CC BY
31
УДК 616.98:578.828-036:159.9.019:616.89-008.1
Клшжо-психопатолопчш та психолопчш особливост поведшки при непсихотичних психiчних розладах у хворих на В1Л (огляд лггератури)
Спiрiна I. Д., Рокутов С. В., Гненна О. М., Лазаренко А. М.
Державний заклад «Днтропетровська медична академ1я МШстерства охорони здоров'я Украгни»
Аналiзуються сучасн точки зору щодо проблеми деструктивно! поведЫки при непсихотичних психiчних розладах у хворих на В1Л. Обговорюються поняття: поведiнка, деструктивнi форми поведЫки, поведiнковi порушення при непсихотичних психiчних розладах у ВIЛ-iнфiкованих, кпУко-психопатолопчы особливостi психiчних розладiв непси-хотичного репстру у ВIЛ-iнфiкованих та поведiнковi патерни, що супроводжують !х. Наведен сучаснi результати до-слiджень динамки захворюваност на ВIЛ-iнфекцiю та розповсюдженють психiчних розладiв серед людей, яга живуть з дiагнозом В1Л. Видтеы провiднi поведiнковi порушення серед ВШчнфкованих, що сприяють поширенню та розпо-всюдженню В1Л серед рiзних верств населення. Обфунтовуеться актуальнiсть поглиблення дослщжень стосовно ме-ханiзмiв формування поведЫкових порушень у залежностi вiд непсихотичного психiчного розладу у ВIЛ-iнфiкованих.
КлючовI слова: ВIЛ-iнфiкований, деструктивна поведЫка, непсихотичний психiчний розлад.
Усучаснiй науковш лiтературi пiд термiном повед1нка розушють рiзновид людсько! д> яльностi, що забезпечуе зв'язок людини iз сере-довищем i проявляеться у зовшшнш активностi та опосередкованим внутрiшнiм вмютом [1]:
- зовнiшня активнiсть реалiзуеться у виглядi руху, дiй, вчинюв, висловлювань, вегетативних реакцiй;
- внутршня активнiсть характеризуеться мо-тивацiею, когштивною переробкою шформаци, емоцiями, почуттями, психофiзичним станом та процесом саморегуляци, звичками.
Поведшков1 прояви пов'язаш з умовами со-щального середовища, конкретними ситуац1ями, особистютю та можуть бути порушеш тд зовшш-шм впливом. Багатьма авторами зазначаеться, що до розвитку непсихотичних псих1чних розлад1в, що супроводжуються розвитком деструктивно! поведшки, призводять [1, 2, 5, 7, 12, 15, 17, 22, 25, 26]:
- наявнють сощально значущих захворю-вань, таких як В1Л, гепатит, туберкульоз;
- високий рiвень напруженосп у будь-якiй сферi життя;
- змши полгтично! структури суспiльства;
- сощальш конфлiкти;
- швидкий темп життя;
- шформацшне перевантаження;
- штерперсональш та м1жперсональш конфлшти;
- вiйськовi ди.
Таким чином, поведiнковi прояви залежать вщ псих1чного стану людини, И внутршшх пе-реживань, вольово! сфери, що формуе мотива-цiю дiй та систему вчинюв.
Поведiнковi порушення формуються у результат змш провiдних корелят стану психiч-ного благополуччя та супроводжуються вщхи-ленням вiд загальноприйнятих норм i встанов-лених стандартiв (моральних, соцiальних, юри-дичних); соцiальна значимють цих процесiв не викликае сумнiвiв [1, 3-5].
Велика розповсюдженiсть деструктивно! поведшки серед хворих на В1Л е одшею з глобаль-них проблем сьогодення, що несе загрозу розвитку людства. Ешде1шя ВIЛ-iнфекцi! у багатьох кра!нах св^ невпинно поширюеться, охоплюю-чи новi прошарки населення [6]. В Укра!ш ешде-мiя В1Л-шфекци почала стрiмко поширюватись з 1997 р. та продовжуе прогресувати, охоплюю-чи вс адмiнiстративнi територп кра!ни [6, 7].
Сьогодш бiльшiсть випадкiв iнфiкування В1Л в Укра!ш рееструються у молодих людей вiд 15 до 30 роюв. Усього з 1987 р. в Укра!ш офiцiйно зареестрований 312091 новий випадок В1Л-шфекци; вiд СН1Ду померла 44221 люди-на. За оцшками Мiжнародно! оргашзацп працi, 80 % В1Л-шфшованих громадян, якi прожива-ють в кра!нах колишнього СНД, належать до працездатного населення, 75 % - молодшi 30
роюв. За даними Центру громадського здоров'я МОЗ Укра!ни, за десять мюящв 2017 р. кшьюсть нових випадкiв виросла на 10,1 % у порiвняннi з аналопчним перiодом 2016 р. [6].
У сучаснш лiтературi дослiджено гендер-ну специфшу розповсюдження захворюван-ня, оскшьки сьогоднi в Укра!ш кiлькiсть В1Л-iнфiкованих чоловiкiв i жшок майже зрiвнялася. Протягом 2014 р. частка чоловшв у структурi нових випадюв В1Л-шфекцп становила 55,3 %, жшок - 44,7 %. Описанi провщш прояви ген-дерних особливостей поведшки [8]:
- вибiр бiльш вшьного стилю поведiнки в силу економiчних, бiологiчних та психоемоцш-них причин;
- сексуальне насильство, яке тдвищуе в> рогiднiсть ураження ВIЛ-iнфекцieю та шшими iнфекцiями, якi передаються статевим шляхом;
- приховування ВIЛ-iнфiкованими чоловша-ми свого В1Л-позитивного статусу.
& М. РпуЬу1а et а1 [9] дослщили залежнiсть вiд вживання алкоголю та незахищених сексу-альних вщносин серед ВIЛ-iнфiкованих.
Статистичш даш Укра!нського центра контролю за сощально небезпечними хворобами МОЗ Укра!ни / В1Л-шфекцш в Укра!ш демонструють, що жшки зазвичай шфкуються у бшьш ранньому в1ц1 иоршняно з чоловжами; так, у 2012 р. в Укра!ш [6]:
- у вшово! групи 15-24 рокiв жiнки станови-ли 75 %, чоловiки - 25 %;
- у вшовш груш 25-49 рошв переважали чо-ловiки - 60 %; жшки становили 40 %;
- у вщ 50 рошв i старше чоловши становили 56, 4 %, жiнки - 43,6 %.
Дослiдження наголошують на тому, що чо-ловiки мають особливий стиль поведшки, що проявляешься:
- у вигщщ масковано! тривоги за свое май-бутне;
- невпевненiстю у собц
- пригнiченiстю та надмiрною агресившстю;
- байдужим ставленням до власного здоров'я;
- нехтуванням рекомендацiями медичних пра-цiвникiв.
Гендерною особливiстю поведшки В1Л-iнфiкованого чоловiка також е:
- частше приховування вiд статевих партне-рiв факту власно! шфшованостц
- тиск на партнера при домаганш iнтимних стосункiв;
- нерегулярне використання засобiв захисту вiд шфшування В1Л та iнших iнфекцiй, яш передаються статевим шляхом.
Подiбна поведiнка загрозлива для представ-нишв обох статей, проте бiльш небезпечна для жшок, яш уразливiшi до шф^вання В1Л статевим шляхом внаслщок фiзiологiчних особливостей [8, 9]. Вище перераховаш данi свщчать
про формування поведiнкових порушень серед В1Л-шфшованих людей, що виникають внасл> док порушення вольового процесу та наявшсть деструктивного рiвня тривоги.
Також викликае штерес особливостi пси-хiчного стану, поведiнки та сексуально! реат-заци ВIЛ-iнфiкованих осiб та !х партнерiв. У результатi дослiджень та за даними системно-структурного анатзу обстежених, виявлено рiзнi за мехашзмом виникнення та клiнiчними проявами порушення сексуально! реатзаци, в яких один iз партнерiв iнфiкований В1Л. У гетеросексуально! партнерсько! пари, незалежно вщ того, чоловiк або дружина е шфшованими, у ге-незi розвитку деформацi! сексуально! взаемодi! провщна деструктивна роль належить викрив-ленню партнерських вщносин та соматичним наслщкам iнфiкування В1Л. У гомосексуальних партнерських пар генез сексуальних проблем е бшьш складним; !х основу складають:
- внутршньоособистюний конфлшт, обумовле-ний стигматизованою сексуальною шентичшстю, амб1валентшстю самощентифтаци та посилений трактуванням факту шф1кування як наслшку особливостей психосексуально! ор1ентаци;
- соцiокультурна iнконгруентнiсть власних та суспiльних уявлень, -
а також весь спектр соматичних проблем, що виникають за наявност В1Л [10].
Вiдомо, що ВIЛ-iнфекцiя прямо та опосеред-ковано провокуе розвиток психiчних розладiв -внаслiдок [16, 17]:
- реагування на хворобу;
- необхшност дотримуватись довготривало-го л^вання, що пролонгуе захворювання;
- розвитку оргашчних уражень головного мозку.
Сучасш дослiдження переконливо свiдчать, що психiчнi захворювання у ВIЛ-iнфiкованих проявляються часпше, нiж серед населення у цшому. Серед психiчних порушень при В1Л-iнфiкуваннi видiляють розлади [13, 15, 16]:
- пов'язаш з реакщею особистостi на факт захворювання на В1Л/СН1Д;
- що виникають, як результат оргашчного ураження головного мозку.
Значна кшьюсть дослщжень присвячена ви-вченню психiчних розладiв непсихотичного рiвня, що спостерiгаються у ВIЛ-iнфiкованих та представлеш трьома основними групами порушень [13, 15-17]:
- психогенно-реактивними;
- екзогенно-оргашчними;
- особистюними.
Багато дослiдникiв вважають, що шфшуван-ня В1Л е важкою психолопчною травмою, адже супроводжуеться, у першу чергу, страхом стиг-матизаци (вилучення особистостi з широкого
1-4 2017
сощального визнання) i подальшо! дискрим> нацп (обмеження прав i обов'язкiв), що при-зводить до дезадаптацi!, що, у свою чергу, може супроводжуватись девiантною поведiнкою [8, 13-15, 17]. Деяш авторi вважають, що стигми, пов'язаш з В1Л/СН1Дом, е перешкодою для бо-ротьби з поширенням захворювання [18]. Еш-демiя В1Л/СН1Ду - це епiдемiя трьох лих:
- ВЫ-шфекцп;
- СН1Ду (як термшально! стадi! ВIЛ-iнфекцi!);
- стигм, дискримшацй та вiдчуження.
До наслщшв стигм, якi спостерiгаемо в Укра-!нi, вiдносять [8]:
- сощальну iзоляцiю;
- обмеження у правах i доступу до допомоги;
- вторинш стигми (стигматизацiя оточуючих).
Отже, о^м особистiсно! реакцi! на факт ш-
фiкування невилiковним захворюванням, люди-на з ВIЛ-iнфекцiею стикаеться з стигматизащю, що у поеднаннi призводить до розладiв адапта-цi! та може проявлятися у виглядi [11-15]:
- афективних розладiв:
1) депресивний синдром;
2) манiакальний синдром;
- невротичних розладiв:
1) конверсiйнi розлади;
2) шохондричний синдром;
3) сенестопатичний синдром;
4) астеноневротичний синдром;
5) тривожш розлади.
Також видiляють особливий стиль поведшки серед людей з В1Л-шфекщею, такий як самостиг-матизацiя, або «внутршня» стигма, що, на вщ-мiну вiд «зовшшньо!» стигми, передушм зачiпае почуття власно! гiдностi окремо! людини. Стигма i дискримiнацiя, пов'язаш з В1Л/СН1Дом, чинять сильний психолопчний вплив на самосвiдомiсть людей, як живуть В1Л, викликаючи в них депре-сiю, занижену самооцiнку i вiдчай. Це пiдривае i виснажуе сили людей, якi живуть з В1Л, нерiдко змушуе !х звинувачувати самих себе у тому, що вони опинилися у такому скрутному становищi. До поведiнкових проявiв внутршньо! стигмати-зацп вiдносять [8, 18, 20, 22, 27]:
- вщчуття власно! провини;
- занижена самооцшка, сором;
- звинувачення iнших, вшчуття необхщност покарання;
- бажання вчинити самогубство.
За даними спостережень, найбшьш пошире-ним непсихотичним психiчним розладом серед ВЫ-шфшованих хворих е депресiя та депре-сивнi симптоми, що спостер^аються у 15-40 % пацiентiв. Вiрогiднiсть розвитку депресивного розладу у ВШ-шфшованих пацiентiв у два рази вища, шж у загальнiй популяцi! [19, 20]. Виявле-но, що депресивш розлади у поеднаннi з пережи-ванням чергових проблем, пов'язаних з перебь
гом ВЫ-шфекцп, супроводжувались у обстеже-них пацiентiв зниженим вщчуттям самоцiнностi, пасивнiстю перед лицем сво!х проблем, безсил-лям, безнадiею, перекладанням вiдповiдальностi за сво! негаразди на В1Л [20]. Таким чином, видь лено залежнiсть показникiв депресивностi та реактивно! тривожност вiд гостроти процесу адап-тацi! до специфiчних ВIЛ-стресорiв, що прямо впливае на мотивацда поведiнкових порушень.
Окр1м цього, повед1нков1 порушення у В1Л-шфшованих можуть ускладнюватись патолопч-ною тривогою, що штотно порушуе яюсть життя людини, професшну та трудову д1яльнють, !нваль дизуе !!; тривожш розлади характеризуются [21]:
- гетерогеннiстю ктшчних проявiв;
- тенденцiею до хрошзацп перебiгу;
- формуванням коморбiдних сташв з депре-сивними та соматоформними розладами.
За даними дослшжень, для 70 % В1Л-шфшованих характерна особистiсна тривож-нiсть, що характеризуе специфiчнiсть преморбi-ду даного контингенту хворих та проявляеться у специфiчностi сприйняття оточуючих, пiдвищуе iмовiрнiсть розвитку тривожних розладiв [22].
Особливу увагу привертае саморуйн1вна (ауто-агресивна) повед1нка серед В1Л-шфшованих, що перш за все е актуальною морально-етичною та медико-соц1альною проблемою. Низкою досл1-джень вид1лено наявн1сть зв'язку м1ж соматичною патолог1ею та агресивною повед1нкою [23, 24]. Були проведен! науков1 роботи, що п1дтверджуе мультифакторну природу антив1тальних тенден-ц1й у поведшш В1Л-1нф1кованих, указуючи на те, що не тшьки депрес1я е важливим фактором, що веде до сущидально! повед1нки, але й [12, 25]:
- порушення сну (а саме термшальна шсомшя);
- стушнь особистiсно! ворожнечi (негативнi почуття i негативнi оцiнки людей i подш);
- тривожнi розлади.
У зв'язку з розвитком i розповсюдженням ви-сокоактивно! антиретровiрусно! терапi!, хворi на В1Л/СН1Д у даний час живуть довше, шж ра-нiше; але, незважаючи на цей факт, встановлено, що В1Л/СН1Д е достовiрним фактором ризику розвитку су!циду, рiвень якого у 7,4 разу вищий у В1Л-шфшованих, шж серед iнших груп на-селення. Дослiдження демонструють, що у 2740 % В1Л-шфшованих виявленi су!цидальнi iде!.
На думку одних дослщнишв, iснуе два кри-тичних перiоди появи су!цидiв:
- перший критичний перiод - це першi 6 мiся-цiв шсля встановлення факту ВIЛ-iнфiкування;
- другий критичний перюд - приеднання опортунютичних iнфекцiй та виявлення дiагно-зу СШД;
на користь цих даних свiдчить, що пiк су!ци-дальних намiрiв i спроб припадае приблизно на перюд через 1-2 роки шсля постановки дiагнозу
ВЫ-шфекцп [16].
На думку шших дослiдникiв, виникнення антивiтальних тенденцн не залежить вiд ходу i стадн захворювання. Стигматизацiя та дискри-мiнацiя ВIЛ-iнфiкованих посилюють психiчнi розлади непсихотичного регiстру i тдвищу-ють ризик розвитку су!цидiв. Опортунiстичнi шфекцн, тяжкiсть соматичного стану, В1Л-асоцшована деменцiя можуть сприяти реалiза-цн су!цидально! поведiнки [25, 26].
Важливо зауважити, що в сощально-психо-лопчному ракурсi ВIЛ-iнфекцiю характеризу-ють як патолопю поведiнки, оскiльки у бшь-шостi випадкiв доведений чiткий взаемозв'язок мiж хворобою та поведiнкою [27]. Були проведет дослщження, у результат яких були вияв-леш соцiально-психологiчнi особливостi ВЫ-iнфiкованих:
-- сощальна пасивнiсть;
- замкнутiсть;
- конфл^нють;
- агресивнiсть;
- необгрунтоваш лiдерськi устремлiння;
- високий рiвень особистюно! та ситуацшно! тривожностi;
- переймання недостатньо! цiнностi власно! особистоси.
Хворi на ВIЛ переважно використовують вщ-хiд вiд проблеми, що вщдзеркалюе схильнiсть до уявним прагненням, а також поведiнковим праг-ненням, що спрямованi на уникнення або втечу вщ !х вирiшення. Це призводить до високого рiв-ня напруженостi i збiльшуе ризик виникнення порушень психiчно! адаптацi! i соцiалiзацi! серед даного контингенту. Емоцiйне самопочуття ВЫ-позитивних осiб, що виявляеться в емоцiйному дискомфортi, а також низьким ступенем задово-леностi: вщносинами з оточуючими, соцiальним статусом, реалiзацiею основних потреб, само-реалiзацiею, - вимагае не менш серйозно! уваги, шж фiзичне [22]. Вище перераховаш особливос-тi людей з ВЫ формують специфiчнi поведiнковi порушення, що мають деструктивш тенденцi! та проявляються широким спектром:
- вербальною та фiзичною агресiею;
- стереотипiзацiею;
- рипдшстю;
- неадекватнiстю соцiальних оцшок;
- скоенням протиправних, кримiнальних дш;
- саморуйнiвною поведiнкою;
- ворожютю до оточуючих.
Виявленi предиктори дитячо-шдл^ково-юнацького вiку, що сприяють розвитку розладiв непсихотичного рiвня [17, 28, 29]:
- виховання у неповних i прийомних сiм'ях;
- патолопчний тип виховання:
1) гiпо- або гшерошка;
2) фiзична та/або емоцшна депривацiя;
3) алкогольна, наркотична залежносп одного або обох батьюв;
4) фiзичне та сексуальне насильство.
Видшено двi групи ризику розвитку психiч-
них розладiв [16]:
- перша група включае оаб, як мають позитив-ну реакцш на ВЫ, але без ознак захворювання;
- друга група включае ошб з особливим жит-тевим стилем (вживання iн'екцiйних наркоти-кiв, безладш статевi зв'язки).
У осiб першо! групи ризику психогеннi розлади зустрiчаються набагато частiше та прояв-ляеться:
- у виглядi астенiчного синдрому, масковано! депресi!, невротично! симптоматики;
- повною зосереджешстю на думках про мож-ливе захворювання на СНЩ;
при цьому багатьма авторами наголошуеться на складностi виявлення гнiву, розпачу, сущи-дальних думок та намiрiв серед пащенпв пер-шо! групи ризику.
На вщмшу вiд першо! групи, iнфiкованi дру-го! групи ризику, навпаки, вщкрито проявляють антисоцiальнi тенденцi!, здатнi до епiзодiв на-сильства, прагнучи до збшьшення сво!х сексу-альних зв'язюв або до передачi ВIЛ/СНIДу ш-шим шляхом. Для них також характерний стан апатично!, тривожно!, тужливо! депресi! з час-тими щеями самозвинувачення, су!цидальними думками. Описаний розвиток реактивних пси-хотичних станiв широкого дiапазону: вiд психо-логiчно! дезоргашзацн i афективних, когнiтив-них, особистюних розладiв до iстеричних, iпо-хондричних i парано!дних психозiв [16]. Серед ВЫ-шфшованих друго! групи основний контингент складають особи, що схильш та праг-нуть до асощального способу життя, вживання наркотичних речовин, часто! змши сексуальних партнерiв, кримшальних дiй.
Незважаючи на багаторiчну тенденщю до зниження, актуальнiсть парентерального шляху передачi при iн'екцiйному введеннi наркотичних препарапв в Укра!нi залишаеться високою -22 % у 2017 р. Споживачi ш'екцшних наркоти-кiв е соцiальною групою, яка все ще залишаеться найбшьш вразливою як середовище, де активно розповсюджуеться ВЫ. Це шдтримуе розвиток ешдемп i не дозволяе взяти !! пiд повний контроль [6]. У ВЫ-шфшованих споживачiв iн'екцiйних наркотик1в часто (35-50 %) дiагностуються су-путш психiчнi розлади. Серед вкрай рiзнома-нiтних психiчних порушень, що вщзначаються у ВIЛ-iнфiкованих споживачiв iн'екцiйних нар-котикiв, провiдне мiсце посiдають депресивш синдроми. Масштабне скринiнгове дослiдження виявило, що протягом останнього року:
- бшьше 30 % ВIЛ-позитивних спожива-чiв iн'екцiйних наркотикiв вiдмiтили у себе
1-4 2017
симптоми депреси; вони можуть бути проявом машакально-депресивного психозу (так зваш велик депреси, циклотимп) або бути обумовле-ними вщмшою опiо!дiв (ангедонiя в ото!дних наркозалежних);
- друге мiсце посщають тривожнi розлади: пацiенти вiдчувають немотивовану тривогу, об-сесивнi думки, фобп.
На цьому тлi бувае важко встановити продук-тивний стосовно оргашзацп лiкування контакт [30].
Крiм реакцп на факт захворювання (реактив-ш психози), видiляють психiчнi захворювання як результат оргашчного ураження головного мозку нейротоксичним по природi вiрусом iмунодефi-циту людини; данi розлади проявляються [16]:
- у виглядi когштивних порушень (комплекс ВIЛ-асоцiйована деменцiя, ВЫ-асоцшований малий когнiтивно-руховий розлад);
- у поведшкових або псих1чних симптомах (машя, психоз).
Провiдними при органiчному ураженш головного мозку залишаються афективш пору-шення, серед яких переважають тривога i депре-сiя; часто саме з приводу депресивних порушень хворi зверталися до псих1атрично! установи, де у них вперше виявляють ВЫ-шфекцда [31].
Вважають, що в основi схильностi або шдви-щено! уразливостi психiки до порушень лежать генетичш та психосоцiальнi чинники. У зв'язку з цим, ВIЛ, будучи патогенним для центрально! нервово! системи, може спровокувати психоз у схильних до нього осiб. Необхвдно брати до ува-ги, що у шфшованих ВIЛ причиною гострого психозу екзогенно! природи з вираженими га-люцинацiями i маренням у ктшчнш картинi можуть бути опортушстичш iнфекцi!, зокрема [16]:
- токсоплазмоз;
- прогресуюча мультифокальна лейкоенцефа-лопатiя;
- цитомегаловiрусна енцефалопатiя i рiзнi мiкози;
- новоутворення головного мозку ^мфома);
- ВЫ-енцефалопапя, -
а також метаболiчнi порушення або лшар-ськi препарати i !х взаемодi!.
Було оцшено вiдсоткове спiввiдношення рiз-них титв психiчних розладiв у ВIЛ-iнфiкованих, що коливаеться у вельми широких межах у рiз-них дослiдженнях; це автори частково поясню-ють часовими вщмшностями у розповсюдженнi ВIЛ у рiзних кра!нах, а вiдповiдно, рiзною кшь-кiстю пацiентiв на раншх та бiльш пiзнiх стадь ях шфекцп, рiзним темпом виходу ВЫ за межi маргiнальних соцiальних груп [11]. Вищезазна-чений факт дае тдстави вважати, що, за рахунок полiморфiзму клiнiко-психопатологiчних осо-
бливостей непсихотичних психiчних розладiв серед ВIЛ-iнфiкованих, формуеться особливий стиль поведiнки серед даного контингенту, що ускладнюе дiагностику псих1чних порушень.
На сьогоднiшнiй день в Укра!ш багатьма привертаеться увага питанню своечасного вияв-лення психiчних розладiв з наступними корек-цiйними, реабштацшними та профiлактичними заходами серед пащенпв з психосоматичними та соматопсихiчними розладами. Авторами на-голошуеться на створенш мультидисциплшар-но! моделi психiатрично! допомоги, комплексного тдходу до !! надання [7, 11, 32].
Вищезазначеш факти дають пiдставу вважати, що депресивш стани, хронiчний стрес вщ наявностi невилiковного захворювання, вну-трiшньосiмейнi, iнтерперсональнi та соцiальнi проблеми, вщсутшсть здорового способу жит-тя та низький рiвень виявлення непсихотичних психiчних розладiв несприятливо позначаються на сташ iмунно! системи, будучи компонентами деструктивно! поведшки, що у свою чергу при-зводить до несприятливого епiдемiологiчного становища щодо ВIЛ/СНIД в Укра!ш [7, 16, 17]. Щ факти мають пряме вiдношення до проблеми даного шфекщйного захворювання. До^дження останнiх п'ятнадцяти рок1в довели, що важю жит-тевi стреси несприятливо впливають на здоров'я ВIЛ-iнфiкованих, майже у 4 рази збiльшуючи ймовiрнiсть прискореного розвитку СНIДу.
Таким чином, за останш роки накопичено зна-чний обсяг даних, що вказуе на переважаючу роль розладiв вольового процесу внаслiдок порушення мотивацiйно! сфери при непсихотичних псжтч-них розладах у хворих на ВIЛ/СНIД. У той же час бракуе роб^ з дослiдження розвитку деструктивно! поведiнки у залежностi вiд психопатолопч-но! симптоматики та стадi! захворювання у ВЫ-iнфiкованих пацiентiв. Зокрема вщсутнш аналiз структури формування поведiнкових порушень, не в повнiй мiрi вивчен1 впливи на не! рiзних чин-ник1в (таких як стать, вш, соцiальний статус, осо-бливосл характеру). Недостатньо розробленими залишаються принципи корекцi! та профiлактики психiчних розладiв непсихотичного регiстру, що супроводжуються деструктивною поведшкою у хворих, якi страждають на ВЫ/СНЩ.
Вищенаведене дозволяе вважати, що вивчен-ня особливостей мотивацп психопатологiчно! агресi! з метою поглиблення розумшня меха-нiзму формування поведшкових порушень при непсихотичних психiчних розладах у хворих на ВЫ е актуальним i своечасним та може скласти тдгрунтя для застосування комплексного тдходу при розробщ дiагностичних, корекцiйних та профiлактичних заходiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Журба А. Н. Аналiз понятшного конструкту «особистюш деструкцп» в науковiй лтера-Typi. Органiзацiйна психологiя. EKOHOMi4-на психолопя. Соцiальна психологiя. 2015. № 43. - С. 107 - 110.
2. Марута Н. О., Панько Т. В., Федченко В. Ю.
Особливосп дiагностики тривоги при невро-тичних розладах. Експериментальна i ктшч-на медицина. 2015. № 3 (68). С. 101 - 106.
3. КовальчукМ. А., Тарханова И. Ю. Девиантное
поведение: профилактика, коррекция, реабилитация [пособие]. М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2010. 286 с. Ковальчук М., Тарханова И. Девиантное поведение: реабилитация, коррекция, профилактика. Litres. 2017. C.2217.
4. Гарасимов Т. З. Девiантна поведшка особис-тосп причини та шляхи попередження. Форум права. 2015. № 4. С. 46 - 55.
5. Акажанова А. Т. Девиантное поведение и классификация их основных видов. Вестник КазНУ. Серия психологии и социологии. 2014. № 3. С. 14 - 27.
6. ВШ-тфекщя в Укра!ш. 2017. № 48. 39 с.
7. Ф1щенко Ю. I., Вгевський А. М., Мельник В. М. та т. Ешдемюлопчш та оргашзацшш ас-пекти надання штегровано! медично! допо-моги хворим на В1Л/СН1Д, туберкульоз, ш-фекцшний гепатит та наркотичну залежнють в Укра!ш. Укра!нський пульмонолопчний журнал. 2013. № 3. С. 34 - 46.
8. Гойда Н. Г., Сщенко О. Г. Гендерш аспекти у державнш полчищ протидп В1Л-шфекцп / СН1Ду в Укра!ш. Укра!нський медичний ча-сопис. 2016. № 4 (414). С. 1 - 4.
9. Przybyla S. M., Krawiec G., Godleski S. A., Crane C. A. Meta-analysis of alcohol and sero-discordant condomless sex among people living with HIV. Archives of sex behavior. 2017. doi: 10.1007/s10508-017-1050-1
10. Габрель Р. Т., МарковаМ. В. Особливосп пси-хiчного стану та сексуально! pеалiзацi! В1Л-шфшованих ошб та !х паpтнеpiв у контекстi психосоцiально! оpieнтацi! та життeдiяльнос-тi партнерсько! пари. Мiжнаpодний невроло-гiчний журнал. 2013. № 6 (60). С. 147 - 151.
11. Пшук Н. Г., Кирилюк Н. П., Стукан Л. В. Клшшо-патолопчш особливосп В1Л-шфшованих пашенпв. Аpхiв психiатpi!. 2012. Т. 18, № 3. С. 29 - 33.
12. Марута Н. О., Нжанорова Ю. В. Су!цидаль-на поведшка у хворих на тривожш розлади. Укра!нський вюник психоневрологи. 2014. Т. 22, № 2. С. 10 - 15.
13. Сыропятов О. Г., Дзеружинская Н. А., Сол-даткин В. А., Крылов В. И., Перехов А. Я.
Психические и поведенческие расстройства при ВИЧ-инфекции и СПИДе: Учебное пособие. К., 2013. 354 с.
14. Халезова Н. Б., Незнанов Н. Г., Беляков Н. А. ВИЧ-инфекция и психические расстройства: современный взгляд на проблему. Медицинский психологический журнал. 2014. № 3. С. 14 - 32.
15. Хритинин Д. Ф., Новиков В. В. Систематика и особенности развития психических расстройств у больных с ВИЧ-инфекцией. Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. 2016. Т. 116, № 5. С. 19 - 22.
16. Кадочников Д. С., Полянский Д. А., Калинин В. В., Минаева П. В. Классифицирующие критерии оценки тяжести вреда в случае развития психического расстройства при заражении ВИЧ-инфекцией. Судебно-медицинская экспертиза. 2017. № 1. С. 8 - 12.
17. Рыбалко В. О., Ясникова Е. Е., Аитов К. А. Распространенность и особенности непсихотических психических расстройств у ВИЧ-инфицированних, получающих высокоактивную антиретровирусную терапию в стационарных условиях. Социальная и клиническая психиатрия. 2015. Т. 25, № 2. С. 40 - 44.
18. Демченко I. Л., Артюр О. Р., Суадко Т. I. та т. Показник piвня стигми ЛЖВ - 1ндекс Стигми : Аналгтичний зв^ за результатами дослщження. К. : Вид-во ВБО «Всеукра!н-ська мережа ЛЖВ», 2014. 95 с.
19. Schade A., van Grootheest G., Smit J. H. HIV-infected mental health patients: characteristics and comparison with hiv-infected patients from the general population and non-infected mental health patients. BMC Psychiatry. 2013. Vol. 13, No. 1. Р. 1-10.
20. Кирилюк Н. П. Роль специфiчних для В1Л-шфшованих пащенпв стpесоpiв у психоге-незi депресп. Укра!нський вюник психоневрологи. 2017. № 1. С. 123 - 124.
21. Марута Н. О., Панько Т. В., Федченко В. Ю. Особливосп дiагностики тривоги при невро-тичних розладах. Експериментальна i ктшч-на медицина. 2015. № 3. С. 101 - 106.
22. Кудрич Л. А., Брызгин М. Б., Ефремова Е. Н. Социально-психологические особенности ВИЧ-инфицированных людей. Современные исследования современных проблем (электронный журнал). 2015. № 11. С. 10 - 24.
23. Романов О. П., Хаустова О. О. Су!цид: су-часш шдходи до профшактики. Лши Укра!-ни. 2013. № 1. С. 89 - 94.
24. Войтко В. Характерш особливосп су!циду та су-!цидально! поведшки: [навчально-методичний пошбник]. Кропивницький: КЗ «КО1ППО м. Василя Сухомлинського», 2016. 44 с.
25. Жабенко Н. Ю. Суицидальное поведение и ВИЧ-инфекция. Шки Украши. 2011. № 4. С. 45 - 47.
26. Bailey К. L., Patel T. C., Avenido J. [et al ]. Suicide: current trends. Journal of National Medical Association. 2011. Vol. 103, No 7. P. 614 - 617.
27. Воронин М. Н. Психологические особенности ВИЧ-инфицированных осужденных. Личность в меняющемся мире: здоровье, адаптация, развитие. 2014. № 3 (6). С. 68 - 75.
28. Профтактика В1Л та ризиковано! поведш-ки серед неповнолгтшх, яю перебувають у конфл1кп i3 законом: навч.-метод. пошбник : за ред. Т. В. Журавель. К. : ТОВ «ОБНОВА КОМПАН1», 2015. 184 с.
29. Booth R. E., Davis J. M., Dvoryak S. [et al]. HIV incidence among people who inject drugs (pwids) in Ukraine: results from a clustered
randomised trial. The lancet. HIV. 2016. Vol. 3, No 10. P. e482 - 489.
30. Zimmerman M., Chelminski I., McGlinchey J. B., Posternak M. A. A clinically useful depression outcome scale. Comprehensive Psychiatry. 2008. Vol. 49, No 2. P. 131 - 140.
31. Atkinson J. H., Heaton R. K., Patterson T. L. [et al]. Two-year prospective study of major depressive disorder in hiv-infected men. Journal of Affective Disorders. 2008. Vol. 108, No 3. P. 225-234.
32. Cnipina I. Д., Леонов С. Ф., Рокутов С. В. та iH. Мультидисциплшарний тдхвд в оргашза-ци надання психотерапевтично! та медико-психолопчно! допомоги хворим з психосо-матичними та соматопсихiчними розладами. Украшський вюник психоневрологи. 2012. Т. 20, № 3. С. 225.
КЛИНИКО-ПСИХОПАТОЛОГИЧЕСКИЕ И ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПОВЕДЕНИЯ ПРИ НЕПСИХОТИЧЕСКИХ ПСИХИЧЕСКИХ РАССТРОЙСТВАХ У БОЛЬНЫХ ВИЧ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) Спирина И. Д., Рокутов С. В., Гненная О. Н., Лазаренко А. Н.
Государственное учреждение «Днепропетровская медицинская академия Министерства здравоохранения Украины»
Анализируются современные точки зрения на проблему деструктивного поведения при непсихотических психических расстройствах у больных ВИЧ. Обсуждаются понятия: поведение, деструктивные формы поведения, поведенческие нарушения при непсихотических психических расстройствах у ВИЧ-инфицированных, клинико-психопатологические особенности психических расстройств непсихотического регистра у ВИЧ-инфицированных и сопровождающие их поведенческие паттерны. Приведены современные результаты исследований динамики заболеваемости ВИЧ-инфекцией и распространение психических расстройств среди людей, живущих с диагнозом ВИЧ. Выделены ведущие поведенческие нарушения среди ВИЧ-инфицированных, способствующие распространению ВИЧ среди различных слоев населения. Обосновывается актуальность углубления исследований по механизмам формирования поведенческих нарушений в зависимости от непсихотического психического расстройства у ВИЧ-инфицированных. Ключевые слова: ВИЧ-инфицированный, деструктивное поведение, непсихотическое психическое расстройство.
CLINICAL-AND-PSYCHOPATHOLOGICAL AND PSYCHOLOGICAL FEATURES OF BEHAVIOR UNDER NONPSYCHOTIC PSYCHIATRIC DISORDERS OF HIV PATIENTS Spirina I. D., Rokutov S. V., Gnenna O. M., Lazarenko A. M.
"Dnipropetrovsk Medical Academy of the Ministry of Health of Ukraine" SI
The contemporary views on destructive behavior under nonpsychotic mental disorders among HIV-infected people are analyzed. The concepts of behavior, destructive forms of behavior, behavioral disorders under non-psychotic mental disorders among HIV-infected people, clinical-and-psychological peculiarities of nonpsychotic mental disorders among HIV-infected people and behavioral patterns accompanying them are discussed. The present results of the research on the dynamics of the incidence of HIV infection and the spread of mental disorders among people living with HIV are presented. The leading behavioral disorders among HIV-positive people that promote the spread of HIV among different segments of the population are highlighted. The relevance of the deepening research on the mechanisms for the formation of behavioral disorders depending on the non-psychotic mental disorder among HIV-infected people is substantiated.
Keywords: destructive behavior, HIV-infected people, nonpsychotic mental disorder.
Спирина Ирина Дмитриевна -доктор медицинских наук, профессор, заведующая кафедрой психиатрии, общей и медицинской психологии ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины». Рокутов Сергей Викторович - кандидат медицинских наук, доцент кафедры психиатрии, общей и медицинской психологии ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины». Гненная Ольга Николаевна - ассистент кафедры психиатрии, общей и медицинской психологии ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины».
Лазаренко Анатолий Никитович - заведующий отделением КУ «Днепропетровская клиническая
психиатрическая больница» Днепропетровского областного совета.
elizaveta.fedenk@gmail.com
