CC BY
36
УДК 343.97(812.5) В. П. Кушшт
Навчально-науковий шститут права та психологii Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, доц. кафедри кримiнального права i процесу
СЕКСУАЛЬН1 ДЕВ1АЦ11 ЯК ОБ'еКТ КРИМ1НОЛОГ1ЧНОГО АНАЛ1ЗУ
© Куштт В. П., 2014
Дслщжено зв'язок сексуальних дев1ацш i насильства. Обгрунтована доцiльнiсть кримiнологiчного аналiзу сексуальних девiацiй социального походження. Узагальнено висновок про перспективи та напрямки кримшолопчних дослвджень насильницьких злочинiв, у зв'язку з сексуальними дев1ац1ями соцiального походження.
Ключовi слова: види сексуальних девiацiй, сусшльна небезпечнiсть, соц1альна зумовленiсть, кримiнологiчний аналв, насильство, запобiгання.
В. П. Кушпит
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДЕВИАЦИИ КАК ОБЪЕКТ КРИМИНОЛОГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА
Исследована связь сексуальных девиаций и насилия. Обоснована целесообразность криминологического анализа сексуальных девиаций социального происхождения. Обобщены итоги относительно перспектив и направлений криминологических исследований, в связи с сексуальными девиациями социального происхождения.
Ключевые слова: виды сексуальных девиаций, общественная опасность, социальная обусловленность, криминологический анализ, насилие, предотвращение.
V. P. Kyshpit
SEXUAL DEVIATION AS AN OBJECT OF CRIMINOLOGICAL ANALYSIS
The paper developed the concept of "sexual abuse". Criminological proved the feasibility of using this terminology designs. It was found current trends, dynamics, level and other important figures of modern criminological characteristics of "sex crimes" committed on the territory of Ukraine. Generalized conclusions about the prospects of criminological information obtained.
Key words: kinds of sexual deviations, social insecurity, social conditionality, criminological analysis, violence prevention.
Постановка проблеми. Формування в Укра!ш демократичних засад функщонування соцiальноi' правовоi' держави передбачае не лише утвердження сощальних уявлень про справедливють, ефектившсть конституцшного порядку, але й змщнення суспiльноi морал^ адекватного уявлення про свободу у сферi сексуальних ввдносин. Розвиток моральних цшностей, недопущення протиправного насильства у сферi сексуальних ввдносин, е одним з показниюв цившзованосл суспшьства. Сексуальна поведшка е передумовою статево! репродукцй, важливою
складовою для встановлення мiжособистiсних стосункiв, отримання приемних вiдчугтiв, пiдтримання почуття особисто! гiдностi та особистого здоров'я. Проте у випадках, коли до повнолггнього, психiчно здорового сексуального партнера застосовуеться фiзична сили без його на те згоди, тодi така сексуальна поведшка е кримiнально караною.
В украшськш ментальностi iсторично сформувалося ставлення до сфери сексуального спшкування як тако', що е закритою до обговорення, шгимною. З цим варто було б погодитися, якби не випадки сексуального насильства, що супроводжуються негативними наслвдками фiзичного, морального та сощального характеру.
Зокрема, у положеннях закону Укра'ни "Про попередження насильства в сшТ' зазначаеться, що сексуальне насильство - це протиправне посягання одного члена шм'! на статеву недоторкашсть шшого члена сiм'i, а також ди сексуального характеру по вiдношенню до неповнолiтнього члена шм'! [1]. При цьому варто зазначити, що сексуальне насильство виходить за рамки ом'! i може стосуватися будь-яко! особи, незалежно вiд й статi, вiку чи соцiального статусу.
Загострення кризових явищ у суспшьстш супроводжуеться не лише соцiальною невлаштовашстю значних категорiй осiб, поширенням агресивних проявiв поведiнки, подальшою комерцiалiзацiею сфери дозвшля, незахищенiстю iнформацiйного простору вщ низькопробно! продукци, але й зростанням проявiв девiацiй, зокрема сексуальних, пов'язаних з кримшально-караним насильством. Однак до цього часу сексуальш девiацii переважно були предметом наукових розвщок у галузi сексологи, психiатрii, психологи та деяких шших наук про людину. Натомкть сексуальнi девiацii, що супроводжуються кримшально-караним насильством, в певнш свош частинi можуть мати i соцiальне походження. Отже, проведення кримшолопчного аналiзу сексуальних девiацiй, з одного боку, сприятиме подальшш iнтеграцii кримшологи з сумiжними науками про людину; а з шшого, - запобтанню сексуальному насильству на раншх стадмх його можливого розвитку.
Мета роботи - з'ясувати кримiнологiчнi аспекти сексуальних девiацiй, що мае значення для подальшого розвитку кримiнологiчноi теорii й удосконалення практики запобтання насильницьким злочинам.
Стан дослщження. Кримiнально-правовi i кримiнологiчнi аспекти статевих злочишв розглядають працi, зокрема, Ю. В. Александров, Ю. М. Антонян, М. М. Бабаев, О. М. Бандурка, Ю. В. Баулiн, Ю. Д. Блувштейн, С. В. Бобровник, I. Г. Богатирьов, В. I. Борисов, Я. М. Брайнш, Л. П. Брич, П. А. Воробей, В. О. Глушков, А. I. Долгова, I. М. Даньшин, О. М. Джужа, О. О. Дудоров, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелшський, О. М. !гнатов, М. А. Ьаев, В. С. Смшов, О. Г. Колб, М. Й. Коржанський, В. М. Кудрявцев, I. П. Лановенко, О. М. Литвинов, В. В. Лунеев, В. Т. Маляренко, М. I. Мельник, П. П. Михайленко, А. В. Савченко, В. Я. Тацш, В. П. Тихий, В. О. Туляков, М. I. Хавронюк, В. I. Шакун, Л. В. Франк та ш.
Зокрема, у кримшально-правових дослвдженнях сексуальш девiацii, як правило, розглядалися ^зь призму виршення питання осудносп чи неосудносл винних. Натомють у кримшолопчних акцентувалася увага на доцшьносл понятшно! визначеносл сексуального насильства, змiстовому наповненш кримiнологiчноi характеристики статевих злочинiв та ошб, якi !х учинили, розгорнутш характеристицi рiзних категорiй жертв сексуального насильства тощо. При цьому сексуальним девiацiями у зв'язку з учиненням насильницьких злочинiв належно! уваги не придшено.
Виклад основних положень. Пвд девiацiями (вiдхиленнями) у поведiнцi особистосл розумiються дii, якi не вщповщають нормам, прийнятим у суспiльствi (моральним, правовим, дисциплшарним, побутовим тощо). Ввдповвдно до них, видшяють поведiнку, що ввдхиляеться вiд моральних (аморальну), правових (протиправну), медичних (поведшка хворо! людини) та шших норм. Донедавна термш "ввдхилення" асощювався лише з такими явищами, як злочини, пияцтво, наркомана, проституцм тощо, тобто вiдхиленнями ввд будь-яких соцiальних норм. Системати-
зуючи найзагальн™ уявлення про девiантну поведшку, можна ii визначити, з одного боку, як вчинок, дй людини, а з iншого, - як сощальне явище.
Проблему вiдхилень вивчае не лише кримшолопчна наука, але й сощолопя, психологiя, фшософм права та iншi науки про людину [2]. Так, американський сощолог А. Коен називае поведшку, що ввдхиляеться, як таку, що суперечить очшуванням, якi пiдтримуються i визнаються законами в середиш соцiальноi системи [3, с. 123-126]. Своею чергою, ашшець Д. Уолш, представник феноменологiчноi сощологй, стверджуе, що соцiальне вiдхилення - це значною мiрою статус, що приписуеться [4, с. 98], тобто "ярлик", а не об'ективне явище. На думку цього вченого, ввдхилення - це не внутршня яюсна риса, притаманна певнш дii, а результат сощально1' оцiнки та застосування санкцiй. Аналогiчна позицм розвинена у теорй стигматизацii [4; с. 31].
У психолопчних дослiдженнях "поведiнкових ввдхилень", проведених А. Г. Ковальовим, зазначаеться, що основною ознакою ввдхилень ввд норм поведшки людини е неввдповвдшсть цiеi поведiнки суспшьним вимогам, вираженим у сощальних установках, - законах i моральних правилах [5, с. 222].
У сучасних дослвдженнях з фшософй права поведiнка, що ввдхиляеться, ототожнюеться з девiантною поведiнкою (deviant behavior ) та розглядаеться як вчинок або дм людини (групи людей), що не ввдповвдае офщшно встановленим або ж таким, що фактично сформувалися в даному суспшьстш (культурi, субкультурi, групi) нормам i очiкуванням [6, с. 111].
Отже, у зарубiжних та вiтчизняних вчених до цього часу не сформовано едино1' точки зору з приводу змютового наповнення термша "поведiнка, що ввдхиляеться". Одш дослiдники вважають, що йдеться про будь-якi вiдхилення ввд схвалених суспшьством соцiальних норм, iншi пропонують включити в це поняття тшьки порушення правових норм, треп - рiзнi види соцiальноi патологи (вбивство, наркотизм, алкоголiзм тощо), четвери - неординарну сощальну творчiсть. Розмаггтя суспшьних правил породжуе велику кшьюсть пiдвидiв поведiнки, що вiдхиляеться.
Доволi часто девiантна поведiнка асоцiюеться з аномальною поведшкою. Термiн "аномалiя" означае будь-яке ввдхилення ввд норми або очшувань та використовуеться для позначення ввдхилень у поведшщ, у ввдносинах i статистицi [7, с. 222]. Канадський психолог Ж. Годфруа уточнюе, що визначальною ознакою аномально1' поведшки е нездатшсть особистостi встановлювати мщт соцiальнi вiдносини, небажання дотримуватися прийнятих норм, мiзерна лояльнiсть по ввдношенню до iнших, несхильнiсть дотримуватися сво!х обов'язкiв щодо iнших i ввдсутшсть почуття провини за сво! непристойш вчинки [8, с. 33]. Аномальна поведшка - це ненормальна або патолопчна поведшка, кшшчна форма девiантноi поведiнки.
У "Психологiчному словнику" [9, с. 22] девiантна (що ввдхиляеться) поведшка розглядаеться як така, що не ввдповвдае офщшно встановленим або фактично сформованим у цьому суспшьстш (сощальнш грут) нормам, i приводить порушника до iзоляцii, лiкування, виправлення або покарання.
Смелзер видшяе три основш компоненти девiацii: 1) людину, якш властива певна поведiнка; 2) норму або очшування, що е критерiем оцiнки поведiнки людини як девiантноi; 3) iншу групу людей чи оргашзащю, що реагуе на цю поведшку [10, с. 78].
У кримшолопчних дослвдженнях пвд девiантною розумтоть поведiнку, що не вiдповiдае заданим суспшьством нормам i типам поведшки [11, с. 257], тобто порушення будь-яких сощальних норм.
Ввдхилення (девiацiя) у сввдомосл та поведшщ людей, як правило, "дозрiвае" поетапно. "Первинна девiацiя" iснуе, коли на окремi поведiнковi вiдхилення оточуючi не звертають уваги, а порушник не вважае себе таким (наприклад, вживання спиртних напо1'в з випадковими людьми, що призводить до порушення суспшьно1' морал^. "Вторинна девiацiя" iснуе тодi, коли навколишньою сощальною групою або офщшними органiзацiями людина вiдкрито визнаеться порушником норм моралi чи права. Це завжди пов'язуеться з негативною реакщею на ii дй.
З огляду на специфшу цього дослiдження, окремого розгляду потребують специфiчнi ознаки, що стосуються сексуальних девiацiй. У медициш сексуальнi девiацii (парафiлii, аберацii, статев^ сексуальнi перверсii) - це хворобливi порушення:
- спрямованостi статевого потягу (стосуеться вибору сексуального партнера (об'екта) за вшом, статтю, нацiональною чи етшчною належнiстю, професiею, соцiальним статусом,
належшстю об'екта потягу до живих icTOT чи неживих, бiологiчними та анатомiчними особливостями (людина, тварина), кiлькicтю napTHepiB тощо);
- cпоcобiв задоволення статевого потягу, що вказуе на прюритетшсть методiв i заcобiв досягнення статевих ввдчутв (оргазму) (механiчнi, пcихологiчнi, фiзiологiчнi).
Загалом cекcуальнi девiацiï зводяться до таких основних видiв:
- транccекcуалiзм, що передбачае аcоцiацiю себе з представником протилежноï' cтатi, незадоволенicть своею статевою належнicтю;
- лесб]янство i гомоcекcуалiзм, що являють собою статевий потяг до одностатевих представниюв;
- аcекcуалiзм, який полягае у повнш вiдмовi вiд сексу;
- мазохiзм, що складаеться з приcтраcтi до самопобиття або в бажаннi отримувати покарання вiд статевого партнера;
- садизм, за якого спостерк'аеться бажання психолопчно i фiзично пригнiчувати партнера, отримуючи насолоду;
- педофшя, яка полягае у статевому потягу до маленьких дггей.
Останшм часом перелiк сексуальних девiацiй доповнили новими формами, виникнення яких зумовлено технiчним прогресом (телефон, телевiзор, вiдеотехнiка та iн.), звичаями деяких сучасних cубпопуляцiйних течiй (груповий секс у комунах хiпi), дмми хiмiчних сполук (виникнення фармакологiчного оргазму тд впливом наркотикiв) тощо.
Поширенicть сексуальних девiацiй серед населення оцiнюетьcя по^зному. Так, наприклад, девiацiя садизму спостерк'аеться у 5 % чоловiкiв та у 2 % жшок; мазохiзму - у 2,5 % чоловтв i в 4,6 % жшок; трансвестизму - в 1% людей [12, с. 33].
Моральна ощнка cекcуальноï' поведшки, як девiантноï, залежить вiд рiвня cекcуальноï культури спшьноти. Бiльшicть сексуальних девiацiй не е кримiнально караною за умови добровiльноcтi та уcвiдомленоcтi статевих стосунюв партнерiв. До того ж окремi з них е суспшьно небезпечнi, й зокрема:
1) сексуальш девiацiï, пов'язанi iз cпрямованicтю, об'ектом статевого потягу:
а) педофшм - статевий потяг до дггей, як не досягли cтатевоï зрiлоcтi;
б) ефебофшм (грец. ephebos - юнак i philia - любов, потяг) - статевий потяг до хлопчиюв-шдлпгав, як не досягли cтатевоï зршосп;
в) шмфофшм (грец. nymphye - наречена i philia - любов, потяг) - статевий потяг до дiвчаток-падлигав, як не досягли статево!' зршосп;
г) некрофшя (грец. necros - мертвий i philia - любов, потяг) (некроманм, лшантропм) -статевий потяг до трутв, за умови, коли винний з щею метою убивав cвоï жертв;
2) cекcуальнi девiацiï, пов'язаш з характером дш, як приносять задоволення, оргазм:
а) сексуальний садизм (еротиранм) - статеве задоволення, яке отримують шляхом завдавання страждань сексуальному партнеру;
б) бертрашзм - вiдрiзання статевих органiв, молочних залоз;
в) некрофапя - з'вдання частин трупа, найчаcтiше статевих оргашв у поеднаннi з убивством жертви;
Загалом сексуальна девiантна поведiнка е складним феноменом, що не зводиться лише до ФГзюлопчних процеciв, емоцiйних реакцш, ситуативних дш, а тому розглядаеться в ^^wi загальних регуляторних механiзмiв особистосл.
Отже, на особислсному рГвш девiантна поведiнка - це результат неспроможносл чи небажання iндивiда адаптуватися до суспшьства, його вимог та е результатом неналежноï cоцiалiзацiï особистосл. Специфiкою девiантних форм поведiнки, що призводить до вчинення сексуальних злочишв, може бути наявшсть сексуальних ввдхилень, пов'язаних з рГзними видами педофши та жорстокого садизму, як наносять моральну чи (та) фГзичну шкоду потерпшим.
Сексуальна девiантна поведiнка е складним феноменом, що не зводиться лише до фГзюлопчних про^сГв, емоцшних реакцiй, ситуативних дш, а тому розглядаеться в ^^wi загальних регуляторних механiзмiв особистосл.
Сексуальна агресм, як форма дев1антно! поведшки: а) спрямована на запод1яння страждань 1 мук; б) регулюеться культурою, звичаями, вихованням; в) виражаеться у дiях, словах та фантазiях сексуального змкту; г) е особливою складовою загально! агресивносл; д) може бути наслвдком яко'сь поди, невдач1 в досягненш мети, фрустаци тощо.
Кримшолопчний анал1з явища, 1, зокрема сексуальних дев1ацш, означае його дослвдження у площиш виршення тих проблем, що належать до предмета кримшологи, й зокрема, злочинно!' поведшки, особистосп злочинця, причин та умов сощальних дев1ацш сексуального характеру, а також запоб1гання насильницьким злочинам. Отже, кримшолопчний аспект дослвдження сексуальних дев1ацш, зводиться лише до тих сексуальних дев1ацш, яю сощально зумовлет, а також, тих, що пов'язаш 1з вчиненням насильницьких злочишв.
Особливий науково-практичний шгерес становить сексуальна мотивацм як процес формування, розвитку 1 реал1заци мотиву злочину; як процес суб'ективно! детермшаци "сексуального злочину", в результат! взаемоди особи з навколишшм середовищем. Сексуальна мотивацм формуеться на грунт! дуже травматичних ввдчутв сексуально!' неповнощнносп. Мотивацшна сфера сексуальних злочинщв характеризуеться егоцентризмом, агресившстю сексуальних стосунюв, домшуванням предметно-бюлопчних потреб, внутршньо особиспсним конфлштом.
Висновки. Бшьш1сть сексуальних дев1ацш не е кримшально карат, за умови добровшьносп та усввдомленосп статевих стосунюв партнер1в. Моральна ощнка сексуальних дев1ацш залежить ввд р1вня сексуально!' культури спшьноти. До того ж окрем1 !х види е суспшьно небезпечш.
Об'ектом кримшолопчного анал1зу можуть бути лише сощально зумовлет сексуальш дев1аци. Ввдтак науково-практичний шгерес становить виявлення та усунення негативних чинниюв, як сприяють формуванню суспшьно небезпечних сексуальних дев1ацш в ос1б на р1вш мета-, макро-та мшросередовища, що дае змогу запобшги насильницьким злочинам на раншх стадiях. Виникнення сексуальних дев1ацш може ввдбуватися на тл1 шших дев1ацш несексуального характеру (наприклад, наркоманiя, алкогол1зм, проституцiя). У перер1з1 реал1заци заход1в шдиввдуально!' профилактики набувае актуальносп ретельне вивчення мотивацшно' сфери особи, яка вчинила насильницький злочин на грунт! сексуальних дев1ацш сощального походження. За сво'м сутшсним зм1стом профилактика дев1антно! поведшки, зокрема сексуально!', е процесом сощал1заци особистосп.
1. Про попередження насильства в см 'г: закон Украгни в\д 15 листопада 2001 р. (з\ змтами) // Вгдомостг Верховно!' Ради. - 2002. - № 10. - Ст. 70. 2. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения: учеб. пособ. для вузов / Ю. А. Клейберг. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 160 с. 3. Коэн А. Отклоняющееся поведение и контроль над ним / А. Коэн // Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. - М., 1972. - С. 123-126. 4. Новые направления в социологической теории / Пол Филмер и др.. - М.: Прогресс, 1978. - 392 с. 5. Ковалев В. В. Психология личности / В. В. Ковалев. - 3-е, изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1970. - 391 с.
6. Герасимов Т. З. Девгантна поведтка особистостг : фглософсько-правовий вимгр [Текст] : монография / Т. З. Гарасимгв ; Льв1в. держ. ун-т внутр. справ. - Льв1в: ЛДУВС, 2009. - 523 с.
7. Братусь Б. С. Аномалии личности /Б. С. Братусь. - М.: Мысль, 1988. - 301 с. 8. Годфруа Ж. Что такое психология. - 2-е изд. / Ж. Годфруа. - М.: Мир, 1992. - Т. 1. - 496 с. 9. Психологический словарь / под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. - М.: Политиздат, 1983. - 1051 с. 10. Лунеев В. В. Преступность в XXI веке: методология прогноза / В. В. Лунеев //Социс. - 1996. - № 7. - С. 75-78. 11. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика /Г. А. Аванесов. - М.: Академия МВД СССР, 1980. - 528 с. 12. Дгденко С. В., Козлова О. С. Психологгя сексуальности / С. В. Дгденко, О. С. Козлова. - К.: Видавничий д\м Альма-матер, 2009 . -304 с.
