5. Державна програма мЛiси Украши" на 2002-2015 роки/ Затверджено постановою Ка-бшету MiHicTpiB Украши вiд 29.04.02 р., № 581. - К.: Наука, 2002. - 32 с.
6. Про внесення змш до Люового кодексу Украши: Закон Украши вщ 08.02.06 р. № 3404-IV// Урядовий кур'ер. - 2006, № 73-74. - С. 3-19.
7. Рамкова конвенщя про охорону та сталий розвиток Карпат. Пiдписана пiд час 5-о'1 Всеевропейсько'1 Конф. Мiнiстрiв Охорони навколишнього природного середовища 22.05.03 р. (м. Кив)/ Ратифiковано Законом Украши ввд 07.04.04 р. № 1672-IV// http:// zakon. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi._
УДК 630*907.11. Здобувач М.М. Лущак;
доц. 1.В. Делеган, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти; ст. наук. ствроб. М.С. Гунчак, канд. бюл. наук - УкрНДЫрлк
ЛИС ЗВИЧАЙНИЙ (VULPES VULPES LINNAEUS, 1758)
В КАРПАТАХ
Наведено результати дослщження морфолопчних, еколопчних i бюлопчних особливостей лиса звичайного в Карпатах.
Ключов1 слова: лис звичайний (Vulpes vulpes), поширення, еколопя, бюлопя
Competitor M.M. Lushchak; doc. I. V. Delehan - NUFWT of Ukraine;
senior scientific employee M.S. Gunchak - UkrNDI
Girlis Fox (Vulpes vulpes Linnaeus, 1758) in Carpathian
The results of the studies of morphological, ecological, biological features of the fox in Carpathians.
Keywords: fox (Vulpes vulpes), distribution, ecology, biology
У систематичному плат лис звичайний (Vulpes vulpes Linnaeus, 1758) належить до роду Лис (Vulpes Frisch, 1775), родини Собачi (Canidae G. Fischer, 1817), ряду Собакоподiбнi або Хижi (Caniformes seu Carnivora Bowdich, 1821) [2]. В наш час Собакоподiбнi стали вразливою групою тварин, що потребуе особливо! уваги з боку науковщв i практиюв люомисливського господарства [2]. Мета нашо! роботи з'ясувати закономiрностi поширення, вивчити морфо-лопчш, бiологiчнi та екологiчнi особливостi одного з найчисельшших видiв собакоподiбних - лиса звичайного в умовах Украшських Карпат. Дослщження проводилися загальноприйнятими в бюлоги, терiологil i мисливствознавствi методами на територи Прикарпатського, Гiрськокарпатського та Притисенсь-кого лiсомисливських районiв, Прикарпатсько! й Закарпатсько! лiсомисливсь-ких округ, Карпатсько! лiсомисливськоl областi [1-8].
Дослщженнями встановлено, що в Карпатах морфометричш характеристики лиса мають певш особливостi. Так, маса тiла дорослих самщв стано-вить 7,8-10,4 кг, переЫчна - 8,7 кг (n = 10 особин), а самиць - 6,2-8,4 кг та 7,4 кг (n = 11 особин) вщповщно. ПереЫчна маса дорослих самщв на 17,6 % бшьша шж самиць. Маса тiла самцiв вжом до одного року становила 5,6-6,9 кг, середня - 5,8 кг (n = 24 особини), а самиць - 4,9-5,8 кг, середня 5,4 кг (n = 17 особин). Довжина тша становить 52-89 см, висота в холщ 29-34 см. Конди-лобазальна довжина черепа дорослих 13,5-15,5 см. Зубна формула: i 3/3, c 1/1, pm 4/4, m 2/3 - всього 42 зуби.
38
Збiрник науково-техшчних праць
Науковий вкник, 2006, вип. 16.5
Лис еколопчно пластичний вид, що населяе всi географiчнi зони кра-1ни. Трапляеться в суцiльних лiсових масивах, у перелюках, у прських районах, де шдшмаеться до субальпшсько! смуги, у вщкритому степу, на об-роблених полях, в плавнях i навiть на прибережних островах Азовського i Чорного морiв [1-6]. В Карпатах лис заселяе найрiзноманiтнiшi бютопи, про-те найчастiше трапляеться в упддях закритих експозицiй, в невеликих люо-вих масивах серед сшьськогосподарських угiдь Передкарпаття i Закарпаття. Найулюблешшими мiсцезнаходженнями е невеликi лiсовi масиви, що чергу-ються з обробленими полями, городами, чагарниками, населеними пунктами та луками. Лис заселяе вс рослинш пояси Карпат i в своему вертикальному поширенш сягае найвищих хребтiв у поясу криволюся i полонин, що розта-шованi вище нього. Проте, у криволюс i на полонинах лисячих шр нами не виявлено. Очевидно сюди лис заходить тiльки перюдично зi сумiжних тери-торiй. В зимовий перюд, вище зони букових лiсiв слiди лиса, зазвичай, не трапляються (11 стежкувань загальною протяжшстю 46 км).
Зустрiчнiсть лиса в Карпатах неоднакова, як за люорослинними поясами, так i за рiзними категорiями угiдь. У Передкарпатп iз 1700 зустрiчей лиса та слщв його життедiяльностi найбiльше випадюв приходиться на прирiчковi долини - 44,2 %, сшьськогосподарсью угiддя - 18,0 %, невелик лiсовi масиви в оточенш полiв - 17,4 %, зарослi чагарниками яри i балки - 16,1 %, а решта -4,3 % вщ загально! кiлькостi зустрiчей - на велик за площею лiсовi масиви. В прському поясi лис частше всього трапляеться в лiсових масивах поблизу на-селених пунктiв. В глибиш лiсу за декiлька кшоме^в вiд вiдкритих мiсць, полiв i пасовищ населених пунктiв слiди лиса трапляються рiдко, як у л^нш, так i в зимовий перюди. Так, наприклад, на облiкових маршрутах прокладе-них у мисливському господарсга "Зубровиця" (загальна протяжнiсть 142 км), i лiсомисливських господарствах "Бергометське" та "Ясиня" загальна протяж-нiсть 120 км) серед уЫх зареестрованих слщв лиса - 97 випадкiв приходиться на невелик лiсовi масиви, сшокоси i поля поблизу населених пункпв, 14 - на окра!ни люових масивiв (на вiдстанi до 2-3 км вщ меж лiсу) i 9 - у глибинi ль сових масивiв, на вiдстанi 3-4 i бiльше кiлометрiв вiд межi лiсу.
Нори лис робить у лiсi, в молодих посадках, проваллях, що поросли чагарниками, на схилах ярiв та балок, у скиртах соломи, а також на вщкритих рiвних мiсцях. Уникае регулярно затоплюваних заплав, мочарiв та дшянок з високим рiвнем грунтових вод [1-8]. В Карпатах нори частше бувають на схилах швденно! експозици. У процесi обстеження бютошв лиса, на маршрутах загальною протяжшстю 200 км, нами виявлено 16 шр у невеликих люових масивах, 9 шр у ярах i балках, 4 нори на полях поблизу мiсць з нагромадженнями камшня i тiльки одну нору у великому за площею люовому масивi Чорного ль су. Зазвичай, нора похило йде в глиб на один-швтора метра, а по^м тягнеться пiд землею на 5-6 м; може мати 2 i бшьше гнiздовi камери, а також кшька ви-ходiв (2-8). Нерщко лис займае нору борсука. У норi лис живе переважно тд час виведення молодняку, а здебшьшого, в теплi сонячнi днi, проводить час на поверхш землi, вщпочиваючи у затишних мiсцях пiсля шчних мандрiвок [1-8].
Розмножуеться лис один раз на рш. Гiн спостер^аеться у Ычш-люто-му. Самиця готова до спарювання впродовж 8-10 дiб (тка). За сприятливих
обставин гш тривае всього 2-3 доби. Самець може спарюватися з кшькома са-мицями i навпаки. Свiдченням початку гону е збшьшення густоти слщв. Зазвичай лис полюе наодинщ, тому й трапляються слiди одиноких особин, а на початку гону, у певних мюцях трапляються як парт, так i бшьше сладв. Ос-танне мае мiсце тод^ коли самицю переслiдуе кiлька самщв. Зазначимо, що в Карпатах, у старих самиць гш може розпочинатися дещо рашше звичайного. Пiсля завершення шлюбного перiоду партнери, як правило, розшзнають одне одного й шдтримують певнi контакти за запахом. Проте, школи пiсля гону самець тримаеться неподалiк самицi i, приносячи корм, допомагае 1й вирощу-вати молодняк. Нерщко самець приносить !жу самищ вже на 3-4 тиждень шс-ля гону. У кiнцi березня або в квгтш, а в прському пояс i на початку травня, шсля 49-55 дiб ваптност^ самиця народжуе 4-8, iнодi до 10 i бiльше малят. Так, в 11-ти, розкопаних у Передкарпатп норах, нами виявлено вщ 4 до 9 ли-сенят: у двох норах було по 4 лисенята, в однш - 6 лисенят, у п'яти - по 7 ли-сенят, у двох - по 8 i в однш - 9 малят. ПереЫчно на одну самицю приходиться 6-7 лисенят. Сере оглянутих нами 74 лисенят самиць було 42, а самщв 32 або 56,7 % самиць i 43,3 % самщв. Маса обстежених новонароджених ма-лят становила 91-135 г.
Народжуються малята слшими й немiчними, прозрiвають на 12-14 до-бу. У вщ 3-4 тижшв починають виходити з нори i брати м'ясну !жу, а в 3-4 мюящ вчаться полювати. У липш - серпш лисяча Ым'я розпадаеться. Нез-важаючи на високу смертшсть молодняку рiчний прирiст популяци може ста-новити 130-240 % весняно! чисельностi, що значною мiрою залежить вiд по-годних умов року i чисельностi мишоподiбних гризунiв. Так, морозна зима 2003-04 рокiв, внаслщок значного промерзанням грунту, спричинила ютотне зменшення щiльностi населення мишоподiбних гризушв, а разом з цим чи-сельнiсть лиса у Прикарпаттi скоротилася майже вдвiчi.
Як i умови перебування, !жа лиса також рiзноманiтна. Вiн по!дае рiз-них ссавщв, починаючи вiд молодняку сарни, зайщв i закiнчуючи дрiбними мiдицеподiбними. Особливо багато нищить мишоподiбних гризунiв - мишей, мишакiв, нориць i щурiв. Охоче полюе й на водоплавну дичину. Влгтку живиться жабами, черв'яками, молюсками, комахами. Не гребуе й падлиною. Може навiдуватися на смгтники. Серед рослинних кормiв - плоди дерев, ча-гарникiв i ягоди (слива, вишня, черешня, виноград, груша, яблуня, терен, шипшина, малини, чорниця, бруслина, ожина). Рацiон його кормiв досить мiнливий. Частка того чи шшого корму у ращош змiнюеться, як за сезонами року так i за лiсомисливськими районами.
Дослiдженнями встановлено, що в Карпатах весною (друга половина березня, квгтень i травень) у живленнi лиса переважають гризуни (близько 60 %), серед яких перше мкце посщае нориця руда (40,0 %), за нею слщуе нориця польова (13,2 %), чагарникова (6,6 %) та iншi види гризушв. Птахи у весняному ращош становлять близько 20,0 %. Зрщка трапляеться заець. До-датковою поживою весною е комахи. Тшьки у двох випадках в екскрементах лиса виявлено вовну сарни европейсько!. Влгтку (червень, липень, серпень мюящ) ращон живлення лиса бшьш рiзноманiтний. В екскрементах трапля-
40
Збiрник науково-технiчних праць
Науковий вк'иик, 2006, вип. 16.5
ються залишки 11 видiв гризушв, рiзних комах, а також залишки ягiд i пло-дiв. Залишки гризушв виявлеш майже в ycix дослiджених зразках екскремен-TiB (93,2 %). Часто траплялися неперетравленi рештки комах, зрiдка - рештки зайця, 1жака, i вовчкiв. Частка птахiв у лiтньому рацiонi живленнi не переви-щувала 9,3 %. У зимовий перюд (листопад, грудень, шчень, лютий, частково березень), у ращош лиса також переважають гризуни (понад 60 %), птахи становлять 15,7 %.
Для з'ясування впливу лиса на мисливсью види тварин нами було про-аналiзовано вмiст 29 шлунюв лисiв, здобутих в зимовий перюд, як в сезон полювання (листопад-грудень) так i пiсля його завершення (сiчень-лютий). З 20 шлунюв лиЫв, добутих у сезон полювання, у 7 (35,0 %) виявлено неперет-равлеш рештки зайця Ырого, у трьох шлунках виявлено неперетравлеш рештки водоплавних птахiв, головним чином крижня. У шлунках жодного з 9 лиЫв, вщстршяних пiсля сезону полювання, залишкiв зайця не виявлено. Вовну сарни европейсько!' виявлено тшьки в одному шлунку. Дослщжуваш шлунки лисiв були наповнеш переважно мишоподiбними гризунами, падаллю до-машнiх тварин i побутовими вiдходами. У двох шлунках лисiв, вщстршяних у сезон полювання, було знайдено шр'я свшсько! курки. У лютому-березш 2004 року було зроблено аналiз вмiсту iще 16 шлункiв лиЫв, вiдстрiляних у Прикарпаттi. В шести шлунках знайдено незначну частину мишоподiбних гризушв, решта шлунюв були частково наповнеш побутовими вщходами.
На загал дослщження св^ать, що в Карпатах лис характеризуеться певними морфометричними, бютошчними i бiологiчними особливостями, що проявляються передусiм у розмiрах i мас тiла, виборi мiсць поселення i се-зонних змiнах у ращош живлення. У люовому i сшьському господарствi Кар-патсько!' люомисливсько! област лис корисний, як винищувач мишоподiбних гризунiв, як мсанiтарм i "селекцюнер". У мисливському господарствi лис один з найважливших об,ектiв полювання, проте в умовах мисливських госпо-дарств, яю спецiалiзуються на розведеннi фазашв та шшо! дрiбноl дичини, а також поблизу ферм його чисельшсть необхщно регулювати. Лис е джерелом поширення корости, сказу та рiзних гельмiнтозiв.
Л1тература
1. Боидареико В.Д., Делеган 1.В., Татарииов К.А. та iH. Мисливствознавство. - К.: НМК ВО. - 1993. - 200 с.
2. Делеган 1.В., Делеган I.I., Делеган I.I. Бюлопя люових птах1в i зв1р1в. "ПоллГ1, Льв1в, 2005. - С. 409-411.
3. Корнеев О.П. Лисиця на Укрш'ш (еколопя, господарське значения та шляхи ращ-онального використання)// Зб. праць НАУ. - К.: НАУ. - 1956, № 5. - С. 101-120.
4. Попушина Н.А. Еколопя та практичне значення лисищ в захщних областях Украши// Вюник Льв1вського ун-ту, сер1я: Бюлопя. - 1967, вип. 3 - С. 74-83.
5. Татаринов К.А. Фауна хребетних заходу Украши. - Льв1в: Вид-во Льв1вського ун-ту, 1973 - С. 153-154.
6. Gossow H. Wildökologie. - BLV. München, 1976. - 260 s.
7. Hell P. A kol. Pol'ovnicky naucny slovnik. - Bratislava: Priroda, 1988. - 520 s.
8. Jgdrzejewska B., Jgdrzejewski W. Ekologia zwierz^t drapieznych Puszczy Bialowieskiej. Wydawnictwo Naukowe PWN - Warszawa, 2001. - 461 s._