CC BY
18
УДК 94(977)
Падура М.Ф., кандидат фшолопчних наук, професор© Лье1еський нащональний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З.Гжицького
ЛИСТОПАДОВ1 ПОДП 1918 РОКУ НАД СЯНОМ
До 90^ччя проголошення ЗУНР
Станем е бгй кроеаеий е1д Сяну до Дону, В ргднгм краю пануеати не дамо нгкому.
Панас Чубинський
У 1863 рощ Панас Чубинський надрукуеае сет е1рш ,,Ще не емерла Украгна", який у 1885 рощ пояеиеся з нотами Михайла Вербицького, а е 1917 рощ буе еизнаний Пмном ноеог держаеи Украта, що народжуеалася на рутах деох ееликих ееропейських ¡мперт. Видно, думае тодг аетор Пмну Украгни, що його слоеа з другог строфи - „ Станем е бгй кроеаеий е1д Сяну до Дону // В ргднгм краю пануеати не дамо нгкому" - стануть колись реальтстю г на захгдних кордонах еттчног Украгни. Проте тсля битеи за украгнськг земл1 на сх1д е1д Сяну у 1918 рощ, на жаль, тыьки у перечному текст1 Пмну Украгни е нагадуеання про те, що Украгна мае бути у сеогх даенгх кордонах, тобто е1д Сяну гз Заходу г аж до Дону на Сход1, бо слоеа, що гх еже е часи незалежност1 еилучила з Пмну Верхоена Рада Украгни, не можна сьогоднг офгщйно прилюдно еиконуеати. Тому й дос украгнщ залишаються на офгщйному р1ет з натетекстом сеого держаеного Пмну.
Про те, як г чому так ¡сторично сталося, чи такше кажучи, як розгорталися листопадое1 подгг 1918 року на еттчних украгнських землях над Сяном е ощнщ колишнього зае\дуеача кафедри тоземних мое Льегеського утеерситету еетеринарног медищини проф. Якима Яреми (1884 - 1962), безпосереднього учасника щих подгй, сотника УГА, еласне, г йдеться у пропоноеаному дослгдженнг.
Яким Ярема - вщомий укра!нський вчений, психолог, фшолог та громадський дiяч - народився 1884 року в селi Арламiвська Воля (Мостиський район) недалеко Перемишля в ам'1 з^зничника. Навчався у Перемиськш пмнази, а поим студшвав фшософш та гермашстику в ушверситетах Львова i Грацу (Австрiя).
Вщ початку Першо! св^ово! вшни (серпень 1914 року) був в австршськш арми в залозi фортещ Перемишля. Шсля падшня фортещ (березень 1915 року) понад два роки провiв у росшському полош. Звшьнений восени 1917 року, вш воюе в лавах укра!нського вшська в Киeвi проти бшьшовиюв, а тсля розпаду Австро-Угорщини прибувае до Перемишля, де як вшськовий бере активну участь у встановленш та дiяльностi украшсько! влади з третього по одинадцяте листопада 1918 року. Вже згодом, опинившись у чехо-словацькому
© Падура М.Ф 2008
373
таборi для штернованих украшських вояюв (Имецьке Яблонне на mвночi Чехи), вiн пише сво1 спогади («Над Сяном», 1921) про листопадовi поди у Перемишл^ в яких описуе й аналiзуe тривожнi поди напередоднi (кiнець жовтня) та пiд час укра1нсько1 влади в Перемишлi (до 12 листопада 1918 року). Ц спогади написаш пiсля глибоких роздумiв над тими можливостями, якi мали украшщ у Перемишлi восени 1918 року, щоб здобути украшську державу, якi, проте, були змарнованi i зрештою втрачеш, а водночас над причинами поразки в украшо-польському военному протистояннi. До табору доходили все новi сумш чутки, як жорстоко розправлялися поляки над украшцями-галичанами, що воювали в УГА, чи над багатьма украшськими селянами, котрi пiдтримували свою владу. Докочувалися до табору також вютки про те, яких поневiрянь зазнавали вiд полякiв вояки УНР, що на чолi з Петлюрою допомагали Пiлсудському розгромити бiльшовикiв на тдступах до Варшави у 1920 рощ, а поим стали непотрiбними полякам, були штерноваш i тисячами вмирали у польських таборах смертi. Хитрють, пiдступнiсть, зрада i жорстокiсть поляюв супроти украшщв пiд час уах листопадових подiй 1918 року, а також у наступш часи зумовили, безсумнiвно, явно негативнi i недружш вислови Якима Яреми до поляюв, якi процитуемо тут мовою автора: „Це не випадковiсть, що польська душа любуеться сво1м хижим, м'ясожерним бшим орлом. Це не тшьки державна емблема, а глибший символ польсько1 пажерливостi, нетерпимостi, захланностi, пусто1 пишномовностi, мани пiднiмати себе понад iнших. Дух польського народу без рiзницi стану - це дикий крилатий звiр, що з питомим собi садизмом любить роздзьобувати й розривати на шматки живе тшо свое1 нещасно1 жертви й смакувати И муками. Вiроломний, обманливий народ, який кормить сво1х дiтей отрутою здичавiлого нацiоналiзму. Народ, який не мае кругом себе ш одного приятеля, а його пол^ичш союзи основуються хiба на ненавистi до шшого. Це Терзит (грек, що воював пiд Троею й вщзначався поганими вродою та язиком. - Степан Ярема) мiж народами свггу". [1: 35]
Ось як описуе Яким Ярема початок листопадових подш у Надсянш.
Пiсля того як украшсью вiйська вже в першу листопадову нiч зайняли столицю Львiв, цiлий край був охоплений повстанням. Поодиною мiста переходили пiд украшську владу, i лише Перемишль ще вагався. Першого листопада без жодного заклику зверху зiбралися в Народному домi Перемишля юрби укра1нських роб^ниюв i селян. З аналiзу ситуацп у мiстi було видно, що Украшська Нацiональна Рада у Перемишлi не виконала свого завдання, тому на вiчi було ухвалено передати дальше керiвництво Комiтетовi двох, до якого обрали Крутiя та доктора Даниловича.
Ком^ет двох вирiшив вщразу пiсля вiча з допомогою представниюв селянства почати готувати збройний виступ. Така нагальнiсть диктувалася ще й тим, що з Кракова вщ польсько1 вiйськовоl команди украlнцi перехопили депешу, в якш повiдомлялося, що наразi значно1 допомоги вони дати не можуть, але вiдправляють панцирник (бронепо1зд) в розпорядження генерала Пухальського, а людей вишлють через три-чотири дш. Одночасно
374
тдтверджувалася вютка, що поляки Перемишля планують вислати збройну допомогу сво1м братам у Львовi для пiдтримки повстання проти украшщв. В укритт мiж вугшлям поляки везли по1здом два кулемети, якими хотiли пробити собi дорогу через Медику до Львова. Але украшщ зiрвали цей план. Медичани розiбрали рейки, i польська „боюфка", що була скрита мiж цившьними пасажирами, якi нiбито 1дуть до сво1х домiвок до Львова, залишилася нi з чим.
Сили польсько1 „боюфки" росли з дня на день. Все бшьше добровольцiв ставало до И лав. Не було сумшву, що незабаром поляки будуть мати достатньо сили, щоб заволод^и мютом i цiлим повiтом. Зважаючи на таку небезпеку, украшщ виршили випередити полякiв i зайняти лшш Сяну, яка була демаркацiйною лмею протягом польсько-укра1нсько1 вiйни.
Другого листопада вщбулася перша нарада укра1нських старшин. Сюди прибув також Ком^ет двох з готовим планом зайняття мюта. До Ком^ету двох увiйшов ще поручник Укарма як представник вшська. Вночi з другого на трете листопада в Народному домi зiбралися знову на нараду. Виступ було призначено на другу годину ночi з третього на четверте листопада. До 10-1 години рано виготовлено накази для команданив iз паролями та детальним планом будинкiв, яю треба було зайняти. Мiж 10-ю та 11-ю годинами вечора старшини востанне зiбралися на нараду, на якш обдумували деталi наступу та можливого вiдступу. Залога Народного дому була у повнш готовностi. Поручник Укарма зайняв свое мюце з кулеметом, що був одиноким, який мали у своему розпорядженнi украшщ.
Точно в призначений час почався наступ на мiсто з трьох боюв: вiд Медики, вiд Кругеля i вiд Негрибки. Наступ був настшьки несподiваним, що поляки майже нще не встигли чинити опору. З украшського боку загинуло двох, а один був ранений. Поляки так само мали незначш втрати. Вс важливiшi будинки мiста були зайнят укра1нцями, серед них будинок вшськово1 команди, де був генерал Пухальський зi сво1ми ад'ютантами. Його обеззбро1в 16-лiтнiй укра1нський гiмназист. Поза тим мшто спало спокiйним сном. Щойно вранцi, коли люди виходили на вулищ, вони бачили раптовi змiни: вулицями проходили украшсью вояки, на будинках майорши синьо-жовт прапори. Поляки були дуже пригшченими. Майже вся польська „боюфка" - коло 500 рядових i 150 старшин - попала в украшський полон, пщ варту був взятий польський генерал Пухальський. Тшьки евре1 пiдсмiхувалися багатозначно до украшщв.
До мешканщв Перемишля та повiту була випущена вiдозва.
Вщозва Управи Перемишля до мешканщв 4-го листопада 1918 р.
Громадяни! Украшський народ утворив своею волею на землях колишньог Австро-Угорськог Монархи Украгнську Державу зг столицею у Львовг. Украгнська Нац1ональна Рада е верховною владою Украгнськог Держави. Представництво щег Украгнськог Нацюнальног Ради в Перемишл1 взяло з сьогоднгшнього дня владу в Перемишл1 та повт1. Усг громадськI будинки зайняли украгнсьт втська.
375
Громадяни! Закликаемо Вас уЫх без ргзнищ нащональност1 й е1роспое1дання до безумоеного спокою й послуху нашим розпорядженням. Брами домге треба нараз1 закриеати о 8-й уеечорг. Продаж спиртоеих напоге безумоено заборонений.
Громадяни! Гарантуемо Вам безпеку громадського порядку, життя та маетку. Займемося щиро постачанням продуктами м1ста й поету. Просимо поеного доегр 'я й допомоги. Будемо пращюеати сумлтно та беззастережно для добра есього населення.
(Ця вщозва була розклеена в Перемишлi трьома мовами: украшською, польською та 1дош).
Звичайно, що украшщ радии. Ще б пак! Псля довгих рокв чужого панування вони мали свою державу! Але шшими очима дивився на тодшню ситуащю досвщчений вшськовий командир Яким Ярема, людина анал^ичного розуму. I перше, що спадало йому на думку, було, чи не затзно схопилася Перемиська Укра!на до збройного виступу. На той час поляки вже гуртувалися до вiдсiчi столищ краю - Львова. А дорога до Львова вела через Перемишль, який не мав сили, щоб закршитися на сво!х позицiях. Групи вшськових, що зайняли мiсто, не були великими. Наприклад, група, що йшла з боку Негрибки, у час свого виступу нараховувала 80 оаб iз рушницями, а 20 - без них. Так само й iншi групи не були чисельними.
Як психолог, Яким Ярема глибоко аналiзуе поведшку украшщв та поляюв в екстремальних умовах - пщ час укра!нсько-польського протистояння в листопадовi днi 1918 року.
Отже, четвертого листопада украшщ встановили свою владу в укра!нському мiстi Перемишля I того ж дня д-р Загайкевич, як один iз трьох голiв Украшсько! Нащонально! Ради, викликав до себе Якима Ярему i повiдомив його, що вони йдуть до генерала Пухальського, який був уночi iнтернований укра!нською владою. Яким Ярема мав залишитися командантом залоги будинку, де перебував полонений Пухальський. I перше слово, яким д-р Загайкевич промовив до полоненого генерала, було: „Ексцеленще!" та ще й поставив по командi „Струнко!" укра!нського вояка, який охороняв генерала. Розмову Загайкевич вiв спочатку по-укра!нськи, поим для кращого розумiння по-польськи, i нарештi на пропозицiю генерала - по-шмецьки. Загайкевич пообiцяв, що штернування е тимчасове i його випустять на волю, як тiльки дiйде до замирення двох сторiн - польсько! та укра1нсько!. Генерал тут же згодився дати сво!м вшськам наказ перестати стрiляти i вщступитися за Сян. Через укра!нських парламентарiв наказ Пухальського було доручено польськш вiйськовiй командi на другому березi Сяну. Проте нова команда лише висмiяла такий наказ генерала i далi воювала на власну руку.
Фактом е те, що украшщ Перемишля бшьше дбали про полонених поляюв - старшин i вояюв - (бо так вимагали закони ведення вшни!), нiж про сво!х. Ось як змальовуе Яким Ярема цю ситуацiю у ворогуючому Перемишля „Тодi коли нашi бiйцi стояли без змши нiч i день, не маючи тепло! страви, бо харчове дшо ще не було як слщ наладжене, польськi полонеш старшини
376
отримували правильш общи, вечерi й снщання з приватних украшських кухонь чи просто ресторашв. Пухальський мав общи iз трьох або чотирьох страв на срiбному сервiзi. Коли третього дня, тобто 6-го листопада, було пщписане перемир'я з поляками, то УН Рада зараз випустила всiх штернованих на волю. Та не минуло й тижня, як военне щастя змшилося на нашу некористь, i цi самi поляки, яких украшська м'якiсть пожалiла i звiльнила, шли наступом на безборонне укра1нське населення мшта й повiту, рiжучи, спалюючи, грабуючи -на подобу дико1 орди Чiнгiсхана". [1: 35]
Може, найяскравшим свiдченням поведiнки двох народiв - украшщв та полякiв - е опис двох паралельних штернувань, якi провели в промiжку одного тижня украшщ (4-го листопада) та поляки (11-го листопада). Але перед тим ще повернемося до громадського життя у мют за час укра1нсько1 влади. Польському цивiльному населенню не було заподiяно жодно1 кривди, шкого не арештували, шчие1 волi не обмежували. Польська Нацiональна Рада збиралася щодня на сво! засщання. Перемишль за укра1нсько1 влади навт не знав, що таке военний стан. Коли було оголошено про вiйськово-польовi суди для грабiжникiв, убивць i бандитiв, то поляки наробили такого крику, мовляв, украшщ заводять терор i абсолютизм, що украшська влада вщкликала свою постанову. Крiм прилюдних зiбрань нiчого не заборонялося. У мют панував увесь час лад i порядок, не було шяких грабункiв чи нападiв. Украшське вiйсько дбало про безпеку життя й майна поляюв, коли на другому бощ Сяну украшщ не мали спокою ш вдень, ш вночi. Тут нападали на селян, часто й вбивали, а одного разу нав^ь пщ час богослужшня зневажено укра1нську церкву.
А ось що робили поляки 11 листопада в Перемишл^ коли захопили владу у мють Послухаймо самого автора: „Тепер наближалася хвиля прко1 розплати. Перше прив^альне слово, яке зiбранi в будинку доктора Загайкевича почули з уст польських переможцiв, було „Ма^!" Легiонери вивели людей гуртом на подвiр'я i, кинувши для постраху декiлька бомб, повели просто в тюрму на Засянш, де !х морено голодом, поки не вщ'1хали в Домб'е. Д-р Загайкевич не м^ вийти разом з ними, бо лежав у гарячщ. Та зараз надбила друга ватага з криком: «Де е доктор Загайкевич?» Майор, проводир ватаги, заверещав: „Псяча кров... лайдаку, то тобi захотшося Укра1ни, ... марш меш з лiжка, там будеш будувати Украшу... То ти, лайдаку, 1здив по селах збирати селян. "
У хатi знявся лемент, дiти заголосили: „Тату! Тату!" Мати впала навколшки перед лютим звiром i зi сльозами в очах благала милосердя для свого чоловiка й батька д^ей. Одначе благання тшьки роз'юшували ворога. Вiн, лаючи добiрними польськими словами, прискакував раз у раз до хворого й, поколюючи вютрям багнета, старався вицькувати його з лiжка. А коли нарешт Загайкевич пiдвiвся, простягнув руку по свое вбрання, дикий майор, наставившись багнетом, закомандував: „Марш голий!" Його виштовхали в однiй сорочцi й тдштанцях на двiр, а коли жшка закинула йому в той час кожух на плеч^ то один iз воякiв вiдкинув кожуха з такою силою, що вона впала на землю. Хворого чоловжа, що тремив у гарячщ, погнали на сам край мкта до касарень. По дорозi на нього нападала озвiрiла польська публжа.
377
Помешкання д-ра Загайкевича було аж до самого бшого дня видовищем польських грабiжницьких оргш. П'яш та TBepe3i банди надходили однi за одними i, шукаючи за зброею, забирали все щонайщншше майно... У цю шч по цiлому мiстi вiдбувалися страшш грабунки. Польськi вояки пролазили до склетв, головно золотникарських, i виносили все дочиста. Так поводилося польське лицарство. Його диюсть була безмежна. Над мютом розпростер сво! крила польський хижий i кровожадний орел". [1: 37-38]
Два важливi висновки для вах украшщв робить Яким Ярема на основi аналiзу листопадових подiй 1918 року у Перемишля
Перше. Автор поставив поруч двi поди (4-го i 11-го листопада), щоб читач мiг краще ощнити так звану вищiсть польсько! культури. Украшсью вiйська теж могли утримуватися в Перемишлi довше, нiж вiсiм днiв, якби пiшли тим самим шляхом, що й поляки, тобто шляхом жорстокоси.
I друге. Тут наведемо цитату зi спогадiв Якима Яреми: „Коли часом нагадаю ту нашу чемну поведшку з ворогом у перших днях будування нашо! державноси, то спочатку вона бачилася менi непрощенним грiхом супроти тисяч украшщв, замучених бестiальськи в польських тюрмах. Одначе пiсля деяко! застанови виринае iнша думка. Вона, щоправда, пошкодила нам дуже в нерiвнiй боротьбi - м'якiсть на вшш рiвняеться малодушностi, а малодушнiсть -поразщ, але наш досвiд iз ще! першо! спроби толерантностi мае з морального боку чималу для нас вартють. Коли прийде час, то ми зумiемо побороти в собi свою м'якiсть, щоби стати твердими, пам'ятаючи, що ворог не заслуговуе на нiяке помилування, а наша м'яюсть робить його жорстоким, нахабним i пiдлим. В iм'я вселюдського iдеалу мусимо бути для нього твердими, як сталь". [1: 35]
Може бути, що дехто, прочитавши цю статтю, подумае: „Чи варто сьогодш ворушити таке минуле? Ми маемо зараз незалежну державу, ми добрi сусiди з поляками, Польща була першою крашою у свт, що в 1991 рощ визнала Укра1ну як незалежну державу". Все це правда.
Але правда також, що в штори, як сказав Пантелеймон Кулш, не можна шчого змiнити. Однак можна змшити все-таки щось у майбутньому, коли знати кторичну правду.
Л1тература
1. Яким Ярема. Над Сяном. Листопадовi дш 1918 року в Перемишля Поди i роздуми. - Львiв, 1997. - 96 с.
2. Воля. Революцшний орган Перемищини. - 1918. - Ч. 1, 2, 3.
3. Konieczny Z. Walki polsko-ukrainskie w Przemyslu i okolicy. Listopad -grudzien 1918. - Przemysl, 1993. - 120 s.
Summary M.F.Padura
THE EVENTS IN NOVEMBER 1918 ON THE SIAN RIVER.
The article deals with the description and analysis of political events during the Ukrainian administration in Peremyshl in November 1918 as they are given in the memoirs of Yakym Yarema under the title ,,On the Sian River".
Стаття надтшла до редакцИ 8.09.2008
378
