CC BY
167
СОЦ1ОЛОГ1Я
УДК 316.624
Л. М. Гераста, доктор сощолопчних наук, професор
ПРОБЛЕМИ ДЕВ1АНТНО1 ПОВЕД1НКИ В КОНТЕКСТ1 СОЦ1ОЛОГ1ЧНОГО ВИМ1РУ
Здшснено сощолог1чний дискурс проблем природи I форм виявлення дев1антно1 поведтки в сощальному простор( та визначено правовиховт методи корекцп цього явища.
Ключовi слова: дев(антна поведтка, мехатзм I форми сощальних в1дхилень, правове виховання.
Актуальтсть проблеми. Дослщження проблем девiантноl поведшки е актуальным для будь-якого сустльства, що прагне стабМзувати сощальш вщносини, зменшити рiвень конфлiктностi, групово! та шдивщуально! фру-страци, посилити значения сощально-правового внормування. Сучаснi науко-вi дослщження доводять, що формування здорового способу життя молод1 i зрiлого поколшня, запобiгання поведiнковим вiдхиленням вiд усталених сощальних норм забезпечують успiшна консолiдацiя зусиль людини i держа-ви, цшеспрямоване спiвробiтництво вiдповiдних суспiльних шститупв (со-цiального контролю, економiки, права, освгги) на Грунтi продуктивних право-виховних практик i досвiду шших кра!н [1].
Завдання нашого дослщження полягае передусiм у тому, аби у сощоло-гiчнiй парадигмi висвгтлити девiантну поведiнку як соцiальний феномен та об'ект правовиховного впливу.
Процес життедiяльностi людини висвпшюе 11 особистюш якостi та рiвень засвоення сталих щнностей, як! визначають певнi способи i моделi поведiнки [2, с. 3-7]. Це доводить, що будь-як поведiнковi акти (штеракцп) здебiльш е результатом усвщомленого вибору м1ж численшстю вчинюв, як! може здш-снити особиспсть в однш i тш самiй ситуаци. У той же час дев1анттсть е смциф!чним способом буття та поведшки особистост (групи) — це
© Герасша Л. М., 2011 209
вiдхилення вiд загалъновизнаних сощальних норм, зокрема (за Я. ГЫнським) — невизнання громадсько1 етики, права, ^норування лептимних традицш, ре-лiгiйних припимв. Головним чином, це вияви рiзноманiтних моральних пороков, нехтування здоровим способом буття людини, агресивна i злочинна поведiнка тощо [3, с. 4-9].
Девiантна поведiнка, що таоруе прийнятi у соцiумi норми, у спещальнш лiтерагурi тлумачиться здебiльшого в двох значениях [4, с. 79-80]. По-перше, як учинок або дiяльнiсть людини (мало! групи), що не вщповщають офщшно встановленим чи фактично сформованим у даному суспiльствi нормам, стереотипам, зразкам. Як iндивiдуальний поведшковий акт девiантна поведiнка вивчаеться переважно психологiею, педагогiкою та психiатрiею. По-друге, девiантна поведiнка штерпретуеться як юторико-сощальне явище, що вира-жаеться у вщносно поширених, iнодi масових формах людсько! дiяльностi, як! не вщповщають легалiзованим нормам i визнаним сустльним стереотипам. У цьому значеннi девiантна поведiнка постае предметом дослщжень з сощологп, сощально1 фшософп, политологи, кримшологп, а також сощаль-но! роботи.
Стутнь поширення сощальних вiдхилень, чисельнiсть девiантних груп та омб визначають передусiм об'ективнi чинники — рiвень розвитку сусшль-ства, його культури, економiки i державносп, полiтики i права, соцiального контролю, стан сусшльно! моралi, соцiального захисту громадян, наявнiсть (чи вiдсутнiсть) нормальних умов !х життедiяльностi, стабiльнiсть або ано-мiчнiсть конкретного суспiльства. Вщомо, що антисоцiальний феномен девь антносп, який прирiвнюють до «морального зла», особливо шдсилюеться у часи сощальних потрясшь (революцiй, вiйн, криз, сусшльних колапсiв), стихiйних лих i техногенних катастроф. Так, бшьшють посттоталiтарних сусшльств, якi вже 20 роюв важко долають системну кризу, з рiзною мiрою гостроти пережили соцiальну аномгю i ще не подолали наслщки свгговох фь шнсово1 кризи 2008-2009 рр., наочно демонструють справедливiсть щех тези.
За рiзних цивiлiзацiйних умов поведiнковi вiдхилення виявляються i сприймаються неоднаково, але iснують деякi загальш закономiрностi про-цесу !х розвитку. Стльш риси девiацiй полягають в !х соцiально-iсторичному походженнi, причинах та наслщках для суспiльства i держави. Слщ зауважи-ти, що в основi соцiально-цiннiсного механiзму перетворення девiацiй на норму (i навпаки) лежать певш суспiльнi коливання, змiни еволюцшного чи революцiйного характеру. Так, деяк поведiнковi вщхилення в окремiй кра1ш за нових iсторичних умов можуть стати прийнятою суспiльством нормою (моральною чи правовою), наприклад, за умов революцшного зламу полгтич-ного ладу, кризи тощо.
Девiантний шлях, як правило, обирають люди, як не вважають загально-прийиятi соцiальнi норми природними i справедливими, не визнають устале-них суспiльних цiнностей, не мають можливостей для самореалiзацil (про-210
фесшно!, статусно!) за умов сформовано! сустльно! iерархi1, чия шдивщу-альшсть пригнiчуеться, а фруструюча енерг1я блокуеться. Вщповщно сощ-альний мехатзм продукування соцiальних вщхилень набувае такого вигляду.
- Початкова ланка — змша щншсних орiентацiй в окремих групах на-селення, що зумовлено, як правило, змшами об'ективних сощально-еконо-м!чних умов !х iснування.
- Етап знецтення колиштх iдеалiв — поширюеться i викликае зростання м!жособиспсних конфл!кпв, а також веде до порушення соцiальних норм, яю регулюють вщповщш стосунки.
- Етап поглиблення, «генерал!зацп» девiацiй: д!я сощальних норм гальму-еться; виникае «тiньова нормотворч!сть»; настають дисфункци деяких сощ-альних шститупв; !х функцiонування замiщуеться неформальними зв'язками. Вш настае, якщо даний процес не тдпорядкувати соцiальному контролю з вщповщною сустльною реакцiею.
- Вщбуваються суттeвi чи незворотт деформацП у системi сустльних вщносин: зростають сощальш суперечносп, як! в свою чергу активно про-дукують поведiнку з вщхиленнями р!зних форм; пооршуються у цшому структура i динамiка асощалъних явищ.
Припинення або обмеження цих негативних процемв можливе на р!зних стад1ях, але потребуе системно!', щлеспрямовано! i р!зноформатно! сощально! д!яльност!, передумм регулятивно!, правовиховно!, а також освп^янсько!, культуролопчно! тощо. Державна лш1я впровадження гуманiстичних засад до правового регулювання, соцiоекономiчних стратегiй вимагае розширення масштабiв i спектру соцiально-демографiчних програм; реального забезпе-чення соцiальних служб для дней i молод!, багатодiтних имей, малозабезпе-чених, пенсюнер!в; переор!ентацп д!яльност! системи охорони здоров'я з метою посилення профшактики ризикових захворювань; розвитку ! фшан-сування р!зних проекпв реабшп'ацшного та адаптацшного спрямування [5].
Водночас постае нагальне питання щодо посилення просвггаицьких пра-вовиховних заход!в з метою подолання правового шфантил!зму, шгМзму та юридичного неуцтва, як! ведуть до поширення дев!антно! ! протиправно! поведшки. За ниншшх сощально-економ!чних, культурних та еколопчних умов модершзацп сусшльства навчально-виховний процес у школ!, вищ!х навчальних закладах слабко забезпечуе ефективне полшшення справ з! збе-реження ф!зичного ! духовного здоров'я учшвсько! молод! та, на жаль, не створюе кардинально! протиди зростанню поведшкових вщхилень серед учшв ! студентв. Результати сощолоочних дослщжень свщчать, про те що нинш-нш спомб життя частини укра!нського юнацтва нерщко руйшвно впливае на стан !х здоров'я — як тд час навчання, так ! у перспектив! подальшого до-рослого життя. Звщси створюеться очевидна загроза якосп формування молодого поколшня, адже ф!зично, псих!чно ! духовно воно постае слабко щд-готовленим до виршення завдань сощально-економ!чного розвитку Укра!н-
сько! держави. Тодi як за умов глобальное' свггово! конкуренцп i становления «сусшльства штелекту» яюсть продуктивних сил кра1ни мае визначатися володшням iндивiдами як найбiльшим потенцiалом життевих i професiйних знань та вмшь i, крiм того, спроможиiстю дощльно застосовувати 1'х вщпо-вщно до сощальних очжувань при наявностi доброго стану здоров'я, довго-лiття та штелектуально! свiдомостi.
На окрему увагу заслуговують iнформацiйно-просвiтнi заходи мас-медiа, спрямоваш на усвщомления соцiумом наслiдкiв попршення якостi способу життя молодi та значення позитивного середовища И правово1 соцiалiзацil. Вагома роль у цьому питаннi належить вiтчизияним ЗМ1, спецiалiзованим маркетинговим кампашям, рекламним агентствам, як формують громадську думку, зокрема, необхщносп заборони (обмеження) реклами алкогольних напо1в (i пива), тютюнових виробiв; полшшення якостi i обсягу сощально! реклами, що формуе здоровi стереотипи буття; активного залучення само! молодi до ухвалення ршень стосовно норм публiчноl поведiнки; стимулю-вання И учасп у програмах, спрямованих на змiну фiзичного i духовного здоров'я; посилення правово1 освiченостi i респектабельностi украшського студентства.
Форми i види девiантноl поведшки досить рiзноманiтнi; найбiльш небез-печш i руйнiвнi серед них п, що завдають шкоди людинi й усьому суспiльству, це — насилъство, злочини та iншi правопорушення, наркоматя, токсикоматя, пияцтво, алкогол1зм, проститущя, девiацil на Груни сексуалъних захворюванъ, самогубства, а також соцiалъний паразитизм, бюрократизм, вiдхилення у сферi моралi тощо. Вони постають об'ектом постшного сощального контролю i правовиховного впливу.
Залежно вiд прийняття (або заперечення) людиною щлей суспiльства i сощально схвалених засобiв 1'х досягнення Р. Мертон в роботi «Соцiальна структура та аномiя» (1966 р.) запропонував оригiнальну типологию девiацiй як поведшкових реакцiй на соцiальнi трансформацil, котра включае: конфор-м1зм, ритуал1зм, ретретизм, тновацж i бунт; вони особливо шдкреслюють амбiвалентний характер девiантноl поведшки вщносно прогресивних ривк1в чи деформацш суспiльного розвитку. Деяк! форми девiантноl поведiнки мож-на оцiнювати й у позитивному плаш, коли, незважаючи на вщхилення вщ стандартiв, вони сприяють прогресивному розвитковi суспiльства: зокрема, вияви iнновацiй, сощалъног творчостi, креативностi у рiзних сферах (мис-тецькш, науковiй, технiчнiй), що часто е наслщком неусвiдомлених дiй, ося-яння (шсайту), який складно пояснюеться i не корелюе з суспiльними стереотипами.
Науковi класифiкацil соцiальних в1дилень пов'язаш з урахуванням iсто-ричних, нащональних, релiгiйних традицiй-стереотипiв, на Грунтi яких здiй-снюеться оцiнювания. Зокрема, 1'х можна типологiзувати на пiдставi системи сощолого-правових критерilв [6, с. 149-150]: 212
- залежно вщ типу сощальних норм, яю порушет: дев!ацп в прав!, морал! (аморальш_вчинки), етикеп, релт!, дшовому сшлкуванш тощо;
- за цшьовою спрямоватстю ! мотиващею — корислив!, егоютичш або альтру!стичш; агресивш або вимушеш, спровоковаш тощо;
- згщно з об 'ективною стороною, е: вщхилення, що здшснюються шляхом д!яльносп (чи безд1яльност!), тягнуть за собою конкретш шкщлив! наслщки або створюють небезпечшсть !х виникнення (делжт, правопорушення, бюрократизм, проститущя тощо);
- за об 'ектом: девгаци, по-перше, можна вщнести до р!зних сфер сустль-ного життя; по-друге, розглянути !х пщ кутом зору р!зно! сощально! спрямо-ваносп (проти штеремв держави, сустльства, сощально! групи чи особи); по-трете, можна виявити конкретш цшносп чи штереси як об'екти право-порушень або аморальних учинюв (життя, здоров'я особи, майно, громадськ! чи державш штереси);
- за типом порушених правових норм негативш вщхилення под!ляють на злочини (кримшальш делжти) та шш! правопорушення (адмшютративш, цившьш, трудов!, фшансов!, еколопчш тощо);
- за суб 'ектом вир!зняють дев!антну поведшку шдивдав, групову, орга-шзацшну. Кр!м того, у межах зазначених груп слщ розр!зняти вщхилення, притаманш дгтям, тдлгткам, людям зршого чи лггаього вжу;
- за суб 'ективною спрямоватстю поведшки: а) вщхилення, ор!ентоваш на зовшшне середовище — екстравертивт, що е спланованими, цшьовими, шод! афективними (свари, змови, вандал!зм, злочини); б) поведшка, ор!енто-вана на самого себе — ттравертивна (пияцтво, алкогол!зм, самогубство, наркомашя). Обидв! вступають у конфлжт !з сощальними нормами та засо-бами сощального контролю.
Кожен з р!зновид!в дев!антно! поведшки, маючи власну форму ! специ-ф!чний змют (руйшвний чи перетворюючий), певним чином пов'язаний з шшими. Вивченню цього питання придшяють особливу увагу дослщники з р!зних галузей сустльних наук, у тому числ правознавства [7]. Анатзуючи в соцюлопчнш парадигм! природу ! сутшсть проблеми сощальних вщхилень, необхщно схарактеризувати зм!ст деяких основних форм ! вияв!в дев!антно! поведшки (особи, групи), як! спостер!гаються у сучасному сощум!
Насильство у родовому сенс! е застосуванням соцiальним суб 'ектом р1зних форм силового впливу або примушення до тших оаб з метою набуття (збереження) сощально-економ!чного, политичного панування, завоювання прерогатив або привше!в, досягнення шших его1стичних щлей. У той же час насильство вважають одшею з найбшьш брутальних, агресивних форм девь антно! поведшки, визначаючи типом дш, за якого шш! суб'екти пщдаються ф!зичному чи психолопчному тиску, або прямш ф!зичнш шкод!. Захщш со-цюлоги М. Вебер, В. Парето, Г. Моска, П. Сорокш, М. Фуко [8] традицшно анал!зували функцию насильства у здшсненш завдань держави.
Ниш склалася самостшна наука — вaлейнсологiя, що вивчае проблеми насильства в окремих напрямах: сощальному, правовому, политичному, юри-дичному, психолопчному, мiжнародному тощо. Соцiологiя вважае насиль-ницькими ди суб'ектiв, що обмежують матерiальнi, економiчнi, полiтичнi, правовi, моральнi, реллтйш, приватнi та iншi iнтереси громадян. Психологи тлумачать насильство як безщдставш, iмпульсивнi ди, iррацiональну агресгю. Сощологш права здебiльшого оперуе поняттям насильства в аспекп негатив-них форм дев!антно! поведiнки, що завдають сусшльну шкоду i е небезпеч-ними для шдивдав, а отже, потребують застосуваия правокорегуючих заходiв.
Рiзновиди насильства досить рiзноманiтнi та мають специфiчнi вияви [9]. Сощалъне насильство щентифжуеться з класовою боротьбою, рабством i гноб-лениям; економiчне — з експлуатащею, вiдчужениям вщ власностi; полтич-не — характеризуе дп влади, яка порушуе природнi i законш права, свободи громадян шляхом примушення i рiзних обмежень. Власне, у девiантнiй по-ведiнцi осiб чи маргшальних груп здебiльшого виявляються так! види насильства:
- моралъне — вияви зневажання людьми, принижения 1'х гщноеп i до-сто'нства, неетична поведiнка;
- психологiчне насильство — знущання, псих!чний тиск аж до руйнування особистосп; тривалий псих!чний вплив агресивного суб'екта на жертву, що призводить до психолопчних зрив!в i формування патологiчних станiв;
- мaтерiaлъне — вандалiзм, умисне пошкодження або руйнування щн-ностей матер!ально! i духовно! культури, у тому числ! знущания над юторич-ними i релiгiйними щнностями або традиц1ями;
- емоцшне, естетичне — пропаганда через телебачення, кшомистецтво, театр i пресу насильницьких зразкiв i дш, що примушуе жертву до невмоти-вованих щиросердних переживань;
- ф1зичне — умисне запод1яния ф!зичних ушкоджень жертвi (виявляеться погрозами та заподiяниям прямо!' ф!зично! шкоди);
- сексуалъне — зухвалий, потворний р!зновид психоф!зичного насильства; його штерпретують як примушення жертви до сексуальних дш (без !!' згоди) з метою одержання ф!зюлопчного задоволения чи вигоди з боку Гвалпвника.
Серед форм насильницько!' поведiнки особливо слщ видшити агреаю, як форму девiацiй, що мае на метi заподiяння шкоди, збитку шшш особ!, груш людей, прагнення знищити, принизити чи примусити шших до небажаного. Фахiвцi розр!зняють два основш види агресп: реактивну, що виявляеться у форм! гшву, ненавистi, ворожост (експресивна, iмпульсивна та афективна), та тструменталъну — цшеспрямовану, свщому i заздалегщь сплановану.
Як свiдчать данi укра'нських сощолопчних дослiджень стосовно вияв-ления факпв психiчного i ф1зичного насилъства серед молод!:
— залежио вщ в!ку ! типу навчального закладу близько 40-60 % респонден-пв не менш одного разу на мюяць потерпали вщ образ (чи ображали) шших учшв/студеипв свого закладу; 214
- чисельшсть опитаних, для яких звично брати участь в образах шших декшька раз!в на тиждень, швидко зростае шсля 6-го класу (5 % серед 11-12-р!чних та 10 % серед 15-16 р!чних); серед них ютотно переважають юнаки (з вжом статева р!зниця стае бшьшою);
- залежио вщ в!ку ! типу навчального закладу 30-50 % опитаних щонай-менше раз на рж брали участь у бшках; притому за останнш рж перед опиту-ваниям один раз билися 15-20 %, два ! бшьше раз!в — 20-30 % (у кожтй в!-ково!' груш значно бшьше юнаюв, шж д!вчат); 20-35 %, юнаюв билися про-тягом року щонайменше тричц так само чинили 5-10 % д!вчат [10, с. 12].
Отже, вияви психчного ! ф!зичного насильства е досить поширеними серед украшсько!' учшвсько! молод!, що вимагае посилення профшактично!' ! право-виховно!' роботи стосовно ще! деформаци життя. 1накше важко запобити такш проблем!, як випуск !з навчальних заклад!в певного кола омб з деформованою психикою, що спричинятиме !'х власш проблеми у подальшому житп, а також ускладнить розв'язания проблеми наслщюв насильства в сустльстга.
Самогубство (су!цид) — умисне позбавлення себе життя, одна з най-бшьш траочних форм дев!антно! поведшки; це вщхилення е поведшкою здебшьш iррaцiонaлъного типу, крайнш спошб утеч! вщ нерозв'язуваних життевих проблем, вщмова вщ самого життя. Ним вважають два р!зш явища: шдивщуальний поведшковий акт з трапчними наслщками чи колективну дгю, коли група людей (наприклад, члени секти) з певних мотив!в добровшьно йдуть з життя. Не визнаеться самогубством лише позбавлення себе життя особою, яка не усвщомлюе зм!ст ! наслщки сво!'х дш (несамовип особи ! дти до п'яти рок!в) — це фжсуеться як смерть вщ нещасного випадку. Вчеш роз-р!зияють також завершений су!'цид, сущидальш замахи (спроби) ! нам!ри (ще!).
У р!зних культурах склалися вщмшш оцшки цього явища: частше самогубство засуджувалося (з позици християнсько!' морал це тяжкий гр!х); в шших традищях воно е звичаевим за певних ситуацш (самоспаления уд!в в 1нди — звичай сaтi, або хaрaкiрi самура!'в Япони). Самогубство — надзвичайно склад-ний феномен, що мае психолопчш, моральш, сощальш, культуролопчш та медичш аспекти; правов! пщстави для оцшювания таких акпв виникають за умов, коли з'ясовано, що особу було доведено до самогубства. Анал!зуючи це явище в соцюлого-правовш парадигм!, його особливосп та причини, що по-лягають в дезоргатзацп сощальних шститупв, апати та розчарувант в житп, Е. Дюркгейм виокремив декшька вид!в самогубств [11]. Серед них:
- егоЧстичт самогубства — результат сощально!' дезштеграцп, шод! — маргшал!зацп, послабления зв'язюв м!ж !ндивщом ! суспшьством;
- алътруГстичт — вчинен! заради дшсного блага (чи на користь) шших людей, дней тощо;
- aномiчнi, т що вщбуваються в кризовому сустльств!, яке перебувае в стан! аномп, коли стар! норми зруйноваш, не д!ють, а нов! вщсутш або не засвоеш людьми.
KpiM того, фах1вщ видшяють — спокутне самогубство як самозвинува-чення, самопокарання; самогубство-прокльон — виражаеться у прокльош когось, протест проти певних обставин; дезгелющонне — результат розчару-вання, невдоволеностi сво!м статусом; демонстративне — прагнення довести реальшсть су1цидальних намiрiв, звернути на себе увагу; афективне — вчинене внаслщок сильного переживания i страждання; вiдверте — о6м!рко-ване, мщне бажання i дiя покшчити iз собою.
Соцiологiчнi оцiнки i свiтова статистика самогубств свщчать про те, що сущидальна поведiнка бшьш притаманна мiським жителям, самотнiм i мар-гiнальним групам сусшльно1 iерархil. За даними Росiйськiй Федерацп, що-рiчно вщбуваеться близько 100 тис. самогубств, включаючи також самогубства датей; число су!цид!в на 100 тис. населения становить 40 випадюв (критичш показники у свiтовiй практицi — 20) [12, с. 15-16]. Сощолопчний аналiз по-казуе, що сущидальш вчинки провокуе специфiчна комбiнацiя (конфлжт) таких ознак, як стать, вж, освiта, соцiальнiй i сiмейний стан, зокрема, ймо-вiрнiсть вияву цих девiацiй залежить вiд вшэво! групи — самогубства частше здiйснюються у вщ до 20 i тсля 55 рокiв; сьогоднi ж випадки су!циду трап-ляються i серед 10-12^чних дiтей; спiввiдношення самогубств, що вдали-ся, м1ж чоловiками i женками становить 4 до 1, а у спробах — 4 до 2, тобто сущидальш замахи чоловтв частше мають трапчт наслщки. У контекст сощолого-правово! оцiнки слщ пщкреслити зв'язок сущидально1 поведiнки з шшими формами вщхилень, зокрема iз пияцтвом: судовi експерти виявили, що 68 % чоловтв i 31 % жшок позбавили себе життя, перебуваючи у сташ алкогольного сп^шня. Ця статистика пщкреслюе значущiсть правовиховних заходiв iз запобiгания крайнiм вчинкам осiб, як! за тяжких обставин не здатш мобiлiзувати сили оргашзму на !х подолання рацiональним шляхом.
Пщ наркоматею розумж>ть хворобливе ваблення, пристрасть до систематичного вживання наркотитв, що приводить до залежносп вщ наркотич-них засобiв, глибокого виснаження i важких порушень психхчних i ф!зичних функцш органiзму. Розгорнуте визначення стану наркоманп надае ком^я експертiв Всесвиньо! оргашзацп охорони здоров'я. У свт налiчують близько 240 вид!в токсичних речовин рослинного i х!м!чного походження, яш стають предметом наркотичного вживання. Дослщники вщзначають, що з початку 90-х роюв XX ст. наркоманiя i токсикоманiя набули масового характеру в пострадянських республiках; р!зш джерела вказували на наявнiсть у рос!! того часу 12 млн споживачiв наркотиков [13]. Точну кшькють укра1нщв, що зловживають наркотиками, визначити навряд чи можливо через недоскона-л!сть методiв соцiального контролю, але переважна 6шьш!сть наркоманiв — це молод! люди вжом до 30 роюв.
Проте одержати досить об'ективну iнформацiю з цього питання можна не тшьки з медичних або кримшолопчних джерел, а й завдяки КСД за проектом «Health Behaviour in School-aged Children Study» (HBSC), що провадив-216
ся Украшським шститутом соцiальних дослщжень îm. О. Яременка, i опиту-вання ESPAD, яко висвiтлюють домшуюч! тенденци серед молодi, що заважа-ють ïï нормальному розвитку [14]. Йдеться про вживання молоддк наркотиков i алкоголю, куршня, вияви насильства; ïï сексуальну культуру, ф!зичну актив-н!сть, псих!чне здоров'я i дозвшля; про матер!альний стан, ммейне i школьне оточення; рiвень поiнформованостi та джерела шформацп, знання, «м!фи» i стереотипи ставлення до життевих проблем i поведшкових практик, загаль-m оцшки власного життя.
За результатами опитувань (2002 р.- 5267 омб; 2006 р.- 6535 омб) подготовлено мгжнародний звгг «Здоровье молодых людей и окружающая среда» («Young people's health in context»), де представлен фактичш i пор!вняльш даш з 35 краш свггу, в тому числ!, по Украïнi [15]. Аналоз цих даних охоплке два джерела вплив!в на фiзичне, психочне i соцiальне здоров'я молод!: 1) щодо здоров 'я — харчування, ф!зична актившсть, статева поведшка, куршня, вживання алкоголю i наркотиюв; 2) умови життя у близькому сощальному оточенш (родинному, навчальному). У зв'язку з подальшим загостренням в Украо!ш еп!дем!чно1 ситуацп з В1Л/СН1Ду проаналозовано пошформовашсть учн!всько1 молод! з цього кола питань. Зокрема, щодо вживання учшвською молоддю наркотиюв КСД виявило:
- серед опитаних 13-16-роков вживали наркотики 10-25 % (залежно вщ вжу i типу навчального закладу);
- щонайменше 1-2 рази в житп вживали наркотики понад 10 % юнак!в i майже 5 % довчат з! школяр!в-восьмикласников; вщповщно 15 % i 5 % десяти-класников, 35 % i 15 % першокурсников ПТУ, 25 % i 15 % першокурсников ВНЗ;
- близько половини тих, хто вживав наркотики бшьше 1-2 раз!в; понад 40 раз!в вживали наркотики 3 % першокурсниюв ПТУ; 1 % учшв 8-х, 10-х кламв i студенпв ВНЗ (споживач!в наркотиков серед хлопщв у вмх вшэвих групах i навчальних закладах було у 2-4 рази бшьше, нгж д!вчат);
- найбшьшим е вживання наркотиков (1-2 рази або частше) серед жителов обласних центр!в (11 %), найменшим — серед мешканщв сш (3 %); бшьше — на Сход! Украши i в Киев! (10 %), найменше — на Заход! (5 %) [15, с. 11-12].
Одержан! результата свщчать про поступову наркотизащю певного про-шарку опитаних, раннього в!ку початку i поширення вживання наркозасоб!в, куршня та алкоголозаци молод! останшми роками. Все це вимагае проведення ефективно1 профiлактичноï роботи i посилення заход!в правового виховання стосовно цих чинников, яко руйнують здоровий спомб життя нових поколшь.
Токсикоматя також вважаеться формою девiантноï поведшки (i хворобою), викликаною вживанням токсичнихречовин, тобто тгулок транквшза-торiв, кофету, надмiцного чаю (чифирю), вдиханням ароматичних речовин побутовоï техшки тощо; у стан! сп'яншня, кр!м ейфорп, виникають зоров! галкцинацiï. У результат! вживання наркотиков чи токсичних речовин у людини виникае псих!чна i ф!зична залежшсть: бажання за будь-що задоволь-
нити потребу в наркотику чи токсин!, оскшьки без нього розвиваються афек-тивне напруження, страх, занепокоення, почуття втоми, слабкосп, запаморо-чення, бол! в к!стках ! суглобах, серцебиття, озноб або, навпаки, жар у тМ; ус! щ симптоми об'еднуютъся поняттям «синдром абстиненци». Абстиненця — це стан, що виникае в результат! раптового припинення прийому речовин, як! викликають токсикоматчну залежтсть, або тсля введення !х антаготспв; вона характеризуеться псих!чними, вегетативно-соматичними ! неврологч-ними розладами. Протжання абстиненци залежить вщ типу речовини, дози ! тривалосп !! вживання.
Пияцтво ! алкоголизм як види дев!антно! поведшки тюно пов'язан м1ж собою, але мають ! суттета сощально ^сторичт вщмшност! Оп'яняюч напо! вщо-м! людству з давнини, !х виготовляли з рослин та споживали пщ час свят чи ре-лишних ритуал!в. Але з вщкриттям промислового способу вироблення етилово-го спирту стало можливим масове споживання алкоголю. Тож у ХУШ ст. пияцтво набуло широкого розмаху в европейських крашах — Англ!!, Шмеччит, Швеци; цього ж часу у царськш Рос!! швидко зростае споживання горшки. Отже, ХХ ст. посилило найскладщшу проблему людсько! цивтзаци — алкогол!зм.
Пияцтво тлумачиться як неnомiрне споживання алкоголю, це скорше поведшкове вщхилення, що поряд !з загрозами здоров'ю заважае соц!альн!й адаптаци особистосп. Алкоголь ув!йшов в життя людей як елемент сощальних ритуал!в, звичаева умова офщшних церемон!й, свят, проведення дозвшля, розв'язання особистих проблем. Однак ця сумн!вна традиц!я дорого коштуе сусп!льству: як свщчить статистика, 90 % випадк!в хул!ганства, 90 % зГвал-тувань за обтяжуючих обставин, майже 40 % !нших злочишв пов'язан! з пи-яцтвом. Убивства, грабування, розбшницьк! напади, запод1яння тяжких тшес-них ушкоджень у 70 % випадк!в вчиняють особи у нетверезому стан!; близь-ко 50 % розлучень також пов'язан! з пияцтвом.
Алкоголизм же е nатологiчним потягом до спиртного, що супроводжуеть-ся сощально-моральною деградащею особистостi. Алкогольна залежтсть — хвороба, що розвиваеться поступово ! супроводжуеться патолопчними змь нами в оргатзм! ! свщомосп питущо! людини, як! набувають незворотного характеру: спирт стае необхщною складовою для пщтримання обм!нних процеав. Алкогол!зм у розвинених кра!нах уражае близько 7 % населення, у тому числ серед чоловтав старше 15 роюв — алкоголтв 10 %, серед жшок 1-3 %; за деяки-ми даними, у Роси натчуеться понад 6 млн хрошчних алкоголтв [12, с. 11, 21]. Зокрема, у Роси р!вень споживання алкоголю на людину в р!к становить 14,5 л абсолютного алкоголю (критичний же р1вень у свповш практищ — 8 л). Остан-шми роками в Укра!т та Рос!!, на жаль, зростае юльюсть ж!нок-алкогол!чок, а також питущих пщттюв. Фаххвщ розр!зняють три види алкогол!зму:
1) побутовий — характеризуеться звиканням до алкоголю, але питуща людина ще здатна контролювати кшьюсть спиртного ! навпъ тимчасово при-пинити його вживання; 218
2) при хронiчному алкоголОзм! схильшсть до пияцтва, м!ра вживання спиртних напо!'в сягае максимуму, отже, ця пристрасть набувае патолопчно-го характеру; втрачаються можливост самоконтролю О необхщна медична допомога;
3) ускладнений алкоголОзм вщрОзияеться в!д попередшх тим, що питущО люди разом !з алкоголем уживають барбгтурати або наркотики.
Щодо проблем уживання алкоголю серед укра'нсько! молод!, то соцю-лопчт дан! засвщчують украй тривожну картину [10, с.10-11]:
- пробували алкоголь хоч раз у житп 45-85 % опитаних (залежио вщ в!ку О навчального закладу);
- серед юнаюв 15-16-роков вживали алкоголь до 13 лот — 25 %, а серед опитаних 11-12-р!чного вшу — 40 % (напрошуеться висновок про те, що вживания алкоголю «молодшае» приблизно на 15 %);
- щотижиеве споживання мiцних напоЧв серед 15-р!чних дОвчат О 13-р!чних юнаюв зросло больше нж у твтора рази; вина серед юнакОв — майже в 1,5-2,5 разу, серед дОвчат — 1,5-4 рази, пива — у 1,5-2,5 разу; отже, за остант чотири роки молодь стала бшьше пити;
- потижиево вживають пиво бшьше 1/2 опитаних 15-р!чних юнаков О бшьш 1/3 дОвчат того самого вшу; 30 % серед 13-р!чних юнаков О 15 % дОвчат; щодня О щотижня пили пиво 15 % шестикласников та бшьш шж 50 % першокурсников ПТУ (невипадково укра!'нсько громадсько оргашзацп та ЗМ1 фактично фОксу-ють у молодОжиому середовищ! так званий «пивний алкоголОзм»);
- були п'яними хоча б раз у житп 20 % шестикласников О майже 70 % першокурсников ПТУ; перебували у стан! сп'яшння до 10 разОв в!д 2 % шестикласников до майже 20 % першокурсников ПТУ;
- школи не втрачали контроль над собою черех вживання спиртного 65 % опитаних з числа жителОв села, менше 55 % з числа жителОв обласних центрОв.
Сощальт практики боротьби з алкоголОзмом О зловживаниям спиртовими напоями мають два напрями:
1) обмеження доступност спиртних напо!в, скорочения !х продажу О ви-робництва, щдвищения цш, жорсткост каральних заходОв за порушення за-борон О обмежень; крайнш варОант — це Осторичт спроби уведения «сухого закону» на територи деяких кра!'н (АиглОя, США, ФшляндОя, РосОя);
2) виховт заходи, спрямоват на зменшения потреби в алкоголО полшшен-ня соцюекономОчних умов життя, зростання духовност людей О загально! культури вживания мщних напо!'в, зважена шформащя про шкоду пияцтва та формування у населения безалкогольних стереотитв поведшки
На Грунт! сексуальних захворювань учен! розрОзияють деяко види девОант-но! поведшки: патолоячт девiацu у форм! рОзних сексуальних збочень, яко вивчають медицина О психОатрОя; непатолоячт сексуальт девiацu на Грунт статевих розладОв, що свОдчать про вщхилення у межах сталих норм та е предметом соцюлого-психолопчних, шод! кримшолопчних дослщжень (оскольки
включають вщхилення вщ сощальних, правових ! моральних норм у сексу-альнш поведшщ здорово! людини) [12, с. 9, 13]. Вид!ляють декшька груп сексуальних вщхилень:
— вщхилення в способах реалхзацп статево! пристрасп — садизм, мазох1зм;
— нетипов! вщхилення у форм! статево! пристрасп до омб свое! стал чи до близьких родич!в — гомосексуал1зм, лесбшство, кровозмiшення;
— порушення статевого самоусвщомлення — транссексуализм;
— вщхилення, пов'язан! з! змшою стереотитв статево--ролево! поведшки, — маскулШзащя, фемШзащя;
— дев!ацп у ставлент до об'екта сексуального задоволення — зоофшя, некрофшя, педофшя, фетишизм, ек^бщотзм тощо.
Безумовно, в аспект! забезпечення нормально! ди репродуктивно! функцп сощуму, пщвищення культури статевих стосунюв, особливо в юнацтва, значну роль вщирають психолопчний вплив дорослих, вщповщна до вжу осв!чешсть ! культурне виховання. Останшми роками сощологи фжсують ряд ризикових тенденцш у статевш поведшщ молод! [10, с. 84-87]:
- за остант 3-4 роки вш початку статевого життя у бшьшосп опитаних зменшився з 15 до 14 роюв; серед тих, хто почав статеве життя, бшьше юна-к!в, шж довчат (приблизно на 15-25 % залежно вщ вжу ! навчального закладу);
- найбшьше тих, хто мав власний досвщ статевого життя, серед 15-16-р!ч-них першокурсниюв ПТУ — майже 45 %; найменше — 10 % серед школяр!в;
- проте не користувалися презервативом пщ час останнього статевого контакту понад третини восьмикласниюв, 20 % десятикласниюв ! першокурс-ник!в ВНЗ, а також 15 % першокурсниюв ПТУ;
- пщ час останнього статевого контакту майже кожний третш уживав алкогольт напо! або наркотики.
Проститущя — форма дев!антно! поведшки, що означае практику статевих зносин поза шлюбом, здiйснюваних за матерiальну винагороду, що слугуе основним чи додатковим джерелом кошт!в для обраного способу життя. Основт види проституци (за суб'ектом): чолов!ча та жшоча, доросла та дитяча.
Сощологи вид!ляють також так! д!яльшст ознаки проституци:
- як роду занять — задоволення сексуальних потреб клхенпв;
- за характером — систематичт статев! зв'язки з р!зними особами без почуттевого потягу, спрямоват на задоволення статево! пристрасп кл!ента в будь-якш форм!;
- за мотивом занять — заздалегщь погоджена винагорода (грош!, матер!-альт цшносп), що е основними чи додатковими джерелами юнування пови [16].
Учен! нал!чують бшьш десятка вид!в повш: вокзальш — це в основному малолгтш пови, що зб!гли з родин алкоголтв тощо; вагонм та автомобшьн1 пови; так зван! «nлечовi» — жшки, що потшають рейсовий побут водив-дале-кобшниюв; «повтрят», сезонт, що вшжджають у л!тню пору п!дробити на 220
курорти; осш повп; пови^грантки; оргатзоват «ледi», що працюють за викликом, з охороною; елтт — вишукаш танщвнищ стриптиз-барОв, манекен-нищ, фотомодел!, поко'вки дорогих готелОв; експортт повп, як! працюють у зарубОжних тчних клубах, готелях, стриптиз-барах на розвагу гостей [17].
Ц дан! передумм свОдчать про нагальну потребу актуатзаци сощально-пра-вового вихования з ммейиих щнностей, щдвищення рол! шлюбу, ефективносп профшактично!' роботи !з запобОгання небажано!' ваптносп та шфекщй, що пе-редаються статевим шляхом, тощо. Зокрема, надважливим моментом у боротьбО з проститущею е не тОльки економОчт заходи з працевлаштування молодих жшок, юнаков, а й питания пошформованосп украшсько!' молод з проблеми походжен-ия, загроз О розповсюджения В1Л/ СН1Ду. За соцюлопчними ощнками:
- обОзнан щодо вОрусно!' природи В1Л/СН1ДУ майже 90 % опитаних молодих людей та лише 75 % знали, що В1Л-шфекщя передаеться через статевий контакт без презерватива, через стльне використання голки для ш'екцш, переливания кров!;
- 40 % думали, що шфОкуватися можиа через укуси комарОв; 20 % — через стльне куршня одте!' сигарети, пощлунки, користування спальною бОлизною, предметами особисто! гтени, 10 % — через стльне перебування в лазт;
- лише 1/2 опитаних знали, що статев! контакти з постшним партнером зменшують ризик шфОкування (20 % так не вважали); але 20 % першокурс-ниюв ВНЗ та 1/3 восьмикласников вОрять у можливють щеплення в!д В1Л-шфекцп;
- в теорп 75 % дОвчат О 80 % хлопщв вважають, що постшне користування презервативом захищае вОд заражения; але на практищ, за !'х визнанням, ризикували шфжуватися внаслщок статевого акту без презерватива 23-30 % опитаних (залежно в!д в!ку О типу навчального закладу) [10, с. 11-13].
АналОз показников пошформованосп О поведшки молод! щодо небезпеч-ност шфжування на В1Л показуе, що потреба в наданш дохщливо!' та пере-конливо!' шформацп, закршлення навичок безпечносп статевого життя лиша-еться вкрай актуальною. Враховуючи, що найбшьш значущим джерелом знань з ще!' проблеми визнан! викладач! (на думку 70 % респондентов), очевидно, що саме в школ!, ПТУ О ВНЗ дощльно активОзувати профшактичну роботу з на-дання знань про культуру статевих зносин та шляхи шфжування на В1Л О методи самозахисту.
Сощальний паразитизм вважаеться цинiчним, неправовим способом одержання нетрудових доходiв. Серед них — не тОльки злочинш ди, злодш-ство, а й одержання коштОв за допомогою азартних Огор, спекуляцш, протек-щошзму, корупцп та шших неправомОрних засобОв; використання з метою наживи мехатзмОв, матерОалОв, транспортних засобОв, житлово! площ!, пали-ва, сировини, що належать держав!; зрештою, вимагання додатково!' сплати за послуги обманним шляхом. Проте сл!д мати на уваз!, що ощнювання тих або шших джерел доходу залежить вОд сформованих у сустльств! моральних
i правових норм, характеру сустльно-полп'ичного ладу кра!ни. За умов ринку спекуляцш в сучаснш Укршт позитивно розцiнюeться владою i людьми, як бiзнесовий механiзм.
Нетрудовi доходи квалiфiкуються за двома ознаками: вщсутшсть власних трудових витрат; наявнiсть правово! заборони на одержання даного виду кошпв, послуг. Це важливi характеристики, без урахування яких неможливо адекватно оцшити ди людей. Зокрема, наявтсть правово'1 заборони дае змогу вiдрiзняти вщ нетрудових доходiв таю матерiальнi надходження, як одержання спадщини, грошей та шших ценностей як подарунку, вщсотюв за банкiвським депозитом, виграш у лотере! чи по облггащях, винагороди за здавання державi скарб1в тощо.
Жебрацтво — вид сощального паразитизму, означае систематичне ви-прохування в стороннiх осiб (з рiзних приводiв) грошей, продуктiв харчуван-ня, одягу та iн. У поеднанш з кримiнальними формами оргашзацп жебрацтво нинi у бiльшостi випадюв перетворилося на прибутковий злочинний бiзнес, який мае свою специфiчну структуру, вщповщн «ролЬ> i контролюеться зло-чинними авторитетами.
Бродяжництво — маргшальний спосiб життя, характерний для зубож1-лих, бездомних людей, маргiналiв, волоцюг, якi блукають без визначених цiлей i занять, живуть у чужих людей, вештаються з одного мiсця до шшого та постають пасивним джерелом кримшогенносп [18].
Висновки. Перiодичнi соцiологiчнi вимiрювання ситуацп з поширення девiацiй серед громадян i молодi, !х аналтичт результати е потужним чинником пщвищення ефективностi правовиховно! дiяльностi навчальних закладiв та впливу громадських установ. Завдяки цьому вищi i середнi заклади освiти Украши одержують iнформацiю з найбшьш гострих проблем, яю передумм слщ включати до змiсту програм i заходiв, що коригують поведiнковi вщхилення i вщповщно сприяють удосконаленню основних засобiв соцiального контролю.
Л1ТЕРАТУРА
1. Стратега економiчного i сощального розвитку Украши (2004-2015 роки) «Шляхом Свропейсько! штеграци» [Текст] / А. С. Гальчинський, В. М. Геець та ш.; Нац. in-т стратепч. дослiд., 1н-т екон. прогнозування НАН Украши. — К. : ГВЦ Держкомста-ту Украши, 2004; Формування здорового способу життя молодi: стан, проблеми та перспективи: Щорiчна доповщь Президентовi Укра!ни, Верховнгй Радi Укра!ни, Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни про становище молодi в УкраЩ (за тдсумками 2002 р.). [Текст] — К. : Украшський ш-т проблем им'! та молодi, 2003. — 250 с.
2. Дью!, Д. Моральт принципи в освiтi [Текст] / Д. Дью!; пер. з англ. М. Олшник. — Центр гумашт. дослiд. Львш. нац. ун-та iм. I.Франка. — Львiв : Лггопис; Освiта, 2001. — 30 с.
3. Гилинский, Я. И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других отклонений [Текст] / Я. И. Гилинский. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. — 520 с.
4. Социологическая энциклопедия [Текст] / общ. ред. А. Н. Данилова. — Минск. : «Бел Эн», 2003. — 384 с.
5. Геець, В. М. Суспшьство, держава, економжа: феноменологiя взаемодй та розвитку [Текст] / В. М. Геець. — К. : 1н-т екон.та прогнозув. НАН Укра1ни, 2009. — 863 с.; Людський розвиток в Украшг можливост та напрями сощальних швестицш [Текст] : кол. монографiя / за ред. Е. М. Шбаново1. — К. : 1н-т демографй та сощал. досль джень НАН Укра1ни, Держкомстат Украши, 2006. — 355 с.
6. Соцюлопя [Текст] : тдручник / за ред. М. П. Требша. — Х. : Право, 2010. — 224 с.
7. Девиантные процессы в обществе: социологический аспект изучения [Текст] / под ред. А. Н. Шилова. — М. : Изд-во МГУ, 1995. — С. 5-95; Гилинский Я. И. Девиант-ность, преступность, социальный контроль [Текст] : избр. ст. / Я. И. Гилинский. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. — 322 с.; Дмитриев, А. В. Конфликтология [Текст] /
A. В. Дмитриев. — М. : Гардарики, 2000. — С. 175-185; Шереги Ф. Социология девиации: прикладные исследования [Текст]/ Ф. Шереги. — М., 2004. — 344 с.; Социальные отклонения [Текст] : 2-е изд. / В. Н. Кудрявцев и др. — М. : Юрид. лит., 1989. — 368 с.; Кудрявцев, В. Н. Борьба мотивов в преступном поведении [Текст]/
B. Н. Кудрявцев. — М. : НОРМА, 2009. — 128 с.
8. Сорокин, П. А. Преступление и кара, подвиг и награда: Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали [Текст] / П. Сорокин. — СПб. : Изд-во Русского Христианского гуманитарного института, 1999. — 448 с.; Фуко, М. Интеллектуалы и власть: Избр. пол. ст., выступ., интервью. Ч. 2. [Текст] / М. Фуко ; пер. с фр. И. Окуневой. — М. : Праксис, 2005. — 318 с.
9. Герасина, Л. Н. Сущность общего понятия «насилие» в социолого-правовой, политологической и конфликтологической интерпретации [Текст] / Л. Н. Герасина // Проблеми боротьби з насильницькою злочиншстю в Украгш / НЮАУ — Х. : АПрН Украши, 2001. — С. 119-124.
10. Здоров'я та поведшков1 ор1ентацп учшвсько! молод1 [Текст] / О. М. Балаюрева, Н. О. Рингач, Р. Я. Левш та ш.; наук. ред. О. М. Балаюрева. — К. : Укр. ш-т соц. дослщж. 1м. О. Яременка, 2007. — 128 с.
11. Дюркгейм, Э. Самоубийство: Социологический этюд [Текст] / Э. Дюркгейм ; пер. с фр. — М. : Мысль, 1994. — 399 с.; Его же. Норма и патология [Текст] Э. Дюркгейм // Социология преступности. — М. : Прогресс, 1966. — С. 39-44; Осипова, Е. В. Социология Эмиля Дюркгейма [Текст] / Е. В. Осипова. — СПб. : Алетейя, 2001. — 330 с.
12. Павленок, П. Д. Социальная работа с лицами и группами девиантного поведения [Текст] : учеб. пособие / П. Д. Павленок, М. Я. Руднева. — М. : ИНФА-М, 2007. — 185 с.
13. Россия в цифрах — 2005 [Текст] : крат. стат. сб. / Федерал. служба гос. статистики : офиц. изд. — М. : Статистика России, 2005. — 477 с.
14. Вступ до стратепчного планування для формування навичок здорового способу життя [Текст] / Проект СС «Вдосконалення багатогалузевих тдходав до профшак-тики В1Л /СН1Д серед молод1 Укра1ни. Мшстерство освгги та науки Укра1ни». [Текст] — К., 2007. — 120 с.; The 1999 ESPAD Report / Alcohol and other drug use among students in 30 European countries [Текст] / B. Hibell, B. Andersson, S/Ahlstrom, O. Balakireva. T. Bjarnason, A. Kokkevi, M. Morgan / The Swedish Counsil for Information on Alcohol and Other drugs (CAN), The Pompidou Group at the Counsil of Europe, Stockholm, 2000. — 362 p.
15. Здоровье молодых людей и окружающая их среда [Текст] / Исследование «Поведение детей школьного возраста в отношении здоров'я (HBSC)»: результаты международного обследования 2001/2002 гг. [Текст] / под ред. С. Currie, С. Roberts, R. Morgan и др. — Евр. регион. бюро Всемир. орг. здравоохранения. — Копенгаген. — 2007. — 254 с. (на рус. и англ. яз). — 254 с.
16. Голосенко, И. А. Социологические исследования проституции в России: история и современное состояние вопроса [Текст] / И. А. Голосенко, С. И. Голод. — СПб. : Петрополис, 1998. — 128 с.
17. Меренков А. В. Социальный портрет современной проститутки [Текст] / А. В. Меренков, М. Н. Никитина // Социолог. исслед. — 2000. — № 5. — С. 47-51.
18. Лиходей О. А. Профессиональное нищенство и бродяжничество как социальный феномен российского общества [Текст] / О. А. Лиходей. — СПб., 2004. — 255 с.
ПРОБЛЕМЫ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ СОЦИОЛОГИЧЕСКОГО ИЗМЕРЕНИЯ
Герасина Л. Н.
Осуществлен социологический дискурс проблем природы и форм проявления де-виантного поведения в социальном пространстве, определены правовоспитательные методы коррекции этого явления.
Ключевые слова: девиантное поведение, механизм и формы социальных отклонений, правовое воспитание.
PROBLEMS OF DEVIATION CONDUCT IN CONTEXT OF SOCIOLOGICAL MEASURING
Gerasina L. M.
Sociological discussion of problems about nature and forms of exposure of deviation conduct in social space is carried out, and the legal-education methods of correction of this phenomenon are certain.
Key words: deviation conduct, mechanism and forms of social rejections, law education.
УДК 316.733
Г. П. Сукачова, кандидат педагопчних наук
ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЕТН1ЧНО1 САМОЩЕНТИФ1КАЩ1 НАСЕЛЕННЯ СУЧАСНО1 УКРА1НИ
Розглянуто особливостi формування еттчноГ самоiдентифiкацii населення су-часноГ УкраГни. Наведено низку чинниюв, що безпосередньо впливають на характер i умови протжання вiдповiдних процеЫв.
Ключов1 слова: еттчна самоiдентифiкацiя, нащональна iдентифiкацiя, само-свiдомiсть, еттчна культура, етнос, нащя.
224 © Сукачова Г. П., 2011
