CC BY
9
УДК 392.51:130.2
О. О. Кухаренко,
А. В. Кухаренко
САКРАЛЬНЕ Й ПРОФАННЕ В УКРАШСЬКШ ВЕС1ЛЬН1Й ОБРЯДОВОСТ1: ВХ1Д ДО ОБРЯДУ Й ВИХ1Д 1З НЬОГО
Досл1дження ставить на мет1 визначення момент1в сакрал1заци тд час входження до обряду, профатзаци чи десакрал1заци - при виходг з нього, а також установлення ргвня сакрального при здтснент переход1в I набуття нових сощальних статусгв головними дгйовими особами весшьних ритуалгв. Зггдно з отриманими результатами початком в1дкриття джерела сакрал1заци сл1д уважати прих1д сват1в до помешкання батькгв дгвки, подання дгвкою рушникгв г хустки е моментом повного в1дкриття доступу для потойб1чного, тсля акту дефлораци й надання доказу цнотливостг джерело сакрал1заци починае перекриватися, а по завершент етзоду пошанування чи зневаги гостями батьшв молодог дружини в1дбуваеться остаточне перекриття доступу сакрального й л1кв1дац1я джерела сакрал1заци.
Клю^о^^ слова: родинш обряди, украгнське весшля, структуры досл1дження, сакральне й профанне, реальтсть I потойб1ччя.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-17-39-45
Питання сакралiзащi реальносп тд час проведення весшьних обрядiв е надзвичайно важливим, оскшьки саме рiвнем сакрального характеризуеться той чи шший момент ритуально'1 дп. Основне завдання всього великого циклу обрядiв полягае в переходi головних персонаж1в до нових сощальних статуав, виконати який можливо лише завдяки необхщному рiвневi сакралiзащi. Джерело сакрального знаходиться в потойбiччi й доступ його до реальносп здшснюеться в результат певних обрядових дш, завдяки яким стае можливою й вщбуваеться взаемодiя двох свтв.
До украшсько'1 весшьно'1 обрядовосп у сво'1'х дослщженнях зверталися В. Балушок, О. Боряк, I. 1гнатенко, Г. Кабакова, О. Кюь, С. Лащенко, М. Маерчик. Структуры методи дослiдження обрядiв використовували А. Байбурш, О. Гура, К. ЛевьСтрос, В. Пропп, В. Топоров. Ця стаття е своерiдним продовженням публшацш одного з авторiв, присвячених побудовi структури циклу весiльних обрядiв [5, с. 5-18] та п дослiдженню [4, с. 82-87].
Метою статтi е визначення моментiв сакралiзацii пiд час входження до обряду, профатзаци чи десакралiзацii - при виходi з нього, а також установлення рiвня сакрального при здшсненш переходiв i набуття нових сощальних статуав головними дiйовими особами весшьних обрядiв.
Побудована структура великого весшьного циклу обрядiв дозволяе встановити рiвень розвитку дп вiд зачину (чи зав'язки) до кульмшацп й завершення (або розв'язки). Оскiльки епiзоди зав'язок i розв'язок при створеннi структури не були визначеш й сформульоваш, бо це не вiдповiдае завданням дослщження й не мало жодних перспектив для нього, тому можна говорити лише про початок i завершення кожного конкретного обряду з названого циклу. При цьому, звичайно, слщ розум^и, що за законами драматурги на початку дiя зароджуються, далi - розвиваеться, досягае найвищо'1 точки в кульмiнацiйному епiзодi, тсля чого вщбуваеться узгодження протидш антиномних сил, лшвщащя протирiч i настае завершення обряду.
За аналопчною схемою, як i розвиток дп, вщбуваеться процес сакралiзацii, який е
притаманним саме обрядовим дшствам. У процес сакралiзацii буденнi чи профанш речi перетворюються на надзвичайн предмети поклонiння й пошанування. Але сакралiзацiя не обмежуеться лише речами чи предметами, оскшьки пiд час дослщження вже було доведено, що процес сакралiзацii також впливае на учасниюв ритуальних дiй, на мюця проведення й територп, котрi знаходиться в зот здiйснення обрядiв.
Термш «сакралiзацiя» мае величезну кiлькiсть значень у залежносп вiд тих галузей дiяльностi чи наукових знань, де вш використовуеться. Поняття сакрального й сакралiзацii свого часу стали предметами розгляду Е. Дюркеймом i А. Геннепом; однак, якщо перший тд дихотомiею чи антиномiею «сакральне - профанне» розумiв вiдповiднiсть соцiального й шдивщуального, то для Геннепа сакральне являло альтернативне поняття: в iерархii, в залежносп вiд становища, об'ект опиняеться сакральним чи профанним для шших об'ектсв; так виникае «коло обертання» чи «повний оберт» за термшолопею вченого [2, с. 16-17].
Для цього дослщження, як i для культурологи в цiлому, тд сакралiзацiею слiд розумiти перетворення буденного на священне, надприродне надiлення об'екпв зовнiшнього свiту (предметiв, речей, людей, явищ) сакральним змiстом [1, с. 407], пщпорядкування дiй релiгiйним i магiчним законам, властивим мiфологiчному мисленню [6, с. 152]. Сакральне також е часткою опозицп й стввщноситься з iншою своею антиномiею - профанним, реальним, буденним.
Як саме впливае сакралiзацiя на буденне, як вщбуваеться процес цього впливу, а найголовшше, як цей процес сприймали його учасники на рiзних етапах розвитку людства, - наразi достеменно невщомо. Часто в таких випадках дослщники використовують пояснення, згiдно з якими досягнення визначено'1 цiлi здшснюеться надприроднiм шляхом у результатi певних символiчних дiй. Зрозумiло, що йдеться про використання магл та мапчний вплив для виконання того чи шшого завдання, що ставиться перед обрядом. Щоб пояснити, як функцюнуе магiчний процес, Д. Фрезер свого часу вдавався до паралел^ де iмiтацiю дп поеднував з досягненням певно'1 мети. Маеться на уваз^ для того, щоб отримати результат, слщ його зiмiтувати; таку мапю дослiдник називав «гомеопатичною» [8, с. 19], а С. Кагаров максимально наближене до не'1 поняття, також мапчне, iменував «симiльнiстю» [3, с. 155].
Цшком iмовiрно, що в рiзнi часи людськi уявлення про процес впливу надприродних сил, щодо учасникiв цього процесу й 1'хшх функцiй рiзнилися. Тому немае сенсу зупинятися на вказаному питанш й гадати над процесуальними моментами. Достатньо вказати, що результатом потойбiчних впливiв тд час обрядових дiйств е певн завдання, зокрема досягнення необхщного рiвня сакралiзацii та переведения головних дiйових осiб до нових сощальних статусiв.
Найголовнiшим з точки зору сакралiзацii е подiл структури на етапи, а саме перехщ до сакральних статусiв нареченого й наречено'1 пiд час заручин, змiна статуав на такi ж сакральнi - молодого й молодо'1 - в результат! обряду вшчання, та перехщ до профанних статусiв чоловiка й жшки при проведеннi комори. Розглянемо кожен iз названих переходiв. Перший етап мютить профаннi статуси оаб (парубок - дiвка), котрi вже твердо виршили побратися чи, в усякому раз^ не проти були б це зробити. Виникли щ статуси задовго до початку обрядового весшьного циклу, тод^ коли, при досягненш певного вiку, юнак був прийнятий до парубоцько'1 молодiжноi громади, а дiвчина - до дiвоцькоi. На цих самих позицiях вони здшснюють вхiд до обряду, а щоб досягти нових статусiв i здiйснити перехiд до наступного етапу, парубок i дiвка мають пройти через обрядовi дii прологу, сватання й обряду заручин до етзоду подання рушниюв i пов'язування хустки. 1деться про 14 епiзодiв, яю складають обрядовий промiжок вiд самого початку циклу до моменту переходу. Виникае слушне питання: в
якому саме епiзодi вщбуваеться вхiд до обряду головних дшових осiб, де достеменно здiйснюеться вщкриття для впливу на профанне оточення потойбiчного й коли починаеться процес сакралiзацii?
Вiдомо, що покажчиками наявносп сакралiзацii та 11 рiвня е стягування учасниюв до мiсця проведення обрядiв, розширення хронотопу та здшснення переходiв до нових статусiв. В епiзодi прологу, де мати чи шший представник парубка йде до батьюв дiвки, вiдбуваеться розширення хронотопу: до помешкання парубка додаеться обшстя дiвки та дорога вiд одного до шшого; а також стягуються новi учасники - дiвка, п батьки, iншi члени родини.
Вiдомо також, що всi значнi поди вщбуваються в кульмiнацiя обрядiв. Бшьш того, сенс всього обряду, зосереджений, як правило, в кульмшацшному епiзодi розкладеного на подп сюжету, що вщображае мету його проведення, пов'язану з сакралiзацiею реальности шляхом впливу потойбiчного. А це звужуе наш пошук до двох кульмiнацiй у обрядах прологу й сватання. Тому можливим початком входження до обряду можна було б вважати або досягнення згоди в перемовинах двох таборiв у пролоз^ або надання згоди на заручини тд час сватання.
Зрозумшо, що без досягнення в пролозi згоди сватання, як обряд, не може вщбутися взагалi; але згода на заручини тд час сватання е куди важлившою за попередт перемовини представникiв парубка й дiвки. Отже, у вiдповiдi на поставлене питання слщ схилятися до кульмшацп другого обряду. Але ж, враховуючи розвиток дп, це природньо, коли вщ кульмшацп одного обряду до другого, а вщ другого до третього й т. д. рiвень цього розвитку буде зростати все бшьше й бшьше, аж до кульмшацп всього великого циклу обрядiв, тобто до кульмшацшного епiзоду комори. Та й чи завжди розвиток дп е точним i аналопчним повторенням до рiвня сакралiзацii в указаних обрядах?
Виявляеться, що т. I найвагомший доказ цьому можна знайти в обрядах тслявесшьного циклу, коли доступ до сакралiзацii вже остаточно закритий, а розвиток дп в приданках, переймi й перезвi продовжуе диктувати й зростання вiд початку до кульмшацп. Це - перший момент, на який слщ звернути увагу перед визначенням iмовiрного мюця входження до обряду.
Другим моментом мае стати закономiрнiсть, про яку згадувалося в пункт^ присвяченому встановленню характеру дп в кожному з епiзодiв. Тодi було визначено, що за своею суттстю е цшком лопчним, коли обряд починаеться приходом його учасниюв до мiсця проведення, продовжуеться здшсненням обрядових дiй i закшчуеться поверненням до мiсць постiйного перебування. Але ускладнення ще! просто! структури вщбуваеться завдяки тому, що мюцем ритуальних дiй здебiльшого е мюця постiйного перебування головних учасникiв обрядiв; також мiсцям обрядiв притаманно змшюватися, а сакральному центру - перемщатися. У процесi дослiдження доводиться стикатися з такою ситуащею, коли певн учасники чи групи учасникiв приходять до мiсця здiйснення обряду не на його початку, а пщтягуються на одному з наступних епiзодiв розвитку дп. Примiром, пiд час обряду торочин наречений з дружками з'являеться в помешканн наречено^^ (мюце проведення обряду й сакральний центр) лише в кульмшацп ритуальноi дп, вiрнiше, кульмiнацiя обряду настае тшьки з приходом нареченого зi свитою двшниюв.
На пересуваннi персонажiв тд час проведення обряду сватання слщ зупинитися детальтше. На початку обряду парубок ще до потенцiйних сва^в iз проханням засватати за нього дiвку й повертаеться додому, потим свати приходять до парубка, звщти йдуть до помешкання дiвки й лише тут вщбуваеться головна частина обряду та визначаеться наявшсть у цьому мющ сакрального центру. Схематично пересування з
остаточною появою учасникiв на мющ проведення обряду можна означити наступним чином: A - Ca - A (парубок), Ca - A - B (свати), де A - помешкання парубка, B - хата батькiв дiвки, Ca - житла сватiв. Виявляеться, що шлях до мiсця проведення обряду iз запрошеннями, погодженнями й виконанням ритуальних дш е достатньо довгим i складним.
Зазначенi два моменти, а також третш, який примушуе сумнiватися, що сакралiзацiя може початися в пролозi циклу, де обрядова дiя ще тiльки зароджуеться; примушуе погодитися до того, що вщкриття доступу до потойбiччя для сакралiзацii обрядово'1 дп починаеться в епiзодi приходу сватiв до батькiв дiвки. Далi з кожним наступним етзодом це вiдкриття збiльшуеться, а вплив потойбiчного поширюеться: свати приходять - свати здшснюють традицiйний ритуал - отримують згоду дiвки й батьюв на заручини. Рiвень сакралiзацii зростае, але найвищого свого ступеня, необхщного для першого переходу вiн досягае тшьки в кульмшацп заручин. З цього можемо зробити висновок, що вщкриття доступу до потойбiччя з метою сакралiзацii вщбуваеться з приходу сватсв до помешкання батькiв дiвки та утворення сакрального центру в мющ обряду й продовжуеться до кульмшацшного епiзоду заручин, коли вже можна констатувати, що доступ вщчинений повшстю. Таким чином, вiдкриття доступу до потойбiччя здiйснюеться протягом восьми епiзодiв, п'ять з яких належать сватанню й три - заручинам.
Що ж стосуеться входу дшових осiб до обрядово'1 дп, то вiн у кожного з них свш i знаходиться в ч^ко визначеному мiсцi того чи шшого обряду. Вхiд парубка починаеться тод^ коли вiн iде до односельщв iз хлiбом i просить засватати за себе дiвку. Коли хлiб забирае один з односельщв, це означае, що вш погоджуеться, а паралельно односелець стае сватом i здшснюе свiй власний вхщ до обряду. Свати приходять до батьюв дiвки й, починаючи традищйний обряд, втягують до нього як батьюв, так i саму дiвку. Пiсля отримання згоди на заручини запрошуються сусщи «на першу чарку» й, коли т приходять до сакрального центру, який знаходиться в помешканш дiвки, вони також здшснюють вхщ до обряду. Так само в наступних обрядах вщбуваеться втягування до ритуально! дп дружюв i дружок, музикантiв i коровайниць, гостей, священика й церковного причта. Кожен персонаж чи група персонажв вхщ до обряду здшснюють у рiзнi моменти обрядово" дп, а вихщ вiдбуваеться одночасно для всiх без виключення дшових оаб.
Таким чином, ч^ко окреслюеться момент входу до обряду й виходу з нього тсля того, як вщбувся перехщ з одного соцiального стану до шшого. Необхщно ще раз зазначити, що обряди переходу стосуються не лише головних дшових оаб, а й уах персонажв, якi беруть участь в обрядових дiях. Так односельщ, втягуючись до дп, перетворюються на сватсв i гостей, що належать ч^ко визначеним групам; представники загально" молодiжноi громади з парубюв i дiвок - на дружив нареченого (молодого) й дружок наречено" (молодо!). Але останнш перехiд, що вщбуваеться пщ час обряду комори, знову повертае вах до первинних соцiальних статусiв.
Саме в указаному епiзодi комори починаеться закриття входу до потойбiчного, а вiдповiдно й згортання сакралiзацii. Але закриття, так само, як i вiдкриття, не здшснюеться одномоментно; тому цей процес також затягуеться на кшька епiзодiв: гостi йдуть до батькiв молодо!' дружини, вшановують стш як сакральну рiч, приймають частування вiд батьюв, пiсля чого демонструють захоплення чи зневагу, залежно вщ того, «чесною» чи нi виявилася !'хня дочка. При цьому останнш етзод може затягнутися на достатньо тривалий час. Таким чином, е можливють визначити чотири вказаш епiзоди обряду комори, пщ час яких здiйснюеться закриття входу до потойбiччя.
У зв'язку з зазначеним виникае слушне питання: якщо обряди малого весшьного циклу припиняють доступ до джерела сакралiзацiï, що в такому випадку продовжуе забезпечувати освячення обрядiв тслявесшьного циклу? Щодо цього маемо единий варiант - сакралiзацiя тслявесшьно! дп здiйснюеться за залишковим принципом, оскiльки в результатi останнього переходу й змши статусiв сакральне шугае й снуе в пов^р^ навггь пiсля того, як остаточно лшвщовано центр сакралiзацiï. Саме цю енергiю сакрального використовують учасники обрядiв приданок, перейми й перезви.
Сакралiзацiя, позбавлена джерела живлення, за природою своею дуже швидко втрачае рiвень, випаровуеться з об'ектiв оточуючого середовища, вивiтрюеться й зникае (використовуемо щ термiни, тому що вони найбшьше вiдповiдають природi процесу десакралiзацiï). Десакралiзацiя або профанiзацiя максимально подiбнi до того процесу, який Микита Толстой називав деритуалiзацiею чи демiфологiзацiею: «Момент ритуальносп, сакральностi надаеться цiлеспрямованiстю (теолопчтстю) мовно'1, предметно! й акцюнально! машфестацп й регламентацiею часу, мiсця й дшових осiб обряду» [7, с. 67]. У великому весшьному ци^ обрядiв профанiзацiя починаеться з моменту припинення доступу до джерела сакрального й перекриття входу до потойбiччя.
Для демонстрацп того, як вщбуваеться процес десакралiзацiï достатньо навести приклад зi столом пiд час обряду комори, коли гост пiд керiвництвом дружка, вiрнiше вже - колишнього дружка, приходять до обiйстя батьюв молодо! дружини. Перше, що вони здшснюють, - це тричi обходять навколо столу; отже стш вшановуеться, як священна й сакральна рiч. Натомiсть в обрядi перейми, що належить до тслявесшьних обрядiв, стш використовуеться лише як звичайна перепона, що ставиться посеред дороги, щоб отримати викуп вщ чоловша. А ще - за основним його призначенням, як звичайний стш, за яким споживають страви й напо!; це вщбуваеться тсля того, коли чоловш поставить на стiл (!) могорич i закуску. А оскшьки викуп мiг здiйснюватися й грошима, то пiсля такого викупу звичн функцп столу за непотрiбнiстю, звичайно ж, не використовувалися.
Шсля проведеного дослщження можна зробити висновок, що до структури великого циклу весшьних обрядiв слiд внести такi покажчики: прихщ сватiв до помешкання батькiв дiвки - початок вiдкриття джерела сакралiзацiï, подання дiвкою рушникiв i хустки - вхщ для доступу сакрального вщчинено повнiстю й здiйснення першого переходу до обрядових статусiв; тсля акту дефлораци й надання доказу цнотливосп - вiдбуваеться останнiй перехщ уже до профанних статусiв, а джерело сакралiзацiï починае перекриватися, етзод пошанування чи зневаги батькiв молодо'1 дружини гостями - остаточне перекриття доступу сакрального й лiквiдацiя джерела сакралiзацiï.
Список використаноУ л1тератури
1. Бартминьский Е. О. ритуальной функции повтора в фольклоре: к вопросу о поэтике сакрального // Бартминьский Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике / Е. Барминьский; сост. и отв. ред. С. М. Толстая. - Москва : Индрик, 2005. - С. 405-417 ; Bartminskiy Ye. O. ritualnoy funktsii povtora v folklore: k voprosu o poetike sakralnogo // Bartminskiy Ye. Yazykovoy obraz mira: ocherki po etnolingvistike / Ye. Barminskiy; sost. i otv. red. S. M. Tolstaya. - Moskva : Indrik, 2005. - S. 405-417.
2. Геннеп А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов / А. ван Геннеп; пер. с франц. Ю. В. Ивановой, Л. В. Покровской. - Москва : Восточ. лит-ра РАН, 1999. - 198 с. ; Gennep A. van. Obryady perekhoda. Sistematicheskoe izuchenie obryadov / A. van Gennep; per. s frants. Yu. V. Ivanovoy, L. V. Pokrovskoy. - Moskva : Vostoch. lit-ra RAN, 1999. - 198 s. ;
3. Кагаров Е. Г. Состав и происхождение свадебной обрядности / Е. Кагаров // Сборник Музея антропологии и этнографии. - 1929. - Т. 8. - С. 152-193 ; Kagarov Ye. G. Sostav i proiskhozhdenie svadebnoy obryadnosti / Ye. Kagarov // Sbornik Muzeya antropologii i etnografii. - 1929. - T. 8. - S. 152-193.
4. Кухаренко О. О. Дослщження нащонально! обрядовосп за допомогою структури весшьного циклу / О. О. Кухаренко // Украшська культура : минуле, сучасне, шляхи розвитку : Культурология. - 2016. - Вип. 23. - С. 82-87 ; Kukharenko O. O. Doslidzhennia natsionalnoi obriadovosti za dopomohoiu struktury vesilnoho tsyklu / O. O. Kukharenko // Ukrainska kultura : mynule, suchasne, shliakhy rozvytku : Kulturolohiia. - 2016. - Vyp. 23. - S. 82-87.
5. Кухаренко О. О. Побудова структури украшсько! весшьно! обрядовосп / О. О. Кухаренко // Парадигма тзнання: гумаштарш питання. - 2016. - № 7. - С. 5-18 ; Kukharenko O. O. Pobudova struktury ukrainskoi vesilnoi obriadovosti / O. O. Kukharenko // Paradyhma piznannia: humanitarni pytannia. - 2016. - № 7. - S. 5-18.
6. Пивоваров Д. В. Культура и религия: сакрализация базовых идеалов : моногр. / Д. В. Пивоваров. - Москва ; Екатеринбург : Юрайт, 2017.- 248 с. ; Pivovarov D. V. Kultura i religiya: sakralizatsiya bazovykh idealov : monogr. / D. V. Pivovarov. - Moskva ; Yekaterinburg : Yurayt, 2017.- 248 s.
7. Толстой Н. И. Язык и народная культура : Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике / Н. И. Толстой. - Москва : Индрик, 1995. - 512 с. ; Tolstoy N. I. Yazyk i narodnaya kultura : Ocherki po slavyanskoy mifologii i etnolingvistike / N. I. Tolstoy. -Moskva : Indrik, 1995. - 512 s.
8. Фрэзер Д. Д. Золотая ветвь: Исследование магии и религии / Д. Д. Фрэзер. - 2-е изд. - Москва : Политиздат, 1986. - 703 с. ; Frezer D. D. Zolotaya vetv: Issledovanie magii i religii / D. D. Frezer. - 2-e izd. - Moskva : Politizdat, 1986. - 703 s.
Стаття надшшла до редакцп 20.02.2019
O. Kukharenko,
A. Kukharenko
SACRAL AND PROFANE IN THE UKRAINIAN WEDDING RITUALISM: ENTRY AND EXIT FROM THE RITE
The issue of the sacralization of reality during wedding ceremonies is extremely important, as the very level of sacral characterizes one or another moment of ritual action.
The main task of the whole large cycle of rituals lies in the transition of the main characters to new social statuses, which can only be achieved through the necessary level of sacralization. The source of sacral is in the other world and its access to reality is carried out as a result of certain ritual actions, due to which it becomes possible and the interaction of two worlds takes place.
For studying, the structural and functional method is used, which involves the construction of a large cycle of wedding ceremonial cycles, which opens up a broad perspective for further research. On the grounds of the proposed by the author separation of the rites of a traditional Ukrainian wedding cycle a slender structure is built that allows studying archetypes and names-functions, reflections and repetitions, characters' metamorphoses and changes of sacred chronotopes. A large ceremonial cycle is decomposed into four small cycles that reflect transition of dramatis personae to totally new level. Small cycles, in their turn, are divided into separate rites and episodes which are events of ritual act.
The research aims to determine the moments of sacralization during entry into the rite, profaning or desacralization - when the exit from it, as well as the establishment of the level of sacral in the implementation of transitions and the acquisition of new social status by the main characters of wedding rituals.
According to the results obtained, the beginning of opening the source of sacralization should be considered the arrival of the marriage brokers to the parents of the girl, the presentation by the girl towels and kerchief is a moment of providing access for the extramundane, after the act of defloration and the provision of evidence of chastity, the source of sacralization begins to overlap, and after the episode of showing respect or neglect by the guests to the parents of the young wife,a final blocking ofthe access of sacral and the elimination of the source of sacralization.
Key words: family rites, Ukrainian wedding, structural research, sacral and profane, reality and the other world.
УДК 021.4:004.77
О. С. Манякша,
М. А. Дьячкова
ШТЕРНЕТ-КОМУШКАЦП ЯК 1НСТРУМЕНТ ПОПУЛЯРИЗАЦП Д1ЯЛЬНОСТ1 НАУКОВИХ Б1БЛ1ОТЕК ЗАКЛАД1В ВИЩО1 ОСВ1ТИ УКРА1НИ
У статт1 визначено, що с розвитком нов1тн1х ¡нформащйних технологи 1нтернет-комун1кац11 е одним 1з перспективних шлях1в позицюнування б1бл1отек як 1нформац1йно-культурного та освтнього центру. Проанал1зовано ефективтсть 1нтернет-комун1кац11 на приклад1 п'яти наукових б1бл1отек заклад1в вищог освти Украгни, якг були обран для дослгдження за регюнальним принципом. Зазначено, що основним каналом комушкацИ мгж бгблготекою та користувачем в електронному режимI е веб-сайт. Окреслено, що поряд з офщйними веб-стортками в мереж1 1нтернет ствробтниками наукових б1бл1отек для Iнформування користувач1в активно застосовуються стортки в сощальних мережах та Iнтернет-блог. Такий вид комунгкацгйного каналу дозволяе встановити неформальний контакт з користувачами.
Клю^о^^ слова: наукова б1блютека, заклади вищог освти, Ытернет-комуткацИ, веб-ресурси, сощальт мереж1.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-17-45-52
В суспiльствi основою комушкативнох дiяльностi е обмш шформащею. 1нформащя, що циркулюе мiж певними суб'ектами, е важливим ресурсом для 1х розвитку. 1нформацшш потреби людства здавна задовольняють осв^ш заклади та 1х бiблiотечнi тдроздши, оскшьки саме в них збер^аються основш документальш масиви, що вщображають розвиток суспшьства. Бiблiотеки закладiв вищо! осв^и (далi - ЗВО) е шформацшними центрами для студенпв та викладачiв, важливими джерелами наукових, культурних та сощальних дослщжень уах сфер життедiяльностi суспшьства.
Задоволення шформацшних потреб користувачiв бiблiотеки здшснюеться завдяки комушкацшному процесу. Користувач звертаеться до бiблiотеки з проханням надати йому певну шформащю з того чи шшого питання, бiблiотека за отриманим запитом шукае, опрацьовуе та надае вщповщну шформащю користувачу. Тобто здшснюеться
45
