CC BY
264
Bracciolini, G. Manetti, L.B. Alberti etc.) in literature, in art and in philosophy proceeded the development of the ideas of humanism deepening them. Negating the principles of the Middle Age dogmatics, they renovated their modern theory of art due to the working out notional and categorical units and stimulated the attention of the artists to the mastering of new artistic problems.
Key words: culture, culture-forming process, humanism, humanistic introduction, the Renaissance.
УДК 392(477)(045)
А. А. Ткач
РОДИННА ОБРЯДОВ1СТЬ УКРАШЦ1В: СТАН ДОСЛ1ДЖЕННЯ
У cmammi подано характеристику родинног обрядовост1 украгнського народу, проанал1зовано теоретичн тдходи до сутностi понять «обряд» «традицп», «звичаг», «ритуал», визначаються засоби поширення украгнських родинних традицт. Автором проведено детальний аналiз наукових до^джень, присвячених украшськт родиннт обрядовостi.
Клю^о^^ слова: обряд, традицп, ритуали, звичаг, символи, родинна обрядов^ть, народини, вестля, поховально-поминальн обряди.
Украша, мабуть, одна з европейських держав, яка багата народними обрядами i традищями, яскравють i барвистють яких вражае людську уяву. Обрядовi дп акумулювали в собi вiрування i традицп не лише християнства, що налiчуе тисячол^ню юторш, але й бшьш давнього вiрування - язичництва. Сотш народiв, що прийшли з усiх кiнцiв св^у i осiли на територп Украши, залишили свiй слiд в обрядах, традищях i ритуалах.
Украшська родинна обрядовють дослiджувалася iсториками, етнологами, фшософами, музикознавцями, фольклористами з рiзних точок зору. Використання, здавалося б, незвичних, нетрадицшних методiв студiювання часом здатне на досить продуктивш результати.
Метою статп е узагальнення теоретичних пiдходiв щодо украшських родинних обрядiв, звичшв, традицiй, ритуалiв та аналiз наукових дослщжень.
Сучаснi науковцi у своïх працях зазначають рiзнi пiдходи щодо грунтовного вiдображення розвитку обрядiв, традицш, звичшв та ритуалiв.
Обрядовють розкривае внутршнш змiст подiй формуючи вщповщш почуття, погляди, настроï пiд впливом природних чинниюв, язичницьких та християнських вiрувань. Термiн «обряд» часто порiвнюеться з термiнами «традищя», «звичай». Але поняття «обряд» не доцiльно поеднувати з поняттям «звичай», яке мае ширше значення.
Обряд за А. Пономарьовим, це сукупнють традицiйних умовних дш, котрi в образно-символiчнiй формi виражають усталенi зв'язки людей з природою та помiж собою; сукупнють обрядiв, пов'язаних з вiдзначенням знаменних подiй, переважно культового змiсту, становить ритуал; урочисте ж вщзначення знаменних подш, яке включае розважальш елементи та деякi обрядовi дп, - це свято [6, с. 265]. Звичай - це успадкований стереотипний споаб поведшки у суспшьсга, соцiальнiй групi, певних ситуацiях, укоршений в побутi. Традицп (лат. tradition - передача, переказ) - це досвщ,
звичай, погляди, смаки, норми поведшки, що склалися iсторично та передаються з поколiння в поколшня [1, с. 124] - це: 1) елементи сощально! i культурно! спадщини [7, с. 86]; 2) форми дiяльностi та поведiнки, а також звича!, правила, цiнностi, уявлення, яю мають мiцне iсторичне коршня та передаються з поколiння в поколшня [11, с. 67]; 3) результат духовно! дiяльностi, яка передаеться нащадкам шляхом наслiдування [8, с. 275]; 4) важливий чинник регуляцп життедiяльностi людини [2, с. 165].
Традицп i звича! бувають родинно-амейш, регiональнi й загальнонацiональнi. Серед численних традицш та звича!в чiльне мюце належить культуротворчим i духовнотворчим, пол^ичним i державотворчим. Традицп, звича! та обряди об'еднують минуле й майбутне народу, поколшня рiзного вiку, штегрують етнiчну спiльноту людей у високорозвинену сучасну нащю. Це своерiднi одвiчнi духовнi пiдвалини розвитку народу, наци, яю втiлюють у собi найкращi досягнення в моральному, iдейному, трудовому, естетичному та амейному життi.
У 60-х роках збиранням, систематизацiею й вивченням етнографiчного матерiалу, а в подальшому це першi аналiтичнi пращ з родинно! обрядовостi ми зус^чаемо у таких дослiдникiв, як О. Потебня, I. Галька, С. Сщшський, I. Свенцщький, Х. Ящуржинський, М. Янчук. Дослщження родинних обрядiв, звича!в вивчали такi вiдомi iсторики, етнографи, мовознавцi: М. Грушевський, А. Пономарьов, М. Драгоманов, О. Духнович, М. Костомаров, М. Максимович, I. Сковорода, М. Сумцов, К. Ушинський, Ф. Вовк.
Значення нащональних традицш у вихованш тдростаючого поколiння вiдображенi у працях А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Шацького, Г. Ващенка, I. Гербарта, А. Дютервега, Я. Коменського, I. Песталоцщ.
Найдавнiшi описи укра!нського весшля та весiльно-обрядова проблематика знайшли вщображення в працях визначних науковцiв таких як, географ Г. Л. де Боплана, етнограф Г. Калиновського, В. Борисенко, З. Босик, Н. Здоровеги, Й. Лозинського, В. Матушенко, М. Сумцова, Г. Танцюри, П. Чубинського та шших, як описали весшьну обрядовють, звернули увагу на символшу та атрибутику.
В умовах незалежно! Укра!ни вiдродженням родинних традицiй займалися М. Стельмахович, О. Семеног, С. Сявавко, Т. Мацейюв, Ю. Руденко, Ф. Колесса,
B. Кравченко, А. Кримський, М. Павлик, В. Ястребов та шшь Особливу роль i значення укра!нським родинним обрядам надавав вщомий педагог, професор академш АПН Укра!ни М. Стельмахович.
Багатющий матерiал з юторп народу, його етики, морал^ естетики, кращi зразки обрядово! поезп почерпнуто iз джерел: «Закувала зозуленька» (упорядник доктор фiлологiчних наук Н. Шумада), «Укра!нське народознавство» (за загальною редакцiею
C. Павлюка, Г. Гориня, Р. Кирчiви), «Укра!нський фольклор» (упорядники О. Брщина, Г. Довженок, Н. Шумада), «Народознавство» (редактор Л. Гудована), «Таемнищ втв» (упорядник О. Мукомела), «Укра!нознавство» (пiд редакцiею Т. Лепехи). Роботи Ю. Ковальово! «Ращональш та магiчнi ди баби-повитухи у «свiтлi обрядiв переходу»», Л. Слюзко «Родильна обрядовiсть в украшськш родиш», М. Лановик, З. Лановик «Народна обрядовють, пов'язана з народженням дитини» та iн. - свiдчення того, що баба-повитуха була незамшною особою у сферi народно-медично! акушерсько! практики. У «Деревi життя» (упорядник В. Ярош) описано дивовижний свiт мiфологii давнiх слов'ян, усi дохристиянськi вiрування. Чудовими помiчниками в урiзноманiтненнi шкшьного життя, наповненi його перлинами народних традицш, обрядiв е «Зимово-весняний серпантин» (укладачi В. Iова, Л. Красномовець), «Цiкавi заходи весь рiк» (Н. Немировсько!).
Збiрник «Народнi пiсеннi жарти Подшля» - матерiали навчально-науково! лабораторп етнологл Камянець-Подiльського нацiонального унiверситету iменi Iвана Огiенка (упорядники Т. Колотило, Н. Коваленко, В. Щегельський) вмщуе тексти жартiвливих пiсень про кумiвство, записаних з живого !х побутування. Корисним е поабник методичних рекомендацш до записування та систематизацп дiалектного матерiалу «Слова з язика, як бджоли з вулика» (пiд редакщею Н. Коваленко).
Iз сучасних дослщниюв вагомого значення вивченню родильно! обрядовост придiлили В. Борисенко, Р. Чмелик, О. Боряк, Н. Гаврилюк.
Системне фшсування поховально-поминально! обрядовостi та поява наукових праць датуеться XIX сгашттям, це пращ М. Марковича «Звича!, повiр'я, кухня та напо! малороаян», П. Чубинського «Труди етнографiчно-статистичноi експедицп до Захщно-Руського краю», В. Милорадовича «Життя-буття луберського селянина», В. Бесарабка «Матерiали для етнографГ! Херсонсько! губернп», К. Шейковського «Побут подолян», Б. Гршченка «Етнографiчнi матерiали, зiбранi у чернiгiвськiй та сусiднiх з нею губершях», О. Iваницi «Домашнш побут малороса», М. Максимовича «Дш i мiсяцi укра!нського селянина», В. Панова «Життя i творчiсть селян Харювсько! губернп».
Народнi свята та обряди - не тшьки форма дозвшля. В них закодованi вс найголовнiшi елементи свiтогляду i етики народу. Свята збер^али традицп та обряди упродовж вЫв, возвеличували i пiдносили духовне життя народу. Тому дуже важливо, щоб i сьогодш до кожно! оселi приходили радюш подп з мереживом обрядодiй.
Родинш обряди, становлять систему обрядiв, ритуалiв, традицiй i свят, якi визначили найважливiшi вiхи життевого шляху людини вщ !! народження до смерт^ закрiплюючи про не! пам'ять тсля смертi. В свою чергу, родинна обрядовють подiляеться на основнi цикли: родильш, весiльнi, поховально-поминальнi. Трiада обрядiв мала виключне свiтоглядне та сощальне значення, поеднуючи в собi екзистенщйш фiлософсько-релiгiйнi ще! (уявлення про душу, !! втiлення та перевтiлення, життевий i потойбiчний свiт) i морально-етичш пiдвалини сiмейного буття (спiвучастi, причетносп, спiвпереживання тощо). Трiада об'еднана щеею циклiчностi (або взаемно! обумовленостi) життя i смертi. Незважаючи на певну ушфшащю родинних обрядiв пiд впливом християнства та юламу, в традищях народiв Укра!ни виявляеться рiзноманiття родильного, весшьного та поховального ритуалiв.
Родильш обряди, що супроводжують народження дитини, прилучення до свого роду подшяються на три складовi частини: звича! та обряди пов'язаш з ваптшстю та пологами; обряди прийняття новонародженого в родину, громаду; обряди очищення. ^ складовi в свою чергу проявляються через ряд обрядiв яю пов'язанi мiж собою: народини, очищення матерi та повивально! баби, iм'я наречення, обрання кумiв, провiдок, зливок, хрестин, похрестин, пострижи.
Родильна обрядовють належить до особливо делiкатних сфер i тому найбiльш ретельно обставлялася обереговими знаками та мапчними дiями. Обереги, рекомендацГ!, норми поведiнки ваптно! жiнки, ставлення до не! шших людей базувалися здебшьшого на народному досввд та рацiональних знаннях народно! медицини, розумшш фiзiологiчно-психологiчного стану жшки пiд час вагiтностi. Аналiзуючи археолопчш пам'ятки трипiльськоi культури, вчений Борис Рибаков писав, що космолопчш уявлення трипшьщв пов'язанi з образом жшки. «Земля, грунт, зоране поле уподiбнювалися жшщ; засiяна нива, земля з зерном - жшщ, «що почулась»». Народження iз зерна нових колосюв уподiбнено народженню дитини. Визначною подiею е народження дитини. Навiть ваптну ж1нку тут не прийнято ображати або лаяти. По можливосп ваптш повиннi приховувати як можна довше вагiтнiсть для того, щоб шхто не дiзнався i не зм^ пророкувати важкi пологи. Для здоров'я дитини в першу
купiль прийнято наливати святу воду. Щоб дiвчатка були красивими, додають квiти, молоко або мед. Обряди з приводу народження дитини i тюно пов'язаний з ними ритуал наречення iм'ям мав певш особливостi. Вважалося, що гарно обране iм'я пiд час iм'я наречення немовлят сприятиме добробуту i щастю, але якщо дитина народилася поза шлюбом, давали негарне iм'я. Новонароджену дитину, особливо кволу або хвору, прийнято швидше хрестити. На перший план в церковному хрещенш ставлять хрещених батьюв, яким надаеться особливе значення, адже зпдно з усталеними уявленнями ш породiлля, нi баба-повитуха, ш чоловiк породiллi не можуть брати участ у хрестинах, вони вважаються «нечистими» i тому прилучення немовляти до та1нства хрещення могли здшснювати тiльки куми. Обряд очищення (зливки) породiллi та баби-повитухи мав вщбутися обов'язково у першi дев'ять днiв. Хрещеннi батьки повинш бути пов'язанi церковним шлюбом. Пюля закiнчення хрещення (очередини, продирини) прийнято збиратися бшя будинку хрещеника вам сусщам, родичам та знайомим. При цьому з порожшми руками приходити не можна.
У родиннiй обрядовосп украшщв було закономiрним вiдзначати пострижини, рiчниця вiд дня народження дитини. Пщ час здiйснення цього обряду обов'язково запрошували бабу-повитуху та хрещених. Натомють дiвочий рiзновид пострижи мав назву запл^ання. Для цього обряду запрошували хрещену матiр. По украшським повiр'ям вважаеться, що у батьюв, якi не притримуються звича1в i традицiй, народжуються дiти, якi в майбутньому стають вовкулаками [4, с. 325].
На Укрш'ш звича1, традицп, обряди та ритуали охоплюють все людське життя, всi сфери дiяльностi людини. Сiмейне життя тут супроводжуеться рiзноманiтними ритуалами та обрядами, а весшля представляе справжню драму, в яку включаються танщ, iгровi дп, музика, спiви набуваючи характер народного свята. Весшьна обрядовiсть подiляеться на ряд ци^в: предвесiльний, власне весшля, тсля весiльний, а кожен iз циклiв включае в себе ряд обрядiв (сватання, оглядини, заручини, бгання короваю, дiвич-вечiр; запросини, обдарування, посад молодих, розпштання коси, розподiл короваю, перевезення посагу, перезву, рядження; хлiбини-свашини, гостини, ^ри-змагання, весiльний бенкет i т.п.). Весiльна обрядовiсть в рiзних варiантах символiзувала народження ново1 ам'1, перехiд жшки в iнший сощальний свiт.
Основним мiсцем спiлкування молодi були вечорницi, якi влаштовувалися в будинках вдiв або бездiтних. На вечорнищ збиралися ввечерi, пiсля закшчення домашнiх робiт. Проводжати дiвчину з вечорнищ хлопець м^ лише тсля пояснення в любовi i отримання дозволу на проводи у батьюв обранки. Вiн мав право проводжати дiвчину, тримаючи 1! за руку. Про дiвчину в таких випадках казали: «Вона вже веде парубка». Це означало суспшьне визнання майбутньо! шлюбно1 пари. З цього моменту парубок був зобов'язаний дбати про свою суджену, обер^ати 11 цнотливють, чеснiсть (вiнок). На захист дiвочоi честi виступало все парубоцтво села, нерщко вибираючи з цiею метою побратима-охоронця. До побратимства вдавалися дiвчата-сироти або т^ хто ще не мав суджених. Дiвчина i побратим присягали в цер^ на вiрнiсть дружбi. За втрату вiнка (цнотливосп) дiвчину i побратима суворо карали. Втрата вшка i народження позашлюбних дiтей сприймалися як ганьба вае! громади. За повiр'ям «нечесна» поведшка дiвчини призводить до неврожа1в i мору. Тому таких намагалися вигнати з села.
Умови шлюбного договору батьки нареченого i наречено1 обговорювали пiд час змови, нерщко з участю молодо! пари. Одшею з умов шлюбного договору було видшення молодим земль За звичаем 11 наречений отримував за умови вщокремлення вiд батькiв. Наречену також намагалися надшити землею, але це не був обов'язюв пункт договору. Нареченш надавалася невелика дшянка землi, що передавалася у
спадок по жiночiй лшп. Ця земля залишалася власнiстю. Обов'язковою умовою договору була наявшсть посагу, який одночасно був приданим нареченш i !! весiльним дарунком. У народi законним вважали тiльки шлюб, укладений за договором i закршлений весiльним обрядом. Шлюб iз вшчанням, але без весiлля вважався недшсним. Був також шлюб «на вiру» - вiнчання, але з весшлям. Шлюб «на вiру» укладали тод^ коли канонiчнi перешкоди перешкоджали легалiзацii шлюбу, а економiчнi умови змушували до спшьного життя. Наприклад, необхщшсть ведення спiльного господарства розведеними або вдовами, яю вiдповiдно до законодавства не мали права вшчатися знову. Шлюб «на совють» полягав також з «покриткою» -дiвчиною, яка не дотримувалася невинности до шлюбу [7, с. 125].
Ом'я для украшщв мае величезне значення, саме тому весшьш традицп, обряди вшчання i хрещення дотримуються з особливою ретельнютю. Весiльнi церемонп починаються з обряду сватання: наречений засилае старост, шанованих лiтнiх людей, якi просять руки наречено!. У разi згоди дiвчина виносить вишитий рушник, а «гарбуз» - у разi вщмови. За кiлька днiв до весшля випiкався традицiйний обрядовий хлiб -коровай. В день весшля молодий вщправляеться за молодою, де у дворi з нього вимагають викуп. Пюля церковного обряду вшчання, святкувати, за традищею, вщправляються в будинок молодого, а тсля святкового общу молодий розплiтае косу i пов'язуе косинку, в знак того, що вона вже замiжня жшка. Гуляння, iгри i пiснi, найчастiше, тривають i на наступний день.
Розходилися украшщ мирно. У вiдповiдностi з прийнятим шлюборозлучним ритуалом зверталися один до одного з проханням про пробачення, дякували за спшьно прожит роки, бажали щастя в новому шлюбi i на знак розставання розрiзали навпiл окраець хлiба або пояс, забираючи кожен по половиш.
Родинну обрядовють (похоронну) прийнято вважати одшею з найбiльш консервативних i етнiчно показових сфер культури. Смерть i життя, як единий взаемопов'язаний процес i поховально-поминальну обрядовiсть прийнято вважати як едину сферу, яка складаеться з похорону i поминок. Похорон - це система обрядових дш та ритуальних норм поведшки. Релшйне св^осприйняття було основою похоронного обряду. Разом з тим православний похоронний ритуал сприйняв i ввiбрав в себе багато обрядiв i повiр'iв, висхiдних до язичництва. Смерть - це перехщ в шобуття. Похоронний обряд пронизуе одна щея - переконання в продовженнi юнування померлого. З одного боку, покшного необхiдно було умилостивити, полегшити йому шлях в шший свiт; з шшого - потрiбно захистити живих вiд можливих шкiдливих дiй покшного. На щ двi мети була спрямована сама рiзноманiтна магiя: обмивання померлого, одягання в новий одяг i взуття, винос ногами вперед, обсипання зерном лавки, на якш лежав небiжчик, миття хати тсля виносу тша, кидання в могилу грошей («Щоб душа мала чим заплатити за перевiз !! на той свт>), роздавання на похоронах милостит. Традицiйно ховали на третш день пiсля смертi.
В украшськш родинi жiнка (особливо мати) традицшно вiдiгравала велику роль. Зi смертю чоловша вона ставала главою ам'!'. Вдова передавала господарство синовi лише по старость I за життя чоловша дружина брала участь у його справах. Хоча традицшним було пщпорядкування чоловiковi: «Жiнка небита, як хата невкрита» [9, с. 21].
Поминки це система звича!в, пов'язаних зi вшануванням померлого та вах предкiв. Вони подiляються на родовi та вселенськi. Родовi - пам'я^ близьких, вселенськi - вшанування вах померлих. Поминали померлого як в день похорону так i на наступний день несли снщанок, на дев'ятий, сороковий день, в рiчницю, щ обряди е родовими. У Русальний Великдень (четвер перед Тршцею) поминали виключно
«нечистих» покiйникiв (утопленикiв, самогубщв, нехрещених померлих дiтей). До вселенських поминок належать родительсью суботи (перед Мясницями, Тршцею, рiздвяна вечеря, Великдень).
В украшськш родиннiй обрядовостi особливо пов'язаш обряди з обереговою атрибутикою такою, як хлiб, рушник.
В родильнш обрядовостi калачг були головним атрибутом. Вони мали цифрову символшу ам (символ щасливо1 долi), 1х дарували хреснi батьки своему похресниковь
Мапчно1 символiки у весiльнiй обрядовосп набував передусiм коровай, як весшьний хлiб вiдомий лише в укра1нському весiллi. Окрiм короваю традицiйним в Укрш'ш було випiкання iншого весшьного хлiба: теремок, дивень, гшьце, вестьт куски, пара, двтки, батько, шишки, р1жки, вари, полюбовники тощо. Хлiб у весшьнш обрядовосп використовувався як символ згоди на шлюб чи вщмови; символiчне запрошення гостей на весшля; благословення молодих; як символ поеднання двох родiв; шанування хлiбом батькiв молодих; вшанування молодими батьюв та прилучення до святинь батьювського роду.
У поховально-поминальних ритуалах символом були маленькг хлгбцг, яю покшному клали за пазуху. Гарячий хлгб, пов'язаний iз звичаем «годувати померлого», люди вiрили, що померлий годуеться хлiбним духом. Хлгбнг дробинки виготовляли на сорок дшв, символiзували шлях душi на той свiт.
Обереговим знаком в родиннш обрядовостi був рушник. В родильних обрядах рушник використовувався у поеднанш з шшими атрибутами: пщ час хрещення немовля клали на кожух; при прийнятп родiв, вiдрiзаннi пуповини, зливках, першо1 купелi з очищуванню водою; хутряною шапкою при влаштуванш бабино1 кашц запрошували кумiв на хрестини; зус^чали гостей.
У весiльнiй обрядовостi коли до дiвчини приходили свататися вщ хлопця, у разi згоди, вона давала старостам рушники. Свати зав'язували рушники через праве плече пщ лiвою рукою. Рушники входили в посаг дiвчини. Лише тшьки дiвчина навчилася вишивати, вона починала заготовляти рушники до весшля. Рушниками зв'язували руки наречено1 i нареченого при заручинах. Рушниками вистилали дорогу вщ порогу до столу, хлiбом-сiллю на вишитому рушнику зус^чали молодих. Використовували рушник пщ час благословення молодих. Пщ час весiлля наречена обдаровувала вах родичiв рушниками.
Певною вщмшшстю вiдзначалася символiка у похоронних ритуалах. Рушник був атрибутом домашнього вогнища, був знаком i народження людини, i 11 смерть Коли в хат! був покiйник, на вшно хати вивiшували бiлого рушника чи хустку. Рушник слугував за траурний знак i в шших поховально-ритуальних дiях: пiсля виносу покiйника рушником перев'язували ворота; виносили покшного на рушниках; коли везли на цвинтар, перев'язували дугу; «пропечатавши» могилу, на нш залишали рушники; рушниками перев'язували хрести.
На сучасному етат найкращi народш традицii, звича1, обряди повертаються, вживаються у сьогоденш i благотворно впливають на формування та розвиток особистосп. Пiзнаючи свою культуру, ютор^, знаючи свiй родовiд, усвщомлюючи нерозривний зв'язок з минулими поколшнями, людина морально i духовно самовдосконалюеться.
Отже, зростання штересу до нацiональноi укра1нсько1 культури та укра1нсько1 культури, зокрема, характерне для незалежно1 Укра1ни i викликае неабияку увагу науковцiв. Попереднш аналiз теоретичних напрацювань з дослщження традицiйноi родинно1 обрядовостi украiнцiв, яка складаеться з ци^в обрядiв, традицш, звича1в вказують на необхiднiсть комплексного вивчення i аналiзу регiональних родинних
обрядiв незалежно! Украши.
Також треба зазначити, що подальшi дослщження повиннi бути направленi на аналiз дослiджень сучасних науковцiв традицшно! родинно! обрядовостi украшщв з ii витiкаючими складовими, враховуючи трансформацiйнi процеси сьогодення якi вiдбуваються у всiх регюнах Украши.
Список використано1 л1тератури
1. Великий тлумачний словник украшсько! мови (з дод. i допов.) / Уклад. i голов. ред. В. Т. Бусел. - К.: 1рпшь: ВТФ «Перун», 2005. - 1728 с. ; Velykyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy (z dod. i dopov.) / Uklad. i holov. red. V. T. Busel. - K.: Irpin: VTF «Perun», 2005. - 1728 s.
2. Ковбас Б., Коспв В. Родинна педагопка: У 3-х т. Том II. Основи родинного виховання. - 1вано-Франювськ, 2006. - 288 с. ; Kovbas B., KostivV. Rodynna pedahohika: U 3-kh t. Tom II. Osnovy rodynnoho vykhovannia. - Ivano-Frankivsk, 2006. - 288 s.
3. Куньч З. Й. Ушверсальний словник украшсько! мови. - Тернопшь: навчальна книга - Богдан, 2007. - 848 с. ; Kunch Z. I. Universalnyi slovnyk ukrainskoi movy. -Ternopil: navchalna knyha - Bohdan, 2007. - 848 s.
4. Лановик М., Лановик З. Украшська усна народна творчють: Пщручник. - К.: Знання-Прес, 2001. - 591 с. ; Lanovyk M., Lanovyk Z. Ukrainska usna narodna tvorchist: Pidruchnyk. - K.: Znannia-Pres, 2001. - 591 s.
5. Пономарьов А. П. Украшська етнографiя: Курс лекцш. - К.: Либщь, 1994. - 317 с. ; Ponomarov A. P. Ukrainska etnohrafiia: Kurs lektsii. - K.: Lybid, 1994. - 317 s.
6. Родинна педагопка: Навчально-метод.поабник / А. А. Марушкевич, В. Г. Постовий, Т. Ф. Алексеенко та ш. - К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. - 216 с. ; Rodynna pedahohika: Navchalno-metod.posibnyk / A. A. Marushkevych, V. H. Postovyi, T. F. Aleksieienko ta in. - K.: Vydavets PARAPAN, 2002. - 216 s.
7. Родинно-амейна енциклопедiя. За заг. ред. Ф. С. Арвата та ш. - К.: Богдана, 1966. - 438 с. ; Rodynno-simeina entsyklopediia. Za zah. red. F. S. Arvata ta in. - K.: Bohdana, 1966. - 438 s.
8. Семеног О. Використання родинних виховних традицш у навчальних закладах Украши // Шлях осв^и, 1998. - № 2. - С. 21-23. ; Semenoh O. Vykorystannia rodynnykh vykhovnykh tradytsii u navchalnykh zakladakh Ukrainy // Shliakh osvity, 1998. - № 2. - S. 21-23.
9. Словник символiв культури Украши / Зазагальною редакщею В. П. Коцура, О. I. Потапенка, М. К. Дмитренка. - К.: Мшешум, 2002. - 260 с. ; Slovnyk symvoliv kultury Ukrainy / Zazahalnoiu redaktsiieiu V. P. Kotsura, O. I. Potapenka, M. K. Dmytrenka. - K.: Milenium, 2002. - 260 s.
10. Стельмахович М. Украшська родинна педагопка: Навч. поабник. - К.: 1СДО, 1996. - 288 с. ; Stelmakhovych M. Ukrainska rodynna pedahohika: Navch. posibnyk. - K.: ISDO, 1996. - 288 s.
Стаття надюлана до редакцп 25.04.2017
А. Tkach
FAMILY RITES OF THE UKRAINIANS: THE STATE OF THE STUDY
The article describes family rites of the Ukrainian people, analyzes the theoretical approaches to the essence of the concepts of the "rites", "traditions", "customs" and "rituals" and determines the means of spreading Ukrainian family traditions. The author carried out a detailed analysis of a scientific research of a Ukrainian family ritual.
Ukraine is probably one of the European powers, which is rich in national rites and traditions, whose brightness and colourfulness affect the human imagination. Ritual actions accumulated in their beliefs and traditions not only Christianity, which includes the millennial history, but also a more ancient belief - paganism. Hundreds ofpeoples who came from all over the world and settled on the territory of Ukraine left their marks in the rites, traditions and rituals.
Ukrainian family's ritual was studied by historians, ethnologists, philosophers, musicologists, folklorists from different points of view. The use of seemingly unusual, non-traditional methods of study is sometimes capable ofproducing quite productive results.
The aim of the article is to generalize theoretical approaches to Ukrainian family rituals, customs, traditions and rituals and analysis of scientific researches.
Modern scholars in their writings indicate different approaches to a thorough reflection of the development of ceremonies, traditions, customs and rituals. Ritualism reveals the inner meaning of events by forming the corresponding feelings, views, sentiments under the influence of natural factors, pagan and Christian beliefs.
The term "ritual" is often compared to the terms "tradition" or "custom". But the concept of a "rite" is not appropriate to combine with the notion of a "custom", which has a wider meaning.
The ritual by A. Ponomarev is a collection of traditional conditional actions, which in figuratively symbolic form express the established connections of people with nature and among themselves; the set of rites related to the celebration of significant events, mainly of religious content, is a ritual; solemn celebration of significant events, which includes entertainment elements and some ceremonial actions, is a holiday.
Key words: burial-memorial ceremonies, customs, family ritual, peoples, rite, rituals, symbols, traditions, weddings.
УДК 7.079 С. В. Федорова
ПОНЯТТЯ «ФЕСТИВАЛЬ» ТА ЙОГО МИСТЕЦТВОЗНАВЧ1 АСПЕКТИ
Фестиваль, ниш поширений як культурно-мистецьке явище, е частиною сучасного сустльного життя. Вт впливае на розвиток мистецтва, художнього життя, сприяе творчт дiяльностi людей - як iндивiдуальнiй, так i колективнт. Зазвичай фестиваль розглядають в культурологiчному аспектi, адже похiдний вiд свята та святкувань, фестиваль успадкував 1х елементи: тднесену атмосферу, перюдичтсть, традицттсть. Водночас, фестиваль, який належить до характерних проявiв художнього життя, може розглядатися i в аспектi мистецтвознавства. Аналiз цього поняття доводить, що на вiдмiну вiд свята, фестиваль мае визначену тематику та вiдповiдну конкретну спрямоватсть, що вiдрiзняе його вiд тших аналогiчних заходiв. В результатi проведеного до^дження, з'ясовано мистецтвознавчу складову поняття «фестиваль», виявлено його специфту, що вiдрiзняе фестиваль вiд тших культурно-мистецьких подт та явищ. Як приклад розглянуто фестиваль перукарського мистецтва, що належить до специфiчних культурно-мистецьких заходiв з власною тематикою: вт пов'язаний з iндустрiею моди, iмiджем, дизайном. Участь у фестивалi перукарського мистецтва майстрiв-
110
