CC BY
48
6. Коротаев Г.П. Материалы по питанию лесной куницы в Жигулевском заповеднике// Тез. докл. IV съезда Всесоюз. териологического общества. - М., 1986, т. 3. - С. 99-101.
7. Насекомоядные в питании лесной куницы/ Т.В. Плешак, В.П. Береснев, А.Д. Ер-даков, В.И. Соколов, А.А. Карандин// Экологические основы охраны и рационального использования хищных млекопитающих. - М.: Наука, 1979. - С. 335-336.
8. Новиков Г.А. Хищные млекопитающие фауны СССР. - М.-Л., 1956. - 295 с.
9. Песенко Ю.А. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях. - М., 1982. - 287 с.
10. McDonald R.A. A rewiew of the diet of British mustelids// Abstracts of 3rd European Congress of Mammalogy, Finland, 1999. - P. 168._
УДК 630*15 М.А. Олашин -BnmzpadiecbKnü ДЛГ;
доц. П.Б. Хоецький, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
ДИКА СВИНЯ В УГ1ДДЯХ ВИНОГРАД1ВСЬКОГО Л1СНИЦТВА
Дослщження життeдiяльностi Sus scrofa attila (Thomas) проводилося в упддях Виноградiвського люництва. Проаналiзовано динамшу чисельносп, стащальне по-ширення, живлення та розмноження виду в умовах люництва. Встановлено причини змши чисельносп Sus scrofa attila (Thomas).
Ключов1 слова: Sus scrofа, Виноградiвське люництво, живлення, розмноження, стащальне поширення.
M.A. Olashyn - Vynogradiv DLG; doc. P.B. Khoyetsky - USUFWT Sus scrofa on territory of Vinogradiv forest area
Researches a feed the Sus scrofа were carried out on territory of Vynogradiv forest area. It is analyzed dynamics of number, distribution, a feed and reproduction of the kind in conditions of the forest area. The reasons of change of number of the Sus scrofi are established.
Keywords: Sus scrof!, Vynogradiv forest area, feeding, reproduction, territory, distribution.
Виноград1вське люництво площею 5811 га розташоване в швденнш частит Закарпатсько! област на територп Виноград1вського району, шдпо-рядковне Виноград1вському держшсгоспу. За люорослинним районуванням частина територи люництва належить до району дубових р1внинних лшв Притисянсько! низовини, а частина - до району дубово-букових передпрсь-ких i прських лшв Вулкашчного хребта. За люомисливським районуванням Укра!ни Виноградiвське лiсництво належить до Карпатсько! областi, Закарпатсько! округи, Притиснянського мисливського району, видова мютюсть мисливських звiрiв в упддях району становить 27 видiв [1]. Упддя господар-ства заселяють: козуля, дика свиня, заець-русак, бiлка, куниця люова, лисиця, борсук, iз пернато! дичини - фазан. Одним iз найпопулярнiшими об'екпв по-лювання в упддях люництва е дика свиня.
Дика свиня з Карпат належить до тдвиду Sus scrofa attila (Thomas, 1912). У кшщ 60-х роюв ХХ ст. дика свиня траплялась в прських i передпрсь-ких лiсах, була вiдсутня на Закарпатськш низовинi, де останнi особини були добут в кiнцi Х1Х ст. Зараз вид у рiвнинних мисливських угiддях Закарпатсько! обласп, зокрема в Берегiвському та Виноградiвському ДЛГ, не е рiдкiсним.
Стащальне поширення дико! свинi в упддях господарства. Стацiальне поширення дико! свит в умовах люництва залежить вщ забезпеченостi та на-явностi кормiв. Найбiльш сприятливi умови для життедiяльностi виду спосте-рiгаються в урочишд Чорна гора (площа 765 га). При обстеженш урочища в березш 2004 р. на 7-кiлометровому маршрут виявлено пори!, слiди, купали-ща та iншi ознаки життедiяльностi дико! свит (табл. 1).
Табл. 1. Трапляння слШв диксн свиш в урочищi Чорна гора
Вид Кшьшсть слвд1в, шт.
1 2 3 4 5 6 7
Дика свиня 2 1 4 - - - 3
Одним iз негативних факторiв, як впливають на стащальне розмщення дико! свинi, е високий снiговий покрив, глибоке промерзання грунту. Снiговий покрив утруднюе перемщення та пошук i добування корму. У такому випадку дик свиш концентруються на схiдних i швденних схилах гори, як краще прог-рiваються сонцем, тут скорiше сходить сшговий покрив. Саме тут щорiчно спостерiгаеться iнтенсивний гiн. Насадження швденних схишв гори безпосе-редньо межуе iз виноградниками, що покращуе кормову базу. Якщо високий снiговий покрив супроводжуеться недостатньою кшьюстю кормiв чи глибоким промерзанням грунту, то спостер^аються мiграцi!' звiрiв в iншi упддя, як лю-ництва, так i за його меж1. Найчастiше дика свиня мiгруе в заплаву рши Тиса.
У життедiяльностi дико! свиш значне мюце займають купалища. За вщсутност дошiв, що нерiдко спостер^аеться в Закарпаттi, багато водойм пересихають. В упддях Чорно! гори ми виявили 5 водойм, в яких купаються звiрi, особливо видiляеться купалище в кварталi 22, яке за будь-яко! спеки не пересихае i е мiсцем постiйного купання диких свиней.
Живлення. Упддя Виноградiвського люництва представленi декшь-кома урочищами, яю характеризуються рiзними кормовими i захисними властивостями. У весняний перюд дика свиня охоче споживае зелеш частини трав'янистих рослин, безхребетнi. Влiтку значення зелених кормiв в живленнi виду порiвняно з весняним перiодом значно зменшуеться. Лiтом вона переходить на живлення шдземними частинами рослин. Велике значення в живлен-т посiдають культурнi рослини, в деяк роки дика свиня може повшстю пе-реходити на живлення культурними рослинами. Безхребетш в цей перюд ви-користовуються в 2-3 рази бшьше, нiж у весняний, а кореш чагарниково-де-ревно! рослинностi та !х пагони, також гриби i омела повнiстю вiдсутнi. У осшнш перiод живлення пiдземними кореневищами, бульбами зростае приб-лизно в 1,5-2 рази. В ращош появляються новi корма: коренi чагарникiв i дерев, !х пагони, гриби. Грунтовi безхребетнi поступово втрачають свое значення, повшстю зникають iз ращону живлення дошовi черви, але у великш кшь-костi трапляються комахи та !х лялечки. Зростае значення в живленш виду хребетних, а саме: мишоподiбних гризунiв, земноводних, плазушв. У вро-жайнi роки дуба, бука, основу живлення становлять жолудi та горiхи.
У лiсництвi значна площа (майже 80 %) покрита дубовими i буковими насадженнями (рис. 1).
7%
4% 4%
6%
26%
53%
□ Дуб
□ Бук
□ Граб
□ Ясень
□ Акаця
□ 1нш породи
Рис. 1. Розподт площi ВинограЫвського лкництва за переважаючою породою
Стиглi та перестшш буковi та дубовi насадження становлять незначну площу (11 %). У люнищш переважають середньовiковi насадження, площа яких становить понад 60 % вщ загально! площд, покрито! лiсом (рис. 2).
11% 15% шМолодняки
□ Середньовiковi
14%
□ Пристигаючi
60% □ Стит i перестiйнi
Рис. 2. Ыкова структура насаджень Виноградiвського лкництва
У перспектив^ з досягненням вжу плодоношення середньовiкових насаджень, значно покращаться кормовi властивостi угiдь лiсництва.
У теплий перюд року дика свиня забезпечена кормом, але зимовий пе-рiод характеризуеться нестiйкою кормовою базою. До найбшьш важливих зи-мових кормiв належать жолудi дуба, горiхи бука, якi е в кормовому ращош тварин головним джерелом бшюв та жирiв. Живлення дико! свит листям, сухою травою, мохом вщноситься до вимушених кормiв. Наявшсть кормiв ю-тотно впливае на стан популяци: покращуеться рiст i розвиток молодняку; в перiод нагулу звiрi накопичують бiльшi запаси жирiв i легше переносять зиму; рашше i в бiльш короткий термш проходить гiн; збiльшуеться кшьюсть поросят у приплодi та ш.
Розмноження. Дика свиня - пол^амний вид. У перiод гону, який три-вае з кiнця жовтня до грудня мюяця, статевозрiлi самщ приеднуються до стада i утворюють "гареми", до складу яких, як правило, входять 2-3 старих, рщ-ше - декiлька молодих самок, але останш, в бшьшост випадкiв, в розмно-женнi участ не беруть. У перiод гону у дорослих самщв помiтно змшюеться спосiб життя та поведiнка: вони майже не живляться, стають дуже активними i здiйснюють довгi добовi переходи, втрачають обережнiсть, худнуть. У цей час мiж самцями виникають жорстокi бо!, якi iнколи закшчуються важкими травмами, або загибеллю одного iз суперникiв. Найбiльш небезпечнi самщ у вщ 5-7 рокiв.
Основними стащями гону дико! свинi, як зазначено вище, в люнищш е урочище Чорна гора, а саме насадження (квартали 22-25), як розташоваш на схiдних та пiвденних схилах гори, добре про^ваються в зимовий перюд, тут спостер^аеться найменша висота сшгового покриву та найскорiше весною сходить сшг, що створюе сприятливi умови для життедiяльностi виду. Так, у кварталi 25 видш 4 (площа 13 га) тд час обстеження в березнi 2004 р.
виявлено 13 лежанок диких свиней. Бшьшють iз них були влаштованi в за-ростях кизилу, терену, глоду.
Найкоротший термiн гону та штенсивне розмноження, як правило, вiдбуваються в рж пiсля доброго врожаю жолудiв дуба, горiхiв бука. У менш сприятливi за кормовими умовами роки пн бувае бiльш розтягнутим у чаЫ.
У перiод опоросу самка вибирае зручне мiсце, де готуе лiгво. Найчас-тiше вона влаштовуе такi лежки в 300-500 м вщ води. Однак, не обов'язково. Виявляли лiгва в мiсцях, вщдалених вiд води на декiлька кiлометрiв. Очевидно, в ранньовесняний перюд в умовах лiсництва пошуки води е неважкими, оскшьки, в цей перюд, випадають дощi, зберiгаються калюж^ що утворилися в результатi танення сшгу, ще не пересохли струмки, яких е достатня кшькють, щоб забезпечити дику свиню водою. Л^во дико! свинi ми виявили весною 2003 року в 18 кварталь Воно було розташоване бшя вiтровальних дерев (вiтровал 1997 р.), розмiрами приблизно 2*2 м, влаштоване iз пiдросту, в основному, клена. Шдрют навколо л^ва на площi 10*15 був повнютю полама-ний i використаний самкою для влаштування лiгва.
У стадах диких свиней спостер^аеться синхроннiсть ^чки: всi самки стада, незалежно вщ вiку, майже одночасно, проявляють готовнють до пару-вання. Якщо б у стадi поява поросят вщбувалася з великим розривом в чаЫ, то цьоголiтки пiзнiших опоросiв, не мали б шансiв вижити. Термши тiчки в окремих стадах можуть ютотно вiдрiзнятися.
Вагiтнiсть самки тривае 18-20 тижнiв (залежно вiд кшькост ембрь онiв, вгодованостi самки). Кшькють малят у виводку коливаеться вщ 2 до 12, але найчастше - 6, що пiдтверджуеться i нашими спостереженнями для умов люництва. У червш 2003 р. в кварталi 23 вiзуально виявлено самку i шiсть смугастих поросят. У березш 2004 р. неодноразово слщи самки i 6 пiдсвинкiв реестрували в кварталах 20 i 23, що свщчить про успiшну зимiвлю стада.
Пiд час обстеження люового масиву Чорна гора малих цьогорiчних поросят не виявлено. В упддях сусщнього Шаланкiвського лiсництва за-реестроване усшшне розмноження диких свиней у середин березня. Найчас-тiше приплщ у дико! свинi в умовах Карпат спостер^аеться в кiнцi березня, до середини квггня понад 80 % ваптних самок приносять поросят.
У першi днi пiсля родiв самка тiльки зрiдка i на короткий термш поки-дае л^во, живиться поблизу. У теплу погоду новонароджеш вже на третю до-бу виходять iз лiгва, вщдаляючись на 7-8 м. Вони ще досить слабк та безпо-радш, але вже в трьохтижневому вщ значно пiдростають i енергiйно риють землю, добуваючи корм. В окремi роки величина виводку i вщпад поросят протягом року неоднаковий. При народжеш та в першi тижш та мiсяцi життя деяка кшькють поросят гине, вщпад коливаеться приблизно в межах вщ 6 до 19 % вщ загально! чисельносп новонароджених [2]. В останш роки випадкiв загибелi малят не виявлено. Останнш випадок зареестровано у 1980 р., в упддях люництва знайдено двох поросят, вагою приблизно по 15 кг кожне. Висо-ке виживання молодняку забезпечуеться добре налагодженою охороною, знищенням хижаюв i оргашзащею пiдгодiвлi дико! свит в осшньо-зимовий перiод. Зменшення чисельносп поросят у лiтнiй перiод може бути спричинене
хижаками (особливо бродячими собаками), восени i зимою - хижаками i нес-тачею кормiв, або !х недоступнiстю. У роки неврожаю жолудiв дуба, горiхiв бука i суровi снiговi зими вщпад може коливатися в межах вщ 16 до 49 % [2].
Статева зршсть самок i самцiв настае на (8-10)19-20 мюящ. Плодю-чiсть дворiчок майже в два рази менша, нiж самок-трьохлгток, i в 2,5 раза менша, нiж зрiлих самок. Звичайне для дико! свит явище яловитостi. У бшь-шостi випадкiв причиною яловитост е виснаження, хвороба, рiдше - надмiр-не ожирiння. Оптимальний вш розмноження дико! свинi вiд 4-5 до 9-10 роюв.
Структура стад та внутршньостадш вiдношення мiж особинами. У дико! свит юнуе певна перюдичнють у формуваннi стад, що призводить до сезонно! змiни !х величини та структури. Ця змша зумовлена, перш за все, бь ологiчним циклом виду (гiн, величина приплоду, поява молодняку i ш.), а та-кож кормовими i погодними умовами сезону. У весняно-осiннiй перiод, який охоплюе промiжок часу вщ появи поросят i до початку гону, трапляються дик свинi з молодняком поточного року, а нерщко i минулого року, тобто iз самкою ходять два поколшня (основне ядро стад становлять самка i !! потомство у вщ до одного року). Зазвичай 2-3, рщше 4 самки з поросятами i тд-свинками, а також i самки, як не брали участi в розмноженш, об'еднуються та утворюють великi стада. Формування таких стад мае важливе значення для захисту молодняку вщ воропв i виховання його у випадку загибелi матерi. У тих випадках, коли стадо формувалось iз декiлькох самок, останнi разом за-хищають молодняк активнiше, нiж поодинщ. Дорослi самцi ведуть одиноч-ний спошб життя i бiльшу частину року уникають стад.
В осшнш перюд структура стад, у зв'язку з гоном, помгтно змшю-еться. Самщ, якi ранiше жили поза стадами, приеднуються до них. Вони вига-няють слабших молодих i старих самщв та формують "гареми": один самець i декiлька самок (3-6 особин). Пюля гону, в зимовий перюд, самщ залишають стада, ведуть одиночний споЫб життя. Дво-чотирирiчнi самцi тримаються ок-ремо i утворюють стада iз 2-4 особин.
Не тiльки мiж стадами дико! свит, але й всередит них встановлю-ються складнi вiдношення мiж особинами, що закономiрно змiнюються за-лежно вiд сезону. У весняно-л^нш перiод, коли стада складаються iз декшь-кох самок i !х потомства поточного року i частково попереднього року, вщно-шення мiж особинами стада грунтуються на взаемовипдному способi iсну-вання, носять узгоджений характер, що проявляеться в активному захис^ потомства i доглядi за ним. Восени стада бшьш багаточисельнi та рiзноманiтнi, але менш стшю. 1нстинкт захисту потомства у самок поступово затухае, ви-никають конкуренты стосунки через корм. У перюд гону мiж самцями вини-кають жорстокi бiйки. Дужчi проганяють слабких i молодих кабанiв. У цей перюд стада змшуються, вщбуваеться розрив родинних зв,язкiв. Такi вщно-шення е закрiплений природним вщбором механiзм, який запобiгае iнбридин-гу ^ ймовiрно, е одним iз iстотних факторiв, що перешкоджае виродженню популяци. В осiнньо-зимовий перiод стадний споЫб життя полегшуе iснуван-ня виду: найбшьш досвiдченi та сильш особини забезпечують пошук i полег-
шують добування корму, а молодi та ослаблеш особини використовують для живлення вже розрит дiлянки.
У цшому стадний спосiб життя i сезонна змша стосункiв мiж особина-ми спрямована на збереження виду.
Причини змши чисельносл дикоТ' свинi. Вивчення динамiки чисель-ностi виду i окремих його популяцiй е однiею iз важливих проблем мисливсь-кого господарства, яка дае змогу визначити оптимальну щшьшсть тварин, на-уково планувати експлуатащю поголiв,я. Тип динамжи чисельностi популяци специфiчний для кожного виду i визначаеться сукупнiстю багатьох факторiв середовища, як не рiвноцiннi за значенням. Однi iз них ддать постiйно, iншi -перюдично. До перших можна зарахувати кормовi та погоднi умови зимового перюду, iнтенсивнiсть розмноження i смертнiсть виду; до шших - хвороби, паразити, мираци.
За п,ятирiчний перiод (1999-2003 р.) чисельшсть дико! свинi в упддях лiсництва змiнювалася в межах вщ 25 до 35 голiв (рис. 3).
40 т
_У - -
о х 35 "
х 5 ::
-0 ю оп ""
с; о 30 ц
<и о
о о
5 25 ^
20 -1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 Рис. 3. Чисельшсть дикоХ свит в угiддях Виноградiвського л^ництва
Зменшення чисельност поголiв,я дико! свит у 2001 рощ пояснюеться рядом чинниюв. Зима 2000-2001 року характеризувалася значним снiговим покривом, що зменшило доступшсть кормiв. За перюд з 1998 по 2004 рш за-реестровано коло 5 випадюв загибелi диких свиней. Останнш раз виявлено загибель самця вагою бшя 120 кг зимою 2002 року.
Хижаки та хвороби. В умовах Карпат iз вшх хижаюв (ведмiдь, рись, вовк, лисиця) найбшьш небезпечним е вовк. Встановлено, що значення дико! свинi в живленш вовка залежить головним чином вщ чисельностi популяцi! жертви, !! структури та висоти снiгового покриву. Найбшьш легкою жертвою стае молодняк, а також виснажеш та хворi тварини. На дорослих, добре вго-дованих диких свиней вовки нападають рщко. В умовах люництва вовк вщ-сутнiй. Можливi заходи хижака iз сумiжних угiдь Хустського району, де за-реестрована його невелика чисельшсть.
Добути дорослу особину рись не в змоз^ ймовiрно, !й доступш тiльки поросята вiком до одного року, особливо т^ якi погано розвиваються, виснажеш або хворь В останш роки рись в упддях господарства не зустрiчалася.
На новонароджених i сильно ослаблених цьоголгток може навгть напа-дати лисиця. Лисиця в упддях люництва е фоновим хижаком. Пщ час обсте-ження весною 2004 р. в урочищд Чорна гора на площд 765 га виявлено 7 шр, якi заселенi норними звiрами (борсук, лисиця). Таксащйна характеристика видiлiв, в яких виявлеш нори, наведена в табл. 2.
Табл. 2. Таксащйна характеристика угiдь господарства
Квартал Видш Склад насадження В1к Повнота ТЛУ Вид К-сть ввдтршв
13 2 5Дск3Бк2Гр 45 0.8 С2ГДс Нора не обстежена
15 29 6Бк2Гр2Дск 55 0.8 С2ГДс Лисиця 5
16 2(7) 6Бк2Дск2Гр 65 0.7 С3БкДс Нежила -
16 9 6Бк2Дск2Гр 55 0.8 Д3БкДс Нора необстежена
16 15 6Дск2Гр2Бк 65 0.8 С3ГДС Борсук 1
23 1 5Бк4Гр1Дск 65 0.8 С3БкДс Нежила 7
24 7 9Дск1Бк 90 0.7 С2ГДс Борсук 5
48 7 10Бк+Гр+Дс 65 0.6 Д3БкДс Нежила -
Як видно з табл. 2, заселешсть шр лисицею незначна. Бшьшють шр розташованi в середньовiкових та пристигаючих насадженнях з повнотами 0.8. У люнищв найбшьше насаджень з повнотою 0.7, вони становлять 40,0 % вщ загально! площi насаджень
Табл. 3. Розподт насаджень за повнотами
Повнота Площа, % Кшьшсть тр, шт.
0,4 0,4 -
0,5 2,4 -
0,6 20,8 1
0,7 40,0 2
0,8 31,5 5
0,9 3,6 -
1,0 1,3 -
Шд час дослщження нiр, заселених лисицею, виявлено, що в живленш звiра значне мiсце займають свшсью тварини. Бiля нiр виявлено рештки свшських курей, качок, голови шести барашв, а також диких тварин, зокрема залишки козулi, вiсiм особин крота.
Найчастше дика свиня хворiе на чуму, рiдше - рожею. Чума свиней -широко поширене захворювання, яке спричиняе масову загибель дико! свит. У вшх випадках, зареестрованих на Закарпатп, Карпатах, причиною поши-рення ешзоти були свшсью тварини, оскшьки в цей час i за пiв року до початку захворювання диких свиней, домашш хворши в багатьох пунктах.
Поширенню захворювання опосередково сприяють погодш умови та висока щшьтсть звiрiв. Засуха у весняно-лiтнiй перiод призводить до концен-трацi! дико! свит бшя водойм, що спричиняе швидке поширення вiрусу збуд-ника чуми. З профшактичною метою запобiгання захворювання, необхщно пiдтримувати щiльнiсть популяцi! на оптимальному рiвнi. У разi виявлення за-гибелi дико! свинi вщ чуми, необхiдно тварину обсипати хлоркою ^ якщо це можливо, облити 3-4 % розчином формалшу, а по^м закопати на глибину 2 м. Мюце захоронення також обробляють дезинфiкуючою речовиною. За перiод з 1999 по 2004 рр. захворювань дико! свит в угщдях люництва не виявлено.
Полювання та селекцшний ввдстрш. Поведiнка особин у стадi дико! свинi залежить вiд !! вожака - старшо! свинi, яка володiе найвищим рангом, хоча необов'язково вона е найбiльшою за вагою порiвняно з iншими представ-никами стада. Вщстрш вожака негативно впливае на стадо. Зi стада зникае
самка, яка викликае в iнших самок ^чку, побуджае ïx cboïm прикладом до па-рування в запрограмований термш. riH втрачае синxроннiсть, значно збшь-шуеться його термiн, а це спричиняе появу шзшх виводюв. У стадi почина-ються ранговi сутички, особини ведуть себе неспокшно, деколи це призводить до подшу стада. Нixто не притримуеться своеï територiï. Нерiдко, свинi якi за-лишили стадо, бродять. Проходять тижш та мiсяцi, перш нiж стабшзуеться со-цiальна структура стада. Вщстрш вожака стада мае не тшьки негативнi бюло-гiчнi, але й економiчнi наслiдки: зменшуеться виживанiсть та вага молодняку. Визначити вожака стада важко. У бшьшосп випадкiв вш веде стадо.
На основi багаторiчниx спостережень встановлено, що 8-10 рiчна дика свиня залишае стадо. Старi самки, в ролi вожака, не можуть забезпечити на-дiйне керiвництво i безпеку стада. Вiдповiдно, самка, яка з причини старшня перестае брати участь у розмножеш, змушена добровшьно покидати стадо i вести одиночний споЫб життя. Якщо в упддях в лiтнiй перiод трапляються самки-одиначки, в бiльшостi випадкiв вони е старими, тдлягають селек-цшному вiдстрiлу. Вiдстрiл самки-одиначки, яка не водить поросят, навггь якщо вона середнього вжу, не призведе до шкоди стаду.
У деяких випадках старий самець, який втратив репродукцшну здат-нiсть, але ще володшчи силою, пiд час гону вщганяе слабших, молодших самцiв, тим самим зменшуючи вiдтворення поголiв,я дикоï свиш.
Таким чином, угiддя Виноградiвського люництва характеризуеться сприятливими умовами життедiяльностi, хорошими кормовими i захисними умовами для дико!' свиш. Але нав^ь за цих умов, як показуе багаторiчний досвщ, без участi людини зберегти високу чисельшсть поголiв,я дикоï свиш неможливо. Тому необхщний комплекс бютехшчних заxодiв, спрямованих на охорону, вщтворення та пiдтримання оптимальноï чисельностi поголiв,я.
Лiтература
1. Бондаренко В.Д., Делеган 1.В., Татаринов К.А., Чернявський М.В. та ш. Мис-ливствознавство. - К.: РНМК ВО, 1993. - 197 с.
2. Козло П.Г. Дикий кабан. - Минск: Ураджай, 1975. - 223 с.
3. Колосов А.М., Лавров Н.П., Наумов С.П. Биология промыслово-охотничьих зверей СССР. - М.: Высшая шк., 1979. - 414 с.
4. Татаринов К.А. Зв1р1 захщних областей Украши (Матер1али до вивчення фауни Украшсько! РСР). - К.: АН УРСР, 1956. - 186 с._
УДК 551.521 Ст. наук. ствроб. О. О. Орлов,
канд. бюл. наук - Полкький фiлiал УкрНД1ЛГА
АКУМУЛЯЦ1Я 137CS ВИДАМИ ТРАВ'ЯНО-ЧАГАРНИКОВОГО ЯРУСУ Л1СУ У СВ1ЖИХ ГРУДАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО
Л1СОСТЕПУ УКРА1НИ
• • • • 137
Проаналiзовано 3aKOHOMipHOCTi акумуляцп Cs головними видами трав'яно-чагарникового ярусу грабово-дубових лiсiв Подiлля. Показано, що за штенсившстю акумуляцп цього радюнуклщу вивченi види можна роздшити на 5 груп, у яких се-реднi величини коефiцieнта переходу вар^ють у межах 13 разiв. Знайденi критичнi види лiкарських рослин для заготiвлi - Chelidonium majus та Polygonum hydropiper.
