CC BY
22
secrecy, the appearance of planned documentation, leveling the value of theoretical issues of documentation and the priority of practical developments associated with the Scientific management.
An informative analytical component of the documentation processes in the Ukrainian SSR was analyzed. As a result of the analysis, it was discovered that the effective implementation of these documents was impossible due to the severe influence of the communist parties in all spheres of political and economic life.
The toplicality of the problem is confirmed by the results of our study. However, they do not exhaust a significant range of issues in the history of Ukrainian case-law of the designated period, but, on the contrary, provide grounds for further scientific research.
Key words: office work, documents providing management, scientific organization of labour, rationalization of management, Ukrainization, Scientific management.
УДК 392.51:130.2
О. О. Кухаренко
АРХЕТИПИ ЯК ОСНОВА ОБРАЗ1В ПЕРСОНАЖ1В ОБРЯДОВО1 ДП УКРАШСЬКОГО ВЕС1ЛЛЯ
Розглянуто персонаж1 традицшного украшського весшля та критерп, яким вони мали вгдповгдати за вгковими, статевими, сощальними, сгмейними, професшними та 1ндив1дуальними параметрами. Визначено класичт архетипи, що характеризують вказаних дшових осгб, - самгсть, тгнь, ангма й ангмус; а також нацюнально-ментальш
- козак, мудра жшка-порадниця, архетипи жертви й родючост1 та подальшу 1х трансформацт. Доведено, що теза Г. Сковороди про видиму й невидиму природу спгввгдноситься з уявленнями наргвнг примитивного мислення про ¡снування двох свтгв
- реального й потойб1чного та Ихню взаемодт.
Клю^о^^ слова: родинш обряди, украгнське весшля, структуры досл1дження, весшьнг персонаж1, архетипи.
Структуры культуролопчш дослщження обрядового циклу украшського традицшного весшля в певний час призводять до характеризування образiв дшових оаб обрядiв i характеристики 1хньо'1 основи. Так стикаемося з проблемою архетитв -класичних i народних, що виникли в процес становлення украшсько! нацп та культури.
Весшьнш обрядовосп та персонажам обрядових дш присвятили народознавч^ етнолопчш й культуролопчш пращ А. Байбурш, В. Балушок, О. Боряк, I. 1гнатенко, Г. Кабакова, О. Юсь, С. Лащенко, М. Маерчик. До дослщження архетитв у стереотипах укра1нсько1 культури вдавалися I. Грабовська, Т. Купцова, Т. Талько.
Метою статп е визначення класичних i нащонально-ментальних архетитв, що характеризують дшових оаб обрядового циклу украшського традицшного весшля, а також подальшу 1хню трансформащю.
Персонажами весшьного обрядового циклу е головш дiйовi особи - парубок i дiвка, яким у результат належить стати чоловшом i жшкою; а також батьки й родичi з одного й шшого боку, свати й весшьш старости, дружки на чолi зi старшим дружком i дружки, кероваш старшою дружкою; коровайнищ й музики, священик i церковний причт, i, нарешт^ гост з одного й шшого боюв. Уах дшових оаб, що беруть безпосередню участь у весшл^ можна подшити на два табори, двi команди за
приналежшстю до головних персонажiв обрядового циклу.
Також iснуe можливють подiлу на представникiв обрядового дшства, якi не мають можливостi вибирати сво'1 статуси, й тих, чи статуси вибираються чи призначаються. До першо'1 групи належать головна пара персонаж1в, батьки й родичi; до друго'1' - всi iншi дiйовi особи. Щоб, примiром, стати (бути призначеним чи вибраним) сватом, слщ вщповщати певним критерiям: бути, якщо не лiтньою людиною, то знаходитися в другш половинi життя (вшовий критерiй), бути чоловiком (статевий критерш) i користуватися повагою серед односельщв (соцiальний критерiй). Старшою дружкою могла стати дiвка, що мала статус неодружено'1 (статевий ценз i амейний стан), входила до молодiжноi громади (вшовий критерiй) та мала авторитет серед п представникiв (соцiальний), знаходилася в приятельських стосунках з нареченою (критерiй iндивiдуальних стосункiв). Але й на цьому рiзновиди критерпв, яким мае вщповщати той чи шший персонаж не вичерпуються: примiром, старшою коровайницею могла бути молодиця (вшовий i сiмейний ценз), що добре володша господарськими навичками в галузi обрядово'1' випiчки (професiйний); а весшьним старостою - той, хто добре знався на основах обрядово'1' дп, що також можна вiднести до професшного критерiю.
Усi перерахованi персонажi здiйснювали свою мiсiю в ч^ко вiдведений час i на рiзних етапах обрядового циклу. Сватам належало брати участь у перехщнш фазi вiд першого етапу до другого - домовитися про весшля, як таке, та здшснити переведення головних персонажiв до iнших статусiв - обрядових i сакральних. Пiд час наступних етапiв весiльного дiйства сватсв вшановували за те, що вони здшснили пiд час обряду сватання; в подальшому 1'хня роль була пасивною, а дп нiчим не вiдрiзнялися вiд дiй усiх шших гостей на весiллi. А ось весшьних старостiв, задiяних у другому й третьому етапах, що позначен статусами «наречений - наречена» й «молодий - молода», до цього й отсля обрядова дiя шяк не видiляла. Коровайницi взагалi дiяли лише в рамках обряду бгання, а пiсля цього перетворюються на звичайних гостей.
У весiльних обрядах не лише достатньо нескладно розподшити вах дiйових осiб на два табори, двi команди за приналежшстю до одного чи шшого головного персонажу, але при цьому визначити, що в кожно'1' особи чи групи оаб юнуе вiдповiдник з протилежного боку, разом з яким вони утворюють дуальну антиномну пару, часпше за все за статевими параметрами. Якщо ж щ особи являють собою персонаж1в одше'1' ста™, примiром, коровайницi чи весiльнi старости, то вони належать або до табору нареченого (молодого), або наречено'1' (молодо'1') - пари антиномш, яю також розподiляються за статевим цензом.
Що стосуеться архетитв, то це питання е значно складшшим i потребуе бiльш детального звернення до концепцп, запропоновано'1' швейцарським психологом Карлом Густавом Юнгом i розроблено'1' його послщовниками. Вперше питання архетипiв Юнг пщняв у 1919 р. в доповвд «1нстинкт i несвiдоме», а спроба 1'х класифiкацii припадае на перюд, починаючи з 1941 р., коли було видано книгу «Вступ до сутносп мiфологii». За Юнгом, колективне несвщоме складаеться з потужних псиичних образiв, так званих архетитв чи «первинних моделей». Людський розум мае власну ютор^, а психша зберiгае багато слiдiв вiд попередшх стадiй свого розвитку; таким чином, змют пiдсвiдомостi впливае на психшу й формуе 1'1', а пщсвщома частина розуму сучасно'1' людини збер^ае здатнiсть створювати тi самi символи, що колись вщображалися у вiруваннях i ритуалах первiсних людей [4, с. 52].
Архетипи - вроджеш ще'1' або спогади, якi привертають людей сприймати, переживати й реагувати на поди певним чином. Насправд^ це не спогади або образи як таю, а швидше, чинники, пщ впливом яких люди реалiзують у свош поведшщ
ушверсальш моделi сприйняття, мислення та дп у вiдповiдностi до якихось об'ектiв чи подiй. Вродженою тут е саме тенденщя реагувати емоцшно, когнiтивно й поведiнково на конкретш ситуацп - наприклад, при несподiваному зiткненнi з батьками, коханою людиною, незнайомцем, зi змiею чи смертю. Архетипи створюють загальну структуру особистосп, а в моменти пробудження творчо'1 активносп в свiдомостi людини вони продукують архетитчш образи й ще!, що використовуються у виглядi символiв у культурi, в тому чист в традицiйних народних обрядах. У рядi архетипiв, описаних Юнгом, стоять мати, дитина, герой, мудрець, божество Сонця, шахрай, Бог i смерть. Ус цi архетипи так чи шакше можуть мати мюце й бути використаними при дослщженш персонажiв родинних обрядiв, зокрема весшьного обрядового циклу.
Слiд вiдзначити, що розгляд архетитв, наявних i вщображених в основi побутування дiйових оаб весiльних обрядiв у даному випадку мае здшснюються не з точки зору психологи, а з культуролопчних засад i виключно для цшей, поставлених завданнями саме ще! науково! галузi. Таке твердження означае, що дослщження архетипiв повинне вiдбуватися не щодо конкретних iндивiдуумiв, а стосовно опосередкованих чи ушверсальних образiв традицшних дiйових осiб обрядiв, у ролi яких могли виступати рiзнi люди, з рiзною психологiею, вiдмiнними типами й категорiями. Наше завдання - вичленити основш критерп, за якими, з народно! точки зору, мае характеризуватися той чи шший персонаж весшьно! обрядово'1 драми.
У структурi архетипiв найважливiшим, на думку Юнга, е архетип самостг, який можна охарактеризувати як внутршнш регулюючий центр, що вiдрiзняеться вiд особисто'1 свщомосп [4, с. 203]. В украшськш мовi вiн спiввiдноситься з такими термшами як «самостшшсть», «самодостатшсть»; при цьому однаково стосуеться як шдивщуального, так i колективного несвiдомого: на певному етат життя як шдивщ, так i оточуючи його усвщомлюють, що, досягнувши певного вiку, йому слщ ввiйти до дитячого колективу, далi - до парубочо'1 громади, потiм - одружитися, створити ам'ю, народити дiтей, а, вичерпавши життевi сили, померти. Причому вiдчуття необхщносп таких заходiв присутне не лише на рiвнi пiдсвiдомого, воно притаманне так само, як для шдивщуально!, так i колективно'1 свiдомостi. Архетип самосп визначае прагнення людини на власному життевому шляху вчасно зробити необхщш кроки. Вiн же диктуе визначене ставлення до головних персонаж1в тд час обряду комори, де на рiвнi колективно'1 пiдсвiдомостi громада вважае сво'1'м правом контроль i перевiрку дотримання молодою норм для збереження цнотливосп та здатностi молодого здшснити акт дефлорацп. Саме архетип самосп диктуе членам громади права контролю за вiрним, на п думку, розвитком життя членiв колективу.
Людину, яку б роль вона не виконувала в обряд^ не можна сприймати однозначно й однобiчно в психолопчному плаш, оскiльки, о^м того, що майже кожна дшова особа е учасником пари антиномш за гендерною ознакою й мае свою повну протилежнють у рамках обряду, вона вщ природи надшена ще й внутрiшнiми протирiччями. I в цьому контексп не можна не згадати архетип тгнг, який також утворюе антином^ спiльно з архетипом самосп. Отже, протирiччя для розвитку обрядових дш виникають не лише серед понять, персонажiв i топографiчних об'ектiв, а й мiж iснуючими архетипами, прикладом чого е бшарш опозицii «тiнь - самють». Оскiльки проведення обряду й рiвень сакралiзацii прямо пропорцiйно залежить вщ втручання потойбiчних сил, усе, що надходить iз того свiту, так чи шакше асощюеться з архетипом тшь Самiсть, навпаки, безпосередньо пов'язана з уам, що стосуеться св^у реального; тому з наростанням рiвня сакралiзацii в обрядовiй дii починають переважати персонаж, в основi поведшки й дiй яких знаходиться архетип тшь До них виникае вщповщне вiдношення оточуючих, оскiльки таким персонажам вщкрш! знання щодо
процедури проведення обряду, яю можливо було отримати лише з одного джерела -потойбiччя. Тому представник шшого св^у чи той, хто отримав знання з потойбiччя, однаково викликали шанобливий чи, навт, побожний острах, як i годиться для сприйняття сакрального, в уах, хто таких знань не мав.
Отже, з архетипом т1ш в обрядi ототожнюеться кожен персонаж, надшений знаннями стосовно проведення обряду: свати, коровайнищ, старости, старший дружок i старша дружка здiйсненням сво'х обрядових функцiй викликали вiдношення iнших учасниюв до себе, як до тих, хто надшений сакральними знаннями, яю можна було отримати виключно в процес взаемодп з потойбiччям. Примiром, сватам вiдомо, що пiд час обряду сватання слщ було говорити про бажання знайти куницю в копищ сiна; дружок знае, як тсля заручин за допомогою хустки потрiбно вести наречених на посад; весшьш старости проiнформованi, як вести переговори й мшятися хлiбом тд час викупу молодо!.
Якщо самють, приймаючи тезу Юнга та його послщовниюв, вважати «Божою волею» чи «внутршшм авторитетом» [5, с. 37], то тшь, вiд протилежного, можна назвати волею того, хто протиставляеться Боговь Але тут слщ зазначити, що реальний св^ i потойбiччя не спiввiдносяться в повнiй мiрi з поняттями «рай» i «пекло», «Бог» i «сатана», оскiльки перша пара антиномш у свiтосприйняттi давньо! людини виникла значно ранiше, шж основи християнсько'1' щеологп, до яко! вiдносяться друга й третя з наведених пар антиномiй.
У перелшу архетипiв Юнга е ще одна яскраво виражена антиномна пара архетитв - ангма й ангмус; якщо перший являе собою несвщомий жшочий бш особи чоловiка, то другий навпаки - несвщомий чоловiчий бш особи жiнки. Звичайно, можна було б два архетипи, що уособлюють чоловiче й жшоче начала, застосувати до визначення двох рiзностатевих головних персонажiв i 1хшх двiйникiв - дружюв i дружок; чи вщшукати в основi образу наречено! задатки архетипу дгви, а в п матерi - архетипу матерг, в старшому сватовi - мудреця, в кучерявому парубковi з обряду бгання короваю -архетип тржстера чи блазня. Але, оскшьки для нашого дослiдження все це не дасть якоюь додатково! чи перспективно'!' шформаци, то й сенсу в такш дiяльностi немае. Використаемо ми для цього бшя двох десяткiв архетитв, запропонованих Юнгом, чи дванадцять, що належать американському психологу Керол Шрсон [6, с. 258], результат буде один i той самий, а точшше - жодного.
Дещо по шшому виглядае ситуацiя з суто украшськими нацiонально-ментальними архетипами, що визначеш в новiтнiх працях послiдовниками Юнга. На !'хню думку, архетипи ашми й анiмуса трансформуються в гендерш стереотипи маскулiнного й фемiнного [1, с. 13-14]. А кожен перюд розвитку та становлення нацп народжував власш архетипи, включенi до скарбнищ колективного несвiдомого украiнцiв. Так епоха Бароко дала архетип козака - вщображення щеального чоловiка, лицаря, захисника вiри й рiдного краю.
Цшком логiчним е те, що вказаний архетип мае вщображатися в образi чоловiка -статусi, якого повинен досягнути парубок в результат весшьних обрядових дш. Оскiльки обряд здшснюе своерiдну iнiцiацiю одного з головних персонаж1в, то завдання його полягало в наданш статусу, який дшсно вiдповiдав би колективним уявленням про щеального мужчину, що пройшов уа випробування й мав право одружитися й створити власну родину. Цю тезу доводить ще й той факт, що в украшському фольклорi й до сьогоднiшнього дня побутують популярш прислiв'я: «Козацькому роду нема переводу», «Терпи, козаче, отаманом будеш», «Сшп з бородою, а козак з молодою». А визначення будь-яко1 звитяги серед д^ей i пiдлiткiв вiдбуваеться за допомогою схвального термшу «козак». Пiсля занепаду козацтва цей архетип
трансформувався в чумака чи бурлаку. А в фшософп Григорiя Сковороди знаходять вiдображення ще кшька архетипiв - мудрий старець, духовна людина, оманлива людина, вогн-захисник. Останнш перекликаеться з архетипом козака й е його продовженням в умовах тзшших чаав.
Дослщження Миколою Костомаровим укра!'нського етносу в порiвняннi з росшським виокремлюе архетип мудрог жтки-пораднищ, який у весшьнш обрядовостi найбшьше притаманний матерi наречено!. Вона дшсно е найближчою й найавторитетнiшою порадницею; а те, що тд час вшчання саме мати полишаеться вдома (в сакральному центр!), як двшник наречено!', вкотре пiдтверджуе наше припущення.
Архетип жшки-пораднищ перегукуеться з iншими ж!ночими архетипами -Берегит, Великог Матер1, Матерг Сирог Земл1. Примiром, Велика Мати втшюе в собi силу роду, його життедайне начало; Мати Сира Земля сягае сво!'ми коренями мiфологiчних уявлень i примiтивного мислення давнiх людей - пращурiв нацп. Значно пiзнiше цей архетип трансформувався в образ МатерьУкраши, що склав основу такого спрямування в украшськш культурi як нацiоналiзм. Популярнiсть жшочих образiв серед нацiональних архетипiв обумовлена побожним ставленням украшщв до матерi [2, с. 88]. А якщо прослщкувати становлення й розвиток укра!'нсько!' культурно!' думки, то отримаемо шлях вщ основоположного образу (архетипу) козака, во!'на-захисника до землi, матерi, Укра'ни; вiд чоловiчого до жiночого, вщ маскулiнностi до фемiнностi. Звичайно, що на певних етапах так! сприйняття ввiйшли й стали надбанням колективного несвщомого, яке пот!м знайшло свое вщображення зокрема в обрядах родинного циклу.
Використовуваш в персонажах весiльного обрядового дшства архетипи, звичайно, не вичерпуються вказаними; !'х значно бiльше й вони вщображають не лише д!йов! особи реальности а й персонаж! потой6!ччя, серед яких мали бути й Бог, демгург-творець, мудрий старець, як втшення культу померлих. Але о6рядов! дп реально вiдображають лише частину того, що вщбуваеться при з^кненш антиномних св!т!в; використовуючи термшолопю Г. Сковороди, iснуе видима природа, тд якою Ф!лосоФ розум!в створшня й невидима - Бог [3, с. 173]. Щодо обрядово'' д!1 зауважимо, що два вказанi поняття пов'язанi з антиномною парою «реальшсть - потой6!ччя»; все, що вщбуваеться тд час обряду в реальносп, видиме, а вплив на реальшсть потой6!ччя навпаки е невидимим i реалiзуеться лише через зростаючий чи спадаючий рiвень сакралiзацii. Тому вщнайти в невидимому н! конкретних персонажiв, н! в!дпов!дних !'м архетипiв неможливо: все, що вщбуваеться в потой6!чч! чи тимчасово приходить звщти до реальносп, сприймаеться лише на р!вш вщчутпв i диктуеться колективним несвщомим.
Будь-яке обрядове д!йство пов'язане з уявленнями про смерть i вщродження, про подорож до потой6!ччя й поверненню до реального життя. У такому випадку ва обряди переходiв е до певно! м!ри обрядами жертвопринесення, що здшснюються через архетип посвяти: в честь якихось майбутшх преференцш головними персонажами весiльних о6ряд!в жертвуються й посвячуються через смерть i вiдродження статуси парубка й д!вки, коса наречено! й незаймашсть молодо!'. Ус! перерахованi жертви е присвяченими, як правило, отриманню единих преференцш, пов'язаних !з родюч!стю жшки й землi за посередництва чоловша й заплiднюючого небесного божества. У такому випадку е ва пщстави стверджувати, що в св!тогляд! давшх людей зберiгся й проявляеться в психод !хн!х нащадкiв також архетип родючосп, який характеризуеться всiма названими критерiями.
У результатi нашого дослщження вдалося встановити, що тор^^ж! укра'нського
традицшного обрядового весiльного циклу подшяються за вiковими й статевими параметрами, сощальними й сiмейними цензами, професшними та iндивiдуальними критерiями. Визначили класичш архетипи, що характеризують вказаних дшових осiб, -самiсть, тшь, анiма й анiмус; а також нацюнально-ментальш - козак, мудра жшка-порадниця, архетипи жертви й родючосп та 1'хню подальшу трансформацiю. Довели, що теза про видиму й невидиму природу, стввщноситься з уявленнями на рiвнi прим^ивного мислення про юнування двох свiтiв - реального й потойбiчного та взаeмодiю мiж ними пiд час проведення обрядових дш.
Список використано1 л1тератури
1. Грабовська I. Репрезентащя архетитв у гендерних стереотипах украшсько! культури : моногр. / I. Грабовська, Т. Купцова, Т. Талько. - Кшв : Видавець Лисенко М. М., 2012. - 196 с. ; Hrabovska I. Reprezentatsiia arkhetypiv u hendernykh stereotypakh ukrainskoi kultury : monohr. / I. Hrabovska, T. Kuptsova, T. Talko. - Kyiv : Vydavets Lysenko M. M., 2012. - 196 s.
2. Мiрчук I. Св^огляд украшського народу. Спроба характеристики / I. Мiрчук // Генеза. - 1994. - № 2. - С. 87-96 ; Mirchuk I. Svitohliad ukrainskoho narodu. Sproba kharakterystyky / I. Mirchuk // Heneza. - 1994. - № 2. - S. 87-96
3. Чижевський Д. Що таке фiлософiя? / Д. Чижевський // Украшська культура : Лекцп за ред. Дмитра Антоновича / упоряд. С. Ульяновська; вступ. ст. I. Дзюби. - Кшв : Либщь, 1993. - С. 167-189 ; Chyzhevskyi D. Shcho take filosofiia? / D. Chyzhevskyi // Ukrainska kultura : Lektsii za red. Dmytra Antonovycha / uporiad. S. Ulianovska; vstup. st. I. Dziuby. - Kyiv : Lybid, 1993. - S. 167-189.
4. Юнг К. Г. Человек и его символы / Карл Густав Юнг; пер. с нем.. - Москва : Медков С. Б., 2016. - 352 с. ; Yung K. G. Chelovek i ego simvoly / Karl Gustav Yung; per. s nem.. - Moskva : Medkov S. B., 2016. - 352 s.
5. Юнг К. Г. Эон : Исследования о символике самости : пер. с нем. / К. Г. Юнг. -Москва : Академический Проект, 2009. - 340 с. ; Yung K. G. Eon : Issledovaniya o simvolike samosti : per. s nem. / K. G. Yung. - Moskva : Akademicheskiy Proekt, 2009. -340 s.
6. Pearson C. S. Awakening the heroes within: Twelve archetypes to help us find ourselves and transform our world / C. S. Pearson. - New York : HarperOne, 1991. - 352 p.
Стаття надшшла до редакцп 12.09.2018
O. Kukharenko
ARCHETYPES AS THE BASIS OF THE CHARACTERS' IMAGES OF A RITUAL ACTION OF THE UKRAINIAN WEDDING
The traditional characters of the Ukrainian ritual wedding cycle, which are divided by age and gender parameters, social and family qualifications, professional and individual (or personal) criteria, are considered. Besides, there was made the division into representatives of the ritual action, which do not have the ability to choose their status, and those whose status is elected or appointed.
It is determined that on the basis of images of the characters take place both classical archetypes, discovered by C.G. Jung in the middle of the last century, in particular "self", "shadow", "anima" and "animus"; as well as national-mental - "Cossack", "a wise woman-counselor", archetypes of sacrifice and fertility, and their further transformation, depending on the main stages of the development of the Ukrainian nations and culture.
It is proved that the thesis of H. Skovoroda on the visible and invisible nature correlates with representations at the level of primitive thinking about the existence of two worlds - the
real and the other one, and their interaction.
Both characters and archetypes are decomposed into antinomy pairs, in particular on the basis of gender or belonging to reality and afterlife. Such interaction takes place in the process of rituals, since any ritual activity is related to the concepts of death and rebirth, a journey to another world and a return to real life. The main purpose of such interaction in the ceremonies of the wedding cycle is the process of sacralization and connection with fertility, without which it is impossible to fulfill the main task set before the wedding ceremony - the transition of the main characters from one social statuses (a boy and a girl) to the other (a man and a woman).
Key words: family ceremonies, Ukrainian wedding, structural research, wedding characters, archetypes.
УДК 378:004.77
О. А. Сивак
М. В.Сарбаш
ПЛАТФОРМИ ДИСТАНЦ1ЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩО1 ОСВ1ТИ
У cmammi розглянуто впровадження тформащйних технологт в закладах вищог освти за шести моделями: навчання по типу екстернат, на базi утверситету, у вiртуальному навчальному середовищi, тощо. Розглядаеться означення дистанцтног освти, як явища впровадження он-лайн технологт, а саме платформ дистанцшного навчання: Moodle, Pleiad, Promethee, WebCT, LearningSpace, Claroline, ACOLAD, Ganesha, VirtualU, тощо. Представлен види та типи платформ. Бшьшу увагу придшено складним платформам, як можуть включати можлив^ть педагогiчного проектування та поширення. В них розглянуто основi характеристики, переваги та недолти у роботи
Клю^о^^ слова: дистанцтне навчання, тформацшно-комуткацшт технологи, тформацтт технологи, комп'ютерт програми, модель, мультимедтт курси, навчальне середовище, платформи навчання.
В кранах з високим piBHeM розвитку шформатизацп практика впровадження онлайн технологт налiчуe близько 20 роюв. Провщна роль у процес розвитку електронного навчального середовища, шформатизацп осв^и та запровадження шформацшно-комушкацшних технологий (1КТ) у навчальний процес належить дepжавi та державним установам. Також важливу роль ввдграють недержавш установи та оргашзацп, яю в тюному ствроб^ницта з урядом, мюцевою громадою та партнерами розвивають напрямок дистанцшного навчання.
Впровадження шформацшних технологш в закладах вищо! осв^и е одним з елеменпв дистанцшно! осв^и та сучасних форм навчання. Програмне забезпечення для тдтримки дистанцшного навчання мае бeзлiч характеристик. Характеристика переваг та недолш розглянутих платформ дистанцшно! осв^и е метою дано! статп.
Аналiз останшх дослщжень i публшацш, в яких започатковано розв'язання проблеми. Впровадження онлайн-технологш в освггу займаються як украшсью так i заpубiжнi дослщники. Проблему впровадження онлайн-технологш в осв^нш процес вивчали М. Беседша, К. Власенко, В. Гура, В. Кухаренко, В. Олшник, П. Стефаненко. Серед заpубiжних дослщниюв слщ вiдзначити Дж. Блумстук, Д. Юган, Дж. Коумi) та
66
