CC BY
22
Поклонська Ольга IropiBHa,
здобувач кафедри конституц1йного права Укра/ни, Нац1ональний юридичний ун1верситет ¡мен Ярослава Мудрого, Укра/на, м. Харк1в e-mail: olha.poklonskaya@gmail.com
ORCID 0000-0002-1860-5396
doi: 10.21564/2414-990x.139.112080 УДК 342.732:070.13
ПРАВОВ1 ГАРАНТ» ЖУРНАА1СТСЬКОТ Д1ЯАЬНОСТ1
Досл1джено гснуючу систему гарантш дгяльност1 журналгстгв в Украгт. Видглено оргатза-цшно-правов1 та нормативно-правов1 групи гарантш журналктськог дгяльность Проаналгзовано сучасний стан дотримання гарантш журналктськог д1яльност1 в Украгт.
Ключовi слова: журналкт; журналктська дiяльнiсть; гаранта журналктсько! дiяльностi; професшна дiяльнiсть журналкпв; ЗМ1.
Поклонская О. И., соискатель кафедры конституционного права Украины, Национальный университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: olha.poklonskaya@gmail.com ; ORCID 0000-0002-1860-5396
Правовые гарантии журналистской деятельности
Исследуется существующая система гарантий деятельности журналистов в Украине. Выделяются организационно-правовые и нормативно-правовые группы гарантий журналистской деятельности. Анализируется современное состояние соблюдения гарантий журналистской деятельности в Украине.
Ключевые слова: журналист; журналистская деятельность; гарантии журналистской деятельности; профессиональная деятельность журналистов; СМИ.
Постановка проблемы. Свобода масово! шформацп нерозривно пов'язана з низкою пол1тичних прав, зокрема правом на участь у виборах, на проведення мггинпв тощо. Вона сприяе пошуку ефективних шлях1в реал1зацп нащональ-но! пол1тики, формуе стабшьш умови для створення i змщнення демократы та правово! держави, е нарiжним каменем основ журналктики в сучасному суспiльствi. Свободу масово! шформацп перш за все слвд сприймати як засiб забезпечення свободи слова й шших прав громадян. Лише той факт, що подiбнi норми увiйшли до конституцшного права нашо! держави, свiдчить про фунда-ментальнiсть цих прав i свобод: вони мають вищу, порiвняно з iншим законо-давством, юридичну силу [1, с. 48].
Однак мехашзм реалiзащ! закршлених у законодавствi гарантiй журна-лiстськоí дiяльностi е недостатньо регламентованим i потребуе подальшого дослiдження.
Саме тому метою статт е аналiз стану реалiзацi! правових гарантiй жур-налiстсько! дiяльностi в Укра!нi.
Виклад основного Mamepiany. Гаранты реалiзацi! основних прав i свобод людини i громадянина - це умови, прийоми, способи i засоби, за допомо-гою яких забезпечуеться реалiзацiя прав i свобод [2, с. 123]. П. М. Рабшович (P.M. Rabinovych) i М. I. Хавронюк (M.I. Khavroniuk) визначають гарантп прав i свобод людини i громадянина як умови та засоби, принципи та норми, як забезпечують здiйснення, охорону i захист зазначених прав; вони е запорукою виконання державою та шшими суб'ектами правовiдносин тих обов'язюв, якi покладаються на них з метою реалiзацi! конституцiйних прав та свобод людини i громадянина [3, с. 246]. Шдтримуемо Т. М. Слшько (T.M. Slinko) у тому, що гарантп - це система або сукупшсть засобiв та способiв, правових норм, якi забезпечують реалiзацiю прав i свобод [4, с. 143].
Так, П. О. Недбайло (P.O. Nedbailo) юридичними гаранпями вважае перед-баченi законом засоби, як безпосередньо забезпечують правомiрну поведiнку суб'екив суспiльних вiдносин [5, с. 49]. А. В. Мщкевич (A.V. Mitskevych) юридичними гарантiями прав громадян називае порядок дiяльностi державних органiв i установ, громадських органiзацiй, що спрямована на попередження i припинення посягань на права громадян, на ввдновлення цих прав i при-тягнення винних за !х порушення до вадповадальност [6, с. 33]. М. В. В^рук (M.V. Vitruk) свого часу визначав правовi гарантп як сукупшсть умов i засобiв, що забезпечують фактичну реалiзацiю i повну охорону прав i свобод усГх трудящих i кожно! людини [7, с. 29]. В. С. Нерсесянц (V.S. Nersesiants) розглядае юридичш гарантп як систему взаемопов'язаних форм i засобiв (нормативних, ГнституцГйних i процесуальних), що забезпечують належне визнання, захист i реалiзацiю певних прав, вщповщних о6ов'язкГв [8, с. 60].
Але В. В. Середюк (V.V. Serediuk), розглядаючи гарантп свободи масово! шформацп стверджуе, що система правових норм i принципГв, органiзацiйних засобiв i спосо6Гв, умов та вимог, за допомогою яких забезпечуеться право на пошук, збирання, одержання, передачу, створення та поширення шформацп засобами масово! шформацп [9, с. 15].
Загалом можна видшити двГ групи гарантш журналiстсько! дГяльностГ:
- органiзацiйно-правовi гарантп, що !х забезпечують органи загально! компетенцп i органи спещально! компетенцi!;
- нормативно-правовi гарантп - сукупшсть правових норм, як гарантують реалiзацiю й охорону комплексу прав журналюта.
До органiв загально! компетенцп належать Верховна Рада Укра!ни, Президент Укра!ни, Кабiнет МшстрГв Укра!ни, ГншГ органи виконавчо! влади, Консти-туцГйний Суд Укра!ни, правоохоронш органи, органи мiсцевого самоврядування. Органи спещально! компетенцп - Комггет Верховно! Ради Укра!ни з питань
свободи слова та шформацп, Державний Комггет телебачення i радюмовлення, Уповноважений Верховно! Ради УкраТни з прав людини, суди загально! юрис-дикцп, громадськ та мiжнароднi оргашзацп, дiяльнiсть яких спрямована на забезпечення свободи масово! шформацп та охорони прав журналюпв. Функцп зазначених оргашв у тiй чи iншiй мiрi спрямованi на забезпечення дотримання прав та свобод дiяльностi журналiстiв.
Варто зосередитися бшьш детально на системi нормативно-правових гаран-тiй журналiстськоТ дiяльностi. Сучасне iнформацiйне законодавство в УкраТш сформоване на основi Конституцп УкраТни та мiжнародно-правових актiв. У ньому розвиваються базовi гарантГ! журналiстськоТ дiяльностi, що сприяе подальшому розвитку вшьного демократичного iнформацiйного простору дер-жави [10].
Слушно зазначають ученi, що характерною особливютю реалiзацiТ юри-дичних гарантш iнформацiйних прав е широка участь у цьому процесi журна-лiстiв, якi виконують посередницькi i соцiальнi функцп донесення важливих факив i вiдомостей до населення [11]. Скарги про порушення гарантiй свободи вираження думки i поширення шформацп журналютами е частим предметом розгляду бвропейського суду з прав людини. Прикладом цього може бути справа «Швейцарське товариство радюмовлення i телебачення ШТРТ проти Швейцарп» [12]. Обставини справи таю: у серпш 2004 р. позивач - Товариство радюмовлення i телебачення - звернувся за дозволом провести кшозйомку ув'язненоТ, яка вщбувала покарання за вбивство, з метою показу штерв'ю у программ присвяченiй судовому процесу шшо'Т людини, яка обвинувачувалася у тш же судовiй справi. Ув'язнена, вирок щодо якоТ викликав великий сусшльний iнтерес, погодилася надати iнтерв'ю. Але позивачу ввдмовили у кiнозйомцi на пiдставi того, що у в'язнищ необхiдно зберiгати спокiй, порядок i безпеку, а також рiвнiсть у ставленш до ув'язнених. Товариство радюмовлення i телебачення подало декшька апеляцiйних скарг на це ршення, але у задоволеннi позову йому було вщмовлено. Правовою основою стала ст. 10 бвропейськоТ кон-венцп з прав людини: вiдмова заявнику у дозволi провести кiнозйомку у в'язнищ для шдготовки телепередач^ зокрема, взяти iнтерв'ю в одше'Т з ув'язнених, була втручанням у свободу вираження думки. Метою цього втручання, яке було передбачене законом, був захист порядку i прав шших осiб. Але осюльки мова йшла про висловлювання думки у межах телепередач^ яка присвячена сюжету, що викликае значний сусшльний штерес, то свобода влади при визначенш вщповвдност прийнятого рiшення щодо зйомки сощальнш потребi була обме-жена. Нащональна влада не змогла переконливо довести, що повна заборона на кшозйомку у в'язнищ вщповщала мет забезпечення порядку i гарантування безпеки. Отже, нащональна влада порушила право на свободу вираження думки.
Конститущя УкраТни гарантуе громадянам дотримання прав i свобод, зокрема i свободи усiх засобiв масовоТ комунiкацГТ. Конститущя УкраТни (ст. 34) гарантуе право кожного на шформащю, свободу думки i слова, вшьне висловлювання своТх поглядiв i переконань, право вшьно збирати, зберiгати, використову-
вати i поширювати шформащю усно, письмово або в шшш формi на свiй Bn6ip [13]. Цi положення е основою гарантш прав журналктсько1 дiяльностi, яю надае держава. З реалiзацiею права на свободу думки i слова в УкраМ пов'язано ста-новлення шформацшного суспiльства. Конституцiя гарантуе усiм громадянам Украши, юридичним особам i державним органам право на шформащю, що означае можливють вiльного одержання, використання, поширення та збере-ження ведомостей, необхiдних im для реалiзацiï сво'1'х прав, свобод i законних iнтересiв, виконання завдань i здшснення функцiй.
Окрiм ст. 34 Конституцп УкраТни, до конституцiйних гарантiй свободи слова, яю безпосередньо стосуються журналютсько1 дiяльностi, належать i такi: щеолопчний плюралiзм i заборона цензури (ст. 15); обмеження конфщенцшно1 iнформацiï про особу (ч. 2 ст. 32); право на ознайомлення з ведомостями про себе в органах державно!" влади, в органах мюцевого самоврядування, установах i оргашзащях (ч. 3 ст. 32); право вшьного доступу i поширення шформацп про стан довкшля, яысть харчових продук™, предмеив побуту (ч. 2 ст. 50) [14].
Проголошене ст. 15 Основного Закону УкраТни положення, що сусшльне життя в УкраШ Грунтуеться на засадах полггичного та iдеологiчного плюра-лiзму е одним iз основоположних принцишв життедiяльностi украшського суспiльства, який безперечно визнае верховенство демократа, права i свободи людини та громадянина. Вщповщно, дотримання принципiв полiтичного та щеолопчного плюралiзму в суспiльствi е важливою гарантiею свободи думки i свободи слова. Свобода слова та шформацп гарантуе створення в суспiльствi клiмату щеолопчного плюралiзму та конкуренцп iнформацiйних джерел. 1део-логiчний плюралiзм е закономiрним наслiдком таких конституцшних прав i свобод людини та громадянина, як свобода думки i слова, свобода вiросповiдання тощо [15, с. 5].
У ч. 2 i ч. 3 ст. 32 Конституцп УкраТни визначено, що не допускаеться зби-рання, зберйання, використання i поширення конфщенцшно1 шформацп про особу без ïï згоди, ^iM випадюв, визначених законом, i тшьки в штересах нащ-онально1 безпеки, економiчного добробуту i прав людини. Кожен громадянин мае право на ознайомлення в органах державно! влади, мюцевого самоврядування, установах i оргашзащях з ведомостями про себе, як не е державною чи захищеною законом таемницею [13]. Обй шформацп у соцiумi тюно пов'язаний з особистим життям кожно1 людини, а право на особисте життя включае забез-печення його недоторканност i таемницi особистого життя.
Особливе значення мае шформащя про стан довюлля i яккть харчових продуктiв. У ч. 2 ст. 50 Конституцп УкраТни гарантуеться, по-перше, право вшь-ного доступу громадян до шформацп про стан довкшля, про яысть харчових продук™ i предметiв побуту, по-друге - право на поширення вщповщно1 шформацп. Джерелом тако! iнформацiï е документи й iншi носй' шформацп, а також повщомлення засобiв масово1 iнформацiï. Вiльний доступ до цих джерел означае можливкть ознайомлення з ними громадян без спещального дозволу, осюльки ця iнформацiя за Конститущею УкраТни не може бути вщнесена до секретно!.
Конститущя УкраТни, гарантуючи свободу масово1 шформацп, трактуе ïï як можливкть людини за допомогою спецiальних техшчних засобiв поширювати сво1 думки серед тако1 кiлькостi людей, яка б вщповщала ÏT потребi брати участь у сусшльному дiалозi i впливати через реалiзацiю свое! свободи на полггику та прийняття важливих для сусшльства рiшень, а також можливкть людини безперешкодно шукати, одержувати, створювати i поширювати iнформацiю. А. Г. Рiхтер (A.H. Rikhter) зазначае, що категорiя «свобода масово! шформацп» мютить елементи iнших свобод: свободи друку, думки, слова, права на шфор-мацiю, свободи творчостi i свободи совки [1, с. 19].
З-помiж закошв, спрямованих на забезпечення гарантш професшно1 дiяль-ностi журналiстiв, основним е Закон Украши «Про шформащю» [18]. Цей закон регулюе ввдносини, що виникають у зв'язку з реалiзацiею основних гарантiй прав на одержання об'ективно!' iнформацiï i законних iнтересiв громадян, пов'я-заних з реалiзацiею основних громадянських свобод - свободи думки, слова, шформацп. У ст. 25 Закону визначено гарантп дiяльностi журналюпв:
1. Шд час виконання професшних обов'язкiв журналiст мае право здшс-нювати письмовi, аудю- та вiдеозаписи iз застосуванням необхщних технiчних засобiв, за винятком випадюв, передбачених законом.
2. Журналiст мае право безперешкодно вщввдувати примiщення суб'екпв владних повноважень, вiдкритi заходи, як ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумш строки ix посадовими i службовими особами, ^м випад-кiв, визначених законодавством.
3. Журналют мае право не розкривати джерело шформацп або шформащю, яка дозволяе встановити джерела шформацп, ^м випадюв, коли його зобов'я-зано до цього ршенням суду на основi закону.
4. Пiсля пред'явлення документа, що засвщчуе його професшну належнiсть, працiвник засобу масово1 шформацп мае право збирати шформащю в районах стихшного лиха, катастроф, у мюцях аварш, масових безпорядкiв, военних дш, крiм випадкiв, передбачених законом.
5. Журналют мае право поширювати шдготовлеш ним матерiали (фоно-грами, вщеозаписи, письмовi тексти тощо) за власним шдписом (авторством) або шд умовним iм'ям (псевдонiмом).
6. Журналкт засобу масово!" iнформацiï мае право вщмовитися вiд авторства (шдпису) на матерiал, якщо його змют пiсля редакцiйноï правки (редагу-вання) суперечить його переконанням.
7. Права та обов'язки журналюта, пращвника засобу масово1 iнформацiï, визначенi цим Законом, поширюються на зарубiжниx журналкпв, працiвникiв зарубiжниx засобiв масово1 шформацп, як працюють в Украïнi [16].
Варто бшьш докладно розглянути i проаналiзувати кожен пункт встанов-лених законодавцем гарантш журналютсько1 дiяльностi.
Шд час професшно1 дiяльностi журналiстам гарантуеться можливкть вiдеофiксацiï дiй посадових осiб у процесi виконання ними сво1х службових обов'язкiв. Посадовцю, який здшснюе функцп' держави або органiв мюцевого
самоврядування, не лише гарантуеться його захист, а на нього покладаються додатковi правовi обтяження. Публiчний характер як самих оргашв - суб'екпв владних повноважень, так i ïx посадових осiб вимагае оприлюднення ввдпо-вiдноï iнформацiï для формування довiри до влади та шдтримки ÏT авторитету у суспiльствi [17].
Держава гарантуе журналiстам право безперешкодно вiдвiдувати при-мiщення суб'екив владних повноважень, вiдкритi заходи, яы проводять цi суб'екти, з метою оприлюднення вщкрито1 iнформацiï, одержання яко1 гаран-товано громадянам Украши для реалiзацiï сво1х законних iнтересiв, а також для одержання шформацп про дiяльнiсть державних оргашв, оргашзацш, об'еднань громадян та ïx посадових осiб через засоби масово1 iнформацiï [18].
Для полегшення доступу журналiста до шформацп про дiяльнiсть органiв державно!" влади (управлiння) або органiв мкцевого самоврядування укра-шське законодавство передбачае шститут акредитацп [19, с. 69]. Спочатку поняття «акредитащя» використовувалася у мiжнародному правi й означало процедуру призначення i прийняття (визнання) представника краши (орга-нiзацiï) в шоземнш державi чи в мiжнароднiй оргашзацп, а також процедуру рекомендацп (визнання повноважень) журнала™ у мiжнародниx оргашзащях. У подальшому цей термiн став використовуватися у бшьш широкому значенш - як процедура визнання повноважень журналюпв не тiльки у мiжнародниx органiзацiяx, а i у будь-яких державних органах, оргашзащях, установах, гро-мадських об'еднаннях [20]. Шсля прийняття ново1 редакцп Закону Украши «Про шформащю» питання акредитацп журналiстiв регламентуються саме цим Законом.
Акредитащя - це мехашзм створення сприятливих умов, а не обмеження чи контролю задля отриманням журналктами необхвдно1 шформацп. На думку вчених i журналкпв, практику акредитацп слвд вггати, тим бiльше, що шсля змш у законодавствi акредитащя журнал^™ почала сприяти кращiй оргашзацп забезпечення суспiльства iнформацiею про дiяльнiсть державних органiв через ЗМ1. Насамперед вона впорядковуе доступ журналюпв до тих чи шших подiй, на засвдання органiв влади, особливо, якщо зацiкавленiсть ЗМ1 перевищуе фiзичну можливють 1Ï задовольнити [1, с. 48].
Слвд визнати, що важливою й ушкальною гарантiею забезпечення жур-налктсько1 дiяльностi е можливiсть не розкривати джерело шформацп або вщомосп, яы дозволяють встановити джерела iнформацiï. Украшське законодавство придiляе багато уваги захисту джерел шформацп журнала™. Так, у ст. 26 Закону Украши «Про друковаш засоби масово1 шформацп (пресу) в УкрашЬ» журналiсту надаеться право «на збереження таемнищ авторства та джерел шформацп, за винятком, коли щ таемнищ обнародуються на вимогу суду». Стаття 59 Закону Украши «Про телебачення i радюмовлення» зобов'язуе телерадюоргашзацп «збер^ати у таемнищ на пiдставi документального шд-твердження, вщомосп про особу, яка передала шформащю або iншi матерiали за умови нерозголошення ïï iменi» [21].
Слщ зазначити, що принцип захисту журналктських джерел шформацп почав врегульовуватися на законодавчому рiвнi не так давно. У США подiбний закон уперше було прийнято у 1896 р. Загострене почуття профе-сiоналiзму журналктв призводило до того, що вони готовi були вщбувати строк у в'язнищ, але не видавати свое джерело шформацп. У бврош право на захист журналютських джерел шформацп закршлено у декшькох документах, зокрема, у Рекомендацп Ради бвропи № К (2000) 7 «Про право журналктв не розкривати сво1 джерела iнформацiï», Резолюцй' про свободи журналктв i права людини, ухваленоТ на 4-й бвропейськш конференцп мiнiстрiв з питань полiтики у сферi ЗМ1 (Прага, 7-8 грудня 1994 р.) та Резолюцп бвропейського парламенту про конфiденцiйнiсть журналiстськиx джерел шформацп ввд 18 сiчня 1994 р.
Характерним прикладом позицп бвропейського суду з прав людини щодо захисту журналютських джерел шформацп е справа «Гудвш проти Великобри-танп» 1996 р. Саме у цш справi суд уперше встановив, що ст. 10 6вропейсько1 конвенцп з прав людини захищае право журналк™ зберiгати таемницю ïx джерел. Гудвш - журналкт журналу «Iнджинiр». Його джерело, пращвник компанп з розробок комп'ютерних програм «Текро», повiдомив про складне фшансове становище компанп. Журналкт, готуючи публiкацiю, звернувся до керiвництва компанп з метою перевiрки достовiрностi вiдомостей. Як вияви-лося, шформащя була конфiденцiйною i мiстилася в секретному пакет доку-ментiв, одна кошя якого зникла. Пiсля того, як керiвництво компанп «Текро» дiзналося про втрату iнформацiï, почалося судове переслвдування журналiста i видавництва. «Текро» звернулася до суду з проханням зобов'язати Гудвша розкрити джерело свое!" шформацп. Однак Гудвш вщмовився це робити навггь на вимогу суду, за що суд притягнув журналюта до вщповщальност за неповагу до суду i наклав на нього штраф у розмiрi 5 000 фунтв стерлшпв. Гудвiн захи-стив свое право у бвропейському судi з прав людини, який виявив, що вимога суду поввдомити про свое джерело шформацп, а також штраф, накладений за вщмову це зробити, порушили права журналюта на свободу вираження думки. Суд звернув увагу на важливе значення, яке мае захист джерел шформацп журналютв для свободи преси. Суд дшшов висновку, що вимога до журналюта повщомити про джерело шформацп може мати у подальшому «охолоджуючий ефект» i призвести до того, що потенцшш джерела будуть боятися надавати шформащю журналютам через страх покарання. Саме на цш пiдставi суд вир^ шив: вимога суду розкрити журналктське джерело iнформацiï е порушенням права на свободу слова [22].
Однак на думку М. О. Федотова (M. O. Fedotov) та А. Г. Рixтера (A.H. Rikh-ter), на практищ таемниця джерела шформацп поки що не мае належного захисту. Правоохоронш органи постшно викликають журналютв на бесщу або на допит з приводу публшацш. Такi дй' правоохоронних оргашв, на наш погляд, е абсолютно неприпустимими, оскшьки штучно створюеться колiзiя (чого не повинно бути) мiж громадянським i професiйним обов'язком журналюта.
Правовий статус журналкта дозволяе йому (за завданням редакцп або з власно1 шщативи задля реалiзацiï професшних обов'язюв) перебувати у зош стиxiйного лиха, катастроф, у мюцях аварiй, масового безладу, на м^ингах i демон-страцiяx, на територiяx, де оголошено надзвичайний стан. Журналюти, якi знахо-дяться у зош военного конфлшту, не отримують акредитащю у збройних силах, а мають статус цившьно1 особи. З сiчня 2015 р. в Укршш введено новий порядок акредитацп' для журналюпв, якi працюють у зош АТО. Для того, щоб потрапити у зону антитерористично'1' операцп, представники украшських ЗМ1 повиннi отри-мати прес-карту Мшютерства оборони Украши i акредитуватися у прес-центрi АТО, що розташований у Краматорську. Незалежна медiа-профспiлка i Нацю-нальний союз журналюпв вважають, що прийнятий Службою безпеки Украши «Порядок акредитацп представниюв масово'1' iнформацiï при оперативному штабi з управлшня контртерористичною операцiею в Донецькш i Луганськiй областях», а також прийнятий Мшстерством оборони Украши «Порядок оформлення та використання прес-карт представниками ЗМ1 щодо висвiтлення дiяльностi Збройних Сил Украши в зош АТО» не вщповщають закону й фактично надають право державним оргашзащям втручатися в редакцшну полiтику ЗМ1, а отже, погiршують стан свободи слова у державь Автори заяви звернули увагу на ч. 4 ст. 25 Закону Украши «Про шформащю», яка гарантуе право журналюта «шсля пред'явлення документа, що засввдчуе його професшну належшсть... збирати шформащю в районах стихшного лиха, катастроф, у мюцях аварш, масових без-порядкiв, военних дiй, крiм випадюв, передбачених законом». Водночас у проф-спiлцi зазначили, що «жоден закон не передбачае обмежень вщносно перебування журналюпв у зонi АТО i военних дш. Жоден закон не передбачае для пращвниюв ЗМ1 обов'язок, як це викладено в документах СБУ i Мшстерства оборони Украши, погоджувати з прес-центром АТО порядок виконання завдання редакцп на даному об'екп (або порядок пересування у зазначеному райош), а також погоджувати склад зшмально1 групи, яка його супроводжуе».
Гарантп поширювати шдготовлеш журналктами матерiали (фонограми, вщеозаписи, письмовi тексти тощо) за власним шдписом (авторством) або пiд умовним iM^M (псевдонiмом), а також вщмовлятися вiд авторства (пiдпису) на матерiал, якщо його змiст пiсля редакцшно1 правки (редагування) суперечить його переконанням, належать, як правило, до гарантш внутршньоредакцшних прав журнал^™ i гарантують журналюту професiйну самореалiзацiю та професшну свободу.
Вщповвдно до п. 2 ст. 24 Закону Украши «Про шформащю» забороняеться втручання у професшну дiяльнiсть журналюпв, контроль за змютом поширю-вано1 iнформацiï, накладання заборони на висв^лення окремих тем, показ окре-мих осiб або поширення шформацп про них, заборони критикувати суб'екпв владних повноважень, ^iM випадюв, встановлених законом. У п. 3 пе1 ж статтi зазначаеться, що умисне перешкоджання законнш професшнш дiяльностi жур-налiстiв та/або переслщування журналiста за виконання професiйниx обов'язюв, за критику тягне за собою вщповщальшсть згiдно iз законами Украши [23].
Службова дiяльнiсть журналкта не може бути шдставою для його арешту, затримання, а також вилучення зiбраниx, опрацьованих, шдготованих ним мате-рiалiв i теxнiчниx засобiв, якими вш користуеться у сво'Тй роботi. Вщповщно до Цивiльного кодексу УкраТни, у разi вiдшкодування журналiстом i засобом масово'Т iнформацiï завдано'Т ними морально! (немайново'Т) шкоди вони несуть солщарну вiдповiдальнiсть з урахуванням мiри вини кожного. У разi розгляду судом справи про вщшкодування завдано'Т морально! (немайново'Т) шкоди жур-налiстом полггичнш партп, виборчому блоку, посадовим особам суд мае право призначити компенсащю лише за наявност умислу журналюта. Суд враховуе наслiдки використання вщповвдачем можливостей позасудового, зокрема досу-дового спростування неправдивих ведомостей, захисту його чест й гiдностi, дiловоï репутацп i врегулювання спору у щлому. З урахуванням зазначених обставин суд мае право вщмовити у вщшкодуванш морально"! шкоди. Умислом журналiста е таке його ставлення до поширювано'Т шформацп, коли журналкт усвiдомлював недостовiрнiсть iнформацiï i передбачав ïï сусшльно небезпечнi наслiдки. Журналiст звiльняеться вщ вiдповiдальностi за поширення iнформацiï, яка не вщповвдае дiйсностi, якщо суд встановив, що журналкт сумлiнно вико-нував сво'Т обов'язки i перевiряв достовiрнiсть iнформацiï.
У статтi 171 Кримшального кодексу УкраТни за умисне перешкоджання законнш професiйнiй дiяльностi журналютв передбачено покарання у виглядi штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доxодiв громадян або арешт на строк до шести мюящв чи обмеження свободи на строк до трьох роюв. Переслвдування журналiста за виконання професшних обов'язкiв, критику, що здшснюеться посадовою особою або групою осiб за попередньою змовою кара-еться штрафом до двохсот неоподатковуваних мiнiмумiв доxодiв громадян або обмеженням свободи на строк до п'яти рошв чи позбавленням права обшмати певш посади на строк до трьох рошв [24]. Запровадження кримiнальноï ввд-повiдальностi за перешкоджання законнiй дiяльностi журналiстiв обумовлене необxiднiстю подальшого розвитку свободи слова вщповщно до норм Консти-туцГ1' УкраТни.
Сьогоднi законодавство передбачае досить суворi санкц^' за посягання на життя i здоров'я журналюта, стверджуе О. М. Романюк (O.M. Romaniuk). Зпдно зi ст. 17 Закону УкраТни «Про державну шдтримку ЗМ1 i соцiальний захист журналютв» вiдповiдальнiсть за вчинення злочину проти журналюта пiд час виконання ним професшних обов'язшв чи перешкоджання його службовш дiяльностi прирiвнюеться до вщповщальност за вчинення таких же дш проти працiвника правоохоронних оргашв. У тих ситуацiяx, коли юнуе пiдозра, що напад на журналюта пов'язаний з його професiйною дiяльнiстю, мае вiдкрива-тися кримiнальне провадження за ст. 345 КК УкраТни, а не за ст. 296 КК УкраТни (хулпанство), як часто трапляеться. У ст. 345 КК УкраТни передбачено бшьш суворе покарання за погрози вбивством, насиллям, заподiяння тшесних ушко-джень у зв'язку з професшною дiяльнiстю журналюта, i це може стати ютотним стримуючим фактором для злочинщв [25, с. 82].
14 травня 2015 р. Верховна Рада Украши прийняла закон, який посилюе вщповвдальшсть за злочини, вчинеш проти журналкив i ix близьких роди-4iB, а у Кримшальний кодекс Украши внесено новi статтi: 345-1 (погроза або насильство щодо журналiста), 347-1 (умисне знищення або пошкодження майна журналкта), 348-1 (посягання на життя журналкта), 349-1 (захоплення жур-налiста як заручника) [24].
Однак, незважаючи на значну увагу законодавщв до питань гарантш прав журналкив, в УкраТш великою проблемою залишаеться безпека журналкив i безкарнiсть злочинiв проти представниыв преси.
Висновки. Отже, можна стверджувати, що в УкраТш створена i дiе система правових гарантiй журналктсько'Т дiяльностi, що втiленi в Конституцп Украши й шших законодавчих актах, яю гарантують журналiстам дотримання загаль-ноприйнятих громадянських прав та свобод. У законодавствi також мiстяться норми, яы, зважаючи на специфiку професiйноi' дiяльностi журналiстiв, визна-чають ix професiйнi права, закрiплено кримiнальну та адмшктративну ввдпов^ дальнiсть за перешкоджання здiйсненню журналiстськоi дiяльностi.
Водночас законодавче закршлення гарантiй свободи журналiстськоi дiяль-ностi не означае, що всi правовi норми належним чином утшюються в практику. Саме тому подальшi дослiдження та правозастосовну практику варто спряму-вати на удосконалення мехашзму реалiзацii правових норм, якими гарантуеться ефективне здшснення журналiстськоi дiяльностi.
Список л^ератури:
1. Рихтер А. Г. Правовые основы журналистики: учебник. Москва: Изд-во ВК, 2009. 456 с.
2. Кушшренко О. Г., Слшько Т. М. Конституцшне право Украши у запитаннях i ввдповвдях: навч. поабник. Харюв: Майдан, 2013. 328 с.
3. Рабинович П. М., Хавронюк М. I. Права людини i громадянина: навч. поабник. Ктв: Атака, 2004. 464 с.
4. Слшько Т. М. М1жнародно-правов1 гарантп реал1зацй права людини i громадянина на шформащю. Наше право. 2013. № 12. С. 142-148.
5. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм. Правоведение. 1971. № 3. С. 49-53.
6. Мицкевич А. В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социалистическом государстве. Советское государство и право. 1963. № 8. С. 24-33.
7. Витрук Н. В. О юридических средствах обеспечения, реализации и охраны прав советских граждан. Правоведение. 1964. № 4. С. 29-38.
8. Нерсесянц В. С. Система юридических гарантий прав и свобод граждан. Социалистическое правовое государство: концепция и пути реализации. Москва: Юрид. лит. 1990. С. 60-65.
9. Середюк В. В. Свобода масово'1 шформацп: конституцшно-правовий аспект: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2010. 18 с.
10. Арктова I. В. Державна шформацшна полиика: оргатзацшно-правов1 аспекти: моногра-ф1я / за заг. ред. О. М. Бандурки. Харюв: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2000. 368 с.
11. Рассолов И. М. Интернет-право: учеб. пособие. Москва: ЮНИТИ, 2004. 143 с.
12. Швейцарское общество радиовещания и телевидения ШОРТ против Швейцарии -жалоба no 34124/06 [Schweizerische Radio- und Fernsehgesellschaft SRG v. Switzerland]. Постановление от 21.6.2012 [V Секция]. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ (дата звернення: 17.06.2017).
13. Конститущя Украши ввд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР: станом на 30.09.2016 р. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 1996. № 30. Ст. 141.
14. Конституцшне право Укра!ни / за заг. ред. Ю. Г. Барабаша. Харюв: Право, 2012. 302 с.
15. Слшько Т. М., Кушшренко О. Г. Вплив конституцшних ирнициигв полгтично! та вдеоло-ггчно! багатоматтиосп иа реалiзацiю громадяиами Укра!ни свободи слова та шформацп. бвро-пейсьт перспективи. 2013. № 8. С. 5-9.
16. Про шформащю: Закон Укра!ни в1д 02.10.1992 р. № 2657-XII. URL: http://zakon5.rada. gov. ua/laws/show/2657-12.
17. Ршення Коиституцшиого Суду Укра!ни у сирав1 за конституцшним иодаииям Жашюв-сько! райоиио! ради Черкасько! обласп щодо офщшиого тлумачення иоложеиь частии иершо!, друго! статт 32, частии друго!, третьо! статт 34 Коиституцп Укра!ии в1д 20.01.2012 № 2-рп/2012. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12 (дата звернення: 08.09.2017).
18. Про друковаш засоби масово! шформацп (пресу) в Укра!т: Закон Укра!ни в1д 16.11.1992 р. № 2782-XII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2782-12.
19. Петрова Н., Якубеико В. Мед1а-право. Ки!в, 2007. 276 с.
20. Журналист в поисках информации. Сборник материалов для работников СМИ и будущих журналистов / иод ред. А. К. Симонова. 5-е изд., испр. и дои. Москва: Галерия, 2004. 180 с.
21. Про телебачення та радюмовлення: Закон Укра!ни в1д 21.12.1993 р. № 3759-XII. Вгдомо-cmi Верховног Ради Украгни. 1994. № 10. Ст. 59.
22. Ршення бвропейського суду з прав людини у справ1 Гудвш (Goodwin) проти Велико-британп в1д 11.07.2002 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/980_100 (дата звернення: 12.09.2017).
23. Правов1 засади д1яльност1 журнал1ст1в в Укра!нк Роз'яснення Мшстерства юстицп Укра-!ни в1д 04.10.2011 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0062323-11 (дата звернення: 18.09.2017).
24. Кримшальний кодекс Укра!ни: Закон Укра!ии в1д 05.04.2001 р. № 2341-III: станом иа 03.09.2017 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 (дата звернення: 12.09.2017).
25. Романюк О. М. Заручники шформацп: поабник з безпеки для укра!нських журнал1ст1в. Ки!в: Так1 сирави. 2007. 167 с.
References:
1. Rihter, A.G. (2009). Pravovye osnovy zhurnalistiki. Moscow: Izd-vo VK [in Russian].
2. Kushnirenko, O.H., Slinko, T.M. (2013). Konstytutsiine pravo Ukrainy u zapytanniakh i vidpovidiakh. Kharkiv: Maidan [in Ukrainian].
3. Rabynovych, P.M., Khavroniuk, M.I. (2004). Prava liudyny i hromadianyna. Kyiv: Ataka [in Ukrainian].
4. Slinko, T.M. (2013). Mizhnarodno-pravovi harantii realizatsii prava liudyny i hromadianyna na informatsiiu. Nashe pravo, 12, 142-148 [in Russian].
5. Nedbajlo, P.E. (1971). Sistema juridicheskih garantij primenenija sovetskih pravovyh norm. Pravovedenie, 3, 49-53 [in Russian].
6. Mickevich, A.V. (1963). O garantijah prav i svobod sovetskih grazhdan v obshhenarodnom socialisticheskom gosudarstve. Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 8, 24-33 [in Russian].
7. Vitruk, N.V. (1964). O juridicheskih sredstvah obespechenija, realizacii i ohrany prav sovetskih grazhdan. Pravovedenie, 4, 29-38 [in Russian].
8. Nersesjanc, V.S. (1990). Sistema juridicheskih garantij prav i svobod grazhdan. Socialisticheskoe pravovoe gosudarstvo: koncepcija i puti realizacii. Moscow: Jurid. lit., 60-65 [in Russian].
9. Serediuk, V.V. (2010). Svoboda masovoi informatsii: konstytutsiino-pravovyi aspect. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
10. Aristova, I.V. (2000). Derzhavna informatsiina polityka: orhanizatsiino-pravovi aspekty. O.M. Bandurka (Ed.). Kharkiv: Vyd-vo un-tu vnutr. sprav [in Ukrainian].
11. Rassolov, I.M. (2004). Internet-pravo. Moskva: JuNITI [in Russian].
12. Shvejcarskoe obshhestvo radioveshhanija i televidenija ShORT protiv Shvejcarii - zhaloba no 34124/06 [Schweizerische Radio- und Fernsehgesellschaft SRG v. Switzerland]. Postanovlenie ot 21.6.2012 [V Sekcija]. URL: http://hudoc.echr.coe.int/ [in Russian].
13. Konstytutsiia Ukrainy vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR: stanom na 30.09.2016 r. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, art. 141.
14. Barabash, Iu.H. (Ed.). (2012). Konstytutsiine pravo Ukrainy. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
15. Slinko, T.M., Kushnirenko, O.H. (2013). Vplyv konstytutsiinykh pryntsypiv politychnoi ta ideolohichnoi bahatomanitnosti na realizatsiiu hromadianamy Ukrainy svobody slova ta informatsii. Yevropeiskiperspektyvy, 8, 5-9 [in Ukrainian].
16. Pro informatsiiu: Zakon Ukrainy vid 02.10.1992 r. № 2657-XII. (2011). URL: http://zakon5. rada.gov. ua/laws/show/2657-12.
17. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinym podanniam Zhashkivskoi raionnoi rady Cherkaskoi oblasti shchodo ofitsiinoho tlumachennia polozhen chastyn pershoi, druhoi statti 32, chastyn druhoi, tretoi statti 34 Konstytutsii Ukrainy vid 20.01.2012 № 2-rp/2012. (2012). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12 [in Ukrainian].
18. Pro drukovani zasoby masovoi informatsii (presu) v Ukraini: Zakon Ukrainy vid 16.11.1992 r. № 2782-XII. (1992). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2782-12.
19. Petrova, N., Yakubenko, V. (2007). Media-pravo. Kyiv [in Ukrainian].
20. Simonova, A.K. (Ed.). (2004). Zhurnalist v poiskah informacii. Sbornik materialov dlja rabotnikov SMI i budushhih zhurnalistov. Moscow: Galerija [in Russian].
21. Pro telebachennia ta radiomovlennia: Zakon Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1994, 10. art. 59.
22. Rishennia Yevropeiskoho sudu z prav liudyny u spravi Hudvin (Goodwin) proty Velykobrytanii vid 11.07.2002 r. (2002). URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/980_100 [in Ukrainian].
23. Pravovi zasady diialnosti zhurnalistiv v Ukraini: Roz'iasnennia Ministerstva yustytsii Ukrainy vid 04.10.2011 r. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0062323-11.
24. Kryminalnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 05.04.2001 r. № 2341-III: stanom na 03.09.2017 r. (2017). URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
25. Romaniuk, O.M. (2007). Zaruchnyky informatsii. Kyiv: Taki spravy [in Ukrainian].
Poklonska Olha, Applicant for a Science Degree of the Department of Constitutional Law of Ukraine, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: olha.poklonskaya@gmail.com ; ORCID 0000-0002-1860-5396
Legal guarantees of journalism activity
Nowadays, media freedom is one of the foundations of society's development. A variety of political rights, including the right to participate in elections, holding rallies, etc., are inextricably linked with it. It promotes effective ways of implementing national politics searching, forms stable conditions for the creation and consolidation of democracy and the rule of law, and is the core of journalism foundation in modern society. Media freedom should firstly be perceived as a means of ensuring freedom of speech and other citizens' rights. Only the fact that those norms are included in the constitutional right of our state, testifies to the fundamental nature of these rights and freedoms: they have a higher legal force in comparison with other legislation.
Nowadays, Ukraine established a system of legal safeguards for journalistic activities embodied in the Constitution of Ukraine and other legislative acts which guarantee adherence to generally accepted civil rights and freedoms to journalists. The law also contains several norms which, in view of the specifics of the professional activities of journalists, determine their professional rights. The legislation provides criminal and administrative liability for interfering with journalistic activities.
At the same time, the wide legislative consolidation of the guarantees of journalistic activity freedom does not mean that all the established legal norms are properly implemented in practice. That is why further research and law enforcement practice should be aimed at improving the mechanism for the legal norms regulation that guarantees the effective implementation of journalistic activities.
Keywords: journalist; journalistic activity; guarantees of journalistic activity; professional activity of journalists; mass media.
Hadiuwna do pedKomzii 12.10.2017 p. 42 ISSN2414-990X. npo6neMu 3aKomocmi. 2017. Bun. 139
