CC BY
56
1в. Ан. Тi. Сталкер
м. Хацапеmiвка
СИНЕРГЕТИКА ТА ВАР1АНТИ СУЧАСНО1 В1ЙНИ
В конечном итоге богатые будут жить в своеобразных гетто, окруженные военными частями, потому что всё остальное вокруг превратится в бесконечные трущобы - остатки нашей некогда могущественной цивилизации. Причина - опять та же самая - недостаток ресурсов. Они станут просто недоступны для большинства... Мир дикости будет существовать в бесконечных войнах и конфликтах, жить по принципу и законам криминального мира, которые, по сути дела, лишь адаптация законов племенного общества к современной ситуации. Мир богатых будет загонять «быдло» в его норы, а трущобы будут отвечать убийствами с дикой жестокостью и очередными терактами. В итоге конфликты охватят практически все зоны нестабильности, появятся новые, и тогда применение оружия массового поражения будет только вопросом времени.
Майкл Дэвис «Планета трущоб»
«Вшна iдеологiчна». Таю вшни були завжди. На-виъ коли вшну влаштовували за банальний передш те-риторш. Але завжди були люди, яю в1рили в те, що передуам, — це щея. Ми знаемо вшни за в1ру м1ж католиками i гугенотами, Хрестста походи i, зрозумшо, гро-мадянсью вшни як в США, так i в Росц. Друга свгтова вшна так само була значною м1рою «вшною за в1ру». Шсля не! почалася тдготовка до ще бшьше тотального протистояння. I протягом твстолптя глобальна вшна представлялася у вигляд1 ядерного катактзму, в якому головт протиборч1 сторони, — СРСР i США роздшет щеолопчно. Причому m про яку реальну вигоду тод1 не йшлося — було абсолютно зрозумшо, що в атомному ко-шмар1 юнуюча цивЫзащя загине.
Усвщомлення цього факту було виражене у фраз1 британських пацифюпв, яку приписують вщомому ученому i громадському д1ячев1 Бертрану Расселу : «Краще бути червоним, чим мертвим»(Better red then dead), яка в США швидко була перевернута антикому-тстами: «Краще бути мертвим, чим червоним». Хоча взагальто сам1 американсью джерела вщносять 11 авторство Йозефу Геббельсу, який заявив це напередо-дш падшня Берлша.
Американсью антикомушсти на чол1 з сенатором Джо Маккарт бачили небезпеку саме щеолопчну, не опускаючись до низьких матерш. Головне, що вони бачили в радянському стро!, — цей ате!зм (тобто вшну з релтею), руйнування консервативних засад i основ прав власносп. Попутно комушсти звинувачувалися як при-б1чники розпусти, гомосексуал1зму i расово! неохайносп (у той час в США офщшно юнувало расове нер1внопра-в'я). Парадокс — в XXI столгт роояни з точки зору аме-риканських демократа ревш маккартюти. З шшого боку, юнував активний л1вий прокомутстичний i прора-дянський рух. Слова юпансько! республ1канки Долорес Ибарурри «...краще померти стоячи, чим жити на коль нах», сказат за час1в громадянсько! вшни в 1спанГ1 (то-чнше, в 1936 рощ), вщносяться до пщтримки бунпв-ниюв-франюспв фашистською Шмеччиною i 1тал1ею.
Проте пiсля Друго! свгтово! ця фраза стала загальним га-слом борщв антиколотально! боротьби. По суп справи, смерть стала лопчним виходом з непримиренно! ситуаций, що склалася, коли нкто не хотав вiдступати i посту-патися принципами. Тльки у 70-i роки почалося бшьш-менш тверезе вщношення до цього щеолопчного конфль кту. Можливо, у зв'язку з тим, що в щеали комунiзму i антикомушзму вiрило усе менше людей.
«Вшна на комерцшнш основЬ. Маетъся на увазi вiйна, яка розв'язуеться виключно для того, що б захо-пити чуж цiнностi i землi. З цього, судячи з усього, все i починалося, але в чистому вигляцi так! вшни(по сутi справи — бандитсью нальоти) досить скоро стали прикриватися фльором «вщновлення справедливость», боротьби за вiру i iншими «фiговими листками». I проте — в остант декшька сотень роюв тако! вiйни в 11 первозданому вигляцi нiколи не було. Навт у XIX столгт, коли знаменитi торговцi зброею, на зра-зок Безила Захарова, примудрялися продавати боепри-паси обом воюючим сторонам i навiть тягати !х через лiнiю фронту (осюльки одна iз сторiн не розплатилася за постачання), все одно штереси бiзнесу безпосеред-ньо не призводили до вшни. Правда, бiзнес, не орга-нiзовуючи вiйни самостiйно, просто старанно тдшто-вхував полiтикiв до тих або шших цiй. Чи можливi вiйни з економiчних iнтересiв в майбутньому? З одного боку, конфлжти назрiвають, i, зрозумшо, економiчнi боси будуть, зцiйснювати лобiювання сво!х штереетв. Проте зараз багато що змшилося. Наприклад, росш-сью i арабсью нуворишi живуть в Лонцонi, мають не-рухомiсть в США i розподшяютъ сво! активи по всьому свiту. В зв'язку з цим глобалiзацiя багатства грае роль миротворця.
Вони не защкавлеш в глобальному краху свгтово! економiчно! системи i вже тим бшьше — в загибелi ци-втзацп. Мало того — щеолопчно вони багато в чому дуже близьк1, незалежно вiц свое! нацюнальносп. Але особистi переваги i погляди можуть спонукати !х до енергшних цiй, яю, заломившись в масовш свiцомостi, дадуть абсолютно незрозумший ефект.
Проте надiя на вдалий хiд у них залишаеться зав-жди. Тому вдала локальна вiйна може бути вигщна конкретним особам i певним групам. В цьому ви-падку вшна розглядаеться лише як iнструмент своер!-дно! гри на пiдвищення. Крiм того, сам процес локально! вшни сприяе стимуляц!! виробництва(збро!, па-лива, лiкарських препаратiв), i опосередковано(осю-льки зникають зайвi роти i руки) — полегшуе соцiальнi зобов'язання.
Наприклад, у разi ведення вшни природним е введення военного стану в охорош здоров'я. Це озна-чае, що уся медицина мобМзуеться i починае обслу-говувати передуам вiйськовi потреби — тобто молодих людей. Пенсшне поколiння починае вимирати прис-кореними темпами, i тсля вiйни навантаження на со-щальну систему рiзко полегшуеться. Таким чином, вшна — це не просто захоплення територш (що не мае практичного сенсу) або доступу до ресуретв (що наба-гато важливше). Це i засiб «прорщжування» власного населення, звшьнення вщ демографiчного баласту. Те, що не можна вимовити вголос в мирний час цшком нормально звучить пiд час вшни^, до речi, в час, вшни спокшно обмежуеться доступ до шформац!!, що логiчно — як засiб протид!! ворожш пропагандi).
Тобто помiрна, контрольована вiйна об'ективно може використовуватися для виршення економiчних, соцiальних i демографiчних проблем. Пiсля не! вщкри-ваються можливостi для нового витка розвитку, пере-дусiм у сторони, що перемогла. Мало того — «комер-цшна вшна» не потребуе тотального знищення супротивника — оскшьки питання полягае в придбанш нового ринку збуту. Тому на порядок денний встають новi тактики. Завдання — перерозподшити доступ до ресурсiв, оскшьки доступ до ресурсiв — це можливють отримання прибутку. Але ресурсами володiе не маса споживачiв, а цшком конкретт структури — держави i приватнi особи. По суп справи, вшна потрiбна точ-кова, яка б дозволила обезголовити арм!!, знищила б старi системи управлшня, але зберегла б основну ш-фраструктуру. Воювати в такш вшш бажано без втрат людського персоналу, спираючись лише на сво! тех-нологiчнi можливостi. Проте е тдстави вважати, що така «iдеальна вшна» можлива лише в теор!!.
«Глобальний хаос». Особливють першо! чвертi XXI столптя — це спiвiснування озброених держав, в яких торжествують середньовiчнi теократичнi режими (наприклад, Саудiвська Аравiя), кра!н iз залишками ко-мушстично! iдеологii радянського зразка(Росiя, кра!ни СНД, Китай, В'етнам, навггь кра!ни Схщно! бвропи у складi бвросоюзу), кра!н класичних традицiйних сус-пшьств (африкансью кра!ни, низка кра!н Латинсько! Америки), постшдустр!альш кра!ни бвросоюзу, США i Японiя.
Цiла низка кра!н перебувае в сташ перманентного збройного конфлжту, в який втручаються iншi держави: Судан, що розпадаеться на мусульманську пiвнiч i християнський твдень, Сомалi, Афганiстан, 1рак, Захiдна Сахара i багато iнших. У шших регiонах, таких, як Латинська Америка, конфлiкти готовi спалах-нути у будь-який момент. Приклад — черга народних повстань в Швшчнш Африцi на початку 2011 року, викликаних крахом надiй на полшшення соцiально'i i економiчно'i ситуац!! для бiльшостi населення Тунiсу, Алжиру, бгипту...
Нинi навiть в таких кра!нах, як США, з !х розвине-ною полiтичною системою стримувань i противаг ви-никла цшком вибухонебезпечна ситуацiя — ветеран вшни у В'етнамi сенатор Маккейн, як i багато його прибiчникiв, не вдаються до питання соцiального ладу в Рос!! — для них (i це неприемне вiдкриття для росшсь-ких л!берал!в) Рос!я е ворогом «за визначенням». Зро-зумшо, через 20 роив це поколшня може тти з! сцени в силу вжу ! природно! смертности, але до цього воно цшком встигне зробити певш ! безрозсудш кроки.
Кра!ни Схщно'! бвропи роз!грують антиросшську карту з тим же завзяттям. Вони, правда, програють в ступеш напруження ненавист! кра!нам Латинсько! Америки, на зразок Куби, Венесуели або Бол!в!!, як! можуть називатися чистюшькими антиамерикашс-тами, та все ж !х русофоб!я цшком послщовна. Вони насолоджуються спогадами про перемоги над Руссю в XVI столгт ! сприймають самих себе як авангард св!-тового хрестового походу на схщ. Безглузде меаанство ще довго отруюватиме розум !х полггачних елгг.
Антиамерикашзм же характерний, окр!м Латинсько! Америки, ! для Близького Сходу ! всього !слам-ського св!ту. Значною м!рою вш е присуттм ! в Кита!. Так що окр!м чисто! лопки ! вигоди слщ врахувати сам! р!зн! нюанси, як! можуть привести до розвитку абсолютно алопчних конфл!кт!в. Ось тут ! настае час сценариев» [13].
«Шмецькиш вшськовиш стратег XVIII столття Карл фон Клаузевщ визначав вшну як продовження полi-тики ншими засобами, i, як давнш китайський стратег Сунь-Цзи вiрив, що забезпечення миру означало тдгото-вку до насильницького конфлкту. Оскыьки свт стае все быьш неспокшним — що виявляеться у вiдродженнi военное боротьби в Укра'Ш, в продовжен хаосу на Близькому Сходi та зростант напруженостi в Схiднш Ази, — таке мислення не може не бути быьш актуальним. Вшни тра-дицшно велися за територт. Але визначення територи еволющонувало й тепер включае п 'ять сфер: наземну, по-втряну, морську, космiчну та, зовЫм недавно, тберпро-стiр. Ц вимiри «класовоИ вшни» визначити загрози, що стоять перед свтом сьогоднi. Конкретш тригери, завдання та лтн фронту таких конфлiктiв, швидше за все, визначатимуться рiзною мiрою п 'ятьма чинниками: вiросповiданням, кланами, культурою, клматом i валютою. Справдi, щ чинники вже розпалюють конфлкти по всьому свiтовi.
Релшя, або вiросповiдання, е одним iз нашбыьш по-ширених мотивiв для вшни, i XXI столття не е винят-ком. Розглянемо поширення джихадистських груп, таких, як сламська держава, яка продовжуе захоплювати територю в 1раку та Сири, i групи Боко Харам, яка була задяна в жорстокш кампани викрадень, вибухiв i вбивств у Шгери. Також вiдбувалися запе^ зткнення мiж буддистами i мусульманами в М'янмi та твденнш частит Таыанду, а також мiж сламстами i католиками на Фшптнах.
Другиш чинник — клан — виявляеться в зростант мiжетнiчноi напруженостi в бврот, Туреччит, 1нди та шших кратах, що обумовлено такими силами, як мкра-ця та конкуренцш за робочi мсця. В Африщ штучт ко-рдони, як було проведено колотальними державами, стають недiевими, оскыьки рiзнi племена та етнчш групи намагаються викроти свш територiальний прос-тiр. А конфлкт в Укран мобшзуе накипые розчару-вання серед етжчних роыян, як залишилися там тсля розпаду Радянського Союзу.
Трете потенцшне джерело конфлжту полягае у фу-ндаментальних культурних вгдмтностях, створених yHi-кальними ютормми суспльств та тститущональними мехатзмами. Незважаючи на те, що Сполучен Штати i Европа становлять лише восьму частину населения свту, вони давно користуються економiчним домтуван-ням, на них припадае половина свтового ВВП i непропо-рцшний мiжнародний вплив. Але i3 зростанням нових центрiв економiчноï потyжностi, вони будуть все быьше й быьше кидати виклик Заходу, i не лише щодо своег долi на ринку i ресурЫв; вони прагнутимуть наповнити гло-бальний порядок власним культурним розумтням i системою координат.
Звкно, конкуренщя за ресурси також буде важли-вою, тим быьше, що на^дки четвертого чинника — змни кл1мату — виявляють себе. Багато кран i регони вже вiдчyвають гостру нестачу пркно'г води, яка лише посилиться, коли змта клжату викличе стихшш лиха та екстремальн погодш явища як, примiром, засуха, що стають все бльш поширеними. Подiбним чином, з висна-женням лсв i морських ресурЫв, конкуренщя за гжу може спричинити конфлжт.
Цей вид конфлжту прямо суперечить общяним перевагам глобалiзацiï, а саме тому, що доступ до тозем-них продyктiв харчування та енергоноснв дозволить кра-шам зосередитися на свогх конкурентних перевагах. Якщо новi конфлжти й конкурентний тиск призведе, скажiмо, до економiчних санкцш або блокуванню ключо-вих торговельних шляхiв, то балкатзащя свтовог тор-гiвлi, яка виникне в резyльтатi цього, суттево зменшу-ватиме переваги глобалiзацiï. Крт того, сощальш заво-рушення, як часто супроводжують економiчнy ворож-нечу, можуть призвести крати до розпаду на дрiбнiшi одинищ, як борються одна з одною за валюту або ресурси. Певною мiрою це вже вiдбyваеться з 1раком i Си-рiею, як розпадаються на сектантськ або племен одинищ.
Остантм ключовим ризиком, з яким стикаеться свт, е валюта. Вiд початку глобальноï економiчноï кризи експансюнктська валютна полтика, що ïï проводили центральн банки розвинутих крат, викликала ве-ликомасштабт, мiнливi потоки капталу через кордони кран iз економкою, що формуеться, створюючи значну нестабльтсть у цих кратах i живлячи звинувачення у «валютних вшнах». Екстериторiального використання нормативных i податкових повноважень — зокрема в США, як мають додаткову перевагу у випуску свтовог резервноï валюти, змщнюе думку, що валюти можуть бути використан як зброя. Наприклад, США ефективно балкатзували глобальний банкнг, вимагаючи вiд уЫх то-земних банкв, якi працюють там, стати дочiрнiми ком-патями, i щоб мiжнароднi банки з клгринговими рахун-ками в доларах США повною мiрою дотримувалися аме-риканських податкв, регулювання i навть, в деякш мiрi, зовншньог полтики (наприклад, утримуючись вiд торгi-влi з ворогами США). Величезн штрафи, накладен регу-люючими органами США за порушення правил, зокрема нещодавня постанова, згiдно з якою BNP Paribas мае ви-платити $ 8,9 млрд, вже змушують европейськ банки переосмислити свог витрати на дотримання вимог i при-бутковкть дiяльностi в США. Мiж тим американськ суди змусили Аргентину знову оголосити дефолт.
Але, мабуть, найсильнший месидж було зроблено цыеспрямованими санкщями на нафтову, фтансову, обо-ронну й технологiчнy галyзi Роси, а також проти росш-ських чиновникв. Таким тдходом США та 'гхю союзники
посилають чткий сигнал ус1м, хто може не погоджува-тися з американською полтикою: уникайте використання долара I доларових банквськихрахункв. Деяка фг-нансова дшльтсть уже пшла в тть, вгдображенням чого е використання ВИсот та шших валют, як перебувають поза досяжн1стю американських регулятор1в. Недавнш приклад незадоволених, як шукають альтернативу лгде-рству США, е формування банку нового розвитку I резерву на надзвичайний випадок, який створюе БР1КС (Бразилш, РоЫя, 1нд1я, Китай I Швденна Африка). Проблемою для США е те, що в даному випадку п'ять незадоволених крат свту володють сукупними ресурсами, як перевищують ресурси Бреттон-Вуддських тститу-цш. Дуже малоймовгрно, що банквськг операци БР1КС буде номтовано в доларах США. У своему недавньому ви-стут президент США Барак Обама заявив, що питання буде не в тому, чи л1дируватимуть США, а в тому, як вони це робитимуть. Але, оскыьки релгги, клани, культура, клгмат I валюта спричиняе до того, що свт стае все быьш вгдчуженим вгд американоцентричного м1жна-родного порядку, так заяви можуть бути надмгрно оп-тимгстичними. Справд1, в майбутнш класовш втт, зда-еться, тхто не мае впевненостг, за ким ти» [9].
«Дивна вшна» — так називали 9 мюящв вщнос-ного затишшя на захщному фронта з 3 вересня 1939 р. до 10 травня 1940 року. Десь на сходi — в Польщ^ або на пiвночi — в Скандинави йшли бо!, але на францу-зьюй передовш грали у футбол, ходили в юно, регулярно !здили у вщпустку до Парижа. Англiя i Франщя, сховавшись за, як здавалося, непереборною Лшею Мажино, вважали, що одним сво!м сидшням уздовж кордону Шмеччини ведуть вшну на виснаження, i Третш рейх найближчим часом повалиться сам собою гад тягарем економiчноl блокади й вшськових витрат. Сучасна вшна, яку Захщ цього разу веде проти Четвертого рейху — Роси, ще дивнша. Вшни шби зовам i немае. Це навгть не 2008 рж, коли Ромя вщкрито вто-рглася до Грузи. Ш, цього разу все зовам шакше. За-гарбавши практично без опору Кримський пiвострiв в Укра!ни, Роая вщмовилася йти дал^ лише демонстративно брязкаючи зброею вздовж кордошв. Уим не просто брязкае. Як влучно висловився А.Плахонш:
«Навест (2014 р.) ми дуже помилилися, коли ви-знали величезне скупчення ростськоИ втськовоИ технки быя нашого кордону тдготовкою до вторгнення. Наспра-вдг це розгорталася мережа прикордонних втськторггв для украшських човникв, як хто як — з кравчучками напереваги або за кермом «Камазу» в рамках прикордон-ноИ торггвлг — здтснюють в умовах взаемних торг1вель-них ембарго обмш товарами мгж нашими кранами. Утм про це хгба можна жартувати! Щоноч1 десятки одиниць бронетехнки, сотт вантажгвок I тисячг «украшських ополченщв» з ростською пропискою в ростських паспортах без жодного оголошення втни перескають украшський кордон, щоб грабувати, вбивати мирне населения, руйнувати мгста й тфраструктуру тгеИ землг, за незалежшсть якоИ вони тбито збираються боротися. А Захгд до певного часу все так само лгниво, як у «Дивну вгйну», чекав, що або Путт награеться й припинить, або його режим повалиться сам собою. I чекав би й далг, якби не горезвкний «Бошг» малазтських авгалшт, збитий чи то ростськими терористами, чи то безпосередньо самою ростською ППО. Головне, що змтив збитий «Бо-шг», це громадську думку крат Заходу. Полтики Заходу, наче у вивернутй навиворт казщ про щуролова з
Гамельна, змушет ходити за дудочкою настрогв на-товпу, i тош полтик, якиш у вiдповiдь на крашнш сту-пть обурення свого народу проявить лише занепокоення, ризикуе назавжди залишитися на узбiччi. Так, у роки Першог свтовог, потоплення 1915року нмецьким тдво-дним човном пасажирського лашнера «Лузтанш» налаш-тувало до того нештральт прагматичт США, що мали намiр заробити на продажi зброг обом сторонам, на вступ до вшни на бощ Антанти. В одну мить, як у казщ, настрш натовпу змтився, ш «занепокоення» захiдних по-лтикв переросло в реальт економiчнi санкци, в нинш-ньому свМ здатт вдарити руштвнше за будь-яку зброю.
Та що це за вшна така, одними санкщями?! — справедливо вигукне скептик. Та все ж таки приклад 1рану показуе, як зростаюча економка, чие благополуччя ба-зуеться, як у сьогодншньог Роси, на експортi вуглевод-тв, усього за килька рокв зхлопнулася у килька разiв. Весь останнш тиждень ми на власт очi спостер^аемо, як колос росшськог економки починае трккотти по швах. Так, за великим рахунком, це гра хто першиш моргне. Крагни Заходу не квапляться вступати у вiдкрите про-тистояння з РоЫею Путта. Адже обома Великими вш-нами доведено, що свтову вшну виграе тош, хто вступае в нег останнш. Якщо Путту так кортить, шому нада-еться право вступити в цю вшну першим. Що е рушш-ною силою в цьому конфлiктi для Володимира Путта, за великим рахунком, залишаеться загадкою. Утм, якщо почитати iдеологiв сучасног Роси — когось на кшталт Сергiя Глазьева, Олександра Дугта, гхт конструкци об'еднують не просто неоiмперськi погляди ш антиамерикашзм. Близьких Володимиру Путту росшських полi-тологiв i сторикв об'еднуе впевнетсть, що найближчим часом неминуче станеться великиш свтовиш конфлжт, i Роси в ньому уготоване мсце сталтського СРСР, — по-чекавши свого часу, вступивши у вшну у найвiдповiднi-шиш для нег момент, вона неодмтно поверне собi втра-чену велич одного з полюЫв полтичног карти свту. Мо-жливо, повiривши в цю теорю, Володимир Путт мимо-волi став гг заручником. Дотримуючись гг логки, вт на-магаеться зашняти найвигiднiшi для себе стартовi пози-ци в машбутнш свтовш вшт, навть не усвiдомлюючи того, що саме вт, шого ди швидше за все ш можуть стати гг причиною, гг спусковим гачком» [6].
Поки ж, розхитуючи в м!ру сво!х сил ! фантаз!! св!товий порядок — в Укра!ш, на Кавказ!, на Близь-кому Сход! ! в Латинськш Америщ, основне свое за-вдання Влад!м!р Путш бачить у змщненш власно! влади, в розбудов! Росшсько! держави на основ! тоталитарно! нацюналютично! й фундаменталютсько! !део-лог!!. Ситий спок!й минулого десятил!ття !стор!! Рос!! п!шов у небуття.
«Ще вчора знайомi роыяни говорили мет, що хоч би яким був Путт, усе ж таки, вт повернув гм гордсть за крагну. Якщо в 90-х у всьому свМ до роаян ставилися, як до убогих жебракв, то в наступному десятилiттi до них повернулося ставлення, як до громадян великог крагни. Так це було насправдi чи т — гм судити. Але всього за килька мсящв весь свт знову радикально змтив свог думки про Росю, i роыяни, як вчора ще пишалися влас-ною крагною, сьогодт вже в усьому свМ спришмаються як громадяни крагни^згоя, крагни-агресора, як люди, що несуть i в собi частинку безумства свого збожеволлого вождя. Свт знову змтився, ш пишатися величчю Роси тепер буде можливо лише за залiзною завсою, на скиаьки
вистачить у Роси ресурав — фтансових, виробничих, т-телектуальних, шого тдтримувати. Роая знову перет-ворюеться на фортецю в облозi — не на крагну «розвине-ного соцiалiзму» Хрущова ш Брежнева, яка першою вiдп-равила людину в космос, хазяшки 0лiмпiади-80, як це ма-лювалося тим, хто вiдчував ностальгю за своею молодi-стю. Ш, нова Росш дедалi биаьше скачуеться до 1920-х, коли вона залишалася забутою глушиною цившзованого свту, единим форпостом у свМ того, що гг лiдери вва-жали «соцiалiзмом». Скльки завгодно можуть сьогодт роыяни, як i 90рокв тому, спалювати фкури нових Кер-зотв, вирiзанi з картону, — це може викликати хiба що смх або подив. Ключi вiд росшськог економки лежать у американському сейфi, ш будь-як спроби Кремля вдавати санкци у вiдповiдь економiчним санкцям Заходу в наш-кращих традищях ниншнього режиму б'ють перш за все по самих роыянах.
До речi, ось щкаво, чому першиш удар росшських «санкцш» у вiдповiдь завданиш саме по гж? Адже не ма-шини, не одяг... Можливо, рiч у тому, що харчовi проду-кти саме те, що з цього перелжу нашменше впадае в очi. Зараз поясню. Якщо депутат Держдуми гздить у iмпор-тнш машит, а шого дружина носить одяг, взуття, сумочки з дорогих бутикв, цього не сховаеш вiд допитли-вих очеш. Отже, заборонивши гх iмпорт, людям при владi доведеться самим перескти до втчизняних машин, пе-реодягнутися в одяг росшського виробництва. Зате про-цес споживання гж досить ттимне заняття — адже тхто з них не харчуеться у недорогих ресторанах, ш осо-бисто не купуе в супермаркетах iмпортнi фрукти, овочi, хамон там або французьке вино. Там, де щ панове гдять i п 'ють, нашчастше не дають знмати опозицшним жу-рналстам, а отже, публiчно запровадивши заборону на iмпорт харчових продуктiв, самi панове росшськ депу-тати ш мтстри зможуть спокштстько гх гсти ш пити, давлячись нишком вiд росян у тишi окремих кабiнетiв ресторатв або в особистих особняках, як це сьогодт ро-бить твтчнокорешська елта. Хочете маленькиш прогноз? Думаю, наступними вiд росшських санкцш у вiдпо-вiдь постраждають косметика ш товари iндивiдуальног гтени... Це для росшськог влади так само безпечно, як i гжа. Ну а там, за рк, знову з 'являться в Роси магазини «Берiзка» i, не даш Боже, за незаконниш об^ тоземног валюти роки через два в нашкращому разi почнуть засу-джувати до великих термшвув'язнення... Хотми СРСР, пановероЫяни? Отримуште!Iвони покрно, з 90% тдт-римки шдуть до цього самого СРСР... Йдуть до перших знижених зарплат, до першог невиплаченог пенси, до перших порожнiх полиць магазитв. Адже навть коли тр^ умфуючиш натовп втав перших космонавтiв на Краснш площi, в цеш самиш час у ростовському Новочеркаську радянська армя розстрлювала демонстращю голодних робтникв» [6].
Як написав у сво!й стати «Вшна Рос!! проти Ук-ра!ни ! св!ту», надрукованш 6 серпня 2014 р. на сайт! «Укра!нсько! правди» Андрш Парубш, тод! ще cекре-тар Ради нацюнально! безпеки ! оборони Укра!ни:
«На мое глибоке переконання, для нашог перемоги у розв'язанш РоЫею проти Украгни i свту вшт, вЫм нам — i державному апарату, i кожному украгнцю — не-обхiдно знати i ясно розумти з яким явищем, якого масштабу i якого рiвня загрози зткнулася сьогодт Украгна. Маемо знати ворога. Маемо знати себе. I маемо знати простiр, в якому вiдбуваеться протиборство. Украгна воюе, i неоголошена вшна, яка ведеться РоЫею проти нас, визначаеться як "гiбридна", "нелтшна", або "вшна
керованого хаосу". Така вйна поеднуе вгйськовг, тфор-мацшт, терористичш та шшг агресивш ди, скоордино-ват з единого центру I спрямоват на досягнення визна-ченоИ стратеггчноИ мети. Метою щеН вйни е повне тд-порядкування Украти експансютстським неогмперським планам Кремля. Зм1ст, характер I особливостг такоИ вйни суттево в1др1зняються в1д традищйних моделей минулих вйн. Експерти говорять про так звану вйну керованого хаосу.
В геополтичшй систем1 координат суттсть вйни керованого хаосу полягае у геополтичному знищент дер-жави-жертви, нейтралгзаци И геополтичних характеристик - розмгру територи, чисельност1 населення, статусу держави в свМ, економ1чних можливостей, вйсь-ковоИ мощ, сукупного потенщалу. Шд час такоЧ вйни в державг-жертвг або в окремих И реггонах шщюються певш внутршньополгтичт процеси, котрг, по сутг, е ак-цгями стратегИ керованого хаосу. 1стинш роль, мгсце, ттереси I цш держави-агресора виводяться Iз сфери су-спыьноИ уваги, приховуються за "¡нформацгйним см1т-тям " I демагоггею.
В цыому вйна керованого хаосу або ггбридна перед-бачае три стадп: 1) розхитування ситуаци, I через кризу шстрування внутршньодержавного конфлжту в кра'Ш-жертв1; 2) деградащя, розорення I розпад крати з пере-творенням И в так звану "недгездатну" державу; 3) змша полгтичноИ влади на цыком тдконтрольну агресору. Ук-рата вперше безпосередньо стикнулася з цим явищем» [1].
Не можна не брати до уваги i думку патрiарха су-часно! геополгтики Г.Юсшджера, який пропонуе вь дшти вже i вщ концепцп «керованого хаосу», яка на його думку вичерпала себе i мала трапчний провал в 1раку, — п плщним наслщком е яюсно нова i ефек-тивна стратепя «некерованого хаосу». Особливоси запропоновано! Юсшджером стратеги «некерованого хаосу» обумовлеш тим, що тут використовуеться не-пряме управлшня, коли створюються умови для вини-кнення хаосу в системi держави [4, с. 23].
Росшський политолог Андрш Шонтковський заявив свою позищю в авторському блозi у Фейсбущ [2]:
«Благодаря любезности двух кремлевских пропагон-донов - московского "либерала " Караганова и Нью-йоркского поклонника "хорошего до 1939 года Гитлера" Миг-раняна, мы теперь хорошо себе представляем аргументы "партии мира" и "партии войны", конкурирующих за честь наиболее искусно поцеловать любимого руководителя в плечико и склонить его к своей принципиальной позиции. Оппонентами дебатируется вопрос, как эффективней дальше душить Украину: экономико-дипломатическими или откровенно военными средствами. Национальный лидер должен в ближайшие дни определиться и сделать свой выбор. Трудно сказать, демиург он или жертва безумного безумного мира, творимого российским телевидением, но слить тех генералов и полковников ФСБ/ГРУ, которых он послал изображать "доведенных до отчаяния жителей Донбасса" , будет для него уже несовместимо с политической жизнью.
"Партия мира" предлагает ему , по-существу, скучную и жалкую агонию обделавшегося авантюриста. У Хрущева после Кубинского кризиса она продолжалась два года (62-64). При современных политических и информационных ритмах годы схлопнутся в месяцы.
"Партия войны"предлагает гораздо болеероманти-ческий и вдохновляющий сценарий: четвёртую мировую войну встающего с колен православного Русского Мира с
загнивающим декадентским англосаксонским миром. Об этой войне как об уже идущей с энтузиазмом рассказывают нам гости программ Соловьева, Мамонтова, Киселева. Да и сам он как человек, проведший 15 лет на ледяной вершине личной власти, тем, что у большинства людей обычно называется душой, склоняется скорее к аргументам партии войны. Из своего экзистенциального опыта он знает, что Власть диктатора -это не рациональные расчеты, не рейтинги, не политические расклады, а некая аура, тайна, мистика, воля, через телеиспускательные каналы осеменяющая массы и дающая им оргаистическую иллюзию творческого соития с вождем» [2].
«Как симулякр большого идеологического стиля пу-тинизм постоянно нуждается в мифологемах, легитимизирующих и по возможности романтизирующих его бесконечное воспроизводство себя во времени: "мочить в сортире", "встаем с колен", "собираем исконные русские земли", "национал-предатели", "арийское племя с уникальным генетическим кодом", "Крымнаш ", "кердык твоей Америке", "Русский Мир", "духовностиу них нет ни ***". Так вот, практикующий диктатор в отличие от своих яйцеголовых экспертов прекрасно понимает, что слив Луганды на взлете нового духоподъемного мифа Русского Мира способен разрушить это тонкое эзотерическое тело его власти, оставив его профаническое тело один на один со скучными и безнадежными показателями стагнирующей экономики. Одновременно лишая его того невероятного личностного пацанского драйва, той опьяняющей веры в свою богоизбранность, тех высших геополитических наслаждений Властелина Вселенной, которые ему, рожденному неудачником троечнику из бедной пролетарской семьи, довелось испытать в марте-апреле 2014 г.» [2].
«Да, слив Луганды не создает немедленных угроз его правлению, но зато разрушает и в его собственных глазах и в сознании окормляемого им населения любое подобие сакральности его Власти. В России это прямой путь к сцене трогательного прощания полковника Кадаффи со своим возлюбленным народом. Значит, если он останется верен себе, то перейдет другую красную черту. Это форсированный крах экономики. Изоляция от всего мира. Полномасштабная война. Расправа с национал -предателями внутри страны. Контрольный выстрел в голову России. Но зато какой замечательный романтический миф, продлевающий его власть, смогут залудить наши мастера культуры. Уже и заготовочку он им заботливо подкинул: НАМ, РУССКИМ, НА МИРУ И СМЕРТЬ КРАСНА. Звучит очень патриотично. Но прежде чем объявлять неверным пиндосам наш православный джихад, неплохо бы поинтересоваться, а сколько дивизий у Папы Римского, то бишь у духовного вождя Русского Мира. Ведь ни одно государство, ни один режим не пойдет на войну твердо убежденным, что он ее проиграет. У вождя и у его Генерального Штаба должен быть в голове какой-то стратегический замысел, реализация которого в их представлении приведет к Победе. Попробуем в этом замысле разобраться.
Первый уровень эскалации. Экономическая война. Сокрушительное превосходство наглосаксов и их европейских прихвостней. Эту высоту мы пропускаем.
Второй уровень. Конвенциональная война. Значительное, решающее превосходство Запада. Пропускаем.
Третий уровень. Ядерная война. Серьезное психологическое превосходство путинской России. Я уже гово-
рил о природе этого превосходства не раз. Но меня невнимательно слушали. Поэтому с этого места еще раз подробно и по слогам. В своеш знаменитош крымскош (су-детскош) речи Путин воплотил смутные коллективные геополитические фантазмы российской политическош "элиты" в четкие концепты: разъединенная нация, собирание исконных земель, Русскиш Мир. Так была сформулирована повестка дня 4-ош мировош вошны. И это не повестка дня сохранения статус-кво. Даже самая скромная практическая реализация амбиционнош идеи "собирания русских земель" потребует изменения государственных границ, по крашнеш мере, двух стран-членов НАТО - Латвии и Эстонии.
И какие же инструменты, кроме своеш знаменитош "духовности", могло бы задешствовать для успешнош конфронтации с блоком НАТО и аннексии территориш входящих в него стран государство , в разы уступающее НАТО по экономическому развитию, научно-технологическому уровню, потенциалу конвенциональных вооруженных сил? Только ядерное оружие. Но, спросите вы, разве не общеизвестно, что в сфере ядерных вооружениш Россия и США так же как и полвека назад находятся в патовош ситуации доктрины взаимного гарантированного уничтожения (ВГУ) и, следовательно, ядерным фактор можно исключить из стратегических расчетов.
Дело в том, что это не совсем так, а вернее совсем не так. Доктрина ВГУ рассматривала лишь один наиболее разрушительньш сценариш военного конфликта между ядерными державами - тотальную вошну. Одна из сторон наносит массированный удар по городам противника и по его средствам доставки ядерного оружия, стремясь их обезвредить. Другая - отвечает ударом уцелевшими ракетами по инициатору конфликта. Наличие у каждош стороны способности нанести оппоненту неприемлемый ущерб (гибель миллионов жителеш) даже во втором ответном ударе (т.е. угроза взаимного само-убишства) и сдерживала обоих противников от такого варианта де^твт.
Но военные аналитики обеих стран уже давно отмечали, что сценариш, лежащиш в основе доктрины ВГУ, не исчерпывает всех возможных вариантов использования ядерного оружия. Если между странами развивается некиш острыш политическиш конфликт, постепенно пе-рестающиш в военное столкновение, одна из сторон может применить свое ядерное оружие в ограниченных количествах по некоторым единичным целям. Перед каким выбором будет тогда поставлено политическое руководство другош стороны ? Нанести массированный ядерныш удар по городам противника? Но результатом тогда станет (см. выше) взаимное самоубишство. Нелучшиш вариант. Капитулировать в исходном политическом конфликте? Тоже малопривлекательная перспектива.
Таким образом, под убаюкивающим покровом "стратегическош стабильности"скрывается, вообще говоря, неизведанная область потенциально опасных сценариев ядерных конфликтов. Некоторое отражение эти размышления нашли в концепции "ограниченнош ядернош вошны", выдвигавшешся рейгановской администрациеш в первые годы своего пребывания у власти» [3]. Но в целом СССР и США после своего экзистенциального опыта кубинского кризиса избегали в годы холоднош вошны прямого военного столкновения, способного привести к эскалации конфликта на ядерныш уровень.
«Теоретически, однако, ясно, что в более волатиль-нош геополитическош ситуации ядерная держава, ориен-
тированная на изменение сложившегося статус-кво, обладающая превосходящей политической волей к такому изменению, бОльшим равнодушием к ценности человеческих жизней (своих и чужих) и определенной долей авантюризма, может добиться серьезных внешнеполитических результатов угрозой применения или ограниченным применением ядерного оружия. Ведь, ядерная стратегия это не только сухой математический анализ сценариев обмена ударами, а во многом драматический психологический поединок.
Так, путинская повестка дня 4-ой мировой войны не ставит своей целью уничтожение ненавистных США, что можно было бы достичь сегодня только ценой взаимного самоубийства. Эта повестка пока значительно скромнее: максимальное расширение «Русского Мира», распад блока НАТО, дискредитация и унижение США как гаранта безопасности Запада. В целом, это реванш за поражение СССР в третьей (холодной) мировой войне, так же как вторая мировая война была для Германии попыткой реванша за поражение в первой. Получается столетняя (1914-2014) война в четырех актах с эпилогом.
План 4-ой мировой войны Русского Мира с англосаксонским миром дерзок, парадоксален, авантюристичен , но имеет некоторые шансы на успех. Кроме того, в случае неудачи у Путина всегда остается в кармане вариант ничьей - классическое взаимно гарантированное уничтожение, радиоактивный пепел им. Киселева. Понимание этого обстоятельства и растущее понимание того, с кем они имеют дело, будет оказывать парализующее воздействие на его "партнеров"по будущей 4-ой мировой войне.
P.S. Допускаю, что многие читатели сочтут эту статью чересчур алармистской. Но уже отправляя ее в редакцию, я заметил краем глаза на экране телевизора выступавшего на круглосуточном федеральном канале «Россия 24» видного государственного деятеля России заместителя Председателя Государственной Думы РФ В.В. Жириновского. Г-н Жириновский , это ходячее подсознательное «Оно» российской власти , обычно артикулирует те постыдные планы Кремля , которые тот пока еще стесняется произнести вслух.
Символично и зловеще, что Жириновский, сегодня независимо от меня озвучивал перед многомиллионной аудиторией основные тезисы моей статьи: о мировой войне, которую примет решение начать Путин и только Путин , об уничтожении Прибалтики, Польши, других европейских стран, позиции США и , наконец, о триумфальной победе путинской России.
Мы все-таки до конца не понимаем, что сейчас решается в Украине. Только украинский народ, героически сражающийся за свою независимость, может нанести сокрушительное военное идеологическое поражение безумной нацистской доктрине Русского Мира и спасти человечество от ядерной войны. Слава Украине ! Слава Героям !» [2].
Водночас BrncbKOBi експерти з таким типом воен-них дш знайомi достатньо давно. Проблема, у П модерному розумшш, почала розроблятися ще у 1960-70-х роках у працях про "заколото-вшни" бвгена Месснера — колишнього полковника Генерального штабу Росшсько! царсько! армп. Вш, зокрема, писав: "В прежних войнах важным почиталось завоевание территории. Впредь важнейшим будет почитаться завоевание душ во враждующем государстве. Воевать будут
не на двухмерной поверхности, как встарь, не в трехмерном пространстве, как было во времена нарождения военной авиации, а в четырехмерном, где психика воюющих народов является четвертым измерением..."; "Воевание повстанцами, диверсантами, террористами, саботажниками, пропагандистами примет в будущем огромные размеры..." [Цит. по: 1]. Очевидно, саме це мали на мета у Кремл!, розпочавши приховану вшну проти Ук-ра!ни у Криму, а також розпалюючи нестабшьтсть у Схщних i Швденних областях нашо! держави. Зок-рема, у Пентагон! ще у 2004 рощ вважали, що до ве-дення гiбридних вшн можуть вдатися насамперед Китай, Швтчна Корея, 1ран та Роая. У цiй новiй вiйнi ставка робиться на використання цивильного насе-лення для нагнiтання масово! ютерп i спротиву закон-нiй владi та у якостi "живих щиив" для прикриття озброених бойовиюв.
При цьому медшна складова вiдiграе чи не най-важливiшу роль для формування "правильного" з точки зору агресора образу жертви в цш вшш, що е на-багато важливше, н1ж здобуття власне перемоги. Вбивство чужих солдатiв перестае бути головною метою — у пбриднш вшш достатньо вбивати сво!х вояюв i забезпечувати при цьому потрiбний iнформацiйний супровiд. У ходi тако! вiйни агресор приписуе жертвi те, що робить сам. Все за Оруелом — жертва в очах споживачiв шформацп перетворюеться на агресора, а агресор — на справедливого месника. Здiйснюеться, по суп, шформацшне зараження. Основним об'ектом впливу в гiбриднiй вiйнi е не противник, а населення, що "визволяеться". Завдання i метод тако! вшни — спонукання громадян до зради власно! держави та тд-тримки агресора.
Також задiюються всi засоби для формування ба-жано! для загарбника картини подш у сприйняттi м1ж-народно! громадськостi. Нестандартнiсть тако! вшни полягае у неофщшному залученнi державою-агресо-ром недержавних виконавцiв — "ввiчливих чоловiчкiв", "добровольцiв", яю, по суп, е банальними найман-цями та мюцевими запроданцями. Вони не зв'язаш м1жнародним правом, а просто виконують "брудну роботу". Важливою характеристикою пбридно! вiйни е активне використання асиметричних бойових дiй, як! характеризуються ютотною рiзницею у вшськовш сил! та стратепях i тактиках сторш-учасниць. Така схема ведення вшни надзвичайно складна для протидп, осю-льки немае формальних тдстав воювати з кра!ною-агресором, яка лише неофщшно (але надактивно) тд-тримуе бойовиюв та терориспв.
От i 2014 р. на Донбаа д!яла розгалужена агентура спецслужб РФ, росшсью диверсанти та найманщ. А Роетя постачала !х зброею та новими бойовиками, вела обстр!ли наших позицш з! свое! територп. У неоголо-шенш вшш проти Укра!ни Роетя активно застосову-вала методи шформацшно-психолопчно! вшни, праг-нучи зруйнувати моральний стан вшськовослужбовщв та цивильного населення нашо! держави. Так зван! "журналюти" росшських канал!в LifeNews, Russia Today та !м под!бш стали "зброею подвшного використання", виконуючи функщ! формування "правильно! картинки" для пропагандистських щлей та розвщува-льно-тдривш функщ! як агенти спецслужб РФ.
Росшсью вшськов1 експерти та науковщ вже три-валий час i досить глибоко розробляють тему шформацшних та шформацшно-психолопчних воен. Зок-
рема, надзвичайно Грунтовно явище сучасно! шформацшно! вiйни дослiдив у сво!й монографп "Государственная информационная политика в особых условиях" росшський науковець, випускник Академ!! ФСБ Манойло. Автор так визначае статус ново! вшни: " Информационно -психологическая война [...] в настоящее время представляет собой наиболее социально опасную форму [...] противоборства, осуществляемого насильственными средствами и способами воздействия на информационно-психологическую сферу противника с целью решения стратегических задач" [Цит. по: 1].
Наведемо ще деюлька поширених у експертних середовищах визначень, що стосуються шформацшно! вшни як невщ'емно! складово! пбридно! вшни.
1нформацшна вшна (Information Warfare) — цше-спрямоваш дп з метою забезпечення шформацшно! переваги шляхом заподiяння шкоди iнформацiï, шфо-рмацiйним процесам та шформацшним системам противника з одночасним забезпеченням захисту власно! шформацп, шформацшних процеетв та шформацшних систем. Складовими частинами iнформацiйноï вшни е "шформацшно-психолопчна" (information and psychological warfare) та "юбернетична вшна" (cybernetic warfare) [1].
1нформацшно-психолопчна вшна — спрямована на здшснення визначеного впливу на вшськовослужбовщв та цившьне населення краши — об'екту впливу шляхом поширення пiдготовленоï iнформацiï в ходi iнформацiйно-психологiчних операцiй [1].
К1бернетична вшна — складова частина шформацшно! вшни, яка спрямована на заподiяння шкоди або знищення шформацшно! шфраструктури противника (в т.ч. програмних та апаратних засобiв) шляхом проведення операцш доступу до зазначено! шфраструктури, у тому чист й способом несанкщонованого доступу [1].
¡нформацшна зброя — комплекс техшчних та ш-ших засобiв, методiв та технологш, який визначаеться не стшьки власними властивостями, сюльки характеристиками об'екта, проти якого вона застосовуеться. 1нформацшна зброя — поняття, що штегруе всi засоби впливу на основу будь-якого сощуму — iнформацiю [1].
Для розумшня стратегй' та дiй противника доцыьно зазначити його основнi пщходи до реалiзацiï шформацшно'! вшни. Фахiвцi РФ визначають iнформацiйну вшну як протиборство м1ж державами в шформацшному просторi з метою заподiяння шкоди iнформацiйним системам, процесам та ресурсам, критично важливим структурам, пiдриву полггично!, економiчноï i сощаль-но! систем, а також масовано! психологiчноï обробки населення з метою дестабiлiзацiï суспшьства та держави. В базовш пiдготовцi фахiвцiв силових структур РФ вказано [1]:
- основною формою проведення заходiв шформацшно! вшни е таемш шформацшно-психолопчш операций, яю здiйснюються шляхом керованого шформа-цiйного впливу на шдивщуальну, групову або масову свщомють, волю громадян шшо! кра!ни, !хш почуття, дезiнформування суб'ектiв прийняття полпичних, економiчних та шших управлiнських ршень, здшс-нення тдриву iнформацiйноï шфраструктури противника та ЗМ1 цих кра!н;
- метою таких заходiв е здшснення негативного впливу на свщомють та систему знань i уявлень кра-!ни-об'екту та формування потрiбного шформацш-ного впливу поза П межами;
- для реатзацп цих кроюв повинен дiяти розвщу-вально-iнформацiйний центр, що функцiонуе в рамках реального масштабу часу;
- бойовим дiям повинна передувати зцатнiсть за-безпечити швидке виведення з ладу шфраструктури полiтичного та економiчного управлшня противника, а також систем зв'язку та радюелектронно! боротьби;
- важливим складником сучасно! вiйни (не тшьки шформацшно! вiйни) е моральний фактор. Створення системи морально-психолопчно! пiцготовки вшсько-вослужбовцiв РФ та розробка алгоршмв пiцриву морального духу противника - виршальш фактори в су-часнiй вiйнi.
Об'ектами ураження при цьому визначаються [1]: iнформацiйна шфраструктура держави; свiцомiсть, воля та почуття вiйськовослужбовцiв та рiзних верств цивильного населення, особливо у перiоц виборiв та кризових ситуацiй; системи прийняття управлiнських рiшень в полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй, нау-ково-технiчнiй сферах та у сферi забезпечення безпеки та оборони кра!ни; критично налаштований контингент (опозищя, дисиденти, кримшалгтет тощо) як засiб посилення кризи в соцiумi противника.
Укра!нська державшсть зiткнулася з суворими викликами сучасность «Створена та апробована в ходi «арабсько! весни» концепцiя нового способу ведення вшни нахабно застосовуеться Росшською Фецерацiею на пiвценному схоцi проти нашо! кра!ни. Умовами, що сприяли розв'язанню тако! терористично! вiйни, стали: внутршня полiтична нестабiльнiсть; високий рiвень впливу ЗМ1 Росп на населення в регюш кра!ни та низький рiвень життя громадян; популiстський пщ-хiц вiйськово-полiтичного керiвництва держави до принцитв комплектування та утримання вшська; вщ-сутнiсть у цержавi (регюш) ефективно! системи тери-торiальноl оборони та боездатних з'еднань i частин Збройних сил. На цьому ™ штучно створена м1жна-цiональна iстерiя, яка спочатку забезпечуеться потуж-ною роботою ЗМ1 й фiнансами, найманцями зi зброею та iнструкторами, а попм i бойовою технiкою i профе-сiйними вiйськовими. Вiйна проводиться за допомо-гою дешево! масово! сили — мiсцевих рацикалiв, люм-пенiв та iнших кримiнальних елемента Донецького регiону, циверсiйно-розвiцувальних груп, колишшх та кадрових вiйськовикiв ЗС РФ, козаюв i найманцiв iз Кавказу та шших нестабшьних регiонiв свгту.
Iнформацiйно: метою терористично! вiйни е не завоювання, а руйнування, економiчне знищення кра-!ни. Зруйнована кра!на е прийнятною метою, аби ця територiя стала нiчийною територiею хаосу. Перемога в цш вiйнi — це тривала нестабiльнiсть i безперервний процес вшни. Що з часом мае дозволити «модерато-ровi вшни» отримати схвалення свiтово! спшьноти на роль миротворця. За сучасних умов терористична вшна — це швидший i дешевший спосiб знищення кра!ни або повного пщпорядкування !! чужим штере-сам.
Терористичнi армп цешевi, досить численш, а головне — ефективш, оскшьки не мають дотримуватися власних юридичних норм i м1жнародних угод. Така ар-мiя нiкому не належить, у зв'язку з цим немае можли-востi завдати у вщповщь удару по агресоровi. Вона
економiчно вигiцна — тисяча швидко тдготовлених бойовиюв «коштуе дешевше» за десяток пщготовлених солцатiв, озброених сучасними засобами для ведення бою. «Модератор вшни» не несе морально! та правово! вщповщальноси за смерть найманщв i бандита. Низький рiвень життя в сум1жних кра!нах призводить до зниження вартоси бойовиюв, тому витрати на !хне «утримання» незначнi. Склацнiсть терористично! вшни полягае в тому, що тд час звичайно! вiйни армiя воюе проти армп, а в терористичнш вiйнi бойовики пiц гаслами захисту прав частки населення регюну во-юють на !хнш територп, саме з !хньою державою. Що, по суп, е вшною проти цього ж населення. В таких умовах, коли частина ошуканого населення пщтримуе бойовиюв, жодна армiя захистити територда цiе! держави вщ бандформувань без нанесення втрат i збитку своему населенню не в змозь Там, де збройнi сили са-мостiйно знищують бойовик1в, мюта й селища руйну-ються i гине мирне населення, що сприяе посиленню бойовик^в i наближае !х до намiчено! «модератором» мети — руйнацп кра!ни.
За оцiнками вшськових фахiвцiв, перебiг подаль-ших подш на пiвценному схоцi вимагатиме вщ Укра-!ни, перш за все, проведення ршучих вiйськових цiй з дiевого перекриття держкордону i знищення великих бандитських формувань. Це завдання передбачаеться виршити протягом найближчих мюящв. Проте за будь-яким варiантом переб^ поцiй не уникнути про-цесу створення в Луганськш i Донецькш областях — територiях, насичених зброею i радикальними елеме-нтами, а також шших регюнах кра!ни значно! кшько-стi црiбних загонiв для здшснення диверсшно-терори-стичних актiв за типом ведення «партизанських вiйн». Про здшснення тако! тдготовки росiйськими спецслужбами свщчить значний обсяг заховано! збро! на те-риторiях, що вившьняються банцитiв. За таких умов, з огляду на свгтовий досвщ ведення антитерори-стично! боротьби, вщомо, що навiть 10—15 озброених бойовиюв, яю захопили в заручники жителiв населе-ного пункту, знищуються протягом тривалого часу практично всiма антитерористичними силами держави. Якщо таких груп дiятиме в рiзних регюнах кра-!ни одночасно десять i больше, то вони зцатнi на три-валий час паралiзувати значний регюн або державу в цшому, пiццаючи небезпецi життя велико! юлькоси населення, — до того ж, без руйнування об'екта !х-нього нападу бойовиюв знищити, як правило, немож-ливо. Пщ ударом бойовиюв опиняються беззбройт громадяни, тобто метою !хшх дiй виявляеться терор мюцевого населення i руйнацiя iнфраструктури мюта (селища), створення жахливо! ситуацГ! для обурення громадськоси кра!ни та м1жнародно! дискредитац:! держави. За свiтовим досвщом, найефективнiший ва-рiант вирiшення ще! проблеми полягае в самозахистi населених пункта, наявноси в них воешзованих заго-нiв самоохорони. Лише негайш дП (за реальним часом) мюцевих загонiв самоохорони, що спираються на пщтримку вiйськових частин держави, здатш забезпе-чити широкий захист жителiв та сво!х населених пункта вщ масованих атак загошв терористiв i бандитських формувань. Iншi варiанти ведення боротьби кра!н зi схожими явищами мають лише негативний свгтовий досвiд. Вирiшення цього питання можливе тальки через вщповщну органiзацiю територiально! оборони держави» [12].
Mieup Збройних Сил (ЗС) .у системi mepumopiaAbnoî оборони держави. Поди на твдш та сход! Украши по-рушують у сусп1льств1 питання переоцшки погляд1в на ефектившсть узятого на початку столитя пол1тичного курсу з розбудови нащонального вшська, коли голов-ним прюритетом у проведенш реформ Збройних сил Украши вважалося створення малочисельно!, профе-сюнальноЗЕ, мобшьно! армп у склад! передових сил оборони, основних сил оборони i стратег1чних резерв1в (вимоги Державних програм розвитку Збройних сил Украши на перюд до 2005 року та у 2006 — 2011 рр., «Б1ла книга»).
«На нашу думку, ^iд вважати такий пiдхiд до розбудови вшська хибним. А ще быьшою помилкою стала би реалiзацiя авантюрного ршення про його загальну чи-сельтсть у 80 тис. оЫб. УЫ вiйськовi конфлкти за своею особливктю е неповторними, незважаючи на загальну схожсть, тому не можна формувати стратегю розвитку ЗС держави залежно вiд особливостей ведення во-енних дш одного досвiду. Передовi крати свту мають рiзноманiтнi тдходи до формування та утримання збройних сил, але йхньою головною перевагою е не споЫб утримання вшська (з досвiду будь-якого конфлжту), а практичтсть i системтсть у виршент питань оборони держави. А також неухильна, логiчна завершетсть спланованих заходiв, що Грунтуються на можливостях економжи i полтично'г волi нащонально'г елти та членс-твi у вшськово-полтичному союзi. На жаль, iз форму -ванням Збройних сил Украти так не сталося. Ыд того проблеми захисту Украйнськой держави полягають не в хибностi курсу формування ЗС Украти, а у тривалому зневажливому ставленш уряду крати до системного тд-тримання обороноздатностi держави. Ыдсуттсть необ-хiдного рiвня економiчного забезпечення вшська та лег-коважне, зазвичай популктське втручання полтично'г елти на хiд цього важливого державного процесу спону-кало вшськове керiвництво ЗСУ до безвiдповiдальних практичних крокв щодо виконання заходiв, передбачених державними програмами розвитку Збройних сил Украти, а iнодi навть шкдливих дш на догоду полтикам.
Рiвень загроз нацiональнiй безпещ — один iз головних чинникв, що впливае на формат утримання регулярно'1 арми. Тому коли у мирн часи боездаттсть збройних сил знижуеться, як правило, за рахунок зменшення ïх чисе-льностi, то актуальнкть територiальноï оборони крати мае значно тдвищуватися i посилюватися. Необхiдно за-значити, що збереження оборонних можливостей поля-гае в ращональному поеднанн саме цих, взаемопов'яза-них мiж собою, складових обороноздатностi держави, реалiзацiя яких спираеться на нацонально-кторичн та соцiально-економiчнi можливости Безумовно, стрижнем оборони Украти були i будуть Збройн сили. Але чим бi-льше армiя стае висококошторисною для бюджету, тобто високотехнологiчною, мобыьною та професшною (контрактною), але через значт витрати малою за чи-сельнктю, — тим мщншою повинна бути державна полтика у сферi територiальноï оборони» [12].
Територiальна оборона в тших кратах ceimy. Удо-сконалення системи територ1ально1 оборони Украши, за переконанням фах1вц1в, вбачаеться одним 1з най-бшьш економ1чних та доцшьних резерв1в тдтримання обороноздатносп держави. Згщно з1 св1товим досв1-дом, краши (за винятком США), яю не спроможш стримувати агрес1ю сильного противника арм1ею мирного часу, збер1гають потужну спроможшсть активно
захищати свш суверенитет за рахунок посилення поте-нщалу регулярних вшськ силами м1сцево1 (територ1а-льно!) оборони. Подготовка тако! оборони надае низку переваг перед шшими способами подготовки держави до оборони. Зокрема, за оцшками експерт1в, утримання сил територ1ально1 оборони обходиться для держави значно дешевше, ан1ж постшне утримання значно! юлькоси сучасних регулярних вшськ, напри-клад: у США — в ш1сть раз1в, у Дани та ФРН — у десять раз1в.
«Остантм часом лунають заклики до корщно'( змни моделi формування ЗС Украни, «переконливо» на-даються переваги прикладiв iз досвiду кнування армш н-ших кран свту, наприклад США, ФРН, Швейцары чи 1зраыю. Однак логiчним кроком було б уважно проаналi-зувати проблеми нацюнального досвiду реформування ЗС Украти i тдготовки сил територiальноï оборони держави у 1993 — 2013 рр. i визначитися з головним полi-тичним принципом забезпечення обороноздатностi держави - вшськово-полтичним союзом, а вже потiм при-мiряти «ту чи тшу сорочку». Розвинутi крати свту ре-алiзують нащональну полтику з оргатзаци та тдготовки до територiальноï оборони, спираючись на уособ-лення принцитв та вимог, а саме зважаючи на свое ге-остратегiчне положення та колективн системи без-пеки, вiдповiдно до розмiрiв територп та стану ïï оперативного обладнання, в залежностi вiд демографiчних i фiнансово-економiчних можливостей, а також спираючись на державний нацiоналiзм та нацiонально-iсторичнi традици, менталтет населення.
1нформацшно: Швейцарiя та 1зраыь утримують арми, що дтть на принципах загально'1 вшськово'г повинности УЫ чоловжи вжом вiд 19 до 50 рокв проходять вшськову (альтернативну) службу. Невелика частка регулярного професшного вшська утримуе сучасну технжу й озброення, планово здшснюе тдготовку значноЧ клько-стi резервiстiв, як утримуються за принципом мыщей-ськой системи i зберкають при собi легке стрлецьке озброення, боезапаси та спорядження. Тобто ц крати завдяки нацшнально-кторичним особливостям збудували нацiональнi регулярн арми для ведення оборони, в тому чи(mi територiальноï. Але вони особливим способом ефе-ктивно утримують 95—98% особового складу вшська у резервi. Це крати з тотальною системою загально'1 вш-ськовой повинностi громадян. ФРН утримуе численну ре-гулярну армю, яка комплектуеться за змшаним принципом, а саме за вльним наймом — регулярш вшська, за призовом — вшська територiальноï оборони, строкова служба в яких становить до шести мюящв, далi — служба у резервi. Оргатзацшна структура вшськ терито-рiальноï оборони (ТрО) вiдповiдае военно-адмнстрати-вному розподлу крати. 10% вшськ ТрО утримуються на постшнш основi (за выьним наймом), решта прибувають по мобшзаци. Головне завдання вшськ ТрО — тдготовка резерву для арми, формування бойових частин для сухо-путних вшськ, ведення територiальноï оборони держави.
США утримують велику за числетстю Нащональну гвардю. М^ний вшськовий i правоохоронний тсти-тут, що виконуе завдання iз забезпечення нащонально'г безпеки у складi арми й являе собою оргатзований резерв збройних сил США. Гвардiя мае складовi компоненти на територи усх штатiв i тдпорядкована губернаторам (кнуе mдпорядкування федеральним органам влади). Комплектуеться вшськовослужбовцями на добровыьнш основi, як проходять мотивовану службу в резервi та можуть бути закликан до дшсно'г служби за наказом
губернаторiв або вшськового командування. Законодав-ством Гвардiя надлена правом виконувати завдання i3 забезпечення безпеки як у вшськовш, так й у цивыьнш сферах.
Шдходи до виршення завдань формування сил та засобiв територiальноï оборони у передових кратах свту дещо вiдрiзняються, але кнують певн принципово схожi позицй': 1) територiальнi вшська — це складова або го-ловна частка регулярно'1 арми; 2) утримання територi-альних вшськ дешевше, тж регулярных, однак не безко-штовне; головне навантаження — на державний бюджет, часткове — на мсцевий; 3) повна або часткова мобшзащя резервiстiв здшснюеться у небезпечний перюд або з оголошенням военного стану (крж США, де приведения вшськ територiальноï оборони у бойову готовтсть здшснюеться на мкцевому рiвнi); 4) *переважно выьнш доступ до збро'1, яка зберкаеться вдома, або на тдпри-емствi (складу поруч iз мкцем проживання, що дозволяе мати високу стутнь готовностi до дш. В основi цього виршального полтичного питання полягае високиш рi-вень довiри центральних оргатв державной влади до гро-мадян крати; 5) *iдеологiчна база залучення людеш до участi у територiальнiй оборон своег держави, основою яко'1 е нацiоналiзм (або державниш нацiоналiзм, тобто добровыьниш народниш рух, а не зобов'язання громадян перед законом). Останш два* принципових важелi мають фундаментальне значення для ефективностi будь-яко'1 моделi територiальноï оборони держави.
1нформацшно: головною перепоною у питанж вль-ного доступу до збро'1 е те, що держава стикаеться з проблемою небезпеки видачi збро'1 значнш частин населення крати, особливо на територн, де спостеркаються сепаратистськ настро'1» [12].
Стан територiальноï оборони Украти. В Украш правовою основою для врегулювання теритс^ально! оборони е вимоги Военно! доктрини та Закону Украши «Про оборону Украши» вщ 6.12.1991 №1932, де у ст.18 роздМ III «Теритс^альна оборона. Цившьний захист» передбачено вимоги до Кабшету Мшс^в Украши — розробити i затвердити Положення про тери-тс^альну оборону Украши. Але, на жаль, це завдання виконувалося декларативно. Вщповщальшсть за тери-тс^альну оборону була повшстю покладена Генераль-ним штабом на командування Сухопутних вшськ ЗС Украши. Яке сприймало це завдання як додатковий тягар. Тому Положення ними декшька разiв перероб-лялося на користь зменшення обсягу виконання завдань iз формування сил i засобiв, аж поки 2002 року за поданням Генерального штабу ЗСУ загалом було ль квщовано плани розгортання умх бригад територiаль-но1 оборони, що призначалися для захисту населення та об'екпв мюцево! шфраструктури.
«Проте протягом останнього десятилття ЗС Украти активно (iнодi безглуздо) скорочувалися i здшсню-вали тдготовку до ведення дш в разi прикордонного вшськового конфлкту (не вшни!) лише на одному оперативно-стратегiчному напрямку, i вже без використання сил територiальноï оборони. Незважаючи навть на те, що тематика щорiчних стратегiчних навчань (вшськово'1 гри) ГШ ЗС Украти розпочиналася саме з ведення боротьби проти незаконних зброшних формувань та диверсш-них груп ворога у певному прикордонному регюш крати. Однак вшськове керiвництво Зброшних сил не ставилося вiдповiдально до практики створення сил i засобiв ведення територiальноï оборони тд час навчань, а перед-бачало «оперативниш стрибок у часi» та у подальшому
опрацьовувало тшьки питання з надання вiдсiчi вторг-ненню обмеженого вшськового контингенту суЫдньог держави. Шд час ведення цих навчань залишалися без уваги i питання щодо охорони об'ектiв та комунжацш тилу дтчо'( арми, ведення територiальноï оборони держави в особливиш перюд. Навчання з територiальноïоборони проводились окремо за ршенням ГШ ЗСУ, i тыьки штабт. До таких навчань залучались оперативн групи представникв МВС, тших вшськових формувань держави та оборонного управлЫня Кабнету Мiнiстрiв. Шд час цих навчань з'ясовувалося, що реальн сили i засоби для активного ведення оборони територн у складi ЗС Украти та загалом у держави вiдсутнi. Тому предста-вникам силових вiдомств надавали рекомендацн на зра-зок формування зведених заготв внутрш^х вшськ, мш-ци, СБУ, прикордонних вшськ або створювалися iншi вi-ртуальн формування сил i засобiв для ведення оборони на перюд таких навчань.
1з початком дестабшзаци ситуаци на ДонбаЫ ви-никла негашна потреба у вшськах територiальноï оборони та перегляду «беззубого» Положення про територi-альну оборону Украти, в якому Генштабом вже передба-чалося формування в областях батальшонв, чисельнктю 420 оЫб. Таке Положення було затверджено тыьки на початку травня 2014 року. Тому виконання ршення в.о. президента Украти щодо мобшзацй' батальшотв тери-торiальноï оборони (далi — батальшони ТрО) було завер-шене лише у середин червня. Що не надало своечасно'1, а отже, найбiльш дiевоï допомоги вшськовикам iз початком виконання завдань АТО (у березн — травт). Практика розгортання батальшотв ТрО засвiдчила, що ба-тальшон на область (регюн) — це безумовно краще, тж нчого, але замало для ведення територiальноï оборони у регюнах i надання допомоги силам, що задiянi в АТО.Ршуче посилити дiевiсть батальшотв ТрО, а головне змщнити обороноздатнкть держави в цлому, на îrnai тривало'1 загрози вторгнення вшськ РФ, допомогло б формування Генштабом ЗСУ хоча б одного стратегiчного резерву — армшського корпусу з кыькктю особового складу 30-40 тис. Але шостиш мкяць поспыь, незважаючи на гостру потребу держави у такому формуванн для масованого ведення бошових дш у зон АТО, дiевого перекриття кордону та iзоляцiï рашотв бошових дш не вiдбулося. Проте вшськово-полтичне керiвництво нама-гаеться провести АТО (по сутi здшснюе заходи тери-торiальноï оборони держави!) силами з'еднань i частин ЗСУ мирного часу, недостатньо озброеног Нацгвардн та волонтерських батальшотв» [12].
Украшсьш експерти визначають ряд загроз УкраШ у контекст ведення шформашиноТ вшни. Военш ди проти Украши супроводжуються масованими шформацшно-психолопчними операшями та юбероперацшми [1].
По-перше, латентш (приховаш, мережев^ заходи противника. За умов певно! стабЫзацп обстановки та фальшивих заяв щодо мирного врегулювання вшни РФ активно використовуе релтйний чинник. G немало свщчень очевидщв про виступи (проповда) священников УПЦ МП про "геро'хв-ополченщв", "свя-щенну вшну" та "ктвську хунту" не тшьки на Донбам, а й на Сумщиш та Чернтвщиш. Окремим напрямом, який активно застосовуеться, е поширення чуток. 1н-струментом поширення слугують не тшьки окремi активы особи, росшське ТБ, але й шформацшш повщо-млення, яю подаються в друкованш прем, лисивках та передачi мюцевих кабельних операторiв.
По-друге, шформацшно-пропаганцистсьш струк-тури на територп Украши (шформацшш агентства, ви-давництва, IT-структури, групи блогер!в тощо), як! пе-вний час не демонстрували сво!х проросшських пози-цш, намагаються сформувати деструктивш (пашчш, депресивш) настро! в Укра!ш ("нам без Роси нкуди дi-тися", "Росш нас поглине"тощо), створити негативний тренд щодо Укра!ни та одночасно позитивний тренд щодо дш Рос!!.
По-трете, недостатня реалвашя необхщних захо-дiв: внутршнш характер загроз полягае у супротив! ус-падковано! бюрократично! системи, яка не вщповщае викликам часу.
По-четверте, масована к1берв1йна. Слщ зазначити, що ще у 2004 р. Мшстр оборони РФ оголосив про початок розробки програми розширення можливостей здшснення юбервшни та залучення до реал!зац!! ще! стратег!! провщних IT-компанiй, наукових i навчаль-них заклад!в за прикладом США. Росшсью структури, як здшснюють заходи юбернетично! вшни, маску -ються п!д "аношмних хакер!в", приватних оетб та ор-гашзацш ("Юбер Беркут", Anonymous).
Власш можливостi i резерви Украши, яю необхщно зад1яти — наступнi. Серед чинниюв, що розширюють можливоси устшно! протид!! та зб!льшують ефектив-шсть дш Укра!ни в пбриднш вшш у контекст! ведення шформацшно! вшни, можемо видшити [1]:
1) загальне патрютичне пщнесення. Приклади ге-ро!чних вчинк!в вшськових, нащональних гвардшщв, бшщв добровольчих батальйошв та волонтер!в, мате-р!альна допомога укра!нським во!нам з! сторони мю-цевих жител!в та з ус!х регюшв Укра!ни, з1браш кошти на армж>, е свщченнями не т!льки високого патрюти-зму, а й демонструе велик! самооргашзацшш можливоси населення;
2) стратепчне управлiння. Створення окремих си-туацшних центр!в (та залучення юнуючих) як держав-них, так i громадських, дасть можливють оперативно реагувати на змшу военно-полггачно! обстановки. По-будова системи ситуативного управлшня як мереж! дозволить зберегти стшюсть та безперервшсть управ-лшня в умовах тотально! та штенсивно! агрес!! з! сторони Рос!!. Головною умовою повинна виступати ква-л!фшовашсть персоналу, наявшсть горизонтальних зв'язюв з! структурами шших силових в!домств та впровадження загальнодержавних стандарта надання та змюту шформац!!;
3) ефективна шформацшна полггака. А саме: по-всякденний контекст, стратепчна спрямовашсть та зворотнш зв'язок !з сусп!льством. Цей напрям вже ре-ал!зуеться, зокрема, на баз! двох партнерських штег-рованих шформацшних платформ: громадянсько! — у формат! Укра!нського кризового мед!а-центру (УКМЦ), та державно! — 1нформацшно-аналггичного центру Ради нащонально! безпеки i оборони Укра!ни (1АЦ РНБО Укра!ни). Маемо зрозумгга — лише зага-льносусп!льний супротив росшсьюй агрес!! приведе нас до перемоги. У боротьб! за Укра!ну вс ми — i дер-жавт органи, i незалежш мед!а, в!льш журналюти, ва украшсьт громадяни — маемо стати единим фронтом;
4) наявшсть значно! кыькост щцготовлених вшсь-кових та цивiльних фа\1вц1в, зокрема, в шформацшнш сфер!, в тому числ! за програмами подготовки кра!н НАТО та шших кра!н Заходу;
5) значна ресурсна база, зокрема, щодо виробни-цтва та розгортання шформацшно! шфраструктури в штересах ЗС Укра!ни та шших силових структур;
6) змша геополггично! ситуацп повинна бути вико-ристана задля залучення досв!дчених радник!в та спе-щалюив з ведення шформацшно! вшни та вшськових мережевих операцш (Net Centric Warfare). Залучення радниюв до процесу подготовки та трансформац!! вшськових тдроздЫв ЗС Укра!ни дозволить уникнути помилок та прискорено тднятися до р!вня сучасно! вшськово! оргашзац!!.
1дучи на конфронтащю !з Заходом в укра!нському питанш, Москва робила ставку на активне розхиту-вання внутршшх суперечностей "традицшних" альян-етв, таких як 6С i НАТО. Окр!м того, впевненост правителям Рос!! надають створен! ними схеми корумпо-ваних фшансових потоков в рамках "нових комерцш-них зв'язюв" з рядом пров!дних номшально "зах!дних" компанш, як насправд! керуються з Кремля.
ЦивМзованому свиу варто усв!домити, що Укра-!на може бути не останньою жертвою !мперських ре-ваншистських плашв Москви з насадження "Русского м!ра" та переформатування европейсько! та глобально! архггектури безпеки п!д кремл!всьт бажання. В!дчути на соб! пщступш методи росшсько! пбридно! вшни можуть i наш! сус!ди — колишш радянсьт республжи, наприклад, Естошя та Латв!я, де мешкае значна юль-юсть росшськомовного населення. Не виключаеться спроба дестабМзац!! Рос!ею ситуац!! у цих кра!нах з метою формування "незалежних" пророс!йських анк-лав!в (Нарва, Тарту, Рига). Послухаемо знову гшотезу А. П!онтковського.
Рассмотрим в этом контексте, например, один ставший с моей легкой руки широко обсуждаемым среди экспертов вполне возможный сценарий эпохи 4-ой мировой войны. В плане реализации духоподъемной концепции собирания исконных русских земель, провозглашенной исторической речью В.В. Путина 18 марта 2014 г., обладающие уникальным генетическим кодом пассионарные русскоязычные жители Нарвы (Эстония) проводят референдум о присоединении к Русскому Миру. Для реализации итогов их свободного волеизъявления на территорию Эстонии вводятся вооруженные до зубов зеленые человечки со знаками отличия или без оных и деловито расставляют новые пограничные знаки. Каковы будут действия в этой ситуации агрессивного блока НАТО?
Согласно ключевой статье 5-ой устава этой организации все его государства-члены должны будут оказать Эстонии немедленную военную поддержку. Некоторые из этих государств обладают технической возможностью элиминации пришельцев в течение получаса средствами дистанционного огневого воздействия. Отказ союзников Эстонии выполнить свои обязательства станет событием исторического значения: он будет означать конец НАТО, конец США как мировой державы и полное политическое доминирование путинской России не только в ареале Русского Мира, но и на всем европейском континенте. И, тем не менее, ответ на вопрос - будет ли НАТО защищать Эстонию в случае попытки ее соседского изнасилования суперядерной державой вовсе не очевиден.
Автор интересной статьи "Мир с ума не сошел" Юрий Фельштинский, например, полагает: "Вот здесь мы и встанем перед угрозой войны России с НАТО, причем Путин будет уверен в том, что НАТО не начнет
войну из-за Прибалтики, не пойдет на риск атомной катастрофы... Как и Гитлер, он будет считать, что западные демократии струсят. А они не струсят (о чем западные демократии, как и Путин, еще не знают)" [Цит. по: 2]. «Вы знаете, это тот редкий случай, когда я скорее склонен согласиться с Путиным и Гитлером нежели чем с Фельштинским. Тем более, что по Фельш-тинскому западные демократии сами еще не знают, как они поступят в критической ситуации. А вот Путин знает, что они знают, что если придут на помощь Эстонии, то Путин может ответить очень ограниченным ядерным ударом: уничтожит, например, две европейские столицы. Не Лондон и не Париж, разумеется. Черт его знает, как может в отчаянии реагировать, получив такой удар, даже малая ядерная держава.
И поставьте теперь себя на место лауреата Нобелевской премии мира Обамы. Он остался единственный, кто как-то может вмешаться в так неожиданно обострившийся конфликт вокруг никому в Америке неизвестного, да пропади он пропадом, городишки Narva. А вся прогрессивная и даже вся реакционная американская общественность дружно кричат ему под руку: "Мы не хотим умирать за f****** Narva , Mr. President!" Кстати, такого же мнения, как выяснилось, придерживается и подавляющее большинство жителей ФРГ, где недавно был проведен опрос общественного мнения на тему "Должна ли ФРГ будет выполнить свои союзнические обязательства по отношению к Эстонии в случае её военной конфронтации с Россией?". 70% миролюбивых немецких граждан ответили - Nein, Германия должна занять нейтральную позицию в этом конфликте» [2].
Усвщомлюючи, що подальше безперешкодне просування Кишинева шляхом евроштегращ! остато-чно виведе Молдову i3 зони росшського впливу, Кремль може посилити "м'який" дипломатичний та "жор-сткий" тиск з територй Придшстров'я також й на цю крашу. Навиъ тюний союз з Ромею шчого не гаран-туе. Дедалi частше лунають заяви окремих росшських полггаюв щодо прав РФ на твшчт обласи Казахстану. 6 про що замислитись i президенту Бшоруа, обмiрковуючи сво! подальшi дп.
«Путин давно наблюдает за своими западными партнерами и глубоко презирает их. А как же ещё относиться к ним, если канцлеры и премьеры великой Европы выстраиваются в очередь послужить холуями на его газоколонках за жалкое вознаграждение в 2 млн евро в год? Или после того как Путин на пару с Асадом одним химическим ударом развели как лохов всех западных лидеров, полностью подменив повестку дня сирийского кризиса: из палача суннитской общины Асад мгновенно превратился в глазах мировой общественности в респектабельного государственного мужа, занимающегося благо -родным делом химического разоружения.
Путин просчитал тогда Обаму с его red lines и полагает, что просчитал сегодня своих бывших партнеров по большой восьмерке. Он убежден, что переиграет их в потенциальных военных конфликтах, которые возникнут на пути реализации великой идеи Русского Мира, несмотря на то, что РФ намного уступает НАТО в области обычных вооружений и не превосходит США в ядерной сфере. Духом мы возьмем. Духом и наглостью. "Как школьнику драться с отборной шпаной ", к тому же ядерным ломом опоясанной и чуть что им размахивающей ? Если тов. Ким Чен Ын, даже с одним только ведром ядерных помоев заставляет плясать вокруг себя
весь "цивилизованный мир", то что способен выделывать с этим миром г-н Крым Пут Ын, обладающий огромным ядерным арсеналом?» [2].
«Перемоги укра!нських силовиюв на Сходi де-монструють, що ми швидко навчилися ефективно протидiяти ворогу навггь у найскладнших умовах пб-ридно! вшни. Введення третього рiвня санкцш свщ-чить, що i зовшшньополгтичний план Путша прова-лився. Як i тисячу роив тому, Укра!на знову стала щитом для европейсько! цивМзацп. Сьогодш Укра!на дае приклад устшно! протидп путшськш iмперськiй агре-си. Ми викинемо з нашо! землi бандитсью згра! чужи-нщв та запроданщв. Ми повернемо з московського полону в едину укра!нську ам'ю наш рщний Крим.
Досягнути перемоги над противником у пбриднш вшш можливо лише за рахунок нацюнального згурту-вання та мобЫзацп всього суспшьства на боротьбу з пщступним ворогом. Чгткими та скоординованими дь ями силових структур слщ нейтралiзувати та знешко-дити терористичш та кримшальш угрупування, шозе-мш агентурш мережi та ресурсш бази агресора на територй Укра!ни.
Ми виграемо i шформацшну вшну, ддачи злаго-джено, грамотно i системно. Здобудемо неоцшенний досвщ, новi вмшня i навички. Укра!на стане набагато сильнiшою. Поеднуючи i вдосконалюючи двi складовi нашо! боротьбi — вшськово-силову та iнформацiйну, ми повернемо рщному Донбасу мирне життя, безпеку i добробут пiд захистом Укра!нсько! Держави. Ми зу-пинимо Путша задля миру в Укра!нi i свiтi. Укра!на переможе!» [1].
Цiкавою е точка зору содиректора програм зовш-шньо! полiтики та м1жнародно! безпеки центру Разу-мкова — Олексiя Мельника:
«У нас вже була можливсть спостерггати роботу миротворщв РФ на приклад1 Придтстров'я, Швденног Осети. Це, по сутг, окупацгя частини чужоИ територи. Головна небезпека в тому, що ¡дея, яку просувае РФ, навряд чи передбачае введення яких- небудь ще миротворщв, окргм росйських. Це очевидно. Можливо, зараз йдеться «просто про миротворщв», але надалг Рося, яка володге правому вето, заблокуе вгдправку в Донбас будь-яких вй-ськових з'еднань, окрм своИх. Я б не унеможливлював та-кий розвиток подгй. Вже е певш проблеми Iз завершенням операци по знешкодженню терорист1в, що орудують на сходг Украти, в стисл1 термти. Незважаючи на заяви можновладщв, як збиралися закидати уЫх шапками за декмька тижнгв I провести Парад Незалежност1 в Се-вастопол1, АТО ще не зактчена.
Сьогодт, очевидно, деяк причини, про як ми знати не можемо, змусили владу понизити темп просування наших сил. Тому, якщо не вдасться незабаром зактчити цю операщю, час почне працювати проти нас. Дове-деться робити бгльший упор на пошук полтичних I дип-ломатичних шляхгв виршення конфлжту. Якщо влада буде поставлена перед вибором - тривалий, виснажую-чий конфлжт без чгткоИ перспективи його завершення вйськовими методами, тодг я не виключаю, що дове-деться тти на певт поступки, як зараз здаються не-прийнятними. Але, якщо з часом ситуацш мтятиметься не в нашу користь, одним з вар1ант1в може бути те, що Украт доведеться домовлятися з РФ. Аж до того, що в певних умовах доведеться погодитися на те, щоб росй-ськг «миротворщ» зайняли якщо не усю контрольовану
терористами територт, то хоч би вiдрiзок межi. Клю-човим питаниям тут залишаеться згода Украти. Поки ми такоЧ згоди давати не маемо намiру.
До яког тактики може удатися РФ, якщо н план з миротворцями провалиться? Враховуючи досвiд росшсь-коИ поведтки - повна алогiчнiсть, Шорування мiжнаро-дних норм, готовтсть йти на подальше загострення си-туаци, це може бути ршення Держдуми, аналогiчне ви-даному Радою федераци дозволу на захист ростських громадян. Зараз вони можуть винести ще одну ухвалу, що суперечить усьому мiжнародному законодавству, яке стане для Путта достатньою причиною, щоб дати команду на захоплення територи, яку зараз контролюють бойовики» [5].
Багатьом може видатись неприемною розмова про образ ворога. Безумовно, це не сл!д переносити на ставлення до всього народу як такого. Наприклад, бь льшють фшв добре ставиться до сво!х сусдав-роетян. Але у фшськш арм!! (навиъ за чаетв Урхо Кекконена) завжди роз'яснювали солдатам, що потенцшним ворогом Ф!нлянд!! е Роетя, здатна напасти в будь-який момент, порушуючи будь-як! договори. Це, звюно, не подобаеться комушстам i пацифютам, але т!льки так можна пщтримувати бойовий дух, бо шакше арм!я не буде здатна виконувати свою основну функщю — за-хищати батьювщину i протистояти вшськовш агрес!!. «Краще сувора правда, н!ж красив! !люз!!. Якщо Роетя вже роками готувалась до вшни i точно знала, чого хоче, то Груз!я — ш. Груз!я дала втягнути себе у вшну у вкрай невдалий час. Краща !! бригада служила в 1раку, а друга бригада саме збиралась !! змшити. Час-тина арм!! була на переозброенш i займалась доглядом за техшкою, чимало офщер!в було в!дпущено у в!дпу-стку. Мшстр оборони перебував в 1тал!! на в!дпочи-нку. (...) Половинчасп ршення не працюють. Замють «паперово! арм!!» i парадних частин сл!д звертати увагу на створення функцюнальних з'еднань. Краще !х буде менше, але нехай вони будуть кращими. Яка користь була Груз!! вщ !! бригад, якщо в одних хлопщв був в!д-сутнш нормальний зв'язок, а у шших не було транспорту? Здаттсть таких частин брати участь у бою — нульова», — пише естонський юторик i пол!гак Март Лаар [Цит. по: 7].
Досв!д Груз!! та Укра!ни наочно показуе, як! при плоди виростають п!д впливом росшських ЗМ1 на свь домють людей. Дехто стверджуе, що розпад СРСР був спричинений не лише банкрутством економ!чно! та полггачно! системи, а й тим, що зах!дна музика, фь льми i книги через вузью щ!линки просочувалися кр!зь зал!зну завюу. Ну а сьогодш росшсьт розважа-льш програми, сер!али i популярна музика несюнчен-ним потоком обрушуються на жител!в сус!дн!х кра!н. Кремл!вська машина пропаганди працюе на повну мщь. Так, 2013 року двом головним рупорам — бага-томовному каналу новин Russia Today i ВДТРК, до яко! входить п'ять телев1зшних канал!в, було надано фшансування в 31,1 м!льярда рубл!в, що становить по-над один м!льярд долар!в. Завдання каналу Russia Today, що веде мовлення на понад 100 кра!н i 644 мь льйони глядач!в, сформульовано коротко i недво-значно: завоювати уми на чужш територ!!. Проведен! нещодавно громадськ! опитування показували, що !м це вдаеться. Яким же був п!дсумок серпнево! (2008 р.) вшни? Грузинським збройним силам з урахуванням
ус!х вищезазначених недолтв вдалося упродовж кль-кох дн!в утримувати оборону проти багаторазово пе-реважаючого супротивника, що зробило можливим дипломатичне втручання кра!н бвросоюзу ! США, яке запоб!гло повнш окупац!! кра!ни. Однак росшсью вш-ська, всупереч домовленостям, окупували додатков! територ!! в Абхаз!! ! Цхшвальському регюш (до вшни 2008 року частина Абхаз!! ! «Швденно! Осет!!» все-таки контролювалась грузинською стороною), знову пров!-вши там масов! етшчш чистки грузинського насе-лення. Але найг!ршим виявився моральний збиток, що його зазнало грузинське сусп!льство. Зрештою цей збиток проявив себе в останн!х парламентських ! пре-зидентських виборах, як! позбавили влади конструк-тивн!, прозах!дн! сили ! провели частков! контррефо-рми.
Навесш ! влгтку 2014 р. неоголошена вшна Рос!! проти Укра!ни спочатку розвивалася за матрицями ро-сшсько! агрес!! проти Груз!! наприклад, у Криму за-ключна фаза проекту була ц!лком успшною для агресора, а майбутне схщних регюшв Укра!ни (Донецько! та Лугансько! областей) усе ще залишаеться п!д питан-ням. П!сля всього вищесказаного доречним е запи-тання: а для чого Кремлю все це потр!бно? У чому ш-терес Рос!!? Та й чи Рос!!? Господар! Кремля, як! на-вчались у Вищ!й школ! КДБ та шших под!бних закладах, непогано знають !стор!ю, а тому !м вщомо, що якщо !мпер!я не розширюеться територ!ально, вона починае розпадатися, часто перетворюючись на малу державу. I ця мала держава зазвичай у результат! за-знае як!сних змш. У росшському випадку «яюсш зм!ни» можуть означати замшу ниншнього клепто-кратичною режиму !, в!дпов!дно, в!дсторонення в!д влади нин!шнього правлячого клану. А цього Кремль бо!ться пашчно. Звичайно, знаючи !стор!ю, «господар! земл! рос!йсько!» мали б в!ддавати соб! зв!т у тому, що жоднш !мпер!! дос! не вдалося повернути втрачет по-зиц!!, якщо вона вже почала розпадатися, а тому на-магатися вщродити зомбЫмперж» в будь-якш форм! — вкрай непродуктивно. Але... або вони все-таки недо-статньо добре вчилися, або страх втратити захоплене пригн!чуе !хн!й прагматизм. Саме тому Кремлю уяв-ляеться наст!льки важливим розхитувати економ!ку сус!дн!х держав. Сильн!, в!льн! ! щаслив! сус!ди е за-грозою для виживання рос!йських л!дер!в, ! тому не входять до !хн!х стратепчних плашв.
«На НАТО спод!вайся, але порох тримай сухим», — писав, узагальнюючи п!дсумки серпнево! вшни, Март Лаар [Цит. по: 7]. На його думку, м!жна-родн! зв'язки надзвичайно важлив!, але покладатись можна лише на сво! сили. Якби Груз!я не чинила оп!р ! не затримала вторгнення рос!йських в!йськ углиб кра!ни, Груз!! як тако! сьогодш вже не юнувало б. Гру-з!ю врятували сам! грузини (рис. 1). Як зараз Укра!ну рятують сам! укра!нц!.
«Если бы не трагические обстоятельства, это можно было бы назвать удовольствием для гурмана — находясь на Украине, можно смотреть по телевизору как российский канал «Россия 24», так и украинскиш телеканал «24». Как можно догадаться, оба канала совершенно однотипны. Бытие не дается нам просто так, учит Хашдеггер, его можно обнаружить только в разрывах и умолчаниях. С объективнош информациеш то же самое: она не в том, о чем СМИ говорят, а в том, о чем они умалчивают или недоговаривают. Оба канала
описывают одни и те же события. Эфир 9 августа, вечер. Украинский канал говорит о шести освобожденных населенных пунктах; «Россия 24» тоже говорит, что войска ДНР освободили «несколько населенных пунктов». Украинский канал показывает высотный дом в Донецке и говорит, что его обстреляли террористы; тот же дом мелькает в сводках «России 24», и там говорят, что дом «обстреляли украинские военные». Сюжеты начинаются с панорамной съемки — показывают пробоины в доме, дым на заднем плане, разрушенную детскую площадку и, конечно, синхроны местных жителей. На российском жительница ругается, что нет нормальных бомбоубежищ; на украинском — «они начали стрелять оттуда, мы спрятались сюда». Характерно, что мирные жители не выражают симпатий какой-то одной стороне. Мож-
но догадаться, что они уже ни на чьей стороне, им плевать, откуда летят снаряды; они просто проклинают всех. Собственно, вопрос «чьи снаряды бьют по мирным жителям» — ключевой вопрос этой войны. В современных войнах, как писал Мерло-Понти, воюют не за населенные пункты, а за моральную правоту, за то, чей ад считается гуманнее, — потому что все войны теперь ведутся за мир. Мирные жители в обоих синхронах называют тех, кто, по их мнению, выпускает снаряды, «они» и «эти»; телеканалы даже не догадываются, как они в этот момент похожи. За смерть никто не хочет отвечать; ответственность возлагается обеими сторонами на абстрактное и безымянное зло, на некое «оно». Как будто «оно» обладает собственной волей и убивает само. Но мы-то знаем, что убивают люди.
Рис. 1. Росшська агреЫя проти Грузи, серпень 2008 [7]
Основт ланки ланцюга провокацш, здшснених Кремлем 2008 року:
20 КВ1ТНЯ 2008. Над Абхазгею збито грузинський безпглотний лтак. Тбшсг звинувачуе Москву. Москва запе-речуе причеттсть. ООН тдтверджуе грузинську верст;
29 КВ1ТНЯ 2008. Росгя вводить додатковий вшськовий контингент до так званоИ ШвденноИ Осетн.
30 КВ1ТНЯ 2008. НАТО звинувачуе РоЫю в нагттант вшськовоИ напруги.
6 ТРАВНЯ 2008 . Тбшсг попереджае м1жнародне ствтовариство про те, що Росгя нарощуе вшськову присут-тсть на кордот I близька до вгдкритого военного вторгнення.
8 ЧЕРВНЯ 2008. Росшський вшськовий лтак порушуе повтряний прост1р Грузи, щоб (за словами Москви) «протверезити уми у Тбшсг».
10 ЧЕРВНЯ 2008. Груз1я в1дкликае свого посла Iз Роси.
7—11 СЕР ПНЯ 2008. В1дкрите военне вторгнення Росн до Грузи.
Далее сюжеты повторяются буквально: зона АТО, разбор баррикад на Крещатике, митинг в Харькове против Кернеса. «Россия 24» утверждает, что митинговали не только против Кернеса, но и за и что все закончилось потасовкой. Украинский канал ничего о драке не сообщает. Про разбор баррикад показывают одни и те же кадры, но комментируют, естественно, противоположно; российский — в духе «в Киеве опять бардак, и опять какие-то люди жгут шины»; украинский — «люди наконец-то решили навести порядок, чтобы не было бардака». То есть это вполне нормальный параллелизм: есть такая точка зрения на Украину, есть противоположная, тут все нормально — до тех пор, пока не вспоминаешь, что телеканал «Россия 24» — вообще-то не украинский. Но ведет он себя так, как будто он «тоже» украинский (других новостей там, в сущности, нет, поэтому иллюзия полная). Это особенно заметно здесь, в Украине: что главная и единственная цель российского телеканала — до деталей мимикрировать и притвориться украинским.
Преимущество украинских СМИ перед российскими — даже если допустить, что там тоже пропаганда, — одно, но существенное: украинские СМИ говорят все-таки о событиях в собственной стране. Все это напоминает сюжет, условно, сказки Шварца про тень, переосмысленной японским режиссером — с элементами мистики и триллера. Жил человек, у которого был брат-близнец, умерший при рождении; а когда человеку исполнилось 23 года и у него есть работа, дом, невеста, вдруг в деревне появляется призрак умершего брата, который утверждает, что это он — настоящий, а его 23-летний брат — напротив, призрак и мертвец. И поскольку призрак умеет убеждать, то все постепенно начинают верить ему. И вот у настоящего брата уже нет ни работы, ни дома, а невеста, слегка поплакав, уходит жить к призраку, потому что женщины любят ушами. И настоящий близнец понимает, что единственное слабое место призрака — его неспособность к абстрагированию. Зомби не видит себя, он способен оценивать только других (тут такая хорошая мораль появляется у фильма: единственное отличие человека от призрака — это способность к самокритике).
В ситуации, когда у украинских СМИ обнаружился вдруг десяток братьев-призраков, единственный способ борьбы — быть самокритичными. Естественно, украинские медиа защищают армию, подыгрывают своим военным, дозируют сводки — но при этом они не устают критиковать собственные власти, президента, премьера, министров и даже военных. И даже допускают — насколько это возможно во время войны — противоположную точку зрения. Сюжет на украинском канале «24» о взятии Марьинки: на блокпосту появляются типичные симпатизантки ДНР, и они кричат украинскому корреспонденту: «А вы поезжайте в Марьинку... Порошенко ваш обещал, что не будет стрелять по мирным людям... Зачем вы к нам приперлись... Зачем пришли на нашу землю...» Дальше это превращается в монолог в духе Сорокина, где смысл теряется и остаются только растерянность и страх, а в конце одна женщина говорит другой: «Да зачем ты это говоришь, они все равно это вырежут». А вот бойцы «Айдара» говорят на том же канале, что люди встречают их «по-разному, где-то хорошо, а где-то не очень». «Украина пока проигрывает торговую войну России» — Пятый телеканал. На всех каналах повторяют мнение эксперта, что прежде чем направлять солдата в зону АТО, его нужно
шесть месяцев готовить, иначе это преступление. Российские медиа приучили к тому, что те, кто против, — это враги; на Украине те, кто против, — это не враги, а еще очень долгое время «свои». И в условиях войны это правило не изменилось: и те, кто сносит палатки на Крещатике, и те, кто их защищает, и женщины из ДНР — это все равно «свои». «Враги» — только те, кто с оружием, кто стреляет.
В основе такого поведения украинских СМИ лежит доверие к зрителю и слушателю — он более самостоятельный и «сам разберется». Поэтому, например, выступление Виталия Чуркина в Совбезе дают на «24» целиком, без комментариев: с точки зрения Украины абсурдность его речей саморазоблачительна, она не требует пояснений. Такой фокус в России не прошел бы — зритель тут не привык понимать что-то сам, он вообще не привык к «другой стороне», поскольку российская пропаганда строится по принципу «ни слова, ни полслова врагу». «Россия 24» не может дать без комментариев речь, условно, лидера украинской Радикальной партии Ляшко — что тоже было бы саморазоблачительно, предположим, — просто потому, что наш (российский) зритель не поймет «игры контекстов». Ему обязательно нужен толкователь.
Собственно, главная цель этого исследования — узнать, какова в украинских СМИ степень агрессии по отношению к России. А также — везде ли «пропаганда одинакова» и есть ли она вообще на Украине. Если учитывать, сколько мы об Украине как государстве и самих украинцах наговорили за пять месяцев, логично было бы предположить «симметричный ответ». Между прочим, главный моральный фундамент нашей пропаганды в том, что «идет информационная война» и даже если где приврал или недоговорил — это нормально; на войне «все ведут себя так». Собственно, отрицательная этика, на которой строится идеология последних 15 лет, — не «мы хорошие», а «все остальные точно такие же» — служит оправданием и тут: наши пропагандисты уверены, что украинское ТВ ведет себя «точно так же». Что там тоже «нас ненавидят» и «разгул пропаганды».
На Украине до недавнего времени была одна разговорная радиостанция — «Эра ФМ». Я целыми днями слушаю ее, и, к моему разочарованию, большинство программ по-прежнему «скучные» — про зерно, налоги, болезни, про комаров и экономику. Вот разговор с экс-министром регионального развития Василием Куйбидой. «Война с Россией, конечно, повиляла на ситуацию с недвижимостью». В украинском обществе до сих пор идет дискуссия — называть это войной или не называть, экс-министр не скрывается за эвфемизмами, но на этом и точка. Продолжает про макроэкономику. Вот сидят в студии два депутата. «Россия может давить на Европу, Европа давит на нас...» — «Да бог с ней, с Россией», — отвечает один из участников. Это очень типично. Никто не говорит специально о России, не исследует ее агрессивную природу и милитаризм — что было бы предсказуемо. Тут вообще не склонны к обобщениям; такое ощущение, что о России говорят только в крайнем случае, предпочитая эвфемизмы «северный сосед» и «сусгдня держава». Что за этим стоит? Да ничего. Собственно, про Европу и Америку тоже мало говорят. Украинские СМИ говорят про Украину.
Канал «1+1», программа «ТСН». Семь или восемь сюжетов — всё про Украину: опять Крещатик, АТО, раненые. Помощь фронту. Площадка для санитарных вер-
толетов на месте стадиона; пошив формы. Один сюжет про выборы в Турции. Девочка из Славянска рассказывает, что боевики плохие, — о 'кеш, это можно назвать пропагандош. Точно такие же девочки на россишском ТВ рассказывают, какие плохие украинские военные.
Я досмотрел программу до конца. Ничего оскорбительного про Россию и даже Путина. Собственно, я ничего вообще про Россию не услышал. Был сюжет из Евпатории, он длился ровно три минуты, о том, что вместо молока в пакетах оказалась вода. Интересно, КАК диктор говорит об этом. Так Екатерина Андреева рассказывает о новорожденном слоненке в зоопарке. Тут классическиш случаш, когда диктор только глазами и улыбкош выражает свое отношение. Та же ведущая во вторник, 12-го, комментирует сюжет о визите Путина в Египет. Все предельно уважительно, и только грустная улыбка в конце.
11 августа 2014 г., программа на 1СТУ - «Свобода слова». Прямош эфир. Опрос «Решится ли Россия на военное вмешательство»: 62% считают, что нет, 38% -что да. Ток-шоу в России — это кумулятивныш снаряд, он всегда бьет в одну точку. Украинское ток-шоу непредсказуемо. Даже если оно собирается с пропагандистс-кош целью, то заканчивается взаимными упреками и разоблачением друг друга. Выступает спикер Минобороны Андреш Лысенко - куча упреков. Затем слушают лидера партии «Громадяньска позиция», бывшего министра обороны Анатолия Гриценко - и ему масса упреков. Сам Гриценко критикует Яценюка, министра обороны, президента. Затем атакуют вопросами замначальника СБУ Виктора Ягуна. Вопросы про крышевание, про наркотрафик через границу — в тош же зоне АТО. «Если вы не готовы отвечать за ведомство, зачем вы пришли?» — бросают ему, когда он пытается ушти от ответа. Наконец, депутат Ляшко. «Много предателеш. Мы никогда не победим, пока не разберемся с предателями в Киеве». Депутат Ляшко — тот еще украинскиш Ле Пен. Интересно, что даже он ничего не говорит про Россию (кроме того, что называет ее агрессором). Весь его пафос — против своих: «Так называемые беженцы сешчас все греются на морях. Все пляжи заняты донецкими номерами. Пусть побудут под "Градами"». Ведущиш отвечает: «Ця нелюдська ворожгсть нагадуе радгсть деяких стосовно загибел1 людеш — хто б вони не були». То есть намекает на реакцию «некоторых» на машскую трагедию в Одессе, давая понять, что это недопустимо. «Тверда рука не завадить» (твердая рука не помешает), — говорит далее Ляшко. «Твердая рука у нас уже была, — отвечает ему депутат из «Батькивщины» Соболев. — И где она сешчас?».
На Украине яростно спорят друг с другом. Россия как страна в украинском эфире — как ни странно, момент умолчания, это еще и реакция на травму. Представить, что придется воевать, не мог никто — и до сих пор не могут. Единственное исключение — в украинских СМИ есть такош формат передачи — «Так что же случилось с россиянами?»: психологическиш уклон, попытка «разобраться». Что важно — с помощью самих же россишских экспертов. Украинские медиа, даже говоря о том, что Россия наращивает вошска на границе, посылает технику боевикам и нарушает воздушное пространство, умудряются говорить об этом так, как будто это не о России речь, а о каких-то отдельных от России вошсках или отдельных боевиках. Не забудем, что в эфире государственного радио в прямош трансляции
идут заседания Рады. И депутаты, кроме слов «россиш-ская агрессия» и «ворог», не употребляют никаких других слов. Никакош прибавочнош стоимости, никто не занимается символическим умножением и расширением словесного зла.
Я уже дописывал этот текст, и вдруг подарок: весь день в эфире «Эры ФМ» (13 августа 2014 г.) обсуждают гуманитарныш конвош, а также — попутно — россиш-скую пропаганду. Утром разговор с медиаэкспертами. Вопрос — нужно ли заниматься контрпропагандош? Это многие ощущают как проблему — что Украина ничего не противопоставляет пропаганде. «Мы проигрываем российской пропаганде». Но все-таки вывод такош это недопустимо для СМИ. Весь день обсуждают конвош. Рассматривают это и как компромисс с Россиеш, и как то, что «не принять помощь» будет политическим проигрышем. Половина звонящих (кстати, русскоязычных) предостерегают, ругают Путина, говорят «нам не нужна помощь от агрессора». Впрочем, тут же — и другие мнения: вот звонит явныш антимашдано-вец, вот условныш буддист-примиренец — «нас-хотят-поссорить». Никакого монолитного мнения в эфире нет, опять-таки слушатели спорят с «предыдущим выступающим». И при всем этом — ни одного оскорбления русских, никаких слов, аналогичных звучащим в нашем эфире «фашистам» или «карателям». Никакого аналога концепту «украинцев не существует». Только сожаление по поводу «зомбированности». Реакция скорее рациональная, но и эмоции не переходят какую-то важную грань. Никаких «москалеш» в эфире. Ничего личного про россиян и Россию. Ничего.
Когда слушаешь все это, понимаешь, что в украинском эфире не хватает какого-то привычного для россишских медиа элемента. Нет источника ярости, нет постоянного механизма воспроизведения эмоционального возбуждения. Интересно, думаешь: откуда он вообще высекается технически, за счет каких форматов?Вспоминаешь, что в русском радиоэфире много таких толко-вищ со слушателями, а также «бесед с экспертами», которые на самом деле занимаются сугубо поддержанием нужного уровня истеричности. У нас это принимает вид чего-то «доверительного», «откровенного», «новош искренности» как бы «без границ», доходящеш до иррациональности, — но на самом деле это просто «электростанция эмоциш».
Благодаря еш в России за пять месяцев появилась целая категория слушателеш и зрителеш, которые, по сути, составляют нечто единое с информационным полем: люди, заряжающиеся яростью от эфира — и возвращающие ему эту ярость. В украинском эфире нет аналога такого слушателя. Там тоже есть радикалы, классические националисты старош школы, которые «против России, но и против Европы», против «всего этого гомосексуализма». Они были всегда, но и раньше, и особенно сешчас они — маргиналы и составляют примерно полтора процента. Их агрессия утыкается в стену рациональности, в доминирующую концепцию «разных мнениш» — и исчезает, испаряется, не имея по-следствш. Вместо этого в украинском эфире — другош массовыш тип слушателя, которыш восхищается Украи-нош, актами самопожертвования людеш, стошкостью духа и т.д. Условно, это такош вариант украинскош «духовности»: но важно отметить, что эта духовность порождает забытье, умиротворение и примирение с деш-ствительностью, а не агрессию.
Вопрос: почему здесь, во время войны, тип ненавистника не стал массовым — как в российском эфире? Дело в том, что отсутствует сам источник ненависти
— исходящий от медиа. Нет источника — нет и агрессивного типа, им порожденного. Все очень просто. Основное заблуждение российской пропаганды — что на Украине только о России и думают. Это фактически не так: Украина сейчас говорит в первую очередь о себе, она вся сосредоточена на себе. Кроме того (что не менее важно)
— Украина при всем происходящем эмоционально вовсе не перестроилась на военный лад. Мало того, украинские СМИ всеми силами стремятся не переходить на военный лад, хотят удержаться в формате «мирной жизни». Тут тоже есть партия войны — вот тот же Гриценко, например, и его тезис «это война, нужно военное положение»; Гриценко употребляет, кстати, знакомую всем нам фразу «все для фронта, все для победы», но и эта точка зрения — милитаризация всего — никак не является доминирующей. Российские официальные медиа внушили себе, что находятся в состоянии войны с целым миром, и живут этой верой; они уверены, что то же настроение царит и по ту сторону стекла, — но тут они ошибаются. Никто, кроме российских СМИ, не живет в состоянии войны. И не хочет. Российские медиа напоминают Сизифа, который каждый день толкает свой камень наверх — забыв, что перед ним зеркало, предупредительно поставленное санитарами» [10].
Коментар, як то кажуть — не забарився:
«Гладко написано, сразу чувствуется в авторе филологическое образование. Но вот незадача: стоит почитать то, что пишут на иАШБО, "Цензор.нет"или "Ко-рреспондент.уа", и хочется сказать: автор, не пизди!Все украинские сайты пропитаны ложью и только ложью, начиная от "взрывающихся кондиционеров" и кончая домыслами такого тупого разлива, что поневоле думаешь: неужто их авторы полагают, что и в Украине, и в России живут исключительно олигофрены? И еще -почти все новости и разговоры вращаются вокруг России, наполнены ненавистью к ней, клеветой на нее. А посему - автор либо заведомый мерзавец, поскольку выдает абсолютно ложное за действительное, либо дурак. Судя по его тексту, вероятнее первое» [10].
Схоже, через десять-п'ятнадцять роив, пщкрес-люе у сво!й статп «Що показуе соцюлопчний барометр?» Сергш Грабовський, коли геополгтична ситу-ащя бшьш-менш стабМзуеться, юторики вщзначать Путша та Януковича як персонашв, яю значною мь рою, самi того не бажаючи, сприяли консолщацп ук-ра!нсько! нацп та змщненню Укра!нсько! держави:
«Бо ж така «буржуазна лженаука», як сощологгя, однозначно сьогодт фжсуе цей факт: за останнш р1к вг-дбулося значне зростання прихильникгв незалежностг Украти (Iз 61% до 76%) при одночасному зменшент майже вдвгчг кглькостг И противникгв. Але перш тж ознайомити читач1в Iз результатами всеукратського репрезентативного опитування, проведеного в середит липня 2014 року сощологгчною групою «Рейтинг» (КиИв — Льв1в), кглька слгв про сощологгю як таку, бо Ирозумтня у суспгльствг й особливо у так званому «полтичному клас» нер1дко хибуе на серйозт вади. Сощологгчт дослг-дження — це своергдний термометр, що вим1рюе суст-льн1 настрой. Не бгльше I не менше. Хтось може не звер-тати уваги на нього. Хтось Iз перебыьшеною увагою при-дивляеться до змт температури, хапаючись за голову вгд И тдвищення чи пониження на одну десяту градуса.
А хтось розважливо в1дстежуе температурну динамку I робить висновки щодо нездужання чи одужання суст-льства на основг не тгльки и, а й низки тших чинникгв. От I все. Сощологгя — не маггя, але I не шарлатанство. Це справа серйозна I потргбна для розумтня суспгльст-вом самого себе. При цьому навть новинарг не можуть спинитися на ретрансляцн тих чи тших цифр, переданих Им дослгдниками чи замовниками дослгдження: потргбно розумти, що е важливим, а що другорядним, щоби не стати жертвами вмглих матпуляцш певних полтикатв Iз цглком достовгрними показниками.
А тепер — детальнше про цифри й тенденцн. 76% опитаних «Рейтингом» тдтримали б проголошення не-залежност1 Украти, якби референдум про це проводили сьогодт, 12% не тдтримали б, ще 12% не визначилися. Як уже було зазначено, за р1к вгдбулося стрибкоподгбне зростання прихильнитв незалежност1: наразг, попри критичт обставини, агреЫю Роси, вшну на сходг та еко-номгчт негаразди, И тдтримуе 3/4 громадян Украти (при цьому 55% респондент1в беззастережно тдтриму-ють незалежтсть, тодг як торт таких було 32%). Во-дночас лише 6% опитаних однозначно проти укратськоИ незалежностг, а минулого року таких було аж 15%. Це означае, що I боротьба з росшським 1мпер1ал1змом, I ре-форми задля змщнення державностг, I змстовна, а не формальна, укратзацгя Украти мають серйозне тдГру-нтя.
Цглком прогнозованим при цьому е: що молодшг ре-спонденти, то бгльша серед них тдтримка незалежност1 Украти (82% серед тих, кому 18—29рок1в, I 69% — серед тих, кому 60 I бгльше). 1снуе I пряма залежнгсть мгж ргвнями освти й матергальних статк1в — I тдтримкою незалежностг. Якщо спробувати окреслити головну ка-тегорю противнитв незалежност1 Украти, то це бу-дуть малоосвгчет злидарг, як, до реч1, I в 1917—1918роках... Можливо, на Заходг вважали б неполткоректним опублгкування даних щодо прямоЧ вгдповгдностг етнолт-гвгстичних чинникгв ставленню до незалежност1, але, на щастя, втчизнят сощологи не мають таких забоботв. Отже: 91% тих респондент1в, чиею ргдною мовою е ук-ратська, тдтримують незалежтсть Украти; серед тих, хто вважае ргдними й укратську, I росшську мови, прихильнитв незалежност1 71%, а от серед опитаних, для яких р1дна росшська мова, проголосувало б за незалежтсть лише 45%. Щоправда, I противник1в незалежно-ст1 серед останньоН категори населення — 30%, тшг нгяк не можуть визначитися, чого ж вони прагнуть.
А тепер — увага! 5% укратомовних укратщв е ворогами незалежност1 Украти; такими ж ворогами е 10% опитаних з вищою освтою, 7% молодг та стгльки ж заможних респондент1в. Так само ворогами незалеж-ностг серед респондент1в е 3% симпатикгв партн «УДАР», по 4% — «Батьк1вщини» I «Солгдарностг», 8% — «ГромадянськоИ позицн», 22% — «СильноИ Украти». Щось дивне, чи не так ? Х1ба Сергш ТШпко не клянеться, що вт твердо стоть на державницьких позищях? Ну а з Парт1ею регштв та КПУ у цьому плат все також прогнозовано: 38% симпатикгв першоН I 53% — другоИ го-лосували б проти незалежност1 Украти; е серед прихильнитв КПУ й т1, хто за незалежтсть, але 1х тгльки третина. Хоча, з тшого боку, можна сказати й «аж третина». Тобто в разг постання справд1 лгвоИ I справд1 укратськоИ полгтичноИ сили так виборщ можуть перейти до неИ, а це не так мало — близько в1дсотка всього електорату.
I ще одна зафксована сощологами проблема, яка потребуе особливоИ уваги. Загальне число опитаних, якг вважають себе патрютами крати, е на 10% быьшим, н1ж число прихильнитв незалежност1. При цьому патр1-отами вважають себе 70% тих, для кого ргдною е ро-сшська мова I (тримаштеся за стыьщ!) 81% симпатикгв КПУ. Переконаниш, що европешцю важко збагнути, як можна бути патрютом своеН крати I водночас ворогом и незалежност1. А от у нас це виразна тенденщя, ба на-вть норма для деяких категорш опитаних. Пояснення, як на мене, одне: так «патроти» вважають, що для свого повного щастя Украта (вона ж Малоросш, Ново-росгя) повинна увшти як автономна чи натвавтономна складова до Радянського Союзу, Росшськог Федераци, Росшсько-Бторуськог держави, бвразшського Союзу тощо (потргбне тдкреслити). Так, «патротизм» такого Гатунку сьогодт у бврот навряд чи зустртеш, але ж хгба 1940 року машор В1дкун Кв1слтГ зг своми одноду-мцями не доклав чималих зусиль, щоб р1дна Норвег1я стала лише формально незалежним сателтом Третього решху ?
I, до реч1, частка шого прихильнитв серед норвежщв була приблизно такою, як сьогодт частка противнитв незалежност1 серед громадян Украти... Нарешт1, щодо регонального зргзу поставлених сощологами запитань. Безумовним позитивом е те, що ргзко зрс ргвень тдт-римки незалежност1 у таких проблемних регонах Украти, як твдень (з 48% до 64%) I сх1д (з 44% до 70%), натомгсть число И противнитв не менш ргзко скороти-лося (вгдповгдно з 35% до 21% I з 40% до 14%). Зрозумыо, за це слгд дякувати не лише безумнш полтищ Путта та Януковича, а передуст укратському громадянському суспыьству, волонтерам Машдану та воякам, як захи-щають Украту протиросшськог агреси. 1накше кажучи, в цих регюнах в1днин1 е потужна державницька бль-шгсть, г це надзвичашно важливо. А от у Донбас1 число прихильникгв незалежностг за р1к фактично не зросло (було 32%, стало 34%, а це на межг статистичноИ по-хибки). А число противникв укратськоИ незалежностг гстотно скоротилося — з 57% до 34%, вгдповгдно зросла серед опитаних ктьккть тих, хто не визначився (з 11% до 32%). Що ж, третина населення цього регону — опора терорист1в. Третина — опора сил АТО. Третина — не знае, що робити. Але динамка очевидна, попри шалену московську антиукратську пропаганду. Крш того, за всгма писаними I неписаними нормами третина населення будь-якого регону будь-якоИ держави (не лише Украти) не мае права вгдтяти цеш регюн вгд щеН держави.
Звичашно, було б значно лтше, якби ргвень тдтри-мки незалежностг сягнув 80%, а то ш 85%, I навть на Донбас1 перевищив би сакраментальт 50%. Але торж автор цих рядтв наголошував, що тдтримка державностг з боку 3/4 громадян Украти — це бажаниш результат, якого можна буде досягнути лише до 2020 року в разг усунення Януковича на президентських виборах. I от те-пер можна смливо ставити быьш сершозт завдання перед полтикумом та громадянським суспльством — збг-льшити за наступне п'ятир1ччя частку державникгв до згаданих уже 85%, а частку противникв незалежност1 звести до 3—5%. I це цыком реальт речг. Головне — щоб влада твердо спиралася на державницькиш електорат, на громадянське суспльство — I не загравала ¡з противниками незалежност1, як це було за минулих президен-т1в. Адже соцiологiчний «термометр» е одним ¡з свгдчень наявностг у суспiльствi таких потенцшно потужних життевих сил, як у змозi подолати росшську агресю,
тдступи сил януковичiвського реваншу, економiчнi нега-разди ш iншi лиха» [8].
Свою г!потезу у статт! «К!нець !мпер!!» в журнал! «Новое время страны» висловив П.Олещук:
«Программная речь Путина, ради которош он слетал в Крым и которая, возможно, должна была касаться "освобождения Новороссии", превратилась в пшик. Пускаш никого не смущают многочисленные информационные вбросы о том, что Россия готовится к полномасштабнош вошне. Факты говорят о противоположном. Во-первых, без объявления вошны или какош-либо инош операции ВВХ бросает в мясорубку Донбасса кадровых россишских военных, которые, конечно, и должны были бы участвовать в "миротворческош миссии", а сеш-час их расходуют немного в инош ситуации и иным образом. Во-вторых, Россия систематически уничтожает инфраструктуру Донбасса. Явно не с целью потом все это восстанавливать. Думаю, конечныш план сорвал ряд обстоятельств, которые в комплексе выстроились в систему, и она уже сделала открытое россишское вторжение невозможным.
"Смешные" санкции постепенно начали влиять на Россию. Причем так, что стало очевидно: дальнешшего их углубления РФ не переживет. Но это не значит, что будет легче. Наоборот, все входит в самую ожесточен -ную стадию. Путину ясно, что военным путем проблему Украины он не решит. Что из вошны нужно будет выходить, и конечные задачи пока нерешаемы. Но вышти он может только как победитель, чтобы в очереднош раз показать всем в стране, как он всех "победил " и подтвердил "величие". Значит, ему нужен унизительныш для Украины мир. Условия его озвучены. Признание захвата Крыма и внеблоковыш статус для Украины. Возможно, еще какие-то символические дешствия. Этого бы хватило, чтобы потешить самолюбие россиян и выдать пу-тинизму мандат существования на годы вперед.
Как этого добиться? Похоже, РФ стремится навязать Украине вошну на истощение. Перемалывать в мясорубке Донбасса людеш до тех пор, пока Украина не будет вынуждена пошти на уступки. Очевидно, что расчет РФ тут на то, что возможностеш выстоять в вошне на истощение у нее больше, чем у Украины. Сложное экономическое положение Украины будет усугубляться разрушением Донбасса. В условиях цензуры и тоталитаризма жертвы россиян будут замалчиваться. В то же время жертвы украинцев будут известны в Украине всем небезразличным, а, значит, и влиять на политику. В России считают, что все это заставит украинскую власть зашататься - а, значит, и пошти на их условия. А до того они продолжат заниматься человеческими жертвоприношениями. Следует понимать, что дешствительно продолжительная вошна на истощение уничтожит саму Россию. Слишком слаба эта картонная империя против всего мира. Даже если этот мир будет бороться с неш и дальше нехотя, с ленцош, как сешчас.
Потому расчет на сравнительно быструю капитуляцию Украины.
Это означает, что нас ждет максимальное ожесточение вошны на Донбассе, чтобы всем было жутко от последствиш конфликта. Расстрел беженцев из "града" - это первыш шаг на этом пути. Дальше будет страшнее - накручивание паники, истерии в обществе. Информационные атаки провокаторов. Активизация "миротворцев ". Рассказы на темы ужасов вошны. В случае, если Украина будет как-то справляться с этими
вызовами - градус будет повышаться. Нас ждет очень сложныш период судорог картоннош империи. Но не забываем одно: этим империя закапывает и себя. Конец ее уже маячит на горизонте» [11].
Варто згадати роман радянського письменника-розвщника Романа Кима «Школа примар», в якому його антигерой Даню пояснюе своему приятелев!, на-в!що !м, розвщникам нового часу, вивчати прийоми шпигушв Древнього Китаю ! шндзя Япон!!:
«...в древнем Китае феодальные княжества воевали отнюдь не по собственнош инициативе. В те времена существовали так называемые шушкэ - бродячие профессиональные консультанты по вопросам политики <...> И благодаря усилиям этих шушкэ феодальные княжества Китая беспрерывно интриговали друг против друга, заключали ташные союзы, натравливали одних на других, нападали, заключали сепаратныш мир и снова готовились к вошнам. Шушкэ все время старались сохранять напряженную атмосферу, потому что, когда наступало спокошствие, спрос на них начинал падать. <...> Сешчас в разных частях света много небольших государств, так же как в Китае и Японии во времена феодальных вошн. И эти азиатские, ближневосточные и африканские малые государства... ждут современных шушкэ» [Цит. по: 13, с. 191].
Якщо св!т не змшився з час!в Древнього Китаю до 5 О-х роив XX столитя, коли були написан! щ рядки, в!н не змшився ! в остант п'ятдесят роив. Гонитва за владою, грошима, марнославство ! азарт як ! ранше рухають св!тову поли-ику. Правда, не завжди в процес! ще! гри можна передбачити результат. Якщо у свт ви-никне якийсь значний конфлшт, навиъ у форм! еко-ном!чного протистояння, можна чекати, що багато кра!н, про як! зараз прийнято говорити з легкою зне-вагою, неспод!вано можуть стати важливими ф!гурами на св!тов!й шах!внищ [13, с. 191].
«Сьогодт Украгна пожинае результати недооцтки «прюритету сторичног самоосвти»: «Якби вона в Украгт була, росiйський агтпроп не прошшов би таким маршем схiдними регюнами. Сьогодт це територи, втра-чет нашою журналстикою i нашими полтиками, як говорили вЫ щ роки лише про себе» (Лариса 1вшина, «День» №№97-98, 2014). Мабуть, тльки тсля вiдходу нитшньог влади в Кремлi, тсля потужног економiчног катастрофи в Криму та контрастних позитивних до-сягнень Украгни в уЫх сферах життя останнш може по-вернутися в лоно Украгни. А це значить, що у нового Президента та новог влади в цьому напрямку роботи не-змiряно. А поки що як результат злочинно-нершучих дш в Криму новог украгнськог влади сьогодт дшшла черга до сходу Украгни, тобто Луганськог та Донецьког облас-теш... Звичашно ж, ситуащя на материковш частит вi-дрiзняеться вiд кримськог. Тут вже проводять другиш м^ сяць (!) так зв. АТО (антитерористичну операщю), яка за всша вшськовими канонами (час i масштаби), за ви-значенням, не може називатися так. Та, в принцит, не важливо, як називаеться операщя, важливi гг результати ш на^дки, а вони, на жаль, поки що не надають глибокого оптимiзму, бо ж продовжують гинути як нашi вшськовi, так i цивтьт.
Хочеться бачити перелом в трагiчнiй ситуацгг в Лу-ганськш та Донецькш областях, але вт може настати тиаьки за певних умов: 1. Унеможливлення фтансового забезпечення терористiв. 2. Перекриття кордону з РФ (а нашкраще закриття зовЫм). 3. Запровадження в цих
областях надзвичашного або военного стану. 4. Взаемо-розумтня та взаемодiя вЫх силових структур, як бе-руть участь у АТО та в змт стилю гг проведення. Поки що по багатьох пунктах бльше запитань, тж вiдповi-деш. Але я впевнениш, що вiйськовi ди зактчаться. Хотi-лося б, звичашно, щоб скорше, але якби ж то Украгна воювала лише ¡з зовнштм ворогом, адже вiдомо, що i внутрштх у нас вистачае... Мабуть, усх «наших ворi-жень^в» можна умовно подыити на три категори: iдейнi i непримирент (гх обмаль), обдурет росшською пропагандою i ЗМ1 (бо ж украгнськ тут давно знищено, мов клас) — таких вже бльше i, нарештi, примтивт «рыцари з большош дороги», «плаща и кинджала, ножа и топора» — частше за все це примтивнш кримталтет i злочинщ, яким «на шару» «брати-роЫяни» тдкинули зброю, яка просто не може не стрыяти i стрыяе. Цш «категори» башдуже, кого вбивати, аби платили. А пла-тять щедро... Сумнiвiв у тому, що врешт^решт у цьому краг настане мир, немае. Та найстрашнiше, на мш пог-ляд, почнеться саме тодi, коли це вiдбудеться. Не секрет, що терористи — диверсанти з Роси та тших мкць РФ — не досягли б такого успху, аби не мали тдтримки серед цивльного населения. Звичашно, така тдтримка обумовлена багатьма чинниками, серед яких головт: 1. Близьксть до РФ. 2. Злочинна (без перебыьшення) дяль-тсть усх (в рiзному ступет, але без винятку) попередтх президентiв Украгни, а саме: Кучми — у створент ол^ гархiчно-клановог системи правлтня в Украгт на основi «червоних директорiв», Ющенка — за бездiяльнiсть щодо Донбасу i Криму, Януковича — як «достошного продолжателя дела» Л. Кучми у створент олiгархiчно — «Ы-мешног» вертикалi влади (як вищиш ступть грабунку кра-гни).
Донбас був пущениш в самостшне плавання та пред-ставлениш самому собi, тому ш перетворився на таку собi «заповтну територю совка». Звiдси зрозумыиш скептицизм, а часто вiдверта ворожнеча до всх подш, як вiдбулися у Киевi на Машдат, тим паче, що гх доносили росшськ ЗМ1 у «вiдповiднш» ттерпретаци. Тож мирне життя в цьому краг i в цлому в Украгт за мирного часу, безумовно, настане, але воно чимось нагадуватиме життя Ым 1, в якш хтось з гг члетв тримае, як кажуть в народi, камть за пазухою. Мет закинуть про виховну роботу, про перевиховання населення... Так, це все пот-рiбно, але виховниш процес — довгостроковиш, а жити треба сьогодт, тут i зараз. Скыьки ешелотв солi треба з 1сти, щоб порозумiвся схiд ¡з заходом?Питання... Вшна за таких умов, коли ктьккть жертв сягнула тисяч оЫб, викликае жах, страх та обурення вiд тколи незрозумлих дш влади... Класичниш випадок, коли кожен з нас на вла-сниш копил здатен до ращональних i, як шому здаеться, едино правильних дш у критичнш ситуаци. Та в реаль-ностi все набагато складтше i багатовимiрнiше, бо ж задiянi фактично вЫ верстви населення. Згадашмо, це не першиш (боюся, що ш не останнш) випадок, коли «бра-тня» РоЫя сама в Украгт провокуе вшну, а потiм стае своерiдним «миротворцем» у цих конфлжтах. Згадашмо подИ машже сторiчног давнини (1918—1920 рр.), коли бльшовицька РоЫя ввела свог вшська (звичашно ж, як «миротворчу» силу) на територю тыьки-но проголоше-ног УНР тд приводом, що в нш iде громадянська вшна. Фактично то була I Украгнська Втчизняна вшна проти загарбницьког бльшовицьког Роси. Сьогодт маемо машже iдентичнi факти провокацш та вторгнення Роси на те-риторю суверенног держави Украгна. Тож зважаючи на
¡сторичт паралел1, можна сказати, що сьогодншня не-оголошена вшна Росн проти Украти е не що тше, як II Укратська Втчизняна вшна за незалежтсть Украти: маемо розумти, що це вшна свтоглядгв, вшна Iдеоло-гш — прозахгдноИ I евразшськоI» [14].
I наприкшщ статт тошечки поезп.
Анатолий Марушкевич "Кацапы" [10].
Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина, Отец мой с Донбасса, и русская - мать. Рожден я в Союзе. И вдруг - Украина! И нужно учиться ее понимать. Всё было другим - потому интересным, Мне слог и порядок здесь был незнаком. Слова изучал я по сказкам и песням, И мова мне стала вторым языком. Поля колосились - и житом, и рожью, Над ними, как прапор, цвела синева. Мне пели Полтава, Донецк, Запорожье, И Львов, и Хмельницкий дарили слова. Хохлы с москалями тут жили едино -Такой нам порядок был Господом дан. И стало однажды, что в смуты годину Мы против бандита пошли на Майдан. Мы жгли и ломали, а после - чинили, Мы стали с колен подниматься, как раз... Но вдруг нас и предали, и очернили -Назвали фашисты фашистами - нас! И взяв эту ложь оправданием странным, Россия - мой корень, опора и дух, Не дав зарастить нам кровавые раны , Предательски в спину ударила вдруг, Куски отрывая - без анастезии! И вот, презирая изменников рать, Я, русский по крови - я против России, Что хочет краину мою разорвать! Меня называют фашистом с экрана, И я - за Россию быть должен, скажи? Я против - не русских, но против тирана, Речей его сладких и мерзостной лжи! За то, что хотели свободы и правды, Мы стали врагами России? Ну вот, Надеюсь, теперь вы действительно рады: Я - русобандера, мутант-патриот!
Список використаних джерел
1. Парубш А. Вшна Poci'i проти Украши i свгту // [Елекгронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2014/08/6/7034046/?a ttempt=1.
2. Пионтковский А. Путин намерен победить в 4-ой мировой войне // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.facebook.com/andrei.piontkovsky/posts/ 4666311431050.
3. Геловани В.А., Пионтковский А.А. "Эволюция концепций стратегической стабильности. Ядерное оружие в ХХ и XXI веке", Москва. 1997, Второе издание Москва. 2008.
4. Форд Э. Путин-Крымский. Что дальше? / Эрик Форд. — Москва : Алгоритм, 2014. — 208 с.
5. Мельник А. Чем грозят Украине российские миротворцы // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //nvua.net/opinion/melnyk/CHem-grozyat-Ukraine-rossiyskie-mirotvorcy-7016.html.
6. Плахонин А. Семь пятниц на неделе. «01.08— 07.08.2014»// Ден. — 2014. — 7 авг. — С. 12.
7. Андерсен А., Бейнерте В. Провокащя — як метод, агре^ — як споаб життя. Публ^еться з дозволу журналу Majas Viesis (Латвiя) // День. — 2014. — 8 сер-пня. — С.5.
8. Грабовский С. Что показывает социологический «термометр»? // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/ru/blog/politika/chto-pokazyvaet-sociologicheskiy-termometr.
9. Дервш К. Майбутш класовi вшни // День. — 2014. — 19 серпня. — С.5.
10. Архангельский А. Чем украинская пропаганда отличается от российской // [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://uainfo.org/blognews/374918-chem-ukrainskaya-propaganda-otlichaetsya-ukrainskoy.html.
11. Олещук П. Конец империи // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://nvua.net/opinion/ oleschuk/Konec-imperii-8629.html.
12. Якубець I. Проблеми обороноздатносп дер-жави. Яю нащональш традицп та шоземш моделi Ук-ра!ш варто взяти на озброення // День. — 2014. — 2 вересня. — С.5.
13. Ранкс К. Мировая война XXI века / Константин Ранке. — М.: Эксмо, 2011. -256 с.
14. ФалагашвЫ М. Чим закончиться протисто-яння свiтоглядiв? // День. — 2014. — 19 червня. — С. 13.
