CC BY
31
УДК 340.37:342.7
Л. Ярмол
Нащональний ушверситет '^bBiBCbKa полггехшка"
ЗАХИСТ СВОБОДИ ВИРАЖЕННЯ ПОГЛЯД1В СВРОПЕЙСЬКИМ СУДОМ З ПРАВ ЛЮДИНИ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ)
©Ярмол Л., 2014
Визначено принципи тлумачення свободи вираження поглядiв Свропейським Судом з прав людини. На основi отриманих результат обгрунтовано вплив юридично! практики Свропейського Суду з прав людини на правову систему Укра!ни.
Ключовi слова: свобода вираження поглядiв, захист, права, шформащя, переко-нання, Свропейський Суд з прав людини.
L. Yarmol
PROTECTING FREEDOM OF EXPRESSION BY THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS (OF GENERAL ASPECTS)
In the presented work the author has defined the principles of interpretation of the freedom of expression by the European Court of Human Rights. On the basis of obtained results the influence of juridical practice of European Court of Human Rights on the law system of Ukraine was founded.
Key words: freedom of expression, defense, the rights, the information, the beliefs, the European Court of Human Rights.
Л. Ярмол
ЗАЩИТА СВОБОДЫ ВЫРАЖЕНИЯ ВЗГЛЯДОВ ЕВРОПЕЙСКИМ СУДОМ ПО ПРАВАМ ЧЕЛОВЕКА (ОБЩЕТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ)
Определены принципы толкования свободы выражения взглядов Европейским Судом по правам человека. На основании полученных результатов обосновано влияние юридической практики Европейского Cуда по правам человека на правовую систему Украины.
Ключевые слова: свобода выражения взглядов, защита, права, информация, убеждения, Европейский Cуд по правам человека.
Постановка проблеми. 31 жовтня 1995 р. був прийнятий закон Укра!ни "Про приеднання Укра1ни до Статуту Ради Свропи". У 1997 р. Укра!на ратифжувала один i3 основних документа Ради Свропи - Конвенщю про захист прав людини та основоположних свобод (далi за текстом -Конвенщя), яка, зпдно 3i ст. 9 Конституцп Украши, стала частиною национального законодавства Украши. Вищевказат поди, дали можлитсть громадянам та шшим суб'ектам Украши, за дотримання певно! процедури, здшснювати захист сво!х прав у Свропейському Судi з прав людини (далi за текстом - Суд).
23 лютого 2006 р. був прийнятий закон Укра1ни "Про виконання ршень та застосування практики Свропейського Суду з прав людини", який регулюе вiдносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати ршення Суду у справах проти Укра!ни. Також цей нормативно-правовий акт спрямований на: усунення причин порушення Укра!ною Конвенци та протоколiв до не!; впровадження в укра!нське судочинство й адмiнiстративну практику европейських стандарта прав людини; створення передумов для зменшення кiлькостi заяв до Свропейського Суду проти Укра!ни.
106
Необхвдно зазначити, що Суд уже розглянув велику кiлькiсть справ проти Укра!ни, зокрема i щодо захисту свободи вираження поглядiв. Загалом же станом на 31 грудня 2011 р. в Судi на розглядi перебувало 152 800 справ проти держав - сторш Конвенцп (станом на 31 грудня 2010 р. -139650). З них 10750 справ проти Укра1ни, що становить 7,0 % вщ загально! кшькоста справ (станом на юнець 2010 р. - 7,5 %). Поршняно з шшими державами за кiлькiстю справ на розглядi Суду Укра!на перебувае на п'ятому мiсцi пiсля Росп, Туреччини, 1талп та Румунп. У 2011 р. Суд розглянув 139 справ проти Укра!ни. На виконання ршень Суду з Державного бюджету було сплачено 25 021 734, 79 грн. [15].
Вищенаведене сввдчить про актуальнiсть теми дослвдження та ll значення не лише у теоретичному, а й у практичному аспекта.
Наукове завдання полягае у визначент особливостей захисту свободи вираження поглядiв Свропейським Судом та значення його ршень щодо захисту ще! свободи для правово! системи Укра!ни.
Мета дослiдження - проаналiзувати принципи тлумачення свободи вираження поглядiв Свропейським Судом та з'ясувати !х вплив на правову систему Укра!ни.
Стан дослiдження. Дослiдження захисту свободи вираження поглядiв Судом здiйснювали таю вггчизняш та зарубiжнi вченi: М. Джешс, Р. Кей, Е. Бредлi [1], О. Жуковська [2], В. Лут-ковська [3], М. Маковей [4, 5], В. Пашюк [6], В. Шкерт [7], С. Чефранова [4], С. Шевчук [14] та ш.
Шд час дослвдження були вивчеш також рiшення Суду з прав людини щодо захисту свободи вираження поглядш, реферативний переклад з англшсько! мови та опрацювання яких здiйснено у Львiвськiй лабораторп прав людини i громадянина НД1 державного будiвництва та мiсцевого самоврядування НАПрН Укра!ни М. Пришляк, П. Рабiновичем, Т. Полянським, Т. Дудаш.
Виклад основних положень. Основною европейською гаранпею захисту прав людини, зокрема права людини на свободу вираження поглядiв, е дiяльнiсть Суду. Згiдно зi ст. 32 Конвенцп, передбачено, що "...юрисдикщя Суду поширюеться на ум питання тлумачення i застосування Конвенцп та протоколiв до не!. Суд може приймати заяви вiд будь-яко! особи, неурядово! оргатзацп або групи осiб, якi вважають себе потерпшими вiд допущеного однiею з Високих Договiрних Сторiн порушення прав, викладених у Конвенцп або протоколах до не!" (ст. 34 Конвенцп). Однак Суд може брати справу до розгляду лише тсля того, як було вичерпано ум нацюнальт засоби юридичного захисту, згiдно iз загальновизнаними принципами мiжнародного права, та впродовж шести мкящв вiд дати постановлення остаточного рiшення на нацiональному рiвнi (ст. 35 Конвенцп).
У Рекомендацп Ради Свропи 1506 (2001) "Свобода вираження поглядiв i шформаци у ЗМ1 у Сврот" зазначено, що европейсью держави повиннi впроваджувати практику Суду щодо свободи вираження поглядiв у свое нацюнальне законодавство i забезпечувати належну тдготовку суддiв. У закон Укра!ни "Про виконання ршень та застосування практики Свропейського Суду з прав людини" передбачено, що ".суди застосовують при розглядi справ Конвенцию та практику Суду як джерело права" (ст. 17).
За перюд функцюнування Суд розглянув велику кшьюсть справ щодо захисту свободи вираження поглядiв [11], зокрема i проти Укра!ни [12].
У сво!х рiшеннях Суд, здiйснюючи свою основну мету, - захист прав людини, - також дае тлумачення основних положень Конвенцп, нацюнального права держав, обставин справи, в такий спомб формуючи прецедентне право.
У результата правоштерпрацшно! дiяльностi Суд сформулював низку принцишв тлумачення положень Конвенцп. Стосовно свободи вираження погляд1в щ принципи Судом конкретизоваш у справi "Ляшко проти Укра!ни" ("Lyashko v. Ukraine") вщ 10 серпня 2006 р. Розглянемо !х:
1. Свобода вираження поглядiв становить одну i3 фундаментальних основ демократичного сустльства та одну з основних передумов для його розвитку, а також для самореалiзацii кожного iндивiда.
107
2. Преса вiдiграe суттеву роль у демократичному сусniльствi. Хоча преса не повинна переходити певт меж^ яю, зокрема, стосуються захисту репутацп та прав шших оЫб, а також потреби попередження розкриття конфвденцшно! шформацп, 11 обов'язком е, тим не менше, повiдомляти - у споиб, що не суперечить 11 зобов'язанням та вiдповiдальностi - iнформацiю та ще! стосовно усiх предметiв публiчного iнтересу, включаючи й та, що стосуються судово! гшки влади. При цьому не лише преса мае завдання повщомляти таку iнформацiю та ще!, але i громадсьюсть мае право отримувати 1х. 1накше преса не могла б виконувати свою життево важливу роль "вартового пса" у демократичному суспшьстш. Стаття 10 Конвенци захищае не лише змют тих iдей та шформацп, що висловлюються у пресi, але й форму, у якш вони виражеш.
Так, у рiшеннi, ухваленому 3 липня 2007 р. у справi "Газета "Потш" проти Молдови (№ 2)", Суд звернув увагу на те, що вщповщний матерiал був написаний журналктом. У зв'язку з цим Суд нагадав про прюритетну роль преси у демократичному суспiльствi щодо постачання iдей та думок про поттичт питання та справи громадського значення загалом. Суд далi вiдзначив, що журналiстська свобода передбачае також i можливiсть вдаватися до певного ступеня перебiльшення, навiть провокацп.
У рiшеннi, ухваленому 12 липня 2007 р. у справi "А\ЯБгвпа та Озолтс проти Латви", Суд звернув увагу на те, що i компашя-заявник, будучи видавцем провщно! газети, i журналкт, виконували роль "вартового пса", яка визнана за пресою у демократичному суспшьств^ Ця роль безперечно передбачае обов'язок привертати увагу громадськостi до факпв можливих порушень з боку мкцевих чи урядових службовцiв.
У ршент, ухваленому 6 грудня 2007 р. у справi "Фоглiя проти Швейцари", Суд також звернув увагу на особливе значення журналiстики у демократичному суспiльствi та виконання нею ролi "сторожового пса". При цьому, на думку Суду, журналктська свобода включае право на вживання деяких перебiльшень чи навiть провокацiй.
Свропейсью оргатзацп, зокрема Рада Свропи, прийняли багато документiв, якi присвяченi свободi вираження поглядiв через ЗМ1, захисту журналктав, у зв'язку з виконанням ними професiйних обов'язкiв. Укра!на також прийняла тсля проголошення нею незалежност цiлу низку документiв, у яких наголошуеться, що преса вiдiграе важливу роль у демократичному суспшьств^ У чинному Кримшальному кодексi Укра!ни (2001 р.) передбачена кримшальна вiдповiдальнiсть за перешкоджання законнiй професiйнiй дiяльностi журналктав (ст. 171).
3. Свобода преси надае громадськостi один з найкращих засобiв з'ясування та формування громадськоI думки щодо iдей та позицш полтичних лiдерiв. Свобода полгшчних дискусш становить ядро поняття демократичного суспшьства у розумшш Конвенци. Межi допустимо! критики щодо полiтикiв, вщповщно е ширшими, анiж такi самi стосовно приватно! особи. На вщмшу вiд приватних осiб, полiтик неодмшно та свiдомо для нього самого стае вщкритим для прискшливо! уваги до кожного його слова та вчинку як з боку журналкпв, так i з боку громадськоста загалом, i тому вiн повинен демонструвати бiльший ступiнь терпимостi щодо них.
Так, у ршенш, ухваленому 12 липня 2007 р. у справi "А]8 Огепа та Озолтс проти ЛатвИ", Суд вщзначив, що статл зачшали п. С. як публiчну особу. Суд вказав у зв'язку з цим, що межi допустимо! критики у такому випадку е ширшими, ашж коли вона стосуеться приватно! особи. Тому згаданий полггак мав проявити бшьший стутнь терпимоста до ввдповщних коментарiв.
У ршенш, ухваленому 7 листопада 2006 р. у справi "Мамер проти Франци", Суд нагадав свш попереднш висновок про те, що особи, беруть участь у публiчних дебатах стосовно справи
загального значення, мають право на нестримш (до певно! мiри) висловлювання.
У ршенш, ухваленому 11 квiтня 2006 р. у справi "Бразiлье проти Франщ!", Суд, оц^нюючи безпосередньо самi висловлювання, вщзначив, що вони, безумовно, мали серйозний негативний вiдтiнок ворожостi. Однак попри таке забарвлення вiдповiднi твердження стосувались проведення виборiв, а отже, мали ктотне значення для належного функцюнування демократil загалом. Суд наголосив, що свобода вираження поглядiв набувае особливого значення у контекстi полгшчних дебатiв. Тому, на думку Суду, полгтичш коментарi не можуть обмежуватися без винятково вагомих на те тдстав. Заяви, про якi йдеться у справ^ були спрямованi проти особи, котра посвдала посаду члена парламенту, мера Парижа та водночас мера п'ятого округу Парижа. Безумовно, це була
108
визначна особа у сферi полггаки - об'ект постшно! уваги 3aco6iB масово! шформаци. Суд нагадав, що в умовах передвиборчо! конкуренцп особа, котра опонуе офiцiйнiй позицп, повинна мати можливкть вiльно висловлюватися щодо законност виборiв. Окрiм того, за обставин передвиборчо! боротьби можна допускати тдвищену гостроту коментарш, порiвняно з тими, якi можна дозволити собi за iнших обставин.
У ршент, ухваленому 20 липня 2004 р. у справi "Гр.о проти Словаччини", Суд вказав, що межi допустимо! критики щодо суддi, який долучаеться до полгшчно! дiяльностi, мають бути ширшими. Суд зазначив, що ст. 10 Конвенцп захищае не лише погляди, яю е образливими чи якi шокують, але також i так1, як мiстять певш перебiльшення.
У рiшеннi, ухваленому 21 липня 2005 р. у справi "Гртберг проти РоаГ, зазначено, що на висновок Суду вплинув також i той факт, що ввдповвдне твердження було зроблене у зв'язку iз висвiтленням питання, яке мало сустльне значення, а саме - питання про стан свободи засобiв масово! шформацп в Ульяновськiй областа. Стаття заявника була спрямована на критику губернатора областа, обраного !! населенням. 1накше кажучи, журналiстська ощнка стосувалася професiйного полiтика. Суд вкотре вказав, що межi допустимо! критики полггака е ширшими, анiж межi критики приватно! особи. Факти, що були тдгрунтям оцiнки, не оспорювались, i заявник висловив сво! погляди в образливш формi.
4. Межi прийнятног критики за певних обставин можуть бути ширшими щодо державних службовщв, ят виконують свог повноваження, тж щодо приватних оЫб. Однак не можна сказати, що державш службовщ так само присюпливо ощнюють кожне свое слово та вчинок, як i полггаки; ввдповвдно й з ними тд час ощнки кньо! дiяльностi мають поводитися так само, як i з политиками. Державнi службовцi повиннi користуватися громадською довiрою за умов належного виконання ними сво!х обов'язкiв та достовiрноl поiнформованостi громадськостi. Тому може виникнути необхвдшсть у !х захистi ввд образливих чи лайливих словесних напад1в пiд час виконання ними сво!х обов'язкiв.
У рiшеннi, ухваленому 20 кытня 2006 р. у справi "Райчтов проти Болгарн", Суд нагадав, що обсяг критики, яка може бути спрямована проти посадово! особи, е хоча i не безмежним, однак значно ширшим, ашж стосовно приватно! особи. Суд звернув увагу на те, що зауваження заявника прозвучали у присутностi невелико! аудитори - на засiданнi, яке проходило за зачиненими дверима. А ввдтак коментар заявника не ми" анi перешкоджати, анi в жоден шший спосiб загрожувати виконанню особою сво!х службових обов'язкiв.
5. Слiд чтко розрiзняти твердження про факти та оцiнковi судження. Суд вважае, що якщо юнування факта можна перевiрити, правдивiсть оцiнкових суджень не тддаеться доведению. Вимогу про доведення правдивостi ощнкового судження виконати неможливо. Така вимога сама по собi порушуе свободу думки, яка е основоположною частиною права, яке забезпечуеться ст. 10 Конвенци.
У ршент, ухваленому 19 сiчня 2006 р. у справi "Albert-Engelmann-Gesellschafft MBH" проти Австрн", Суд постановив, що правдивють ощнкових суджень неможливо довести. Однак, навпъ якщо твердження були ощнковими судженнями, все одно потрiбно проанатзувати, чи Грунтуються вони на достаттх фактах. Адже оцiнковi судження, яю не мають пiд собою жодного фактичного тдГрунтя, можуть бути визнат надмiрними. Отож, пропорцiйнiсть втручання у право на свободу вираження залежить також i вiд того, чи Грунтуються оцiнковi судження на достаттх фактичних даних.
У рiшеннi, ухваленому 27 березня 2008 р. у справi "Азеведо проти Португали", Суд постановив, що було порушення ст. 10 Конвенцп, яке виявилося у засудженш заявника за наклеп, з огляду на факт критики ним науково! пращ. Комета^ ж заявника були ощнковими судженнями, а тому не повинш доводитись.
У ршент, ухваленому 21 грудня 2004 р. у справi "Бусуйок проти Молдови", Суд вказав, що висловлювання, як1 стосувались С. М., були не твердженнями про факти, а ощнковими судженнями. Суд вкотре зазначив, що до ощнкових суджень не може застосовуватись критерш правдивоста, зокрема шляхом перевiрки !х на доказовiсть.
У ршент, ухваленому 21 липня 2005 р. у справi "Гртберг проти Росп", Суд нагадав сво! попередш висновки про те, що наявшсть факпв можна було пiдтвердити, тсда як правдивiсть оцiнкових суджень доказуванню не п1длягала. Вимогу доводити правдивкть оцiнкових суджень неможливо було виконати. Така вимога була порушенням свободи думки - фундаментально! частини права, гарантованого ст. 10 Конвенцп.
109
Суд ввдзначив, що оспорюване твердження було хрестоматшним прикладом оцiнкового судження. Судовi рiшення про вiдповiдальнiсть заявника за шкоду, заждаяну репутацп п. Ш., Грунтувалось, власне, на неспроможностi журналкта довести, що п. Ш. справдi бракувало сорому i совiстi. А довести це було неможливо.
У ршент, ухваленому 6 грудня 2007 р. у справi "Фоглiя проти Швейцарil", Суд постановив, що була порушена ст. 10 Конвенцп стосовно засудження заявника за вживання образливих слiв, якi ставили пiд сумшв моральнi якостi та професiйнi здiбностi суддi. Суд також вказав, що вжит заявницею слова "порушувати присягу" та "karagiozis" (словом karagiozis називають комiчну марiонетку у грецькому ляльковому театрц мае негативне значення та використовуеться для того, аби сказати, що певна особа е смшною чи, шакше кажучи, "клоуном") були лише ощнковими судженнями, якi не мали жодно! доказово! сили. Проте грецью суди не взяли цього до уваги, вважаючи, що саме ц слова завдали шкоди чест та пдност суддi.
Варто зазначити, що у законодавствi та в штерпретащйно-правових актах Укра!ни також простежуеться принцип, згiдно з яким слвд чiтко розрiзняти твердження про факти та оцiнковi судження пiд час захисту свободи вираження поглядiв.
У Цившьному кодексi Укра!ни зазначено, що "..^зична особа, особистi немайновi права яко! порушено внаслвдок поширення про не! та (або) члешв !! мм'! недостовiрноl шформацп, мае право на ввдповвдь, а також на спростування ще! шформацп" (ч. 1 ст. 277). У Постановi Пленуму Верховного Суду Укра!ни вiд 27 лютого 2009 р. №1 "Про судову практику у справах про захист пдност та чест фiзичноl особи, а також дшово! репутацп фiзичноl та юридично! особи" перед-бачено, що пiд час розгляду справ суди повинт точно i неухильно застосавувати положення Конституцп Укра!ни, Цивiльного кодексу Укра!ни, законiв Укра!ни вiд 16 листопада 1992 р. "Про друковат засоби масово! шформацп (пресу) в Украш", вiд 2 жовтня 1992 р. "Про шформащю" та iнших нормативно-правових актiв, що регулюють вказаш суспiльнi вiдносини. Крiм того, враховуючи положення статтi 9 Конституцп Укра!ни та беручи до уваги ратифжащю законом Укра!ни ввд 17 липня 1997 р. Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р. i Першого протоколу та протоколiв № 2, 4, 7, 11 до Конвенцп та прийняття закону Укра!ни ввд 23 лютого 2006 р. "Про виконання рiшень та застосування практики Свропейського Суду з прав людини", суди також повинш застосовувати Конвенщю та рiшення Суду як джерело права. Також Пленум Верховного Суду Укра!ни зазначив, що, виршуючи питання про визнання поширено! шформацп недостовiрною, суди повиннi визначати характер тако! шформацп та з'ясовувати, чи е вона фактичним твердженням, чи ощнковим судженням. Вiдповiдно до частини друго! ст. 471 закону Укра!ни "Про шформащю", ощнковими судженнями, за винятком образи чи наклепу, е висловлювання, яю не мiстять фактичних даних, зокрема критика, оценка дш, а також вислов-лювання, що не можуть бути витлумачеш як таю, що мктять фактичнi дат, з огляду на характер використання мовних засобiв, зокрема гiпербол, алегорш, сатири. Оцiнковi судження не тдлягають спростуванню та доведенню !х правдивости Отже, вiдповiдно до статтi 277 ЦК, не е предметом судового захисту оцiнковi судження, думки, переконання, критична ощнка певних фактiв i недолiкiв, якi, будучи вираженням суб'ективно! думки i поглядiв вiдповiдача, не можна перевiрити на предмет !х вiдповiдностi дiйсностi (на вiдмiну ввд перевiрки iстинностi фактiв) i спростувати, що ввдповвдае прецедентнiй судовiй практищ Суду щодо тлумачення положень статп 10 Конвенцп.
6. Вид та суворiсть призначеного покарання також е факторами, яю потрiбно брати до уваги при оцтюванш пропорцiйностi втручання у право на свободу вираження.
У ршенш, ухваленому 20 квгшя 2006 р. у справi "Райчтов проти Болгарн", Суд вказав, що та, хто мае владу, помдають дом^юче становище у суспшьств^ I таке становище зобов'язуе !х обмежувати себе у використант кримшально-правових засобiв захисту свое! репутацп. Особливо ж це стосуеться тих випадюв, коли доступними е шш^ "м'якiшi" засоби реагування на невиправдану критику опонентав.
У рiшеннi, ухваленому 6 грудня 2007 р. у справi "Фоглiя проти Швейцарil", згадавши, що мiсцевi суди засудили п. Катрамi до ув'язнення, Суд вважае, що таке покарання не е спiвмiрним iз правом на вiльне вираження журналктом сво!х поглядiв, яке гарантуеться ст. 10 Конвенцп. Бшьше того, суддя, про якого згадала у статп заявниця, мiг захистити свою репутащю шляхом подання цивiльно-правового позову. Суд постановив, що застосоваш обмеження щодо вираження заявником
110
сво!х поглядiв та переслiдуванi мiсцевими судами законн цiлi не були сmвмiрними. Суд не погодився з тим, що для захисту репутацп суддi та гарантування безперешкодного здiйснення правосуддя потрiбно було пiддати п. Катрамi кримiнальному покаранню. Тому тут було порушення ст. 10 Конвенци.
У чинному Кримшальному кодексi Укра1ни (2001 р.), на ввдмшу вiд Кримшального кодексу Укра1ни в редакцп 1960 р., вже не передбачено кримшально! ввдповвдальноста за такi дiяння: образа або дискредитащя державних органiв i громадських органiзацiй (ст. 66-1) (цю статтю виключили з Кримiнального кодексу Укра!ни ще у 1989 р.); наклеп (ст. 125); образа (ст. 126); переслвдування громадян за критику (ст. 134-1); образа суддi (ст. 176-3); образа представника влади або представника громадськоста, який охороняе громадський порядок (ст. 189); образа пращвника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або вшськовослужбовця (ст. 189-1); образа тдлеглим начальника або начальником пiдлеглого (ст. 237).
Правотлумачна та правозастосовча дiяльmсть Суду щодо захисту свободи вираження поглядiв, та й зрештою й щодо шших прав суб'ектiв мае вагомий вплив на правову систему Укра!ни. Як уже зазначалося, в закон Укра!ни "Про виконання ршень та застосування практики Свропейського Суду з прав людини", в Постановi Пленуму Верховного Суду Укра!ни № 1 вщ 27 лютого 2009 р. "Про судову практику у справах про захист пдност та чест фiзичноl особи, а також дшово! репутацп фiзичноl та юридично! особи" прямо передбачено, що ршення Суду е джерелом права ^ вiдповiдно пiд час розгляду справ щодо захисту свободи вираження поглядiв, нащональт суди Укра!ни повиннi застосовувати Конвенцiю та практику Суду. Необхвдно наголосити, що перше застосування Конвенцп в Украш було саме ст. 10 (свобода вираження поглядiв) i першим суддею, який застосував цю статтю, був Василь Палiюк. У 2000 р. судова Колепя у цившьних справах Микола!вського обласного (ниш - Апеляцшного) суду перша та едина на той час в Украш застосувала положения ст. 10 Конвенцй та рiшення Суду "Лшгенс проти Австрп" (1986 р.). Це тдтверджуеться висновком Монiторингового комiтету Ради Свропи. Пiсля цього Апеляцiйний суд Микола!всько! областi за спiльним проектом Мшстерства юстицп Укра!ни i Оргашзацп з безпеки та спiвробiтництва у Сврот (ОБСС) у 2001 р. став "експериментальним" судом щодо використання положень Конвенци в украшськш судовш практицi. Варто також зазна-чити, що позитивна практика Апеляцшного суду Микола!всько! област згадувалася Судом у ршен-нях у справах: "Укра!нська Прес-Група" проти Укра!ни" (2005 р.) та "Сфименко проти Укра1ни" (2006 р.) [13]. Позитивним е той факт, що й iншi нащональш суди при розглядi справ щодо захисту свободи вираження поглядiв застосовують ст. 10 Конвенцп та практику Суду [8-10].
Позитивним правовим явищем також е й те, що Укра!на декримiналiзувала частину дiянь, пов'язаних iз свободою вираження поглядiв, за яю до 2001 р. наставала кримшальна вiдповiдальнiсть. Така практика Укра!ни також вiдповiдае позици Суду.
Шдсумовуючи, можемо зробити такi висновки. Суди, здшснюючи захист свободи вираження поглядiв, керуються такими принципами: свобода вираження поглядiв становить одну iз фундаментальних основ демократичного суспiльства; преса ввдграе iстотну роль у демократичному суспшьствц межi допустимо! критики щодо полггаюв, публiчних лiдерiв, а за певних обставин i щодо державних службовщв, можуть бути ширшими, тж щодо приватних осiб; правдивiсть оцiнкових суджень не тддаеться доведенню; вид та суворкть призначеного покарання також е чинниками, яю слiд брати до уваги пiд час оцiиювания пропорщйноста втручання у право на свободу вираження поглядiв. Правотлумачна та правозастосовча дiяльнiсть Суду щодо захисту свободи вираження поглядiв та й зрештою i щодо iнших прав суб'екпв мае вагомий вплив на правову систему Укра!ни.
1. Джетс М. Свропейське право у галузi прав людини: джерела i практика застосування / М. Джетс, Р. Кей, Е. Бредлi. — К.: АртЕк, 1997. — 624 с. 2. Жуковська О. Л. Право на свободу слова та тформацп в укратському законодавствi та судовш практиц / О. Жуковська // Адвокат. — 2001. — № 4—5. — С. 12—29. 3. Лутковська В. Право на свободу вираження поглядiв у ршеннях Свропейського Суду з прав людини / В. Лутковська // Право Украши. — 2003. — № 12. — С. 30—32. 4. Маковей М. Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод. — Ст. 10: Право на свободу выражения своего мнения. Прецеденты и комментарии / М. Маковей, Е. Чефранова. — М.,
111
2001. — 287 с. 5. Маковей М. Стаття 10 СвропейськоЧ Конвенцп з прав людини. Основн мiркування щодо cmammi 10 / М. Маковей // Свропейська Конвенця з прав людини: основт положення, практика застосування, украЧнський контекст. — К.: ЗАТ "В1ПОЛ", 2004. — С. 465—466. 6. Па-люк В. П. Стаття 10 Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод: украЧнське законодавство та судова практика: практ. поЫб. / Академiя суддiв Украти /В. П. Палюк. — МиколаЧв: ТОВ фiрма "1люн", 2010. — 556 с. 7. Пжерт В. Свропейсью стандарти щодо свободи висловлювань (Стаття 10 СвропейськоЧ Конвенци про захист прав людини та основних свобод) стосовно законодавства про захист честi й гiдностi i практика Чх застосування / В. Пжерт. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // khpg.org.index. 8. Ршення Жовтневого районного суду м. Харкова вiд 29 червня 2011 року (справа № 2-628). — [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http:// reyestr.court.gov.ua. 9.Ршення Солом'янського районного суду м. Киева вiд 10 квтня
2009 року (справа № 2-470/ 2009). — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// reyestr.court.gov.ua. 10. Ршення Чортювськогорайонного суду Тернотльськоi областi вiд 13 грудня
2010 року (справа № 2 — 1461/ 10). — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// reyestr.court.gov.ua. 11. Справа "Товариство "Вiдес Айзардзiбас проти Латви" (Vides Aizsardzibas Klubs v. Latvia); справа "Albert-Engelmann-Gesellschafft MBH" проти Австри" ("Albert-Engelmann-Gesellschafft MBH" v. Austria"); справа "A\S Diena та Озолтс проти Латви" ("A\S Diena and Ozolins v. Latvia"); справа "GLAS NADEZHDA EOOD та Анатолш Сленков проти Болгари" ("GLAS NADEZHDA EOOD and Anatoliy Elenkov v. Bulgaria"); справа "Tonsbergs Blad AS" та Хауком проти Норвеги" ("Tonsbergs Blad AS" and Haukom v. Norway"); справа "Verein gegen Tierabriken Schweiz (VgT) проти Швейцарп" ("Verein gegen Tierabriken Schweiz (VgT) v. Switzerland"); справа "Азеведо проти Португали" ("Azevedo v. Portugal"); справа "Амiхалачой проти Молдови" (Amihalachioaie v. Moldova); справа "Бразыье проти Францп" ("Brasilier v. France"); справа "Бусуйок проти Молдови" (Busuioc v. Moldova); справа "Вайнай проти Угорщини" ("Vajnai v. Hungary"); справа "Вераарт проти Нiдерландiв" ("Veraart v. the Netherlands"); справа "Газета "Потт" проти Молдови (№ 2)" "Flux v. Moldova (№2) "; справа "Гржо проти Словаччини" (Hrico v. Slovakia); справа "Гртберг проти Росп" (Grinberg v. Russia); справа "Гуссев та Маренк проти Фтлянди" (Judgment in the Case of Goussev and Marenk v. Finland); справа "Дабровський проти Польщi" ("Dabrovski v. Poland"); справа "Даман проти Швейцарп" ("Dammann v. Switserland"); справа "Стол проти Швейцарп" ("Stoll v. Switzerland"); справа "Ербакан проти Туреччини" ("Erbakan v. Turkey"); справа "Ернст та iншi проти Бельги" (Ernst and Others v. Belgium); справа "Жтьовст проти Франци" ("Giniewski v. France"); справа "Жулi та Шарль Лiберасьон проти Франци" ("July and Sarl Liberation v. France"); справа "Кампос
Дамасо проти Португали" ("Campos Damaso v. Portugal"); справа "Карман проти Росп" ("Karman v. Russia"); справа "Катрамi проти Грецп" ("Katrami v. Greece"); справа "Квецень проти Польщi" ("Kwiecien v. Poland"); справа "Клейн проти Словаччини" ("Klein v. Slovakia"); справа ""Комерсант Молдови" проти Молдови" ("Kommersant Moldovy" v. Moldova"); справа "Красуля проти Росп" ("Krasula v. Russia"); справа "Кулк проти Польщi" ("Kulis v. Poland"); справа "Кумпана i Мазаре проти Румунп" (Cumpana and Mazare v. Romania); справа "Лiмпоел та компатя "S.A. ED. Cine Revue" проти Бельги " ("Leempoel & S.A. ED. Cine Revue v. Belgium "); справа "Лтдон, Отчаковський-Лоренс та Жулi проти Францп" ("Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v. France"); справа "Малiсевiч-Гасьор проти Польщi" ("Malisiewicz-Gasior v. Poland"); справа "Мамер проти Франци" ("Mamer v. France"); справа "Моннат проти Швейцарп" ("Monnat v. Switserland"); справа "ОрманШ проти 1тали" ("Ormanni v. Italy"). Реферативний переклад з англшськоЧ мови та опрацювання зазначених ршень здшснено у Львiвськiй лабораторп прав людини i громадянина НД1 державного будiвництва та мiсцевого самоврядування НАПрН Украти М. Пришляк, П. Рабтовичем, Т. Полянським, Т. Дудаш. 12. Справа "УкраЧнська Прес-група проти Украти " (Ukrainian Media Group v. Ukraine), N 72713/ 01, 29 березня 2005р.; справа "Ляшко проти Украти" ("Lyashko v. Ukraine"), № 21040/ 02, 10 серпня 2006 р.; справа "Мирський (Myrskyy) проти Украти", № 7877/ 03, 20 травня 2010 р.; справа "Газета УкраЧна-Центр (Gazeta Ukraina-Tsentr) проти Украти, № 16695/ 04, 15 липня 2010 р.; справа "арик (Siryk) проти Украти", № 6428/ 07, 31 березня 2011 р. ("CASE OF SIRYK v. UKRAINE"); справа "Редакщя газети "Правое дело" i Штекель (EditorialBoard of Pravoye Delo andShtekel) проти Украти, № 33014/ 05, 5 травня
2011 р. 13. Стаття 10 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод: украЧнське
112
законодавство та судова практика. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу:ИПр:// www.justinian.com.ua. 14. Шевчук С. Свобода вираження поглядiв: практика Свропейського Суду з прав людини у порiвняльнiй перспективi / С. Шевчук. — К.: Видавництво "Реферат ". 2005. — 192 с. 15. Щорiчний звт про результати дiяльностi Урядового уповноваженого у справах Свропейського Суду з прав людини у 2011 р. — [Електроннийресурс]. — Режим доступу:http://www.minjust.gov.ua.
УДК 342.5 I. Жаровська
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка"
СУБСТАНЦ1Я НАЦЮНАЛЬНОГО У ПРАВОВ1Й ПРИРОД1 ДЕРЖАВНО1 ВЛАДИ
©Жаровська I., 2014
Розглянуто питання мкця i ролi нащонально!' субстанщ1 у державно-творчих про-цесах. Особливу увагу придшено нащональному духу, нащональному ментал^ету та нащональнш свщомосп особистостi у державно-владному механiзмi. Здшснено спробу ви-значити нацiональну субстанщю у трансформацiйнiй парадигмi сучасного сусшльства.
Ключовi слова: державна влада, правосвщомкть, менталiтет, нацiональна субстанцiя, народ, нащя.
I. Zharovska
THE SUBSTANCE OF THE LEGAL NATURE OF THE NATIONAL GOVERMENT
The article examines the place and role of the national state and the substance of the creative process. Particular attention is paid to the national spirit, national mentality and national consciousness of the individual in public-power mechanisms. Attempting to determine the national substance in transformational paradigm of modern society.
Key words: state power, justice, mentality, national substance, people, nation.
И. Жаровская
СУБСТАНЦИЯ НАЦИОНАЛЬНОГО В ПРАВОВОЙ ПРИРОДЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ
Рассматривается вопрос места и роли национальной субстанции в государственно-творческих процессах. Особое внимание уделено национальному духу, национальному менталитету и национальному сознанию личности в государственно-властном механизме. Осуществляется попытка определить национальную субстанцию в трансформационной парадигме современного общества.
Ключевые слова: государственная власть, правосознание, менталитет, национальная субстанция, народ, нация.
Постановка проблеми. Укра!нська держава декларувала курс на "олюднення влади" шляхом визнання народу !! единим джерелом, формування такого шституцшного вишру державно-владних ввдносин, щоб визнавав людину, !! права та свободи, законш штереси найбшьшою сощальною щншстю. Для формування правово! полггаки на демократичнш правовш основi повинен ввдбуватися розумний дiалог мiж державою та громадянським сустльством. Громадянське
113
