CC BY
181Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.219-230.
Раздел 4. ЭТИКА ЖУРНАЛИСТА И ПРАВОВЫЕ ВОПРОСЫ СМИ
УДК 070:001
СВОБОДА СЛОВА ТА ЖУРНАЛ1СТСЬКА ЕТИКА В УКРА1Н1
Прист упенко Т.О.
1нст ит ут ж урналют ики Ктвського нацюнального утверсит ет у 1м. Тараса Шевченка, м. Ки!в
Анал1зуються актуальш питання журнал1стсько! етики, пов'язаш з политичною ситуащею в кра!ш, свободою слова та законодавчою базою засоб1в масово! шформацп.
Ключов1 слова: журнал1стська етика, свобода слова, цензура, засоби масово! шформацп, шформацшний проспр
Журналютика - профешя вщносно молода: !й трохи бшьше, шж три з половиною столгття, а професшна мораль журналюпв ще молодша. Журналютська етика виникла з усвщомленого досвщу журналюив, !хньо! практично! роботи. Вона з'явилася у зв'язку з необхщшстю подолати суперечносп м1ж потребою людей у сощальнш шформацп та неправильно трактованим поняттям свободи преси, зокрема використанням перюдики для пропагандистського впливу на читач1в, як отр маншулюванню шформащею на початку XVII столгття, коли пресу почали використовувати як зашб управлшня, впливу на аудитора. У Францп "шрий" кардинал Ршелье сам тдбирав шформащю i редагував матер1али для паризько! газети "La gazette". В Англп парламент фактично заборонив публшувати матерiали, не схваленi урядом. У Росп Петро I перетворив "Ведомости Московского государства" зi збiрника дипломатичних повiдомлень в аптацшно-пропагандистський зааб. Першi цензурнi заборони: друкувати, ввозити з-за кордону, перекладати твори укра!нською мовою - спричинили появу моральних норм в укра!нськш журналютищ.
Коли виникае суперечнiсть мiж основним завданням журналiстики i потребою використання !! для пропаганди, порушуються правдивють, чеснiсть, об'ективнiсть, iншi етичнi вимоги в iм'я виконання пропагандистських завдань партш, влади. Виникае необхiднiсть регулювати вщносини журналiстики i суспiльства: влади i журналiстики, стосункiв журналiстiв i читачiв, журналiстiв з колегами, а також поведшку, вчинки журналiстiв.
Спочатку з'явилися неписанi норми цих вщносин i стосункiв. Специфiчнi вимоги журналютсько! етики формувались поступово, з виникненням, розв'язанням моральних конфлiктiв i зловживань журналютами свободою слова, свободою преси.
Журналютсью етичш норми е результатом теоретичного осмислення професшно! моралi й викликанi потребою захисту суспiльних iнтересiв вiд зловживань свободою ЗМ1. Задовго до перетворення журналютики в масову професiю в И сферi виникали моральнi конфлiкти, i вiдповiдно накопичувався досвiд !хнього розв'язання. Наприклад, це вщбито в лисп М. В. Ломоносова до Л. Ейлера i його "Мiркування про обов'язки журналюив при викладi ними творiв, призначенi для пiдтримки волi фшософп", що датуються 1754 роком.
Приводом до "Мiркування" стала неправильна шформащя про роботу М. В. Ломоносова, опублшована в лейпцизькому науковому журнала У вiдповiдь учений написав спещальну дисертацiю. У нiй вш виклав правила, якими, на його думку, повинш керуватися журналiсти. М. В. Ломоносов застер^ае !х вщ зловживання свободою суджень, причину якого вш убачае в тому, що велика частина журналюпв сприймае свою роботу як ремесло i зашб до iснування, замiсть того, щоб поставити собi за мету пошук i дослiдження iстини.
М.В. Ломоносов закликае журналюпв до ретельного розгляду того, про що вони беруться писати, засуджуе неуважнють, недбалють, посшшнють i несумлiннiсть. Осмислюючи конкретний випадок журналютсько! сваволi, автор порушуе у сво!й дисертацп принциповi питання журналютсько! етики. Але норми дш журналюив, обов'язковi зразки !х належно! поведшки з'явилися лише у ХХ столгтп. "Загалом, -пише Д. С. Авраамов, - журналютська мораль i виникае як природна вiдповiдь професшно! групи на прагнення обмежити право отримувати правдиву шформащю вщ можливого свавшля тих, хто цю шформащю вщбирае i поширюе" [1, с. 38].
Журналютська етика посщае певне мюце в системi наук, е свггоглядною, соцiальною, фiлософською наукою, точшше, роздiлом прикладно! фiлософi!, об'ектом дослщження яко! е мораль - система поглядiв i уявлень, норм i оцiнок, що регулюють поведiнку людей.
Журналютика, як професiя синтетична, ввiбрала у свою професiйну етику чимало вимог з шших професiйних етик: наприклад, журналют, як педагог, повинен усвщомлювати, що вiн завжди виховуе шших, тому сам повинен зразково поводитися. Як лшар, журналют повинен пам'ятати, що слово лшуе, ранить i навггь вбивае, тому його, мов лши, треба обережно дозувати, добре обдумавши вш наслiдки впливу. Як правозахисник, журналют повинен захищати людину вщповщно до закону i збирати вербальнi, документальнi свiдчення, що е найкращим доказом i аргументом у журналютському матерiалi. Як суддя, журналют може вершити людськi долк вiд його неправильно прийнятого ршення, оцiнки постраждае невинна особа.
В укра!нському пресознавствi iснуе розбiжнiсть мiж журналiстською етикою як явищем i журналiстською етикою як науковою дисциплшою. Наприклад, О. Кузнецова розглядае !! як журналiстську мораль. Вона вважае, що журналютська мораль ф^уруе як практика втшення етичних норм журналютом пiд час трудово! дiяльностi, а журналютська етика - як наука про професшну мораль журналюта.
Захщш фахiвцi розглядають журналiстську етику скорше як явище, що iснуе на практищ, i як навчальну дисциплшу. Етика журналiстiв, а в широкому розумшш -етика мас-медiа е центральною сполучною ланкою мiж обмежувальною природою iнформацi! (неминуче препарування правди при передачi iнформацi!), характером журналютсько! професп, суспiльною довiрою до мас-медiа та !хньою
вщповщальнютю перед суспшьством. Роджер Блюм уважае, що етика 3aco6iB масово! iнформaцiï - це нормативна система журналютського самоконтролю [2, с. 82-87]. Йорг Пауль Мюллер виводить визначення i основш фyнкцiï етики з неможливосп пiдтримyвaти демократичний лад суспшьства, виходячи лише з буквального тлумачення конститyцiï i зaконiв [3, с. 77-82]. У конкретнш повсякденнш роботi жyрнaлiстiв мае бути присутшм yсвiдомлення змiстy i меж журналютського мандата (мюи) у демократичному сустльства Саме цi поняття охоплюе етика мaс-медia.
Можна сказати, що в громадянському сусшльсга мае дiяти закон рiвновaги сyспiльних i жyрнaлiстських штереив. "Людство мае iнтерес до новин, i журналюти повиннi сповна, чесно i пристойно ïx вiдтворити, - висловлюе свою думку О. Кузнецова. - Журналюти мають iнтерес зробити сенсащю, щоб прославитися, заробити грош^ I вони повиннi мати право досягти свого штересу, не порушуючи право людей на iнформaцiю. Якщо рiвновaгa iнтересiв вiдсyтня, виникае конфл^ iнтересiв, порушуються етичнi вимоги" [4, с. 26].
Професшна мораль журналюта - це не тiльки форма свщомосп, а й моральна поведшка, ïï мотиви, пiдстaви моральних ощнок у виглядi суджень у журналютських мaтерiaлax, морaльнi стосунки з людьми у фаховш дiяльностi, моральний вплив на людей у мiжособовомy й опосередкованому спшкуванш. 1снують тaкi основш компоненти професшно1' морaлi жyрнaлiстa: моральна професшна свщомють, моральна професiйнa поведшка, моральний вплив на рецитенпв, моральна журналютська ощнка у мaтерiaлax.
Специфша об'екта прaцi жyрнaлiстa передбачае високу вщповщальнють перед сyспiльством за свою дiяльнiсть. Тому до жyрнaлiстiв ставлять висок морaльнi вимоги, що як додaтковi морaльнi регулятори 1'х поведшки е специфiчним предметом професiйноï журналютсько1' етики.
Професiйнiй етицi притaмaннi також особливi зaкономiрностi, цiнностi, норми, що не збтаються iз загальною етикою. Журналютика як вид трудово1' дiяльностi, пов'язаний з людиною, мае специфiчнi етичнi обов'язки. Професiйнa жyрнaлiстськa етика - це не вимоги загально1' етики у специфiчниx умовах журналютсько1' дiяльностi, а особливi, загалом не влaстивi всiм професiям, норми i правила, хоча окремi з них притаманш й iншим спецiaльностям.
Мета журналютсько1' етики - сформувати передуем високу моральну сaмосвiдомiсть i поведшку жyрнaлiстa як комплекс освоених ним професшних етичних цiнностей, норм i правил поводження, що вш втшюе у роботi, сaмосвiдомiсть як усвщомлення й оцiнкy людиною сво1'х дш i 1'х резyльтaтiв, думок, почутпв, морального обличчя й iнтересiв, iдеaлiв i мотивiв поведiнки, цiлiснy ощнку самого себе i свого мюця в життi.
Дослiдниця Г. Лазутша [5, с. 72] видiляе три журналютсью процеси: сaмооргaнiзaцiю, самоконтроль i саморегулящю, в яких жyрнaлiст здшснюе свiй моральний вибiр. Жyрнaлiст завжди сто1'ть перед вибором, як виконати свш обов'язок перед народом, редакщею, зважуе, чи люди потребують ие1' iнформaцiï, яку мае на меп висвiтлити редaкцiя, чи нi, що вона 1'м дасть iнтелектyaльно, практично й емоцiйно. В умовах конфл^у iнтересiв жyрнaлiст сaмостiйно робить вибiр. "З морального погляду вибiр буде правильним, якщо журналют критерiем оцшки вибере гyмaнiстичнy природу морaлi", - вважае О. Кузнецова [4, с. 33]. Якщо вибором журналюта керують лише шдивщуальш iнтереси, тодi вш, можливо,
порушить моральш норми. Професшна мораль, що стае часткою свщомосп журналiста, повинна поеднати, узгодити, гармошзувати його суспiльнi, професiйнi й особист iнтереси. Адже суспiльне благо - не самоцшь, воно служить благу особистосп як сво!й кшцевш метi. Прiоритет залишаеться за загальним благом, воно е вищою метою, тому що в ньому - перша умова благополуччя особи, розвиток й юнування яко! неможливi без сустльства. Перевага мае бути за правдивим словом, зображенням i мовленням, щоб допомагати людям зорiентуватись у подiях, осмислити явища. При змш пол^ично! кон'юнктури, у перiоди сощальних потрясiнь професiйний моральний обов'язок журналюта - уникнути розгубленостi, зберегти професшну гiднiсть, не зрадити людей, яю чекають правди. Але те, що сьогодш, на початку XXI столгття, вiдбуваеться в Укра!ш, можна охарактеризувати, м'яко кажучи, як кризу. Кризу не лише самих ЗМ1, а й всього сустльства, яке вже не пам'ятае, що газети та телебачення - це не зашб оствування дш одних i приниження та дискредитацп iнших. "При цьому шкого не засмучуе навiть той факт, що и засоби масово! шформацп, яю ще вчора писали, чи - то говорили: "цей полгтик (партiя, структура тощо) - найкращий взiрець та володар ушх чеснот", сьогоднi з аналогiчним натхненням виливають на нього кубометри бруду... Головний парадокс полягае в тому, що и, хто сьогодш використовуе ЗМ1 для морального знищення опонента, завтра може опинитися на !х мiсцi, - доповiв журналiст Георгiй Гонгадзе у бюро Укра!нського Конгресового Комiтету Америки (УККА) в Нью-Йорку 17 грудня 1999 року [6].
А в якому свпш постануть журналюти: и, кого використали, чи т1, хто дозволив себе використати? Вони хоча б залишаться живими? А чи потрiбне тодi таке життя? Невже, якщо всi одного дня вщмовляться писати за вказiвкою, всiх приставлять до стшки? Проблеми етики журналютики, що укра!нськi журналiсти вирiшують сьогодш на рiвнi життя та смерти - проблеми, якi вже не е вузькофаховими ниш в кра!ш, стають проблемами суспiльства, вiд яких залежить i доля суспiльства та держави. I кожна людина, кожний журналют мае зрозумiти сьогоднi, яю етичнi цiнностi превалюють в його житп.
Етичнi цiнностi - найвищий рiвень узагальнення етичних вимог до журналюта, а етичш норми журналюта - узагальнеш норми поведiнки вищого порядку, шж службовi обов'язки чи правила. "Моральна норма е елементарною формою морально! вимоги, певним взiрцем поведшки, що вщбивае усталенi потреби людського ствжиття i вiдносин та мае обов'язковий характер" [7, с. 80]. Не лише для журналюта, а й для кожно! людини.
Принципами професшно! моралi називають загальш етичнi вимоги. Виходячи з гуманютично!, демократично! концепцi! журналiстики, це - свобода ЗМ1, правдивiсть, об'ективнiсть, сощальна вiдповiдальнiсть, повага до демократичних щнностей, поряднiсть.
О. Кузнецова видiляе таку низку-iерархiю етичних вимог до журналюта:
- етичш цшносп журналiста;
- етичш норми журналюта;
- службовi етичш обов'язки i заборони;
- етикетш правила поведiнки [8, с. 22].
Ушверсальними етичними вимогами е етичш цшносп, що допомагають журналютам зайняти певну позицiю, висловити думку, дати оцшку. Вони е
мотивами поведiнки, вибору журналюта. До моральних цшностей журналiстiв, зокрема, належать правдивють, об'eктивнiсть, чеснють, сощальна вiдповiдальнiсть i поряднiсть. Етична цшнють для журналiста - позитивна властивють, еталон, що виконуе роль повсякденного орieнтира в оцiнцi людей, колективiв, груп, органiзацiй, фактiв, подiй, явищ, краш, нацiй. Журналiст постiйно перебувае в цшнюно-оцшних вiдношеннях до предмета шзнання й вiдтворення на вшх етапах творчостi, використовуючи будь-який загальний чи фаховий метод. Цг вщносини iндивiдуальнi, хоча мають в основi цiннiснi принципи, зафiксованi в мiжнародних, нацiональних документах з журналiстськоï етики.
Свщому дiяльнiсть журналiста значною мiрою зумовлюе система цiннiсноï орiентацiï його як особистосп. Цiннiсне уявлення людини виражаеться в ïï iдеологiчних, полгтичних поглядах, дотримуваннi норм етики. Усе це е складником духовного "я" кожного журналюта, що формуеться тд час виховання, самовиховання, освпи, самоосвпи i повсякденно1' практики. У житп постшно вiдбуваеться зiткнення полiтичних, щеолопчних, культурологiчних, моральних та iнших позицш, i зробити правильний вибiр журналiстовi допомагае знання етичних цiнностей. Дотримуючись погляду О. Кульчицького [9, с. 128-129] про концепщю верховенства свгту вартостей над свiтом дiйсностi та трактуючи економiчну кризу, кризу культури як висунення економiчних i техшчних вартостей на перший план в iерархiï цiнностей, що призвело до спустошення скарбницi та людини, вважаемо, що мiж цивiлiзацiйними i духовними цiнностями повиннi iснувати узгодженiсть, рiвновага, консенсус. Нiякими економiчними, полiтичними, щеолопчними потребами не можна виправдати моральну провину журналюта.
Отже, що дае право людиш займатись журналютикою? Перш шж iти працювати глашатаем свободи, потрiбно мати початкову базу - душевш якостi. Мало вмiти гарно писати, потрiбно мати свою i лише свою громадянську позищю. А вона базуеться на духовносп. Перш шж iти в журналiсти i щось повiдомляти, треба мати, що сказати людям, розумгти не лише економiчнi чи полiтичнi процеси, а й духовш явища, знати та мати в серщ християнськi засади. З морально!' позици вже випливае громадянська позищя. Тут знов ще мова про духовне та професшне самовиховання та саморегулювання.
Журналiстська етика - це самостшна професiйна, прикладна наука, що вивчае особливосп, закономiрностi, етичнi цшносп, норми та правила 1х застосування у фаховш дiяльностi, вона е свгтоглядною основою журналiстськоï творчостi. До професiйноï етики належать тi самi роздiли, що й до загальноï етики: професiйна етологiя, аксiологiя журналютики й деонтолопя журналiстики.
Журналiстська етика як самостшна наука формуеться на основi етики загальноï та журналютикознавства. 1нтегруючи двi науки, що стали ïï своерщним теоретичним фундаментом, журналютська етика активно вбирае все нове, що нагромаджуеться у сумiжних гумаштарних науках: психологiï, логiцi, соцiологiï та ш. Професiйна журналiстська етика своерщно використовуе, поповнюе, а не об'еднуе журналютикознавство й загальну етику. Це окрема галузь, що мае свш предмет -професшну мораль журналютв. Журналютська професшна мораль виступае як практика втшення етичних норм журналютом пiд час виконання фаховоï роботи.
Щоб зробити правильний моральний вибiр, вiддати перевагу вищiй моральнiй цшносп, журналют повинен знати i розумгти природу етичних дш. Етична цшнють
для журналюта - позитивна властивють, еталон, що виконуе роль повсякденного орiентира в ощнщ людей, колективiв, груп, органiзацiй, факпв, подiй, явищ, кра!н, нацiй та ш.
Дослiдники у галузi мас-медiа визначають як етичнi цiнностi таю категори:
1. Загальнолюдськi: людина, свгг, мир, життя, злагода, справедливiсть, доброчиннють.
2. Нацiональнi: нацiя, нацiональна культура, нащональна полiтика, нацiональна держава.
3. Етшчш: етнос, етнiчна культура, iсторiя етносу.
4. Професiйнi журналiстськi: свобода слова, правдивють, чеснiсть, справедливiсть, вщповщальнють, професiйна солiдарнiсть, неупередженiсть, поряднiсть.
5. 1ндивщуальш: самовдосконалення, самозбереження, самовiдданiсть, лицарство, шляхетнють, вiдвага, спiвчуття, доброта, любов до ближнього, совють, пошана, щирють [4, с. 50].
Саме журналютська мораль, побудована на гуманютичних етичних щнностях, нормах i правилах, е засобом перетворення журналютсько! етики як теори в життя, утвердження гуманютичних засад у журналютськш практищ як частиш соцiально! дiйсностi. У перехщний перiод до демократi! вiра та духовнють становлять етичну цiннiсть, що може об'еднати класов^ нацiональнi, партшш та конфесiйнi iнтереси з метою захисту людини та !! свобод. Етичш цiнностi журналiстiв демократичного суспшьства грунтуються на свободi засобiв масово! iнформацi!, що мають право автономно визначати свою волю. "Боротьба за демократда чи боротьба пiд лозунгами демократп, - вважае Генрiх Юшкявiчюс, заступник Генерального директора ЮНЕСКО, - завжди боротьба за свободу засобiв масово! iнформацi! чи боротьба тд лозунгами свободи преси" [10, с. 4].
Свобода ЗМ1 е щннютю, обов'язковим елементом демократi! й необхщною умовою забезпечення свободи слова у ЗМ1, свободи iнформацi! у ЗМ1, свободи оцiнки у ЗМ1, !х полiтичного, iдеологiчного, економiчного й шформацшного плюралiзму. Свобода ЗМ1 - основа вах демократичних свобод. Права i гарантi! свободи ЗМ1 в Укра!ш знайшли пiдтвердження в укра!нському законодавсга. Отже, свобода ЗМ1 - це полггична, правова й етична щннють.
Журналiсти мають вiдстоювати у сво!й дiяльностi демократичну концепцiю свободи ЗМ1, що з'явилася пiд час Французько! революцi! (як свобода преси) i грунтувалася на трьох основних постулатах: вщокремлення новин вiд коментарiв; доступу до урядово! iнформацi!; вiдсутностi цензури.
Цi постулати демократично! концепцi! свободи ЗМ1 вiдображенi в законах Укра!ни. Доступ до урядово! iнформацi! знайшов утiлення у ст. 2 Закону "Про порядок висвгглення дiяльностi оргашв державно! влади та органiв мюцевого самоврядування в Укра!нi засобами масово! шформацп", де зазначено: "Засоби масово! шформацп Укра!ни вiдповiдно до законодавства Укра!ни мають право висвiтлювати вш аспекти дiяльностi органiв державно! влади та оргашв мюцевого самоврядування. Органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування зобов'язаш надавати ЗМ1 повну шформащю про свою дiяльнiсть через вщповщш шформацшш служби органiв державно! влади та оргашв мюцевого самоврядування, забезпечувати журналютам вшьний доступ до не!, крiм випадкiв, передбачених
Законом Укра!ни "Про державну таемницю", не чинити на них будь-якого тиску i не втручатися в !х виробничий процес" [11].
Крiм того, право на доступ до урядово! iнформацi! вiдображено у ст. 26 Закону "Про друковаш засоби масово! шформацп (пресу) в Укра!ш", де зазначено, що журналют мае право: "1) на вшьне одержання, використання, поширення (публшащю) та збертання iнформацi!; 2) вiдвiдувати державш органи влади, органи мiсцевого i регiонального самоврядування, а також тдприемства, установи й органiзацi! та бути прийнятим !х посадовими особами" [12, с. 102].
Вщсутнють цензури гарантуе ст. 2 Закону "Про друковаш засоби масово! шформацп (пресу) в Укра!ш": "Друковаш засоби масово! шформацп е вшьними. Забороняеться створення та фшансування державних оргашв, установ, оргашзацш або посад для цензури масово! шформацп.
Не допускаеться вимога попереднього погодження повщомлень i матерiалiв, яю поширюються друкованими засобами масово! шформацп, а також заборонено поширення повщомлень i матерiалiв з боку посадових ошб державних органiв, пiдприемств, установ, оргашзацш або об'еднань громадян, ^м випадюв, коли посадова особа е автором поширювано! iнформацi! чи дала штерв'ю" [12, с. 93].
Подп останнiх рокiв довели, що на захист свободи слова мають стати самi журналiсти, адже жодна державна шститущя практично цим не ошкуеться. Полiтична позицiя журналiста, правдиве слово в прес нерiдко коштують журналiстовi здоров'я чи життя. Тому надто актуальним е запитання: чи в змозi правоохороннi органи захистити журналютв?
Стаття 15 Конституцi! Укра!ни забороняе цензуру. Тобто попереднш перегляд творiв, п'ес, телерадiопрограм, кореспонденцiй з метою нагляду "заборонено" (саме так тлумачать сучасш словники термiн "цензура"). Але цензура як зашб обмеження поширення небажано! iнформацi! мае найрiзноманiтнiшi легалiзованi форми, якi не пiдпадають шд таке тлумачення (вiйськова цензура, науково-техшчна експертиза тощо). Особливою ситуацiею в Укра!ш е пiковi сплески цензури шд час виборчих кампанiй. Це найбшьш вiдчутно в регiонах, де обмежена кшькють незалежних видань, а доступ до радю i телебачення жорстко регламентуеться державними адмшютращями. Ситуащя в Укра!нi настiльки складна, що виправити !! за короткий час неможливо. Але деяких заходiв ужити необхiдно. Це, насамперед, пiдвищення рiвня цехово! солiдарностi журналiстiв з висвгтлення порушень свободи та створення неформальних комгтетв швидкого реагування преси на дп посадових осiб i владних структур з обмеження цих прав, що дозволило б надавати сторшки популярних видань i ефiр для захисту журналiстiв. Гарантом свободи слова у демократичнш державi е вщповщш закони.
Проте iснуе величезна проблема недосконалосп сучасного укра!нського законодавства. Зокрема, недосконалють iнформацiйного законодавства у статтях захисту журналiстiв дозволяе безкарно дiяти убивцям на замовлення, вiдстрiлювати надто допитливих, принципових "охоронщв слова". I поки перша, друга, третя влади не усвщомлять, що протидiяти розгулу безладдя, безчинства, оргашзованш злочинностi без шдтримки "четверто! влади" неможливо, доти Укра!на не стане цивiлiзованою демократичною державою. Бо, хоч журналютв i вбивають, залишаеться !хне слово ютини, думка, посiяна у людських душах.
Як вщомо, свобода ЗМ1 - основа вшх демократичних свобод, що повинна знайти вщображення в Конституци та юридичних законах держави. Коли держава не гарантуе свободи ЗМ1, то всi iншi свободи перебувають пiд загрозою, як сама демократа i суспiльство. Це те, що вщбуваеться сьогоднi. Показовою е цитата з виступу Серия Головатого на радю "Свобода": "Коли я був в Парижi на початку грудня i одному консьержу в готелi розказував, що в Укра!ш президента пiдозрюють в оргашзацп викрадення журналiста, то вiн каже: "Як, президент? Тдо вiн кшчена людина. Тодi йому кiнець". Я сказав: "Укра!на - то не е Франщя... Я тобi заздрю, що ти живеш в такому суспшьсга i, працюючи консьержем в двозiрковому готелi, знаеш, що кшець тому президенту, який причетний до зникнення, вбивства чи переслщування журналюта. Але Укра!на - це трошки шше". Така розмова з консьержем була пов'язана з тим, що в мене тсд були тдозри, що за мною стежили, i я мусив йому сказати, чому я запитував, хто був у тому готел^
Я не думаю, що в суспшьств е байдужють до справи, яка зараз виникла в Укра!ш. Думаю, що суспшьство за роки дiяльностi Кучми залякане бшьше, нiж воно було залякане за роки режиму Горбачова. I тому внутршнш отр, внутрiшнiй протест i внутрiшня готовнiсть суспiльства сприйняти, що Кучма причетний до зникнення журналюта Гонгадзе на 90 вщсотюв, е. 1нша справа, чи суспшьство готове висловити цей протест i чи воно готове позбутися деспота, диктатора, особи, яка забезпечила машину знищення людей, машину переслщування журналюпв, яю ш в чому не винш. Бо полiтики, депутати е нолями влади, а журналiсти - це т^ хто несуть слово. I якщо Кучма за роки свого президентства створив систему знищення тих тшьки, хто говорить?! Звичайно, що суспшьство повинне накопичити енерпю, ту масу супротиву, щоб позбутися цього диктатора. Ми не можемо дал^ не повинш тертти цього" [13].
Якщо уряд крокуе у напрямi диктаторства, то першi свободи, яю обмежують, або лiквiдують, - це свобода ЗМ1. Хоча наша iсторiя знае приклади, коли в сталшськш Конституцi! 1936 року i в брежневськiй 1978 року свобода преси лише лицемiрно декларувалася. Iсторiя дае нам урок: свобода преси в демократичнш правовiй державi повинна мати вш етапи втiлення. Коли мова заходить про проблеми зi свободою преси, провщники держави здивовано розводять руками i переможно вказують на кiлькiсть видань, що начебто репрезентують рiзноманiття думки та шформацп. Бшьше того, як приклад демократп вони наводять наявнють в Укра!ш навiть опозицiйно! преси. Справдi, в Укра!ш е чимало видань, яю iз задоволенням друкують критичнi матерiали на адресу влади. Як правило, це партшш видання лiво! або право! орiентацi!, однак наявнiсть опозицшно! преси не може бути достатшм аргументом на користь свободи шформацп. Як стверджуе досвщ, у цих виданнях не менше контролю i цензури, нiж у пiдконтрольних олтархам ЗМ1. Яскравим прикладом тако! ситуацп може стати вiдома укра!нська газета "День", яка в перюд перебування !! патрона, Свгена Марчука, в опозицп була вiдома своею критичнютю щодо дiй виконавчо! влади та особисто Президента. З призначенням С. Марчука тсля першого туру на посаду Секретаря РНБОУ газета рiзко змшила свою позищю, а кшька провiдних журналiстiв добровiльно залишили !! редакцiю.
У принципi, така вже доля партшних видань - змшювати сво! погляди разом зi сво!ми лiдерами, i це нормально. Проблема в тому, що суспшьство не мае видання,
яке б ощнювало стан справ у держaвi незалежно вщ того, яка нaдворi полiтичнa погода.
Склалась така ситуащя, коли чггко видно ту межу, де завершуеться демокрaтiя i починаеться диктатура. Диктатура не обов'язково пролетaрiaтy чи одше1" особи, це -диктатура системи. Системи, для яко1' немае рiзницi, хто перебувае при влaдi, i яка не хоче визнати, що в краш юнують права, а не лише обов'язки.
Реальна свобода преси у перюд гласносп стала важелем для руйнування тоталитарно!' держави. Незалежна преса не була пщпорядкована держaвi та компaртiï. Якщо в перехщний перiод, який затягнувся, безвщповщально ставитися (свiдомо чи несвiдомо) до свободи ЗМ1, вона може стати важелем для руйнування паростюв громадянського суспшьства. Етичш порушення в прес можуть цьому сприяти.
В Укрaïнi свобода ЗМ1 вперше знайшла законодавче закршлення у Зaконi Украши "Про друковаш засоби масово1' iнформaцiï (пресу) в Украш", пiдписaномy Президентом Украши Леонщом Кравчуком 16 листопада 1992 року. У ст. 2 сформульовано розгорнуте поняття свободи преси, що означае свободу слова, свободу вислову, свободу шформацп, свободу преси та заборону цензури. Це було i залишаеться прогресивним трактуванням свободи ЗМ1. Проте у цьому закош не знайшли вiдтворення положення ст. 19 Загально1' деклaрaцiï прав людини, право приватно!' влaсностi на ЗМ1 та свободу економiчноï дiяльностi в сферi ЗМ1. Проголошена в зaконi свобода економiчноï сaмостiйностi не тотожна свободi економiчноï дiяльностi. Саме свобода економiчноï дiяльностi - запорука економiчноï сaмостiйностi, а не державна пщтримка ЗМ1, хоча Конститущя Украши, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, закршила у ст. 34 свободу слова, поглядiв, переконань, шформацп та свободу думки як суб'ектне право, однак у Конституци немае статей про свободу ЗМ1, масово!' шформацп, хоча щ свободи були закршлеш у Закош Украши "Про дрyковaнi ЗМ1 (пресу) в Укрaïнi" ще 1992 року. Чи не е це обмеженням свободи масово!' шформацп?
Сощальна вщповщальшсть жyрнaлiстa е другою за важливютю етичною цiннiстю, вiдповiдно до яко1' жyрнaлiст зобов'язаний забезпечувати право громадян на шформащю i нести вщповщальшсть перед читачами й суспшьством загалом за змют сво1'х повщомлень, своечaснiсть i достовiрнiсть iнформaцiï.
Журналют не повинен маншулювати громадською думкою, використовуючи засоби масово!' iнформaцiï, не кажучи вже про пропаганду насильства, жорстокосп, вiйни, розповсюдження порногрaфiï, розпалення релшйно!', расовой нaцiонaльноï i сощально1' нетерпимостi, що е не тшьки аморальним, а й порушуе закон. Навпаки, вш повинен вiддaвaти перевагу загальнолюдським щнностям: зобов'язаний законом поважати права i гщнють yсix нацш i людей незалежно вiд стат^ раси, нaцiï, релiгiйниx поглядiв й щейних переконань.
1нколи жyрнaлiсти поводяться нечемно, вдаються до приниження представниюв iншиx нaцiй, зaмiсть того щоб поставити на перше мюце мету - зберегти мир за будь-яких умов.
Вщповщно до ст. 13 Мiжнaродного пакту про громадянсью та полггичш права, на прaцiвникiв мaс-медia покладаються великi обов'язки i вщповщальшсть за користування правом свободи слова, однак в iм'я збереження миру, безпеки, культури людства пакт окреслив обмеження у користуванш цим правом.
Правдивють i об'ективнють - це третя професшна етична цшнють журналюта, що зобов'язуе його висвГтлювати точну й правдиву шформащю, адекватно представляти сощальш процеси i проблеми, сприяти об'ективному вiдображенню плюралiзму думок. Журналiст не мае права приховувати суспшьно значущу iнформацiю, перекручувати факти. Ця етична цшнють як обов'язок журналюта знайшла свое правове закршлення у ст. 26 Закону "Про друковаш засоби масовоï шформацп (пресу) в Украш". Водночас журналют зобов'язаний "вщмовлятися вщ доручення редактора (головного редактора) чи редакци, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону" [12, с. 103].
Чеснють - четверта етична цшнють журналюта, що забороняе маншулювати громадською думкою, приховано обманювати читачГв, радiослухачiв, телеглядачiв. Журналiстовi заборонено користуватися перевагами свого фаху для власних штерешв чи iнтересiв рщних, друзГв, колег. У Законi "Про друковаш засоби масовоï iнформацiï (пресу) в Украш" (ст. 26) зазначено: "Журналют несе вщповщальнють у межах чинного законодавства за перевищення сво1х прав i невиконання обов'язюв" [12, с. 104], що дае шдставу стверджувати про збГг етичноï та правовоï норм щодо перевищення сво1х прав i невиконання обов'язюв.
Професiйна етика забороняе переслщувати, зводити рахунки, вдовольняти груповГ чи авторськi амбiцiï через ЗМ1. Журналiст не мае права розголошувати джерело iнформацiï, якщо його про це просили. Дана цшнють як обов'язок закршлена у Закош "Про друковаш засоби масовоï шформацп (пресу) в Украш" (ст. 26). Журналют повинен поважати права iнтелектуальноï власност й авторськi права. Дифамащя, заавторство, плагiат суперечать чесностi журналюта. Назваш моральнi норми також збГгаються з правовими.
Поява нових шформацшних продукпв у краïнi здебiльшого зорiентована на виконання завдань полГтичного характеру в штересах засновникiв, державних кураторiв або фiнансових груп. Тому фактично вс телерадiоканали та переважна бшьшють друкованих ЗМ1 розподiленi мГж впливовими фшансово-полгтичними колами. ЗМ1 стають важливим елементом полГтичного капiталу, доводять "кориснють" фiнансово-полiтичних угруповань для влади, перетворюються на засоби масовоï пропаганди.
За умов, що склалися, журналюти центральних видань не можуть почувати себе вшьними у висвгтленш суспГльно-полГтичних подш у краïнi. Це знижуе довГру до представникiв мас-медГа. Попри значну кшькють журналГстГв, вГдчуваеться брак професюналГв високого рГвня (попит на яких вщчутно зростае в перГод виборчих кампанш). Це породжуе практику переманювання журналГстГв з одного ЗМ1 до шшого, запрошення журналГстГв з шших кра1н. На жаль, кращГ вгтчизняш фахГвцГ залишають полГтичну журналГстику, переходять до Гншо1, наприклад, розважальноï сфери. ПомГтно зростае й кГлькГсть аношмних публГкацГй: користуючись псевдонГмом, журналГсти (а також пересГчш громадяни, державнГ службовщ) намагаються донести до громадськостГ шформащю з найгострших проблем i водночас уникнути можливих утисюв.
1снуе проблема поширення неправдивоï або конфiденцiйноï шформацп про особу без ïï згоди. В Украш поширена практика замовних статей з метою дискредитацп окремих громадян i посадових осГб, в яких оприлюднюеться свщомо неправдива або конфщенцшна шформащя.
Неправдива шформащя i так званий "компромат" активно поширюються через штернет; для цього створюються навггь спецiaлiзовaнi web-сайти.
Поряднiсть - етична щннють жyрнaлiстa, що зобов'язуе берегти мораль суспшьства, особливо дггей та юнацтва, забороняе використовувати нецензурну лексику, лаятися, вщтворювати порногрaфiчнi зображення чи тексти, шшим способом порушувати етичш норми. Жyрнaлiст мае право вщмовлятися вiд виконання завдання, якщо воно суперечить його моральним переконанням i законодавству. Вiдповiдно до ст. 26 згадуваного Закону журналют мае право вщмовлятися вщ публшацш мaтерiaлy за власним пiдписом, якщо його змют тсля редaкцiйноï правки суперечить особистим переконанням автора. Для втшення принципу порядностi в жyрнaлiстськiй дiяльностi жyрнaлiстaм заборонено втручатися в особисте, штимне життя людей без 1'х згоди.
Морaльнiсть кожного окремого журналюта i е на сьогодш найголовшшою проблемою в мaс-медia, тому що хтось повинен буде наважитись, хтось мае пщняти моральний рiвень усього суспшьства, щоб воно почало розумгги, де правда, а де брехня, та мало гщнють не дозволити знущатися над собою; щоб самому соб^ украшському журналютов^ не дозволяли гратися i заробляти "на кютках Гп", як то робить влада...
Список лггератури
1. Авраамов Д.С. Профессиональная этика журналиста. - М.: Мысль, 1991. - 158 с.
2. Блюм Р. Етика засоб1в масово! шформацп: проблематика та практика // Сучасне та майбутне в плюралютичному суспшьств1 / За ред А. З. Москаленка та ш. - К. : Центр вшьно1 преси, 1999. - С. 82-87.
3. Мюллер Й. П. Що таке етика мас-мед1а? / Сучасне та майбутне в плюралютичному суспшьств1 / За ред А. З. Москаленка та ш. - К.: Центр вшьно1 преси, 1999. - С. 77-82.
4. Кузнецова О.Д. Журналютська етика та етикет: основи теорп, методики, дослщження трансформацп незалежних видань Украши, регулювання моральних порушень: Монограф1я. - Л.: Свгг, 1998.
5. Лазутина Г.В. Технология и методика журналистского творчества: Метод. указания.
- М.: Изд-во МГУ, 1988.
6. Гонгадзе Георгш. Куди пливе "Титашк" украшсько1 журнал1стики? // Укра1нська правда.- ©Брама.
7. Малахов В.А. Етика: Курс лекцш. - 2-ге вид., перероб. i доповн. - К.: Либщь, 2000.
8. Кузнецова О.Д. До проекту Кодексу етики журналюта Украши // Укр. журналютика: ютор1я i сучаснють: Вюн. Льв1в. ун-ту. Сер. Журналютика. - 1997. - С. 21-25.
9. Кульчицький О. Основи фшософп i ф1лософських наук. - Мюнхен; Льв1в, 1997.
10. Юшкявичус Г. Предисловие // Законодательство Российской Федерации о СМИ.
- М.: Фирма Гардарика, 1996.
11. Законодавство // Голос Украши. - 1997. - 14 лист.
12. Украша: шформащя i свобода слова: Зб. законодавчих акпв, нормативних докуменпв та статей фах1вщв / Упоряд. А. М. Затворний. - К.: Молодь, 1997.
13. Головатий Сергш. Радю Вшьна Свропа / Радю Свобода. - 2001. - 9 ач.
- http://www.rferl.org/
Прист упенко Т.О. Свобода слова и журналистская этика в Украине
Анализируются актуальные вопросы журналистской этики, связанные с политической ситуацией в стране, свободой слова и законодательной базой средств массовой информации Украины.
Ключевые слова: журналистская этика, свобода слова, цензура, средства массовой информации, информационное пространство
Pristupenko T.O. Freedom of speech and journalistic ethics is in Ukraine
In the article it is analyzed the actual problems of journalistic ethics related to political situation in the state, freedom of speech as well as legislative basis of mass media.
Key words: journalistic ethics, freedom of speech, censorship, mass media, informational space
Пост упила до редакци 28.08.2008 р.
