mariupol Greek court, Mariupol local history museum, historiography.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Пономарьова 1.С., дл.н., проф.; Чура В.1., дл.н., проф.
УДК 84(477.6-2Мар)«1917»(045)
В.М. Романцов
ДЕМОКРАТИЧН1 ПЕРЕТВОРЕННЯ В МАР1УПОЛ1 НА ПОЧАТКУ РЕВОЛЮЦП 1917 р.
В cmammi аналiзуються недостатньо до^джент в icторюграфи питания щодо здтснення демократичних перетворень у м. Марiуполi на початку революци 1917 р. У po6omi використан не залучен ранше до наукового об^у матерiали газети «Мариупольская жизнь», що дозволило бшьш повно розглянути рiзнi аспекти означеног теми.
Ключовi слова: Марiуполь, револющя, демократичн перетворення, сустльн процеси, «Мариупольская жизнь».
Висвгтлення питань демократичних перетворень у Марiуполi на початку революци 1917 р. становить безумовний науковий штерес, оскшьки дозволяе простежити певш витоки та юторичш традици розвитку демократичних процеав у великому економiчному, культурному, адмшютративному цен^ Приазовського краю - одного з важливих регюшв на твденному сходi Украши. Аналiз зазначено1 проблеми дозволяе з'ясувати суспшьш настро1 марiупольськоi громади, яю виявилися протягом перших революцшних дшв, штенсивнють процесу реформування владних шституцш, мюце тих чи шших суспшьних та полгтичних сил у зазначених подiях. Дослщження показуе також регюнальш особливосп Швшчного Приазов'я в питаннях здшснення демократичних перетворень на початку революцшних подш 1917 р.
До нашого часу ця наукова проблема залишалася поза увагою дослщниюв. Протягом радянсько1 доби вивчення демократичних процеав, як вщбувалися в краЛш загалом та в Марiуполi зокрема, для юториюв не було актуальним з щеолопчних мiркувань, оскшьки пануюча комунiстична щеолопя вiдкидала демократичнi цiнностi. Незначний матерiал з теми дослiдження подано в узагальнюючш працi спiвробiтникiв Марiупольського краезнавчого музею [1]. Демократичш перетворення в Марiуполi в березнi 1917 р. у загальному виглядi розглянув у популярному нарис марiупольський краезнавець П. Мазур [6]. Означену наукову проблему певною мiрою висвiтлювали кшвсью юторики [3]. Л. Якубова та В. Романцов з'ясували деяю аспекти дослщжувано! теми стосовно грекiв Приазов'я [17; 20]. Але загалом проблема демократичних
88
