CC BY
151
УДК 1(430)(091) "17/18" О. I. Остапенко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка",
д-р юрид. наук, проф.,
заступник директора Навчально-наукового шституту права то психологи,
В. I. Ряшко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. iстор. наук, доц. кафедри теори та фшософи права
КАНТ: В1ЙНА I МИР. ВАЖКИЙ ШЛЯХ ДО В1ЧНОГО МИРУ
© Остапенко О. I., Ряшко В. I., 2015
Аналiзуeться проблема вшни i миру з трактату "До Bi4Horo миру" видатного шмецького мислителя Iммануiла Канта, акцентуеться увага на теоретико-фiлософському осмисленнi проблеми вшни та ТТ соцiальних наслщ^в, а також на шляхах досягнення миру. Нiмецький мислитель у своему творц творчо
застосовуючи теоретико-методолопчний пiдхiд, розкривае дiалектику взаемозв'язкiв полггики, права i моралi та Тх роль у досягненнi вiчного миру. Трактат I. Канта не втратив своеТ цiнностi, вiн е особливо актуальним у наш час, коли загроза вшни i военних конфлж^в продовжуе iснувати. Яскравий тому приклад - агреая Росн проти УкраТни.
!деТ видатного нiмецького фшософа щодо проблеми вшни i миру, захисту життя кожноТ людини i людськоТ цивьшзацн повинн1 насамперед стати предметом глибоких кторико-фшософських, полiтико-правових дослiджень.
Ключовi слова: держава, народ, вшна, мир, агреая, вiчний мир, полiтика, право, мораль, суперечносп, м1жнародно-правов1 вiдносини.
А. И. Остапенко, В. И. Ряшко
КАНТ: ВОЙНА И МИР. ТЯЖЕЛЫЙ ПУТЬ К ВЕЧНОМУ МИРУ
Анализируется проблема войны и мира с трактата "К вечному миру" выдающегося немецкого мыслителя Иммануила Канта, акцентируется внимание на теоретико-философском осмыслении проблемы войны и ее социальных последствиях, а также пути достижения вечного мира. Немецкий мыслитель в своем произведении, творчески применяя теоретико-методологический подход, раскрывает диалектику взаимосвязи политики, права, морали и их роль в достижении вечного мира. Трактат И. Канта не потерял своей ценности, он есть особенно актуальным в наше время, когда угроза войны и военных конфликтов продолжает существовать. Убедительный пример этому - агрессия России против Украины.
Идеи выдающегося немецкого философа относительно проблем войны и мира, защиты жизни каждого человека и человеческой цивилизации должны, стать предметом глубоких историко-философских, политико-правовых исследований.
Ключевые слова: государство, народ, война, мир, агрессия, вечный мир, политика, право, мораль, противоречия, международно-правовые отношения.
O. V. Ostapenko, V. I. Ryashko
KANT: WAR AND PEACE. A DIFFICULT WAY TO PERPETUAL PEACE
The present article studies the problem of war and peace from the essay "To Perpetual Peace" by the prominent German philosopher Immanuel Kant. The attention is drawn to theoretical and philosophical comprehension of the problem of war and its social consequences, and to the ways to achieve perpetual peace. In his literary work the German philosopher reveals dialectics of interconnection of politics, law, morality and their role in achieving perpetual peace, creatively applying theoretical and methodological approach. I.Kant's essay has not lost its value, being especially urgent nowadays, when the threat of war and hostilities is still present. The aggression of Russia against Ukraine is a convincing example.
The ideas of famous German philosopher regarding the problems of war and peace, protection of everyone's life and human civilization should, first of all become the subject of profound historical and philosophical, political and legal research.
Key words: state, nation, war, peace, aggression, perpetual peace, politics, law, morality, contradictions, international and legal relations.
Постановка проблеми. Серед проблем, яК сьогодш е надзвичайно актуальними, - це забезпечення мГжнародно! безпеки i миру мiж народами. На жаль, i у наш час наявш збройш конфлшти, загроза виникнення озброеного протиборства продовжуе юнувати.
Сьогодш в Украш ведеться боротьба мiж двома протилежностями - демократГею та антидемократичним режимом, що призвело до вшськового конфлшту в Украш, до дестабшзаци дiяльностi оргашв державно! влади i управлшня, до сощального збурення громадян в украшському сустльство
Iсторiя людсько! цившзаци мае багато негативних прикладiв щодо виршення зовшшшх та внутршшх проблем мiж державами i людьми шляхом вшн.
В ютори фшософсько-сощально! думки широко юнувала розповсюджена iдея, що вiйна -явище вiчне i закономiрне, i що без не! суспiльство розвиватися не зможе. ЦГе! точки зору дотримувались таю мислителг як Гераклгг, Платон, Гегель, хоча вони й по-рГзному трактували сутнiсть вiйни. Так, старогрецький фьлософ Гераклiт говорив, що "вшна е батько всього, цар всього" [2, с. 29]. Сустльство, заявляв мислитель, в процесi свого розвитку знаходиться постшно у боротьбi за свое iснування. "Варто знати, - вказував Гераклгг, - що вшна е всезагальна, i все вщбуваеться через боротьбу i за необхщносп" [3, с. 48].
Старогрецью фшософи Демокрiт i Арiстотель розглядали вшну загалом як зло, а мир - як велике благо, але вони виправдовували оборонш вшни, спрямоваш на захист свое! держави i народу, на захист права на юнування. Що стосуеться загарбницьких, агресивних воен, то передовi мислителГ минулого !х оцiнювали як злочин, як безумство, яке для людства небезпечшше, шж потоп i землетрус.
Вшна як сощально-полгтичне явище та шляхи досягнення вГчного миру глибоко хвилювали нГмецького фшософа 1мману1ла Канта (1724-1804). ВГн заслужено вважаеться родоначальником шмецько! класично! фшософи кГнця XVIII - початку XIX ст. "Вплив його наукових i фГлософських Гдей, - зазначае В. Асмус, - вийшов далеко за межГ епохи, в якГй вш жив" [4, с. 3]. У центр сво!х фГлософсько-етичних праць Кант ставив людину, И свободу, честь, пдшсть та шлях до щастя. Щоб не писав Кант про сустльство, його "мГркування неминуче закшчуеться питанням щодо усунення вГйни", - зауважуе А. Гулига [5, с. 11].
У 1795 р. був опублшований знаменитий трактат Канта "До вГчного миру", в якому мислитель глибоко аналГзуе причини i наслщки вшни та шляхи до вГчного миру. Ця робота викликала великий штерес в усГх европейських крашах.
Мета роботи - висвгглити проблеми сутносп вшни i миру у фшософсько-полггичному трактатi I. Канта "До вiчного миру".
Стан дослiдження. Теоретико-фiлософська спадщина Канта була предметом аналiзу багатьох зарубiжних та вiтчизняних вчених, серед яких: В. Асмус, А. Богомолов, А. Гулига, В. Лекторський, К. Любутин, I. Нарський, Т. Ойзерман, С. Попов, Г. Тевзадзе, В. Шинкарук та ш. Деяю аспекти вшни i миру у фшософи Канта дослщжували П. Галанза, Д. Гринишин, А. Пiонтковський та шшь
На жаль, проблема вiйни i миру у творчостi Канта залишасться до цього часу поза увагою вiтчизняних дослiдникiв. Враховуючи И актуальнють, автори вважають за необхiдне звернутись до И аналiзу.
Виклад основних положень. На формування у Канта проблеми вшни як складного сощально-полггичного явища i дослiдження народами ще! 'Очного миру" значний вплив мала праця французького мислителя Ж.-Ж. Руссо "Судження про вiчний мир" [8, с. 674], а також видатних попередниюв i сучасникiв.
На яких проблемах акцентуе увагу Кант в трактат "До вiчного миру"? Як ощнюе вiйну нiмецький мислитель? "Вшна, по-перше, - говорить Кант, - це зло; вона здатна знищити варварськими спустошеннями... усi досягнутi устхи культури" [6, с. 17]. Вшна лягае важким тягарем на плечi народу i И наслiдки жахливг.. вона призводить до "розорення кожно! держави" [7, с. 20]. Що е причиною вiйн? Хто ж виступае шщатором вiйн? Як уникнути вшн i досягти вiчного миру мiж народами?
Нiмецький фiлософ доходить висновку, що причиною вшн е юнування суперечностей мiж державами, в результат постiйного прагнення перевищити одна одну в "кшькосп збройних сил" [7, с. 261].
Розглядаючи взаемовщносини мiж державами, Кант заявляе: "№ одна держава не повинна шляхом насильства втручатись у полiтичне бущвництво i управлiння iнших держав" [7, с. 262]. Кант вважав, що втручання стороннiх держав означае порушення прав незалежного народу.
Кант робить висновок, що "... вшна... i застосування засобiв, якi ведуть до не!, повинш бути безумовно заборонеш" [7, с. 264].
"Кант, - зазначае I. Нарський, - вказуе, що в мiжнародних вщносинах поки що пануе не право, а тшьки сила" [9, с. 176]. Вш противник всяких брудних шсинуацш з боку тих держав, як з метою послаблення свого противника засилають "вбивць iз-за кута (регсш8оге8), отруйникiв (уепейш), порушення вимог каштуляци, пiдбурювання i зрада (perduellio) в державi противника" [7, с. 263].
Аналiзуючи роль правителiв (глав держав), Кант звертае увагу на !х вщповщальнють за розв'язання вiйни i военних конфлiктiв, оскiльки правитель "може наважитись на не! навiть iз незначного приводу" [7, с. 269].
Кант дшшов висновку, що монарх несе велику вщповщальнють за розв'язання вшни i встановлення миру. Так, фшософ вважав, що "... прусський король Фрiдрiх II прагнув бути першим слугою держави i управляти нею чесно, мудро i безкорисливо" [4, с. 370]. Фiлософ називае цю державу - державою епохи просвггництва, або "вiком Фрiдрiха" [4, с. 371].
Подiбно! оцiнки щодо короля Прусси дотримувався i Гегель, який писав, що "Фр^^х II вiв "справедливi вiйни"" [10, с. 481].
Кант переконаний у тому, що головним завданням, метою, сенсом дiяльностi будь-якого правителя е "пильнувати право людей - найсвятше з усього того, що е у Бога на землГ' [7, с. 270].
З метою усунення причин, як породжують конфлшти i вшни мiж державами, iстотну роль може вдагравати союз держав, якi виступають проти вшни. Кант-гуманют закликае не тшьки за мирне врегулювання военних та шших конфлштв, але й за право кожно! людини, народу мирно юнувати, "право на земну поверхню, яка належить усьому людству" [7, с. 276]. Фшософ - яскравий прихильник "наближати рщ людський до всесвггньо-громадянського будiвництва" [7, с. 277].
Кант гшвно засуджуе колонiальну полiтику деяких европейських держав, якi шляхом агресивних вшн пригшчували туземцiв i тим самим порушували !х права i свободи, що призводило до "найжорстоюшого i найвитонченiшого рабства" [7, с. 278].
"Кант, - зазначае П. Галанза, - правильно виршив питання щодо поняття агресп i щодо виршення проблем мiж державами мирним шляхом з дотриманням норм мiжнародного права" [11, с. 40].
Дотримуючись норм мiжнародного права, Кант закликае держави суворо дотримуватись "неписаного кодексу державного i мiжнародного права" [7, с. 279].
Кант прекрасно розумiв, що люди не ангели ^ володдачи егоютичними схильностями, не здатш створити "державу ангелiв". Мислитель схиляеться до думки, що добра оргашзащя держави (а вш прихильник республшанського будiвництва) здатна стримувати руйнiвнi ди шшо! держави. Щоб запобiгти цьому, Кант закликае створити полiтико-правовий шститут "публiчно-державноl безпеки" [6, с. 18].
Кант вважае, що з ростом культури, народи, незалежно вщ мови i релш! та iнших вщмшностей, все бiльше будуть "прагнути жити в мирГ' [7, с.287].
Важливим чинником збереження миру е "дух торгiвлi i сила грошей, мабуть, найнадшшша, i тому держави змушеш... сприяти благородному миру всюди, де юнуе загроза вiйни" [7, с. 287].
"Основним завданням держави, - заявляе Кант, - е охорона прав людини i здiйснення справедливости' [12, с. 38].
Як вщомо, iдеалом державного устрою нiмецький фшософ вважав конституцiйну монархiю. "Тiльки монархiчна форма правлiння, - заявляе Кант, - здатна забезпечити справедливють i законнiсть у суспiльствi [13, с. 242].
Надзвичайно щкаву думку формулюе Кант щодо впливу фшософи i фiлософiв на полiтику i державно-полггичну дiяльнiсть керiвникiв держави. Як i Платон, Кант вважае, що держава повинна дозволити "фшософам вiльно i публiчно висловлюватися щодо загальних максимiв ведення вiйни i укладення миру" [7, с. 288]. Кант не вимагае, щоб"... королi фшософували або фшософи стали королями, народи не повинш допустити, щоб зник або замовчав клас фiлософiв, а повинш дати йому можливiсть виступати публiчно; це необхiдно i тим, i iншим для внесення ясностi в 1х дiяльнiсть" [7, с. 289].
Аналiзуючи проблеми вiйни i миру, Кант, як фшософ-гуманют, бачить, цю проблему у двох т. зв. шостасях, в яких iстотне мюце належить не тiльки полiтицi, але й морали Яка ж роль моралi у цьому аспектi? "Мораль вже сама по собi е практика... як сукупнють безумовних закошв, якi е обов'язковими вiдповiдно до яких ми повинш вести себе" [7, с. 290].
Розглядаючи дiалектику взаемозв'язку права i моралi, фшософ доходить висновку, що мораль i право не повинш знаходитись у сташ суперечносп. Якщо полiтика говорить: "Будьте мудр^ як зми", мораль додае: "I чисп, як голуби", то вони е несумюними. Кант ратуе за положення про те, що "чеснють е краща, шж всяка полггика" [7, с. 260].
Мислитель вважае, що для досягнення вiчного миру необхщш колективнi зусилля людей "еднють об'еднано! волi" [7, с. 291], тобто усього громадянського суспшьства, що, безумовно, стане серйозною перепоною розв'язанню вiйн i конфлш^в. Кант вважае, що реалiзувати цю щею можна за умови створення громадянського суспшьства, оскшьки "держава мае можливють не пiдкорятись жодним зовшшшм законам з метою загарбати або навпъ поневолювати iншу для посилення свое! могутносп" [7, с. 291].
Кант ршуче виступае за прюритет права над полiтикою, а саме: "... зробити право обмежувальною умовою щодо останньо!" [7, с. 292].
"Я можу зрозумгги, - говорить Кант, - що уявити собi "морального полггика, тобто такого, котрий встановлюе принципи полгшки, яю сумiжнi з мораллю, але не можу уявити собi полiтичного моралiста, який пристосовуе мораль до штерешв державного мужа" [7, с. 292].
Мислитель вимагае вщ глави держави, щоб вш прагнув у свош дiяльностi глибокого осмислення дiалектики державного управлшня i мiжнародних вiдносин як важливо! мети, яка повинна грунтуватись на правових законах [7, с. 292].
У мiжнародно-правових вщносинах, а також вщносинах мiж окремими державами повинш будуватись на принцип справедливостi, положення якого "Fiat iustitia, pereat mundus", що перекладасться: "Нехай пануе справедливiсть, якщо навiть вiд цього загинуть yci шахра! в свт" [7, с. 300]. Цей принцип, говорить Кант, покладае на владу обов'язок шкому не вщмовляти i нiкого не обмежувати в його правГ, а для цього потрiбна внyтрiшня будова держави, яка оргашзована за "чистими принципами права" [7, с. 300].
"Свгг, - заявляе Кант, - в жоден спосГб не загине вщ того, що злих людей стане менше" [7, с. 300].
Великий гyманiст вiрить у те, що моральне зло е внутршньо суперечливим i саморуйшвним i з об'ективною необхiднiстю "уступить мюце принципу добра" [7, с. 300].
У своему творi Кант неодноразово повертаеться до аналiзy взаемозв'язку полгшки i моралi. Свое моральне кредо Кант формулюе так: "1стинна полiтика не може зробити кроку... не вщдав належного моралi" [7, с. 302]. Кант неодноразово заявляе, що обов'язок полггики i моралi захищати людину. "Право людини повинно вважатися священним, яких би жертв не вартувало це пануючш владг Усш полгшщ потрГбно схилити колша перед правом" [7, с. 302]. Кант надае велике значення гласности вш ярий противник закyлiсних договорГв та полгшчних штриг.
Несправедливим принципом дГяльност держави е обмеження прав i свобод людей. Цей принцип, - зауважуе Кант, - потрГбно розглядати не тшьки, як етичний (який належить до вчення доброчесносп), але i як юридичний (що торкаеться права людей) [7, с. 303].
Розглядаючи роль i мюце мiжнародного права в регулюванш вщносин мГж державами, Кант дотримуеться максими положення про те, що "договГр пов'язуе держави лише для того, щоб пщтримувати мир мГж ними по вщношенню до шших держав, але в жодному разi не для того, щоб "робити придбання" [7, с. 305].
Надзвичайно щкавою е думка фiлософа щодо сутносп полгшки та ïï ролГ в мГждержавно-правових вщносинах. Полгшка по вщношенню до моралГ може бути дволикою i пщступною, вона "використовуе ус можливГ методи для досягнення своеï цш" [7, с. 308]. Полгшка легко узгоджуеться з мораллю там, де бачить свою владу, щоб пщкорити право людей свавшлю правителГв" [7, с. 308].
Кант формулюе шляхи узгодження полгшки з правом. Вчений вважае, що важливим ï^ чинником повинна бути публГчнють i ïï прозорють. Ця думка мислителя у наш час е актуальною.
Кант виступае за проведення полгшки, спрямованоï на встановлення мирного союзу мГж державами.
"ВГчний мир, - заявляе Кант, - який буде закршлений мирними договорами... е не порожня щея, а завдання, яке поступово буде реалГзоване" [7, с. 309]. Великий фшософ i гуманют мрГяв про те, щоб людство забуло про вшни i стало жити у вГчному мирг
Висновок. У своему трактат "До вГчного миру" Кант вперше в ютори полiтико-правовоï думки розглядае вГйну i мир як складш соцГальнГ явища, що дГалектично пов'язанГ мГж собою. Мислитель глибоко розкривае дГалектичний взаемозв'язок полгшки, права i моралГ, щодо тзнання причин вГйни i встановлення миру мГж народами.
ВГйну, як сощально-полгшчне явище, Кант розглядае:
• по-перше, через призму моралГ. Вш робить висновок, що за своею суттю вона е аморальна, оскшьки порушуе моральний статус людини як самоцш. НГмецький мислитель рГшуче виступае i засуджуе агресивш, несправедливГ вшни i право народГв i держави захищати себе i вести справедливу вшну;
• по-друге, ршуче виступае за прюритет права i моралГ над полГтикою. I хоча вш не сформулював свого визначення вшни, це зробив шмецький вГйськовий теоретик К. Клаузевщ. Кант зробив висновок, що шщаторами вГйни е полгшки (керГвники держав) i вони повинш насамперед нести вщповщальнють за розв'язання вшни. МГжнародш вГдносини, - заявляв фшософ, - повинш грунтуватись на правових законах;
• по-трете, самi вшни з !х трагiчними наслiдками лягають важким тягарем передуем на народ. Вiйни - це величезна небезпека, оскшьки вони не тшьки затримують поступовий розвиток суспшьства, але й можуть призвести до загибелi усього людства, вказуючи на те, що людський розум, штелект, спрямовуе усю свою енерпю на винаходи нових видiв збро! i засобiв ведення вiйн, але Кант змушуе людину робити все можливе, щоб удосконалювати себе i удосконалювати вщносини мiж людьми як шлях до мирного сшвюнування. Кант велик сподiвання покладав на те, що з поступовим розвитком науки, освгш i культури кiлькiсть воен поступово повинна зменшуватися i в подальшому, вони перестануть вiдбуватися.
Кант розкрив мотиви, яю спонукають людство до досягнення миру. Яю ж це мотиви? Насамперед - це моральш, пов'язаш з моральноетичним прогресом людства. Мислитель доходить висновку, що важливими чинниками i детермiнантами, яю об'ективно спонукають держави до усунення можливих зпкнень i укладення мирних договорiв, хоча це звучить i парадоксально, е iстотнi суперечностi. Надзвичайно глибокий сенс мае заклик Канта до поступового скорочення озброення, а в перспективi - i до повно! лшвщаци збро!.
Засобом для встановлення вiчного миру мiж державами, Кант вважав розвиток мiждержавноl торгiвлi i спiлкування з !х взаемними вигодами для рiзних держав.
Мислитель вказуе, що важливим чинником i детермшантою боротьби за мир, е створення мiжнародно-правового союзу народiв. Як фшософ-гуманют Кант постiйно акцентуе увагу на тому, що "найголовшший предмет на землi - це людина", И право, свобода, честь i гiднiсть, i щоб цього досягти, необхщний передусiм мир.
1. Энгельс и военная история / Энгельс Фридрих. - М. : Воениздат, 1972. - 275 с. 2. Асмус В. Ф. История античной философии / В. Ф. Асмус. - М. : Высш. шк., 1965. - 320 с. 3. Статт1 7 матер1али, присвячет Гераклтов1. - Льв1в: Вид-во Льв1вського держ. ун-ту 1мен1 1вана Франка, 1963. - 58 с. 4. Асмус В. Ф. Иммануил Кант /В. Ф. Асмус. - М. : Наука, 1973. - 532 с. 5. Гулыга А. В. Кант - теоретик мира / А. В. Гулыга "К вечному миру" И. Канта. - М.: Московский рабочий, 1989. -120 с. 6. Кант Иммануил. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане / Иммануил Кант. Сочинения: в 6-ти т. [под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др.]. - М. : Мысль, 1966. - Т. 6. - С. 7-23. 7. Кант И. К вечному миру / Иммануил Кант. Сочинение: в 6-ти т. / под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. - М.: Мысль, 1966. - Т. 6. - 743 с. 8. Ойзерман Т. И. Примечания / Т. И. Ойзерман, Ц. Т. Арзаканьян // Кант Иммануил. Сочинения: в 6-ти т. / под общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. / Иммануил Кант. - М. : Мысль, 1966. - Т. 6. - С. 655-677. 9. Нарский И. С. Кант / И. С. Нарский. -М.: Мысль, 1976. - 207 с. 10. Гегель Г. В. Ф. Философия права /Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем.; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. - М. : Мысль, 1990. - 334 с. 11. Галанза П. Н. Учение Канта о государстве и праве / П. Н. Галанза. - М. : Государственное изд-во юрид. литературы, 1960. - 50 с. 12. Пионтковский А. А. Уголовно-правовые воззрения Канта, А. Фейербаха и Фихте / А. А. Пионтковский. - М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. - 191 с. 13. Кант Иммануил. Метафизика нравов: в 2-х ч. - 1797. - Ч. 1-я. : Метафизические начала учения о праве / Иммануил Кант. Сочинения: в 6-ти т. / под общ. ред. В. Ф. Асмуса, А. В. Гулыги, Т. И. Ойзермана. - М. : Мысль, 1969. - Т. 4, Ч. 2. - 478 с.
