CC BY
11
ЛИНГВОКУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ЛЕКСИКОГРАФИРОВАНИЯ
© 2009
Л.В. Савченко
ФРАГМЕНТ ДУХОВНО1 КУЛЬТУРИ РОДИННИХ ТРАДИЦ1Й УКРАШЦ1В У ВЕКТОР1 ФРАЗЕОЛОГП
Концептуалiзацiя духовно! картини свiту укра!нського народу в етнокульту-рологiчному фрагмент родинних традицiй, на нашу думку, мае таку структуру: макроетноконцепт «Традици» ^ поле мiкроетноконцептiв «Родинш традици» ^ мiкрополя мiкроетноконцептiв «Родинних традицш»: «Народження» — «Весiлля» — «Похорон». В основi кожного дiйства лежить система мжроетно-концептiв ФО, яы характеризують певнi уявлення, звича!, обряди, погляди, норми поведшки, традици, яы склалися впродовж тривалого iсторичного перюду.
Низка мiкроетноконцептiв е константами культури, яы несуть культурно цiннiсну шформащю. Пiд константами культури у фразеологи розумiемо такi поняття, якi е продуктивними протягом столiть i залишаються актуальними в сучасному концептуальному уявленш дiйсностi через лiнгвiстичнi й екст-ралiнгвiстичнi прояви.
Отже, мета роботи — подати етнолшгвютичний аналiз концептуально! фра-зеосистеми укра!нсько! мови на позначення родинних обрядiв i традицш, вия-вити мiкроетноконцепти, якi виступають основною базою для творення цих ФО, визначити константи культури дослщжуваного поля мжроетноконцеппв.
I. Мiкроетноконцепти обряд1в народження та хрестин у ФО укра'шсько! мови. Пологовi дiйства складаються з трьох тiсно пов'язаних цикив: передпологовий, власне пологовий i шсляпологовий. Вони включають звича!, уявлення, повiр'я, обряди, метою яких е збереження ваптносп i забезпечення успiшного перебйу пологiв, охорона й очищення матерi та дитини, уведення немовляти в ам'ю, родину, громаду, церкву.
ФО з мжроетноконцептами, як1 вiдображають передпологовий перюд жтки. Передпологовi звича! покликаш сприяти нормальному перебiгу ваптносп, доброму самопочуттю жiнки, забезпеченню фiзично! та розумово! повноцiнностi дитини. Саме тому вщомосп про ваптнють довго не розголошувалися. Навiть ФО на позначення ваптносп жiнки в мовленш укра!нцiв фiксуеться небагато: нарядити (знайти) дитину; важка жшка; бути вповш (у вазмати за поясом; зайти в тяготу; у поважному сташ.
ФО з мтроетноконцептами на позначення власне пологових звичшв, народження дитини. Поява дитини асощюеться з весняним пробудженням природи, !! розквгтом та лгтньою родючютю. На думку Л. Виноградово!, поява дней на свп
вщбуваеться шляхом двох перемщень: за допомогою мiфiчних помiчникiв (Бога, птах1в, тварин, природних стихiй) або мандрiвних «чужих» людей дитина потрапляе з вщдаленого простору в цей свщ потiм хтось iз них виявляе немовля у своему просторi й забирае собi [Виноградова 1999: 237]. Низку мапчних обря-додш виконувала баба-повитуха. Народ вiрив, що д11 мають надприродну силу i е корисними для матерi й новонародженого. У фразеосистемi укра1нсько1 мови на позначення цього перюду подаються ФО з такими мiкроетноконцептами: 1) знайти в капустi (город, кропив!); лелека (бузько) пришс; цигани принесли (тдкинули) (традицшне пояснення д^ям факту появи на свгт немовляти); 2) на-родитися в сорочщ (чтщ) (повiр'я про народження дитини в так званш мате-ринiй сорочщ чи шшому одязi); 3) народитися край тчки (культ печi та вогню у слов'ян, як охороннищ, берегинi хати та 11 мешканщв; 4) найти дитину (у слов'ян вiра в обман долi; ритуальне розiгрування ситуаци виявлення дитини випадковим перехожим; здiйснювалося в сiм'ях, де часто помирали дгти [Толстая 1997: 290]); 5) баба сповитуха (пупор^зка) (народжених немовлят приймала досвщчена жiнка); 6) злити на руки (тричi поливали бабi руки водою, щоб усе нечисте зiйшло з водою в землю [Павлюк 2006: 219]); 7) росте як з води; як ску-паний у водi (шсля полопв купати дитину, щоб вона краще росла); 8) мати купала в юбш (вважалося, що купання датей, загорнених в якийсь одяг, принесе вдачу).
ФО з мжроетноконцептами на позначення тсляпологових звичаХв, хрестин дитини. 1снуе переконання, що новонароджену дитину необидно якнайшвидше охрестити, щоб оберегти вщ усього злого й прилучитися до християнсько! гро-мади. У церковному обрядi хрещення на перший план виступають куми, якi шанувалися як найближчi родичi i мали замшити батькiв. Цi звича! у фразеоси-стемi укра!нсько1 мови представленi ФО з такими мжроетноконцептами: 1) по-держати до хреста; у хрест увести (увшти) (пройти обряд хрещення); 2) про-хаш (стрiчанi, вiдкупнi) куми (перша i друга пари кумiв, яы запрошуеться через шють тижшв шсля народження дитини у випадку, якщо часто в им'1 помира-ють дiти); 3) дурний тп хрестив; дурш куми тримали (якщо дитина росте неро-зумною, провина за це покладалася на попа або кушв); 4) полоскати повивач (звичай шсля хрестин продовжувати пити могорич; з повивача; (немовля повивали кшька мюяшв); 5) за мччю сиди, та кашу Хж; годен горнець чиру вихсти; мало кашi з'Хв (на зорини батьки готували кашу, що символiзувала здоров'я дитини); 6) в Божу крижму вписатися (крижма — це бша тканина, яку приносять у подарунок куми).
II. Мжроетноконцепти весыьних обрядiв i традицш у ФО укра'шськоУ мови.
Традицшне весшля подiлялося на три цикли: передвесшьний, власне весiльний i шслявесшьний, якi становлять цiлiсну картину певних звича1в. Рiзним регiонам були властивi певнi ритуали, обряди та звича1, елементи яких закрiпи-лися у ФО.
ФО з мжроетноконцептами на позначення обрядiв передвесиьного циклу. До передвесшьного циклу входять обряди, пов'язаш з досягненням згоди двох родин на шлюб молодих. Ус цi обрядодп представлеш в украшських ФО такими мжроетноконцептами: 1) почесний хл!б; хлiб обмтити; поклонився пат-матщ хмбом; обмтяти/обмтити хлiб святий; повернути хл!б (при досягненш згоди
сватав iз батьками дiвчини обмiнювалися хлiбом; при вiдмовi батьки вщдавали хлiб); 2) старостхв засилати (прийняти) (свати зi сторони хлопця йшли до батькiв дiвчини домовлятися про одруження); 3) слати/засилати старостiв за рушниками; вернутися з рушниками; готувати (дбати) рушники (скриню); рушники тчуться (символiчну роль виконуе рушник у пщготовщ до весшля); 4) бгати (з^бгати) коровай; на коровай молоти (коровай — символ достатку, багатства; одним з основних дшств е вишкання короваю); 5) проситирук); руку давати (обряд, за яким молода подае молодому через стш хустку на знак згоди); 6) розгля-дати (колупати) мч; (шд час сватання дiвчина повинна колупати шч; шч — символ домашнього вогнища); 7) макогт облизати; дати макогона (хлопцев^ якому вщмовлено у сватанш, до ранку споруджували на подвiр'! здоровенний макогш iз соломи); 8) смалити (присмалювати, пекти) халявки (литки) (давнш звичай нести на сватання нареченш личаки: якщо дiвчина приймае !х, значить погоджуеться на шлюб).
ФО з мкроетноконцептами на позначення власне весыьних обрядiв i традицш. Як вщомо, весшля в Укра!ш тривало три днi. Починалося переважно в недiлю, коли i вiдбувалися всi основнi обряди та ритуали: розплiтання коси, знiмання вшка, подiл короваю тощо. Важливим був цикл шсляшлюбно! ночi, що сим-волiзував приеднання молодо! невiстки до родини чоловша. У фразеосистемi укра!нсько! мови весiльнi ФО представленi такими мжроетноконцептами: 1) сорочку викупляти (обряд викупу дружками в молодо! весшьно! сорочки молодого); 2) головатий (посадний) батько (мати) (чоловш чи жшка (часто хресш батьки), яы за вiдсутностi рiдних батькiв виступають у ролi батька чи матерО; 3) бити чолом за двором (звичай не пропускати весшьного по!зда молодого у двiр молодо!, вимагаючи могорич вщ нареченого); 4) грати (гуляти, справляти) весыля (слово «весшля» рашше штерпретувалося як «радощi, веселощЬ», а зна-чення «шлюбне весшля» розвинулося в XV ст. [Мельничук 1989, т.1: 362]; слово «грати» вщ давньо! традици починати рiзноманiтними прами викуп наречено!); весмьний дiм (хата); весиьна корогва; весиьний похiд — (поняття та дп, пов'язанi з весшьними традицiями); 5) брати шлюб; ти (везти, повести, стати) до шлюбу («шлюб» походить вщ слов'янського 'слюб', 'слюбитися', 'любов; 6) зам/ж вий-ти (зашлюбитися), не дощову годину перестояти (пересидти); вiддавати (тти) зам/ж («замiж» е результатом злиття виразу «др. за мужь (ити, отъдати, выдати), що складаеться з прийменника за та iменника мужь у формi зн. в. одн.» [Мельничук 1989, т.2: 231]); 7) закон сповнити (прийняти); у закон увести (життя на вiру, тобто без шлюбу, не визнавалося); 8) на рушнику стати (молодi шд час вшчання повинш стояти на рушнику); 9) тдходити мд князiвський втець; стати мд втець; (протягом обряду вшчання свщки над головами молодих тримали весшьш корони (вшш); 10) на посад посадити (заводити) молоду (ритуал, який мав значення з'еднання; посад — почесне мюце на покуп); 11) викупляти моло-ду (наречену) (на посащ давали грошi братам наречено! в знак викупу); покрива-ти (скривати) косу (молоду) (арха!зована форма обряду накидання покривала на голову дiвчини, яка сподобалася чоловшовц запис арабського письменника XIII ст. [Афанасьев 1865: 238]); мдсмалювати (смалити) молоду (обряд «очи-щення молодо!»: молоду з посагом i весь!"! «по!зд» переводять через вогонь, щоб вщвернути лихо [Павлюк 2006: 225]; обавати молодого (поЪжан) (батьки у ви-
вернутих кожухах обсипають гостей вiвсом, горiхами, пряниками); дарувати молодих (пщ час перепою молодим вручають подарунки); 12) торгування брами (обряд «ворона», за яким сшьсьы хлопцi перед воротами молодо1 брали викуп за вхщ — дрiбнi грошi, чарку горшки [Павлюк 2006: 224]); 13) косу (волосся) розплтати; зав'язати косу (хустку) (обряд «розплгтання коси» означав про-щання наречено1 з дiвоцтвом); йти за косою (звичай супроводжувати молоду до двору молодого; госта, яы йшли за молодою, називалися закосяни); 14) зав'язати голову (свт, хустку) (наприкшщ весiлля свекруха пов'язувала ху-сткою молоду й покривала очiпком); 15) руки зв'язати; руку давати (наречена подае через стш нареченому хусточку, 1х руки перев'язують); 16) пришпилити (пришити) квтку (перед початком весшля дружки чшляють букетик iз квшв гостям); 17) куди кумовi до короваю; на чужий коровай очей не задирай; йти на коровай; розрЬзати коровай (наприкшщ весшля вщбуваеться подш короваю); 18)рубати тополю — 'виходити замiж' (тополя в Укра1ш — символ молодо1 не-замiжньоl дiвчини).
ФО з мкроетноконцептами на позначення обрядiв i традицш тслявесмьного циклу. Шслявесшьш обряди повинш були змщнити зв'язок мiж двома родинами й полегшити призвичаення молодо1 невютки в чужому домi. Пiслявесiльнi традицп вiдобразилися у ФО з такими мшроетноконцептами: 1) викупати пояси (у вiвторок молода обдаровуе i пригощае дружив, якi в цей час сидять на подушках); 2) тдгулювати молоду (у понедшок молодим двiчi пiдносять булку з медом, i лише на третiй раз вщдають); 3) палю забивати (обряд шсляшлюбно1 ночi — «забивання кшка» в землю; супроводжуеться питтям горшки; кшок вис-тупае в ролi медiатора, який з'еднуе пiдземний свгт зi свiтом людей); 4) виправ-ляти дочку (шсля замiжжя видшяти придане доньцi); 5) втувати жтку; з втом дiвцi не сидти; висватати вто (через тиждень шсля весшля батько вщдавав придане); 6) вiдрiзана скиба (скибка, шматок) вiд хлiба (давня традищя видшен-ня приданого доньщ — скриню i худобу, земельний надш — материзну); 7) без-посажна дiвка (дiвчина, якш батьки не в змозi дати придане); 8) зводити молодих (шсля першо1 шлюбно1 ночi сваха i дружки йдуть у комору, одягають молоду i засвiдчують и цнотливiсть); покривати (скривати) молоду (шсля весшля в понедшок священик у цер^ покривае голову молодо1 хусткою); 9) пропивати батька (у вiвторок шсля весшля госп разом зi свекром випивали в шинку); 10) вiдбути (вiдгуляти) весыля (завершити вс весшьш обрядод11); 11) розхiдний борщ (через мюяць пiсля весшля запрошували родичiв на гостину — запити rаздiвсто [Павлюк 2006: 226]); 12) дати куницю (хутро кунищ було частиною по-сагу молодо1).
III. Мжроетноконцепти поховальних обрядiв i традиц1й у ФО украУнськоУ мови.
Християнськi звича1 тiсно пов'язанi з давнiми похоронними ритуалами. Люди здебшьшого спокiйно ставилися до факту смерп, усвiдомлювали и як не-обхiднiсть. Дослiдники слов'янсько1 духовно1 культури неодноразово звертали увагу на вщносну обмеженiсть такого фрагменту традицшно1 картини свiту, як уявлення про смерть. При цьому С. Толста пояснюе незначну кшьысть ФО, пов'язаних з поховальними обрядами i традищями, «табуйованiстю теми смертi, небезпекою прямого найменування самого явища смерп, покiйника, потойбiчного свiту» [Толстая 1997: 229].
ФО з мжроетноконцептами, яш в1дображають передсмертш уявлення, тдго-товку до похорону. Фразеолопя укра!нсько! мови фжсуе низку формул, яы пе-редають бажання людини жити чи побажання !й смертi, клятви, прокльони. Похороннi звича! переплелися з обрядами, спрямованими на охорону живих. З одного боку, треба вщдати належну шану покiйному, з iншого — оберегти вiд покiйника членiв ам'!, домашнiх тварин i посiви. Ус цi дiйства у ФО представ-ленi такими мiкроетноконцептами: 1) топтатиряст (звичай на весш ходити в поле топтати першi квгти рясту — значить жити, а, вщповщно, не ходити — по-мерти); 2) до гробовоЧ дошки не забуду; щоб тебе в нiмi дошки положили (рашше поыйника клали на дошку й на нш несли до гробу); 3) а щоб мене до вечора на лаву положили; (рашше поыйника клали на лаву); 4) а щоб тебе до вечора посе-ред хати побачили (звичай класти поыйника посередиш хати на лав^ згодом на сташ); 5) щоб тебе очеретиною змiряли (давнш звичай мiряти поыйника очере-тиною для того, щоб зробити ^б потрiбно! довжини); 6) вивкити рушник на балку (у Закарпатп в хап, де хтось помер, вшають у вшш рушник [Макарчук 1994: 248]; 7) щоб (бодай) ти зозулi не чув (за повiр'ям вважаеться: коли куе зозуля, то вщраховуе роки життя); 8) згас як свiчка ^рування людини в те, що !"! життя — як свiчка: доки горить, доти людина живе).
ФО з мкроетноконцептами, ят вiдображають похорон людини. В Укра!ш здавна похорони здшснювалися за певними традишями, яких неухильно й точно необидно було дотримуватися. Народ вiрив, що найменше вщхилення вщ установлених обрядiв небезпечне для члешв родини покiйника. Деякi традици та обряди закрiпилися у ФО з такими мшроетноконцептами: 1) щоб (бодай) тебе волами возили (давнш звичай везти домовину з покшником на цвинтар волами); 2) на санях сидти (за традишею везли домовину з покшником на цвинтар у будь-яку пору року на санях); 3) щоб/бодай подзвонилося; дзвонять по душi (шд час вщсшвування поыйника за традишею дзвонять у дзвони); 4) в гiркий кулак заплакати (за давшм похоронним обрядом покiйниковi в могилу давали, ^м шших дарiв, також маленьы посудини (оизнищ) повш сиз, яы збиралися пiд час оплакування померлого; 5) щоб тебе на марах винесло (на нарах виносили поыйника з хати; iнодi й везли на цвинтар); 6) щоб тебе тп не ховав (за звичаем людину, яка наклала на себе руки, не вщсшвують у церкв^; 7) щоб тебе похова-ли наростаннях (за звичаем самогубшв ховають не на цвинтар^ а в якихось без-людних, глухих мюцях); 8) маком скти (за традишею свiжу могилу посипають маком як захист вщ злих сил).
ФО з мкроетноконцептами, ят вiдображають поминальш обрядоди, тсляпо-хоронш вiрування. Для слов'ян iз давшх-давен мюцем поховання вважаеться свята матшка-земля, з яко!, за християнськими уявленнями, людина i вийшла. Саме тому земля може прийняти чи не прийняти поыйника у свое лоно. Зазви-чай шсля поховання влаштовували ритуальний общ. У фразеосистемi укра!нсько! мови на позначення цих дшств та уявлень фшсуються ФО з такими мшроетноконцептами: 1) щоб ти в сирицю вбився; Ь сирою землею повтчатися; щоб (бодай) тебе сира (свята) земля не прийняла (не носила) (великих гршниыв земля пожирае сама або викидае з могили); най му буде земля пером (народне вiрування, що земля так давить на поыйника, аж материне молоко носом вихо-дить); 2) скоро вже коржики будуть (пщ церквою або в хат! шсля похорону роз-
дають коржики для поминання душi померлого); 3) холодний (жалiбний) o6id (на поминках, яы е невеселим i жалiсним ритуалом, подаються холоднi пiснi страви); 4) з чоловка верба выросте (верба вважаеться не примхливим деревом, яке часто росте на могилах i не потребуе висаджування); 5) носити жалобу (шсля похорону протягом року родичi покшного носять одяг неяскравого кольору); 6) той день держати ^руюча людина день смертi родича повинна пам'ятати, справляти поминки); 7) вибрати ся до Закопаного (померлого закопують у землю, тому вш шбито вщправляеться в якесь потойбiчне мiсто).
Отже, ФО е вщдзеркаленням колективних знань етносу про навколишнш свiт, життевi ситуаци, обряди, традицп, вiрування, про тi поняття й образи, що закрiпилися у свщомосп та пам'ятi людини як вщповщш культурнi коди. Най-ширше представленi у фразеосистемi украшсько! мови ФО весшьних традицiй, найвужче — обрядiв народження дитини. В украшських родинних традицiях можна видiлити таы продуктивнi мiкроетноконцепти ФО — константи культу-ри, як хлiб, рушник, гарбуз, коса, коровай, земля, голова, руки тощо. Вони вщоб-ражають тi предмети, якi е найбшьш актуальними в здiйсненнi певних традицш чи обрядодш.
Л1ТЕРАТУРА
Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: в 3 т. — М., 1865. — Т. 1. Виноградова Л.Н. Народная фразеология, объясняющая, откуда берутся дети // Фразеология в контексте культуры. — М.: Яз. рус. культуры, 1999. — С.235—239.
Етимолопчний словник укра'1нсько1 мови: у 7 т. / АН УРСР, 1н-т мовознавства iм. О.О. Потебш; редкол. О.С. Мельничук (гол. ред.) та ш. — К.: Наук. думка, 1989.
Етнографiя Укра'ши: навчальний посiбник / за ред. С.А. Макарчука/. — Львiв: Свгт,
1994.
Толстая С.М. Славянские народные представления о смерти в зеркале фразеологии // Фразеология в контексте культуры. — М.: Яз. рус. культуры, 1999. — С.229—234.
Толста С. Из полесской обрядовой лексики: нашлось дитя // Украшський дiалекто-лопчний збiрник. — К.: Вид-во «Довiра», 1997. — Кн. 3. — С.287—292.
Украшське народознавство: навч. пошб. / за ред. С.П. Павлюка; передмова М.Г. Жулинського. — 3-тевид., випр. — К.: Знання, 2006.
SPIRITUAL CULTURE OF EAST SLAVIC PEOPLES THROUGH PHRASEOLOGY
(ETYMOLOGICAL ASPECT)
L.V. Savchenko
The article gives ethno-linguistic analysis of Ukrainian conceptual phraseological system denoting family ceremonies and traditions. The author defines micro ethno-concepts that serve as a basis for the formation of the units under study, and reveals cultural constants of the micro ethno-concepts.
