CC BY
17
йО! 10.29254/2077-4214-2019-1-1-148-167-173 УДК 6616.89-008-036-07-08:616.98:578.828
Спiрiна I. Д., Фауз'16. С., Гненна О. М., Коваленко Т. Ю., Широков О. В.
ОЦ1НКА Р1ВНЯ ПСИХОЛОПЧНО1 АДАПТАЦП У В1Л 1НФ1КОВАНИХ З НЕПСИХОТИЧНИМИ
ПСИХ1ЧНИМИ РОЗЛАДАМИ Державний заклад «Дншропетровська медична академiя МОЗ УкраТни» (м. Днiпро)
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Стаття е фрагментом НДР кафедри пс^атрп, загальноТ та медично'1 психологи «Оптими зацiя надання психiaтричноí допомоги та психосоци альноТ' реабЫтацп хворим на психосоматичш та со-матопсихiчнi розлади вiдповiдно до сучасних умов», № державно'' реестраци 0117и005270.
Вступ. За даними мiжнародних експертiв ет-демiя шфекци, спричиненоТ' вiрусом iмунодефiциту людини (В1Л) та синдрому набутого iмунодефiциту (СН1Д) в Укра^ е другою за величиною серед кра'Тн СхщноТ' бвропи та Центрально'' Ази. Завдяки актив-нiй реалiзацií стратеги «Прискореного подолання епщемп ВШ-шфекцп», що спрямована на лiквiдацiю епщемп до 2030-го року, наша кража досягла певних успiхiв у подоланш проблеми, на кшталт зниження поширеностi В1Л серед вагiтних, рiвня передачi ш-фекцп вiд матерi до дитини, питомоТ ваги В1Л шфшо-ваних серед молодих оаб 15-24 ромв тощо [1].
Незважаючи на певш тенденци уповiльнення ет-демп ВШ-шфекци/СНЩу в Украшу спостерiгаеться низка невиршених проблем, серед яких питання, що стосуються психiчного здоров'я людей, ям живуть з В1Л/СН1Д, взаемного потенщювання В1Л шфекци та психiчних розладiв.
Когнiтивнi розлади, зловживання психоактивни-ми речовинами i розлади особистостi можуть впли-вати на поведiнку особи таким чином, щоб привести до зараження ВШчнфекщею. I навпаки, В1Л/СН1Д може призвести до несприятливих психолопчних умов через обставини хвороби, а також до психiчних захворювань, пов'язаних iз В1Л. Такi розлади можуть негативно впливати на прогресування захворюван-ня, призводити до недотримання встановленого плану лтування та пщвищувати ймовiрнiсть деструк-тивноí та девiантноТ поведiнки iнфiкованих [2].
Коморбiднi психiчнi розлади iз високою частотою зус^чаються у В1Л iнфiкованих хворих: вживання психоактивних речовини у 40-74 %; депреая - 22-50 %; тривожш розлади - 2-40 %; посттравматичний стресовий розлад - 30 %; порушення сну - 10-50 %; тяжк психiчнi розлади (психози) - 0,2-15 % та iншi [3]. Ешдемюлопчш дослiдження показують, що показни-ки зазначених психiчних розладiв у ВIЛ-iнфiкованоí, популяцп зустрiчаються у 1,5-8 разiв частiше порiв-няно iз загальною популяцiею або неiнфiкованими особами [4,5].
Дослщження у Нiдерландах показало, що В1Л-позитивнi пацiенти виявляли бшьше симптомiв, таких як страх, гшв i вiдчуття провини порiвняно з В1Л-негативною групою. Хоча вони показали зна-чно бiльше сущидальних iдей, спроби самогубства не були бшьш поширенi серед ВIЛ-iнфiкованих па-цiентiв. ВIЛ-iнфiкованi депресивнi пацiенти показали
значно вищий рiвень вживання наркотимв нiж В1Л-негативна група [6].
Бiльшiсть В1Л-позитивних психiатричних пацiентiв фактично страждають вiд множинних розладiв. Депреая, порушення вживання алкоголю i нейрокогш-тивнi розлади е найбтьш поширеними психiчними, неврологiчними та психосоматичними розладами у людей, що живуть з ВШ-шфекщею в кражах з низь-ким i середнiм рiвнем доходу [7].
На територи пострадянського простору, В1Л-iнфiкованi у бтьшосл випадкiв мають психiчнi розлади непсихотичного рiвня, такi як розлади особис-тостi, афективнi розлади та хiмiчнi залежностi [8].
Зниження адаптаци та життестiйкостi В1Л шфто-ваних веде до актуалiзацií непродуктивних копшг-стратегiй i зниження позитивноí самооцшки [9].
Частим проявом дезадаптаци у В1Л iнфiкованих е агресивна й аутоагресивна поведшка [10,11]. Ауто-агреая проявляеться у сaмозвинувaченнi, самопри-ниженш, нaнесеннi собi тiлесних ушкоджень рiзного ступеня тяжкостi, включно з самогубством, саморуй-нiвнiй поведiнцi: пияцтвi, aлкоголiзмi, наркоманп, ризиковaнiй сексуaльнiй поведiнцi тощо [12].
Складний взаемозв'язок мiж ВШ-шфекщею та психiчною супутньою пaтологiею е активною облас-тю дослiджень [6,8,9,10,11,13,14,15], але до теперш нього часу бракуе обiзнaностi щодо особливостей психоемоцшного стану, емоцiйного i поведiнкового реагування у ВШчнфтованих.
У проведеному нами оглядi лiтерaтури було об-[рунтовано aктуaльнiсть поглиблення дослiджень стосовно мехaнiзмiв формування поведiнкових по-рушень в залежносл вiд непсихотичних психiчних розлaдiв у ВIЛ-iнфiковaних [16]. Оскiльки особливу увагу звернула на себе саморуйшвна (аутоагресивна) поведшка серед ВШчнфтованих, як актуальна морально-етична та медико-сощальна проблема, це i обумовило шляхи подальших наукових пошукiв та актуальшсть проведеного дослiдження.
Мета дослщження. Оцшка рiвня психоло^но^ адаптаци у В1Л iнфiковaних з непсихотичними психiч-ними розладами в залежносл вiд наявност саморуй-нiвноí (аутоагресивноО поведiнки.
Об'ект \ методи дослщження. Для виконання по-стaвленоí мети було проведене комплексне клшто-психодiaгностичне обстеження 43 пащенлв з хворобами, зумовленими вiрусом iмунодефiциту людини (коди В20-В24 за Мiжнaродною статистичною кла-сифтащею хвороб та спорiднених проблем охорони здоров'я 10 перегляду - МКХ-10).
Обстеження включало aнaлiз первинно^ медич-ноí документаци, клiнiко-дiaгностичне iнтерв'ю з використанням самостшно розробленоí карти до-слiдження хворого та експериментально-психолопч-ш методи дослiдження, зокрема «Тест кольорового
вибору» М. Люшера (восьмикольоровий BapiaHT) [17,18]; Монреальську шкалу оцшки когнiтивних функцiй - Montreal Cognitive Assessment (МоСА) [19] та методику психолопчноТ дiaгностики титв вщно-шення до хвороби (ТВДХ) [20].
Незважаючи на те, що кольоровий тест Люшера часто пщдають критицi через брак опрацьованих на-укових пiдстав для штерпретаци результат, склад-нощi статистичного узагальнення, вш мае низку переваг, пов'язану невербальним характером, простотою проведення, можливiстю багаторазового за-стосування, вiдсутнiстю дискомфорту у пащетчв при обстеженнi, вш е проективним, i його результати не залежать вщ фактору бажання або небажання хворого говорити про своТ внутршш переживання [9].
Восьмикольоровий тест Люшера [17,18] викорис-товувався нами для оцшки рiвня психолопчноТ адап-тацп, дiагностики психоемоцшного стану В1Л шфшо-ваних. Теоретичним об^рунтуванням даноТ методики е концепщя автора, що рiзнi кольори символiзують т1 або iншi потреби людини; а симпатiя i антипатiя до певного кольору вщражае ступiнь актуальности i за-доволеностi щеТ потреби. Рiвень задоволеностi акту-альних потреб в свою чергу визначае психiчний стан людини [18].
Пщ час обстеження фтсувався номер кожного обраного колiрного еталона (злiва направо): темно-синiй - 1; синьо-зелений - 2; помаранчево-червоний - 3; жовтий - 4 (основы кольори); фюлетовий - 5; коричневий - 6; чорний - 7; арий - 0 (додaтковi кольори) [17].
За результатами тесту розраховувалися ште-гральш показники: рiвень тривоги (РТ), сумарне вщ-хилення (СВ) та вегетативний коефiцiент (ВК). РТ ви-значався як вщсоток вщ максимально! суми вагових значень (ранпв 1 - 3) останшх трьох позицш вибору, на яких стояли основы кольори (червоний, жовтий, синш i зелений). СВ, що характеризуе вщхилення вибору пaцiентa вiд аутогенноТ норми (вибiр кольорiв 3 4 2 5 1 6 0 7) визначався як сума абсолютних рiзниць мiж позицiями кольорiв в аутогеннш нормi та у ви-борi обстеженого [17,18].
Вегетативний коефiцiент (баланс) ["рунтуеться на твердженнi про лсний зв'язок мiж роботою колiр-ного aнaлiзaторa та aктивaцiею вегетативноТ нерво-воТ системи. ВК дозволяе визначити вщхилення вiд оптимального рiвня психофiзiологiчноТ aктивностi та визначався за формулою: ВК = (18-Ч-Ж) / (18-С-3), де 18 - коефщент, а леерами познaченi мiсця кольорiв у виборi пaцiентa (Ч - червоного, Ж - жовтого, С - си-нього, З - зеленого) [18].
1нтегральш показники визначалися у вщсотках вщ максимально можливого значення, вiдповiдно для РТ=6, СВ=32, ВК=5 [18].
Результат МоСА оцiнувaвся у балах (можливий максимум 26). Результат 26 бaлiв i вище розглядався як норма [19].
Дiaгностикa ТВДХ передбачала виявлення 12 тишв вiдношення до хвороби: сенситивного, тривож-ного, iпохондричного, мелaнхолiчного, апатичного, неврастешчного, егоцентричного, паранойяльного, анозогнозичного, дисфоричного, ергопатичного та гaрмонiйного.
Зaзнaченi типи ставлення до хвороби були об'еднаш у три блоки в залежносп вщ критерпв
«адаптившсть-дезадаптившсть», яка вщображае вплив ставлення до хвороби на адаптащю особис-тостi хворого та «штер-штрaпсихiчнa спрямовашсть» дезадаптацп. До блоку адаптивних титв, зпдно методик, були вiднесенi: гармонiйний, ергопатичний та анозогнозичний; до тишв з iнтрапсихiчною деза-даптацiею: тривожний, iпохондричний, неврастешч-ний, меланхолiчний, апатичний; до титв штерпси-хiчною дезадаптацiею: сенситивний, егоцентричний, дисфоричний i паранояльний [20].
Статистичну обробку результатiв проводили за допомогою програмного продукту STATISTICA 6.1 (StatSoftInc., серiйний № AGAR909E415822FA) з ви-користанням вiдповiдних завданням бюстатистич-них методiв. Для описання вибiркового нормального розподшення кiлькiсних ознак використовували середню арифметичну (М), стандартне вщхилення (SD); при асиметричному - медiану (Ме), штерквар-тильний розмах 25 % - 75 % (50 % значень ознак ви-бiрки). Методи статистичного аналiзу включали: пе-ревiрку розподiлу кiлькiсних ознак на вщповщшсть нормальному закону за критерiем Шапiро-Уiлка; оцiнку вiрогiдностi вiдмiнностей за умов нормального розподшу за t критерiем Ст'юдента, в шшому ви-падку - за критерiем Манна-Угтш, якiсних ознак - за критерiем Хi-квадрат (х2) Пiрсона, в тому чи^ з поправкою Йейтса на безперервшсть; оцiнку асофацп мiж категорiальними змiнними та кореляцш проводили за допомогою рангового кореляцшного аналiзу з розрахунком коефщенлв кореляци Спiрмена (р). Критичне значення рiвня статистично'|' значущост1 для вах видiв aнaлiзу приймалося на рiвнi р<0,05.
Результати дослщження та Тх обговорення. Об-стеженi хворi, вiдповiдно до мети дослiдження, були розподтеш на 2 групи спостереження в залежносп вiд нaявностi/вiдсутностi саморуй^вно^ (аутоагре-сивно'|) поведiнки. Основну групу склали В1Л шфто-вaнi з ознаками саморуйшвно'| поведiнки (з наявшс-тю регулярного вживання алкоголю та наркотичною залежшстю в aнaмнезi) та аутоагресп у виглядi наяв-них сущидальних тенденцiй. Групу порiвняння скла-дали хворi без ознак сaморуйнiвноí (аутоагресивно'|) поведiнки (табл. 1).
Вiк обстежених коливався вiд 21 до 58 рошв i скла-дав у середньому 38,53 (8,10) роки - М Серед обстежених переважали шфтоваш чоловiчоí стат1 (62,79 %) з середньо-спещальною освiтою (48,84 %), непрaцюючi (69,77 %), сaмотнi особи (69,77 %) гетеросексуально! орiентaцií (83,72 %). Тривaлiсть В1Л шфекцп у них коливалася вiд 1 мкяця до 20 рокiв та складала в середньому 4,0 (0,5; 7,0) ромв - Ме (25 %; 75 %). Бтьш^ь обстежених регулярно (58,14 %) або перюдично (37,21 %) приймають АРВТ. Мiж трупами дослщження за зазначеними загальними характеристиками значущих розбiжностей не виявлено (р>0,05), що вказуе на '¡х однорiднiсть та можлив^ь порiвняльного aнaлiзу.
Розбiжностi мiж групами виявлено за показником ймовiрного шляху зараження, який у груш порiвнян-ня без ознак саморуй^вно^ поведшки представлено лише сексуальним шляхом, тодi як у основнiй груп1 присутнш i парентеральний шлях з вагомою част-кою у 42,31 % (р=0,006), шо обумовлено нaявнiстю у данш групi осiб з наркотичною залежшстю.
Психопатологiчна класифтащя пси-хiчних розладiв проводилася зпдно МКХ-10, роздiл F40-F49: невротичш, пов'язаш 3i стресом та соматоформш розлади. Ведучi психопатологiчнi син-дроми серед уах обстежених: астешч-ний i астено-депресивний синдроми зустрiчалися з однаковою частотою 13,95 % (95 % Д1 6,56 - 27,26), тривож-но-депресивний синдром виявлено у 11,63 % обстежених (95 % Д1 5,07 -24,48). У грут саморуйшвноТ поведш-ки на першому мiсцi - тривожно-де-пресивний розлад - 19,23 % (95 % Д1 8,51 - 37,88), у грут порiвняння - ас-тено-депресивний 29,41 % (95 % 13,28 - 53,13) (р<0,05) (рис. 1). Також в осно-внш грут часлше, без статистично зна-чущоТ переваги (р>0,05), зустрiчаються астено-iпохондричний, депресивно-параноТдний, тохондрично-депре-сивний, депресивно-iпохондричний, тохондрично-параноТдний, апато-ас-тенiчний та фобiчний синдроми, що вказуе на бiльший ступiнь розладiв адаптацп порiвняно з групою без ауто-агресивноТ поведiнки.
На наявшсть когнiтивних розладiв у пацieнтiв вплинув передуам факт шфи кування В1Л - у всiх обстежених серед-нiй бал за шкалою MoCA складав 23,05 (2,74) бали, без статистично значущих розбiжностей мiж групами: у основнш групi - 23,50 (2,70) бали, у грут порiвняння - 22,35 (2,74) бали (р>0,05). Незва-жаючи на не низький середнш бал тесту, когнiтивнi порушення (менше 26 балiв за MoCA) були виявлеш у 34 пащенлв (79,07 %), в групi саморуйшвноТ пове-дiнки у 20 (76,92 %) ВШ-шфтованих, в групi порiв-няння - у 14 (82,35 %) пацieнтiв (р>0,05).
Вважаеться, що посилення ризиковоТ поведiнки та недотримання АРВТ терапп призводять до посилення когштивного дефiциту, однак у нашому досли дженнi не було виявлено асощативних зв'язкiв мiж даними показниками. Також тривалiсть В1Л шфекци не впливала на результати за тестом MoCA. Виявле-
Таблиця 1.
Загальш анамнестичнi та клiнiчнi характеристики обстежених ВШчнфшованих
Характеристики yoi обстежеш Основна група Група порiвняння Р
Ктьккть, n (%) 43 (100 %) 26 (60,47 %) 17 (39,53 %) -
Стать, n (%)
жiнки 16 (37,21 %) 8 (30,77 %) 8 (47,06 %) 0,280
чоловти 27 (62,79 %) 18 (69,23 %) 9 (52,94 %)
Вiк (рокiв), М (SD) 38,53 (8,10) 38,88 (6,56) 38,0 (10,23) 0,731*
Cou,iaAbHuü статус, n (%)
Працюючий 13 (30,23 %) 8 (30,77 %) 5 (29,41 %) 0,925
Непрацюючий 30 (69,77 %) 18 (69,23 %) 12 (70,59 %)
Смейний статус, n (%)
У шлюбi 13 (30,23 %) 9 (34,62 %) 4 (23,53 %) 0,438
Самотнiй/ня 30 (69,77 %) 17 (65,38 %) 13 (76,47 %)
Сексуальна орieнтацiя, n (%)
Гетеросексуалiзм 36 (83,72 %) 21 (80,77 %) 15 (88,24 %) 0,664
Гомосексуалiзм 1 (2,33 %) 1 (3,85 %) 0 (0 %)
Бiсексуалiзм 6 (13,95 %) 4 (15,38 %) 2 (11,76 %)
Ймов 'рний шлях зараження, n (%)
Сексуальний 32 (74,42 %) 15 (57,69 %) 17 (100 %) 0,006
Парентеральний 11 (25,58 %) 11 (42,31 %) 0 (0 %)
Тривалкть В1Л (мiс), Ме (25%; 75%) 48,0 (6,0; 84,0 60,0 (8,0; 108,0 36,0 (3,0; 60,0) 0,146*
Прихильнiсть до антиретров 'русно)' терапи(АРВТ), n (%)
Регулярна АРВТ 25 (58,14 %) 14 (53,85 %) 11 (64,71 %) 0,684
Не регулярна АРВТ 16 (37,21 %) 11 (42,31 %) 5 (29,41 %)
Не приймае АРВТ 2 (4,65 %) 1 (3,85 %) 1 (5,88 %)
Приметки: р - розбiжностi мiж трупами за критерieм х2 Пiрсона, в тому чи^ з поправкою Йейтса; * - за t критерieм Ст'юдента; * - за критерieм и Манна-УТтш.
но кореляц1йний зв'язок штенсивносл когн1тивних функц1й з осв1тою (коефщ1ент ранговоТ кореляци Сшрмена р=0,48; р=0,001) та соц1альним статусом (р=0,44; р=0,003), п1двищення яких позитивно в1д-биваеться на результатах тесту МоСА, тод1 як з в1ком к1льк1сть бал1в набрана при обстеженн1 зменшувала-ся (р=-0,38; р=0,012).
При анал1з1 кол1рного тесту Люшера враховува-лася частота вибору кольору на перших та останшх позиц1ях (табл. 2).
Показники кол1рних асоц1ац1й вибору стандарт-них кольор1в тесту Люшера суттево не в1др1знялися м1ж групами обстежених (р>0,05).
При досл1дженн1 першого вибору з кол1рного ряду, як характеристики основного способу, дш у вах обстежених В1Л ¡нфтованих, виявлено, що виб1р ф1олетового кольору стояв на першому м1сц1 поряд з основними кольорами (20,93 %). Це свщчить про нестшку само-оц1нку випробовуваних, утруднену адапта-ц1ю у зв'язку з тривалою емоц1йною напру-гою, прагнення п1двищити свою значим1сть в очах оточуючих, втечу в1д реальносп.
Темно-син1й кол1р на перш1й позици у основн1й груп1 (26,92 %) говорить про шдвищену тривожн1сть, штровертшсть, схильн1сть до песим1зму, пасивност1. Серед характеристик основного способу дш -уникнення конфл1кт1в та невдач, прагнення до стабшьносп.
Рис. 1. Частота провщних психопатолог^чних синдромов у трупах П°маранчев°-черв°ний кол1р на перш1и
дослщження В1Л-^нф^кованих (%). позицГТ у груш пор1вняння (35,29 %) св1дчить
Примттка. * - р<0,05 п°рiвнян° з групою контролю за критерieм х2 Пiрс°на, в про б1льше бажання у В1Л 1нф1кованих без тому чи^ з поправкою Йейтса.
Рис. 2. Частота пригшчених потреб за вщповщними основними кольорами тесту Люшера, вщ^браними на останш позицп у групах дослщження ВШ-шфшованих (%).
ознак саморуйшвно'' поведiнки до активних дш, продуктивно' жип^яльностг
У числi вщкинутих кольорiв, що символiзують пригнiченi потреби (рис. 2), найчаспше зуст^чали-ся жовтий колiр (23,26 % серед уах обстежених) та помаранчево-червоний (20,93 %), що свщчить про виснаження резервних можливостей органiзму обстежених, астешзащю, песимiзм i тривожнiсть, бло-кування бажань i потреб в активних змшах.
У 13,95 % обстежених на останшх позицiях ви-бору (6-8) знаходився темно-синiй колiр, що вказуе на пригнiчення потреб у задоволенш, споко'', стiйкiй позитивнш прихильностi. Серед основних способiв подолання даних пригшчених потреб у обстежених вщзначалися бажання справити враження, збуджен-ня, захоплешсть, настороженiсть, активне прагнення цш, жага до визнання, популярностг
З такою ж частотою, як у попереднього, визначав-ся на останшх позищях синьо-зелений колiр (13,95
Таблиця 2.
Частота вибору позицш кол1рного ряду та 1нтегральн1 показники за тестом Люшера у обстежених В1Л-шф1кованих
Показники за тестом Люшера Ус1 обстежен1 n=43 Основна трупа n=26 Група пор1вняння n=17 р
Bu6ip першого кольору, n (%)
1 темно-синш 9 (20,93 %) 7 (26,92 %) 2 (11,76 %) 0,232
2 синьо-зелений 9 (20,93 %) 6 (23,08 %) 3 (17,65 %) 0,669
3 помаранчево-червоний 9 (20,93 %) 3 (11,54 %) 6 (35,29 %) 0,061
4 жовтий 3 (6,98 %) 3 (11,54 %) 0 (0 %) 0,401
5 фюлетовий 9 (20,93 %) 4 (15,38 %) 5 (29,41 %) 0,269
6 коричневий 1 (2,33 %) 1 (3,85 %) 0 (0 %) 0,829
7 чорний 2 (4,65 %) 1 (3,85 %) 1 (5,88 %) 0,757
0 с1рий 1 (2,33 %) 1 (3,85 %) 0 (0 %) 0,829
Основнi кольори на 3-х останн'к м 'юцях
n (%) 27 (62,79 %) 16 (61,54 %) 11 (64,71 %) 0,834
Додатковi кольори на 3-х перших мсцях
n (%) 13 (30,23 %) 7 (26,92 %) 6 (35,29 %) 0,559
lнтегральнi показники (%), Ме (25 %; 75 %)
Р1вень тривоги (РТ) 16,67 (0; 33,33) 16,67 (0; 33,33) 16,67 (0; 33,33) 0,852*
Сумарне вщхилення (СВ) 50,0 (37,5; 56,25) 50,0 (34,38; 56,25) 50,0 (40,63; 53,13) 0,970*
Вегетативний коефн шент (ВК) 18,0 (14,0; 24,0) 18,0 (14,6; 24,0) 18,4 (14,0; 24,0) 0,766*
Примггки: р - розбiжностi мiж трупами за критерieм х2 nipcoHa, в тому чи^ з поправкою Йейтса; * - за критерieм U Манна-УУтш.
%), що свщчить про пригнiчену потребу у самоствердженш. З вiком ступшь пригш-чення дано' потреби зменшувався (р=-0,34; р=0,012). Прагнення до дiяльностi, актив-ностi, високо'' оцiнки свое'' дiяльностi, збу-дження, захопленiсть, бажання справити враження, активне бажання до емоцшно-го вивтьнення, негативний настрш, злiсть, прагнення вiдiйти вiд погано' ситуацп - зу-стрiчалися серед засобiв подолання дано'' пригшчено'' потреби.
Потреба активно дiяти i досягати усшху (помаранчево-червоний на останнiх пози-цiях) була пригнiчена у 20,93 % обстежених. Дане пригшчення асоцшвалося з тохон-дричним типом вщношення до хвороби (р=0,41; р=0,006). Серед засобiв "' подолання видiлялися - збудження, захоплешсть, бажання справити враження, негативний стан, насторожешсть, активне прагнення до ткних вщно-син, потреба в увазi з боку шших, занепокоення, жага до визнання, популярности
Жовтий колiр та асоцшована з ним пригнiчена потреба у перспективах, надiях на краще, мрiях ви-значалася з найбiльшою частотою у 23,26 % та пе-реважала без статистично значущих розбiжностей (р>0,05) у групi порiвняння - 29,41 %. Виявлено асо-щацш пригнiчення дано'' потреби з сексуальною ори ентацiею (р=0,37; р=0,016). За сексуальною орiентацi-ею найбiльшою мiрою дана потреба була пригнiчена у бiсексуалiв (66,67 %) порiвняно з гомо - та гетеро-сексуалами (16,67 %) (р=0,023).
Способи подолання "' пригнiчення включали активне бажання до емоцшного вивiльнення, почуття задоволеностi, спокою, прагнення до спокшно'' обстановки, небажання приймати участь у конфлшт^ стресi, настороженiсть, надмiрне збудження, неа-декватну захопленiсть, бажання справити враження, активне прагнення устху, прийняття самостiйних рiшень, подолання перешкод у дiяльностi.
Щодо виразност стресу i стану компенсацп у В1Л iнфiкованих, у тре-тини (30,23 %) обстежених додатков1 кольори знаходилися на перших трьох мкцях. Загалом у бтьшосп (62,79 %) обстежених були вщхилеш осно-вш кольори, що вказуе на блокування основних психiчних потреб: у споко'' I задоволеннi, у самоствердженнi, активности успiху. Також це вказуе на наявшсть стану тривоги i стресу у обох групах дослщження. У пацiентiв з не-вдалою компенсацiею напруги спосте-рiгалася астешзащя, зниження енерге-тичного потенцiалу та активности
Серед iнтегральних показникiв, що визначалися як вщсоток вiд максимально можливого балу, найбiльше значення мало сумарне вщхилення 50,0 (37,5; 56,25) %. Отже, сумарне вщ-хилення вщ аутогенно'' норми спосте-рiгаеться майже у половинi випадмв обстеження В1Л iнфiкованих, рiвень тривоги сягав у середньому за меди
анним значенням 16,67 %, вегетативний коефiцieнт майже у п'ять разiв був менше максимально можливого. Це свiдчить про високий рiвень психiчноí дезадаптаци, швидку стомлювашсть, емоцiйну неста-бмьшсть, переважання шохондричних та астенiчних настро'т, наявшсть серйозних особиспсних проблем i мiжособистiсних конфлiктiв, високу ймовiрнiсть невротизацп особистосп.
За даними рангового кореляцiйного ана-лiзу сумарне вiдхилення вiд адаптацшно'[ норми корелюе зi статтю (р=0,55; р<0,01): у чоловiкiв СВ суттево вище порiвняно з жiнками (53,13 (50,0; 65,62) та 39,06 (31,25; 43,75) вщповщно; р<0,001). Розбiжностi за статтю при тестуванш за методикою Люше-ра виявлено також в шших укра'шських до-слiдженнях [20].
Також виявлено кореляцп СВ з сексуальною орiентацiею (р=0,33; р=0,029), рiвнем осви ти (р=0,56; р<0,001), соцiальним статусом (р=0,31; р=0,044), ступенем когнiтивних порушень за МоСА (р=0,34; р=0,025). Отже чим вище рiвень когнiтивного дефiциту, тим у бшьшому ступенi спостерiгаеться вщ-хилення вщ адаптацшно'| норми за тестом Люшера.
Виявлено зв'язок СВ з гармоншним типом вщ-ношення до хвороби за методикою ТВДХ (р=0,32; р=0,039). Рiвень тривоги за тестом Люшера корелю-вав з iпохондричним (р=0,44; р=0,003) та егоцентрич-ним (р=0,30; р=0,048) типами вiдношення до хвороби за методикою ТВДХ.
Аналiз середшх профiлiв типу вiдношення до хвороби у групах обстеження (рис. 3) не виявив мiж ними розбiжностей та показав, що згiдно узагальнених даних основний тип реагування на ВШчнфтування - сенситивно-ергопатичний. Враховуючи те, що ер-гопатичне вщношення до хвороби входить до блоку титв iз вiдсутнiстю явних порушень адаптацп, то до основного вираженого прояву дезадаптаци у обсте-жених В1Л iнфiкованих можна вщнести сенситивний тип реагування. Вiн характеризуеться надмiрною за-клопотанiстю про можливе несприятливе враження, яке можуть справити на шших В1Л iнфiкованi. Хвор1 вiдчувають побоювання, що оточуючi будуть стави-тися до них зневажливо або вiдсторонено, будуть ¡х уникати, вважати неповноцшним.
Ергопатичний тип, що характеризуеться «выходом вiд хвороби у роботу» корелюе з втом хворих (р=0,31; р=0,047), що свщчить про бiльшу прихиль-нiсть до даного типу вщношення до хвороби у старших втових груп.
При аналiзi розподiлу типiв реагування на захво-рювання за блоками, виявлено, що у обстежених ВШ-шфтованих адаптованi типи реагування на хворобу складали загалом серед уах обстежених 41,86 %, типи з iнтрaпсихiчною дезадаптащею - 20,93 % i бiльше нiж у третини (37,21 %) домiнують типи з iнтерпсихiчною дезaдaптaцiею. Отже разом типи вщношень до хвороби, що характеризуються по-рушенням особислсно'| i психосощально'| адаптаци складали 58,14 % при домшуванш iнтерпсихiчноí дезадаптаци над iнтрaпсихiчною.
Хворi з iнтерпсихiчними типами ставлення до хвороби характеризуються сенсибЫзованим став-
Рис. 3. Диагностика узагальненого профшю типу вщношення до хвороби у групах дослщження ВШчнфшованих (середнш бал за вщповщним типом за методикою ТВДХ).
Приметки. Г - гармоншний; Р - ергопатичний; З - анозогнозичний; Т - тривож-ний; I - тохондричний; Н - неврастешчний; М - меланхол1чний; А - апатичний; С - сенситивний; Е - егоцентричний; П - паранойяльний; Д - дисфоричний.
ленням до хвороби, яке проявляеться дезадаптив-ною поведшкою хворих: вони соромляться свого захворювання, використовують свш стан для досяг-нення певних цшей, виявляють гетерогеннi агресивн1 тенденци [20].
Сенситивний тип реагування, що входить до даного блоку зустрiчaеться о^м сполучення з ергопатичним типом, i у iнших змiшaних (сенси-тивно-тривожний) та дифузних типах (сенситив-но-апатично-ергопатичний i сенситивно-тривож-но-невростенiчний), отже дезадаптащя до хвороби зустрiчaеться також у виглядi змшано'| штер-штрап-сихiчноí дезадаптаци.
Висновки. В1Л iнфiковaнi пащенти е вразливою верствою пaцiентiв з особливим психоемоцшним профiлем. Попри певну частку адаптованих до хвороби серед обстежених з В1Л статусом, у бтьшосп хворих (58,14 %) спостер^аються iнтерпсихiчнa, I меншою мiрою, iнтрaпсихiчнa дезадаптаци; когш-тивнi порушення (79,07 % обстежених); виснаження резервних можливостей оргашзму та aстенiзaцiя.
Обстежеш пaцiенти реагують на хворобу пере-важно за сенситивно-ергопатичним типом, що характеризуеться нaдмiрною зaклопотaнiстю про можливе несприятливе враження на оточуючих через В1Л статус.
Можливост психолопчно'| та психосощально! адаптаци ВШ-шфтованих обмеженi через заглибле-нiсть у свш стан, пщсилення емоцiйного дискомфорту та тривоги, проблем iз самоконтролем. Труднощ1 з aдaптaцiею до хвороби пов'язаш з тривалою емо-цiйною напругою, прагненням пiдвищити свою зна-чимiсть в очах оточуючих, блокуванш основних пси-хiчних потреб.
В1Л статус е потужним фактором стресу, що сти-мулюе рiзнi психопaтологiчнi реакци серед яких про-вiдне мiсце займають у оаб без ознак саморуйшвно'( поведiнки астено-депресивний розлад, у хворих з аутоагреаею - тривожно-депресивний розлад (29,41 % та 19,23 % вщповщно; р<0,05). Загалом у шфто-ваних на В1Л, яким притаманна саморуйшвна пове-дiнкa, виявлено бiльший ступiнь розлaдiв адаптаци порiвняно з групою без аутоагресивно'| поведiнки.
Визначено мiжгрупову схожiсть випробовуваних щодо зaсобiв подолання стресу серед яких найчас-
тiше зус^чаються: бажання справити враження, збудження, захоплешсть, жага до емоцшного вившь-нення, прагнення до активности усшху, визнання, популярности самостшного прийняття ршень, спо-кiйного оточення.
Зниження енергетичного потенщалу, астешзащя, невдала компенсащя напруги i стресу, високий pi-вень психiчноT дезадаптацй, емоцшна нестабiльнiсть
Лiтература
1. Global AIDS Monitoring 2018: Ukraine. Summary n.d. Available from: http://www.unaids.org/sites/default/files/country/documents/ UKR_2018_countryreport.pdf (accessed December 4, 2018).
2. Baingana F, Thomas R, Comblain C. HIV/AIDS and mental health. The World Bank; 2005.
3. Nedelcovych MT, Manning AA, Semenova S, Gamaldo C, Haughey NJ, Slusher BS. The Psychiatric Impact of HIV ACS Chem Neurosci. 2017;8:1432-4.
4. Del Guerra FB, Fonseca JLI, Figueiredo VM, Ziff EB, Konkiewitz EC. Human immunodeficiency virus-associated depression: contributions of immuno-inflammatory, monoaminergic, neurodegenerative, and neurotrophic pathways. J Neurovirol. 2013;19:314-27.
5. Neigh GN, Rhodes ST, Valdez A, Jovanovic T. PTSD co-morbid with HIV: Separate but equal, or two parts of a whole? Neurobiol Dis. 2016;92:116-23.
6. Schade A, van Grootheest G, Smit JH. HIV-infected mental health patients: characteristics and comparison with HIV-infected patients from the general population and non-infected mental health patients. BMC Psychiatry. 2013;13:35-45.
7. Chibanda D, Benjamin L, Weiss HA, Abas M. Mental, Neurological, and Substance Use Disorders in People Living With HIV/AIDS in Low- and Middle-Income Countries: JAIDS. Journal of Acquired Immune Deficiency Syndromes. 2014;67:54-67.
8. Rybalko VO, Yasnikova EE, Aitov KA. Rasprostranennost' i osobennosti nepsihoticheskih psihicheskih rasstrojstv u VICH-inficirovannyh, poluchayushchih vysokoaktivnuyu antiretrovirusnuyu terapiyu v stacionarnyh usloviyah. Social'naya i klinicheskaya psihiatriya. 2015;2:40-4. [in Russiаn].
9. Valieva TV, Eltsova AV. Psihologicheskaya adaptatsiya VICh-infitsirovannyih i zdorovyih lyudey. Vestnik Uralskogo instituta ekonomiki, upravleniya i prava. 2016;3(36):59-69. [in Russiаn].
10. Valeeva AM, Muhametova RN, Sinyushina NN. Patopsihologicheskoe issledovanie i sravnenie sostoyaniya affektivnoy sferyi v dvuh gendernyih gruppah VICh infitsirovannyih bolnyih. VICh infektsiya i immunosupressii. 2010;2(3):82-7. [in Russiаn].
11. Stan'ko EHP. Social'noe funkcionirovanie VICH-inficirovannyh potrebitelej narkotikov. GrGMU. 2018. 316 s. [in Russiаn].
12. Pohorilko OV, Skrypnikov AM, Herasymenko LO, Isakov RI. Autoahresyvna povedinka pidlitkiv. Poltava: TOV «ASMI»; 2017. 141 s. [in Ukrainian].
13. Pshuk NH, Kyryliuk NP, Stukan LV. Kliniko-psykhopatolohichni osoblyvosti VIL-infikovanykh patsiientiv. Arkhiv psykhiatrii. 2012;18:29-33. [in Ukrainian].
14. Sannikova OE, Solov'ev AG, Sidorov PI. Social'no-psihologicheskie aspekty dezadaptacii VICH-inficirovannyh lic v penitenciarnoj srede. Ehkologiya cheloveka. 2009;4:20-4. [in Russiаn].
15. Vovk VI. Psychoemotional state in HIV infected male patients at early and late stages of HIV disease. Psykhiatriia, nevrolohiia ta medychna psykholohiia. 2014;1:72-6.
16. Spirina ID, Rokutov SV, Hnenna OM, Lazarenko AM. Kliniko-psykhopatolohichni ta psykholohichni osoblyvosti povedinky pry nepsykhotychnykh psykhichnykh rozladakh u khvorykh na VIL (ohliad literatury). Dermatovenerolohyia. Kosmetolohyia. Seksopatolohyia. 2017;1(4):87-93. [in Ukrainian].
17. Sobchik LN. MCV - metod cvetovyh vyborov. Modificirovannyj vos'micvetovoj test Lyushera. Prakticheskoe rukovodstvo. SPb.: Izd-vo «Rech'»; 2001. 112 s. [in Russiаn].
18. Timofeev VI, Filimonenko YuI. Cvetovoj test M. Lyushera. SPb.: Imon; 2001. 47 s. [in Russiаn].
19. Nasreddine ZS, Phillips NA, Bedirian V, Charbonneau S, Whitehead V, Collin I, et al. The Montreal Cognitive Assessment, MoCA: a brief screening tool for mild cognitive impairment. J Am Geriatr Soc. 2005;53:695-9.
20. 20. Vasserman LY, Yovlev BV, Karpova EB, Vuks AIa. Psykholohycheskaia dyahnostyka otnoshenyia k bolezny: posobye dlia vrachei. SPb.: SPb NYPNY ym. V.M. Bekhtereva; 2005. 32 s. [in Russiаn].
ОЦ1НКА Р1ВНЯ ПСИХОЛОПЧНО1 АДАПТАЦП У В1Л 1НФ1КОВАНИХ З НЕПСИХОТИЧНИМИ ПСИХ1ЧНИМИ РОЗ-ЛАДАМИ
CnipiHa I. Д., Фаузi €. С., Гненна О. М., Коваленко Т. Ю., Широков О. В.
Резюме. У статт наведено результати комплексного клiнiко-психодiагностичного обстеження 43-х В1Л шфтованих пащенлв з непсихотичними психiчними розладами. За результатами дослщження визначе-но, що попри певну частку адаптованих до хвороби серед обстежених з В1Л статусом, у бшьшост хворих спостеркаються iнтеpпсихiчна, i меншою мipою, iнтpапсихiчна дезадаптацй. У шфтованих на В1Л, яким притаманна саморуйшвна поведшка, виявлено бшьший ступшь pозладiв адаптаци поpiвняно з групою без аутоагресивнот поведшки.
Ключовi слова: В1Л шфтоваш, непсихотичш психiчнi розлади, психолопчна адаптащя, тест Люшера.
ОЦЕНКА УРОВНЯ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ АДАПТАЦИИ ВИЧ ИНФИЦИРОВАННЫХ С НЕПСИХОТИЧЕСКИМИ ПСИХИЧЕСКИМИ РАССТРОЙСТВАМИ
Спирина И. Д., Фаузи Е. С., Гненная О. Н., Коваленко Т. Ю., Широков А. В.
Резюме. В статье приведены результаты комплексного клинико-психодиагностического обследования 43-х ВИЧ инфицированных пациентов с непсихотическими психическими расстройствами. По результатам исследования установлено, что несмотря на некоторую долю адаптированных к болезни среди обследованных с ВИЧ статусом, у большинства больных наблюдаются интерпсихическая, по меньшей мере, интрапсихи-ческая дезадаптации. У инфицированных ВИЧ, которым присуще саморазрушительное поведение, выявлена большая степень расстройств адаптации по сравнению с группой без аутоагрессивного поведения.
Ключевые слова: ВИЧ инфицированные, непсихотические психические расстройства, психологическая адаптация, тест Люшера.
можуть створювати шдг'рунтя для деструктивних дш хворих i повинш бути компенсоваш шд час лтування В1Л шфтованих за участю фахового психiатpа.
Перспективи подальших дослщжень полягають у проведены подальшого обстеження В1Л шфтова-них з використанням розширеного спектру психоди агностичних методiв.
ASSESSMENT OF PSYCHOLOGICAL ADAPTATION LEVEL IN HIV INFECTED WITH NON-PSYCHOTIC MENTAL DISORDERS
Spirina I. D., Fauzy E. S., Gnenna O. M., Kovalenko T. U., Shirokov O. V.
Abstract. There was revealed a lack of research on mechanisms for the formation of behavioural abnormalities in HIV-infected people after the preliminary survey of scientific literature.
The purpose of the study. Assessment of the level of psychological adaptation in HIV infected with non-psychotic mental disorders, depending on the presence of self-destructive (auto-aggressive) behaviour.
The object and methods of research. The comprehensive clinical and psychodiagnostic survey of 43 HIV-infected patients with non-psychotic mental disorders was conducted, which included analysis of primary medical documentation, clinical and diagnostic interview, M. Luscher's "Color Test" (eight-color version), Montreal Cognitive Assessment (MoCA) and the methodology of psychological diagnostics of types of attitude to the disease (TAD). The examined patients were divided into 2 groups of observation, depending on the presence/absence of self-destructive (auto-aggressive) behaviour.
The statistical processing of the results was carried out using the STATISTICA 6.1 software (StatSoftlnc., Serial No. AGAR909E415822FA) using the corresponding tasks of the descriptive and analytical biostatistics methods.
Results and discussion. The age of the examined patients ranged from 21 to 58 years and amounted to an average of 38.53 (8.10) years - M (SD). Among the examined patients, infected males (62.79%) with secondary education (48.84%), unemployed (69.77%), and single (69.77%) heterosexual orientation (83.72%) prevailed. The duration of HIV infection in them ranged from 1 month to 20 years and amounted to an average of 4.0 (0.5, 7.0) years - Me (25%, 75%).
The leading place in people without symptoms of self-destructive behaviour is asteno-depressive disorder, in patients with autoaggression is anxiety-depressive disorder (29.41% and 19.23% respectively, p <0.05).
Cognitive impairment (less than 26 points for MoCA) was detected in 34 patients (79.07%). The choice of purple color was in the first place along with the main colors at 20.93% when the Lusher test was the total deviation from the autogenous norm of color selection was observed in almost half of the cases of HIV infected patients.
Types of relations with the disease characterized by violations of personal and psychosocial adaptation were 58.14% (the main type of response - sensitively ergotaptic) with the predominance of interpersonal maladaptation over intrapsychiatric.
Conclusion. In spite of a certain proportion of HIV-infected persons adapted to the disease, in most patients there is an interpersonal and, to a lesser extent, intrapsychiatric disadaptation. The examined patients react to the disease mainly by the sensitively ergopathic type. In general, those infected with HIV who have a self-destructive behaviour have discovered a greater degree of adaptation disorders compared to the group without auto-aggressive behaviour.
Key words: HIV infected, non-psychotic mental disorders, psychological adaptation, Luscher test.
Рецензент - проф. Скрипников П. М.
Стаття наджшла 23.12.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-1-148-173-177 УДК 617.747-007.58 Султанова М. М.
ОСОБЕННОСТИ ТЕЧЕНИЯ И РАЗРЕШЕНИЯ ПОСТТРАВМАТИЧЕСКИХ ЭНДОФТАЛЬМИТОВ
У ДЕТЕЙ
Азербайджанский Государственный Институт Усовершенствования Врачей имени А. Алиева (г. Баку, Азербайджан)
Вступление. Повреждения органа зрения у детей продолжают оставаться одной из основных причин приобретенной слепоты и слабовидения. По данным различных авторов, по причине травмы теряют зрение от 10 до 20 % пациентов в возрасте до 15 лет [1]. Несмотря на то, что в нашем веке огромную помощь в борьбе с различными заболеваниями оказывают антибактериальные препараты, внутриглазная инфекция продолжает оставаться одним из самых грозных осложнений, как после травмы, так и после различных хирургических вмешательств [2,3,4]. Основную роль играет отсутствие сосудов в стекловидном теле, что затрудняет поступление антибиотиков в стекловидное тело. Также, не малое значение играют мутации микроорганизмов, которые приводят к невосприимчивости к лекарственным препаратам [5,6,7]. Как указано в литературе, эндофтальмиты, как осложнение повреждений органа зрения, раз-
виваются довольно часто. В ряде случаев, не смотря на все старания врачей, остановить инфекционный процесс является не возможным. Развивается эн-дофтальмит, панофтальмит [8]. В таких случаях приходится удалять глазное яблоко, что является дополнительной травмой для психики юного пациента и его родителей [9].
В данной работе мы хотели бы поделиться своим алгоритмом действия при посттравматических эн-дофтальмитах у пациентов детского возраста, а также привести результаты, полученные нами в клинике.
Цель работы: проанализировать алгоритм лечения травмы глаза, осложненной эндофтальмитом, у детей.
Объект и методы исследований. Нами изучены истории болезни 15 пациентов, возраст которых колебался от 10 дней до 15 лет. Родители пострадав-
