CC BY
9
Реформування вщносин власностi у процесi використання i вщтворен-ня лiсових ресурЫв з метою тдвищення ефективностi, природокористування включае процеси акцiонування лiсових шдприемств, розвиток малих форм господарювання, створення холдшгових компанiй i перетворення ïx у фшан-сово-промисловi групи, про що дедалi бiльше говорять не тшьки вченi але й спецiалiсти-практики i з цим важко не погодитися [12, с.24-29].
Лггература
1. Антоненко П.М. Охорона люових ресурав та еколого-економ1чна оцшка ïx ефек-тивносп/ Дис... канд. економ. наук: 08.08.01. - К., 2001. - 190 с.
2. Власшсний i господарський мехашзм в умовах оновлення економши/ За ред. С.В. Мочерського. - Львiв: Свiт, 1992. - 176 с.
3. Мочерський С.В. Власнють i особливосп ïï розвитку в розвинутих краïнаx// Еко-номiка Украши. - 1994, № 4. - С. 48-57.
4. Петров А.П. Право собственности на леса России// Лесное хозяйство. - 1992, № 10. - С. 23-25.
5. Харичков С., Рассадников С. О формах собственности на объекты природно-ре-сурсного потенциала в Украине// Экономика Украины. - 1996, № 9. - С. 65-70.
6. Чайка В.Я. Люи Украши - в едину державну власнють// Люовий журнал. - 1994, № 1. - С. 5-6.
7. Лгсовий кодекс Украши// Вщомосп Верховно'1' Ради Украши. - 1994, № 17.
8. Мировые лесные ресурсы I Перевод с английского В. Ивантера. - М.-Л.: Гослес-бумиздат, 1959. - С. 100-107.
9. Соколов В.И. Природопользование в США и Канаде: Экономические аспекты. -М.: Наука. - 1990. - 172 с.
10. Коваль Я.В. Реформування люоземельних вщносин в Украш// "Власшсний статус i проблеми рацюнального використання земель": Зб. статей за матерiалами М1жнар. наук. конф. У 2-х ч. Ч. 2. - К.: РВПС Украши НАН Украши, 2000. - С. 211-215.
11. Коваль Я.В. Економiчна оцшка люових ресурав: методология, методика, практика. - К.: Наука, 1998. - 44 с. (Препр./ НАН Украши, РВПС Украши; 3-89).
12. Варанкин В.В. Методологические основы рациональной оценки природных ресурсов. - М.: Наука, 1974. - 240с._
УДК 630*616.9-036:616.989 Доц. 1.В. Делеган, канд. с.-г. наук -НЛТУ Украши
ПРОСТОРОВО-ЕКОЛОГ1ЧН1 ПЕРЕДУМОВИ 1СНУВАННЯ ПРИРОДНИХ ВОГНИЩ РАБИНО ШФЕКЦП НА ЗАХОД1
УКРАШИ
Показано, що складнють будови природно-територiальних комплекав перебу-вае у системному зв'язку з бютичними компонентами ландшафту i визначае законо-мiрностi розмщення на територп елементарних вогнищ рабiчноï шфекцп. Для бо-ротьби зi сказом рекомендуеться орiентуватися не на винищення окремих видiв тва-рин на великiй територп, а на виявлення елементарних вогнищ i проведення в них комплексу профшактичних заходiв.
Ключов1 слова: природно-територiальнi комплекси, рабiчна iнфекцiя.
Doc. I. V. Delehan - NUFWT of Ukraine
Space-ecological foundations of the local foci of rabic infection in west Ukraine
The structural complication when the natural-territorial complexes bears a systems relation the landscape biotic components and determines the distribution patterns on the
territory foci and the spatial structure parameters local foci rabic infection. The rabies control should be based on the determination of elementary foci and carrying out corresponding measures in them, rather than on the extermination of some species of animals on large territories.
Keywords: natural-territorial complex, rabic infection.
Одним i3 небезпечних захворювань людини i теплокровних тварин е pa6i4Ha (rabies) шфекщя або сказ [1-3, 6-20]. Спричинюеться сказ патогенним фiльтрiвним Bipy^M, що в уражених особин лок^зуеться в центральны нер-вовш системi, слинi, слинних залозах тощо [6, 8, 11, 15]. Вipyс сказу характе-ризуеться вщносно низькою стiйкiстю до дй звичайних дезiнфiкyючих засо-бiв i високих температур, при низьких температурах або висиханш патоген-них властивостей не втрачае [11, 15, 17]. Передаеться pабiчна шфекщя, зде-бшьшого, через слину хв.оро! на сказ тварини при укус або ослиненш уш-коджено! шкipи. Вipyс сказу в оpганiзмi поширюеться по нервових стовбу-рах. Проникаючи в головний i спинний мозок, вiн спричинюе в них pyйнiвнi процеси. У слит уражено! особини вipyс pабiчноl шфекцй з'являеться iще за кшька днiв до клiнiчних пpоявiв захворювання. Iнкyбацiйний пеpiод у вipyсy може тривати вщ 2-6 тижнiв до 6-24 мюящв, залежно вiд шляхiв ураження i стану оpганiзмy. Упродовж цього перюду ypаженi вipyсом особини стають джерелом шфекцй. Власне захворювання призводить до смерт упродовж 17 дiб. Специфiчного лiкyвання сказу немае [8, 11, 15, 17].
Незважаючи на значну небезпеку захворювання для людини, переду-Ым для мисливщв i пpацiвникiв лiсового комплексу еколопчш аспекти поши-рення pабiчноl шфекцй в умовах Заходу Украши вивченi недостатньо [16].
Мета дано1 роботи - з'ясувати пpостоpово-екологiчнi передумови ю-нування природних вогнищ pабiчноl шфекцй на Заходi Украши. Дослщження проводилися загальноприйнятими методами на теренах Захщно- i Централь-но-полюько1, Захщноукрашсько1 Люостепово1 лiсомисливських округ та Кар-патсько1 люомисливсько1 областi з урахуванням !х ландшафтних особливос-тей [1-5]. Для з'ясування ешзоотично1 pолi окремих видiв тварин пiддавалися вipyсологiчним дослщженням у ветеринарних лабоpатоpiях (1вано-Фран-ювськ, Львiв, Теpнопiль, Чеpнiвцi, Ужгород) в 1990-2005 pp., представники родин Собачi (Canidae G. Fischer, 1817), Кyновi (Mustelidae, G. Fischer, 1817) Мишачi (Muridae Illiger, 1815), Свинячi (Suidae Gray, 1821) та Оленячi (Cervi-dae Goldfuss, 1820).
Дослщженнями встановлено, що в УкраАт бувають роки зi складною ситyацiею щодо сказу. До прикладу, в 2005 р., в Киево-Чернтвськш Полюь-кiй i Сеpедньоpyськiй Лiсостеповiй лiсомисливських округах (Полтавська, Сумська i Чеpнiгiвська адмiнiстpативнi област^ зареестровано 100-250 ви-падкiв захворювання тварин на сказ. У цьому ж рощ виявлено два випадки захворювання коpiв на сказ у Прикарпатськш люомисливськш окpyзi (Горо-доцький район Львiвськоl областi). У Подшьському лiсомисливськомy pайонi (Теpнопiльська обл.) помiж 194 зpазкiв тваринного матеpiалy, дослщженого у лабораторй в 2005 р. у 37 виявлено вipyс pабiчноl шфекцй. Найбiльше шфь кованих тварин було в Бучацькому (5), Шдволочиському (4), Бережанському (3), Боршдвському (3) i Чоpткiвськомy (3) адмiнiстpативних районах. Навггь у
самому мют Теpнополi сказ iдентифiковано у 2 собак i 2 котiв. До того ж сказ виявлено у 25,0 % дослщжуваних зразюв лиса з Теребовлянського i в 33,3 % з Боршдвського адмiнiстpативних райошв. Зiбpанi матеpiали свiдчать, що шфжованими сказом бувають i люди. Так, у 2005 р. змушений був пройти вщповщний курс пpофiлактичного лжування вiд сказу директор Полiського державного заповщника Сеpгiй Жила, дещо рашше - голова 1вано-Фран-ювсько1 обласно1 ради мисливцiв i рибалок Михайло Лущак, доктор бюлопч-них наук Михайло Рудишин та iн. Кшька роюв тому, у селi Верхне Синевид-не лис, що потрапив у петлю, покусав 3-х чоловж, один з яких, житель м. Со-коль, через несвоечасне звернення до лiкаpiв, помер вщ сказу.
Експерти Всесвггньо1 Оргашзаци Охорони Здоров'я зазначають, що pабiчнiй шфекцй притаманш два самостiйних епiзоотичних процеси: а) круж-ляння вipyсy та його бюлопчних видозмiн у популяци диких тварин, так званий "сшьватний сказ" i б) кружляння вipyсy помiж собак i кiшок (домашшх тварин) - "класичний сказ". Одш вченi вважають, що мiж зазначеними ешзо-отичними процесами обмiн вipyсами цiлковито можливий [11, 14, 19]. Iншi дослiдники стверджують, що зворотнш пеpехiд вipyсy вiд домашнiх тварин до популяцй диких тварин залишаеться явищем нiким не доказаним; домашш тварини е, зазвичай, екологiчним тупиком [6, 7]. Одна з найбшьш вщомих панзоотiй "сiльватного сказу" мала мюце в пеpiод друго1 свггово1 вiйни, на теренах Схщно1 Прусп i Померани. З цих регюшв епiзоотiя поширилася на захiд i схiд, уражуючи територи, де щшьшсть населення лиса перевищувала 13-20 особин на 1000 гектаpiв [12, 18]. Водночас увагу багатьох вчених при-вертають факти виникнення 'Ъольованих" вогнищ сказу, що не мають безпо-середнього зв'язку iз загальною хвилинилею поширення шфекцй [6, 7, 15].
Опрацювання л^ературних даних i лабораторш дослiдження показу-ють, що до сказу чyтливi майже yсi дию i свiйськi ссавцi, а також птахи [1-3, 5-20]. Однак, найчастше сказ щентифшують у лиса звичайного (Vulpes vulpes Linnaeus, 1758), енотоподiбного собаки (Nyctereutes procyonoides Gray, 1834), а також у свшського кота i собаки. Проте, вipyс сказу не рщко уражуе вовка (Canis lupus Linnaeus, 1758), шакала золотавого (Canis aureus Linnaeus, 1758), куну люову (Martes martes Linnaeus, 1758), куну кам'яну (Martes foina Erxle-ben, 1777), борсука люового (Meles meles Linnaeus, 1758), тхора чорного (Mustela putorius Linnaeus, 1758), горностая (Mustela erminea Linnaeus, 1758), ласку (Mustela nivalis Linnaeus, 1766), норицю польову (M. arvalis Pallas, 1779), норицю руду (Myodes glareolus Schreber, 1780), щура водяного (Arvicola amphibius Linnaeus, 1758), мишу звичайну (Mus musculus Linnaeus, 1758), мишу-житника (Apodemus agrarius Pallas, 1771), мишака жовтогорлого (Sylvaemus tauricus Melchior, 1834), мишака люового (S. sylvaticus Linnaeus, 1758), пацюка мандpiвного (Rattus norvegicus Berkenhout, 1769), ондатру (Ondatra zibethicus Linnaeus, 1766), ведмедя бурого (Ursus arctos Linnaeus, 1758), кота люового (Felis silvestris Schreber, 1777), рись звичайну (Lynx lynx Linnaeus, 1758) та ш. Дещо рщше захворювання спостер^аеться у свит дико1 (Sus scrofa Linnaeus, 1758), сарни европейсько1 (Capreolus capreolus Linnaeus, 1758), оленя люового (Cervus elaphus Linnaeus, 1758) та ш.
Aнaлiз зiбpaниx мaтеpiaлiв cвiдчить, що ешзоотп cкaзy дикиx твapин виникaють y певнж лaндшaфтax. До пpиклaдy, m Львiвщинi здебiльшoгo y пoлicькиx лaндшaфтax - Бyзькo-Бpoдiвcькoгo, Paтинcькoгo, Paдеxiвcькoгo природнж paйoнiв, нa теpенax Caнcькo-Днicтpoвcькoï yвaлиcтoï височини, в Cтpийcькo-Жидaчiвcькoмy, Дрого6ицькому i Моршинському пеpедгip,яx, a тaкoж у Синьовиденському природному paйoнi гipcькoкapпaтcькoгo лaн-дшaфтy. Ha Зaкapпaттi - в лaндшaфтax Чoп-Myкaчiвcькoï низовини, Солот-винсько1' тa Ipшaвcькoï улоговин, a тaкoж у Cиневipcькoмy нижньoгipcькoмy лaндшaфтi. Ha теpенax Чеpнiвецькoï oблacтi - в Хотинському горбистому i Чершвецькому грядово-горбистому лicoвиx пpиpoднo-теpитopiaльниx ком-плекcax, a m Теpнoпiльщинi - у межax Пoдiльcькoï височини, пopiзaнoï piч-ковими долитами i глибокими яpaми.
Pезyльтaти дocлiджень пoкaзyють, що кoжнiй груш лaндшaфтiв при-тaмaнний cвiй структурний скгад, тобто нaбip типoлoгiчниx видшв, мюце-востей, урочищ i фaцiй, пoв,язaниx з paбiчнoю шфекщею. У лaндшaфтax шд-вищениx плaтo тa piвнинниx мicцевocтей cкaз пов'язуеться пеpевaжнo зi своерщними кoмбiнaцiями зaбoлoчениx бaлoк cтpyмкiв з деревною i чaгapни-ковою pocлиннicтю, вpiзaниx у плоск межиpiччя, з середньо суглинковими грунтами, зaйнятими piллею. Ha пеpеciчениx мicцевocтяx комплекс дiлянoк, cпpиятливиx для вогнишд cкaзy, обмежуеться двoмa тpьoмa титми рослин-нocтi. У мoнoтoнниx лaндшaфтax (piвнини, piчкoвi долини) для фopмyвaння природного вoгнищa неoбxiдний нaбip бшьшо1* кiлькocтi типiв pocлиннocтi (4-6); зaзвичaй, це мoзaïчнi мicцевocтi, yтвopенi m cтикax piзниx природно-теpитopiaльниx комплекшв, мicцевocтей aбo бioтoпiв. Виявляеться, що при-poднi вoгнищa paбiчнoï шфекци можуть лoкaлiзyвaтиcя тiльки у певнж при-poднo-теpитopiaльниx кoмплекcax, що вiдпoвiдaють екoлoгiчним вимoгaм кружлянню вipycy. Звичaйнo, що при цьому не виключaетьcя розселення молодняку дикиx твapин iз вивoдкoвиx нip нa зтачт вiдcтaнi (15-30 км), a тaкoж мiгpaцiй звipiв у пеpioд гону; проте еколопю дикиx твapин, ypaжениx cкaзoм, поки що нixтo грунтовно не вивчaв.
З-пoмiж 457 aнaлiзoвaниx випaдкiв cкaзy дикиx твapин у 67 % - paбiч-та iнфекцiя пpиypoченa до cвoеpiдниx екотошв - cтикiв природно-територь aльниx комплекЫв, aбo до яpyжнo-бaлкoвиx систем, вкритж деpевнo-чaгap-никовою pocлиннicтю. Очевидно, caме у тaкиx мicцяx неoбxiднo шу^ти еле-ментapнi вoгнищa paбiчнoï шфекци дикиx твapин. Уci iншi витадки cкaзy знaxoдятьcя зa межaми кoнтypiв пpиpoдниx гpaниць i можуть вщповдати нaпpямкaм виносу iнфекцiï. Hеpiдкo вipyc paбiчнoï iнфекцiï у дикиx твapин виявляеться в oдниx i caмиx же ypoчищax у piзнi роки. До приктаду, в Со-кaльcькoмy пacмi cкaз лиca iдентифiкyвaвcя у 1983, 1985, 1987, 1989, 1994 тa 1997 рр., a в Paдеxiвcькoмy природному paйoнi вipyc paбiчнoï iнфекцiï у лиca pееcтpyвaвcя упродовж 11 роюв. Пoдiбнa кapтинa простежуеться i в pядi iн-шж лaндшaфтax Зaxoдy Укpaïни. Ocтaнне дaе пiдcтaви вiднocити paбiчнy iн-фекцш до природно-вогнищевого зоонозу i видшяти нa мicцевocтi кoнкpетнi ypoчищa з бioценoзaми пеpмaнентнoгo вiдтвopення iнфекцiï - елемеширш вoгнищa. Haвiть у межax мicт (м. Теpнoпiль) i ^селент пyнктiв cкaз coбaк i
KOTiB повторюеться в одних i самих же (кварталах) частинах; iнодi через piK, 3, 6, 10 роюв. Можливо, i в межах населених пунклв е елементаpнi вогнища, теpитopiальнo приурочеш до балок (м. Теpнoпiль). ïх бioценoтична структура пов'язана, ймoвipнo, з тхором чорним, а також з пацюком мандpiвним та ш-шими мишoпoдiбними гризунами. До прикладу, у пацюка вipус сказу виявлено i в Бережанському райош в 2005 р.
З'ясовано також, що стшю елементаpнi вогнища pабiчнoï шфекцй формуються в урочищах, де проживае енoтoпoдiбний собака. На його роль у поширенш сказу звертае увагу багато вчених [2, 6, 7]. На захoдi Украши ено-тoпoдiбний собака, пiд час oсiннiх дошдв, великих снiгoпадiв або лютих мо-poзiв може залягати у зимове сховище. Особини, кoтpi не встигають нагрома-дити дoстатньoï кiлькoстi жиру або з шших причин, блукають у пошуках упродовж усiеï зими, з'являються в найменш очжуваних мiсцях, заходять до населених пунклв. У piзних частинах штучного ареалу у сплячих особин енoтoпoдiбнoгo собаки виявлений латентний перебш pабiчнoï шфекцй [2]. Допускаеться, що у виснажених особин енoтoпoдiбнoгo собаки вipус прори-ваеться у слиннi залози, провокуючи гостру iнфекцiю [2]. Саме в березш -тpавнi, зазвичай, розвиваеться стшкий епiзooтичний процес. До цього проце-су включаються лиси, тхор^ вовки i куни, посилюючи епiзooтичну ситуацiю весною i далi на весь лiтнiй пеpioд. Щкаво, що iнфiкoваних сказом вoвкiв, зазвичай, здобували не pанiше серпня. Саме у цей перюд розпочинаеться мандpiвний спoсiб життя вовчих сiмей, молодняк вчиться добувати ïжу, час-тшають контакти з лисом та шшими видами.
З пopiвняння сприятливих i несприятливих за pабiчнoю iнфекцiею ландшаф^в випливае, що вогнища мсiльватнoгoм сказу не настшьки тiснo пoв,язанi зi щiльнiстю населення тварин, а визначаються головним чином характером ландшафту, вщ структурного складу (мiсцевiсть, урочище, фащя) якого залежить бioтoпiчне розмщення тварин i контакти мiж ними. Окpемi дoслiдники також вказують на випадки зростання захворюваност на сказ лиса навггь на фош зниження чисельнoстi останнього [3]. При цьому в ешзо-отичний процес включаються мишoпoдiбнi гризуни, у котрих уражешсть вь русом сказу може сягати 10-30 %. Останне не шдтверджуе широко поширену кoнцепцiю, зпдно з якою тiльки лис, за умови висо^' щiльнoстi його населення, здатний забезпечувати стшюсть ешзоотш сказу [20].
Дoслiдженнями з'ясовано, що стшю вогнища pабiчнoï iнфекцiï приурочеш до переЫчених ландшафтiв, де бютопи лиса, енoтoпoдiбнoгo собаки, тхора чорного, горностая, ласки, норищ польово", норищ рудо", щура водяного та деяких шших видiв дотикаються або накладаються один на одного. Таю ландшафти (мiсцевoстi, урочища) багатьма вченими приймаються за елемен-тарш вогнища [1,2,9,10]. Встановлено, що на захoдi Украши мiсцевoстi з тд-вищеною частотою захворювання тварин на сказ, зазвичай, приурочеш не до окремих кoнтуpiв рослинност^ а до ix сукупнoстi. 1накше кажучи, елементар-нi вогнища сказу в райош дослщжень формуються, здебiльшoгo, на дшянках теpитopiй з високим ступенем мoзаïчнoстi та пoлiвидoвим набором хижих ссавщв. Ймoвipнo, ландшафтнo-екoлoгiчнi передумови iснування природних
вогнищ рабiчноl шфекци значною мiрою визначаються складнiстю будови природно-територiальних комплексiв, 1х просторовою структурою, що стано-вить бютичну компоненту ландшафту.
1снування природних вогнищ сказу, зможе набути класичного шд-твердження на основi вивчення ешзоотолопчних властивостей елементарно-го вогнища як системи його компонентiв. Ймовiрно, за елементарне вогнище рабiчноl шфекци необхiдно приймати iнтегральну систему ландшафтних комплексiв, в яких взаемоддать певш поеднання абiотичних i бiотичних компонента, здатних забезпечити екологiчнi умови для тривалого кружляння вь русу мiж носiями.
Дослiдження свiдчать, що еколопчш передумови iснування вогнищ ра-бiчноl шфекци складаються властивостями природно-територiальних комплек-сiв, визначаються складнiстю будови просторових структур i повиннi враховува-тися установами, що здiйснюють профшактичш заходи. Зважаючи на те, що про-фiлактика сказу, зазвичай, спрямовуеться на лшшдацдо основного носiя рабiчноl шфекци - лиса, у районах ешзооти рекомендуеться знижувати щiльнiсть насе-лення зазначеного виду до 2 особин на 1000 гектарiв улдь. Однак, для бiльш ефективного запоб^аиня масового захворювання сказом диких тварин доцшьно орiентуватися не на винищення окремих видiв звiрiв на великш територи, а на виявлення елементарних вогнищ i змiну в них еколопчних умов. Саме в такий спосiб можливо вплинути на переб^ природних процесiв. 1накше кажучи, бо-ротьба зi сказом диких тварин - проблема просторово-еколопчна i вимагае твор-чого розв'язання цiлого комплексу задач. На чаш створення довдаових i кадас-тральних карт розмщення елементарних вогнищ рабiчноl шфекци, опрацювання оптимальних методов екстраполювання результатiв лабораторних дослiджень на фактичне спiввiдношення чисельносп диких тварин у природi тощо.
У районах зi ймовiрним юнуванням природних вогнищ сказу спостере-ження за дикими тваринами необхiдно вести постшно. У разi виявлення особин з незвичною поведшкою: поява у населених пунктах, втрата природно! сторож-косп, пощання глини, камiння та шших не1спвних речей, агресiя проти свшсь-ких тварин, частковий або повний паралiч тощо необхiдно, вщповщно до чинного законодавства, вилучити !х з природного середовища, голову направити у ветеринарну лабораторiю, а тушу (без зняття шкури) знищити (спалити). Крiм того, в таких районах треба заборонити полювання з мисливськими собаками. Стосовно свiйських тварин, передушм необхiдно дотримуватися правил !х утри-мування, щорiчно проводити вакцинацiю собак, регулярно вiдловлювати без-домних собак i котiв, а в районах природних вогнищ сказу здшснювати вщпо-вiдне щеплення велико1 рогато1 худоби та овець. Державному департаменту ветеринарное' медицини Украши необхщно негайно пiдготувати програму перо-рально1 вакцинаци диких тварин у регюнах iснуванням природних вогнищ сказу зi застосуванням iмпортноl та впчизняно1 антирабiчноl вакцини.
Лiтература
1. Адамович В.П. Эпизоотический процесс, эпизоотии и численность животных// Сб. "Вопросы природной очаговости болезней". - Алма-Ата: Изд-во Наука КазССР. - 1976. -С. 27-41.
2. Aдaмoвич В.Л. Бoрoдинa З.С. О роли енотовидной собаки в епизоотологии бешенства. Природноочаговые антропозооценозы. IX Всес. конф. по природн. Очаговости болезней человека и животных. Тезисы докл. - Омск. - 197б. - С. б7-б8.
3. Aнинa-Paдчeнкo &Д., nownpRo Т.И., Филиппский Л.И., Гoлгeр Э.И. Экология бешенства в Mолдaвской ССР// IX Всес. конф. по природн. очаговости болезней человека и животных. Тезисы докл. - Омск. - 197б. - С. б0-б1.
4. Бoндapeнкo В.Д., Дeлeгaн I.B., Taтapинoв K.A. тa ш. Mисливствознaвство. - К.: HMK ВО. - 1993. - 200 с.
5. Дeлeгaн I.B., Дeлeгaн I.I., Дeлeгaн I.I. Бюлопя люових птах1в i зв1р1в. - Льв1в. Шлш. - 2005. - б00 с.
6. Кaнтopoвич P.A. Природные очаги "дикования" и бешенства в СССР: Автореф. дисс. ... д-ра техн. наук. - M., 19б5. - 48 с.
7. Кaнтopoвич P.A. Некоторые аспекты широкого распространения и экологии бешенства// Итоги наук. Mед. геогр. - M. : ВИНИТИ АН СССР, 19б8. - С. 273-321.
8. ^станиня В.Ф., Tумaнoвa Е.И., Дeмидчик Л.Г. Зоогигиена с основами ветеринарии и санитарии. - M.: Агропромиздат, 1991. - 480 с.
9. Maлькoв В.Г. О современных экологических аспектах проблемы природного бешенства// IX Всес. конф. по природн. очаговости болезней человека и животных. Тезисы докл. - Омск. - 197б. - С. 57-59.
1G. Мяль^в Г.Б. О структуре природного очага бешенства// Вопросы инфекционной патологии. - Омск. 1973. - С. 28-33.
11. Haзapoв В.П. Бешенство животных. - M.: Наука. - 19б1. - 35б с.
12. Peйдeллe М. Распространение и современные особенности бешенства в Западной Европе. Положение во Франции. Mеждунaродный конгресс биологов-охотоведов. Симпозиум инфекц. и инваз. болезней животных. Тезисы докл. - M.:, 19б9. - С. 78-80.
13. Pудaкoв B.A., Мяль^в Г.Б., Грибявдвя Л.Я., Kopm П.В., Karnopo-вич P.A. Итоги изучения природных очагов бешенства в Омской области за 19б7-1970 гг.// Вопросы инфекционной патологии. - Омск. - 1971. - С. 105-110.
14. Ceлимoв M.A. Пути ликвидации гидрофобии. - M. : Изд-во медиц. лит-ры. 19б3. - 294 с.
15. Чир^вя A.C. Бешенство среди лисиц// Ветеринария. - 1952, № 5. - С. 50-34.
16. Щepбaк ЮЛ., Pябoшaпкa A.n., Шeвчeнкo Л.С., Бepeзкинa Г.П. К проблеме природной очаговости бешенства в Украинской ССР. Природноочаговые антропозооценозы. IX Всес. конф. по природн. Очаговости болезней человека и животных. Тезисы докл. -Омск. - 197б. - С. б1-б2.
17. Hell P., a kolektív. Pol'ovnícky náucny slovník. - Bratislava: Príroda, 1988. - 520 s.
18. Rojahn A. La lutte contre la rage en Republique Federale Allemande// Bul. Office int. epuzoot. 1971. 75. № 9-10. - P. 740-750.
19. Tierkel E.S., Recent development in the epidemiology of rabies// Ann. N. Acad. Sci. 1958. 70. № 30. - P. 445-450.
2G. Wandeler A., Müller J., Wachendorfer G., Schale W., Förster U., Steck F. Rabies in wild carnivores in Central Europe// III. Ecology and biology of the fox in relation to control operations. Zel. Veterinärmed. - 1974. B. 21, № 10. - P. 7б5-773.
УДК 603*160 Доц. В.Я. Заячук, канд. с.-г. наук;
студ. О.В. Оцишен - НЛТУ Украти
ВМ1СТ Б1ОЛОГ1ЧНО-АКТИВНИХ РЕЧОВИН У ПЛОДАХ ДИКОРОСЛИХ ДЕРЕВНО-ЧАГАРНИКОВИХ РОСЛИН
Вивчено бiохiмiчний склад плодiв дикорослих деревно-чагарникових рослин. Наведено кшьюсш показники вмюту сухо'1 речовини, суми цу^в, оргашчних кислот, прких глюкозидiв - речовин, що формують смак плодiв дикорослих деревно-ча-гарникових рослин. Вивчено залежнють !х нагромадження вщ морфолопчних ознак та факторiв довкшля.
