CC BY
119
УДК 340.12:355.01:327.36 О. В. Ряшко
Львiвський державний у шверситет внутрiшнiх справ,
канд. юрид. наук,
доцент кафедри кримшального процесу i кримiналiстики,
В. I. Ряшко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
канд. iст. наук, доц. кафедри теорп та фшософп права
ПРОБЛЕМИ В1ЙНИ I МИРУ У "ФШОСОФП ПРАВА" Г. В. Ф. ГЕГЕЛЯ
© Ряшко О. В., Ряшко В. I., 2014
Розглядаються фшософсько-полггичш та право! ще1 великого шмецького мислителя
Г. В. Ф. Гегеля щодо ролi i мiсця liiiiiiii як соцiально-мравового явища, i"i соцiальних наслiдкiв, а також мроблеми миру та мирного смiвiснування держав i народiв.
Ключовi слова: вiйна, мир, держава, молггика, право, сусмiльство, законшсть, смраведливiсть.
Е. В. Ряшко, В. И. Ряшко
ПРОБЛЕМЫ ВОЙНЫ И МИРА В "ФИЛОСОФИИ ПРАВА" Г. В. Ф. ГЕГЕЛЯ
Рассматриваются философско-молитические та правовые идеи великого немецкого мыслителя Г. В. Ф. Гегеля относительно роли и места войны как социально-политического явления его социальных следствий, а также проблемы мира и мирного сосуществования государства и народов.
Ключовi слова: война, мир, государство, политика, право, общество, законность, справедливость.
E. V. Ryashko, V. I. Ryahsko
PROBLEMS OF WAR AND PEACE IN "PHILOSOPHY OF LAW" BY G. GEGEL
The philosophical, political and legal ideas are examining by the German thinker G. V. F. Gegel about the role and place of war as social and political phenomen, social effects of war and also the problems of peace and peace peaceful coexistence of states and people. Key words: war, peace, state, politics, law, society, legitimacy, justice, fairness.
Постановка проблеми. Серед проблем, яю нит е надзвичайно актуальними, це забезпечення мiжнародноl безпеки i миру мiж народами. На жаль, i у наш час юнують локальш збройш конфлжти, загроза виникнення озброеного протиборства продовжуе кнувати. Для Укра1ни кнуе реальна загроза втягування ll у вшськово-полггичш конфлжти, насамперед з сусщтми державами, що на думку вшськових фахiвцiв, "обернеться загрозою локального озброеного конфлжту у великомаштабну вшну" [1, с. 27].
Геополгшчна обстановка у свiтi i навколо Укра1ни складаеться пiд впливом глобальних змiн уск1 системи мiжнародних вiдносин. Обстановка навколо Укра1ни характеризуеться нестабь льнiстю, напруженiстю, загостренням нащонально-етшчних i культурно-релiгiйних суперечностей за зростаючо! небезпеки застосування збройно1 сили.
97
Варто звернути увагу на думку деяких учених про те, що, маючи на свош територii географ1чний центр ввропи, "будучи розташованою в етцентр сходно-православно^ захщно-християнсь^ 1 юламсь^ цивЫзацш, перебуваючи у контактнш зот европейсь^ та азшсь^ культур, на рубеж1 протистояння православ'я i католицизму, взаемосприйняття схiдних i захвдних ценностей, Украша тим самим опинилася у цещи европейсь^ системи военних небезпек" [2, с. 196].
Сьогодш в Украш ведеться боротьба мiж двома протилежностями, демократичними i антидемократичними (державними полггико-правовими та антидержавними, антиукрашським сепаратистським угрупованням), яке веде вiдкриту вiйну проти держави.
Отже, iдеi нiмецького мислителя щодо проблем вiйни i миру у наш час е надзвичайно актуальними, оскiльки вони хвилюють кожного нашого спiввiтчизника-патрiота, що уболiвае за незалежтсть i безпеку держави i суспiльства.
Стан дослiдження. "Фiлософiя права" Г. Гегеля - одна з найзнаменитших робгт в усiй кторп правовой полпичжи i соцiальноi думки, кторична доля цього фiлософського твору переконливо продемонструвала його неперевершене значення.
В кторп фшософсько^ полпичжи i правовоi думки. "Гегелю належить, як зазначае В. Нерсесянц, видатне мкце як генiальному мислителю. Творчкть Гегеля мiцно увiйшла у скарбницю людсь^ культури i мала значний вплив на подальший духовний розвиток. Силою свого таланту Гегель обгрунтував i збагатив людське тзнання, дав могутнш поштовх подальшим дослщженням у найрiзноманiтнiших галузях знань" [3, с. 32].
"Фiлософiя права" була предметом обговорення багатьох учених як прихильниюв, так i критикiв Гегеля. У 30-40-х роках ХХ ст. аналiзу цього твору присвятили своi пращ радянсью вченi М. Аражанов, В. Асмус, Б. Кедров, Е. Пащукашс, А. Пионтовський та ш. В 70-80-х ХХ ст. з'являються пращ А. Богомолова, А. Володша, А. Гулиги, А. Дворцова, С. Дуева, в. 1льенкова, Д. Керимова, Ж. Келле, С. Кечеккяна, Б. Мальниковський, М. Киссель, А. Малинша, Н. Мотрошилово^ М. Овсяннiкова, Т. Ойзермана. У цих та iнших публжащях переважно розглядалися проблеми аналiзу сшвввдношення фшософп права Гегеля з марксистською територкю держави i права, а також дослвджувались поняття дiалектики права i полiтики, "висвiтлювались специфiка мкця i роль геГелiвськоi фiлософii у полп'ичних i правових концепдiях, проводився критичний аналiз iсторii гегельянства i сучасного стану захiдного гегелеведення" [3, с. 41].
У радянськш лiтературi проблемам вiйни i миру в "Фшософп права" присв'ячено дослiдження А. Шонтковського, фрагментально деякi аспекти розглядали В. Асмус, А. Гулига, В. Нерсесянц. На жаль, до цього часу серед деяких вчених кнуе думка, що вш був апологетом вшни, а його iдеi стали теоретико-фшософським i полiтичним п^дгрунтям фашистсь^ iдеологii [4, с. 116].
На жаль, ця важлива проблема залишаеться поза увагою дослiдникiв. Вона у наш час е актуальною ще й тому, що як в радянськш, так i в захвдноевропейськш лiтературi великого н1мецького мислителя деяю автори звинувачували в тоталiтаризмi i мiлiтаризмi [5, с. 116].
Як зазначае А. Шонтковський: "Автори, яю дотримуються таких поглядiв, за основу брали тшьки окремi висловлювання Гегеля про вiйну, якi можуть створити видишсть правильностi подiбних мiркувань" [6, с. 114].
Варто зазначити, що при цьому об'ектом дослвдження часто розглядали учення Гегеля про вшну i мир не як цЫсну теоретико-фiлософську систему, а лише окремi його думки. При цьому таорувалась та конкретно-iсторична обстановка, в якш були сформульованi його деяю ще^
Добре вiдомо, що нацисти та iх iдеологи - К. Хаусхофер, А. Розенгберг, В. ШМдт та ш. -всiляко трактували фiлософсько-полiтичне вчення Гегеля як тоталггарне для того, щоб виправдати свою антигуманну iдеологiю i злочинну практику проти людства, знищення елементарних людських прав [5, с. 79].
Ощнюючи теоретичнi iдеi Гегеля щодо вiйни i миру, потрiбно пiдiйти до них виважено, спираючись на принцип об'ективноста, науковостi, едностi iсторичного i логiчного. Аналiз вiтчизняноi джерельноi бази фiлософсько-правовоi проблематики вказуе на те, що проблема вшни i миру в "Фшософп права" Гегеля не була у цен^ уваги дослвдниюв.
98
Мета роботи - висвгтлити деяю питання щодо проблеми вiйни i миру у "Фшософп права" Гегеля.
Виклад основних положень. Проблеми вшни i миру знаходились у центрi уваги античних мислителiв, над цими проблемами замислювались Демократ, Сократ, Платон, Арктотель, Цицерон та iн. Так, старогрецький фiлософ Гераклiт говорив, що "вшна е батько всього, цар всього" [7, с. 29]. Суспiльство, заявляв мислитель, в процеи свого розвитку та кнування знаходиться постiйно у боротьбi за свое iснування. "Слвд знати, - вказував Гераклiт, - що вiйна е всезагальна, i все вiдбуваеться через боротьбу i за необхiдностi" [8, c. 48].
У "Фшософп права" великий шмецький мислитель значну увагу придiляе проблемi сутностi i функцiонування держави, 11 внутрiшнiй i зовнiшнiй полiтицi, а також проблемам вшни i миру. Гегель глибоко вивчав i аналiзував iсторiю народiв свiту, 1х сощально-полгтичний i економiчний устрiй, культуру, мораль i релiгiю, i в цьому аспектi його надзвичайно хвилювала проблема вшни та 11 сощально-кторичш та полгтичт наслiдки. Але в цен^ уваги сво1х фiлософсько-полiтичних iдей Гегель перше мкце вiдводить свiтовому духу, який у своему розвитку проходить ряд етатв i втiлюеться на одному з них у формi держави.
"Держава, - писав Гегель у "Фшософп права", - е дшсшсть морально! ще1 - моральний дух, як очевидна само! себе, ясна, субстанцшна воля, яка мислить i знае себе, виконуе те, що вона це знае" [9, с. 279]. Мислитель називав державу "земним Богом", "втшенням морально! ще!". В його фшософп держава вважаеться носiем свiтового духу, розумом, основою i завершальним етапом морального життя суспiльства. Замислюючись над кторкю вiйни, Гегель доходить висновку, що основною причиною, яка !х породжуе, е суперечшсть. Великий дiалектик тдкреслював, що суперечностi iснують як в природ^ так i в суспшьств^ вони е джерелом всякого руху i розвитку. Раз iснують держави, - робить висновок фшософ, - об'ективно мiж ними iснують суперечност якi призводять до конфлiктiв i вiйн. Гегель, як вiдомо, не сформулював свого визначення вiйни, це зробив нiмецький вiйськовий теоретик К. Клаузевщ: "...вшна е просто продовження полiтики iншими [насильницькими] засобами" [10, с. 282].
"Вшна - це акт насильства, з метою змусити противника виконувати нашу волю" [11, с. 3].
Що е причиною вiйн? Яю 11 наслвдки? Щ питання Гегель аналiзуе в багатьох сво!х працях. "Вiйни виникають там, - робить висновок фшософ, - де вони лежать у природi речей" [1, с. 361]. 1накше кажучи, причиною вшн е суперечносп. "Здоров'я держави, - писав вш в стат "Конституция Нiмеччини", - знаходиться не стшьки в споко1 мирного часу, скiльки в руху вшни" [12, с. 65].
Гегель неодноразово акцентуе увагу на тому, що народи, яю прагнуть бути незалежними, повинш створити сильну державу "Вища честь для народу, - заявляе фшософ, - полягае в тому, щоб створити державу i тим самим бути незалежним" [9, с. 479]. I далi мислитель робить висновок: "...держава повина тклуватися про себе" [9, с. 481]. Гегель переконався у тому, що та держави i наци, яю в мирний час не тклуються про свою безпеку i суверенитет, можуть стати легкою здобиччю агресора. Вiн з болем констатуе, що у вшш з Наполеоном Шмеччина "на досвiдi переконалась у тому, що вона бшьше не держава, вона втратила багато прекрасних земель, юлька мiльйонiв осiб, втрати, нанесет вшною, будуть ще довго ввдчуватись i в мирний час, i ще багато держав Нiмеччини, о^м тих, якi опинились пiд владою завойовниюв з 1х законами i звичаями, втратять те, що для них шайвище - свою незалежшсть як самостiйнi держави" [12, с. 66]. "Народи, на думку фшософа, яю не борються за свою державшсть i суверенiтет, "пiдпадали тд владу iнших народiв" [9, с. 360].
Гегель говорить про те, що якщо необхвдно йти на жертви заради незалежност i суверенитету держави, у такiй ситуацп вiйна виступае важливим чинником збереження незалежноста, i в цьому полягае 11 "моральний аспект" [9, с. 359]. Гегель прекрасно розумiв, що молох вшни вимагае не тшьки жертв, але й хороброста. У чому полягае 11 сутнкть? На це питання фшософ вщповвдае: "1стинна хоробркть культурних народiв полягае у готовноста жертвувати собою на службi держави" [9, с. 362].
99
Вшну мислитель розглядае як важливий чинник збереження суверенiтету держави, вона вимагае жертв i передусiм висо^ органзованост i дисциплiни, "порядку i слухняносп, i вiдмову вiд власного мислення i розмiрковувань" [9, с. 363]. З шшого боку, у вшт, яка е законною, справедливою, Гегель призивае проявляти рiшучiсть. I "хоча право на життя е св'ященним, -заявляе Гегель, - i все таки доводиться вiд нього ввдмовлятися, якщо цього вимагае держава ввд своiх громадян. Право держави - вище право окремоi людини" [9, с. 394].
Отже, вшна, на думку мислителя, е неввд'емним атрибутом суспiльства i держави, i несе в собi розруху, втрати цiнностей i людських жертв не може бути усунута черезу дiалектичнi суперечноста, що iснують в суспшьствг "Оскiльки держава дiйсно iснуе, - заявляе Гегель, - вона повинна мати реальну можливкть вести вiйну, i тому повинна володiти необхвдним для цього" [9, с. 464]. Гегель прихильник сильжи держави, яка здатна захистити себе ввд агресй iнших держав. "Вища честь для народу, - говорить мислитель, - полягае у тому, щоб створити державу i бути незалежним" [9, с. 479].
Народ, на думку Гегеля, повинен довести свое право на свободу i незалежтсть, а тому держава повинна тклуватися про себе" [9, с. 481]. Гегель заявляе, що справедливу вшну держава може вести, захищаючи свою свободу i незалежтсть. Гегель вказуе на те, що свггова кторш - це рух свгтового духу, i кожний народ е особливою сходинкою до свгтового духу" [9, с. 82]. Що вища сввдомкть свгтового духу, то вищий сощально-культурний i екож^чний розвиток народу i держави. Отже, високий сощально-полгтичний, культурний i економiчний рiвень народiв е сввдченням того, що свiтовий дух досягнув найвищих вершин у своему розвитку. Досконала держава, - заявляе Геяель, - е свгт свободи. Отже, гаранлею безпеки свободи народу i держави е збройнi сили, добре тдготовлена, технiчно i матерiально забезпечена армiя.
Якщо держава наражаеться на небезпеку з боку агресора, то обов'язком умх п громадян зi зброею в руках захищати свою незалежтсть. Але для цього необхвдна, на думку мислителя, постшна армiя для захисту держави i суспiльства. Гегель критично ставиться до меркантильно юнуючих поглядiв щодо "вигоди чи невигоди, пов'язажи з введенням постiйних армiй" [9, с. 362]. I хоча Гегель захищае точку зору, що захищати державу повинн ум громадяни, але ядром, основою повинна бути армiя, професiйно шдготовлет команднi кадри, яким належить захищати державу. Мислитель вважае, що тшьки вони здатт проявляти мужнiсть на гаш бою i "принести себе в жертву" [9, с. 362]. I хоча Гегель е прихильником справедливих вшн, спрямованих на захист незалежност i суверенiтету держави, але устх чи поразка у вшт у багатьох випадках залежать ввд полководця.
Гегель надзвичайно високо цiнував Наполеона не тшьки як великого полководця, але й як талановитого державного дiяча. Так, в листа до свого друга Нпхаммера, вш написав: "Я бачив Наполеона, цю свгтову душу, в той час, коли вш проiжджав мiстом на рекогносцировку. Переживаеш надзвичайно дивне почуття, споглядаючи на таку особисткть, яка сидить тут верхи на кот, охоплюе увесь свiт i керуе ним" [13, с. 57]. Тому не випадково Гегель називае Наполеона "свгтовим духом на бшому конi". "Жодний народ, - пiдкреслював фiлософ,- не може обштися без таких шдишдав, вiн породжуе iх, як тшьки вони стають йому потрiбнi" [9, с. 483].
Якщо серед нацл з'являються таю полководщ, то у разi вiйни з неi вона виходить могутнiшою. "Народи, - заявляе Гегель, - виходять iз вшни не тшьки змщненими..., але й знаходять внутршнш спокiй" [9, с. 361]. Тому, на думку мислителя, дуже важливо, щоб вшна не була спрямована проти "Ымейного i приватного життя, чи проти приватних оиб" [9, с. 368].
Гегель говорить про необхвдтсть дотримання мiжнародного права п1д час вiйни, що вшна не ведеться проти внутрштх закладiв, сiмейного i приватного життя, не ведеться вшна i проти приватних оиб. Добре вiдомо, що один iз поход1в Наполеона, який заюнчився перемогою французiв пiд 1еною, торкнувся i Гегеля "Його будинок був пограбований французькими солдатами, сам вш зазнав страху i знущань, i ледве спас рукопис книги "Феноменолопя духу" [13, с. 56-57].
Аналiзуючи дiалектику вiйни i миру, Гегель хоча визнавав, що вшна у певних юторичних умовах (справедлива вшна) е прогресивною, в той самий час прюритет вiн надавав еволюцшному розвитку суспiльства. Аналiзуючи вшну, фшософ замислюеться над ii антиподом, i у своiх працях
100
розглядае проблеми миру. Як ввдомо, цш надзвичайно актуальнiй TeMi присвятив свш трактат "До BÎHHoro миру" видатний нiмeцький фiлософ I. Кант (1724-1804). BiH вказував, що у мiжнародних вiдносинах поки що пануе не право, а тшьки сила.
На думку Канта, причиною вшни е наявтсть об'ективних, соцiальних суперечностей, яю у той самий час е джерелом прогресу. Мислитель вважав, що держава повинна проводити миролюбиву политику. Досягнення вiчного миру можливе лише за умови зусиль усiх держав.
Варто зазначити, що Кант не тшьки не заперечував вiйни, вш "навпъ визнавав ïï iсторичну необхвдтсть, але вiн спод1вався, що з часом вшни можна буде уникнути" [5, с. 73]. Кант вважае, що уникнути вшн i забезпечити стабiльний мир мiж европейськими народами може мщний союз сильних держав. Гегель доволi скептично ставився до ujsi ща. 'Ичний мир, - пише вiн, - часто оголошують як iдeал, до якого люди повинш прагнути. Так, Кант пропонував створити союз правител1в, завданням якого було б улагоджувати спори мiж державами. Але "держава - це шдиввд, а в шдивщуальносп... юнуе суперечтсть. Тому, якщо вiдома юльюсть держав, яка зiллеться в одну ом'ю, то цей союз як iндивiдуальнiсть повинен буде створити протилежтсть i породити ворога" [9, с. 361].
Усяка вiйна, на думку мислителя, заюнчуеться миром. "У вшт, - пише Гегель, - мктиться можливiсть миру" [9, с. 368]. Хто ж повинен у дeржавi i в суспiльствi вирiшувати питання вшни i миру у "бшьшост европейських держав, - пише Гегель, - шдиввдуальною вершиною е влада володаря (монарха), якому належить встановлювати зовтшт вiдносини, оголошувати вiйну i заключати мир" [9, с. 364].
Гегель зазначае, що, о^м монарха, питання вшни i миру можуть виршувати сощальш стани i вони "зроблять там свiй вплив, особливо в тому, що стосуеться грошового забезпечення". Чи може весь народ, суспшьство вимагати вiйну? Чи у вiйнi зацiкавлeнe тiльки кeрiвництво держави? У цьому аспект Гегель наводить такий приклад: "В Англiï, наприклад, вести непопулярну вiйну неможливо..., але слвд нагадати, що часто цЫ нацiï можуть бути охоплeнi бшьшим eнтузiазмом i великою пристрастю, шж ïх правитeлi. В Англiï здебшьшого весь народ наполягав на оголошенш вiйни i вiдомою мiрою змушував мiнiстрiв вести вiйну" [9, с. 364].
Гегель зазначав, що держави мiж собою найшвидше знаходяться у природному, шж в правовому ввдокремленш. Тому мiж ними постiйно виникають спори, так що вони мiж собою заключають договори i в такий споиб ставлять себе у правовi вiдносини. З iншого боку, вони е самостшними i незалежними. Особливу увагу Гегель звертае на дотримання мiжнародного права пiд час вшни: "У кожному мирному договорi сторони тдтримують рiшeння про мир, i тд час кожного оголошення вiйни ми чуемо, що друга сторона порушила договiр" [9, с. 480]. Вшни, -наголошуе Гегель, - "можуть бути як справедливими, так i несправедливими". Так, наприклад, Гегель стверджував, що король Пруссп Фрiдрiх II в1в "справeдливi вiйни" [9, с. 481].
Якщо одна з держав порушуе мирний договiр з шшою, то остання, на думку мислителя, мае право на ведення вшни з метою ввдновити справeдливiсть. Держави повинш, з точки зору мiжнародного права, як суверент, нeзалeжнi, не втручатися у внутрiшнi справи одна оджй, поважати самостiйнiсть. "Гегель, - зазначае В. С. Нерсесянц, - визнавав принцип мiжнародного права як всезагального, щоб договори, на яких грунтуються зобов' язання держав виконувались" [14, с. 28].
Аналiзуючи дiалeктику взаемозв'язку вiйни i миру, Гегель робить такий висновок: "1з вшни народи виходять не тшьки змщншими, але й нацп, всeрeдинi яких iснують непримирент суперечноста, знаходять внутршнш споюй завдяки вшнам" [9, с. 361]. Гегель вважав, i на це були у нього тдстави заявляти, що завдяки в!йш, де вш мав на увазi в!йну визвольну, справедливу, "збертаеться моральне здоров'я народiв, под!6но до того, як рух в!тр!в не дае озеру загнивати, що обов'язково трапилось би з ним за тривалоï бeзвiтряноï погоди, так i вшна охороняе народи в!д загнивання, яке б нeодмiнно стало наслвдком тривалого, а тим бiльшe в!чного миру" [4, с. 97]. Варто зазначити, що для правильного розумшня висловлювання Гегеля щодо в!йни, необхвдно враховувати конкретну !сторичну обстановку, в яюй жив мислитель i в яюй вiдбувалося формування його свгтогляду.
101
Отже, "Фiлософiя права" Гегеля е важливою теоретико-методологiчною основою для аналiзу вшни i миру, формування у майбутшх юристiв високо! полгшчно! i правово! культури, умiння глибоко аналiзувати сучасш внутрiшнi проблеми, що виникають у державг
Висновок. У сво!й робота "Фiлософiя права" Гегель дав глибоку характеристику такому сощальному явищу, як вшна. Проблеми вшни i миру мислитель ткно пов'язуе з полггако-правовою дiяльнiстю держави. Основною причиною вшни i вшськових конфлiктiв Гегель вважав кнукч суперечностi мiж державами, а оскшьки суперечностi об'ективно притаманнi суспшьству, вiйна е постiйним супутником сустльства. Отже, Гегель, як i його видатний попередник I. Кант, визнавав кторичну необхiднiсть вiйни. Подiбнi заяви розщнювались деякими вченими на Заходi як пропаганда вiйни. Варто зауважити, що Гегель не був пропагандистом вшни. Вш був противником агресивних несправедливих вiйн. Аналiзуючи вiйну, Гегель замислювався над ll антиподом. Особливу увагу Гегель звертае на дотримання мiжнародного права пiд час вiйни. Вiн визнавав принцип мiжнародного права дотримання кожною державою тдписаних угод, яю дають можливiсть уникати конфлжтав i вiйни. Отже, розкриваючи дiалектику взаемозв'язку вiйни i миру шмецький мислитель тiсно по'язуе ll з внутршньою i зовнiшньою полiтикою. Вш прихильник сильно! держави, яка здатна пдно захистити себе вiд будь-якого агресора. Отже, проблеми вiйни i миру, сформульоваш Гегелем в "Фшософп права", не втратили свое! актуальной i сьогоднi, вони дуже збагатили фшософсько-полгшчну, правову та вiйськово-теоретичну думку. Концептуальне положення геГелiвського розумiння вiйни i миру мае важливе теоретико-методолопчне значення у сучасних умовах розбудови Укра!ни та забезпечення ll обороноздатноста.
1. Богданович В. Ю. Основи державного управлтня забезпеченням 060p0H03damH0cmi Украти: Теорiя i практика / В. Ю. Богданович, М. Ф. Сжеев, 1.Ю. Свида. — Львiв, 2008. — 300 с. 2. Артюшин Л. М. Тереотичш аспекти стратеги военной безпеки сустльства i держави: монографiя / Л. М. Артюшин, Г. Ф. Костенко. — Харюв: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. — 176 с. 3. Нерсесянц В. С. Философское учение Гегеля о государстве и праве / В. С. Нерсесянц // Советское государство и право. — 1970. — №9. — С. 32—40. 4. Фельдман Д. И. Учение Канта и Гегеля о международном праве и современность / Д. И. Фельдман, Ю. Я. Баскин. — Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1987. — 125 с. 5. Маньковский Б. М. Учение Гегеля о государстве и современность / Б. М. Маньковський. — М.: Наука, 1970. — 120 с. 6. Пионтковский А. А. Учение Гегеля о праве и государстве и его уголовно-правовая теория. — М.: Гос. полит. издат, 1963. — 468 с. 7. Асмус В. Ф. История античной философии / В. Ф. Асмус. — М.: Высш. шк., 1965. — 320 с. 8. Статтi i матерiали, присвячеш Гераклiтовi. — Львiв: Вид-во Львiвського держ. ун-ту iменi 1вана Франка, 1963. — 58 с. 9. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем.; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. — М.: Мысль, 1990. — 534 с. 10. Большая Советская Энциклопедия: в 30-ти т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — М.: Советская Энциклопедия, 1971. — Т.5. — 640 с. 11. Клаузевиц К. Война /Карл Клаузевиц. — М. — Л.: Государственное военое издательство, 1932. — 223 с. 12. Гегель. Политические произведения / Гегель. — М.: Наука, 1978. — 438 с. 13. Гулыга А. В. Гегель / А. В. Гулыга. — М.: Молодая гвардия, 1970. — 272 с. 14. Нерсесянц В. С. "Философия права": история и современность / В. С. Нерсесянц;. пер. с нем.; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. - М.: Мысль, 1990. - С. 3—43.
102
