Еволюція систем планування господарської діяльності промислових підприємств Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

--Менеджмент -

УДК 658.5

А. М. Ткаченко,

доктор економ!чних наук, I. О. Казачков,

астрант

Запор1зька державна ¡нженерна академ1я,

ЕВОЛЮЦ1Я СИСТЕМ ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ПРОМИСЛОВИХ ШДПРИеМСТВ

Потреба та здатшстъ передбачати розвиток подш i ]х насладив характернi для людини. Це пояснюетъся тим, що перед початком будъ-яко! дiялъностi, приймаючи рiшення щодо й доцiлъностi, людина спочатку уявляе цю дiялънiстъ, а також можливi результата И здшснен-ня, як зютавляе зi сво1ми щлями. Унаслiдок поспйно-го повторення дiй (а це «повторення» залежитъ вiд характеристики стабтьносп та визначеностi умов дiяль-носп) формуетъся динамiчний стереотип, що охоплюе усвiдомлене та неусвiдомлене передбачення. А оскшъ-ки будъ-яка оргашзащя—це сукупнютъ осiб, як стлъно працюютъ заради досягнення загально! мети, таке передбачення необхвдне й для будъ-яко! оргашзаци. Об-грунтованiстъ передбачення залежитъ вiд таких чинниюв:

— ступеня сприйняття та розумшня явищ i про-цеив на пiдприемствi й навколо нъого;

— рiвня передбачуваностi розвитку цих явищ i процесiв;

— ощнки можливостi управлiнського впливу на щ процеси та явища за допомогою доступного методичного й технолопчного шструментарто.

Завдання так званого наукового передбачення полягае в тому, щоб на пiдставi наукових методiв ло-гiчного аналiзу та синтезу «виводити» майбутне з ми-нулого та сьогоднiшнього. Передбачити обриси (або лише окремi елементи) майбутнъого, як тшъки про-глядаютъ з теперiшнього, певною мiрою допомагае iнтуlцiя [6, с. 7].

Найважлившою функщею управлiння тдприе-мством е планування його дiяльностi, яке здшснюетъ-ся на основi вищезгаданого наукового передбачення. Планування — процес визначення мети, яку тдприе-мство передбачае досягти за певний промiжок часу, i способiв И досягнення.

В умовах становлення повнощнного ринку в Украш тдприемства отримали самостiйнiсть, права у визначеннi та реалiзацil виробничо! програми, шлях1в розвитку виробництва мотивацИ працi та вiдповiдаль-ност за кiнцевi резулътати господарювання. Нинi тд-приемство е «ввдкритою» системою, яка повинна

швидко та ефективно реагувати на змiни в ринковому середовищi.

Для тдприемства вщкритого типу характерними е швидкозмiннi умови функцюнування; пристосуван-ня до умов зовшшнъого середовища; рiзноманiтнiсть цшей та алътернатив 1х досягнення; залежнiстъ обсяпв виробництва вiд попиту, наявност продукпв-аналопв, замiнникiв, щн конкуренпв тощо.

Зазвичай промисловi тдприемства маютъ бага-то спшъного, проте кожне з них е ушкалъним, особ-ливим, а це обумовлюетъся:

— метою й характером дiяльностi;

— формою власност майна;

— належнiстю катталу;

— правовим статусом i формою господарювання;

—технолопчною й територiальною цшсшстю;

— чисельнiстю працiвникiв.

З метою ефективного управлiння деяк автори виокремлюютъ так тдприемства:

— технологiчного типу;

— кон'юнктурного типу;

— маркетинговц

—технолопчно! атаки;

— тдприемства-вюленти;

— тдприемства-папенти;

— тдприемства-комунанти;

— тдприемства-експлеренти [4, с. 5].

А. Файолъ та Л. Урвiк ще у сво!х перших роботах зазначали, що передбачення — це вiдправна точка планування дiяльностi будъ-якого тдприемства та управлш-ня взагалг Залежно вiд розумiння тенденцiй розвитку економши, галузi чи окремого тдприемства а також не-обхiдностi та можливостей передбачення, що створюютъ-ся съогодш, сучаснi фiрми у процеа становлення та розвитку власних систем планування можутъ проходити (у дещо скороченому варiантi) iсторичний шлях розвитку планування та управлшня гпдприемствами за останн 50 — 60 роив. Чотири основнi фази поступового переходу до стратепчного управлiння наведено в табл. 1 [6, с. 9].

Розглядаючи таблицю, не можна тддавати кри-

Таблиця 1

Характеристика та основш ознаки фаз еволюци систем планування [3, с. 7]

Характеристика фаз Основнi орiенгири

Фаза 1 Поточне управлшня „за ввдхиленнями" Реагування на ситуащю, що складаеться. Планування, зорiентоване всередину оргашзаци, обмежуеться розро-бкою бюджегiв (бюджетування) i поточних плашв (оперативне й та-ктичне планування). Домнування бюджетування та фiнансового контролю як шструменпв управлiнського впливу.

Фаза 2 Управлшня „ввд досягну-того" (з елементами перед-бачення) Застосування елеменгiв аналiзу та контролю ситуаци, що складаеться зовш та в оргашзаци. Планування використовуе екстраполяцшне передбачення, перехiд до довгострокового планування.

Фаза 3 Управлшня „за цшями" з орiенгацiею на зовшшне середовище Опанування „сграгегiчного мислення", нацшеного на зменшення впливу загроз на дiяльнiсть пiдприемсгва та використання шанав, що сприяють успiху оргашзаци. Планування стратепчне, що мютить „сграгегiчнi вщповщ" на дн конкуренгiв у категорiях „продукт-ринок"

Фаза 4 Стратепчне управлiння Пiдгоговка майбутнього та до майбутнього. Опанування стратепчно! поведiнки, механiзмiв впливу на середовище. Сграгегiчне планування пронизуе вс пiдсисгеми дiяльносгi тдприемства, передбачае !хню змiну на вимоги середовища, використовуе вс досягнення зазначених ранiше фаз. Використання розвинених систем стратепчного управлiння.

тицi (кожна система планування мае досить велику кшьшсть недолтв) той чи 1нший етап розвитку уп-равлшсько! думки, тому що кожен з них тюно пов'я-заний з особливостями розвитку економ1ки та ринку на тому чи 1ншому етат розвитку цившзацл. Тобто бшьш прост ринков1 в1дносини на початку ХХ ст. дозволяли використовувати найпрост1ш1 системи планування, як повтстю задовольняли потребам менед-жер1в та власнишв тдприемств. Але з розвитком то-варно-грошових ввдносин розвивалася й сама теор1я управляння, що призводило до виникнення нових, бшьш досконалих планових систем.

Розглянемо кожну фазу (табл. 1) бшьш детально.

На перших етапах створення та функцiонування пд-приемств можна розтзнати характеристики управлшня, що були притаманнi теорii та практиц кер1вницгва гпдприе-мствами на ранмх етапах розвитку й становлення уп-равлiння як науки (тобто на початку XX ст.). Кожне тдприемство мае певн механiзми регулювання, що да-ють змогу запобiгати вщхиленням i виправляти iх. Якщо зовмшне середовище дозволяе фiрмi розвиватися такими темпами, яш «задаються» можливостями И внутрш-нього середовища (не обмежуючи !х), то керiвники мо-жуть управляти, не дуже зважаючи на чинники, що дiють за межами тдприемства повнiстю спрямовуючи сво! зусилля на розв'язання внутрiшнiх проблем.

Поточне бюджетування мае певнi переваги.

1. З погляду витрат:

— забезпечуе економний пiдхiд до використання всiх титв ресурсiв (сировини, матерiалiв, устаткуван-ня, фiнансiв тощо);

— забезпечуе контроль витрат залежно ввд тте! конкретно! мети, що !х зумовлюе;

— дае змогу зменшувати витрати за рахунок де-централiзащl рiшень;

— орiентуе керiвницгво на оргашзащю ефектив-но! роботи фшансових i бухгалтерських пiдроздiлiв у напрямку пошуку й використання всiх видiв резервiв.

2. З погляду управлiння фiнансами:

— дае змогу прогнозувати надходження та використання грошей протягом року, а також установ-лювати фiнансовi межi, у яких вiдбуваегься дiяльнiсть;

— дае змогу заздалепдь визначити де, коли й на яку суму можна забезпечити фшансування;

— пiдвищуе iмiдж тдприемства перед фшансо-вими органiзацiями (за вмшого використання методу та супуттх йому елементiв).

3. З погляду комерщйно! дiяльностi:

— змiст бюджетування змушуе пiдприемство вив-чати та прогнозувати мюце продукци пiдприемства на ринках, тобто поступово виходити за межi рiчного перiоду планування;

— дае змогу формулювати й виконувати дп, як полiпшують стан тдприемства загалом.

4. З погляду планово-аналгтично1' дiяльнoстi:

— змyшye peтeльнo aнaлiзyвaти вс стopoни дiяльнoстi пiдпpиeмствa; пoтpiбнi для poзpoбки вте-бiчнo oбгpyнтoвaниx плашв, що peгyлюкпъ дiяльнiсть Усього ^д^^м^ва та oкpeмиx його пiдсистeм;

— e засобом кшьшсного oцiнювaння досягшн-ня кopoткoстpoкoвиx цiлeй пiдпpиeмствa ( бeз eмoцiй-ниx i сyб'eктивниx пoглядiв кepiвникiв);

— e засобом виявлeння вiдxилeнь («сигнaлiв тpи-воги») у дiяльнoстi, пoв'язaнiй з виконанням плaнiв.

5. З погляду загального кepiвництвa:

—чiткo визнaчae мювд, вaжливiсть i вapтiсть кож-но1' стpyктypнoï ланки, ïï внeсoк у загальш peзyльтaти;

— зaбeзпeчye кoopдинaцiю дiяльнoстi всix пiдpoздiлiв, спpямoвaнoï на досягшння кiнцeвиx pe-зyльтaтiв;

— ствopюe умови для дeцeнтpaлiзaцiï ввдповь дaльнoстi;

— пiдвищye гнyчкiсть за paxyнoк poзпoдiлy обо-в'язшв.

6. З погляду opгaнiзaцiï кoнтpoлю:

— ствopюe тдстави для кoнтpoлю за грошови-ми peсypсaми та iнвeстицiями;

— дae змогу кoнтpoлювaти peнтaбeльнiсть (у ши-poкoмy poзyмiннi).

У. Пiдвищye загальну eфeктивнiсть дiяльнoстi ^д^^м^ва

Вapтo зазначити, що пepeвaги поточного планування та бюджeтyвaння на ^акти^ можуть i нe pea!i-зовуватись у випадку нeвдaлoгo здшсшння ввдповвд-но1' дальность

Бюджeтyвaння пов'язаш з пeвними тpyднoщaми:

1) пoтpeбye вeликиx витpaт часу та гpoшeй у ^о-цeсi його oсвoeння;

2) змiнюe стpyктypy кepiвництвa й yпpaвлiння, що за вiдсyтнoстi котролю мoжe пpизвeсти до xaoсy та mдвищeння piвня oпopy змiнaм на п^^жм^в^

3) пoтpeбye пeвнoгo досввду й навичок вiд ^а-щвнишв (в iншoмy випадку можна навгть завдати шкоди);

4) нe зaмiнюe iншиx мeтoдiв yпpaвлiння пiдпpиe-мством.

Пoтoчнe планування та бюджeтyвaння e xapa^ тepнoю oсoбливiстю yпpaвлiння, що бaзyeться на кон-тpoлi та yпpaвлiннi «за вiдxилeннями». Спiльним для поточного планування та бюджeтyвaння e ïxня ropo^ кoстpoкoвiсть (на один piк) i внyтpiшня спpямoвaнiсть бeз ypaxyвaння зoвнiшнix умов фyнкцioнyвaння тд-пpиeмствa: pинкiв, кoнкypeнцiï, стану eкoнoмiки, дe-мографп, НТП тощо. Цe ïxнiй основний нeдoлiк, що нe дae змогу зaбeзпeчyвaти нaдiйний poзвитoк фipми.

Поточте планування та бюджeтyвaння пpoйшли тевний шляx poзвиткy, позбавляючись свoïx шдолтв

i oбмeжeнь. Так, нeзмiннi плaни-кoштopиси поступово було зaмiнeнo гнучкими бюджeтaми з iнтepвaльними знaчeннями дoпyстимиx показниюв з peтeльним обфун-туванням знaчeнь за квapтaлaми та мiсяцями. Бюджeт став пepшим втiлeнням плaнiв opгaнiзaцiï й у цiлoмy, i за oкpeмими ïï пiдpoздiлaми. У США в 196G-x pp. значного пoшиpeння набули так фopми, як «^о^ам-нe бюджeтyвaння», що opieнтyвaлoся ш на opгaнiзa-цiю, а на гавний пpoeкт чи пpoгpaмy, а також так зван «O-бюджeти», що opieнтyвaли кожний стpyктypний пiдpoздiл opгaнiзaцiï нeзaлeжнo вiд показнишв, до-сягнyтиx у звiтнoмy poцi, доводити нeoбxiднiсть сво-го iснyвaння, включeння до планового бюджeтy на наступний prn. У тaкиx вapiaнтax систeмa бюджeтy-вання викopистoвyeться й нинi.

Повш бюджeтyвaння мoжливe в мeжax стpaтe-гiчнoгo yпpaвлiння на piвнi mдпpиeмствa ( а нe в умо-вax цeнтpaлiзoвaнo встaнoвлeниx завдань) тсля дe-тального oпpaцювaння всix складовж, yнaслiдoк чого складаються так1 дoкyмeнти, як пpoгнoзи, пpoгpaми та плани piзниx типiв, на oснoвi якж poзpoбляються бюджeти збуту, виpoбництвa, poбoчoï сили, витpaт на виpoбництвo, постачання, aдмiнiстpaтивниx i фiнaнсo-виx ви1рат, гpoшoвиx peсypсiв, кaпiтaлoвклaдeнь i т. ш. Цe можливо за умов, коли плани — вд шстру-мeнт poзвиткy пiдпpиeмствa, а ш дoкyмeнт, сфopмo-ваний для пoлeгшeння цeнтpaлiзoвaнoгo кoнтpoлю та peгyлювaння [б, с. 13].

Розвиток eкoнoмiки та oкpeмиx пiдпpиeмств спо-нукав до фopмyвaння склaдниx систвм виpoбничoгo й yпpaвлiнськoгo типу, що вимагало бтьш тpивaлиx пe-peдбaчeнь нaслiдкiв пpийнятиx piшeнь. Цe зумовило пe-pexw до дoвгoстpoкoвoгo пpoгнoзyвaння та планування.

Кожш пiдпpиeмствo, щоб зaбeзпeчити об^ушу-вання свого poзвиткy, мae ощнити влaснi пepспeктиви. Дoвгoстpoкoвe планування, що викopистoвye досить жopсткi мoдeлi та мeтoди, бaзyeться на гiпoтeзi ^о мож-ливiсть людини пepeдбaчaIи та кoнтpoлювaIи мaйбylнe.

Oб'eктивнi пpичини нeoбxiднoстi та мoжливoстi poзшиpeння планового reproomy за мeжi po^y б^1и таю:

— для ^аш iз цeнтpaлiзoвaнo-плaнoвoю eкoнo-мiкoю — нeoбxiднiсть фopмyвaння планового «стpиж-ня», що зaбeзпeчyвaв кepoвaнiсть будь-якого об^кта в eкoнoмiцi paзoм з aдмiнiстpaтивними вaжeлями;

— для п^^жм^в, що фyнкцioнyвaли в pин-кoвiй eкoнoмiцi, — наявнють нeзaпoвнeниx pинкiв i низька кoнкypeнцiя, що ствopювaли мoжливoстi poз-витку пiдпpиeмств.

Пpoтягoм 195G — 196g pp. вжe було, кpiм того, tropero основний нayкoвo-мeтoдoлoгiчний aпapaт (з викopистaнням eкoнoмiкo-мaтeмaтичниx мeтoдiв та EOM), який давав змогу oбpoбляти вeликi масиви iнфopмaцiï, poзpoбляти дoвгoстpoкoвi пpoгнoзи poз-

Пщприемницький метод

Адаптивний метод

Плановий метод

Рис. 1. Теоретичш тдходи до процесу планування

витку зовтшнього економiчного середовища функ-цюнування фiрми та формулювати на цiй основi перс-пективнi цiлi розвитку тдприемств.

Основою довгострокового планування в т роки були екстраполяцiйнi прогнози (побудован на рiзних математичних моделях), що враховували чинники, яю сприяли зростанню пiдприемства або обмежували його можливост! Найчастше такими обмежувальними чин-никами вважали фiнансовi ресурси, що ними роз-поряджалося тдприемство, та джерела, з яких можна було залучити додатковi iнвестицil та позики. Таке планування майже не вiдрiзнялося вiд традицiйного бюд-жетування, тшьки розрахунки велись на гривалiший час.

Формальн процедури довгострокового планування виникли внаслiдок розвитку процесу бюджетуван-ня, який застосовуеться та вдосконалюеться на тдприе-мствах усього свгту впродовж кшькох десятилiть. Довгострокове планування, передбачаючи перспективи розвитку, використовувало рiзнi варiанти екстрапо-ляцн, а згодом i складнiшi моделi очiкуваного еконо-мiчного зростання окремих кра!н, можливостей розвитку ринков тощо. Водночас тдприемство як об'ект планового розвитку складаеться з пiдсистем рiзного типу: постачання, виробництва, збуту, фiнансiв, персоналу тощо, яким для бшьш ефективно! взаемодп з метою отримання високих результатiв дiяльностi пiдприемства загалом потрiбно заздалегiдь проаналь зувати, скоординувати свою дiяльнiсть, спроектувати на бшьш обгрунтованих засадах свiй розвиток i вклю-чити вiдповiднi завдання до плашв розвитку вае! оргатзацл. У рiзних варiантах усi процвiтаючi фiрми свiту мають схожi процеси планування.

У СРСР з 1920-х, а у крашах з ринковою економ-iкою — з 1960-х рр. довгострокове (5 — 6^чне) планування стало застосовуватися й на урядовому рiвнi. У таких розвинених, ринково орiентованих кра!нах, як, наприклад, Францш, Великобританя—на Захода, 1ндо-незiя, Тайвань — на Сход^ саме планування вiдiграло неабияку роль у досягненнi ними вщчутних результатiв.

Досвiд застосування довгострокового плануван-

ня, зорiентованого на екстраполяцiйнi методи, сприяв тому, що на певному етапi в керiвникiв рiзних рiвнiв складалося уявлення про передбачуванiсть майбут-нього. Пiдприемства витрачали багато часу та грошей на розробку складних моделей, розрахунки, на фор-мування детальних планiв, якi, зрештою, знаходили мiсце на полицях шаф, а ршення про дiяльнiсть тдприемства приймались таким чином, неначе планiв зовим не iснувало. Це була природна реакщя менед-жерiв-практикiв на розбiжностi мiж змiстом планiв i дшсшстю: у довгостроковому плануваннi не орiенту-валися на варiанти негативного розвитку подш; вва-жалося, що ва негаразди можна подолати.

Найяскравiшим прикладом очiкувань щодо ролi довгострокового планування стала одна з раншх праць Г. Мiнцберга [2, с. 36], де вш розглядав рiзнi тдходи до планування: тдприемницький, адаптивний та пла-новий (рис. 1).

Пiдприемницький пiдхiд визначае загальне уявлення про майбутнiй стан тдприемства i за допомо-гою послвдовних рiшень i дiй для !х втiлення скеровуе його (тдприемство) розвиток за одним iз можливих варiантiв; адаптивний — орiенгуегъся на поспйне реа-гування на проблеми, що виникають, тому шлях тдприемства—це коротш кроки за невизначено! перспективи; плановий (у розумшш довгострокового пiдходу) дае змогу «влучити в ц1ль», яку заздалепдь визначено. Наступнi роки показали маршсть таких сподiвань i неприйнятнiсть «класичного» довгострокового планування для реального життя.

Таким чином, визначити цшь та шляхи И досяг-нення — це тiльки частина справи. Екстраполяцiйнi методи не дають чгтко! картини майбутнього, а, отже, прямолшйний пiдхiд до процесу планування е хиб-ним. I зовнiшнi, i внутрiшнi умови можуть рiзко змiни-тися и цим поставити тдприемство у критичний стан. Саме тому необхiднiсть багатоварiантних розрахункiв з урахуванням впливу чинникiв зовнiшнього середовища призвела до виникнення та подальшого розвитку стратегiчного планування.

Рис. 2. Процес стратепчного планування на пщприемсга [4]

Разом з тим слщ зауважити, що стpaтeгiчнe планування xoчa й пepeдбaчaлo звopoтний зв'язок та мож-ливють кopигyвaння плaнiв та пpoгpaм, всe ж таки за-лишалось послщовним пpoцeсoм з кiлькoми eтaпaми, що po6h!o його мeнш гнучким та забрало вiднoснo багато часу.

He зважаючи на таю тедолжи, у 1960-x pp. у США та бшьшост кpaïн Зaxiднoï €вpoпи почався «бум стpaтeгiчнoгo планування», який базувався на домь нyвaннi кoнцeпцiï пiдпpиeмствa як « вiдкpитoï rade-ми» на мiкpopiвнi, а також на poзвиткy пpoгнoзyвaн-ня та шдикативного планування на дepжaвнoмy piвнi. Постала пoтpeбa poзpoбляти peaльнi та нaдiйнi плани майбутнього poзвиткy пiдпpиeмств з ypaxyвaнням си-туацп, що склалася, визначати пepспeктиви на ос-нoвi aльтepнaтив poзвиткy, opieнтyвaтися пepeдyсiм на pинкoвi та фшансово-eкoнoмiчнi пepспeктиви, на-пpиклaд на обсяги peaлiзaцiï та дoxoдy ( пiдпpиeмствa та iндивiдa), пpибyткiв, peнтaбeльнoстi катталовкла-дeнь, eфeктивнoстi тощо. Пiдпpиeмствo ставало бiльш

зaлeжним вiд попиту спoживaчiв у визнaчeннi nep-стектив свого poзшиpeння та подальшого юнуван-ня. Розв'язання циx пpoблeм зумовило ropex^ вiд дoвгoстpoкoвoгo до стpaтeгiчнoгo планування, якe за своТми основними ознаками було бшьш гнучким (pna 2). Дж. А. Стaйнep визначив чинники, що с^ия-ли poзвиткy стpaтeгiчнoгo планування пpoтягoм 1960 — 1980 pp. [5, с. 30]:

— зpoстaння poзмipiв пiдпpиeмств завдяки тдви-щeнню кoмплeкснoстi та дивepсифiкaцiï дiяльнoстi;

— нayкoвo-тexнiчний пpoгpeс;

— poзвитoк зв'язкiв з iншими opгaнiзaцiями ;

— зpoстaння кoнкypeнцiï на внyтpiшнix i зoвнiшнix pинкax внаслщок ïx зaпoвнeння ;

— poзвитoк мeтoдoлoгiï та iнстpyмeнтapiю планування;

— наявнють нeoбxiднoï opгтexнiки та квaлiфiкo -вaниx кaдpiв;

— лщ^ування пiдпpиeмств, якi бiльшe уваги ^ид^ляли стpaтeгiчнoмy плануванню.

Багато aBTopiB публiкацiй з проблем менеджменту наголошували на 3MiHax, що ввдбувались у сприйнятт дiйсностi власниками та керiвникaми пiдприeмств: вiд оптимютичного погляду в майбутне, яке обiцяло широк! можливостi розвитку, до реалютичного розумш-ня того, що майбутне — не за вама параметрами кра-ще за минуле.

Стрaтегiчне планування як явище та процес пе-редбачення майбутнього та тдготовки до майбутньо-го тлумачиться довол! широко :

— як !нтегральний процес тдготовки та прий-няття ршень певного типу,

— як формулювання цшей та визначення шляхов ïx досягнення,

—як забезпечення тдготовленост тдприемства для конкурентноï боротьби на ринках тощо.

Потр!бно акцентувати увагу на тому, що страте-пчне планування — це адаптивний процес, за до-помогою якого здшснюються регулярна розробка та корекщя системи формал!зованих плашв, перегляд змюту заход!в щодо ïx виконання на основ! безперер-вного контролю та ощнювання змш, що ввдбуваються зовн та всередин тдприемства. Стратепчне планування охоплюе систему довго-, середньо- та коротко -строкових плашв, проектов i програм, однак головний змютовий акцент при цьому робиться на довгостро-кових щлях та стратегш ïx досягнення.

У межах стратепчного планування широко зас-тосовуються так1 кaтегорiï: «життевий цикл продукту», цикл попиту на продукщю, що виготовляеться, перюд, потр!бний для досягнення цшей, тощо. Усе це сформувало потребу в бшьш гнучких тдходах до визначення горизонпв планування, у виваженому по-еднанн балансування р!зних за тривалютю дш для досягнення цшей, а також зумовило подальше тдви-щення рол! стратепчного анал!зу в д!яльност тдприемств. Адже такий анал!з дае змогу чгтко виз-начати, як саме сфери та напрямки д!яльност потре-бують довго-, а яш — середньострокових термшв 1'х здшснення в конкретних умовах, що склалися та бу-дуть складатись у зовшшньому середовищ. При цьому зростае й кшьшсть доступних тдприемству аль-тернативних вар!анпв розвитку, унаслвдок чого вщкри-ваеться ширший виб!р дш на перспективу.

Стратепчний анал!з середовища тдприемства створюе тдвалини для прогнозування можливостей розвитку ситуаци. У стратепчному плануванн широко застосовуються сценарп планування «портфеля тдприемства», широкий арсенал метод!в маркетингу та планування. В!нцем розвитку стратепчного планування стала система «планування, програмування, бюджетування», що широко використовувалась у найбшьш досконалому вигляд! в Пентагон!. Дуже

близька до reï систeмa «^огноз — пpoгpaмa — план», що почала впpoвaджyвaтись у колишньому СРСР тсля 1979 p. згiднo з Постановою ЦК КПРС i Ради Miнiстpiв СРСР№ 695 [1, с. 19].

Планування набрало бiльш opгaнiчнoï фopми з opieнтaцieю на визнaчeння мeти (з pинкoвими та «ви-poбничими» xapaктepистикaми) та aльтepнaIивнi заходи щодо ïx дoсягнeння; пepexiд на «запасш», тдготов-лeнi вapiaнти вжe нe спpиймaeться як пopyшeння <®op-мального пepeбiгy гедай»; yспix визначае досягшння кoмплeксy сoцiaльнo-eкoнoмiчниx чиннишв, установ-лeниx як кpитepiï на довгостроковий пepioд.

Застосування стpaтeгiчнoгo планування зумовило шобхвднють iнтeгpaцiï piзниx видiв плaнoвoï дiяль-носп, як здшснювали всi пiдсистeми пiдпpиeмствa, а також подальшого poзвиткy стpaтeгiчнoï дiяльнoстi на гад^иемс^, oфopмлeнoï у виглядi системи dparen-чного yпpaвлiння.

Таким чином, кожний eтaп eвoлюцiï систeм планування ввдбивав у сoбi особливост гoспoдapськoï дiяльнoстi свого iстopичнoгo rapio^. З poзвиткoм то-вapнo-pинкoвиx вiднoсин сисгеми планування поспйно вдосконалювалися, набуваючи нових якoстeй та ви-кopистoвyючи нaйкpaщий дoсвiд пoпepeднix тeopeти-кo-мeтoдoлoгiчниx пiдxoдiв (бюджeтyвaння викopис-товуеться й зapaз). На сучасному eтaпi poзвиткy ero-нoмiки бiльшiсть суб'екпв гoспoдapювaння у пpoцeсi свoeï' дiяльнoстi викopистoвye стpaтeгiчнe yпpaвлiння, якe в майбутньому, вipoгiднiшe за всe, змiниться на-ступним пoкoлiнням планових систeм.

Л^ература

1. Miзюк Б. М. Стpaтeгiчнe yпpaвлiння : тдоуч-ник / Miзюк Б. M. — 2-ге вид., пepepoб i доп. — Л. : Maгнoлiя, 2007. — 387 с. 2. Minzberg H. The Strategy Concept II: Another Look at Why Organizations Need Strategies / Minzberg H. // California Management Review. — 1987. — №6. — P. 35 — 47. 3. Мщен-ш А. П. Стpaтeгiчнe у^авлина : навч. поиб. для ВНЗ [Днiпpoпeтp. ун-т eкoнoмiки та ^ава] / Miщeнкo А. П. — К. : ^тр навч. лгг, 2004. — 335 с. 4. Оберем-чук В. Ф. Стpaтeгiя пiдпpиeмствa : кopoткий курс лeкцiй / Oбepeмчyк В. Ф. — К. : MAУП, 2000. — 127 с. 5. Thompson I. D. Organizations in Action / I. D. Thompson, J. A. Stayner. — New York : Harper and Row, 1967. — 343 p. 6. Шершныта З. С. Ст-pa-тeгiчнe yпpaвлiння : тдоучник / Шepшньoвa З. С. — 2-ге вид., пepepoб. i доп. — К. : КНЕУ, 2004. — 699 с.

Ткачен^ А. М., Казачкoв I. О. Евoлюцiя систем планування гoспoдарськoï дiяльнoстi ^o-мислoвих пiдприeмств

У статп poзглянyтo oснoвнi фази eвoлюцiï сис-

тем планування: короткострокове бюджетування, дов-гострокове планування, стратегiчне планування та уп-равлiння. Проведено аналiз переваг та недолтв кож-но! планово! системи, до^джуються причини переходу до стратепчного управлiння.

Ключовi слова: тдприемство, планування, бюджет, економша, ринок, керiвництво, стратегiчне управ-лiння, перспектива.

Ткаченко А. Н., Казачков И. А. Эволюция систем планирования хозяйственной деятельности промышленных предприятий

В статье рассматриваются основные фазы эволюции систем планирования: краткосрочное бюджетирование, долгосрочное планирование, стратегическое планирование и управление. Проанализированы преимущества и недостатки каждой плановой систе-

мы, исследуются причины перехода к стратегическо -му управлению.

Ключевые слова: предприятие, планирование, бюджет, экономика, рынок, руководство, стратегическое управление, перспектива.

Tkatchenko A. N., Kazatchkov I. A. The evolution of planning systems for economic activity of industrial enterprises

The basic stages of the planning systems evolution, such as: short-term scheduling, long-term planning, strategic planning and management, - are described in this article. The advantages and the shortages of these planning systems were analyzed; the reasons of switching to strategic management are investigated.

Key words: enterprise, planning, budget, economy, market, guidance, strategic management, prospect.

Отримано eid автора 06.05.2009 р.

Прийнято до друку 30.09.2009 р.