CC BY
114
УДК 630*181.28 Доц. В.В. Павлюк, канд. с-г. наук;
тж. О.М. Марченко - УкрДЛТУ
ТИС ЯГ1ДНИЙ - Ц1ННИЙ РЕЛ1КТ ТРЕТИННОГО ПЕР1ОДУ
За результатами дослщжень встановлено, що тис япдний у складних буково-ялицевих насадженнях боташчного заказника загальнодержавного значення "Княж-двiрськийм на Iвано-Франкiвщинi представлений у кшькосп 810 штук на 1 га. Пере-важна його бшьшють мае дiаметр 2-10 см i висоту 1,5-6,5 м. Незначну частку екзем-плярiв, якi знаходяться у генеративнш стадп, забезпечуе формування до 10,6 тис. шт./га самоаву ще'1 породи. Збiльшення освiтленостi за рахунок зменшення кiлькостi дерев бука за останш 25 рокiв призвело до зростання кшькосп особин тиса з бшьши-ми морфометричними показниками та зниження загально'1 кiлькостi тдросту i час-тки дерев, що плодоносять.
Ключов1 слова: тисовi насадження, стан, рiст, плодоношення, природне по-новлення.
Doc. V.V. Pavlyuk; eng. O.M. Marchenco- USUFWT Yew (Taxus baccata) - valuable relict of the tertiary period
As a result of the investigation conducted it has been revealed that the yew in the beech and fir mixed plantation of the national botanical reserve "Knyazhdvirsky" on Ivano-Francivsk region is represented in a quantity of 810 pcs per ha. Most of the yew tree trunks have a diameter of 2-10 cm and their height ranging from 1,5 to 6,5 m. The insignificant percentage of specimen which have entered the stage of fruiting provides for forming up to 10600 pcs per ha self-sowing of this species. The increase of luminosity due to decreasing number of beech trees for the last 25 years resulted in increase of quantity of yew trees with higher morphological indexes, and reduction of the total amount of the undergrowth and the number of fruiting trees.
Keywords: yew planting, state, growth, fruiting, natural reforestation.
Великомасштабне використання природних ресурЫв, штенсивна експлуатащя людиною довкшля призводить до розбалансування i руйнуван-ня люових угруповань, безповоротних змш та еколопчних катастроф. Зберь гати ушкальт фггоценотичш комплекси, науково врегульовувати втручання людини у природу, забезпечити бюлопчш, економ1чш, культурно-естетичш та бальнеолопчш штереси сусшльства - важливе загальнонародне завдання. Формування мереж1 заповщних об'ект1в на територи Украши - один 1з най-бшьш актуальних i ефективних шлях1в охорони природи.
В Украшських Карпатах е багато щкавих природних об'ект1в, як1 ма-ють надзвичайно велику наукову, юторичну та естетичну ц1нн1сть i тому пот-ребують пильноi охорони. Серед них - боташчний заказник загальнодержавного значення "Княждв1рський", що знаходиться на територи Печешжинсь-кого люництва Коломийського держл1сгоспу Iвано-Франкiвськоi област1. Надзвичайна цшшсть заказника полягае у тому, що тут зростае зникаючий вид тис япдний - релжт третинного пер1оду, який занесений до Червоноi книги Укра1'ни. Площа заказника становить 208 га. Вш розташований на висот1 320-460 м на швшчному, досить стр1мкому схил1 (25-35°), що характеризуются мальовничим ландшафтом, джерелами, щкавою рослинн1стю. Це найб1ль-ший осередок тиса яг1дного в Укра1'ш й один 1з найб1льших у Сврош [3].
Тис ягщний (Taxus baccata L.) - належить до родини тисових (Taxaceae Lind L.). Вш належить до хвойних порiд, що ростуть у м'якому клiматi, довго-вiчний (у природних насадженнях доживае до 2000-4000 роюв), представляе собою дерево висотою 8-15 м, в деяких мюцях 25 м (може бути у виглядi куща). Кора стовбура у дорослих екземплярiв червонувато-сiра, пластинчаста [1].
Перше цвтння i плодоношення тиса наступае на просторi у 20-30 роюв, а в деревостанах - в 70-120 роюв. Плодоносить вш майже щорiчно. Цвiте у квггт-травнi. Тис ягiдний - дводомна рослина. Чоловiчi шишечки кулястi, поодиною, пазушнi, складаються з 8-10 тичинок. Жiночi квiтки схож на звичайт бруньки. Пiсля запилення протягом лгга виростае ребриста, овально-яйцеподабна, бурува-того забарвлення насiнина, занурена в яскраво-червоний, рожевий або жовтий бокалоподабний принасшник, який охоплюе насiнину повнiстю з вершиною.
Насшня дозрiвае наприкiнцi серпня або у вересш в рж цвiтiння, опа-дае пiзно восени, масово по'даеться птахами i з 1'х допомогою поширюеться. Насiння, виЫяне восени в рiк цвiтiння, шсля дозрiвання проростае через 23 роки. Схожють зберiгаеться протягом 2-3 роюв. Насшня вимагае тривало!' стратифжаци i сходить пiсля посiву на другий-третш рiк. Сходи мають ль нiйнi, тупi сiм,ядолi iз смужками продихiв з верхнього боку. Тис розмно-жуеться як насiнневим, так i вегетативним способом.
Деревина тиса япдного ядрова, без смоляних ходiв, дуже тверда, важ-ка (питома вага 0,84), мае висою мехашчш властивостi. Вона стiйка проти гниття, тому тис ще називають "негний-деревом". Через цiннiсть деревини ця порода i стала рiдкiсною. Виняткова яюсть деревини тиса привернула увагу прадавшх народiв, якi використовували 11 для рiзних виробiв. Найчастiше деревину тиса використовували для виготовлення луюв, осюльки вона тверда, мщна, дуже пружиниста.
Тис ягiдний - отруйна рослина. Деревина, кора, хвоя, коршня мютять сильну отруту - токсин. Через це рослина не пошкоджуеться шюдниками. Останнiм часом американсью вченi видiлили iз кори i хво! тиса таксол, який нейтралiзуе багато канцерогенних речовин i мае протипухлинш властивостi.
Ареал розповсюдження тиса япдного е досить широким. Вш спорадично трапляеться у Польшд, Чехи, Словаччинi, Шотланди, ^пани, Португали, Греци, Пiвнiчнiй Африцi, на Близькому Сход^ у Прибалтицi, на Кавказ^ у Криму, Карпатах. С.М. Стойко [4], посилаючись на дослiдження багатьох ав-торитетних учених (Л. Фекете, МагочьДггц, С. Соколовський, Г. Вальтер, П. Контний), зазначае, що поступове зникнення цього щнного релжту третин-но! флори обумовлено не стшьки клiматичними змiнами останнього перiоду, сюльки дiяльнiстю людини, починаючи ще з бронзового вжу. Архiви XIII сто-лiття св^ать про розповсюдження у минулому торгiвлi в Gвропi деревиною тиса. Ця торпвля тривала аж до XIX ст., поки тис не став рщюсним видом.
Про широке поширення ще!' рщюсно!' хвойно!' породи в Укра'нських Карпатах уже в юторичний перiод свiдчать як пiсляльодовиковi знахiдки деревини тиса шд полониною Крента у Верховинському держлюгосш та спещ-альнi дослщження з цього питання, так i назви урочищ, гiрських потокiв i на-селених пунктiв, якi пов'язаш зi зростанням тиса (с. ТиЫв, смт. Тисмениця
1вано-Франювсько! областi, р.Тиса, потiк Тисовець у Закарпатсьюй областi, урочище "Тисовий яр" у Чершвецьюй областi та шш^. У бiльшостi таких мiсць на сьогодш немае навiть слiдiв тиса.
В Прикарпатт найбiльший осередок тиса япдного зберiгся в урочищi "Княждвiр" Печенiжинського лiсництва Коломийського держлiсгоспу. Княж-двiрськi лiси, якi розкинулись на мальовничих схилах правого берега р. Прут, у свш час належали королям, князям i державним департаментам лiсiв Австро-Угорщини й Польщi [5]. Ц лiси служили мюцем вiдпочинку й полю-вання для князiв. Можливо, це i врятувало тисовi насадження вiд знищення.
Вперше про княждвiрськi тиси згадуеться у статистичному i топогра-фiчному описах лiсiв Княждвiрськоl люово! дачi 1888 року. Шзшше вони описуються у робот Владислава Спаусти "Тис", яка вийшла у Львовi у 1893 рощ [8]. У 1887-1890 роках у багатьох мюцях тисового гаю були проведет сущльт рубки, яю призвели до знищення тдросту i пошкодження ста-рих дерев тиса. Вони стали причиною перших зсувiв на швшчному схилi. З того часу це мюце називають "Сповза". Зсувнi процеси перiодично повторю-ються i в теперiшнiй час.
На початку ХХ столтя вщомий учений Л. Ломницький виступив на захист тиса, а перед першою св^овою вiйною княждвiрськi тиси описуе Шафер [9]. У той час у Княждвiрському тисовому гаю росло 20-30 тисяч дерев тиса. Клопотання вчених заюнчилось усшхом i в 1914 рощ тут був оргашзо-ваний заповщник. На жаль, перша св^ова вiйна завдала заповщним лiсам велико! шкоди. Значна частина дерев була вирубана. Шсля першо! св^ово! вiйни С. Соколовський [7] та iншi вченi виступили за охорону тисового резервату. З часом вш був вщновлений i в 1932 роцi розширений.
У наш час в заказнику "Княждвiрський" тис росте пiд наметом ялицево-букових насаджень. Участь порщ у складi деревостанiв у рiзних мiсцях заказника неоднакова. Перший ярус утворюють бук лiсовий та ялиця бiла висотою до 30 м. У другому ярус ростуть клен-явiр, клен гостролистий, граб звичайний, черешня та iншi породи. Третш ярус утворюють тис япдний, вшьха сiра, черемха звичайна. Вш деревостанiв сягае 160 роюв, але основна 1х маса вiдповiдае в^ 50-90 рокiв. Пiдлiсок рiзноl густоти утворюе верба пурпурова, бузина червона та чорна, лщина звичайна, бруслина европейська, калина звичайна. Зпдно з ма-терiалами останньо! швентаризацн у заказнику "Княждвiрський" росте 20677 екземплярiв тиса ягiдного висотою 1,5 м i вище. Для оцiнки стану насаджень за участю тису япдного ми поновили пробну дшянку розмiром 1 га, яка була закладена у 1977 роцi у найбшьш характерних умовах заказника. Лшвни-чо-таксацiйнi показники верхнього яруса деревостану представлеш у табл. 1.
Для яруса тиса перелж проводився за 2-сантиметровими ступенями товщини i 0,5 метровими ступенями висот. При перелiку вiдмiчались екзем-пляри, яю плодоносять. На основi суцiльного перелшу тиса встановлено, що його юльюсть на гектарi становить 810 штук. Графжи розподiлу тиса за ступенями товщини i ступенями висот показують, що переважна його кшьюсть мае дiаметр 2-10 см i висоту 1,5-6,5 м. Окремi екземпляри досягли дiаметра 20 см i висоти 12,5 м.
Табл. 1. Лшвничо-таксацшш показники верхнього ярусу деревостану
Порода В1к, роив К-сть дерев, шт. Се] редш н 4) Н ■ ^н и о и Сума площ поперечного перетину, м2 Пов-нота Запас, м3 Середнш прщист, м3/рш
высота, м Диаметр, см
Бук люовий 105 219 29,1 33,7 I 19,54 0,5 269 2,6
Ялиця бша 85 74 23,5 24,8 II 3,56 од 79 0,9
Ощнка плодоношення тису показала, що кiлькiсть дерев, якi плодоно-сять на пробнш площi становить коло 4 %. Однак, нав^ь така мала юльюсть повинна забезпечувати природне вщновлення тису. З вiком частка дерев, що вступають у регенеративну стадда, зростае.
Для бiльш детального дослщження плодоношення тису ягiдного ми на 15-ти модельних деревах облшували ус плоди i встановили 1х загальну масу. Як показують результати дослщжень, на одному деревi знаходиться 50,4±3'34 шт. плодiв. Середня маса одного плоду становить 0,04±0'003 г. У пере-водi на 1 га кшьюсть плодiв тису япдного становить 1,5 тис. шт. (56,8 г). Це св^ить про дуже низьку врожайшсть, адже окремi екземпляри тиса у вщ 160 роюв можуть давати до 400 г насшня.
При обстеженнi та вивченш природного поновлення тиса ягiдного ви-користовувалась методика професора М.М. Горшенша. Для цього пiд наметом люу проводився пiдрахунок самосiву тису япдного та ялищ бшо! (для порiвняння), шляхом закладання 50-ти облшових площадок при рiзних типах освпленост (зiмкнутiсть 0,6 i 0,9).
Г.Ф. Морозов, П.С. Пастернак, С.С. П'ятницький та iншi вченi у сво1х працях неодноразово пiдкреслювали, що вс деревнi породи, по сутi, свггло-любнi та найкраще ростуть в умовах повного сонячного освгглення, але ма-ють рiзну тiньовитривалiсть. Щ вченi вiдносили ялицю бiлу i тис ягiдний до групи найбшьш тiньовитривалих порiд.
З результатiв наших дослщжень видно, що в умовах збшьшення освгт-лення домiнуюче становище починае займати ялиця. Як порода, що важко вщ-новлюеться i повiльно росте, тис пiсля вирубки лiсiв дуже погано вщнов-люеться. Найбшьше самосiву спостерiгаеться бiля материнських дерев. Скром-нi розмiри, надзвичайно повшьний прирiст, труднощi у вщновленш, що пов,язанi з дводомнiстю квтв, не дають йому перспективи перемоги у бороть-бi з шшими видами. Не маючи шяко! переваги над шшими видами, тис давно зник би з поверхш земл^ якби не мала потреба св^ла, завдяки чому зумiв ви-жити в т1т насаджень iнших видiв дерев, твiрни бiльш-менш густий шдлюок.
Щодо ялицi, то вона до св^ла маловибаглива, але серед хвойних порщ за тiньовитривалiстю поступаеться тшьки тисовi. Тiньовитривалiсть ялицi особливо чггко проявляеться у молодому вiцi, що забезпечуе 1й кiлькiсну перевагу в природному вщновленш пiд наметом зiмкнутих ялиново-буково-ялицевих деревостанiв. Такий пригшчений пiдрiст в 30-40 роюв ледь сягае висоти 1-1,5 м. Своечасне i поступове освгглення шдросту сприяе швидкому росту. Рiчний прирют за висотою i дiаметром при повному верховому освгт-леннi на багатих грудових грунтах не поступаеться перед приростом ялини.
Реакщя ялицi на покращення умов осв^лення в молодняках i жердняках про-являеться вже на другий-третiй рш. Пригнiчений пiдрiст може хворобливо переносити раптове збшьшення притоку свiтла протягом 8-10 роюв.
Як показуе зведена вщомють облжу пiдросту (табл. 2), на 1 га може бути до 10,6 тис. шт. самоЫву тиса япдного (в т.ч. - 8,0 тис. шт. однолгток) i до 11,6 тис. шт. самоЫву ялищ бшо! (в т.ч. - 5,2 тис. шт. однолгток).
Анашзуючи розподш пiдросту дослiджуваних порiд за вжом, треба вiдзначити певну перевагу у кшькосп однорiчних особин тису япдного. Цю тенденщю можна пояснити, проанашзувавши динамiку окремих лшвничо-таксацшних показникiв насадження на пробнiй плошд заказника за останнi 25 роюв. За цей перюд найбiльших змш зазнав верхнiй - ялицево-буковий ярус деревостану, шд яким росте тис япдний. Особливо це стосуеться кшькосп дерев бука i ялищ: !х кiлькiсть зменшилась вiдповiдно на 19 i 13 дерев. При цьому середш висота та дiаметр бука збiльшились вiдповiдно на 6,1 м та 5,4 см, а в ялищ - 3,4 м та 2,4 см. Вказаш змши пов'язаш насамперед з тим, що у 80-х роках минулого столгття побутувала думка, що дерева бука дуже великих розмiрiв заважають нормальному росту тиса япдного i стовбури окремих дерев окшьцьовували. Такий експеримент полягав у тому, що дерева бука повинш були засохнути i створити достатньо сприятливi умови для тдросту тиса, який знаходився у третьому яруЫ.
На сьогодш можна стверджувати, що той експеримент був помилко-вий. Адже на мющ всохлих буюв масово появився шдрют ялищ та бука, який обшнав у росл тис япдний. Тенденщю зменшення кiлькостi тдросту тиса за 25 роюв (з 15,0 тис. шт./га у 1977 рощ до 11,0 тис. шт./га у 2202 рощ) (рис. 1) шдтверджують також дат обл^ природного поновлення на пробнш площд, а саме - загальна перевага у кшькосп тдросту ялищ бшо! над тисом япдним. Можливо, це пов'язано з вiдсутнiстю насiнних рокiв для тиса в остант 3-5 роюв. Адже, порiвняно з 1977 роком, частка дерев, що плодоносять, зменшився у 5 разiв при збшьшенш загально! кiлькостi особин тиса на 8 % (на 62 екземпля-ри - 748 шт. у 1977 рощ та 810 шт. у 2002 рощ). Це ж стосуеться середньо! кшькосп насшин на одному дерев^ яка зменшилась у два рази (100 шт. у 1977 рощ проти 50 штук у 2002 рощ), а також загально! маси насшня. Порiв-няння розподшу тиса япдного за ступенями товщини i висот у 1977 i 2002 роках показуе, що за 25 роюв явно збшьшилась юльюсть екземплярiв тиса з большими дiаметрами i висотами. Щодо приросту, то вш як за дiаметром, так i за висотою майже не змшився, хоча за останнi 10 роюв намлилась невелика тен-денцiя до збшьшення приросту за рахунок кращого освллення.
Таким чином, нашi дослщження дають пiдставу робити висновок про недоцшьшсть ведення будь-яких лiсогосподарських заходiв у тисовому заказнику. Тис япдний володiе природною конкурентною перевагою у боротьбi за виживання з шшими деревними породами i його здатшсть витримувати кри-тичнi величини затiнення дасть змогу самостiйно вщвоювати ту екологiчну нi-шу, яка йому належиться. Бiльш важливою на даний час проблемою е активь защя зсувiв на стрiмких схилах заказника. Вони зумовлюють знищення цших угруповань тисових дерев. Причину цього явища i досi повнiстю не з'ясовано.
Табл. 2. К1льк1сть мдросту на обл1кових площадках
Деревна порода Кшьшсть тдросту, тис. шт./га
1-р1чки 2-3-р1чки 4-7-р1чки старш1 7 рошв Разом
Тис ягвдний 8,0 1,4 0,8 0,4 10,6
Ялиця бша 5,2 1,8 2,2 2,4 11,6
Необхщно зазначити, що Печешжинське люництво веде постiйну роботу в напрямку розширення площ зростання тиса, введення його у лiсовi культури. За перюд з 1969 по 2001 роки люництвом посаджено 35,4 га люо-вих культур за участю тиса ягiдного. В урочищд "Кам'янка" Шепарiвського лiсництва створено люонасшневу плантацiю, де на плошi 2 га посаджено 600 крупномiрних саджанщв тиса ягiдного. Печенiжинським лiсництвом що-рiчно заготовляеться у заказнику насшня та живцi для вирощування посадко-вого матерiалу тису.
Справi збереження ще! ушкально! деревно! породи, ii поширенню присвя-тило життя не одне поколiння вчених, лiсiвникiв, громадськост! Серед них бага-то пращ та енерги в органiзацiю заказника та збереження насадження тиса япдного вклали i лiсiвники Коломийщини - А.П. Мартинюк, В.1. Юрченко, Б. А. Геращенко, 1.П. Равлюк, П.С. Скочеляс, М.Й. Кудляк, А.В. Сметанюк, В.М. Берке-щук та ш. Завдяки цим людям тис ялдний зберiгся i не зник з лiсiв Карпат.
Л1тература
1. Бродович Т.М., Бродович М.М. Атлас дерев i кущiв Заходу Укра'ни. - Л^в: Ви-ща шк., 1973. - 240 с.
2. Герушинський З.Ю. Типология лiсiв Украшських Карпат. - Льв1в: Прамща, 1999. - 204 с.
3. Смаглюк К.К. Аборигент хвойт лiсоутворювачi. - Ужгород: Карпати, 1972. - 112 с.
4. Стойко С.М. Заповщники та пам'ятки природи Украшських Карпат. - Львiв: Вид-во Львiвського держун-ту, 1966. - 242 с.
5. Юзьк1в М.1. Тис у Княждвiрськiй лiсовiй дачi на Прикарпатт! Матерiали охорони природи на Украшг - Ки1'в: вид-во АН УРСР, 1958. - 14 с.
6. Kontny P. Z pzeszlosci cisa (Taxus baccata L.). Sylvan, Rocznik LV, ser. A. Lwow, 1937.
7. Sokolowski S. Cis w ziemiach polskich i w krajach przyleglych. Ochrona przyrody, 2. Warszawa, 1920.
8. Spousta W. Cis. Sylvan, t. XI. Lwow, 1893.
9. Szafer W. Cisy w Kniazdworze pod Kolomyja, jako ochrony godny zabytek przylogy lesnej. Lwow, 1913. _
УДК 630*425 Ст. наук. стерев. В.П. Ворон, канд. с.-г. наук - УкрНДШГА
ТРАНСФОРМАЦ1Я ОПАДУ I ШДСТИЛКИ ЯК ПОКАЗНИК ТЕХНОГЕННИХ ЗМ1Н Б1ОКРУГООБ1ГУ У СОСНЯКАХ УКРАШСЬКОГО ПОЛ1ССЯ
Представлено результати дослщжень бюкругооб1гу в ланщ опад-тдстилка в сосняках техногенно'1 зони Р1вненського ВАТ "Азот". Незважаючи на зменшення надходження опаду внаслщок акумуляцп забруднювач1в, у них встановлено зростання запаав тдстилки. У вс1х шарах мшерал1заци тдстилки нагромадження мортмаси домшуе над процесами розкладу, а перюд його деструкцп значно зростае. Особливо сильно виражеш щ процеси в нижньому (Н) шар1 мшерал1зацп тдстилки.
Ключов1 слова: Бюкругооб1г, тдстилка, опад, шари мшерал1зацп, мортмаса, ф1тодетрит.
