CC BY
19
УДК 616.89-008.442-084:613.89:613.885 ГАБРЕЛЬ Р.Т., МАРКОВА М.В.
Харк/вська медична академ/я п/слядипломно! осв/ти
Центр проф/лактики та боротьби з\ СН1Дом Ки/всько! м/сько'/ кл/н/чно! л/карн! № 5
ОСОБЛИВОСТ\ ПСИХ\ЧНОГО СТАНУ ТА СЕКСУАЛЬНО1 РЕАЛ13АЦ11 В1Л-1НФ1КОВАНИХ ОС1Б \ IX ПАРТНЕР\В У КОНТЕКСТ\ ПСИХОСЕКСУАЛЬНО! ОР\еНТАЦИ ТА ЖИТТ6Д\ЯЛЬНОСТ\ ПАРТНЕРСЬКО! ПАРИ
Резюме. На основi обстеження 105 партнерських пар, в яких один 1з партнерiв е ВШ-тфжованим, з яких 70 пар е гетеросексуальними, а 35 одностатевими чоловiчими, доЫджено особливостi психiчного стану та сексуально¡' реал1защ В1Л-тфтованих оаб та ¡х партнерiв, знайдено взаемозв'язок мiж станом психiчного й сексуального здоров'я та успшшстю життедiяльностi таких партнерських пар. Отриман дат лягли в основу розробки системи медико-психологiчного супроводу партнерсько¡' пари, в якш один 1з партнерiв нф^ований В1Л.
Ключовг слова: В1Л, психiчне i сексуальне здоров'я, партнерська пара.
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ
ПРАКТИКУЮЩЕМУ НЕВРОЛОГУ
/TO PRACTICING NEUROLOGIST/
Згщно з офщшною статистикою, за перюд 1987—2011 рр. в Укрш'ш офщшно зареестровано 202 787 випадав В1Л-шфкування серед громадян Укра!ни, у тому чисш 46 300 випадав захворювання на СН1Д та 24 626 випадюв смерт вщ СНЩу. 120 тис. В1Л-шфшэваних пащентав перебувае на диспансерному облку в центрах СНЩу, яких в УкраЫ 42. Масштаби епщемй В1Л-шфекцй поступово зростають — ыльюсть оф1ц1йно зареестрованих випадав В1Л-шфекцй щор1чно збтьшуеться починаючи з 1999 р. У 2011 р. в УкраЫ зареестровано 21 177 нових випадав В1Л-шфекцй (46,2 на 100 тис. населения) — це найвищий показник за весь пер1од спостереження за В1Л-1нфекц1ею в УкраЫ [1].
Сьогодш завдяки масивному впровадженню захода превенци поширення В1Л-1нф1кування серед даного контингенту через програми замюно! шдтримувально! терапй, спостер1гаеться тенденция до вщсутносл зростання кшькосл ос1б з парентеральним шляхом 1нф1кування В1Л, у той час як серед загально! кшькосп випадюв 1нф1кування В1Л збтьшуеться питома вага ешзода, пов'язаних з1 ста-тевим шляхом передач1 в1русу [2]. За даними, наведеними Н.Ю. Жабенко, у 2008 рощ структура шляив шфкування В1Л в Украш була такою: статевий (переважно гетеро-сексуальний) — 41,9 %, парентеральний (переважно при введенш наркотичних речовин ш'екцшним шляхом) — 37,0 %, дтги, народжен1 В1Л-1нф1кованими матерями, —
19,2 %, невстановлений шлях передачi — 1,9 % [3]. Щ даш збiгаються з результатами А.К. Сервецького, згщно з якими серед пащенлв, яю перебували на лiкуваннi та диспансерному облку в центрi профтактики В1Л та лку-вання СН1Ду м. Одеси, у 41 % випадав зараження В1Л мав мюце гетеросексуальний шлях iнфiкування, у 27 % — го-мосексуальний, у 24 % випадав — внаслщок етзодичного внутрiшньовенного введення наркотиков, отриманих з маково! соломки, 2 % — внаслщок медичних манiпуляцiй; в шших 6 % випадк1в шлях шфкування не встановлено [4]. Отже, очевидним фактом стае переважання статевого шляху зараження ВIЛ-iнфекцiею.
Разом iз тим аналiз даних лiтератури демонструе розрiзненiсть дослiджень, спрямованих на розв'язання проблеми збтьшення тривалосп та покращення якостi життя осiб, iнфiкованих В1Л. Це обумовлене склад-нiстю i полiмодальнiстю феноменiв, що вивчаються,
Адреса для листування з авторами:
Маркова Мар1анна ВладислаБiБиа Харк1вська медична академш тслядипломнох осБiти Украша, м. Харив, вул. КорчагiнцiБ, 58 [email protected]
© Габрель Р.Т., Маркова М.В., 2013 © «М1жнародний невролопчний журнал», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
серед яких пров1дне м1сце повинно займати питання психоемоцшного стану та психолопчних ресурс1в В1Л-iнфiкованих, що складаються з джерел шдивщуально-особистiсних властивостей шдивща та м1жособист1сно!, насамперед партнерсько!, пiдтримки i взаемодй. Розроб-ка стратеги 1 тактики медико-психолопчного супроводу В1Л-1нф1ковано! партнерсько! пари дотепер не знайшла свого вир1шення та впровадження в клшчну практику, що значно знижуе ефективн1сть медико-психолопчно! допомоги данш категорй пац1ент1в та членам !х родин. М1ж тим для усшшного вир1шення цього завдання необх1дне вивчення особливостей псих1чного стану та сексуально! реал1зацп В1Л-1нф1кованих ос1б та !х партнер1в, без чого неможлива розробка комплексних заход1в, спрямованих на покращення якост1 життя В1Л-1нф1кованих ос1б та член1в !х родин.
Отже, для досягнення дано! мети протягом 2010— 2013 рр. на баз1 Ки!вського центру профшактики та боротьби з1 СН1Дом Ки!всько! м1сько! кл1н1чно! л1карн1 № 5 нами було обстежено 105 партнерських пар (ПП), в яких один 1з партнерш був В1Л-1нф1кованим, а саме: 70 ге-теросексуальних ПП, в 35 парах з яких шфюэваним був чолов1к (група 1), та 35 пар, де шфюэваною виявилась ж1нка (група 2), 1 35 гомосексуальних ПП, де один 1з парт-нер1в е В1Л-1нф1кованим (група 3). Критериями включен-ня у дослщження були: 1) пщтверджене у центр1 СН1Ду (м. Ки!в) шфкування одного з партнер1в, давн1сть шфку-вання до 1 року; 2) стаж партнерських вщносин не менше року (спльне життя з1 сформованими шмейними ролями); 3) в1дсутн1сть дтей; 4) вщсутнють псиичних та поведшко-вих розлад1в внаслщок вживання психоактивних речовин.
Комплексне обстеження включало в себе структуро-ване кл1н1ко-анамнестичне штерв'ю з анал1зом соц1аль-но-демограф1чних характеристик та психод1агностичне досл1дження. Вивчення депресивних 1 тривожних ре-акц1й В1Л-1нф1кованих хворих проводилося 1з застосу-ванням госттально! шкали тривоги 1 депресй ИЛБ8 [5] та кл1н1чного опитувальника для виявлення та оц1нки невротичних сташв К.К. Ях1на, Д.М. Менделевича [5]. Оцшку стану сексуально! реал1зацй проводили 1з засто-суванням критерив системно-структурного анал1зу стану сексуального здоров'я та прояв1в сексуальност1, розро-блених В.В. Кришталем [6]. Усп1шн1сть життед1яльност1 ПП та р1вень Г! порушень визначали за допомогою опитувальника подружньо! задоволеност1 А. Лазаруса [7], за результатами анал1зу кшьысних 1 яюсних показник1в якого (сума бал1в та ступ1нь !х конгруентност1 у кожного з партнер1в), робили висновок про наявнють та р1вень вираженост1 порушення життед1яльност1 ПП.
Дослщження псиичного стану обстежених дозволило встановити у бтьшосп з них наявн1сть кшшчно вира-жених тривожних та депресивних розлад1в, як1 зустр1ча-лися в шфшованих ос1б у вс1х групах, а також партнер1в пац1ент1в 1з гомосексуальною ор1ентац1ею. За анал1зом результат1в самооц1нки псиичного стану обстежених 1з використанням шкали НЛ08 встановлено, що в ус1х 1н-
ф1кованих ос1б, незалежно вщ стат1 або психосексуальних уподобань, мали м1сце розлади псиично! сфери клшч-ного р1вня вираженост1. Так, середн1й р1вень тривоги в 1нф1кованих гетеросексуальних чоловшв становив 13,04 бала, депресй — 12,48 бала; в шфшэваних жшок — 15,22 та 14,22 бала вщповщно; у 1нф1кованих гомосексуальних чоловшв — 18,09 та 16,37 бала в1дпов1дно.
Внутр1шньогруповий анал1з наявно! симптоматики, зроблений окремо в кожнш груш обстежених, встано-вив, що загальною тенденц1ею, характерною для шф1-кованих В1Л ос1б, можна визначити наявнють кл1н1чно виражено! тривожно! 1 депресивно! симптоматики з переважанням вираженост1 тривожних симптом1в по-р1вняно з депресивними, р < 0,05.
1ншою законом1рн1стю, характерною для псиичного стану шфшованих обстежених, стала бтьша виражен1сть середнгх показник1в практично всгх симптом1в тривожних прояв1в у жшок пор1вняно з гетеросексуальними чолов1-ками, яка, м1ж тим, була меншою, н1ж у гомосексуальних чоловшв, в яких встановлено найбтьший стутнь ви-раженост1 патолопчно! тривоги за ус1ма симптомами (р < 0,05). При анал1з1 середшх показник1в р1вня депресй встановлено в1ропдне (р < 0,01) переважання и вираже-ност1 у гомосексуальних чоловшв пор1вняно з женками 1 гетеросексуальними чолов1ками, м1ж якими в1рог1дно! р1зниц1 не виявлено. Менша виражен1сть единого симптому депресй', а саме припинення слщкування за своею зовшшнютю (симптом 5) у чоловшв групи 3 пор1вняно з жшками можна пояснити специф1чн1стю сексуально! 1дентичност1 обстежених дано! групи. Таким чином, як за загальним показником середньо! оцшки вираженост1 тривожних 1 депресивних прояв1в, так 1 за анал1зом симптоматично! структури зазначених психопатолопчних феномешв, серед ус1х обстежених, 1нф1кованих В1Л, переважали чолов1ки гомосексуально! групи (р < 0,05).
1нша кл1н1чна картина спостерйалась при вивченн1 псиичного стану партнер1в 1нф1кованих ос1б. Так, за-гальн1 середн1 показники тривоги 1 депресй у дружин групи 1 (5,1/4,08) та чоловшв групи 2 (7,06/5,33) були практично в рамках норми, що св1дчило про в1дсутн1сть в1рог1дно виражених кшшчних симптом1в тривоги та депресй у даного контингенту.
Проте детальний анал1з вираженост1 окремих симп-том1в дозволив видтити серед обстежених даних груп по дв1 п1дгрупи ос1б 1з р1зним станом псих1чно! сфери. У 48,6 % жшок шфшэваних чоловшв групи 1 та 40 % чоловшв шфшованих жшок групи 2 встановлена вщсутнють будь-яких, навпъ субктшчних, тривожно-депресивних симптом1в. Але в останшх (51,4 % ж1нок групи 1 та 60 % чоловшв групи 2) д1агностовано тривожш та депресивш прояви, як1, однак, мали менший стутнь вираженосп, н1ж у !х 1нф1кованих партнер1в (р < 0,01).
М1жгруповий анал1з дозволив встановити гендерш розб1жност1 псих1чного стану партнер1в шфшованих ос1б, протилежн1 виявленому у пащентав 1з В1Л: вира-жен1сть тривожних 1 депресивних прояв1в була вищою у
чоловiкiв iнфiкованих жшок, нiж у дружин шфшованих чоловiкiв (р < 0,01).
На вщмшу вiд гетеросексуальних партнерiв шфшэ-ваних осiб у гомосексуальних неiнфiкованих чоловiкiв дiагностовано клшчно окресленi тривожнi та депресив-ш прояви: загальний середнiй показник вираженосл тривоги в них становив 17,78 бала, а депреси — 14,02 бала. До того ж встановлено, що середня вираженють окремих симптомiв тривоги в них була вищою, нiж у !х iнфiкованих партнерiв (р < 0,01).
Таким чином, можна стверджувати, що при давносп iнфiкування до 1 року як у шфшованих В1Л осiб, так i в !х партнерiв мае мюце наявнiсть клiнiчно виражено! тривожно! i депресивно! симптоматики з переважанням вираженосп тривожних симптомiв порiвняно з депре-сивними. Серед iнфiкованих гетеросексуальних ошб бiльша вираженiсть психопатологiчноi' симптоматики спостерйаеться у ж1нок, а серед !х неiнфiкованих парт-нерiв — у чоловшв. Найбтьша вираженiсть тривожних i депресивних проявiв е характерною для гомосексуальних ошб, як шфшованих, так i !х неiнфiкованих партнерiв.
Треба зазначити, що у частини шфшэваних осiб (8,6 % чоловшв групи 1, 11,4 % жшок групи 2 та 22,9 % чоловшв групи 3) встановленi сущидальт думки, як1 близько в половин випадк1в виникали дек1лька разiв на тиждень, у третини — рщше одного разу на тиждень, iншi (чоловiки групи 3) виявляли майже щоденну присутнiсть сущидаль-них думок. Домшуючою мотивацiею для роздумiв щодо скоення сущиду були побоювання сощально! стигмати-заци, невтiшнiсть прогнозу захворювання, небажання створювати проблеми близьким. Однак близько половини iнфiкованих осiб груп 1 (48,6 %) i 2 (40 %) вщзначали абсо-лютну неможливiсть скоення сущиду через наявнють в !х життi шмейно! пщтримки, яку вважали вагомим стриму-ючим фактором для продовження життя.
Подальший поглиблений аналiз психiчного стану та клЩчного наповнення психопатологiчних проявiв,
дiагностованих у обстежених, результати якого наведет в табл. 1, дозволив класиф^вати наявну симптоматику та видтити два провщних клiнiко-патогенетичних симптомокомплекси, кожен з яких був представлений основними психопатолопчними синдромами — нозо-генним та астешчним соматогенним. Так, нозогенний симптомокомплекс включав тривожно-депресивний та тривожно-фобiчний синдроми; астешчний сома-тогенний симптомокомплекс — астенодепресивний, астеношохондричний та астеноневротичний синдроми.
Шд дефiнiцiею «нозогенний симптомокомплекс» ми розумти психогеннi реактивнi стани, обумовлеш констеляцiею психотравмуючих чинник1в, пов'язаних з шфкуванням В1Л. Тривожно-депресивний синдром про-являвся пригнiченiстю, песимiзмом стосовно до власного стану i перспектив, дисомшею, внутрiшнiм неспокоем, невротичною напруженютю, тривожним очiкуванням соцiальноi' стигматизацй, прагненням прискорити смерть через невилшэвну хворобу, що обумовлено шоковою реакцiею на встановлення диагнозу ВIЛ-iнфекцii. До три-вожно-фобiчноi' симптоматики належали нозо-, соцю- та танатофоби, як1 супроводжувалися численними сома-товегетативними розладами: тахiкардiею, пщвищенням артерiального тиску, гiпергiдрозом, стiйким червоним дермографiзмом, перистальтикою i антиперистальтикою, проносами, блювотою та ш. Так само до цього синдрому зараховували переживания нав'язливого страху заразити ВIЛ-iнфекцiею близьких людей або членiв сiм'i' побуто-вим шляхом, страх болюно! смерть
Астешчний соматогенний симптомокомплекс був обу-мовлений декомпенсацiею основних сфер псимчно! дяль-ностi та виявлявся загальноневротичною симптоматикою (астетя, невротична депресгя, шохондая). Астенодепресивний синдром був представлений симптомами пщвищено! стомлюваностi, дратiвливосгi, нестшкоста, болiсно заго-стрено! сенситивностi, гшерестезй, ослаблення здатносгi до тривалого фiзичного i розумового навантаження. Астено-
Таблиця 1. Розподл встановлених кл1н1чних вар'антв наявно/ психопатолопчно/ симптоматики
у обстежених (% ± m)*
Симптомокомплекс/ синдром Група 1 (n = 70) Група 2 (n = 70) Група 3 (n = 70)
Ч (n = 35) Д (n = 35) Ч (n = 35) Д(n = 35) 4i (n = 35) Чн (n = 35)
Нозогенний Тривожно-депре-сивний 45,7 ± 5,0 14,3 ± 3,5 31,4 ± 4,6 54,3 ± 5,0 42,9 ± 4,9 57,1 ± 4,9
Тривожно-фобiчний 25,7 ± 4,4 34,3 ± 4,7 20,0 ± 4,0 28,6 ± 4,5 60,0 ± 4,9 68,6 ± 4,6
Астеычний соматогенний Астенодепресивний 48,6 ± 5,0 - - 54,3 ± 5,0 51,4 ± 5,0 -
Астеношохондричний 31,4 ± 4,6 - 8,6 ± 2,8 34,3 ± 4,7 37,1 ± 4,8 14,3 ± 3,5
Астеноневротичний 17,1 ± 3,8 2,9 ± 1,7 - 28,6 ± 4,5 45,7 ± 5,0 17,1 ± 3,8
Психiчнi розлади вщсуты - 48,6 ± 5,0 40,0 ± 4,9 - - -
Примтки: * — у ¡нф1кованих пац1ент1в груп 1, 2 та усх осб групи 3 процентна сума синдромiв перевищуе 100 % у зв'язку з тим, що в одного патента спостергався бльше нж один синдром; Ч — чолов1к; Д — дружина; Ч'1 — чоловк нфкований; Чн — чоловк нешфкований.
шохондричний синдром включав фшсовашсть на власному самопочутп га сташ, пильну увагу до найменших порушень здоров'я, багатогодинш досл1дження свого т1ла в пошуках специфiчних висипань або п1дозр1лих плям, п1дсилену 1н-герпрегацiю т1лесних вщчутв, переконанiсть у наявностi сомагичних «шдтаерджень i доказ1в» ВШ-шфекцй, редукщю шших iнгересiв i мотив1в. Астеноневрогичнi клЫчш прояви розвивалися поступово на тлi тривало! психотравмуючо! ситуаци, конфлiкгних взаемин у с1м'!. Найб1льш типовими симптомами були вщчуття нездужання, сгомлюваносгi, млявосп, загально! слабкостi; iнтрасомнiчнi розлади, го-ловний б1ль, зниження концентраци уваги. Вiдчуваючи невдоволення зниженням продуктивност1, деяю пацiенти намагалися надолужити згаяне, зб1льшувати навантаження, однак це не давало позитивного результату та ще б1льше погiршувало самопочуття i настрiй. Наростало внутрiшне напруження, почуття незадоволеностi результатами свое! пращ, вщповщальшсть за яку вони покладали на оточуючих. КлЫчна картина також рясн1ла вегетативними проявами: шум у вухах, запаморочення, неприемш в1дчутга в дглянщ серця, серцебиття, п1тлив1сть, похолодання к1нц1вок. Вс1 щ явища посилювалися при хвилюванн1 та психоемоцшних навантаженнях.
Подальший анал1з психопатолопчно! симптоматики В1Л-шф1кованих ос1б та !х партнер1в в аспект1 усп1шност1 жигтедiяльностi ПП дозволив виявити взаемозв'язок м1ж р1внем порушення житгедiяльностi ПП та станом псиич-ного здоров'я В1Л-1нф1кованих ос1б 1 !х партнер1в. Так, 1з загально! к1лькост1 у 48,6 % ПП групи 1 та 40 % ПП групи 2 виявлений достатн1й р1вень подружньо! задоволеност1, що було св1дченням усп1шност1 !х життед1яльност1 як союзу двох особистостей в рамках партнерського (с1мей-ного) функцюнування (табл. 2). У цих парах у партнер1в В1Л-1нф1кованих ос1б встановлено вщсутшсть псих1чних розлад1в, а для самих шфюэваних наявн1сть с1мейно! п1д-тримки була вагомим фактором щодо продовження життя, незважаючи на факт шфкування та наявн1 хвороблив1 псиичш й соматичн1 прояви. Серед шших ПП групи 1 та групи 2 у переважно! бтьшосп ПП (37,1 та 40,0 % вщповщно) д1агностовано частковий р1вень порушення життед1яльност1 ПП, що виражався станом частково! неконгруентно! подружньо! незадоволеност1. Суц1льний р1вень порушення житгедiяльносгi ПП (повна конгруентна подружня незадоволен1сть) встановлений у 14,3 % групи 1 та 20,0 % групи 2. Незалежно в1д р1вня ураження життедь яльност1, у партнер1в В1Л-1нф1кованих ос1б цих ПП мали м1сце тривожно-депресивно-фоб1чн1 прояви в рамках но-
зогенного психопатолопчного симптомокомплексу Стан життeдiяльностi ПП групи 3 виявився частково (57,1 %) або суцшьно (42,9 %) порушеним, що ставало додатковим обтяжуючим фактором, що провокуе вираженiсть психо-патологiчноi симптоматики як в шфюэваних чоловiкiв, так i ix партнерiв. Так, серед ус1х неiнфiкованих партнерiв тльки у чоловшв nie! групи щагностовано найбтьшу вира-женiсть психопатолопчних проявiв не тльки нозогенного (тривожно-фобiчного — (68,6 %) та тривожно-депресив-ного (57,1 %) синдромiв), але й астенiчного соматогенного симптомокомплексiв (астеношохондричного (14,3 %) та астеноневротичного (17,1 %) синдромiв).
Аналiз стану сексуально! реал1зацп дозволив вста-новити клЫчно окресленi порушення сексуальност у бтьшосп обстежених. Так, питома вага жшок мали оргазмiчну дисфункцiю (F52.3) та потерпали вiд вщ-сутностi сексуального задоволення (F52.1) (51,4 ± ± 5,0 % осiб групи 1 та 60,0 ± 4,9 % — групи 2 вщповщно) i диспареунй' неорганiчноi природи (F52.6) (34,3 ± 4,7 % групи 1 та 37,1 ± 4,8 % групи 2). Гетеросексуальним чоловiкам були притаманш вiдноснi: втрата статевого потягу до партнерки (51,4 ± 5,0 % ошб групи 1 та 60,0 ± ± 4,9 % — групи 2), сексуальна огида (20,0 ± 4,0 % групи
1 та 25,7 ± 4,4 % — групи 2) та вщсутшсть сексуального задоволення (51,4 ± 5,0 % осiб групи 1 та 60,0 ± 4,9 % — групи 2). Крiм того, у 68,6 ± 4,6 % пацieнтiв групи 1 та 57,1 ± 4,9 % групи 2 мала мiсце еректильна дисфункцiя (F52.2), а у 22,9 ± 4,2 % осiб групи 1 та 31,4 ± 4,6 % групи
2 — передчасна еякуляцiя (F52.4). Серед гомосексуаль-них чоловiкiв порушення сексуальност встановленi у переважно! бтьшосл з них: вiдносна втрата статевого потягу виявилась характерною для 84,3 ± 3,6 % осiб, вщносна втрата сексуального задоволення — для 94,3 ± ± 2,3 %, еректильна дисфункцiя — для 62,9 ± 4,8 %, передчасна еякулящя — для 24,3 ± 4,3 %.
Анал1з iнконгруентностi сексуально! збудливост та задоволення сексуальними стосунками мiж ПП рiзниx груп надав можливють дiйти висновку, що для 51,4 ± ± 5,0 % ПП групи 1 та 60,0 ± 4,9 % ПП групи 2 була характерною вiдносна, а для ушх ПП групи 3 — абсолютна неконгруентнють оцiнки сво!х сексуальних стосункiв.
За системно-структурним аналiзом к1льк1сних характеристик ураження компонент i складових сексуально! взаемодГ! встановлено, що серед гетеросексуальних ПП зустрiчались такi, що мали гармонiйнi сексуальш вГдносини, незважаючи на наявнiсть такого психо- i сексотравмуючого фактора, як шф^вання одного з
Таблиця 2. РозподЛ обстежених ПП за станом Ух життед1яльност1 (% ± т)
Стан життeдiяльностi ПП Група 1 (n = 70) Група 2 (n = 70) Група 3 (n = 70)
Суцшьне порушення (повна конгруентна незадоволенють), < 80 балiв 14,3 ± 3,5 20,0 ± 4,0 42,9 ± 4,9
Часткове порушення (часткова iнконгруентна незадоволенють), 82-112 балiв 37,1 ± 4,8 40,0 ± 4,9 57,1 ± 4,9
Успiшнiсть (подружня задоволенють), 115-160 балiв 48,6 ± 5,0 40,0 ± 4,9 —
партнерiв В1Л, а саме 48,6 % ПП групи 1 i 40 % ПП гру-пи 2. Мiж тим серед гомосексуальних ПП гармонiйних сексуальних вiдносин не виявлено в жоднш.
У шших гетеросексуальних ПП iз порушенням сексуально! взаемоди стрижневими в його розвитку вияви-лись ураження сощально-психолопчного компоненту сексуальностi неiнфiкованих членiв пари та бюлопчний компонент (за вшма його складовими) у ВIЛ-iнфiкованих ошб. Серед гомосексуальних ПП стрижневими були ураження психолопчного, бiологiчного (за вшма його складовими), а також соцюкультурно! складово! соцiального компоненту. Розлади шших компонент сексуального здоров'я мали патопластичний вплив на формування деформаци сексуально! взаемоди в ушх ПП.
Таким чином, у результат системно-структурного аналiзу в обстежених виявлеш рiзнi за механiзмом виник-нення та клшчними проявами порушення сексуально! реалiзацii ПП, в яких один iз партнерiв iнфiкований В1Л. У гетеросексуальних ПП, незалежно вiд того, чоловш або дружина е шфшованими, в генезi розвитку деформаци сексуально! взаемоди провiдна деструктивна роль нале-жить викривленню партнерських вщносин та соматичним наслщкам iнфiкування В1Л. У гомосексуальних ПП генез сексуальних проблем е бтьш складним, !х основу скла-дають внутрiшньоособистiсний конфлiкт, обумовлений стигматизованою сексуальною щентичнютю, амбiвалент-нютю самощентифшаци, посилений трактуванням факту iнфiкування як наслiдку особливостей психосексуально! орiентацii, соцiокультурна iнконгруентнiсть власних та сусптьних уявлень, а також весь спектр соматичних проблем, що виникають за наявносл В1Л. Крiм того, у 44,3 ± ± 5,0 % гетеросексуальних ПП, в яких один iз партнерiв iнфiкований В1Л, встановлена вiдсутнiсть порушень сексуально! реал1зацй, що свщчить про наявнiсть у них
Габрель Р.Т., МарковаМ.В.
Харьковская медицинская академия последипломного образования
Центр профилактики и борьбы со СПИДом Киевской городской клинической больницы № 5
ОСОБЕННОСТИ ПСИХИЧЕСКОГО СОСТОЯНИЯ И СЕКСУАЛЬНОЙ РЕАЛИЗАЦИИ ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ ЛИЦ И ИХ ПАРТНЕРОВ В КОНТЕКСТЕ ПСИХОСЕКСУАЛЬНОЙ ОРИЕНТАЦИИ
И ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПАРТНЕРСКОЙ ПАРЫ Резюме. На основании обследования 105 партнерских пар с ВИЧ-инфицированным партнером, из которых 70 пар гетеросексуальных и 35 однополых мужских, исследованы особенности психического состояния и сексуальной реализации ВИЧ-инфицированных и их партнеров, найдена взаимосвязь между состоянием психического и сексуального здоровья и успешностью жизнедеятельности таких партнерских пар. Полученные данные легли в основу разработки системы медико-психологического сопровождения партнерской пары, в которой один из партнеров инфицирован ВИЧ.
Ключевые слова: ВИЧ, психическое и сексуальное здоровье, партнерская пара.
внутршньоособистюних i м1жособистюних ресуршв щодо збереження партнерсько! взаемоди та тдтримки, що е дуже важливим в аспекта використання !х реабштацш-ного потенщалу в комплекс лкувально-реабштацшних програм щодо даного контингенту.
Отримаш дат лягли в основу при розробщ системи медико-психолопчного супроводу ПП, в яких один iз партнерiв шфшований В1Л.
Список л1тератури
1. ВЫ-1нфекц1я в Украгт / 1нформац1йний бюлетень. — К., 2012:. — № 37. — 82 с.
2. Маркова М.В. Деформащя сексуально! взаемоди в генезi порушення життедiяльностi партнерськоI пари за умови В1Л-шфжування одногозпартнерiв/М.В. Маркова, Р.Т. Габрель// Таврический журнал психиатрии. — 2013. — Т. 17, № 1(62). — С. 99-108.
3. Жабенко Н.Ю. Психiчнi розлади у nацiентiв, тфжованих В1Л(клтка, дiагностика, психокорекцш): автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 14.01.16 «Психiатрiя» / Н.Ю. Жабенко. — Харшв: 1НПН НАМН Украти, 2012. — 19 с.
4. Сервецький А.К. Кл1н1ко-психопатолог1чна характеристика адаптацшних розлад1в В1Л-1нф1кованих пацiентiв: автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 14.01.16«Психiатрiя»/ А.К. Сервецький — К.: УНД1ССПН, 2008. — 16с.
5. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учебное пособие / Под ред. Д.Я. Райгородского. — Самара: Бахрах-М, 2001. — 672 с.
6. Кришталь В.В. Сексологiя: навч. поаб: в 4ч. /В.В. Криш-таль, 6.В. Кришталь, Т.В. Кришталь. — Харкiв: Фолiо, 2008. — 990 с.
7. Доморацкий В.А. Медицинская сексология и психотерапия сексуальных расстройств / В.А. Доморацкий. — М.: Академический Проект; Культура, 2009. — 470 с.
Отримано 04.06.13 □
GabrelR.T., MarkovaM.V.
Kharkiv Medical Academy of Postgraduate
Education
Center for Prevention and Control of AIDS at Kyiv Municipal Clinical Hospital № 5, Kyiv, Ukraine
FEATURES OF MENTAL STATE AND SEXUAL FULFILMENT OF HIV-INFECTED PERSONS AND THEIR PARTNERS IN THE CONTEXT OF
PSYCHOSEXUAL ORIENTATION AND LIFE ACTIVITY OF COUPLE
Summary. On the basis of survey of 105 couples with HIV-infected partner, ofwhich 70 couples are heterosexual and 35 — gay male ones, we have investigated the peculiarities of mental and sexual fulfilment ofHIV-infected persons and their partners, and found the relationship between the state of mental and sexual health and successfulness of live activity of such couples. These data formed the basis for the development of the system for medical and psychological support of couple in which one partner is infected with HIV.
Key words: HIV, mental and sexual health, couple.
