CC BY
76
УДК 172.4:1(430) "17/18"
О. В. Ряшко
Львiвський державний ушверситет внугрiшнiх справ,
канд. юрид. наук., доц., доцент кафедри кримшального процесу
Л. О. Остапенко
Навчально-науковий iнститут права та психологи Нащонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук, асист. кафедри цившьного права та процесу
ПРОБЛЕМИ В1ЙНИ I МИРУ У Ф1ЛОСОФН КАНТА, ГЕГЕЛЯ, Ф1ХТЕ
© Ряшко О. В., Остапенко Л. О., 2016
Розглядаються проблеми вшни i миру у н1мецьк1й класичнiй фшософн, видатними представниками яко! були I. Кант, Г. Гегель, I. Ф1хте. Ц| та шш1 мислител1 у сво'1'х теоретичних працях не т1льки анал1зували ф1лософськ1 проблеми сусп1льства, але значну увагу прид1ляли полггищ, праву, морал1, а також сутност1 сощальних насл1дк1в вшни. Вони пропонували ц1кав1 1де! мирного сп1в1снування людства. Ф1лософсько-полггичш, правов1, соц1альн1 концепцн видатних шмецьких мислител1в не втратили свое! сощально! ц1нност1, вони i у наш час вони е надзвичайно актуальними.
Ключов1 слова: держава, пол1тика, мораль, вшна, агрес1я, справедлива в1йна, мир, мирне сшвкнування.
G. В. Ряшко, Л. А. Остапенко
ПРОБЛЕМЫ ВОЙНЫ И МИРА В ФИЛОСОФИИ КАНТА, ГЕГЕЛЯ, ФИХТЕ
Рассматриваются проблемы войны и мира в немецкой классической философии, видными представителями которой были И. Кант, Г. Гегель, И. Фихте. Эти и другие мыслители в своих теоретических трудах не только анализировали философские проблемы общества, но значительное внимание уделяли политике, праву, морали, а также сущности социальных последствий войны. Они предлагали интересные идеи мирного сосуществования человечества. Философско-политические, правовые, социальные концепции выдающихся немецких мыслителей не потеряли своей социальной ценности, они и в наше время являются чрезвычайно актуальными.
Ключевые слова: государство, политика, мораль, война, агресия, справедливая война, мир, мирное сосуществование.
O. V. Ryashko, L. O. Ostapenko
PROBLEMS OF WAR AND PEACE IN THE PHILOSOPHY OF KANT, HEGEL, FICHTE
Discusses the problems of war and peace in German classical philosophy, prominent representatives of which were I. Kant, G. Hegel, I. Fichte. These and other thinkers in their
theoretical writings not only analyze philosophical problems of society, but paid considerable attention, politics, law, morality, and the nature of social effects of the war. They offered interesting ideas of peaceful coexistence of mankind. Philosophical, political, legal, social concepts of prominent German thinkers have not lost their social values and they are extremely important.
Key words: society, state, moral, war, aggression, just war, peace, peaceful, co-existence.
Постановка проблеми. Проблема вшни i миру постшно знаходилась у цен^ уваги мислителш ycix чашв i народiв. В ктори людсько!' цившзаци не кнуе злободеншшо1 проблеми, яка б так хвилювала кожну людину, як проблема вшни. Так, наприклад, якщо у вшнах в XVII ст. загинуло 3 млн ошб, у вшнах в XVIII ст. - бшьше 5 млн ошб, у вшнах XIX столгття - 6 млн ошб, то шд час Першо1 свiтовоi вiйни кшьккть вбитих досягла 10 млн ошб, а в Другiй свiтовiй вшш -бшьше як 50 млн ошб [1, с. 106].
I у наш час кнують збройш конфлiкти, якi можуть перерости у широкомасштабш бойовi ди. Яскравим прикладом е вшськовий агресивний напад на Украшу з боку Росшсько!' Федерацй, що являе собою реальну загрозу нащональнш безпецi, незалежностi i суверештету Украши.
Вiйна як соцiально-полiтичне явище знаходилась у центрi уваги мислш^в усiх часiв i народiв. Особливу роль в ii аналiзi ввдкрали працi видатних нiмецьких фiлософiв I. Канта, Г. Гегеля, I. Фiхте, як i сьогоднi е надзвичайно актуальними.
Стан дослщження. В ктори ФшосоФсько', полiтичноi i правовоi думки видатш мислителi не могли обшти проблему вiйни i миру, особливо велику роль в аналiзi ще!' актуально!' проблеми вiдiграла нiмецька класична фшософм. Теоретико-фшософська спадщина видатних представниюв нiмецькоi фiлософii була предметом аналiзу багатьох зарубiжних та вiтчизняних учених: фiлософсько-теоретичнi працi I. Канта дослвджували В. Асмус, А. Богомолов, М. Бур, А. Гулига, Д. Керимов, В. Лекторський, К. Люботин, I. Нарський, В. Нерсесянц, Т. Ойзерман, В. Шинкарук та ш.
Фшософм I. Фiхте знаходилось у центрi уваги насамперед нiмецьких дослiдникiв М. Бура, К. Фшера та ш. Проблеми вiйни i миру у творчосл Г. Гегеля аналiзував А. Пюнтковський, фрагментно деякi аспекти розглядали В. Асмус, А. Гулига, В. Нерсесянц, Т. Ойзерман. Аналiз вгтчизняно!' джерельноi бази фiлософсько-правовоi проблематики сввдчить про те, що багато важливих аспекпв проблеми вiйни i миру не були дослвджет ученими.
Мета дослщження. Аналiз фiлософсько-полiтичних, правових, етико-моральних концепцiй вiйни i миру у творчосл видатних теоретикiв нiмецькоi к^сично!' фiлософii I. Канта, I. Фiхте, Г. Гегеля.
Виклад основних положень. Проблеми вшни i миру вже знаходились у центрi уваги античних мислш^в, над цими проблемами замислювались Демокргт, Сократ, Платон, Арiстотель, Цицерон та ш. Так, старогрецький фшософ Гераклiт говорив, що "...вшна е батько всього, цар всього" [2, с. 107]. Суспшьство, заявляв мислитель, в процеш свого розвитку та кнування знаходиться постiйно у боротьбi за свое iснування. "Треба знати, - вказував Гераклiт, - що вшна е всезагальна, i все ввдбуваеться через боротьбу i за необхщносл" [3, с. 48].
Над проблемою вшни i миру замислювались не тшьки фшософи античностi, але i середньо-вiччя, епохи Вщродження й Новiтнього часу. Серед видатних представниюв, якi розглядали проблеми вшни i миру, важливу роль ввдкравали ^i Е. Роттердамського, Я. А. Коменського, Ж. Ж. Руссо та шших мислш^в. Активним противником вшни був Е. Роттердамський.
Так, у своему творГ' Скарги свiту" (1515 р.) видатний гумашст Е. Роттердамський (14691536) зазначав, що в результат вiйни " все прекрасне i корисне знищуеться" [4, с. 40]. Вш закликав усi народи i !'х правителiв до миру i мирного спiвiснування, акцентуючи увагу, що наш Спаситель Iсус Христос прийшов до людей, щоб "спасти, а не позбавити !'х життя, щоб дати й укрiпити мир
серед людей". На ввдмшу ввд своГх попередникiв, Е. Роттердамський звертаеться не тшьки до правителiв, але й до простих людей, закликаючи кожну людину боротися й захищати мир [4, с. 98].
Великий чеський педагог Я. А. Коменський (1643-1670), замислюючись над проблемою вшни, вважав, що вона е антигуманим, антилюдським явищем, i потрiбно боротися, щоб змiнити жорстокiсть, яку несе вшна гумашзму [5, с. 69].
В епоху Нового часу над проблемою вшни i миру розмiрковували видатш мислителi Захiдноi Свропи Ф. Бекон (1561-1626), Т. Гоббс (1588-1679), Дж. Локк (1632-1704), Б. Стноза (1632-1677), Вольтер (1694-1778), Ж. Ж. Руссо (1712-1778).
Так, видатний англшський фшософ Т. Гоббс у трактат "Левiафан" (1651) стверджував, що хоча вшна i вiдповiдае природi людини, але вона в той самий час е згубною для неГ. Замислюючись над проблемою вшни та й сощальними наслiдками, Т. Гоббс вважав, що та краГна, Гi армй i полко-водцi, якi грабують iншi народи, е "ужаснейшим чудовищем" [6, с. 271]. Серйозною хворобою держави англшський фшософ вважав "невтомиму жадобу розширення своГх володiнь" [7, с. 259].
Важливу роль в аналiзi проблеми вшни i миру ввдкрали працi родоначальника нiмецькоi класичноГ фiлософii 1ммануГла Канта (1724-1804).
Варто зауважити, що на формування у Канта вдеГ "Вiчного миру" великий вплив мала праця Ж. Ж. Руссо (1712-1778) "Судження про вiчний мир", в якш французький мислитель виступав противником агресивних загарбницьких вшн. Вiйна як соцiально-полiтичне явище та шляхи досягнення вiчного миру глибоко хвилювали шмецького фшософа I. Канта. Щоб не писав Кант про суспшьство, його мiркування неминуче закшчуеться питанням щодо усунення вiйни, зазначае А. Гулига [8, с. 7, 11].
Як ощнюе вшну нiмецький фшософ? У трактат "До вiчного миру", який був опублiкований у 1795 рощ, Кант шдкреслювае, що: "Вшна, по-перше, - зло; Вона здатна знищити варварськими спустошеннями... усi досягнутi успiхи культури [9, с. 17].
Вiйна лягае важким тягарем на плечi народу i ГГ наслiдки жахлив!.. вони призводить до "розорення кожноГ держави" [9, с. 20]. Розглядаючи взаемоввдносини мiж державами, Кант заявляе: "Жодна держава не повинна шляхом насильства втручатися в полiтичне будiвництво i управлiння iнших держав. Мислитель вважае, що втручання постороннiх держав означае порушення прав незалежного народу. Щ iдеi нiмецького фшософа у наш час е надзвичайно актуальними. Це передушм стосуеться Украши, яка зазнала агресивного нападу з боку Росй, що е фактичним втручанням в полгтико-державне будiвництво i суверенiтет Украши. Отже, Кант робить висновки, що "вшна... i застосування засобiв, яю ведуть до неi, повиннi бути безумовно забороненi" [9, с. 264]. Мислитель схиляеться до думки, що добра оргашзацм держави здатна стримувати руйшвш iдеi iншоi держав. Щоб запобкти цьому, Кант закликае створити полгтико-правовий iнститут "публiчно-державноi безпеки" [10, с. 18].
Кант вважае, що з ростом культури, народи, незалежно ввд Г'хньоГ мови i релМ та iнших вiдмiнностей, все бшьше будуть "прагнути жити у мирГ' [9, с. 287].
Нiмецький мислитель виступае за проведення полгтики, спрямованоi на встановлення мирного союзу мГж державами. "ВГчний мир, - заявляе Кант, - який буде закршлений мирними договорами,. е не порожня вдея, а завдання, яке поступово буде реалiзоване" [9, с. 308]. Великий фшософ г гумашст мрмв про те, щоб людство похоронило вшни Г стало жити у вГчному мирГ
Фшософсько-полггичш, правовГ етико-моральш iдеi Канта мали великий вплив на формування свгтогляду 1огана ФГхте (1762-1814).
НГмецький мислитель виступае активним противником вшни, насильницького втручання в державне будГвництво шших держав [11, с. 195]. ФГхте, як Г Кант, вважав, що "Постшш армй з часом повинш повшстю зникнути, оскшьки вони постшно загрожують вшною, а Гх створення, збшьшення Г утримання часто самГ по собГ виявлялися причиною вшн" [11, с. 194].
ФГхте твердо переконаний у тому, що "жодна держава не повинна насильницьким шляхом втручатися в питання правлшня Г державного будГвництва шших держав".
"Держава, яка е несправедливою за своею внутршньою побудовою, неминуче прагне до грабежу сусдав" [11, с. 202].
Мислитель з великим ентузiазмом сприйняв велику Французьку револющю i з нетертнням чекав зайняття уск!' Нiмеччини французькими революцшними вiйськами. Змiна обстановки у Францй, перетворення революцiйних вiйн у загарбницьк не могли не вплинути на свiтогляд фшософа. Фiхте - активний критик агресй з боку Францй - вщкрито виступае за звшьнення Нiмеччини. Варто при цьому зауважити, пише М. Бур, що Фiхте нiколи не був прусським казарменим "ура-патрютом" [12, с. 9].
Фшософ був переконаний в тому, що вiчний мир на землi може бути досягнений шляхом домовленостей мiж державами.
Вiйну Фiхте характеризував як суспшьне явище, яке суперечить розуму. У рецензii' на твiр Канта "До вiчного миру" вш вважав кантiвську iдею вiчного миру такою, що "абсолютно реалiзуеться, яка закладена в "сутностi розуму", й реалiзацiю яко1 розум вимагае беззастережно та обов'язково реалiзувати на практицг За мир, говорив Фiхте, потрiбно боротися" [11, с. 100]. Причиною вшн своеi епохи мислитель вважав полггако-суспшьт структури феодально-абсолютистських держав. Абсолютт монархii, говорив фшософ, е джерелом "постшних вiйн, оскшьки кожна необмежена монархм постiйно прагне стати ушверсальною" [11, с. 101].
Як уникнути вiйни, - ставить питання Фiхте. I вiдповiдае: Для цього потрiбно створити "законну, що грунтуеться на правi, державу", але треба пам'ятати, що мир повинен охоронятися зi зброею в руках, i агресора обов'язково повиннi силою змусити до дотримання миру [11, с. 101]. Вшну мислитель подшяе на справедливу i несправедливу. Так, наприклад, вiйну 1813-1814 рр. проти Наполеона вш вважав законною i справедливою.
Фiхте був противником агресивноi полггаки i загарбницьких несправедливих вiйн. У кшщ 1807 року, в перюд наполеонiвськоi агресй проти Нiмеччини та шших европейських краiн, Фiхте виступае з циклом лекцш пiд назвою "Промова до тме^^ нацй".
У свок знаменитих "Промовах до шмецько!' нацй" Фiхте, - зазначае Т. Ойзерман, - проявляе себе як полум'яний борець за свободу i нацюнальну незалежнiсть свого народу, яю вiдiграли велику роль в боротьбГ н1мецького народу проти агресивного вторгнення Наполеона [13, с. 18]. Фкте смшиво дивився у майбутне, покладаючи сво!' спод1вання на прогресивний розвиток суспшьства. В1н був переконаний у могутносп людського розуму i вважав, що розвиток науки, культури - це той мапчний шлях, за якого кожний член суспшьства зможе жити у мирi i безпещ [13, с. 46-47].
1стотний внесок в аналiз проблеми вiйни i миру зробив гетальний нiмецький фшософ Г. В. Ф. Гегель (1770-1831). Всесвггаьо-кторична заслуга Гегеля полягае у тому, що вш про-довжував i розвивав iдеi сво'х великих попередниюв: Канта, Фiхте, Шиллiнга. Замислюючись над iсторiею вiйн, Гегель доходить висновку, що основною причиною, яка !'х породжуе, е суперечшсть. Вiн тдкреслював, що суперечнiсть iснуе як в природг так i в суспшьства вона е джерелом всякого руху i розвитку. Раз iснують держави, - робить висновок Гегель, - об'ективно мiж ними кнують суперечносп, яю призводять до конфлiктiв i вiйн. Мислитель, як вiдомо, не сформулював свого визначення вшни, це зробив шмецький вшськовий теоретик К. Клаузевщ: "...вшна е просто продовженням полггики шшими [насильницькими] засобами" [14, с. 282].
Що е причиною вшни? Щ питання Гегель аналiзуе у багатьох сво'х працях. Причиною вшни, неодноразово шдкреслював Гегель, е суперечностГ, яю рухають свгтом. "Здоров'я держави, -зазначав вш, - знаходиться не тшьки в споко!' мирного часу, скшьки в руш вшни" [15, с. 65].
Гегель переконався у тому, що тГ держави Г нацй, як в мирний час не тклуються про свою безпеку Г суверенитет, можуть стати легкою здобиччю агресора. Вш з болем констатуе, що у вшш з Наполеоном Шмеччина "на досвда переконалась у тому, що вона бшьше не держава, вона втратила багато гарних земель, кшька мшьйошв осГб; втрати, нанесет вшною, будуть ще довго ввдчуватись Г в мирний час, Г ще багато держав НГмеччини, окрГм тих, як опинились пвд владою завойовниюв з !'х законами Г звичаями, втратять те, що для них найщншше - свою незалежшсть як самостшш держави" [15, с. 66]. "Народи, на думку фшософа, як не борються за свою державшсть Г суверенитет, "подпадали пвд владу шших народГв" [16, с. 360].
Гегель говорить про те, що якщо необхвдно йти на жертви заради незалежносп Г суверенитету держави, у такш ситуацii вшна виступае важливим чинником збереження незалежностг Г в цьому полягае й "моральний аспект" [16, с. 359]. Гегель добре розумГв, що молох вшни вимагае не тшьки жертв, але й хоробростг У чому полягае й сутшсть? На це питання фшософ ввдповвдае: "1стинна хоробркть культурних народГв полягае у готовности жертвувати собою для держави" [16, с. 362].
Вшну мислитель розглядае як важливий чинник збереження суверенитету держави, вона вимагае жертв i передусiм високо'' оргашзованосп i дисциплiни, "порядку i слухняностг i вiдмови вiд власного мислення i розмiрковувань" [16, с. 363]. З шшого боку, у вшш, яка е законною, справедливою, Гегель ввимагае проявляти ршучкть. I "хоча право на життя е св'ященним, -заявляе Гегель, - i все таки доводиться ввд нього ввдмовлятися, якщо цього вимагае держава ввд сво'х громадян. Право держави - вище право окремо'' людини" [16, с. 394].
Отже, вшна, на думку мислителя, е неввд'емним атрибутом суспшьства i держави, i несе розруху, втрати ц1нностей i людських житпв, не може бути усунена черезу дiалектичнi суперечностi, що Гснують в суспiльствi. "Оскшьки держава справдi iснуе, - заявляе Гегель, - вона повинна мати реальну можливгсть вести в1йну, i тому повинна мати все необхвдне для цього" [16, с. 464]. Гегель е прихильником сильно!' держави, яка здатна захистити себе ввд агреси шших держав. "Вища честь для народу, - говорить мислитель, - полягае у тому, щоб створити державу i бути незалежним" [16, с. 479].
Народ, на думку Гегеля, повинен довести свое право на свободу i незалежшсть, а тому держава повинна тклуватися про себе" [16, с. 481]. Гегель заявляе, що справедливу вшну держава може вести, захищаючи свою свободу i незалежшсть. Гегель вказуе на те, що свггова ютор1я - це рух свггового духу, i кожний народ е особливою сходинкою до свггового духу" [16, с. 82]. Що вища сввдомють свггового духу, то вищий сощально-культурний i економiчний розвиток народу i держави. Отже, високий сощально-полггачний, культурний i економiчний рiвень народГв е сввдченням того, що свгтовий дух досяг найвищих вершин у своему розвитку.
Досконала держава, - заявляе Гегель, - е свгт свободи. Отже, гаранпею безпеки свободи народу i держави е збройш сили, тобто добре подготовлена, техшчно i матерiально забезпечена армм.
Якщо держава наражаеться на небезпеку з боку агресора, то обов'язком усГх ïï громадян зГ зброею в руках захищати свою незалежшсть. Але для цього необхвдна, на думку мислителя, постшна армм для захисту держави i суспшьства.
Отже, видатш представники шмецько'' класичноï фiлософiï I. Кант, I. ФГхте, Г. Гегель сформулювали багато щкавих вдей щодо сутност вшни i миру та 'х сощальних наслвдюв, яю i в наш час не втратили свое!' актуальности
Висновок. Проблеми вшни i миру були i е актуальними до нашого часу. Над ними замислю-вались видатш фглософи, починаючи з античности В епоху тзнього середньовГччя i новггаього часу свш Гстотний внесок в аналГз проблеми вшни i миру зробили Е. Роттердамський, Я. А. Коменський, Ж. Ж. Руссо, Т. Гоббс, Д. Локк, Б. Стноза та шшГ мислитель
Творчо продовжуючи Где' античних середньовГчних фглософГв i особливо мислителГв новггаього часу, видатш представники шмецько' класично' фшософи Кант, ФГхте, Гегель в нових Гсторичних умовах дшшли висновку, що вшна як сощально-полггачне явище приносить не тгльки розруху, втрату матерГальних i культурних цшностей, але й саме життя людини.
У своему трактат "До вГчного миру" Кант вперше в Гстори полггако-правово'' думки розглядае вшну i мир як складш сощальш явища, що дГалектично пов'язаш мГж собою. Мислитель глибоко розкривае дГалектичш взаемозв'язки полгтики, права i моралГ щодо тзнання причин вшни i встановлення миру мГж народами.
Видатний шмецький мислитель формулюе свою фшософсько-полггачну i правову концепщю вГчного миру. Ïï прихильником виступае шмецький мислитель ФГхте, який був активним противником агресивних загарбницьких вшн i усгляко пвдтримував визвольш справедливГ вшни, як ведуть народи проти сво'х поневолювачГв. Видатний представник шмецько' класично' фшософи Гегель, розвиваючи Где' сво'х попередниюв формулюе свое бачення причин вшни, вш доходить висновку, що ïï причиною е об'ективно ГснуючГ суперечност мГж державами, оскгльки вони притаманш суспгльству, а вшна е постшним супутником суспшьства.
Мислитель особливу увагу звертае на те, що т держави i наци, як в мирний час не шклуються про свою безпеку i суверенитет, можуть стати легкою здобиччю агресора, а тому 'м потрГбно шклуватись про свою безпеку, i обов'язком усГх громадян е зГ зброею в руках захищати свою незалежшсть. Щ Где'' Гегеля е особливо актуальними для нашо'' держави.
Особливу увагу Гегель звертае на дотримання мiжнародного права шд час вшни. Вш визнавав принцип мiжнародного права дотримання кожною державою пвдписаних угод, як дають можливiсть уникнути конфлжпв i вiйн.
Отже, проблеми вшни i миру, сформульованi видатними представниками шме^^ класичноi фшософи Кантом, Фiхте i Гегелем, не втратили своеi актуальностi i сьогоднi, вони збагатили фшософсько-полгтичну, правову та вiйськово-теоретичну думку.
Щншсть !'х iдей полягае у тому, що в умовах росш^^-украюсь^ вiйни вони виступають важливим орiентиром в проведеннi зовнiшньоi i внутршньо!' полiтики держави, спрямованоi на мобшзащю усiх сво'х сил в боротьбi з агресором, захистi нацiональноi безпеки, суверенитету i незалежностi Украши.
1. Энгельс и военная история / Ф. Энгельс. - М.: Воениздат, 1972. - 275 с. 2. Асмус В. Ф. История античной философии / В. Ф. Асмус. - М.: Высш. шк., 1965. - 320 с. 3. Статтг i матергали, присвяченг Гараклтовь -Львгв: Вид-во Львгвського держ. ун-ту тенИвана Франка, 1963. - 58 с. 4. Роттердамский Э. Жалобы мира / Э. Роттердамский // Трактаты о вечном мире; предисл. Ф. В. Константинова; вводная статья и прим. И. С. Андреевой. - М.: Соцэкгиз, 1963. - С. 39-65. 5. Коменский Я. А. Всеобщий совет об исправлении человеческих дел / Я. А. Коменский // Трактаты о вечном мире; предисл. Ф. В. Константинова; вводная статья и прим. И. С. Андреевой. - М.: Соцэкгиз, 1963. - С. 66-81. 6. Гоббс Т. Сочинения: в 2 т./ Томас Гоббс / сост., ред., авт. примеч. В. В. Соколов; пер. слат. и англ. - М.: Мысль, 1991. - Т.2. - 731 с. 7. Гоббс Т. Сочинения: в 2 т. / Т. Гоббс / пер. с лат. и англ.; сост.; ред. изд., авт. вступ. ст. и примеч. В. В. Соколов; - М.: Мысль, 1989. - Т.1. - 622 с. В. В. Соколов. - М.: Мысль, 1989. -Т.1. - 622 с. 8. Гулыга А. В. Кант - теоретик мира. - М.: Московский рабочий, 1989. -120 с. 9. Иммануил Кант. К вечному миру /И. Кант. Сочинения: в 6-ти т.; под. общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. - М.: Мысль, 1996. - Т.6. - 743 с. 10. Кант Иммануил. Идея всеобщей истории во всемирном - гражданском плане /И. Кант. Сочинения: в 6-ти т; под. общ. ред. В. Ф. Асмуса и др. - М.: Мысль, 1996. - Т.6. - С.7-23. 11. Фихте И. Г. К вечному миру. Философский проект Иммануила Канта 1796 / И. Г. Фихте // Трактаты о вечном мире; предисл. Ф. В. Константинова; вводная статья и прим. И. С. Андреевой. - М: Соцэкгиз, 1963. - С. 193-202. 12. Бур М. Фихте / М. Бур; пер. с нем. Я. Фогелера; общ. ред. и предисл. А. Гулыги. -М.: Мысль, 1965. - 166 с. 13. Ойзерман Т. И. Философия Фихте / Т. И. Ойзерман. - М.: Знание, 1962. -48 с. 14. Большая Советская Энциклопедия: в 30-ти т. / гл. ред. А. М. Прохоров. - М.: Советская Энциклопедия, 1971. - Т.5. - 640 с. 15. Гегель. Политические произведения /Гегель. - М.: Наука, 1978. -438 с. 16. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель; пер. с нем.; ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. -М.: Мысль, 1990. - 534 с.
REFERENCES
1. Engel's F. Engel's i voyennaya istoriya [Engels and military history], Моэко^>, Voyenizdat, 1972. 275 р. 2. Asmus V. F. Istoriya antichnoy filosofii [History of ancient philosophy], Moskow, Vyssh. shk., 1965. 320 р. 3. Statti i materiali, privsyacheni Garaklitovi [Articles and materials on Haraklit], Lviv, 1963. 58 р. 4. Rotterdamskiy E. Zhaloby mira [Complaints world], Traktaty o vechnom mire. Predisl. F. V. Konstantinova. Moskow, 1963. рр. 39-65. 5. Komenskiy YA. A. Vseobshchiy sovet ob ispravlenii chelovecheskikh [Universal Council for the correction of human affairs], Traktaty o vechnom mire. Predisl. F. V. Konstantinova. Vvodnaya stat'ya i prim. I. S. Andreyevoy. Moskow, 1963. рр. 66-81. 6. Gobbs T. Sochineniya v 2 t. [Works in 2 volumes]. Moskow, Mysl, 1991. Vol. 2. 731 р. 7. Gobbs T. Sochineniya v 2t [Works in 2 volumes]. Moskow, 1989. Vol. 1. 622 р. 8. Gulyga A. V. Kant - teoretik mira [Kant - the theorist of the world], Moskow, Moskovskiy rabochiy, 1989. 120 р. 9. Immanuil Kant. K vechnomu miru [Perpetual Peace], Moskow, Mysl, 1996. Vol. 6. 743 р. 10. Kant Immanuil. Ideya vseobshchey istorii vo vsemirnom -grazhdanskom plane [The idea of universal history in the world - the civil plan], Moskow, Mysl. - 1996. -Vol. 6. - Р. 7-23. 11. Fikhte I. G. K vechnomu miru. Filosofskiy proyekt Immanuila Kanta 1796 Traktaty o vechnom mire [Perpetual Peace], Moskow, Sotsekgiz, 1963. рр. 193-202. 12. Bur Manfred. Fikhte [Fichte], Moskow, Mysl, 1965. 166 р. 13. Oyzerman T. I. Filosofiya Fikhte [The philosophy of Fichte] Moskow, Znaniye, 1962. 48 р. 14. Bol'shaya Sovetskaya Entsiklopediya: v 30-ti t. [Encyclopedia: in 30 volumes], 1971. Vol. 5. 640 р. 15. Gegel. Politicheskiye proizvedeniya [Political works], Moskow, Nauka, 1978. 438 р. 16. Gegel G. V. F. Filosofiya prava [Philosophy of Law] Moskow, Mysl, 1990. 534 р.
