CC BY
101Литература
1. Большой толковый словарь русского языка/сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. - СПб.: Норинт, 2000. - 1536 с.
2. Борисова И. З. Языковые обозначения цвета и их восприятие во французском, русском и якутском языках//Вест-ник Московского университета. Серия 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2007. - 4. - С. 179-191
3. Будникова О. В. Семантика и символика цвета в народной культуре//Юдинские чтения-2003: Мир, фольклор, литература: мат-лы Всерос. науч. конф. Курск: Изд-во Курск. гос. ун-та, 2003. - С. 167 - 171.
4. Василевич А. П., Кузнецова С. Н., Мищенко С. С. Цвет и названия цвета в русском языке / Под общ. ред. А. П. Ва-силевича. - М: КомКнига, 2005. - 216 с.
5. Кезина С. В. Семантическое поле цветообозначений в русском языке (диахронический аспект). - [2-е изд., испр. и доп.]. - Пенза: ПГПУ им. В. Г. Белинского, 2008. - 304 с.
6. Миронова М. В. Классификация прилагательных цвета (на примере цветообозначений русского и английского язы-ка)//Вестник АмГУ - Выпуск 46. - 2009. - С. 100 - 101.
7. Ожегов С. И. Словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. 4-е изд., доп. - М. ООО «ИТИ Технологии», 2003. - 944 с.
8. Платонова Н. А. Экспериментальное исследование когнитивного обоснования цветовых концептов у носителей
разных языков // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология: Научный журнал / Московский университет.
- 2007. - 2. - с. 179 - 191.
9. Рябова В. Н. «Пейзажная единица текста: семантика, грамматическая форма, функция (на материале произведений А. П. Чехова: автореф. ... канд. филол. наук.: спец. 10.02.01 «Русский язык». - Тамбов, 2002. - 24 с.
10. Садыкова И. В. Обозначение красного цвета в русском языке в историко-этимологическом аспекте: автореф. ... канд. филол. наук.: спец. 10.02.01 «Русский язык». -Томск, 2006. - 23 с.
11. Тулёнова Г. А. К вопросу о проблемах классификации цветообозначений. Режим доступа: www.rusnauka.com/1_ №0_2014^Шо^а/ 7_154987.doc.htm
12. Фрумкина Р. М. Цвет, смысл, сходство: Аспекты психолингвистического анализа / Р. М. Фрумкина. - М.: Наука, 1984. - 173 с.
13. Чжун Сяовен Система адъективных колоративов в современном русском языке//Вюник Дншропетровського ушверситету. Мовознавство. - Дшпропетровськ: ДНУ, 2002.
- Вип. 7. - С. 161 - 165.
КЛИЧНИЙ В1ДМ1НОК ЯК 1НДИКАТОР КАТЕГОРП ВВ1ЧЛИВОСТ1 В
УКРАШСЬКШ МОВ1
Болотткова А.П.
Полтавський нацюнальний педагог1чний ун1верситет 1мет В.Г.Короленка старший викладач кафедри загального i слов'янського мовознавства та тоземних мов
THE VOCATIVE CASE AS A MARKER OF POLITENESS CATEGORY Bolotnikova A.P. Senior Lecturer of General and Slavic linguistics and foreign languages, Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University
АНОТАЦ1Я
У статп здшснено аналiз кличного вщмшка як iндикатора вираження категори ввiчливостi в украшськш MOBi. Описано основш значення кличного ввдмшка (привернення та шдтримання уваги). Визначено основш штенсифтатори кличного увiчливостi.
ABSTRACT
The author considers the analysis of the vocative case as a marker of politeness category in Ukrainian language. It determines the role of the vocative case (attracting and maintaining attention). The article also covers the main intensifiers of politeness.
Ключовi слова: категорiя ввiчливостi, кличний ввдшнок, гонорифжативи, антропошми, партикулятиви.
Keywords: politeness category, vocative case, honorifically, anthroponymy, articulately.
В експлтацп штенцш мовщв надзвичайно важливу роль вщграють мовш засоби, яш впливають на стврозмовника. Одним iз iндикаторiв упливу, зокрема вираження КВ, е iмен-ники у формi кличного ввдмшка. Певний перюд у мовоз-навчш наущ питання суп, природи, функцшного наванта-ження й форми кличного вiдмiнка було досить дискусшним. Це пояснюеться i неусталеною термiнологiею: клична форма, кличний ввдмшок, звертання, вокатив. Семантико-син-таксичнi, формально-синтаксичнi, морфологiчнi ознаки вокатива як грамеми у вiдмiнковiй парадигм украшсько! мови дослiджували 1.К. Бшодщ 1.Р. Вихованець, К.Г. Горо-денська, Н.М. Костусяк, 1.К. Кучеренко, В.М. Русашвський та iншi. Так, уперше в украiнськiй мовi £.К. Тимченко здш-
снив усебiчний аналiз кличного ввдмшка, учений обгрун-товуе його ввдмшковий характер i наголошуе, що вiн „без сумнiву, вiдмiнок i цiлком входить в скалю заюнчень ймен-ня" [17, с. 9]. О. Ссперсен у сво!й фундаментальнш працi „Философия грамматики" зазначае, що кличний вщмшок „мае особливу форму, а тому повинен вважатися окремим ввдмшком. Проте в бiльшостi мов вш збiгаеться з називним ввдмшком, i тому не потребуе окремо! назви. Кличний ввд-мiнок там, де вш iснуе, вказуе на те, що iменник ужитий як друга особа i що вш сто!ть поза реченням або сам по собi утворюе речення. Вш мае пункти дотику з наказовим способом; про нього можна також сказати, що вiн виражае спо-нукання" [7, с. 211]. Учеш часто не розчленовують кличний
ввдмшок на р1зновиди, вважаючи один з його вияв1в репрезентантом ус1е! грамеми, указують на те, що шод1 досить важко визначити домшанту значения кличного вщмшка (привернення уваги, 1дентиф1кашя, спонукання до ди тощо), оскшьки часто вщбуваеться „переплетення функцш спонукання 1 привертання уваги з функшею квал1ф1каци самого слухача" [12, с. 407]: Пане добродш, почекайте, я хочу Вам щось сказати... (В. Домонтович); Неоншо Григор1вно, будьте люб'язш, сюди... (В. Собко), Катерино Васил1вно, тьотя Тетяна молока передали (В. Явор1вський), Тому я й наполя-гаю, Мар1е Йосишвно, на негайнш розлуш... (I. Ле), Розка-жи меш казку — 1 найшкав1шу, чуеш, Усте? (С. Тельнюк). I. Р. Вихованець зауважуе, що анал1зована грамема перебувае у складних вщношеннях 1з категоршним вщмшковим зна-ченням, оскшьки „первинне 1ндив1дуальне значення кличного становить складне об'еднання первинних шдиввдуаль-них значень шших вщмшшв 1 супроввдного невщмшкового значення" [5, с. 166]. Н. С. Костусяк здшснила комплексне досл1дження грамеми кличного ввдмшка, розглядае його на тл1 синтаксичного р1вня мови, обгрунтувала первинш та вторинш семантико-синтаксичш, формально-синтаксичш й комушкативш ознаки, указала на внутршню та зовшшню транспозицш кличного ввдмшка [10].
Останшм часом досл1дники розширюють функцшний потеншал вокативу. Так, М. С. Скаб опрацював щею двох найважливших тишв вживання, що „найповшше втшюють семантичш 1 синтаксичш особливосп грамеми" - це значення спонукання 1 пвдтримки уваги стврозмовника [16, с. 62]. Перший тип реал1зуеться в поеднанш кличного вщмшка з наказовим способом д1еслова, наприклад: Заствай (за-ствайте) нам, Тарасе! Зроби (зробпъ) кави, Ольго! Напиши (напишпъ) листа мам1, Тетяно! Свдайте, хлопщ, довезу до села! (В. Даниленко); Скаж1ть меш, добродш, хто це придумав границ для людей? (О. Маковей); другий - грунтуеться на апелюванш Марто, кохана, я запевняю тебе, що все буде якнайкраще (Ю. Андрухович); Мартофляк! Ростику! Ста-рий! Ти щеш чи ш? (Ю. Андрухович); То як, соколики мо!, -спитав Шеремет, - що дал1 будемо робити? (Ю. Покальчук); Не здивуйте, добродш, що не вволив я вашо! вол1, сам1 маете розум (Т. Шевченко). Функцюнування кличного ввдмшка, як зазначае О. К. Беспояско, „пов'язане з формуванням особливого типу адресатно-суб'ектно! функци, що сумщае в соб1 нетипов1 для семантико-синтаксично! оргашзаци речення ознаки семантеми адресата - потенцшного суб'екта дИ" [4, с. 27]. Ця думка доповнюеться та поширюеться в „Теоретич-нш морфологи укра!нсько! мови", оск1льки „потр1бно ро-зр1зняти чотири р1зновиди кличного вщмшка (з уведенням до функцш них характеристик емотивних супроввдних в1д-тшшв): 1) семантично складний кличний (кличний адресата - потенцшного суб'екта ди); 2) семантично складний кличний акцентованого адресата 1 вщповвдно нейтрал1зованого суб'екта; 3) кличний 1дентиф1куючий пол1семантичний; 4) кличний однокомпонентного речення як конденсат адресат-но-предикатно-суб'ектно! структури" [6, с. 79].
Кличний вщмшок, будучи виразником вщношення мо-вець - адресат, реал1зуе волю мовця в сфер1 комушкативно! дистрибуци, у в1дпов1дност1 до яко! комушкативний суб'ект надшений статусом прагмасемантичного адресата. В. О. Плунгян наголошуе, що кличний ввдмшок „единий 1з вс1х ввдмшшв - виражае семантичну роль не учасника ситуаци, а учасника мовленневого акту (а саме адресата мовця); показ-ник вокатива приеднуеться до назви адресата, утворюючи
те, що в традицшнш граматищ називають звертання" [13, с. 171]. Граматичне значення кличного вщмшка реал1зуеться властивою йому особливою синтаксично! функшею - звертання, яке „посвдае одне з проввдних мюць у комушкатив-нш сшвпращ адресанта й адресата 1 виражае високу праг-матичну спрямовашсть на адресата, створюючи ефект його присутносп" [3, с. 80]: Учителю, стою перед тобою малий, вчарований до шмоти (Д. Павличко), Вам ось тут кава, Оле-же Юршовичу, Вас це шдбадьорить (Ю. Покальчук), Ми вас уже чекаемо. Доброго ранку, Всеволоде Казимировичу! (В. Нестайко), Не будемо гадати, Анастасе Михайл1вно. Ви напишпъ те, що я вам сказав, а пот1м, якщо не заперечуете, пройдемо до р1чки. (В. Шкляр), Розум1еш, полковнику, вони мене дютали! (Л. Кононович). Тобто, звертаючись, мовець експл1куе нам1р встановлення контакту з адресатом. У такий споаб можна говорити ще й про вокатив як прагмему, яка посилюе шокутивну силу спонукання, пор.: Витягай, хлоп-че, зошита 1 пиши з чисто! сторшки (В. Лашкура) - Витягай зошита 1 пиши з чисто! сторшки; апелювання до певно! особи: Що Ви на це скажете, Ростиславу Михайловичу? (В. Домонтович) - Що Ви на це скажете? Можна погодитися 1 з тим, що в окремих випадках сила впливу зростае за рахунок того, що ця прагмема „надае звертанню б1льшо! задушев-ност1, сердечносл, теплоти, штимносп, зближуе сшвроз-мовник1в, загострюе !хню увагу" [20, с. 27]: Паш, прийм1ть мо! в1тання з черговою нагородою! Пане, нарешп маемо змогу познайомитися! Тетяно 1вашвно, маю за честь з Вами працювати! Бабусю, ход1мо пити чай. Кохана, ти наймилша для мене за сонце. Сердечне спасиб1 Вам, брате-товаришу, за Ваш прихильний лист! (П. Грабовський). Я не заважаю Вам, шановний добродш (М. Хвильовий). З погляду КВ, основне комушкативне завдання вокатива - установити, шдтримува-ти, регулювати мовленневий контакт, засввдчуючи шанобли-ве ставлення до адресата. Предметом нашого зашкавлення е анал1з комушкативно-прагматичних особливостей функцюнування вокатива за умови дотримання Принципу вв1чли-вост1. Будучи ушверсальним з погляду системносп етичних постулапв мовця, нац1лений на покращення позици адресата за рахунок поступок з боку мовця, регулюе сощатив-ну сторону сп1лкування, слугуе солщаризаци комун1кант1в, створенню м1ж ними дов1рливих стосунк1в [9, с. 107].
Широкий реестр ув1чливих звертань у сучаснш укра!н-ськ1й мов1 призв1в до формування розгалужено! системи неоднор1дних за структурою 1 змютом мовних одиниць. Видаеться можливою репрезентац1я, опис та штерпретац1я в залежност1 в1д категор1ального принципа вокативност1 трьох тип1в ув1чливих звертань.
1. Гоноративи - стшш кодиф1кован1 засоби, ц1л1сн1 й непод1льш одиниц1 у в1дпов1дному контекст1, яш виконують специф1чну гоноративну функц1ю. Гоноративи полегшують процес встановлення, п1дтримування комушкативного контакту в оф1ц1йн1й сфер1. Серед них: а) пан / паш: шановний пане, люба паш; б) добродш / добродшка: дорогий добродш, поважна добродшко; в) пан / пан1 + титулатура: пане професоре, пан1 вчителько.
2. Антропошмам найб1льш властива 1дентиф1куюча функц1я, але паралельно з вокатившстю, демонструють по-вагу до адресата, стушнь близькост1, приязн1, а також мо-жуть вказувати на статусну р1зницю комун1кант1в. Серед них: а) 1м'я: Натал1е, Остапе; б) 1м'я та по батьков1: Олено Семешвно, Максиме Володимировичу; в) н1к: 7ка, Igor—_ Lviv.Так, коли мовець мае штенцш гоноративом пане при-
вернути увагу окремо! особи з групи людей, ця функц1я не буде зреалiзована, оск1льки вiн не буде поширеним словоформою зi значениям гдентифшаци, пор.: пане Усенко!
3. Партикулятиви е ефективними стосовно адресата, сто-сунки з яким позначенi спiльними штересами, дружбою, родинними зв'язками. На вибiр мовно! формули впливае не тшьки iнтенцiя мовця, а й вгдносини мiж комунiкантами, на-приклад, симпати, довiри тощо. Серед них партикулятиви: а) родинного типу: мамо, тату, брате, сестро, сину, дочко, куме, свате, свахо; б) дружнього типу: друже, подруго, приятелю, приятелько, товаришу, товаришко; в) гендерного типу: хлопче, дiвчино, ж1нко, чоловiче; г) ситуативно-оказюналь-ного типу: ювiляре, переможцю, земляче.
Видшення гоноративiв, антропонiмiв та партикулятивiв важливе, але з погляду КВ бшьш актуальним е розгляд функцiйного потенщалу цих угруповань, що е метою нашо-го дослгдження.
Об'ективними умовами стлкування е наявнiсть мовця й адресата, звернешсть мовлення. Цi умови визначають одну з основних функцш кличного ввiчливостi в комунiкативному акп - привернення уваги. Тобто аиалiзоваиа словоформа е важливим iндикатором встановлення контакту в рГзномашт-них ситуативних контекстах, спрямованих на увiчливу то-нальнiсть спiлкувания, чи, iнакше кажучи, „комунiкативну установку на контакт" [8], тсля успiшного встановлення якого далi можна щось повiдомляти, про щось запитувати, спонукати тощо: Пане Президенте Африкансько! держави! (В. Нестайко), Шановний пане професоре, дихайте глибше (П. Шевченко), Пане Дмитрику! - волае вона, - ви сводок, дивiться, до чого довели мет дитину. (Е. Андiевська), Лесе, привiт! А ви давно на поверхш? (Ю. Покальчук), Дгду, здра-стуйте! (О. Довженко).
Цей тип метамовним способом можна представити в та-кий споаб: „хочу, щоб обрана мною особа знала, що моя подальша вербальна акщя призначена для не!", психолопч-ним корелятом якого е формування в реципiента здатностi до сприйняття. Основнi iнтенцii мовця: увiчливо покликати адресата, встановити належний контакт спшкування, задати вiдповiдну етикетну тональшсть спiлкування. При шщгю-ваннi комушкативного акта важливим е розумiння мовцями власних соцiальних ролей, що уможливлюе вибiр вщповгд-но! стратегii поведшки. Привернення уваги адресата вщб-уваеться з дотриманням двох параметрiв: визначена ситу-ащя спiлкування i релевантна !й комунiкативна взаемодiя iнтерактантiв. Кличний увiчливостi у процесi комушкацп маркуе соцiальнi й мiжособистiснi стосунки сшврозмов-ник1в, тому його вживання зумовлене прагматичними пре-супозицiями, до яких, належать: а) мовець знае про потребу привернути увагу адресата шляхом вгдбору з пе! чи шшо! предметно! ситуацп на роль референта, б) якщо цього не зробити, увага не буде привернена або, хоч i вдасться и привернути, то в когось шшого, а не в обраного спещально; в) привертати увагу потрiбно зважаючи соцiальну приналеж-нiсть учасник1в спшкування, сощальний статус: Панi, прой-диъ, будь ласка, вперед! Добродiю, адайте, будь ласка, ось мiсце звшьнилося. Тато, мама тебе кличе! Пане директоре, Вас до телефону (В. £шкшев), Отче, грГх нинi шше обличчя мае, нiж колись... (О.Чупа), Хлопчики, а чи не можна ще водички роздобути? П'ю, як не в себе (Ю. Покальчук) тощо. Звертання до групи оаб: Паш та панове! Радий вас вггати на зустрiчi! Високоповажна аудиторiе! Поважнi панi та панове! Дегустащя в будинку з химерами розпочинаеться (В. Дани-
ленко), Дороп друзi! Панове товариство! Братове i сестри! Я радий вас вггати на початку другого дня нашого божевГль-ного дiйства! (Ю. Андрухович) мають сильний вокативний потенцiал, оскшьки маркують реципiента „усг присутнг", пор.: Шановний голово, шановнi члени журГ та усг присутнг!
Знання прагматичних пресупозицГй, конвенцГй Г правил стлкування та нацюнально! специфГки мовленневого ети-кету дозволяють мовцевГ зробити свое мовлення ефектив-ним й досягнути комушкативно! мети - привернення уваги, оскшьки вгн зацГкавлений у тому, щоб бути почутим („уклю-чення уваги"), а потГм сприйнятим. „Раптове мовлення може бути несприйнятим адресатом взагалГ чи сприйнятим не в повному обсязь.." [14, с. 52].
Кличний вгдмшок маркуе так1 „атомарш" компоненти ситуаци: адресат як об'ект привернення уваги й адресант як суб'ект тако! ди, мотив як потреба привернути увагу ств-розмовника й пов'язана з цим мета - встановлення контакту в обранш тональностГ, а також „тема подГ!" [19, с. 198], на-приклад, ситуацГя в магазинГ: Паш, чи можу примГряти цю сукню?; у банку: Пане, допоможиъ, будь ласка, здшснити трансакщю!; на зборах: Панство, пропоную почати збори!; у приймальш директора: ПанГ, директор на шсщ?; у потязГ: ПанГ, можна ще скляночку чаю?; на вулиш: Панно, котра година? Добродш, як пройти на вулицю Остроградсько-го? Гоноративи звучать бшьш поштиво, н1ж апелятиви ну-льово! номГнацГ! перепрошую, вибачте, пробачте, даруйте, пор.: ПанГ, чи можу примГряти цю сукню? - Перепрошую, чи можу примГряти цю сукню? Подекуди функцш кличного привернення уваги реалГзують партикулятиви, що носять вщтшок тендерного розрГзнення, мають вщтшок фамГльяр-ностГ: ЧоловГче, бГля Вас вГльно? ЖГнко, можна пройти? Тггонько, дайте хоч у носовичок, хоч зо жменю (Г. Тютю-ник), Тьотю! Чи вам не страшно, як ото паровик так здорово закричить? (О. Вишня), Дядю, закурить нема?! (О. Вишня) тощо.
Варто зазначити, гоноративи, „спешалГзуючись" на ство-реннГ атмосфери увГчливостГ, делГкатностГ та привГтностГ, в деяких ситуац1ях уживаються з присмаком гумору, ГронГ!, особливо в при невдоволенш, зауваженнях: ПанГ, не тулпъ-ся до мене; Пане, приберпъ свою ногу. Гоноративи в такий спосГб мГмГмалГзують негативний вплив сказаного.
У стратегГчному планГ комунГкацГю можна порГвняти з грою, у яку учасники вступають з рГзною комушкативною роллю, Г в ходГ ше! гри вГдбуваеться пГдтримка балансу або його порушення. Кличний привернення уваги уможливлюе варшвання засобГв адресацГ!. Тому залежно вгд соцГо-бГоло-гГчного „паспорта" до одше! Г тГе! ж особи можна звертати-ся пане, шановний пане, пане директор, пане Миколо, пане Усенко, колего, друже, Миколо, Микольцю, татусю тощо. Урахування мовцем „моделГ адресата" [1] дають йому право встановити контакт, налагодити взаемодш, або пГзнГше пгд-тримувати и на вГдповгдно встановленому рГвнГ.
Кличний привернення уваги видаеться доречним, Г едино можливим, у ситуацп, коли ним послуговуються особи, яш знають один одного, але не можуть / не хочуть вжива-ти Гнший мовний засГб або не мали приводу до змши взае-мовГдносин, наприклад, мешканцГ одного будинку, можливо кварталу: ДобродГйко, притримайте лГфт! ДобродГю, не за-чиняйте дверГ! ПанГ, завтра розпочнеться ремонт у нашому будинку! Пане, у Вашому пГд'!здГ теж немае води? Можна стверджувати, завдання таких гоноративГв полягае в привер-неннГ уваги, шдготовщ адресата до отримання шформаци,
установлення noTpi6Hoi' тональносл розмови. Форма гоно-ративiв типу паш / пане; добродшко / добродш е оптимальною „ коли штерлокутори не знають один одного - не ви-магають ближчого називання адресата" [22, s. 84]. Кличний привернення уваги характеризуеться виразною окличною iнтонaцiею. У мовленнi так1 висловлювання завжди видшя-ються паузою.
З поширенням новiтнiх зaсобiв комушкаци, зокрема 1н-тернету, функцiя привернення уваги стае особливо актуальною. Щоправда, дослщники зауважують, що спiлкувaння в мереж1 дещо „вiдрiзняеться вiд взаемодп комунiкaнтiв в реальному процесi стлкування, воно характеризуеться aнонiмнiстю, дистaнцiйнiстю, безпечнютю, змiшувaнням норми усного i письмового мовлення, домшуванням пись-мово! форми вербально! комушкаш!" [21, с. 246]. Стлкування на чатах, форумах починаеться з уживання шка, який е основним маркером привернення уваги i репрезентуе ш-дивiдуaльнi мовш уподобання iнтерaктaнтiв, що переконли-во демонструють електронна переписка, соцiaльнi мереж!, форуми: Шановний К1Те, ви наступного разу, коли купува-тимете шоколад, уважшше читайте на обгортш дату виго-товлення (http://www.ukrcenter.com /Форум/28276/), Панове, хелп, не дайте пропасти голоднш людиш (Там же), Щоб меш тоб!, голодний Алексе, порадити? (Там же), Друзмваноф-рaнкiвцi, хто знае? (Там же), Тю, пане Сенеко, та Ви зовам не романтик (Там же), Crazy Bobiky звщки даш (Там же) тощо. 1нтенсиф!кують кличний привернення уваги в елек-троннш переписцi, як правило, грaфiчнi прийоми: подов-ження лiтер Aniuuuuuuu або велик! лiтери PETLURO, рвдше aтрибутивнi поширювaчi шановний, дорогий тощо. Щкаво, що гоноратив пане / паш у поеднaннi з шком (якщо не поз-бавлений щентифтацп стaтi або при встановленому контакта) становлять чисельнi уживання на форумах та чатах: Пане Дядечко Пшгвш, де програма? Пане Соловейчику! Пане Igore_Lviv, Вас уважно будуть слухати! Пaнi Alizes, як Ви в себе хлопщв закохуете? (Там же). Шки, фрейми становлять об'ект окремо! уваги, оск1льки реaлiзовують значення привернення уваги кличного ввдмшка, який „в кожний перiод юнування суспiльствa слугуе показником усталених у ньому соцiaльних i м!жособистюних стосуншв" [2, с. 119].
Кличний ув!чливосп реaлiзуе також значення пвдтри-мання уваги. Умова реал!зацп будь-якого комушкативного акту безпосередньо пов'язана з реaлiзaцiею нaмiрiв мовця надати висловлюванню ту чи шшу шокутивну силу, тобто з його штенцшнютю. Iнтенцiя мовця полягае в актив!заци, шдтримш уваги адресата, що регулюе процеси мовленнево! взаемоди: А це i е Прага. Долю не обманеш, Романе. Сто-совно всього шшого - ршення все-таки за тобою. (О. Чупа), Тоб! здаеться, Мaртiне, що тут, на iндостaнському сход!, бшьше шанав шзнати „чистоту експерименту"? (П. Шевченко).
Видаеться, що значення ще! функцп можна описати за допомогою паралел! з! сфери торпвлг Перша продана р!ч е дуже важливою, але друга продана р!ч тому самому ментов! ще важливша - саме це говорить про умшня продава-ти. Якщо перший раз купують шд впливом !мпульсу, рекла-ми, техшки машпуляцп, то вдруге роблять це осмислюючи i спираючись на досввд попередньо! трансакцп. Те саме ввдбуваеться i в комушкацп: кличний привернення уваги, безперечно, важливий, але не меншу роль вщграе кличний пвдтримання уваги. Якщо кличний привернення уваги може мати значення ситуативного випадку (разово! акци),
то кличний пiдтримання уваги, навпаки, сввдчить про стль-нють пресупозицiй та заохочення до взаемоди. За умови вже зiнiцiйованого контакту активiзуеться модель сошаль-но! стратифшаци, вибудовуеться iерархiя пресупозицiй, що обумовлюють значення кличного увiчливостi пiдтримання уваги. При цьому мовець також керуеться соцю-бюлопчним „паспортом" адресата - це: а) сошальний статус („вищий" -„нижчий", „нижчий" - „вищий", ,^вний" - „рiвний"); б) си-туащя спiлкування (офiцiйна - неофiцiйна); в) рiвень знай-омства (знайомий - малознайомий - незнайомий); г) вщ г) стать; д) тональнiсть стлкування (висока - нейтральна - фамшьярна). Найповнiше кличний шдтримання уваги ре-алiзуеться за умови однаково! значимосп функцп для мовця й адресата. Кличний увiчливостi пiдтримання уваги е маркером мгжособистюних стосунк1в, ввдбуваеться орiентацiя на адресата в гоноративах, антропошмах i партикулятивах. Основна штеншя мовця - вiдобразити статусно-рольовi сто-сунки мовцiв i ввiчливо оформити мовлення для досягнення взаемно! мети, обмшу комунiкативними дiями: Послухайте, паш, я дуже-дуже перепрошую, правда (О. Чупа), Ну що ж, Lads and Ladies, вам сьогодш страшенно пощастило (М. Со-колян), А чули, Антоне Омеляновичу, що в горбато! Верки геть уа кури подохли? (П. Шевченко).
Становить штерес специфша функцiонування штенсифь каторiв увiчливостi як маркерiв посилення комунiкативно! позицп адресата, пвдкреслення його статусно-рольових оз-нак: шановний (-а, -i), вельмишановний (-а, -i), поважний (-а, i-), високоповажний (-а, -i), вельмиповажний (-а, -i), вельможний (-а): Поважний пане! Шановний пане, Ваша праця не марна! (В. Дрозд), Високошановна паш Ольго! Високоповажний добродш, звертаюся до Вас у справь.. (В. Кононенко). Таы поширювачi переносять розмову у високу тональнiсть, звучать бiльш урочисто, тднесено. Натомiсть усiчена форма на зразок шановний / шановна надае висловлюванню тональностi зверхностi, ввдчуження: Шановний, Ви закохалися, - сказав я йому, постукуючи пальцем по колшг - Тепер ви одружитеся i у вас пiдуть дии (В. Шевчук), а в деяких ситуацiях може сприйматися як неввiчлива, а подекуди як груба, часто зi значениям погрози: Шановний, коли з'явиться стаття в обробш? Шановна, ще одне заува-ження i будемо прощатися! тощо.
1нтенсифтаторами кличного увiчливостi е атрибутив-m поширювачi дорогий (-а, -i), любий (-а), ласкавий (-а), люб'язний (-а), рщний (-а), щирий (-а), коханий (-а), милий (-а) на позначення оцшки стврозмовника, якi маркують доброзичливють, щирiсть: Дорогий пане Свгене, хочеть-ся побажати Вам сил, фiлософiчностi i легкости Дорогий 1ване, приходи у вiвторок (М. Матiос), Вггаю i вас, любий Двдоньку Морозе та добра Сшгуронько! (О. Шелковенко), Ласкавий Фрiдрiху Варфоломiйовичу, - не розгубився моло-дий чоловiк, - я оце цший вечiр дивлюся на вашi нагороди i захоплююсь (М. Гримич); дружню прихильнiсть: Маю до тебе справу, милий друже. Кохана подруго, як же ми давно не бачилися! Миколо, братику рщний! Рвдш мо!, дороп ви найкращi в свiтi! Любi брати i сестри, коханi укра!нш! Рвдна доню, ти для мене наймилша! (Т. Шевченко). М. С. Скаб наголошуе, що в таких висловлюваннях, як1 виконують од-ночасно номшативно-спонукальну та атрибутивну функ-цiю, часто атрибутивна функщя стае провiдною, а номша-тивно-спонукальна виступае на другий план [15, с. 114]. О^м вияву поваги, так1 iнтенсифiкатори можуть вживати з метою манiпуляцi!' адресатом („розраховую на прихильне
ставлення"): Люба паш, прошу вас! (Г. Тарасюк), Ласкавий пане Калитко, я Вас зроблю головою райдержадмшютрацп (М. Гримич).
1нтимнГсть, сердечнГсть значення кличного вГдмГнка при-вернення уваги штенсифшують присвГйнГ займенники мГй, моя, мое, мо!, наш, наша, наше, нашГ, за допомогою яких адресат наче перетягуеться в особистГсну сферу мовця: Лю-бий наш пане Степане! МГй любий та щирий Земляче! (М. Кононенко). У такий спосГб гоноративи, антропонГми та партикулятиви набувають ефекту неповторностГ, шдивщу-альностГ, доброзичливосл, зменшуючи соцГальну Г психоло-пчну дистанцГю Г змГщуючи розмову у сферу штимно-друж-нього спГлкування.
Прийом повторення допомагае не тГльки привернути увагу адресата з метою впливу на нього, робить акцент на суб'ектГ потенцшно! ди та чГтко виражае штенцш мовця: Степане! Що ти робиш, Степане? Не можна (О. Шелковен-ко), Спи, маленький сину, спи, сину мГй маленький (В. Стус), Сестро, гей, сестро! А може, ти прокинешся? (В. Шевчук), Галю, — сказала вона, — чуеш, Галю! (В. Шевчук), Пили-пе!.. Ох, Пилипе!.. 1ди-но сюди, Пилипе! (А. ДГмаров) тощо. Багаторазовий ГнтенцГйний повтор вживаеться як прийом прагматичного впливу мовця на адресата. Вш е „своерГдною текстовою скршою, яка активГзуе Г тдтримуе Гнтерес ств-розмовника" [19].
1нтенсифГкуе значення кличного увГчливого впливу прийом градаци (розподГл адресатГв по мГрГ значимостГ), який сприяе посиленню емоцГйного впливу на адресата (прохан-ня про допомогу, непряме прохання): Максимко! СергГйку! Там дГвчина втратила тяму! (О. Шелковенко), Мамо! 1горе! Я про таку мр1яла! (Г. Вдовиченко) тощо.
Значення кличного ввГчливосп привернення уваги ре-алГзуеться та посилюеться насамперед у препозици. Можли-во це пояснюеться тим, що така позицГя виразнГше звучить Г краще сприймаеться - щоб щось сказати, потрГбно привернути насамперед увагу: Шановний добродш, дозвольте Г меш слово сказати! Пане добродш, дякую! Панове доброди, здоровеньк були! Ольго Андривно, я Вам не заважаю? У такий спосГб кличний вщмшок реалГзуе комунГкативну спря-мованГсть на адресата, задае тональшсть спГлкування, де-монструючи ставлення до адресата, формуе у вГдповГдностГ до штенци мовця вГдповГдне адекватне ставлення адресата до повгдомлюваного та до самого адресанта. Препозищя допомагае адресатовГ вгдразу включитися в комунГкативний акт, а мовцевГ дае можливГсть про щось повщомити адресата. 1нтер- Г постпозицГя дещо нГвелюють значення привернення уваги, пор: Дозвольте, шановний добродш, Г меш слово сказати! Дякую, пане добродш! Здоровеньк були, панове доброди! Я Вам не заважаю,паш? Добрий ранок, Насте ВасилГвно! - Добрий ранок, Михайлику. Як ти вирГс за лгго! (В. Нестайко); Добрий день, панно! (Л. Кононович); Хелло, мГстер (I. Карпа), оскшьки „увага вже привернута ... вони лише тдтримують Гнтерес сшврозмовника до тексту, до партнера" [18, с.105]. За тако! ситуацп функцш встановлен-ня контакту вщграють ГншГ одиницГ (привГтання, вибачен-ня, подяка тощо), а кличний вщмшок актуалГзуе функцГю орГентацп на адресата, надаючи висловлюванню додатково-го ступеня ввГчливостГ.
Таким чином, кличний вщмшок е спецГалГзованим шди-катором КВ, основне завдання якого полягае в маркуванш того, до кого звернене мовлення. По-перше, у межах КВ кличний вщмшок найбшьш повно репрезентуе значення
привернення й пгдтримання уваги, якГ е його категорГаль-ними ознаками, що вирГзняють кличний вщмшок серед Гнших ГндикаторГв. По-друге, широкий реестр лексем з оз-накою вокативностГ, дозволив видГлити основш три групи ввГчливих звертань: гоноративи, антропонГми та партикулятиви, як в повнш мГрГ реалГзують функцш кличного увГчли-востГ привернення Г тдтримання уваги. По-трете, уживання кличного вщмшка обумовлюють комушкативно-прагматич-нГ пресупозици: соцГальний статус, ситуацГя спГлкування, знайомство, вГк, стать тощо. По-четверте, значення кличного увГчливосп посилюють штенсифшатори (атрибутивнГ поширювачГ, присвГйнГ займенники, синтаксичш прийоми повтору, градацп тощо) та синтаксична позицГя. Перспек-тивним бачиться дослгдження Гнших ГндикаторГв КВ.
Лпература
1. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Серия литературы и языка. - Т. 40. - №»4. - 1981. - С.356-367.
2. Арутюнова Н.Д. Языки и мир человека. - М.: Языки русс.культуры. - 1999. - 1-Х. - 896 с.
3. Баландша Н. Ф. Функцп Г значення чеських праг-матичних клГше в комунГкативному контекстГ: МонографГя. - Ки!в: АСМ1, 2002. - 332 с.
4. Безпояско О. К. 1менш граматичш категорГ! (функ-цГональний аналГз) / О. К. Безпояско ; вгдп. ред.: Й. Ф. Ан-дерш ; АН Украшсько! РСР, 1н-т мовознавства Гм. О.О. По-тебнГ . - Ки!в : Наукова думка, 1991 . - 171 с.
5. Вихованець I. Р. Система вГдмшшв укра!нсько! мови / I. Р. Вихованець. — К. : Наук. думка, 1987. — 231 с.
6. Вихованець 1.Р. Теоретична морфолопя укра!нсько! мови: АкадемГчна граматика укра!нсько! мови / Вихованець 1.Р., Городенська К.Г. - К.: Ушв. вид-во „Пульсари", 2004. -400 с.
7. Есперсен О. Философия грамматики. - М.: Изд-во иностр.лит., 1958. - 404 с. (Перевод с англ.).
8. Карасик В. И. Язык социального статуса. - М.: Ин-т языкознания РАН; Волгоградский госсударственный педагогический институт, 1992. - 330 с.
9. Колтунова М. В. Конвенции как прагматический фактор диалогического общения // Вопросы языкознания. -2004. - № 6. - С.100-115.
10. Костусяк Н. М. Семантико-синтаксичш ознаки кличного вГдмГнка / Н. М. Костусяк, О. Г. Межов // XII Международная конференция по функциональной лингвистике "Функционализм как основа лингвистических исследований". Сб. научн. докладов. Ялта 3-7 октября 2005 г. - Симферополь, 2005. - С. 159-161.
11. Кучеренко I. К. Вокатив як виразник функционального члена речення Г так зване звертання / Актуальш про-блеми граматики / ЛьвГв: Свп; 2003. - С. 114-127.
12. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. - М.: Учпедгиз,1956. - 451 с.
13. Плунгян В.А. Общая морфология: Введение в проблематику. — М.: УРСС Эдиториал, 2010. — 384 с.
14. Почепцов Г.Г. (мл.) Коммуникативные аспекты семантики. - К.: Вища школа, 1987. - 129 с.
15. Скаб М. С. Граматика апеляци в укра!нськш мовг -Чершвщ: МГсто, 2002. - 272 с.
16. Скаб М. Семантико-синтаксичш функцп укра!нсь-кого вокатива / Мар'ян Скаб // Мовознавство. — 1987. — № 5. — С. 62—65.
17. Тимченко £.К. Вокатив i тструменталь в укратсь-к1й MOBi / £. К. Тимченко. — К. : З друкарт УАН, 1926. — 118 с.
18. Формановская Н. И. Речевой этикет и культура общения. - М.: Высш. шк., 1989. - 159 с.
19. Формановская Н.И. Русский речевой этикет: нормативный и социокультурный контекст. - М.: Русский язык, 2002. - 446 с.
20. Ющук 1.П. Похвала звертанню // Дивослово. - 2015. - № 1. - С. 27—31.
21. Яхныч М. А., Ионова С. В. Обращение как проявление речевой культуры в интернет-коммуникации / М. А. Яхнич, С. В. Ионова // Экология языка и коммуникативная практика. - 2013. - № 1. - С. 246-256.
22. Tomiczek E. Syrern adresatywny wspolczesnego j^zyka polskiego i niemieckiego. - Wroclaw, 1983. - 240 s.
TEXT-FORMING AND COHESION FEATURES OF ENGLISH COMPOUND NOUNS - ECONOMIC TERMS IN THE SCIENTIFIC-POPULAR ECONOMIC
TEXTS
Gunchenko Yu.
Poltava National Technical Yury Kondratyuk University, Senior Teacher
Hnatenko Ya.
Poltava National Technical Yury Kondratyuk University, Lecturer
Tanko N.
Poltava National Technical Yury Kondratyuk University, Lecturer
ABSTRACT
The article invefligates the main functions of compound noun economic terms in modern English scientific-economic texts; the article also reviews their usage in the newspaper titles, gives examples.
Keywords:economic discourse, text-forming functions, compound noun economic terms, text cohesion, reiteration, antonymy, text compression
Conflant progress in the world economic sphere which includes markets globalization, innovation technologies implementation, and intense business development can be observed during the recent years. All these result in the widening of economic concept framework, leading to enrichment of English economic terminological syflem, which in turn causes huge linguifls' interefl to terminology.
Economic terminology occupies a special place among other terminologies due to specificity of the human activity sphere it supplies. English is also the language of the country, which was the firfl to form economic notions, and where the very science of economics got the language expression.
In the context of economic terminology the domain specific terminologies are marked out, among them the terminologies of marketing, auditing, finance, foreign exchange, market relations, trading, banking etc. Thus modern English economic terminology is an example of integration of several scientific fields, made up of economic terms aggregate, correlated with this science notion syflem and being regulated and controlled. Diversified fludy in the field of modern English economic terminology contributes to identification of its formation regularity, functioning, syflematization, and helps to predict the main tendencies of its further development. This is what determines the field of our research.
The terms functioning can be befl traced in the text, thereby making the text an object of numerous scientific researches. Though texts have already been the objects of invefligation, the mofl of attention have been paid to literary or journalese texts. Invefligation of scientific-popular texts seems to be of no less importance, especially nowadays, when conflant development of scientific knowledge makes them a verbal means of preserving and transferring human cognitive experience.
Scientific-popular economic texts have already been an object of linguiflic research. Thus the problem of English
economic texts is reflected in the works by K. Tarasova (fludy of economic discourse) [7]; K. Petushinskaya (English journalese texts as an example of economic discourse) [5]; I. Gumovska (English juridical terminology in economic texts) [2]; V. Artyuh (terminological verbal word-combinations in English economic texts) [1]; I. Kryvoruchko (text as a unit of business communication) [4]; S. Rybachok (means of cohesion of English economic texts) [6], and others. Though peculiarities of functioning compound nouns - economic terms in the scientific popular economic texts were not invefligated, determining the aim of our research, this is the following: defining the main functions of the terms being invefligated in the flated texts, and fludying their usage, particularly in the newspaper headings.
Scientific popular economic texts in periodical publications are considered to be secondary sphere of economic terms functioning. Using terms in the texts of this type is aimed at performing informative and educational tasks, and keeping intellectual contact with readers.
The current research of compound nouns - economic terms cohesion features in the popular-science English economic texts was based on the materials of recent economic periodic publication of The Economic, Financial Times Ta Business Week.
We view the term as a word or word-combination used in professional language with the aim of denotation the special notions or objects characterised by informativity, syflematicity, definitivity, precision.
The research conducted at the material of English compound nouns - economic terms suggefls taking into account both terminological and world-building aspects. As far as compounding is considered to be one of the main areas in English lexis development, its fludy seems to be an important aspect in world-building invefligation process.
