Процес стратегічного планування на підприємстві Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

- СтратеНчний менеджмент -

УДК 334.7:338.26

Л. М. Швець,

Запор1зька державна ¡нженерна академ1я

ПРОЦЕС СТРАТЕГ1ЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПЩПРИеМСТВТ

Розвиток ринкових вiдносин в Укрш'ш висувае новi вимоги до яшсного рiвня керування тдприем-ством, характеру розв'язуваних при цьому завдань, а також до методв !хнього ршення. Це певною мiрою сто суеться усiх с амо стайно го сподарюючих суб' ектiв. Необхвдна нова концепщя управлiння, що вiдображае адекватним чином змiни в економщ. Такою новою концепщею для украшсько! економiки е стратегiчне уп-равлiння, основа якого — стратепчне планування.

Теоретичним та методологiчним аспектам стратепчного планування протягом останнх десятирiч XX ст. присвячено чимало спещальних дослiджень. Значний внесок у становления та розвиток стратепчного планування зробили I. Ансофф, Р. Акофф, М. Портер, Г Хамел, Г. Мшцберг, А. А. Томпсон, А. Дж. Стрiкленд, У. Юнг, Д. Клшанд, науковi розробки яких покладенi в основу теори стратегiчного планування.

Метою ще! статп е обгруитувания важливостi стратегiчного планування, спрямованого на тдвищен-ня ефективност дiяльностi вiтчизняних пiдприемств.

Процес стратепчного планування посвдае цент-ральне мюце в системi стратегiчного управлiння. Бтьшютъ захвдних i схвдних фiрм використовують стра-тегiчне планування для того, щоб змiни себе на кра-ще, вийти з безнадiйних ситуащй, як сформувались зовнi та всередин тдприемства. Основнi передумови переходу до стратепчного планування таш: необхiднiстъ реакци на змiни умов функцiонування тдприемства; потреба в об'еднанш рiзних напрямшв дiяльностi пiдприемства в умовах розвитку процесiв децентрал-iзацil та диверсифшаци (насамперед конгломератно!); наявнiсть яскраво виражених конкурентних переваг i необхвднють !х тдтримки (у тдприемств, що !х ма-ють) або створення !х (в аутсайдерiв); посилення конкуренции iнтернацiоналiзацiя бiзнесу, розвиток зв'язюв з пiдприемствами, як використовують систему стратепчного планування; наявтсть висококвалiфiкованих менеджерiв, здатних розв'язувати складнi питання, за-стосовуючи систему стратегiчного управлiння; розвиток теори та практики стратепчного планування, яю допомагають перейти ввд методу «проб i помилок» до наукових методiв передбачення та тдготовки майбут-нього i до майбутнього; наявнiстъ доступно! шформаци (глобальних iнформацiйних мереж) для вивчення силь-них i слабких сторiн тдприемства, зовтшнього сере-

довища та умов конкуренци; посилення iнновацiйних процесiв, генеращя та швидке освоення тдприемства-ми нових iдей; необхiднiсть впровадження високо! культури управлiння, зорiентованоl на запоб^ання опору змiнам та стимулювання розвитку тдприемства [5 ].

Для стратепчного планування е характерним грунтування на новiй логiцi майбутнього розвитку тдприемства, а саме напрямку ввд «майбутнього до сьогодення», що обумовлюе широке застосування моделювання, сценарпв, експертних ощнок тощо. У 70-т роки, як вважаються початком епохи стратепчного планування, виршальним чинником устху тдприемств було «переборення невизначеностт» засо-бом посилення стратегiчного характеру управлiння. Констатуючи цей факт, У. Юнг i Д. Клiланд [4] зазна-чають, що практично в уах великих корпоращях США та Захвдно! Свропи протягом 70-х рр. були впровад-женi системи стратегiчного планування та створен спецiальнi служби, ввдповвдальш за його здiйснення. Разом з тим, як зазначаеться [1, с. 199], бшьша час-тина компанш продовжувала використовувати принцип «логiчного прирощення».

У [6] зазначаеться, що ставлення до стратепчно-го планування i з боку теоретиков, i з боку практиков змiиювалось ввд повсюдного захоплення до критичного несприйняття, що пояснюеться певними об-ективними причинами. Так, для певного етапу со-цiально-економiчного розвитку притаманн адекватнi чинники успiху пiдприемств, яш в мiру змiни умов функцюнування можуть втрачати свою цiннiсть, що спонукае пiдприемства до пошуюв нових чиннишв ус-пiхy Фаза тднесення стратегiчного планування в ранг виршального фактора успiху пiдприемств в умовах нестабшьносп та невизначеностi 70-х рр. змiнилася фазою зниження популярност стратепчного планування в середин 80-х рр.

Криза стратепчного планування в цей перюд ви-явилася у вiдмовi вiд довгострокових планiв, змен-шеннi кiлькостi центральних служб планування. Чин-никами негативного впливу на актуальтсть та затре-буванiсть стратепчного планування виявились таш, як брак здiбностi та можливостi до здшснення стратегч-ного планування або мотиваци для того, щоб мислити та дiяти стратегiчно [1]; брак шформаци про зовнiшне та внутрiшне середовище, вiдсутнiсть талановитих уп-

равлшщв, здатних сформулювати та впровадити стратеги [4]; недосконалють методологи стратегiчного пла-нування, непослiдовне застосування методiв стратег-iчного планування, проблеми реалiзацil планiв [6]; зай-ва формалiзацiя процесу розробки цшей тдприемства та вiдсутнiсть необхвдного зв'язку мiж стратегiчним та оперативним плануванням [2].

Стратегiчне планування у цей перюд набуло дру-горядного значення, перевага вiддавалася реструкту-ризацл тдприемств як вирiшальному чиннику устху. Пж падшня популярности стратегiчного планування при-падае на початок 90-х рр. Проте визначення перспектив розвитку тдприемства залишалось iмперативом цього часу.

На початку 90-х рр. криза стратепчного планування була спричинена i критикою його метода, i особливо загостренням проблеми реалiзацil стратеги. Основна проблема стратепчного планування, на думку С. Дж. Уолла, полягала не в змютовному аспект стратеги, а в и втiленнi. Критика концепци стратегiчного планування зумовила сплеск емтричних дослiджень у цiй сферi впродовж 1992 — 1995 рр. До^дження зарубiжних вчених дозволили встановити, що в сис-темi стратегiчного планування використовуються рiзнi тдходи до його оргашзаци та головним результатом еволюци стратегiчного планування е трансформацiя традищйного тдходу, який грунтувався на ввдокрем-леннi стратеги та тактики, чгткому розподiлi функци стратегiчного планування та оперативного планування у тдхвд, який грунтуеться на ланцюгу «стратепя-тактика». Таке перетворення усунуло важливу проблему стратегiчного планування — неввдповвдносп в процесi розробки та реалiзацil стратегiчного плану. Нинi, як зазначае Х. Вюсема, аналiтичнi методи стратепчного планування широко застосовуються i вони бтьше не е винятковими тщьки для вiддiлу планування, а стали шструментом аналiзу й мiркувань уае1 ком-пани [3, с. 177].

На сучасному етат розвитку стратегiчне планування е шструментом боротьби з хаосом i сприймаеть-ся як зааб подолання зростаючо! нестабiльностi зов-шшнього середовища. Зарубiжнi дослiдження, об-'ектом яких був вплив стратегiчного планування на фiнансовi показники дiяльностi тдприемства, вияви-ли, що систематичне використання стратегiчного планування спроможне значно покращити результати дiяльностi. На пiдставi узагальнення переваг стратегь чного планування, виявлених заруб1жними дослщжен-нями, зазначимо таш:

• дае можливiсть обрати нову лопку майбутньо-го розвитку;

• використовуеться як ефективний спосiб тдви-щення здатност оргашзаци долати змiни;

• полшшуе координащю дiяльностi тдприемства

та мiнiмiзуе нерацiональнi дИ щодо подолання неспо-дiваних змiн;

• забезпечуе бтьш ефективний розподiл ресурсiв;

• сприяе цiлiсному, комплексному пiдходу до тдприемства i його оточення;

• надае ствробпникам бачення перспективи тдприемства;

• подшяе вiдповiдальнiсть не лише за напрямками дiяльностi, а й за поточною та майбутньою даяльмстю.

Стратепчне планування в науковiй лгтератур роз-глядаеться як дiяльнiсть щодо формування цшей та стратегiй шляхом зютавлення наявних ресурсiв тдприемства iз зовнiшнiми можливостями, яю будуть використаш для досягнення цшей, або як процес прий-няття управлiнських ршень стосовно цiльових орiен-тирiв та розподшу ресурсiв.

На сучасному етат стратегiчне планування сприймаеться як умова ефективного управлшня тдприемством, i тому в широкому сена слова стратепчне планування являе собою, як вважае Хан Д., «планування зростання, розвитку тдприемства та шно-ващйне планування».

Отже, результатом стратегiчного планування вва-жаемо перспективнi цiлi та стратеги, що знаходять свое воображения в стратегiчних планах i програмах тдприемства.

Важливим теоретичним питанням е визначення основних складових процесу стратепчного планування. Процес стратепчного планування охоплюе так компоненти: аналiтичнi ди, цiлеутворення, розробка стратегiй, контроль реашзацц стратегiчного плану та оцiнка.

Кожен компонент комплексу стратепчного планування складаеться з вiдповiдних елеменпв, поеднан-ня яких у певнiй посл^овност дае можливiсть здiйснювати процес стратепчного планування. Пвд процесом стратегiчного планування слад розушти по-слiдовнiсть окремих взаемопов'язаних стадiй, кожна з яких характеризуется певними управлiнськими дiя-ми та використанням специфiчного методичного шструментарто. У процесi стратегiчного планування залежно вiд прийнятого тдходу виокремлюеться ввд чотирьох до дев'яти етатв, кшьшсть яких визначено за компонентами комплексу стратепчного планування або за !х елементами.

Думки вчених подшились i щодо прiоритетностi двох перших етатв процесу стратегiчного планування. Прихильники одше! науково! позици (О. С. Вiхансь-кий, В. Г Герасимчук, М. I. Круглов) початковим ета-пом процесу стратепчного планування визначають ана-лiтичний етап. Iншi автори ( П. В. Забелш, А. I. 1ль1н, Л. Юнг, Д. Клшанд, А. А. Томпсон, А. Дж. Стршленд) вважають початковим етапом процесу стратегiчного планування етап цшеутворення. У визначеннi почат-

Л. M. Швeць

кoвoгo eтaпy пpoцeсy стpaтeгiчнoгo плaнyвaння ^и-eднyeмoсь дo думки M. M. Алeксeeвoï та В. А. Виго-кypoвa, зпдда з якoю вид yпpaвлiнськoï дiяльнoстi на пoчaткy плaнoвoгo пpoцeсy зaлeжить вiд дeякиx O6-ставин, oбyмoвлeниx стaдieю життeвoгo циклу mдпpиeмствa

Так, для mдпpиeмств-«нoвaчкiв» та дiючиx mдпpиeмств, пepeд якими пoстaлa пpoблeмa пepeглядy нaпpямiв i сфep дiяльнoстi та poзpoбки нoвиx стpaтeгiй (тoбтo mдпpиeмствa, як знaxoдяться aбo на стадо «на-poджeння>», aбo «спаду» ЖЦП, aбo в кpизoвiй ситyaцiï) тчатювим eтaпoм e цiлeyтвopeння. Для пад^жм^'в, яш yспiшнo фyнкцioнyють на pm^, пoчaткoвим eтa-пoм стpaтeгiчнoгo плaнyвaння e eтaп aнaлiзy зoвнiш-moro та внyтpiшньoгo сepeдoвищa mдпpиeмствa.

Дискуийним питанням, якe стoсyeться пpoцeсy стpaтeгiчнoгo планування, e тaкoж пpiopитeтнiсть ана-лiзy виду сepeдoвищa пiдпpиeмствa. На нашу думку, вд питання ш e пpинципoвим. Пpoтe, як зазначають дeякi фaxiвцi зi стpaтeгiчнoгo yпpaвлiння, за ввдсут-нoстi стpaтeгiчнoгo mдxoдy дo yпpaвлiння poзpoбкa пpoгpaми дш пoчинaeться з aнaлiзy внyтpiшнix мoж-ливoстeй та peсypсiв opгaнiзaцiï.

Xapara^ep i змiст стpaтeгiчнoгo планування визна-чають пpинципи, за якими вoнo здiйснюeться. Оснoвo-пoлoжнi пpинципи планування, нaсaмпepeд стpaтeгiч-нoгo, визнaчeнi щe Анpi Фaйoлeм i збepiгaють акту-aльнiсть за сучаснж yмoв — вд eднiсть, бeзпepepвнiсть, гнучшсть та точшсть. Дo сyкyпнoстi oснoвoпoлoжниx ^индигов планування слiд вiднeсти oбгpyнтoвaний Р. Акoффoм пpиндип участ! За утшв нeвизнaчeнoстi та тypбyлeнтнoстi зoвнiшньoгo сepeдoвищa дo найбтьш знaчyщиx пpинципiв, яш зaбeзпeчyють eфeктивнiсть пpoцeсy планування, на нашу думку, нaлeжaть таш: пpинцип xoлiзмy, пpинцип бeзпepepвнoстi, пpинцип гнучюсп, пpинцип точнoстi, пpинцип участ ^инцип нaстyпнoстi пpинцип aдaптивнoстi, пpинцип кoмплeкс-нoстi, пpинцип бaгaтoвapiaнтнoстi, aльтepнaтивнoстi та сeлeктивнoстi, пpиндип кpeaтивнoстi, пpинцип наую-вoстi, пpиндип глoбaльнoстi.

Стpaтeгiчнe планування як система xaparcrep^ зyeться чaсoвoю opieнтaцieю та пeвним гopизoнтoм планування. Вiдпoвiднo дo спeцифiки видiлeниx Р. Акoффoм типiв планування за чaсoвoю opieнтaцieю iдeй випливae, щo стpaтeгiчнe планування мae ^ea^ тивну aбo iнтepaктивнy opieнтaцiю. Пpeaктивнa opie»-тащя стpaтeгiчнoгo планування пepeдбaчae opieнтaцiю ^д^^м^ва на майбутн змiни, свoeчaснe викopис-тання зoвнiшнix мoжливoстeй. Iнтepaктивнa opiema-цiя Гpyнтyeться на poзpoбцi пpoгнoзiв yмoв poзвиткy пiдпpиeмствa та пepeдбaчae мoдeлювaння мaйбyтньo-гo пiдпpиeмствa з вpaxyвaнням минyлиx дoсягнeнь, сyчaсниx мoжливoстeй i мaйбyтнix змiн. Зaзнaчeнi oсoбливoстi фiлoсoфiй планування гpyнтyються, на-сaмпepeд, на пpинципax кpeaтивнoстi та учасп, щo за

yмoв нeстaбiльнoстi дae пiдстaви для пepeтвopeння планування на чинник yспixy пiдпpиeмствa. Зазначиш, щo фiлoсoфiя планування бiльшoстi в^чт^н^ пiдпpиeмств вiдpiзняeться iнaктивнoю opieнтaцieю, тоб-тo Гpyнтyeться на виpiшeннi пpoблeм сьoгoдeння.

З пoглядy горизонту планування в стещальнш лiтepaтypi вiдсyтня e№iCTb пoглядiв на тpивaлiсть erpa-тeгiчнoгo планування.

«Гopизoнт» стpaтeгiчнoгo планування зaлeжить вiд гaлyзeвoï нaлeжнoстi пiдпpиeмствa, oскiльки зам-iнa тexнoлoгiчниx пpoцeсiв та oнoвлeння пpoдyкцiï мoжyть здiйснювaтися чepeз piзнi пpoмiжки часу Зoк-peмa, для лiсoтexнiчнoгo гoспoдapствa — пpoтягoм l5—2G poкiв; лeгкoï пpoмислoвoстi — дo 5 po^ тощo. 1стотний вплив на визнaчeння циклу стpaтeгiчнoгo планування мають таюж piшeння влaсникiв i кepiв-нишв щoдo впpoвaджeння пeвнoï мoдeлi планування на п^^жм^в^ як ввaжae З. С. Шepшньoвa.

Щoдo цьoгo питання, то ми пiдтpимyeмo пoгляд I. Антофа: гopизoнт планування e rap^ часу, на який фipмa мoжe скласти пpoгнoз з точшстю ± 2G % [l, с. 88]. roproom планування, на думку n^ore aвтopa, мoжe бути пoдiлeний на найближчий (3 — 5 po^) i дoвгoстpoкo-вий (пoнaд 5 po^). Гpyнтyючись на твepджeннi, щo стра-тeгiчнe планування пpямo ш пoв'язaнe iз заданими ча-товими oбмeжeннями (на вiдмiнy вiд дoвгoстpoкoвoгo планування, гopизoнт якoгo зaдaeться дo пoчaткy планування), сукупшсть чинниюв, щo впливають на йoгo три-вaлiсть, paнжyeмo на eндoгeннi та eкзoгeннi.

Зaзнaчимo, щo гopизoнт стpaтeгiчнoгo планування в пiдпpиeмствax за сучаснж yмoв змeншився пiд впливoм низки eкзoгeнниx фaктоpiв. Дo peчi, зpoстaн-ня нeвизнaчeнoстi зoвнiшньoгo oточeння та скopoчeння життeвoгo циклу пiдпpиeмствa oбyмoвлeнi нaсaмпepeд динaмiчнiстю чинникiв зoвнiшньoгo сepeдoвищa.

Рoзбiжнiсть нayкoвиx пoглядiв спoстepiгaeться й щoдo питання визнaчeння тepмiнa стpaтeгiчнoгo пла-нy/пpoгpaми. Iнoдi в науювш та нaвчaльнiй лiтepaтypi замють тepмiнa «план» викopистовyeться тepмiн «про-грама». Дeякi дoслiдники пpoвoдять чггку мeжy мiж стpaтeгiчним плaнoм та пpoгpaмoю. Дo oснoвниx вiдмiннoстeй, за якими poзpiзняють стpaтeгiчний план та пpoгpaмy, дeякi aвтopи вiднoсять спpямoвaнiсть пpoгpaми на peaлiзaцiю oднieï мeти та вiдoбpaжeння в пpoгpaмi poзвиткy oднoгo з aспeктiв життeдiяльнoстi mдпpиeмствa; на вiдмiнy вiд пpoгpaми, стpaтeгiчний план кoopдинye дiяльнiсть пiдпpиeмствa впpoдoвж тpивaлoгo часу

Пpoтe бiльшiсть наукэвщв всe ж нe видiляють гфин-ципoвиx вiдмiннoстeй мiж плaнoм та пpoгpaмoю. Так, у В. А. Агaфoнoвa тepмiн «пpoгpaмa>» тpaктyeться як пoтpeбyючa пeвниx peсypсiв сукупшсть зaxoдiв, як здшснюються для peaлiзaцiï стратегш та цiлeй mдпpиeм-ства та збaлaнсoвaнi за тepмiнoм та виюнавцями, щo за суттю вiдпoвiдae гоняттю «стpaтeгiчний план».

Як свщчить зарубiжний досвiд, структура стратег-iчного плану кожного тдприемства е оригшальною. Деяк автори, зокрема А.1. 1ль!н, Л.С. Бляхман, пред-ставляють структуру стратепчного плану як загальноп-рийняту, типову для багатьох зарубiжних фiрм. Так, у А. I. 1ль!на в основу структури стратепчного плану покла-дено принцип видiлення об'екпв та напрямюв стратепч-ного розвитку тдприемства, а в Л. С. Бляхмана структура стратеичного плану грунтуеться на пiдходi, що пе-редбачае видшення проблем та !х розв'язання.

Узагальнюючи позици науковцiв щодо поняття «стратегiчний план», вважаемо за доцшьне для побу-дови стратегiчного плану використовувати принцип послiдовного вiдображення результатов кожного ета-пу процесу стратепчного планування.

Зпдно з цим наведемо зразкову структуру стратепчного плану тдприемства:

Роздш 1. Стан та перспективи розвитку макро-та мжросередовища тдприемства. Характеристика макро- та мжросередовища тдприемства, тенденци розвитку галузi, характеристика конкурентного сере-довища, стратегiчних груп конкурентiв галузi. На-даеться прогноз розвитку ринку дiяльностi тдприем-ства та характеристика стратегiчних проблем тдприемства за !х важливiстю.

Роздш 2. Мiсiя та стратегiчнi цш. Фiрма вста-новлюе бажанi напрямки й орiентири свое! дiяльностi: бачення, мiсiю, комплекс цiлей.

Роздiл 3. Напрямки та заходи створення конку-рентних переваг тдприемства. За результатами аналь зу наявнi сильнi сторони пiдприемства, оцiнка конку-рентоспроможносп, конкурентно! позици тдприемства та стратепчш фактори успiхy Вiдображаеться перелiк конкурентних переваг, як необхiдно забезпечувати тривалий час.

Роздiл 4. Стратепя розвитку тдприемства. Фор-мулюеться загальна стратегiя. Вiдображаеться можли-вий потенщал тдприемства, КФУ, можливост зовшш-нього оточення, як врахованi в стратеги. Визначаеться перелiк заходiв для реалiзацн стратегiй, вiдповiднi до, обсяг та види необхвдних ресурсiв, витрати часу кожного заходу, зазначаеться стаття витрат, а також вiдпов-iдальна особа за виконання кожного заходу.

Роздш 5. Функцюнальш стратеги. Ввдображаеть-ся перелiк функцiональних стратегш тдприемства, визначаються заходи реалiзацн кожно! функщональ-но! стратеги, вiдповiднi ди, обсяг i види необхiдних ресурсiв та витрати часу, статп витрат та ввдповвдаль-на особа за виконання кожного заходу.

Роздш 6. Пщприемницьш стратеги. Вщображаеть-ся перелж тдприемницьких стратегiй тдприемства, визначаються заходи !х реалiзацн, ди щодо кожного заходу, обсяг та види необхвдних ресурив, витрати часу, стаття витрат та ввдповвдальна особа за виконання заходiв.

Роздiл 7. Ощнка стратегiй. Вiдображаеться ощн-ка стратегш тдприемства за такими напрямами:

• Ощнка вiдповiдностi стратеги стану та вимогам зовнiшнього середовища.

• Ощнка ввдпов^носл стратеги потенцiалу тдприемства:

— Комплементаршсть зв'язкiв мiж стратегiями.

— Ввдповвдшсть ресурсному потенцiалу.

— Ввдповвдшсть елементiв моделi «7-Б» обранiй стратеги.

• Ощнка ступеня прийнятност ризику, обумов-леного стратегiею.

Слiд зазначити, що поряд з розробкою стратепчного плану тдприемства доцшьно розробляти цiльовi програми, спрямованi на виршення окремих аспектiв перспективного розвитку тдприемства. До проблем, яш потребують розробки програм за умов зростаючо! конкуренцн та ризику, можна вiднести таш:

■ Формування довгострокових конкурентних пе-реваг.

■ Забезпечення конкурентно! позицi!.

■ Реоргашзащя тдприемства.

■ Розробка ново! продукций

■ Здiйснення органiзацiйних змш, адекватних об-ранiй стратегi!.

Узагальнюючи викладене, зазначимо найбiльш характернi риси сучасного стратегiчного планування тдприемства:

— у системi стратегiчного планування розв'я-зуеться декiлька стратегiчних проблем тдприемства;

— стратегчне планування мае творчий, iтератив-ний характер;

— в основу стратепчного планування покладе-но пiдхiд «ввд майбутнього до сьогодення»;

— за умов нестабшьносп та невизначеност зов-нiшнього оточення стратегiчне планування вiдрiзняетъ-ся стохастичним характером;

— стратегiчнi плани вiдрiзняються концептуаль-ним та описовим характером, у яких мютяться пере-важно яшсш та iнтервальнi кiлькiснi показники;

— розробка стратеги грунтуеться на принцип альтернативносп;

— стратегiчне планування спрямоване на пошук нових можливостей тдприемства;

—у системi стратегiчного планування визначаеться потенщал устху тдприемства;

—стратепчне планування потребуе значних шфор-мацшних, штелектуальних, а також часових витрат;

— система стратепчного планування створюе передумови ефективно! дiяльностi пiдприемства;

—суб'ектом формування головно! стратегiчно! iде! е вищий стратепчний рiвень управлiння тдприемством;

—стратепчне планування вiдрiзняеться гнучкiстю.

Головними недолжами практичного застосуван-ня стратегiчного планування вважаються вiдсутнiсть

необхвдно! шформаци для прийняття стратепчних ршень та розробки стратепчних плашв (через що спостерь гаетъся низький р1вень обгрунтованост планових документов); вщсутшстъ альтернативних плашв; недостатне використання науково-методичного арсенал планування — сценарив i метод1в сшуацшного планування (зас-тосування моделi типу «Що буде, якщо...») тощо; слабко розвинена система поточного аналiзy контролю та ко-ригування стратепчних плашв; догматична гшерболь зацiя значення цифрових показнишв; недосконала система стимулювання працiвникiв, як! беруть участь у розробщ та виконанн стратепчних заходав; недостатнш рiвенъ органiзацiйного, сощально-психолопчного та фiнансового забезпечення стратегiчного планування.

Огляд особливостей стратегiчного планування, деяких його елеменпв надав можливють сформулю-вати ряд вимог, eidnoeidnicmbякимзабезпечитъ ефек-тивтстъ системи стратегiчного планування на тдприемствах, а саме:

• висока квалiфiкацiя фахiвцiв з! стратегiчного планування;

• створення системи стратеично! шформаци;

• ефективна система мотиваци персоналу щодо розробки та реал!зацп стратег!!;

• наявшсть стратепчного мислення кер!внишв тдприемств;

• наявшсть на тдприемств! ефективно! системи мониторингу та стратепчного контролю за реал1защею стратеги;

• здшснення стратепчного планування в комплекс! з оперативним плануванням;

• безперервшсть процесу планування;

• сполучення формального та штуггивного тдхода у стратепчному плануванн в процеа розробки стратегш ;

• використання сучасно! методолог!!.

На тдстав! розглянутих особливостей елеменпв стратепчного планування зазначимо, що стратепчне планування не е панацеею для тдприемств, концепция стратепчного планування ще знаходиться в стадо ста-новлення i тому для забезпечення устху дгяльносп тдприемства потребуе вмшого використання ïï з ура-хуванням специф!ки зовшшшх умов.

Л^ература

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. — СПб : Питер Ком, 1999. — 416 с. 2. Ве-бер Ю. Организация стратегического и оперативного планирования на предприятии / Ю. Вебер, Х. Гель-дель, У. Шеффер // Проблемы теории и практики управления. — 1998. — № 2. — С. 105—110. 3. Виссе-

ма Х. Менеджмент в подразделениях фирмы (предпринимательство и координация в децентрализованной компании) / Х. Виссема ; [пер. с англ.]. — М. : ИНФРА — М, 1996. — 288 с. 4. Кинг У. Стратегическое планирование и хозяйственная политика / У. Кинг, Д. Клиланд. — М. : Прогресс, 1992. — 397 с. 5. Шершнева З. Е. Стратегическое управление / З. Е. Шершенева. — 2-е издание, перераб. и доп. — К. : КНЕУ, 2004. — 699 с. 6. Wilson I. Strategic planning for the millennium: Resolving the dilemma // Long rouge planning. — Oxford etc., 1998/— Vol. 31, № 4 — P. 507 — 513.

Швець Л. М. Процес стратепчного планування на пщприемс™

Стратепчне планування е важливим аспектом у дгяльносп кожного тдприемства, оскшьки ввд нього залежить його майбутне, про що св!дчить досввд ба-гатьох компанш з! свгговим !менем. У статп розгляну-то сутшсть та значення стратепчного планування для тдприемств, що дтоть в умовах невизначеного зовн-шнього середовища, а також основн етапи процесу стратег!чного планування.

Ключовi слова: стратепчне планування, план, програма.

Швець Л. М. Процесс стратегического планирования на предприятии

Стратегическое планирование является важным аспектом в деятельности каждого предприятия, поскольку от него зависит его будущее, о чем свидетельствует опыт многих компаний с мировым именем. В статье рассмотрена сущность и значение стратегического планирования для предприятий, которые действуют в условиях неопределенной внешней среды, а также основные этапы процесса стратегического планирования.

Ключевые слова: стратегическое планирование, план, программа.

Shvec' L. M. Process of strategic planning on enterprise

The experience of many well known companies all over the world witnesses that strategic planning is an important aspect in every enterprise activity because the future depends on it. The essence and the meaning of strategic planning for enterprises which work in conditions of non-determined external environment and basic periods of strategic planning process have been revealed in this article.

Key words: strategy planning, action lines, programme.