CC BY
196
УДК 172.4:1(430) "17/18"
О. Ряшко
Львiвський державний ушверситет внугрiшнiх справ,
канд. юрид. наук, доц. кафедри кримшального процесу, Л. Остапенко
Навчально-науковий шститут права та психологii Нацiонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. юрид. наук, асист. кафедри цивильного права та процесу
ПРОБЛЕМИ В1ЙНИ I МИРУ У Ф1ЛОСОФН КАНТА, ГЕГЕЛЯ, Ф1ХТЕ
© Ряшко О., Остапенко Л., 2016
Розглядаються проблеми вшни i миру у н1мецьк1й класичнiй фшософн, видатними представниками яко! були I. Кант, Г. Гегель, I. Ф1хте. Ц| та шш1 мислител1 у сво'1'х теоретичних працях не т1льки анал1зували ф1лософськ1 проблеми сусп1льства, але й велику увагу прид1ляли полггищ, праву, морал1, а також сутност1 сощальних насл1дк1в вшни. Вони пропонували ц1кав1 1де! мирного сп1в1снування людства. Ф1лософсько-полггичш, правов1, соц1альн1 концепци видатних шмецьких мислител1в не втратили свое! сощально! ц1нност1, вони i у наш час е надзвичайно актуальними.
Ключов1 слова: держава, пол1тика, мораль, вшна, агрес1я, справедлива в1йна, мир, мирне сшвкнування.
Е. Ряшко, Л. Остапенко
ПРОБЛЕМЫ ВОЙНЫ И МИРА В ФИЛОСОФИИ КАНТА, ГЕГЕЛЯ, ФИХТЕ
Рассматриваются проблемы войны и мира в немецкой классической философии, видными представителями которой были И. Кант, Г. Гегель, И. Фихте. Эти и другие мыслители в своих теоретических трудах не только анализировали философские проблемы общества, но значительное внимание уделяли, политике, праву, морали, а также сущности социальных последствий войны. Они предлагали интересные идеи мирного сосуществования человечества. Философско-политические, правовые, социальные концепции выдающихся немецких мыслителей не потеряли своей социальной ценности и у наше время они являются чрезвычайно актуальными.
Ключевые слова: государство, политика, мораль, война, агресия, справедливая война, мир, мирное сосуществование.
O. Ryashko, L. Ostapenko
PROBLEMS OF WAR AND PEACE IN THE PHILOSOPHY OF KANT, HEGEL, FICHTE
Discusses the problems of war and peace in German classical philosophy, prominent representatives of which were I. Kant, G. Hegel, I. Fichte. These and other thinkers in their
theoretical writings not only analyze philosophical problems of society, but paid considerable attention, politics, law, morality, and the nature of social effects of the war. They offered interesting ideas of peaceful coexistence of mankind. Philosophical, political, legal, social concepts of prominent German thinkers have not lost their social values and they are extremely important.
Key words: society, state, moral, war, aggression, just war, peace, peaceful, co-existence.
Постановка проблеми. Проблема вшни i миру постшно знаходилась у цен^ уваги мислителш ycix чашв i народiв. В гётори людсько!' цившзаци не кнуе злободеншшо1 проблеми, яка б так хвилювала кожну людину, як проблема вшни. Так, наприклад, якщо у вшнах у XVII ст. загинуло 3 млн ошб, у вшнах у XVIII ст. - бшьше 5 млн ошб, у вшнах XIX ст. - 6 млн осiб, то тд час Першо1 свгтово1 вiйни кшьюсть вбитих досягла 10 млн ошб, а у Другiй свiтовiй вшш - бшьше 50 млн ошб [1, с. 106].
I у наш час кнують збройнi конфлшти, якi можуть перерости у широкомасштабт бойовi дii. Яскравим прикладом е вшськовий агресивний напад на Украшу з боку Росшсько' Федерацii, що являе собою реальну загрозу нащональнш безпецi, незалежностi i суверенiтету Украши.
Вiйна як соцiально-полiтичне явище була у центрi уваги мислителiв усiх часiв i народiв. Особливу роль у ii аналiзi вiдiграли пращ видатних шмецьких фiлософiв I. Канта, Г. Гегеля, I. Фiхте, як i сьогоднi е надзвичайно актуальними.
Анаиз досл1дження проблеми. В ктори фiлософськоi, полгтично!' i правовоi думки видатш мислителi не могли обшти проблему вiйни i миру, особливо велику роль в аналiзi цк' актуальноi проблеми вiдiграла нiмецька класична фiлософiя. Теоретико-фшософська спадщина видатних представниюв нiмецькоi фiлософii була предметом анашзу багатьох зарубiжних та вiтчизняних учених. Так, фiлософсько-теоретичнi працi I. Канта дослвджували В. Асмус, А. Богомолов, М. Бур,
A. Гулига, Д. Керимов, В. Лекторський, К. Люботин, I. Нарський, В. Нерсесянц, Т. Ойзерман,
B. Шинкарук та ш.
Фшософм I. Фiхте знаходилась у центрi уваги переважно нiмецьких дослвдниюв М. Бура, К. Фiшера та ш. Проблеми вiйни i миру у творчост Г. Гегеля аналiзував А. Пiонтковський, фрагментарно деякi аспекти розглядали В. Асмус, А. Гулига, В. Нерсесянц, Т. Ойзерман та ш. Аналiз вiтчизняноi джерельно!' бази фшософсько-правово!' проблематики свiдчить про те, що багато важливих аспекпв проблеми вшни i миру не були у центрi уваги дослiдникiв.
Мета роботи - проаналiзувати фiлософсько-полiтичнi, правов^ етико-моральнi концепцii вiйни i миру у творчост видатних теоретикiв нiмецькоi класичноi фiлософii I. Канта, I. Фiхте, Г. Гегеля.
Виклад основного MaTepi^y. Проблеми вiйни i миру вже знаходились у центрi уваги античних мислш^в, над ними замислювались Демокргт, Сократ, Платон, Арiстотель, Цицерон та ш. Так, старогрецький фшософ Гераклiт говорив, що: "...вшна е батько всього, цар всього" [2, с. 107]. Суспшьство, заявляв мислитель, у процесi свого розвитку та кнування знаходиться постiйно у боротьбi за свое iснування. "Потрiбно знати, - вказував Гераклiт, - що вшна е всезагальна, i все ввдбуваеться через боротьбу i за необхщносл" [3, с. 48].
Над проблемою вшни i миру замислювались не тшьки фшософи античностi, але i середньовiччя, епохи Вiдродження й Нового часу. Серед видатних представниюв, як розглядали проблеми вiйни i миру, важливу роль вiдiгравали iдеi Е. Роттердамського, Я. А. Коменського, Ж. Ж. Руссо та шших мислш^в. Активним противником вiйни був Е. Роттердамський.
Так, у своему творi "Скарги свiту" (1515 р.) видатний гумашст Е. Роттердамський (1469-1536) зазначав, що у результат вшни "все прекрасне i корисне знищуеться" [4, с. 40]. Вiн призивав уш народи i !'х правш^в до миру i мирного ствкнування, акцентуючи увагу, що наш Спаситель !сус Христос прийшов до людей, щоб "спасти, а не позбавити !'х життя, щоб дати й
укршити мир серед людей". На ввдмшу вщ сво'х попередникiв, Е. Роттердамський звертаеться не тшьки до правителш, але й до простих людей, закликаючи кожну людину боротися й захищати мир [4, с. 98].
Великий чеський педагог Я. А. Коменський (1643-1670), замислюючись над проблемою вшни, вважав, що вона е антигуманим, антилюдським явищем, i потрiбно боротися, щоб змiнити жорстокiсть яку несе вшна, гуманiзмом [5, с. 69].
В епоху Нового часу над проблемою вшни i миру розмiрковували видатш мислителi Захiдноi европи Ф. Бекон (1561-1626), Т. Гоббс (1588-1679), Дж. Локк (1632-1704), Б. Стноза (1632-1677), Вольтер (1694-1778), Ж. Ж. Руссо (1712-1778).
Так, видатний англшський фшософ Т. Гоббс у трактат "Левiафан" (1651) стверджував, що хоча вшна i вiдповiдае природi людини, але вона у той самий час е згубною для не^ Замислюючись над проблемою вшни та й соцiальними наслiдками, Т. Гоббс вважав, що та краша, й армii' i полководцi, як грабують iншi народи, е "жахливим чудищем" [6, с. 271]. Серйозною хворобою держави англшський фшософ вважав "невтомну жадобу до розширення своiх володiнь" [7, с. 259].
Важливу роль в аналiзi проблеми вшни i миру вiдiграли працi родоначальника шмець^' класичноi фiлософii 1ммануша Канта (1724-1804).
Варто зауважити, що на формування у Канта iдеi 'Очного миру" значний вплив мала праця Ж. Ж. Руссо (1712-1778) "Судження про вiчний мир", у якш французький мислитель виступав противником агресивних загарбницьких вiйн. Вiйна як сощально-полггичне явище та шляхи досягнення вiчного миру глибоко хвилювала нiмецького фшософа I. Канта. Щоб не писав Кант про суспшьство, його мiркування неминуче закiнчуються питанням щодо усунення вiйни, - зазначае А. Гулига [8, с. 7, 11].
Як ощнюе вшну нiмецький фшософ? У трактат "До вiчного миру", який був опублiкований у 1795 р., Кант тдкреслював, що: "Вiйна, по-перше, - зло; вона здатна знищити варварськими спустошеннями... усi досягнутi успiхи культури [9, с. 17].
Вшна лягае важким тягарем на плечi народу i й наслiдки жахлив!.. вони призводять до "розорення кожно!' держави" [9, с. 20]. Розглядаючи взаемоввдносини мiж державами, Кант заявляе: "Жодна держава не повинна шляхом насильства втручатися у полггичне будiвництво i управлiння шших держав". Мислитель вважае, що втручання стороннiх держав означае порушення прав незалежного народу. Щ iдеi шмецького фшософа у наш час е надзвичайно актуальними. Це насамперед стосуеться Украши, яка зазнала агресивного нападу з боку Росй, що е фактичним втручанням у полггико-державне будiвництво i суверенiтет Украши. Отже, Кант робить висновки, що "...вшна... i застосування засобiв, якi ведуть до не", повинш бути безумовно заборонеш" [9, с. 264]. Мислитель схиляеться до думки, що добра оргашзацм держави здатна стримувати руйнiвнi iдеi iншоi держави. Щоб запобiгти цьому, Кант закликае створити полiтико-правовий шститут "публiчно-державноi безпеки" [10, с. 18].
Кант вважае, що з ростом культури, народи, незалежно вщ "хньо" мови i релiгii та шших ввдмшностей, будуть "прагнути жити у мирГ' [9, с. 287].
Шмецький мислитель виступае за проведення полггики, спрямованоi на встановлення мирного союзу мiж державами. "Вiчний мир, - заявляе Кант, - який буде закршлений мирними договорами., е не порожня вдея, а завдання, яке поступово буде реалiзоване" [9, с. 308]. Великий фшософ i гумашст мрмв про те, щоб людство похоронило вшни i стало жити у вiчному мирi.
Фiлософсько-полiтичнi, правовi етико-моральнi iдеi Канта мали великий вплив на формування свггогляду 1огана Фiхте (1762-1814).
Нiмецький мислитель виступае активним противником вшни, насильницького втручання у державне будiвництво шших держав. [11, с. 195]. Фiхте, як i Кант, вважав, що: "Постшш армй з часом повиннi повшстю зникнути, оскшьки вони постiйно загрожують вiйною, а "х створення, збшьшення i утримання часто самi по собi виявлялися причиною вiйн" [11, с. 194].
Фiхте твердо переконаний у тому, що "жодна держава не повинна насильницьким шляхом втручатися у питання правлшня i державного будiвництва iнших держав".
"Держава, яка е несправедливою за своею внутршньою побудовою, неминуче прагне до грабежу сусдав" [11, с. 202].
Мислитель з ентузiазмом сприйняв велику французьку револющю i з нетертнням чекав захоплення усiеi Нiмеччини французькими революцшними вiйськами. Змiна обстановки у Францй, перетворення революцiйних вiйн у загарбницьк не могли не вплинути на свiтогляд фшософа. Фiхте активний критик агресй з боку Францй, вш вiдкрито виступае за звшьнення Нiмеччини. Потрiбно при цьому зауважити, пише М. Бур, що Фiхте нiколи не був прусськими казарменим "ура-патрiотом" [12,с. 9].
Фшософ був переконаний у тому, що вiчного миру на землi можна досягти за допомогою домовленостей мiж державами.
Вiйну Фiхте характеризував як суспшьне явище, яке суперечить розуму. У рецензii на твiр Канта "До вiчного миру" вiн вважав канпвську iдею вiчного миру "абсолютну iдею, яка закладена у "сутносл розуму" й реалiзацiю якоi розум вимагае беззастережно, неодмiнно та обов'язково реалiзувати на практицi. За мир, говорив Фiхте, потрiбно боротися" [11, с. 100]. Причиною вшн своеi епохи мислитель вважав полiтико-суспiльнi структури феодально-абсолютистських держав. Абсолютнi монархii, - говорив фшософ, - е джерелом "постшних вшн, оскшьки кожна необмежена монархм постiйно прагне стати ушверсальною" [11, с. 101].
Як уникнути вiйни, - ставить питання Фiхте. I вiдповiдае: для цього потрiбно створити "законну, засновану на правi державу", але потрiбно пам'ятати, що мир повинен охоронятися зi зброею у руках, i агресора необхвдно силою змусити до миру [11, с. 101]. Вшну мислитель подшяе на справедливу i несправедливу. Так, наприклад, вiйну 1812-1814 рр. проти Наполеона вш вважав законною i справедливою.
Фiхте був противником агресивноi полiтики i загарбницьких несправедливих вшн. У кшщ 1807 р. в перюд наполео^в^^ агресii проти Шмеччини та iнших европейських краш Фiхте виступае з циклом лекцiй тд назвою "Промова до нiмецькоi нацй".
У сво'х знаменитих "Промовах до шмецько!' нацii" Фiхте, - зазначае Т. Ойзерман, - проявляе себе як полум'яний борець за свободу i нащональну незалежнiсть свого народу, як вiдiграли велику роль у боротьбi нiмецького народу проти агресивного вторгнення Наполеона [13, с. 18]. Фiхте смшиво дивився у майбутне, покладаючи сво!' сподiвання на прогресивний розвиток суспшьства. Вiн був переконаний у могутносп людського розуму i вважав, що розвиток науки, культури - це той магiчний шлях, у якому кожен член суспшьства зможе жити у мирi i безпещ [13, с. 46-47].
1стотний внесок в аналiз проблеми вшни i миру зробив генiальний шмецький фшософ Г. В. Ф. Гегель (1770-1831). Всесвiтньо-iсторична заслуга Гегеля полягае у тому, що вш продовжував i розвивав iдеi сво'х великих попередникiв Канта, Фiхте, Шиллiнга. Замислюючись над iсторiею вшн, Гегель доходить висновку, що основною причиною, яка !'х породжуе, е суперечшсть. Вш пiдкреслював, що суперечшсть iснуе як у природi, так i у суспiльствi, вона е джерелом усякого руху i розвитку. Раз юнують держави, - робить висновок Гегель, - об'ективно мiж ними юнують суперечностi, якi призводять до конфлжпв i вiйн. Мислитель, як ввдомо, не сформулював свого визначення вшни, це зробив шмецький вшськовий теоретик К. Клаузевщ: "...вшна е просто продовженням полiтики шшими [насильницькими] засобами" [14, с. 282].
Що е причиною вшни? Щ питання Гегель аналiзуе у багатьох сво'х працях. Причиною вiйни неодноразово тдкреслював Гегель е суперечнiсть що рухае свiтом. "Здоров'я держави, - зазначав вш, - знаходиться не тшьки у споко!' мирного часу, скшьки у русi вiйни" [15, с. 65].
Гегель переконався у тому, що п держави i нацй, як у мирний час не тклуються про свою безпеку i суверенiтет, можуть стати легкою здобиччю агресора. Вш з болем констатуе, що у вшш з Наполеоном Шмеччина "на досвiдi переконалась у тому, що вона бшьше не держава, вона втратила багато прекрасних земель, кшька мiльйонiв ошб. Втрати, нанесенi вiйною, будуть ще довго вiдчуватись i у мирний час, i ще багато держав Шмеччини, окрiм тих, якi опинились шд владою завойовникiв з !'х законами i звичаями, втратять те, що для них найвище - свою незалежшсть як
самостшш держави" [15, с. 66]. "Народи, на думку фшософа, якi не борються за свою державшсть i суверенiтет, "пiдпадали пiд владу шших народiв" [16, с. 360].
Гегель говорить про те, що якщо необхвдно йти на жертви заради незалежносл i суверенiтету держави, у такш ситуацii вiйна виступае важливим чинником збереження незалежносп, i у цьому полягае й "моральний аспект" [16, с. 359]. Гегель добре розумiв, що молох вшни вимагае не тшьки жертв, але й хоробростг У чому полягае й сутнiсть? На це питання фшософ вiдповiдае: "1стинна хоробрiсть культурних народiв полягае у готовностi жертвувати собою на службi держави" [16, с. 362].
Вшну мислитель розглядае як важливий чинник збереження суверенитету держави, вона вимагае жертв i передусiм високо" органiзованостi i дисциплiни, "порядку i слухняностi та вiдмови ввд власного мислення i розмiрковувань" [16, с. 363]. З шшого боку, у вшш, яка е законною, справедливою, Гегель вимагае проявляти ршучкть. I "...хоча право на життя е св'ященним, -заявляе Гегель, - i все таки доводиться ввд нього ввдмовлятися, якщо цього вимагае держава ввд сво"х громадян. Право держави - вище право окремоi людини" [16, с. 394].
Отже, вшна, на думку мислителя, е неввд'емним атрибутом суспшьства i держави, i несе розруху, втрати щнностей i людськi жертви, не може бути усунута черезу дiалектичнi суперечностi, що iснують у суспшьствг "Оскшьки держава справдi iснуе, - заявляе Гегель, - вона повинна мати реальну можливють вести вшну, i тому повинна володгти усiм необхiдним для цього" [16, с. 464]. Гегель - прихильник сильно" держави, яка здатна захистити себе ввд агресй шших держав. "Вища честь для народу, - говорить мислитель, - полягае у тому, щоб створити державу i бути незалежною" [16, с. 479].
Народ, на думку Гегеля, повинен довести свое право на свободу i незалежшсть, а тому держава повинна тклуватися про себе" [16, с. 481]. Гегель заявляе, що справедливу вшну держава може вести, захищаючи свою свободу i незалежшсть. Гегель вказуе на те, що свггова юторм - це рух свггового духу, i кожний народ е особливою сходинкою до свггового духу" [16, с. 82]. Чим вища сввдомють свггового духу, тим вищий сощально-культурний i економiчний розвиток народу i держави. Отже, високий сощально-полггачний, культурний Г економiчний рiвень народГв е свiдченням того, що свгтовий дух досягнув найвищих вершин у своему розвитку.
Досконала держава, - заявляе Гегель, - е свгт свободи. Отже, гаранпею безпеки свободи народу Г держави е збройш сили, добре подготовлена, техшчно Г матерГально забезпечена армм.
Якщо держава наражаеться на небезпеку з боку агресора, то обов'язком усГх й громадян зГ зброею у руках захищати свою незалежшсть. Але для цього необхвдна, - на думку мислителя, -постшна армм для захисту держави Г суспшьства.
Отже, видатш представники шмецько" класично" фшософи I. Кант, I. ФГхте, Г. Гегель сформулювали багато щкавих вдей щодо сутност вшни Г миру та "х сощальних наслГдкГв, яю Г в наш час не втратили свое" актуальностГ.
Висновки. Проблеми вшни Г миру були Г е актуальними Г в наш час. Над ними замислювались видатш фшософи, починаючи з античности В епоху тзнього середньовГччя Г новггаього часу свш Гстотний внесок в аналГз проблеми вГйни Г миру зробили Е. Роттердамський, Я. А. Коменський, Ж. Ж. Руссо, Т. Гоббс, Д. Локк, Б. Стноза та шшГ мислитель
Спираючись Г творчо продовжуючи Где" античних середньовГчних фглософГв Г особливо мислителГв новггаього часу, видатш представники шмецько" класично" фГлософГ" Кант, ФГхте, Гегель у нових Гсторичних умовах дГйшли висновку, що вшна як сощально-полггачне явище несе не тшьки розруху, втрату матерГальних Г культурних щнностей, але й життя людини.
У своему трактат "До вГчного миру" Кант вперше в Гстори полггако-правово" думки розглядае вшну Г мир як складш сощальш явища, що дГалектично пов'язанГ мГж собою. Мислитель глибоко розкривае дГалектичний взаемозв'язок полГтики, права Г моралГ щодо пГзнання причин вшни Г встановлення миру мГж народами.
Видатний шмецький мислитель формулюе свою фшософсько-полггачну Г правову концепщю вГчного миру. I" прихильником виступае шмецький мислитель ФГхте, який був активним
противником агресивних загарбницьких вшн i усшяко пiдтримував визвольнi справедливi вiйни, як ведуть народи проти cboïx поневолювачiв. Видатний представник нiмецькоï класично'' фшософи Гегель, розвиваючи iдеï сво'х попередниюв, формулюе свое бачення причин вшни, вiн доходить висновку, що ïï причиною е об'ективно iснуючi суперечносп, зокрема мiж державами, оскшьки суперечносп притаманнi суспшьству, вiйна е постшним супутником суспшьства.
Мислитель особливу увагу звертае на те, що ri держави i наци, якi у мирний час не тклуються про свою безпеку i суверенитет, можуть стати легкою здобиччю агресора, а тому 'м потрiбно пiклуватись про свою безпеку i обов'язком усiх громадян е 3i зброею у руках захищати свою незалежнiсть. Щ iдеï Гегеля е особливо актуальними для нашо'' держави.
Особливу увагу Гегель звертае на дотримання мiжнародного права тд час вiйни. Вш визнавав принцип мiжнародного права дотримання кожною державою шдписаних угод, як дають можливiсть уникнути конфлiктiв i вшн.
Отже, проблеми вшни i миру, сформульоваш видатними представниками шмецько'' класично'' фiлософiï Кантом, Фiхте i Гегелем, не втратили свое'' актуальности i сьогодш, вони надзвичайно збагатили фшософсько-полгтичну правову та вiйськово-теоретичну думку.
Щншсть ïхнiх iдей полягае у тому, що у умовах росшсько-украшсько'' вiйни, вони виступають важливим орiентиром у проведеннi зовнiшньоï i внутршньо'' полiтики держави, спрямовано'' на мобшзащю усiх сил у боротьбi з агресором, захисту нащонально'' безпеки, суверенитету i незалежностi Укра'ни.
1. Энгельс и военная история / Ф. Энгельс. - М.: Воениздат, 1972. - 275 с. 2. Асмус В. Ф. История античной философии / В. Ф. Асмус. - М.: Высш. шк., 1965. - 320 с. 3. Статтг i матергали, присвячеш Гераклтовг. - Львгв: Вид-во Львгвського держ. ун-ту гмет 1вана Франка, 1963. - 58 с.
4. Роттердамский Э. Жалобы мира / Э. Роттердамский // Трактаты о вечном мире; предисл. Ф. В. Константинова; вводная ст. и прим. И. С. Андреевой. - М. : Соцэкгиз, 1963. - С. 39-65.
5. Коменский Я. А. Всеобщий совет об исправлении человеческих дел / Я. А. Коменский // Трактаты о вечном мире; предисл. Ф. В. Константинова; вводная ст. и прим. И. С. Андреевой. - М. : Соцэкгиз, 1963. - С. 66-81. 6. Гоббс Т. Сочинения: у 2 т. / Т. Гоббс / сост., ред., авт. примеч. В. В. Соколов; пер. с лат. и англ. - М. : Мысль, 1991. - Т. 2. - 731 с. 7. Гоббс Т. Сочинения: у 2 т. / Т. Гоббс / пер. с лат. и англ.; сост.; ред. изд. авт. вступ. ст. и примеч. В. В. Соколов. - М.: Мысль, 1989. - Т. 1. -622 с. Соколов В. В. - М.: Мысль, 1989. - Т. 1. - 622 с. 8. Гулыга А. В. Кант - теоретик мира. - М.: Московский рабочий, 1989. - 120 с. 9. Кант И. К вечному миру / И. Кант. Сочинения: в 6-ти т. [под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др.] - М.: Мысль, 1996. - Т. 6. - 743 с. 10. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирном - гражданском плане /И. Кант. Сочинения: в 6-ти т.; под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. - М.: Мысль, 1996. - Т. 6. - С. 7-23. 11. Фихте И. Г. К вечному миру. Философский проект Иммануила Канта 1796 / И. Г. Фихте // Трактаты о вечном мире; предисл. Ф. В. Константинова; вводная ст. и прим. И. С. Андреевой. - М.: Соцэкгиз, 1963. - С. 193-202. 12. Бур М. Фихте / М. Бур; пер. с нем. Я. Фогелера; общ. ред. и предисл. А. Гулыги. - М.: Мысль, 1965. - 166 с. 13. Ойзерман Т. И. Философия Фихте / Т. И. Ойзерман. - М.: Знание, 1962. - 48 с. 14. Большая Советская Энциклопедия: в 30-ти т. / гл. ред. А. М. Прохоров. - М.: Советская Энциклопедия, 1971. - Т. 5. - 640 с. 15. Гегель. Политические произведения / Гегель. - М.: Наука, 1978. - 438 с. 16. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем.; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. - М. : Мысль, 1990. - 534 с.
REFERENCES
1. Engel's F. Engel's i voyennaya istoriya [Engels and military history], Moskow, Voyenizdat, 1972. 275 р. 2. Asmus V. F. Istoriya antichnoy filosofii [History of ancient philosophy], Moskow, Vyssh. shk., 1965. 320 р. 3. Statti i materiali, privsyacheni Garaklitovi [Articles and materials on Haraklit], L., 1963. 58 р. 4. Rotterdamskiy E. Zhaloby mira [Complaints world], Traktaty o vechnom mire. Predisl. F. V. Konstantinova. Moskow, 1963. рр. 39-65. 5. Komenskiy YA. A. Vseobshchiy sovet ob ispravlenii chelovecheskikh [Universal Council for the correction of human affairs], Traktaty o vechnom mire.
Predisl. F. V. Konstantinova. Vvodnaya stat'ya i prim. I. S. Andreyevoy. Moskow, 1963. pp. 66-81. 6. Gobbs T. Sochineniya v 2 t. [Works in 2 volumes]. Moskow, Mysl, 1991. Vol. 2. 731 p. 7. Gobbs T. Sochineniya v 2t [Works in 2 volumes]. Moskow, 1989. Vol. 1. 622 p. 8. Gulyga A. V. Kant - teoretik mira [Kant - the theorist of the world], Moskow, Moskovskiy rabochiy, 1989. 120 p. 9. Immanuil Kant. K vechnomu miru [Perpetual Peace], Moskow, Mysl, 1996. Vol. 6. 743 p. 10. Kant Immanuil. Ideya vseobshchey istorii vo vsemirnom - grazhdanskom plane [The idea of universal history in the world - the civil plan], Moskow, Mysl, 1996. Vol 6. pp. 7-23. 11. Fikhte I. G. K vechnomu miru. Filosofskiy proyekt Immanuila Kanta 1796 Traktaty o vechnom mire [Perpetual Peace], Moskow, Sotsekgiz, 1963. pp. 193-202. 12. Bur Manfred. Fikhte [Fichte], Moskow, Mysl, 1965. 166 p. 13. Oyzerman T. I. Filosofiya Fikhte [The philosophy of Fichte] Moskow, Znaniye, 1962. 48 p. 14. Bol'shaya Sovetskaya Entsiklopediya: v 30-ti t. [Encyclopedia: in 30 volumes], 1971. Vol. 5. 640 p. 15. Gegel. Politicheskiye proizvedeniya [Political works], Moskow, Nauka, 1978. 438 p. 16. Gegel G. V. F. Filosofiya prava [Philosophy of Law] Moskow, Mysl, 1990. 534 p.
