Функціонування звертань у мові творів І. С. Нечуя-Левицького Текст научной статьи по специальности «История и археология»

Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского

Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 2. С.467-472.

УДК 811.161.2'38'42:821.161.2.09

ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ЗВЕРТАНЬ У МОВ1 ТВОР1В I. С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО

Терещенко К. С.

Кримський науково-методичний центр управл1ння осв1тою НАПН УкраГни,

м. С1мферополь, УкраГни

Стаття присвячена до^дженню лексико-граматичноЧ та стилктичног характеристики звертань у nовiстях I. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева см 'я» та «Микола Джеря».

Ключовi слова: мовленневий етикет, звертання, вокативш речення, укратська мова, лексика.

Рiзнi мови св^у виробили спещальш (лексичш, морфолопчш, синтаксичш) засоби выражения ввiчливостi, особливi етикетш мовш формули, яю утворюють у кожнiй конкретнш мовi цiлу систему - мовленневий етикет.

Украшський мовленневий етикет - явище прогресивне та суто нацюнальне, бо належить рiдиiй (материиськiй) мовi й вiдображае иацiоиальиий характер украшця, його меитальиiсть - склад розуму, самобутнш спосiб мислення й св^осприймання.

Украшський мовленневий етикет передбачае властивi украшцям иацiоиальио специфiчиi правила мовленнево! поведiики, втiлеиi в системi стшких формул i виразiв для прийнятих i запропонованих суспiльством ситуацiй чемного контакту iз спiвбесiдииком [5]. Формули, що вживаються при зав'язуваннi контакту мiж мовцями, - формули звертань i привiтань; при пiдтриманнi контакту мiж мовцями -формули вибачення, прохання, подяки; при припиненнi контакту - формули прощання, побажання тощо [4, с. 92].

Серед формул ввiчливостi найважливiшою, безсумнiвно, е звертання.

Украшська мова мае звичнi звертання, вони часто повторюються багатьма мовцями, тому й стали характерними для мови в цшому.

Саме тому вивчення звертань завжди було i е необхщною й актуальною темою. Вживання звертань у творах I. С. Нечуя-Левицького ще не було предметом детального вивчення, тому це дослщження дасть можливють вивчити особливосп вживань звертань у мовi творiв письменника.

Метою роботи е дослщження лексико-граматично! та стилютично! характеристики звертань у повютях I. С. Нечуя-Левицького.

Джерелом дослiдження звертань стали повют I. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева шм'я» та «Микола Джеря». Вивчення проходило на основi зiбраного матерiалу з двох повютей (понад 400 позицш).

До вивчення проблеми звертань неодноразово поверталися таю дослщники, як Ф. I. Буслаев, В. В. Виноградов, Д. М. Овсянико-Куликовський, О. Огоновський, О. М. Пешковський, О. О. Потебня, О. Г. Руднев, М. М. Шанський, О. О. Шахматов,

Н. Ю. Шведова. В укра!нському мовознавствi дослiдженню звертань присвячеш роботи I. К. Кучеренка, С. К. Тимченка, I. Т. Яценка та ш.

Загалом у лшгвютищ до визначення статусу звертання та його функцiонального навантаження юнуе кiлька пiдходiв:

1. Звертання не входить до складу речення (не е членом речення) (О. О. Шахматов, О. М. Пешковський, вузiвськi та шкiльнi пiдручники).

2. Це особлива група номiнативних речень (Л. А. Булаховський).

3. Звертання е членом речення (шдметом) (О. Г. Руднев, I. Р. Вихованець).

У повютях I. С. Нечуя-Левицького використовуеться один з найсильшших граматичних засобiв мови - рiзнi види звертань.

Звертання - це слово (або сполучення ошв), яке називае того, до кого або до чого звернене мовлення. Воно мае форму кличного або омонiмiчного називного вщмшка i вимовляеться з особливою, кличною iнтонацiею. Основна функцiя звертання -спонукати спiврозмовника слухати, спонукати його до сшлкування. [2, с. 268]

ВИзначають два функщональш типи звертань: власне звертання (виступають як назви конкретних адреса^в мовлення, як форми вольових виявлень мовця) i звертання, що вживаються як iнтимiзуючi вирази в рiзних комунiкативних ситуацiях (надають мовленню вщтшку iнтимностi). На сторшках повiстей трапляються обидва цi типи звертань.

Найчастше письменник уживае звертання, що служать назвами ошб. У творах переважають звертання - жiночi iмена - назви персонажiв. Бшьшють iз них - це розмовно-побутовi варiанти: Мотре (7,75%; вiд Мотрона); Мелашко (3,5%; вщ Меланiя); Палажко (2,25%; вщ Пелагея (Пелагiя); Любко (0,75%; здрiбнiло-пестливий варiант iменi Любов (Любина); Марусе з варiантом закiнчення у кличному вiдмiнку Марусю (0,5%; здрiбнiло-пестливий варiант iменi Марiя (Мар'я); Параско (0,25%; вiд Парасковiя). Трапляються й звертання - офщшш повнi iмена: Нимидоро (2,25%);Мокрино (2,25%).

Таким чином, у повютях ужито 8 жшочих iмен (всього 19,5% вщ загально! кiлькостi слововживань). Наприклад: "Марусю! Та не кидайся-бо!" [3, с. 140]; "А йди лишень сюди, Мотре, щось маю тоб1 казать" [3, с. 142].

Дещо рщше трапляються звертання - чоловiчi iмена. Це теж як повш iмена, так i розмовно-побутовi варiанти. Вiдповiдно: Карпе (6%); Миколо (3%); Петре (0,75%); Лавр1не (3,5%; вщ Лаврентш); Омельку (1,5%; вщ Омелян); Грицьку (0,25%; вiд Григорш).

Отже, у повiстях знаходимо 6 чоловiчих iмен (вони становлять 15%). Наприклад: "Сватай, Карпе, Палажку" [3, с. 113]; "- Ну що скажеш, Петре? -об1звався батюшко з другог юмнати " [3, с. 21].

У творах також е невелика кшькють звертань, що називають прiзвище або прiзвисько людини (1%): Посм1тюхи, Смутку, Кайдашенку, Кайдашихо. Наприклад: "Тепер поздоровляю вас з новим щастям, новим здоров'ям, панове Посмтюхи ... " [3, с. 93]; "Гей, Смутку! Год1 тоб1 смуткувать... " [3, с. 106].

У функци звертань у творах також виступають назви спорщненост та свояцтва: мамо (12%); дочко (6%); сину (5,5%); тату (5,25%); свахо (2,5%); бабо (1,75%); ж1нко (1,5%); мат1нко (1%); ненько (1%); куме (0,75%); дитино (0,75%); д1ти

(0,5%); дточки (0,5%); доню (0,5%); невгстко (0,5%); невгсточко (0,5%); свекрухо (0,5%); свату (0,5%); матусю (0,25%); д1тоньки (0,25%) (всього - 42% вщ загально! кшькосп слововживань). Наприклад: "Мамо! год1 вам спати!" [3, с. 162]; "- Лягаймо, нев^тко, спати, бо завтра треба вдосв1та вставать та на панщину постшать, - сказаламати... " [3, с. 24]; "Ой сину, мовчи лишень!" [3, с. 25].

У повютях трапляються звертання, що мютять рiзну оцшку особи за И характером, вдачею, поведшкою: волоцюго, злодтко, ледащо, навгсна, погана, п 'янице (1,5% вщ ушх слововживань).

Також у функцп звертань виступають узагальненi назви, якi мютять сощальну оцiнку особи (всього - 3,25%): брати-товариш1 (1%); браття (0,75%); усiчена форма звертання "брате" - бра або бра'(0,75%); пане (0,5%); княгине (0,25%).

У повютях I. С. Нечуй-Левицький вживае також звертання, що е назвами ошб за профеаею, званням, родом дiяльностi: батюшко (2,25%); матушко (1%); козаче (1%); отамане (1%); музики (0,25%); шинкарю (0,25%) (всього 19,5% вщ загально! кшькосп слововживань).

Трапляються звертання - назви оаб за вшом (6,25%): чолов1че (2%); д1вчино (1,75%); хлопцг (1%); зневажливе звертання д1вко (0,5%); молодице (0,5%); стара (0,5%). Наприклад: "Ой ти, дiвчино, з кучерявогрути-м'яти звита... " [3, с. 150].

У повютях наявш звертання, що е узагальненими назвами: панове громадо (1%); люди добр1 (0,75%) (всього - 1,75%).

Трапляються звертання до Бога та до святих, яю пов'язаш з вiруваннями украшщв: "Господи милостивий! В1зьми мене до себе!" [3, с. 120]; "Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!" [3, с. 239]. Деяю з них становлять собою усталеш звороти, вони перестали називати конкретне поняття й тому перетворилися у вигуки. Наприклад: "Боже! поможи!" [3, с. 150]; "Господи, як тут просторно, як тут широко!" [3, с. 60]. Вщ загально! кшькосп звертань вони становлять 2,5%.

Зiбраний матерiал свщчить, що у мовi повютей вживаються рiзноманiтнi пестливi слова: сонечко, мила, чорноброва, вт1хо, красо, соколе, д1вчино-горлице, щастя мое, доле моя, серденько, серце кохане, серденько любе, голубчику, быий лебедику. Наприклад: "Дiвчино-горлице! Коли б ти знала, якого жалю ти мен завдала! - подумав Микола, глянувши на Мокрину" [3, с. 105]; "Прощай, мое ясне сонечко!" [3, с. 191]; "Серце, голубчику, быий лебедику! - говорив п'яний Грицько... " [3, с. 260] та ш.

Але знаходимо й лайливi слова: суко, сатано, ¡родова душе, суча дочко, б1сова дочко, свиню, паскудо, стара в1дьмо, дурню, вражий сину, сучий сину. Наприклад: "Якого ти д1дька ч1пляешся до мене, сатано?" [3, с. 244]; "Чого ти, б^ова дочко, гризешся з мат1р'ю? - крикнув старий Кайдаш" [3, с. 173]; "Говори, дурню!" [3, с. 134]; "О, брешеш, сучий сину; не докажеш! - промовив Задерихв1ст, вже трохи п 'яний" [3, с. 106].

У повютях, окрiм назв ошб, знаходимо незначну кшькють (2%) звертань до птахiв i тварин. Наприклад: "Не куй, сива зозуле, не кажи мен багато лт жити!" [3, с. 40]. До тварин звертаються за !х мастю: арий (до вола), моругий (до вола), пер1стий (до вола).

Зус^чаемо звертання, що е географiчним поняттям: "Прийми, море, мое гршне тыо!" [3, с. 117] та звертання до рщно! хати: "Прощайте, рiднi пороги, де походжалимог ноги!" [3, с. 61] (вони складають 0,5 %).

Таким чином, в аналiзованих повютях використовуються рiзнi типи звертань за !х значенням, яю представлеш в таблищ.

Значения „

Звертання

Назви спорщненосп та свояцтва

Мамо, дочко, сину, тату, свахо, бабо, жтко, маттко, ненько, куме, дитино, дти, Ыточки, доню, нев1стко, невгсточко, свекрухо, свату, матусю, дтоньки.

Мотре, Мелашко, Палажко, Нимидоро, Мокрино, Любко, Марусе, Марусю, Параско. Карпе, Лаврте, Миколо, Омельку, Петре, Грицьку.

Чолов1че, Ывчино, хлопц1, д1вко, молодице, стара.

Брати-товариш1, браття, бра, бра', пане, княгине.

Господи милостивий, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю, Боже, Господи. Сива зозуле, с1рий, муругий, пер1стий. Панове громадо, люди добр1. Волоцюго, злодшко, ледащо, нав1сна, погана, п 'янице.

Посмтюхи, Смутку, Кайдашенку, Кайдашихо.

Вщсоток

42%

19,5% 15%

6,25%

3,25%

Жiиочi iмена Чоловiчi iмена

Назви оаб за вшом

Сощальна оцшка особи

Звертання до Бога, святих

Звертання до птахiв, тварин Узагальнеш назви Оцшка особи за И характером, вдачею, иоведшкою

Звертання за прiзвищем, прiзвиськом

Звертання до хати Р1дн1 пороги.

Звертання, що е Море.

географiчним поняттям

У творах окрiм власне звертань трапляються i звертання, що вживаються як iнтимiзуючi вирази. 1х небагато, наприклад: "I цур йому, пек йому! ходгм, бра, в солому" [3, с. 107]; "Здоров був, соколе!" [3, с. 260].

Звертання можуть виходити за межi речення, вживатись iз самостшною штонащею, що викликае складне уявлення, у цен^ якого перебувае певна особа. Тобто таке звертання вважаеться реченням-звертанням або вокативним.

Зiбраний нами матерiал свщчить, що у мовi творiв трапляеться значна кшьюсть вокативних речень (18,25% вщ загально! кiлькостi звертань). За змiстом i функцiею !х можна розподiлити на таю групи:

1) звертання-речення, якими гукають, просять, закликають або вимагають якось зреагувати на поклик, зробити що-небудь, розповюти пояснити. Наприклад: "Омельку! Омельку! - гукнула Кайдашиха тонким голосом!" [3, с. 137]; "Брати-товаришИ Коли хто вернеться додому, накаж1ть могй ж1нцг, нехай не журиться, не плаче та нехай доводить до розуму д1тей" [3, с. 84]; "Мотре! Чи дома тв1й

2,5% 2% 1,75%

1,5%

1%

0,25% 0,25%

батько та мати? - спитав Кайдашенко з-за вор!т" [3, с. 142]; "Лаврiне! - знов гукнула Кайдашиха" [3, с. 203];

2) звертання-речення з виразною спонукальною функщею - попереджувальною, заборонною, наказовою, наприклад: "Шинкарю! давай лишень сюди дорогого вина! -крикнув Задерихв1ст, адаючи на лаву" [3, с. 107]; "Карпе! Держи-бо цабе! -крикнув батько на сина" [3, с. 147]; "Мокрино! йди додому!" [3, с. 116]; "Мотре! покинь мотовило, бо як ухоплю кочергу, то поб'ю тоб1 руки" [3, с. 172]; "Мамо! год1 вам спати!" [3, с. 162]; "Тату! не наближайтесь, - говорив споктно, але понуро Карпо, стоячи стовпом на одному м1сц1 " [3, с. 174];

3) звертання-речення, що виражають рiзномаmтm реакцл мовщв, !хт внутршт переживання, яю сконцентровуються у звертант. Ц звертальт побудови виражають радють, здивування мовцiв, любов, тжне ставлення до особи, переляк, безнадда або глибокий бiль вщ того, що трапилося. Наприклад: "Рятуйте жгнку, дтей! Хто в бога вiруе! - крикнув Кавун. - Миколо! Нимидоро! " [3, с. 83]; "Голубко Мокрино! - промовив Микола, взявши гг за руки" [3, с. 118]; "Ненько моя, голубко моя! Нащо ж ти мене так рано покидает?" [3, с. 126]; "Серце мое, дитино моя! Ти й не знаеш, що зостаешся сиротою! - плакала Нимидора, задавлюючи хрипкий голос у грудях" [3, с. 61].

У творах I. С. Нечуя-Левицького звертання використовуються переважно як зашб посилення виразност й емоцшносп мови геро!в. Для мовлення геро!в характерш стилютично нейтральш, пестлив^ голубливi звертання, звертання, яю виражають радють, повагу, захоплення, жаль, лайливють, доюр.

Отже, мова геро!в експресивна, емоцiйно забарвлена. Емоцшне забарвлення звертань у повiстях розкриваеться:

1) у лексичному значеннi слова, яким виражено звертання: "Одчетться, мамо, з т1ею Варко" [3, с. 11]; "Я, бабо, тду в волость жал1тись на вас" [3, с. 233];

2) у переносному значенш слова-звертання: "- Чого ти, б^ова дочко, гризешся з мат1р 'ю? - крикнув старий Кайдаш " [3, с. 173]; "Здоров був, соколе!" [3, с. 260];

3) за допомогою суфiксiв суб'ективно! оцiнки: "Оце недавно, серденько мое, просили мене готувать об1д аж у Демки: у священика були хрестини" [3, с. 153]; "Голубчику!" [3, с. 260];

4) за допомогою означень i прикладок, яю стоять при звертанш (звертаннях): "Не дуже дави ножем, мое серденько любе, то горщик не буде скавучать... " [3, с. 157]; "Ось я тоб1, стара вiдьмо, покажу ченщв та чорт1в!" [3, с. 223].

Засобом експресивного напруження мови е повторення звертання, а також вживання при ньому часток або вигуюв: "Карпе! Карпе!" [3, с. 157]; "- Омельку! Омельку! - гукнула Кайдашиха тонким голосом" [3, с. 137]; "Пху на тебе, сатано!" [3, с. 165]; "Тпру, моругий!" [3, с. 195] та ш.

Вш згадуваш звертання вживаються в дiалогiчнiй мов^ в мовленш персонагав. В авторсьюй мовi вони вщсутш.

Висновок. Отже, звертання е своерщним лакмусовим патрцем, що свщчить про змiни в суспiльствi, стосунки мiж членами цього суспiльства, !хню роль i статус. У повютях I. С. Нечуя-Левицького «Кайдашева шм'я» та «Микола Джеря» майстерно використовуеться таке явище усного мовлення, як звертання. I. С. Нечуй-

Левицький узагальнюе та тишзуе найхарактернiшi особливостi живого мовлення,

якому притаманна безпосередня спрямованiсть до слухача.

Список л^ератури

1. Вихованець I. Р. Граматика укра'шсько'1 мови. Синтаксис: [щручник] / I. Р. Вихованець.

- К.: Лийдь, 1993. - 368 с.

2. Загштко А. П. Теоретична граматика укра'шсько'1 мови. Синтаксис / А. П. Загштко. - Донецьк: ДонНу, 2001. - 662 с.

3. Нечуй-Левицький I. С. Микола Джеря. Кайдашева Ым'я / I. С. Нечуй-Левицький. - К.: Молодь, 1984. - 264 с.

4. Плющ Н. П. Формули вв1чливост1 в систем! укра'шського мовного етикету / Н. П. Плющ // Украшська мова i сучасшсть. - К., 1991 - С. 92-98.

5. Словник укра'шсько'1 мови: В 11 т. - К.: Наукова думка, 1970-1980.

6. Стельмахович М. Укра'шський мовленневий етикет / М. Стельмахович // Урок укра'шсько'1. - 2001.

- № 3. - С. 14-15.

7. Сучасна украшська лтературна мова. Синтаксис / [за ред. О. Д. Пономарева]. - К.: ЛМдь, 1994. - 256 с.

8. Сучасна украшська лтературна мова: Синтаксис / [за ред. I. К. Бшодща]. - К.: Наук. думка, 1972. - 511 с.

9. Украшська мова: Енциклопедш. - 2-е вид. - К.: Вид-во Укр. енциклопедiя iм. М. П. Бажана, 2004. - 824 с.

Терещенко Е. С. Функционирование обращений в языке произведений И. С. Нечуй-Левицкого // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 2. - С.467-472.

Статья посвящена исследованию лексико-грамматической и стилистической характеристики обращений в повестях И. С. Нечуй-Левицкого «Кайдашева см'я» и «Микола Джеря».

Ключевые слова: речевой этикет, обращение, вокативные предложения, украинский язык, лексика.

Tereschenko E. S. The functioning of appeals in the language of works of I. S. Nechuy-Levitskiy // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 2. - P.467-472.

The article is devoted research of leksiko-grammatic and stylistic description of appeals in the stories of I.S. Nechuy-Levitskiy «Kaydasheva sim'ya» and «Mikola Dzherya».

Key words: speech etiquette, appeal, vocative sentences, Ukrainian language, vocabulary.

Поступила доредакцИ' 27.04.2011 р.