CC BY
13
ISSN 2518-1521 (Online), ISSN 2226-2830 (Print) В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ _СЕР1Я: 1СТОР1Я. ПОЛ1ТОЛОГ1Я, 2016, ВИП. 16
УДК 392 (477.62=14)"185/195" (045)
С.С. Арабаджи
ПОВСЯКДЕНН1СТЬ ДИТИНИ В ГРЕЦЬКШ РОДИН1 МАР1УПОЛЬСЬКОГО ПОВ1ТУ НАПРИК1НЦ1 Х1Х - НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Розглянуто народження та причини хрещення дтей в грецьких родинах. Зроблено анал1з в1домостей метричних книг i встановлено, що в загальнт втовт структур1 грецького сустльства переважала смерттсть серед немовлят i дтей. Представлено звичаг натирання сшлю та карбування дтей, що побутували в грецькому середовищi. Описан розповсюдженш хвороби серед дтей рiзного вту та способи ix лтування. Проаналiзовано причини високог дитячог смертностi. Охарактеризован деяк аспекти виховання дтей, залучення до пращ та 1х дозвыля.
Ключов1 слова: повсякденне життя, дти, греки, Марiупольський повт.
Iсторiя греюв Приазов'я - багатогранна тема наукового дослщження, яка впродовж тривалого часу залишаеться актуальною. Завдяки певнш iзольованостi вщ зовшшнього впливу в минулому, греки змогли зберегти особливосп свое!' матерiальноi та духовно! культури. Науковцями розглядалися питання переселення греюв та сощально-економiчного розвитку грецько! громади на приазовських теренах, однак поза увагою дослщниюв залишилась проблематика ix повсякденного життя. Актуальшсть проблеми повсякденносп д^ей в грецьких родинах зумовлена тим, що через буденне життя дитини, ii виховання та соцiалiзацiю можна вщтворити повсякденшсть та особливосп буття греюв на теренах Марiупольського пов^у.
Деякi аспекти обрано! проблеми вже знайшли свое вiдображення, але переважно в етнографiчниx працях. Дослiдженням пологово! обрядовостi займалася В. Муxiна [7], деяю питання догляду за дитиною розглядала Ю. 1ванова [2], рiзновиди колисок та обряди пов'язанi з хрещенням описували I. Пономарьова [17] та В. Душка [5]. У цшому ж в юторюграфп питання повсякденного життя дгтей вiдображенi фрагментарно та школи не були видшеш в окрему проблему наукового пошуку.
Джерельна база обрано! проблеми представлена дшоводною документацiею, статистичними матерiалами та джерелами особового походження.
З огляду на фрагментаршсть дослщження повсякденного життя молодшого поколшня грекiв, метою розвщки е висвiтлення повсякденностi дитини в грецькш родинi у другiй половиш XIX - на початку ХХ ст. Поставлена мета передбачае розв'язання наступних завдань: розглянути народження та причини хрещення, описати умови життя д^ей, !'х харчування, дослщити розповсюджеш хвороби та способи !'х лшування, проаналiзувати причини високо! дитячо! смертносп, особливостi виховання та дитячi iip^
Народження i першi п'ять роюв життя дитини в селянськiй родиш були найважчим перiодом. Багато д^ей в цей перiод вмирало. Аналiз метричних книг с. Старий Крим за п'ять роюв з 1862 р. по 1866 р. свщчить, що в загальнш вiковiй структурi переважае смертнiсть серед немовлят i дiтей [2]. Процентне спiввiдношення смертносп дiтей у вiцi до п'яти роюв до загально! кiлькостi смертей становило у 1862 р. - 43,75%, 1863 р. -23,5%, 1864 р. - 44,4%, 1865 р. - 43%, 1866 р. - 45%, а загальний вщсоток смертносп до 15 роюв був ще бшьш приголомшуючий - у 1862 р. - 62,5%, 1863 р. - 29,38%, 1864 р. -44,4%, 1865 р. - 50,1%, 1866 р. - 50%.
Дуже часто не могли визначити причину смерт серед новонароджених i малююв. У таких випадках у графi метрики «от чего умер» писали: «От младенчества». У
жорстоких умовах природного вщбору виживали найбiльш фiзiологiчно сильнi немовлята. Греки шту'1'тивно усвiдомлювали, що в таких умовах нормальне вщтворення родини може бути досягнуто лише внаслщок народження максимально можливо! кiлькостi дГтей. Джерела особового походження, свiдчать, що батьки особливо не переймалися втратою дГтей, кажучи: «Бог дав, Бог i взяв» [6, с. 56].
Через два-три дня тсля народження дитину хрестили. У грецькому побут хрестити дитину вважалося обов'язковим навГть в тi часи, коли iншi релiгiйнi обряди не виконувалися. Власне цей акт сприймався навГть не як релшйне тшнство, а як дiя, що впливала на подальше життя: дiти стануть хворiти i взагалi будуть нещасливi, якщо залишаться без хрещення [2, с. 357].
В деяких грецьких родинах маленьких дггей натирали сiллю. Дрiбну сшь втирали пiд пахви, в складки шюри та iншi частини тша для попередження попрiлостей i ттливостг Втирання робили декiлька разiв. Крiм того, у грекiв iснував ще й iнший, грубий звичай - «карбування» - насiчки, якi робили на рiзних частинах тiла дитини ланцетом або бритвою [16, с. 77]. Цей звичай греки застосовували не до вах дГтей, а тшьки до повнокровних чи хворобливих, у яких помiчали або нервовi напади у виглядi перегинання спини, безпричинного плачу, крику, здригання увi сш тощо. Мета карбування, в подiбних випадках, полягала в попередженш конвульсiй, а при появi останшх - в послабленнi нападiв. У пращ дитячого лГкаря G. Покровського детально описано цей звичай: «Количество насечек делается на спине 20-25, на руках и икрах 2-5. Каждая насечка глубиною в У - 1 линии и У - У дюйма. У крепких и полнокровных детей они производятся на всех указанных местах. По окончании этого процесса втирают в ранки мелкую соль, завертывают ребенка в сухую простыню и кладут в теплую воду на У или У часа, где они иногда и засыпают. На одном и том же ребенке карбование повторяется иногда несколько раз, особенно в продолжение первых 9 дней от рождения» [16, с. 77].
Немовлят туго сповивали шматками тканини i щшьно обв'язували «дитячим поясом» - смугою тканини шириною до 10 см. i завдовжки вщ 1 м. 20 см. до 1 м. 70 см. i клали в дерев'яну колиску, двi дугоподiбнi пщшжки яко! дозволяли п розгойдувати. На дш колиски лежав матрац, набитий шерстю, простирадло. Щоб шжки лежали прямо, на них клали маленьку подушку, набиту шерстю або курячим тр'ям. Дитя вимушене було лежати в колисщ непорушно, для цього його обв'язували особливими поясами, закршленими одним кшцем за спещальну паличку, пропущену уздовж одше! з подовжшх стшок колиски, а шшим - на верхнш п щаблиш на спещально зроблених вшмках. Таким чином, зайнята домашньою роботою мати звшьняла себе вщ постiйного нагляду за дитям. Найприкметшшою деталлю колиски був круглий отвiр у днищi лiжечка, призначений для природних вщправлень дитяти. Довкола нього укладали шматочок повсп, закршлювали його пелюшками, пiд отвiр пщв'язували глиняний горщик, а в нього опускали вщ днища лiжечка вузьку стрГчку церати для стоку рщини [2, с. 359]. Дуже зручна для мам, ця колиска калiчила дггей: у немовлят вщ довгого нерухомого лежання в нш деформувався череп (сплющувалася потилиця) [7, с. 154]. На думку Старо-Керменчикського суспшьного лшаря цГ грецькi колиски впливали на захворювашсть сухотами в майбутньому, оскшьки дитя було здавлено безлГччю пов'язок, змушене лежати без руху i це було перешкодою для правильного розвитку грудно!' клГтини [10, с. 233]. 1нколи використовували пщвюш люльки, якГ крГпили до одше'1 зГ стельових балок над софою [5, с. 26]. На колиску для забави дитини вГшали всшяю брязкальця та навГть кГльця зГ слоново! кГстки [3, с. 60].
Основу дитячого харчування складало материнське молоко. В разГ вщсутносп молока у матерГ знаходили годувальницю. В перюд годування груддю багато дГтей хворГло гострим катаром кишкового каналу. Ось, що лГкар четверто! медично! дГлянки
Марiупольського повiту писав з цього приводу: «Из 129 случаев острого катара кишечного канала на долю детского возраста, в период кормления грудью, получается очень поражающая цифра 78 заболеваний, т.е. 60,4% из чего видно, что кормление грудью детей не удовлетворяет и матери принуждены кормить их тою пищею, которую едят сами, а между тем детский желудок не настолько в это время развит, чтобы переваривать пищу годную только для взрослых. Этим недостаточным питанием и объясняется поражающая смертность детей, при чем половина их до года умирает единственно вследствие недостаточного питания» [10, с. 199]. Завщувач Марiупольською земською лшарнею доктор медицини С.Ф. Гампер зазначав, що вл^ку вщсоток дитячо! смертносп значно збшьшувався, внаслщок невщповщно! та шкщливо! !ж1, якою ix годували та негативного впливу спеки на дитячий оргашзм [14, с. 101].
У перервах мiж годуваннями дитя смоктало «жованку»: ганчiрочку, в яку завертали жоваш бублики. Лiкарi писали, що «гнилий, розжований пряник», горix або рiжок - звичайний десерт не лише для однорiчниx, але i для мюячних немовлят, i вважали, що така !жа сприяе захворюванню д^ей хворобами шлунково-кишкового тракту [10, с. 234].
На велику смертшсть д^ей впливали i дитячi проноси, якi зазвичай посилювалися в л^ш мiсяцi [8, с. 130]. Проноси протшали дуже важко, довго та iнодi приводили до смерть Причиною проноав були антисанiтарiя, невщповщна !жа, а також, на думку лiкарiв, сxильнiсть грекiв до рiзниx важких захворювань, таких як золотуха, рах^, туберкульоз та iншиx [13, с. 175].
Регулятором смертносп постшно виступали i епщемп, якi вражали переважно д^ей [11, с. 399]. Одшею з найстрашнiшиx був дифтерит, на який переважно хворши д^и у вiцi вiд одного року до шести. Дифтерит вражав глотку i дихальне горло [12, с. 197]. Так, наприклад, у 1888 р. епiдемiя дифтериту розвилася у с. Карань. Там фельдшером було прийнято 97 дггей, з яких 58 померло, тобто смертшсть у вщсотковому стввщношенш до захворших д^ей дорiвнювала 60% [9, с. 131]. Але i щ цифри були далеко не точш, тому що багато батьюв часто приховували хворих дiтей. Це траплялося через те, що греки з одного боку боялися, щоб не спалили ix речей, з шшого - через те, що в дезшфекщю населення майже не вiрило, а тому i вся турбота батьюв хворих д^ей зосереджувалася на тому, щоб дитину не турбували i вона могла спокшно померти [9, с. 132]. А взагалi появу хвороби приписували волi Божш i покаранню за ^хи. В основному д^и xворiли на дифтерит через дурють та необережнiсть батькiв, тому що передача шфекцп знаходилася в тюному зв'язку зi звичаем, згщно з яким весь одяг, який залишався тсля померлого i заради поминання його душ^ передавався родичами д^ям бiдниx родин або сусiдам. Майже в уах випадках причиною захворювання був одяг, який передавали тсля смерт дитини сусiдам, родичам, знайомим. Також досить часто доросл входили в безпосередш зносини з хворими i iнфiкували сво!х дiтей [9, с. 145].
У 1897 р. д^ей, хворих на дифтерит, вже лшували. Лшування полягало у вприскуванш пiд шкiру протидифтеритно! сироватки в кшькосп вiд 5,0 до 15,0 мл. за один раз. В деяких випадках через твдоби повторювали вприскування тако! ж або половинно! кiлькостi сироватки, залежно вiд стану захворювання. Для лшування використовувалась протидифтеритна сироватка, яка готувалася бактерюлопчною лабораторiею Xаркiвського медичного товариства. При лшуванш дифтериту цiею сироваткою смертнiсть вщ цiеi хвороби дорiвнювалась тiльки 25% [12, с. 198].
Широке розповсюдження серед д^ей мали такi хвороби як кашлюк й юр. ^ хвороби також давали високий вщсоток смертносп, але не тшьки через характеры особливостi цiеi хвороби, але ще i через незадовiльнi умови, в яких змушена була знаходитись хвора дитина. Так, д^ей хворих на кашлюк, тримали в замкнутих, часто
холодних примщеннях, внаслщок чого спостерГгалося ускладнення хвороби з боку легешв [9, с. 161]. На посилення смертносп пщ час захворювання на юр впливала вщсутшсть вентиляцп в житлових примщеннях греюв, через це повГтря ставало мало придатним для дихання, внаслщок величезно! домГшки до нього вуглекислоти. Таким чином, до розладГв дихання у дГтей та припухання слизово! оболонки в дихальних шляхах, додавався ще недостатнш газообмш, наслщком якого було насичення кровГ вуглекислотою, а в кшщ смерть [8, с. 133].
Вщ заразних епщемГчних хвороб, властивим переважно дитячому вшу, в лшарнях лшувалася незначна кшькють дГтей, хоча число дГтлахГв, що амбулаторно лГкувалися вщ цих хвороб, було вельми великим. Це пояснюеться частково незвичкою греюв класти хворих дГтей до лшарш, частково вщсутшстю в лГкарнях МарГупольського повГту особливих дитячих вщдшень або яких-небудь примщень, пристосованих для догляду за дГтьми [14, с. 41].
Маленью дГти часпше за дорослих хворши захворюваннями шюри. Причин цьому було декшька: по-перше, не вистачало бшизни для змши, по-друге, догляд за шюрою сприймався як пустощГ i гшеш не надавали великого значення i уваги, особливо пщ час польових робГт, по-трете, в грецьких селах не було лазень [19, с. 189].
Говорити про якусь систему виховання в грецькш родиш, як цшеспрямованого процесу, не доводиться. Мудрють народно! педагопки полягала в тому, що сшьсью дГти зростали в природних умовах, довкшля пГзнавали за допомогою емпГричного досвщу, навики здобували через наслГдування дорослих. Батьки були для дГтей зразком для наслщування [1, с. 153]. ДГти грекГв отримували в родиш основи духовного виховання. СГм'ю не випадково називали «малою церквою», тут вщбувалося залучення дГтей до молитовного спшкування, збагнення ними азГв православно! вГри. Правда, в бГльшостГ свош таке «вчення вГрГ» йшло не через засвоення християнських догм, а через опанування обряду. Через спшкування старше поколшня своею мудрютю допомагало формувати характер дитини, вчило правильно сприймати життя, знайомило з грецькою культурою та нормами християнсько! мораль
Зазвичай, маленью дГти проводили весь день на софГ, а дГти старшого вшу бшьшу частину дня проводили на вулищ. Там вони, як правило, бГгали, грали, пустували i приходили до дому лише поЛсти. У сво!х Гграх дГти копГювали свГт дорослих, вГдтворювали !х модель поведГнки. ДГвчатка в сво!х Гграх створювали подГбнГсть родинних стосунюв - пекли пироги з глини i пГску, грали в ляльки. Лише в поодиноких будинках були куповаш Гграшки, а в основному !х шили i майстрували батьки. Як згадувала Ф.Г. Попова, ляльок ш шила з ганчГрок мама. 1грашковими тарГлками служили черепки з розбитого домашнього посуду. М'ячГ дГтям робили з коров'ячо! шерстГ або з сечових мГхурГв домашнГх тварин. «Свежий мочевой пузырь бабушка протирала солью, затем надувала его, втыкала несколько горошин, и получался мяч». ДГти збирали юсточки овець, свиней i ягнят, якими грали у «кремушю». Авторка згадувала, що любила заходити у вГвчарню й дивитися на розсипаний по пщлоз1 чорний, завбшьшки з квасолю, овечий кал: «Мне было все интересно. В то время у меня игрушек не было, я набирала полные карманы овечьего кала и эти бусинки мне были вместо игрушек» [18, с. 14].
Велике значення для виховання дГтей мала грецька етшчна гра в косп (ладушки). Для ще! гри брали кютки з вусиками з задшх шг в1вщ колГнного суглоба. ПотГм малювали коло. У середину виставляли ладушки (косп) i починали !х вибивати бГльш великою кГсткою «сохою». Хто всГ вибивав - той переможець. Щоб дГти не сперечалися за ладушки, кожна родина фарбувала !х в рГзний колГр лушпинням цибулГ або корою дуба. Ця гра розвивала в дитиш точнГсть рухГв, окомГр, спритнГсть, а холодними зимовими вечорами змушувала дитину рухатися по дом1вщ. ПовсякденнГ Ггри хлопчикГв
i дiвчаток формували стереотипи майбутшх життевих ролей. Игри хлопчиюв виховували чоловiчi емоцп та вольовi якостi: витривалiсть, завзятисть, вмiння постояти за себе i друга. Игри дiвчаток в основному були орiентованi на жiночу, материнську працю.
Основну частину дня д^и були надаш самi собi, ось чому бували випадки, коли д^и отруювались бшиною [15, с. 100], або потрапляли тд вiтряк. Також саме д^и трирiчного та чотирирiчного вiку часпше за iншиx xворiли на лихоманку. По-перше, тому що майже весь час знаходились на вулищ, по-друге, д^и в цьому вiцi менш здатш захистити себе вiд негод, у них ще не розвинувся шстинкт самозбереження, а по-трете, маленью дiти були одягненi в грецьких селах завжди погано, часто боа й у всяку погоду в однш сорочщ. А д^и у вщ до двох рокiв хворши на лихоманку в два рази рщше, оскiльки знаходились майже весь час при матерi на софi або на руках [10, с. 198]. И. Стрюнов, уродженець селища Комар, згадував: «В дошкольном возрасте, когда у наших родителей были возможности, как материальные, так и нравственные, чтобы осчастливить наше детство, они, по своей глупости и существующим обычаям, растили нас в грязи, лохмотьях и нищете. В начале школьных лет отмыли нас от грязи, одели по-человечески и решили дать начальную грамоту, т.е. начали выводить в люди, как говорили тогда» [6, с. 109].
Д^ей рано привчали до нелегко! селянсько! пращ. Починаючи з 5-6 роюв, ix залучали до посильно! роботи. Одне з найперших i найосновшших занять д^ей цього вшу - це пастушення. Наймолодшi пасли гусей, свиней, юз. Дiвчатка доглядали менших бра^в та сестер. По досягненню восьмирiчного вшу вщбувалось залучення дiтей до статево-розмежовано! працi. З цього вiку за виховання хлопщв, яке до цього часу належало, в основному, матерi i бабусi, вiдповiдав батько, а за дiвчат - мати. Сшьський хлопець 8-14 рокiв зранку допомагав батьковi годувати i чистити худобу, носити воду, орати землю, вивозити гнш на поле тощо. У 14-15 роюв сини виконували врiвень з батьком вс польовi роботи. Соцiалiзацiя дiвчаток визначалася традицiйними уявленнями про мюце i роль жшки в родинi. Головним заняттям для дiвчат, було рукодiлля, починаючи з 8 роюв, вони готували посаг.
Таким чином, першi п'ять роюв життя дитини були найважчим перюдом. В грецьких селищах спостерiгався високий вщсоток смертностi немовлят та малююв. Внаслiдок тугого сповивання та використання в першi роки життя дитини особливих грецьких колисок у д^ей часто деформувався череп та школи неправильно розвивалися дитячi груди. Д^ей обов'язково хрестили. Основною !жею було материнське молоко, але його часто не вистачало, i матерям доводилося годувати д^ей дорослою !жею, яка негативно впливала на дитячий шлунок. Таке харчування та етдемп виступали регуляторами смертносп дiтлаxiв. Дiти зростали в природних умовах, в родиш отримували основи духовного виховання та рано привчалися до селянсько! пращ.
Список використано1 лггератури
1. Бадасен Г.В. По страницам истории села Ялта (Из воспоминаний о родине моей и моих предков) / Г.В. Бадасен. - Мариуполь, 2007. - 204 с. ; Badasen G.V. Po stranitsam istorii sela Yalta (Iz vospominaniy o rodine moey i moikh predkov) / G.V. Badasen. -Mariupol, 2007. - 204 s.
2. Греки России и Украины / Сост., отв. ред. Ю.В. Иванова. - СПб.: Алетейя, 2004. - 624 с. ; Greki Rossii i Ukrainy / Sost., otv. red. Yu.V. Ivanova. - SPb.: Aleteyya, 2004. -624 s.
3. Держарxiв Донецько! обласп, ф. 107, оп. 1, спр. 3. ; Derzharkhiv Donetskoi oblasti, f. 107, op. 1, spr. 3.
4. Держарxiв Донецько! обласп, ф. 217, оп. 1, спр. 1. ; Derzharkhiv Donetskoi oblasti, f. 217, op. 1, spr. 1.
5. Душка В.Г. От старины глубокой до наших дней: Очерки истории Тельмановского района Донецкой области / В.Г. Душка. - Донецк: Об-во книголюбов, ООО «Алан», 1999. - 178 с. ; Dushka V.G. Ot stariny glubokoy do nashikh dney: Ocherki istorii Telmanovskogo rayona Donetskoy oblasti / V.G. Dushka. - Donetsk: Ob-vo knigolyubov, OOO «Alan», 1999. - 178 s.
6. Iсторiя повсякденносп в ii етшчному вимiрi: спогади грека-комушста. - К., 2008. - 334 с. ; Istoriia povsiakdennosti v yii etnichnomu vymiri: spohady hreka-komunista. - K., 2008. - 334 s.
7. Мухина В.В. Родильно-крестильная обрядность у приазовских греков (по материалам полевых исследований в Старобешевском и Тельмановском районах Донецкой области Украины в 1993 г.) / В.В. Мухина // Украша-Грещя: ютс^я та сучасшсть. Тези II мiжнародноi науково! конференцп, - Ки1в, 1995. - С. 153-155. ; Mukhina V.V. Rodilno-krestilnaya obryadnost u priazovskikh grekov (po materialam polevykh issledovaniy v Starobeshevskom i Telmanovskom rayonakh Donetskoy oblasti Ukrainy v 1993 g.) / V.V. Mukhina // Ukraina-Hretsiia: istoriia ta suchasnist. Tezy II mizhnarodnoi naukovoi konferentsii, - Kyiv, 1995. - S. 153-155.
8. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1886 год Очередной сессии Земского собрания 1887 г. - Мариуполь: Типо-Литография А. А. Франтова, 1887. -488 с. ; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1886 god Ocherednoy sessii Zemskogo sobraniya 1887 g. - Mariupol: Tipo-Litografiya A. A. Frantova, 1887. - 488 s.
9. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1888 год. - Мариуполь: ТипоЛитография А. А. Франтова, 1889. - 496 с. ; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1888 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A. A. Frantova, 1889. - 496 s.
10. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1889 год. - Мариуполь: Типо-Литография А.А.Франтова, 1890. - 504 с. ; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1889 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A.Frantova, 1890. - 504 s.
11. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1890 год. - Мариуполь: Типо-Литография А.А. Франтова, 1891. - 646 с. ; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1890 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A. Frantova, 1891. - 646 s.
12. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1897 год. - Мариуполь: Типо-Литография А.А. Франтова, 1898. - 484 с. ; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1897 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A. Frantova, 1898. - 484 s.
13. Отчет Мариупольской уездной земской управы за 1898 год. - Мариуполь: Типо-Литография А.А. Франтова, 1899. - 510 с. ; Otchet Mariupolskoy uezdnoy zemskoy upravy za 1898 god. - Mariupol: Tipo-Litografiya A.A.Frantova, 1899. - 510 s.
14. Отчет о состоянии врачебного дела в Мариупольском уезде в 1899 г. -Мариуполь: Типо-литография Д.И. Бабенко, 1900. - 226 с. ; Otchet o sostoyanii vrachebnogo dela v Mariupolskom uezde v 1899 g. - Mariupol: Tipo-litografiya D.I. Babenko, 1900. - 226 s.
15. Отчет о состоянии земской медицины в Мариупольском уезде в 1903 г. -Мариуполь: Типография Е.И. Гольдрина, 1904. - 214 с. ; Otchet o sostoyanii zemskoy meditsiny v Mariupolskom uezde v 1903 g. - Mariupol: Tipografiya Ye.I. Goldrina, 1904. -214 s.
16. Покровский Е.А. Физическое воспитание детей у разных народов преимущественно России. Материалы для медико-антропологического изследования / Е.А. Покровский. - М.: Типография А.А. Карцева, 1884. - 388 с. ; Pokrovskiy Ye. A. Fizicheskoe vospitanie detey u raznykh narodov preimushchestvenno Rossii. Materialy dlya mediko-antropologicheskogo izsledovaniya / Ye. A. Pokrovskiy. - M.: Tipografiya A.A. Kartseva, 1884. - 388 s.
17. Пономарьова 1.С. Етшчна iсторiя греюв Приазов'я (кiнець XVIII - початок XXI ст.). Iсторико-етнографiчне дослщження / 1.С. Пономарьова. - К.: Реферат, 2006. - 300 с.; Ponomarova I.S. Etnichna istoriia hrekiv Pryazovia (kinets XVIII - pochatok XXI st.). Istoryko-etnohrafichne doslidzhennia / I.S. Ponomarova. - K.: Referat, 2006. - 300 s.
18. Попова (Николаева) Ф. Г. Мои девяносто лет (как я их помню) / Ф.Г. Попова (Николаева). - М.: Издательский дом Международного университета в Москве, 2006. -208 с. ; Popova (Nikolaeva) F. G. Moi devyanosto let (kak ya ikh pomnyu) / F.G. Popova (Nikolaeva). - M.: Izdatelskiy dom Mezhdunarodnogo universiteta v Moskve, 2006. - 208 s.
19. Романцов В.М. Старый Крым: история и современность. Историко-этнографическое исследование / В. Романцов, Г. Наметченюк, С. Арабаджи. -Мариуполь: ПАО «ММК имени Ильича», 2010. - 328 с. ; Romantsov V.M. Starbii Кгыт: ystoryia y sovremennost. Ystoryko^tnohrafycheskoe yssledovanye / V. Romantsov, H. Nametcheniuk, S. Arabadzhy. - Maryupol: PAO «MMK ymeny Ylycha», 2010. - 328 s.
Стаття надшшла до редакцп 09.09.2016 р.
S. Arabadzhy
CHILDREN'S EVERYDAY LIFE IN THE GREEK FAMILIES IN MARIUPOL UYEZD IN THE LATE XIX - EARLY XX CENTURIES
The processes of birth and reasons for christening children in Greek families were examined. It was proved that tight swaddling and using special Greek cradles during first years of child's life often caused scull's deformation, sometimes it led to irregular development of child's chest. It was revealed that the basis of children's diet was breast milk. In case a mother didn't have milk the parents searched for a nurse. It was stated that during breast feeding many children fell ill with acute catarrh of alimentary canal. The most spread children's epidemic diseases were diphtheria, measles and whooping cough. Little children were more often prone to skin diseases than adults. There were several reasons for this: firstly, they weren't enough linen and underwear for change. Secondly, skin treatment considered to be nonsense and hygiene was almost neglected especially during work in the field. Thirdly there were no bath houses in the Greek villages.
The article analyses data from registry books and determines that children and infants' mortality rates were high and prevailed in the general age structure of the Greek society. The traditions of rubbing children with salt and embossing them which were popular in the Greek community were described. The reasons for high rates of children's mortality were analysed. Several aspects of children's up-bringing, engagement to chores and their free time activities were characterized. It was proved that children got accustomed to hard rural work beginning with age of 5-6 years old. One of the first and basic chores of children of this age was pasturing. The youngest pastured geese, pigs and goats. Girls looked after their little brothers and sisters. Since age of 8 children were engaged in sex-differentiated work.
Key words: everyday life, children, Greeks, Mariupol uyezd.
