CC BY
32
УДК 340:12
Т. З. Tapa^MiB
заступник директора 1НПП, декан повно1 вищо1 освiти, доктор юридичних наук, професор кафедри теори та фiлософii права
1СТОР1ОГРАФГЧШ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ДЕВ1АНТНО1 ПОВЕД1НКИ: ТЕНДЕНЦН ТА ШАПРЯМКИ
© Гарасимгв Т. З., 2016
У статт ироаналвовано HayKOBi пращ вiтчизняних та заруб1жних науковщв, присвячеш кторшграфи девiaнтнol поведiнки особистостi. Розглянуто ocHOBHi теоретико-методолопчш пщходи, що сформувалися в рамках сучасно! кторшграфи щодо вивчення проблеми. Визначено тематичне спрямування робгг, Тхш хaрaктернi риси та oсoбливoстi, виокремлено загальш тенденцй' дослщження девiaнтнol поведшки. Розкрито нaйaктyaльнiшi на сучасному еташ розвитку науки методи вивчення означено!' проблеми.
Ключoвi слова: iстoрioгрaфiя, девiaнтнa пoведiнкa, oсoбистiсть, пщхщ, метод, девiaцiя, свiдoмiсть.
Т. З. Гарасымив
ИСТОРИОГРАФИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ПРОБЛЕМЫ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ: ТЕНДЕНЦИИ И НАПРАВЛЕНИЯ
В статье проанализированы научные труды отечественных и зарубежных ученых, посвященные историографии девиантного поведения личности. Рассмотрены основные теоретико-методологические подходы, сформировавшиеся в рамках современной историографии по изучению проблемы. Определены тематическое направление работ, их характерные черты и особенности, выделены общие тенденции исследования девиантного поведения. Раскрыто актуальные на современном этапе развития науки методы изучения этой проблемы.
Ключевые слова: историография, девиантное поведение, личность, подход, метод, девиация, сознание.
T. Z. Harasymiv
HISTORIOGRAPHY RESEARCH PROBLEMS OF DEVIANT BEHAVIOR:
TRENDS AND DIRECTIONS
The article analyzes the scientific work of domestic and foreign scholars dedicated to the historiography of deviant behavior of the individual. The main theoretical and methodological approaches that have emerged as part of modern historiography to study the problem. Defined thematic orientation work, their characteristics and features, singled out the overall trends research deviant behavior. Exposed the most topical at the present stage of science methods of studying the abovementioned issues.
Key words: historiography, deviant behavior, personality, approach, method, deviation, consciousness.
Постановка проблеми. Девiантна поведшка з часу виникнення суспшьства завжди була небезпечною для соцiальноi стабшьносп, становила значну загрозу для життя людей, соцiумiв, вважалася небажаним явищем, а суспшьство через своi' шститути намагалося попереджувати i, по можливосл, блокувати небажаш форми людсь^' життедмльносп. Методи i засоби попередження
девiантноï поведшки визначалися соцiально-економiчними вiдносинами, суспшьним буттям i суспшьною свiдомiстю, заходами примусу та заходами переконання тощо. Проблеми сощального "зла" завжди були предметом уваги вчених. З давтх-давен фшософи i юристи, медики i педагоги, психологи i бюлоги придшяють значну увагу дослiдженню девiантноï поведшки та ïï причин, вивчають рiзноманiтнi види соцiальноï патологiï: злочиннiсть, пияцтво та алкоголiзм, наркоманiю та проститущю, самогубство тощо. У наш час виникають новi форми девiантноï поведшки, що зумовлюе необхiднiсть своечасного 1'х дослiдження.
Аналiз досл1дження проблеми. Як сввдчить проведений нами аналiз, джерелознавча база дослвдження девiантноï поведiнки особистосл не була об'ектом окремого наукового вивчення. Проте в межах фундаментальних наукових праць означена проблематика виступала вагомою частиною окремих робiт, серед них I. М. Сеченова, М. Г. Ярошевського, I. П. Павлова.
Метою статт е визначити на основi аналiзу наукових праць основш тенденцiï та провiднi напрямки iсторiографiчних дослiджень проблеми девiантноï поведiнки.
Виклад основного матерiалу. Передумови вивчення сутносп поведiнки заклали ще античнi фшософи, котрi намагалися обгрунтувати зумовленiсть активносп (поведiнки) людини i тварин. Античш фшософи небезпiдставно вважаються основоположниками дослвдження сутностi поведiнки людини. Ïï вони розглядали як детермшоване прямо або опосередковано, вважаючи, що на не!' можуть впливати внутрiшнi потреби, середовище iснування, умови життя тощо.
Значно ширше поняття "поведшку" стали розглядати учеш з другоï половини XIX ст., коли ввдбулася систематизацм знань i сформувалися такi науковi дисциплши, як соцiологiя, психологм, фiзiологiя та ш. Велике значення як для розвитку сучасноï фiзiологiï, так i для становлення нового напрямку в дослвдженш поведшки мало ввдкриття I. М. Сеченовим 1863 р. схеми рефлекторноï реакци як автоматичного переходу збудження сенсорного нерва на рухомий (за допомогою цен^в спинного мозку). До цього ввдкриття, як зазначае М. Г. Ярошевський, "реакцм вважалась необхвд-ною ознакою нервовоï системи i закономiрно та однозначно провокуючою елементарнi рухи м'язiв у ввдповвдь на фiзичнi подразники. Для I. М. Сеченова ж рефлекс - це не конкретний нейро-мехашзм, а загальний пояснюючий принцип. Сеченов розушв поведiнку як рефлекторне безввд-носне до конкретного - наукового знання про нерви, м'язи та мозковi центри" [1, с. 9]. Тобто поведшка людини, згiдно з вченням I. М. Сеченова, залежить ввд напрацьованого суспшьством та рiзноманiтними соцiальними групами норм, цiнностей i установок. Погляди i ввдкриття I. М. Сеченова були значно збагачет та розширет I. П. Павловим, О. О. Ухтомським та шшими.
Рiвень людськоï поведiнки I. П. Павлов вiдрiзняв вiд поведшки тварин введенням до 1х першоï сигнальноï системи "надзвичайноï прибавки" у виглядi другоï сигнальноï системи - мовних знаюв як знаряддя спшкування та iнтелектуального узагальнення. Зовнiшнi умови, завдяки яким стае можливою нова форма детермшаци поведiнки, що визначае удосконалення людини, на думку Павлова, ввдмшш ввд природних, яких тварини набувають за допомогою мехашзму саморегуляци на умовно-рефлекторних зв'язках. У цьому випадку йшлося про вимоги, що ставляться до шдиввда з боку сощуму. "Невже суспiльнi i державш обов'язки i вимоги - не умови, котрi висуваються до моеï системи i повиннi в нш виробляти вiдповiднi реакцiï в штересах цiлосностi та удосконалення системи" [2, с. 188]. Ввдповвдно, саме сощально-державш умови розглядалися вченим як головш, визначальнi детермiнанти формування особистостi.
О. О. Ухтомський (учень i послвдовник I. М. Сеченова) вiдкрив "домшанту" як фiзiологiчний орган та штерпретував ïï як орган поведiнки. При цьому вчений кардинально змшюе змют поняття "орган" i визначае його як "будь-яке поеднання сил, що може призвести при шших однакових умовах всякий раз до однакових результата" [3, с. 299]. "Домшанта ж означае, що в констеляци рефлекторних цен^в один iз них стае основним, пвдкршленим енергiею шших цен^в. Тобто цей орган виступае i "енерготизатором" (мотивом) поведiнки, i ïï вектором, спрямовуючим органiзм на об'екти середовища, котрi виступають як ïï "штегральний образ" [1, с. 14]. Ввдповвдно, поведшка
мае причину i наслвдок, а pÍ3HOMamTm причини породжують pÍ3Hy поведiнку. Стосовно ж людини bíh вiдводить головну роль особливш домiнантi - особистост iншоi людини.
М. Г. Ярошевський вiдзначае, що саме основоположники росшськог' фiзiологii спричинили дискусiю про те, яю саме якостi в людиш - бiологiчнi чи соцiальнi - бшьше впливають на формування ii поведiнки. Тому сутнiсть поведiнки людини прийнято розглядати на бюлопчному i сощальному рiвнях, що й знаходить свое ввдображення у двох основних концепцмх: бюло-гiзаторськiй або натуралютичнш концепци, прихильники якоi абсолютизують роль природних, бюлопчних основ людини (ввдносячи до них i спадково закршлеш конституцiональнi ознаки, i стан здоров'я, i функцюнальш, фiзiологiчнi особливостi рiзних систем людського органiзму та багато шших), i ввдповвдно, сутшсть поведшки розглядаеться тут лише на бюлопчному рiвнi; соцюлопзаторсьюй концепцй, що представлена рядом теорш, у котрих людина постае пасивним учасником сучасних сощальних вiдносин, а значить i сутшсть поведшки дослвджуеться лише на сощальному рiвнi.
На нашу думку, спроби звести людську шдиввдуальшсть лише до природного (бюлопчного) або лише до сощального видаються методолопчно помилковими i несуттевими. Значно бшьше рацiонального можна побачити в дослвдженнях росiйських фiлософiв А. Н. Леонтьева, Н. П. Ду-бiнiна, Е. В. 1льенкова, В. Н. Мясiщева, Л. Сева та шших, котрi сутнiсть поведшки людини виводять iз соцiального життя, вiдзначаючи при цьому бiологiчнiсть ii природи. Зокрема, А. Н. Леонтьев зазначае: "Людина як природна ютота е шдиввд, надшений тiею чи шшою фiзичною конституцiею, типом нервовоi системи, темпераментом, динамiчними силами бюлопчних потреб та багатьма шшими рисами, котрi в процесi онтогенетичного розвитку частково розвиваються, а частково притуплюються, тобто, багатогранно змшюються. Однак, не змша цих вроджених властивостей людини породжуе ii особистють" [4, с. 21]. "Реальним пiдгрунтям особистостi людини, - продовжуе учений, - е сукупшсть ii, суспшьних за своею природою, ввдношень до свiту, але ввдношень, що реалiзуються через ii дмльшсть, точнiше, через сукупнiсть ii багатоманiтноi' дiяльностi" [4, с. 24].
Солвдарний з ним у цьому Е. В. 1льенков: "Сутнiсть" кожного шдиввда, який належить до цього "роду", полягае в тш досить конкретнш системi iндивiдiв, якi взаемодтоть мiж собою, котра тшьки i робить кожного з них тим, чим вш е. У такому випадку це приналежшсть до роду людського, що розушеться не як природний, бюлопчно заданий "шмий зв'язок", а як соцiальна система, що вторично виникла та iсторично розвиваеться, тобто суспшьно-юторичний органiзм як розгалужене цше. Бiологiчний же зв'язок, що виражаеться в тотожносл морфологiчноi оргашзаци особин виду homo sapiens, складае лише передумову (хоча й абсолютно необхвдну, i навiть найближчу), лише умову людського, "родового", в людиш, але аж нмк не "сутшсть", не внутршню умову, не конкретну спiльнiсть, не спiльнiсть соцiально-людську, не спшьшсть особистостi i особистостей" [5, с. 11-12]. Подiбного погляду дотримуеться Л. Сев: "Людина е природна ютота, але це "природна людська ютота" - ютота, сутнiсть котроi полягае в сукупностi сусп1льних ввд-носин" [6, с. 268]. Отже, росшсью ф1лософи, вiдзначаючи природну складову сутностi поведiнки людини, основний акцент роблять на суспшьш умови i"i розвитку, оск1льки всi вони розглядають людину виключно в ii суспшьнш обумовленостi i через сусп]льну значимють ii вiдносин.
У закордоннiй i вгтчизнянш лiтературi не досить однозначно вживаються близью за значенням термши, що намагаються визначити предмет, який нас щкавить: "девiантну (вiдхилену) поведшку", "девiацii' (вiдхилення)", "девiантнiсть". А ще можна зустрiти i "патологiю", i "поведшку, що ввдхиляеться" [7], i "асощальну" або "антисоцiальну поведшку". У психологи цей набiр термтв доповнюеться "деривацiею", "перверсiею" тощо. При цьому нема бшьш або менш загальноприйнятних визначень цих понять.
Таю обставини цшком зрозумiлi, адже, по-перше, дослвдження фшософсько-правових аспектiв девiантностi особистостi - вiдносно новий напрям науки, понятшний апарат якоi перебувае у станi розвитку. Зокрема, D. Downes i Р. Rock зазначають, що дослвдження девiантностi активно розвиваеться лише в останньому десятилгт, причому результата виявляються доволi супереч-ливими, дискусшними. Лише у 90-тi роки XX ст., на iхню думку, вивчення девiантностi починае
скидатися на "нормальну науку" [8]. По-друге, навпъ у досить давнiх науках суперечка про поняття та ix визначення нерiдко тривае столiттями. По-трете, надзвичайна складнiсть соцiальних явищ, ix мiнливiсть, багатограннiсть не полегшуе завдання "ухвалити" вiдповiдний зрiз, сторону, момент сощально'' реальностi та зафiксувати його у визначенш. I, нарештi, по-четверте, жодне визначення безперечно не може бути "едино вiрним" i "остаточним".
До певного часу найрозповсюдженiшим у девiантологii був термiн "девiантна поведшка" (deviant behavior). Девiантна, або з ввдхиленням (вiд лат. deviatio - ввдхилення), поведiнка завжди була пов'язана з певною невiдповiднiстю людських вчинюв, дiй, видiв дiяльностi, розповсюджених у суспшьстш або його групах щнностям, правилам (нормам) i стереотипам поведшки, очшуванням, установкам. Це може бути не лише порушення формальних (правових) або неформальних (мораль, звича'', традицй, мода) норм, а й "девiантний" спосiб життя, "девiантний" стиль поведшки, що не вiдповiдае прийнятим у конкретному суспшьства середовищi, групi.
Численш прояви девiантноi поведiнки, залежнiсть ощнки поведiнки як "нормальноi" або ж тако'', що "вiдxиляеться" вiд цшностей, норм, очiкувань (експектаци) суспшьства, групи, субкультури, змiннiсть оцiнок з часом, конфлшт оцiнок рiзниx груп, в як входять люди, i нарешп, суб'ективнi уявлення дослiдникiв (девiантологiв) - усе це надто ускладнюе напрацювання бшьш або менш стiйкого i однотипного визначення девiантноi поведiнки. Наведемо лише декшька прикладiв. Зокрема, на думку А. Коена (А. Соhen), девiантна поведiнка - це "така поведiнка, яка йде врозрiз iз iнституцiоналiзованими очiкуваннями, тобто з очшуваннями, що роздiляються i визнаються законними всередиш соцiальноi системи" [9, с. 520-521]. Е. Goode вважае, що девiантнiсть - це "поведiнка, яку деяю люди в суспiльствi знаходять образливою (неприйнятною) i яка викликае - або може викликати у випадку виявлення - несхвалення, покарання або ворожить стосовно суб'екпв такоi поведiнки" [10, с. 17]. Девiантною називають поведiнку, яка не ввдповвдае нормам i ролям. При цьому одш дослiдники як точку ввдлшу ("норму") використовують очiкування (експектаци) ввдповвдно'' поведiнки, а iншi - еталони, зразки поведiнки [11, с. 3]. Деяк вважають, що девiантними можуть бути не лише дii, але й iдеi, погляди [12, с. 2]. Девiантну поведiнку нерiдко пов'язують iз реакцiею суспiльства на не'' i тодi визначають девiацiю як "ввдхилення ввд групово'' норми, котре тягне за собою iзоляцiю, лшування, позбавлення волi або iнше покарання порушника" [13, с. 203].
На пiдставi цих найзагальнiшиx уявлень можна сформулювати таке визначення: девiантна поведiнка (deviant behavior ) - це вчинок або дм людини (групи людей), що не ввдповвдае офщшно встановленим або ж таким, що фактично сформувалися в даному суспшьстш (культура субкультура групi) нормам i очiкуванням. При цьому пвд "офiцiйно встановленими" зазвичай розумтоть формальнi, правовi норми, а пвд фактично сформованими - iснуючi норми морал^ звича!', традицii.
Спочатку у наукових дослiдженняx доводилося вказувати (або з'ясовувати з контексту), в якому розумшш вживаеться вислiв "девiантна поведiнка" - як характеристика шдиввдуального поведiнкового акту або ж як сощальний феномен. Пiзнiше для визначення останнього стали застосовувати термiни "девiацiя" ("вiдxилення"), "девiантнiсть" або ж "сощальна девiацiя" ("соцiальне вiдxилення"). Як складне сощальне явище девiацii визначаються як "таю порушення сощальних норм, як характеризуються вiдповiдною масовiстю, стiйкiстю та поширетстю при подiбниx соцiальниx умовах" [14, с. 95]. В англшськш мовi, котрою видано бiльшiсть праць з ще'' тематики, для характеристики ввдповвдного соцiального явища, властивостi суспшьства породжувати "вiдxилення" зазвичай вживаеться слово deviate - девiантнiсть (вiдxилення).
Щоб повнiше трактувати предмет нашого дослвдження, наведемо декшька визначень девiантностi (deviate): "вiдмiннiсть вiд норм або ввд допустимих, прийнятних стандарта суспшьства", "певна поведшка або фiзичний прояв, який викликае осуд i засуджуеться сус-п1льством, оск1льки вiдxиляеться вiд норм i очiкувань соцiальноi групи" [15].
Сучасна "Енциклопедiя кримiнологii i девiантноi поведiнки" (2001) вид1ляе три основних пвдходи щодо визначення девiантностi: девiантнiсть як поведiнка, що порушуе норми (R. Akers, М. Clinard, R. Меiеr, A. Liska, A. Thio); девiантнiсть як "реагуюча конструкцiя"(D. В1аск, Н. Вескег,
K. Erkkson, Е. Goode); девiантнiсть як порушення прав людини (Н. S^wendinger, J. S^wendinger) [16, с. 88-92]. Якщо перший i третiй iз цих пiдxодiв не потребують коментарiв, то на другому необxiдно зупинитися детальнiше.
Починаючи з друго'' половини XX ст., у сощологй формуеться "конструктивютський" пiдxiд стосовно багатьох сощальних реалiй [17]. Виявляеться, значна кшьюсть соцiальниx iнститутiв i феноменiв ("факпв") не стшьки iснують об'ективно, per se, sui generis, скшьки штучно "сконст-руйованi". Tакi поняття, як "злочиншсть", "органiзована злочиннiсть", "наркомашя", "корупщя", "тероризм", "проституцм" та багато шших аналогiчниx проявiв, по сутi, сощальш "конструкти" [18, с. 30-33].
Об'ективний погляд на сощальш реалй як конструкцй не випадковий i мае глибинш фiлософськi i методологiчнi основи. В ешстемолопчних дискусмх "на сьогодт визначилися тенденцii щодо розвитку конструктивктських концепцiй, якi вiдмовляються вiд вдеалктичного або трансцендентального (i в цьому розумшш суб'ективного) обгрунтування. Натомiсть вони передбачають наявшсть цшком реальних систем, як орiентуються i повиннi орiентуватися в спостереженнi на власнi конструкцй, оскшьки не мають власного доступу до довкшля, зовнiшнього середовища (Umwelt)" [19, с. 2].
Погляд на девiантнiсть та ii' рiзноманiтнi прояви як ввдповщш конструкти, "виготовленi" в процеш реагування суспшьства на небажаш види поведiнки, переважае в сучаснш сощологй девiантностi i е, на нашу думку, досить продуктивним. Процес конструювання девiацiй (за допо-могою полггичних рiшень, статистики, засобiв масово!' iнформацii тощо) детально описаний у багатьох працях [20]. Ролi ЗМ1 в процесi конструювання девiацiй присвячений роздш "Медiа i конструкцм злочишв i девiантностi" в збiрнику статей "Сощолопя злочинностi i девiантностi" [21]. На думку вщомих нiмецькиx кримшолопв Н. Неss i S. Sheerer, злочиннiсть - не онтологiчне явище, а мислительна конструкцм, що мае юторичний i змiнний характер. Злочиншсть майже повшстю конструюеться контролюючими шститутами, котрi встановлюють норми i надають вучинкам вiдповiдного значення. Злочиннiсть - сощальний i мовний конструкт [22]. Як ввдбуваеться конструювання одного iз сучасних рiзновидiв злочинностi - "злочинносп ненавистi" ("Hate Crimes"), тобто злочинних посягань проти "ненависних" меншин (афро-, iспано-, арабо- та азiатоамериканцiв, евре'в, ге'в, лесбiянок тощо), дослiджено у raroi американських кримiнологiв [23]. У цьому конструюванш ("Hate Crime" is a sodal construct") беруть участь ЗМ1 та полiтики, вченi та ФБР. Процес конструювання "корупцй" розкритий у дисертацшному дослiдженнi I. Кузнецова [24].
Саме тому прихильники трактування девiантностi як "реагуючо'' конструкцii" виходять iз розумiння того факту, що суспшьство i право, вважаючи за необхщне реагувати на т чи iншi соцiально значимi поведiнковi форми, конструюють вид чергового "цапа вiдбувайла" - "мафм", "наркоманя", "гомосексуалiзм", "корупц]я", "тероризм" тощо. Безумовно за цими "етикетками" ховаються деяю об'ективнi реалii, форми людсько!' життед]яльносл та ix носii, суб'екти дш [25, с. 292-306]. Але суспшьна або державна оцiнка цих проявiв девiантностi, саме вiднесення вiдповiдниx форм до девiантниx - результат сввдомо'' роботи владних, iдеологiчниx iнститутiв, що формують суспшьну свiдомiсть. Надзвичайно важлива роль у такiй "конструкторськiй" дмльноси вiдiграе полiтичний режим [26, с. 39-65].
У статп зроблено спробу виявити низку актуальних питань фшософсько-правового плану, пов'язаних iз сутнiстю та юнуванням девiантноi поведiнки в сучасному суспiльствi та специфiкою ii попередження. Ми намагатимемось максимально розкрити розроблюваний науковцями упродовж тривалого часу в контексп псиxологiчниx, соцiологiчниx, ф]лософських i правових шк1л змiст поняття "девiантна поведiнка людини" та довести, що на рiвнi об'ективно'' дiалектики природи i сусп1льства поведiнка е способом юнування, властивим живим iстотам, яю взаемодiють iз довк1ллям, опосередкованою зовшшньою (рухомою) i внутрiшньою (псиxiчною) актившстю.
Рiзнi аспекти становлення особистостi як громадянина Укра'ни, ii' цiннiснi орiентацii в трансформацiйному суспiльствi, мотивац]я девiантниx форм поведiнки були предметом дисертацшних дослiджень I. I. Чхеайло [27], Д. В. Гордевського [28], В. В. Бшецького [29], В. С. Ларцева [30], Л. П. Котлярова [31], В. О. Довгополюка [32], А. В. Нктна [33], О. В. Синеокого [34], О. С. Полщука [35], I. М. Бакуми [36] та ш.
Сучасний перюд суспшьного розвитку характеризуемся посиленою перебудовою ycix сфер життед1яльносп людини, формуванням нових стосункiв у суспшьстш, що, своею чергою, викликае руйнащю традицiйних психологiчних установок особистостi, сощально!' групи, ïx соцiальноï ролi, ставить людину в ситуацiю самостiйниx пошуюв нових шляxiв задоволення сво1'х життевих потреб. Вiдсутнiсть можливостей для самореалiзацiï викликае в особистостi внутрiшнiй дискомфорт, негативну реакщю на соцiальнi змши, незадоволенiсть собою i навколишнiм середовищем, що доволi часто виступае одним i3 чинникiв девiантностi, iснування я^ вимагае невiдкладного не лише сощолопчного i псиxологiчного, але, насамперед, фшософсько-правового осмислення.
Проблематика дослiджень фшософсько-правового феномена девiацiï багатоаспектна i рiзно-маттна. Ïï вивчення безпосередньо пов'язане з вторично зумовленим процесом виникнення, змши, деградаци, вiдмиранням соцiальноï норми, як базового елемента культури i виступае одним iз способiв збагачення глибинного характеру людсь^ присутностi в свт. Вiдxилення в поведiнцi можна вважати перманентним переходом певних д1й зi сфери анормативного в нормативне i, навпаки. В основi вшьного вибору того або шшого способу поведшки лежить специфiчно людська здатнiсть яюсно оцiнювати всi явища i ввдносини за допомогою абстрактноï диxотомiï "позитивне -негативне".
Девiантна поведiнка у вш часи була об'ектом особливоï уваги з боку дослiдникiв рiзниx напрямiв: юриспруденцiï, псиxологiï, фiлософiï, сощологи, педагогiки, а також з боку релтйних i громадських органiзацiй, яю несуть вiдповiдальнiсть за моральне здоров'я суспшьства. Власне кажучи, вона спричинила створення держави, правоохоронних оргашв, спецiалiзованиx установ для виправлення та iзоляцiï людей, якi е небезпекою для соцiальноï' системи. У фiлософсько-правовiй наущ неможливо знайти мислителя, який би не порушував питання про причини ввдхилень окремими iндивiдами чи цшими соцiальними групами iснуючиx моральних норм, щнностей, традицiй. Уся iсторiя становлення фшософсько-правово^ етичноï' думки е спробою знайти опти-мальнi шляхи розвитку суспшьства, тобто звшьнитися вiд антисощальних порушень, якi досить часто е небезпекою для життя i добробуту людей, вiдxиленнями вiд загальноприйнятих щнностей i стандарта.
Висновки. Дослвдження цiеï проблеми е вкрай важливим для сучасного вггчизняного транзитивного суспшьства, iснуючi правовi системи якого доводять слабку спроможшсть дiево впливати на девiантну особистiсть. Ïx криза, зокрема, пояснюеться тим, що вггчизняна наука тривалий час не повною мiрою враховувала широкий спектр европейських фшософсько-правових поглядiв, якi звужено тлумачилися у контексл панiвноï iдеологiï.
Аналiз i вггчизняних, i зарубiжниx наукових джерел дае змогу зробити висновок про мно-жиншсть теоретичних пiдxодiв щодо опису дослвджуваного соцiального об'екта (у концептуальному полi бixевiоризму, феноменологiï чи структурно-функщонального аналiзу), також тематичну рiзноманiтнiсть його проблемних опрацювань (причини девiантноï поведiнки, дезор-ганiзацiя та девiантнiсть, умови соцiалiзацiï як чинник девiацiï, генезис i кореляцiйнi залежностi мiж системою очiкувань суспшьства i поведшкою особи, девiантнiсть творчоï особистостi, сощальна девiацiя, адаптацм та соцiальна норма, сощальш санкцiï та соцiальний контроль тощо).
1. Ярошевский М. Г. Наука о поведении : русский путь / М. Г. Ярошевский // Вопросы психологии. - 1995. - № 4. - С. 9-16. 2. Павлов И. П. Полное собрание сочинений / Иван Петрович Павлов [в 6 т.] : [изд. 2-е]. - М. : Изд-во АН СССР, 1951. - Т. 3. - Кн. 1. - 438 с. 3. Ухтомский А. А. Собрание сочинений / Алексей Алексеевич Ухтомский ; [в 5 т.] ; пред. акад. Л. А. Орбели, проф. М. И. Виноградов. - Л. : Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1950. - Т. 1 : Учение о доминанте. - 565 с.
4. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев // Психология личности : тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. - 288 с.
5. Ильенков Э. В. Что же такое личность? / Э. В. Ильенков //Психология личности : тексты /[под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А. А. Пузырея]. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С. 11-12. 6. Сэв Л. Марксизм и теория личности / Люсьен Сэв. - М.: Наука, 1972. - 584 с. 7. Лайне М. Криминология и социология отклоненного пове-дения / Матти Лайне; [пер. с финского Э. Скарп]. - Хельсинки, 1994. - 173 с. 8. Downes D. Understanding Deviance. A Guide to the Sociology of Crime and Rule-Breaking. /D. Downes, Р. Rock ; [Third edition]. - Oxford University Press, 1998. - P. VII, 1. 9. Коэн А.
Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняюще-гося поведения / А. Коэн // Социология сегодня. - М., 1965. - С. 520-521. 10. Goode E. Deviant Behavior / E. Goode ; [Second Edition]. - New Jersey : Englewood Cliffs, 1984. -P. 17. 11. Palmer S. Deviant Behavior: Patterns, Source and Control / S. Palmer, J. Humphery. - NY-L., 1990. - P. 3. 12. Higgins P. Understanding Deviance / P. Higgins, R. Butler. - McGraw-Hill Book Company, 1982. - P. 8. 13. Смелзер Н. Социология /Нейл Смелзер. - М., 1994. - 688 с. 14. Социальные отклонения : Введение в общую теорию / В. Н. Кудрявцев, Ю. В. Кудрявцев, В. С. Нерсесянц. - М., Юридическая литература. 1984. -320 с. 15. McCaghy Ch. Deviant Behavior : Crime, Conflict, and Interest Groups / Ch. McCaghy, T. Carpon ; [Third edition]. - Macmillan College Publishing Company, Inc., 1994. - P. 2. ; McCaghy Ch. Deviant Behavior : Crime, Conflict, and Interest Groups / McCaghy Ch., Carpon T., Jamicson J. ; [Fifth Edition]. - Allyn and Bacon, 2000. - P. 4. 16. Bryant C. (Editor-in-Chief) Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior / C. Bryant. - Brunner-Routledge, 2001. - Vol. 1. Historical, Conceptual, and Theoretical Issues. - P. 88-92. 17. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т. Лукман. - М., 1995. - 322, [1] с. ; Ясавеев И. Г. Конструирование социальных проблем средствами массовой коммуникации / Искэндэр Габдрахманович Ясавеев. - Казань, 2004. - 199 с. 18. Гилинский Я. Криминология : теория, история, эмпирическая база, социальный контроль / Яков Гилинский. - СПб., 2002. - 377 с. 19. Luhmann N. Die Wissenschaft die Gesellschaft / N. Luhmann. -Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 1996. - Р. 2. 20. Curra J. The Relativity of Deviance / J. Curra // SAGE Publications, Inc., 2000 ; Goode E. Moral Panics: the Social construction of Deviance / E. Goode, N. Ben-Yehuda // Blackwell Publishers, 1994 ; Petrovec D. Violence in the Media / D. Petrovec. -Ljubljana : Mirovni Institut, 2003 ; Pfuhl E. The Deviance Process / E. Pfuhl, S. Henry ; [Third Edition]. -NY: Aldine de Gruyter, 1993. 21. Caffrey S. The Sociology of Crime and Deviance : Selected Issues / Susan Caffrey, Gary Mundy (eds.). - Dartford : Greenwich University Press, 1995. - XIII, 503 p. :ill. 22. Hess H. Was ist Kriminalität? / H. Hess, S. Scheerer // Kriminologische Journal. - 1997. - Heft 2. -Р. 83-155. 23. Jacobs J. Hate Crimes : Criminal Law & Identity Politics / J. Jacobs, K. Potter // Oxford University Press, 1998. ; Hall N. Hate Crime / N. Hall // Willan Publishing, 2005. 24. Кузнецов И. Е. Коррупция в системе государственного управления : социологическое исследование : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. соц. наук / Игорь Евгеньевич Кузнецов. - СПб., 2000. - 22 с. 25. Оукс Г. Прямой разговор об эксцентричной теории / Г. Оукс // Теория и общество : фундаментальные проблемы. - М., 1999. - С. 292-306. 26. Гилинский Я. Девиантность, социальный контроль и политический режим / Яков Гилинский // Политический режим и преступность. -СПб., 2001. - С. 39-65. 27. Чхеайло 1.1. Самореалiзацiя особи (сощально-фтософський аналiз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтософ. наук: спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя жторп" / 1.1. Чхеайло. - Харюв, 2000. - 18 с. 28. Гордевський Д. В. Девiантне мислення як фактор культурноi динамжи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтософ. наук: спец. 09.00.04 "Фтософська антропологiя, фiлософiя культури" / Д. В. Гордевський. - Харюв, 2000. -18 с. 29. БЫецький В. В. Виправлення девiантноl особистостi як предмет фтософського до^дження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтософ. наук : спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя юторп"/В. В. Бтецький. - Донецьк, 2002. -18 с. 30. Ларцев В. С. Формування особистостi: детермтанти, проблеми, перспективи (сощально-фтософський аналiз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. фтософ. наук : спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя кторп" / В. С. Ларцев. - К., 2003. - 32 с. 31. Котляров Л. П. Девiантнiсть як предмет сощально-фтософського аналiзу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтософ. наук : спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя юторп" / Л. П. Котляров. - Одеса, 2003. - 18 с. 32. Довгополюк В. О. Сощальна девiантнiсть у молодiжному середовищi: передумови, рiзновиди та регулятиви : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтософ. наук: спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя юторп" / В. О. Довгополюк. - Одеса, 2004. - 18 с. 33. Нттт А. В. Фтософсько-правовий аналiз девiантноl поведтки особистостi: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 "Фiлософiя права" / А. В. Нттт. - К., 2004. - 18 с. 34. Синеокий О. В. Мотиващя девiантних форм поведтки особи, що призводить до сексуальних злочитв : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 " Кримтальне право та кримiнологiя; кримтально-виконавче право" / О. В. Синеокий. - Харюв, 2006. - 20 с. 35. Полщук О. С. Соцiалiзацiя особистостi як громадянина Укрспни : сощально-фтософський аналiз : автореф. дис. на здобуття
наук. ступеня канд. фтософ. наук : спец. 09.00.03 "Сощальна ф1лософ1я та фтософ1я icmopii" / О. С. Полщук. - К., 2009. -16 с. 36. Бакума I. М. Цттст орieнтацil особистостi в детермтацп девiантноl поведтки молодi: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фтософ. наук : спец. 09.00.03 "Сощальна фiлософiя та фiлософiя юторп"/1. М. Бакума. - Одеса, 2009. -18 с.
REFERENCES
1. Yaroshevskyy M. H. Nauka o povedenyy : russkyy put' [Nauka o povedenyy: russkyy put']. M. H. Yaroshevskyy . Voprosy psykholohyy.1995. №4. рр. 9-16. 2. Pavlov I. P. Polnoe sobranie sochinenii [Polnoe sobranie sochinenii]. Ivan Petrovich Pavlov [v 6 t.]:[izd. 2-e].M.:Izd-vo AN SSSR Publ,1951. T. 3.Kn. 1.438 p. 3. Ukhtomskii A. A. Sobranie sochinenii [Sobranie sochinenii]. Aleksei Alekseevich Ukhtomskii; [v 5 t.]; pred.akad. L. A. Orbeli, prof. M. I. Vinogradov. L.: Izd-vo Leningr.gos.un-ta Publ, 1950. T.1: Uchenie o dominante. 565 p. 4. Leont'ev A. N. Deyatel'nost'. Soznanie. Lichnost' [Deyatel'nost'. Soznanie. Lichnost']. A. N. Leont'ev. Psikhologiya lichnosti: teksty, pod red. Yu. B. Gip-penreiter, A. A. Puzyreya. M.: Izd-vo Mosk. un-ta Publ, 1982. 288 p. 5. Il'enkov E. V. Chto zhe takoe lichnost'? [Chto the takoe lichnost']. E. V. Il'enkov. Psikhologiya lichnosti: teksty [pod red. Yu. B. Gippenreiter, A. A. Puzyreya]. M.: Izd-vo Mosk. un-ta Publ, 1982. pp. 11-12. 6. Sev L. Marksizm i teoriya lichnosti [Marksizm I teoriya lichnosti]. Lyus'en Sev. M.:Nauka Publ,1972. 584 p. 7. Laine M. Kriminologiya i sotsiologiya otklonennogo pove-deniya [Kriminologiya I sotsiologiya otklonennogo pove-deniy]. Matti Laine;[per. s finskogo E. Skarp].Khel'sinki, 1994.173 p. 8. Downes D. Understanding Deviance. A Guide to the Sociology of Crime and Rule-Breaking. [Understanding Deviance. A Guide to the Sociology of Crimeand Rule-Breaking]. D. Downes, Р. Rock ; [Third edition]. Oxford University Press, 1998.P. VII, 1. 9. Koen A. Issledovanieproblem sotsial'noi dezorganizatsii i otklonyayushche-gosya povedeniya [Issledovanie problem sotsial'no I dezorganizatsii i otklonyayushche-gosya povedeniya]. A. Koen. Sotsiologiya segodnya. M., 1965. pp. 520-521.10.Goode E. Deviant Behavior [Deviant Behavior]. E. Goode; [Second Edition]. New Jersey: Englewood Cliffs, 1984. P. 17. 11. Palmer S. Deviant Behavior : Patterns, Source and Control [Deviant Behavior: Patterns, Source and Control]. S. Palmer, J. Humphery. NY-L., 1990. P. 3. 12. Higgins P. Understanding Deviance [Understanding Deviance]. P. Higgins, R. Butler. McGraw-Hill Book Company, 1982.P. 8. 13.Smelzer N. Sotsiologiya [Sotsiologiya].Neil Smelzer. Moscow, 1994. 688 p. 14.Sotsial'nye otkloneniya : Vvedenie v obshchuyu teoriyu [Sotsial'nye otkloneniya Vvedenie v obshchuyu teoriyu]. V. N. Kudryavtsev, Yu. V. Kudryavtsev, V. S. Nersesyants. Moscow, Yuridicheskaya literaturaPubl.1984. 320 p. 15. McCaghy Ch. Deviant Behavior : Crime, Conflict, and Interest Groups [Deviant Behavior Crime, Conflict and Interest Groups].Ch. McCaghy, T. Carpon; [Third edition]. Macmillan College Publishing Company, Inc., 1994. P. 2.; McCaghy Ch. Deviant Behavior: Crime, Conflict, and Interest Groups [Deviant Behavior: Crime, Conflict and Interest Groups] / McCaghy Ch., Carpon T., Jamicson J.; [Fifth Edition]. Allyn and Bacon, 2000. P. 4. 16. Bryant C. (Editor-in-Chief) Encyclopedia of Criminology and Deviant Behavior [Encyclopedia of Criminology and DeviantBehavior]. C. Bryant. Brunner-Routledge, 2001. Vol. 1. Historical, Conceptual, and Theoretical Issues. P. 88-92.17.Berger P. Sotsial'noe konstruirovanie real'nosti [Sotsial'noe konstruirovanie real'nosti]. P. Berger, T. Lukman., Moscow,1995. 322, [1] s.; Yasaveev I. G. Konstruirovanie sotsial'nykh problem sredstvami massovoi kommunikatsii [Konstruirovanie sotsial'nykh problem sredstvami massovoi kommunikatsii]. Iskender Gabdrakhmanovich Yasaveev. Kazan', 2004.199 p.18. Gilinskii Ya. Kriminologiya : teoriya, istoriya, empiricheskaya baza, sotsial'nyi kontrol' [Kriminologiya: teoriya, istoriya, empiricheskaya baza, sotsial'nyi kontrol']. Yakov Gilinskii. SPb., 2002. 377 p. 19.Luhmann N. Die Wissenschaft die Gesellschaft [Die Wissenschaftdie Gesellschaft].N. Luhmann. Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag, 1996. Р. 2. 20.CurraJ. The Relativity of Deviance [The Relativity ofDeviance]. J. Curra. SAGE Publications, Inc., 2000; Goode E. Moral Panics: the Social construction of Deviance [Moral Panics: the Social construction of Deviance] / E. Goode, N. Ben-Yehuda. Blackwell Publishers, 1994; Petrovec D. Violence in the Media [Violence in the Media]. D. Petrovec. Ljubljana: Mirovni Institut Publ, 2003; Pfuhl E. The Deviance Process [The Deviance Process]. E. Pfuhl, S. Henry ; [Third Edition].NY: Aldine de Gruyter, 1993. 21. Caffrey S. The Sociology of Crime and Deviance : Selected Issues [The Sociology of Crime and Deviance: Selected Issues]. Susan Caffrey, Gary Mundy (eds.). Dartford: Greenwich University Press, 1995. ХШ, 503 p. :ill. 22. Hess H. Was ist Kriminalität? [WasistKriminalität]. H. Hess, S. Scheerer. Kriminologische Journal. 1997. Heft 2. Р. 83-155. 23. Jacobs J. Hate Crimes : Criminal Law & Identity Politics [Hate Crimes: Criminal
Law&Identity Politics]. J. Jacobs, K. Potter. Oxford University Press, 1998.; Hall N. Hate Crime [Hate Crime]. N. Hall. Willan Publishing, 2005. 24. Kuznetsov I. E. Korruptsiya v sisteme gosudarstvennogo upravleniya : sotsiologicheskoe issledovanie : avtoref. dis. na soiskanie uchenoi stepeni hand. sots. nauk [Korruptsiya v sisteme gosudarstvennogo upravleniya: sotsiologicheskoe issledovanie: avtoref. dis. na soiskanie uchenoi stepeni kand. sots. nauk]. Igor' Evgen'evich Kuznetsov. SPb., 2000. 22 p. 25. Ouks G. Pryamoi razgovor ob ekstsentrichnoi teorii [Pryamoi razgovor ob ekstsentrichnoi teorii]/ G. Ouks . Teoriya i obshchestvo : fundamental'nye problemy. Moscow, 1999. pp. 292-306. 26. Gilinskii Ya. Deviantnost', sotsial'nyi kontrol' ipoliticheskii rezhim [Deviantnost', sotsial'nyi kontrol' Ipoliticheskii rezhim]. Yakov Gilinskii //Politicheskii rezhim iprestupnost'. SPb., 2001. pp. 39-65. 27. Chkheaylo I. I. Samorealizatsiya osoby (sotsial'no-filosofs'kyy analiz) : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'nafilosofiya tafilosofiya istoriyi" [Samorealizatsiya osoby sotsial'no-filosofs'kyy analiz avtoref .dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk:spets.09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosoiya istoriyi"]/1. I. Chkheaylo. Kharkiv, 2000. 18 p. 28.Hordevs'kyy D. V. Deviantne myslennya yak faktor kul'turnoyi dynamiky : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk: spets. 09.00.04 "Filosofs'ka antropolohiya, filosofiya kul'tury" [Deviantne myslennya yak faktor kul'turnoyi dynamiky: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk: spets.09.00.04 "Filosofs'ka antropolohiya, filosofiya kul'tury"]. D. V. Hordevs'kyy.Kharkiv, 2000. 18p. 29.Bilets'kyy V. V. Vypravlennya deviantnoyi osobystosti yak predmet filosofs 'koho doslidzhennya : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi" [Vypravlennya deviantnoyi osobystosti yak predmet filosofs 'koho doslidzhennya: avtoref. dys. Na zdobuttya nauk. Stupenya kand. filosof. nauk: spets.09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi"] / V. V. Bilets'kyy. Donets'k, 2002. 18 p. 30. Lartsev V. S. Formuvannya osobystosti : determinanty, problemy, perspektyvy (sotsial'no-filosofs'kyy analiz) : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya dokt. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi" [Formuvannya osobystosti: determinanty, problemy, perspektyvy sotsial'no filosofs'kyy analiz avtoref. dys. Na zdobuttya nauk. Stupenya dokt. filosof. nauk: spets.09.00.03 Sotsial'na filosofia ta filosofiya istoriyi.V. S. Lartsev. Kiev, 2003.32 p. 31. Kotlyarov L. P. Deviantnist' yak predmet sotsial'no-filosofs'koho analizu : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi" [Deviantnist' yak predmet sotsial'no-filosofs 'koho analizu : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi"].L. P. Kotlyarov. Odesa, 2003.18 p. 32. Dovhopolyuk V. O. Sotsial'na deviantnist' u molodizhnomu seredovyshchi : peredumovy, riznovydy ta rehulyatyvy : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi" [Sotsial'na deviantnist' u molodizhnomu seredovyshchi peredumovy riznovydy ta rehulyatyvy avtoref. dys. Na zdobuttya nauk. stupenyakand. filosof. nauk spets. 09.00.03 Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi].V. O. Dovhopolyuk. Odesa, 2004. 18 p. 33.Nikitin A. V. Filosofs'ko-pravovyy analiz deviantnoyi povedinky osobystosti: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.12 "Filosofiya prava" [Filosofs'ko-pravovyy analiz deviantnoyi povedinky osobystosti : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.12 "Filosofiya prava"]. A. V. Nikitin. Kiev, 2004.18 p.34. Synyeokyy O. V. Motyvatsiya deviantnykh form povedinky osoby, shcho pryzvodyt' do seksual'nykh zlochyniv : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk : spets. 12.00.08 "Kryminal'ne pravo ta kryminolohiya; kryminal'no-vykonavche pravo" [Motyvatsiya deviantnykh form povedinky osoby, shcho pryzvodyt' do seksual'nykh zlochyniv: avtoref. dys. Na zdobuttya nauk. Stupenya kand. yuryd. nauk: spets.12.00.08 "Kryminal'ne pravo ta kryminolohiya; kryminal'no-vykonavche pravo"]. O. V. Synyeokyy. Kharkiv, 2006. 20 p. 35. Polishchuk O. S. Sotsializatsiya osobystosti yak hromadyanyna Ukrayiny : sotsial'no-filosofs'kyy analiz : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi" [Sotsializatsiya osobystosti yak hromadyanyna Ukrayiny: sotsial'no-filosofs'kyy analiz: avtoref. dys.na zdobuttya nauk. Stupenya kand. filosof. nauk: spets.09.00.03 Sotsial'na filosofya ta filosofiya istoriyi]. O. S. Poli-shchuk.Kiev, 2009. 16p. 36. Bakuma I. M. Tsinnisni oriyentatsiyi osobystosti v determinatsiyi deviantnoyi povedinky molodi : avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. filosof. nauk : spets. 09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi" [Tsinnisni oriyentatsiyi osobystosti v determinatsiyi deviantnoyi povedinky molodi: avtoref. dys. Na zdobuttya nauk. Stupenya kand. filosof nauk:spets.09.00.03 "Sotsial'na filosofiya ta filosofiya istoriyi"]I. M. Bakuma. Odesa, 2009. 18 p.
