CC BY
32Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.513-518.
УДК 811.161.2'38'42:821.161.2.09
СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗВЕРТАНЬ У МОВ1 ТВОР1В 1.С. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО
Терещенко К.С.
Кримський науково-методичний центр управл1ння осв1тою НАПН Украни,
м. С1мферополь, Украна
У стaттi до^джуеться специфта звертань, уживаних на стортках nовiстей "Кайдашева 'я" i "Микола Джеря", подаешься структурно-граматична характеристика звертань.
Ключовi слова: укратська мова, мовний етикет, звертання, кличний вiдмiнок.
Велика кшьюсть лексем i граматичних форм, як пропонував 1.С. Нечуй-Левицький, збереглася до наших дшв. Це дае пiдстави стверджувати, що жива практика письменника узаконила чимало лексичних, граматичних i правописних норм, якi стали основою для вироблення норм сучасно! украшсько! л^ературно! мови, формування культури мовлення, збагачення розмовно-побутово! лексики.
Украшський мовний етикет, кореш якого глибоко нацюнальш, а сам вш здавна емоцiйно багатий i традицiйно велеречивий, мае багату систему мовних i мовленневих засобiв, що широко застосовуються у спшкуванш. До таких засобiв вiдносять i звертання, якi е частиною мовно-нацюнально! картини свiту.
Проблема вивчення звертання в мовi поряд з практичною актуальшстю становить i певний теоретичний штерес, дослiдження звертань допомагае виявити деякi особливостi "мовного мислення", окремi сторони взаемозв'язкiв мiж мовою i психологiею людей, риси нацюнально-культурно! специфши мовно! поведiнки та iн.
Вщзначаеться, що проблема звертання належить до найбшьш дискусiйних у лiнгвiстицi, що зумовлено специфшою ц1е1 мовно! категори, складнiстю синтаксично! оргашзаци, полiфункцiональнiстю, труднощами в диференщацп первинно! та вторинно! функцп. Однак, незважаючи на значну кшьюсть праць, вивчення звертань було i е необхiдною й актуальною темою, яка потребуе подальшого висв^лення.
Наукова новизна роботи полягае в тому, що вживання звертань у творах 1С. Нечуя-Левицького ще не було предметом детального вивчення. У статп здiйснюеться спроба дослiдження мовних одиниць на позначення звертання на матерiалi укра1нсько1 художньо! прози: сощально-побутових повiстей 1.С. Нечуя-Левицького "Кайдашева шм'я" i "Микола Джеря".
Предметом дослщження е один з найсильшших граматичних засобiв мови -звертання та його структурно-граматична характеристика.
Метою дослщження е виявлення особливостей граматично! будови та структури звертань у мовi творiв письменника.
Матер1алом для дослщження звертань стали повют 1.С. Нечуя-Левицького "Кайдашева шм'я" та "Микола Джеря". Вивчення проходило на основi вибраного матерiалу з двох повютей (450 позицiй).
Украшська мовознавча наука придiляла значну увагу описовi та науковiй штерпретаци аналiзованих елементiв мови. Згадки про них е в ушх граматиках украшсько! мови, починаючи вiд найдавнiших. Етапними не лише для нашого мовознавства були думки О. О. Потебш, висловлеш ним у роботi "Из записок по русской грамматике", монографiя С. Тимченка "Вокатив i шструменталь в укра!нськш мовi", низка студш I. Огiенка, опублiкованих у журналi "Рiдна мова", програмна стаття В. Омовича "Наша товариська мова", роботи про вокатив Л. А. Булаховського, низки статей I. К. Кучеренка початку 60-х роюв XX столотя, розвщки П. С. Дудика, Л. О. Кадомцево!, К. Ф. Шульжука, А. Я. Мановицько!, В. С. Чепеля, I. Т. Яценка, М. Я. Плющ, I. Р. Вихованця, Н. О. Озерово!, К. Х. Городенсько! та iншi роботи.
Звертання - це слово (або сполучення ^в), яке називае того, до кого або до чого звернене мовлення. Основна функщя звертання - спонукати сшврозмовника слухати, спонукати його до спшкування [6, с. 268].
Як вщомо, за сво!м морфолопчним вираженням звертання може бути:
• iменником у кличному вiдмiнку (вокатив^;
• iменником, субстантивованим прикметником, дiеприкметником або
числiвником у формi, щентичнш з формою називного вiдмiнка (номшатив^.
Називний вiдмiнок звертання характеризуеться специфiчною окличною iнтонацiею, не властивою називному вщмшку пiдмета;
• пiдрядним реченням;
• в експресивному мовленнi зрщка вживаються звертання, вираженi
особовими займенниками [5].
Зiбраний нами матерiал свщчить, що в мовi повiстей багато звертань за морфолопчним вираженням е iменниками. Ц звертання - iменники е власними чи загальними назвами.
Нормативною формою iменника в ролi звертання е кличний вщмшок, але iнодi у функци кличного вiдмiнка використовуеться форма називного вщмшка. У мовi творiв найбiльш поширеним (91%) е вживання традицiйного i природного для украшсько! мови кличного вщмшка. Наприклад: "Ану, Мотре, заплач!" [8 с. 144]; "Мелашко, я прийду до тебе на вашу вулицю" [8, с. 188]; "Карпе! Одривай хату, бо я тдпалю й гх, 1 себе та й на Сиб1р тду, - кричала Мотря" [8, с. 123]; "А що, музико, вигравай цтом тсля свого вестля! - жартували чолов1ки з Миколою" [8, с. 49]; "Ой гарш ж, козаче, 7 твог кар1 оч1, гарн й твог чорт брови!... - подумала Нимидора та й знов почаларозказувать" [8, с. 39] та шшь
Також слщ зазначити, що на сторшках повютей трапляеться звертання до жшки з рiзним варiантом заюнчення у кличному вщмшку: Марусю i Марусе (здрiбнiло-пестливий варiант iменi Марiя (Мар'я). Наприклад: "Марусю! Та не кидайся-бо! При... присягаюсь, що вже бшьше не буду" [8, с. 140]; "Так мене частувала, спасиб1
гй, та все припрошуе: та випийте-бо, пан Марусю, та гжте-бо, пат Кайдашихо" [8, с. 133]; "Авжеж, Марусе, пусти нев1стку, бо як не пустиш, то буде тоб1 великий гр1х од бога, - навчала Палажка, тикаючи пальцем на образи" [8, с. 146].
Сшввщносшсть кличного i називного вщмшюв виявляеться з морфолопчного боку. Маеться на уваз^ що у формах середнього роду й множит кличний вщмшок зб^аеться з називним, тобто вш морфолопчно не вирiзняеться в цих формах [4, с. 144-145]. У повютях знаходимо такi приклади (6%): "Прийми, море, мое гршне тыо!" [8, с. 117]; "Тепер, хлопщ, справивши вх1дчини, ставайте до роботи, -промовив отаман, готуючи човна" [8, с. 95]; "Грайте, музики! Буду танцювать! -крикнув Микола, тднявши рукоб високу шапку вгору" [8, с. 80]; "Йд1ть, дти, та рв1ть груш1 смыиво!" [8, с. 271].
За результатами нашого дослщження, у мовi творiв трапляеться незначна кшьюсть звертань (3%), що за сво!м морфолопчним вираженням е субстантивованими прикметниками. Вони передають:
• вшову характеристику особи: "Чи ти, стара, здурыа на стар1сть, чи
що? - об1звався Кайдаш " [8, с. 158]; "А що, стара, мое будемо робить? -промовив батько " [8, с. 22];
• означають масть тварини "Цабе, арий! Цабе, моругий! - крикнув
Карпо 7 крутнув батогом над рогатими головами" [8, с. 147]; "Тпру, арий! Тпру, моругий! Бодай ти сказився! - кричав Кайдаш 7 сам лет1в з уаег сили, незг1рше вол1в, а воли басували, мов кош, задерши голови, та тыьки рогами крутили" [8, с. 178]; "Гей, пер^тий! - крикнув в1н на вола" [8, с. 233];
• вказують на характерну зовшшню ознаку: "Прощай, чорнобрива!"
[8, с. 191]; "Будь здоров, нечорнобровий! - об1звалась Мотря" [8, с. 142]; "Будь здорова, чорноброва! - сказав Карпо, не зд1ймаючи бриля / легенько кивнувши головою" [8, с. 142];
• вщбивають позитивне чи негативне ставлення мовця до
стврозмовника: "Десь ти, моя мила, з рож1 та з барв1нку звита, що додержала мене до самого св1ту, - сказав Лаврт" [8, с. 192]; "Прощай, моя мила, краща од золота, краща од сонця, - сказав Лаврт 7 поцыував Мелашку, наче втк и душу свогми гарячими устами" [8, с. 192]; "Як ти м1ряеш? Шддури кого дурмшого, а не мене, - крикнула Кайдашиха... - Геть, погана!" [8, с. 245]; "Чого це ти, нав^на, кричиш? - спитав голова" [8, с. 255].
Зовшм не трапляються звертання, виражеш субстантивованим дiеприкметником i чи^вником, особовими займенниками.
За структурою звертання можуть бути непоширеш i поширеш пояснювальними словами.
У мовi творiв переважну кшьюсть (88%) становлять звертання, що за своею структурою е непоширеними. Наприклад: "Горд/ наш/ свати, нема що сказати, -сказала Балашиха. - Не знаю, чи добре тоб1, дочко, буде в цгег чепуристог свекрухи, - промовила вона до Мелашки" [8, с. 200]; "А коли, дочко, думаеш ¡ти, то спечи соб1 святу пасочку та калач, та вкинь у торбу крашанок, та юльце ковбаски, та шматочок сала, щоб розгов1тись свяченим у Лавр1, то тебе господь простить 7 помилуе, - навчала Палажка" [8, с. 211]; "Змилосерд1ться, батюшко! 1й-богу, не
можу заплатить так багато" [8, с. 200]; "Мамо! Не кричгть на мене, - говорила Мотря, пораючись коло ковбас. - Я й сама пороблю дгло й без вас" [8, с. 166]; "Миколо, забудь свою ж1нку!" [8, с. 166] та шш.
Рщше (12%), але трапляються звертання, поширеш узгодженими означеннями, вираженими:
• яюсними прикметниками, наприклад: "Ненько моя, ластгвочко,
золоте насшнячко!" [8, с. 126]; "Схаменися, стара бабо! Що ти верзеш? Сама ходить по хатах, тддурюе людей ¡ти з собою, а на мене складае пеню" [8, с. 224]; "Не куй, сива зозуле, не кажи мен багато лт жити! - промовила я" [8, с. 40]; "Серце, голубчику, быий лебедику! -говорив п'яний Грицько, тикнувши колючою бородою Карпов1 в тс" [8, с. 260]; "Прощайте, рiднi пороги, де походжали мог ноги!" [8, с. 61]; "Хто? Я? То це ти на мене таке говориш? - закричала Палажка 7 вхопила грабл1. - Ось я тоб1, стара вiдьмо, покажу ченщв та чорт1в!" [8, с. 223];
• присвшними прикметниками, наприклад: "Брешеш, вражий сину!"
[8, с. 106]; "А чом ти, суча дочко, оце й доа не виходиш на панщину?..." [8, с. 53]; "Чого ти, б^ова дочко, гризешся з мат1р 'ю? - крикнув старий Кайдаш, махаючи поламаним мотовилом" [8, с. 173]; "О, брешеш, сучий сину; не докажеш! -промовив Задерихв1ст, вже трохи п'яний?..." [8, с. 106]; "Не л1зь, бо задушу, iродова душе! - крикнув Карпо та й кинувся, неначе зв1р, на батька й штовхнув його обома кулаками в груди" [8, с. 175];
• присвшними займенниками, наприклад: "Ненько моя, ластгвочко,
золоте нааннячко!" [8, с. 126]; "Серце мое, дитино моя! .. - плакала Нимидора, задавлюючи хрипкий голос у грудях" [8, с. 61]; "Ой мамо моя, доле моя! Нащо ж ти мене такою малою покинула?" [8, с. 39]; "Доле моя, щастя мое! -неначе простогнав Микола..." [8, с. 60]; "Матусю моя, лебiдонько моя!.. " [8, с. 126]; "Дочко моя, серце мое! Що ти говориш? що з тобою? - говорила Джериха..." [8, с. 66]; "Нимидоро, моя голубко!.." [8, с. 112];
• присвшним займенником з яюсним прикметником, наприклад:
"Не дуже дави ножем, мое серденько любе, то горщик не буде скавучать, наче собака, що зав'язла в тину" [8, с. 157]; "Нимидоро, моя голубко, моя безталанна ласт1вко!" [8, с. 112]; "Я до тебе ладен щоноч1 ходить. Прощай, чорнобрива! Прощай, мое ясне сонечко!" [8, с. 191]; "Де ж тебе поаю, моя маттко рiдна?" [8, с. 126]; "Миколо, мш голубе сизий! - сказала Мокрина" [8, с. 117]; "Спасиб1 тоб1, мое серце кохане, що ти нас в1таеш, - промовила Кайдашиха до Мотр1, 7 знову на гг уста прилинув осм1х, а з словами неначе полилась патока з уст" [8, с. 152].
Таю форми характеризуются найбшьшою силою виразносп, оскшьки по-рiзному, образно й поетично характеризують об'ект звернення.
Також у повютях наявш звертання, поширеш iменниками-прикладками: "^вчино-горлице! Коли б ти знала, якого жалю ти мен завдала! - подумав Микола, глянувши на Мокрину" [8, с. 105]; "Прост1ть, брати-товаришИ Може, я в чого перед ким винен..." [8, с. 84]; "Брати-товаришИ Коли хто вернеться додому, накаж1ть могй жгнцг, нехай не журиться, не плаче та нехай доводить до розуму дтей" [8, с. 84].
В однiй реплiцi може вживатися кшька звертань. Це можуть бути звертання до одше! особи, тсд вони утворюють синонiмiчний ряд, у якому наступне звертання е прикладкою до попереднього. Наприклад: "Дочко моя, серце мое! Що ти говориш? що з тобою? - говорила Джериха" [8, с. 66]; "Карпе, йди, серденько, полуднувать! Кидай роботу" [8, с. 137]; "Ой мамо моя, доле моя!..." [8, с. 39].
Можуть поеднуватися також звертання до рiзних ошб: "Рятуйте жтку, дгтей! Хто в бога в1руе! - крикнув Кавун. Миколо! Нимидоро!" [8, с. 83]; "А ви, тату й мамо, лягайте спати" [8, с. 52].
Трапляеться звертання, що е оказюнальним вживанням синтаксично! конструкци, яке означае особу (оиб) за якоюсь ознакою, але не називае И (!х): "Рятуйте ж1нку, д1тей! Хто в бога вiруе! - крикнув Кавун ' [8, с. 83].
У повютях поширеш i непоширеш звертання iнодi можуть тдсилюватися вигуками:
• спонукальними: ану, гей. Наприклад: "Ану, синку, ц1пом батька по
лисим, - загукали молотники, см1ючись" [8, с. 50]; "Ану, Лаврте, бери заступа та йди на роботу, - загадував Карпо братовГ [8, с. 258]; "Гей, Смутку! Год1 тоб1 смуткувать... " [8, с. 106];
• емоцшними: ой, о. Наприклад: "Ой, сину, мовчи лишень!" [8, с. 49];
"Ой мамо моя, доле моя!.. " [8, с. 39]; "О, там, мое серденько, е добр1 хазягни. -У нас в Семигорах 7 справд1 таких нема, - говорила Кайдашиха" [8, с. 182]; "О, тдвередишся, Мотре, коли Карпо не поможе, - сказав, смтчись, Лаврт" [8, с. 245].
Система засобiв вираження звернення до сшврозмовника в мовi творiв письменника сформувалася тд впливом усно-розмовного мовлення, традицш укра!нського фольклору. Можна сказати, що основна роль живомовного компонента яскраво простежуеться в морфолопчнш системi звертань: функцюнування iменникiв у кличному вщмшку, субстантивованих прикметниюв, яюсних i присвiйних прикметниюв, присвiйних займенникiв, iменникiв-прикладок, вигукiв.
Висновок. Лгературна спадщина укра!нських письменникiв е важливим джерелом вивчення мовного етикету украшщв. Вона розкривае багату й розгалужену систему звертань, уживаних на певному етат iсторичного розвитку укра!нсько! мови.
Аналiзованi одиницi, а саме звертання на сторшках повiстей 1.С. Нечуя-Левицького, не лише увиразнюють якiсну та оцшну характеристику адресата, репрезентують характер стосунюв персонаж1в, а й визначають специфшу iндивiдуального стилю письменника, збагачують мовний етикет украшського народу.
Список л1тератури
1. Б1лоус М.П. Мовленневий етикет украшщв: традицп 1 сучасшсть / М.П. Б1лоус. - К.: Рщна мова,
1998. - 476 с.
2. Богдан С.К. Мовний етикет украшщв: традици 1 сучасшсть / С.К. Богдан. - К.: Рщна мова, 1998.
- 488 с.
3. Вихованець 1.Р. Граматика украшсько! мови. Синтаксис: [тдручник] / 1.Р. Вихованець.
- К.: Лийдь, 1993. - 368 с.
4. Вихованець 1.Р. Система вщмшюв укра'шсько'1 мови / 1.Р. Вихованець. - К.: Наукова думка, 1987.
- С. 144-145
5. Волох О.Т. Сучасна украшська л^ературна мова: Морфолопя. Синтаксис / О.Т. Волох, М.Т. Чемерисов, G.I. Чернов. - К.: Вища школа, 1989. - 334 с.
6. Загштко А.П. Теоретична граматика укра'шсько'1 мови. Синтаксис / А.П. Загштко. - Донецьк: ДонНу, 2001. - 662 с.
7. Миронюк О.М. Iсторiя граматичних засобiв вираження ввiчливостi в укра'шськш мовi / О. М. Миронюк // Мовознавство. - 1993. - № 2. - С. 55-63.
8. Нечуй-Левицький 1.С. Микола Джеря. Кайдашева ам'я / 1.С. Нечуй-Левицький. - К.: Молодь, 1984. - 264 с.
9. Сучасна украшська л^ературна мова: Синтаксис. / За ред. 1.К. Бшодща. - К.: Наук. думка, 1972.
- 511 с.
10. Сучасна украшська лтературна мова. Синтаксис / За ред. О.Д. Пономарева. - К.: Либщь, 1994.
- 256 с.
Терещенко Е.С. Структурно-грамматическая характеристика обращений в языке произведений И. С. Нечуя-Левицкого // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). -№4. Часть 1. - С.513-518.
В статье исследуется специфика обращений, употребляемых на страницах повестей "Кайдашева ст'я" и "Микола Джеря", подается структурно-грамматическая характеристика обращений.
Ключевые слова: украинский язык, речевой этикет, обращение, звательный падеж.
Tereschenko E.S. Structural and grammatical characteristic of treatments in the language works of I.S. Nechuy-Levitskiy // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P.513-518.
The article is devoted to research characteristic of treatments in the stories of I.S. Nechuy-Levitskiy "Kaydasheva sim'ya " and "Mikola Dzherya ", describes the structural and grammatical characteristic of treatments.
Key words: Ukrainian language, speech etiquette, treatment, vocative.
Поступила доредакцп 27.07.2011 р.
