CC BY
13
УДК 343.24
I. Богатирьов1, I. Журова2
Институт кримшально-виконавчо1 служби, 2Львiвський державний ушверситет внутрiшнiх справ
ВПЛИВ 1СТОРИКО-ПРАВОВИХ ЯВИЩ НА ПРОЦЕС ВИКОНАННЯ I В1ДБУВАННЯ ПОКАРАНЬ В УКРА1Н1
© Богатирьов I., Журова I., 2014
Вивчено вплив кторико-правових явищ на процес виконання i вiдбування покарань в Укра'шь Стверджуеться думка про те, що система суспiльних вщносин передбачае врахування права людини на свободу надане кожному громадянину Конститущею та закршлене у чинному законодавствь Отже, закон повинен передбачити i закрiпити справедливе задоволення свободи та И захисту вiд злочинних посягань. Ключовi слова: вплив, iсторико-правовi явища, процес, покарання.
I. Bogatyrev, I. Zhurova
IMPACT OF HISTORICAL AND LEGAL PHENOMENA ON THE PROCESSES OF PERFORMANCE AND SERVING PUNISHMENT IN UKRAINE
The article examines the influence of historical and legal effects on the process of implementation and the enforcement of sentences in Ukraine. The system of social relations requires consideration of the human right to freedom. It is given to every citizen by the Constitution and enshrined in existing legislation. That is why the law should provide a fair and secure enjoyment of freedom and protection from criminal attacks.
Key words: impact, historical and legal phenomena, the process, punishment.
И. Богатырев, И. Журова
ВЛИЯНИЕ ИСТОРИКО-ПРАВОВЫХ ЯВЛЕНИЙ НА ПРОЦЕСС ВЫПОЛНЕНИЕ И ОТБЫВАНИЯ НАКАЗАНИЙ В УКРАИНЕ
Исследовано воздействие историко-правовых основ на процесс исполнения и отбывания наказания в Украине. Утверждается мысль о том, что система общественных отношений предполагает учет права человека на свободу, предоставленного каждому гражданину Конституцией и закрепленного в действующем законодательстве. Таким образом, закон должен предусмотреть и закрепить справедливое удовлетворение свободы и ее защиты от преступных посягательств.
Ключевые слова: воздействие, историко-правовые основы, процесс, наказание.
Постановка проблеми. Необхвдно зауважити, що ретроспективний аналiз правових явищ на процес виконання i ввдбування покарань в Украш загалом показуе, що суспшьство на уих етапах свого кторичного життя прагне осмислити, осягнути та зрозушти, яю жт^бно застосовувати покарання для того, щоб захистити кра1ну ввд злочинного середовища, захистити права i свободи людини, сформувати повагу до закону через принцип ршност уЫх члешв суспiльства.
Укра1на, як правова, незалежна, демократична держава, не е винятком, вона через Конституцiю, чинне законодавство прагне охопити та регулювати мiру свободи за единим стандартом. Дозволи i заборони як продукт закону формують нормативну структуру поведiнки та свободи людини, межi досягнуто1 свободи, а тому засуджена особа, перебуваючи в iзольованому станi, завжди вщчувае продукт того закону, який регулюе ll права й обов'язки.
168
Мета дослщження - ввдтворити шляхи ретроспективного аналiзу правових явищ, якi впливають на процес виконання i ввдбування покарань в Украш.
Стан дослщження. Теоретичним пiдгрунтям написання статгi були науковi працi вiтчизняних та зарубiжних учених у галузi кримiнально-виконавчого права, зокрема: Л. В. Багрш-Шахматова, В. А. Бадири, I. Г. Богатирьова, О. В. Беци, М. Я. Гуцуляка, О. М. Джуш, Т. А. Денисово1, О. Г. Колба, Н. В. Коломiець, О. С. Михлша, В. О. Меркулово!, В. А. Льовочкiна, I. I. Митрофанова, П. П. Михайленка, В. П. Петкова, М. О. Стручкова, С. I. Скокова, В. П. Севастья-ова, М . О. Селезньова, А. Х. Степанюка, Р. М. Шдвисоцького, В. М. Трубникова, С. В. Царюка, I. В. Шмарова, С. Я. Фаренюк, С. I. Халимона, I. С. Яковець та iн. Цi науковцi зробили вагомий внесок у теорж> i практику виконання та вiдбування покарань тому !х працi стали основою для написання ще! науково! роботи.
Виклад основних положень. Дослвджуючи структуры суспiльнi перетворення, що вiдбувалися в Украш у ХIХ-ХХ ст., ми дшшли висновку, що вони об'ективно впливали на процес кримiналiзацil сустльства. Серед них необхiдно враховувати так! iсторично-правовi явища.
По-перше, - це поширення злочинностi неповнолiтнiх. Цю категорж> осiб ми видiлили в окрему групу засуджених. Iдея про створення спещальних виправних закладiв для неповнолггшх злочинцiв, урядових притулкiв i колонш, вперше отримала законодавче закрiплення у 1866 р. Ввдповвдно до цього закону, крш державних притулкiв i колонiй для неповнолiтнiх злочинцiв, закон передбачае можливкть !х заснування земствами, громадськими i духовними установами, приватними особами [6]. Важливо також наголосити, що притулки i колони тих чаЫв iстотно вiдрiзнялися за сво!м функцiонуванням.
Бiльшiсть з них була змшана, тобто в них утримувалися такi категорп: бродяги, сироти, жебраки, правопорушники. Загальне спрямування новостворених виправних закладiв вбачалося iнiцiаторами у покращент долi неповнолiтнiх осiб обох статей, яю здiйснили протиправне дiяння. !стс^я боротьби зi злочиннiстю неповнолiтнiх за чаЫв колишнього СРСР пов'язана iз створенням у 1918 р. комки у справах неповнолiтнiх, яким можна було застосовувати до останшх тюремне ув'язнення. З 1924 р. для неповнолгтшх злочинцiв були органiзованi два типи трудових будинкiв: вiком ввд 14-16 i 16-20 рокiв.
31 травня 1935 р. були встановлеш установи для неповнолiтнiх, в яких обов'язковим було загальноосвiтне i виробниче навчання, порядок i умови направлення та звiльнення з установи, процедура розгляду справ про дострокове звшьнення засуджених неповнолiтнiх iз трудових колонш. Аналiз iсторичних джерел про виконання i вiдбування покарання неповнолiтнiми дае можливкть зробити висновок про те, що установи для неповнолгтшх виникали на основi державних i недержавних виправних заклад1в та тюремних закладiв для дорослих, пройшли еволюцiйний шлях, що визначався загальним свiтоглядом про злочин i покарання, розвитком науки, особливостями менталiтету та культури, формуванням державою та суспiльством виважено! кримшально-виконавчо! полiтики до неповнолiтнiх злочинцiв.
По-друге, жiноча злочиннiсть. Необхiднiсть !! дослвдження зумовлюеться тим, що вона у сферi виконання i вiдбування покарання займае особливе мiсце. Жiночiй злочинност притаманнi специфiчнi iнтереси, цiнностi, яю пов'язанi iз сiм'ею та дпъми, тому виникае потреба розширення можливостей для засуджених жiнок: надання права на щорiчну вiдпустку, збiльшення юлькост побачень iз дiтьми, рiдними, можливкть: працювати за межами установи у перюд пiдготовки до звiльнення тощо. За результатами дослiдження Г. С. Резшченко, питома вага засуджених жiнок становить: 60 %, як ввдбувають покарання за злочини невелико!, середньо! тяжкостi, тяжкi за сукупнiстю пом'якшувальних обставин; 90 %о - та, якi вчинили злочини проти власноста, життя та здоров'я особи, незаконш дil з наркотичними речовинами [5, с.141].
Ретроспективний аналiз жiночоl злочинноста показуе, що перебування засуджених жiнок в iзоляцil негативно впливае на !х психофiзiологiчний стан, викликае в них депреию, пригнiченiсть, апатiю до життя тощо. Перебування засуджено! жшки у мкцях позбавлення волi характеризуемся
169
певними проблемами, серед яких: втрата сощально-корисних зв'язюв; адаптацiï до умов ввдбування покарання; соцiально несприятливе оточення тощо. Серед проблем, що постали серед жiнок перед звiльненням, необхiдно видшити: працевлаштування, проблему житла, стан здоров'я, сшейт сто-сунки, взаемини з батьками, рвдними та родичами, сощальну адаптацiю до умов життя на волi тощо.
Важливого значення набувае сьогоднi питання утримання у кримшально-виконавчих установах вагiтних жiнок та жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох роюв. На наш погляд, це питання мае вирiшуватися на користь дитини, а також створення належних умов сумiсного проживання матерi разом з дитиною у мюцях позбавлення волi. Таке положення не суперечить мiжнародним стандартам та мiжнародному досвiду вирiшення цього питання. Водночас ввдбування покарання засудженими жiнками зумовлюють iстотнi змiни у системному пiдходi щодо функцiонування жiночих кримiнально-виконавчих установ та виховних колонiй для неповнолггшх, зокрема пропонуеться внести змiни до КВК Украши з метою приведення деяких його норм до мiжнародних стандартiв утримання ув'язнених.
По-трете, вплив на процес виконання i ввдбування покарань рецидивжй злочинностi, яка за своею природою становить великий штерес, як у теоретичному, так i практичному розумшт цього притаманного для будь-я^ краïни явища. Осюльки змша свiтогляду у нашому суспiльствi щодо рецидивжй злочинностi зумовила й вщповщт змiни у ставленнi вчених i практиюв до ïï становлення та розвитку. На нашу думку, серед завдань протидп рецидивнш злочинностi необхвдно видiлити: сутнiсть рецидиву з урахуванням законодавчого його закрiплення у чинному законодавствц методологiчний i логiко-гносеологiчний процес тзнання рецидивноï злочинностi; вплив рецидивжй злочинностi на процес кримiналiзацiï суспшьства; латентнiсть рецидивноï злочинностi, ïï юльюст й якiснi показники тощо.
Безперечно, рецидивну злочиннiсть потрiбно розглядати як сферу суспшьжи небезпеки, особливо жiночого рецидиву та рецидиву злочинностi неповнолпшх. Потреба у вивченнi реци-дивжй злочинностi в Украïнi мае багатоаспектний прикладний характер. Вона зумовлена як прак-тичними, так i теоретичними причинами. Теоретичне значення становлення та розвитку рецидивжй злочинностi полягае у його методологи та визначеннi мюця в системi iсторiï держави i права у подальшому розвитку науковоï думки щодо цього суспiльно небезпечного явища. Практичний iнтерес полягае у шдвищент ефективностi протидiï рецидивнiй злочинност у сучасних умовах соцiально-економiчного, политичного, нацiонального та iдеологiчного розвитку Украши.
По-четверте, вплив пештенщаржй полiтики на становлення та розвиток системи покарань в Украш, що зумовлюе змшу орiентирiв на процес виконання i ввдбування покарання вiд виправно-трудовоï полiтики, де домiнуючим елементом цього процесу була праця, i створення тсля 1 сiчня 2004 р. новоï галузi права, яка включае у систему покарань новi ïï види, такi як: арешт, обмеження волi, громадськi роботи, довiчне позбавлення волi i одночасно виключила покарання у виглядi громадськоï догани, позбавлення батьювських прав, на пiдставi чого виникла i нова полггака -кримшально-виконавча.
Серед дванадцяти вид1в покарань, передбачених КК Украïни, необхiдно звернути увагу на роль пенiтенцiарноï полггаки у сферi виконання покарання у виглядi довiчного позбавлення волi. Ми тдтримуемо думку учених у галузi кримiнально-виконавчого права, що за ступенем значущост серед iнших одинадцяти видiв покарань, покарання у виглядi довiчного позбавлення волi визнаеться найсуворiшим, але поряд зi смертною караю мае багато безперечних переваг, зокрема: дане покарання не позбавляе права особу на життя i дае шанс спокутувати вину, покаятися; довiчне позбавлення волi дае можливкть державi у будь-який час виправити судову помилку стосовно засуджежй особи до цього виду покарання тощо [3, с. 702].
Запровадження прогресивжй системи ввдбування покарання на теренах УРСР ще на початку 20-х роюв ХХ ст. було нормативно закршлене у ст. 4 першого Виправно-трудового кодексу УРСР (1925 р.). Академж О. О. Малиновський, украшський учений-пештенщарист, надаючи високу оцшку запровадженню прогресивноï системи ввдбування покарання на теренах УРСР, зазначав: "Радянська прогресивна система - не котя англо^рландськоц з œï запозичена головна думка,
170
ввдкинуто обов'язкове самотне ув'язнення на початку, бо воно цшком неприпустимо по радянських мкпях ув'язнення. Вiдкинуто оцшку мiрками поведiнки i пращ ув'язнених, так само вiдмiнений одяг для ув'язнених р!зних клаЫв.
Подш ув'язнених на класи (розряди й категорп) залишено, але поглиблено: в основ! подшу лежить i стутнь сощальжи небезпеки й поведшка ув'язненого у замкненш та його особисткть перед ув'язненням" [4, с. 81]. Хоча наведена теза й не позбавлена деякою м!рою класового забарвлення, переважно вона правильно розкривае змкт прогресивжй системи.
Прогресивна система ввдбування покарання застосовуеться на теренах Украïни сьогодш -вона у дещо трансформованому вигляд! (з урахуванням вимог часу та м!жнародних стандарта) закршлена у нормах чинного КВК Украши й представлена шститутами змши умов утримання засуджених (як у межах однiеï виправноï колонiï, так i шляхом переведення до виправноï колонiï шшого р!вня безпеки), умовно-дострокового звiльнення, замши не вщбугси частини покарання менш м' яким.
Висновок. Реалп кторичних процесiв в Украш за своею природою зм!нюють i процес виконання та вщбування покарань, що ктотно впливае на д!яльшсть органiв i установ виконання покарань. Загалом варто ввдзначити, що кторично-правовий досввд допомагае пiдвищенню ефективностi виправлення та ресоцiалiзацп засуджених, прогнозуванню, розвитку профшактики й кримiнально-правового впливу на злочиншсть загалом, неповнолiтнiх, ж!нок i чоловтв зокрема, реалiзацiï у цш спещальнш сферi вимог державноï политики щодо виконання та вiдбування кримшальних покарань.
1. Богатирьов I. Г. 1сторично-правовий aHani3 дiяльностi nemmeH^apHoï системи Украши у роки Радянсь^ влади /1. Г. Богатирьов // Bîchuk 3anopi3bK. юрид. iH-ту. — 2006. — № 4. — С. 120128. 2. Богатирьов I. Г. Система та класифжащя кримтальних покарань за новим кримтальним i кримтально-виконавчим кодексами Украши /1. Г. Богатирьов // Проблеми nенiтенцiaрноï теорп i практики. Бюлетень Кшвського т-ту внутр. справ. — 2005. - № 8. - С. 338—344. 3. Кримтально-виконавче право Украши: тдруч. / О. М. Джужа, I. Г. Богатирьов, О. Г. Колб, В. В. Василевич [та т]; за заг. ред. докт. юрид. наук., проф. О. М. Джужи. — К.: Атiкa, 2010. — 752 с. 4. Ма-линовський О. О. Радянсьт випрaвно-трудовi установи, порiвнюючи з буржуазними тюрмами / О. О. Малиновський. — К.: Друкарня Всеукрашськт академй наук, 1928. — 229 с. 5. Резтченко Г. С. Особливостi виконання i вiдбувaння покарання у виглядi позбавлення волi щодо засуджених жшок: моногрaфiя / Г. С. Резтченко. — Одеса: ОДУВС, 2009. — 173 с. 6. Савенко О. Г. Строение и жизнь исправительных колоний и приютов для малолетних преступников / О. Г. Савенко. — Одесса — 2008. - С. 123-126.
171
