CC BY
63
7. Холостова Е. И. Профессионализм и духовно-нравственный портрет сощального работника. —
М.: Союз, 1993. — 128 с.
8. Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность: теория, эксперимент, тренинг. — М.: Изд-во
Моск. соц.-психол. ин-та; Воронеж: Изд-во «МОДЕК», 2004. — 600 с.
Людмила НАГОРНЮК РОЛЬ МЕД1АОСВ1ТИ У ШДГОТОВЩ МАЙБУТН1Х ЖУРНАЛ1СТ1В
У статтi йдеться про можливостi використання засобiв медiаосвiти в iншомовнiй пiдготовцi студентiв факультету журналiстики. Констатовано, що друковаш ЗМ1 е не тшьки джерелом соцюкультурних знань, а й самостшними об 'ектами кра'шознавства.
Посилення европейських ор1ентац1й Украши неминуче веде до зростання рол1 шоземно1 мови у журналютськш професи. 1ноземна мова для сучасного журналюта — це знаряддя професшно! д1яльност1 i професшного шзнання. За допомогою цього шструменту вш може д1яти, переконувати, створювати сприятливу атмосферу для професшно! комушкаци, розум^и культуру i мешаштет шшого народу. При цьому виявляеться протир1ччя м1ж сощальним замовленням суспшьства на журналюпв з володшням одшею чи кшькома шоземними мовами, з одного боку, та реальними, не повшстю адекватними сучасним вимогам, умовами процесу тдготовки таких фах1вц1в, з шшого. Це породжуе пошук нових шлях1в i технологш у сфер1 шшомовно1 подготовки майбутшх журналюпв, зокрема щодо формування шшомовно1 професшно1 комушкативно1 компетентносп (1ПКК). Перспективним у цш галуз1 е використання у навчальному процес засоб1в мед1аосв1ти.
Сьогодш немае необхiдностi переконувати, що мед1аосв1та е важливим елементом осв1ти загально!. Зародившись як наука у 60^ роки ХХ ст. у багатьох кра!нах свiту (Велика Бриташя, США, Канада, Австралiя, Франщя та iн.), медiаосвiта успiшно поширилась у всi кутки нашо! планети. В Укра!ш вона тiльки розпочинае свою юторда. Вiд 2003 р. оргашзовуються конференци, «круглi столи» та з'являються публшаци, присвяченi цiй тематищ. Серед тих, хто зробив чи робить свш внесок у розвиток медiаосвiти, варто назвати насамперед зарубiжних науковцiв Ж. Гоне, К. Ермелена, Бр. Кокса, Б. Дункана, Кр. Ворснопа, М. Маклюена; росшських — Й. Усова, С. Пензша, А. Шаршова, О. Федорова, Л. Зазнобшу, I. Челишову; вiтчизняних — Г. Онкович, Ю. Чернявську, I. Чемерис, Б. Потятиника й ш.
Мета статт — визначити шляхи використання засобiв медiаосвiти в iншомовний шдготовщ студентiв на факультетах журналiстики.
У сучасному науковому свiтi пiд медiаосвiтою розумiють напрямок у педагогiцi, який вивчае закономiрностi масово! комушкаци (преси, телебачення, радiо, кiно, вiдео). Основш цiлi медiаосвiти: пiдготувати нове поколшня до життя у сучасних шформацшних умовах, до сприйняття рiзноманiтноl шформаци, навчити людину розумiти И, усвщомлювати И вплив на психiку, оволодiвати способами спiлкування на основi невербальних форм комушкаци за допомогою техшчних засобiв [11, 5].
Подiляють медiаосвiту на наступнi основнi напрямки:
- медiаосвiта майбутнiх професiоналiв — журналю^в (преса, радiо, телебачення, 1нтернет), кшематографю^в, редакторiв, продюсерiв та iн.;
- медiаосвiта майбутнiх педагогiв в ушверситетах та iнших вищих навчальних закладах (ВНЗ), в процес пiдвищення квалiфiкацil викладачiв ВНЗ i шкiл на курсах з медiакультури;
- медiаосвiта як частина загально1 освiти учшв загальноосвiтнiх шкiл i студентiв ВНЗ (яка, вщповщно, може бути штегрованим з традицiйними дисциплiнами або автономним навчанням (спецiальним, факультативним, гуртковим тощо);
- медiаосвiта в установах позашкшьно1 освiти i центрах дозвiлля (будинках культури, центрах позашкшьно1 роботи, естетичного i художнього виховання, в клубах за мюцем проживання i т. д.);
- дистанцшна медiаосвiта школярiв, студентiв i дорослих за допомогою телебачення, радю, системи 1нтернету;
- самостiйна медiаосвiта (вона теоретично може здшснюватися безперервно протягом всього життя людини) [6, 28-29].
Розроблеш в Роси моделi медiаосвiти можна роздiлити на освiтньо-iнформацiйнi (охоплюють вивчення теорп i ютори, а також медiамови), виховно-етичнi (моральна, релшйна i фiлософська проблематика у медiаматерiалi), практико-утилiтарнi (практичне вивчення i застосування медiазасобiв), естетичнi (розвиток художнього смаку та анатз творiв медiакультури) i моделi розвиваючого навчання (основний акцент робиться на розвиток сприйняття, уяви, критичного мислення щодо медiатекстiв будь-якого типу i т. д.). Актуальними i найбiльш продуктивними в сучасних умовах, на думку росшського вченого О. Федорова, е моделi медiаосвiти, розробленi Ю. Усовим, А. Сшчкшим, Л. Зазнобiною, А. Шарiковим i iншими вiдомими педагогами-дослiдниками [12, 88-89].
Найбшьш цiкава для нашого дослщження модель штегровано1 медiаосвiти, запропонована Л. Зазнобшою [5]. Суть ще1 моделi полягае в штеграци медiаосвiти з гумаштарними та природничими шкiльними дисциплшами з метою пiдготовки школярiв до життя в шформацшному середовищi шляхом тдсилення медiаосвiтньоl аспектностi при вивченш рiзних навчальних дисциплiн.
Утiм, на нашу думку, недоцшьно обмежувати застосування ще! моделi тiльки у шкшьнш практицi. Французький дослiдник Ж. Гоне, зокрема, медiаосвiтню практику у свош кра1ш представляе в такiй послщовносп: «ЗМ1 в початковiй школЬ>, «Мас-медiа в коледжЪ>, «ЗМ1 в лще1», «ЗМ1 в професiйному лще1», «ЗМ1 в ушверситетЬ> [4].
Повертаючись до згадувано1 моделi, зазначимо, що, як вважае Л. Зазнобiна, при штеграци медiаосвiти у шкiльнi навчальш дисциплiни цiлi медiаосвiти потрiбно конкретизувати до рiвня навчальних завдань предмета, який викладаеться. 1накше кажучи, потрiбно знаходити якомога бiльше точок дотику навчального предмета i «зовнiшнiх» шформацшних потокiв, а також забезпечувати !х пересiкання. Потiм необхiдно ставити i вирiшувати тi медiаосвiтнi завдання, яю дозволяе навчальний матерiал [5, 2].
Педагоги, котрi займаються впровадженням медiаосвiти, говорять про вiдповiднi освiтнi технологи, за допомогою яких можна втшити в життя згадуванi моделi. Проте Г. Онкович вважае, що !х можна об'еднати одним термiном — медiадидактика [8, 29]. Вiдповiдно медiадидактика складаеться з технологiй окремих дидактик — пресодидактики, мультимедiадидактики (у т. ч. штернетдидактики), теледидактики, юнодидактики тощо.
Обсяг статтi не дозволяе висв^лити весь спектр ди медiадидактики у формуванш шшомовно1 професшно1 комушкативно1 компетентност майбутнiх журналiстiв, тому ми розглянемо лише друковаш засоби масово1 шформаци (ЗМ1).
Хоча питаннями пресодидактики i пресолiнгводидактики займалися i продовжують займатися втизняш та зарубiжнi науковцi, ми вважаемо, що використання друкованих матерiалiв ЗМ1 в аудиторп майбутнiх спещалюив повинно мати свою специфiку залежно вiд майбутнього фаху.
Перiодична преса, що поеднуе газетнi та журнальнi матерiали, традицшно е одним з основних засобiв у системi масово1 шформаци i пропаганди. Будь-який твiр газети чи журналу (стаття, репортаж, коментар, рецензiя i т. д.) становить завершений за змютом i формою цшсний текст. Поняття «текст» у нашому дослiдженнi розглядаеться широко i включае як словесний, так i несловесний (малюнки, таблицi, карти, графiки, фото) текст. За сво1м характером читання публщистичних текстiв е опосередкованою масовою комушкащею, оскiльки остання — це певна форма сощально1 комунiкацil у суспшьсга, що опосередкована рiзними видами масово1 iнформацil (в нашому випадку — публщистичними текстами) та при якш група адресатiв висловлювання не обмежена i персонально не визначена [1, 183]. Читання шшомовних текс^в у сучаснiй методичнiй науцi розглядаеться як мiжкультурна взаемодiя/дiалог мiж читачем та автором тексту, котрi е представниками рiзних лiнгвосоцiумiв [2, 13]. Отже, робота студентiв з шшомовними друкованими матерiалами ЗМ1 е опосередкованим видом мiжкультурноl комунiкацil.
В англомовнш та нiмецькомовнiй публiцистицi виокремлюють щонайменше десять жанрiв (передова стаття, хрошка, кореспонденцiя, стаття, коментар, репортаж, фельетон, штерв'ю, рецензiя, глоссе). З точки зору використання !х у процеш пiдготовки журналiстiв вони
не рiвноцiннi. Найдоцiльнiшою для формування 1ПКК майбутнього журналiста нам бачиться стаття. Пщ газетною (журнальною) статтею ми p03yMÎeM0 рухому текстову модель, яка поеднуе двi зовшшньо протилежнi, але внyтрiшньо взаемодоповнюючi тенденцп iнформативностi та оцiненостi, i характеризуеться вiдносно лiнiйною короткiстю, абсолютною заюнченютю та чiткою завершенiстю стосовно заголовка [7, 113]. Вона базуеться на ч^кому розвитку конкретно!' думки, що шдкршлюеться системою аргyментiв i факпв та отримуе кiнцеве вираження в системi узагальнень i висновкiв, яю спрямованi на досягнення конкретних результат [10, 110].
Багатофyнкцiональнiсть перiодичноï преси дозволяе широко використовувати ïï у шдготовщ жyрналiстiв на заняттях з iноземноï мови .
Розглянемо детальшше можливостi цього засобу щодо формування кожного компонента 1ПКК майбутнього журналюта.
На нашу думку, матерiали друкованих ЗМ1 мають невичерпний потенцiал у формуванш якостей, знань, умшь i навичок та здiбностей майбутнього журналюта-професюнала, тобто у формyваннi його професiйноï компетенцiï.
У результатах проведеного нами анкетування громадськостi щодо рис журналюта велика кшькють респондентiв (19%) вказала на те, що жyрналiст повинен бути насамперед високоерудованим. Важливiсть ще1' якостi вiдзначають i таю науковщ, як А. Москаленко, М. Яцишрська, В. Мойсеев, Л. Свiтич, А. Ширяева, Й. Лось та ш Зрозумшо, що у матерiалах преси мютиться безлiч iнформацiï i факпв з рiзних сфер життя, яю стимулюють науковий пошук, спонукають до роздyмiв i загалом пiдвищyють загальну ерyдицiю. Таким чином, студент — майбутнш жyрналiст може систематично доповнювати сво1' «енциклопедичнi знання» новими ведомостями з iсторiï, економiки, культури тощо. Крiм того, вiдбyваеться знайомство його з остантми науковими досягненнями в тш чи iншiй галyзi в розвинутих кранах.
Бiльшiсть респондента (27%) вищезгаданого анкетування зазначили, що найбшьше хотши би бачити в особi жyрналiста чесну людину. Погоджуються з цим наyковцi В. Рiзyн, В. Карпенко, О. Бочковський, Т. Емельянова та ш Чеснiсть, поряднiстъ, толеранттсть, вихованiстъ та iншi гyманнi риси можна розвивати у майбyтнiх журналюта шляхом добiрки статей, присвячених цш тематицi. Обов'язковим е обговорення прочитаного матерiалy, проведения бесiд з глибоким аналiзом змiстy статтi. Зрозyмiло, це вимагае належш1' подготовки викладача.
Така яюсть жyрналiста-професiонала, як комyнiкабельнiсть, може бути сформована шляхом комплексу дотекстових i пюлятекстових вправ i прийомiв. Але основою, безумовно, мае виступати щкава стаття з великим комушкативним потенцiалом. Змiст тако1' статтi повинен бути навт суперечливим, заохочувати до спшкування, щоб студент вiдчyвав потребу висловитися.
Науковщ вказують ще на таю важливi професiйнi риси жyрналiста, як вщповщальнють, оперативнiсть, любов до професп, активнiсть, критичнiсть, об'ективнiсть, допитливiсть та ш. Не будемо характеризувати кожну з них окремо, лише зазначимо, що до формування перелiчених рис можуть долучитися друковаш ЗМ1 при дотриманш певних педагогiчних умов та правильному вiдборi статей.
Система знань журналюта, на наш погляд, теж шддаеться моделюванню. Ми погоджуемось з С. Прохоровим, що професшш знання представника ща професп подшяються на ушверсальш, професiйно-жyрналiстськi та спецiальнi. Ушверсальш або енциклопедичнi знання стyдентiв-жyрналiстiв сшвпадають iз загальною ерyдицiею жyрналiста. Професшно-жyрналiстськi знання моделюються шляхом ознайомлення студенпв iз жанрами i стилями, мовними засобами публщистики кра1'ни, мова яко1' вивчаеться. Спецiальнi знання, що пов'язаш iз сферою життя, якою в майбутньому безпосередньо займатиметься журналют як вузький спещалют, не можуть тдлягати моделюванню, оскiльки визначатися iз цiею спецiальнiстю студент буде в майбутньому. А оскшьки будуть збагачуватись ушверсальш знання студента, то майбутнш журналют поступово зможе зрозумгти, про що йому до вподоби писати: чи про економшу, чи про пол^ику, чи про природу тощо.
Професшш здiбностi i навички майбутнього журналюта формуються за допомогою комплексу вправ та прийомiв на основi прочитаного публщистичного тексту. Найбшьш
доцiльною ми вважаемо таку систему вправ i прийомiв, яка буде спрямована передусiм на розвиток таких здiбностей, як комунiкативнi, дшов^ аналiтичнi, лiтературнi тощо.
Безперечно, формування професiйноï компетенци 3i всiма ïï складовими буде успiшним за умови використання ефективних форм i метсдав роботи, як наприклад, порiвняння рiзноманiтностi жанрiв в iноземнiй та украшськш пресi, визначення особливостей авторського стилю певних статей, аналiз використання авторами мовних засобiв, написання iноземною мовою журналiстських творiв рiзних жанрiв, пошук певши шформаци у iноземнiй преа чи 1нтернет!
Працюючи з газетним матерiалом, студенти мають можливiсть оволодiвати унiкальним тематичним розмаïттям лексики, адже газета е ношем найбiльш сучасного варiанта мови; ïï можна розглядати як невичерпну змiстовну основу для комунiкативноï дiяльностi. Це дае змогу вщбирати такi матерiали, що спонукають студентiв до спiлкування, висловлювання власних суджень, коментарiв, оскiльки торкаються найбшьш актуальних i цiкавих для них тем. У навчанш iноземноï мови журналюпв, таким чином, будуть використовуватися не лише навчальш та художш тексти, а вся жанрово-стилiстична пал^а сучасноï мови та мовлення. Також здшснюеться ознайомлення студентiв з рiзними варiантами, наприклад, англiйськоï мови — вщ британського до американського, а також вщ стандартноï англiйськоï, якою сьогоднi розмовляе лише близько 15% британщв, до дiалектiв власне британського варiанта.
Робота з друкованими матерiалами ЗМ1 забезпечуе збагачення пам'ятi новими словами, закршлення здобутих ранiше ^в. Це може бути ознайомлення з неолопзмами (а ix особливо багато у мовi ЗМ1), дiалектизмами, арха].'змами тощо. Завдяки найрiзноманiтнiшим формам i методам роботи з друкованими ЗМ1 (оглядов^ тематичнi i проблемнi полтнформацн, реферування, анотування, полiтичнi диспути, рольовi iгри, тематичнi стiнгазети, проблемнi ситуацп, творчi проекти й iн.) можливий розвиток у студенев умiнь i навичок читання та письма, розумшня на слух i говоршня. Отже, реалiзовуеться, на нашу думку, мовний компонент шшомовно].' комунiкативноï компетенци майбутнього журналюта.
Для формування соцюкультурного компонента преса становить особливу цiннiсть тому, що газетний чи журнальний матерiал е як «модель нацiонально-культурноï специфши мовленневоï поведшки», як «фрагмент нащонально].' культури» [3, 11].
Завдяки використанню iншомовниx друкованих ЗМ1 у процес пiдготовки журналiстiв:
- по-перше, поглиблюються знання студентiв про iсторiю, державний устрш, освiту, традицн та стиль життя народу краïни, мова якого вивчаеться;
- по-друге, вiдбуваеться отримання студентами важливо].' iнформацiï «з перших рук» — iз статей, яю вiдображають найважливiшi процеси i тенденцн в суспiльствi та написанi членами цього суспшьства — нолями менталитету i культури, i, таким чином, розумшня способу мислення, характерного для носив мови, що вивчаеться;
- по-трете, студенти дiзнаються про реалп життя i побуту шоземщв через знайомство з подiями, що мають важливе значення для носив мови, висв^люють загальнолюдсью цiнностi, моральнi й етичш прiоритети;
- по-четверте сучасш публiцистичнi матерiали мiстять слова-реалп, фонову та конототивну лексику, фразеолопзми, афоризми, алюзп. Часто соцiокультурна iнформацiя представлена графiчно чи схематично у виглядi малюнкiв, карикатур, схем, фотографiй та ш.
Важливий ще такий аспект: друковаш ЗМ1 е не тшьки джерелом соцiокультурниx знань, а й самостшними об'ектами крашознавства. Стосовно цього зауважуе Г. Онкович, що засоби журналютики як об'екти та джерело крашознавчих знань мiстять значну частину культурознавчих елеменпв, знання яких сприяе розширенню культурноï пам'ятi i формуванню культурноï грамотностi [9, 20].
Отже, як бачимо, педагопчному моделюванню шддаеться кожен компонент такого складноструктурованого феномена, як 1ПКК майбутнього журналiста. Робота з друкованими матерiалами ЗМ1 на занятп з iноземноï мови дае багато варiантiв для педагогiчноï творчосп. Звичайно, якщо використовувати друкованi ЗМ1 на заняттях з iноземноï мови стихшно i хаотично, то це унеможливлюе досягнення позитивного результату. В зв'язку з цим перспективним е дослщження педагопчних умов використання засобiв медiаосвiти у навчальному процесi журналю^в. Поки що залишаються нерозкритими також питання критерйв вiдбору рiзниx медiа.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андриенко Е. В. Социальная психология: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / Ред. В. А. Сластенина. — М.: Academia, 2002. — 264 с.
2. Бирюк О. В. Методика формування соцюкультурно! компетенци майбутшх учител1в у навчанш читання англомовних публщистичних текспв: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. — К., 2006.
3. Богомолов А. Н. Средства массовой коммуникации: культурологический и дидактический аспекты (русский язык как иностранный): Автореф. дис. ... канд. культурологических наук: 24.00.04. — М., 1997. — 24 с.
4. Гоне Ж. Освгта i засоби масово! шформаци. — К.: К.1.С., 2002. — 100 с.
5. Зазнобина Л. С. Стандарт медиаобразования, интегрированного в гуманитарные и естественнонаучные дисциплины начального общего и среднего общего образования. [Електронний ресурс] http: //www.mediaeducation.ru/publ/standart. shtml
6. Медиаобразование в России: проблемы и перспективы (Материалы Первой Всероссийской интернет-конференции Ассоциации кинообразования и медиапедагогики России) 2004. [Електронний ресурс] http://edu.of.ru/attach/17/3401.doc
7. Наер В. Л. Прагматический аспект английского газетного текста // Коммуникативные и прагматические особенности текстов разных жанров. — М., 1981. — С. 106-116.
8. Онкович Г. Засоби масово! комушкаци у термшолопчному просторi медiаосвiти // Дивослово. — 2007. — № 5. — С. 29-31.
9. Онкович Г. В. Теоретичш основи використання засобiв масово! шформаци у навчанш укра!нсько! мови студенпв-нефшолопв: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02. — К., 1995. — 44 с.
10. Стрельцов Б. В. Основы публицистики. Жанры: Учеб. пособие. — Минск: Университетское, 1990. — 240 с.
11. Федоров А. В. Медиаобразование и медиаграмотность: мнение экспертов. [Електронний ресурс] http://www.edu.of.ru/attach/17/946.doc
12. Федоров А.., Челышова И.В. Медиаобразование в России: краткая история развития. — Таганрог: Познание, 2002. — 266 с.
Надя ОСТРОВСЬКА
ОСОБИСПСНО-ОРШНТОВАНИЙ П1ДХ1Д ДО ОЦ1НЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТ1В АГРОТЕХН1ЧНОГО 1НСТИТУТУ
У cmammi розглядаються питання впровадження oсoбистiснo-oрieнтoванoгo nidxody до оцiнювання навчальних досягнень студентiв агротехтчного irnmumymy на ornoei принципу диференщацп з використанням тестового контролю, виокремлено педагoгiчнi умови впровадження oсoбистiснo-oрieнтoванoгo навчання дисциплт гумантарного циклу.
Удосконалення навчального процесу потребуе застосування сучасних педагопчних п1дход1в та умов, метод1в навчання та контролю. На процес засвоення знань i формування практичних умшь i навичок студенев впливають р1зн1 фактори. Серед них ми визначаемо педагопчш умови, застосування особист1сно-ор1ентованого шдходу, диференщащю навчальних завдань вщповщно до р1вн1в засвоення знань i метод тестування. П. Олшник тлумачить педагопчш умови як сукупнють причин, вщ яких залежить усшшшсть навчального процесу, i називае !х дидактичними факторами (принципами) [4, 67]. Серед факторiв або педагопчних умов, яю впливають на ефектившсть навчального процесу, що мае особистюно-орiентовану спрямовашсть, е також: активiзацiя мотивацп учiння; формування вмiнь студентiв учитися, бути самостiйними; активнiсть студентiв у навчанш; забезпечення стимулювання, регулярности i систематичностi навчання; розвиток мислення при засвоенш студентами знань.
Тому метою нашоТ CTaTTi е визначення ефективност вiдповiдних педагогiчних умов i методу тестування на основi принципу диференщацн в умовах особистiсно-орiентованого навчання на заняттях з полiтологii в агротехшчному iнститутi.
На основi аналiзу стану теорн i практики вивчення факторiв впливу на навчальний процес ми запропонували виокремити такi педагогiчнi умови впровадження особистюно-орiентованого навчання дисциплш гуманiтарного циклу в агротехнiчних шститутах: створення особистiсно-орiентованого середовища; забезпечення внутршньо! мотивацй' вивчення дисциплiн гуманiтарного циклу; урiзноманiтнення форм навчальних занять; створення ситуацш успiху; врахування iндивiдуальних особливостей студента [5].
