CC BY
357
УДК 343.82 Олена Володимир1вна Гальцова,
астрантка Науково-дослгдний Iнститут вивчення проблем злочинностг 1м. акад. В. В. Сташиса НАПрН Украгни,
м. Харюв
ЗМ1СТ ПРИНЦИПУ ПОВАГИ ДО ПРАВ I СВОБОД ЛЮДИНИ У КРИМ1НАЛЬНО-ВИКОНАВЧОМУ ЗАКОНОДАВСТВ1, ВИКОНАНН1 Й
В1ДБУВАНН1 ПОКАРАНЬ
У статп дослщжуеться змiст принципу поваги до прав i свобод людини у кримiнально-виконавчому законодавствi, виконанш i вiдбуваннi покарань. Зазначаеться, що в Укра'ш тривае реформування кримшально-виконавчо'' системи i кримшально-виконавчого законодавства, ефективнють яких пов'язуеться iз втшенням у них мiжнародних стандартiв поводження iз засудженими. Аналiзуються мiжнароднi акти у сферi поводження з ув'язненими.
Ключовг слова: реформування, кримшально-виконавче законодавство, права i свободи людини, покарання, мiжнароднi стандарти поводження iз засудженими.
За Конститущею Укра'на е суверенною й незалежною, демократичною, соцiальною, правовою державою. У ст. 68 Основного Закону зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституцп й закошв Украши, не посягати на права г свободи, честь г ггднгсть гнших людей. Безперечно, основним напрямом будь-яко'' демократично'].', правово'' держави е безумовне дотримання прав i свобод людини, у тому чист й засуджених оаб.
Нинi в Укршш тривае реформування кримшально-виконавчо'' системи i кримiнально-виконавчого законодавства. Фахiвцi з кримшально-виконавчого права зазначають, що головною метою такого реформування е перетворення системи i законодавства в гуманну, демократичну шститущю, що прагне забезпечення суворого додержання прав i свобод людини при виконанш й вщбуванш покарання для повернення суспшьству працездатних i законослухняних громадян [4, с. 56]. У зв'язку з цим до законодавства були внесет змши, пов'язаш iз запровадженням i втiленням у нього мiжнародних стандартiв поводження iз засудженими. Так, Кримiнально-виконавчий кодекс Украши (далi - КВК Украши) доповнено принципом поваги до прав I свобод людини [3; 2010. - 12. - Ст. 114], позаяк державна пол^ика Украши у сферi виконання кримшальних покарань орiентуеться на безумовне дотримання прав i свобод людини при виконанш й вщбуванш покарання засудженими особами. Це проголошено i в низщ мiжнародних нормативно-правових акпв, щодо захисту прав та свобод людини, i в пештенщарних стандартах поводження з ув'язненими, як от: Загальна декларащя прав людини; Мiжнародний пакт про громадянсью i полiтичнi права; Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурш права; Конвенцiя проти катувань та шших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують пдшсть, видiв поводження i покарання; Мiнiмальнi стандартнi правила поводження з в'язнями; Звщ принцитв захисту усiх осiб, пiдданих затриманню та ув'язненню в будь-якш формц Основнi принципи поводження з в'язнями. На думку втизняних учених, закршлення принципу поваги до прав i свобод людини у кримiнально-виконавчому законодавсга вказуе на те, що це е найважлившою гарантiею прав, свобод i законних iнтересiв засуджених при виконанш кримшальних покарань [5, с. 81].
Отже, повага до прав i свобод людини, 'х безумовне дотримання при виконанш-вщбуванш покарання мають важливе теоретичне i практичне значення для науки
кримшально-виконавчого права, а головне, набувають широко! сощально-правово! ваги, вiдображаючи тенденцiю його розвитку, виступаючи певним орieнтиром у правозастосовнш дiяльностi держави.
Згiдно з даними правозахисних органiзацiй, при вщбуванш покарання у виправних установах права людини суттево порушуються [11]. На нашу думку, це пов'язано з тим, що у дiяльностi таких установ е певш обмеження прав i свобод засуджених. З метою всебiчного захисту й додержання прав i свобод таких осiб необхщно перш за все з'ясувати змют указаного принципу, що становить надзвичайно важливу для науки кримшально-виконавчого права проблему. Саме цьому i присвячена наша публшащя.
Щоб з'ясувати змют принципу поваги до прав i свобод людини при виконаннь вiдбуваннi покарання, варто проаналiзувати змют термiнiв «права» i «свободи» людини, адже саме вони усталились у нацюнальному законодавсга, науковiй лiтературi й у документах мiжнародних органiзацiй. Слщ наголосити, що права i свободи людини вивчали вченьюристи конституцiйного i мiжнародного права, теорп держави i права, кримiнального процесу, кримiнального i кримiнально-виконавчого права. Права i свободи людини становлять предмет дослщження таких учених, як: П. М. Рабшович, В. В. Кравченко, I. М. Панкевич, О. А. Лукашева, М. В. В^рук, В. В. Назаров, Т. М. Слшько, О. Г. Кушшренко та ш.
Згiдно з ч. 2 ст. 1 КВК Украши та ст. 3 Закону «Про Державну кримшально-виконавчу службу Украши» [3; 2005. - № 30. - Ст. 409], дотримання прав i свобод людини та !х захист тд час виконання i вщбування покарання е завданням кримшально-виконавчого законодавства й одним iз принцитв дiяльностi Державно! кримшально-виконавчо! служби Украши. Тому права i свободи людини та !х додержання при вщбуваннь виконаннi покарання були предметом наукових розвщок також учених з кримшально-виконавчого права: В. А. Бадири, I. Г. Богатирьова, А. П. Геля, Т. А. Денисово!, О. В. Лисодеда, В. А. Льовочкша, М. В. Романова, А. Х. Степанюка , I. С. Яковець та ш.
Бшьшють фахiвцiв з рiзних галузей права розглядають права i свободи як «сощальне явище й теоретичне поняття», а його розумшня зводиться до такого: «певним чином внормована свобода людини»; «певш потреби чи штереси людини»; «вимоги людини про надання певних благ, скероваш суспшьству, держав^ законодавству»; «певний вид (форма юнування, спосiб вияву) моралi» [14, с. 6]. В. В. Кравченко визначае права i свободи як сощальну спроможшсть людини вiльно дiяти, самостiйно обирати вид i мiру свое! поведiнки з метою задоволення рiзнобiчних матерiальних i духовних потреб шляхом користування певними сощальними благами у межах, визначених законодавчими актами. Учений зауважуе, що поняття «права людини» складне й багатогранне, що ця категорiя е не лише юридичною, а й фшософською, пол^ичною, моральною. Права людини мають ушверсальний характер, е неподшьними, взаемопов'язаними i взаемозумовленими; це надбання кожно! людини [6, с. 139-140].
I. М. Панкевич дшшов висновку, що права людини - це комплекс можливостей i вимог, властивих природi людини, в особистш. соцiальнiй, економiчнiй, пол^ичнш i культурнiй сферах. Права людини характеризують п правовий статус стосовно держави, вони визнаш й законодавчо оформлен в зовнiшньому (мiжнародному) i внутрiшньому (державному) або тiльки в мiжнародному правi i гарантованi вам мiжнaродним спiвтовaриством, без них людина не може юнувати як повноцшна iстотa [9, с. 4]. О. А. Лукашева вказуе, що права людини - це певш нормативно структуроваш властивосп й особливосп буття особи, що виражають !! свободу i е невiд'емними й необхщними умовами !! життя, !! взаемовщносин iз суспiльством i державою, шшими iндивiдaми [7, с. 1112]. М. В. В^рук формулюе поняття «права людини» як мaтерiaльно зумовлеш, юридично зaкрiпленi й гaрaнтовaнi можливосп iндивiдa володiти i користуватися конкретними сощальними благами [1, с. 83-87].
Чимало фaхiвцiв вважають, що права - це ^ ж свободи, й ототожнюють щ термши, хоча, на !х думку, свободи мають власну специфшу. Ученi вони доходять висновку, що
свобода - це конкретне сощальне становище людини (або людей) у ïï взаемовщносинах з державою, це мiра ïï можливо'1' й дозволено'1' поведшки в суспiльствi. Свободи - це сощальне благо сощуму, головний показник демократизму суспшьства й держави, зокрема держави правово'1' i суспiльства громадянського [10, с. 4-5]. Однак бшьшють дослiдникiв у галузi теорп держави та права, конституцшного права вживають термiни «права», «свободи» переважно як слова-синошми.
Держава вiдповiдаe перед людиною за свою дiяльнiсть, а утвердження й забезпечення прав i свобод - головний обов'язок держави (ст. 3 Конституцп Украши). Зазначене конституцшне положення вщповщае ст. 5 Загально'1' декларацп прав людини, ст. 31 €вропейсько'1' конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод, ст. 10 п. 1 Мiжнародного пакту про громадянсью i пол^ичш права та шшим мiжнародно-правовим актам у сферi захисту прав i свобод людини [12, с. 203].
Обгрунтованою видасться точка зору В. В. Назарова, який указуе, що права людини становлять важливий сощальний i пол^ико-правовий iнститут, який виступае мiрилом досягнень суспiльства, показником рiвня його цившзованосп [8, с. 17].
Деяю фахiвцi небезпiдставно зазначають, що права людини, як i будь-яке шше явище, характеризуються певними якiсними й кшькюними показниками. Якюш показники розкривають змют прав людини, а кшькюш - поняття ïx обсягу [14, с. 6]. Пщкреслимо важливе положення ст. 22 Конституцп, зпдно з яким при прийнятп нових закошв або внесеннi змiн до чинних закошв не допускаеться звуження змюту та обсягу юнуючих прав i свобод людини, оскшьки правовим наслщком цього е ïx обмеження, що е неприпустимим. У ст. 64 Основного Закону наголошуеться, що конституцшш права i свободи людини i громадянина не можуть бути обмежеш, ^м випадкiв, передбачених Конституцiею, а в ч. 3 ст. 63 Конституцп зазначаеться, що засуджений користуеться вама правами людини i громадянина, за винятком обмежень, визначених законом i встановлених вироком суду.
1з проголошених Конститущею Украши прав людини найважлившими з них е: право на життя - шхто не може бути свавшьно позбавлений життя (ст. 27); право на повагу до його пдносп - шхто не може бути тдданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижуе його пдшсть, поводженню чи покаранню (ст. 28); право на свободу i особисту недоторканшсть - шхто не може бути заарештований або триматися тд вартою шакше, як за вмотивованим рiшенням суду i тшьки на пiдставаx та в порядку, встановлених законом (ст. 29).
Отже, права i свободи людини е ушверсальними, неподшьними й основоположними, вони займають провщне мюце у кримшально-виконавчому законодавствi. Це означае, що тд час виконання-вiдбування покарання необхщно поважати й дотримуватись прав i свобод засуджених, ставитися до них так само, як до прав i свобод неув'язнених оаб. Такий пщхщ до прав i свобод засуджених е одним з важливих напрямюв дiяльностi держави, якш шляхом подальшого реформування кримiнально-виконавчого законодавства i кримшально-виконавчо'1' системи належить наблизити ïx до мiжнародниx стандартiв поводження iз засудженими. Реформування повинно в першу чергу наблизити права i свободи засуджених до прав та свобод оаб, яю не е засудженими; гарантувати таким особам захист вщ принижень i нелюдського ставлення до них, забезпечити 1'м належш умови вщбування кримшальних покарань. Таю заходи грунтуються на мiжнародниx стандартах поводження iз засудженими, на прийнятих на мiжнародному рiвнi нормах i принципах, а також на рекомендащях органам i установам виконання покарань [15, с. 51].
Науковщ, яю вивчають проблеми дотримання прав i свобод засуджених, указують, що повага до прав i свобод останшх мае виявлятись у тому, що адмшютращя оргашв та установ виконання покарань, будучи представником держави, повинна створити безпечш умови для вах категорш засуджених, неухильно додержуючись при цьому вимог закону про захист прав i свобод людини. Ця вимога мютиться у Зводi принцитв захисту уах оаб, пщданих затриманню та ув'язненню в будь-якш формi: «Тюремний персонал вiдiграе першорядну роль у заxистi й забезпеченш прав людини в повсякденнiй пращ; тюремний
персонал зобов'язаний знати й ум^и застосовувати мiжнароднi стандарти з прав людини; Bce6Ï4Ha повага прав людини обов'язково сприятиме кращому й ефективному керуванню тюрмами». Дослiдники кримiнально-виконавчого права справедливо наголошують, що дiяльнiсть персоналу установ виконання покарань мае бути спрямована на повернення засуджених оаб у суспшьство пiсля вiдбyвання покарань саме законослухняними громадянами, а тому ïx адмшстрацп повиннi постiйно прищеплювати сво'м працiвникам i громадськосп думку про те, що вони виконують роботу велико'' сусшльно'' значyщостi [13, с. 16].
Як свщчить практика виконання покарань, затримаш й засyдженi особи е особливо уразливими. Ьолящя вщ сyспiльства й позбавлення власно'' свободи завжди е стресом для будь-яко'' людини, бо вона позбавляеться звичайно'' обстановки i звичних умов життя. Iзоляцiя гiпотетично створюе можливiсть безкарного й невиправданого застосування до таких оаб сили, елемешив примусу, шших санкцiй з боку персоналу оргашв та установ виконання покарань, адже особи, яю вiдбyвають покарання, зобов'язаш пiдкорятися його вимогам.
З огляду на це у кримшально-виконавчш дiяльностi адмшютрацп органiв та установ виконання покарань дозволено тшьки те, що передбачено законодавством, а засудженим -те, що не заборонено законом. Застосування тортур чи жорстоке, нелюдське, таке, що принижуе пдшсть людини, поводження або покарання в жодному разi не може бути виправдано. Заборона катувань чи нелюдського, такого, що принижуе пдшсть людини, поводження чи покарання виступае одночасно правом, i гарантиею таких проголошених Конститущею невщ'емних прав людини, як право на життя, свободу та особисту недоторканшсть, право на повагу чест й пдносп. Ихто не може бути пщданий тортурам чи жорстокому, нелюдському, такому, що принижуе його пдшсть, поводженню або покаранню. Застосування тортур е грубим порушенням прав людини. Yd позбавлеш волi особи мають право на гуманне поводження й повагу до свое'' пдносп, насамперед на ввiчливе поводження з боку адмшютрацп й персоналу оргашв та установ виконання покарань.
До поваги прав i свобод засуджених необхщно вщнести й належш умови, в яких вони тримаються. Y щорiчнiй доповiдi Уповноваженого Верховно'' Ради Украши з прав людини «Про стан дотримання та захисту прав людини» констатуеться, що умови тримання засуджених залишаються принизливими, негуманними; це вказуе на те, що норми кримшально-виконавчого законодавства Украши в частиш поводження з ув'язненими не вщповщають мiжнародним стандартам з прав людини i залишаються декларативними [2]. Таю умови у кримшально-виконавчих установах, на думку багатьох фаxiвцiв, дискредитують мету покарання - не тшьки кару i виправлення засуджених, а й запоб^ання вчиненню нових злочишв як ними, так i шшими особами. Адже у психщ засудженого школи не зможуть статися позитивш змши, якщо вш перебувае в умовах, що не вщповщають мiжнародним стандартам. Ось чому особ^ яка знаходиться в таких умовах, дуже складно стати на шлях виправлення, як того вимагае закон [13, с. 16]. До того ж, це порушення вимог ч. 2 ст. 102 КВК Украши, згщно з якою режим вщбування покарання засудженого повинен зводити до мшмуму вщмшносп мiж умовами життя в колонн i на свобода
Позбавлення волi як вид кримшального покарання е iзоляцiею засудженого вщ суспшьства шляхом помщення його в установу виконання покарань. Сам факт того, що ця особа позбавлена вол^ тобто одше'' з найбшьших цшностей, вже само по собi е покаранням для не''. Як зазначають психологи, це зумовлено тим, що доросла людина вже мае певш навички, звички до самостшного самокерованого способу життя й поведшки, а тому позбавлення тако'' можливосп е дуже болюним i суттевим кроком порiвняно з позбавленням благ матерiального комфорту [13, с. 16-18]. Тому законодавець i практика виконання покарань не мають на ме^ карати засудженого неналежними, позбавленими елементарних
вимог комфорту й саштарп умовами, адже покарання i сам процес його реалiзацiï не передбачають приниження людини.
Позбавлення волi вимагае застосування до засудженого досить вагомих правообмежень, починаючи з можливосп вшьно пересуватись, самостшно обирати мюце проживання, характер i вид дiяльностi, розпоряджатися сво'1'м часом тощо. А це обмежуе спшкування засудженого з особами, яю знаходяться на волi, за межами установ виконання покарань. Свропейська концепщя виконання покарань передбачае, що особа, яка вчинила злочин i вщбувае покарання, мае залишатися людиною, жити в суспшьсга й бути його невщ'емною частиною [13, с. 12].
Повага до прав i свобод людини при виконанньвщбуванш покарання полягае й у тому, що вщповщно до ст. 25 Загально'1' декларацп' прав людини кожен мае право на такий життевий рiвень, включаючи !жу, одяг, житло, медичний догляд i належне сощальне забезпечення, який необхщний для тдтримання його здоров'я й добробуту, на правову допомогу, особисту безпеку, сощальне забезпечення, в тому чист й на отримання пенсш, тощо. Але в кримшально-виконавчих установах не завжди створюються належн матерiально-побутовi умови тримання засуджених, що не сприяе усвщомленню ними власно! пдносп i не орiентуе ïx на повагу до себе й до оточуючих [13, с. 9].
У кримшально-виконавчш системi спостер^аються й iншi численнi порушення прав i свобод людини: зростае кшьюсть суïцидiв серед засуджених осiб, бракуе необхщного громадського контролю за дiяльнiстю кримiнально-виконавчиx установ та iн. [11].
Вважаемо, що дiяльнiсть держави мае бути спрямована на забезпечення засудженим належних умов життя, яю вщповщали б людськш гiдностi й нормам, прийнятим у суспшьств^ гарантували особисту безпеку i зводили б до мшмуму негативн наслiдки ув'язнення та вщмшшсть мiж життям в установах виконання покарань i на свобод^ щоб особа, яка вщбувае покарання, не втратила почуття самоповаги й особистоï вiдповiдальностi.
Таким чином, з'ясування на теоретичному рiвнi змюту принципу поваги до прав i свобод людини тд час виконання-вщбування покарання допоможе правозастосовникам вирiшити вказану проблему. А ïï вщповщне розв'язання державою стане мiрилом рiвня цившзованосп нацiонального права й суспiльства. Адже повага до прав i свобод людини -це основа свободи i справедливосп будь-якоï демократично^ правовоï держави. А тому кожна держава зобов'язана поважати, забезпечувати й гарантувати права i свободи будь-якоï особи, в тому чист й засуджено^ а також упровадити в нащональне законодавство визнанi у розвинутих крашах ефективнi засоби правового захисту прав i свобод людини.
Список лггератури: 1. Витрук Н. В. О некоторых особенностях использования решений Европейского Суда по правам человека в практике Конституционного Суда Российской Федерации и иных судов / Н. В. Витрук // Сравнит. конституц. обозрение. -2006. - № 1. - С. 83-87. 2. Виступ Уповноваженого Верxовноï Ради Украши з прав людини Н. Карпачовоï тд час представлення Щорiчноï доповвд про стан дотримання та захисту прав i свобод людини в Укршш 07.02.2012 р. у Верховнш Радi // Верхов. Рада Украши: офщ. веб. сайт. - Режим доступу :
http://www.ombudsman.gov.ua/mdex.php?option=com_content&view=artide&id=1365:-7-2012-&catid=221:2012&Itemid=222. 3. Вщомосп Верxовноï Ради Украши. 4. Гулак О. Гармошзащя втизняного законодавства з мiжнародними правовими актами: в контексп оптимiзацiï функщонування кримшально-виконавчих установ / О. Гулак // Вюн. прокуратури. - 2007. - № 12 (78). - С. 56-62. 5. Джужа О. Концептуальш засади i загальна характеристика Кримшально-виконавчого кодексу Украши / О. Джужа, С. Бодюл // Право Украши. - 2004. - № 7. - С. 80-84. 6. Кравченко В. В. Конституцшне право Украши: навч. поаб; вид. 6-те, виправл. та доповн. / В. В. Кравченко. - К.: Атша, 2007. - 592 с. 7. Лукашева Е. А. Права человека: [учеб. для вузов] / Е. А. Лукашева. - М.: Изд. гр. НОРМА- ИНФРА, М, 1999. - 573 с. 8. Назаров В. В. Право людини на повагу до ïï пдносп:
нащональш та мiжнароднi аспекти / В. В. Назаров // Наук. вюн. Чершвецьк. ун-ту. - 2008.
- Вип. 435. - С. 17-23. 9. Панькевич I. М. Здшснення прав людини: проблеми обмеження (загальнотеоретичш аспекти) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / I. М. Панькевич; Львiв. нац. ун-т iM. I. Франка. - Л., 2000. - 20 с. 10. Погоршко В. Ф. Права та свободи людини i громадянина в Укршш / В. Ф. Погоршко, В. В. Головченко, М. I. Орий - К.: 1н Юре, 1997.
- 52 с. 11. Права людини в Укрш'ш // !нформ. портал Харюв. правозахисно'' групи. - Режим доступу : http://khpg.org.index.php?id=1184074406. 12. Права человека в современном мире : пособие / отв. ред. Рагозин Н. П. - Донецк : Новый мир, 1995. - 292 с. 13. Проблеми забезпечення прав засуджених у кримшально-виконавчш системi Украши : моногр. / [В. А. Бадира, О. П. Букалов, А. П. Гель та ш.]; за заг. ред. С. Ю. Захарова / Харк. правозахисна група - Х : Права людини, 2009. - 368 с. 14. Рабшович П. М. Права людини i громадянина : навч. поаб. / П. М. Рабшович, М. I. Хавронюк. - К. : Атша, 2004. - 464 с. 15. Степанюк А. Х. Втшення мiжнародних стандар^в у практичну дiяльнiсть кримшально-виконавчо'1 системи Украши : моногр. / А. Х. Степанюк, I. С. Яковець - Х.: Кроссроуд, 2007.
- 184 с.
СОДЕРЖАНИЕ ПРИНЦИПА УВАЖЕНИЯ ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА В УГОЛОВНО-ИСПОЛНИТЕЛЬНОМ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ, ИСПОЛНЕНИИ И
ОТБЫВАНИИ НАКАЗАНИЙ Гальцова Е. В.
В статье исследуется содержание принципа уважения прав и свобод человека в уголовно-исполнительном законодательстве, исполнении и отбывании наказаний. Указывается, что в Украине происходит реформирование уголовно-исполнительной системы и уголовно-исполнительного законодательства, эффективность которых связывается с воплощением в них международных стандартов обращения с осужденными. Анализируются международные акты в сфере обращения с заключенными.
Ключевые слова: реформирование, уголовно-исполнительное законодательство, права и свободы человека, наказание, международные стандарты обращения с заключенными.
SOME CONTEXTUAL ASPECTS OF THE PRINCIPLE OF RESPECT FOR HUMAN RIGHTS AND FREEDOMS IN THE CRIMINAL AND EXECUTIVE LAW, EXECUTION AND SERVING OF A SENTENCES Galtsova O. V.
This article examines the content of the principle of respect for human rights and freedoms in the penal legislation, execution and imprisonment. States that in Ukraine there is reform of the penitentiary system and penal legislation, the effectiveness of which is associated with the implementation of international standards in their treatment of prisoners. Analyzes international instruments in the field of the treatment of prisoners.
Key words: reformation, criminal and executive legislation, human rights and freedoms, punishment, international standards of treatment of convicts.
Надтшла до редакцИ 2 7.01.2014р.
