CC BY
18
УДК 342.7/. 9:004
Валентина Когут
Правничий коледж Львiвського нацюнального ушверситету îm. I. Франка, викладач циклово1 (предметно!) комюи з професiйно-орieнтованих дисциплiн,
КОНТРОЛЬ ЯК ФУНКЦ1Я ГРОМАДСЬКОСТ1 У ЗАБЕЗПЕЧЕНН1 НАЦ1ОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
© Когут В., 2017
Розглянуто питання забезпечення судового та громадського контролю за законшстю в нащональному судочинствi. Проаналiзовано проблеми забезпечення в Украïнi судового та громадського контролю за законшстю надання електронно'1 та шшо'1 шформацн учасникам судочинства та засобам масовоТ iнформацiï. Запропоновано шляхи ïx вир1шеиня. Визначено основнi пiдходи, напрями, складовi та завдання громадського та судового контролю. Проведено анашз врахування штереав громадськостi при прийняттi р1шень.
Ключовi слова: громадський контроль; засоби масовоТ iнформацiï; шформацшна система; контроль; судовий контроль; громадськкть; громадський монiторинг.
Валентина Когут
КОНТРОЛЬ КАК ФУНКЦИЯ ОБЩЕСТВЕННОСТИ В ОБЕСПЕЧЕНИИ НАЦИОНАЛЬНОГО СУДОПРОИЗВОДСТВА
Рассмотрены вопросы обеспечения судебного и общественного контроля за законностью в национальном судопроизводстве. Осуществлен анализ проблем обеспечения в Украине судебного и общественного контроля за законностью представления электронной и другой информации участникам судопроизводства, а также средствам массовой информации. Предложены пути их решения. Определены основные подходы, направления, составляющие и задачи общественного и судебного контроля. Проведен анализ учета интересов общественности при принятии решений.
Ключевые слова: общественный контроль; средства массовой информации; информационная система; контроль; судебный контроль; общественность; общественный мониторинг.
Valentyna Kogut
teacher Franko National University of Lviv
FUNCTION CONTROL AS PUBLIC IN PROMOTING DOMESTIC LEGAL
The question of providing judicial and public control over the legality of the national proceedings. The problems of the judicial system in Ukraine and public control over the legality of providing email and other information by the judiciary and the media. The ways of
solving them. The basic approaches, lines, components and tasks of social and judicial control.
An analysis taking into account the public interest when making decisions.
Key words: social control; media; information system control; judicial control; public;
public monitoring.
Постановка проблеми. Статтю присвячено актуальним питанням судового та громадського контролю за дотриманням законносп в нацюнальному судочинсга. Наведено позитивш приклади судового та громадського контролю, а також шляхи взаемоди мiж ними. Проаналiзовано практичну значимють та актуальнють забезпечення контролю у сферi нацюнального судочинства.
Аналiз дослщження проблеми. Необхщно вщзначити, що у правовiй науцi, зокрема у сферi iнформацiйного права, проблеми регулювання iнформацiйних вiдносин розробляли в сво!х працях: I. В. Арютова, Ю. М. Батурiн, I. Л. Бачило, В. М. Брижко, Р. А. Калюжний, В. В. Костицький, В. А.Копилов, О. В. Кохановська, А. I. Марущак, О. Г. Марценюк, I. В. Панова, В. С. Цимбалюк, Ю. С. Шемшученко, Т. В. Наливайко, О. Полтораков тощо. У той же час, проблемам контролю присвятили сво! дослщження науковщ рiзних перiодiв: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андршко, В. Г. Афанасьев, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, I. П. Голосшченко, Б. М. Лазарев, Ю. О. Тихомиров, В. В. Цветков, В. С. Чиркш, К. В. Шорша тощо.
Науковщ дослщжували переважно загальнi питання контролю, його органiзацiйно-правовi засади функщонування у сферi виконавчо! влади, судових оргашв.
Мета дослiдження - з'ясувати та здшснити аналiз сучасного бачення щодо перспектив забезпечення контролю в нацюнальному судочинсга Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Контроль у всiх його рiзновидах приваблюе дослiдникiв рiзних галузей знань та практично! дiяльностi. кнування рiзних поглядiв на явище контролю дае тдстави стверджувати, що це - багатопланове i багатогранне явище. К. В. Шорша, дослщжуючи проблему контролю за дiяльнiстю органiв державного управлшня, особливо пiдкреслювала багатоплановiсть останнього [1, с. 78-82].
Загального визначення термша "контроль" не юнуе в законодавсга. Деякi нормативнi акти окреслюють спецiалiзованi форми дiяльностi окремих оргашв, але жоден iз них не мютить усiх загальних ознак контролю.
Аналiзуючи сутнiсть контролю - звертаемо увагу на те, що це свщома дiяльнiсть сощального суб'екта, якiй притаманнi пiзнавальнi, ощнювальш, регулятивнi ознаки [2, с. 10]. Сукупнють цих ознак дозволяе розглядати контроль у фшософському, соцiальному, економiчному, полiтичному, правовому та iнших аспектах. На думку О. Полторакова, громадський контроль - це система вщносин громадянського суспшьства з державою, яка грунтуеться на шдзвггносп органiв державно! виконавчо! влади органам державно! законодавчо! влади (парламентський контроль) недержавним структурам ("третьому сектору" та ЗМ!) [3, с. 4]. Отже, громадський контроль сприяе утвердженню громадянського суспшьства. Громадський контроль може бути направлений на органи державно! i виконавчо! влади, органи мюцевого самоврядування, державш та комунальш тдприемства, установи та оргашзацп, на окремих ошб, з метою дотримання ними сощальних норм, направлених на задоволення потреб та штерешв громадян.
Першi форми контролю громади вiдомi ще за первiснообщинного ладу i були пов'язанi з культами тотемiв i рiзноманiтними заборонами (табу), з тогочасними мютичними, релiгiйними ритуалами. За рабовласницького ладу, контрольними функщями були надшеш панiвнi верстви суспшьства, що вщстоювали певну систему цшностей, з-помiж яких основною була свобода, економiчна незалежнiсть, право володiти нерухомютю та рабами; участь у народних зборах, управлшш державою, яка переважно юнувала у формi республiки. Наслщком недотримання суспiльних норм була система покарань.
В епоху раннього Середньовiччя контроль набув дещо шших соцiальних ознак, хоча також проявлявся, зрештою, в культивуванш статусу вiльноï людини, для якого властиве ïï самоствер-дження та посилений iндивiдуалiзм. У перiод становлення i розвитку ринкових економiчних вщносин контроль найбiльшою мiрою iдентифiкувався в етичних нормах протестантизму, вщображався через внутршнш самоконтроль людини у виробленш чеснот, що вiддзеркалювали специфiку суспiльно-економiчних вiдносин, прiоритетом яких стало нагромадження катталу. Свiтський аскетизм та ощадливють пропагувалися як головнi громадськi щнносп суспiльства. Контроль за дотриманням цих самообмежень ставав своeрiдним нормативним приписом для активних члешв суспiльства.
Перюд Нового часу ознаменований контролем за дотриманням невщ'емних прав людини, в його переорieнтацiï на актуальну проблематику, на тдтримання демократичних процесiв у суспшьства Реалiзацiю цих якiсних трансформацш перебирае на себе держава, а контроль за ïï дiями поступово стае функщею громадянського суспiльства.
З активiзацiею громадського контролю посилюеться вплив громадянського суспшьства на всi сфери життедiяльностi суспiльства. У процесi становлення i розвитку громадянського суспшьства зростае роль самооргашзацп та оргашзацп, як важливих процешв структуризацiï суспiльних вщносин [2, с. 9].
Невщ'емним елементом демократичноï полiтичноï культури европейського зразка е ствпраця органiв публiчноï влади з шститутами громадянського суспiльства. Наявнють налагодженоï комунiкацiï мiж органами влади та громадськими об'еднаннями виступае запорукою вщкритост державноï полiтики та ïï пщконтрольносп суспiльству, i загалом - вщповщносп стратегiчним нацiональним iнтересам.
Формами здшснення громадського контролю спецiалiсти називають соцiологiчнi та статистичнi дослiдження, громадсью слухання, громадську експертизу актiв оргашв публiчноï влади та ï^ проекпв, публiкацiï в пресi, випуски на радю, телебачення, оприлюднення в мережi 1нтернет; громадську експертизу, участь громадськосп в роботi колегiальних органiв влади, перевiрку дiяльностi будь-якоï органiзацiï або вiдповiдальноï особи, аналiз звернень громадян, результата дiяльностi тощо [4, с. 114]. Структурним елементом громадянського контролю е мас-медiа.
Не можна не погодитись iз тим, що громадський контроль в Украш потребуе суттевого вдосконалення, особливо у питаннях надання яюсних послуг населенню. На нашу думку, передуем вдосконалення потребуе чинне законодавство, яке не забезпечуе ефективнють здшснення громадського контролю в краш та не сприяе активiзацiï цих процешв i на центральному, i на мюцевому рiвнях управлшня та в судовiй системi.
У 2008 рощ та у 2015 рощ громадсью активюти в Украш здiйснили спроби розробити проект Закону Украши "Про громадський контроль" [5, с.1]. В них були визначеш такi основнi форми громадського контролю, як: поточний контроль дш об'екпв громадського контролю щодо ï^ вщповщносп нормам Конституцiï Украïни, законiв Украши, шших акпв законодавства та державноï дисциплiни; перевiрка за зверненнями громадян; громадська експертиза; громадсью слухання.
У розвинених демократичних крашах поширена така форма громадського контролю, як центри громадськоï активности Вони створюються для захисту прав та законних штерешв громадян, контролюють ï^ дотримання. Широке застосування така форма мае у контролi за зверненнями громадян та реакщею на них з боку влади. Одшею з найважливiших форм громадського контролю е громадське розслщування.
Ми вважаемо, що громадський контроль - це одна iз найефектившших та найвпливовших форм участi громадськосп в процесах прийняття рiзноманiтних ршень та надання громадянам рiзних видiв послуг, зокрема забезпеченням електронною шформащею учасникiв провадження в адмiнiстративних справах. Вщома американська дослiдниця Ш. Арнстейн визначила надання електронноï iнформацiï як найпрогресившшу форму з усiх, що юнують [6, с. 178]. Громадський контроль - це один iз видiв соцiального контролю, який здшснюють об'еднання громадян та
самими громадянами. Вш е важливою формою peani3a^ï демократiï i способом залучення населення до управлiння суспiльством та державою [7, с. 5].
У будь-якш правовш державi влада мае бути пщпорядкована праву, що досягаеться шляхом контролю над нею з боку суспшьства. Як справедливо зазначае А. Панарин, "...немае шчого небезпечшшого за безконтрольну владу, що спираеться не на закон, а на загрозу застосування насильства й тому потрiбний надшний демократичний контроль" [3, с. 12].
Сучасш умови розвитку Украши не дають змоги створити вщповщне повнощнне методологiчне та нормативно-правове пщгрунтя для подальшого розвитку громадського контролю та належного його функщонування.
I. Жаровська з цього приводу вважае, що громадський контроль - це одна з функцш громадянського суспшьства, проявом я^' е публiчна перевiрка дiяльностi оргашв влади з боку громадян та ïx об'еднань на вщповщнють цшей, якi влада проголошуе, i спрямована на корегування як ще'' дiяльностi, так i самих цшей. Громадський контроль е вищим проявом громадянсько'' активностi [4, с. 115].
Л. Рогатша розглядае громадський контроль у системi оргашв державно'' влади та мюцевого самоврядування в двох значеннях. У вузькому сенс громадський контроль означае контроль над дiяльнiстю оргашв влади, здшснюваний громадянами та шституцшними структурами громадянського суспшьства з метою виявлення i припинення рiзниx видiв зловживання владою. У широкому сенсi - громадський контроль е суспшьним явищем, за якого громадянське суспшьство бере участь у визначенш основних напрямiв внутршньо'' i зовнiшньоï полiтики держави, у виршенш суспiльно значимих питань на вшх рiвняx та контролюе процес здшснення.
А. Крупник аналiзуючи сутшсть громадського контролю розглядае його як шструмент громадськоï оцiнки ступеня виконання органами влади та шшими шдконтрольними об'ектами ïxнix соцiальниx завдань [5, с. 2].
Е. Семелева звертае увагу на те, що в силу об'ективних причин державi часто властивi зловживання владними повноваженнями i реалiзацiя сво1х штерешв на шкоду громадським, що шдтверджуе ïï неготовшсть дiлитися владою. Така негативна тенденщя веде до змiни сутi i сощального призначення держави, як шституту, основним призначенням якого е забезпечення прав, свобод, законних штерешв людини i громадянина за допомогою здшснення контролю.
Право на шформащю охороняеться законом. Держава гарантуе вшм суб'ектам шформацшних вщносин рiвнi права i можливосп доступу до шформацп. №хто не може обмежувати права особи у виборi форм i джерел одержання шформацп, о^м випадкiв, передбачених законом. Суб'ект шформацшних вщносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на шформащю [12, с. 3].
Важливою стосовно цього е дiяльнiсть судових оргашв та шших суб'екпв, що уповноважеш розглядати справи про адмшстративш правопорушення шляхом здшснення контролю на вшх стадiяx провадження. Слщ звернути увагу на те, що одним iз факторiв, який негативно впливае на довiру суспшьства до дiяльностi судiв е вщсутнють належноï взаемодiï мiж судовими органами та засобами масовоï iнформацiï. Вказаний недолш породжуе в учасникiв провадження по справi та iншиx защкавлених осiб вiдчуття "утаемниченостi" при прийнятп судових рiшень та необгрунтованих пщозр у 1хньому замовному xарактерi. Таке вщчуття посилюеться численними негативними коментарями з боку представниюв сторони, яка не задоволена судовим ршенням, щодо особи суддi та прийнятого ним ршення. Ця проблема стае дуже актуальною при розглядi судами.
Суди традицшно не дуже охоче контактують з представниками засобiв масовоï шформацп, оскшьки на це е певш об'ективнi причини (неможливiсть коментувати справи, яю знаходяться в провадженнi суду, необхщшсть забезпечення презумпцiï невинуватостi тощо).
1ншим аспектом проблеми належноï взаемоди судiв та суддiв зi ЗМ1 е питання допуску журналiстiв у судове засщання та можливiсть проводити в залi судового засiдання фото- i кшозйомку, вiдео-, звукозапис iз застосуванням стацiонарноï апаратури, а також транслювати судове засщання по радю i телебаченню.
Оскшьки норми процесуального законодавства, яю визначають дiю принципу гласностi та вщкритосп судового процесу мають досить загальний характер, суддi повиннi керуватися при прийнятп рiшення про процедуру висвплення судового процесу з боку ЗМ1 рекомендацiями, що мiстяться у мiжнародних актах та практикою Свропейського Суду з прав людини (зокрема, ршення Свропейського Суду з прав людини у справi Сандi Таймс проти Сполученого Королiвства (1979). У будь-якому випадку ршення суду повинно бути обгрунтованим з урахуванням вимог Конституци i законiв Укра!ни, практики Свропейського Суду з прав людини, демократичних стандарта, урахування балансу мiж необхщнютю захисту приватно! iнформацii та доступнютю шформацп про судовий процес для громадськосп, особливо у справах, що мають значний суспшьний iнтерес.
Зважаючи на це, питання висвiтлення дiяльностi судiв у ЗМ1 та пошформованосп про це громадськостi е досить актуальним, а забезпечення належно! комушкаци суддiв чи офiцiйних представникiв сущв з журналiстами, можливiсть висвiтлення судових процешв е ключовим фактором у практичнш реалiзацii принципу гласностi судочинства.
Зокрема, у судах повинш юнувати спецiальнi пiдроздiли по роботi зi ЗМ1: у вищих спецiалiзованих судах та апеляцшних судах - повноцшш прес-служби; у судах першо! шстанцп (у разi неможливостi створення окремих шдроздшв) мають визначатися працiвники, яю вiдповiдатимуть за спiвпрацю з журналютами та матимуть право надавати офщшну позицiю суду. Прес-служби чи вщповщальш працiвники повиннi вживати заходiв для належного та об'ективного висвгглення роботи суду, сприяти налагодженню роботи журналюта з суддями тощо.
Отже, таю заходи гарантуватимуть можливють отримання громадсьюстю збалансовано! iнформацii про дiяльнiсть сущв, особливо при розглядi резонансних справ, посилюватимуть довiру до суду. Ршення, прийнятi при максимальнiй поiнформованостi громадськосп про перебк- процесу, не сприйматимуться як необ'ективш чи прийнятi внаслщок тиску чи з наявнiстю певно! корупцiйноi складово!.
Ми вважаемо, що активна та послщовна реалiзацiя зазначених напрямюв забезпечить втiлення в життя конституцiйних засад гласностi та вщкритосп в дiяльностi судово! влади, пщвищить рiвень довiри громадян до дiяльностi судiв, а також сприятиме устшному розвитковi судово! системи Укра!ни.
Що стосуеться судового контролю - то це специфiчний вид контролю в сферi державного управлшня. Особливiсть цього контролю полягае в тому, що його здшснюють не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спецiалiзованих контролюючих оргашв або прокурорський нагляд за законнiстю в державному управлшш, а одноразово пщ час розгляду справ (адмiнiстративних, цившьних, кримiнальних).
Судовий контроль в управлшш можна класифшувати за двома основними напрямами: за видом суду, який здшснюе контроль, i за формою втручання в дiяльнiсть пiдконтрольного органу. В останньому випадку видшяють пряму (безпосередню) та непряму (опосередковану) форми втручання.
У правовш державi суд е иею iнституцiею, яка зобов'язана дiево захищати або вiдновлювати порушенi права та законш iнтереси, вирiшувати спори мiж суб'ектами правовiдносин вiдповiдно до норм i вимог нацiональних закошв та мiжнародних актiв. Вiд його здатносп уособлювати iдеали справедливостi та законносп, генерувати впевненiсть громадян у можливосп захисту сво!х прав та законних штерешв безстороннiм i неупередженим судом головним чином залежить змщнення довiри суспiльства до судово! влади загалом.
Право на справедливий суд закршлене у ст. 6 Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод. Як убачаеться з наведено! норми, справедливим судочинство е в тому випадку, коли незалежний i безстороннш суд забезпечуе право особи як на публiчний, так i на справедливий розгляд справи. Тобто справедливють та публiчнiсть мають бути гармоншно поеднанi пiд час здшснення правосуддя.
За загальним правилом, публiчнiсть судового процесу означае встановлений процесуальним законом порядок слухання справи в сущ, при якому засщання проводяться вщкрито, з наданням
реальноï та рiвноï можливостi особам, яю цiкавляться справою, стежити за ходом розгляду та фшсувати його, у тому чи^ за допомогою фотозйомки, вщео- та аудiозапису.
Вимогу про необхщшсть забезпечення права кожного на розгляд його справи гласно та з додержанням ушх вимог справедливосп незалежним та неупередженим судом мютить ст. 10 Загальноï декларацiï прав людини. До того ж цей принцип е елементом демократп, оскшьки тюно пов'язаний iз забезпеченням громадського контролю за дiяльнiстю судiв.
Однак принцип гласносп та вiдкритостi судового процесу не е абсолютним i за наявносп обставин, визначених законом, може бути обмежений. Наразi законодавство передбачае можливють розгляду справ у закритому судовому засщанш, якщо це зумовлено необхщшстю збереження державноï та iншоï таемницi, що охороняеться законом.
Вщповщно до чинноï редакцiï ст. 11 Закону Украши "Про судоустрш i статус суддiв" особи, присутш в залi судового засiдання, представники засобiв масовоï iнформацiï можуть проводити в залi судового засiдання фотозйомку, вщео- та аудюзапис з використанням портативних вщео- та аудютехшчних засобiв без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, встановлених законом [8, с. 6]. Правовий анатз вказаного припису зумовлюе висновок про те, що можливють проведення в залi судового засщання фотозйомки, вщео- та аудюзапису прямо залежить вщ вимог, установлених законодавчими нормами, що регулюють вщповщш правовщносини.
Зокрема, ч. 8 ст. 6 Цившьного процесуального кодексу Украши передбачае, що учасники процесу та iншi особи мають право робити письмовi записи, а також використовувати портативш аудютехшчш пристрот Проведення фото- i кшозйомки, вiдео-, звукозапису iз застосуванням стацiонарноï апаратури, а також транслювання засщання по радю i телебаченню допускаеться на пiдставi ухвали суду, за наявносп згоди на це ошб, якi беруть участь у справi [9, с. 5].
Також ч. 8 ст. 12 Кодексу адмшютративного судочинства Украши визначено, що особи можуть використовувати портативш аудютехшчш засоби. Проведення зйомки чи звукозапису iз застосуванням стацiонарноï апаратури, а також транслювання засщання по радю i телебаченню допускаеться на пiдставi ухвали суду, за наявносп згоди на це ошб, як беруть участь у справу ^м тих, як е суб'ектами владних повноважень [10, с. 8].
У ст. 307 Цившьного кодексу Украши зазначено, що фiзична особа може бути знята на фото-, юно-, теле- чи вiдеоплiвку лише за ïï згодою. Згода особи припускаеться, якщо зйомки проводяться вщкрито на вулищ, на зборах, конференщях, мггингах та шших заходах публiчного характеру [11, с. 109].
Висновки. Контроль е невщдшьною складовою системи управлшня в будь-якш демократичнш держава Це дiевий меxанiзм забезпечення не лише прозоросп дiяльностi в рiзниx сферах суспшьного життя, а й ïï ефективносп. Завдяки контролю досягаеться як дотримання вшма суб'ектами управлiння чинного законодавства, так i забезпечення широкоï учасп громадськостi в процесах управлiння, врахування штерешв громадськостi при прийняттi ршень, якi далi реалiзовуватимуться у прозорий та ефективний спошб.
Контроль - досить складний процес, що поеднуе в собi значну кiлькiсть правових процедур, вщ реалiзацiï яких залежатиме усшх його проведення. В значноï кiлькостi розвинених демократичних краïн громадський контроль, його методи та процедури чггко визначенi у нормативно-правових документах, що полегшуе його застосування та майже унеможливлюе його неякiсне проведення. Такий пщхщ ще не притаманний Украш й тому, найважливiшим питанням на порядку денному е розробка вщповщних нормативно-правових положень та методичних рекомендацш з питань проведення мониторингу та сшвпращ громадськостi i влади з даних питань.
У статп ми визначили основш пiдxоди, напрями, складовi та завдання громадського та судового контролю. На цш основi подальшi науковi дослiдження доцiльно буде присвятити саме розробщ вiдповiдниx концептуальних документа, а також i проекпв нормативно-правових акпв, що забезпечуватимуть ефективнють здiйснення повноцiнного громадського та судового контролю в
краш, зокрема i за яюстю послуг, що надаються населенню, зокрема, таких, як надання електронно1' шформацп учасникам провадження в справах про адмшстративш правопорушення.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Шорта Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР / Е. В. Шорина. - Москва: Наука, 1981. - 274 с. 2. Наливайко Т. В. Громадський контроль в Украгм як институт громадянського суспшьства: теоретико - правовий аспект : автореф. дис. ... канд.. юрид. наук : спец.12.00.01 - "Теор1я та ¡стор1я держави i права; ¡стор1я полтичних i правових учень" / Т. В. Наливайко. - Львiв, 2010. - 18 с. 3. Полтораков О. Громадський контроль над "силовими" структурами в Украгм: проблеми та перспективи [Електронний ресурс] /
0. Полтораков // Нащональний тститут проблем мiжнародноï безпеки. Публтацп. - Режим доступу: http://www/niisp.org.ua/defau~38.php. 4. Енциклопедiя державного управлтня : у 8 т. /Нац. акад. держ. упр. при Президентовi Украгни ; наук. ред. колегiя : Ю. В. Ковбасюк (голова) та т. -К.: НАДУ, 2011. - Т. 1: Теорiя державного управлтня /наук.-ред. колегiя: В. М. Князев (ствголова),
1. В. Розпутенко (ствголова) та т. - 2011. - 748 с. 5. Про громадський контроль [Електронний ресурс]: проект Закону Украгни. - Режим доступу: http://ppsls.org.ua/2008/06/79. 6. Arnstein S. A ladder of citizen participation in the USA / S. Arnstein // Journal of the Royal Town Planning Institute [Text]. - Vol. 57. - № 4. - P. 176-182. 7. Державне управлтня: навч. поаб. / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васта, Л. Ю. Гордiенко; за ред. А. Ф. Мельник. - К. : Знання-Прес, 2003. -343 с. 8. Про судоустрт i статус суддiв: Закон Украгни вiд 02 червня 2016 р. № 1402-VIII // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2016. - № 31. - Ст. 545. 9. Цивтьний процесуальний кодекс Украгни : Закон Украгни вiд 18 березня 2004 р. № 1618-IV // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. -2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492. 10. Кодекс адмiнiстративного судочинства Украгни : Закон Украгни вiд 6 липня 2005 р. № 2747-IV // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2005. - № 35-36, № 37. - Ст. 446. 11. Цивтьний кодекс Украгни-: Закон Украгни вiд 16 ачня 2003 р. № 435-IV // Вiдомостi Верховног Ради Украгни. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356. 12. Про iнформацiю: Закон Украгни вiд 02 жовтня 1992р. № 2657-XII // Вiдомостi Верховног Ради Украгни // 1992. - № 48. -Ст. 650.
REFERENCES
1. Shorina E. V. Kontrol' za dejatel'nost'ju organov gosudarstvennogo upravlenija v SSSR / E. V. Shorina [The control of government activities in the USSR]. Moscow, Nauka Publ., 1981, 274 p.
2. Nalyvayko T. V. Hromads'kyy kontrol' v Ukrayini yak instytut hromadyans'koho suspil'stva : teoretyko -pravovyy aspekt : avtoref. dys. ... kand.. yuryd. nauk : spets.12.00.01 - "Teoriya ta istoriya derzhavy i prava; istoriya politychnykh i pravovykh uchen'" / T.V. Nalyvayko [Public control in the Ukraine Institute of Civil Society: theoretical - legal aspects]. Lviv, 2010, 18 p. 3. Poltorakov O. Hromads'kyy kontrol' nad "sylovymy" strukturamy v Ukrayini: problemy ta perspektyvy [Public control over the "power" agencies in Ukraine: Problems and Prospects]. Available at: http://www/niisp.org.ua/defau~38.php. 4. Entsyklopediya derzhavnoho upravlinnya : u 8 t. / Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrayiny ; nauk. red. kolehiya : Yu.V.Kovbasyuk (holova) ta in. [Encyclopedia of Public Administration]. Kiev, NADU Publ., 2011, 748 p. 5. About public control Draft Law of Ukraine. Available at: http://ppsls.org.ua/2008/06/79. 6. Arnstein S. A ladder of citizen participation in the USA / S.Arnstein // Journal of the Royal Town Planning Institute [Text]. - Vol. 57. -№4. - P. 176-182. 7. Derzhavne upravlinnya: Navch. posib. / A. F. Mel'nyk, O. Yu. Obolens'kyy, A. Yu. Vasina, L. Yu. Hordiyenko; Za red. A. F. Mel'nyk [Governance]. Kiev, Znannya-Pres Publ., 2003, 343 p. 8. About judicial system and status ofjudges Law of Ukraine on June 2, 2016. 9. Civil Procedural Code of Ukraine Law of Ukraine on March 18, 2004. 10. Code of Administrative Procedure Ukraine Law of Ukraine on July 6, 2005. 11. Civil Code of Ukraine Law of Ukraine on January 16, 2003. 12. About Information Law of Ukraine on October 2, 1992.
Дата надходження: 3.01.2017р.
